Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

02013R0575 - UA - 08.07.2022 - 013.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

(До Розділу IV: Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею

Глава 6. Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 575/2013

від 26 червня 2013 року

про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

(Текст стосується ЄЕП)

(ОВ L 176, 27.06.2013, с. 1)

Зі змінами, внесеними:

Офіційний вісник

№

сторінка

дата

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2015/62 від 10 жовтня 2014 року

L 11

37

17.01.2015

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2016/1014 від 08 червня 2016 року

L 171

153

29.06.2016

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2017/2188 від 11 серпня 2017 року

L 310

1

25.11.2017

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2017/2395 від 12 грудня 2017 року

L 345

27

27.12.2017

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2017/2401 від 12 грудня 2017 року

L 347

1

28.12.2017

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 2018/405 від 21 листопада 2017 року

L 74

3

16.03.2018

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/630 від 17 квітня 2019 року

L 111

4

25.04.2019

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/876 від 20 травня 2019 року

L 150

1

07.06.2019

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/2033 від 27 листопада 2019 року

L 314

1

05.12.2019

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/2160 від 27 листопада 2019 року

L 328

1

18.12.2019

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2020/873 від 24 червня 2020 року

L 204

4

26.06.2020

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2021/424 від 17 грудня 2019 року

L 84

1

11.3.2021

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2021/558 від 31 березня 2021 року

L 116

25

06.04.2021

ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2021/1043 від 24 червня 2021 року

L 225

52

25.06.2021

Із виправленнями, внесеними:

Виправленням, ОВ L 208, 02.08.2013, с. 68 (575/2013)

Виправленням, ОВ L 321, 30.11.2013, с. 6 (575/2013)

Виправленням, ОВ L 020, 25.01.2017, с. 2 (575/2013)

Виправленням, ОВ L 335, 13.10.2020, с. 20 (2019/630)

Виправленням, ОВ L 405, 02.12.2020, с. 79 (2019/2033)

Виправленням, ОВ L 065, 25.02.2021, с. 61 (2019/876)

Виправленням, ОВ L 398, 11.11.2021, с. 32 (2019/876)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 575/2013

від 26 червня 2013 року

про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

(Текст стосується ЄЕП)

ЧАСТИНА ПЕРША

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ I

ПРЕДМЕТ, СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ, ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ

Стаття 1

Сфера застосування

Цей Регламент встановлює уніфіковані правила стосовно загальних пруденційних вимог, яких установи, фінансові холдингові компанії та фінансові холдингові компанії змішаного типу, які підлягають нагляду відповідно Директиви 2013/36/ЄС, повинні дотримуватися щодо таких питань:

(a) вимог до власних коштів стосовно цілком кількісно обчислюваних, уніфікованих та стандартизованих елементів кредитного ризику, ринкового ризику, операційного ризику, ризику розрахунків та левериджу;

(b) вимог щодо обмеження великих ризиків експозицій;

(c) вимог щодо ліквідності стосовно цілком кількісно обчислюваних, уніфікованих та стандартизованих елементів ризику ліквідності;

(d) вимог щодо звітування, пов'язаних із пунктами (a), (b) і (c);

(e) вимог щодо публічного розкриття.

Цей Регламент встановлює однакові правила до вимог до власних коштів та прийнятних зобов'язань, яким повинні відповідати глобальні системно важливі установи або частини глобальних системно важливих установ та істотні дочірні компанії глобальних системно важливих установ з-поза меж ЄС.

Цей Регламент не стосується вимог до компетентних органів щодо оприлюднення в сфері пруденційного регулювання та нагляду за установами, які визначено у Директиві 2013/36/ЄС.

Стаття 2

Наглядові повноваження

1. Для цілей забезпечення відповідності цьому Регламенту компетентні органи повинні мати повноваження, визначені у Директиві 2013/36/ЄС і в цьому Регламенті, та дотримуватися визначених у них процедур.

2. Для цілей забезпечення відповідності цьому Регламенту органи врегулювання повинні мати повноваження, визначені у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС (1) і в цьому Регламенті, та дотримуватися визначених у них процедур.

3. Для цілей забезпечення відповідності вимогам до власних коштів та прийнятних зобов'язань, компетентні органи та органи врегулювання повинні співпрацювати.

4. Для цілей забезпечення відповідності у рамках їхніх відповідних повноважень, Єдина рада врегулювання, створена згідно зі статтею 42 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 806/2014 (2), та Європейський Центральний Банк у частині питань, які стосуються завдань, що їх на нього покладено Регламентом Ради (ЄС) № 1024/2013 (3), повинні забезпечувати здійснення регулярного та надійного обміну відповідною інформацією.

5. При застосуванні положень, встановлених у статті 1(2) та 1(5) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/2033 (4), до інвестиційних фірм, вказаних у зазначених параграфах, компетентні органи, як означено в пункті (5) статті 3(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/2034 (5), повинні розглядати такі інвестиційні фірми як «установи» згідно із цим Регламентом.

Стаття 3

Застосування установами суворіших вимог

Цей Регламент не перешкоджає установам володіти власними коштами та їх складниками в обсязі, що перевищує вимоги цього Регламенту, та застосовувати заходи, які є суворішими за передбачені цим Регламентом.

Стаття 4

Терміни та означення

1. Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) «кредитна установа» означає суб'єкт господарювання, діяльність якої полягає в зазначеному нижче:

(a) приймання депозитів чи інших поворотних коштів від населення та надання кредитів за власний рахунок;

(b) здійснення будь-яких видів діяльності, зазначених у пунктах (3) і (6) секції А додатка I до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/65/ЄС (6), якщо застосовується одна із зазначених нижче умов, але відповідний суб'єкт господарювання не є дилером товарів і квот на викиди, компанією колективного інвестування або страховою компанією:

(i) загальна вартість консолідованих активів суб'єкта господарювання дорівнює або перевищує 30 млрд євро;

(ii) загальна вартість активів суб'єкта господарювання менша за 30 млрд євро і суб'єкт господарювання входить до групи, де загальна вартість консолідованих активів усіх суб'єктів господарювання у складі групи, загальна вартість активів кожного з яких не перевищує 30 млрд євро і які здійснюють будь-які види діяльності, зазначені в пунктах (3) і (6) секції А додатка I до Директиви 2014/65/ЄС, дорівнює або перевищує 30 млрд євро; або

(iii) загальна вартість активів суб'єкта господарювання менша за 30 млрд євро і суб'єкт господарювання входить до групи, де загальна вартість консолідованих активів усіх суб'єктів господарювання у складі групи, які здійснюють будь-які види діяльності, зазначені в пунктах (3) і (6) секції А додатка I до Директиви 2014/65/ЄС, дорівнює або перевищує 30 млрд євро, якщо орган, що здійснює консолідований нагляд, після консультацій із наглядовою колегією, ухвалить відповідне рішення для усунення потенційних ризиків ухилення від вимог і потенційних ризиків для фінансової стабільності Союзу;

для цілей пунктів (b)(ii) та (b)(iii), якщо суб'єкт господарювання входить до групи третьої країни, загальна вартість активів кожної філії відповідної групи третьої країни, авторизованої в Союзі, включається в сукупну загальну вартість активів усіх суб'єктів господарювання у складі групи;

(2) «інвестиційна фірма» означає інвестиційну фірму, як означено в пункті (1) статті 4(1) Директиви 2014/65/ЄС, яка авторизована згідно із зазначеною Директивою, за винятком кредитних установ;»;

(3) «установа» означає кредитну установу, авторизовану згідно зі статтею 8 Директиви 2013/36/ЄС, або суб'єкта господарювання, вказаного у статті 8a(3) зазначеної Директиви;»;

(5) «страхова компанія» означає страхову компанію, як означено в пункті (1) статті 13 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (7);

(6) «перестрахова компанія» означає перестрахову компанію, як означено в пункті (4) статті 13 Директиви 2009/138/ЄС;

(7) «компанія колективного інвестування», або «ККІ», означає компанію колективного інвестування в переказні цінні папери (UCITS), як означено у статті 1(2) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/65/ЄС (8) або альтернативний інвестиційний фонд (АІФ), як означено у статті 4(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/61/ЄС (9);

(8) «установа публічного сектора» означає некомерційний адміністративний орган, підзвітний центральному уряду, регіональному уряду, місцевим органам або органам, які виконують ті самі повноваження, що й регіональні уряди чи місцеві органи, або некомерційний суб'єкт господарювання, який належить центральному уряду, регіональному уряду чи місцевим органам або заснований і спонсорується ними, і який має прямі гарантійні угоди і може включати органи, які функціонують на засадах самоуправління відповідно до закону і підлягають публічному нагляду;

(9) «орган управління» означає орган управління, як означено в пункті (7) статті 3(1) Директиви 2013/36/ЄС;

(10) «вище керівництво» означає вище керівництво, як означено в пункті (9) статті 3(1) Директиви 2013/36/ЄС;

(11) «системний ризик» означає системний ризик, як означено в пункті (10) статті 3(1) Директиви 2013/36/ЄС;

(12) «ризик моделі» означає ризик моделі, як означено в пункті (11) статті 3(1) Директиви 2013/36/ЄС;

(13) «оригінатор» означає оригінатора, як означено в пункті (3) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402 (10);

(14) «спонсор» означає спонсора, як означено в пункті (5) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(14a) «первинний кредитор» означає первинного кредитора, як означено в пункті (20) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(15) «материнська компанія» означає:

(a) материнську компанію в розумінні статей 1 та 2 Директиви 83/349/ЄЕС;

(b) для цілей секції II глав 3 та 4 розділу VII та розділу VIII Директиви 2013/36/ЄС і частини п'ятої цього Регламенту, материнську компанію в розумінні статті 1(1) Директиви 83/349/ЄЕС і будь-якого суб'єкта господарювання, який фактично здійснює переважний вплив щодо іншого суб'єкта господарювання;

(16) «дочірня компанія» означає:

(a) дочірню компанію в розумінні статей 1 та 2 Директиви 83/349/ЄЕС;

(b) дочірню компанію в розумінні статті 1(1) Директиви 83/349/ЄЕС і будь-яке підприємство, щодо якого материнська компанія фактично здійснює переважний вплив.

