Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 від 15 березня 2017 року про офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, що провадиться для забезпечення застосування положень харчового та кормового права, правил щодо здоров'я і благополуччя тварин, здоров'я рослин та засобів захисту рослин, внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС), регламентів Ради (ЄС), директив Ради, та про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС), директив Ради та Рішення Ради (Регламент про офіційний контроль)

Тип: Регламент

№ 2017/625

Дата: 15 березня 2017 р.

Статус: Чинний

02017R0625 - UA -14.12.2019 - 001.002

Цей текст слугує суто засобом документування та не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex

(До Розділу IV "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею"

Глава 4. Санітарні та фітосанітарні заходи)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2017/625

від 15 березня 2017 року

про офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, що провадиться для забезпечення застосування положень харчового та кормового права, правил щодо здоров'я і благополуччя тварин, здоров'я рослин та засобів захисту рослин, внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 999/2001, (ЄС) № 396/2005, (ЄС) № 1069/2009, (ЄС) № 1107/2009, (ЄС) № 1151/2012, (ЄС) № 652/2014, (ЄС) 2016/429 та (ЄС) 2016/2031, регламентів Ради (ЄС) № 1/2005 та (ЄС) № 1099/2009 та директив Ради 98/58/ЄС, 1999/74/ЄС, 2007/43/ЄС, 2008/119/ЄС та 2008/120/ЄС, та про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 854/2004 та (ЄС) № 882/2004, директив Ради 89/608/ ЄЕС, 89/662/ЄЕС, 90/425/ЄЕС, 91/496/ЄЕС, 96/23/ЄС, 96/93/ЄС та 97/78/ЄС та Рішення Ради 92/438/ЄЕС (Регламент про офіційний контроль)

(Текст стосується ЄЕП)

(ОВ L 095 07.04.2017, с. 1)

Зі змінами, внесеними:

Офіційний вісник

№

сторінка

дата

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2019/478 від 14 січня 2019 року

L 82

25.03.2019

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2019/2127 від 10 жовтня 2019 року

L 321

111

12.12.2019

Із виправленнями, внесеними:

Виправленням, ОВ L 137, 24.05.2017, с. 40 (2017/625)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2017/625

від 15 березня 2017 року про офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, що провадиться для забезпечення застосування положень харчового та кормового права, правил щодо здоров'я і благополуччя тварин, здоров'я рослин та засобів захисту рослин, внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 999/2001, (ЄС) № 396/2005, (ЄС) № 1069/2009, (ЄС) № 1107/2009, (ЄС) № 1151/2012, (ЄС) № 652/2014, (ЄС) 2016/429 та (ЄС) 2016/2031, регламентів Ради (ЄС) № 1/2005 та (ЄС) № 1099/2009 та директив Ради 98/58/ЄС, 1999/74/ЄС, 2007/43/ЄС, 2008/119/ЄС та 2008/120/ЄС, та про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 854/2004 та (ЄС) № 882/2004, директив Ради 89/608/ЄЕС, 89/662/ЄЕС, 90/425/ЄЕС, 91/496/ЄЕС, 96/23/ЄС, 96/93/ЄС та 97/78/ЄС та Рішення Ради 92/438/ЄЕС (Регламент про офіційний контроль)

(Текст стосується ЄЕП)

РОЗДІЛ I

ПРЕДМЕТ, СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ І ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ

Стаття 1

Предмет та сфера застосування

1. Цей Регламент встановлює правила для:

(a) здійснення офіційного контролю та іншої офіційної діяльності компетентними органами держав-членів;

(b) фінансування офіційного контролю;

(c) надання адміністративної допомоги та співпраці між державами-членами з метою правильного застосування правил, зазначених у параграфі 2;

(d) здійснення Комісією контролю державах-членах та у третіх країнах;

(e) встановлення вимог до тварин та товарів, що надходять до Союзу з третіх країн;

(f) запровадження комп'ютеризованої інформаційної системи для управління інформацією і даними, пов'язаними зі здійсненням офіційного контролю.

2. Цей Регламент застосовується до офіційного контролю, що його здійснюють для перевірки відповідності нормам, встановленим на рівні Союзу або держав-членів, стосовно застосування законодавства Союзу в таких сферах:

(a) харчові продукти та безпечність харчових продуктів, цілісність та непорушність на будь-якій стадії виробництва, перероблення та розповсюдження харчових продуктів, включно з правилами, спрямованими на забезпечення добросовісних практик у торгівлі та захисті інтересів і поінформованості споживачів, а також виробництво і використання матеріалів та предметів, що контактують із харчовими продуктами;

(b) навмисне вивільнення у довкілля генетично модифікованих організмів (ГМО) з метою виробництва харчових продуктів і кормів;

(c) корми та безпечність кормів на будь-якій стадії їх виробництва, перероблення, розповсюдження та використання, включно з правилами, спрямованими на забезпечення добросовісних практик у торгівлі та захист інтересів і поінформованість споживачів;

(d) вимоги до здоров'я тварин;

(e) запобігання та мінімізація ризиків для здоров'я людей і тварин, зумовлених побічними продуктами тваринного походження та похідними продуктами;

(f) вимоги до благополуччя тварин;

(g) захисні заходи від шкідливих організмів рослин;

(h) вимоги до введення в обіг та використання засобів захисту рослин, а також стале використання пестицидів, за винятком обладнання для внесення пестицидів;

(i) органічне виробництво та маркування органічних продуктів;

(j) використання та маркування охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей.

3. Цей Регламент не застосовується до офіційного контролю, що його здійснюють з метою перевірки відповідності вимогам, встановленим у правилах, зазначених у параграфі 2, якщо такі вимоги застосовуються до тварин та товарів, що їх ввозять на територію Союзу або експортують з неї.

4. Цей Регламент не застосовується до офіційного контролю з метою перевірки відповідності:

(a) Регламенту (ЄС) № 1308/2013; однак, цей Регламент застосовується до перевірок згідно зі статтею 89 Регламенту (ЄС) № 1306/2013, якщо такі перевірки покликані виявляти імовірні шахрайські або оманливі практики стосовно стандартів реалізації, зазначених у статтях 73-91 Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(b) Директиві Європейського Парламенту і Ради 2010/63/ЄС (1);

5. Статті 4, 5, 6, 8, стаття 12(2) та (3), статті 15, 18-27, 31-34, 37-42 та 78, статті 86-108, пункт (b) статті 112, стаття 130 та статті 131-141 застосовуються до іншої офіційної діяльності, яку компетентні органи здійснюють відповідно до цього Регламенту або відповідно до правил, зазначених у параграфі 2 цієї статті.

Стаття 2

Офіційний контроль та інша офіційна діяльність

1. Для цілей цього Регламенту термін «офіційний контроль» означає заходи, що їх здійснюють компетентні органи, делеговані органи або фізичні особи, яким відповідно до цього Регламенту було делеговано певні завдання щодо здійснення офіційного контролю, спрямованих на перевірку:

(a) дотримання операторами положень цього Регламенту та правил, зазначених у статті 1(2); та

(b) відповідності тварин або товарів вимогам, встановленим у правилах, зазначених у статті 1(2), включно з виданням офіційних сертифікатів або офіційних підтверджень.

2. Для цілей цього Регламенту термін «інша офіційна діяльність» означає заходи, крім офіційного контролю, що їх здійснюють компетентні органи, делеговані органи або фізичні особи, яким відповідно до цього Регламенту та відповідно до правил у статті 1(2) було делеговано певні види іншої офіційної діяльності, включно з видами діяльності, спрямованими на перевірку наявності хвороб тварин або шкідливих організмів рослин, запобігання їх поширенню або обмеження їх поширення, викорінення таких хвороб тварин або шкідливих організмів рослин, надання дозволів, а також видачу офіційних сертифікатів або офіційних підтверджень.

Стаття 3

Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) «харчове право» означає харчове право, як означено у пункті (1) статті 3 Регламенту (ЄС) № 178/2002;

(2) «кормове право» означає закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, що регулюють кормові продукти загалом та безпечність кормів зокрема, як на рівні Союзу, так і на національному рівні на будь-якій стадії виробництва, перероблення та розповсюдження або використання кормів;

(3) «компетентні органи» означає:

(a) центральні органи держави-члена, відповідальні за організацію офіційного контролю та іншої офіційної діяльності відповідно до цього Регламенту та правил, зазначених у статті 1(2);

(b) будь-який інший орган, на який було покладено відповідальність за такі питання;

(4) «орган контролю органічних продуктів» означає публічну адміністративну організацію, яка займається питаннями органічного виробництва та маркування органічних продуктів у державі-члені, якій компетентні органи повністю або частково передали свої повноваження щодо застосування Регламенту Ради (ЄС) № 834/2007 (3), в тому числі, залежно від випадку, відповідний орган третьої країни або орган, який веде діяльність у третій країні;

(5) «делегований орган» означає окрему юридичну особу, якій компетентні органи делегували певні завдання офіційного контролю або певні завдання, пов'язані з іншою офіційною діяльністю;

(6) «процедури верифікації контролю» означає механізми і дії, запроваджені та здійснювані компетентними органами з метою забезпечення послідовності та дієвого офіційного контролю та іншої офіційної діяльності;

(7) «система контролю» означає систему, що включає компетентні органи та ресурси, структури, механізми та процедури, запроваджені у державі-члені з метою здійснення офіційного контролю відповідно до вимог цього Регламенту та згідно з правилами, зазначеними у статтях 18-27;

(8) «план контролю» означає опис, зміст якого визначений компетентними органами, що містить інформацію про структуру та організацію системи офіційного контролю, про її функціонування та визначений детальний план здійснення офіційного контролю на певний період для кожної сфери, що регулюється правилами, визначеними у статті 1(2);

(9) «тварини» означає тварин, як означено в пункті (1) статті 4 Регламенту (ЄС) 2016/429;

