Директива Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС від 26 червня 2013 року про доступ до діяльності кредитних установ і пруденційний нагляд за кредитними установами та інвестиційними фірмами, про внесення змін до Директиви 2002/87/ЄС та про скасування директив 2006/48/ЄС та 2006/49/ЄС

02013L0036 - UA - 29.12.2020 - 006.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex

(До Розділу IV: Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею

Глава 6. Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2013/36/ЄС

від 26 червня 2013 року

про доступ до діяльності кредитних установ і пруденційний нагляд за кредитними установами та інвестиційними фірмами, про внесення змін до Директиви 2002/87/ЄС та про скасування директив 2006/48/ЄС та 2006/49/ЄС

(Текст стосується ЄЕП)

(ОВ L 176, 27.06.2013, с. 338)

Зі змінами, внесеними:

Офіційний вісник

№

сторінка

дата

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2014/17/ЄС від 4 лютого 2014 року

L 60

34

28.02.2014

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2014/59/ЄС від 15 травня 2014 року

L 173

190

12.06.2014

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2015/2366 від 25 листопада 2015 року

L 337

35

23.12.2015

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2018/843 від 30 травня 2018 року

L 156

43

19.06.2018

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/878 від 20 березня 2019 року

L 150

253

07.06.2019

{Зміни до Директиви див. в Директиві № 2019/2034 від 27.11.2019}

Із виправленнями, внесеними:

Виправленням, ОВ L 208, 02.08.2013, с. 73 (2013/36/ЄС)

Виправленням, ОВ L 020, 25.01.2017, с. 1 (2013/36/ЄС)

Виправленням, ОВ L 212, 03.07.2020, с. 20 (2019/878)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2013/36/ЄС

від 26 червня 2013 року

про доступ до діяльності кредитних установ і пруденційний нагляд за кредитними установами та інвестиційними фірмами, про внесення змін до Директиви 2002/87/ЄС та про скасування директив 2006/48/ЄС та 2006/49/ЄС

(Текст стосується ЄЕП)

РОЗДІЛ I

ПРЕДМЕТ, СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ І ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ

Стаття 1

Предмет

Ця Директива встановлює правила стосовно:

(a) доступу до діяльності кредитних установ та інвестиційних фірм (далі разом - «установи»);

(b) наглядових повноважень та засобів для пруденційного нагляду за установами з боку компетентних органів;

(c) пруденційного нагляду за установами з боку компетентних органів відповідно до правил, визначених у Регламенті (ЄС) № 575/2013;

(d) вимог до компетентних органів щодо оприлюднення в сфері пруденційного регулювання та нагляду за установами.

Стаття 2

Сфера застосування

1. Ця Директива застосовується до установ.

2. Стаття 30 застосовується до місцевих фірм.

3. Стаття 31 застосовується до фірм, зазначених у пункті (2)(c) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013.

4. Стаття 34 та глава 3 розділу VII застосовуються до фінансових холдингових компаній, фінансових холдингових компаній змішаного типу та холдингових компаній зі змішаною діяльністю, які мають головний офіс у Союзі;

5. Ця Директива не застосовується до:

(1) доступу до діяльності інвестиційних фірм, якщо він регулюється Директивою Європейського Парламенту і Ради 2014/65/ЄС (1);

__________

(1) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/65/ЄС від 15 травня 2014 року про ринки фінансових інструментів та про внесення змін до Директиви 2002/92/ЄС та Директиви 2011/61/ЄС (ОВ L 173, 12.06.2014, с. 349).

(2) центральних банків;

(3) поштових жироустанов;

(4) «Eksport Kredit Fonden», «Eksport Kredit Fonden A/S», «Danmarks Skibskredit A/S» та «KommuneKredit» - у Данії;

(5) «Kreditanstalt Wiederaufbau», «Landwirtschaftliche Rentenbank», «Bremer Aufbau-Bank GmbH», «Hamburgische Investitions- und », «Investitionsbank Berlin», «Investitionsbank des Landes Brandenburg», «Investitionsbank Schleswig-Holstein», «Investitions- und Niedersachsen - NBank», «Investitions- und Strukturbank Rheinland-Pfalz», «Landeskreditbank - », «LfA Bayern», «NRW.BANK», « Investitionskreditbank AG», « Aufbaubank - », « Aufbaubank», компаній, що визнані відповідно до «» як організації державної житлової політики і не займаються переважно банківськими операціями, та компаній, що визнані відповідно до згаданого закону як некомерційні житлові компанії, - у Німеччині;

(6) «», кооперативних компаній, що визнані відповідно до « seadus», - в Естонії;

(7) «Strategic Banking Corporation of Ireland», кредитних спілок та товариств взаємодопомоги - в Ірландії;

(8) «» (Tamio Parakatathikon kai Danion) - у Греції;

(9) «Instituto de Oficial» - в Іспанії;

(10) «Caisse des et consignations» - у Франції;

(11) «kreditne unije» та «Hrvatska banka za obnovu i razvitak» - у Хорватії;

(12) «Cassa depositi e prestiti» - в Італії;

(13) «», компаній, що визнані відповідно до « likums» як кооперативні компанії, що надають фінансові послуги виключно своїм членам, - у Латвії;

(14) «kredito unijos», крім « kredito unijos», - у Литві;

(15) «MFB Magyar Bank » та «Magyar Export-Import Bank » - в Угорщині;

(16) «The Malta Development Bank» - на Мальті;

(17) «Nederlandse Investeringsbank voor Ontwikkelingslanden NV», «NV Noordelijke Ontwikkelingsmaatschappij», «NV Limburgs Instituut voor Ontwikkeling en Financiering», «Ontwikkelingsmaatschappij Oost-Nederland NV» та «kredietunies» - у Нідерландах;

(18) компаній, що визнані житловими асоціаціями в публічних інтересах, та « Kontrollbank AG» - в Австрії;

(19) « Kasy - Kredytowe» та «Bank Gospodarstwa Krajowego» - в Польщі;

(20) «Caixas », що існувала на 01 січня 1986 року, за винятком компаній, що зареєстровані як компанії з обмеженою відповідальністю, та за винятком «Caixa Montepio Geral», - в Португалії;

(21) «SID-Slovenska izvozna in razvojna banka, d.d. Ljubljana» - у Словенії;

(22) «Teollisen rahasto Oy/Fonden industriellt samarbete AB» та «Finnvera Oyj/Finnvera Abp» - у Фінляндії;

(23) «Svenska Skeppshypotekskassan» - у Швеції;

(24) «National Savings and Investments (NS&I)», «CDC Group plc», «Agricultural Mortgage Corporation Ltd», «Crown Agents for overseas governments and administrations», «credit unions» та «municipal banks» - у Сполученому Королівстві.

6. Суб'єкти, зазначені у пункті (1) та пунктах (3)-(24) параграфа 5 цієї статті, розглядаються як фінансові установи для цілей статті 34 та глави 3 розділу VII.

Стаття 3

Терміни та означення

1. Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) «кредитна установа» означає кредитну установу, як означено в пункті (1) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(2) «інвестиційна фірма» означає інвестиційну фірму, як означено в пункті (2) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(3) «установа» означає установу, як означено в пункті (3) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(4) «місцева фірма» означає місцеву фірму, як означено в пункті (4) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(5) «страхова компанія» означає страхову компанію, як означено в пункті (5) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(6) «перестрахова компанія» означає перестрахову компанію, як означено в пункті (6) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(7) «орган управління» означає орган чи органи установи, що їх призначено відповідно до національного права, яких уповноважено визначати стратегію, цілі та загальний напрям діяльності установи, які здійснюють контроль та моніторинг процесу вироблення й ухвалення управлінських рішень та до складу яких входять особи, що дієво управляють діяльністю установи;

(8) «орган управління у своїй наглядовій функції» означає орган управління, який виконує функцію нагляду та моніторингу за виробленням й ухваленням управлінських рішень;

(9) «вище керівництво» означає тих фізичних осіб, що здійснюють виконавчі функції в установі, і є відповідальними та підзвітними перед органом управління за щоденне управління установою;

(10) «системний ризик» означає ризик порушення функціонування фінансової системи, що потенційно може мати серйозні негативні наслідки для фінансової системи та реальної економіки;

(11) «ризик моделі» означає потенційну втрату, якої може зазнати установа як наслідок рішень, які в основному могли базуватися на результатах внутрішніх моделей через помилки при розробці, впровадженні або використанні таких моделей;