Дочірні компанії дочірніх компаній також вважають дочірніми компаніями суб'єкта господарювання, який є їхньою первинною материнською компанією;

(17) «філія» означає місце ведення господарської діяльності, яке є юридично залежною частиною установи і здійснює безпосередньо всі або частину операцій, властивих для господарської діяльності установ;

(18) «компанія з надання допоміжних послуг» означає суб'єкта господарювання, основна діяльність якого полягає у володінні чи управлінні майном, управлінні послугами з опрацювання даних або подібній діяльності, яка є додатковою до основної діяльності однієї чи кількох установ;

(19) «компанія з управління активами» означає компанію з управління активами, як означено в пункті (5) статті 2 Директиви 2002/87/ЄС, або КАІФ, як означено у статті 4(1)(b) Директиви 2011/61/ЄС, у тому числі, якщо не передбачено інше, суб'єктів третіх країн, які здійснюють подібну діяльність і діють відповідно до законів третьої країни, яка застосовує наглядові і регуляторні вимоги, що є щонайменше еквівалентними до вимог, які застосовують у Союзі;

(20) «фінансова холдингова компанія» означає фінансову установу, дочірні компанії якої є винятково чи переважно установами чи фінансовими установами, і яка не є фінансовою холдинговою компанією змішаного типу; дочірні компанії фінансової установи є переважно установами чи фінансовими установами, коли принаймні одна з них є установою і коли більш ніж 50% власного капіталу, консолідованих активів, доходів, персоналу чи інших показників фінансової установи, які вважає релевантними компетентний орган, пов'язані з дочірніми компаніями, які є установами чи фінансовими установами;

(21) «фінансова холдингова компанія змішаного типу» означає фінансову холдингову компанію змішаного типу, як означено в пункті (15) статті 2 Директиви 2002/87/ЄС;

(22) «холдингова компанія зі змішаною діяльністю» означає материнську компанію, іншу ніж фінансова холдингова компанія, установа або фінансова холдингова компанія змішаного типу, серед дочірніх компаній якої є щонайменше одна установа;

(23) «страхова компанія третьої країни» означає страхову компанію третьої країни, як означено в пункті (3) статті 13 Директиви 2009/138/ЄС;

(24) «перестрахова компанія третьої країни» означає перестрахову компанію третьої країни, як означено в пункті (6) статті 13 Директиви 2009/138/ЄС;

(25) «визнана інвестиційна фірма третьої країни» означає фірму, що відповідає усім зазначеним нижче умовам:

(a) якщо її було засновано в Союзі, вона повинна підпадати під визначення інвестиційної фірми;

(b) вона авторизована у третій країні;

(c) вона підпадає під дію і дотримується пруденційних правил, які компетентні органи вважають щонайменше настільки ж суворими, як і ті, що встановлені в цьому Регламенті або в Директиві 2013/36/ЄС;

(26) «фінансова установа» означає суб'єкта господарювання, іншого ніж установа та іншого ніж суто промислова холдингова компанія, основна діяльність якого полягає в набутті часток участі або здійсненні одного чи більше видів діяльності, визначених у пунктах 2-12 та пункті 15 додатка I до Директиви 2013/36/ЄС, включаючи інвестиційну фірму, фінансову холдингову компанію, фінансову холдингову компанію змішаного типу, інвестиційну холдингову компанію, платіжну установу у розумінні Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2366 (11), а також компанію з управління активами, за винятком страхових холдингових компаній і страхових холдингових компаній зі змішаною діяльністю, як означено в пунктах (f) та (g) статті 212(1) Директиви 2009/138/ЄС;

(27) «суб'єкт фінансового сектора» означає будь-що із зазначеного нижче:

(a) установу;

(b) фінансову установу;

(c) компанію з надання допоміжних послуг, включену до периметру консолідації для визначення фінансового стану установи;

(d) страхову компанію;

(e) страхову компанію третьої країни;

(f) перестрахову компанію;

(g) перестрахову компанію третьої країни;

(h) страхову холдингову компанію, як означено в пункті (f) статті 212(1) Директиви 2009/138/ЄС;

(k) суб'єкта господарювання, виключеного зі сфери застосування Директиви 2009/138/ЄС згідно зі статтею 4 зазначеної Директиви;

(l) суб'єкта господарювання третьої країни, основний вид діяльності якого є порівнянним із видом діяльності будь-якого із суб'єктів, зазначених у пунктах (a)-(k);

(28) «материнська установа у державі-члені» означає установу в державі-члені, яка має установу, фінансову установу чи компанію з надання додаткових послуг як дочірня компанія або яка володіє часткою в такій установі, фінансовій установі або компанії з надання додаткових послуг та яка сама не є дочірньою компанією іншої установи, авторизованої в тій самій державі-члені, фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, заснованої у тій самій державі-члені;

(29) «материнська установа ЄС» означає материнську установу у державі-члені, яка не є дочірньою компанією іншої установи, авторизованої в будь-якій державі-члені, фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, заснованої в будь-якій державі-члені;

(29a) «материнська інвестиційна фірма в державі-члені» означає материнську компанію в державі-члені, яка є інвестиційною фірмою;»;

(29b) «материнська інвестиційна фірма ЄС» означає материнську компанію ЄС, яка є інвестиційною фірмою;»;

(29c) «материнська кредитна установа в державі-члені» означає материнську установу у державі-члені, яка є кредитною установою;

(29d) «материнська кредитна установа ЄС» означає материнську установу ЄС, яка є кредитною установою;

(30) «материнська фінансова холдингова компанія у державі-члені» означає фінансову холдингову компанію, яка не є дочірньою компанією установи, авторизованої у тій самій державі-члені, фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, заснованої в тій самій державі-члені;

(31) «материнська фінансова холдингова компанія ЄС» означає материнську фінансову холдингову компанію у державі-члені, яка не є дочірньою компанією установи, авторизованої в будь-якій державі-члені, іншої фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, заснованої в будь-якій державі-члені;

(32) «материнська фінансова холдингова компанія змішаного типу у державі-члені» означає фінансову холдингову компанію змішаного типу, яка не є дочірньою компанією установи, авторизованої у тій самій державі-члені, фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, заснованої у тій самій державі-члені;

(33) «материнська фінансова холдингова компанія ЄС змішаного типу» означає материнську фінансову холдингову компанію змішаного типу у державі-члені, яка не є дочірньою компанією установи, авторизованої в будь-якій державі-члені, іншої фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, заснованої в будь-якій державі-члені;

(34) «центральний контрагент» означає центрального контрагента, як означено в пункті (1) статті 2 Регламенту (ЄС) № 648/2012;

(35) «участь» означає участь у розумінні першого речення статті 17 четвертої Директиви Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року про річну звітність певних типів компаній (12) або володіння, пряме чи опосередковане, 20 відсотками чи більше прав голосу чи капіталу суб'єкта господарювання;

(36) «істотна участь» означає пряму чи опосередковану частку в суб'єкті господарювання, яка дорівнює 10% чи більше капіталу чи прав голосу або дозволяє здійснювати істотний вплив на управління таким суб'єктом господарювання;

(37) «контроль» означає відносини між материнською і дочірньою компаніями, як означено у статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, або стандарти бухгалтерського обліку, під дію яких підпадає установа згідно з Регламентом (ЄС) № 1606/2002, або подібні відносини між будь-якою фізичною чи юридичною особою та суб'єктом господарювання;

(38) «тісні зв'язки» означає ситуацію, в якій дві чи більше фізичних чи юридичних осіб пов'язані в будь-який із зазначених нижче способів:

(a) участь у формі володіння, прямого чи шляхом контролю, 20 чи більше відсотками прав голосу або капіталу суб'єкта господарювання;

(b) контроль;

(c) постійний зв'язок обох або усіх зазначених осіб з однією третьою особою на основі відносин контролю;

(39) «група пов'язаних клієнтів» означає будь-що із зазначеного нижче:

(a) двох чи більше фізичних чи юридичних осіб, які, якщо інше не продемонстровано, є єдиною групою ризику, оскільки одна з них, прямо чи опосередковано, має контроль над іншою чи іншими;

(b) двох чи більше фізичних чи юридичних осіб, між якими відсутні відносини контролю, як описано в пункті (a), проте які необхідно вважати єдиною групою ризику, оскільки вони є настільки взаємопов'язаними, що, якщо одна з них матиме фінансові труднощі, зокрема, з фінансуванням чи поверненням коштів, то інша чи всі інші також із високою ймовірністю стикнуться з труднощами з фінансуванням чи поверненням коштів.

Незважаючи на пункти (a) та (b), коли центральний уряд має прямий контроль або безпосередньо пов'язаний із більш ніж однією фізичною чи юридичною особою, групу, що складається з центрального уряду і всіх фізичних чи юридичних осіб, прямо чи опосередковано підконтрольних йому відповідно до пункту (a), або взаємопов'язаних із ним відповідно до пункту (b), можна розглядати не як групу пов'язаних клієнтів. Натомість існування групи пов'язаних клієнтів, яка складається з центрального уряду та інших фізичних чи юридичних осіб, можна оцінювати окремо для кожної з осіб, прямо підконтрольних йому відповідно до пункту (a) або прямо взаємопов'язаних із ним відповідно до пункту (b), а також усіх фізичних і юридичних осіб, підконтрольних зазначеній особі відповідно до пункту (a) чи пов'язаних із зазначеною особою відповідно до пункту (b), включаючи центральний уряд. Це стосується регіональних урядів чи місцевих органів, до яких є застосовною стаття 115(2).

