Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2016/2031 від 26 жовтня 2016 року про захисні заходи проти шкідливих організмів рослин, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 228/2013, (ЄС) № 652/2014 і (ЄС) № 1143/2014 та про скасування директив Ради 69/464/ЄЕС, 74/647/ЄЕС, 93/85/ЄЕС, 98/57/ЄС, 2000/29/ЄС, 2006/91/ЄС і 2007/33/ЄС

Тип: Регламент

№ 2016/2031

Дата: 26 жовтня 2016 р.

Статус: Чинний

02016R2031 - UA - 14.12.2019 -001.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

(До Розділу IV: Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею

Глава 4. Санітарні та фітосанітарні заходи)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2016/2031

від 26 жовтня 2016 року

про захисні заходи проти шкідливих організмів рослин, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 228/2013, (ЄС) № 652/2014 і (ЄС) № 1143/2014 та про скасування директив Ради 69/464/ЄЕС, 74/647/ЄЕС, 93/85/ЄЕС, 98/57/ЄС, 2000/29/ЄС, 2006/91/ЄС і 2007/33/ЄС

(ОВ L 317 23.11.2016, с. 4)

Зі змінами, внесеними:

Офіційний вісник

РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ і РАДИ (ЄС) № 2017/625 від 15 березня 2017 року

№

сторінка

дата

L 95

07.04.2017

Із виправленнями, внесеними

Виправленням, ОВ L 137, 24.05.2017, с. 40 (2017/625)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2016/2031

від 26 жовтня 2016 року

ГЛАВА I

Предмет, сфера застосування, терміни та означення

Стаття 1

Предмет та сфера застосування

1. Цей Регламент встановлює правила визначення фітосанітарних ризиків, які становлять будь-які види, штами чи біотипи збудників хвороб, тварин або рослин-паразитів, шкідливі для рослин або рослинних продуктів («шкідливі організми») і заходів зі зниження таких ризиків до прийнятного рівня.

2. Якщо є фактичні докази, що рослини-непаразити, інші ніж ті, які регулюються згідно зі статтею 4(1) Регламенту (ЄС) № 1143/2014, становлять фітосанітарні ризики, що можуть мати тяжкі економічні, соціальні та екологічні наслідки на території Союзу, такі рослини-непаразити можуть вважатися шкідливими організмами для цілей цього Регламенту.

3. Для цілей цього Регламенту, покликання на треті країни читати як покликання на треті країни, Сеуту, Мелілью та території, зазначені у статті 355(1) ДФЄС, за винятком Мадейри та Азорських островів.

Для цілей цього Регламенту, покликання на територію Союзу читати як покликання на територію Союзу без Сеути, Мелільї та територій, зазначених у статті 355(1) ДФЄС, за винятком Мадейри та Азорських островів.

Стаття 2

Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) «рослини» означає живі рослини і такі живі частини рослин:

(a) насіння, в ботанічному сенсі, за винятком не призначеного для посіву;

(b) плоди, в ботанічному сенсі;

(d) бульби, бульбоцибулини, цибулини, кореневища, коріння, підщепи, кореневі пагони;

(e) пагони, стебла, повзучі пагони;

(f) зрізані квіти;

(g) гілки з листям або без;

(h) зрізані дерева зі збереженим листям;

(i) листки, листя;

(j) культури рослинної тканини, в тому числі клітинні культури, гермоплазма, зародкова плазма, меристеми, гібридні клони, мікророзмножений матеріал;

(k) живий пилок і спори;

(1) бруньки, вічка, живці, прищепи, щепи;

(2) «рослинні продукти» означає неперероблені матеріали рослинного походження, а також перероблені продукти, які за своєю природою або за способом свого перероблення можуть створити ризик поширення карантинних шкідливих організмів.

За винятком випадків, коли інакше передбачено в імплементаційних актах, ухвалених на підставі статей 28, 30 і 41, деревина тільки тоді вважається рослинним продуктом, коли вона відповідає одному чи більше таким критеріям:

(a) вона зберігає всю свою природну округлу поверхню, з корою чи без, або її частину;

(b) її природна округла поверхня не збереглася внаслідок розпилювання, різання або розколювання;

(c) вона має форму трісок, частинок, тирси, деревних відходів, стружки або уламків і не підлягала склеюванню, термічному обробленню або впливу тиску для вироблення гранул, брикетів, фанери або ДСП;

(d) її використовують або вона призначена для використання як пакувальний матеріал, незалежно від того, чи його справді використовують для транспортування товарів;

(3) «висадження» означає будь-яку операцію з розміщення рослин у середовищі вирощування, або ж їх розміщення шляхом щеплення чи подібну операцію, щоб забезпечити їх подальший ріст, відтворення або поширення;

(4) «розсадні рослини» означає рослини, призначені залишатися висадженими, для висадження або для пересадження;

(5) «інший предмет» означає будь-який матеріал або предмет, інший ніж рослини і рослинні продукти, здатний приховувати або поширювати шкідливих організмів, у тому числі ґрунт або середовище вирощування;

(6) «компетентний орган» означає компетентні органи, визначені в статті 3(3) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 (1);

(7) «партія» означає певну кількість одиниць одного товару, яку можливо розпізнати за однорідністю складу, походженням та іншими релевантними елементами, що становить частину вантажу;

(8) «торгова одиниця» означає найменшу комерційну або іншу придатну до використання одиницю, застосовну на певному етапі реалізації, що може бути складовою частиною партії або цілою партією;

(9) «професійний оператор» означає будь-яку особу, яка є суб'єктом публічного чи приватного права, професійно залучену в, - та відповідальну перед законом за, - один або більше з таких видів діяльності щодо рослин, рослинних продуктів та інших предметів:

(a) висадження;

(b) виведення сортів;

(d) введення на територію Союзу, а також переміщення в його межах і поза його межі;

(e) надання на ринку;

(f) зберігання, збирання, відправлення і перероблення;

(10) «зареєстрований оператор» означає професійного оператора, зареєстрованого згідно зі статтею 65;

(11) «уповноважений оператор» означає зареєстрованого оператора, уповноваженого компетентним органом видавати паспорти рослин згідно зі статтею 89, наносити знак згідно зі статтею 98 або видавати підтвердження згідно зі статтею 99;