(10) «хвороба тварин» означає хворобу, як означено в пункті (16) статті 4 Регламенту (ЄС) 2016/429;

(11) «товари» означає будь-що, що підпадає під одне чи більше правил, зазначених у статті 1(2), крім тварин;

(12) «харчові продукти» означає харчові продукти, як означено в статті 2 Регламенту (ЄС) № 178/2002;

(13) «кормові продукти» або «корми» означає корми, як означено у пункті (4) статті 3 Регламенту (ЄС) № 178/2002;

(14) «побічні продукти тваринного походження» означає побічні продукти тваринного походження, як означено у пункті (1) статті 3 Регламенту (ЄС) № 1069/2009;

(15) «похідні продукти» означає похідні продукти, як означено у пункті (2) статті 3 Регламенту (ЄС) № 1069/2009;

(16) «рослини» означає рослини, як означено в пункті (1) статті 2 Регламенту (ЄС) 2016/2031;

(17) «шкідливі організми рослин» означає шкідливі організми, як означено в статті 1(1) Регламенту (ЄС) 2016/2031;

(18) «засоби захисту рослин» означає засоби захисту рослин, як означено у статті 2(1) Регламенту (ЄС) № 1107/2009;

(19) «продукти тваринного походження» означає продукти тваринного походження, як означено у пункті 8.1 додатка I до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 853/2004 (4);

(20) «зародкові продукти» означає зародкові продукти, як означено в пункті (28) статті 4 Регламенту (ЄС) 2016/429;

(21) «рослинні продукти» означає рослинні продукти, як означено в пункті (2) статті 2 Регламенту (ЄС) 2016/2031;

(22) «інші предмети» означає інші предмети, як означено в пункті (5) статті 2 Регламенту (ЄС) 2016/2031;

(23) «небезпечний фактор» означає будь-який чинник або стан, що потенційно може мати негативний вплив на здоров'я людей, тварин чи рослин, благополуччя тварин або довкілля;

(24) «ризик» означає потенційну імовірність негативного впливу на здоров'я людей, тварин чи рослин, благополуччя тварин або довкілля, та тяжкість такого впливу з причини існування певного небезпечного фактора;

(25) «офіційна сертифікація» означає процедуру, за якою компетентні органи здійснюють перевірку на відповідність одній або більше вимог, встановлених у правилах, зазначених у статті 1(2);

(26) «уповноважена на засвідчення службова особа» означає:

(a) будь-яку посадову особу, уповноважену компетентними органами на підписання офіційних сертифікатів, виданих такими органами; або

(b) будь-яку іншу фізичну особу, уповноважену компетентними органами на підписання офіційних сертифікатів відповідно до правил, зазначених у статті 1(2);

(27) «офіційний сертифікат» означає паперовий чи електронний документ, підписаний уповноваженою на засвідчення службовою особою, який підтверджує відповідність одній або більше вимог, встановлених у правилах, зазначених у статті 1(2);

(28) «офіційне підтвердження» означає етикетку, позначку або іншу форму підтвердження, виданих операторами у рамках спеціальної процедури офіційного контролю під наглядом компетентних органів або самими компетентними органами, та надання підтвердження відповідності одній або більше вимогам, встановленим у цьому Регламенті або у правилах, зазначених у статті 1(2);

(29) «оператор» означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що підпадає під один або більше обов'язків, передбачених у правилах, зазначених у статті 1(2);

(30) «аудит» означає систематичне та незалежне дослідження для визначення того, наскільки діяльність та пов'язані результати такої діяльності відповідають запланованим заходам, наскільки ефективно застосовуються такі заходи та наскільки вони підходять для досягнення відповідних цілей;

(31) «рейтинг» означає класифікацію операторів на основі їх оцінювання на відповідність рейтинговим критеріям;

(32) «офіційний ветеринар» означає лікаря ветеринарної медицини, призначеного компетентним органом, або як штатного працівника, або інакше, та який має належну кваліфікацію для здійснення офіційного контролю та іншої офіційної діяльності відповідно до цього Регламенту та відповідних правил, зазначених у статті 1(2);

(33) «офіційний фітосанітарний інспектор» означає фізичну особу, призначену компетентним органом, або як штатного працівника, або інакше, та яка пройшла належну підготовку для здійснення офіційного контролю та іншої офіційної діяльності відповідно до цього Регламенту та відповідних правил, зазначених у пункті (g) статті 1(2);

(34) «специфічний ризиковий матеріал» означає специфічний ризиковий матеріал, як означено в пункті (g) статті 3(1) Регламенту (ЄС) № 999/2001;

(35) «тривале перевезення» означає тривале перевезення, як означено в пункті (g) статті 2 Регламенту (ЄС) № 1/2005;

(36) «обладнання для внесення пестицидів» означає обладнання для внесення пестицидів, як означено в пункті (4) статті 3 Директиви 2009/128/ЄС;

(37) «відправлення» означає певну кількість тварин або товару, на які поширюється дія одного офіційного сертифіката, офіційного підтвердження або будь-якого іншого документа, яких транспортують тими самими транспортними засобами та які походять з тієї самої території або третьої країни та, крім товарів, що підпадають під дію правил, зазначених у пункті (g) статті 1(2), які належать до того самого типу, класу або опису;

(38) «пункт прикордонного контролю» означає місце та об'єкти, які належать йому, призначені державою-членом для здійснення офіційного контролю, передбачений у статті 47(1);

(39) «пункт вибуття» означає пункт прикордонного контролю або будь-яке інше місце, визначене державою-членом, у якому покидають митну територію Союзу тварини, які підпадають під дію Регламенту (ЄС) № 1/2005;

(40) «надходження до Союзу», «прибуття до Союзу», «ввезення до Союзу» або «ввезення на територію Союзу» означає дію із ввезення тварин та товарів на одну з територій, що перелічені в додатку I цього Регламенту, з-поза меж цих територій, крім як у зв'язку з правилами, зазначеними у пункті (g) статті 1(2), для яких під цим терміном необхідно розуміти дію із ввезення товарів на «територію Союзу», як означено в другому підпараграфі статті 1(3) Регламенту (ЄС) 2016/2031;

(41) «перевірка документів» означає вивчення офіційних сертифікатів, офіційних підтверджень та інших документів, включно з документами комерційного характеру, які повинні в обов'язковому порядку супроводжувати відправлення, як передбачено правилами, зазначеними у статті 1(2), статтею 56(1) або імплементаційними актами, ухваленими відповідно до статей 77(3), 126(3), 128(1) та 129(1);

(42) «перевірка тотожності» означає візуальне інспектування для перевірки того, що вміст та марковання відправлення, включно з позначками на тваринах, пломбами та транспортними засобами, відповідають інформації, наведеній в офіційних сертифікатах, офіційних підтвердженнях та в інших документах, що його супроводжують;

(43) «фізична перевірка» означає перевірку тварин або товарів та, у відповідних випадках, перевірки паковання, транспортних засобів, марковання і температури, відбір зразків для аналізів, випробувань або діагностики та будь-які інші перевірки, необхідні для перевірки відповідності правилам, зазначеним у статті 1(2);

(44) «транзит» означає переміщення з однієї третьої країни до іншої третьої країни із проїздом під митним наглядом через одну з територій, перелічених у додатку I, або з однієї з територій, перелічених у додатку I, на іншу територію, наведену в переліку в додатку I, після проїзду через територію третьої країни, крім як у зв'язку з правилами, зазначеними у пункті (g) статті 1(2), для яких під цим терміном необхідно розуміти одне з такого:

(a) переміщення з однієї третьої країни до іншої третьої країни, як визначено у першому підпараграфі статті 1(3) Регламенту (ЄС) 2016/2031, із проїздом під митним наглядом через «територію Союзу», як визначено у другому підпараграфі статті 1(3) зазначеного Регламенту; або

(b) переміщення із «території Союзу» на іншу частину «території Союзу», як визначено у другому підпараграфі статті 1(3) Регламенту (ЄС) 2016/2031, із проїздом через територію третьої країни, як визначено у першому підпараграфі статті 1(3) зазначеного Регламенту;

(45) «нагляд з боку митних органів» означає митний нагляд, як означено у пункті (27) статті 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 (5);

(46) «контроль з боку митних органів» означає митний контроль, як означено у пункті (3) статті 5 Регламенту (ЄС) № 952/2013;

(47) «офіційне затримання» означає процедуру, у рамках якої компетентні органи забезпечують, щоб тварини та товари, які є предметом офіційного контролю, до ухвалення рішення про їх призначення не були переміщені або не зазнавали будь-якого втручання; цей термін включає зберігання операторами відповідно до інструкцій та під контролем компетентних органів;

(48) «журнал поїздки» означає документ, визначений у пунктах 1-5 додатка II до Регламенту (ЄС) № 1/2005;

(49) «офіційний представник» означає представника компетентних органів, який пройшов підготовку згідно з вимогами, встановленими статтею 18, та працевлаштований для виконання певних завдань офіційного контролю або певних завдань, пов'язаних із іншою офіційною діяльність;

(50) «м'ясо та їстівні м'ясні субпродукти» означає, для цілей пункту (a) статті 49(2) цього Регламенту, продукти, перелічені у підгрупах 0201-0208 глави 2 секції I частини II додатка I до Регламенту Ради (ЄЕС) № 2658/87 (6);

(51) «позначка придатності» означає позначку, яку наносять після здійснення офіційного контролю, зазначеного у пунктах (a) та (c) статті 18(2), та яка підтверджує той факт, що м'ясо є придатним для споживання людиною.

РОЗДІЛ II

ОФІЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ ТА ІНША ОФІЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ДЕРЖАВАХ-ЧЛЕНАХ

ГЛАВА I

Компетентні органи

Стаття 4

Призначення компетентних органів

1. Для кожної сфери, що її регулюють правила, зазначені у статті 1(2), держави-члени призначають компетентний орган або органи, на які вони покладають відповідальність за організацію або здійснення офіційного контролю та іншої офіційної діяльності.