Двох чи більше фізичних чи юридичних осіб, які відповідають умовам, визначеним у пункті (a) або (b), з огляду на наявність у них прямої експозиції щодо одного й того самого центрального контрагента для цілей клірингової діяльності, не вважають групою пов'язаних клієнтів;

(40) «компетентний орган» означає орган публічної влади або орган, офіційно визнаний положеннями національного права, вповноважений, згідно з положеннями національного права, здійснювати нагляд за установами в рамках наглядової системи, яка діє у відповідній державі-члені;

(41) «орган, що здійснює консолідований нагляд» означає компетентний орган, відповідальний за здійснення нагляду на консолідованій основі згідно зі статтею 111 Директиви 2013/36/ЄС;

(42) «авторизація» означає інструмент, виданий органами влади в будь-якій формі, для надання права на здійснення господарської діяльності;

(43) «держава-член розташування головного офісу» означає державу-член, у якій установі була надана авторизація;

(44) «держава-член ведення діяльності» означає державу-члена, в якій установа має філію або надає послуги;

(45) «центральні банки ЄСЦБ» означає національні центральні банки, які є членами Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ), та Європейський Центральний Банк (ЄЦБ);

(46) «центральні банки» означає центральні банки ЄСЦБ та центральні банки третіх країн;

(47) «консолідований стан» означає стан, який є результатом застосування вимог цього Регламенту відповідно до глави 2 розділу II частини першої до установи у спосіб, ніби така установа, разом з однією чи більше інших установ, є єдиною установою;

(48) «консолідована основа» означає на основі консолідованого стану;

(49) «субконсолідована основа» означає на основі консолідованого стану материнської установи, фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, виключаючи підгрупу суб'єктів, або на основі консолідованого стану материнської установи, фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, які не є кінцевою материнською установою, фінансовою холдинговою компанією або фінансовою холдинговою компанією змішаного типу;

(50) «фінансовий інструмент» означає будь-що із зазначеного нижче:

(a) контракт, який є основою для виникнення фінансового активу для однієї сторони і фінансового зобов'язання чи інструменту власного капіталу для іншої сторони;

(b) інструмент, визначений у секції С додатка I до Директиви 2004/39/ЄС;

(c) деривативний фінансовий інструмент;

(d) первинний фінансовий інструмент;

(e) грошовий інструмент.

Інструменти, зазначені у пунктах (a), (b) та (c), є фінансовими інструментами лише тоді, коли їхня вартість ґрунтується на ціні базового фінансового інструменту або іншого базисного продукту, ставки або індексу;

(51) «початковий капітал» означає суми та типи власних коштів, визначені у статті 12 Директиви 2013/36/ЄС;

(52) «операційний ризик» означає ризик збитків у результаті неналежних чи помилкових внутрішніх процедур та дій осіб і систем або зовнішніх подій, що включає юридичний ризик;

(53) «ризик розмивання капіталу» означає ризик зменшення сум дебіторської заборгованості за рахунок надання боржнику кредитів у готівковій і безготівковій формах;

(54) «ймовірність дефолту», або «PD», означає ймовірність дефолту контрагента протягом періоду в один рік;

(55) «втрати у разі дефолту», або «LGD», означає відношення збитків від експозиції внаслідок дефолту контрагента та суми заборгованості на момент дефолту;

(56) «коефіцієнт конверсії» означає співвідношення між поточною невикористаною сумою зобов'язання, яка може бути використана, і, таким чином, становитиме суму заборгованості у випадку дефолту, і поточною невикористаною сумою зобов'язання, яку визначають на основі авізованого ліміту, окрім випадків, коли неавізований ліміт не є вищим;

(57) «пом'якшення кредитного ризику» означає техніку, яку установа використовує для зменшення кредитного ризику, пов'язаного з експозицією чи експозиціями, які має така установа;

(58) «фінансово забезпечений кредитний захист» означає техніку пом'якшення кредитного ризику, при використанні якої зменшення кредитного ризику експозиції установи забезпечують за рахунок права такої установи, у разі дефолту контрагента або при настанні інших визначених кредитних подій, які стосуються контрагента, на ліквідацію, отримання переказу, вилучення чи утримання певних активів чи сум або зменшення суми експозиції чи заміни її на суму, яка є різницею між сумою експозиції та сумою вимог до установи;

(59) «не забезпечений фінансово кредитний захист» означає техніку пом'якшення кредитного ризику, при використанні якої зменшення кредитного ризику експозиції установи забезпечують за рахунок обов'язку третьої сторони сплатити визначену суму в разі дефолту позичальника або настання інших визначених кредитних подій;

(60) «інструменти, прирівняні до грошових коштів» означає депозитний сертифікат, облігацію, у тому числі облігацію з покриттям, або будь-який інший несубординований інструмент, який був випущений установою або інвестиційною фірмою, за який установа або інвестиційна фірма вже отримала повну оплату і який підлягає безумовному погашенню установою або інвестиційною фірмою за його номінальною вартістю;»;

(61) «сек'юритизація» означає сек'юритизацію, як означено в пункті (1) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(62) «позиція сек'юритизації» означає позицію сек'юритизації, як означено в пункті (19) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(63) «ресек'юритизація» означає ресек'юритизацію, як означено в пункті (4) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(64) «позиція ресек'юритизації» означає експозицію щодо ресек'юритизації;

(65) «поліпшення кредитної якості» означає договірну домовленість, за якою кредитна якість позиції сек'юритизації кредиту підвищується порівняно з її ймовірною якістю за умови незастосування інструментів поліпшення кредиту, у тому числі за рахунок траншів наступних черг у рамках сек'юритизації та інших типів кредитного захисту;

(66) «суб'єкт спеціального призначення для цілей сек'юритизації» означає суб'єкт спеціального призначення для цілей сек'юритизації, як означено в пункті (2) статті 2 Регламенту (ЄС) № 2017/2402;

(67) «транш» означає транш, як означено в пункті (6) статті 2 Регламенту (ЄС) № 2017/2402;

(68) «коригування за ринком» означає визначення вартості позицій за наявними цінами на момент закриття ринку, отриманими із незалежних джерел, у тому числі біржовими цінами, «екранними» цінами або цінами, заявленими декількома незалежними авторитетними брокерами;

(69) «коригування за моделлю» означає будь-яке визначення вартості, яке передбачає проведення порівняльного аналізу, екстраполяції або обчислення в інший спосіб на основі вихідних ринкових показників;

(70) «верифікація незалежності ціни» означає процес, за допомогою якого регулярно верифікують точність та незалежність ринкових цін чи вхідних даних для коригування за моделлю;

(71) «прийнятний капітал» означає зазначене нижче:

(a) для цілей розділу III частини другої він означає суму таких доданків:

(i) капіталу першого рівня, як зазначено у статті 25, без застосування вирахування, зазначеного у статті 36(1)(k)(i);

(ii) капіталу другого рівня, як зазначено у статті 71, який дорівнює або є меншим за третину капіталу першого рівня, обчисленого згідно з пунктом (i) цього пункту;

(b) для цілей статті 97 він означає суму таких доданків:

(i) капіталу першого рівня, як зазначено у статті 25;

(ii) капіталу другого рівня, як зазначено у статті 71, який дорівнює або є меншим за третину капіталу першого рівня;

(72) «визнана біржа» означає біржу, яка відповідає усім зазначеним нижче умовам:

(a) вона є регульованим ринком або ринком третьої країни, який вважають еквівалентним регульованому ринку згідно з процедурою, визначеною в пункті (a) статті 25(4) Директиви 2014/65/ЄС;»;

(b) вона має кліринговий механізм, у рамках якого до всіх контрактів, перерахованих у додатку II, застосовують добові вимоги щодо маржі, які, на думку компетентних органів, забезпечують належний захист;

(73) «дискреційна пенсія» означає підвищену пенсію, яку установа надає працівнику на дискреційних засадах в рамках змінного пакету забезпечення такого працівника та яка не включає накопичену пенсію, яку виплачують працівнику в рамках пенсійної схеми компанії;

(74) «вартість іпотечного кредитування» означає вартість нерухомого майна, визначену на основі виваженого оцінювання можливості продажу нерухомості в майбутньому з урахуванням її довгострокових сталих характеристик, звичайних і локальних ринкових умов, поточного і альтернативних належних способів використання майна;

(75) «житлова нерухомість» означає житло, де мешкає власник чи орендар житла, включаючи право на проживання у квартирі в житлових кооперативах, розташованих у Швеції;

(76) «ринкова вартість» означає, для цілей, пов'язаних із нерухомим майном, очікувану суму, за яку, на дату її визначення, майно може бути продане охочим продавцем охочому покупцю на основі операції, здійсненої за принципом витягнутої руки після належної реалізації, у рамках якої кожна зі сторін діє поінформовано, виважено і без примусу;

(77) «застосовна система бухгалтерського обліку» означає стандарти бухгалтерського обліку, які установа повинна застосовувати відповідно до Регламенту (ЄС) № 1606/2002 або Директиви 86/635/ЄЕС;

(78) «річний показник дефолтності» означає відношення кількості випадків дефолту, що сталися протягом періоду, який починається за рік до дати T, до кількості боржників, які входили до зазначеної категорії або пулу за рік до вказаної дати;

(79) «спекулятивне фінансування нерухомого майна» означає надання позик для цілей придбання земельних ділянок або проведення на них робіт із проектування й будівництва щодо нерухомого майна або для придбання такого майна і щодо такого майна з наміром перепродажу для отримання прибутку;

(80) «торговельне фінансування» означає фінансування, включаючи гарантії, пов'язане з обміном товарами і послугами через фінансові продукти з фіксованим коротким строком погашення, як правило, меншим за рік, без автоматичного продовження;

(81) «офіційно підтримані експортні кредити» означає позики чи кредити, спрямовані на фінансування експорту товарів і послуг, щодо яких офіційне експортно-кредитне агентство надає гарантії, страхування або пряме фінансування;

(82) «договір репо» та «договір зворотного репо» означають будь-який договір, за яким установа чи її контрагент передають цінні папери чи товари або гарантовані права володіння цінними паперами чи товарами за умови, що така гарантія видана визнаною біржею, яка володіє правами на цінні папери чи товари, і такий договір не дозволяє установі передавати певний цінний папір чи товар або використовувати його як заставу у відносинах із більш ніж одним контрагентом одночасно, передбачає зобов'язання зворотного викупу зазначених цінних паперів чи товарів або їх замінників із тими самими характеристиками за визначеною ціною на визначену дату у майбутньому або дату, яка буде визначена, особою, що здійснює передавання, та є договором про продаж із зобов'язанням зворотного викупу для установи, яка продає цінні папери чи товари, та договором про купівлю із зобов'язанням зворотного продажу для установи, яка купує їх;

(83) «операція репо» означає будь-яку операцію, яку регулює договір репо чи договір зворотного репо;

(84) «простий договір про продаж із зобов'язанням зворотного викупу» означає операцію репо єдиного активу, або подібних, некомплексних активів, відмінних від кошика активів;

