Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1303/2013 від 17 грудня 2013 року про встановлення спільних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування, Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій та Європейського фонду морського та рибного господарства та про встановлення загальних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування та Європейського фонду морського і рибного господарства та скасування Регламенту Ради

02013R1303 - UA - 29.12.2020 - 012.001

Цей текст слугує суто засобом документування та не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

(До Розділів І, ІІ: Загальні принципи. Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1303/2013

від 17 грудня 2013 року

про встановлення спільних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування, Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій та Європейського фонду морського та рибного господарства та про встановлення загальних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування та Європейського фонду морського і рибного господарства та скасування Регламенту Ради (ЄС) № 1083/2006

(ОВ L 347 20.12.2013, с. 320)

Зі змінами, внесеними:

Офіційний вісник

№

сторінка

дата

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2015/1839 від 14 жовтня 2015 року

L 270

1

15.10.2015

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/2135 від 23 листопада 2016 року

L 338

34

13.12.2016

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2017/825 від 17 травня 2017 року

L 129

1

19.05.2017

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2017/1199 від 4 липня 2017 року

L 176

1

07.07.2017

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2017/2305 від 12 грудня 2017 року

L 335

1

15.12.2017

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС, Євратом) № 2018/1046 від 18 жовтня 2018 року

L 193

1

30.07.2018

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2018/1719 від 14 листопада 2018 року

L 291

5

16.11.2018

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/711 від 17 квітня 2019 року

L 123

1

10.05.2019

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2020/460 від 30 березня 2020 року

L 99

5

31.03.2020

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2020/558 від 23 квітня 2020 року

L 130

1

24.04.2020

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2020/1041 від 15 липня 2020 року

L 231

4

17.07.2020

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2020/1542 від 21 жовтня 2020 року

L 356

1

26.10.2020

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2020/2221 від 23 грудня 2020 року

L 437

30

28.12.2020

Із виправленнями, внесеними:

Виправленням, ОВ L 200, 26.07.2016, с. 140 (1303/2013)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1303/2013

від 17 грудня 2013 року

про встановлення спільних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування, Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій та Європейського фонду морського та рибного господарства та про встановлення загальних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування та Європейського фонду морського і рибного господарства та скасування Регламенту Ради (ЄС) № 1083/2006

ЧАСТИНА ОДИН

ПРЕДМЕТ, ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ

Стаття 1

Предмет

Цей Регламент встановлює спільні правила, що застосовують до Європейського фонду регіонального розвитку (ERDF), Європейського соціального фонду (ESF), Фонду гуртування, Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій (EAFRD) та Європейського фонду морського та рибного господарства (EMFF), які діють згідно зі спільними рамками («Європейські структурні та інвестиційні» - «ЄСІ фонди»). Він також встановлює положення, що є необхідними для забезпечення дієвості ЄСІ фондів, їх координації між собою та з іншими інструментами Союзу. Спільні правила, що застосовують до ЄСІ фондів, викладено в частині два.

Частина три встановлює загальні правила, що регулюють ERDF, ESF (разом зазначені як «структурні фонди») та Фонд гуртування, стосовно завдань, пріоритетних цілей та організації структурних фондів і Фонду гуртування («Фонди»), критеріїв, яких повинні дотримуватися держави-члени та регіони для того, щоб бути прийнятними для допомоги з фондів, наявних фінансових ресурсів і критеріїв для їх розподілення.

Частина чотири встановлює загальні правила, що застосовують до фондів і EMFF, щодо управління та контролю, фінансового управління, звітності та фінансових коригувань.

Правила, які викладено в цьому Регламенті, застосовують без обмеження положень, встановлених у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 (1), та конкретних положень, встановлених у таких Регламентах («Регламенти щодо окремих фондів»), відповідно до п'ятого параграфу цієї статті:

(1) Регламенті (ЄС) № 1301/2013 («Регламент про ERDF»);

(2) Регламенті (ЄС) № 1304/2013 («Регламент про ESF»);

(3) Регламенті (ЄС) № 1300/2013 («Регламент про Фонд гуртування»);

(4) Регламенті (ЄС) № 1299/2013 («Регламент про ЕТС»);

(5) Регламенті (ЄС) № 1305/2013 («Регламент про EAFRD»); і

(6) майбутньому нормативно-правовому акті Союзу про встановлення умов для надання фінансової підтримки морської політики та політики щодо рибальства на період планування програм на 2014-2020 роки («Регламент про EMFF»).

Частину два цього Регламенту застосовують до всіх ЄСІ фондів, окрім випадків, коли цей Регламент чітко дозволяє відступи. У частинах три та чотири цього Регламенту встановлено додаткові правила до частини два, що застосовують відповідно до фондів і до фондів та EMFF, а також що можуть чітко дозволяти відступи в регламентах щодо окремих фондів. Регламенти щодо окремих фондів можуть встановлювати додаткові правила до частини два цього Регламенту для ЄСІ фондів, до частини три цього Регламенту для фондів і до частини чотири цього Регламенту для фондів і EMFF. Додаткові правила у регламентах щодо окремих фондів не повинні суперечити частинам два, три чи чотири цього Регламенту. У разі сумніву щодо застосування того чи іншого положення, частина два цього Регламенту має переважну силу над правилами окремих фондів, а частини два, три та чотири цього Регламенту мають переважну силу над регламентами щодо окремих фондів.

Стаття 2

Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) «стратегія Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання» означає цілі та спільні завдання, що визначають діяльність держав-членів і Союзу та які викладено у Висновках, ухвалених Європейською Радою 17 червня 2010 року як Додаток I (Нова європейська стратегія щодо зайнятості та зростання, Основні цілі Союзу), Рекомендаціях Ради від 13 липня 2010 року (2) та в Рішенні Ради 2010/707/ЄС (3), а також будь-який перегляд таких цілей і спільних завдань;

(2) «рамки стратегічної політики» означає документ або пакет документів, встановлений на національному чи регіональному рівні, що викладає обмежену кількість узгоджених пріоритетів, встановлених на основі фактів, та часові рамки для впровадження таких пріоритетів, а також що може містити механізм моніторингу;

(3) «стратегія смарт-спеціалізації» означає національні чи регіональні інноваційні стратегії, що визначають пріоритети для формування конкурентних переваг шляхом розвитку та узгодження власних сильних сторін у галузі дослідження та інновацій відповідно до потреб бізнесу з метою реагування на нові можливості та ринкові зміни в узгоджений спосіб, водночас уникаючи дублювання та фрагментації зусиль; стратегія смарт-спеціалізації може набувати форми національних або регіональних рамок стратегічної політики дослідження та інновацій або може бути включена до них;

(4) «правила окремого фонду» означає положення, встановлені в частинах три, чотири цього Регламенту чи у регламенті, що регулює один або більше ЄСІ фондів, перерахованих у четвертому параграфі статті 1, чи запроваджені на їх основі;

(5) «планування програм» означає процес організації, вироблення й ухвалення рішень та розподілення фінансових ресурсів у декілька етапів, із залученням партнерів відповідно до статті 5, з метою для впровадження, на довгостроковій основі, спільних заходів Союзу та держав-членів для досягнення цілей стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання;

(6) «програма» означає «операційну програму», як зазначено в частині три чи частині чотири цього Регламенту та в Регламенті про EMFF, та «програму розвитку сільських територій», як зазначено в Регламенті про EAFRD;

(7) «територія програми» означає географічну територію, на яку поширюється дія окремої програми, чи, в разі програми, що поширюється на більш ніж одну категорію регіону, географічну територію, що відповідає кожній окремій категорії регіону;

(8) «пріоритет» в частинах два та чотири цього Регламенту означає «вісь пріоритетів», зазначену в частині три цього Регламенту для ERDF, ESF і Фонду гуртування, та «пріоритет Союзу», зазначений у Регламенті про EMFF і Регламенті про EAFRD;

(9) «операція» означає проект, контракт, діяльність чи групу проектів, яку обрали органи управління відповідних програм чи яку було обрано за їх відповідальності, що сприяє виконанню цілей пріоритету чи пріоритетів; у контексті фінансових інструментів, операцію становлять фінансові внески з програми до фінансових інструментів та наступна фінансова підтримка, яку надають такі фінансові інструменти;

(10) «бенефіціар» означає публічний або приватний орган або фізичну особу, що несе відповідальність за ініціювання або як за ініціювання, так і за здійснення операцій, а також:

(a) у контексті державної допомоги, орган, що отримує допомогу, за винятком випадків, коли розмір допомоги на однин суб'єкт господарювання становить менше 200000 євро, в разі чого відповідна держава-член може вирішити, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу, без обмеження Регламентів Комісії (ЄС) № 1407/2013 (4), (ЄС) № 1408/2013 (5) і (ЄС) № 717/2014 (6); та

(b) у контексті фінансових інструментів згідно з розділом IV частини два цього Регламенту, орган, що використовує фінансовий інструмент або, у відповідних випадках, фонд фондів;

(11) «фінансовий інструмент» означає фінансові інструменти, як визначено у Фінансовому регламенті, якщо інше не передбачено в цьому Регламенті;

(12) «кінцевий одержувач» означає юридичну чи фізичну особу, яка отримує фінансову підтримку з фінансового інструменту;

(13) «державна допомога» означає допомогу, що підпадає під дію статті 107(1) ДФЄС, яку, для цілей цього Регламенту, розглядають як допомогу, що також включає мінімальну допомогу у розумінні Регламенту Комісії (ЄС) № 1998/2006 (7), Регламенту Комісії (ЄС) № 1535/2007 (8) та Регламенту Комісії (ЄС) № 875/2007 (9);

(14) «завершена операція» означає операцію, яку фізично завершили чи повністю виконали, та відносно якої бенефіціари здійснили всі пов'язані платежі, а бенефіарам було сплачено відповідний публічний внесок;

(15) «публічні видатки» означає будь-який публічний внесок у фінансування операцій, джерелом якого є бюджет національних, регіональних або місцевих органів публічної влади, бюджет Союзу, пов'язаний з ЄСІ фондами, бюджет органів публічного права чи бюджет асоціацій органів публічної влади або органів публічного права та, для цілей визначення рівня спільного фінансування для програм ESF або пріоритетів, може включати будь-які фінансові ресурси, що вносяться колективно роботодавцями та працівниками;

(16) «орган публічного права» означає будь-який орган публічного права у розумінні пункту 9 статті 1 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/18/ЄС (10) та будь-яке європейське групування територіальної співпраці, створене згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1082/2006 (11), незалежно від того, чи вважають євпропейське групування територіальної співпраці органом публічного права чи органом приватного права згідно з відповідними національними імплементаційними положеннями;

(17) «документ» означає паперовий або електронний носій інформації, що є актуальною в контексті цього Регламенту;

(18) «проміжний орган» означає будь-який публічний або приватний орган, що діє за відповідальності органу управління чи органу із засвідчення, чи який виконує обов'язки від імені такого органу, щодо бенефіціарів, що впроваджують операції;

(19) «стратегія місцевого розвитку під керівництвом громади» означає узгоджений комплекс операцій, мета якого полягає у виконанні місцевих завдань та задоволенні потреб, і який сприяє досягненню стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, та який розробляє та виконує місцева група дій;

(20) «Угода про партнерство» означає документ, який підготувала держава-член за участі партнерів відповідно до підходу багаторівневого врядування, що викладає стратегію, пріоритети та механізми такої держави-члена для використання ЄСІ фондів у ефективний та дієвий спосіб з метою реалізації стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, та який затверджує Комісія після проведення оцінювання та діалогу з відповідною державою-членом;

(21) «категорія регіонів» означає категоризацію регіонів як «менш розвинених регіонів», «регіонів з перехідною економікою» чи «більш розвинених регіонів» відповідно до статті 90(2);

(22) «заявка на виплату» означає заявку на виплату або декларацію про видатки, яку держава-член подає до Комісії;

