Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/65/ЄС від 13 липня 2009 року про узгодження законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень щодо компаній колективного інвестування в переказні цінні папери (UCITS) (нова редакція)

Тип: Міжнародний документ

№ 2009/65/ЄС

Дата: 13 липня 2009 р.

Статус: Чинний

02009L0065 - UA - 02.08.2021 - 008.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

(До Розділу IV: Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею

Глава 6. Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/65/ЄС

від 13 липня 2009 року

про узгодження законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень щодо компаній колективного інвестування в переказні цінні папери (UCITS)

(нова редакція)

(Текст стосується ЄЕП)

(ОВ L 302 17.11.2009, с. 32)

Зі змінами, внесеними:

Офіційний вісник

№

сторінка

дата

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2010/78/ЄС від 24 листопада 2010 року

L 331

120

15.12.2010

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2011/61/ЄС від 08 червня 2011 року

L 174

01.07.2011

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2013/14/ЄС від 21 травня 2013 року

L 145

31.05.2013

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2014/91/ЄС від 23 липня 2014 року

L 257

186

28.08.2014

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2017/2402 від 12 грудня 2017 року

L 347

28.12.2017

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/1160 від 20 червня 2019 року

L 188

106

12.07.2019

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/2034 від 27 листопада 2019 року

L 314

05.12.2019

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/2162 від 27 листопада 2019 року

L 328

18.12.2019

Із виправленнями, внесеними:

Виправленням, ОВ L 052, 27.02.2016, с. 37 (2014/91/ЄС)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/65/ЄС

від 13 липня 2009 року

(нова редакція)

(Текст стосується ЄЕП)

ЗМІСТ

ГЛАВА I

ПРЕДМЕТ, СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ, ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ

ГЛАВА II

АВТОРИЗАЦІЯ UCITS

ГЛАВА III

ОБОВ'ЯЗКИ СТОСОВНО КЕРУЮЧИХ КОМПАНІЙ

СЕКЦІЯ 1

Умови започаткування діяльності

СЕКЦІЯ 2

Відносини з третіми країнами

СЕКЦІЯ 3

Умови операційної діяльності

СЕКЦІЯ 4

Свобода підприємницької діяльності та свобода надання послуг

ГЛАВА IV

ОБОВ'ЯЗКИ СТОСОВНО ДЕПОЗИТАРІЯ

ГЛАВА V

ОБОВ'ЯЗКИ СТОСОВНО ІНВЕСТИЦІЙНИХ КОМПАНІЙ

СЕКЦІЯ 1

Умови започаткування діяльності

СЕКЦІЯ 2

Умови операційної діяльності

ГЛАВА VI

ЗЛИТТЯ UCITS

СЕКЦІЯ 1

Принцип, дозвіл і затвердження

СЕКЦІЯ 2

Контроль третіх осіб, інформація про власників паїв та інші права власників паїв

СЕКЦІЯ 3

Витрати та набуття чинності

ГЛАВА VII

ОБОВ'ЯЗКИ СТОСОВНО ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПОЛІТИК UCITS

ГЛАВА VIII

СТРУКТУРИ МАСТЕР-ФІДЕР

СЕКЦІЯ 1

Сфера застосування та згода

СЕКЦІЯ 2

Загальні положення щодо донорських UCITS та основних UCITS

СЕКЦІЯ 3

Депозитарії та аудитори

СЕКЦІЯ 4

Обов'язкова інформація та маркетингові повідомлення донорських UCITS

СЕКЦІЯ 5

Перетворення наявних UCITS у донорські UCITS та змінення основної UCITS

СЕКЦІЯ 6

Обов'язки та компетентні органи

ГЛАВА IX

ОБОВ'ЯЗКИ СТОСОВНО ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА ПОВИННА БУТИ НАДАНА ІНВЕСТОРАМ

СЕКЦІЯ 1

Публікація проспекту та періодичних звітів

СЕКЦІЯ 2

Публікація іншої інформації

СЕКЦІЯ 3

Ключова інформація для інвесторів

ГЛАВА X

ЗАГАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ UCITS

ГЛАВА XI

СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО UCITS, ЯКІ РЕАЛІЗУЮТЬ СВОЇ ПАЇ В ДЕРЖАВАХ-ЧЛЕНАХ, ІНШИХ НІЖ ДЕРЖАВИ-ЧЛЕНИ, У ЯКИХ ВОНИ МАЮТЬ ОСІДОК

ГЛАВА XII

ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ОРГАНІВ, ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗА АВТОРИЗАЦІЮ ТА НАГЛЯД

ГЛАВА XIII

ДЕЛЕГОВАНІ АКТИ ТА ВИКОНАВЧІ ПОВНОВАЖЕННЯ

ГЛАВА XIV

ВІДСТУПИ, ПЕРЕХІДНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

СЕКЦІЯ 1

Відступи

СЕКЦІЯ 2

Перехідні та прикінцеві положення

ДОДАТОК I

Доповнення A та B

ДОДАТОК II

Функції, які включені в діяльність з колективного управління портфелем

ДОДАТОК III

Частина A

Скасована Директива з переліком подальших змін до неї

Частина B

Перелік кінцевих термінів транспозиції до національного права і застосування

ДОДАТОК IV

Кореляційна таблиця

ГЛАВА I

ПРЕДМЕТ, СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ, ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ

Стаття 1

1. Ця Директива застосовується до компаній колективного інвестування в переказні цінні папери (UCITS), які мають осідок на території держав-членів.

2. Для цілей цієї Директиви та відповідно до статті 3, UCITS означає компанію:

(a) єдиною метою діяльності якої є колективне інвестування капіталу, залученого від громадськості, у переказні цінні папери або в інші ліквідні фінансові активи, зазначені у статті 50(1), і яка діє на основі принципу розподілу ризиків;

(b) паї якої, на вимогу власників, можуть бути викуплені або погашені, прямо або опосередковано, з активів такої компанії. Заходи, вжиті UCITS для забезпечення того, щоб біржова вартість її паїв суттєво не відрізнялася від вартості їхні чистих активів, вважаються еквівалентними такому викупу або погашенню.

Держави-члени можуть дозволяти, щоб UCITS складалися з кількох інвестиційних відділів.

3. Компанії, зазначені в параграфі 2, можуть бути засновані згідно з договірним правом (як спільні фонди, якими управляють керуючі компанії), трастовим правом (як пайові фонди) або статутним правом (як інвестиційні компанії). Для цілей цієї Директиви:

(a) «спільні фонди» також включають пайові фонди;

(b) «паї» UCITS також включають акції UCITS.

4. Інвестиційні компанії, активи яких інвестуються за посередництва дочірніх компаній переважно в цінні папери, інші ніж переказні цінні папери, не підпадають під дію цієї Директиви.

5. Держави-члени повинні заборонити перетворення UCITS, які підпадають під дію цієї Директиви, на компанії колективного інвестування, які не підпадають під дію цієї Директиви.

6. Згідно з положеннями права Співтовариства, що регулює рух капіталу, і відповідно до статей 91 і 92 та другого підпараграфа статті 108(1), жодна держава-член не повинна застосовувати будь-які інші положення у сфері, яка охоплюється цією Директивою, до UCITS, які мають осідок в іншій державі-члені, або до паїв, випущених такими UCITS, якщо такі UCITS реалізують свої паї на території відповідної держави-члена.

7. Без обмеження цієї глави, держава-член може застосовувати до UCITS, які мають осідок на її території, жорсткіші або додаткові вимоги порівняно з вимогами, встановленими у цій Директиві, за умови, що вони мають загальне застосування і не суперечать положенням цієї Директиви.

Стаття 2

1. Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(a) «депозитарій» означає установу, наділену обов'язками, визначеними у статтях 22 і 32, і регульовану іншими положеннями, встановленими у главі IV та секції 3 глави V;

(b) «керуюча компанія» означає компанію, звичайною діяльністю якої є управління UCITS у формі спільних фондів або інвестиційних компаній (управління колективним портфелем UCITS);

(c) «держава-член розташування головного офісу керуючої компанії» означає державу-члена, у якій розташований зареєстрований офіс керуючої компанії;

(d) «держава-член ведення діяльності керуючої компанії» означає державу-члена, іншу ніж держава-член розташування головного офісу, на території якої керуюча компанія має філію або надає послуги;

(e) «держава-член розташування головного офісу UCITS» означає державу-члена, у якій авторизована UCITS відповідно до статті 5;

(f) «держава-член ведення діяльності UCITS» означає державу-члена, іншу ніж держава-член розташування головного офісу, у якій реалізують паї UCITS;

(g) «філія» означає місце ведення діяльності, яке є частиною керуючої компанії та не має правосуб'єктності і яке надає послуги, на надання яких авторизована керуюча компанія;

(h) «компетентні органи» означає органи, які кожна держава-член призначає згідно зі статтею 97;

(i) «тісні зв'язки» означає ситуацію, у якій дві або більше фізичних чи юридичних осіб пов'язані в будь-який із зазначених нижче способів:

(i) «участь» означає володіння, пряме чи шляхом контролю, 20% або більше прав голосу чи капіталу компанії; або

(ii) «контроль» означає відносини між «материнською компанією» та «дочірньою компанією», як означено у статтях 1 і 2 Сьомої Директиви Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року на підставі статті 54(3)(g) Договору про консолідовану звітність (1) та у всіх випадках, зазначених у статті 1(1) та (2) Директиви 83/349/ЄЕС, або подібні відносини між будь-якою фізичною чи юридичною особою та компанією;