2. Якщо для однієї сфери на національному, регіональному або місцевому рівні держави-члени покладають відповідальність за організацію або здійснення офіційного контролю чи іншої офіційної діяльності на більше ніж один компетентний орган, або якщо компетентним органам, призначеним відповідно до параграфа 1, дозволено у рамках такого призначення передавати конкретні повноваження щодо здійснення офіційного контролю або іншої офіційної діяльності іншим органам публічної влади, держава-член:

(a) забезпечує дієву та ефективну координацію між усіма залученими органами, а також послідовність та ефективність здійснення офіційного контролю або іншої офіційної діяльності по всій своїй території; та

(b) відповідно до конституційних вимог держави-члена призначає єдиний орган, відповідальний за координацію співпраці та зв'язки з Комісією й іншими державами-членами з питань офіційного контролю та іншої офіційної діяльності, здійснюваних у кожній зі сфер, що регулюються правилами, зазначеними у статті 1(2).

3. Компетентні органи, відповідальні за перевірку відповідності правилам, зазначеним у пункті (i) статті 1(2), можуть покладати певні повноваження, пов'язані зі здійсненням офіційного контролю або іншої офіційної діяльності, на один або більше органів контролю органічних продуктів. У таких випадках вони присвоюють кодовий номер кожному з них.

4. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про контактні дані та про будь-які зміни стосовно:

(a) компетентних органів, призначених відповідно до параграфа 1;

(b) єдиних органів, призначених відповідно до пункту (b) параграфа 2;

(d) делегованих органів, зазначених у статті 28(1).

Держави-члени також повинні зробити інформацію, зазначену в першому підпараграфі, доступною для широкої громадськості, в тому числі й у мережі Інтернет.

Стаття 5

Загальні зобов'язання компетентних органів та органів контролю органічних продуктів

1. Компетентні органи та органи контролю органічних продуктів повинні:

(a) запровадити процедури та/або механізми для забезпечення здійснення ефективного та належного офіційного контролю та іншої офіційної діяльності;

(b) запровадити процедури та/або механізми для забезпечення неупередженості, якості та послідовності офіційного контролю та іншої офіційної діяльності на всіх рівнях;

(c) запровадити процедури та/або механізми для забезпечення відсутності будь-якого конфлікту інтересів персоналу, який бере участь у здійсненні офіційного контролю та іншої офіційної діяльності;

(d) мати в наявності належні лабораторні потужності для проведення аналізів, випробувань та діагностики, або мати доступ до таких лабораторних потужностей;

(e) мати в наявності достатню кількість достатньо кваліфікованого та досвідченого персоналу для ефективного і дієвого здійснення офіційного контролю та іншої офіційної діяльності, або мати доступ до такого кваліфікованого персоналу;

(f) мати достатні потужності та обладнання, та забезпечувати його належне технічне обслуговування з метою ефективного і дієвого здійснення персоналом офіційного контролю та іншої офіційної діяльності;

(g) мати законні повноваження на здійснення офіційного контролю та іншої офіційної діяльності, а також на вчинення дій, передбачених цим Регламентом та правилами, зазначеними у статті 1(2);

(h) запровадити юридичні процедури для забезпечення того, щоб персонал мав доступ до приміщень і документів операторів мірою, необхідною для належного виконання ними своїх завдань;

(i) запровадити плани дій у разі надзвичайних ситуацій, та бути готовим виконувати такі плани у разі виникнення надзвичайної ситуації, у відповідних випадках, згідно з правилами, зазначеними у статті 1(2).

2. Будь-яке призначення офіційного ветеринара повинне здійснюватися у письмовій формі та повинне визначати заходи офіційного контролю, іншої офіційної діяльності та пов'язані завдання, для яких здійснюється призначення. Вимоги до персоналу компетентних органів, передбачені у цьому Регламенті, включно з вимогою відсутності будь-якого конфлікту інтересів, застосовуються також і до офіційних ветеринарів.

3. Будь-яке призначення офіційного фітосанітарного інспектора повинне здійснюватися у письмовій формі та повинне визначати заходи офіційного контролю, іншої офіційної діяльності та пов'язані завдання, для яких здійснюється призначення. Вимоги до персоналу компетентних органів, передбачені у цьому Регламенті, включно з вимогою відсутності будь-якого конфлікту інтересів, застосовуються також і до офіційних фітосанітарних інспекторів.

4. Персонал, який здійснює офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, повинен:

(a) пройти належну підготовку у своїй сфері компетенції, щоб виконувати свої зобов'язання компетентно та здійснювати офіційний контроль та іншу офіційну діяльність в узгоджений спосіб;

(b) підтримувати обізнаність у питаннях, що належать до його компетенції, та проходити регулярну додаткову підготовку мірою необхідності; та

(c) проходити підготовку з предметних питань, визначених у главі I додатка II, та щодо зобов'язань компетентних органів, які випливають з цього Регламенту, у відповідних випадках.

Компетентні органи, органи контролю органічних продуктів та делеговані органи розробляють та запроваджують програми підготовки для забезпечення того, щоб персонал, який здійснює офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, пройшов підготовку, зазначену в пунктах (a), (b) та (c).

5. Якщо більше ніж один підрозділ компетентного органу є компетентним у здійсненні офіційного контролю або іншої офіційної діяльності, повинно бути забезпечено дієву та ефективну координацію і співпрацю між такими різними підрозділами.

Стаття 6

Аудити компетентних органів

1. Щоб забезпечити відповідність цьому Регламенту, компетентні органи повинні проводити внутрішні аудити або замовляти зовнішні аудити та вживати належних заходів за результатами таких аудитів.

2. Аудити, зазначені у параграфі 1, повинні проходити незалежну перевірку та проводитися у прозорий спосіб.

Стаття 7

Право на оскарження

Рішення, ухвалені компетентними органами відповідно до статті 55, статті 66(3) та (6), статті 67, пункту (b) статті 137(3), та статті 138(1) і (2), стосовно фізичних або юридичних осіб, можуть бути оскаржені такими особами у порядку, передбаченому національним правом.

Право на оскарження не впливає на зобов'язання компетентних органів стосовно вчинення невідкладних дій для усунення чи стримання ризиків для здоров'я людей, тварин або рослин, благополуччя тварин або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і для довкілля згідно з цим Регламентом та згідно з правилами, зазначеними у статті 1(2).

Стаття 8

Зобов'язання компетентних органів щодо забезпечення конфіденційності

1. Із урахуванням положень параграфа 3 компетентні органи повинні не розкривати інформацію, отриману під час виконання ними своїх зобов'язань у контексті офіційного контролю та іншої офіційної діяльності, перед третіми особами у випадках, коли згідно з національним законодавством або законодавством Союзу така інформація за своїм характером належить до професійної таємниці.

З цією метою держави-члени повинні забезпечити встановлення належних обов'язків щодо конфіденційності для персоналу та інших фізичних осіб, задіяних у здійсненні офіційного контролю та іншої офіційної діяльності.

2. Параграф 1 також застосовується до органів контролю органічних продуктів, делегованих органів та фізичних осіб, яким були делеговані конкретні завдання з офіційного контролю, а також до офіційних лабораторій.

3. Крім випадків, коли існує переважний суспільний інтерес у розкритті інформації, що належить до професійної таємниці згідно з параграфом 1, та без обмеження ситуацій, у яких розкриття вимагається законодавством Союзу або національним законодавством, така інформація повинна включати інформацію, розкриття якої призвело б до порушення:

(a) мети інспектувань, розслідувань або аудитів;

(b) захисту комерційних інтересів оператора або будь-якої іншої фізичної або юридичної особи; або

4. Компетентні органи при встановленні існування переважного суспільного інтересу у розкритті інформації, що належить до професійної таємниці згідно з параграфом 1, між іншим повинні брати до уваги можливі ризики для здоров'я людей, тварин чи рослин або для довкілля, а також характер, серйозність та масштаб таких ризиків.

5. Обов'язки щодо забезпечення конфіденційності, передбачені у цій статті, не забороняють компетентним органам публікувати або в інший спосіб оприлюднювати для широкої громадськості інформацію про результати офіційного контролю щодо окремих операторів за умови, - якщо при цьому не відбувається обмеження ситуацій, за яких розкриття вимагається законодавством Союзу або національним законодавством, - що виконано такі умови:

(a) залученому оператору надано можливість подати коментарі до інформації, яку компетентний орган має намір опублікувати або в інакший спосіб оприлюднити для широкої громадськості, до опублікування такої інформації або надання доступу до неї, з урахуванням невідкладності ситуації; та

(b) інформація, яка публікується або в інакший спосіб оприлюднюється для широкої громадськості, враховує коментарі, подані залученим оператором, або інформація публікується чи оприлюднюється разом з такими коментарями.

ГЛАВА II

Офіційний контроль

Секція I

Загальні вимоги

Стаття 9

Загальні правила стосовно офіційного контролю

1. Компетентні органи здійснюють офіційний контроль усіх операторів регулярно, на основі ризиків та з належною частотою, беручи до уваги:

(a) виявлені ризики, пов'язані з:

(i) тваринами та товарами;

(ii) діяльністю, що перебуває під контролем операторів;

(iii) розташуванням діяльності або операцій, що здійснюються операторами;

(iv) використанням продуктів, процесів, матеріалів або речовин, які можуть впливати на безпечність харчових продуктів, цілісність та непорушність, або безпечність кормів, здоров'я і благополуччя тварин, здоров'я рослин або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, які можуть також чинити негативний вплив на довкілля;

(b) будь-яку інформацію, що свідчить про імовірність того, що споживачів може бути введено в оману, зокрема, щодо природи, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, терміну придатності, країни походження або місця походження, способу виготовлення або виробництва харчових продуктів;

(c) історію записів оператора стосовно результатів офіційного контролю, який вони проходили, та їх відповідності правилам, зазначеним у статті 1(2);

(d) надійність та результати власного контролю, який здійснювали оператори або третя сторона за їхнім запитом, включно із, у відповідних випадках, приватними схемами забезпечення якості, для цілей гарантування відповідності правилам, зазначеним у статті 1(2); та

(e) будь-яку інформацію, що може свідчити про невідповідність правилам, зазначеним у статті 1(2).