(23) «ЄІБ» означає Європейський інвестиційний банк, Європейський інвестиційний фонд або будь-яку дочірню компанію Європейського інвестиційного банку;

(24) «Публічно-приватні партнерства» (ППП) означає форму співпраці між публічними органами та приватним сектором, що спрямована на вдосконалення надання інвестицій у інфраструктурні проекти чи інші типи операцій, надання публічних послуг через розподіл ризиків, об'єднання експертних знань приватного сектору чи додаткові джерела капіталу;

(25) «операція ППП» означає операцію, яку впроваджують чи планують впровадити згідно зі структурою публічно-приватного партнерства;

(26) «рахунок ескроу» означає банківський рахунок, на який поширюється письмова угода між органом управління або проміжним органом і органом, що імплементує фінансовий інструмент, або, в разі операції ППП, письмова угода між публічним органом- бенефіціаром та приватним партнером, якого затвердив орган управління або проміжний орган, створений спеціально для забезпечення виплати коштів після строку прийнятності у разі фінансового інструменту, чи протягом строку прийнятності та/або після строку прийнятності у разі операції ППП, виключно для цілей, передбачених у пункті (с) статті 42(1), статті 42(2), статті 42(3) та статті 64, чи банківський рахунок, відкритий на умовах, що надають еквівалентні гарантії на платежі з фондів;

(27) «фонд фондів» означає фонд, створений з метою надання підтримки, передбаченої програмою чи програмами, декільком фінансовим інструментам. Якщо фінансові інструменти впроваджують за допомогою фонду фондів, орган, який впроваджує фонд фондів, вважають єдиним бенефіціаром у розумінні пункту 10 цієї статті;

(28) «МСП» означає мікропідприємства, малі та середні підприємства, як визначено в Рекомендації Комісії 2003/361/ЄС (12);

(29) «звітний рік» означає, для цілей частини три та частини чотири, період з 1 липня до 30 червня, крім першого звітного року періоду планування програм, відносно якого він означає період з дати початку прийнятності видатків до 30 червня 2015 року. Останнім звітним роком є рік з 1 липня 2023 року до 30 червня 2024 року;

(30) «фінансовий рік» означає, для цілей частини три та частини чотири, період з 1 січня до 31 грудня;

(31) «макрорегіональна стратегія» означає загальні рамки, погоджені Радою та, у відповідних випадках, схвалені Європейською Радою, що можуть бути підтримані в тому числі ЄСІ фондами для вирішення загальних проблем, з якими стикається певний географічний регіон та які стосуються держав-членів і третіх країн, що розташовані на тій самій географічній території та що таким чином отримують вигоду від посиленої співпраці, що сприяє досягненню економічного, соціального і територіального гуртування;

(32) «стратегія басейну моря» означає структуровані рамки співпраці щодо визначеної географічної території, які розробили установи Союзу, держави-члени, їхні регіони та, у відповідних випадках, треті країни, що поділяють басейн моря; стратегія басейну моря враховує географічні, кліматичні, економічні та політичні особливості басейну моря;

(33) «застосовні умови ex ante» означає конкретний і заздалегідь чітко визначений критичний фактор, що є передумовою для дієвого та ефективного досягнення конкретної цілі для інвестиційного пріоритету чи пріоритету Союзу, а також що має прямий і справжній зв'язок з таким досягненням, а також безпосередньо впливає на нього.

(34) «конкретна ціль» означає результат, досягненню якого сприяє інвестиційний пріоритет або пріоритет Союзу в конкретному національному чи регіональному контексті через заходи чи інструменти, що вживають у межах такого пріоритету;

(35) «відповідні рекомендації для окремої країни, ухвалені відповідно до статті 121(2) ДФЄС» та «відповідні рекомендації Ради, ухвалені відповідно до статті 148(4) ДФЄС» означає рекомендації щодо структурних викликів, які доцільно вирішити за допомогою довгострокових інвестицій, що прямо підпадають під дію ЄСІ фондів, як викладено в регламентах щодо окремих фондів;

(36) «порушення» означає будь-яке порушення законодавства Союзу чи національного законодавства щодо його застосування, що є наслідком дії чи бездіяльності економічного оператора, залученого до реалізації ЄСІ фондів, що спричиняє чи могло б спричинити порушення бюджету Союзу через внесення необґрунтованої статті видатків до бюджету Союзу.

(37) «економічний оператор» означає будь-яку фізичну чи юридичну особу чи іншу установу, що бере участь у впровадженні допомоги з ЄСІ фондів, за винятком держави-члена, що реалізовує свої прерогативи як орган публічної влади;

(38) «системне порушення» означає будь-яке порушення, що може повторюватися, з високою ймовірністю виникнення в подібних типах операцій і яке спричинено серйозним недоліком у дієвому функціонуванні системи управління та контролю, в тому числі неспроможність запровадити належні процедури відповідно до цього Регламенту та правил окремого фонду;

(39) «серйозний недолік у дієвому функціонуванні системи управління та контролю» означає, для цілей реалізації фондів і EMFF згідно з частиною чотири, недолік, для якого необхідні істотні вдосконалення системи, що піддає Фонди та EMFF значному ризику порушень, та існування якого є несумісним із беззастережним аудиторським висновком щодо функціонування системи управління та контролю.

Стаття 3

Розрахунок строків для рішень Комісії

Якщо, відповідно до статей 16(2) та (4), 29(4), 30(2) та (3), 102(2), 107(2) та 108(3), встановлено строк для ухвалення Комісією рішення чи внесення до нього змін, у формі імплементаційного акту, такий строк не повинен включати період, що починається наступного дня після дати, коли Комісія надсилає свої спостереження державі-члену, та триває до того часу, поки держава-член надає відповідь на спостереження.

ЧАСТИНА ДВА

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬ ДО ЄСІ ФОНДІВ

РОЗДІЛ I

ПРИНЦИПИ НАДАННЯ ПІДТРИМКИ СОЮЗУ ДЛЯ ЄСІ ФОНДІВ

Стаття 4

Загальні принципи

1. ЄСІ фонди надають підтримку, через довгострокові програми, яка доповнює національну, регіональну та місцеву інтервенцію, з метою реалізації стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також місій окремих фондів, відповідно до їхніх договірних цілей, у тому числі економічного, соціального та територіального гуртування, з урахуванням відповідних Інтегрованих Настанов Європа 2020 та відповідних рекомендацій для окремої країни, ухвалених відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та відповідних рекомендацій Ради, ухвалених відповідно до статті 148(4) ДФЄС, та, у відповідних випадках, на національному рівні, національної програми реформування.

2. Комісія та держави-члени забезпечують, з урахуванням конкретного контексту кожної держави-члена, щоб підтримка з ЄСІ фондів була сумісною з відповідними політиками, горизонтальними принципами, зазначеними у статтях 5, 7 і 8, та пріоритетами Союзу, а також щоб вона доповнювала інші інструменти Союзу.

3. Підтримку з ЄСІ фондів впроваджують за тісної співпраці Комісії та держав-членів відповідно до принципу субсидіарності.

4. Держави-члени, на відповідному територіальному рівні, відповідно до своїх інституційних, правових і фінансових рамок, і органи, яких вони призначили для таких цілей, несуть відповідальність за підготовку та впровадження програм, а також здійснення своїх завдань, на основі партнерства з відповідними партнерами, зазначеними в статті 5, з дотриманням цього Регламенту та правил окремих фондів.

5. Механізми впровадження та використання ЄСІ фондів і, зокрема, фінансові та адміністративні ресурси, необхідні для підготовки та впровадження програм, відносно моніторингу, звітування, оцінювання, управління та контролю, повинні відповідати принципу пропорційності, беручи до уваги рівень наданої підтримки, та повинні враховувати загальну мету скорочення адміністративного тягаря, який покладають на органи, залучені до управління програмами та контролю за ними.

6. Згідно з їхніми відповідними обов'язками, Комісія та держави-члени забезпечують координацію між ЄСІ фондами та між ЄСІ фондами та іншими відповідними політиками, стратегіями та інструментами Союзу, в тому числі тими, що знаходяться в рамках зовнішніх заходів Союзу.

7. Частину бюджету Союзу, розподіленого для ЄСІ фондів, впроваджують у рамках спільного управління між державами-членами та Комісією, відповідно до статті 63 Фінансового регламенту, за винятком суми підтримки з Фонду гуртування, яку переносять до CEF, як зазначено в статті 92(6) цього Регламенту, інноваційних заходів за ініціативи Комісії згідно зі статтею 8 Регламенту про ERDF, технічної допомоги за ініціативи Комісії та підтримки прямого управління згідно з Регламентом про EMFF.

8. Комісія та держави-члени повинні дотримуватися принципу належного фінансового управління відповідно до статті 33, статті 36(1) та статті 61 Фінансового регламенту.

9. Комісія та держави-члени забезпечують дієвість ЄСІ фондів під час підготовки та впровадження, стосовно моніторингу, звітування та оцінювання.

10. Комісія та держави-члени виконують свої відповідні завдання відносно ЄСІ фондів з метою скорочення адміністративного тягаря для бенефіціарів.

Стаття 5

Партнерство та багаторівневе врядування

1. Щодо Угоди про партнерство та кожної програми, кожна держава-член, відповідно до своїх інституційних і правових рамок, організовує партнерство з компетентними регіональними та місцевими органами влади. Партнерство також включає таких партнерів:

(a) компетентні міські та інші органи публічної влади;

(b) економічних і соціальних партнерів; та

(c) відповідні органи, що представляють громадянське суспільство, в тому числі партнерів зі сфери охорони довкілля, неурядові організації, та органи, відповідальні за сприяння соціальній інкліюзії, гендерній рівності та недискримінації.

2. Відповідно до підходу багаторівневого врядування, держави-члени залучають партнерів, зазначених у параграфі 1, до підготовки Угод про партнерство і звітів про прогрес та протягом підготовки та впровадження програм, у тому числі через участь у комітетах з моніторингу програм відповідно до статті 48.

3. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалити делегований акт відповідно до статті 149 для підготовки Європейського кодексу поведінки щодо партнерства («кодекс поведінки») з метою підтримки та сприяння державам-членам в організації партнерства відповідно до параграфів 1 і 2 цієї статті. Кодекс поведінки повинен викладати рамки, в яких держави-члени, відповідно до своїх інституційних і правових рамок, а також своїх національних і регіональних компетенцій, досягають впровадження партнерства. Кодекс поведінки, за повного дотримання принципів субсидіарності та пропорційності, встановлює такі елементи:

(a) основні принципи щодо прозорих процедур, яких потрібно дотримуватися для визначення відповідних партнерів, у тому числі, у відповідних випадках, їхніх головних організацій, з метою сприяння державам-членам у призначенні найбільш репрезентативних відповідних партнерів, згідно з їхніми інституційними та правовими рамками;

(b) основні принципи та належну практику щодо залучення різних категорій відповідних партнерів, викладених у параграфі 1, до підготовки Угоди про партнерство та програм; інформацію, яку потрібно надати щодо їхнього залучення, та на різних стадіях впровадження;

(c) належну практику щодо формулювання правил членства та внутрішніх процедур комітетів з моніторингу, які повинні вирішити, у відповідних випадках, держави-члени чи комітети з моніторингу програм згідно з відповідними положеннями цього Регламенту та правилами окремих фондів;

(d) основні цілі та належну практику в разі, якщо орган управління залучає відповідних партнерів до підготовки запитів на внесення пропозицій та зокрема належної практики для запобігання потенційним конфліктам інтересів у разі, якщо є ймовірність того, що відповідні партнери також виступають потенційними бенефіціарами, а також залучення відповідних партнерів до підготовки звітів про прогрес і відносно моніторингу та оцінювання програм згідно з відповідними положеннями цього Регламенту та правил окремих фондів;

(e) орієнтовні сфери, теми та належну практику стосовно того, як компетентні органи держав-членів можуть використовувати ЄСІ фонди, в тому числі технічну допомогу, для зміцнення інституційної спроможності відповідних партнерів згідно з відповідними положеннями цього Регламенту та правилами окремих фондів;

(f) роль Комісії в розповсюдженні інформації про належну практику;

(g) основні принципи та належну практику, які здатні сприяти оцінюванню державами-членами втілення партнерства та його додаткових переваг.