(85) «позиції, які утримують для продажу» означають будь-що із зазначеного нижче:

(a) власні позиції та позиції, які виникають в результаті обслуговування клієнтів і вирівнювання ринку;

(b) позиції, призначені для ліквідації в короткостроковій перспективі;

(c) позиції, призначені для отримання вигоди від фактичних чи очікуваних короткострокових різниць між ціною купівлі та продажу, або від інших варіацій ціни чи процентної ставки;

(86) «торговий портфель» означає усі позиції у фінансових інструментах чи товарах, які установа утримує або для продажу, або з метою хеджування позицій, які утримують для продажу, згідно зі статтею 104;

(87) «багатосторонній торговельний майданчик» означає багатосторонній торговий майданчик, як означено в пункті 15 статті 4 Директиви 2004/39/ЄС;

(88) «кваліфікований центральний контрагент» означає центрального контрагента, який був або авторизований згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 648/2012, або визнаний згідно зі статтею 25 зазначеного Регламенту;

(89) «фонд забезпечення у разі дефолту» означає фонд, який створює центральний контрагент згідно зі статтею 42 Регламенту (ЄС) № 648/2012, і який використовують згідно зі статтею 45 зазначеного Регламенту;

(90) «авансовий внесок до фонду забезпечення у разі дефолту центрального контрагента» означає внесок до фонду забезпечення у разі дефолту центрального контрагента, який сплачує установа;

(91) «торговельна експозиція» означає поточну експозицію, включаючи варіаційну маржу, пов'язану із залученням клірингового члена, але ще не отриману, та будь-яку потенційну майбутню експозицію клірингового члена чи клієнта, пов'язану із центральним контрагентом, яка виникає з договорів і операцій, перелічених у пунктах (a), (b) та (c) статті 301(1), а також початкову маржу;

(92) «регульований ринок» означає регульований ринок, як означено в пункті (14) статті 4 Директиви 2004/39/ЄС;

(93) «леверидж» означає відношення розміру активів, позабалансових зобов'язань та умовних зобов'язань установи зі сплати чи надання забезпечення, включаючи обов'язки, що випливають із отриманого фінансування, взятих зобов'язань, деривативів або договорів репо, але виключаючи обов'язки, які підлягають виконанню лише під час ліквідації установи, до власних коштів такої установи;

(94) «ризик надмірного левериджу» означає ризик, який є наслідком вразливості установи через леверидж або умовний леверидж, який може вимагати внесення незапланованих корективів до її бізнес-плану, у тому числі, вимушеного продажу активів, який може потягнути за собою втрати або коригування вартості залишку активів;

(95) «коригування на кредитний ризик» означає суму конкретного і загального резерву на покриття збитків за кредитами для кредитних ризиків, які було відображено у фінансовій звітності установи згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку;

(96) «внутрішній хедж» означає позицію, яка матеріально компенсує складові елементи ризику між позицією торгового портфеля і однією чи більше позицій, які не входять до торгового портфеля, або між двома відділами торгових операцій;

(97) «референтне зобов'язання» означає зобов'язання, яке використовують із метою визначення розрахункової вартості кредитного дериватива;

(98) «установа зовнішнього кредитного оцінювання» означає кредитне рейтингове агентство, зареєстроване чи сертифіковане згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1060/2009 від 16 вересня 2009 року про кредитні рейтингові агентства (13), або центральний банк, який публікує кредитні рейтинги, до яких не застосовують Регламент (ЄС) № 1060/2009.

(99) «призначена установа зовнішнього кредитного оцінювання» означає установу зовнішнього кредитного оцінювання, номіновану установою;

(100) «накопичений інший сукупний прибуток» має таке ж саме означення, що і в Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку (МСБО) 1, як застосовно згідно з Регламентом (ЄС) № 1606/2002;

(101) «основні власні кошти» означають основні власні кошти в розумінні статті 88 Директиви 2009/138/ЄС;

(102) «страхові власні кошти першого рівня» означають основні власні кошти суб'єктів господарювання, які підпадають під дію вимог Директиви 2009/138/ЄС, коли такі кошти відносять до першого рівня у розумінні Директиви 2009/138/ЄС згідно зі статтею 94(1) зазначеної Директиви;

(103) «додаткові страхові власні кошти першого рівня» означають основні власні кошти суб'єктів господарювання, які підпадають під дію вимог Директиви 2009/138/ЄС, коли такі кошти відносять до першого рівня у розумінні Директиви 2009/138/ЄС згідно зі статтею 94(1) зазначеної Директиви, і включення таких коштів обмежене делегованими актами, ухваленими згідно зі статтею 99 зазначеної Директиви;

(104) «страхові власні кошти другого рівня» означають основні власні кошти суб'єктів господарювання, які підпадають під дію вимог Директиви 2009/138/ЄС, коли такі кошти відносять до другого рівня у розумінні Директиви 2009/138/ЄС згідно зі статтею 94(2) зазначеної Директиви;

(105) «страхові власні кошти третього рівня» означають основні власні кошти суб'єктів господарювання, які підпадають під дію вимог Директиви 2009/138/ЄС, коли такі кошти відносять до третього рівня у розумінні Директиви 2009/138/ЄС згідно зі статтею 94(3) зазначеної Директиви;

(106) «відстрочені податкові активи» має те саме значення, що і в рамках застосовної системи бухгалтерського обліку;

(107) «відстрочені податкові активи, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах» означають відстрочені податкові активи, майбутня вартість яких може бути реалізована лише за умови отримання установою оподаткованого прибутку в майбутньому;

(108) «відстрочені податкові зобов'язання» має те саме значення, що і в рамках застосовної системи бухгалтерського обліку;

(109) «активи пенсійного фонду із заздалегідь визначеними виплатами» означає, залежно від випадку, активи або план визначеного пенсійного фонду, які обчислюють після їх зменшення на суму зобов'язань у рамках такого фонду чи плану;

(110) «розподілювані виплати» означає виплату дивідендів або відсотків у будь-якій формі;

(111) «фінансова установа» має те саме значення, що і в пунктах 25(b) та (d) статті 13 Директиви 2009/138/ЄС;

(112) «фонди гарантування загального банківського ризику» має те саме значення, що і у статті 38 Директиви 86/635/ЄЕС;

(113) «гудвіл» має те саме значення, що і в рамках застосовної системи бухгалтерського обліку;

(114) «опосередковане володіння» означає експозицію щодо суб'єкта-посередника, який має експозицію щодо інструментів капіталу, випущених суб'єктом фінансового сектора на умовах, згідно з якими збитки, які установа понесе в результаті у разі остаточного списання інструментів капіталу, випущених суб'єктом фінансового сектора, не будуть істотно відрізнятися від збитків, які вона понесла би у разі прямого володіння зазначеними інструментами капіталу, випущеними суб'єктом фінансового сектора;

(115) «нематеріальні активи» має те саме значення, що і рамках застосовної системи бухгалтерського обліку, і включає гудвіл;

(116) «інші інструменти капіталу» означає інструменти капіталу, випущені суб'єктами фінансового сектора, які не відносять до інструментів основного капіталу першого рівня, інструментів додаткового капіталу першого рівня чи другого рівня або страхових власних коштів першого рівня, додаткових страхових власних коштів першого рівня, страхових власних коштів другого рівня чи страхових власних коштів третього рівня;

(117) «інші резерви» означає резерви в розумінні застосовної системи бухгалтерського обліку, які підлягають розкриттю відповідно до застосовних стандартів бухгалтерського обліку, за винятком будь-яких сум, які вже було враховано до накопиченого іншого сукупного прибутку або нерозподіленого прибутку;

(118) «власні кошти» означає суму капіталу першого рівня та капіталу другого рівня;

(119) «інструменти власних коштів» означає інструменти капіталу, випущені установою, які відносять до інструментів основного капіталу першого рівня або інструментів додаткового капіталу першого рівня чи другого рівня;

(120) «частка меншості» означає суму основного капіталу першого рівня дочірньої компанії установи, який належить фізичним або юридичним особам, іншим ніж ті, що включені до пруденційного периметру консолідації установи;

(121) «прибуток» має те саме значення, що і в рамках застосовної системи бухгалтерського обліку;

(122) «взаємне перехресне володіння» означає володіння установою інструментами власних коштів чи іншими інструментами капіталу, випущеними суб'єктами фінансового сектора, коли зазначені суб'єкти також володіють інструментами власних коштів, випущеними зазначеною установою;

(123) «нерозподілений прибуток» означає прибутки і збитки, перенесені на наступний період в результаті остаточного розподілу прибутків і збитків згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку;

(124) «рахунок премій за акціями» має те саме значення, що і в рамках застосовної системи бухгалтерського обліку;

(125) «тимчасові різниці» має те саме значення, що і в рамках застосовної системи бухгалтерського обліку;

(126) «синтетична участь» означає інвестицію установи у фінансовий інструмент, вартість якого безпосередньо пов'язана з вартістю інструментів капіталу, випущених суб'єктом фінансового сектора;

(127) «схема перехресного гарантування» означає схему, яка відповідає усім зазначеним умовам:

(a) установи охоплені однією схемою інституційного захисту, як зазначено у статті 113(7), або постійно афілійовані по відношенню до центрального органу в рамках мережі;

(b) установи повністю консолідовані відповідно до статті 1(1)(b), (c) або (d) або статті 1(2) Директиви 83/349/ЄЕС, і підпадають під нагляд на консолідованій основі з боку установи, яка є материнською установою у державі-члені відповідно до глави 2 розділу II частини першої цього Регламенту, а також під вимоги до власних коштів;

(c) материнська установа у державі-члені і дочірні компанії створені в тій самій державі-члені та той самий компетентний орган надає їм авторизацію і здійснює нагляд за ними;

(d) материнська установа у державі-члені і дочірні компанії уклали договір чи офіційну угоду про відповідальність, які захищають такі установи і, зокрема, забезпечують їхню ліквідність і платоспроможність з метою запобігання банкрутству у випадках, коли це стає необхідним;

(e) передбачені інструменти для забезпечення негайного надання фінансових ресурсів у розрізі капіталу й ліквідності, якщо це є необхідним відповідно до договору або офіційної угоди про відповідальність, зазначених у пункті (d);