(12) «оригінатор» означає оригінатора, як означено в пункті (13) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(13) «спонсор» означає спонсора, як означено в пункті (14) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(14) «материнська компанія» означає материнську компанію, як означено в пункті (15) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(15) «дочірня компанія» означає дочірню компанію, як означено в пункті (16) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(16) «філія» означає філію, як означено в пункті (17) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(17) «компанія з надання допоміжних послуг» означає компанію з надання допоміжних послуг, як означено в пункті (18) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(18) «компанія з управління активами» означає компанію з управління активами, як означено в пункті (19) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(19) «фінансова холдингова компанія» означає фінансову холдингову компанію, як означено в пункті (20) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(20) «фінансова холдингова компанія змішаного типу» означає фінансову холдингову компанію змішаного типу, як означено в пункті (21) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(21) «холдингова компанія зі змішаною діяльністю» означає холдингову компанію зі змішаною діяльністю, як означено в пункті (22) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(22) «фінансова установа» означає фінансову установу, як означено в пункті (26) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(23) «суб'єкт фінансового сектора» означає суб'єкт фінансового сектора, як означено в пункті (27) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(24) «материнська установа у державі-члені» означає материнську установу у державі-члені, як означено в пункті (28) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(25) «материнська установа ЄС» означає материнську установу ЄС, як означено в пункті (29) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(26) «материнська фінансова холдингова компанія у державі-члені» означає материнську фінансову холдингову компанію у державі-члені, як означено в пункті (30) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(27) «материнська фінансова холдингова компанія ЄС» означає материнську фінансову холдингову компанію ЄС, як означено в пункті (31) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(28) «материнська фінансова холдингова компанія змішаного типу у державі-члені» означає материнську фінансову холдингову компанію змішаного типу у державі-члені, як означено в пункті (32) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(29) «материнська фінансова холдингова компанія ЄС змішаного типу» означає материнську фінансову холдингову компанію ЄС змішаного типу, як означено в пункті (33) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(30) «системно важлива установа» означає материнську установу ЄС, материнську фінансову холдингову компанію ЄС, материнську фінансову холдингову компанію ЄС змішаного типу або установу, порушення в роботі якої чи припинення роботи якої може призвести до системного ризику;

(31) «центральний контрагент» означає центрального контрагента, як означено в пункті (34) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(32) «участь» означає участь, як означено в пункті (35) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(33) «істотна участь» означає істотну участь, як означено в пункті (36) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(34) «контроль» означає контроль, як означено в пункті (37) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(35) «тісні зв'язки» означає тісні зв'язки, як означено в пункті (38) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(36) «компетентний орган» означає компетентний орган, як означено в пункті (40) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(37) «орган, що здійснює консолідований нагляд» означає орган, що здійснює консолідований нагляд, як означено в пункті (41) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(38) «авторизація» означає авторизацію, як означено в пункті (42) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(39) «держава-член розташування головного офісу» означає державу-член розташування головного офісу, як означено в пункті (43) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(40) «держава-член ведення діяльності» означає державу-член ведення діяльності, як означено в пункті (44) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(41) «центральні банки ЄСЦБ» означає центральні банки ЄСЦБ, як означено в пункті (45) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(42) «центральні банки» означає центральні банки, як означено в пункті (46) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(43) «консолідований стан» означає консолідований стан, як означено в пункті (47) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(44) «консолідована основа» означає консолідовану основу, як означено в пункті (48) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(45) «субконсолідована основа» означає субконсолідовану основу, як означено в пункті (49) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(46) «фінансовий інструмент» означає фінансовий інструмент, як означено в пункті (50) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(47) «власні кошти» означає власні кошти, як означено в пункті (118) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(48) «операційний ризик» означає операційний ризик, як означено в пункті (52) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(49) «пом'якшення кредитного ризику» означає пом'якшення кредитного ризику, як означено в пункті (57) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(50) «сек'юритизація» означає сек'юритизацію, як означено в пункті (61) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(51) «позиція сек'юритизації» означає позицію сек'юритизації, як означено в пункті (62) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(52) «суб'єкт спеціального призначення для сек'юритизації» означає суб'єкт спеціального призначення для сек'юритизації, як означено в пункті (66) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(53) «дискреційна пенсія» означає дискреційну пенсію, як означено в пункті (73) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(54) «торговий портфель» означає торговий портфель, як означено в пункті (86) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(55) «регульований ринок» означає регульований ринок, як означено в пункті (92) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(56) «леверидж» означає леверидж, як означено в пункті (93) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(57) «ризик надмірного левериджу» означає ризик надмірного левериджу, як означено в пункті (94) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(58) «установа зовнішнього кредитного оцінювання» означає установу зовнішнього кредитного оцінювання, як означено в пункті (98) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(59) «внутрішні методи» означає метод на основі внутрішніх рейтингів, зазначений у статті 143(1), метод внутрішніх моделей, зазначений у статті 221, метод власних оцінок, зазначений у статті 225, методи вдосконаленого вимірювання, зазначені у статті 312(2), метод внутрішніх моделей, зазначений у статтях 283 та 363, та метод внутрішнього оцінювання, зазначений у статті 259(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(60) «орган з врегулювання» означає орган з врегулювання, як означено в пункті (18) статті 2(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС (2);

__________

(2) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/59/EU від 15 травня 2014 року про рамки для відновлення платоспроможності та врегулювання кредитних установ та інвестиційних фірм та про внесення змін до Директиви 82/891/ЄЕС, та директив Європейського Парламенту і Ради 2001/24/ЄС, 2002/47/ЄС, 2004/25/ЄС, 2005/56/ЄС, 2007/36/ЄС, 2011/35/ЄС, 2012/30/ЄС та 2013/36/ЄС, та регламентів (ЄС) № 1093/2010 та (ЄС) № 648/2012 (ОВ L 173, 12.06.2014, с. 190).

(61) «глобальна системно важлива установа» означає глобальну системно важливу установу, як означено в пункті (133) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(62) «глобальна системно важлива установа з-поза меж ЄС» означає глобальну системно важливу установу з-поза меж ЄС, як означено в пункті (134) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(63) «група» означає групу, як означено в пункті (138) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(64) «група третьої країни» означає групу, материнська компанія якої має осідок у третій країні;

(65) «гендерно нейтральна політика винагороди» означає політику винагороди, в основі якої лежить принцип однакової оплати працівникам чоловічої та жіночої статі за однакову роботу або за роботу однакової цінності.

2. Якщо ця Директива посилається на орган управління і, відповідно до національного права, управлінські та наглядові функції органу управління покладаються на різні органи або різних членів одного органу, держава-член повинна визначити, які органи або члени органу управління є відповідальними відповідно до свого національного законодавства, крім випадків, коли цією Директивою встановлено інше.

3. Для забезпечення застосування вимог або наглядових повноважень, встановлених цією Директивою або Регламентом (ЄС) № 575/2013, на консолідованій та субконсолідованій основі відповідно до цієї Директиви або зазначеного регламенту, терміни «установа», «материнська установа у державі-члені», «материнська установа ЄС» та «материнська компанія» також включають:

(a) фінансові холдингові компанії та фінансові холдингові компанії змішаного типу, яким було видано дозвіл згідно зі статтею 21a цієї Директиви;

(b) призначені установи, які перебувають під контролем материнської фінансової холдингової компанії ЄС, материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу або материнської фінансової холдингової компанії у державі-члені або материнської фінансової холдингової компанії змішаного типу у державі-члені, якщо відповідна материнська компанія не належить до суб'єктів, які повинні отримувати дозвіл відповідно до статті 21a(4) цієї Директиви; та

(c) фінансові холдингові компанії, фінансові холдингові компанії змішаного типу або установи, призначені відповідно до пункту (d) статті 21a(6) цієї Директиви.

РОЗДІЛ II

КОМПЕТЕНТНІ ОРГАНИ

Стаття 4

Призначення та повноваження компетентних органів

1. Держави-члени призначають компетентні органи, які виконують функції та обов'язки, передбачені цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013. Вони інформують про це Комісію та EBA із зазначенням будь-якого розподілу функцій та обов'язків.

2. Держави-члени забезпечують, щоб компетентні органи здійснювали моніторинг діяльність установ та, у відповідних випадках, фінансових холдингових компаній та фінансових холдингових компаній змішаного типу, з метою оцінювання відповідності вимогам цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013.

3. Держави-члени забезпечують наявність належних заходів, що дають змогу компетентним органам отримувати інформацію, необхідну для оцінювання відповідності установ та, у відповідних випадках, фінансових холдингових компаній та фінансових холдингових компаній змішаного типу зазначеним у параграфі 2 вимогам та для розслідування можливих порушень таких вимог.

4. Держави-члени забезпечують наявність у компетентних органів експертних знань, ресурсів, операційної спроможності, повноважень та незалежності, необхідних для виконання функцій, пов'язаних з пруденційним наглядом, розслідуваннями та санкціями, встановленими цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013.

5. Держави-члени повинні вимагати, щоб установи надавали компетентним органам своїх держав-членів розташування головного офісу всю інформацію, необхідну для оцінювання їх відповідності правилам, ухваленим відповідно до цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013. Держави-члени також забезпечують, щоб механізми внутрішнього контролю та адміністративні й бухгалтерські процедури установ дозволяли в будь-який час перевіряти їх відповідність таким правилам.

6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб установи реєстрували всі свої операції та документували системи і процеси, що підпадають під дію цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013, таким чином, щоб компетентні органи мали змогу в будь-який час перевірити відповідність цій Директиві та Регламенту (ЄС) № 575/2013.

7. Держави-члени повинні забезпечити, щоб функції нагляду відповідно до цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013 та будь-які інші функції компетентних органів були окремими та незалежними від функцій, що стосуються врегулювання. Держави-члени інформують про це Комісію та EBA із зазначенням будь-якого розподілу обов'язків.

8. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інші органи, крім компетентних органів, якщо ці інші органи мають повноваження з врегулювання, тісно співпрацювали та консультувалися з компетентними органами щодо підготовки планів врегулювання, та у всіх випадках, коли така співпраця та консультації передбачені цією Директивою, Директивою 2014/59/ЄС або Регламентом (ЄС) № 575/2013.

Стаття 5

Координація в державах-членах

Якщо держави-члени мають більше одного компетентного органу з питань пруденційного нагляду за кредитними установами, інвестиційними фірмами та фінансовими установами, держави-члени вживають необхідних заходів для організації координування діяльності таких органів.