2. Компетентні органи повинні здійснювати офіційний контроль регулярно та з належною частотою, встановленою на основі ризиків, для виявлення навмисного порушення правил, зазначених у статті 1(2), вчиненого у рамках шахрайської або оманливої практики, а також беручи до уваги інформацію стосовно таких порушень, надану через механізми адміністративної допомоги, передбачені статтями 102-108, та будь-яку іншу інформацію, що свідчить про імовірність таких порушень.

3. Офіційний контроль, що його здійснюють перед введенням в обіг або переміщенням певних тварин та товарів у розрізі видачі офіційних сертифікатів або офіційних підтверджень, які вимагаються правилами, зазначеними у статті 1(2), як умова для введення в обіг або переміщення тварин або товарів, здійснюють із дотриманням обох таких елементів:

(a) правил, зазначених у статті 1(2);

(b) застосовних делегованих та імплементаційних актів, ухвалених Комісією відповідно до статей 18-27.

4. Офіційний контроль здійснюють без попереднього повідомлення, крім випадків, коли таке повідомлення належним чином обґрунтоване та необхідне для того, щоб офіційний контроль було здійснено. У разі офіційного контролю на запит оператора, компетентний орган може ухвалити рішення щодо того, чи здійснювати офіційний контроль з попереднім повідомленням або без нього. Офіційний контроль з попереднім повідомленням не виключає офіційного контролю без попереднього повідомлення.

5. Офіційний контроль здійснюють мірою можливості так, щоб адміністративний тягар для операторів та порушення їхньої діяльності було зведено до необхідного мінімуму, однак щоб це не мало негативного впливу на ефективність такого контролю.

6. Компетентні органи повинні здійснювати офіційний контроль в однаковий спосіб, при цьому беручи до увагу потребу в адаптації контролю до специфічних ситуацій, незалежно від того стосується контроль тварин або товарів:

(a) доступних на ринку Союзу, незалежно від того чи походять вони з держави-члена, у якій офіційний контроль здійснюється, або з іншої держави-члена;

(b) призначених для експорту з Союзу; або

7. Лише у разі, якщо це суворо необхідно для організації офіційного контролю, держави-члени призначення можуть вимагати від операторів, які доставили для них тварин або товари з іншої держави-члена, щоб вони звітували про прибуття таких тварин або товарів.

Стаття 10

Оператори, процеси та діяльність, щодо яких здійснюється офіційний контроль

1. Мірою, якою це необхідно для підтвердження відповідності правилам, зазначеним у статті 1(2), компетентні органи повинні здійснювати офіційний контроль щодо:

(a) тварин та товарів на будь-якій стадії виробництва, перероблення, розповсюдження та використання;

(b) речовин, матеріалів або інших предметів, які можуть мати вплив на характеристики або здоров'я тварин та товарів та на їх відповідність застосовним вимогам, на будь-якій стадії виробництва, перероблення, розповсюдження та використання;

(c) операторів стосовно діяльності, включно з утриманням тварин, обладнання, транспортних засобів, приміщень та інших місць, що перебувають під їхнім контролем, а також прилеглих територій та пов'язаної документації.

2. Без обмеження правил стосовно наявних переліків або реєстрів, створених на основі правил, зазначених у статті 1(2), компетентні органи складають та підтримують в актуалізованому стані перелік операторів. Якщо такий перелік вже існує для інших цілей, його можна також використовувати і для цілей цього Регламенту.

3. Комісія повинна ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144 для внесення змін до цього Регламенту стосовно визначення категорій операторів, яких буде виключено з переліку операторів, зазначеного в параграфі 2 цієї статті, якщо їх включення до такого переліку призведе до непропорційного адміністративного тягаря для них порівняно з ризиком, пов'язаним із їхньою діяльністю.

Стаття 11

Прозорість офіційного контролю

1. Компетентні органи повинні здійснювати офіційний контроль із високим рівнем прозорості та повинні принаймні раз на рік оприлюднювати для громадськості, зокрема, шляхом публікування в мережі Інтернет, відповідну інформацію стосовно організації та здійснення офіційного контролю.

Вони повинні також забезпечувати регулярне та своєчасне опублікування інформації про таке:

(a) тип, кількість та результати офіційного контролю;

(b) тип та кількість виявлених випадків невідповідності;

(d) тип та кількість випадків, коли було застосовано санкції, передбачені у статті 139.

Інформація, зазначена у пунктах (a)-(d) другого підпараграфа цього параграфа, у відповідних випадках може бути надана шляхом публікації щорічного звіту, зазначеного у статті 113(1).

2. Компетентні органи повинні встановити процедури для забезпечення належного усунення будь-яких неточностей в інформації, що її публікують для громадськості.

3. Компетентні органи можуть публікувати або в інший спосіб робити доступною для громадськості інформацію про рейтинги окремих операторів на основі результатів одного чи більше випадків офіційного контролю за умови, що дотримано таких вимог:

(a) рейтингові критерії є об'єктивними, прозорими та доступними публічно; та

(b) запроваджено належні механізми для забезпечення справедливості, узгодженості та прозорості процесу виставлення рейтингових оцінок.

Стаття 12

Документування процедур здійснення контролю

1. Компетентні органи повинні здійснювати офіційний контроль відповідно до задокументованих процедур.

Такі процедури повинні покривати тематичні сфери процедур контролю, які визначено в главі II додатка II, та повинні містити інструкції для персоналу, який здійснює офіційний контроль.

2. Компетентні органи повинні запровадити процедури верифікації контролю.

3. Компетентні органи повинні:

(a) вчиняти коригувальні дії у всіх випадках, коли у результаті застосування процедур, передбачених у параграфі 2, виявлено недоліки; та

(b) оновлювати задокументовані процедури, передбачені у параграфі 1, у відповідних випадках.

4. Параграфи 1, 2 та 3 також повинні застосовуватися до делегованих органів та органів контролю органічних продуктів.

Стаття 13

Письмовий облік офіційного контролю

1. Компетентні органи повинні складати письмові записи про кожен випадок офіційного контролю, який вони здійснюють. Такі записи можуть бути виконані у паперовій або в електронній формі.

Такі записи повинні містити:

(a) опис мети офіційного контролю;

(b) застосовані методи контролю;

(d) у відповідних випадках, дії, вжиття яких від залученого оператора вимагають компетентні органи за результатами здійсненого офіційного контролю.

2. Крім випадків, коли правила судового розслідування або захисту судового провадження вимагають інакше, операторам, які є об'єктом офіційного контролю, на їхній запит повинна надаватися копія записів, передбачених у параграфі 1, крім як у разі видачі офіційного сертифіката або офіційного підтвердження. Компетентні органи негайно інформують оператора у письмовій формі про будь-який випадок невідповідності, виявлений під час офіційного контролю.

3. Якщо офіційний контроль вимагає тривалої або регулярної присутності персоналу або представників компетентних органів у приміщеннях оператора, зазначені у параграфі 1 записи необхідно виготовляти з такою частотою, яка дає змогу компетентним органам та оператору бути:

(a) регулярно поінформованими про ступінь відповідності; та

(b) негайно поінформованими про будь-який випадок невідповідності, виявлений під час офіційного контролю.

4. Параграфи 1, 2 та 3 також застосовуються до делегованих органів, органів контролю органічних продуктів та фізичних осіб, яким були делеговані певні завдання з офіційного контролю.

Стаття 14

Методи і засоби офіційного контролю

Методи і засоби офіційного контролю повинні включати, залежно від випадку, таке:

(a) вивчення заходів з контролю, запроваджених операторами, та отриманих результатів;

(b) інспектування:

(i) обладнання, транспортних засобів, приміщень та інших місць, що перебувають під їхнім контролем, а також прилеглих територій;

(ii) тварин та товарів, включно з напівфабрикатами, сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для перероблення та інших продуктів, що їх використовують для приготування та виробництва товарів або для годування чи оброблення тварин;

(iii) мийних та профілактичних продуктів і процесів;

(iv) простежуваності, маркування, представлення, рекламування та відповідних пакувальних матеріалів, включно з матеріалами, що контактують із харчовими продуктами;

(d) оцінювання процедур належної виробничої практики, належної гігієнічної практики, належної фермерської практики та процедур на основі принципів системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР);

(e) вивчення документів, обліку для цілей простежуваності та інших записів, які можуть мати значення для оцінювання відповідності правилам, зазначеним у статті 1(2), включно з документами, що супроводжують харчові продукти, кормові продукти та будь-які речовини або матеріали, що прибувають до потужності або вибувають з неї, у відповідних випадках;

(f) інтерв'ю з операторами та з їхнім персоналом;

(g) перевірка вимірювань, які виконує оператор, а також інших результатів випробувань;

(h) відбір зразків, аналіз, діагностика та випробування;

(i) аудити операторів;

(j) будь-яка інша діяльність, необхідна для виявлення випадків невідповідності.

Стаття 15

Обов'язки операторів

1. Мірою, якою це необхідно для здійснення офіційного контролю або іншої офіційної діяльності, оператори повинні, якщо від них цього вимагають компетентні органи, надати персоналу компетентних органів доступ до:

(a) обладнання, транспортних засобів, приміщень та інших місць, що перебувають під їхнім контролем, а також прилеглих територій;

(b) їхніх комп'ютеризованих систем управління інформацією;

(d) їхніх документів та будь-якої іншої відповідної інформації.

2. Під час здійснення офіційного контролю та іншої офіційної діяльності, оператори повинні надавати допомогу та співпрацювати з персоналом компетентних органів або органів контролю органічних продуктів у здійсненні ними своїх завдань.