(f) належність інструментів, зазначених у пунктах (d) та (e), є предметом регулярного моніторингу з боку компетентного органу;

(g) мінімальний строк для попереднього повідомлення про добровільний вихід дочірньої компанії з угоди про відповідальність складає 10 років;

(h) компетентний орган уповноважений заборонити добровільний вихід дочірньої компанії з офіційної угоди про відповідальність;

(128) «сума, що підлягає розподілу» означає суму прибутків на кінець останнього фінансового року плюс будь-які перенесені з попередніх періодів прибутки і резерви, доступні для зазначеної цілі, перед розподілом серед володільців інструментів власних коштів, мінус будь-які перенесені з попередніх періодів збитки, будь-які прибутки, які не підлягають розподілу згідно з нормами права Союзу, національного права або актами відповідної установи, та будь-які суми, які було віднесено до резервів, що не підлягають розподілу, згідно з нормами національного права або актами відповідної установи, із урахуванням категорії інструментів власних коштів, якої стосуються норми права Союзу, національного права чи акти установи; при цьому, такі прибутки, збитки та резерви визначають на основі індивідуальних рахунків установи, а не на основі консолідованої звітності;

(129) «сервісний агент» означає сервісного агента, як означено в пункті (13) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(130) «орган з врегулювання» означає орган врегулювання, як означено в пункті 18 статті 2(1) Директиви 2014/59/ЄС;

(131) «суб'єкт врегулювання» означає суб'єкта врегулювання, як означено в пункті (83а) статті 2(1) Директиви 2014/59/ЄС;

(132) «група врегулювання» означає групу врегулювання, як означено в пункті (83b) статті 2(1) Директиви 2014/59/ЄС;

(133) «глобальна системно важлива установа» означає глобальну системно важливу установа, яку було визначено згідно зі статтею 131(1) та (2) Директиви 2013/36/ЄС;

(134) «глобальна системно важлива установа з-поза меж ЄС» означає глобальну системно важливу банківську групу або глобальний системно важливий банк, які не є глобальною системно важливою установою і включені у список глобальних системно важливих банків, опублікований Радою з фінансової стабільності, що регулярно оновлюється;

(135) «істотна дочірня компанія» означає дочірню компанію, яка на індивідуальній або консолідованій основі відповідає будь-якій із зазначених нижче умов:

(a) дочірня компанія володіє більш ніж 5% консолідованих зважених на ризик активів своєї материнської компанії;

(b) дочірня компанія генерує більш ніж 5% сукупного операційного доходу материнської компанії;

(c) загальний показник експозиції, зазначений у статті 429(4) цього Регламенту, дочірньої компанії є більшим за 5% консолідованої загальної експозиції її материнської компанії;

для цілей визначення істотної дочірньої компанії, коли є застосовною стаття 21b(2) Директиви 2013/36/ЄС, дві проміжні материнські компанії у ЄС рахують як єдину дочірню компанію на основі їхнього консолідованого стану;

(136) «суб'єкт глобальної системно важливої установи» означає суб'єкта, що є юридичною особою, який є глобальною системно важливою установою або частиною глобальної системно важливої установи, або є глобальною системно важливою установою з-поза меж ЄС;

(137) «інструмент внутрішнього визволу» означає інструмент внутрішнього визволу, як означено в пункті (57) статті 2(1) Директиви 2014/59/ЄС;

(138) «група» означає групу суб'єктів господарювання, у якій щонайменше один із суб'єктів господарювання є установою, і яка складається з материнської компанії та її дочірніх компаній, пов'язаних одна з одною, як визначено у статті 22 Директиви 2013/34/ЄС Європейського Парламенту і Ради (14);

(139) «операція фінансування з цінними паперами» означає операцію репо, операцію надання чи взяття у позику цінних паперів чи товарів або операцію маржинального кредитування;

(140) «початкова маржа» означає будь-яке забезпечення, інше ніж варіаційна маржа, отримане від або віднесене на рахунок суб'єкта для покриття поточної й майбутньої потенційної експозиції операції чи портфелю операцій протягом періоду, необхідного для закриття таких операцій або рехеджування пов'язаного з ними ринкового ризику в результаті дефолту контрагента операції чи портфелю операцій;

(141) «ринковий ризик» означає ризик настання збитків у результаті змін у ринкових цінах, у тому числі в обмінних курсах чи товарних цінах;

(142) «валютний ризик» означає ризик настання збитків у результаті змін в обмінних курсах;

(143) «товарний ризик» означає ризик збитків, що виникає в результаті змін у товарних цінах;

(144) «відділ торгових операцій» означає чітко визначену групу дилерів, що створена установою для спільного управління позиціями в торговому портфелі згідно з чітко визначеною й послідовною бізнес-стратегією і працює в рамках однієї й тієї самої структури управління ризиками;

(145) «мала нескладна установа» означає установу, яка відповідає усім зазначеним нижче умовам:

(a) не є великою установою;

(b) загальна вартість її активів на індивідуальній основі або, якщо застосовно, на консолідованій основі згідно з цим Регламентом та Директивою 2013/36/ЄС в середньому дорівнює або є меншою за 5 мільярдів євро за чотирирічний період, що передує поточному звітному періоду; держави-члени можуть встановлювати нижче порогове значення;

(c) на неї не поширюються будь-які обов'язки або поширюються спрощені обов'язки щодо планування відновлення платоспроможності та врегулювання згідно зі статтею 4 Директиви 2014/59/ЄС;

(d) її торговий портфель класифікують як малий у розумінні статті 94(1);

(e) загальна вартість її позицій у деривативах, які утримуються для продажу, не перевищує 2% вартості її загальних і позабалансових активів, а загальна вартість її позицій у деривативах не перевищує 5% - на основі обчислень згідно зі статтею 273a(3);

(f) більш ніж 75% консолідованих загальних активів і зобов'язань установи, в обох випадках не включаючи внутрішньогрупові експозиції, пов'язані з діяльністю за участі контрагентів, розташованих у Європейському економічному просторі;

(g) установа не використовує внутрішні моделі для виконання пруденційних вимог згідно з цим Регламентом, за винятком дочірніх компаній, які використовують внутрішні моделі, розроблені на рівні групи, за умови, що група підпадає під дію вимог щодо розкриття, встановлених у статті 433a або 433c на консолідованій основі;

(h) установа не повідомила компетентний орган про заперечення щодо її класифікації як малої нескладної установи;

(i) компетентний орган не вирішив, що установу не повинні вважати малою нескладною установою на основі аналізу її розміру, взаємопов'язаності, складності чи профілю ризику;

(146) «велика установа» означає установу, яка відповідає будь-якій із зазначених нижче умов:

(a) вона є глобальною системно важливою установою;

(b) вона була визначена як інша системно важлива установа згідно зі статтею 131(1) та (3) Директиви 2013/36/ЄС;

(c) вона є однією з трьох найбільших установ у державі-члені, в якій вона має осідок, у розрізі загальної вартості активів;

(d) загальна вартість активів на індивідуальній основі або, якщо застосовно, на основі консолідованого стану, згідно з цим Регламентом та Директивою 2013/36/ЄС, дорівнює або є більшою за 30 мільярдів євро;

(147) «велика дочірня компанія» означає дочірню компанію, яку кваліфікують як велику установу;

(148) «незареєстрована на біржі установа» означає установу, яка не випустила цінні папери, допущені до торгів на регульованому ринку будь-якої держави-члена у розумінні пункту (21) статті 4(1) Директиви 2014/65/ЄС;

(149) «фінансовий звіт» означає, для цілей частини восьмої цього Регламенту, фінансовий звіт у розумінні статей 4 та 5 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/109/ЄС (15).

(150) «дилер товарів і квот на викиди» означає суб'єкта господарювання, основна діяльність якого полягає виключно в наданні інвестиційних послуг або здійсненні інвестиційної діяльності щодо товарних деривативів або товарних деривативних контрактів, зазначених у пунктах (5), (6), (7), (9) і (10), деривативів на квоти на викиди, зазначених у пункті (4), або квот на викиди, зазначених у пункті (11) секції C додатка I до Директиви 2014/65/ЄС.

2. Згадані у цьому Регламенті нерухоме майно, житлову нерухомість чи комерційну нерухомість або іпотеку такого майна необхідно розглядати як такі, що включають акції у фінських компаніях житлового будівництва, які функціонують відповідно до Закону Фінляндії про компанії житлового будівництва від 1991 року або подальшого еквівалентного законодавства. Держави-члени або їх компетентні органи можуть дозволити прирівнювання акцій, які є свідченням еквівалентного опосередкованого володіння нерухомим майном, до безпосереднього володіння нерухомим майном, якщо таке непряме володіння безпосередньо регулюється національним правом зазначеної держави-члена і, в разі використання майна як предмета іпотеки, надає еквівалентний захист кредиторам.

3. Торговельне фінансування, як зазначено в пункті (80) параграфа 1, в цілому є вільним від зобов'язань та для нього вимагається наявність задовільної підтвердної документації щодо операцій під кожен запит на вибирання кредитних коштів, при цьому повинна існувати можливість відмови у фінансуванні у разі будь-якого сумніву стосовно кредитної спроможності або підтвердної документації щодо операцій. Погашення експозицій у зв'язку з торговельним фінансуванням зазвичай є незалежним від позичальника, оскільки на нього спрямовують кошти від грошових надходжень, отриманих від імпортерів або як виручку від продажу базисних товарів.

4. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, які визначають обставини, у яких умови, визначені в пункті (39) параграфа 1, вважаються виконаними.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 червня 2020 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Стаття 5

Терміни та означення, що застосовуються стосовно вимог до капіталу для покриття кредитного ризику

Для цілей розділу II частини третьої цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:

(1) «експозиція» означає актив або позабалансову позицію;

(2) «втрати» означає економічні втрати, включно з суттєвими наслідками дисконту, та прямі і непрямі витрати, пов'язані зі стягненнями, пов'язаними з інструментом;

(3) «очікувані втрати» означає співвідношення очікуваної суми, яку буде втрачено у зв'язку з експозицією від потенційного дефолту контрагента або від розмивання протягом річного періоду, до суми, не виплаченої до моменту дефолту.