Стаття 6

Співпраця в рамках Європейської системи фінансового нагляду

При виконанні своїх обов'язків, компетентні органи беруть до уваги конвергенцію наглядових інструментів та наглядової практики при застосуванні законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних вимог, ухвалених відповідно до цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013. З цією метою держави-члени забезпечують, щоб:

(a) компетентні органи як сторони Європейської системи фінансового нагляду (ESFS) співпрацювали з довірою та повною взаємоповагою, зокрема, при забезпеченні потоку відповідної та надійної інформації між ними та іншими сторонами ESFS, відповідно до принципу щирої співпраці, викладеного у статті 4(3) Договору про Європейський Союз;

(b) компетентні органи брали участь у діяльності EBA та, відповідно, у колегії органів нагляду;

(c) компетентні органи докладали усіх зусиль для дотримання настанов та рекомендацій, виданих EBA відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, а також для реагування на попередження та рекомендації, видані ESRB згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1092/2010;

(d) компетентні органи тісно співпрацювали з ESRB;

(e) національні мандати, покладені на компетентні органи, не перешкоджали виконанню їхніх обов'язків як членів EBA, а у відповідних випадках як членів ESRB, або згідно з цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013.

Стаття 7

Нагляд у перспективі масштабу Союзу

Компетентні органи в кожній державі-члені під час виконання своїх загальних обов'язків належним чином враховують потенційний вплив своїх рішень на стабільність фінансової системи в інших відповідних державах-членах і, зокрема, у надзвичайних ситуаціях, беручи до уваги інформацію, доступну у відповідний час.

РОЗДІЛ III

ВИМОГИ СТОСОВНО ДОСТУПУ ДО ДІЯЛЬНОСТІ КРЕДИТНИХ УСТАНОВ

ГЛАВА 1

Загальні вимоги стосовно доступу до діяльності кредитних установ

Стаття 8

Авторизація

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб кредитні установи перед початком своєї діяльності отримували авторизацію. Без обмеження статей 10-14, вони встановлюють вимоги стосовно отримання такої авторизації та повідомляють їх EBA.

2. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) інформації, яку потрібно надавати компетентним органам у заяві про надання авторизації кредитним установам, включаючи програму діяльності, структурну організацію та механізми управління, як передбачено у статті 10;

(b) вимоги, що застосовуються до акціонерів та учасників з істотною участю або, якщо істотної участі немає, до 20 найбільших акціонерів або учасників, як передбачено у статті 14; та

(c) перешкоди, які можуть перешкоджати ефективному виконанню наглядових функцій компетентного органу, як зазначено у статті 14.

Комісії делеговано повноваження щодо ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

3. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів щодо стандартних форм, шаблонів та процедур надання інформації, зазначеної у пункті (a) першого підпараграфа параграфа 2.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

4. EBA подає Комісії проекти технічних стандартів, зазначених у параграфах 2 та 3, до 31 грудня 2015 року.

5. EBA видає настанови, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, адресовані компетентним органам, з визначенням загальної методики оцінювання під час процесу надання авторизацій відповідно до цієї Директиви.

Стаття 9

Заборона особам або компаніям, крім кредитних установ, займатися бізнесом з приймання депозитів або інших поворотних коштів від населення

1. Держави-члени забороняють особам або компаніям, які не є кредитними установами, займатися бізнесом з приймання депозитів або інших поворотних коштів від населення.

2. Параграф 1 не застосовується до приймання депозитів або інших коштів, що підлягають поверненню державою-членом, регіональними чи місцевими органами держави-члена, публічними міжнародними органами, членами яких є одна або більше держав-членів, або випадків, на які явно поширюється національне право або право Союзу, за умови, що такі види діяльності підлягають регулюванню та контролю з метою захисту вкладників та інвесторів.

3. Держави-члени передають Комісії та EBA тексти національних законів, які явно дозволяють компаніям, які не є кредитними установами, здійснювати діяльність з приймання депозитів та інших поворотних коштів від населення.

4. На підставі цієї статті держави-члени не можуть виключати кредитні установи зі сфери застосування цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013.

Стаття 10

Програма діяльності, структурна організація та механізми управління

1. Держави-члени повинні вимагати додавання до заяв про надання авторизації програми діяльності, що визначає типи передбаченої діяльності та структурну організацію кредитної установи, включно із зазначенням материнських компаній, фінансових холдингових компаній та фінансових холдингових компаній змішаного типу у межах групи. Держави-члени можуть також вимагати додавання до заяв про надання авторизації опису схем, процесів та механізмів, зазначених у статті 74(1).

2. Компетентні органи повинні відмовляти у наданні авторизації на початок ведення діяльності кредитної установи у випадках, коли на їхню думку схеми, процеси та механізми, зазначені у статті 74(1), не можуть забезпечити раціонального та дієвого управління ризиками в такій установі.

Стаття 11

Економічні потреби

Держави-члени не встановлюють вимоги щодо розгляду заяв про надання авторизації на предмет економічних потреб ринку.

Стаття 12

Початковий капітал

1. Без обмеження інших загальних умов, встановлених національним правом, компетентні органи відмовляють кредитній установі у наданні авторизації на початок ведення діяльності, якщо кредитна установа не має окремих власних коштів або якщо її початковий капітал становить менше 5 мільйонів євро.

2. Початковий капітал складається лише з одного або більше елементів, зазначених у статті 26(1)(a)-(e) Регламенту (ЄС) № 575/2013.

3. Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що кредитні установи, які не виконують вимогу щодо володіння окремими власними коштами, але існували станом на 15 грудня 1979 року, можуть продовжувати здійснювати свою діяльність. Вони можуть звільнити такі кредитні установи від обов'язку дотримання вимоги, що міститься у першому підпараграфі статті 13(1).

4. Держави-члени можуть надавати авторизацію окремим категоріям кредитних установ, початковий капітал яких менший за визначений у параграфі 1, за таких умов:

(a) початковий капітал становить не менше 1 млн євро;

(b) заінтересовані держави-члени повідомляють Комісію та EBA про свої причини для використання цієї можливості.

Стаття 13

Ефективне керування діяльністю та місце розташування головного офісу

1. Компетентні органи надають авторизацію кредитній установі на початок ведення діяльності лише у разі, якщо щонайменше дві особи здійснюють ефективне керування діяльністю кредитної установи-заявника.

Вони відмовляють у такій авторизації, якщо члени органу управління не відповідають вимогам, зазначеним у статті 91(1).

2. Кожна держава-член повинна вимагати, щоб:

(a) кредитна установа, що є юридичною особою та відповідно до її національного права має зареєстрований офіс, мала головний офіс у тій самій державі-члені, що і її зареєстрований офіс;

(b) кредитна установа, крім зазначеної в пункті (a), мала головний офіс у державі-члені, яка надала їй авторизацію, та в якій вона фактично здійснює свою діяльність.

Стаття 14

Акціонери та учасники

1. Компетентні органи відмовляють кредитній установі у наданні авторизації на початок ведення діяльності, якщо кредитна установа не повідомила їх про особи своїх акціонерів чи учасників (прямих чи непрямих, фізичних осіб чи юридичних осіб), які мають істотні частки участі, та про розмір таких часток або, якщо істотних часток участі немає, про 20 найбільших акціонерів чи учасників.

При визначенні того, чи виконано критерії для істотних часток участі, до уваги беруться права голосу, вказані у статтях 9 та 10 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/109/ЄС від 15 грудня 2004 року про гармонізацію вимог щодо прозорості інформації про емітентів, цінні папери яких допущено до торгівлі на регульованому ринку (3), а також умови стосовно їх сукупності, визначені у статті 12(4) та (5) зазначеної Директиви.

__________

(3) ОВ L 390, 31.12.2004, с. 38.

Держави-члени не беруть до уваги права голосу або акції, якими установи можуть володіти в результаті надання андеррайтингу фінансових інструментів або розміщення фінансових інструментів на підставі твердого зобов'язання, відповідно до пункту 6 секції A додатка I до Директиви 2004/39/ЄС, за умови що такі права не здійснюються або іншим чином не використовуються для втручання в управління емітентом та відчужуються протягом одного року після набуття.

2. Компетентні органи відмовляють у наданні авторизації на початок ведення діяльності кредитній установі, якщо з урахуванням потреби у забезпеченні розсудливого та прозорого управління кредитною установою вони не переконалися у тому, що акціонери або учасники відповідають критеріям, визначеним у статті 23(1). У такому разі застосовуються стаття 23(2) і (3) та стаття 24.

3. За наявності тісних зв'язків між кредитною установою та іншими фізичними або юридичними особами, компетентні органи надають авторизацію тільки за умови, що ці зв'язки не перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій.

Компетентні органи відмовляють у наданні авторизації на початок ведення діяльності кредитній установі тільки за умови, що закони, підзаконні нормативно-правові акти чи адміністративні положення третьої країни, застосовні до однієї або більшої кількості фізичних або юридичних осіб, із якими кредитна установа має тісні зв'язки, або труднощі, пов'язані із виконанням таких законів, підзаконних нормативно-правових актів чи адміністративних положень, перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій.

Компетентні органи вимагають від кредитних установ надання їм інформації, яка є необхідною для здійснення моніторингу відповідності умовам, зазначеним у цьому параграфі, на постійній основі.