(j) «істотна участь» означає пряме чи опосередковане володіння в керуючій компанії, яке складає 10% чи більше капіталу або прав голосу компанії чи надає можливість здійснювати значний вплив на управління такою керуючою компанією, у якій існує таке володіння;

(k) «початковий капітал» означає кошти, як зазначено у статті 57(a) та (b) Директиви 2006/48/ЄС;

(l) «власні кошти» означає власні кошти, як зазначено в секції 1 глави 2 розділу V Директиви 2006/48/ЄС;

(m) «довговічний носій» означає інструмент, який дає можливість інвестору зберігати інформацію, адресовану особисто такому інвестору, у спосіб, що уможливлює її подальше використання протягом періоду часу, достатнього для цілей такої інформації, і який дає можливість відтворювати в незмінному вигляді інформацію, що зберігається;

(n) «переказні цінні папери» означає:

(i) акції компаній та інші цінні папери, еквівалентні акціям компаній (далі - акції);

(ii) облігації та інші форми сек'юритизованого боргу (далі - боргові цінні папери);

(iii) будь-які інші обігові цінні папери, які дають право на придбання будь-яких таких переказних цінних паперів шляхом підписки або обміну;

(o) «інструменти грошового ринку» означає інструменти, якими зазвичай торгують на грошовому ринку, які є ліквідними і вартість яких можна точно визначити в будь-який час;

(p) «злиття» означає операцію, у рамках якої:

(i) одна або більше UCITS або їхніх інвестиційних відділів, далі - UCITS, що приєднуються, припиняють свою діяльність без ліквідації, передають усі свої активи та зобов'язання іншим наявним UCITS або їхнім інвестиційним відділам, далі - UCITS, що приєднують, в обмін на випуск, для їхніх власників паїв, паїв UCITS, що приєднують, і, якщо застосовно, на грошову виплату, розмір якої не перевищує 10% вартості чистих активів таких паїв;

(ii) одна або більше UCITS або їхніх інвестиційних відділів, далі - UCITS, що приєднуються, припиняють свою діяльність без ліквідації, передають усі свої активи та зобов'язання іншим наявним UCITS, які вони створюють, або їхнім інвестиційним відділам, далі - UCITS, що приєднують, в обмін на випуск, для їхніх власників паїв, паїв UCITS, що приєднують, і, якщо застосовно, на грошову виплату, розмір якої не перевищує 10% вартості чистих активів таких паїв;

(iii) одна або більше UCITS або їхніх інвестиційних відділів, далі - UCITS, що приєднуються, які продовжують існувати до виконання їхніх зобов'язань, передають свої чисті активи іншому інвестиційному відділу тієї самої UCITS, UCITS, яку вони створили, або іншій наявній UCITS чи їхнім інвестиційним відділам, далі - UCITS, що приєднують;

(q) «транскордонне злиття» означає злиття UCITS:

(i) принаймні дві з яких мають осідок у різних державах-членах;

(ii) які мають осідок в одній державі-члені, в новостворену UCITS, яка має осідок в іншій державі-члені;

(r) «національне злиття» означає злиття між UCITS, які мають осідок в одній державі-члені, якщо принаймні одна з таких UCITS була повідомлена відповідно до статті 93;

(s) «орган управління» означає орган з повноваженнями щодо вироблення й ухвалення остаточних рішень в керуючій компанії, інвестиційній компанії або депозитарії, що виконує наглядову та керуючу функції або тільки керуючу функцію, якщо такі дві функції відокремлені. Якщо, згідно з національним правом, керуюча компанія, інвестиційна компанія або депозитарій мають різні органи зі спеціальними функціями, вимоги, встановлені в цій Директиві та спрямовані на орган управління або орган управління у своїй наглядовій функції, застосовуються, разом із цим або замість цього, до членів інших органів керуючої компанії, інвестиційної компанії або депозитарія, на яких покладені відповідні обов'язки згідно із застосовним національним правом;

(t) «фінансовий інструмент» означає фінансовий інструмент, вказаний у секції C додатка I до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/65/ЄС (2).

2. Для цілей параграфа 1(b) звичайна діяльність керуючої компанії повинна включати функції, зазначені в додатку II.

3. Для цілей параграфа 1(g) усі місця ведення діяльності, які мають осідок в одній державі-члені, керуючої компанії з головним офісом в іншій державі-члені, повинні розглядатися як одна філія.

4. Для цілей пункту (i)(ii) параграфа 1 застосовуються такі положення:

(a) дочірня компанія дочірньої компанії також вважається дочірньою компанією материнської компанії, яка очолює такі компанії;

(b) ситуації, у яких дві або більше фізичних чи юридичних осіб пов'язані з однією особою довготривалими відносинами контролю, також повинні розглядатися як тіні зв'язки між такими особами.

5. Для цілей параграфа 1(j) враховуються права голосу, зазначені у статтях 9 та 10 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/109/ЄС від 15 грудня 2004 року про гармонізацію вимог щодо прозорості інформації про емітентів, цінні папери яких допущено до торгівлі на регульованому ринку (3).

6. Для цілей параграфа 1(l) статті 13 та 16 Директиви 2006/49/ЄС застосовуються mutatis mutandis.

7. Для цілей параграфа 1(n) переказні цінні папери не включають механізми та інструменти, зазначені у статті 51.

Стаття 3

Зазначені нижче компанії не підпадають під дію цієї Директиви:

(a) компанії колективного інвестування закритого типу;

(b) компанії колективного інвестування, які залучають капітал без просування продажів їхніх паїв громадськості в межах території Співтовариства або будь-якої її частини;

(c) компанії колективного інвестування, паї яких, згідно з правилами фонду або установчими документами інвестиційної компанії, можуть продаватися громадськості у третіх країнах;

(d) категорії компаній колективного інвестування, визначені в нормативно-правових актах держав-членів, у яких мають осідок такі компанії колективного інвестування, для яких правила, встановлені у главі VII та статті 83 є неприйнятними з огляду на їхню кредитно-інвестиційну політику.

Стаття 4

Для цілей цієї Директиви UCITS вважається такою, що має осідок у державі-члені розташування головного офісу.

ГЛАВА II

АВТОРИЗАЦІЯ UCITS

Стаття 5

1. Жодна UCITS не може здійснювати свою діяльність, якщо вона не була авторизована згідно із цією Директивою. Така авторизація є дійсною в усіх державах-членах.

2. Спільному фонду надають авторизацію, тільки якщо компетентні органи держави-члена розташування головного офісу затвердили заяву керуючої компанії на управління таким спільним фондом, правила фонду та вибір депозитарія. Інвестиційній компанії надають авторизацію, тільки якщо компетентні органи держави-члена розташування головного офісу затвердили її установчі документи та вибір депозитарія, а також, у відповідних випадках, заяву призначеної керуючої компанії на управління такою інвестиційною компанією.

3. Без обмеження параграфа 2, якщо UCITS не має осідку в державі-члені розташування головного офісу керуючої компанії, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS повинні ухвалити рішення, за заявою керуючої компанії, щодо управління UCITS відповідно до статті 20. На авторизацію не поширюється вимога, щоб управління UCITS здійснювала керуюча компанія, зареєстрований офіс якої розташований у державі-члені розташування головного офісу UCITS, або щоб керуюча компанія здійснювала або делегувала здійснення будь-яких видів діяльності в державі-члені розташування головного офісу UCITS.

4. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS не повинні надавати авторизацію UCITS, якщо:

(a) вони встановили, що інвестиційна компанія не відповідає передумовам, встановленим у главі V; або

(b) керуюча компанія не авторизована на управління UCITS у державі-члені розташування головного офісу.

Без обмеження статті 29(2), керуючу компанію або, якщо застосовно, інвестиційну компанію повідомляють про надання або відмову в наданні авторизації UCITS протягом двох місяців з моменту подання повної заяви. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS не повинні надавати авторизацію UCITS, якщо директори депозитарія не мають достатньо доброї репутації або достатнього досвіду стосовно типу UCITS, що підлягає управлінню. З цією метою імена директорів депозитарія та будь-якої особи, що змінює їх на цій посаді, повинні невідкладно повідомлятися компетентним органам. Директори означають осіб, які згідно з нормами права або установчими документами, представляють депозитарій або які фактично визначають політику депозитарія.

5. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS не повинні надавати авторизацію, якщо UCITS має юридичні перешкоди для реалізації своїх паїв у державі-члені розташування головного офісу (наприклад, згідно з положеннями правил фонду або установчих документів).

6. Заміна керуючої компанії або депозитарія та внесення змін до правил фонду або установчих документів інвестиційної компанії дозволяються тільки після затвердження компетентними органами держави-члена розташування головного офісу UCITS.

7. Держави-члени повинні забезпечити, щоб повна інформація про закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, які імплементують цю Директиву та стосуються заснування та функціонування UCITS, були легкодоступними дистанційно або за допомогою електронних засобів. Держави-члени повинні забезпечити, щоб така інформація була доступна принаймні мовою, яка звичайно використовується у сфері міжнародних фінансів, була чітко та недвозначно викладена та підлягала оновленню.

8. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію цієї статті, європейський наглядовий орган (Європейський орган з цінних паперів і ринків) (далі - ESMA), створений на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1095/2010 (4), може розробляти проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, яка повинна надаватися компетентним органам у заяві про надання авторизації UCITS. Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно з процедурою, встановленою у статтях 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

ГЛАВА III

ОБОВ'ЯЗКИ СТОСОВНО КЕРУЮЧИХ КОМПАНІЙ

СЕКЦІЯ 1

Умови започаткування діяльності

Стаття 6

1. Керуючі компанії допускають до ведення діяльності за умови наявності попередньої авторизації, наданої компетентними органами держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії. Авторизація, надана керуючій компанії згідно із цією Директивою, є дійсною в усіх державах-членах.