РОЗДІЛ II

РІВЕНЬ ЗАСТОСУВАННЯ ВИМОГ

ГЛАВА 1

Застосування вимог на індивідуальній основі

Стаття 6

Загальні принципи

1. Установи повинні виконувати обов'язки, встановлені в частинах другій, третій, четвертій, сьомій, сьомій А і восьмій цього Регламенту та у главі 2 Регламенту (ЄС) № 2017/2402, на індивідуальній основі, за винятком пункту (d) статті 430(1) цього Регламенту.

1a. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, лише установи, визначені як суб'єкти врегулювання, які також належать до глобальних системно важливих установ і які не мають дочірніх компаній, повинні дотримуватися вимог, встановлених у статті 92а, на індивідуальній основі.

Істотні дочірні компанії глобально системно важливої установи з-поза меж ЄС повинні дотримуватися положень статті 92b на індивідуальній основі, якщо вони відповідають усім таким умовам:

(a) вони не є суб'єктами врегулювання;

(b) вони не мають дочірніх компаній;

(c) вони не є дочірніми компаніями материнської установи ЄС.

2. Від жодної установи, яка є або дочірньою компанією у державі-члені, у якій вона авторизована та у якій вона перебуває під наглядом, або материнською компанією, та від жодної установи, включеної до консолідації відповідно до статті 18, не повинно вимагатися дотримуватися зобов'язань, встановлених у статтях 89, 90 та 91, на індивідуальній основі.

3. Від жодної установи, яка є або материнською компанією або дочірньою компанією, та від жодної установи, включеної до консолідації відповідно до статті 18, не повинно вимагатися дотримуватися зобов'язань, встановлених у частині восьмій, на індивідуальній основі.

Як відступ від першого підпараграфа цього параграфа, установи, зазначені в параграфі 1а цієї статті, повинні дотримуватися статті 437a та пункту (h) статті 447 на індивідуальній основі.

4. Установи повинні виконувати обов'язки, встановлені в частині шостій і в пункті (d) статті 430(1) цього Регламенту, на індивідуальній основі.

Зазначені нижче установи не зобов'язані дотримуватися статті 413(1) і пов'язаних обов'язків щодо звітування про ліквідність, встановлених у частині сьомій А цього Регламенту;

(a) установи, які також авторизовані згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 648/2012;

(b) установи, які також авторизовані згідно зі статтею 16 та пунктом (a) статті 54(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 909/2014 (16), за умови, що вони не здійснюють жодних істотних трансформацій строків погашення; та

(c) установи, які призначені згідно з пунктом (b) статті 54(2) Регламенту (ЄС) № 909/2014, за умови, що:

(i) їхня діяльність обмежується наданням послуг банківського типу, як зазначено в секції С додатка до зазначеного Регламенту, центральним депозитаріям цінних паперів, авторизованим згідно зі статтею 16 зазначеного Регламенту; та

(ii) вони не здійснюють жодних істотних трансформацій строків погашення.

5. Установи, щодо яких компетентні органи застосували відступ, визначений у статті 7(1) або (3) цього Регламенту, і установи, які також авторизовані згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 648/2012, не зобов'язані виконувати обов'язки, встановлені в частині сьомій, і пов'язані вимоги щодо звітування про коефіцієнт левериджу, встановлені в частині сьомій А цього Регламенту, на індивідуальній основі.

Стаття 7

Відступ від застосування пруденційних вимог на індивідуальній основі

1. Компетентні органи можуть відмовитися від застосування положень статті 6(1) до будь-якої дочірньої компанії установи, якщо і до дочірньої компанії, і до установи застосовуються вимоги до авторизації та нагляду з боку відповідної держави-члена, та якщо дочірня компанія підпадає під нагляд на консолідованій основі установи, яка є материнською компанією, та якщо виконано всі наведені нижче умови, з метою гарантування належного розподілу власних коштів між материнською та дочірньою компаніями:

(a) відсутні наявні чи потенційні значні практичні або правові перешкоди для швидкого передання власних коштів або виплати зобов'язань від материнської компанії;

(b) або материнська компанія доведе компетентному органу пруденційне управління дочірньою компанією та заявила, за дозволом компетентного органу, що вона гарантує зобов'язання, які бере на себе дочірня компанія, або ризики дочірньої компанії є несуттєвими;

(c) процедури оцінювання ризику, вимірювання та контролю материнської компанії поширюються на дочірню компанію;

(d) материнська компанія утримує більше 50% прав голосу, пов'язаних із акціями, в капіталі дочірньої компанії, або має право призначати чи відстороняти більшість членів органу управління дочірньої компанії.

2. Компетентні органи можуть застосувати можливість, передбачену у параграфі 1, якщо материнська компанія є фінансовою холдинговою компанією або фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, заснованою у тій самій державі-члені, що й установа, за умови що вона підлягає нагляду, еквівалентному до того, який застосовується до установ, та зокрема підпадає під дію стандартів, встановлених у статті 11(1).

3. Компетентні органи можуть відмовитися від застосування положень статті 6(1) до будь-якої материнської установи у державі-члені, якщо до такої установи застосовуються вимоги до авторизації та нагляду з боку відповідної держави-члена, та якщо вона підпадає під нагляд на консолідованій основі, та якщо виконано всі наведені нижче умови, з метою гарантування належного розподілу власних коштів між материнською та дочірніми компаніями:

(a) відсутні наявні чи потенційні значні практичні або правові перешкоди для швидкого передання власних коштів або виплати зобов'язань материнській установі у державі-члені;

(b) процедури оцінювання, вимірювання та контролю ризиків, які стосуються консолідованого нагляду, поширюються на материнську установу у державі-члені.

Компетентний орган, який застосовує положення цього параграфа, повинен поінформувати про це компетентні органи усіх інших держав-членів.

Стаття 8

Відступ від застосування вимог до ліквідності на індивідуальній основі

1. Компетентні органи можуть відмовитися від застосування положень частини шостої повністю або частково до установ та усіх або деяких їх дочірніх компаній у Союзу, та здійснювати нагляд за ними як за єдиною підгрупою ліквідності, допоки вони виконують усі такі умови:

(a) материнська установа на консолідованій основі або дочірня установа на субконсолідованій основі дотримується зобов'язань, встановлених у частині шостій;

(b) материнська установа на консолідованій основі або дочірня установа на субконсолідованій основі безперервно здійснює моніторинг та нагляд за позиціями ліквідності усіх установ у межах групи чи підгрупи, на яких поширюється відмова, безперервно здійснює моніторинг і нагляд за позиціями фінансування сіх установ у межах групи чи підгрупи у разі звільнення від застосування вимоги щодо коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR), визначених у розділі IV частини шостої, а також забезпечує достатній рівень ліквідності та стабільного фінансування в разі звільнення від застосування вимоги щодо NSFR для всіх таких установ;

(c) установи уклали договори, які передбачають вільний рух коштів між ними, що дає їм змогу виконувати їхні індивідуальні та спільні зобов'язання, коли настає строк сплати, та такі договори відповідають вимогам компетентних органів;

(d) відсутні наявні чи потенційні значні практичні або правові перешкоди для виконання договорів, зазначених у пункті (c).

До 01 січня 2014 року Комісія повинна повідомити Європейський Парламент і Раду про будь-які правові перешкоди, які здатні зробити неможливим застосування пункту (c) першого підпараграфа, та вона може подати законодавчу пропозицію, якщо це буде доцільним, до 31 грудня 2015 року, спрямовану на усунення таких перешкод.

2. Компетентні органи можуть відмовитися від застосування положень частини шостої повністю або частково до установ та усіх або деяких їх дочірніх компаній, якщо всі установи єдиної підгрупи ліквідності авторизовані у тій самій державі-члені та за умови, що виконано вимоги параграфа 1.

3. Якщо установи єдиної підгрупи ліквідності авторизовані в кількох державах-членах, параграф 1 застосовується лише після застосування процедури, встановленої у статті 21, та лише до установ, чиї компетентні органи дійшли згоди стосовно таких елементів:

(a) їх оцінки відповідності організації та поводження з ризиками ліквідності умовам, визначеним у статті 86 Директиви 2013/36/ЄС, у межах єдиної підгрупи ліквідності;

(b) розподіл сум, місцезнаходження та власності необхідних ліквідних активів здійснюється в межах єдиної підгрупи ліквідності в разі звільнення від застосування вимоги щодо коефіцієнта покриття ліквідності (LCR), як встановлено в делегованому акті, зазначеному у статті 460(1), а також розподіл сум і місцезнаходження доступного стабільного фінансування в межах єдиної підгрупи ліквідності в разі звільнення від застосування вимоги щодо NSFR, визначеної в розділі IV частини шостої;

(c) визначення мінімальних сум ліквідних активів, що їх повинні утримувати установи, у разі звільнення від застосування вимоги щодо LCR, встановленої в делегованому акті, зазначеному у статті 460(1), і визначення мінімальних сум доступного стабільного фінансування, що їх повинні утримувати установи, у разі звільнення від застосування вимоги щодо NSFR, визначеної в розділі IV частини шостої;

(d) потреба у суворіших параметрах, ніж визначені у частині шостій;

(e) необмежений обмін повною інформацією між компетентними органами;

(f) чітке розуміння наслідків такої відмови.

4. Компетентні органи також можуть застосовувати положення параграфів 1, 2 та 3 до установ, які є членами однієї схеми інституційного захисту, передбаченої статтею 113(7), за умови дотримання ними вимог, встановлених у зазначеній статті, а також до інших установ, пов'язаних у спосіб, визначений у статті 113(6), та за умови що вони відповідають вимогам, передбаченим у зазначеній статті. У такому випадку компетентні органи визначають одну з установ, щодо якої буде діяти відмова від застосування вимог частини шостої, на основі консолідованого стану усіх установ єдиної підгрупи ліквідності.

5. У разі застосування відмови згідно з параграфом 1 або параграфом 2, компетентні органи можуть також застосовувати статтю 86 Директиви 2013/36/ЄС або її частин на рівні єдиної підгрупи ліквідності або відмовитися від застосування статті 86 Директиви 2013/36/ЄС або її частин на індивідуальній основі.