Стаття 15

Відмова в наданні авторизації

Якщо компетентний орган відмовляє в наданні авторизації на початок ведення діяльності кредитної установи, він повідомляє заявнику про своє рішення та причини його ухвалення протягом шести місяців після отримання заяви або, якщо заява є неповною, протягом шести місяців після отримання повної інформації, необхідної для ухвалення рішення.

У будь-якому разі, рішення про надання або відмову у наданні авторизації ухвалюється протягом 12 місяців після отримання заяви.

Стаття 16

Попередня консультація з компетентними органами інших держав-членів

1. Перед наданням авторизації кредитній установі, компетентний орган консультується з компетентними органами іншої держави-члена, якщо кредитна установа:

(a) є дочірньою компанією кредитної установи, авторизованої у такій іншій державі-члені;

(b) є дочірньою компанією материнської компанії кредитної установи, авторизованої у такій іншій державі-члені;

(c) контролюється одними і тими самими фізичними або юридичними особами, які контролюють кредитну установу, авторизовану в такій іншій державі-члені.

2. Перед наданням авторизації кредитній установі, компетентний орган консультується з компетентним органом, що відповідає за нагляд за страховими компаніями або інвестиційними фірмами у відповідній державі-члені, якщо кредитна установа:

(a) є дочірньою компанією страхової компанії або інвестиційної фірми, авторизованої у Союзі;

(b) є дочірньою компанією материнської компанії страхової компанії або інвестиційної фірми, авторизованої у Союзі;

(c) контролюється одними і тими самими фізичними або юридичними особами, які контролюють страхову компанію або інвестиційну фірму, авторизовану в Союзі.

3. Відповідні компетентні органи, зазначені у параграфах 1 і 2, зокрема, консультуються один з одним під час оцінювання відповідності акціонерів, а також репутації і досвіду членів органу управління, які беруть участь в управлінні іншим суб'єктом однієї групи. Вони обмінюються будь-якою інформацією стосовно відповідності акціонерів, а також репутації і досвіду членів органу управління, що має значення для надання авторизації, а також для поточного оцінювання відповідності робочим умовам.

Стаття 17

Філії кредитних установ, авторизованих в іншій державі-члені

Держави-члени ведення діяльності не повинні вимагати авторизації або донорського капіталу для філій кредитних установ, авторизованих в інших державах-членах. Заснування та нагляд за такими філіями здійснюється відповідно до статті 35, статті 36(1), (2) та (3), статті 37, статей 40-46, статті 49 і статей 74-75.

Стаття 18

Відкликання авторизації

Компетентні органи можуть відкликати авторизацію, надану кредитній установі, лише у разі, якщо така кредитна установа:

(a) не користується авторизацією упродовж 12 місяців, прямо відмовляється від авторизації або припинила ведення діяльності більше, ніж на шість місяців, якщо тільки відповідна держава-член не передбачила умову припинення дії авторизації у таких випадках;

(b) отримала авторизацію на підставі неправдивих заяв або будь-якими іншими неправомірними способами;

(c) більше не виконує умови, згідно з якими було надано авторизацію;

(d) більше не відповідає пруденційним вимогам, встановленим у частині третій, четвертій або шостій, окрім вимог, визначених у статтях 92a та 92b Регламенту (ЄС) № 575/2013 або встановлених згідно з пунктом (a) статті 104(1) або статті 105 цієї Директиви, або більше не можна розраховувати на те, що вона виконуватиме свої зобов'язання перед своїми кредиторами, і, зокрема, вона більше не надає забезпечення щодо активів, довірених їй її вкладниками;

(e) підпадає під дію одного або більше інших випадків, стосовно яких національне право передбачає відкликання авторизації; або

(f) вчиняє одне з порушень, зазначених у статті 67(1).

Стаття 19

Найменування кредитних установ

Для здійснення своєї діяльності кредитні установи можуть, незважаючи на будь-які положення у державі-члені ведення діяльності стосовно використання слів «банк», «ощадний банк» або інших банківських найменувань, використовувати на всій території Союзу одне й те саме найменування, яке вони використовують у державі-члені, в якій розташований їхній головний офіс. У випадку будь-якої небезпеки плутанини, держава-член ведення діяльності може, в цілях роз'яснення, вимагати, щоб до найменування додавалася певна пояснювальна інформація.

Стаття 20

Повідомлення про надання та відкликання авторизації

1. Компетентні органи повідомляють EBA про кожну авторизацію, надану згідно зі статтею 8.

2. EBA публікує на своєму вебсайті та регулярно оновлює список найменувань усіх кредитних установ, яким було надано авторизацію.

3. Орган, що здійснює консолідований нагляд, надає відповідним компетентним органам та EBA всю інформацію стосовно групи кредитних установ згідно зі статтею 14(3), статтею 74(1) і статтею 109(2), зокрема, стосовно організаційно-правової структури групи та її управління.

4. Список, вказаний у параграфі 2 цієї статті, повинен включати найменування кредитних установ, які не мають капіталу, зазначеного у статті 12(1), та ідентифікувати відповідні кредитні установи як такі.

5. Компетентні органи повідомляють EBA про кожен випадок відкликання авторизації із зазначенням причин такого відкликання.

Стаття 21

Скасування вимог для кредитних установ, постійно афілійованих із центральним органом

1. Компетентні органи можуть відмовитися від застосування вимог, встановлених у статтях 10 і 12 та у статті 13(1) цієї Директиви, до кредитної установи, згаданої у статті 10 Регламенту (ЄС) № 575/2013, відповідно до умов, зазначених у згаданій статті.

Держави-члени можуть залишити чинним та використовувати чинне національне законодавство стосовно застосування такої відмови за умови, що вона не суперечить цій Директиві або Регламенту (ЄС) № 575/2013.

2. Якщо компетентні органи здійснюють право відмови, зазначене в параграфі 1, статті 17, 33, 34 і 35, стаття 36(1)-(3), статті 39-46, секція II глави 2 розділу VII та глава 4 розділу VII застосовуються як до цілісного об'єкта, утвореного центральним органом разом з його афілійованими установами.

Стаття 21a

Надання дозволу фінансовим холдинговим компаніям та фінансовим холдинговим компаніям змішаного типу

1. Материнські фінансові холдингові компанії у державі-члені, материнські фінансові холдингові компанії змішаного типу у державі-члені, материнські фінансові холдингові компанії ЄС та материнські фінансові холдингові компанії ЄС змішаного типу отримують дозвіл відповідно до цієї статті. Інші фінансові холдингові компанії або фінансові холдингові компанії змішаного типу отримують дозвіл відповідно до цієї статті, згідно з якою вони зобов'язані дотримуватися положень цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 575/2013 на субконсолідованій основі.

2. У цілях параграфа 1, фінансові холдингові компанії та фінансові холдингові компанії змішаного типу, згадані у ньому, надають органу, що здійснює консолідований нагляд, та, якщо відрізняється, компетентному органу в державі-члені, у якій вони мають осідок, таку інформацію:

(a) структурну організацію групи, до складу якої входить фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу, із чітким зазначенням її дочірніх компаній та, коли доцільно, материнських компаній, а також місцезнаходження та вид діяльності кожної організації групи;

(b) інформацію стосовно призначення принаймні двох осіб, які ефективно керують фінансовою холдинговою компанією або фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, та стосовно дотримання вимог, встановлених у статті 121 щодо кваліфікації директорів;

(c) інформацію стосовно відповідності критеріям, визначеним у статті 14, стосовно акціонерів і членів, якщо фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу має кредитну установу як свою дочірню компанію;

(d) внутрішню організацію та розподіл завдань у межах групи;

(e) будь-яку іншу інформацію, яка може бути необхідною для проведення оцінювання, згаданого у параграфах 3 і 4 цієї статті.

Якщо надання дозволу фінансовій холдинговій компанії або фінансовій холдинговій компанії змішаного типу відбувається одночасно з проведенням оцінювання, згаданого у статті 22, компетентний орган в цілях зазначеної статті узгоджує дії, у відповідних випадках, з органом, що здійснює консолідований нагляд, та, якщо відрізняється, компетентним органом у державі-члені, в якій фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанію змішаного типу має осідок. У такому разі, період оцінювання, визначений у другому підпараграфі статті 22(2), призупиняється на період, що перевищує 20 робочих днів, поки не буде завершено процедуру, встановлену у цій статті.

3. Дозвіл може бути надано фінансовій холдинговій компанії або фінансовій холдинговій компанії змішаного типу відповідно до цієї статті лише у разі, якщо виконано всі такі умови:

(a) внутрішня організація та розподіл завдань у межах групи є належними для дотримання вимог, встановлених цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013 на консолідованій або субконсолідованій основі, та, зокрема, є ефективними для:

(i) координування всіх дочірніх компаній фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, включаючи, за необхідності, шляхом належного розподілу завдань серед дочірніх установ;

(ii) попередження та врегулювання конфліктів всередині групи; та

(iii) забезпечення виконання політик групи, визначених материнською фінансовою холдинговою компанією або материнською фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, в рамках всієї групи;

(b) структурна організація групи, до складу якої входить фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу, не ускладнює та іншим чином не перешкоджає ефективному нагляду за дочірніми або материнськими установами стосовно окремих, консолідованих та, якщо доцільно, субконсолідованих зобов'язань, які вони на себе взяли. Під час оцінювання зазначеного критерію необхідно брати до уваги зокрема таке:

(i) положення фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу у багаторівневій групі;

(ii) структуру участі; та

(iii) роль фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу в групі;

(c) відповідність критеріям, визначеним у статті 14, та вимогам, встановленим у статті 121.