3. Оператор, відповідальний за відправлення, що надходить до Союзу, повинен додатково до обов'язків, визначених у параграфах 1 та 2, невідкладно надати у паперовій або електронній формі всю інформацію, що стосується тварин та товарів.

4. Комісія може шляхом ухвалення імплементаційних актів встановити правила щодо співпраці та обміну інформацією між операторами та компетентними органами стосовно прибуття та розвантажування тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), якщо це необхідно для забезпечення їх повної ідентифікації та ефективного здійснення офіційного контролю щодо таких тварин та товарів. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

5. Для цілей статті 10(2) та з урахуванням статті 10(3), оператори повинні надавати компетентним органам щонайменше оновлення такої інформації:

(a) власного найменування та правової форми; та

(b) конкретні види діяльності, що їх вони здійснюють, включно з видами діяльності, які вони здійснюють із використанням засобів дистанційної комунікації, а також місця, що перебувають під їхнім контролем.

6. Зобов'язання операторів, визначені в цій статті, також застосовуються у випадках, коли офіційний контроль та інша офіційна діяльність здійснюються офіційними ветеринарами, офіційними фітосанітарними інспекторами, делегованими органами, органами контролю та фізичними особами, яким було делеговано певні завдання офіційного контролю або певні завдання, пов'язані з іншою офіційною діяльністю.

Секція II

Додаткові вимоги до офіційного контролю та іншої офіційної діяльності у певних сферах

Стаття 16

Додаткові вимоги

1. У сферах, що регулюються правилами, передбаченими у цій секції, такі правила застосовуються на додаток до інших правил, визначених у цьому Регламенті.

2. При ухваленні делегованих актів та імплементаційних актів, передбачених у цій секції, Комісія повинна брати до уваги таке:

(a) досвід, здобутий компетентними органами та операторами ринку кормів та харчових продуктів при застосуванні процедур, зазначених у статті 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 852/2004 (7) та статті 6 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 183/2005 (8);

(b) розвиток науки і технологій;

(d) ризики для здоров'я людей, тварин і рослин, які пов'язані з тваринами та товарами; та

(e) інформація про можливі умисні порушення, вчинені в рамках шахрайських чи оманливих практик.

3. При ухваленні делегованих актів та імплементаційних актів, передбачених у цій секції, та до тієї міри, до якої це не перешкоджатиме досягненню цілей, передбачених правилами, зазначеними у статті 1(2), Комісія також повинна брати до уваги таке:

(a) потребу в сприянні застосуванню делегованих актів та імпелементаційних актів, з урахуванням характеру і розміру малих підприємств;

(b) потребу в збереженні можливості подальшого використання традиційних методів на будь-якій стадії виробництва, перероблення або розповсюдження харчових продуктів, та виробництва традиційних харчових продуктів; та

Стаття 17

Спеціальні терміни та означення

Для цілей статті 18:

(a) «під відповідальністю офіційного ветеринара» означає, що офіційний ветеринар доручає виконання дії офіційному представнику;

(b) «під наглядом офіційного ветеринара» означає, що дію виконує офіційний представник під відповідальністю офіційного ветеринара, та за його присутності у приміщенні протягом часу, необхідного для виконання дії;

(c) «передзабійний огляд» означає перевірку, проведену перед власне забоєм, вимог щодо здоров'я людей і тварин та благополуччя тварин, та, у відповідних випадках, включно з клінічним обстеженням кожної окремої тварини, а також перевірку інформації про харчовий ланцюг, як зазначено у секції III додатка II до Регламенту (ЄС) № 853/2004;

(d) «післязабійний огляд» означає перевірку на бойні або на потужності з перероблення диких тварин відповідності вимогам, що застосовуються до:

(i) туш, як визначено у пункті 1.9 додатка I до Регламенту (ЄС) № 853/2004, та побічних продуктів, як визначено у пункті 1.11 зазначеного додатка, для цілей ухвалення рішення про те, чи придатне м'ясо до споживання людиною,

(ii) безпечного видалення специфічних ризикових матеріалів; та

(iii) здоров'я та благополуччя тварин.

Стаття 18

Спеціальні правила щодо офіційного контролю та дії, яких компетентні органи вживають стосовно виробництва продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною

1. Офіційний контроль, що його здійснюють з метою перевірки відповідності правилам, зазначеним у статті 1(2) цього Регламенту, щодо продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною, повинен включати перевірку відповідності вимогам, встановленим у регламентах (ЄС) № 852/2004, (ЄС) № 853/2004, (ЄС) № 1069/2009 та (ЄС) № 1099/2009, залежно від конкретного випадку.

2. Офіційний контроль, зазначений у параграфі 1, який здійснюється стосовно виробництва м'яса, повинен включати:

(a) передзабійний огляд, який проводить у бойні офіційний ветеринар, якому в попередньому відборі тварин можуть допомагати офіційні представники, які мають відповідну підготовку;

(b) як відступ від пункту (a), стосовно свійської птиці та зайцеподібних, передзабійний огляд, який проводиться офіційним ветеринаром, під відповідальністю офіційного ветеринара або, у разі наявності на місці достатніх гарантій, під наглядом офіційного ветеринара;

(c) післязабійний огляд, який проводиться офіційним ветеринаром, під відповідальністю офіційного ветеринара або, у разі наявності достатніх гарантій, під наглядом офіційного ветеринара;

(d) інші заходи офіційного контролю, які проводяться на бойнях, потужностях із розбирання та обвалювання м'яса та потужностях із перероблення диких тварин офіційним ветеринаром, під відповідальністю офіційного ветеринара або, у разі наявності на місці достатніх гарантій, під наглядом офіційного ветеринара з метою перевірки відповідності вимогам, що стосуються:

(i) гігієни виробництва м'яса;

(ii) наявності залишків ветеринарних лікарських засобів та забрудників у продуктах тваринного походження, призначених для споживання людиною;

(iii) аудитів належної гігієнічної практики та процедур, що ґрунтуються на принципах НАССР;

(iv) лабораторних випробувань для виявлення наявності зоонозних збудників та хвороб тварин, а також для перевірки відповідності мікробіологічному критерію, як визначено в пункті (b) статті 2 Регламенту Комісії (ЄС) № 2073/2005 (9);

(v) оброблення та утилізації побічних продуктів тваринного походження та специфічних ризикових матеріалів;

(vi) здоров'я та благополуччя тварин.

3. Компетентний орган може на основі аналізу ризиків дозволити персоналу бойні надавати допомогу у виконанні певних завдань, зокрема з відбору зразків та проведення випробувань для офіційного контролю, зазначеного у параграфі 2, на потужностях для забою свійської птиці або зайцеподібних або на потужностях для забою тварин інших видів за умови, що такий персонал:

(a) діє незалежно від виробничого персоналу бойні;

(b) пройшов належне навчання щодо виконання таких завдань; та

4. Якщо під час офіційного контролю, зазначеного в пунктах (a) та (c) параграфа 2, не було виявлено будь-якого недоліку, через який м'ясо могло б стати непридатним для споживання людиною, офіційним ветеринаром, під відповідальністю офіційного ветеринара, під наглядом офіційного ветеринара або, відповідно до умов, встановлених у параграфі 3, персоналом бойні повинно бути нанесено позначку придатності на свійських копитних, диких ссавців, вирощених на фермі, крім зайцеподібних, та великих диких тварин.

5. Офіційний ветеринар повинен залишатися відповідальним за рішення, ухвалені за результатами здійснення офіційного контролю, передбаченого у параграфах 2 та 4, навіть якщо виконання окремих дій він доручив офіційному представнику.

6. Для цілей офіційного контролю, зазначеного у параграфі 1, який проводиться стосовно живих двостулкових молюсків, компетентні органи повинні класифікувати райони вирощування і витримування.

7. Комісія повинна ухвалити делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині спеціальних правил для здійснення офіційного контролю, зазначеного у параграфах 2-6 цієї статті, щодо:

(a) визначення критеріїв та умов, як відступ від пункту (a) параграфа 2, за яких можна виконувати передзабійний огляд на певних бойнях під наглядом або під відповідальністю офіційного ветеринара за умови, що відступи не чинять негативного впливу на досягнення цілей цього Регламенту;

(b) визначення критеріїв та умов стосовно свійської птиці та зайцеподібних, за яких виникають достатні гарантії для здійснення офіційного контролю під відповідальністю офіційного ветеринара щодо передзабійних оглядів, зазначених у пункті (b) параграфа 2;

(c) визначення критеріїв та умов, як відступ від пункту (a) параграфа 2, за яких можна виконувати передзабійний огляд поза бойнею в разі вимушеного забою;

(d) визначення критеріїв та умов, як відступ від пунктів (a) та (b) параграфа 2, за яких можна виконувати передзабійний огляд у господарстві походження;

(e) визначення критеріїв та умов, за яких виникають достатні гарантії для здійснення офіційного контролю під відповідальністю офіційного ветеринара щодо післязабійних оглядів та аудиторської діяльності, зазначених у пунктах (c) та (d) параграфа 2;

(f) визначення критеріїв та умов, як відступ від пункту (c) параграфа 2, за яких, у разі вимушеного забою, післязабійний огляд повинен виконувати офіційний ветеринар;

(g) визначення критеріїв та умов, стосовно гребінцевих (Pectinidae), морських черевоногих та голотурій (Holothuroidea), як відступ від параграфа 6, за яких райони вирощування та витримування класифікувати не потрібно;

(h) спеціальних відступів для Rangifer tarandus tarandus, Lagopus lagopus та Lagopus mutus з метою надання дозволу на подальше використання старовинних місцевих і традиційних звичаїв та практик, за умови що відступи не впливають на досягнення цілей цього Регламенту;

(i) визначення критеріїв та умов, як відступ від пункту (d) параграфа 2, за яких офіційний контроль на потужностях з розбирання та обвалювання м'яса може здійснювати персонал, призначений та належним чином підготовлений компетентними органами для такої мети;

(j) спеціальних мінімальних вимог для персоналу компетентних органів та для офіційного ветеринара й офіційного представника з метою забезпечення належного виконання ними своїх завдань, передбачених у цій статті, включно зі спеціальними вимогами до мінімального обсягу навчання і підготовки;

(k) необхідних вимог до мінімального обсягу навчання і підготовки для персоналу боєнь, який допомагає у виконанні завдань, пов'язаних із офіційним контролем та іншою офіційною діяльністю відповідно до параграфа 3.