6. Якщо, згідно із цією статтею, компетентний орган звільняє установу, повністю або частково, від застосування частини шостої, він також може звільнити таку установу від застосування пов'язаних вимог щодо звітування про ліквідність згідно з пунктом (d) статті 430(1).

Стаття 9

Метод індивідуальної консолідації

1. Відповідно до параграфів 2 та 3 цієї статті та відповідно до статті 144(3) Директиви 2013/36/ЄС, компетентні органи можуть на індивідуальній основі дозволяти материнським установам включати в обчислення їхніх вимог згідно зі статтею 6(1) дочірні компанії, які відповідають вимогам, встановленим положеннями пунктів (c) та (d) статті 7(1), та які мають значні експозиції або значні зобов'язання перед такою материнською установою.

2. Правила, визначені в параграфі 1, дозволені лише у разі, якщо материнська установа повноцінно продемонструє перед компетентними органами наявність обставин та механізмів, включно із правовими механізмами, в силу яких відсутні будь-які реальні операційні або юридичні перешкоди або жодні прогнозовані перешкоди для негайної передачі власних коштів або своєчасної виплати зобов'язань з боку дочірньої компанії на користь материнській установі.

3. Якщо компетентний орган скористається дискреційною можливістю, встановленою у параграфі 1, він повинен на регулярній основі та не рідше одного разу на рік інформувати компетентні органи усіх інших держав-членів про застосування положень параграфа 1 та про обставити та механізми, згадані у параграфі 2. Якщо дочірня компанія розташована у третій країні, компетентні органи повинні також надавати аналогічну інформацію компетентним органам такої третьої країни.

Стаття 10

Скасування вимог для кредитних установ, постійно афілійованих із центральним органом

1. Компетентні органи можуть, відповідно до положень національного права, повністю або частково скасувати застосування вимог, визначених у частинах другій-восьмій цього Регламенту та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402, до однієї чи більше кредитних установ, розташованих у тій самій державі-члені, та які постійно афілійовані з центральним органом, що здійснює нагляд над ними та який має осідок у тій самій державі-члені, якщо виконано такі умови:

(a) зобов'язання центрального органу та афілійованих установ є солідарними зобов'язаннями, або зобов'язання його афілійованих установ є повністю гарантованими центральним органом;

(b) платоспроможність та ліквідність центрального органу та афілійованих установ моніторяться в цілому на підставі консолідованої звітності таких установ;

(c) керівництво центрального органу уповноважене видавати інструкції керівництву афілійованих установ;

Держави-члени можуть залишити чинними та застосовувати чинне національне законодавство, яке стосується скасування, зазначеного у першому підпараграфі, якщо це не суперечить положенням цього Регламенту або Директиви 2013/36/ЄС.

2. Якщо компетентні органи встановлюють дотримання умов, визначених у параграфі 1, та якщо зобов'язання центрального органу повністю гарантовано афілійованими установами, компетентні органи можуть на індивідуальній основі відмовитися від застосування до центрального органу положень частин із другої по восьму.

ГЛАВА 2

Пруденційна консолідація

Секція 1

Застосування вимог на консолідованій основі

Стаття 10a

Застосування пруденційних вимог на консолідованій основі у випадках, коли інвестиційні фірми є материнськими компаніями

Для цілей застосування цієї глави інвестиційні фірми вважаються материнськими фінансовими холдинговими компаніями в державі-члені або материнськими фінансовими холдинговими компаніями Союзу, якщо такі інвестиційні фірми є материнськими компаніями установи або інвестиційної фірми відповідно до цього Регламенту, зазначеної у статті 1(2) або (5) Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

Стаття 11

Загальний підхід

1. Материнські установи у державі-члені повинні в обсязі та у спосіб, як визначено у статті 18, дотримуватися зобов'язань, передбачених у частинах другій, третій, четвертій, сьомій та сьомій А, на основі їх консолідованого стану, крім пункту (d) статті 430(1). Материнські компанії та їхні дочірні компанії, що підпадають під сферу дії цього Регламенту, повинні запровадити належну організаційну структуру та відповідні механізми внутрішнього контролю для забезпечення належного опрацювання та надання даних, що необхідні для консолідації. Зокрема, вони повинні забезпечувати, щоб дочірні компанії, які не підпадають під сферу дії цього Регламенту, запровадили інструменти, процеси та механізми, необхідні для забезпечення належної консолідації.

2. Для цілей забезпечення того, що вимоги цього Регламенту застосовуються на консолідованій основі, терміни «установа», «материнська установа у державі-члені», «материнська установа ЄС» та «материнська компанія», залежно від випадку, охоплюють також:

(a) фінансові холдингові компанії або фінансові холдингові компанії змішаного типу, схвалені відповідно до статті 21a Директиви 2013/36/ЄС;

(b) призначені установи, що їх контролює материнська фінансова холдингова компанія або материнська фінансова холдингова компанія змішаного типу, якщо така материнська компанія не підпадає під вимогу щодо схвалення відповідно до статті 21a(4) Директиви 2013/36/ЄС;

(c) фінансові холдингові компанії, фінансові холдингові компанії змішаного типу або установи, призначені відповідно до пункту (d) статті 21a(6) Директиви 2013/36/ЄС.

Консолідованим станом компанії, зазначеної у пункті (b) першого підпараграфа цього параграфа, вважається консолідований стан материнської фінансової холдингової компанії або материнської фінансової холдингової компанії змішаного типу, яка не підпадає під вимогу щодо схвалення відповідно до статті 21a(4) Директиви 2013/36/ЄС. Консолідованим станом компанії, зазначеної у пункті (c) першого підпараграфа цього параграфа, вважається консолідований стан її материнської фінансової холдингової компанії або материнської фінансової холдингової компанії змішаного типу.

3a. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, лише материнські установи, визначені як суб'єкти врегулювання, які є глобальними системно важливими установами, повинні відповідати положенням статті 92a цього Регламенту на консолідованій основі в обсязі та у спосіб, визначені в статті 18 цього Регламенту.

Лише материнські компанії ЄС, які є істотними дочірніми компаніями глобальної системно важливої установи з-поза меж ЄС та які не є суб'єктами врегулювання, повинні відповідати положенням статті 92b цього Регламенту на консолідованій основі в обсязі та у спосіб, визначені в статті 18 цього Регламенту. У разі застосування статті 21b(2) Директиви 2013/36/ЄС, кожна з двох проміжних материнських компаній ЄС, які спільно визначені як істотна дочірня компанія, повинні відповідати положенням статті 92b цього Регламенту на основі їх консолідованого стану.

4. Материнські установи ЄС повинні відповідати положенням частини шостої та пункту (d) статті 430(1) цього Регламенту на основі їхнього консолідованого стану, якщо група включає одну чи більше кредитних установ або інвестиційних фірм, які авторизовані на надання інвестиційних послуг і здійснення видів діяльності, зазначених у пунктах (3) та (6) секції A додатка I до Директиви 2014/65/ЄС.

Якщо звільнення було надане на підставі статті 8(1)-(5), установи та, якщо застосовно, фінансові холдингові компанії або фінансові холдингові компанії змішаного типу, які входять до складу підгрупи ліквідності, повинні дотримуватися положень частини шостої та пункту (d) статті 430(1) цього Регламенту на консолідованій основі або на субконсолідованій основі підгрупи ліквідності.

5. Якщо застосовується стаття 10 цього Регламенту, центральний орган, зазначений у згаданій статті, повинен дотримуватися вимог частин з другої по восьму цього Регламенту, та глави 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402 на основі консолідованого стану як цілісний суб'єкт, що складається з центрального органу та афілійованих до нього установ.

6. На додаток до вимог, встановлених у параграфах з 1 по 5 цієї статті, без обмеження інших положень цього Регламенту та Директиви 2013/36/ЄС, якщо це обґрунтовано потребами нагляду зважаючи на особливості структури ризику або капіталу установи або якщо держави-члени ухвалюють національне законодавство, що вимагає структурного розділення видів діяльності у межах банківської групи, компетентні орган можуть вимагати від установи дотримання зобов'язань, встановлених частинами з другої по восьму цього Регламенту та розділом VII Директиви 2013/36/ЄС на субконсолідованій основі.

Застосування підходу, визначеного в першому підпараграфі, не повинне обмежувати ефективності нагляду на консолідованій основі та не повинне тягнути за собою непропорційних негативних наслідків на всю фінансову систему інших держав-членів або її частини чи Союзу в цілому, як і становити або створювати перешкоду для функціонування внутрішнього ринку.

Стаття 12a

Консолідоване обчислення для глобальних системно важливих установ з численними суб'єктами врегулювання

Якщо принаймні два суб'єкти глобальної системно важливої установи, які належать до тієї самої глобальної системно важливої установи, є суб'єктами врегулювання, материнська установа ЄС такої глобальної системно важливої установи повинна обчислювати суму власних коштів та прийнятних зобов'язань згідно з пунктом (a) статті 92a(1) цього Регламенту. Таке обчислення необхідно здійснювати на основі консолідованого стану материнської установи ЄС так, ніби існує лише один суб'єкт врегулювання глобальної системно важливої установи.

Якщо сума, обчислена відповідно до першого параграфа цієї статті, є нижчою ніж сукупність сум власних коштів та прийнятних зобов'язань, зазначених у пункті (a) статті 92a(1) цього Регламенту, усіх суб'єктів врегулювання, які належать до такої глобальної системно важливої установи, органи з врегулювання повинні діяти відповідно до статей 45d(4) та 45h(2) Директиви 2014/59/ЄС.

Якщо сума, обчислена відповідно до першого параграфа цієї статті, є вищою ніж сукупність сум власних коштів та прийнятних зобов'язань, зазначених у пункті (a) статті 92a(1) цього Регламенту, усіх суб'єктів врегулювання, які належать до такої глобальної системно важливої установи, органи з врегулювання можуть діяти відповідно до статей 45d(4) та 45h(2) Директиви 2014/59/ЄС.

Стаття 13

Застосування вимог щодо розкриття на консолідованій основі

1. Материнські установи ЄС повинні дотримуватися положень частини восьмої на основі їхнього консолідованого стану.

Великі дочірні компанії материнських установ ЄС повинні розкривати інформацію, вказану у статтях 437, 438, 440, 442, 450, 451, 451a та 453, на індивідуальній основі або, у відповідних випадках на підставі цього Регламенту та Директиви 2013/36/ЄС, на субконсолідованій основі.