ESMA повинен бути повідомлений про кожну надану авторизацію і повинен публікувати та оновлювати перелік авторизованих керуючих компаній на своєму вебсайті.

2. Керуюча компанія не повинна здійснювати діяльність, іншу ніж управління UCITS, авторизованими згідно із цією Директивою, за винятком додаткового управління іншими компаніями колективного інвестування, які не підпадають під дію цієї Директиви або стосовно яких керуюча компанія підлягає пруденційному нагляду, але паї яких не можуть бути реалізовані в інших державах-членах згідно із цією Директивою. Діяльність з управління UCITS повинна включати, для цілей цієї Директиви, функції, зазначені в додатку II.

3. Як відступ від параграфа 2, держави-члени можуть авторизувати керуючі компанії на надання зазначених нижче послуг на додаток до управління UCITS:

(a) управління портфелями інвестицій, у тому числі портфелями, якими володіють пенсійні фонди, згідно з розпорядженнями інвесторів залежно від індивідуальних уподобань кожного клієнта, коли до таких портфелів входять один або більше фінансових інструментів, зазначених у секції C додатка I до Директиви 2004/39/ЄС; та

(b) у якості неосновних послуг:

(i) надання інвестиційних порад щодо одного або більше інструментів, зазначених у секції C додатка I до Директиви 2004/39/ЄС;

(ii) зберігання та управління паями компаній колективного інвестування.

Керуючі компанії не повинні бути авторизовані, згідно із цією Директивою, тільки на надання послуг, зазначених у цьому параграфі, або на надання неосновних послуг, якщо вони не авторизовані на надання послуг, зазначених у пункті (a) першого підпараграфа.

4. Стаття 2(2) і статті 12, 13 та 19 Директиви 2004/39/ЄС застосовуються до надання керуючими компаніями послуг, зазначених у параграфі 3 цієї статті.

Стаття 7

1. Без обмеження інших умов загального застосування, встановлених у національному праві, компетентні органи повинні надавати авторизацію керуючій компанії, тільки якщо виконані такі умови:

(a) керуюча компанія має початковий капітал у розмірі принаймні 125000 євро, з урахуванням таких положень:

(i) якщо вартість портфелів керуючої компанії перевищує 250000000 євро, керуюча компанія зобов'язана надати додаткову суму власних коштів, яка дорівнює 0,02% суми, на яку вартість портфелів керуючої компанії перевищує 250000000 євро, проте необхідний загальний розмір початкового капіталу та додаткової суми не повинен перевищувати 10000000 євро;

(ii) для цілей цього параграфа зазначені нижче портфелі вважаються портфелями керуючої компанії:

- спільні фонди. якими управляє керуюча компанія, у тому числі портфелі, функцію управління якими вона делегувала, але за винятком портфелів, якими вона управляє в порядку делегування,

- інвестиційні компанії, для яких керуюча компанія є призначеною керуючою компанією,

- інші компанії колективного інвестування, якими управляє керуюча компанія, у тому числі портфелі, функцію управління якими вона делегувала, але за винятком портфелів, якими вона управляє в порядку делегування;

(iii) незалежно від суми таких вимог, сума власних коштів керуючої компанії ніколи не повинна бути меншою за суму, передбачену у статті 13 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/2033 (5).

(b) особи, які фактично керують діяльністю керуючої компанії, мають достатньо добру репутацію та достатній досвід, у тому числі стосовно типу UCITS, якою управляє керуюча компанія, імена таких осіб та всіх осіб, які змінюють їх на посаді, невідкладно повідомляються компетентним органам, і рішення щодо діяльності керуючої компанії ухвалюють принаймні дві особи, які відповідають зазначеним умовам;

(c) заява про надання авторизації супроводжується програмою діяльності, у якій принаймні визначена організаційна структура керуючої компанії; та

(d) головний офіс і зареєстрований офіс керуючої компанії розташовані в одній державі-члені.

Для цілей пункту (a) першого підпараграфа держави-члени можуть дозволити керуючим компаніям не надавати до 50% додаткової суми власних коштів, зазначеної в пункті (i) пункту (a), якщо вони мають гарантію на ту саму суму, надану кредитною установою або страховою компанією, зареєстрований офіс якої розташований у державі-члені або у третій країні, у якій вона підпадає під дію пруденційних правил, які, на думку компетентних органів, є еквівалентними правилам, встановленим у праві Співтовариства.

2. За наявності тісних зв'язків між керуючою компанією та іншими фізичними або юридичними особами компетентні органи повинні надавати авторизацію, тільки якщо такі зв'язки не перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій. Компетентні органи також відмовляють у наданні авторизації, якщо закони, підзаконні нормативно-правові акти або адміністративні положення третьої країни, які регулюють діяльність однієї або більше фізичних чи юридичних осіб, з якими керуюча компанія має тісні зв'язки, або труднощі, пов'язані із забезпеченням їх виконання, перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій. Компетентні органи повинні вимагати від керуючих компаній надання їм інформації, яка є необхідною для здійснення моніторингу відповідності умовам, зазначеним у цьому параграфі, на постійній основі.

3. Компетентні органи повинні повідомити заявника про надання або відмову в наданні авторизації протягом шести місяців після подання повної заяви. У разі відмови в наданні авторизації необхідно вказати її причини.

4. Керуюча компанія може розпочати свою діяльність відразу після отримання авторизації.

5. Компетентні органи можуть відкликати авторизацію, надану керуючій компанії відповідно до цієї Директиви, тільки якщо така компанія:

(a) не користується авторизацією упродовж 12 місяців, прямо відмовляється від авторизації або не здійснювала діяльність, яка підпадає під дію цієї Директиви, упродовж попередніх шести місяців або більше, якщо тільки відповідна держава-член не передбачила припинення дії авторизації у таких випадках;

(b) отримала авторизацію шляхом надання неправдивих заяв або використання інших неналежних засобів;

(d) більше не відповідає Директиві 2006/49/ЄС, якщо її авторизація також охоплює послугу дискреційного управління портфелем, зазначену у статті 6(3)(a) цієї Директиви;

(e) серйозно або систематично порушувала положення, ухвалені відповідно до цієї Директиви; або

(f) підпадає під будь-який із випадків, коли національним правом передбачене відкликання.

6. З метою забезпечення послідовної гармонізації цієї статті ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) інформації, яку необхідно надавати компетентним органам у заяві про надання авторизації керуючій компанії, включаючи програму діяльності;

(b) вимоги, які застосовуються до керуючої компанії згідно з параграфом 2, а також інформацію для повідомлення, передбаченого в параграфі 3;

(c) вимоги, що застосовуються до акціонерів і учасників з істотною участю, а також перешкоди, які можуть заважати ефективному виконанню наглядових функцій компетентного органу, як передбачено у статті 8(1) цієї Директиви та у статті 10(1) та (2) Директиви 2004/39/ЄС, згідно зі статтею 11 цієї Директиви.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб визначити стандартні форми, шаблони та процедури повідомлення або надання інформації, передбаченої в пунктах (a) і (b) першого підпараграфа. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

Стаття 8

1. Компетентні органи не повинні надавати керуючим компаніям авторизацію на започаткування діяльності, доки їм не нададуть інформацію про акціонерів або учасників, незалежно від того, чи вони є прямими чи непрямими, фізичними чи юридичними особами, що мають істотну участь, і про розмір такої участі. Компетентні органи відмовляють у наданні авторизації, якщо, з огляду на потребу забезпечити надійне та розумне управління керуючою компанією, вони не переконалися у придатності акціонерів або учасників, зазначених у першому підпараграфі.

2. У випадку філій керуючих компаній, зареєстрований офіс яких розташований за межами Співтовариства і які розпочинають або ведуть діяльність, держави-члени не повинні застосовувати положення, які призводять до застосування більш сприятливого режиму, ніж режим, який застосовується до філій керуючих компаній, зареєстровані офіси яких розташовані в державах-членах.

3. З компетентними органами інших відповідних держав-членів повинні бути проведені консультації до надання авторизації будь-якій керуючій компанії, яка є одним із таких суб'єктів:

(a) дочірньою компанією іншої керуючої компанії, інвестиційної фірми, кредитної установи або страхової компанії, авторизованої в іншій державі-члені;

(b) дочірньою компанією материнської компанії іншої керуючої компанії, інвестиційної фірми, кредитної установи або страхової компанії, авторизованої в іншій державі-члені; або

(c) компанією, що контролюється тими самими фізичними або юридичними особами, які контролюють іншу керуючу компанію, інвестиційну фірму, кредитну установу або страхову компанію, авторизовану в іншій державі-члені.

СЕКЦІЯ 2

Відносини з третіми країнами

Стаття 9

1. Відносини з третіми країнами регулюються згідно з відповідними правилами, встановленими у статті 15 Директиви 2004/39/ЄС. Для цілей цієї Директиви терміни «інвестиційна фірма» та «інвестиційні фірми», зазначені у статті 15 Директиви 2004/39/ЄС, означають, відповідно, «керуючу компанію» та «керуючі компанії», а термін «надання інвестиційних послуг», зазначений у статті 15(1) Директиви 2004/39/ЄС, означає «надання послуг».

2. Держави-члени повинні інформувати ESMA та Комісію про будь-які загальні труднощі, з якими стикаються UCITS під час реалізації їхніх паїв у будь-якій третій країні. Комісія повинна якнайшвидше вивчити такі труднощі, щоб знайти відповідне рішення. ESMA надає їй допомогу у виконанні зазначеного завдання.