(12) «кінцевий користувач» означає будь-яку особу, діяльність якої не пов'язана з її фахом, сферою діяльності або професією, яка набуває рослини або рослинні продукти для особистого користування;

(13) «тест» означає офіційну перевірку, за винятком візуальної, для визначення присутності шкідливих організмів або для ідентифікації шкідливих організмів;

(14) «оброблення» означає офіційну чи неофіційну процедуру для знищення, інактивації та видалення шкідливих організмів або для позбавлення таких шкідливих організмів плодючості, або ж для девіталізації рослин або рослинних продуктів;

(15) «поширеність» означає частку або кількість одиниць, якою шкідливий організм присутній у зразку, вантажі, на полі або в іншій визначеній популяції;

(16) «осадження» означає укорінення, на осяжне майбутнє, шкідливого організму в межах території після проникнення;

(17) «викорінювання» означає застосування фітосанітарних заходів, спрямованих на усунення шкідливого організму з території;

(18) «ізоляція» означає застосування фітосанітарних заходів усередині і довкола зараженої шкідливим організмом території, щоб запобігти поширенню шкідливого організму;

(19) «карантинна станція» означає будь-яку офіційну станцію для утримання шкідливих організмів, рослин, рослинних продуктів чи інших предметів на карантині;

(20) «ізоляційний об'єкт» означає будь-який об'єкт, за винятком карантинних станцій, у якому шкідливі організми, рослини, рослинні продукти або інші предмети перебувають в умовах ізоляції;

(21) «код простеження» означає літерний, цифровий або літерно-цифровий код ідентифікації вантажу, партії або торгової одиниці, який використовується для цілей відстеження, в тому числі коди, що стосуються партії, випуску, серії, дати виробництва або документів професійних операторів;

(22) «фітосанітарний захід» означає офіційний захід, що має на меті запобігти введенню і поширенню карантинних шкідливих організмів або обмежити економічний вплив регульованих некарантинних шкідливих організмів.

ГЛАВА II

Карантинні шкідливі організми

Секція 1

Карантинні шкідливі організми

Стаття 3

Означення карантинних шкідливих організмів

Шкідливий організм є «карантинним шкідливим організмом», стосовно визначеної території, якщо він відповідає всім таким умовам:

(a) він ідентифікований, у розумінні пункту (1) секції 1 додатка I;

(b) він не присутній на території, у розумінні пункту (2)(a) секції 1 додатка I, або, якщо присутній, не розповсюджений широко в межах такої території, у розумінні пунктів (2)(b) і (c) секції 1 додатка I;

(c) він спроможний проникати на територію, осаджуватися й поширюватися в її межах, або, якщо він присутній на території, але не є широко розповсюдженим, він спроможний проникати на ті частини території, де він відсутній, осаджуватися і поширюватися в їхніх межах, у розумінні пункту (3) секції 1 додатка I;

(d) його проникнення, осадження і поширення мало б, у розумінні пункту (4) секції 1 додатка I, неприйнятні економічні, екологічні і соціальні наслідки на такій території або, якщо він присутній на території, але не є широко розповсюдженим, для тих частин території, де він відсутній; та

(e) наявні здійсненні і дієві заходи, що запобігають проникненню такого шкідливого організму на територію, осадженню і поширенню його в її межах, а також пом'якшення пов'язаних ризиків і наслідків.

Секція 2

Карантинні у Союзі шкідливі організми

Стаття 4

Означення карантинних у Союзі шкідливих організмів

Карантинний шкідливий організм є «карантинним у Союзі шкідливим організмом», якщо визначена територія, зазначена у вступній частині статті 3, є територією Союзу, і якщо вона включена в перелік, зазначений у статті 5(2).

Стаття 5

Заборона на введення, переміщення, утримання, розмноження або вивільнення карантинних у Союзі шкідливих організмів

1. Карантинний у Союзі шкідливий організм заборонено вводити на територію Союзу, переміщувати по ній, утримувати на ній, розмножувати в її межах, або вивільняти на ній.

2. Комісія, за допомогою імплементаційного акта, встановлює перелік шкідливих організмів, що відповідають умовам, переліченим у статті 3, стосовно території Союзу («перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів»).

Перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів повинен включати шкідливих організмів, перелічених у частині А додатка I до Директиви 2000/29/ЄС та в секції I частини А додатка II до зазначеної Директиви.

Шкідливі організми, що сформувалися або осіли на будь-якій частині території Союзу природнім чином або шляхом їх введення з-поза меж території Союзу, повинні буди позначені в переліку карантинних у Союзі шкідливих організмів як шкідливі організми, про присутність яких на території Союзу відомо.

Шкідливі організми, що не сформувались або осіли у будь-якій частині території Союзу, повинні буди позначені в переліку карантинних у Союзі шкідливих організмів як шкідливі організми, присутність яких на території Союзу не зафіксована.

3. Якщо результати оцінювання показують, що шкідливий організм, не включений до переліку карантинних у Союзі шкідливих організмів, відповідає умовам, переліченим у статті 3, щодо території Союзу, або що шкідливий організм, включений у перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів, більше не відповідає одній або більше таким умовам, Комісія за допомогою імплементаційних актів вносить зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2 цієї статті, відповідним чином - шляхом внесення відповідного шкідливого організму в такий перелік або видалення його з нього.

Комісія надає державам-членам доступ до результатів такого оцінювання.

Комісія може за допомогою імплементаційних актів замінити імплементаційний акт, зазначений у параграфі 2 цієї статті, з метою консолідації змін.

4. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 2 і 3, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

Стаття 6

Пріоритетні шкідливі організми

1. Карантинні в Союзі шкідливі організми є «пріоритетними шкідливими організмами», якщо вони відповідають усім таким умовам:

(a) вони відповідають, що стосується території Союзу, одній або більше умовам, викладеним у пункті (2) секції 1 додатка I;

(b) їхній потенційний економічний, екологічний і соціальний вплив є найважчим щодо території Союзу, як визначено у секції 2 додатка I;

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом встановлення переліку пріоритетних шкідливих організмів («перелік пріоритетних шкідливих організмів»).