4. Надання дозволу фінансовій холдинговій компанії або фінансовій холдинговій компанії змішаного типу відповідно до цієї статті не вимагається, якщо виконано всі такі умови:

(a) основна діяльність фінансової холдингової компанії полягає у придбанні часток участі у дочірніх компаніях або, у випадку фінансової холдингової компанії змішаного типу, її основна діяльність стосовно установ або фінансових установ полягає у придбанні часток участі у дочірніх компаніях;

(b) фінансову холдингову компанію або фінансову холдингову компанію змішаного типу не визначено як суб'єкт із врегулювання у будь-якій із груп врегулювання групи відповідно до стратегії врегулювання, визначеної відповідним органом з врегулювання згідно з Директивою 2014/59/ЄС;

(c) дочірню кредитну установу призначено відповідальною за забезпечення дотримання групою пруденційних вимог на консолідованій основі та їй надано всі необхідні засоби та правові повноваження для ефективного виконання таких зобов'язань;

(d) фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу не бере участі в ухваленні управлінських, оперативних і фінансових рішень, що впливають на групу або її дочірні компанії, які є установами або фінансовими установами;

(e) відсутні перешкоди для ефективного нагляду за групою на консолідованій основі.

Фінансові холдингові компанії або фінансові холдингові компанії змішаного типу, звільнені від отримання дозволу відповідно до цього параграфа, не виключаються з периметру консолідації, визначеного у цій Директиві або в Регламенті (ЄС) № 575/2013.

5. Орган, що здійснює консолідований нагляд, забезпечує моніторинг дотримання умов, зазначених у параграфі 3 або, якщо застосовно, параграфі 4 на постійній основі. Фінансові холдингові компанії та фінансові холдингові компанії змішаного типу надають органу, що здійснює консолідований нагляд, інформацію, необхідну для постійного моніторингу структурної організації групи та дотримання умов, зазначених у параграфі 3 або, якщо застосовно, параграфі 4. Орган, що здійснює консолідований нагляд, надає цю інформацію компетентному органу у державі-члені, в якій фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу має осідок.

6. Якщо орган, що здійснює консолідований нагляд, встановив, що умови, визначені у параграфі 3, не виконано або припинили виконуватися, до фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу застосовуються відповідні наглядові заходи для забезпечення або відновлення, залежно від обставин, безперервності та цілісності консолідованого нагляду, а також забезпечення дотримання вимог, встановлених у цій Директиві та в Регламенті (ЄС) № 575/2013, на консолідованій основі. У випадку фінансової холдингової компанії змішаного типу, при застосуванні наглядових заходів, зокрема, до уваги беруться наслідки для фінансового конгломерату.

Наглядові заходи, зазначені у першому підпараграфі, можуть включати:

(a) призупинення здійснення прав голосу, які надаються акціями дочірніх установ, якими володіє фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу;

(b) встановлення заборон або санкцій стосовно фінансової холдингової компанії, фінансової холдингової компанії змішаного типу або членів органу управління та керівників, відповідно до статей 65-72;

(c) надання інструкцій або вказівок фінансовій холдинговій компанії або фінансовій холдинговій компанії змішаного типу щодо переведення до складу її акціонерів учасників в її дочірніх установах;

(d) призначення на тимчасовій основі іншої фінансової холдингової компанії, фінансової холдингової компанії змішаного типу або установи в межах групи відповідальною за забезпечення дотримання вимог, встановлених у цій Директиві та в Регламенті (ЄС) № 575/2013, на консолідованій основі;

(e) обмеження або заборона розподілу виплат або виплат відсотків акціонерам;

(f) встановлення вимоги для фінансових холдингових компаній або фінансових холдингових компаній змішаного типу відмовитися або зменшити частки участі в установах або інших суб'єктах фінансового сектора;

(g) встановлення вимоги для фінансових холдингових компаній або фінансових холдингових компаній змішаного типу надати план повернення, без затримки, в режим дотримання.

7. Якщо орган, що здійснює консолідований нагляд, встановив, що умови, визначені у параграфі 4, більше не виконуються, фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу звертається за отриманням дозволу відповідно до цієї статті.

8. Для ухвалення рішень щодо надання дозволу та звільнення від отримання дозволу, як зазначено у параграфах 3 і 4, відповідно, та наглядових заходів, згаданих у параграфах 6 і 7, якщо орган, що здійснює консолідований нагляд, відрізняється від компетентного органу в державі-члені, в якій фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу має осідок, два органи повинні співпрацювати один із одним в повній консультації. Орган, що здійснює консолідований нагляд, повинен підготувати оцінку питань, згаданих у параграфах 3, 4, 6 і 7, залежно від обставин, та передає таку оцінку компетентному органу в державі-члені, в якій фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу має осідок. Ці два органи роблять все можливе в межах своїх повноважень для досягнення спільного рішення протягом двох місяців після отримання такої оцінки.

Відповідне спільне рішення належним чином документується та обґрунтовується. Орган, що здійснює консолідований нагляд, повідомляє про спільне рішення фінансовій холдинговій компанії або фінансовій холдинговій компанії змішаного типу.

У разі недосягнення згоди, орган, що здійснює консолідований нагляд, або компетентний орган у державі-члені, в якій фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу має осідок, утримується від ухвалення рішення та передає відповідне питання EBA згідно зі статтею 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. EBA ухвалює своє рішення протягом одного місяця після отримання звернення до EBA. Відповідні компетентні органи ухвалюють спільне рішення відповідно до рішення EBA. Питання не потрібно передавати EBA після закінчення двомісячного періоду або після досягнення спільного рішення.

9. У випадку фінансових холдингових компаній змішаного типу, якщо орган, що здійснює консолідований нагляд, або компетентний орган у державі-члені, в якій фінансова холдингова компанія змішаного типу має осідок, відрізняється від координатора, визначеного відповідно до статті 10 Директиви 2002/87/ЄС, вимагається узгодження координатора в цілях рішень або спільних рішень, згаданих у параграфах 3, 4, 6 і 7 цієї статті, залежно від обставин. Якщо вимагається узгодження координатора, розбіжності передаються відповідному європейському наглядовому органу, зокрема, EBA або Європейському наглядовому органу (Європейський орган зі страхування і професійних пенсій) (EIOPA), створений згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1094/2010 (4), який ухвалює своє рішення протягом одного місяця після отримання звернення. Будь-яке рішення, ухвалене відповідно до цього параграфа, не повинне обмежувати зобов'язань згідно з Директивою 2002/87/ЄС або 2009/138/ЄС.

__________

(4) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1094/2010 від 24 листопада 2010 року про Європейський наглядовий орган (Європейський орган зі страхування і професійних пенсій), внесення змін до Рішення № 716/2009/ЄС та скасування Рішення Комісії 2009/79/ЄС (ОВ L 331, 15.12.2010, с. 48).

10. Якщо у наданні дозволу фінансовій холдинговій компанії або фінансовій холдинговій компанії змішаного типу відповідно до цієї статті відмовлено, орган, що здійснює консолідований нагляд, повідомляє заявнику про своє рішення та причини його ухвалення протягом чотирьох місяців після отримання заяви або, якщо заява є неповною, протягом чотирьох місяців після отримання повної інформації, необхідної для ухвалення рішення.

У будь-якому випадку, рішення про надання або відмову у наданні дозволу ухвалюється протягом шести місяців після отримання заяви. Разом із відмовою, за необхідності, може бути застосовано будь-які заходи, згадані у параграфі 6.

Стаття 21b

Проміжна материнська компанія ЄС

1. Дві або більше установ у Союзі, які входять до складу однієї групи третьої країни, повинні мати одну проміжну материнську компанію ЄС, що має осідок у Союзі.

2. Компетентні органи можуть дозволити установам, згаданим у параграфі 1, мати дві проміжні материнські компанії ЄС, якщо вони визначать, що створення однієї проміжної материнської компанії ЄС:

(a) буде несумісним із обов'язковою вимогою щодо розділення діяльності, встановленою правилами або наглядовими органами третьої країни, в якій кінцева материнська компанія групи третьої країни має свій головний офіс; або

(b) зробить можливість врегулювання менш ефективною, ніж у випадку двох проміжних материнських компаній ЄС, відповідно до оцінювання, проведеного компетентним органом з врегулювання проміжної материнської компанії ЄС.

3. Проміжна материнська компанія ЄС повинна бути кредитною установою, авторизованою відповідно до статті 8, або фінансовою холдинговою компанією, або фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, якій було надано дозвіл згідно зі статтею 21a.

Як відступ від першого підпараграфа цього параграфа, якщо жодна з установ, вказаних у параграфі 1 цієї статті, не є кредитною установою, або якщо вимагається створення другої проміжної материнської компанії ЄС у зв'язку з інвестиційною діяльністю, для дотримання обов'язкової вимоги, вказаної у параграфі 2 цієї статті, проміжна материнська компанія ЄС або друга проміжна материнська компанія ЄС може бути інвестиційною фірмою, авторизованою згідно із статтею 5(1) Директиви 2014/65/ЄС, на яку поширюється Директива 2014/59/ЄС.