8. Комісія за допомогою імплементаційних актів встановлює правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю, зазначеного в цій статті, стосовно:

(a) спеціальних вимог до здійснення офіційного контролю та однакової мінімальної періодичності такого офіційного контролю, беручи до уваги специфічні небезпечні фактори та ризики, які існують стосовно кожного продукту тваринного походження та різних процесів, через які продукт проходить, коли існує необхідність у встановлені мінімального рівня офіційного контролю для реагування на виявлені однакові небезпечні фактори та ризики, що їх можуть становити продукти тваринного походження;

(b) умов класифікації і моніторингу класифікованих районів вирощування та витримування для живих двостулкових молюсків;

(c) випадків, коли стосовно специфічних невідповідностей компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2) та 138(2);

(d) організаційних питань проведення передзабійних та післязабійних оглядів, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) параграфа 2, включно з єдиними вимогами, необхідними для забезпечення існування достатніх гарантій у разі, коли офіційний контроль здійснюється під відповідальністю офіційного ветеринара;

(e) технічних вимог до позначки придатності та організаційні питання її нанесення;

(f) спеціальних вимог до здійснення офіційного контролю та однакової мінімальної періодичності такого офіційного контролю сирого молока, молочних продуктів та продуктів рибальства, коли існує необхідність у встановлені мінімального рівня офіційного контролю для реагування на виявлені однакові небезпечні фактори та ризики, що їх вони можуть становити.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

9. При дотриманні цілей цього Регламенту та особливо у частині вимог щодо безпечності харчових продуктів, держави-члени можуть ухвалювати національні інструменти щодо реалізації обмежених у часі та в масштабі пілотних проектів для оцінювання альтернативних організаційних аспектів здійснення офіційного контролю виробництва м'яса. Про такі національні інструменти повідомляють відповідно до процедури, встановленої у статтях 5 та 6 Директиви (ЄС) 2015/1535. Результати оцінювання, проведеного в рамках пілотних проектів, надсилають до Комісії як тільки їх буде отримано.

10. Для цілей статті 30 дозволено делегувати певні завдання офіційного контролю, зазначені у цій статті, одній чи більше фізичним особам.

Стаття 19

Спеціальні правила щодо офіційного контролю та дії, що їх вчиняють компетентні органи стосовно залишків певних речовин у харчових продуктах та кормах

1. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пунктах (a) та (c) статті 1(2), повинен включати офіційний контроль на будь-якій стадії виробництва, перероблення та розповсюдження на предмет відповідних речовин, включно з речовинами, які використовуються в матеріалах, що контактують з харчовими продуктами, забрудників, недозволених, заборонених та небажаних речовин, використання або наявність яких у/на зернових культурах або тваринах, або для виробництва або перероблення харчових продуктів чи кормових продуктів може призвести до появи залишків таких речовин у харчових продуктах чи кормах.

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю, зазначеного у параграфі 1 цієї статті, та для дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи за результатами здійснення такого офіційного контролю. Такі делеговані акти повинні визначати правила щодо:

(a) конкретних вимог для здійснення офіційного контролю, включно із, у відповідних випадках, розмірами вибірки та стадією виробництва, перероблення та розповсюдження, на яких належить здійснювати відбір зразків відповідно до методів, що повинні використовуватися для відбору зразків та лабораторних аналізів, встановлених відповідно до пунктів (a) та (b) статті 34(6), беручи до уваги специфічні небезпечні фактори і ризики, пов'язані з речовинами, зазначеними у параграфі 1 цієї статті;

(b) випадків, коли стосовно невідповідності та підозри щодо невідповідності компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2) та 138(2);

(c) випадків, коли стосовно невідповідності та підозри щодо невідповідності у зв'язку з тваринами або товарами з третіх країн компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 65-72.

3. Комісія за допомогою імплементаційних актів може встановлювати правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю, зазначеного у параграфі 1, та для дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи після такого офіційного контролю, стосовно:

(a) однакової мінімальної частоти здійснення такого офіційного контролю, беручи до уваги небезпечні фактори та ризики, пов'язані з речовинами, зазначеними у параграфі 1;

(b) спеціальних додаткових механізмів та спеціальних додаткових положень на доповнення положень, що містяться у статті 110, для підготовки відповідних частин багаторічного національного плану контролю (БНПК), передбаченого у статті 109(1);

(c) спеціальних організаційних питань для активації механізму адміністративної допомоги, передбаченого у статтях 102-108.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

4. Для цілей статті 30 дозволено делегувати певні завдання офіційного контролю, зазначені у цій статті, одній чи більше фізичним особам.

Стаття 20

Спеціальні правила щодо офіційного контролю та дії, яких компетентні органи вживають стосовно тварин, продуктів тваринного походження, зародкових продуктів, побічних продуктів тваринного походження та похідних продуктів

1. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пунктах (a), (c), (d), та (e) статті 1(2), повинен включати офіційний контроль тварин, продуктів тваринного походження, зародкових продуктів, побічних продуктів тваринного походження та похідних продуктів на будь-якій стадії виробництва, перероблення та розповсюдження.

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю тварин, продуктів тваринного походження, зародкових продуктів, побічних продуктів тваринного походження та похідних продуктів для перевірки відповідності правилам Союзу, зазначеним у пунктах (d) та (e) статті 1(2), та для дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи за результатами здійснення офіційного контролю. Такі делеговані акти повинні визначати правила щодо:

(a) специфічних вимог до здійснення офіційного контролю тварин, продуктів тваринного походження та зародкових продуктів для реагування на відомі небезпечні фактори та ризики для здоров'я людей і тварин через офіційний контроль, який здійснюється з метою перевірки відповідності інструментам із запобігання та контролю захворювань, встановленим відповідно до правил, зазначених у пункті (d) статті 1(2);

(b) специфічних вимог до здійснення офіційного контролю побічних продуктів тваринного походження та похідних продуктів для реагування на конкретні небезпечні фактори та ризики для здоров'я людей і тварин через офіційний контроль, який здійснюється з метою перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (e) статті 1(2);

(c) випадків, коли стосовно невідповідності та підозри щодо невідповідності компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2) та 138(2).

(a) однакової мінімальної періодичності здійснення такого офіційного контролю тварин, продуктів тваринного походження та зародкових продуктів, якщо є необхідним мінімальний рівень офіційного контролю для реагування на відомі однакові небезпечні фактори та ризики для здоров'я людей і тварин через офіційний контроль, який здійснюється з метою перевірки відповідності інструментам із запобігання та контролю захворювань, встановленим відповідно до правил, зазначених у пункті (d) статті 1(2); та

(b) однакової мінімальної періодичності здійснення такого офіційного контролю побічних продуктів тваринного походження та похідних продуктів, якщо є необхідним мінімальний рівень офіційного контролю для реагування на конкретні небезпечні фактори та ризики для здоров'я людей і тварин через офіційний контроль, який здійснюється з метою перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (e) статті 1(2);

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

Стаття 21

Спеціальні правила щодо офіційного контролю та дії, яких компетентні органи вживають стосовно вимог до благополуччя тварин

1. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (f) статті 1(2), повинен здійснюватися стосовно всіх відповідних стадій виробництва, перероблення і розповсюдження по всьому агропродовольчому ланцюзі.

2. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, що передбачають вимоги до благополуччя тварин при їх транспортуванні, зокрема, визначені у Регламенті (ЄС) № 1/2005, повинен включати:

(a) у разі тривалих перевезень між державами-членами та третіми країнами, офіційний контроль, що здійснюється перед навантажуванням для перевірки придатності тварин до перевезення;

(b) у разі тривалих перевезень між державами-членами та третіми країнами, стосовно свійських коневих, інших ніж зареєстровані коневі та свійські тварини великої рогатої худоби, овець, кіз та свиней, та перед такими перевезеннями:

(i) офіційний контроль журналів поїздок для перевірки того, що журнал поїздки дійсно відображає фактичні обставини та свідчить про відповідність вимогам Регламенту (ЄС) № 1/2005; та

(ii) офіційний контроль для перевірки того, що перевізник, зазначений у журналі поїздки, має дійсний дозвіл не перевезення, сертифікат затвердження виду транспортного засобу для тривалих перевезень та кваліфікаційні сертифікати для водіїв та супровідного персоналу;

(i) офіційний контроль придатності тварин до транспортування та транспортних засобів для перевірки відповідності главі II додатка I до Регламенту (ЄС) № 1/2005 та, якщо застосовно, його глави VI;

(ii) офіційний контроль для перевірки того, що перевізники дотримуються застосовних міжнародних угод та мають чинні дозволи на перевезення та кваліфікаційні сертифікати для водіїв і супровідного персоналу; та

(iii) офіційний контроль для перевірки того, чи здійснювалися або планується здійснення тривалих перевезень свійських коневих та свійських тварин великої рогатої худоби, овець, кіз та свиней.

3. Під час здійснення офіційного контролю та іншої офіційної діяльності, компетентні органи повинні вживати необхідних заходів для уникнення або зведення до мінімуму будь-яких затримок між завантажуванням тварин та їх відправленням, або під час транспортування.