Якщо результати оцінювання показують, що карантинний у Союзі шкідливий організм відповідає умовам, зазначеним у параграфі 1 цієї статті, або що шкідливий організм більше не відповідає одній або більше таким умовам, Комісія уповноважена ухвалювати імплементаційні акти згідно зі статтею 105 через внесення змін до переліку, зазначеного в першому підпараграфі, відповідним чином - шляхом внесення відповідного шкідливого організму в такий перелік або видалення його з нього.

Комісія невідкладно надає державам-членам доступ до результатів такого оцінювання.

Якщо, у випадку серйозного ризику, спричиненого шкідливим організмом, цього вимагають обставини невідкладної необхідності, до делегованих актів, ухвалених на підставі цієї статті, застосовується процедура, передбачена у статті 106.

Стаття 7

Внесення змін у секцію 1 додатка I

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до секції 1 додатка I, щоб адаптувати її до розвитку науково-технічних знань і відповідних міжнародних стандартів.

Стаття 8

Використання карантинних у Союзі шкідливих організмів для офіційного тестування, наукових або освітніх цілей, випробувань, підбору сортів або виведення сортів

1. Як відступ від статті 5(1), держави-члени на підставі заявки можуть тимчасово дозволяти введення на свою територію, переміщення, утримання та розмноження в її межах карантинних у Союзі шкідливих організмів або шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), для офіційного тестування, наукових або освітніх цілей, випробувань, підбору сортів або виведення сортів.

На відповідну діяльність дозвіл надається тільки за умови встановлення достатніх обмежень, які забезпечують, що введення, переміщення, утримання, розмноження або вивільнення відповідних шкідливих організмів не призводить до їх осадження чи поширення в межах території Союзу з урахуванням індивідуальних особливостей, біологічних характеристик і засобів поширення шкідливого організму, передбаченої діяльності, взаємодії з довкіллям та інших значущих чинників, пов'язаних із ризиком, що становить такий шкідливий організм.

2. Дозволи, надані на підставі параграфа 1, повинні включати всі умови, зазначені нижче:

(a) шкідливий організм підлягає зберіганню в місці і за умов, які:

(i) компетентні органи вважають належними; та

(ii) зазначені в дозволі;

(b) діяльність, пов'язану зі шкідливим організмом, будуть провадити на карантинній станції або ізоляційному об'єкті, що призначені компетентним органом згідно зі статтею 60 і зазначені у дозволі;

(i) чию наукову і технічну компетенцію компетентний орган вважає належною; та

(ii) персональний склад якого зазначено в дозволі;

(d) шкідливий організм супроводжується дозволом під час введення на територію Союзу, під час переміщення, утримання або розмноження в її межах.

3. Дозволи, надані на підставі параграфа 1, повинні містити обмеження щодо кількості шкідливого організму, яка може бути введена, переміщена, утримана, розмножена або використана, і часового відрізку, що є достатніми для відповідної діяльності. Дозволи повинні не перевищувати потужності призначених карантинної станції або ізоляційного об'єкту.

Дозволи повинні включати обмеження, необхідні щоб належно усувати ризик осадження і поширення відповідного карантинного в Союзі шкідливого організму або шкідливого організму, на який спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1).

4. Компетентний орган здійснює моніторинг дотримання умов, зазначених у параграфі 2, та умов і обмежень, зазначених у параграфі 3, та вживає необхідних дій у випадку їх недотримання. У відповідних випадках такою дією повинно бути відкликання дозволу, зазначеного у параграфі 1.

5. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом встановлення детальних правил стосовно:

(a) обміну інформацією між державами-членами і Комісією щодо введення на територію Союзу, переміщення в її межах, утримання, розмноження і використання на ній відповідних шкідливих організмів;

(b) процедури та умов надання дозволу, зазначеного в параграфі 1; та

Стаття 9

Сповіщення про безпосередню загрозу

1. Якщо держава-член має фактичні докази, що існує безпосередня загроза проникнення карантинного в Союзі шкідливого організму на територію Союзу або її частину, де шкідливий організм ще не присутній, така держава-член повинна негайно сповістити Комісію та інші держави-члени про такі докази письмово.

2. Параграф 1 також застосовується до шкідливих організмів, що не включені до переліку карантинних у Союзі шкідливих організмів, якщо:

(a) шкідливий організм підпадає під інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1); або

(b) відповідна держава-член вважає, що шкідливий організм може відповідати умовам для включення до переліку карантинних у Союзі шкідливих організмів.

3. Професійні оператори повинні негайно сповіщати компетентні органи про будь-які фактичні докази, які вони можуть мати щодо безпосередньої загрози, зазначеної в параграфі 1, щодо карантинних у Союзі шкідливих організмів або шкідливих організмів, зазначених у параграфі 2.

Стаття 10

Офіційне підтвердження компетентними органами присутності карантинного в Союзі шкідливого організму

Якщо компетентний орган підозрює або отримав фактичні докази щодо присутності карантинного в Союзі шкідливого організму або шкідливого організму, на який спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), на частині території відповідної держави-члена, де присутність такого шкідливого організму раніше не була зафіксована, або у вантажі рослин, рослинних продуктів або інших предметів, введених або передбачених для введення на територію Союзу або переміщуваних у межах його території, він негайно вживає будь-яких заходів, необхідних, щоб підтвердити, на основі діагнозу офіційної лабораторії, зазначеної у статті 37 Регламенту (ЄС) 2017/625, («офіційно підтвердити»), чи такий шкідливий організм присутній, чи ні.

На етапі, коли очікується підтвердження присутності такого шкідливого організму, відповідні держави-члени, у застосовних випадках, вживають фітосанітарних заходів, щоб усунути ризик поширення такого шкідливого організму.

Підозра або фактичні докази, зазначені в першому параграфі цієї статті, можуть мати в основі будь-яку інформацію, отриману відповідно до статей 14 та 15, або з будь-якого іншого джерела.

Стаття 11

Сповіщення державами-членами Комісії та інших держав-членів про карантинних у Союзі шкідливих організмів

Держава-член сповіщає Комісію та інші держави-члени у разі офіційного підтвердження її компетентними органами будь-якої з таких ситуацій:

(a) присутність на її території карантинного в Союзі шкідливого організму, що його присутність на ній не була зафіксована;

(b) присутність карантинного в Союзі шкідливого організму на частині її території, де він раніше присутній не був;

(c) присутність на її території карантинного в Союзі шкідливого організму у вантажі рослин, рослинних продуктів або інших продуктів, введених або передбачених для введення на територію Союзу, або переміщуваних у її межах.