СЕКЦІЯ 3

Умови операційної діяльності

Стаття 10

1. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні вимагати, щоб керуюча компанія, які вони надали авторизацію, завжди відповідала умовам, встановленим у статті 6 і статті 7(1) та (2). Розмір власних коштів керуючої компанії не повинен опускатися нижче рівня, визначеного у статті 7(1)(a).

У разі зменшення їхнього розміру компетентні органи можуть, якщо того вимагають обставини, надавати таким компаніям обмежений період часу для усунення такої ситуації або припинення їхньої діяльності.

2. Відповідальність за пруденційний нагляд за керуючою компанією покладається на компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії, незалежно від того, чи керуюча компанія створює філію або надає послуги в іншій державі-члені чи ні, без обмеження положень цієї Директиви, які покладають відповідальність на компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.

Стаття 11

1. Істотна участь в керуючих компаніях підпадає під дію тих самих правил, як ті, що встановлені у статтях 10, 10a та 10b Директиви 2004/39/ЄС.

2. Для цілей цієї Директиви терміни «інвестиційна фірма» та «інвестиційні фірми», зазначені у статті 10 Директиви 2004/39/ЄС, означають, відповідно, «керуючу компанію» та «керуючі компанії».

3. З метою забезпечення послідовної гармонізації цієї секції ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для встановлення вичерпного переліку інформації, як передбачено в цій статті, з покликанням на статтю 10b(4) Директиви 2004/39/ЄС, яку запропоновані набувачі повинні вказувати у своєму повідомленні, без обмеження статті 10a(2) зазначеної Директиви. Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб встановити стандартні форми, шаблони та процедури стосовно умов проведення консультацій між відповідними компетентними органами, як передбачено в цій статті, з покликанням на статтю 10(4) Директиви 2004/39/ЄС. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

Стаття 12

1. Кожна держава-член повинна розробити пруденційні правила, яких повинні завжди дотримуватися керуючі компанії, авторизовані в такій державі-члені, стосовно діяльності з управління UCITS, авторизованими згідно із цією Директивою.

Зокрема, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії, беручи до уваги характер UCITS, якими управляє керуюча компанія, повинні вимагати, щоб кожна така компанія:

(a) мала надійні адміністративні процедури та процедури бухгалтерського обліку, механізми контролю та захисту для електронного опрацювання даних і належні механізми внутрішнього контролю, у тому числі, зокрема, правила щодо особистих операцій їхніх працівників або утримання чи управління інвестиціями у фінансові інструменти для інвестування за свій рахунок і забезпечення принаймні, щоб для кожної операції за участю UCITS можна було визначити її походження, сторін, характер, а також час і місце її здійснення і щоб активи UCITS, якими управляє керуюча компанія, інвестувалися згідно з правилами фонду, установчими документами або чинними правовими положеннями.

(b) мала структуру та організацію, які дають змогу мінімізувати ризик завдання шкоди інтересам UCITS або клієнтів внаслідок конфліктів інтересів між компанією та її клієнтами, між двома її клієнтами, між одним із її клієнтів і UCITS або між двома UCITS.

2. Кожна керуюча компанія, авторизація якої також охоплює послугу дискреційного управління портфелем, зазначену у статті 6(3)(a), повинна;

(a) не мати права інвестувати весь портфель інвестора або його частину в паї компаній колективного інвестування, якими вона управляє, якщо тільки вона не отримає попередню загальну згоду клієнта;

(b) стосовно послуг, зазначених у статті 6(3) підпадати під дію положень, встановлених у Директиві Європейського Парламенту і Ради 97/9/ЄС від 03 березня 1997 року про схеми компенсації інвесторам (6).

3. Без обмеження статті 116, Комісія ухвалює, за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 112a, інструменти. у яких визначаються процедури та механізми, як зазначено в пункті (a) другого підпараграфа параграфа 1, і структури та організаційні вимоги для мінімізації конфліктів інтересів, як зазначено в пункті (b) другого підпараграфа параграфа 1.

4. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення умов застосування делегованих актів, ухвалених Комісією щодо процедур, механізмів, структур і організаційних вимог, зазначених у параграфі 3. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

Стаття 13

1. Якщо правом держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії дозволено делегувати третім особам з метою ефективнішого здійснення діяльності компаній, виконання від їхнього імені однієї або більше функцій, повинні бути дотримані усі зазначені нижче передумови:

(a) керуюча компанія повинна належним чином поінформувати компетентні органи держави-члена розташування головного офісу; компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні невідкладно передати інформацію компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS;

(b) делеговані повноваження не повинні підривати дієвість нагляду за керуючою компанією та, зокрема, не повинне перешкоджати діяльності керуючої компанії або управлінню UCITS з максимальним урахуванням інтересів її інвесторів;

(c) якщо делегування стосується управління інвестиціями, повноваження необхідно надавати тільки компаніям, які авторизовані або зареєстровані для цілей управління активами та підлягають пруденційному нагляду; делегування повинне відповідати критеріям розподілу інвестицій, які періодично встановлюються керуючими компаніями;

(d) якщо повноваження стосуються управління інвестиціями та надаються компанії третьої країни, необхідно забезпечити співпрацю між відповідними наглядовими органами;

(e) повноваження щодо основної функції управління інвестиціями не повинні надаватися депозитарію або будь-якій іншій компанії, інтереси яких можуть суперечити інтересам керуючої компанії або власників паїв;

(f) повинні існувати заходи, які дають змогу особам, що керують діяльністю керуючої компанії, у будь-який момент часу здійснювати ефективний моніторинг діяльності компанії, якій надаються повноваження;

(g) делеговані повноваження не повинні перешкоджати особам, які керують діяльністю керуючої компанії, у будь-який час надавати подальші вказівки компанії, які делегуються функції, або відкликати повноваження з негайним набуттям чинності, якщо це суперечить інтересам інвесторів;

(h) беручи до уваги характер функцій, що підлягають делегуванню, компанія, якій будуть делеговані такі функції, повинна мати кваліфікацію та бути здатною виконувати відповідні функції; та

(i) у проспектах UCITS повинні бути вказані функції, які керуючій компанії було дозволено делегувати згідно із цією статтею.

2. Делегування керуючою компанією будь-яких функцій третім особам не випливає на відповідальність керуючої компанії або депозитарія. Керуюча компанія не повинна делегувати свої функції в такому обсязі, щоб стати фіктивною компанією.

Стаття 14

1. Кожна держава-член повинна розробити правила ведення діяльності, яких повинні завжди дотримуватися керуючі компанії, авторизовані в такій державі-члені. Такі правила повинні принаймні включати принципи, визначені в цьому параграфі. Такі принципи повинні гарантувати, що керуюча компанія:

(a) діє чесно та справедливо під час ведення господарської діяльності з максимальним урахуванні інтересів UCITS, якою вона управляє, і цілісності ринку;

(b) діє з належним умінням, турботою та обережністю, з максимальним урахуванні інтересів UCITS, якою вона управляє, і цілісності ринку;

(c) має та ефективно використовує ресурси та процедури, які необхідні для належного здійснення її господарської діяльності;

(d) намагається не допускати конфлікти інтересів, а коли їх неможливо не допустити, забезпечує справедливе ставлення до UCITS, якою вона управляє;

(e) відповідає всім регуляторним вимогам, застосовним до ведення її господарської діяльності, щоб сприяти максимальному врахуванню інтересів її інвесторів і цілісності ринку.

2. Без обмеження статті 116, Комісія ухвалює, за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 112a, інструменти для забезпечення виконання керуючими компаніями обов'язків, визначених у параграфі 1, зокрема, щоб:

(a) встановити відповідні критерії, згідно з якими компанія діє чесно та справедливо, з належним умінням, турботою та обережністю, з максимальним урахуванні інтересів UCITS;

(b) визначити принципи, які необхідні для забезпечення того, що керуючі компанії ефективно використовують ресурси та процедури, які необхідні для належного здійснення їхньої господарської діяльності; та

(c) визначити заходи, вжиття яких можна обґрунтовано очікувати від керуючих компаній для визначення, недопущення, управління або розкриття конфліктів інтересів, а також встановити належні критерії для визначення типів конфліктів інтересів, наявність яких може завдати шкоди інтересам UCITS.

3. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення делегованих актів, ухвалених Комісією щодо критеріїв, принципів і заходів, зазначених у параграфі 2. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

Стаття 14a

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб керуючі компанії встановили та застосовували політики та практики винагороди, які узгоджуються з раціональним і дієвим управлінням ризиками та сприяють йому і які не заохочують приймати на себе ризики, які не сумісні з профілями ризику, правилами або установчими документами UCITS, якими вони управляють, і не перешкоджають виконанню обов'язку керуючої компанії діяти з максимальним урахуванням інтересів UCITS.

2. Політики та практики винагороди повинні включати фіксовану та змінну частини заробітної плати та дискреційні пенсійні виплати.

3. Політики та практики винагороди застосовуються до категорій персоналу, включно з вищим керівництвом, особами, що беруть на себе ризик, особами, які виконують функцію контролю, і будь-якими працівниками, загальний розмір заробітної плати яких перебуває в діапазоні окладів вищого керівництва та осіб, що беруть на себе ризик, професійна діяльність яких має істотний вплив на профілі ризику керуючих компаній або UCITS, якими вони управляють.

4. Згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, ESMA видає настанови, адресовані компетентним органам або учасникам фінансового ринку, стосовно осіб, зазначених у параграфі 3 цієї статті, і застосування принципів, зазначених у статті 14b. У настановах повинні бути враховані принципи раціональних політик винагороди, визначені в Рекомендації Комісії 2009/384/ЄС (7), розмір керуючої компанії та розмір UCITS, якою вона управляє, їхня внутрішня організація, а також характер, обсяг і складність їхньої діяльності. У ході розроблення таких настанов ESMA повинна тісно співпрацювати з європейським наглядовим органом (Європейським органом банківського нагляду) (далі - EBA), створеним на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 (8), щоб забезпечити узгодженість із вимогами, розробленими для інших секторів фінансових послуг, зокрема для кредитних установ та інвестиційних фірм.

Стаття 14b

1. При встановлені та застосуванні політик винагороди, зазначених у статті 14a, керуючі компанії повинні дотримуватися зазначених нижче принципів у спосіб та в обсязі, які відповідають їхньому розміру, внутрішній організації, а також характеру, обсягу та складності їхньої діяльності:

(a) політика винагороди узгоджується з раціональним і дієвим управлінням ризиками та сприяють йому і не заохочує приймати на себе ризики, які не сумісні з профілями ризику, правилами або установчими документами UCITS, якими управляє керуюча компанія;

(b) політика винагороди узгоджується з бізнес-стратегією, цілями, цінностями та інтересами керуючої компанії та UCITS, якими вона управляє, та інвесторів у такі UCITS, і включає заходи для недопущення конфліктів інтересів;

(c) політика винагороди ухвалюється органом управління керуючої компанії у своїй наглядовій функції, і такий орган ухвалює та принаймні щорічно переглядає загальні принципи політики винагороди та несе відповідальність і здійснює нагляд за їх впровадженням; завдання, зазначені в цьому пункті, повинні виконуватися тільки членами органу управління, які не виконують будь-які виконавчі функції у відповідній керуючій компанії і які мають експертні знання у сфері управління ризиками та винагороди;

(d) реалізація політики винагороди принаймні щорічно підлягає централізованій і незалежній внутрішній перевірці на відповідність політикам і процедурам винагороди, ухваленим органом управління у своїй наглядовій функції;

(e) персонал, залучений до виконання функцій контролю, отримує компенсацію залежно від досягнення цілей, пов'язаних з його функціями, незалежно від результатів сфер комерційної діяльності, які він контролює;

(f) нагляд за винагородою вищих посадових осіб, які виконують функції управління ризиками та комплаєнсу, здійснюється безпосередньо комітетом з питань винагороди, за наявності такого комітету;

(g) якщо винагорода залежить від результатів діяльності, загальну суму винагороди визначають на основі комбінації оцінки результатів діяльності окремого працівника та відповідного структурного підрозділу або відповідної UCITS, оцінки їхніх ризиків і сумарних результатів керуючої компанії при оцінюванні індивідуальних результатів діяльності з урахуванням фінансових і нефінансових критеріїв;

(h) оцінювання результатів діяльності здійснюється на основі багаторічної програми, що відповідає періоду утримання, рекомендованому інвесторам UCITS, якими управляє керуюча компанія, щоб забезпечити, що процес оцінювання ґрунтується на більш довгострокових результатах діяльності UCITS та на її інвестиційних ризиках і що фактична виплата частин винагороди, обумовлених результатами діяльності, припадала на той самий період;

(i) гарантована змінна винагорода є винятковою, виплачується лише в разі прийому на роботу нових працівників і обмежується першим роком роботи;

(j) фіксована та змінна частини винагороди належним чином збалансовані, і фіксована частина становить достатньо високу частку від загальної винагороди, щоб забезпечити можливість реалізації цілком гнучкої політики щодо змінних частин винагороди, у тому числі можливість не виплачувати змінну частину винагороди;

(k) виплати у зв'язку з достроковим розірванням договору відображають результати роботи, досягнуті за певний період, і розроблені таким чином, щоб не винагороджувати за незадовільні результати роботи;

(l) вимірювання результатів діяльності, які використовуються для розрахування змінних частин винагороди або груп змінних частин винагороди, включає комплексний механізм коригування для врахування всіх відповідних типів поточних і майбутніх ризиків;

(m) беручи до уваги організаційно-правову форму UCITS та її правила фонду або установчі документи, істотна частка, але в будь-якому випадку не менше 50%, будь-якої змінної частини винагороди складається з паїв відповідної UCITS, еквівалентних часток участі, інструментів, пов'язаних з акціями, або еквівалентних негрошових інструментів зі стимулами, ефективність яких еквівалентна ефективності будь-якого з інструментів, зазначених у цьому пункті, крім випадків, коли управління UCITS складає менше 50% загального портфеля, яким управляє керуюча компанія, у випадку чого мінімальне значення в розмірі 50% не застосовується.

Інструменти, зазначені в цьому пункті, повинні підпадати під дію відповідної політики утримання, розробленої задля узгодження стимулів з інтересами керуючої компанії, UCITS, якими вона управляє, та інвесторів таких UCITS. Держави-члени або їхні компетентні органи можуть встановлювати обмеження щодо видів і структур таких інструментів або забороняти використання певних інструментів у відповідних випадках. Цей пункт застосовується як до частки змінної частини винагороди, яку було відстрочено відповідно до пункту (n), так і до частки змінної частини винагороди, яку не було відстрочено;

(n) істотна частка, у будь-якому разі не менше 40%, змінної частини винагороди відстрочена на належний період з урахуванням періоду утримання, рекомендованого інвесторам відповідної UCITS, і належним чином узгоджена із характером ризиків відповідної UCITS.

Період, зазначений у цьому пункті, повинен становити принаймні три роки; винагорода, яка підлягає сплаті згідно з угодами про відстрочення, розподіляється не швидше, ніж на пропорційній основі; у випадку змінної частини винагороди в особливо значному розмірі принаймні 60% суми підлягає відстроченню;

(o) змінна частина винагороди, у тому числі відстрочена частка, виплачують або розподіляють, тільки якщо це доцільно з точки зору фінансової ситуації керуючої компанії в цілому та обґрунтовано з точки зору результатів діяльності структурного підрозділу, UCITS та відповідної особи.

Загальна змінна винагорода зазвичай значно скорочується у разі незадовільних або негативних фінансових результатів діяльності відповідної керуючої компанії або UCITS, враховуючи як поточну компенсацію, так і зменшення виплат сум, нарахованих за попередні періоди, у тому числі шляхом застосування механізмів виплати неустойки або повернення раніше отриманих сум;

(p) пенсійна політика відповідає бізнес-стратегії, цілям, цінностям та довгостроковим інтересам керуючої компанії та UCITS, якими вона управляє.

Якщо працівник залишає керуючу компанію до настання пенсійного віку, дискреційні пенсійні виплати повинні утримуватися керуючою компанією протягом п'яти років у формі інструментів, зазначених у пункті (m). Якщо працівник досягає пенсійного віку, дискреційні пенсійні виплати сплачують працівникові у формі інструментів, зазначених у пункті (m), з урахуванням п'ятирічного періоду утримання;

(q) персонал повинен взяти на себе зобов'язання не використовувати персональні стратегії хеджування або страхування винагороди та відповідальності задля ослаблення механізмів вирівнювання ризиків, що закладені в їхніх угодах щодо винагороди;

(r) змінна винагорода не виплачувалася за допомогою механізмів або методів, які полегшують ухилення від виконання вимог, встановлених у цій Директиві.

2. Згідно зі статтею 35 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, ESMA може запитувати інформацію в компетентних органів щодо політик і практик винагороди, зазначених у статті 14a цієї Директиви.

ESMA повинен, у тісній співпраці з EBA, включити у свої настанови щодо політик винагороди положення про те, як застосовувати різні галузеві принципи винагороди, як-от принципи, визначені в Директиві Європейського Парламенту і Ради 2011/61/ЄС (9) і Директиві Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС (10), якщо працівники або інші категорії персоналу надають послуги, які підпадають під дію різних галузевих принципів винагороди.

3. Принципи, визначені в параграфі 1, застосовуються до виплати будь-якого типу, здійсненої керуючою компанією, будь-якої суми, сплаченої безпосередньо самою UCITS, включно з винагородою за результатами діяльності, а також до будь-якої передачі паїв або акцій UCITS, які здійснені на користь категорій персоналу, включно з вищим керівництвом, особами, що беруть на себе ризик, особами, які виконують функцію контролю, і будь-якими працівниками, загальний розмір заробітної плати яких перебуває в діапазоні окладів вищого керівництва та осіб, що беруть на себе ризик, професійна діяльність яких має істотний вплив на їхні профілі ризику або профіль ризику UCITS, якими вони управляють.

4. Керуючі компанії, які є значними за своїм розміром або за розміром UCITS, якими вони управляють, їхньою внутрішньою організацією, а також за характером, обсягом і складністю їхньої діяльності, повинні створити комітет з питань винагороди. Комітет з питань винагороди повинен мати структуру, яка дає йому змогу виносити компетентне і незалежне судження щодо політик та практик винагороди та стимулів, створених для управління ризиками.

Комітет з питань винагороди, який, у відповідних випадках, створений згідно з настановами ESMA, зазначеними у статті 14a(4), відповідає за підготовку рішень щодо винагороди, у тому числі рішень, які мають наслідки для ризиків та управління ризиками відповідної керуючої компанії або UCITS і які ухвалює орган управління у своїй наглядовій функції. Головою комітету з питань винагороди повинен бути член органу управління, який не виконує жодних виконавчих функцій у відповідній керуючій компанії. Членами комітету з питань винагороди повинні бути члени органу управління, які не виконують жодних виконавчих функцій у відповідній керуючій компанії.