2. Установи, визначені як суб'єкти врегулювання, які є глобальними системно важливими установами, повинні дотримуватися статті 437a та пункту (h) статті 447 на основі консолідованого стану їхньої групи врегулювання.

3. Перший підпараграф параграфа 1 не застосовується до материнських установ ЄС, материнських фінансових холдингових компаній ЄС, материнських фінансових холдингових компаній змішаного типу ЄС або суб'єктів врегулювання, якщо вони підпадають під еквівалентні вимоги щодо розкриття на консолідованій основі, що здійснюється материнською компанією, що має осідок у третій країні.

Другий підпараграф параграфа 1 застосовується до дочірніх компаній материнських компаній, що мають осідок у третій країні, якщо такі дочірні компанії кваліфіковано як великі дочірні компанії.

4. Якщо застосовується стаття 10, центральний орган, зазначений у згаданій статті, повинен дотримуватися вимог частини восьмої на основі консолідованого стану центрального органу. Стаття 18(1) застосовується до центрального органу та афілійовані установи вважаються дочірніми компаніями центрального органу.

Стаття 14

Застосування вимог статті 5 Регламенту (ЄС) 2017/2402 на консолідованій основі

1. Материнські компанії та їхні дочірні компанії, які підпадають під дію цього Регламенту, повинні виконувати зобов'язання, встановлені у статті 5 Регламенту (ЄС) 2017/2402, на консолідованій або субконсолідованій основі, для забезпечення того, щоб їхні схеми, процеси та механізми, які вимагаються згаданими положеннями, були послідовними та належним чином інтегрованими, та щоб можна було представити будь-які дані та інформацію стосовно цілей здійснення нагляду. Зокрема, вони повинні забезпечувати, щоб дочірні компанії, які не підпадають під сферу дії цього Регламенту, запровадили схеми, процеси та механізми, необхідні для забезпечення відповідності згаданим положенням.

2. Установи повинні застосовувати додаткову вагу ризику відповідно до статті 270a цього Регламенту під час застосування статті 92 цього Регламенту на консолідованій основі або субконсолідованій основі, якщо вимоги, встановлені у статті 5 Регламенту (ЄС) 2017/2402, було порушено на рівні суб'єкта, що має осідок у третій країні, включеного до консолідації відповідно до статті 18 цього Регламенту, якщо порушення є значним у розрізі загального профілю ризиків групи.

Секція 2

Методи пруденційної консолідації

Стаття 18

Методи пруденційної консолідації

1. Установи, фінансові холдингові компанії та фінансові холдингові компанії змішаного типу, від яких вимагається дотримання вимог, зазначених у секції 1 цієї глави, на основі їхнього консолідованого стану, здійснюють повну консолідацію всіх установ та фінансових установ, які є їхніми дочірніми компаніями. Параграфи 3-6 та параграф 9 цієї статті не застосовуються у випадках, коли частина шоста та пункт (d) статті 430(1) застосовуються на основі консолідованого стану установи, фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу або на основі субконсолідованого стану підгрупи ліквідності, як визначено у статтях 8 та 10.

Для цілей статті 11(3a), установи, від яких вимагається дотримання вимог, зазначених у статті 92a або 92b на консолідованій основі, повинні здійснювати повну консолідацію всіх установ та фінансових установ, які є їхніми дочірніми компаніями у відповідних групах врегулювання.

2. Компанії з надання допоміжних послуг повинні бути включені в консолідацію у випадках та відповідно до методів, що встановлені у цій статті.

3. Якщо компанії є пов'язаними у розумінні статті 22(7) Директиви 2013/34/ЄС, компетентні органи повинні визначити те, як саме повинна бути здійснена консолідація.

4. Орган, що здійснює консолідований нагляд, вимагає здійснення пропорційної консолідації відповідно до часток участі у капіталі установи та фінансових установ, якими керує компанія, включена до консолідації разом з однією чи більше компаній, які не включено у консолідацію, якщо відповідальність таких компаній є обмеженою частками участі у капіталі.

5. У разі форм участі чи зв'язків капіталу, що відрізняються від наведених у параграфах 1 та 4, компетентні органи повинні визначити необхідність та метод здійснення консолідації. Зокрема, вони можуть дозволити чи вимагати використання методу оцінювання за часткою участі. Однак, такий метод не повинен становити собою включення відповідної компанії у нагляд на консолідованій основі.

6. Компетентні органи повинні визначити необхідність та метод здійснення консолідації у таких випадках:

(a) якщо на думку компетентних органів установа має значний вплив на одну чи більше установ або фінансових установ, але не володіє часткою участі та не має інших зв'язків капіталу у таких установах; та

(b) якщо двома або більше установами або фінансовими установами керує єдине керівництво в інший спосіб, ніж на підставі договору, положень установчого договору або статуту.

Зокрема, компетентні органи можуть дозволити або вимагати використання методу, передбаченого у статті 22(7), (8) та (9) Директиви 2013/34/ЄС. Однак такий метод не повинен становити собою включення відповідної компанії у консолідований нагляд.

7. Якщо установа має дочірню компанію, що є компанією, яка не є установою, фінансовою установою або компанією з надання допоміжних послуг, або володіє часткою участі у такій компанії, вона повинна застосовувати до такої дочірньої компанії або частки участі метод оцінювання за часткою участі. Однак, такий метод не повинен становити собою включення відповідної компанії у нагляд на консолідованій основі.

Як відступ від першого підпараграфа, компетентні органи можуть дозволити або вимагати, що установи застосовували різні методи до таких дочірніх компаній або часток участі, включно з методами, передбаченими застосовною системою бухгалтерського обліку, за умови що:

(a) установа станом на 28 грудня 2020 року не застосовує метод оцінювання за часткою участі;

(b) застосування методу оцінювання за часткою участі буде невиправдано обтяжливим або метод оцінювання за часткою участі недостатньою мірою відображатиме ризики, які компанія, зазначена у першому підпараграфі, створює для установи; та

(c) застосований метод не призводить до повної або пропорційної консолідації такої компанії.

8. Компетентні органи можуть вимагати повної або часткової консолідації дочірньої компанії або компанії, у якій установа володіє часткою участі, якщо така дочірня компанія або компанія не є установою, фінансовою установою або компанією з надання допоміжних послуг, та якщо усі наведені нижче умови виконано:

(a) компанія не є страховою компанією, страховою компанією третьої країни, перестраховою компанією, перестраховою компанією третьої країни, страховою холдинговою компанією або компанією, яку виключено зі сфери дії Директиви 2009/138/ЄС відповідно до статті 4 зазначеної Директиви;

(b) існує значний ризик того, що установа ухвалить рішення надати фінансову підтримку такій компанії в стресових умовах, за відсутності чи у перевищення будь-яких договірних зобов'язань надати таку підтримку.

9. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для уточнення умов, відповідно до яких необхідно здійснювати консолідацію у випадках, зазначених у параграфах 3-6 та параграфі 8.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 31 грудня 2020 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Секція 3

Периметр пруденційної консолідації

Стаття 19

Суб'єкти, виключені з периметру пруденційної консолідації

1. Установу, фінансову установу або компанію з надання допоміжних послуг, яка є дочірньою компанією або компанією, частки участі якої перебувають у володінні, не потрібно включати у консолідацію, якщо загальна сума активів та позабалансових позицій відповідної компанії є меншою ніж менше з наведених нижче сум:

(a) 10 мільйонів євро;

(b) 1% загальної суми активів та позабалансових позицій материнської компанії або компанії, яка володіє частками участі.

2. Компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду на консолідованій основі відповідно до статті 111 Директиви 2013/36/ЄС, можуть на індивідуальній основі ухвалити рішення у наведених нижче випадках стосовно того, що установу, фінансову установу або компанію з надання допоміжних послуг, яка є дочірньою компанією або частки участі якої перебувають у володінні, не потрібно включати у консолідацію:

(a) якщо відповідна компанія розташована у третій країні, у якій існують правові перешкоди для передавання необхідної інформації;

(b) якщо відповідна компанія становить незначний інтерес тільки з огляну на цілі моніторингу установ;

(c) якщо на думку компетентних органів, відповідальних за здійснення нагляду на консолідованій основі, консолідація фінансового становища відповідної компанії буде неналежною або вводитиме в оману у розрізі цілей нагляду за відповідними установами.

3. Якщо у випадках, зазначених у параграфі 1 та пункті (b) параграфа 2, кілька компаній відповідають визначеним у них критеріям, вони в будь-якому разі повинні бути включені у консолідацію, навіть якщо спільно вони не становлять незначного інтересу у розрізі встановлених цілей.

Стаття 20

Спільні рішення щодо пруденційних вимог

1. Компетентні органи повинні співпрацювати у форматі тісних консультацій:

(a) у випадку заяв на отримання дозволів, зазначених у статті 143(1), статті 151(4) та (9), статті 283, статті 312(2) та статті 363 відповідно, поданих материнською установою ЄС та її дочірніми компаніями, або спільно дочірніми компаніями материнської фінансової холдингової компанії ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу, для ухвалення рішення про надання чи ненадання запитуваного дозволу або визначення умов та вимог, якщо необхідно, на яких такий дозвіл може бути надано;

(b) для цілей визначення того, чи дотримано критеріїв для спеціального внутрішньогрупового підходу, як зазначено у статті 422(9) та статті 425(5), доповнених регуляторними технічними стандартами Європейського банківського органу (EBA), зазначеними у статті 422(10) та статті 425(6).

Заяви подають тільки до органу, що здійснює консолідований нагляд.

Заяви, зазначені у статті 312(2), повинні включати опис методології, що використовується для розподілення капіталу на операційні ризики між різними суб'єктами групи. Заяви повинні містити інформацію про існування та спосіб реалізації механізму диверсифікаційних ефектів за допомогою системи управління ризиками.

2. Компетентні органи повинні робити усе можливе в межах своїх повноважень для досягнення протягом шести місяців спільного рішення стосовно:

(a) заяви, зазначеної у пункті (a) параграфа 1;

(b) оцінювання критеріїв та визначення спеціального підходу, зазначеного у пункті (b) параграфа 1.