Сповіщення, передбачені у першому параграфі, повинен здійснювати єдиний орган, зазначений у статті 4(2) Регламенту (ЄС) 2017/625, відповідної держави-члена, причому через електронну систему сповіщення, зазначену у статті 103.

Стаття 12

Надання компетентними органами професійним операторам інформації про карантинних у Союзі шкідливих організмів

1. Якщо одна з ситуацій, зазначених у статті 11, офіційно підтверджена, компетентний орган забезпечує невідкладне інформування професійних операторів, на рослинах, рослинних продуктах або інших предметах яких вона може відбитися.

2. Комісія укладає і завчасно оновлює загальнодоступний перелік усіх сповіщень, що їх вона отримує стосовно нововиниклих шкідливих організмів у третіх країнах, які можуть становити ризик здоров'ю рослин на території Союзу.

Цей перелік може бути частиною електронної системи, зазначеної в статті 103.

Стаття 13

Надання громадськістю компетентним органам інформації про пріоритетних шкідливих організмів

Якщо одна з ситуацій, зазначених у пунктах (a) та (b) першого параграфа статті 11, офіційно підтверджена стосовно пріоритетного шкідливого організму, компетентний орган інформує громадськість про заходи, що їх він вжив або планує вжити, і про будь-які заходи, що їх належить вжити відповідним категоріям професійних операторів чи інших осіб.

Стаття 14

Негайне вжиття заходів професійними операторами

1. Якщо професійний оператор підозрює або дізнається про присутність карантинного в Союзі шкідливого організму або шкідливого організму, на який спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), у рослинах, рослинних продуктах або інших предметах, що перебувають під контролем оператора, він негайно сповіщає компетентний орган про це, щоб такий компетентний орган вжив заходів згідно зі статтею 10. У відповідних випадках такий професійний оператор також повинен негайно вжити запобіжних заходів, щоб запобігти осадженню і поширенню такого шкідливого організму.

2. Компетентний орган може вирішити, що сповіщення, зазначене в параграфі 1, не потрібне, якщо відомо, що конкретний шкідливий організм трапляється на території. У такому випадку він інформує відповідних професійних операторів про таке рішення.

3. У разі отримання професійним оператором офіційного підтвердження щодо присутності карантинного в Союзі шкідливого організму в рослинах, рослинних продуктах або інших предметах, що перебувають під контролем оператора, він повинен провести консультації з компетентним органом стосовно вчинення дій і перейти, у застосовних випадках, до дій, зазначених у параграфах 4-7.

4. Такий професійний оператор повинен негайно вжити запобіжних заходів, щоб запобігти поширенню такого шкідливого організму. У разі надання компетентним органом інструкцій щодо таких заходів, професійний оператор повинен діяти згідно з такими інструкціями.

5. У разі отримання відповідних інструкцій компетентного органу, професійний оператор повинен вживати необхідних заходів, щоб усунути шкідливого організму з відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів та зі споруд, землі, ґрунту чи інших заражених шкідливими організмами елементів, що перебувають під його контролем.

6. За відсутності інших інструкцій від компетентного органу, професійний оператор повинен невідкладно вилучити з обігу рослини, рослинні продукти та інші предмети, що перебувають під контролем такого оператора і в яких може бути присутній певний шкідливий організм.

Якщо такі рослини, рослинні продукти або інші предмети вийшли з-під контролю такого професійного оператора, такий професійний оператор повинен, за відсутності інших інструкцій від компетентного органу, негайно:

(a) повідомити особам у ланцюгу реалізації, яким ці рослини, рослинні продукти та інші предмети постачені, про присутність шкідливого організму;

(b) надати таким особам настанови щодо необхідних заходів, що їх слід вживати під час відправлення відповідних рослин, рослинних продуктів та інших предметів, щоб зменшити ризик поширення або проникнення в довкілля відповідних шкідливих організмів; та

7. У випадках, що підпадають під застосування параграфів 1, 3, 4, 5 або 6 цієї статті, професійний оператор, на запит, надає компетентному органу всю інформацію, що відповідає потребам громадськості. Без обмеження статті 13, якщо необхідно вчинити дію щодо рослин, рослинних продуктів або інших предметів, у яких може бути присутній шкідливий організм, компетентний орган інформує громаду про такий факт якомога швидше.

Стаття 15

Негайне вжиття заходів особами, що не є професійними операторами

1. Якщо будь-яка особа, що не є професійним оператором, дізнається про присутність карантинного в Союзі шкідливого організму або має підстави підозрювати таку присутність, така особа повинна негайно сповістити компетентний орган. Якщо сповіщення надходить не у письмовому вигляді, компетентний орган офіційно фіксує його. У разі отримання відповідного запиту від компетентного органу, така особа повинна надати такому органу інформацію, якою вона володіє щодо такої присутності.

2. Компетентний орган може вирішити, що сповіщення, зазначене в параграфі 1, не потрібне, якщо відомо, що конкретний шкідливий організм присутній на території.

3. Особа, що здійснила сповіщення, зазначене в параграфі 1, повинна провести консультації з компетентним органом щодо вчинення дії і повинна, згідно з інструкціями компетентного органу, вжити заходів, необхідних, щоб запобігти поширенню такого шкідливого організму і щоб усунути його з відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів та, якщо застосовно, зі споруд такої особи.

Стаття 16

Відступи від обов'язків щодо сповіщення

Обов'язки щодо сповіщення, зазначені в статтях 14 та 15, не застосовуються, якщо:

(a) зафіксовано присутність карантинного в Союзі шкідливого організму в зараженій шкідливими організмами зоні демаркованої території, утвореної для ізоляції такого шкідливого організму, як зазначено у статті 18(2);

(b) зафіксовано присутність карантинного в Союзі шкідливого організму в зараженій шкідливими організмами зоні демаркованої території, причому він є об'єктом заходів викорінення, які повинні тривати вісім або більше років, - протягом періоду таких перших восьми років.