У жодному випадку положення кодексу поведінки не повинні суперечити відповідним положенням цього Регламенту чи правилам окремих фондів.

4. Комісія повідомляє до 18 квітня 2014 року одночасно Європейському Парламенту і Раді делегований акт, зазначений у параграфі 3 цієї статті, про Європейський кодекс поведінки щодо партнерства. Такий делегований акт не повинен вказувати датою застосування дату, що є ранішою, ніж дата його ухвалення.

5. Порушення будь-якого зобов'язання, накладеного на держав-членів, цією статтею чи делегованим актом, ухваленим відповідно до параграфу 3 цієї статті, не становить порушення, що призводить до фінансового коригування відповідно до статті 85.

6. Щонайменше один раз на рік, для кожного ЄСІ фонду, Комісія проводить консультації з організаціями, що представляють партнерів на рівні Союзу, щодо впровадження підтримки від такого ЄСІ фонду та звітує перед Європейським Парламентом і Радою про результати.

Стаття 6

Дотримання законодавства Союзу та національного законодавства

Операції, яким надають підтримку ЄСІ фонди, повинні відповідати застосовному законодавству Союзу та національному законодавству відносно їх застосування («застосовне право»).

Стаття 7

Заохочення рівності між чоловіками та жінками і недискримінація

Держави-члени та Комісія забезпечують, щоб рівність між чоловіками та жінками та інтеграцію гендерних аспектів було враховано та щоб їх заохочували через підготовку та впровадження програм, у тому числі відносно моніторингу, звітування та оцінювання.

Держави-члени та Комісія вживають відповідних заходів для запобігання будь-якої дискримінації на підставі статі, расової чи етнічної приналежності, релігії чи вірувань, інвалідності, віку чи сексуальної орієнтації під час підготовки та впровадження програм. Зокрема, в ході підготовки та впровадження програм потрібно враховувати доступність для осіб з інвалідністю.

Стаття 8

Сталий розвиток

Цілі ЄСІ фондів потрібно виконувати відповідно до принципу сталого розвитку та за сприяння Союзом меті збереження, охорони та покращення стану довкілля, як викладено в статті 11 та статті 191(1) ДФЄС, беручи до уваги принцип «забруднювач платить».

Держави-члени та Комісія забезпечують, щоб вимоги щодо охорони довкілля, ресурсоефективності, пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них, біорізноманіття, стійкості до стихійних лих і запобігання ризикам і управління ними заохочувалися під час підготовки та впровадження Угод про партнерство та програм. Держави-члени повинні надавати інформацію на підтримку цілей боротьби зі зміною клімату з використанням методології на підставі категорій інтервенції, основних сфер або інструментів, за необхідності, для кожного з ЄСІ фондів. Така методологія передбачає встановлення конкретного вагового коефіцієнту для підтримки, передбаченої згідно з ЄСІ фондами, на рівні, що відображає розмір, у якому така підтримка робить внесок у напрямку досягнення цілей пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них. Встановлений конкретний ваговий коефіцієнт потрібно диференціювати на основі того, чи підтримка становить вагомий чи незначний внесок у напрямку досягнення цілей боротьби зі зміною клімату. Якщо підтримка не становить внесок у досягнення таких цілей або якщо внесок є незначним, встановлюють нульовий ваговий коефіцієнт. У випадку ERDF, ESF і Фонду гуртування, вагові коефіцієнти встановлюють для категорій інтервенції, визначених у рамках номенклатури, ухваленої Комісією. У випадку EAFRD, вагові коефіцієнти встановлюють для основних сфер, викладених у Регламенті про EAFRD, та у разі EMFF - для інструментів, викладених у Регламенті про EMFF.

Комісія встановлює однакові умови для кожного з ЄСІ фондів для застосування методології, зазначеної в другому підпараграфі, у формі імплементаційного акту. Імплементаційний акт необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

РОЗДІЛ II

СТРАТЕГІЧНИЙ ПІДХІД

ГЛАВА I

Тематичні цілі для ЄСІ фондів і спільні стратегічні рамки

Стаття 9

Тематичні цілі

Для того, щоб сприяти стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також місіям окремих фондів, відповідно до їхніх договірних цілей, у тому числі економічному, соціальному і територіальному гуртуванню, кожен ЄСІ фонд повинен надавати підтримку таким тематичним цілям:

(1) посилення досліджень, технологічного розвитку та інноваційної діяльності;

(2) вдосконаленню доступу до ІКТ, їх використанню та якості;

(3) вдосконаленню конкурентоспроможності МСП, аграрного сектору (для EAFRD) і сектору рибальства та аквакультури (для EMFF);

(4) підтримка переходу до низьковуглецевої економіки в усіх секторах;

(5) сприяння пристосуванню до змін клімату, запобігання ризикам та управління ними;

(6) збереження та захист довкілля, а також сприяння ресурсоефективності;

(7) сприяння сталому транспорту та усунення стримуючих факторів у ключовій мережевій інфраструктурі;

(8) сприяння сталій та якісній зайнятості, а також підтримка трудової мобільності;

(9) сприяння соціальній інклюзії, подолання бідності та будь-якої дискримінації;

(10) інвестування в освіту, навчання та професійну підготовку для підвищення кваліфікації та навчання протягом усього життя;

(11) сприяння інституційній спроможності органів публічної влади і стейкхолдерів, а також ефективне публічне адміністрування;

Тематичні цілі втілюють у пріоритетах, що відповідають кожному конкретному ЄСІ фонду та які викладено в правилах окремих фондів.

Пріоритети, встановлені для кожного з ЄСІ фондів у правилах окремих фондів, включають, зокрема, належне використання кожного ЄСІ фонду в сферах міграції та притулку. У цьому контексті, за необхідності, забезпечується узгодження з Фондом з питань притулку, міграції та інтеграції, створеним згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 516/2014 (13).

Стаття 10

Спільні стратегічні рамки

1. Для того, щоб сприяти гармонійному, збалансованому і сталому розвитку Союзу, цим встановлюють спільні стратегічні рамки, як викладено в додатку I. Спільні стратегічні рамки встановлюють стратегічні керівні принципи для полегшення процесу планування програм і секторальної та територіальної координації інтервенції Союзу в рамках ЄСІ фондів та інших відповідних політик та інструментів Союзу, відповідно до завдань і цілей стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, беручи до уваги ключові територіальні виклики різних типів територій.

2. Стратегічні керівні принципи, як викладено в спільних стратегічних рамках, встановлюють відповідно до цілей і у рамках підтримки, яку надає кожен ЄСІ фонд, а також відповідно до правил, що регулюють діяльність кожного ЄСІ фонду, як визначено в цьому Регламенті та правилах окремих фондів. Спільні стратегічні рамки не повинні встановлювати додаткових зобов'язань для держав-членів, крім тих, які викладено в рамках відповідних секторальних політик Союзу.

3. Спільні стратегічні рамки полегшують підготовку Угоди про партнерство та програм відповідно до принципів пропорційності та субсидіарності, беручи до уваги національні та регіональні компетенції, з метою ухвалення рішень щодо конкретних та належних інструментів політики та координації.

Стаття 11

Зміст

Спільні стратегічні рамки створюють:

(a) механізми для забезпечення внеску ЄСІ фондів до стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також узгодженості та відповідності планування програм ЄСІ фондів відносно відповідних рекомендацій для конкретної країни, ухвалених відповідно до статті 121(2) ДФЄС, відповідних рекомендацій Ради, ухвалених відповідно до статті 148(4) ДФЄС, та, у відповідних випадках, на національному рівні, національної програми реформування;

(b) домовленості для сприяння комплексному використанню ЄСІ фондів;

(c) механізми координації між ЄСІ фондами та іншими відповідними політиками та інструментами Союзу, в тому числі зовнішніми інструментами співпраці;

(d) горизонтальні принципи, які зазначено в статтях 5, 7 і 8, і цілі наскрізної політики для імплементації ЄСІ фондів;

(e) домовленості стосовно ключових територіальних викликів для міських, сільських і прибережних районів, а також зон рибальства, демографічних викликів регіонів або конкретних потреб географічних територій, що страждають від суворих і постійних природних або демографічних вад, як зазначено в статті 174 ДФЄС, та конкретних викликів найвіддаленіших регіонів у розумінні статті 349 ДФЄС;

(f) пріоритетні сфери діяльності зі співпраці згідно з ЄСІ фондами, у відповідних випадках, з урахуванням макрорегіональних стратегій і стратегій басейну моря.

Стаття 12

Перегляд

У випадку суттєвих змін соціальної та економічної ситуації в Союзі чи внесення змін до стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, Комісія може подати пропозицію щодо перегляду спільних стратегічних рамок, або Європейський Парламент чи Рада, діючи згідно зі статтями 225 або 241 ДФЄС відповідно, можуть вимагати від Комісії подати таку пропозицію.

Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149 з метою доповнення Секцій 4 та 7 додатку I чи внесення до них змін і доповнень, у разі необхідності врахування змін у політиках і інструментах Союзу, зазначених у Секції 4, чи змін у заходах співпраці, зазначених у Секції 7, або врахування запровадження нових політик Союзу чи заходів співпраці.

Стаття 13

Настанови для бенефіціарів

1. Комісія готує настанови щодо ефективного доступу до ЄСІ фондів і їх використання, а також щодо використання факторів взаємодоповнення з іншими інструментами відповідних політик Союзу.

2. Настанови розробляють до 30 червня 2014 року та вони передбачають, для кожної тематичної цілі, огляд доступних відповідних інструментів на рівні Союзу з детальними джерелами інформації, прикладами належної практики для поєднання наявних інструментів фінансування у рамках сфер політики та між ними, описом відповідних органів, залучених до управління кожним інструментом, контрольним списком для потенційних бенефіціарів з метою надання їм допомоги у визначенні найбільш належних джерел фінансування.

3. Настанови оприлюднюють на веб-сайтах відповідних Генеральних директоратів Комісії. Комісія і органи управління, діючи відповідно до правил окремих фондів, та в співпраці з Комітетом регіонів, забезпечують розповсюдження настанов серед потенційних бенефіціарів.

ГЛАВА II

Угода про партнерство

Стаття 14

Підготовка Угоди про партнерство

1. Кожна держава-член готує Угоду про партнерство на період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2020 року.

2. Угоду про партнерство розробляють держави-члени в співпраці з партнерами, зазначеними в статті 5. Угоду про партнерство готують у діалозі з Комісією. Держави-члени розробляють Угоду про партнерство на підставі процедур, що є прозорими для громадськості, та відповідно до своїх інституційних і правових рамок.

3. Угода про партнерство поширюється на всю допомогу з ЄСІ фондів у відповідних державах-членах.

4. Кожна держава-член подає до Комісії свою Угоду про партнерство до 22 квітня 2014 року.

5. Якщо один чи декілька регламентів щодо окремих фондів не набувають чинності чи очікується, що вони не набудуть чинності до 22 лютого 2014 року, від Угоди про партнерство, поданої державою-членом, як зазначено в параграфі 4, не вимагається наявність елементів, зазначених в пунктах (a)(ii), (iii), (iv) і (vi) статті 15(1), для ЄСІ фонду, на який вплинула така затримка чи очікувана затримка набуття чинності регламентом щодо окремого фонду.