Компетентні органи повинні уникати затримання тварин під час транспортування, крім як у разі суворої необхідності у зв'язку з благополуччям тварин або у зв'язку з причинами здоров'я людей або тварин. Якщо існує потреба у затриманні тварин під час транспортування на довше ніж дві години, компетентні органи повинні забезпечити вжиття належних заходів для піклування про тварин та, якщо необхідно, для їх годування, поїння, розвантажування та розміщення.

4. Якщо за результатами здійснення офіційного контролю, зазначеного в пункті (b) параграфа 2, встановлено невідповідність, та якщо організатор не усунув таку невідповідність до початку тривалого перевезення шляхом внесення належних змін до організації транспортування, компетентні органи повинні заборонити таке тривале перевезення.

5. Якщо за результатами здійснення офіційного контролю, зазначеного в пункті (c) параграфа 2, компетентним органом було встановлено, що тварини не придатні до перевезення, вони повинні видати припис, щоб таких тварин було розвантажено, щоб їх напоїли, нагодували та забезпечили їм можливість відпочинку до відновлення ними придатності до продовження їх перевезення.

6. Повідомлення про невідповідність правилам, зазначеним у параграфі 1 цієї статті, для цілей статей 105 та 106 здійснюють:

(a) державі-члену, яка видала дозвіл перевізнику;

(b) якщо встановлено невідповідність будь-якому правилу, що стосується транспортного засобу, державі-члену, яка видала сертифікат затвердження транспортного засобу;

(c) якщо встановлено невідповідність будь-якому правилу, що стосується водіїв, державі-члену, яка видала водіям кваліфікаційний сертифікат.

7. Для цілей статті 30 дозволено делегувати певні завдання офіційного контролю, зазначені у цій статті, одній чи більше фізичним особам.

8. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю для перевірки відповідності правилам Союзу, зазначеним у пункті (f) статті 1(2). Такі делеговані акти повинні враховувати ризики для благополуччя тварин, пов'язані з фермерською діяльністю та з транспортом, забоєм і умертвінням тварин, а також повинні визначати правила щодо:

(a) спеціальних вимог до здійснення такого офіційного контролю у відповідь на ризики, пов'язані з тваринами різних видів та різними видами транспортних засобів, та на потребу в запобіганні здійснення невідповідних практик та у зведенні до мінімуму страждання тварин;

(b) випадків, коли стосовно специфічних невідповідностей компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2) та 138(2);

(c) перевірки дотримання вимог до благополуччя тварин у пунктах прикордонного контролю та у пунктах вибуття, а також мінімальних вимог, що застосовуються до таких пунктів вибуття;

(d) спеціальних критеріїв та умов для активації механізмів адміністративної допомоги, передбачених у статтях 102-108;

(e) випадків та умов, у/за яких офіційний контроль з перевірки відповідності вимогам до благополуччя тварин може включати використання специфічних показників благополуччя тварин, заснованих на вимірюваних критеріях ефективності, та розробку таких показників на основі науково-технічних даних.

9. Комісія за допомогою імплементаційних актів встановлює детальні правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю з метою перевірки відповідності правилам Союзу, зазначеним пункті (f) статті 1(2), шляхом встановлення вимог до благополуччя тварин та визначення дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи за результатами такого офіційного контролю, стосовно:

(a) однакової мінімальної періодичності здійснення такого офіційного контролю, якщо є необхідним мінімальний рівень офіційного контролю у відповідь на ризики, пов'язані з тваринами різних видів та різними видами транспортних засобів, та на потребу в запобіганні здійснення невідповідних практик та у зведенні до мінімуму страждання тварин; та

(b) практичних механізмів ведення письмового обліку заходів офіційного контролю та періоду їх зберігання.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

Стаття 22

Спеціальні правила щодо офіційного контролю та дії, яких компетентні органи вживають стосовно здоров'я рослин

1. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (g) статті 1(2), повинен включати офіційний контроль шкідливих організмів, рослин, рослинних продуктів та інших предметів, а також професійних операторів та інших осіб, що підпадають під дію таких правил.

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю рослин, рослинних продуктів та інших предметів для перевірки відповідності правилам Союзу, зазначеним у пункті (g) статті 1(2), які застосовуються до таких товарів, та для дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи за результатами здійснення такого офіційного контролю. Такі делеговані акти повинні визначати правила щодо:

(a) спеціальних вимог до здійснення такого офіційного контролю щодо завезення до Союзу та переміщення по Союзу окремих рослин, рослинних продуктів та інших предметів, що підпадають під правила, зазначені у пункті (g) статті 1(2), у відповідь на відомі небезпечні фактори і ризики для здоров'я рослин, пов'язані з окремими рослинами, рослинними продуктами та іншими предметами певного походження або місця походження; та

(b) випадків, коли стосовно специфічних невідповідностей компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2) та 138(2).

3. Комісія шляхом ухвалення імплементаційних актів встановлює щодо однакових практичних механізмів здійснення офіційного контролю рослин, рослинних продуктів та інших предметів для перевірки відповідності правилам Союзу, зазначеним у пункті (g) статті 1(2), які застосовуються до таких товарів, та щодо дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи за результатами здійснення такого офіційного контролю, правила стосовно:

(a) однакової мінімальної періодичності здійснення такого офіційного контролю, якщо є необхідним мінімальний рівень офіційного контролю у відповідь на відомі однакові ризики та небезпечні фактори для здоров'я рослин, пов'язані з окремими рослинами, рослинними продуктами та іншими предметами певного походження або місця походження;

(b) однакової періодичності здійснення з боку компетентних органів офіційного контролю операторів, яким дозволено видавати паспорти рослин відповідно до статті 84(1) Регламенту (ЄС) 2016/2031, беручи до уваги наявність або відсутність запровадження такими операторами плану управління зумовленими шкідливими організмами ризиками, як вказано у статті 91 зазначеного Регламенту, для рослин, рослинних продуктів та інших предметів, які вони виробляють;

(c) однакової періодичності здійснення з боку компетентних органів офіційного контролю операторів, яким дозволено наносити відповідно до статті 96(1) Регламенту (ЄС) 2016/2031 або видавати офіційне підтвердження відповідно до пункту (a) статті 99(2) зазначеного Регламенту.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

Стаття 23

Спеціальні правила щодо офіційного контролю та дії, яких компетентні органи вживають стосовно ГМО, що їх використовують для виробництва харчових продуктів і кормів та генетично модифікованих харчових продуктів і кормів

1. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пунктах (a), (b) і (c) статті 1(2), повинен включати ГМО, що їх використовують для виробництва харчових продуктів і кормів та генетично модифікованих харчових продуктів і кормів, та повинен здійснюватися стосовно всіх відповідних стадій виробництва, перероблення і розповсюдження по всьому агропродовольчому ланцюзі.

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю, зазначеного у параграфі 1 цієї статті, та для дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи після такого офіційного контролю. Такі делеговані акти повинні враховувати потребу у забезпеченні мінімального рівня офіційного контролю, щоб запобігати практикам, які порушують правила, зазначені у пункті (b) статті 1(2), та повинні встановлювати:

(a) спеціальні вимоги для здійснення офіційного контролю у відповідь на відомі однакові небезпечні фактори та ризики, що стосуються:

(i) присутності в агропродовольчому ланцюзі ГМО, що їх використовують для виробництва харчових продуктів і кормів та генетично модифікованих харчових продуктів і кормів, які не було дозволено відповідно до Директиви 2001/18/ЄС або Регламенту (ЄС) № 1829/2003;

(ii) культивації ГМО, що їх використовують для виробництва харчових продуктів і кормів, та правильного виконання плану для моніторингу, зазначеного в пункті (e) статті 13(2) Директиви 2001/18/ЄС та у пункті (b) статті 5(5) і пункті (b) статті 17(5) Регламенту (ЄС) № 1829/2003;

(b) випадки, коли стосовно специфічних невідповідностей компетентні органи повинні вжити один або більше заходів, зазначених у статтях 137(2) та 138(2).

3. Комісія за допомогою імплементаційних актів може встановити правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю, зазначеного у параграфі 1, з урахуванням потреби у забезпеченні мінімального рівня офіційного контролю, щоб запобігати практикам, які порушують правила стосовно однакової мінімальної періодичності такого офіційного контролю, якщо мінімальний рівень офіційного контролю є необхідним для реагування на виявлені однакові небезпечні фактори і ризики, які стосуються:

(a) присутності в агропродовольчому ланцюзі ГМО, що їх використовують для виробництва харчових продуктів і кормів та генетично модифікованих харчових продуктів і кормів, які не було дозволено відповідно до Директиви 2001/18/ЄС або Регламенту (ЄС) № 1829/2003;

(b) культивації ГМО, що їх використовують для виробництва харчових продуктів і кормів, та правильного виконання плану для моніторингу, зазначеного в пункті (e) статті 13(2) Директиви 2001/18/ЄС та у пункті (b) статті 5(5) і пункті (b) статті 17(5) Регламенту (ЄС) № 1829/2003.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

Стаття 24

Спеціальні правила щодо офіційного контролю та дії, яких компетентні органи вживають стосовно засобів захисту рослин

1. Офіційний контроль для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (h) статті 1(2) цього Регламенту, повинен включати офіційний контроль активних речовин та антидотів, синергістів, коформулянтів та ад'ювантів, зазначених у статті 2(2) і (3) Регламенту (ЄС) № 1107/2009.

2. Для цілей визначення періодичності офіційного контролю на основі ризиків, зазначеного у параграфі 1, компетентні органи повинні також враховувати таке:

(a) результати відповідної моніторингової діяльності, включно з такою діяльністю щодо залишків пестицидів, що здійснюється для цілей статті 32(2) Регламенту (ЄС) № 396/2005 та статті 8 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС (10);

(b) інформацію про недозволені засоби захисту рослин, включно із незаконною торгівлею засобами захисту рослин, а також результати відповідного контролю, що здійснюється органами, зазначеними у статті 8 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 649/2012 (11); та

(c) інформацію про отруєння у зв'язку із засобами захисту рослин, включно з інформацією, доступною згідно зі статтею 56 Регламенту (ЄС) № 1107/2009, та інформацію про реагування на надзвичайні ситуації, за яких виникає небезпека для здоров'я, надану центрами, зазначеними у статті 45(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1272/2008 (12).

3. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю, зазначеного у параграфі 1 цієї статті. Такі делеговані акти повинні визначати правила щодо:

(a) спеціальних вимог для здійснення такого офіційного контролю у відповідь на виявлені однакові небезпечні фактори та ризики, які можуть становити засоби захисту рослин, стосовно виробництва, введення в обіг, надходження до Союзу, маркування, пакування, перевезення, зберігання та використання засобів захисту рослин, з метою забезпечення їх безпечного і сталого використання та для протидії незаконній торгівлі ними; та

4. Комісія за допомогою імплементаційних актів може встановити детальні правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю продуктів, зазначених у параграфі 1, щодо:

(a) однакової мінімальної періодичності здійснення такого офіційного контролю, якщо є необхідним мінімальний рівень офіційного контролю у відповідь на виявлені однакові небезпечні фактори та ризики, які можуть становити засоби захисту рослин, стосовно виробництва, введення в обіг, надходження до Союзу, маркування, пакування, перевезення, зберігання та використання засобів захисту рослин, з метою забезпечення їх безпечного і сталого використання та для протидії незаконній торгівлі ними;

(b) збору інформації, моніторингу та звітування про підозри на отруєння від засобів захисту рослин;

(c) збору інформації та моніторингу і звітування про недозволені засоби захисту рослин, зокрема, про незаконну торгівлю засобами захисту рослин.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

5. Для цілей статті 30 дозволено делегувати певні завдання офіційного контролю, зазначені у цій статті, одній чи більше фізичним особам.

Стаття 25

Спеціальні правила для офіційного контролю та іншої офіційної діяльності стосовно органічного виробництва та маркування органічних продуктів

Комісія за допомогою імплементаційних актів може встановити правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю з метою перевірки відповідності результатам, зазначеним у пункті (i) статті 1(2), стосовно:

(a) спеціальних вимог та додаткового змісту на доповнення положень статті 110 з метою підготовки відповідних частин багаторічного національного плану контролю (БНПК), передбаченого у статті 109(1), та спеціальних додаткових положень щодо звітів, передбачених у статті 113;

(b) спеціальних обов'язків та завдань референс-центрів Європейського Союзу на доповнення положень, передбачених у статті 98;

(c) практичних механізмів для активування механізмів адміністративної допомоги, передбачених у статтях 102-108, включно з обміном інформацією стосовно випадків невідповідності або потенційної невідповідності між компетентними органами та делегованими органами;

(d) методів для використання під час відбору зразків та лабораторних аналізів і випробувань, за винятком будь-яких правил, що стосуються встановлення порогових значень.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

Стаття 26

Спеціальні правила для офіційного контролю та іншої офіційної діяльності, яка здійснюється компетентними органами стосовно охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень та гарантованих традиційних особливостей

1. Як відступ від статті 31(3), стосовно правил, зазначених у пункті (j) статті 1(2), якщо компетентні органи делегували рішення щодо надання дозволів на використання зареєстрованих найменувань продуктів, вони можуть також делегувати вжиття наведених нижче заходів:

(a) винесення припису про те, щоб певні види діяльності оператора підлягали систематичному або більш інтенсивному офіційному контролю;

(b) винесення припису оператору збільшити частоту власного контролю;

(c) винесення припису про внесення змін до маркування для досягнення відповідності специфікаціям продукту та правилам, зазначеним у пункті (j) статті 1(2).

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю з метою перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (j) статті 1(2). Такі делеговані акти повинні визначати правила щодо:

(a) вимог, методів та способів, зазначених у статтях 12 та 14, для офіційного контролю, що здійснюється для перевірки відповідності специфікаціям продукту та вимогам до маркування;

(b) спеціальних методів та способів, зазначених у статті 14, для здійснення офіційного контролю, спрямованого на забезпечення простежуваності товарів та тварин, які підпадають під сферу дії правил, зазначених у пункті (j) статті 1(2), на усіх стадіях виробництва, підготовки та розповсюдження, а також на забезпечення гарантій відповідності таким правилам;

(c) випадків, коли стосовно специфічних невідповідностей компетентні органи повинні вжити одну або більше дій чи один або більше заходів, зазначених у статті 138(1) та (2).

3. Комісія за допомогою імплементаційних актів може встановити правила щодо однакових практичних механізмів, необхідних для здійснення офіційного контролю з метою перевірки відповідності результатам, зазначеним у пункті (j) статті 1(2), стосовно:

(a) спеціальних практичних механізмів для активування механізмів адміністративної допомоги, передбачених у статтях 102-108, включно з обміном інформацією між компетентними органами та делегованими органами стосовно випадків невідповідності або потенційної невідповідності; та

(b) спеціальних обов'язків делегованих органів щодо звітування.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

Стаття 27

Спеціальні правила щодо офіційного контролю та дії, яких компетентні органи вживають у випадках нововиявлених ризиків стосовно харчових продуктів і кормів

1. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині встановлення правил для здійснення офіційного контролю певних категорій харчових продуктів або кормів для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пунктах (a)-(e) статті 1(2), та для дій, що їх повинні вчиняти компетентні органи після такого офіційного контролю. Такі делеговані акти повинні стосуватися нововиявлених ризиків, які через харчові продукти або корми можуть впливати на здоров'я людей або рослин, або, що стосується ГМО та засобів захисту рослин, також і на довкілля, або будь-яких ризиків, що виникають у результаті нового характеру виробництва або споживання харчових продуктів або кормів, та які не може бути ефективно усунено за відсутності таких спільних правил. Такі делеговані акти повинні визначати правила щодо:

(a) однакових спеціальних вимог до здійснення офіційного контролю у відповідь на специфічні небезпечні фактори та ризики, які існують щодо кожної категорії харчових продуктів та кормів, а також різних процесів, через які вони проходять; та

2. Комісія може шляхом ухвалення імплементаційних актів встановити правила щодо однакових практичних механізмів для офіційного контролю, що здійснюється стосовно певних категорій харчових продуктів або кормів, для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пунктах (a)-(e) статті 1(2), щодо нововиявлених ризиків, які через харчові продукти або корми можуть впливати на здоров'я людей або рослин, або, що стосується ГМО та засобів захисту рослин, також і на довкілля, або будь-яких ризиків, що виникають у результаті нового характеру виробництва або споживання харчових продуктів чи кормів, та які не може бути ефективно усунено за відсутності таких спільних правил, у частині однакової мінімальної періодичності такого офіційного контролю, якщо мінімальний рівень офіційного контролю є необхідним для реагування на специфічні небезпечні фактори та ризики, які існують стосовно кожної категорії харчових продуктів та кормів та різних процесів, через які продукти проходять. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

3. У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності, пов'язаної з випадками серйозних ризиків для здоров'я людей або тварин, або ж серйозних ризиків для довкілля, Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної в статті 145(3).

ГЛАВА III

Делегування певних завдань компетентних органів

Стаття 28

Делегування компетентними органами певних завдань офіційного контролю

1. Компетентні органи можуть делегувати виконання певних завдань офіційного контролю одному або більше делегованих органів або фізичних осіб на умовах, передбачених у статтях 29 та 30 відповідно. Компетентний орган повинен забезпечити, щоб делегований орган або фізична особа, яким було делеговано виконання таких завдань, мали повноваження, потрібні для ефективного здійснення таких завдань.

2. Якщо компетентний орган або держава-член ухвалює рішення про делегування певних завдань офіційного контролю для перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (i) статті 1(2), одному або більше делегованих органів, вони повинні присвоїти кожному такому делегованому органу кодовий номер, та повинні призначити відповідні органи, відповідальні за їх схвалення та нагляд за ними.

Стаття 29

Умови делегування певних завдань офіційного контролю делегованим органам

Делегування певних завдань офіційного контролю делегованому органу, як передбачено у статті 28(1), вчиняється у письмовій формі, та воно повинно відповідати таким умовам:

(a) делегування містить точний опис тих завдань офіційного контролю, які може виконувати делегований орган, та умови, на яких він може виконувати такі завдання;

(b) делегований орган:

(i) має експертні знання, обладнання та інфраструктуру, необхідні для виконання делегованих йому завдань офіційного контролю;

(ii) має достатню чисельність достатньо кваліфікованого і досвідченого персоналу;

(iii) є неупередженим і вільним від будь-якого конфлікту інтересів та, зокрема, він не перебуває у ситуації, що може прямо чи непрямо вплинути на неупередженість його професійної поведінки під час виконання таких завдань офіційного контролю, які йому було делеговано;

(iv) функціонує та є акредитованим відповідно до стандартів, що стосуються відповідних делегованих завдань, включно зі стандартом EN ISO/IEC 17020 «Вимоги до функціонування різних типів органів, що здійснюють інспектування»;

(v) має достатньо повноважень для виконання делегованих йому завдань офіційного контролю; та

(c) має запроваджені механізми, що забезпечують ефективну та дієву координацію між компетентними органами, які делегували завдання, та делегованим органом.

Стаття 30

Умови для делегування певних завдань офіційного контролю фізичним особам

Компетентні органи можуть делегувати певні завдання офіційного контролю одній або більше фізичних осіб, якщо це дозволено правилами, передбаченими у статях 18-27. Таке делегування вчиняється у письмовій формі, та воно повинно відповідати таким умовам:

(a) делегування містить точний опис тих завдань офіційного контролю, які можуть виконувати фізичні особи, та умови, на яких фізичні особи можуть виконувати такі завдання;

(b) фізичні особи:

(i) мають експертні знання, обладнання та інфраструктуру, необхідні для виконання делегованих їм завдань офіційного контролю;

(ii) є придатними з точки зору кваліфікації та досвіду;