Якщо національним правом передбачене представництво інтересів працівників в органі управління, комітет з питань винагороди повинен включати одного або більше представників працівників. При підготовці своїх рішень комітет з питань винагороди повинен враховувати довгострокові інтереси інвесторів та інших стейкхолдерів, а також суспільний інтерес.

Стаття 15

Керуючі компанії або, у відповідних випадках, інвестиційні компанії повинні вживати заходів згідно зі статтею 92 і встановити належні процедури та механізми для забезпечення належного опрацювання скарг інвесторів і відсутності обмежень для інвесторів, які реалізують свої права, якщо керуюча компанія авторизована в державі-члені, іншій ніж держава-член розташування головного офісу UCITS. Такі заходи повинні давати змогу інвесторам подавати скарги офіційною мовою або однією з офіційних мов їхньої держави-члена.

Керуюча компанія також повинна встановити належні процедури та механізми надання інформації на вимогу громадськості або компетентних органів держави-члена розташування головного офісу UCITS.

СЕКЦІЯ 4

Свобода підприємницької діяльності та свобода надання послуг

Стаття 16

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб керуюча компанія, авторизована державою-членом розташування головного офісу, могла вести на їхній території діяльність, на ведення якої вона була авторизована, шляхом заснування філії або на основі свободи надання послуг.

Якщо керуюча компанія з такою авторизацією пропонує, без заснування філії, тільки реалізувати паї UCITS, якими вона управляє, як передбачено в додатку II, у державі-члені, іншій ніж держава-член розташування головного офісу UCITS, і не пропонує здійснювати будь-які інші види діяльності або надавати будь-які інші послуги, така реалізація підпадає під дію тільки вимог глави XI.

2. Держави-члени не повинні поширювати на заснування філії або надання послуг будь-яку вимогу щодо авторизації, будь-яку вимогу щодо надання донорського капіталу або будь-який інший захід, що має еквівалентний ефект.

3. Згідно з умовами, визначеними в цій статті, UCITS повинні вільно призначати або перебувати під управлінням керуючої компанії, авторизованої в державі-члені, іншій ніж держава-член розташування головного офісу UCITS, згідно з відповідними положеннями цієї Директиви, за умови, що така керуюча компанія відповідає положенням:

(a) статті 17 або статті 18; та

(b) статей 19 і 20.

Стаття 17

1. На додаток до відповідності умовам, встановленим у статях 6 і 7, керуюча компанія, яка має намір заснувати філію на території іншої держави-члена для ведення діяльності, на здійснення якої вона була авторизована, повинна повідомити про це компетентні органи держави-члена розташування головного офісу.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб кожна керуюча компанія, яка має намір заснувати філію на території іншої держави-члена, надала в повідомленні, передбаченому в параграфі 1, таку інформацію та документи:

(a) держава-член, на території якої керуюча компанія планує заснувати філію;

(b) програма діяльності, у якій визначені передбачені види діяльності та послуг згідно зі статтею 6(2) та (3) і організаційна структура філії і яка повинна включати опис процесу управління ризиками, впровадженого керуючою компанією. Вона також повинна містити опис процедур і механізмів, впроваджених згідно зі статтею 15;

(d) імена осіб, відповідальних за управління філією.

3. Крім випадків, коли компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії мають підстави сумніватися в належності адміністративної структури або фінансового стану керуючої компанії, беручи до уваги передбачені види діяльності, вони повинні, упродовж двох місяців після отримання всієї інформації, зазначеної в параграфі 2, повідомити таку інформацію компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії та повідомити про це відповідну керуючу компанію. Вони також повинні повідомити детальні дані про будь-яку схему компенсації для захисту інвесторів.

Якщо компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії відмовляються повідомити інформацію, зазначену в параграфі 2, компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії, вони повинні повідомити про причини такої відмови відповідну керуючу компанію протягом двох місяців після отримання всієї інформації. Така відмова або будь-яке ненадання відповіді підпадає під дію права на звернення до суду в державі-члені розташування головного офісу керуючої компанії.

Якщо керуюча компанія має намір вести діяльність з колективного управління портфелем, зазначену в додатку II, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні додати до документації, направленої компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії підтвердження авторизації керуючої компанії згідно з положеннями цієї Директиви, опис сфери дії авторизації керуючої компанії та детальні дані про будь-які обмеження типів UCITS, на управління якими авторизована керуюча компанія.

4. Керуюча компанія, яка здійснює свою діяльність через філію на території держави-члена ведення діяльності, повинна відповідати правилам, розробленим державою-членом ведення діяльності керуючої компанії відповідно до статті 14.

5. Компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії відповідають за здійснення нагляду за відповідністю параграфу 4.

6. Перш ніж філія керуючої компанії розпочне свою діяльність, компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії повинні, упродовж двох місяців з моменту отримання інформації, зазначеної в параграфі 2, підготуватися до здійснення нагляду за відповідністю керуючої компанії правилам, які належать до сфери їхньої відповідальності.

7. Після отримання повідомлення від компетентних органів держави-члена ведення діяльності керуючої компанії або, після завершення періоду, передбаченого в параграфі 6, без отримання будь-якого повідомлення від таких органів, філію може бути заснована та може розпочати свою діяльність.

8. У разі зміни будь-яких даних, які повідомлено відповідно до параграфа 2(b), (c) або (d), керуюча компанія повинна повідомити компетентні органи держави-члена розташування головного офісу та держави-члена ведення діяльності керуючої компанії про таку зміну в письмовій формі принаймні за один місяць до впровадження такої зміни, щоб компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії могли ухвалити рішення щодо зміни згідно з параграфом 3, а компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії - згідно з параграфом 6.

Якщо внаслідок зміни, зазначеної в першому підпараграфі, керуюча компанія більше не відповідатиме цій Директиві, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні повідомити керуючій компанії, упродовж 15 робочих днів після отримання всієї інформації, зазначеної в першому підпараграфі, що вона не повинна впроваджувати таку зміну. У такому разі компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні повідомити про це компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.

Якщо зміна, зазначена в першому підпараграфі, була впроваджена після передачі інформації згідно з другим підпараграфом і внаслідок такої зміни керуюча компанія більше не відповідає цій Директиві, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні вжити всіх належних заходів згідно зі статтею 98 і повинні без невиправданої затримки повідомити про вжиті заходи компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.

9. У разі зміни даних, повідомлених згідно з першим підпараграфом параграфа 3, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні повідомити про це компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні оновлювати інформацію, яка міститься в підтвердженні, зазначеному у третьому підпараграфі параграфа 3, та інформувати компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії в разі зміни сфери дії авторизації керуючої компанії або даних про будь-які обмеження типів UCITS, на управління якими авторизована керуюча компанія.

10. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію цієї статті ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити інформацію, яка підлягає повідомленню згідно з параграфами 1, 2, 3, 8 і 9. Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів і процедур передачі інформації згідно з параграфами 3 і 9. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

Стаття 18

1. Будь-яка керуюча компанія, що має намір вести діяльність, на здійснення якої вона була авторизована, на території іншої держави-члена вперше на основі свободи надання послуг, повинна повідомити зазначену нижче інформацію компетентним органам держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії:

(a) держава-член, на території якої керуюча компанія має намір здійснювати діяльність; та

(b) програма діяльності, у якій визначені передбачені види діяльності та послуг, зазначені у статті 6(2) та (3), і яка повинна включати опис процесу управління ризиками, впровадженого керуючою компанією. Вона також повинна містити опис процедур і механізмів, впроваджених згідно зі статтею 15.

2. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні, протягом одного місяця після отримання інформації, зазначеної в параграфі 1, надати її компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії також повинні повідомити детальні дані про будь-яку застосовну схему компенсації для захисту інвесторів.

Якщо керуюча компанія має намір вести діяльність з колективного управління портфелем, як зазначено в додатку II, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні додати до документації, направленої компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії підтвердження авторизації керуючої компанії згідно з положеннями цієї Директиви, опис сфери дії авторизації керуючої компанії та детальні дані про будь-які обмеження типів UCITS, на управління якими авторизована керуюча компанія.

Незважаючи на статті 20 та 93, після цього керуюча компанія може розпочати здійснювати діяльність у державі-члені ведення діяльності керуючої компанії.

3. Керуюча компанія, яка здійснює свою діяльність на основі свободи надання послуг, повинна відповідати правилам, розробленим державою-членом розташування головного офісу керуючої компанії відповідно до статті 14.

4. У разі зміни інформації, повідомленої згідно з параграфом 1(b), керуюча компанія повинна повідомити компетентні органи держави-члена розташування головного офісу та держави-члена ведення діяльності керуючої компанії про таку зміну в письмовій формі до впровадження такої зміни. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні оновлювати інформацію, яка міститься в підтвердженні, зазначеному в параграфі 2, та інформувати компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії в разі зміни сфери дії авторизації керуючої компанії або даних про будь-які обмеження типів UCITS, на управління якими авторизована керуюча компанія.

5. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію цієї статті ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, яка підлягає повідомленню згідно з параграфами 1, 2 і 4. Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів і процедур передачі інформації згідно з параграфами 2 і 4. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

Стаття 19

1. Керуюча компанія, що здійснює діяльність з колективного управління портфелем на транскордонній основі шляхом заснування філії або на основі свободи надання послуг, повинна дотримуватися правил держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії, які стосуються організації керуючої компанії, у тому числі механізмів делегування, процедур управління ризиками, пруденційних правил і нагляду, процедур, зазначених у статті 12, вимог щодо звітування керуючої компанії. Такі правила не повинні бути жорсткішими, ніж правила, які застосовуються до керуючих компаній, які здійснюють діяльність тільки в державі-члені розташування головного офісу.

2. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії відповідають за здійснення нагляду за відповідністю параграфу 1.

3. Керуюча компанія, що здійснює діяльність з колективного управління портфелем на транскордонній основі шляхом заснування філії або на основі свободи надання послуг, повинна дотримуватися правил держави-члена розташування головного офісу UCITS, які стосуються заснування та функціонування UCITS, зокрема правил, які застосовуються до:

(a) створення й авторизації UCITS;

(b) випуску та погашення паїв і акцій;

(d) обмежень на отримання кредитів, кредитування та продажі без покриття;

(e) оцінювання активів і бухгалтерського обліку UCITS;

(f) розрахуванні ціни випуску або погашення, а також помилок у розрахуванні вартості чистих активів і пов'язаної компенсації інвесторам;

(g) розподілу або реінвестування доходу;

(h) вимог щодо розкриття інформації та звітування UCITS, включно з проспектами, ключовою інформацією для інвесторів і періодичними звітами;

(i) заходів з метою реалізації;

(j) відносин з власниками паїв;

(k) злиття та реструктуризації UCITS;

(l) припинення діяльності та ліквідації UCITS;

(m) якщо застосовно, змісту реєстру власників паїв;

(n) зборів за видачу ліцензій і здійснення нагляду стосовно UCITS; та

(o) реалізації власниками паїв прав голосу та інших прав власників паїв стосовно пунктів (a)-(m).

4. Керуюча компанія повинна виконувати обов'язки, визначені у правилах фонду або в установчих документах, а також обов'язки, визначені в проспекті, які повинні відповідати застосовному праву, як зазначено в параграфах 1 і 3.

5. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS відповідають за здійснення нагляду за відповідністю параграфам 3 і 4.

6. Керуюча компанія повинна ухвалити рішення та відповідає за ухвалення та впровадження всіх механізмів і організаційних рішень, які необхідні для забезпечення дотримання правил, що стосуються заснування та функціонування UCITS, і обов'язків, визначених у правилах фонду або в установчих документах, а також обов'язків, визначених у проспекті.

7. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії відповідають за здійснення нагляду за належністю механізмів та організації керуючої компанії, щоб керуюча компанія мала змогу дотримуватися обов'язків і правил, що стосуються заснування та функціонування всіх UCITS, якими вона управляє.

8. Держави-члени повинні забезпечити, щоб на будь-яку керуючу компанію, авторизовану в державі-члені, не поширювалися жодні додаткові вимоги, встановлені в державі-члені розташування головного офісу UCITS щодо предмета цієї Директиви, окрім як у випадках, зазначених у цій Директиві.

Стаття 20

1. Без обмеження статті 5, керуюча компанія, яка подає заяву на управління UCITS, що має осідок в іншій державі-члені, повинна надати компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS таку документацію:

(a) письмовий договір з депозитарієм, зазначений у статті 22(2);

(b) інформацію про угоди щодо делегування функцій управління та адміністрування інвестицій, зазначених у додатку II.

Якщо керуюча компанія вже управляє іншими UCITS того самого типу в державі-члені розташування головного офісу UCITS, достатньо надати покликання на вже подану документацію.

2. В обсязі, у якому це необхідно для забезпечення дотримання правил, які належать до сфери їхньої відповідальності, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS можуть звернутися до компетентних органів держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії за роз'ясненнями та інформацією стосовно документації, зазначеної в параграфі 1, і, на основі підтвердження, зазначеного у статтях 17 і 28, стосовно того, чи тип UCITS, для якого запитують авторизацію, охоплюється авторизацією керуючої компанії. Якщо застосовно, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні надати свій висновок упродовж 10 робочих днів з моменту подання початкового запиту.

3. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS можуть відхилити заяву керуючої компанії, тільки якщо:

(a) керуюча компанія не відповідає правилам, які належать до сфери їхньої відповідальності відповідно до статті 19;

(b) керуюча компанія не авторизована компетентними органами держави-члена розташування головного офісу на управління типом UCITS, для якого запитують авторизацію; або

Перші ніж відхилити заяву, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS повинні провести консультації з компетентними органами держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії.

4. Про будь-які подальші істотні зміни документації, зазначеної в параграфі 1, керуюча компанія повинна повідомляти компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS.

5. З метою забезпечення послідовної гармонізації цієї статті ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, яка повинна надаватися компетентним органам у заяві на управління UCITS, що має осідок в іншій державі-члені. Комісія може ухвалити регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно з процедурою, встановленою у статтях 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів і процедур такого надання інформації. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

Стаття 21

1. Держава-член ведення діяльності керуючої компанії може, для статистичних цілей, вимагати, щоб усі керуючі компанії, які мають філії на її території, періодично звітували про діяльність, яка здійснюється в такій державі-члені ведення діяльності, компетентним органам такої держави-члена ведення діяльності.

2. Держава-член ведення діяльності керуючої компанії може вимагати, щоб керуючі компанії, які здійснюють діяльність на її території шляхом заснування філії або на основі свободи надання послуг, надавали інформацію, необхідну для моніторингу їх дотримання правил, які належать до сфери відповідальності держави-члена ведення діяльності і які застосовуються до них.

Такі вимоги не повинні бути суворішими, ніж вимоги, які та сама держава-член встановлює для керуючих компаній, авторизованих у такій державі-члені, для цілей моніторингу їх відповідності тим самим стандартам.

Керуюча компанія повинна забезпечити, щоб процедури та механізми, зазначені у статті 15, давали змогу компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS отримувати інформацію, зазначену в цьому параграфі, безпосередньо від керуючої компанії.

3. Якщо компетентні органи держава-член ведення діяльності керуючої компанії, встановлюють, що керуюча компанія, яка має філію або надає послуги на її території, порушила одне з правил, що належать до сфери їхньої відповідальності, такі органи повинні вимагати, щоб відповідна керуюча компанія припинила таке порушення, і повинні повідомити про це компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії.

4. Якщо відповідна керуюча компанія відмовляється надати державі-члену ведення діяльності керуючої компанії інформацію, що належать до сфери її відповідальності, або не вживає необхідних заходів для припинення порушення, зазначеного в параграфі 3, компетентні органи держави-члена ведення діяльності повинні повідомити про це компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні за першої можливості вжити всіх належних заходів для забезпечення того, щоб відповідна керуюча компанія надала інформацію, запитану державою-членом ведення діяльності керуючої компанії відповідно до параграфа 2, або припинила порушення. Характер таких заходів повинен бути доведений до відома компетентних органів держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.

5. Якщо, незважаючи на заходи, вжиті компетентними органами держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії або внаслідок того, що такі заходи виявилися неналежними або не доступні у відповідній державі-члені, керуюча компанія продовжує відмовлятися надавати інформацію, запитану державою-членом ведення діяльності керуючої компанії відповідно до параграфа 2, або продовжує порушувати правові чи регуляторні положення, зазначені у вказаному параграфі, які є чинними в державі-члені ведення діяльності керуючої компанії, компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії можуть здійснити будь-яку із зазначених нижче дій:

(a) повідомивши компетентним органам держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії, вжити належних заходів, у тому числі згідно зі статтями 98 і 99, для запобігання подальшим порушенням або покарання за них і, наскільки це необхідно, для запобігання ініціюванню такою керуючою компанією будь-яких подальших операцій на її території. Держави-члени повинні забезпечити можливість вручення на їхній території правових документів, необхідних для застосування таких заходів до керуючих компаній. Якщо послугою, яка надається на території держави-члена ведення діяльності керуючої компанії, є управління UCITS, держава-член ведення діяльності керуючої компанії може вимагати, щоб керуюча компанія припинила управління такою UCITS; або

(b) якщо вони вважають, що компетентний орган держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії не здійснив належних дій, направити справу на розгляд ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, наданими йому відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

6. Будь-який інструмент, ухвалений відповідно до параграфів 4 або 5, що передбачає заходи або санкції, повинен бути належним чином обґрунтований і повідомлений відповідній керуючій компанії. Кожен такий інструмент підпадає під дію права на звернення до суду в державі-члені, яка його ухвалила.

7. До проведення процедури, встановленої в параграфах 3, 4 або 5, компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії можуть, у надзвичайних ситуаціях, вжити будь-яких запобіжних заходів, необхідних для захисту інтересів інвесторів та інших осіб, яким надаються послуги. Комісія, ESMA та компетентні органи інших відповідних держав-членів інформуються про такі заходи за першої можливості.

Після консультацій з компетентними органами відповідних держав-членів, Комісія може вирішити, що відповідна держава-член повинна змінити або скасувати такі заходи, без обмеження повноваження ESMA згідно зі статтею 17 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

8. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні провести консультації з компетентними органами держави-члена розташування головного офісу UCITS, перші ніж відкликати авторизацію керуючої компанії. У таких випадках компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS повинні вжити належних заходів для захисту інтересів інвесторів. Такі заходи можуть включати рішення, які запобігають ініціюванню відповідною керуючою компанією будь-яких подальших операцій на її території.

Кожні два роки Комісія видає звіт про такі випадки.