Стаття 15

Зміст Угоди про партнерство

1. Угода про партнерство встановлює:

(a) механізми забезпечення зближення зі стратегією Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також місії окремого фонду, відповідно до їхніх цілей, що базуються на Договорі, у тому числі економічного, соціального та територіального гуртування, в тому числі:

(i) аналіз розбіжностей, потреб розвитку та потенціалу росту з покликанням на тематичні цілі та територіальні виклики, а також беручи до уваги національну програму реформування, у відповідних випадках, і відповідні рекомендації для конкретної країни, ухвалені відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та відповідні рекомендації Ради, ухвалені відповідно до статті 148(4) ДФЄС;

(ii) короткий виклад оцінювань ex ante програм або ключові результати оцінювання ex ante Угоди про партнерство, якщо таке оцінювання проводить держава-члена за своєю власною ініціативою;

(iii) обрані тематичні цілі та, для кожної з обраних тематичних цілей, короткий виклад очікуваних основних результатів для кожного з ЄСІ фондів;

(iv) орієнтовне розподілення підтримки Союзом за тематичними цілями на національному рівні для кожного з ЄСІ фондів, а також загальна орієнтовна сума підтримки, передбачена для цілей боротьби зі зміною клімату;

(v) застосування горизонтальних принципів, зазначених у статтях 5, 7 і 8, і цілей політики для імплементації ЄСІ фондів;

(vi) список програм у рамках ERDF, ESF і Фонду гуртування, крім програм у рамках мети «Європейське територіальне співробітництво», та програм EAFRD і EMFF, з відповідним орієнтовним розподіленням ресурсів за ЄСІ фондами та за роками;

(vii) інформацію про розподілення, пов'язане з резервом результативності, поділену за ЄСІ фондами, та, у відповідних випадках, за категорією регіону, а також про суми, виключені з метою розрахунку резерву результативності відповідно до статті 20;

(b) механізми забезпечення ефективного впровадження ЄСІ фондів, у тому числі:

(i) відповідно до інституційних рамок держав-членів, механізми забезпечення координації між ЄСІ фондами та іншими інструментами фінансування Союзу та національними інструментами фінансування, а також з ЄІБ;

(ii) необхідну інформацію для перевірки ex ante дотримання правил щодо додатковості, як їх визначено в частині три;

(iii) короткий виклад оцінювання виконання застосовних ex ante умов відповідно до статті 19 і додатку XI на національному рівні та, в разі невиконання застосовних ex ante умов, - заходів, яких потрібно вжити, відповідальних органів і графіку впровадження таких заходів;

(iv) методологію та механізми забезпечення відповідності у функціонуванні рамок оцінювання ефективності відповідно до статті 21;

(v) оцінювання потреби в зміцненні адміністративної спроможності органів, залучених до управління програмами та контролю за ними та, у відповідних випадках, бенефіарів, а також, у разі необхідності, короткий виклад заходів, яких потрібно вжити з такою метою;

(vi) короткий виклад заходів, запланованих у програмах, у тому числі орієнтовний графік досягнення скорочення адміністративного тягаря для бенефіарів;

(c) механізми для принципу партнерства, як зазначено в статті 5;

(d) орієнтовний список партнерів, зазначений у статті 5, і короткий виклад заходів, вжитих для їх залучення відповідно до статті 5, та їхньої ролі в підготовці Угоди про партнерство та звіту про прогрес, як зазначено в статті 52.

2. Угода про партнерство також вказує:

(a) інтегрований підхід до територіального розвитку, що підтримують ЄСІ фонди, чи короткий виклад інтегрованих підходів до територіального розвитку на підставі змісту програм, з викладенням:

(i) механізмів забезпечення інтегрованого підходу до використання ЄСІ фондів для територіального розвитку конкретних субрегіональних територій, зокрема механізмів імплементації статей 32, 33 та 36 разом з принципами ідентифікації міських територій, де потрібно вжити інтегрованих заходів для сталого міського розвитку;

(ii) основних пріоритетних сфер співпраці в рамках ЄСІ фондів, беручи до уваги, у відповідних випадках, макрорегіональні стратегії та стратегії басейну моря;

(iii) у відповідних випадках, інтегрованого підходу до вирішення конкретних потреб географічних територій, на які найбільше вплинула бідність, або цільових груп з найвищим рівнем ризику дискримінації чи соціального відчуження, з наданням особливої уваги маргіналізованим спільнотам, особам з інвалідністю, особам, які тривалий час не мають роботи, та молодим людям, що не мають роботи, не отримують освіту чи професійну підготовку;

(iv) у відповідних випадках, інтегрованого підходу до врегулювання демографічних викликів регіонів або конкретних потреб географічних територій, що страждають від суворих і постійних природних або демографічних вад, як зазначено в статті 174 ДФЄС;

(b) механізми забезпечення ефективного впровадження ЄСІ фондів, у тому числі оцінювання існуючих систем електронного обміну даними, і короткий виклад заходів, запланованих для потупового дозволу всіх обмінів інформацією між бенефіарами, а також органи, відповідальні за управління програмами та контроль за ними, що буде здійснено за допомогою електронного обміну даними.

Стаття 16

Ухвалення Угоди про партнерство та внесення змін до неї

1. Комісія оцінює відповідність Угоди про партнерство цьому Регламенту, беручи до уваги національну програму реформування, у відповідних випадках, і відповідні рекомендації для конкретної країни, ухвалені відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та відповідні рекомендації Ради, ухвалені відповідно до статті 148(4) ДФЄС, а також оцінювання ex ante програм, і надає свої спостереження протягом трьох місяців з дати подання державою-членом своєї Угоди про партнерство. Відповідна держава-член надає всю необхідну додаткову інформацію та, у відповідних випадках, переглядає Угоду про партнерство.

2. Комісія ухвалює рішення за допомогою імплементаційних актів, якими затверджує елементи Угоди про партнерство, що підпадають під дію статті 15(1), і елементи, що підпадають під дію статті 15(2), у разі, якщо держава-член скористалася положеннями статті 96(8), для елементів, що вимагають рішення Комісії відповідно до статті 96(10), не пізніше, ніж через чотири місяці після дати подання державою-членом своєї Угоди про партнерство, за умови, що будь-які спостереження Комісії було належним чином взято до уваги. Угода про партнерство не набуває чинності до 1 січня 2014 року.

3. Комісія готує звіт про результати переговорів щодо Угод про партнерство та програм, у тому числі огляд ключових питань, для кожної держави-члена, до 31 грудня 2015 року. Такий звіт подають до Європейського Парламенту, Ради, Європейського економічно-соціального комітету та Комітету регіонів одночасно.

4. Якщо держава-член пропонує внесення змін і доповнень до елементів Угоди про партнерство, на які поширюється рішення Комісії, як зазначено в параграфі 2, Комісія проводить оцінювання відповідно до параграфу 1 та, у відповідних випадках, ухвалює рішення, у формі імплементаційних актів, якими затверджує внесення змін і доповнень протягом трьох місяців з дати подання державою-членом пропозиції про внесення змін.

4a. У відповідних випадках, держава-член щороку до 31 січня подає змінену Угоду про партнерство після схвалення Комісією змін до однієї або більше програм у попередньому календарному році.

Комісія щороку до 31 березня ухвалює рішення, що підтверджує, що зміни до Угоди про партнерство відображають одну або більше схвалених Комісією у попередньому календарному році змін до програм.

Таке рішення може включати внесення змін до інших елементів Угоди про партнерство відповідно до пропозиції, згаданої в параграфі 4, за умови що пропозицію подано до Комісії до 31 грудня попереднього календарного року.

5. Якщо держава-член вносить зміни до елементів Угоди про партнерство, на які не поширюється рішення Комісії, як зазначено в параграфі 2, вона повинна повідомити про це Комісію протягом одного місяця з дати ухвалення рішення про внесення змін.

Стаття 17

Ухвалення переглянутої Угоди про партнерство в разі затримки набуття чинності регламенту щодо окремого фонду

1. Якщо застосовують статтю 14(5), кожна держава-член подає до Комісії переглянуту Угоду про партнерство, що містить елементи, відсутні в Угоді про партнерство для відповідного ЄСІ фонду, протягом двох місяців з дати набуття чинності регламентом щодо окремого фонду, що підпадав під дію затримки.

2. Комісія оцінює відповідність переглянутої Угоди про партнерство цьому Регламенту відповідно до статті 16(1) та ухвалює рішення за допомогою імплементаційних актів, якими затверджує переглянуту Угоду про партнерство відповідно до статті 16(2).

ГЛАВА III

Тематична спрямованість, умови ex ante та перевірка результативності

Стаття 18

Тематична спрямованість

Держави-члени спрямовують підтримку, відповідно до правил окремого фонду, на інтервенції, які надають найбільшу додану вартість відносно стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, беручи до уваги ключові територіальні виклики різних типів територій відповідно до спільних стратегічних рамок, виклики, виявлені в національних програмах реформування, у відповідних випадках, і відповідні рекомендації для окремої країни згідно зі статтею 121(2) ДФЄС, та відповідні рекомендації Ради, ухвалені відповідно до статті 148(4) ДФЄС. Положення про тематичну спрямованість згідно з правилами окремого фонду не застосовують до технічної допомоги.

Стаття 19

Умови ex ante

1. Держави-члени оцінюють відповідно до своїх інституційних і правових рамок та в контексті підготовки програм і, у відповідних випадках, Угоди про партнерство, чи умови ex ante, встановлені у відповідних правилах окремого фонду, та загальні умови ex ante, викладені в Частині II додатку XI, є застосовними до конкретних цілей, які переслідують у рамках пріоритетів їхніх програм і чи виконано застосовні умови ex ante.

Умови ex ante застосовують виключно тією мірою та за умови, що вони відповідають означенню, встановленому в пункті (33) статті 2 щодо конкретних цілей, які переслідують у рамках пріоритетів програми. Оцінювання застосовності, без обмеження означення, встановленого в пункті (33) статті 2, враховує принцип пропорційності відповідно до статті 4(5), беручи до уваги, у відповідних випадках, рівень наданої підтримки. Оцінювання виконання обмежують критеріями, встановленими в правилах окремого фонду та в Частині II додатку XI.

2. Угода про партнерство дає короткий виклад оцінювання виконання застосовних умов ex ante на національному рівні, а для тих, що, відповідно до оцінювання, зазначеного в параграфі 1, не виконані на дату подання Угоди про партнерство, заходи, яких необхідно вжити, відповідальні органи та графік для впровадження таких заходів. Кожна програма визначає, яку з умов ex ante, встановлених у правилах окремих фондів, та загальних умов ex ante, визначених у Частині II додатку XI, застосовують до неї та яку з них, відповідно до оцінювання, зазначеного в параграфі 1, виконують на дату подання Угоди про партнерство та програм. Якщо застосовні умови ex ante не виконано, програма повинна містити опис заходів, які необхідно вжити, відповідальні органи та графік впровадження таких заходів. Держави-члени повинні виконати такі умови ex ante не пізніше 31 грудня 2016 року та надати звіти про їх виконання не пізніше, ніж в щорічному звіті про впровадження в 2017 році відповідно до статті 50(4) чи звіті про хід виконання у 2017 році відповідно до пункту (c) статті 52(2).

3. Комісія оцінює відповідність та адекватність інформації, яку надала держава-член щодо застосовності умов ex ante та щодо виконання застосовних умов ex ante в рамках свого оцінювання програм і, у відповідних випадках, Угоди про партнерство.

Оцінювання застосовності, що проводить Комісія, відповідно до статті 4(5), враховує принцип пропорційності, беручи до уваги, у належних випадках, рівень наданої підтримки. Оцінювання виконання Комісією обмежується критеріями, встановленими в правилах окремого фонду та в Частині II додатку XI, та повинно відповідати національним і регіональним компетенціям стосовно ухвалення рішень щодо конкретних і належних інструментів політики, в тому числі змісту стратегій.

4. У разі відсутності згоди між Комісією та державою-членом щодо застосовності умови ex ante до конкретної цілі пріоритетів програми чи її виконання, Комісія повинна довести як застосовність відповідно до означення в пункті (33) статті 2, так і невиконання.

5. Під час ухвалення програми Комісія може вирішити призупинити всі чи частину проміжних платежів на відповідний пріоритет такої програми до завершення дій, зазначених у параграфі 2, якщо необхідно уникнути серйозних порушень дієвості та ефективності досягнення конкретних цілей відповідного пріоритету. Неспроможність завершити дії для виконання застосовної умови ex ante, яку не було виконано на дату подання Угоди про партнерство та відповідних програм до граничного строку, викладеного в параграфі 2, становить підставу для призупинення Комісією проміжних платежів на пріоритети відповідної програми, що зазнали впливу. В обох випадках межі призупинення повинні бути пропорційними та враховувати заходи, яких потрібно вжити, та кошти, що піддаються ризику.

6. Параграф 5 не застосовують у разі згоди між Комісією та державою-членом щодо незастосовності умови ex ante чи щодо факту, що застосовну умову ex ante було виконано, як вказано в затвердженні програми та Угоди про партнерство, чи за відсутності спостережень Комісії протягом 60 днів з моменту подання відповідного звіту, зазначеного в параграфі 2.

7. Комісія повинна без затримки відмінити призупинення проміжних платежів для пріоритету, якщо держава-член завершила дії відносно виконання умов ex ante, які застосовують до відповідної програми та які не було виконано на час ухвалення Комісією рішення про призупинення. Вона повинна також без затримки відмінити призупинення, якщо після внесення змін до програми, що стосуються відповідного пріоритету, відповідну умову ex ante більше не застосовують.

8. Параграфи 1-7 не застосовують до програм у рамках мети «Європейське територіальне співробітництво».

Стаття 20

Резерв результативності

6 % ресурсів, розподілених для ERDF, ESF і Фонду гуртування відповідно до мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць», зазначеної в пункті (a) статті 89(2) цього Регламенту, а також для EAFRD і для інструментів, що фінансуються згідно зі спільним управлінням відповідно до Регламенту про EMFF, складають резерв результативності, що буде встановлено в Угоді про партнерство та програмах, і розподіляються для конкретних пріоритетів відповідно до статті 22 цього Регламенту.

Наступні ресурси виключають для цілей розрахунку резерву результативності:

(a) ресурси, які розподіляють для Ініціативи в галузі зайнятості для молоді, як визначено в операційній програмі відповідно до статті 18 Регламенту про ESF;

(b) ресурси, які розподіляють для технічної допомоги за ініціативою Комісії;

(c) ресурси, які переносять з першого компоненту CAP до EAFRD відповідно до статей 7(2) та 14(1) Регламенту (ЄС) № 1307/2013;

(d) перенесення до EAFRD під час застосування статей 10b, 136 і 136b Регламенту Ради (ЄС) № 73/2009 відносно календарних 2013 та 2014 років відповідно;

(e) ресурси, які переносять до Фонду CEF з Фонду гуртування відповідно до статті 92(6) цього Регламенту;

(f) ресурси, які переносять до Європейського фонду з надання допомоги для найбільш знедолених відповідно до статті 92(7) цього Регламенту;

(g) ресурси, які розподіляють для інноваційних заходів у галузі сталого міського розвитку відповідно до статті 92(8) цього Регламенту.

Стаття 21

Перегляд результативності

1. Комісія, в співпраці з державами-членами, проводить перегляд результативності програм у кожній державі-члені в 2019 році («перегляд результативності»), з покликанням на рамки результативності, визначені у відповідних програмах. Метод встановлення рамок результативності визначено в додатку II.

2. Перегляд результативності перевіряє досягнення цільових етапів програми на рівні пріоритетів, на підставі інформації та оцінювань, які представляють у щорічному звіті про впровадження, який держави-члени подають у 2019 році.

Стаття 22

Застосування рамок результативності

1. Резерв результативності складає від 5 % до 7 % від розподілення для кожного пріоритету в рамках програми, за винятком пріоритетів, призначених для технічної допомоги, та програм, призначених для фінансових інструментів відповідно до статті 39. Загальна сума резерву результативності, який розподіляють з ЄСІ фонду та категорії регіону, складає 6 %. Суми, що відповідають резерву результативності, визначають у програмах, розподілених за пріоритетом, і, у відповідних випадках, за ЄСІ фондами та категорією регіону.

2. На підставі перегляду результативності Комісія, протягом двох місяців з дати отримання відповідних щорічних звітів про впровадження в 2019 році, ухвалює рішення, у формі імплементаційних актів, з метою визначення для кожного ЄСІ фонду та держави-члена програм і пріоритетів, що досягли своїх цільових етапів, з викладенням такої інформації за ЄСІ фондами та категорією регіону, якщо пріоритет поширюється на більш ніж один ЄСІ фонд або категорію регіону.

3. Резерв результативності розподіляють виключно для програм і пріоритетів, що досягли своїх цільових етапів. Якщо пріоритети досягли своїх цільових етапів, суму резерву результативності, встановлену для пріоритету, вважають остаточно розподіленою на підставі рішення Комісії, зазначеного в параграфі 2.

4. Якщо пріоритети не досягли своїх цільових етапів, держава-член пропонує перерозподіл відповідної суми резерву результативності для пріоритетів, визначених у рішенні Комісії, зазначеному в параграфі 2, та інші зміни до програми, що випливають з перерозподілу резерву результативності, не пізніше, ніж за три місяці після ухвалення рішення, зазначеного в параграфі 2.

Комісія затверджує, відповідно до статті 30(3) та (4), внесення змін до відповідних програм. Якщо держава-член не подає інформацію відповідно до статті 50(5) і (6), резерв результативності для програм або відповідних пріоритетів не розподіляють для відповідних програм або пріоритетів.

5. Пропозиція держави-члена про перерозподіл резерву результативності повинна відповідати вимогам тематичної спрямованості та мінімальному розподіленню, визначеному в цьому Регламенті та правилах окремого фонду. Як відступ, у разі, якщо один або більше пріоритетів, пов'язаних з вимогами тематичної спрямованості чи мінімального перерозподілу, не досягли своїх цільових етапів, держава-член може запропонувати перерозподіл резерву, що не відповідає зазначеним вимогам і мінімальному розподіленню.

6. Якщо є підтвердження, виходячи з перегляду результативності для пріоритету, що мала місце серйозна неспроможність в досягненні цільових етапів такого пріоритету та ключових кроків з впровадження, визначених у рамках результативності, і що така неспроможність спричинена чітко визначеними недоліками впровадження, про які Комісія попередньо повідомила відповідно до статті 50(8) після тісних консультацій з відповідною державою-членом, і така держава-члена не вжила необхідних коригувальних дій для врегулювання таких недоліків, Комісія може, не раніше, ніж через п'ять місяців після такого повідомлення, призупинити всі проміжні платежі чи частину проміжних платежів пріоритету програми відповідно до процедури, встановленої в правилах окремого фонду.

Комісія повинна без затримки відмінити призупинення проміжних платежів, якщо держава-член здійснила необхідні коригувальні дії. Якщо коригувальні дії стосуються перенесення фінансових розподілень до інших програм або пріоритетів, що досягнули своїх цільових етапів, Комісія ухвалює, за допомогою імплементаційного акту, внесення необхідних змін і доповнень до відповідних програм згідно зі статтею 30(2). Як відступ від статті 30(2), у такому разі Комісія ухвалює рішення про внесення змін не пізніше, ніж протягом двох місяців після подання державою-членом запиту про внесення змін.

7. Якщо Комісія, на підставі перевірки заключного звіту про впровадження програми, встановлює серйозну непроможність досягнути цілі виключно відносно фінансових показників, показників результативності та ключових заходів з впровадження, визначених у рамках результативності, в зв'язку з чітко визначеними недоліками впровадження, про які Комісія попередньо повідомила відповідно до статті 50(8) після тісних консультацій з відповідною державою-членом, і держава-член не вчинила необхідні дії з виправлення для врегулювання таких недоліків, Комісія може, незважаючи на статтю 85, застосувати фінансові коригування відносно відповідних пріоритетів згідно з правилами окремого фонду.

При застосуванні фінансових коригувань Комісія враховує, надаючи належну увагу принципу пропорційності, рівень покриття витрат і зовнішні фактори, що вплинули на неспроможність.

Фінансові коригування не застосовують, якщо неспроможність досягнути цілей спричинена впливом соціально-економічних і екологічних факторів, суттєвими змінами в економічних або екологічних умовах у відповідній державі-члені чи у зв'язку з форс-мажором, що серйозно впливають на втілення відповідних пріоритетів.

Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, для встановлення детальних правил щодо критеріїв для визначення рівня фінансового коригування, який будуть застосовувати.

Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють детальні механізми забезпечення послідовного підходу для визначення цільових етапів і цілей у рамках діяльності для кожного пріоритету та для оцінювання досягнення цільових етапів і цілей. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

ГЛАВА IV

Інструменти, пов'язані з належним економічним врядуванням

Стаття 23

Заходи, що пов'язують дієвість ЄСІ фондів з належним економічним врядуванням

1. Комісія може вимагати від держави-члена переглядати та пропонувати внесення змін до своєї Угоди про партнерство та відповідних програм, якщо це необхідно для підтримки імплементації відповідних рекомендацій Ради чи для забезпечення максимального зростання та впливу конкурентоспроможності ЄСІ фондів у державах-членах, що отримують фінансову допомогу.

Така вимога може стосуватися таких цілей:

(a) підтримки імплементації відповідних рекомендацій для конкретної країни, ухвалених відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та відповідних рекомендацій Ради, ухвалених відповідно до статті 148(4), та адресованих відповідній державі-члену;

(b) підтримки імплементації відповідних рекомендацій Ради, адресованих відповідній державі-членові та ухвалених відповідно до статей 7(2) чи 8(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1176/2011 (14), за умови, що такі зміни вважають необхідним для допомоги у виправленні макроекономічних дисбалансів; або

(c забезпечення максимального зростання та впливу конкурентоспроможності наявних ЄСІ фондів, якщо держава-член дотримується однієї з таких умов:

(i) їй надано фінансову допомогу Союзу відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 407/2010 (15);

(ii) їй надано фінансову допомогу відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 332/2002 (16);

(iii) їй надано фінансову допомогу, що ініціює програму макроекономічної адаптації відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 472/2013 (17) чи що ініціює рішення Ради відповідно до статті 136(1) ДФЄС.

Для цілей пункту (c) другого підпараграфу вважають, що кожної з цих умов дотримано, якщо таку допомогу було надано державі-членові до чи після 21 грудня 2013 року та її надання продовжується.

2. Вимога Комісії до держави-члена відповідно до параграфу 1 повинна бути обгрунтованою, з покликанням на потребу в підтримці імплементації відповідних рекомендацій або забезпеченні максимального впливу ЄСІ фондів на зростання та конкурентоспроможність, у відповідних випадках, і вона повинна зазначати програми чи пріоритети, які вона вважає відповідними, та природу очікуваних змін. Таку вимогу не висувають до 2015 року чи після 2019 року, а також відносно тих самих програм протягом двох років підряд.

3. Держава-член подає свою відповідь на вимогу, зазначену в параграфі 1, протягом двох місяців з дати її отримання, з викладенням змін, які вона вважає необхідними в Угоді про партнерство та програмах, причин для внесення таких змін, визначенням відповідних програм і описом характеру запропонованих змін і їх очікуваних наслідків для імплементації рекомендацій та для впровадження ЄСІ фондів. У разі необхідності, Комісія надає спостереження протягом одного місяця з дати отримання такої відповіді.

4. Держава-член подає пропозицію про внесення змін до Угоди про партнерство та відповідних програм протягом двох місяців з дати подання відповіді, зазначеної в параграфі 3.

5. Якщо Комісія не подала спостережень або якщо Комісія вважає, що будь-які подані спостереження було належним чином враховано, Комісія повинна ухвалити рішення, що затверджує внесення змін до Угоди про партнерство та відповідних програм без неналежної затримки та в будь-якому разі не пізніше, ніж протягом трьох місяців після їх подання державою-членом відповідно до параграфу 4.

6. Якщо держава-член не вживає дієвих заходів у відповідь на вимогу, висунуту відповідно до параграфу 1, у рамках граничних строків, визначених у параграфах 3 та 4, Комісія може, протягом трьох місяців після своїх спостережень відповідно до параграфу 3 чи після подання державою-членом пропозиції відповідно до параграфу 4, пропонувати Раді призупинити частину платежів або всі платежі для відповідних програм або пріоритетів. У своїй пропозиції Комісія викладає підстави для ухвалення рішення про те, що держава-член не вжила дієвих заходів. Готуючи пропозицію, Комісія враховує всю відповідну інформацію та повинна належним чином розглянути всі елементи, що випливають зі структурованого діалогу відповідно до параграфу 15, а також всі позиції, висловлені в рамках такого діалогу.

Рада ухвалює рішення щодо такої пропозиції за допомогою імплементаційного акту. Такий імплементаційний акт застосовують виключно щодо заявок на виплати, подані після дати ухвалення такого імплементаційного акту.

7. Масштаб та рівень призупинення платежів, здійсненого відповідно до параграфу 6, повинні бути пропорційними та дієвими, а також дотримуватися принципу однакового ставлення до держав-членів, зокрема щодо впливу призупинення на економіку відповідної держави-члена. Програми, що підлягатимуть призупиненню, встановлюють на підставі потреб, визначених у вимозі, зазначеній у параграфах 1 і 2.

Призупинення платежів не повинно перевищувати 50 % платежів кожної з відповідних програм. Рішення може передбачати підвищення рівня призупинення до 100 % платежів, якщо держава-член не вживає дієвих заходів у відповідь на вимогу відповідно до параграфу 1 протягом трьох місяців з дати рішення про призупинення платежів, зазначеного в параграфі 6.

8. Якщо держава-член запропонувала зміни до Угоди про партнерство та відповідних програм, як того вимагала Комісія, Рада, діючи за пропозицією Комісії, ухвалює рішення про відміну призупинення платежів.

9. Комісія надає пропозицію Раді призупинити частину зобов'язань або платежів для програм держави-члени, або всі зобов'язання чи платежі для програм держави-члена в таких випадках:

(a) якщо Рада ухвалює рішення відповідно до статті 126(8) або статті 126(11) ДФЄС про те, що держава-член не вжила дієвих заходів для виправлення свого надлишкового дефіциту;

(b) якщо Рада ухвалює дві послідовні рекомендації в рамках тієї ж процедури дисбалансу, відповідно до статті 8(3) Регламенту (ЄС) № 1176/2011 на тій підставі, що держава-член подала недостатній план коригувальних дій;

(c) якщо Рада ухвалює два послідовних рішення в рамках тієї ж процедури дисбалансу, відповідно до статті 10(4) Регламенту (ЄС) № 1176/2011, встановлюючи невідповідність держави-члена на тій підставі, що вона не вжила рекомендованих коригувальних дій;

(d) якщо Комісія приходить до висновку, що держава-член не вжила заходів для впровадження програми адаптації, зазначеної в Регламенті (ЄС) № 407/2010 чи в Регламенті (ЄС) № 332/2002, та, як наслідок, вирішує не надавати дозвіл на виплату фінансової допомоги, наданої такій державі-членові;

(e) якщо Рада вирішує, що держава-член не відповідає програмі макроекономічної адаптації, зазначеній у статті 7 Регламенту (ЄС) № 472/2013, чи заходам, необхідним згідно з рішенням Ради, ухваленим відповідно до статті 136(1) ДФЄС.

Готуючи пропозицію, Комісія дотримується положень параграфу 11 та повинна враховувати всю відповідну інформацію з даного питання, та вона повинна належним чином розглянути всі елементи, що випливають зі структурованого діалогу відповідно до параграфу 15, а також всі позиції, висловлені в рамках такого діалогу.

Пріоритет надають призупиненню зобов'язань: платежі призупиняють лише якщо потрібні негайні заходи і в разі суттєвого невиконання. Призупинення платежів застосовують до заявок на виплати, подані для відповідних програм після дати ухвалення рішення про призупинення.

10. Пропозицію Комісії, зазначену в параграфі 9 відносно призупинення зобов'язань, вважають ухваленою Радою, якщо тільки Рада не ухвалює рішення, за допомогою імплементаційного акту, відхилити таку пропозицію кваліфікованою більшістю голосів протягом одного місяця з дати подання пропозиції Комісії. Призупинення зобов'язань застосовують до зобов'язань з ЄСІ фондів для відповідної держави-члена з 1 січня року після ухвалення рішення про призупинення.

Рада ухвалює рішення, за допомогою імплементаційного акту, щодо пропозиції Комісії, зазначеної в параграфі 9 відносно призупинення платежів.

11. Масштаб та рівень призупинення зобов'язань або платежів, що буде здійснено на підставі параграфу 10, повинні бути пропорційними, дотримуватися принципу рівного ставлення до держав-членів і враховувати економічні та соціальні обставини відповідних держав-членів, зокрема рівень безробіття у відповідній державі-члені відносно середнього рівня в Союзі, а також вплив призупинення на економіку відповідної держави-члена. Вплив призупинень на програми, що мають надзвичайно важливе значення для вирішення негативних економічних або соціальних умов, повинен бути окремим фактором, який потрібно враховувати.

Детальні положення для визначення масштабів і рівня призупинень викладено в додатку III.

Призупинення зобов'язань підлягають застосуванню нижчої з таких верхніх меж:

(a) Максимум 50 % зобов'язань відносно наступного фінансового року для ЄСІ фондів у першому випадку невідповідності процедурі щодо надмірного дефіциту, як зазначено в пункті (a) першого підпараграфу параграфу 9, та максимум 25 % зобов'язань відносно наступного фінансового року для ЄСІ фондів у першому випадку невідповідності стосовно плану коригувальних дій відповідно до процедури щодо надмірних дисбалансів, як зазначено в пункті (b) першого підпараграфу параграфу 9, чи невідповідності рекомендованим коригувальним діям відповідно до процедури щодо надмірних дисбалансів, як зазначено в пункті (c) першого підпараграфа параграфа 9.

Рівень призупинення збільшують поступово до максимальних 100 % зобов'язань відносно наступного фінансового року для ЄСІ фондів у разі процедури щодо надмірного дефіциту та до 50 % зобов'язань відносно наступного фінансового року для ЄСІ фондів у разі процедури щодо надмірних дисбалансів, відповідно до серйозності невідповідності;

(b) максимум 0,5 % від номінального ВВП, що застосовують у першому випадку невідповідності процедурі щодо надмірного дефіциту, як зазначено в пункті (a) першого підпараграфу параграфу 9, та максимум 0,25 % від номінального ВВП, що застосовують у першому випадку невідповідності відносно плану коригувальних дій відповідно до процедури щодо надмірних дисбалансів, як зазначено в пункті (b) першого підпараграфу параграфу 9, чи невідповідності рекомендованому плану коригувальних дій відповідно до процедури щодо надмірних дисбалансів, як зазначено в пункті (c) першого підпараграфу параграфу 9.

Якщо невідповідність коригувальним діям, зазначеним у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфу параграфу 9, зберігається, такий відсоток ВВП поступово збільшують до:

- максимум 1 % від номінального ВВП, що застосовують у разі постійної невідповідності процедурі щодо надмірного дефіциту відповідно до пункту (a) першого підпараграфу параграфу 9; та

- максимум 0,5 % від номінального ВВП, що застосовують у разі постійної невідповідності процедурі щодо надмірних дисбалансів відповідно до пункту (b) чи (c) першого підпараграфу параграфу 9, відповідно до серйозності невідповідності;

(c) максимум 50 % зобов'язань відносно наступного фінансового року для ЄСІ фондів або максимум 0,5 % від номінального ВВП у першому випадку невідповідності, як зазначено в пунктах (d) та (e) першого підпараграфу параграфу 9.

Визначаючи рівень призупинення, а також те, чи призупиняти зобов'язання або платежі, потрібно враховувати стадію циклу програми, беручи до уваги, зокрема, період, що залишився для використання фондів після повторного складання бюджетів для призупинених зобов'язань.

12. Без обмеження правил щодо зняття зобов'язань, викладених у статтях 86-88, Комісія відміняє призупинення зобов'язань, без затримки, в таких випадках:

(a) якщо розгляд процедури щодо надмірного дефіциту відкладено відповідно до статті 9 Регламенту Ради (ЄС) № 1467/97 (18) чи якщо Рада вирішила відповідно до статті 126(12) ДФЄС скасувати рішення про існування надмірного дефіциту;

(b) якщо Рада схвалила план коригувальних дій, поданий відповідною державою-членом відповідно до статті 8(2) Регламенту (ЄС) № 1176/2011, чи якщо розгляд процедури щодо надлишкових дисбалансів відкладено відповідно до статті 10(5) такого Регламенту, чи якщо Рада закрила процедуру щодо надлишкових дисбалансів відповідно до статті 11 такого Регламенту;

(c) якщо Комісія прийшла до висновку, що відповідна держава-член вжила необхідних заходів для виконання програми адаптації, як зазначено у статті 7 Регламенту (ЄС) № 472/2013, чи заходів, необхідних згідно з рішенням Ради відповідно до статті 136(1) ДФЄС.

При відміні призупинення зобов'язань Комісія переглядає бюджет у частині призупинених зобов'язань відповідно до статті 8 Регламенту Ради (ЄС, Євратом) № 1311/2013.

Рада ухвалює рішення, що стосується відміни призупинення платежів, за пропозицією Комісії, якщо виконано застосовні умови, визначені в пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфу.

13. Параграфи 6-12 не застосовують до Великої Британії тією мірою, якою призупинення зобов'язань або платежів відноситься до питань, на які поширюється дія пунктів (a), (b) та (c)(iii) другого підпараграфу параграфу 1 або пунктів (a), (b) чи (c) першого підпараграфу параграфу 9.

14. Цю статтю не застосовують до програм згідно з метою «Європейське територіальне співробітництво».

15. Комісія повинна продовжувати інформувати Європейський Парламент про імплементацію цієї статті. Зокрема в разі, якщо одну з умов, визначених у параграфі 6 чи пунктах (a)-(e) першого підпараграфу параграфу 9, виконано для держави-члена, Комісія повинна негайно повідомити Європейський Парламент і надати деталі ЄСІ фондів і програм, що можуть підлягати призупиненню зобов'язань або платежів.

Європейський Парламент може запросити Комісію до структурованого діалогу щодо застосування цієї статті, беручи до уваги, зокрема, передачу інформації, яку зазначено в першому підпараграфі.

Комісія передає пропозицію про призупинення зобов'язань або платежів або пропозицію про відміну такого призупинення до Європейського Парламенту та Ради негайно після її ухвалення. Європейський Парламент може запросити Комісію роз'яснити причини подання її пропозиції.

16. У 2017 році Комісія повинна здійснити перегляд застосування цієї статті. З цією метою Комісія готує звіт, який вона передає до Європейського Парламенту та Ради, в разі необхідності разом з законодавчою пропозицією.

17. Якщо є суттєві зміни соціальної та економічної ситуації в Союзі, Комісія може подати пропозицію про переглад застосування цієї статті, чи Європейський Парламент або Рада, діючи відповідно до статей 225 або 241 ДФЄС відповідно, можуть вимагати від Комісії подання такої пропозиції.

Стаття 24

Збільшення платежів для держави-члена з тимчасовими бюджетними труднощами

1. На вимогу держави-члена, проміжні платежі може бути збільшено на 10 процентних пунктів понад ставки спільного фінансування, яку застосовують до кожного пріоритету для ERDF, ESF і Фонду гуртування чи до кожного інструменту для EAFRD та EMFF.

Якщо держава-член відповідає одній з таких умов після 21 грудня 2013 року, підвищену ставку, що не може перевищувати 100 %, застосовують до її заявок на виплати протягом періоду до 30 червня 2016 року:

(a) якщо відповідна держава-член отримує позику від Союзу відповідно до Регламенту (ЄС) № 407/2010;

(b) якщо відповідна держава-член отримує середньострокову фінансову допомогу відповідно до Регламенту (ЄС) № 332/2002 за умови впровадження програми макроекономічної адаптації;

(c) якщо фінансову допомогу відповідній державі-членові надають за умови впровадження програми макроекономічної адаптації, як зазначено в Регламенті (ЄС) № 472/2013.

Якщо держава-член відповідає одній з умов, викладених у другому підпараграфі після 30 червня 2016 року, підвищену ставку застосовують до її заявок на виплати протягом періоду до 30 червня року після календарного року, в якому завершується надання відповідної фінансової допомоги.

Цей параграф не застосовують до програм відповідно до Регламенту про ЕТС.

2. Незважаючи на параграф 1, підтримка Союзу через проміжні платежі та виплати остаточного залишку, не може бути вищою, ніж:

(a) публічні витрати; чи

(b) максимальна сума підтримки з ЄСІ фондів для кожного пріоритету для ERDF, ESF і Фонду гуртування, чи для кожного інструменту для EAFRD та EMFF, як встановлено в рішенні Комісії, що затверджує програму,

залежно від того, що є нижчим.

Стаття 25

Управління технічною допомогою для держав-членів

1. На вимогу держави-члена відповідно до статті 11 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/825 (19), частину ресурсів, передбачених відповідно до статті 59 цього регламенту та внесених до програми відповідно до правил окремих фондів, за погодженням із Комісією, може бути перенесено до технічної допомоги за ініціативою Комісії для впровадження заходів відносно відповідної держави-члена згідно з пунктом (l) третього підпараграфу статті 58(1) цього Регламенту через пряме чи опосередковане управління.

2. Ресурси, зазначені в параграфі 1, доповнюють суми, визначені відповідно до верхніх меж, встановлених у правилах окремого фонду для технічної допомоги за ініціативою Комісії. Якщо верхню межу для технічної допомоги за ініціативою держави-члена викладено в правилах окремого фонду, суму, яку потрібно перенести, включають для цілей розрахунку дотримання такої верхньої межі.

3. Держава-член вимагає перенесення, зазначеного в параграфі 1, за календарний рік до 31 січня року, в якому необхідно здійснити таке перенесення. Вимогу супроводжують пропозицією внести зміни до програми чи програм, з яких буде здійснено перенесення. Відповідні зміни вносять до Угоди про партнерство відповідно до статті 30(2), що викладає загальну суму, яку щороку переносять до Комісії.

Якщо станом на 1 січня 2014 року держава-член відповідає умовам, які викладено в статті 24(1), вона може направити вимогу за такий рік разом з поданням своєї Угоди про партнерство, що викладає суму, яку потрібно перенести до технічної допомоги за ініціативою Комісії.

4. Ресурси, які держава-член перенесла відповідно до параграфу 1 цієї статті, підлягають застосуванню правила щодо анулювання зобов'язань, викладеного в статті 136 цього Регламенту та статті 38 Регламенту (ЄС) № 1306/2013.

ГЛАВА V

Виняткові заходи для використання ЄСІ фондів у відповідь на спалах COVID-19

Стаття 25a

Виняткові заходи для використання ЄСІ фондів у відповідь на спалах COVID-19

1. Як відступ від статті 60(1) та першого і четвертого підпараграфів статті 120(3), на запит держави-члена ставка спільного фінансування в розмірі 100 % може застосовуватися до видатків, заявлених у заявках на виплати протягом звітного року, що починається 1 липня 2020 року та закінчується 30 червня 2021 року, для однієї чи декількох пріоритетних осей у програмі, що підтримується ERDF, ESF або Фондом гуртування.

Запити на зміну ставки спільного фінансування необхідно подавати відповідно до процедури внесення змін до програм, визначеної у статті 30, та супроводжувати переглянутою програмою чи програмами. Ставка спільного фінансування у розмірі 100 % застосовується тільки якщо відповідні зміни до операційної програми схвалені Комісією перед поданням кінцевої заявки на проміжний платіж відповідно до статті 135(2).

Перед поданням заявки на перший платіж за звітний рік, що починається 1 липня 2021 року, держави-члени повинні повідомити таблицю, зазначену у пункті (d)(ii) статті 96(2), що підтверджує ставку спільного фінансування, яка була застосовна протягом звітного року, який закінчується 30 червня 2020 року, для пріоритетів, яких стосується тимчасове збільшення до 100 %.

2. У відповідь на спалах COVID-19, ресурси, доступні для планування програм на 2020 рік для мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць», можуть, на запит держави-члена, переноситися між ERDF, ESF та Фондом гуртування, незважаючи на відсотки, зазначені у пунктах (a)-(d) статті 92(1).

Для цілей такого перенесення, вимоги, встановлені у статті 92(4), не застосовуються.

Перенесення не впливають на ресурси, які розподіляють на користь Ініціативи в галузі зайнятості для молоді відповідно до статті 92(5), або допомогу для найбільш знедолених відповідно до мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць» згідно зі статтею 92(7).

Ресурси, перенесені між ERDF, ESF та Фондом гуртування відповідно до цього параграфа, впроваджують відповідно до правил фонду, на користь якого переносять такі ресурси.

3. Як відступ від статті 93(1) та на додаток до можливості, передбаченої статтею 93(2), ресурси, доступні для планування програм на 2020 рік, можуть, на запит держави-члена, переноситися між категоріями регіонів у відповідь на спалах COVID-19.

4. Запити на перенесення відповідно до параграфів 2 і 3 необхідно подавати відповідно до процедури внесення змін до програм, визначеної у статті 30, їх необхідно належним чином обґрунтовувати та супроводжувати переглянутою програмою чи програмами, що визначають перенесені суми за фондом та за категорією регіону, у відповідному випадку.

5. Як відступ від статті 18 цього Регламенту та регламентів щодо окремих фондів, до фінансових розподілень, встановлених у поданих запитах на внесення змін до програм або повідомлених перенесеннях відповідно до статті 30(5) цього Регламенту, починаючи з 24 квітня 2020, не застосовуються вимоги тематичної спрямованості, визначені у цьому Регламенті або регламентах щодо окремих фондів.

6. Як відступ від статті 16, з 24 квітня 2020 року зміни до Угод про співпрацю не вносяться, а зміни до програм не передбачають внесення змін до Угод про співпрацю.

Як відступ від статей 26(1), 27(1), 30(1) та 30(2), з 24 квітня 2020 року відповідність програм та їх впровадження Угоді про партнерство не перевіряється.

7. Для операцій, що підвищують спроможність реагування на кризу у контексті спалаху COVID-19, як зазначено у другому підпараграфі статті 65(10), стаття 65(6) не застосовується.

Як відступ від пункту (b) статті 125(3), такі операції можуть бути обрані для підтримки з боку ERDF або ESF перед затвердженням зміненої програми.

8. Для цілей пункту (b) статті 87(1), якщо спалах COVID-19 зазначається як причина форс-мажору, інформація про суми, на які не можливо було подати заявку на виплату, надається на агрегованому рівні за пріоритетом для операцій, сукупні прийнятні витрати яких є меншими 1000000 євро.

9. Річний звіт про імплементацію програми, зазначений у статті 50(1), за 2019 рік, подається до 30 вересня 2020 року для усіх ЄСІ фондів, як відступ від термінів, встановлених у регламентах щодо окремих фондів. Передачу підсумкового звіту, який Комісія повинна підготувати у 2020 році, відповідно до статті 53(1), можна відповідно перенести.

10. Як відступ від пункту (g) статті 37(2), перегляд або оновлення оцінювання ex ante не вимагається, якщо зміни до фінансових інструментів необхідні для надання ефективної відповіді на спалах COVID-19.

11. Якщо фінансові інструменти передбачають підтримку у формі оборотного капіталу для МСП відповідно до другого підпараграфа статті 37(4) цього Регламенту, нові або оновлені бізнес-плани або еквівалентні документи та докази, що дозволяють перевірити, що підтримка, надана через фінансові інструменти, була використана за цільовим призначенням, як частина супровідних документів не вимагається.

Як відступ від Регламенту (ЄС) № 1305/2013, така підтримка може також надаватися з боку EAFRD у рамках заходів, зазначених у Регламенті (ЄС) № 1305/2013, та відповідно до впровадження фінансових інструментів. Такі прийнятні видатки не повинні перевищувати 200 000 євро.

12. Для цілей другого підпараграфа статті 127(1), спалах COVID-19 становить належно обґрунтований випадок, який органи аудиту можуть зазначати, на підставі їхнього професійного судження, для застосування нестатистичних методів вибірки для звітного року, що починається 1 липня 2019 року та закінчується 30 червня 2020 року.

13. Для цілей застосування пункту (f) статті 30(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 2018/1046 (20), умова щодо того, щоб асигнування призначалися для тих же цілей, не застосовується для перенесення відповідно до параграфів 2 і 3 цієї статті.

РОЗДІЛ III

ПЛАНУВАННЯ ПРОГРАМ

ГЛАВА I

Загальні положення про ЄСІ Фонди

Стаття 26

Підготовка програм

1. ЄСІ фонди впроваджують через програми відповідно до Угоди про партнерство. Дія кожної програми поширюється на період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2020 року.

2. Програми розробляють держави-члени чи будь-який орган, який вони призначили, в співпраці з партнерами, зазначеними в статті 5. Держави-члени розробляють програми на підставі процедур, що є прозорими для громадськості, та відповідно до своїх інституційних і правових рамок.

3. Держави-члени та Комісія співпрацюють з метою забезпечення дієвої координації в підготовці та впровадженні програм для ЄСІ фондів, у тому числі, у відповідних випадках, програм, призначених для багатьох фондів, з урахуванням принципу пропорційності.

4. Держави-члени подають програми до Комісії протягом трьох місяців з дати подання Угоди про партнерство. Програми Європейської територіальної співпраці подають до 22 вересня 2014 року. Усі програми супроводжують оцінюванням ex ante, як викладено в статті 55.

5. Якщо один чи декілька регламентів щодо окремих фондів для ЄСІ фондів набувають чинності між 22 лютого 2014 року та 22 червня 2014 року, програму чи програми, яким надає підтримку ЄСІ фонд і на які вплинула затримка набуття чинності регламентом щодо окремого фонду, подають протягом трьох місяців з дати подання переглянутої Угоди про партнерство, яку зазначено в статті 17(1).

6. Якщо один чи декілька регламентів щодо окремих фондів для ЄСІ фондів набувають чинності після 22 червня 2014 року, програму чи програми, яким надає підтримку ЄСІ фонд і на які вплинула затримка набуття чинності регламентом щодо окремого фонду, подають протягом трьох місяців з дати набуття чинності регламентом щодо окремого фонду, що підпадав під дію затримки.

Стаття 27

Зміст програм

1. Кожна програма викладає стратегію для внеску програми до стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, що відповідає цьому Регламенту, правилам окремого фонду та змісту Угоди про партнерство.

Кожна програма містить механізми забезпечення дієвого, ефективного та скоординованого впровадження ЄСІ фондів, а також заходи для досягнення скорочення адміністративного тягаря для бенефіціарів.

2. Кожна програма визначає пріоритети з викладенням конкретних цілей, фінансових асигнувань для підтримки з ЄСІ фондів і відповідне національне спільне фінансування, в тому числі суми, пов'язані з резервом результативності, що можуть бути публічними чи приватними відповідно до правил окремого фонду.

3. Якщо держави-члени чи регіони беруть участь у макроекономічних стратегіях або стратегіях басейну моря, відповідна програма, згідно з потребами території програми, як вказано державою-членом, викладає внесок запланованих інтервенцій у такі стратегії.

4. Кожен пріоритет викладає показники та відповідні цілі, виражені в якісному чи кількісному співвідношенні, відповідно до правил окремого фонду, з метою оцінювання прогресу у впровадженні програми, спрямованої на досягнення цілей як основи для моніторингу, оцінювання та перегляду результативності. Такі показники складаються з:

(a) фінансових показників, що відносяться до розподілених видатків;

(b) показників здобутків, що відносяться до операцій, яким надають підтримку;

(c) показників результативності, що відносяться до відповідного пріоритету.

Для кожного ЄСІ фонду правила окремого фонду встановлюють спільні показники та можуть встановлювати положення, пов'язані з показниками щодо окремої програми.

5. Кожна програма, за винятком тих, дія яких поширюється виключно на технічну допомогу, містить опис, відповідно до правил окремого фонду, заходів, з урахуванням принципів, які викладено в статтях 5, 7 і 8.

6. Кожна програма, за винятком тих, де технічну допомогу впроваджують згідно з конкретною програмою, викладає орієнтовну суму підтримки, що буде використана для цілей боротьби зі зміною клімату, на підставі методології, зазначеної в статті 8.

7. Держави-члени розробляють програму відповідно до правил окремого фонду.

Стаття 28

Конкретні положення щодо змісту програм, присвячених спільним інструментам для необмежених гарантій і сек'юритизації, що забезпечують послаблення вимог до капіталу, впроваджувані ЄІБ

1. Як відступ від статті 27, спеціальні програми, зазначені в пункті (b) першого підпараграфу статті 39(4), містять:

(a) елементи, визначені відповідно до першого підпараграфа статті 27(1) та згідно з параграфами 2, 3 та 4 цієї статті відносно принципів, визначених згідно зі статтею 5;

(b) визначення органів, зазначених згідно зі статтями 125, 126 і 127 цього Регламенту та статтею 65(2) Регламенту про EAFRD, що стосується відповідного фонду;

(c) для кожної умови ex ante, встановленої відповідно до статті 19 та додатку XI, що є застосовною до програми, оцінювання того, чи виконано умову ex ante на дату подання Угоди про партнерство та програми, та якщо умови ex ante не виконано, - опис заходів з метою виконання умови ex ante, відповідальні органи та розклад для таких заходів відповідно до короткого викладу, поданого в Угоді про партнерство.

2. Як відступ від статті 55, оцінювання ex ante, зазначене в пункті (a) першого підпараграфу статті 39(4), вважають оцінюванням ex ante таких програм.

3. Для цілей програм, зазначених в пункті (b) першого підпараграфу статті 39(4) цього Регламенту, статтю 6(2) та статтю 59(5) і (6) Регламенту про EAFRD не застосовують. Крім елементів, зазначених в параграфі 1 цієї статті, до програм згідно з EAFRD застосовують виключно положення, викладені в пунктах (c)(i), (f), (h), (i) та (m)(i)-(iii) статті 8(1) Регламенту про EAFRD.

Стаття 29

Процедура ухвалення програм

1. Комісія оцінює відповідність програм цьому Регламенту та правилам окремого фонду, їхній дієвий внесок в обрані тематичні цілі та пріоритети Союзу, конкретно для кожного ЄСІ фонду, а також відповідність Угоді про партнерство, з урахуванням відповідних рекомендацій для конкретної країни, ухвалених відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та відповідних рекомендацій Ради, ухвалених відповідно до статті 148(4) ДФЄС, а також оцінювання ex ante. Оцінювання включає, зокрема, адекватність стратегії програми, відповідні цілі, показники, завдання та розподілення бюджетних ресурсів.

2. Як відступ від параграфу 1, Комісія не повинна оцінювати відповідність спеціальних операційних програм для Ініціативи в галузі зайнятості для молоді, які зазначено в пункті (a) другого параграфа статті 18 Регламенту про ESF, і спеціальних програм, які зазначено в пункті (b) першого підпараграфу статті 39(4) цього Регламенту, Угоді про партнерство за відсутності подання державою-членом своєї Угоди про партнерство на дату подання таких спеціальних програм.

3. Комісія надає спостереження протягом трьох місяців з дати подання програми. Держава-член надає Комісії всю необхідну додаткову інформацію та, у відповідних випадках, переглядає запропоновану програму.

4. Відповідно до правил окремого фонду, Комісія затверджує кожну програму не пізніше, ніж за шість місяців після її подання відповідною державою-членом, за умови, що будь-які спостереження Комісії було належним чином враховано, але не раніше 1 січня 2014 року чи до ухвалення Комісією рішення, що затверджує Угоду про партнерство.

Як відступ від вимог, які зазначено в першому підпараграфі, Комісія може затверджувати програми згідно з метою «Європейське територіальне співробітництво» до ухвалення рішення про затвердження Угоди про партнерство, а спеціальні операційні програми для Ініціативи в галузі зайнятості для молоді, зазначені в пункті (a) другого параграфу статті 18 Регламенту про ESF, і спеціальні програми, зазначені в пункті (b) першого підпараграфу статті 39(4) цього Регламенту, - до подання Угоди про партнерство.

Стаття 30

Внесення змін до програм

1. Запити щодо внесення змін до програм, які подає держава-член, повинні бути належним чином обґрунтованими та, зокрема, викладати очікуваний вплив змін на програму щодо досягнення стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, та конкретних цілей, які визначено у програмі, з урахуванням цього Регламенту та правил окремого фонду, горизонтальних принципів, які зазначено в статтях 5, 7 і 8, а також Угоди про партнерство. Їх доповнює переглянута програма.

2. Комісія оцінює інформацію, яку надано відповідно до параграфу 1, з урахуванням обґрунтування, що надала держава-член. Комісія може надавати спостереження протягом одного місяця з дати подання переглянутої програми, а держава-член надає Комісії всю необхідну додаткову інформацію. Відповідно до правил окремого фонду, Комісія затверджує запити щодо внесення змін і доповнень до програми якомога раніше, але не пізніше, ніж за три місяці після їх подання державою-членом, за умови, що будь-які спостереження Комісії було належним чином враховано.

Якщо зміна до програми впливає на інформацію, передбачену Угодою про партнерство, застосовується процедура, викладена в статті 16(4a).

3. Як відступ від параграфу 2, якщо запит щодо внесення змін подано до Комісії з метою повторного виділення резерву результативності після перегляду результативності, Комісія надає спостереження, лише якщо вважає, що запропоноване розподілення не відповідає застосовним правилам, не є сумісним з потребами розвитку держави-члена чи регіону, чи передбачає істотний ризик того, що цілей та завдань, що містить пропозиція, неможливо досягнути. Комісія затверджує запит щодо внесення змін і доповнень до програми якомога раніше, але не пізніше, ніж за два місяці після подання запиту державою-членом, за умови, що будь-які спостереження Комісії було належним чином враховано.

4. Як відступ від параграфу 2, конкретні процедури для внесення змін і доповнень до операційних програм може бути встановлено в Регламенті про EMFF.

5. Як відступ від параграфів 1 і 2, для програм, які підтримуються ERDF, Фондом гуртування та ESF, держава-член може переносити протягом періоду планування програм суму в розмірі до 8 % розподілення станом на 1 лютого 2020 року від пріоритету та не більше 4 % від бюджету програми до іншого пріоритету того ж фонду тієї ж програми.

Таке перенесення не впливає на попередні роки. Воно вважається не істотним та не вимагає ухвалення рішення Комісії про внесення змін до програми. Однак, воно повинно дотримуватися регуляторних вимог та ухвалюватися комітетом з моніторингу заздалегідь. Держава-член повинна повідомити Комісії переглянуті фінансові таблиці.

Стаття 31

Участь ЄІБ

1. ЄІБ може, на вимогу держав-членів, брати участь у підготовці Угоди про партнерство, а також у діяльності щодо підготовки операцій, зокрема основних проектів, фінансових інструментів і ППП.

2. Комісія може консультуватися з ЄІБ перед ухваленням Угоди про партнерство чи програм.

3. Комісія може вимагати від ЄІБ перевірити технічну якість, економічну та фінансову стабільність і життєздатність основних проектів, а також допомагати в тому, що стосується фінансових інструментів, які потрібно запровадити чи розробити.

4. Під час імплементації положень цього Регламенту Комісія може надавати ЄІБ гранти чи договори про надання послуг, що поширюються на ініціативи, які реалізовують на довгостроковій основі. Зобов'язання щодо внесків до бюджету Союзу для таких грантів або договорів про надання послуг виконують щороку.

ГЛАВА II

Місцевий розвиток під керівництвом громади

Стаття 32

Місцевий розвиток під керівництвом громади

1. Місцевий розвиток під керівництвом громади отримує підтримку від EAFRD, називається «місцевий розвиток LEADER» і може отримувати підтримку від ERDF, ESF або EMFF. Для цілей цієї Глави такі фонди далі називають «відповідні ЄСІ фонди».

2. Місцевий розвиток під керівництвом громади:

(a) зосереджується на конкретних субрегіональних територіях;

(b) керується місцевими групами дій, що складаються з представників державних і приватних місцевих соціально-економічних інтересів, серед яких, на рівні вироблення й ухвалення рішень, ані органи публічної влади, як визначено відповідно до національних правил, ані будь-яка єдина група інтересів не представляє більше 49 % прав голосу;

(c) втілюється через інтегровані та мультисекторальні територіальні стратегії місцевого розвитку;

(d) розроблений з урахуванням місцевих потреб і потенціалу та містить інноваційні елементи в місцевому контексті, мережевій взаємодії і, у відповідних випадках, співпраці.

3. Підтримку відповідними ЄСІ фондами місцевого розвитку під керівництвом громади потрібно узгоджувати та координувати між відповідними ЄСІ фондами. Це забезпечують, між іншим, через скоординоване нарощення спроможності, відбір, затвердження та фінансування стратегій місцевого розвитку під керівництвом громади та місцевих груп дій.

4. Якщо комітет із відбору стратегій місцевого розвитку під керівництвом громади, створений відповідно до статті 33(3), визначить, що для реалізації обраної стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади потрібна підтримка більш ніж з одного фонду, він може призначити відповідно до національних правил та процедур головний фонд для підтримки всіх підготовчих, поточних витрат та витрат на підвищення обізнаності згідно з пунктами (a), (d) та (e) статті 35(1) для стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.

5. Місцевий розвиток під керівництвом громади, що отримує підтримку з відповідних ЄСІ фондів, втілюють відповідно до одного чи більше пріоритетів відповідної програми чи програм згідно з правилами окремого фонду відповідних ЄСІ фондів.

Стаття 33

Стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади

1. Стратегія місцевого розвитку під керівництвом громади містить щонайменше такі елементи:

(a) означення території та населення, на які поширюється дія стратегії;

(b) аналіз потреб розвитку та потенціалу території, в тому числі аналіз сильних та слабких сторін, можливостей і загроз;

(c) опис стратегії та її цілей, опис інтегрованих і інноваційних елементів стратегії, а також ієрархію цілей, у тому числі цільові показники, що піддаються вимірюванню, для здобутків або результатів. Відносно результатів, цільові показники можуть бути виражені в кількісному чи якісному співвідношенні. Стратегія повинна бути сумісною з відповідними програмами всіх залучених відповідних ЄСІ фондів;

(d) опис процесу залучення громади до розробки стратегії;

(e) план дій, що показує, яким чином цілі перетворюються в дії;

(f) опис механізмів управління стратегією та її моніторингу, що показує спроможність місцевої групи дій впроваджувати стратегію, а також опис конкретних механізмів оцінювання;

(g) фінансовий план стратегії, в тому числі заплановане розподілення від кожного з відповідних ЄСІ фондів.

2. Держави-члени визначають критерії для відбору стратегій місцевого розвитку під керівництвом громади.

3. Стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади відбирає комітет, створений для такої цілі органом управління або відповідальними органами та затверджений органом управління або відповідальними органами.