Стаття 17

Викорінювання карантинних у Союзі шкідливих організмів

1. Якщо одна з ситуацій, зазначених у пунктах (a) і (b) першого параграфа статті 11, офіційно підтверджена, компетентний орган негайно вживає всіх необхідних фітосанітарних заходів, щоб викорінити відповідний карантинний у Союзі шкідливий організм з відповідної території. Вжиття таких заходів повинно відбуватися відповідно до додатка II.

Таке обов'язкове викорінювання не застосовується, якщо імплементаційним актом щодо такого шкідливого організму, ухваленим на підставі статті 28(2), передбачено інакше.

2. Компетентний орган невідкладно досліджує джерело присутності відповідного карантинного в Союзі шкідливого організму, зокрема у випадках, коли така присутність може бути пов'язана з переміщеннями рослин, рослинних продуктів або інших предметів, і можливість того, що відповідний шкідливий організм поширився далі на інші рослини, рослинні продукти або інші предмети в результаті таких переміщень.

3. Якщо заходи, зазначені в параграфі 1, стосуються введення на територію Союзу або переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів та інших предметів, відповідна держава-член негайно сповіщає про такі заходи Комісію та інші держави-члени.

4. Заходи, зазначені в параграфі 1, та розслідування, зазначені в параграфі 2, повинні бути вжиті незалежно від того, чи шкідливий організм присутній у приватних або у громадських володіннях.

Стаття 18

Утворення демаркованих територій

1. Якщо одна з ситуацій, зазначених у пунктах (a) і (b) першого параграфа статті 11, офіційно підтверджена, компетентний орган негайно утворює одну або більше територій, на яких будуть вжиті заходи викорінення, зазначені у статті 17(1) («демаркована територія»).

Демаркована територія повинна складатися із зараженої шкідливими організмами зони і буферної зони.

2. Заражена шкідливими організмами зона повинна, залежно від застосовного випадку, містити:

(a) усі рослини, відомі як заражені відповідним шкідливим організмом;

(b) усі рослини, які мають ознаки або симптоми, що свідчать про можливу зараженість таким шкідливим організмом;

(c) усі інші рослини, що потенційно могли бути або можуть бути засмічені або заражені таким шкідливим організмом, у тому числі рослини, що потенційно є заражені внаслідок їхньої чутливості до шкідливого організму і їхнього розташування безпосередньо поблизу заражених рослин або внаслідок спільного джерела виробництва, з якого вони походять, якщо таке відоме, із зараженими рослинами або з рослинами, вирощеними з них.

(d) земля, ґрунт, водотоки та інші елементи, заражені або потенційно заражені відповідним шкідливим організмом.

3. Буферна зона повинна прилягати до зони зараження й оточувати її.

Вона повинна мати належний розмір з огляду на ризик поширення відповідного шкідливого організму за межі зараженої шкідливими організмами зони природнім чином або внаслідок діяльності людини в зараженій шкідливими організмами зоні й навколо неї, і такий розмір повинен бути встановлений згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II.

Проте, якщо будь-який ризик поширення відповідного шкідливого організму поза межі зараженої шкідливими організмами зони усунутий або зменшений до прийнятного рівня за допомогою природних або штучних перепон, жодну буферну зону утворювати немає потреби.

4. Як відступ від параграфа 1, якщо після первинної перевірки компетентний орган дійде висновку, з огляду на характер шкідливого організму, рослини, рослинного продукту або іншого предмета та ділянки, де його було виявлено, що відповідний шкідливий організм можливо усунути одразу, компетентний орган може вирішити не утворювати демарковану територію.

У такому випадку, він повинен провести обстеження, щоб визначити, чи шкідливий організм заразив далі будь-які інші рослини або рослинні продукти. На основі такого обстеження, компетентний орган вирішує, чи існує необхідність утворювати демарковану територію.

5. Якщо згідно з параграфами 2 і 3 демаркована територія має бути розширена на територію іншої держави-члена, держава-член, у якій була виявлена присутність відповідного шкідливого організму, негайно звертається до держави-члена, на територію якої буде розширена демаркована територія, щоб така держава-член мала змогу вчинити всі належні дії, зазначені в параграфах 1-4.

6. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени до 30 квітня кожного року про кількість і місця розташування демаркованих територій, що були утворені, для відповідних шкідливих організмів та відповідні заходи, вжиті протягом попереднього календарного року.

Цей параграф застосовується без обмеження жодних обов'язків сповіщати про демарковані території, що встановлені в імплементаційних актах, зазначених у статті 104.

Стаття 19

Обстеження демаркованих територій і їх зміна та зняття обмежень

1. Компетентні органи принаймні раз на рік, у належний час, здійснюють обстеження кожної демаркованої території щодо динаміки присутності відповідного шкідливого організму.

Такі обстеження проводять згідно зі статтею 22(2).

2. Якщо в результаті обстеження, зазначеного у статті 1, або іншим чином компетентний орган виявляє присутність відповідного шкідливого організму в буферній зоні, відповідна держава-член негайно сповіщає Комісію та інші держави-члени про це.

3. Компетентні органи змінюють кордони заражених шкідливими організмами зон, буферних зон та демаркованих територій у відповідних випадках за результатами обстежень, зазначених у параграфі 1.

4. Компетентні органи можуть анулювати демарковану територію і зупинити виконання відповідних заходів викорінення, якщо пересвідчаться, що така територія відповідає статусу вільної від шкідливих організмів. Підставою для цього є відповідність таким двом вимогам:

(a) обстеження, зазначене в параграфі 1, показує, що встановлено відсутність на території відповідного шкідливого організму; та

(b) встановлено, що відповідний шкідливий організм не виявлений на такій демаркованій території протягом достатньо тривалого періоду.

5. Під час вироблення рішення щодо змін, зазначених у параграфі 3, або анулювання демаркованої території, зазначеної в параграфі 4, відповідний компетентний орган бере до уваги принаймні такі чинники:

(a) біологічні характеристики відповідних шкідливого організму і переносника;

(b) присутність рослин-господарів;

(d) ймовірність того, що заходи викорінення були успішними.

6. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, проведення щорічних обстежень не вимагається в зараженій шкідливими організмами зоні демаркованої території, утвореної для:

(a) шкідливих організмів, що є об'єктом заходів викорінення, які повинні тривати вісім або більше років;

(b) шкідливих організмів, що є об'єктом ізоляційних заходів, зазначених у статті 28(2).

7. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом поглибленої деталізації шкідливих організмів, зазначених у пункті (a) параграфа 6 цієї статті і в пункті (b) статті 16, та умов застосування таких відступів.

Стаття 20

Звіти про заходи, вжиті згідно зі статтями 17, 18 та 19

1. Якщо держава-член вживає заходів на території, прилеглій до кордону з іншою державою-членом, до такої іншої держави-члена повинен бути поданий звіт про заходи, вжиті згідно зі статтями 17, 18 та 19.

2. У разі відповідного запиту від Комісії або будь-якої іншої держави-члена, держава-член подає звіт про конкретні заходи, вжиті згідно зі статтями 17, 18 та 19.

Стаття 21

Зміни додатка II

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до додатка II, щоб адаптувати його до розвитку науково-технічних знань і відповідних міжнародних стандартів.

Стаття 22

Обстеження на виявлення карантинних у Союзі шкідливих організмів і шкідливих організмів, попередньо кваліфікованих як карантинні у Союзі шкідливі організми

1. Держави-члени здійснюють протягом певних періодів часу обстеження, засновані на ризиках, що включають принаймні перевірки на:

(a) присутність будь-якого карантинного в Союзі шкідливого організму; та

(b) ознаки або симптоми будь-якого шкідливого організму, на який спрямовані інструменти, зазначені у статті 29, або заходи, ухвалені на підставі статті 30(1).

Такі обстеження повинні відбуватися на всіх територіях, де присутність відповідного шкідливого організму не була зафіксована.

Проведення таких обстежень не вимагається для шкідливих організмів, щодо яких існує однозначний висновок про неможливість їх осадження або поширення у відповідній державі-члені внаслідок її екокліматичних умов або відсутності видів-господарів.

2. План обстежень, зазначених у параграфі 1, повинен засновуватися на ризику появи шкідливого організму на кожній території, де проводиться обстеження. Вони повинні складатися принаймні з візуальних перевірок у виконанні компетентного органу та, у відповідних випадках, відбору зразків і виконання тестів. Такі обстеження проводяться в усіх належних місцях і охоплюють, у відповідних випадках, споруди, транспортні засоби, машини й паковання, що їх використовують професійні оператори та інші особи. Вони повинні засновуватися на обґрунтованих науково-технічних принципах та повинні здійснюватися у відповідний час з огляду на можливість виявлення відповідного шкідливого організму.

У таких обстеженнях повинні бути враховані науково-технічні дані та будь-яка інша відповідна інформація щодо присутності відповідного шкідливого організму.

3. Держави-члени звітують Комісії та іншим державам-членам до 30 квітня кожного року про результати обстежень, зазначених у параграфі 1, що були проведені у попередньому календарному році. Такі звіти включають інформацію про те, де були проведені обстеження, графік обстежень, про шкідливих організмів і рослини, рослинні продукти або інші предмети, що їх вони охоплюють, кількість інспектувань і відібраних зразків, та виявлення кожного відповідного шкідливого організму.

Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати форму таких звітів, а також інструкції щодо її заповнення. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

Стаття 23

Багаторічні програми обстежень та збір інформації

1. Держави-члени запроваджують багаторічні програми обстежень, у яких визначають зміст обстежень, що їх будуть проводити відповідно до статті 22. Такі програми повинні передбачати збір і фіксацію науково-технічних даних та іншої інформації, зазначеної у другому підпараграфі статті 22(2).

Багаторічні програми обстежень повинні включати такі елементи з урахуванням статті 22(2):

(a) конкретна мета кожного обстеження;

(b) обсяг кожного обстеження, що стосується відповідної території, та охоплені проміжки часу, а також шкідливі організми, рослини і товари, на яких воно спрямоване;

(c) методологія обстеження та управління якістю, в тому числі опис процедур для візуальної перевірки, відбору зразків і тестування з їх технічним обґрунтуванням;

(d) розклад, частота і кількість запланованих візуальних перевірок, зразків і тестів; та

(e) методи фіксації і повідомлення зібраної інформації.

Багаторічні програми обстежень повинні бути розраховані на період від п'яти до семи років.

2. Держави-члени, на запит, сповіщають Комісію та інші держави-члени про свої багаторічні програми обстежень після їх запровадження.

3. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення формату багаторічних програм обстежень та практичних механізмів застосування елементів, викладених у параграфі 1, до певних пов'язаних зі шкідливими організмами ризиків.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

Стаття 24

Обстеження на виявлення пріоритетних шкідливих організмів

1. Для кожного пріоритетного шкідливого організму держави-члени проводять обстеження щорічно, як встановлено у статті 22(1) та (2). Такі обстеження повинні включати достатньо високу кількість візуальних перевірок, відбору зразків і тестувань, що відповідає особливостям кожного пріоритетного шкідливого організму, щоб забезпечити, наскільки це можливо з урахуванням відповідних біологічних характеристик кожного пріоритетного шкідливого організму і екокліматичних умов з високим ступенем достовірності, своєчасне виявлення таких шкідливих організмів.

2. Держави-члени звітують Комісії та іншим державам-членам до 30 квітня кожного року про результати обстежень, зазначених у параграфі 1, що були проведені в попередньому календарному році.

Стаття 25

Плани реагування на появу пріоритетних шкідливих організмів

1. Кожна держава-член розробляє і регулярно оновлює для кожного пріоритетного шкідливого організму, що здатний потрапити на її територію і осісти на ній або на її частині, окремий план, який містить інформацію щодо процесів вироблення й ухвалення рішень, процедур і протоколів, що їх слід дотримуватися, та надання мінімальних ресурсів, а також процедур для надання подальших ресурсів у разі офіційного підтвердження або підозри на присутність такого шкідливого організму («план реагування»).

Держави-члени, на певному етапі, проводять консультації з відповідними стейкхолдерами у процесі складання і регулярного оновлення планів реагування.

Жодні плани реагування не потрібні для шкідливих організмів, щодо яких існує однозначний висновок про неможливість їх осадження або поширення у відповідній державі-члені внаслідок її екокліматичних умов або відсутності видів-господарів.

2. Кожний план реагування повинен визначати таке:

(a) ролі і відповідальність органів, залучених до реалізації плану, у випадку підтвердження або підозри на присутність відповідного пріоритетного шкідливого організму, а також систему підпорядкування і процедури для координації відповідних дій компетентних органів, інших органів публічної влади, зазначених у статті 4(2) Регламенту (ЄС) 2017/625, залучених делегованих органів або фізичних осіб, зазначених у статті 28(1) згаданого Регламенту, лабораторій і професійних операторів, у тому числі координації з сусідніми державами-членами та сусідніми третіми країнами, у відповідних випадках;

(b) доступ компетентних органів до споруд професійних операторів, інших відповідних операторів та фізичних осіб;

(c) доступ компетентних органів, за потреби, до лабораторій, обладнання, персоналу, зовнішнього експертного досвіду і ресурсів, необхідних для швидкого і дієвого викорінення або, у відповідних випадках, ізоляції відповідного пріоритетного шкідливого організму;

(d) вжиття заходів щодо забезпечення Комісії, інших держав-членів, відповідних професійних операторів та громадськості інформацією щодо присутності відповідного пріоритетного шкідливого організму і заходів, що їх вживають для боротьби з ним у випадку офіційного підтвердження або підозри на присутність відповідного шкідливого організму;

(e) механізми фіксації даних про присутність відповідного пріоритетного шкідливого організму;

(f) надані оцінки, зазначені у статті 6(2), і будь-яка оцінка держави-члена щодо ризику, який становить для її території пріоритетний шкідливий організм;

(g) вжиття заходів з управління ризиками, що стосуються відповідного пріоритетного шкідливого організму, згідно з секцією 1 додатка II, і процедури, яких необхідно дотримуватися;

(h) принципи географічної демаркації демаркованих територій;

(i) протоколи з описом методів візуальних перевірок, відбору зразків і лабораторних тестувань; та

(j) принципи щодо практичного навчання персоналу компетентних органів і, у відповідних випадках, органів влади різних рівнів, зокрема, публічної влади, лабораторій, професійних операторів та інших осіб, зазначених у пункті (a).

У певних випадках з питань, зазначених у пунктах (d)-(j) першого підпараграфа, повинні бути оформлені практичні інструкції.

3. Плани реагування можуть бути об'єднані для багатьох пріоритетних шкідливих організмів із подібними біологічними характеристиками і ряду видів-господарів. У таких випадках плани реагування повинні складатися із загальної частини, спільної для всіх пріоритетних шкідливих організмів, яких вона охоплює, і спеціальних частин для кожного відповідного шкідливого організму.

4. Протягом чотирьох років від дати укладення переліку пріоритетних шкідливих організмів держави-члени повинні встановити план реагування щодо пріоритетних шкідливих організмів, внесених у такий перелік.

Протягом одного року від дати внесення будь-якого додаткового відповідного шкідливого організму до переліку пріоритетних шкідливих організмів, держави-члени повинні встановити план реагування для такого пріоритетного шкідливого організму.

Держави-члени регулярно переглядають та, у відповідних випадках, оновлюють свої плани реагування.

5. Держави-члени на запит надають свої плани реагування Комісії й іншим державам-членам та інформують усіх відповідних професійних операторів шляхом публікації в Інтернеті.

Стаття 26

Імітаційне навчання щодо пріоритетних шкідливих організмів

1. Держави-члени проводять імітаційне навчання щодо реалізації планів реагування з інтервалами, встановленими відповідно до біологічних характеристик відповідних пріоритетних шкідливих організмів і ризиків, що їх становлять такі шкідливі організми.

Такі навчання повинні відбуватися стосовно всіх відповідних пріоритетних шкідливих організмів у межах розумного періоду часу і з залученням відповідних стейкхолдерів.

Такі навчання не потрібні, якщо відповідна держава-член нещодавно вживала заходів для викорінення відповідного шкідливого організму або відповідних шкідливих організмів.

2. Імітаційне навчання щодо пріоритетних шкідливих організмів, чия присутність в одній державі-члені може мати вплив на сусідні держави-члени, можуть бути проведені такими державами-членами спільно на основі їхніх відповідних планів реагування.

У відповідних випадках держави-члени можуть проводити такі імітаційне навчання із сусідніми третіми країнами.

3. Держави члени на запит надають Комісії та іншим державам-членам доступ до звіту про результати кожного імітаційного навчання.

Стаття 27

Плани дій щодо пріоритетних шкідливих організмів

1. У разі офіційного підтвердження присутності пріоритетного шкідливого організму на території держави-члена відповідно до статті 10, компетентний орган негайно затверджує план («план дій»), у якому встановлені заходи з викорінення такого шкідливого організму, передбачені у статтях 17, 18 та 19, або з його ізоляції, передбачені у статті 28(2), а також календарний графік впровадження таких заходів.

План дій повинен включати опис структури й організації передбачених обстежень і встановлювати кількість візуальних перевірок, зразків, що їх необхідно відібрати, і лабораторних тестів, що їх необхідно провести, а також методологію, що застосовується для перевірки, відбору зразків і тестування.

План дій повинен ґрунтуватися на відповідному плані реагування, і компетентний орган повинен негайно надавати план дій відповідним професійним операторам.

2. Кожна держава-член на запит сповіщає Комісію та інші держави-члени про плани дій, які вона ухвалила.