9. Держави-члени повинні повідомити ESMA та Комісію про кількість і тип випадків, у яких вони відмовляють в авторизації згідно зі статтею 17 або відхиляють заяву згідно зі статтею 20, а також про будь-які заходи, вжиті згідно з параграфом 5 цієї статті.

Кожні два роки Комісія видає звіт про такі випадки.

ГЛАВА IV

ОБОВ'ЯЗКИ СТОСОВНО ДЕПОЗИТАРІЯ

Стаття 22

1. Інвестиційна компанія та, для кожного зі спільних фондів, якими вона управляє, керуюча компанія повинні забезпечити призначення єдиного депозитарія згідно із цією главою.

2. Призначення депозитарія повинне бути підтверджене письмовим договором.

Такий договір повинен, між іншим, регулювати потік інформації, яка вважається необхідною, щоб депозитарій міг виконувати свої функції для UCITS, для яких він був призначений депозитарієм, як встановлено в цій Директиві та в інших відповідних законах, підзаконних нормативно-правових актах та адміністративних положеннях.

3. Депозитарій повинен:

(a) гарантувати, що продаж, випуск, погашення та скасування паїв UCITS здійснюються згідно із застосовним національним правом і правилами фонду або установчими документами;

(b) гарантувати, що вартість паїв UCITS розраховують згідно із застосовним національним правом і правилами фонду або установчими документами;

(c) виконувати вказівки керуючої компанії або інвестиційної компанії, крім випадків, коли вони суперечать застосовному національному праву, правилам фонду або установчим документам;

(d) гарантувати, що будь-які платежі за всіма операціями з активами UCITS переказуються UCITS у звичайні строки;

(e) гарантувати використання доходів UCITS згідно із застосовним національним правом і правилами фонду або установчими документами.

4. Депозитарій повинен забезпечити належний моніторинг усіх грошових потоків UCITS, а також, зокрема, отримання всіх платежів, здійснених інвесторами або від їхнього імені за підпискою на паї UCITS, і зарахування всіх готівкових коштів UCITS на рахунки грошових коштів, які:

(a) відкриті на ім'я UCITS, керуючої компанії, що діє від імені UCITS, або депозитарія, що діє від імені UCITS;

(b) відкриті в установі, зазначеній у пунктах (a), (b) та (c) статті 18(1) Директиви Комісії 2006/73/ЄС (11); та

Якщо рахунки грошових коштів відкриті на ім'я депозитарія, що діє від імені UCITS, на такі рахунки не повинні зараховуватися ні кошти установи, зазначеної в пункті (b) першого підпараграфа, ні власні кошти депозитарія.

5. Активи UCITS передають депозитарію на зберігання таким чином:

(a) стосовно фінансових інструментів, які можуть перебувати на зберіганні, депозитарій повинен:

(i) зберігати всі фінансові інструменти, які можуть бути зареєстровані на рахунку фінансових інструментів, відкритому в бухгалтерських книгах депозитарія, і всі фінансові інструменти, які можуть бути фізично передані депозитарію;

(ii) забезпечити, щоб усі фінансові інструменти, що можуть бути зареєстровані на рахунку фінансових інструментів, відкритому в бухгалтерських книгах депозитарія, були зареєстровані в бухгалтерських книгах депозитарія на відокремлених рахунках згідно з принципами, визначеними у статті 16 Директиви 2006/73/ЄС, відкритих на ім'я UCITS або керуючої компанії, яка діє від імені UCITS, щоб їх завжди можна було чітко ідентифікувати як такі, що належать UCITS згідно зі застосовним правом;

(b) стосовно інших активів депозитарій повинен:

(i) перевіряти право власності UCITS або керуючої компанії, що діє від імені UCITS, на такі активи шляхом оцінювання наявності в UCITS або керуючої компанії, що діє від імені UCITS, права власності на основі інформації або документів, наданих UCITS або керуючою компанією, і, за наявності, на основі зовнішніх доказів;

(ii) вести облік таких активів, на які, як він переконався, UCITS або керуюча компанія, що діє від імені UCITS, має право власності, і оновлювати дані обліку.

6. Депозитарій повинен регулярно надавати керуючій компанії або інвестиційній компанії повний перелік усіх активів UCITS.

7. Активи, які перебувають на зберіганні в депозитарія, не повинні повторно використовуватися депозитарієм або будь-якою третьою особою, які була делегована функція зберігання, за їхній власний рахунок. Повторне використання включає будь-яку операцію з активами, які перебувають на зберіганні, у тому числі, між іншим, передачу, надання в заставу, продаж або надання в позику. Активи, які перебувають на зберіганні в депозитарія, дозволяється повторно використовувати, тільки якщо:

(a) повторне використання активів здійснюється за рахунок UCITS;

(b) депозитарій виконує вказівки керуючої компанії від імені UCITS;

(d) за операцією надане високоякісне та ліквідне забезпечення, отримане UCITS за угодою про передачу права власності.

Ринкова вартість забезпечення завжди повинна дорівнювати принаймні ринковій вартості повторно використаних активів плюс премія.

8. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у разі неплатоспроможності депозитарія та/або будь-якої третьої особи, розташованої в Союзі, якій було делеговане зберігання активів UCITS, активи UCITS не підлягали розподілу або реалізації на користь кредиторів такого депозитарія та/або такої третьої особи.

Стаття 22a

1. Депозитарій не повинен делегувати третім особам функції, зазначені у статті 22(3) і (4).

2. Депозитарій може делегувати третім особам функції, зазначені у статті 22(5), тільки якщо:

(a) завдання делегують не з наміром ухилення від вимог, встановлених у цій Директиві;

(b) депозитарій може довести наявність об'єктивної причини для такого делегування;

(c) депозитарій з належним умінням, турботою та обережністю вибрав і призначив будь-яку третю особу, якій він має намір делегувати частини своїх завдань, і продовжує здійснювати з належним умінням, турботою та обережністю періодичну перевірку та постійний моніторинг будь-якої третьої особи, які він делегував частини своїх завдань, а також механізмів третьої особи, пов'язаних із делегованими їй питаннями.

3. Функції, зазначені у статті 22(5), можуть бути делеговані депозитарієм третій особі, тільки якщо така третя особа у будь-який момент часу під час виконання делегованих їй завдань:

(a) має структури та експертні знання, які є відповідними та пропорційними характеру та складності активів UCITS або керуючої компанії, що діє від імені UCITS, які були їй довірені;

(b) стосовно завдань зі зберігання, зазначених у пункті (a) статті 22(5), підлягає:

(i) ефективному пруденційному регулюванню, у тому числі мінімальним вимогам до капіталу, і нагляду в межах відповідної юрисдикції;

(ii) періодичному зовнішньому аудиту для гарантування того, що фінансові інструменти перебувають у її володінні;

(c) відокремлює активи клієнтів депозитарія від власних активів і від активів депозитарія так, щоб вони в будь-який момент часу могли бути чітко ідентифіковані як такі, що належать клієнтам конкретного депозитарія;

(d) вживає всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб у разі неплатоспроможності третьої особи, активи UCITS, які перебувають на зберіганні у третьої особи, не підлягали розподілу або реалізації на користь кредиторів такої третьої особи; та

(e) дотримується загальних обов'язків і заборон, встановлених у статті 22(2), (5) і (7) та у статті 25.

Незважаючи на пункт (b)(i) першого підпараграфа, якщо правом третьої країни вимагається, щоб певні фінансові інструменти перебували на зберіганні у місцевого суб'єкта і жоден місцевий суб'єкт не відповідає вимогам щодо делегування, встановленим у зазначеному пункті, депозитарій може делегувати свої функції такому місцевому суб'єкту тільки в обсязі, що вимагається правом такої третьої країни, тільки поки відсутні місцеві суб'єкти, які відповідають вимогам щодо делегування, і тільки коли:

(a) інвесторів відповідної UCITS належним чином повідомили, до здійснення інвестицій, про те, що таке делегування вимагається у зв'язку із правовими перешкодами у праві третьої країни, про обставини, які обґрунтовують делегування, і про ризики, пов'язані з таки делегуванням;

(b) інвестиційна компанія або керуюча компанія від імені UCITS надала депозитарію вказівку делегувати зберігання таких фінансових інструментів такому місцевому суб'єкту.

У свою чергу, третя особа може передоручити такі функції відповідно до тих самих вимог. У такому випадку стаття 24(2) застосовується mutatis mutandis до відповідних осіб.

4. Для цілей цієї статті надання послуг, як визначено в Директиві Європейського Парламенту і Ради 98/26/ЄС (12), системами розрахунків за операціями із цінними паперами, призначеними для цілей такої Директиви, або надання подібних послуг системами розрахунків за операціями із цінними паперами третіх країн не вважається делегуванням функцій зберігання.

Стаття 23

1. Депозитарій повинен мати зареєстрований офіс або мати осідок у державі-члені розташування головного офісу UCITS.

2. Депозитарій повинен бути:

(a) національним центральним банком;

(b) кредитною установою, авторизованою згідно з Директивою 2013/36/ЄС; або

(c) іншою юридичною особою, авторизованою компетентним органом, згідно з правом держави-члена, на здійснення депозитарної діяльності відповідно до цієї Директиви, яка підпадає під дію вимог до достатності капіталу, що не нижчі за вимоги, розраховані залежно від вибраного підходу згідно зі статтею 315 або 317 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 (13), і яка має власні кошти, розмір яких не нижчий за суму початкового капіталу згідно зі статтею 28(2) Директиви 2013/36/ЄС.

Юридична особа, як зазначено в пункті (c) першого підпараграфа, підлягає пруденційному регулюванню та постійному нагляду і повинна відповідати таким мінімальним вимогам: