Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 від 17 грудня 2013 року про встановлення спільної організації ринків сільськогосподарських продуктів та про скасування регламентів Комісії (ЄЕС) № 922/72, (ЄЕС) № 234/79, (ЄС) № 1037/2001 і (ЄС) № 1234/2007

Тип: Регламент

№ 1308/2013

Дата: 17 грудня 2013 р.

Статус: Чинний

02013R1308 - UA - 07.12.2021 - 007.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

(До Розділу V: "Економічне та галузеве співробітництво"

Глава 17. Сільське господарство та розвиток сільських територій)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1308/2013

від 17 грудня 2013 року

про встановлення спільної організації ринків сільськогосподарських продуктів та про скасування регламентів Комісії (ЄЕС) № 922/72, (ЄЕС) № 234/79, (ЄС) № 1037/2001 і (ЄС) № 1234/2007

(OB L 347, 20.12.2013, с. 671)

Зі змінами, внесеними:

Офіційний вісник

№

сторінка

дата

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1310/2013 від 17 грудня 2013 року

L 347

865

20.12.2013

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2016/791 від 11 травня 2016 року

L 135

24.5.2016

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2016/1166 від 17 травня 2016 року

L 193

19.7.2016

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2016/1226 від 4 травня 2016 року

L 202

28.7.2016

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2017/2393 від 13 грудня 2017 року

L 350

29.12.2017

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2020/2220 від 23 грудня 2020 року

L 437

28.12.2020

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2021/2117 від 2 грудня 2021 року

L 435

262

6.12.2021

Із виправленнями, внесеними:

Виправленням, OB L 189, 27.06.2014, с. 261 (1308/2013)

Виправленням, OB L 130, 19.05.2016, с. 9 (1308/2013)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1308/2013

від 17 грудня 2013 року

ЧАСТИНА I

ВСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

Сфера застосування

1. Цей Регламент установлює спільну організацію ринків сільськогосподарських продуктів, під якими розуміють усі продукти, наведені в додатку I до Договорів, за винятком продуктів рибальства та аквакультури, визначених у законодавчих актах Союзу щодо спільної організації ринків продуктів рибальства та аквакультури.

2. Сільськогосподарські продукти, визначені в параграфі 1, поділяються на такі сектори, наведені у відповідних частинах додатка I:

(a) зернові культури, частина I;

(b) рис, частина II;

(d) сухі корми, частина IV;

(e) насіння, частина V;

(f) хміль, частина VI;

(g) оливкова олія та оливки столові, частина VII;

(h) льон і коноплі, частина VIII;

(i) фрукти та овочі, частина IX;

(j) продукти перероблення фруктів та овочів, частина X;

(k) банани, частина XI;

(l) вино, частина XII;

(m) живі дерева та інші рослини, цибулини, коріння та аналогічні частини рослин, зрізані квіти та декоративна зелень, частина XIII;

(n) тютюн, частина XIV;

(o) яловичина та телятина, частина XV;

(p) молоко та молочні продукти, частина XVI;

(q) свинина, частина XVII;

(r) баранина та козлятина, частина XVIII;

(s) яйця, частина XIX;

(t) м'ясо свійської птиці, частина XX;

(u) етиловий спирт сільськогосподарського походження, частина XXI;

(v) продукти бджільництва, частина XXII;

(w) шовкопряди, частина XXIII;

(x) інші продукти, частина XXIV.

Стаття 2

Загальні положення Спільної аграрної політики (CAP)

Регламент (ЄС) № 1306/2013 та ухвалені відповідно до нього положення застосовуються щодо інструментів, установлених у цьому Регламенті.

Стаття 3

Терміни та означення

1. Для цілей цього Регламенту застосовуються терміни та означення для деяких секторів, установлені в додатку II.

3. Терміни та означення, установлені в Регламенті (ЄС) № 1306/2013, Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1307/2013 (1) і Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1305/2013 (2), застосовуються для цілей цього Регламенту, якщо інше не передбачено цим Регламентом.

4. Для врахування специфічних характеристик сектора рису, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 227 про внесення змін до термінів та означень для сектора рису, установлених у частині I додатка II, тією мірою, якою необхідно оновлювати терміни та означення у зв'язку зі змінами на ринку.

5. Для цілей цього Регламенту:

(a) «менш розвинуті регіони» означає регіони, визначені такими в пункті (a) першого підпараграфа статті 90(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1303/2013 (3).

(b) «несприятливе кліматичне явище, яке може бути прирівнене до стихійного лиха» означає погодні умови, як-от мороз, град, ожеледиця, дощ або посуха, які знищують більш ніж 30% середньорічного виробництва певного фермера, що обчислюють на основі попереднього трирічного періоду, або середнього виробництва за три роки, що обчислюють на основі попереднього п'ятирічного періоду без урахування найбільшого та найменшого значення.

Стаття 4

Коригування номенклатури Спільного митного тарифу, використовуваної для сільськогосподарських продуктів

За необхідності, для врахування змін до комбінованої номенклатури, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 227 про коригування опису продуктів і покликань у цьому Регламенті на товарні позиції чи товарні субпозиції комбінованої номенклатури.

Стаття 5

Коефіцієнти перетворення для рису

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких встановлено коефіцієнти перетворення для рису на різних етапах оброблення.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Стаття 6

Маркетингові роки

Установлено такі маркетингові роки:

(a) з 1 січня до 31 грудня певного року для секторів фруктів та овочів, перероблених фруктів та овочів і бананів;

(b) з 1 квітня до 31 березня наступного року для сектора сухих кормів і сектора шовкопрядів;

(i) сектора зернових культур;

(ii) сектора насіння;

(iii) сектора льону і конопель;

(iv) сектора молока та молочних продуктів;

(d) з 1 серпня до 31 липня наступного року для сектора вина;

(e) з 1 вересня до 31 серпня наступного року для сектора рису та стосовно столових оливок;

(f) з 1 жовтня до 30 вересня наступного року для сектора цукру та стосовно оливкової олії.

Стаття 7

Референтні граничні значення

1. Установлено такі референтні граничні значення:

(a) щодо сектора зернових культур: 101,31 євро за тонну - на етапі оптової торгівлі для товарів, які постачають на склад, до розвантаження;

(b) щодо рису-сирцю: 150 євро за тонну у випадку стандартної якості, визначеної в пункті А додатка III, на етапі оптової торгівлі для товарів, які постачають на склад, до розвантаження;

(i) для білого цукру: 404,4 євро за тонну;

(ii) для цукру-сирцю: 335,2 євро за тонну;

(d) щодо сектора яловичини й телятини: 2224 євро за тонну для туш самців великої рогатої худоби, що належать до класу екстер'єру/жирового покрову R3, установленого в шкалі Союзу для класифікації туш великої рогатої худоби віком від восьми місяців, зазначеній в пункті А додатка IV;

(e) щодо сектора молока та молочних продуктів:

(i) 246,39 євро за 100 кг масла;

(ii) 169,80 євро за 100 кг сухого знежиреного молока;

(f) щодо свинини: 1509,39 євро за тонну для туш свиней стандартної якості, визначеної на основі маси та вмісту пісного м'яса, установлених у шкалі Союзу для класифікації свинячих туш, зазначеній у пункті В додатка IV:

(i) туші масою від 60 до 120 кг: клас E;

(ii) туші масою від 120 до 180 кг: клас R;

(g) щодо сектора оливкової олії:

(i) 1779 євро за тонну для оливкової олії холодного пресування першого віджиму екстра класу;

(ii) 1710 євро за тонну для оливкової олії холодного пресування першого віджиму;

(iii) 1524 євро за тонну для лампової оливкової олії з кислотністю 2 градуси; ця сума знижується на 36,70 євро за тонну за кожний додатковий градус кислотності.

2. Комісія регулярно переглядає референтні граничні значення, передбачені в параграфі 1, ураховуючи об'єктивні критерії, а саме, розвиток виробництва, витрати на виробництво (особливо на засоби виробництва) та ринкові тенденції. За необхідності, референтні граничні значення оновлюють відповідно до звичайної законодавчої процедури у зв'язку з розвитком виробництва та ринків.

ЧАСТИНА II

ВНУТРІШНІЙ РИНОК

РОЗДІЛ I

РИНКОВА ІНТЕРВЕНЦІЯ

ГЛАВА I

Державна інтервенція та допомога на приватне зберігання

Секція 1

Загальні положення щодо державної інтервенції та допомоги на приватне зберігання

Стаття 8

Сфера застосування

Ця глава встановлює правила ринкової інтервенції, що стосуються:

(a) державної інтервенції, коли продукти закуповують і складують компетентні органи держав-членів, доки їх не збудуть; та

(b) надання допомоги на зберігання продуктів приватними операторами.

Стаття 9

Походження прийнятних продуктів

Продукти, прийнятні для закупівлі в рамках державної інтервенції або для надання допомоги на приватне зберігання, повинні походити із Союзу. Крім того, якщо їх отримано із сільськогосподарських культур, такі сільськогосподарські культури повинні бути зібрані в Союзі, а якщо їх отримано з молока, таке молоко повинне бути вироблене в Союзі.

Стаття 10

Шкали Союзу для класифікації туш

Шкали Союзу для класифікації туш застосовують згідно з пунктами А та В додатка IV, відповідно, у секторі яловичини й телятини щодо туш великої рогатої худоби віком вісім місяців або старше і в секторі свинини щодо свиней, яких не використовували для розведення.

У секторі баранини та козлятини держави-члени можуть застосовувати шкалу Союзу для класифікації туш овець відповідно до правил, установлених у пункті С додатка IV.

Секція 2

Державна інтервенція

Стаття 11

Продукти, прийнятні для державної інтервенції

Державна інтервенція, відповідно до умов, установлених у цій секції та будь-яких додаткових вимог та умов, які може визначити Комісія за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 19 та імплементаційних актів згідно зі статтею 20, застосовується щодо таких продуктів:

(a) м'яка пшениця, тверда пшениця, ячмінь і кукурудза;

(b) рис-сирець;

(c) свіже або охолоджене м'ясо сектора яловичини та телятини, зазначене під кодами КН 0201 10 00 та з 0201 20 20 по 0201 20 50;

(d) масло, вироблене безпосередньо і виключно із пастеризованих вершків, отриманих безпосередньо і виключно з коров'ячого молока на затвердженому в Союзі підприємстві, у якому мінімальний вміст молочного жиру становить 82 мас. %, а максимальний вміст води - 16 мас. %;

(e) сухе знежирене молоко найвищої якості, виготовлене з коров'ячого молока на затвердженому в Союзі підприємстві методом розпилення, у якому мінімальний вміст білка становить 34,0 % знежиреної сухої речовини.

Стаття 12

Періоди державної інтервенції

Державна інтервенція здійснюється щодо:

(a) м'якої пшениці, з 1 жовтня до 31 травня;

(b) твердої пшениці, ячменю і кукурудзи протягом усього року;

(d) яловичини та телятини протягом усього року;

(e) масла та сухого знежиреного молока з 1 лютого до 30 вересня.

Стаття 13

Відкриття і закриття державної інтервенції

1. Протягом періодів, зазначених у статті 12, державна інтервенція:

(a) повинна бути відкрита для м'якої пшениці, масла і сухого знежиреного молока;

(b) може бути відкрита Комісією на підставі імплементаційних актів для твердої пшениці, ячменю, кукурудзи та рису-сирцю (у тому числі конкретних сортів і видів рису-сирцю), якщо цього вимагає ситуація на ринку. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

(c) може бути відкрита Комісією для сектора яловичини і телятини на підставі імплементаційних актів, ухвалених без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3), якщо впродовж репрезентативного періоду, визначеного відповідно до пункту (c) першого параграфа статті 20, середня ринкова ціна в державі-члені або в регіоні держави-члена, яку було зафіксовано на основі шкали Союзу для класифікації туш великої рогатої худоби, зазначеної в пункті А додатка IV, є нижчою ніж 85% референтного граничного значення, установленого в пункті (d) статті 7(1).

2. Комісія може ухвалити імплементаційні акти про закриття державної інтервенції для сектора яловичини та телятини, якщо впродовж репрезентативного періоду, визначеного відповідно до пункту (c) першого параграфа статті 20, умови, передбачені в пункті (c) параграфа 1 цієї статті, більше не виконуються. Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3).

Стаття 14

Закупівля за фіксованою ціною або в рамках тендера

Якщо державну інтервенцію відкрито згідно зі статтею 13(1), заходи щодо встановлення закупівельних цін на продукти, зазначені в статті 11, а також, у відповідних випадках, заходи щодо кількісних обмежень, якщо закупівлю здійснюють за фіксованою ціною, ухвалює Рада відповідно до статті 43(3) ДФЄС.

Стаття 15

Ціна в рамках державної інтервенції

1. Ціна в рамках державної інтервенції означає:

(a) ціну, за якою повинні бути закуплені продукти в рамках державної інтервенції, якщо їх закуповують за фіксованою ціною; або

(b) максимальну ціну, за якою продукти, прийнятні для державної інтервенції, можуть бути закуплені, якщо їх закуповують у рамках тендера.

2. Заходи щодо фіксування рівня ціни в рамках державної інтервенції, у тому числі сум підвищень та знижень, ухвалює Рада відповідно до статті 43(3) ДФЄС.

Стаття 16

Загальні принципи збуту продуктів, закуплених у рамках державної інтервенції

1. Збут продуктів, закуплених у рамках державної інтервенції, здійснюють таким чином, щоб:

(a) уникнути будь-якого порушення рівноваги на ринку,

(b) забезпечити рівний доступ до товарів та однакове ставлення до покупців, та

2. Продукти, закуплені в рамках державної інтервенції, можна збувати шляхом надання їх у розпорядження системи заходів з постачання харчових продуктів для найзнедоленіших осіб у Союзі, передбаченої у відповідних правових актах Союзу. У таких випадках, облікова вартість таких продуктів повинна бути на рівні відповідної встановленої в рамках державної інтервенції ціни, зазначеної в статті 15(2) цього Регламенту.

2a. Держави-члени повідомляють Комісії всю інформацію, необхідну для моніторингу дотримання принципів, установлених у параграфі 1.

3. Щороку Комісія публікує інформацію щодо умов, на яких закуплені в рамках державної інтервенції продукти було закуплено або продано попереднього року. Така інформація повинна включати відповідні обсяги, а також ціни купівлі та продажу.

Секція 3

Допомога на приватне зберігання

Стаття 17

Прийнятні продукти

Допомогу на приватне зберігання можна надавати відповідно до умов, установлених у цій секції, та будь-яких додаткових вимог та умов, які ухвалює Комісія за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 18(1) або статтею 19 та імплементаційних актів згідно зі статтею 18(2) або статтею 20, щодо таких продуктів:

(a) білий цукор;

(b) оливкова олія та оливки столові;

(d) свіже чи охолоджене м'ясо великої рогатої худоби віком вісім місяців або старше;

(e) масло, вироблене з вершків, отриманих безпосередньо і виключно з коров'ячого молока;

(f) сир;

(g) сухе знежирене молоко, виготовлене з коров'ячого молока;

(h) свинина;

(i) баранина та козлятина.

Пункт (f) першого параграфа обмежується сиром, що має охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 1151/2012, зберігання якого триває довше за період дозрівання, установлений у специфікації продукту, зазначеній у статті 7 указаного регламенту, та/або період дозрівання, що сприяє підвищенню цінності сиру.

Стаття 18

Умови надання допомоги

1. Щоб забезпечити прозорість ринку, Комісію уповноважено, коли це необхідно, ухвалювати згідно зі статтею 227 делеговані акти про встановлення умов, на яких вона може вирішити надати допомогу на приватне зберігання продуктів, наведених у статті 17, з урахуванням:

(a) середніх зафіксованих ринкових цін Союзу, а також відповідних референтних граничних значень і виробничих витрат для відповідних продуктів; та/або

(b) необхідності вчасно реагувати на особливо складну ринкову ситуацію або економічні зміни, які мають значний негативний вплив на маржу у секторі.

2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про:

(a) надання допомоги на приватне зберігання продуктів, наведених у статті 17, з урахуванням умов, зазначених у параграфі 1 цієї статті;

(b) обмеження надання допомоги на приватне зберігання.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

3. Заходи щодо встановлення фіксованого розміру допомоги на приватне зберігання, передбачені в статті 17, ухвалює Рада відповідно до статті 43(3) ДФЄС.

Секція 4

Загальні положення щодо державної інтервенції та допомоги на приватне зберігання

Стаття 19

Делеговані повноваження

1. Щоб гарантувати, що продукти, які закуплені в рамках державної інтервенції або до яких застосовується допомога на приватне зберігання, є придатними для довгострокового зберігання і мають належну, прийнятну і товарну якість, а також щоб урахувати особливі характеристики різних секторів для цілей забезпечення результативного за витратами здійснення державної інтервенції та приватного зберігання, Комісію уповноважено згідно зі статтею 227 ухвалювати делеговані акти про встановлення вимог та умов, яким повинні відповідати такі продукти, додатково до вимог, установлених у цьому Регламенті. Такі вимоги і умови повинні бути націлені на те, щоб гарантувати стосовно закуплених і складованих продуктів:

(a) їхню якість з точки зору параметрів якості, груп якості, класів якості, категорій, характеристик і віку продуктів;

(b) їх прийнятність з точки зору кількості, пакования, включно з маркованням, збереження, попередніх договорів про зберігання, затвердження підприємств і стадії продуктів, до яких застосовується ціна в рамках державної інтервенції та допомога на приватне зберігання.

2. Щоб урахувати особливі характеристики сектора зернових культур і сектора рису-сирцю, Комісія повинна бути уповноважена відповідно до статті 227 ухвалювати делеговані акти про встановлення критеріїв якості, які стосуються як закупівлі, так і продажу м'якої і твердої пшениці, ячменю, кукурудзи та рису-сирцю.

3. Щоб забезпечити належну місткість складських приміщень та ефективність системи державної інтервенції з огляду на результативність витрат, розповсюдження та доступ для операторів, а також щоб підтримувати якість продуктів, закуплених у рамках державної інтервенції для збуту наприкінці періоду зберігання, Комісію уповноважено відповідно до статті 227 ухвалювати делеговані акти про встановлення:

(a) вимог, яким повинні відповідати складські приміщення для всіх продуктів, на які поширюється державна інтервенція;

(b) правил зберігання продуктів у межах і поза межами держави-члена, відповідальної за такі продукти, та правил поводження з ними з огляду на митні збори і будь-які інші суми, що їх надають чи стягують відповідно до Спільної аграрної політики.

4. Щоб забезпечити бажаний вплив допомоги на приватне зберігання на ринок, Комісію уповноважено відповідно до статті 227 ухвалювати делеговані акти про встановлення:

(a) правил та умов, які застосовують, якщо кількість складованих продуктів є меншою за кількість, указану в договорі;

(b) умов здійснення авансової виплати такої допомоги;

(c) умов, відповідно до яких може бути вирішено, що продукти, на які поширюються договори про приватне зберігання, можна повторно реалізовувати чи збувати.

5. Щоб забезпечити належне функціонування систем державної інтервенції та приватного зберігання, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 227, ухвалювати делеговані акти, які:

(a) передбачають застосування тендерних процедур, що гарантують рівний доступ до товарів та однакове ставлення до операторів;

(b) установлюють додаткові умови, які повинні виконувати оператори, щоб полегшити дієве управління системою та її контролювання для держав-членів та операторів;

6. Щоб ураховувати технічний прогрес і потреби секторів, зазначених у статті 10, а також потребу стандартизувати представлення різних продуктів для цілей підвищення прозорості ринку, запису цін і застосування заходів ринкової інтервенції, Комісію уповноважено відповідно до статті 227 ухвалювати делеговані акти, які:

(a) адаптують та оновлюють положення додатка IV про шкали Союзу для класифікації, ідентифікації та представлення туш;

(b) установлюють додаткові положення щодо класифікації, у тому числі кваліфікованими класифікаторами, щодо визначення класів якості, у тому числі автоматизованими методами, щодо ідентифікації, зважування та маркування туш, а також щодо розрахунку середніх цін Союзу та зважувальних коефіцієнтів, що їх використовують для розрахунку таких цін;

(c) установлюють у секторі яловичини та телятини відступи від положень і спеціальні відступи, що їх держави-члени можуть дозволяти бойням, на яких забивають незначну кількість великої рогатої худоби, та додаткові положення для відповідних продуктів, у тому числі щодо класів екстер'єру/жирового покрову, а в секторі баранини - додаткові положення, які стосуються маси, кольору м'яса та жирового покрову, і критеріїв класифікації легких ягнят;

(d) надають державам-членам дозвіл не застосовувати шкалу класів якості для класифікації свинячих туш та дозвіл використовувати критерії оцінювання, додаткові до маси та очікуваного вмісту пісного м'яса, або встановлюють відступи від такої шкали.

Стаття 20

Виконавчі повноваження відповідно до експертної процедури

Комісія ухвалює імплементаційні акти про встановлення заходів, необхідних для однакового застосування цієї глави. Такі інструменти можуть, зокрема, стосуватися:

(a) сум, які повинен сплатити оператор, якщо продукти, постачені в рамках державної інтервенції, не відповідають мінімальним вимогам якості;

(b) установлення мінімальної місткості складських приміщень, використовуваних у рамках інтервенції;

(d) доставки продуктів, які будуть закуплені в рамках державної інтервенції, транспортних витрат, які покладаються на оферента, приймання продуктів організаціями-платниками та оплати;

(e) різних операцій, пов'язаних з процесом обвалювання м'яса для сектора яловичини та телятини;

(f) практичних заходів, пов'язаних з пакуванням, реалізацією та маркуванням продуктів;

(g) процедур затвердження підприємств, які виробляють масло та сухе знежирене молоко, для цілей цієї глави;

(h) надання будь-яких дозволів на зберігання за межами території держави-члена, у якій продукти були закуплені та складовані;

(i) продажу або збуту продуктів, закуплених у рамках державної інтервенції, зокрема з огляду на ціни продажу, умов вилучення зі зберігання, подальшого використання чи призначення вилучених зі зберігання продуктів, у тому числі процедур, які стосуються продуктів, наданих на ринку для використання в програмі, зазначеній у статті 16(2), включно з передачею між державами-членами;

(j) у випадку продуктів, закуплених у рамках державної інтервенції, положень щодо можливості для держав-членів продавати під свою власну відповідальність невеликі кількості залишків, що зберігаються, або кількості, які більше не можна повторно упаковувати чи стан яких погіршився;

(k) щодо приватного зберігання, укладення та змісту договорів між компетентним органом держави-члена і заявниками;

(l) розміщення та утримання продуктів у рамках приватного зберігання і їх вилучення зі зберігання;

(m) тривалості періоду приватного зберігання та положень, відповідно до яких такі періоди, якщо вони визначені в договорах, можуть бути скорочені чи продовжені;

(n) процедур, яких необхідно дотримуватися у випадку закупівлі за фіксованою ціною, включно з порядком внесення та розміром забезпечення, або у випадку надання заздалегідь фіксованої допомоги на приватне зберігання;

(o) використання тендерних процедур для державної інтервенції і для приватного зберігання, зокрема щодо:

(i) подання оферт або тендерних пропозицій та мінімальної кількості для заявки чи подання;

(ii) порядку внесення та розміру забезпечення; та

(iii) вибору оферт, що забезпечує надання переваги тим з них, які є найвигіднішими для Союзу, і залишає при цьому можливість не визначати переможця для укладення договору;

(p) впровадження шкал Союзу для класифікації туш великої рогатої худоби, туш свиней та овець;

(q) представлення туш та половин туш, відмінне від представлення, визначеного в пункті А.IV додатка IV для встановлення ринкових цін;

(r) коригувальних коефіцієнтів, що їх держави-члени повинні застосовувати і використовувати для інакшого представлення туш великої рогатої худоби та овець у випадку, якщо еталонне представлення не використовується;

(s) практичних заходів щодо маркування класифікованих туш та розрахування Комісією середньозваженої ціни на туші великої рогатої худоби, туші свиней та овець в Союзі;

(t) надання дозволу державам-членам передбачати щодо свиней, забитих на їхній території, інакше представлення туш свиней, ніж зазначено в пункті B.III додатка IV, якщо виконано одну з таких умов:

(i) звичайна комерційна практика на їхній території відрізняється від стандартного представлення, визначеного в першому підпараграфі пункту B.III додатка IV;

(ii) це гарантовано технічними вимогами;

(iii) всі шкури з туш знято в однаковий спосіб;

(u) положень про перевірку на місцях застосування класифікації туш в державах-членах комітетом Союзу, до складу якого входять експерти Комісії та експерти, призначені державами-членами, для забезпечення точності та надійності класифікації туш. Такі положення передбачають, що витрати, пов'язані з діяльністю з перевірки, повинен нести Союз.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Стаття 21

Інші виконавчі повноваження

Комісія ухвалює імплементаційні акти для надання державам-членам дозволу на використання щодо ягнят з масою туш менше ніж 13 кг, як відступ від пункту C.III додатка IV, таких критеріїв класифікації:

(a) маса туші;

(b) колір м'яса;

Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3).

ГЛАВА II

Схеми допомоги

Секція 1

Допомога на постачання фруктів і овочів та молока і молочних продуктів у заклади освіти

Стаття 22

Цільова група

Схема допомоги для покращення розповсюдження сільськогосподарських продуктів та покращення харчових звичок, спрямована на дітей, які регулярно відвідують дитячі садочки, підготовчі групи або початкові та середні школи, що перебувають під управлінням компетентних органів держав-членів або визнані такими органами.

Стаття 23

Допомога на постачання фруктів та овочів і молока у школи, супутні освітні заходи та пов'язані витрати

1. Допомога Союзу надається для дітей у навчальних закладах, зазначених у статті 22:

(a) на постачання та розповсюдження прийнятних продуктів, зазначених у параграфах 3, 4 та 5 цієї статті;

(b) на супутні освітні заходи; і

(c) на покриття певних супутніх витрат, пов'язаних із обладнанням, інформуванням громадськості, моніторингом та оцінюванням, а також, якщо такі витрати не підпадають під дію пункту (a) цього підпараграфа, логістикою та розповсюдженням.

Рада відповідно до статті 43(3) ДФЄС установлює обмеження на частку допомоги Союзу, що покриває заходи та витрати, зазначені в пунктах (b) та (c) першого підпараграфа цього параграфа.

2. Для цілей цієї секції:

(a) «фрукти і овочі для шкіл» означає продукти, зазначені в пункті (a) параграфа 3 та в пункті (a) параграфа 4;

(b) «молоко для шкіл» означає продукти, зазначені в пункті (b) параграфа 3 та в пункті (b) параграфа 4, а також продукти, зазначені в додатку V.

3. Держави-члени, які бажають взяти участь у схемі допомоги, запровадженої відповідно до параграфа 1 («програма для шкіл»), та які подають запит на надання відповідної допомогу Союзу, з урахуванням національних обставин, надають пріоритет розповсюдженню продуктів, що належать до однієї з чи обох таких груп:

(a) фрукти і овочі, а також свіжі продукти сектора бананів;

(b) питне молоко, а також види такого молока, що не містять лактозу.

4. Незважаючи на параграф 3, для сприяння споживанню окремих продуктів та/або задоволення особливих харчових потреб дітей на своїй території, держави-члени можуть передбачити розповсюдження продуктів, що належать до однієї чи обох таких груп:

(a) продукти перероблення овочів і фруктів, окрім продуктів, зазначених у пункті (a) параграфа 3;

(b) сир, сир кисломолочний, йогурт та інші кисломолочні продукти без додання смако-ароматичних добавок, фруктів, горіхів або какао, окрім продуктів, зазначених у пункті (b) параграфа 3.

5. У випадках, коли держави-члени вважають це необхідним для досягнення цілей програми для шкіл та цілей, викладених у стратегіях, зазначених у параграфі 8, вони можуть доповнювати розповсюдження продуктів, зазначених у параграфах 3 та 4, продуктами, перелік яких подано в додатку V.

У таких випадках допомога Союзу виплачується тільки за молочний компонент розповсюдженого продукту. Такий молочний компонент повинен становити не менше ніж 90 мас. % для продуктів, що належать до категорії I додатка V, та 75 мас. % для продуктів, що належать до категорії II додатка V.

Рівень допомоги Союзу, яку виплачують за молочний компонент, фіксує Рада відповідно до статті 43(3) ДФЄС.

6. Продукти, що їх розповсюджують за програмою для шкіл, не повинні містити будь-який з таких складників:

(a) додані цукри;

(b) додана сіль;

(d) додані підсолоджувачі;

(e) додані штучні підсилювачі смаку та аромату Е 620-Е 650, визначені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1333/2008 (4).

Незважаючи на перший підпараграф цього параграфа, будь-яка держава-член, після отримання відповідного дозволу від своїх національних органів, відповідальних за охорону здоров'я та харчування, згідно зі своїми національними процедурами може вирішити, що прийнятні продукти, зазначені в параграфах 4 та 5, можуть містити обмежені кількості доданого цукру, доданої солі та/або доданих жирів.

7. Окрім продуктів, зазначених у параграфах 3, 4 та 5 цієї статті, держави-члени можуть передбачити включення інших сільськогосподарських продуктів в рамках супутніх освітніх заходів, зокрема тих, що зазначені в пунктах (g) та (v) статті 1(2).

8. Умовою участі в програмі для шкіл є складення державою-членом перед тим, як вона братиме участь у програмі для шкіл, і в подальшому кожні шість років, на національному або регіональному рівні, стратегії реалізації програми. Орган, відповідальний за розроблення стратегії на національному або регіональному рівні, може вносити до стратегії зміни, зокрема з урахуванням моніторингу і оцінювання, а також досягнутих результатів. У стратегії повинні щонайменше бути визначені потреби, які необхідно задовольнити, градація потреб з точки зору пріоритетів, цільова група, очікувані результати та, якщо це можливо, кількісні показники, яких необхідно досягнути відносно початкової ситуації, а також визначені найдоцільніші заходи та дії для досягнення зазначених цілей.

Стратегія може містити конкретні елементи, що стосуються реалізації програми для шкіл, зокрема елементи, призначені для спрощення управління нею.

9. Держави-члени повинні визначити у своїх стратегіях список усіх продуктів, що їх будуть постачати за програмою для шкіл шляхом звичайного розповсюдження або в рамках супутніх освітніх заходів. Без обмеження параграфа 6, вони також повинні забезпечити належне залучення своїх національних органів, відповідальних за охорону здоров'я та харчування, до складання такого списку, або належне затвердження такими органами такого списку відповідно до національних процедур.

10. Держави-члени повинні, для забезпечення дієвості програми для шкіл, передбачити супутні освітні заходи, які можуть включати, між іншим, заходи та діяльність, спрямовані на відновлення зв'язку дітей із сільським господарством за допомогою певних видів діяльності, як-от відвідування ферм, та розповсюдження більшої різноманітності сільськогосподарських продуктів, зазначених у параграфі 7. Такі заходи також можуть бути спрямовані на поширення серед дітей знань про пов'язані питання, такі як здорові харчові звички, місцеві харчові ланцюги, органічне землеробство, стале виробництво або боротьба з харчовими відходами.

11. Держави-члени вибирають продукти, що їх розповсюджуватимуть або включатимуть до супутніх освітніх заходів, на основі об'єктивних критеріїв, серед яких повинен бути один або декілька з таких: міркування щодо здоров'я та довкілля, сезонність, різноманітність та наявність місцевого чи регіонального виробництва - надаючи пріоритет, наскільки це можливо, продуктам, що походять із Союзу. Держави-члени можуть заохочувати, зокрема, місцеві або регіональні закупівлі, органічні продукти, короткі ланцюги постачання або екологічні вигоди, включно зі сталим пакованням, та, у відповідних випадках, продукти, визнані в рамках схем якості, встановлених Регламентом (ЄС) № 1151/2012.

Держави-члени можуть у своїх стратегіях враховувати пріоритетність раціонального використання природних ресурсів та міркування щодо справедливої торгівлі.

Стаття 23а

Положення щодо фінансування

1. Без обмеження параграфа 4 цієї статті, допомога за програмою для шкіл, виділена на розповсюдження продуктів, супутні освітні заходи та пов'язані витрати, зазначені в статті 23(1), не повинна перевищувати 220804135 євро на навчальний рік. У межах цієї загальної суми допомога не повинна перевищувати:

(a) для фруктів та овочів для шкіл: 130608466 євро на навчальний рік;

(b) для молока для шкіл: 90195669 євро на навчальний рік.

2. Допомогу, зазначену в параграфі 1, виділяють кожній державі-члену з урахуванням:

(a) кількості дітей віком від шести до десяти років у відповідній державі-члені;

(b) ступеня розвитку регіонів у відповідній державі-члені, щоб забезпечити виділення більшої допомоги менш розвиненим регіонам та малим Егейським островам у розумінні статті 1(2) Регламенту (ЄС) № 229/2013; та

(c) стосовно молока для шкіл, окрім критеріїв, згаданих у пунктах (a) та (b), - історичного використання допомоги Союзу для постачання молока та молочних продуктів дітям.

Кошти, виділені державам-членам, повинні забезпечити виділення більшої допомоги найвіддаленішим регіонам, зазначеним у статті 349 ДФЄС, щоб урахувати специфічну ситуацію таких регіонів з постачанням продуктів та сприяти такому постачанню між найвіддаленішими регіонами, які знаходяться в географічній близькості один до одного.

Кошти, виділені на молоко для шкіл на основі застосування критеріїв, установлених у цьому параграфі, повинні забезпечувати право держав-членів отримувати принаймні мінімальну суму допомоги Союзу на одну дитину у віковій групі, зазначеній у пункті (a) першого підпараграфа.

Заходи щодо встановлення орієнтовних та остаточних сум виділених коштів та перерозподілення допомоги Союзу на фрукти і овочі та молоко для шкіл вживаються Радою відповідно до статті 43(3) ДФЄС.

3. Держави-члени, які бажають взяти участь у програмі для шкіл, повинні щорічно подавати запит на отримання допомоги Союзу із зазначенням суми, необхідної на фрукти і овочі для шкіл, та суми, необхідної на молоко для шкіл, які вони хочуть розповсюдити.

4. Не перевищуючи загальної суми 220804135 євро, установленої в параграфі 1, будь-яка держава-член може перерахувати один раз на навчальний рік до 20 % одної або іншої орієнтовної суми виділених їй коштів.

Такий відсоток може бути збільшений до 25 % для держав-членів, до складу яких входять найвіддаленіші регіони, зазначені в статті 349 ДФЄС, а також в інших, належним чином обґрунтованих випадках, як-от тих, у яких державі-члену потрібно вирішити конкретну ринкову ситуацію в секторі, на який поширюється програма для шкіл, приділяючи особливу увагу низькому споживанню однієї з двох груп продуктів або іншим суспільним змінам.

Перерахування можна здійснити або:

(a) до встановлення остаточних сум виділених коштів на наступний навчальний рік між орієнтовними сумами виділених державі-члену коштів; або

(b) після початку навчального року між остаточними сумами виділених державі-члену коштів, якщо такі суми було встановлено для відповідної держави-члена.

Перерахування, зазначені в пункті (a) третього підпараграфа, не можна здійснювати з орієнтовної суми виділених коштів для групи продуктів, щодо яких відповідна держава-член подала запит на отримання суми, яка перевищує орієнтовну суму виділених їй коштів. Держави-члени повідомляють Комісії суму будь-яких перерахувань між орієнтовними сумами виділених коштів.

5. Програма для шкіл не повинна обмежувати будь-які окремі національні програми для шкіл, які не суперечать законодавству Союзу. Допомогу Союзу, передбачену в статті 23, можна використовувати для розширення сфери застосування чи дієвості будь-яких наявних національних програм для шкіл або систем заходів з розповсюдження для шкіл, що забезпечують фрукти та овочі для шкіл і молоко для шкіл, але така допомога не повинна замінити собою фінансування існуючих національних програм, за винятком програми з безкоштовного розповсюдження харчування для дітей у навчальних закладах. Якщо держава-член вирішує розширити сферу застосування існуючої національної програми для шкіл або зробити її дієвішою шляхом подання запиту про надання допомоги Союзу, вона повинна вказати в стратегії, зазначеній у статті 23(8), як саме це буде досягнуто.

6. Держави-члени можуть окрім допомоги Союзу надавати національну допомогу для фінансування програми для шкіл.

Держави-члени можуть фінансувати таку допомогу за рахунок оподаткування відповідного сектора або за рахунок будь-якого іншого внеску приватного сектора.

7. Союз також може фінансувати, відповідно до статті 6 Регламенту (ЄС) № 1306/2013, інформаційні заходи, заходи з інформування громадськості, моніторингу і оцінювання, що стосуються програми для шкіл, включно із заходами з підвищення обізнаності громадськості про цілі програми, а також пов'язані заходи з мережевої співпраці, спрямовані на обмін досвідом та кращою практикою для полегшення реалізації програми та управління нею.

Комісія може розробити відповідно до статті 24(4) цього Регламенту загальний ідентифікатор чи графічні елементи для покращення наочності програми для шкіл.

8. Держави-члени, що беруть участь у програмі для шкіл, повинні інформувати громадськість на території шкіл або в інших відповідних місцях про свою залученість до програми і той факт, що вона субсидується Союзом. Держави-члени можуть використовувати будь-які відповідні рекламні інструменти, які можуть включати плакати, тематичні веб-сайти, інформаційні графічні матеріали та інформаційні і просвітницькі кампанії. Держави-члени забезпечують додану вартість і наочність програми для шкіл Союзу відносно надання інших харчових продуктів у навчальних закладах.

Стаття 24

Делеговані повноваження

1. Щоб сприяти здоровим харчовим звичкам дітей та забезпечити спрямування допомоги в рамках програми для шкіл на дітей, що належать до цільової групи, зазначеної в статті 22, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 стосовно правил щодо:

(a) додаткових критеріїв стосовно відповідності цільової групи, зазначеної у статті 22, встановленим вимогам;

(b) затвердження та відбору державами-членами заявників на отримання допомоги;

2. Щоб забезпечити ефективне та цільове використання коштів Союзу та сприяти реалізації програми для шкіл, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227, які стосуються:

(a) визначення витрат та заходів, які є прийнятними для допомоги Союзу;

(b) зобов'язання держав-членів здійснювати моніторинг та оцінювання дієвості їхньої програми для шкіл.

3. Щоб ураховувати науковий прогрес, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 для доповнення списку штучних підсилювачів смаку та аромату, зазначених у пункті (e) першого підпараграфа статті 23(6).

Щоб забезпечити відповідність продуктів, розповсюджуваних відповідно до статті 23(3), (4) та (5), цілям програми для шкіл, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 для визначення максимальних рівнів доданого цукру, доданої солі та доданих жирів, які держави-члени можуть дозволяти відповідно до другого підпараграфа статті 23(6) і які є технічно необхідними для підготування або виготовлення перероблених продуктів.

4. Щоб підвищити обізнаність про програму для шкіл та збільшити наочність допомоги Союзу, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227, що зобов'язують держави-члени, які беруть участь у програмі для шкіл, чітко інформувати громадськість про той факт, що вони отримують підтримку Союзу для реалізації програми, у тому числі стосовно:

(a) у відповідних випадках, встановлення конкретних критеріїв щодо представлення, композиції, розміру та дизайну загального ідентифікатора або графічних елементів;

(b) конкретних критеріїв, пов'язаних з використанням інструментів інформування громадськості.

5. Щоб забезпечити додану вартість та наочність програми для шкіл, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 щодо правил розповсюдження продуктів у зв'язку із забезпеченням навчальних закладів іншим харчуванням.

6. Беручи до уваги необхідність забезпечити відображення допомоги Союзу в ціні, за якою продукти є доступними в рамках програми для шкіл, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227, що зобов'язують держави-члени пояснювати в своїх стратегіях, яким чином цього буде досягнуто.

Стаття 25

Виконавчі повноваження відповідно до експертної процедури

Комісія може за допомогою імплементаційних актів ухвалювати заходи, необхідні для застосування положень цієї секції, зокрема стосовно:

(a) інформації, яка повинна міститися в стратегіях держав-членів;

(b) заяв на отримання допомоги та платежів, у тому числі спрощення процедур, що випливають із загальних рамок програми для шкіл;

(d) подання, формату та змісту щорічних заяв на отримання допомоги, звітів про моніторинг та оцінювання державами-членами, які беруть участь у програмі для шкіл;

(e) застосування статті 23а(4), у тому числі щодо термінів для перерахувань, а також подання, формату та змісту повідомлень про перерахування.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Секція 2

Допомога в секторі оливкової олії та столових оливок

Стаття 29

Програми підтримки сектора оливкової олії та столових оливок

1. Союз фінансує трирічні робочі програми, що їх повинні розробити організації виробників, визнані згідно зі статтею 152, асоціації організацій виробників, визнані згідно зі статтею 156, або міжгалузеві організації, визнані відповідно до статті 157, в одній або декількох з таких сфер:

(a) моніторинг ринку та управління ринком у секторі оливкової олії та столових оливок;

(b) поліпшення впливу вирощування оливок на довкілля;

(d) покращення якості виробництва оливкової олії та столових оливок;

(e) система простежуваності, сертифікація та охорона якості оливкової олії та столових оливок, зокрема моніторинг якості оливкової олії, яку продають кінцевим споживачам, під управлінням національних адміністрацій;

(f) поширення інформації про заходи, які проводять організації виробників, асоціації організацій виробників або міжгалузеві організації для покращення якості оливкової олії та столових оливок.

Робочі програми, розроблені на період з 1 квітня 2021 року, повинні закінчуватися до 31 грудня 2022 року.

2. Фінансування Союзом робочих програм, зазначених у параграфі 1, на 2020 рік, становить:

(a) 11098000 євро для Греції;

(b) 576000 євро для Франції;

Фінансування Союзом робочих програм, зазначених у параграфі 1, як для 2021, так і для 2022, становить:

(a) 10666000 євро для Греції;

(b) 554000 євро для Франції;

3. Максимальне фінансування Союзом робочих програм, зазначених у параграфі 1, дорівнює сумам, що їх утримують держави-члени. Максимальне фінансування прийнятних витрат становить:

(a) 75 % для діяльності в галузях, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) параграфа 1;

(b) 75 % для інвестицій в основний капітал та 50 % для інших видів діяльності у сфері, зазначеній у пункті (d) параграфа 1;

(c) 75 % для робочих програм, що здійснюються щонайменше в трьох третіх країнах або державах-членах, що не є виробниками, визнаними організаціями, зазначеними в параграфі 1, з щонайменше двох держав-членів, які є виробниками у сферах, зазначених у пунктах (e) та (f) параграфа 1, а також 50 % для інших видів діяльності в зазначених сферах.

Додаткове фінансування в розмірі до 50 % витрат, що їх не покриває фінансування Союзу, забезпечує держава-член.

Стаття 30

Делеговані повноваження

Для забезпечення ефективного та дієвого використання допомоги ЄС, передбаченої в статті 29, а також для поліпшення якості виробництва оливкової олії та столових оливок Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 стосовно:

(a) по відношенню до сфер, зазначених у статті 29(1), спеціальних заходів, які можуть бути профінансовані за рахунок допомоги Союзу, а також діяльності та витрат, які не можуть бути профінансовані за рахунок такої допомоги;

(b) мінімальної суми коштів з фінансування Союзу, які держава-член виділяє на конкретні сфери;

(c) вимоги вносити забезпечення у випадках, коли подають заявку на затвердження робочої програми і коли здійснюють авансову виплату допомоги;

(d) критеріїв, що їх повинні враховувати держави-члени під час відбору і затвердження робочих програм.

Стаття 31

Виконавчі повноваження відповідно до експертної процедури

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення заходів, необхідних для застосування положень цієї секції, стосовно:

(a) реалізації робочих програм та внесення змін до таких програм;

(b) виплат допомоги, включно з виплатами допомоги авансом;

(c) порядку внесення та розміру забезпечення у випадках, коли подають заявку на затвердження робочих програм і коли здійснюють авансову виплату допомоги.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Секція 3

Допомога в секторі фруктів та овочів

Стаття 32

Операційні фонди

1. Організації виробників у секторі фруктів та овочів та/або асоціації таких організацій можуть створювати операційний фонд. Такий фонд фінансується за рахунок:

(a) фінансових внесків від:

(i) членів організації виробників та/або власне організації виробників; або

(ii) асоціацій організацій виробників через членів таких асоціацій;

(b) фінансової допомоги Союзу, що може бути надана організаціям виробників або асоціаціям таких організацій, якщо вони представляють операційну програму або часткову операційну програму, управляють нею та реалізують її відповідно до умов, які Комісія повинна ухвалити за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 37 та імплементаційних актів згідно зі статтею 38.

2. Операційні фонди необхідно використовувати виключно для фінансування операційних програм, що були подані на розгляд державам-членам та затверджені ними.

Стаття 33

Операційні програми

1. Тривалість операційних програм у секторі фруктів та овочів становить мінімум три роки і максимум п'ять років. Вони повинні містити щонайменше дві з цілей, зазначених в пункті (c) статті 152(1), або дві з таких цілей:

(a) планування виробництва, включаючи прогнозування та подальше відстежування виробництва і споживання;

(b) поліпшення якості продуктів, свіжих або перероблених;

(d) просування продуктів, свіжих або перероблених;

(e) екологічні заходи, особливо ті, що стосуються води, та методи виробництва, які є безпечними для довкілля, включно з органічним землеробством;

(f) запобігання кризам та управління ними, включаючи надання консультаційної підтримки іншим організаціям виробників, асоціаціям виробників, групам виробників або окремим виробникам.

Операційні програми необхідно подавати на затвердження державам-членам.

Операційні програми, для яких після 29 грудня 2020 року буде ухвалено продовження відповідно до максимальної тривалості п'ять років, як зазначено у першому підпараграфі, можуть бути продовжені лише до 31 грудня 2022 року.

Як відступ від першого підпараграфа, нові операційні програми, ухвалені після 29 грудня 2020 року, повинні мати максимальну тривалість три роки.

2. Асоціації організацій виробників також можуть подавати цілісні або часткові операційні програми, які складаються із заходів, що їх визначають, але не здійснюють, організації-члени в рамках їхніх операційних програм. Операційні програми асоціацій організацій виробників регулюються тими ж правилами, що й операційні програми організацій виробників, і розглядаються з операційними програмами організацій-членів.

З цією метою держави-члени забезпечують:

(a) фінансування заходів, передбачених операційними програмами асоціацій організацій виробників, повністю за рахунок внесків організацій-членів такої асоціацій, і отримання таких коштів з операційних фондів згаданих організацій-членів;

(b) визначення в операційній програмі кожної з організацій-членів заходів та відповідних фінансових внесків;

3. Запобігання кризам та управління ними, як зазначено в пункті (f) першого підпараграфа параграфа 1, повинно бути пов'язаним з уникненням кризових ситуацій та подоланням таких ситуацій на ринках фруктів та овочів, і в цьому контексті повинно охоплювати:

(a) інвестиції, спрямовані на ефективніше управління введеними в обіг обсягами;

(b) навчальні заходи та обмін кращою практикою;

(c) просування та комунікацію, включаючи дії та діяльність, спрямовані та диверсифікацію і консолідацію на ринках фруктів і овочів, як у превентивних цілях, так і під час кризи;

(d) надання підтримки для покриття адміністративних витрат на створення пайових інвестиційних фондів та грошових внесків для поповнення пайових інвестиційних фондів після сплати компенсацій членам-виробникам, що зазнали значного скорочення доходів в результаті несприятливих ринкових умов;

(e) повторне насаджування фруктових садів, якщо воно є необхідним після обов'язкового викорчовування з санітарних або фітосанітарних причин відповідно до інструкції компетентного органу держави-члена;

(f) вилучення з обігу;

(g) збирання зеленого врожаю або не збирання фруктів та овочів;

(h) страхування врожаю;

(i) надання консультативної підтримки іншим організаціям виробників, асоціаціям організацій виробників, групам виробників або окремим виробникам.

Підтримка страхування врожаю сприяє убезпеченню доходів виробників у разі збитків, спричинених стихійними лихами, несприятливими кліматичними умовами, хворобами або нашестями шкідників.

Договори страхування повинні вимагати, щоб бенефіціари уживали необхідних заходів із запобігання ризикам.

Заходи із запобігання кризам та управління ними, включаючи будь-яке погашення основної суми та відсотків, зазначених у п'ятому підпараграфі, не повинні перевищувати одну третину витрат у рамках операційної програми.

Для фінансування заходів із запобігання кризам та управління ними організації виробників можуть брати позики на комерційних умовах. У такому випадку погашення основної суми та відсотків за такими позиками може становити частину операційної програми і, отже, може бути прийнятним для фінансової допомоги Союзу згідно зі статтею 34. Будь-які конкретні заходи в рамках запобігання кризам та управління ними можна фінансувати як за рахунок таких позик, так і безпосередньо, або використовуючи обидва варіанти.

4. Для цілей цієї секції:

(a) «збирання зеленого врожаю» означає повне збирання на певній території недозрілих, непридатних для продажу продуктів, які не були пошкоджені до збирання зеленого врожаю через кліматичні причини, хвороби чи інші причини;

(b) «незбирання» означає припинення поточного виробничого циклу у відповідному секторі, коли продукт добре розвинений і має належну, прийнятну і товарну якість. Руйнування продуктів через кліматичне явище або хворобу не вважається незбиранням.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб:

(a) операційні програми включали два або більше природоохоронних заходи, або

(b) щонайменше 10 % витрату рамках операційних програм спрямовували на природоохоронні заходи.

Природоохоронні заходи повинні враховувати вимоги щодо агро-екологічно-кліматичних зобов'язань або зобов'язання щодо органічного землеробства, установлені в статті 28(3) та статті 29(2) та (3) Регламенту (ЄС) № 1305/2013.

Якщо щонайменше 80 % виробників, які є членами організації виробників, повинні дотримуватись одного або декількох однакових агро-екологічно-кліматичних зобов'язань або зобов'язань щодо органічного землеробства, передбачених у статті 28(3) та статті 29(2) та (3) Регламенту (ЄС) № 1305/2013, кожне з таких зобов'язань розглядають як природоохоронний захід, зазначений у пункті (a) першого підпараграфа цього параграфа.

Підтримка природоохоронних заходів, зазначених у першому підпараграфі цього параграфа, включає відшкодування додаткових витрат та недоотриманого доходу, що є наслідками такого заходу.

6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиції, які підвищують тиск на довкілля, дозволялися лише в ситуаціях, коли існують дієві гарантії захисту довкілля від такого тиску.

Стаття 34

Фінансова допомога Союзу

1. Фінансова допомога Союзу дорівнює фактично сплаченій сумі фінансових внесків, зазначених у пункті (a) статті 32(1), і обмежується у розмірі 50 % фактично понесених витрат.

2. Фінансова допомога Союзу обмежується 4,1 % вартості реалізованої продукції кожної організації виробників або асоціації організацій виробників.

Однак, у випадку організацій виробників такий відсоток можна збільшити до 4,6 % вартості реалізованої продукції, за умови що суму, яка перевищує 4,1 % вартості реалізованої продукції, використовують лише для заходів із запобігання кризам та управління ними.

У випадку асоціацій організацій виробників такий відсоток можна збільшити до 4,7 % вартості реалізованої продукції, за умови що суму, яка перевищує 4,1 % вартості реалізованої продукції, використовують лише для заходів із запобігання кризам та управління ними, що їх здійснює асоціація організацій виробників від імені її членів.

3. На прохання організації виробників, обмеження в розмірі 50 %, передбачене у параграфі 1, збільшують до 60% для операційної програми або частини операційної програми, яка задовольняє щонайменше одну з таких умов:

(a) її подали на розгляд декілька організацій виробників Союзу, що провадять свою діяльність у різних державах-членах у рамках транснаціональних програм;

(b) її подали на розгляд одна чи кілька організацій виробників, залучених до програм, що їх реалізують на міжгалузевій основі;

(c) вона поширюється лише на конкретну підтримку виробництва органічних продуктів, що підпадають під сферу регулювання Регламенту Ради (ЄС) № 834/2007 (5);

(d) вона є першою програмою, поданою на розгляд визнаною організацією виробників, яка виникла в результаті злиття двох визнаних організацій виробників;

(e) вона є першою програмою, поданою на розгляд визнаною асоціацією організацій виробників;

(f) її подали на розгляд організації виробників у державах-членах, у яких організації виробників реалізують менш ніж 20 % фруктової та овочевої продукції;

(g) її подала на розгляд організація виробників в одному з найвіддаленіших регіонів Союзу, зазначених у статті 349 ДФЄС.

4. Обмеження в розмірі 50 %, передбачене у параграфі 1, збільшують до 100 % у таких випадках:

(a) вилучення з обігу фруктів та овочів, обсяг яких не перевищує 5 % обсягу реалізованої продукції кожної організації виробників і які збувають шляхом:

(i) безкоштовного розповсюдження серед благодійних організацій та фондів, затверджених для такої мети державами-членами, для використання у їхній діяльності з надання допомоги особам, права яких на отримання державної допомоги визнані в національному праві, зокрема через брак необхідних засобів існування; або

(ii) безкоштовного розповсюдження в пенітенціарних закладах, школах, публічних закладах освіти, установах, зазначених у статті 22, дитячих оздоровчих таборах, лікарнях та будинках для людей похилого віку, визначених державами-членами, які повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб кількості продуктів, що їх розповсюджують таким чином, були додатковими до кількостей, які зазвичай закуповують такі установи;

(b) дії, пов'язані з наданням консультаційної підтримки іншим організаціям виробників або групам виробників, визнаним відповідно до статті 125е Регламенту (ЄС) № 1234/2007 або статті 27 Регламенту (ЄС) № 1305/2013, за умови, що такі організації або групи походять з регіонів держав-членів, зазначених у статті 35(1) цього Регламенту, або окремим виробникам.

Стаття 35

Національна фінансова допомога

1. У регіонах держав-членів, у яких ступінь організованості виробників сектору фруктів та овочів є суттєво нижчим за середні показники у Союзі, держави-члени можуть надавати організаціям виробників національну фінансову допомогу, що дорівнює максимум 80 % фінансових внесків, зазначених у пункті (a) статті 32(1), в розмірі до 10 % вартості реалізованої продукції такої організації виробників. Ця допомога є додатковою до операційного фонду.

2. Ступінь організації виробників у регіоні держави-члена вважається суттєво нижчим за середні показники у Союзі, якщо середній рівень організації становив менше 20 % протягом трьох послідовних років, що передують імплементації операційної програми. Ступінь організації розраховують як вартість фруктової та овочевої продукції, отриманої у відповідному регіоні та реалізованої організаціями виробників, асоціаціями виробників, організаціями груп виробників, визнаними відповідно до статті 125e Регламенту (ЄС) № 1234/2007 або статті 27 Регламенту (ЄС) № 1305/2013, поділену на загальну вартість фруктової та овочевої продукції, отриманої в регіоні.

3. Держави-члени, що надають національну фінансову допомогу відповідно до параграфа 1, повинні інформувати Комісію про регіони, що задовольняють критерії, зазначені в параграфі 2, та національну фінансову допомогу, надану організаціям виробників у таких регіонах.

Стаття 36

Національні рамки та національна стратегія для операційних програм

1. Держави-члени встановлюють національні рамки, що містять загальні умови щодо природоохоронних заходів, зазначених у статті 33(5). Такі рамки передбачають, зокрема, що такі заходи повинні відповідати обумовленим вимогам, зазначеним у Регламенті (ЄС) № 1305/2013, зокрема вимогам, установленим у статті 3 зазначеного регламенту.

Держави-члени подають свої запропоновані рамки на розгляд Комісії, яка за допомогою імплементаційних актів, ухвалених без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3), може протягом трьох місяців після подання вимагати внесення змін, якщо вважає, що пропозиція не сприяє досягненню цілей, поставлених у статті 191 ДФЄС та в сьомій екологічній програмі Союзу. Інвестиції в приватні господарства, що їх підтримують у рамках операційних програм, повинні також відповідати згаданим цілям.

2. Кожна держава-член розробляє національну стратегію щодо сталих операційних програм на ринку фруктів та овочів. Така стратегія включає:

(a) аналіз ситуації з точки зору сильних і слабких сторін та потенціалу розвитку;

(b) обґрунтування обраних пріоритетів;

(d) оцінювання операційних програм;

(e) зобов'язання організацій виробників щодо звітування.

Національна стратегія також інтегрує в себе національні рамки, зазначені в параграфі 1.

3. Параграфи 1 та 2 не застосовують до держав-членів, у яких немає визнаних організацій виробників.

Стаття 37

Делеговані повноваження

Для забезпечення ефективної, цільової та сталої підтримки організацій виробників та їх асоціацій у секторі фруктів та овочів Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про встановлення правил щодо:

(a) операційних фондів та операційних програм, що стосуються:

(i) розрахункових сум, рішень організацій виробників та їх асоціацій щодо грошових внесків та використання операційних фондів;

(ii) заходів, дій, витрат, а також адміністративних витрат та витрат на персонал, які повинні бути включені або виключені в рамках оперативних програм, зміни таких програм та додаткових вимог, що їх визначатимуть держави-члени;