4. Параграфи 1, 2 і 3 не застосовуються, якщо загальна вартість активів у Союзі групи третьої країни становить менше ніж 40 мільярдів євро.

5. Для цілей цієї статті, загальна вартість активів у Союзі групи третьої країни означає суму такого:

(a) загальної вартості активів кожної установи у Союзі групи третьої країни, відповідно до її консолідованого балансу або їхнього окремого балансу, якщо баланс установи не консолідований; та

(b) загальної вартості активів кожної філії групи третьої країни, авторизованої у Союзі відповідно до цієї Директиви, Директиви 2014/65/ЄС або Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 600/2014 (5).

__________

(5) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 600/2014 від 15 травня 2014 року про ринки фінансових інструментів та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012 (ОВ L 173, 12.06.2014, с. 84).

6. Компетентні органи повідомляють EBA таку інформацію стосовно кожної групи третьої країни, яка веде діяльність у їхній юрисдикції:

(a) найменування та загальну вартість активів установ, які входять до складу групи третьої країни, щодо яких здійснюється нагляд;

(b) найменування та загальну вартість активів філій, авторизованих у такій державі-члені відповідно до цієї Директиви, Директиви 2014/65/ЄС або Регламенту (ЄС) № 600/2014, а також види діяльності, на ведення яких вони мають авторизацію;

(c) найменування і тип, зазначені у параграфі 3, будь-якої проміжної материнської компанії ЄС, створеної у такій державі-члені, та найменування групи третьої країни, до складу якої вона входить.

7. EBA публікує на своєму вебсайті список усіх груп третіх країн, які ведуть діяльність у Союзі, а також їхньої проміжної материнської компанії або компаній ЄС, залежно від обставин.

Компетентні органи повинні переконатися, що кожна установа в межах їхньої компетенції, яка входить до складу групи третьої країни, відповідає одній з таких умов:

(a) має проміжну материнську компанію ЄС;

(b) є проміжною материнською компанією ЄС;

(c) є єдиною установою у Союзі групи третьої країни; або

(d) входить до складу групи третьої країни із загальною вартістю активів у Союзі менше 40 мільярдів євро.

8. Як відступ від параграфа 1, групи третіх країн, які ведуть діяльність через більше, ніж одну установу в Союзі, та загальна вартість активів яких у Союзі є рівною або більшою ніж 40 мільярдів євро станом на 27 червня 2019 року, повинні мати проміжну материнську компанію ЄС або, якщо застосовується параграф 2, дві проміжні материнські компанії ЄС до 30 грудня 2023 року.

9. До 30 грудня 2026 року Комісія повинна, після консультацій з EBA, переглянути вимоги, встановлені для установ цією статтею, та подати звіт Європейському Парламенту і Раді. У звіті має бути розглянуто, зокрема, таке:

(a) наскільки вимоги, встановлені у цій статті, є застосовними, необхідними та пропорційними, а також чи були б інші заходи більш доцільними;

(b) наскільки вимоги, встановлені для установ цією статтею, має бути переглянуто для відображення найкращої міжнародної практики.

10. До 28 червня 2021 року EBA подає Європейському Парламенту, Раді та Комісії звіт про режим діяльності філій у третіх країнах згідно з національним правом держав-членів. У звіті має бути розглянуто, зокрема, таке:

(a) чи відрізняється та в якій мірі відрізняється серед держав-членів практика нагляду згідно з національним правом для філій у третіх країнах;

(b) чи може різниця у режимі діяльності філій у третіх країнах згідно з національним правом призвести до регуляторного арбітражу;

(c) чи була б необхідною та доцільною подальша гармонізація національних режимів для філій у третіх країнах, зокрема, стосовно істотних філій у третіх країнах.

Комісія, якщо застосовно, подає законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді на підставі рекомендацій EBA.

ГЛАВА 2

Істотна частка участі у кредитній установі

Стаття 22

Повідомлення та оцінювання запропонованого набуття

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб будь-яка фізична або юридична особа або такі особи, які діють спільно («запропонований набувач»), які вирішили або прямо чи опосередковано набути істотну частку участі у кредитній установі, або прямо або опосередковано надалі збільшити таку істотну частку участі в кредитній установі, унаслідок чого утримувана частка прав голосу або капіталу могла б досягти або перевищити 20%, 30% чи 50% або кредитна установа могла б набути статус її дочірньої компанії («запропоноване набуття»), заздалегідь в письмовій формі повідомляють компетентні органи кредитної установи, в якій вони мають намір набути або збільшити істотну частку участі, про набуття із зазначенням розміру запланованої частки участі та відповідної інформації, як вказано відповідно до статті 23(4). Держави-члени не зобов'язані застосовувати 30% порогове значення у випадках, коли відповідно до статті 9(3)(a) Директиви 2004/109/ЄС вони застосовують порогове значення у розмірі однієї третини.

2. Компетентні органи підтверджують отримання повідомлення згідно з параграфом 1 або додаткової інформації згідно з параграфом 3 негайно, та у будь-якому випадку протягом двох робочих днів після отримання, в письмовій формі запропонованому набувачу.

Компетентні органи мають максимум 60 робочих днів із дати письмового підтвердження отримання повідомлення та всіх документів, які держава-член вимагає додавати до повідомлення на підставі переліку, наведеного у статті 23(4) («період оцінювання»), щоб здійснити оцінювання, передбачене у статті 23(1) («оцінювання»).

Компетентні органи повідомляють запропонованому набувачу дату закінчення періоду оцінювання в момент підтвердження отримання.

3. Компетентні органи можуть протягом періоду оцінювання, за необхідності, та не пізніше, ніж на 50-ий робочий день періоду оцінювання, запитати додаткову інформацію, необхідну для завершення оцінювання. Такий запит роблять у письмові формі, та у ньому зазначається потрібна додаткова інформація.

Період оцінювання призупиняється на період між датою запиту інформації компетентними органами та отриманням відповіді на нього запропонованим набувачем. Таке призупинення не повинне перевищувати 20 робочих днів. Усі подальші запити від компетентних органів щодо заповнення або роз'яснення інформації подаються на їх розсуд, проте вони не повинні призводити до призупинення періоду оцінювання.

4. Компетентні органи можуть продовжити перебіг періоду призупинення, зазначений у другому підпараграфі параграфа 3, до 30 робочих днів, якщо запропонований набувач розташований або його діяльність регулюється у третій країні, або він є фізичною чи юридичною особою, яка не підлягає нагляду згідно з цією Директивою або згідно з Директивою 2009/65/ЄС, 2009/138/ЄС або 2004/39/ЄС.

5. Якщо компетентні органи вирішать оскаржити запропоноване набуття, вони повинні протягом двох робочих днів після завершення оцінювання та без перевищення періоду оцінювання, повідомити про це запропонованому набувачу в письмовій формі із зазначенням причин. Відповідно до національного права, належне зазначення причин для ухвалення рішення може бути доступним для громадськості за вимогою запропонованого набувача. Це не перешкоджатиме державі-члену у наданні дозволу компетентному органу публікувати таку інформацію за відсутності вимоги запропонованого набувача.

6. Якщо компетентні органи не оскаржуватимуть запропоноване набуття протягом періоду оцінювання в письмовій формі, воно вважатиметься схваленим.

7. Компетентні органи можуть встановити максимальний період для оформлення запропонованого набуття та продовжувати його, якщо доцільно.

8. Держави-члени не повинні встановлювати вимоги для повідомлення компетентних органів або схвалення ними прямого або непрямого набуття прав голосу або капіталу, що є більш обмежувальними, ніж вимоги, які викладено у цій Директиві.

9. Європейський банківський орган (EBA) повинен розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення загальних процедур, форм і шаблонів для консультаційного процесу між відповідними компетентними органами, як зазначено у статті 24.

EBA подає Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 31 грудня 2015 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Стаття 23

Критерії оцінювання

1. При оцінюванні повідомлення, передбаченого в статті 22(1), та інформації, зазначеної у статті 22(3), компетентні органи з метою забезпечення розсудливого та раціонального управління кредитною установою, в якій пропонується набуття, та з урахуванням вірогідного впливу запропонованого набувача на таку кредитну установу, оцінюють відповідність запропонованого набувача та фінансову стабільність запропонованого набуття згідно з такими критеріями:

(a) репутація запропонованого набувача;

(b) репутація, знання і досвід, як зазначено у статті 91(1), будь-якого члена органу управління, який керуватиме діяльністю кредитної установи в результаті запропонованого набуття;

(c) фінансова стабільність запропонованого набувача, зокрема, стосовно типу діяльності, що ведеться та передбачається у кредитній установі, в якій пропонується набуття;

(d) здатність кредитної установи відповідати та підтримувати відповідність пруденційним вимогам згідно з цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013, та, якщо застосовно, згідно з іншим законодавством Союзу, зокрема, директивами 2002/87/ЄС та 2009/110/ЄС, у тому числі, придатність структури групи, частиною якої вона стане, для здійснення ефективного нагляду, ефективного обміну інформацією між компетентними органами та визначення розподілу обов'язків між компетентними органами;

(e) наявність обґрунтованих підстав вважати, що у зв'язку із запропонованим набуттям здійснюється або планується спроба відмивання грошей або фінансування тероризму у розумінні статті 1 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2005/60/ЄС від 26 жовтня 2005 року про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму (6), або що запропоноване набуття може підвищити ризик таких дій.

__________

(6) ОВ L 309, 25.11.2005, с. 15.

2. Компетентні органи можуть заперечувати проти запропонованого набуття, тільки якщо для цього існують обґрунтовані підстави з урахуванням критеріїв, визначених у параграфі 1, або якщо інформація, надана запропонованим набувачем, є неповною.

3. Держави-члени не повинні встановлювати будь-які попередні умови стосовно рівня участі, яку необхідно набути, або дозволяти їхнім компетентним органам перевіряти запропоноване набуття з точки зору економічних потреб ринку.

4. Держави-члени повинні оприлюднити перелік із зазначенням інформації, яка є необхідною для оцінювання і яка повинна бути надана компетентним органам у момент подання повідомлення, зазначеного у статті 11(1). Інформація, що вимагається, повинна бути пропорційною і адаптованою до природи запропонованого набувача та запропонованого набуття. Держави-члени не повинні вимагати інформацію, яка не є релевантною для пруденційного оцінювання.

5. Незважаючи на статтю 22(2), (3) та (4), якщо компетентний орган повідомлено про дві або більше пропозицій щодо набуття або збільшення істотної участі в одній кредитній установі, він повинен розглянути кандидатури запропонованих набувачів на недискримінаційній основі.

Стаття 24

Співпраця між компетентними органами

1. Відповідні компетентні органи забезпечують безперервність консультацій один з одним при здійсненні оцінювання, якщо запропонований набувач є однією з таких осіб:

(a) кредитна установа, страхова компанія, перестрахова компанія, інвестиційна фірма або управлінська компанія у значенні статті 2(1)(b) Директиви 2009/65/ЄС («управлінська компанія UCITS»), авторизована в іншій державі-члені або в іншому секторі, ніж той, у якому пропонується набуття;

(b) материнська компанія кредитної установи, страхової компанії, перестрахової компанії, інвестиційної фірми або управлінської компанії UCITS, авторизованої в іншій державі-члені або в іншому секторі, ніж той, у якому пропонується набуття;

(c) фізична або юридична особа, яка контролює кредитну установу, страхову компанію, перестрахову компанію, інвестиційну фірму або управлінську компанію UCITS, авторизовану в іншій державі-члені або в іншому секторі, ніж той, у якому пропонується набуття.

2. Компетентні органи повинні без невиправданої затримки надавати один одному будь-яку інформацію, яка є істотною або релевантною для оцінювання. У зв'язку з цим компетентні органи повинні повідомляти один одному за запитом всю релевантну інформацію та повинні повідомляти з власної ініціативи всю суттєву інформацію. У рішенні компетентного органу, який авторизував кредитну установу, в якій пропонується набуття, повинно бути зазначено будь-які окремі думки або застереження, висловлені компетентним органом, відповідальним за запропонованого набувача.

Стаття 25

Повідомлення у випадку відчуження

Держави-члени повинні вимагати, щоб будь-яка фізична або юридична особа, яка ухвалила рішення відчужити, прямо або опосередковано, істотну участь у кредитній установі, повідомила компетентні органи в письмовій формі заздалегідь про відчуження, із зазначенням розміру відповідної частки участі. Така особа також повинна повідомити компетентні органи, якщо вона ухвалила рішення зменшити свою істотну участь так, що частка належних їй прав голосу або капіталу стане меншою за 20%, 30% або 50% або настільки, що кредитна установа перестане бути її дочірньою компанією. Держави-члени не зобов'язані застосовувати 30% порогове значення у випадках, коли відповідно до статті 9(3)(a) Директиви 2004/109/ЄС вони застосовують порогове значення у розмірі однієї третини.

Стаття 26

Обов'язки щодо надання інформації та санкції

1. Кредитні установи повинні, щойно їм стає відомо про будь-які набуття або відчуження часток участі у їхньому капіталі, що призводять до того, що частки участі перевищать або стануть меншими за одне з порогових значень, вказаних у статті 22(1) та статті 25, інформувати компетентні органи про такі набуття або відчуження.

Кредитні установи, допущені до торгів на регульованому ринку, повинні не рідше одного разу на рік повідомляти компетентні органи про імена акціонерів і учасників, які мають істотну участь, та розміри відповідних часток участі, наприклад, згідно з інформацією, отриманою на річних загальних зборах акціонерів і учасників, або в результаті дотримання нормативно-правових положень стосовно компаній, допущених до торгів на регульованому ринку.

2. Держави-члени повинні вимагати у випадках, коли вплив із боку осіб, зазначених у статті 22(1), ймовірно нашкодять розсудливому та раціональному управлінню установою, щоб компетентні органи вживали відповідних заходів для припинення такої ситуації. Такими заходами можуть бути приписи суду та санкції відповідно до статей 65-72 проти членів органу управління та керівників, або тимчасове зупинення реалізації прав голосу, передбачених частками, якими володіють акціонери або учасники відповідної кредитної установи.

Подібні заходи повинні застосовуватися до фізичних або юридичних осіб, які не виконують обов'язку щодо надання попередньої інформації, як установлено у статті 22(1) та відповідно до статей 65-72.

У разі набуття частки участі, незважаючи на заперечення з боку компетентних органів, держави-члени повинні, незалежно від будь-яких інших санкцій, які можуть бути ухвалені, передбачити тимчасове зупинення реалізації відповідних прав голосу, визнання недійсними відданих голосів або можливість їх анулювання.

Стаття 27

Критерії для істотних часток участі

При визначенні того, чи виконано критерії для істотних часток участі, як зазначено у статтях 22, 25 та 26, до уваги беруться права голосу, вказані у статтях 9, 10 та 11 Директиви 2004/109/ЄС, а також умови стосовно їх сукупності, визначені у статті 12(4) та (5) зазначеної Директиви.

При визначенні того, чи виконано критерії для істотної частки участі, як зазначено у статті 26, держави-члени не беруть до уваги права голосу або акції, якими установи можуть володіти в результаті надання андеррайтингу фінансових інструментів або розміщення фінансових інструментів на підставі твердого зобов'язання, відповідно до пункту 6 секції A додатка I до Директиви 2004/39/ЄС, за умови що такі права не здійснюються або іншим чином не використовуються для втручання в управління емітентом та відчужуються протягом одного року після набуття.

РОЗДІЛ IV

ПОЧАТКОВИЙ КАПІТАЛ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФІРМ

Стаття 28

Початковий капітал інвестиційних фірм

1. Початковий капітал інвестиційних фірм складається лише з одного або декількох елементів, зазначених у пунктах (a)-(e) статті 26(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013.

2. Усі інвестиційні фірми, крім тих, які зазначено у статті 29, повинні мати початковий капітал у розмірі 730 000 євро.

Стаття 29

Початковий капітал певних типів інвестиційних фірм

1. Інвестиційна фірма, яка не здійснює операції з жодними фінансовими інструментами за власний рахунок або не гарантує випуск фінансових інструментів на підставі твердого зобов'язання фірми, проте яка утримує гроші або цінні папери клієнта, та яка пропонує одну або більше із зазначених нижче послуг, повинна мати початковий капітал у розмірі 125 000 євро:

(a) приймання та передавання розпоряджень інвесторів щодо фінансових інструментів;

(b) виконання розпоряджень інвесторів щодо фінансових інструментів;

(c) управління індивідуальними портфелями інвестицій у фінансові інструменти.

2. Компетентні органи можуть дозволити інвестиційній фірмі, яка виконує розпорядження інвесторів щодо фінансових інструментів, утримувати такі інструменти за власний рахунок, якщо виконано такі умови:

(a) такі позиції виникають лише в результаті неспроможності точного зіставлення розпоряджень інвесторів;

(b) до загальної ринкової вартості усіх таких позицій застосовується граничне значення у розмірі 15% початкового капіталу фірми;

(c) фірма відповідає вимогам, визначеним у статтях 92-95 і частини четвертої Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(d) такі позиції є випадковими, мають тимчасовий характер та суворо обмежені часом, необхідним для здійснення відповідної операції.

3. Держави-члени можуть знизити суму, зазначену у параграфі 1, до 50 000 євро, якщо фірма не авторизована утримувати гроші або цінні папери клієнта, здійснювати операції за свій власний рахунок або гарантувати випуск на підставі твердого зобов'язання фірми.

4. Утримання фінансових інструментів, що не входять до торгового портфеля, у фінансових інструментах з метою інвестування власних коштів не вважатиметься здійсненням операцій за власний рахунок стосовно послуг, визначених у параграфі 1, або в цілях параграфа 3.

Стаття 30

Початковий капітал місцевих фірм

Місцеві фірми повинні мати початковий капітал у розмірі 50 000 євро, якщо вони користуються перевагами свободи підприємницької діяльності або надають послуги, визначені в статтях 31 і 32 Директиви 2004/39/ЄС.

Стаття 31

Покриття для фірм, не авторизованих утримувати гроші або цінні папери клієнта

1. Покриття для фірм, зазначених у пункті (2)(c) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, повинно мати одну з таких форм:

(a) початковий капітал у розмірі 50 000 євро;

(b) страхування професійної відповідальності, що покриває всю територію Союзу, або певна інша аналогічна гарантія від відповідальності, яка виникає внаслідок професійної недбалості, що становить принаймні 1 000 000 євро, що застосовується до кожної претензії, та в сукупності 1 500 000 євро на рік за всі претензії;

(c) поєднання початкового капіталу та страхування професійної відповідальності у формі, що в результаті становитиме рівень покриття, еквівалентний рівню, зазначеному у пунктах (a) або (b).

Комісія періодично переглядає суми, зазначені у першому підпараграфі.

2. Якщо фірма, зазначена у пункті (2)(c) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, також зареєстрована згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2002/92/ЄС від 9 грудня 2002 року про страхове посередництво (7), то вона повинна дотримуватися статті 4(3) вказаної Директиви та повинна мати покриття в одній із таких форм:

__________

(7) ОВ L 9, 15.01.2003, с. 3.

(a) початковий капітал у розмірі 25 000 євро;

(b) страхування професійної відповідальності, що покриває всю територію Союзу, або певна інша аналогічна гарантія від відповідальності, яка виникає внаслідок професійної недбалості, що становить принаймні 500 000 євро, що застосовується до кожної претензії, та в сукупності 750 000 євро на рік за всі претензії;

(c) поєднання початкового капіталу та страхування професійної відповідальності у формі, що в результаті становитиме рівень покриття, еквівалентний рівню, зазначеному у пунктах (a) або (b).

Стаття 32

Положення щодо звільнення від виконання нових правил

1. Як відступ від статті 28(2), статті 29(1) і (3) та статті 30, держави-члени можуть продовжити авторизувати інвестиційні фірми та фірми, охоплені статтею 30, які існували станом на або до 31 грудня 1995 року, власні кошти яких є меншими, ніж рівні початкового капіталу, визначені для них у статті 28(2), статті 29(1) або (3) або статті 30.

Розмір власних коштів таких інвестиційних фірм або фірм не повинен опускатися нижче найвищого референтного рівня, обчисленого після 23 березня 1993 року. Такий референтний рівень повинен визначатися як середньоденний рівень власних коштів, обчислений за шестимісячний період, який передує даті обчислення. Його обчислюють кожні шість місяців стосовно відповідного попереднього періоду.

2. Якщо контроль інвестиційної фірми або фірми, охопленої параграфом 1, встановлює інша фізична або юридична особа, а не особа, яка контролювала її станом на або до 31 грудня 1995 року, власні кошти такої інвестиційної фірми або фірми повинні досягати принаймні рівня, визначеного для них у статті 28(2), статті 29(1) або (3), або статті 30, окрім випадку першої передачі у спадок, здійсненої після 31 грудня 1995 року, за умови схвалення компетентними органами, та за період не більше 10 років з дати такої передачі.

3. У випадку злиття двох або більше інвестиційних фірм або фірм, охоплених статтею 30, власні кошти фірми, отримані в результаті злиття, не обов'язково повинні досягати рівня, визначеного у статті 28(2), статті 29(1) або (3) або статті 30. Незважаючи на це, протягом будь-якого періоду, коли рівень, зазначений у статті 28(2), статті 29(1) або (3), або статті 30, не досягнуто, розмір власних коштів фірми, отриманих у результаті злиття, не повинен опускатися нижче загального розміру власних коштів об'єднаних фірм на момент злиття.

4. Власні кошти інвестиційних фірм та фірм, охоплених статтею 30, не повинні опускатися нижче розмірів, визначених у статті 28(2), статті 29(1) або (3) або статті 30, та у параграфах 1 і 3 цієї статті.

5. Якщо компетентні органи вважають, що для забезпечення платоспроможності інвестиційних фірм та фірм повинні бути виконані вимоги, встановлені у параграфі 4, положення, встановлені у параграфах 1, 2 та 3, не застосовуються.

РОЗДІЛ V

ПОЛОЖЕННЯ СТОСОВНО СВОБОДИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СВОБОДИ НАДАННЯ ПОСЛУГ

ГЛАВА 1

Загальні принципи

Стаття 33

Кредитні установи

Держави-члени повинні забезпечувати, щоб діяльність, зазначена в додатку I, могла здійснюватися в межах їхніх територій, згідно із статтею 35, статтею 36(1), (2) і (3), статтею 39(1) і (2), та статтями 40-46, або шляхом створення філії, або шляхом надання послуг будь-якою кредитною установою, яку авторизовано та яка перебуває під наглядом компетентних органів іншої держави-члена, за умови що така діяльність охоплена авторизацією.

Стаття 34

Фінансові установи

1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб діяльність, зазначена в додатку I, могла здійснюватися в межах їхніх територій, згідно із статтею 35, статтею 36(1), (2) і (3), статтею 39(1) і (2), та статтями 40­46, або шляхом створення філії, або шляхом надання послуг будь-якою фінансовою установою з іншої держави-члена, незалежно від того, чи це дочірня компанія кредитної установи, чи спільна дочірня компанія двох або більше кредитних установ, установчий договір і статут яких дозволяє здійснення такої діяльності, та яка виконує кожну із таких умов:

(a) материнська компанія або компанії авторизовано як кредитні установи у державі-члені згідно із законодавством, яке регулює діяльність фінансової установи;

(b) відповідна діяльність фактично здійснюється в межах території тієї самої держави-члена;

(c) материнська компанія або компанії володіють 90% або більше прав голосу, що надаються частками участі в капіталі фінансової установи;

(d) материнська компанія або компанії задовольняють вимоги компетентних органів стосовно пруденційного управління фінансовою установою та заявили, за згодою відповідних компетентних органів держави-члена розташування головного офісу, що вони спільно та солідарно гарантують зобов'язання, які бере на себе фінансова установа;

(e) фінансову установу ефективно включено, зокрема, для відповідної діяльності, до консолідованого нагляду материнської компанії, або кожної з материнських компаній, відповідно до розділу VII цієї Директиви та глави 2 розділ II частини першої Регламенту (ЄС) № 575/2013, зокрема, в цілях виконання вимог до власних коштів, визначених у статті 92 зазначеного Регламенту, для контролю великих експозицій, як передбачено в частині четвертій зазначеного Регламенту, та в цілях обмеження пакетів акцій, як передбачено у статтях 89 і 90 вказаного Регламенту.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні перевіряти відповідність умов, визначених у першому підпараграфі, та повинні надати фінансовій установі сертифікат відповідності, який є частиною повідомлення, зазначеного в статтях 35 і 39.

2. Якщо фінансова установа, зазначена у першому підпараграфі параграфа 1, припиняє виконувати будь-які встановлені умови, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повідомляють компетентні органи держави-члена ведення діяльності про це, та до діяльності, яку здійснює фінансова установа у державі-члені ведення діяльності, застосовуватиметься законодавство держави-члена ведення діяльності.

3. Параграфи 1 і 2 застосовуються відповідно до дочірніх компаній фінансової установи, як зазначено у першому підпараграфі параграфа 1.

ГЛАВА 2

Право на заснування кредитних установ

Стаття 35

Вимога до повідомлення та співпраця між компетентними органами

1. Кредитна установа, яка має намір відкрити філію в межах території іншої держави-члена, повідомляє про це компетентні органи своєї держави-члена розташування головного офісу.

2. Держави-члени вимагають від кожної кредитної установи, яка має намір відкрити філію в іншій державі-члені, при здійсненні повідомлення, зазначеного в параграфі 1, надавати інформацію про таке:

(a) державу-член, у межах території якої вона планує відкрити філію;

(b) програму діяльності з визначенням, між іншим, передбачених типів діяльності та структурної організації філії;

(c) адресу в державі-члені ведення діяльності, за якою можливо отримати документи;

(d) імена осіб, відповідальних за управління філією.

3. Крім випадків, коли компетентні органи держави-члена розташування головного офісу мають причини сумніватися у відповідності адміністративної структури або фінансового стану кредитної установи, беручи до уваги передбачену діяльність, вони повинні протягом трьох місяців після отримання інформації, зазначеної в параграфі 2, повідомити таку інформацію компетентним органам держави-члена ведення діяльності та поінформувати кредитну установу відповідно.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу також повідомляють суму та склад власних коштів та суму вимог до власних коштів кредитної установи згідно зі статтею 92 Регламенту (ЄС) № 575/2013.

Як відступ від другого підпараграфа, у випадку, зазначеному в статті 34, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повідомляють суму та склад власних коштів фінансової установи та загальні суми ризикових експозицій, обчислені згідно зі статтею 92(3) та (4) Регламенту (ЄС) № 575/2013, кредитної установи, яка є її материнською компанією.

4. Якщо компетентні органи держави-члена походження відмовляються повідомити зазначену в параграфі 2 інформацію компетентним органам держави-члена ведення діяльності, вони повинні повідомити причини такої відмови відповідній кредитній установі протягом трьох місяців після одержання всієї такої інформації.

До такої відмови або ненадання відповіді застосовується право звернення до судів у державі-члені розташування головного офісу.

5. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, що підлягає повідомленню згідно з цією статтею.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

6. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів та процедур для такого повідомлення.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

7. EBA подає Комісії проекти технічних стандартів, зазначених у параграфах 5 та 6, до 01 січня 2014 року.

Стаття 36

Початок ведення діяльності

1. Перед тим, як філія кредитної установи розпочне свою діяльність, компетентні органи держави-члена ведення діяльності повинні протягом двох місяців з моменту отримання інформації, зазначеної у статті 35, підготуватися до нагляду за кредитною установою відповідно до глави 4 і, в разі необхідності, повідомити про умови, відповідно до яких, в інтересах загального блага, така діяльність здійснюватиметься у державі-члені ведення діяльності.