Стаття 28

Заходи Союзу щодо певних карантинних у Союзі шкідливих організмів

1. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати заходи боротьби з певними карантинними в Союзі шкідливими організмами. Такі заходи повинні імплементувати спеціально для кожного відповідного шкідливого організму одне або більше з таких положень:

(a) статтю 10 щодо вжиття заходів у разі підозри й офіційного підтвердження компетентними органами присутності такого карантинного в Союзі шкідливого організму;

(b) статтю 14 щодо негайного вжиття заходів професійними операторами;

(d) статтю 17 щодо викорінювання карантинних у Союзі шкідливих організмів;

(e) статтю 18 щодо утворення демаркованих територій;

(f) статтю 19 щодо обстежень демаркованих територій і їх змін та зняття обмежень;

(g) статтю 22 щодо обстежень на виявлення карантинних у Союзі шкідливих організмів і шкідливих організмів, попередньо кваліфікованих як карантинні у Союзі шкідливі організми;

(h) статтю 24 щодо обстежень пріоритетних шкідливих організмів - що стосується кількості візуальних перевірок, зразків і тестів для певних пріоритетних шкідливих організмів;

(i) статтю 25 щодо плану реагування на появу пріоритетних шкідливих організмів;

(j) статтю 26 стосовно імітаційного навчання щодо пріоритетних шкідливих організмів;

(k) статтю 27 стосовно планів дій щодо пріоритетних шкідливих організмів.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

2. Як відступ від статті 17, якщо, на основі обстежень, зазначених у статті 19, або інших фактичних доказів, буде зроблено висновок, що викорінення відповідного карантинного в Союзі шкідливого організму на демаркованій території не є можливим, Комісія ухвалює імплементаційні акти, зазначені у параграфі 1 цієї статті, що встановлюють заходи з метою ізоляції.

З метою досягнення такого висновку, Комісія невідкладно вчиняє необхідні дії на підставі подання відповідних фактичних доказів відповідною державою-членом або будь-яким іншим джерелом.

3. Якщо Комісія дійде висновку про необхідність вжиття запобіжних заходів на територіях поза межами демаркованих територій, щоб захистити частину території Союзу, на якій карантинний у Союзі шкідливий організм не присутній, вона може ухвалити імплементаційні акти, зазначені в параграфі 1, у яких такі заходи будуть встановлені.

4. Вжиття заходів, зазначених у параграфах 1, 2 і 3, повинно відбуватися відповідно до додатка II, причому з урахуванням конкретних ризиків, що їх становлять відповідні карантинні в Союзі шкідливі організми, конкретних екокліматичних умов і ризиків, що стосуються відповідних держав-членів, та потреби реалізовувати необхідні заходи з пом'якшення ризиків на рівні Союзу гармонізованим чином.

5. Допоки Комісія не ухвалить захід, держава-член може продовжувати будь-які заходи, яких вона вживає.

6. У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3). Ухвалення таких актів повинно відбуватися відповідно до додатка II, причому з урахуванням конкретних ризиків, що їх становлять відповідні карантинні в Союзі шкідливі організми, певних екокліматичних умов і ризиків, що стосуються відповідних держав-членів, та потреби реалізовувати необхідні заходи з пом'якшення ризиків на рівні Союзу гармонізованим чином.

7. Держави-члени сповіщають через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103, Комісію та інші держави-члени про будь-які випадки невиконання інструментів, ухвалених на підставі цієї статті, що створюють ризик поширення карантинних у Союзі шкідливих організмів.

Стаття 29

Заходи держав-членів щодо шкідливих організмів, не внесених у перелік як карантинні в Союзі шкідливі організми

1. У разі офіційного підтвердження присутності шкідливого організму, не включеного в перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів, на території держави-члена, та якщо держава-член вважає, що такий шкідливий організм може відповідати умовам для внесення в перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів, вона негайно оцінює, чи відповідає шкідливий організм критеріям, викладеним у підсекції 1 секції 3 додатка 1. Якщо вона дійде висновку, що відсутня відповідність таким критеріям, вона негайно вживає заходів з викорінення згідно з додатком II. Застосовуються статті 17-20.

Якщо на основі обстежень, зазначених у статті 19, або інших фактичних доказів буде зроблено висновок, що викорінення шкідливого організму на демаркованій території не є можливим, стаття 28(2) застосовується mutatis mutandis.

Якщо присутність шкідливого організму, що відповідає критеріям, зазначеним у першому підпараграфі, у вантажі рослин, рослинних продуктів або інших предметів, введених на територію Союзу або переміщуваних у її межах, офіційно підтверджена, така держава-член вживає необхідних заходів, щоб запобігти проникненню такого шкідливого організму на територію Союзу та його осадженню і поширенню на ній.

Якщо держава-член підозрює присутність на своїй території шкідливого організму, що відповідає критеріям, зазначеним у першому підпараграфі, стаття 10 застосовується mutatis mutandis.

На етапі, коли очікується підтвердження присутності такого шкідливого організму, держава-член, у відповідних випадках, вживає фітосанітарних заходів, щоб пом'якшити ризик його поширення.

2. Після вжиття заходів, зазначених у параграфі 1, держава-член оцінює, чи відповідає відповідний шкідливий організм критеріям для карантинних шкідливих організмів, встановленим у секції 1 додатка I.

3. Відповідна держава-член сповіщає Комісію та інші держави-члени про присутність шкідливого організму, зазначеного в параграфі 1. Вона також інформує Комісію та інші держави-члени про оцінювання, зазначене у згаданому параграфі, вжиті заходи і фактичні докази на обґрунтування доцільності таких заходів.

Вона повинна сповістити Комісію про результати оцінювання, зазначеного у параграфі 2, протягом двох років від дати офіційного підтвердження присутності такого шкідливого організму.

Сповіщення про присутність такого шкідливого організму повинне бути здійснене через електронну систему сповіщення, зазначену у статті 103.

Стаття 30

Заходи Союзу щодо шкідливих організмів, не внесених у перелік як карантинні в Союзі шкідливі організми

1. Якщо Комісія отримує сповіщення, зазначене у першому підпараграфі статті 29(3), або має інші фактичні докази щодо присутності на території Союзу або безпосередньої загрози проникнення на таку територію чи поширення в її межах шкідливого організму, не внесеного в перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів, і вона вважає, що такий шкідливий організм може відповідати умовам внесення в такий перелік, вона негайно оцінює, чи відповідає у зв'язку з територією Союзу такий шкідливий організм критеріям, встановленим у підсекції 2 секції 3 додатка 1.

Якщо Комісія дійде висновку про відповідність таким критеріям, вона негайно за допомогою імплементаційних актів ухвалює на обмежений час заходи щодо ризиків, які становить такий шкідливий організм. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

Такі заходи повинні, у відповідних випадках, імплементувати спеціально для кожного відповідного шкідливого організму одне або декілька з положень, зазначених у пунктах (a)-(g) першого підпараграфа статті 28(1).

2. Після ухвалення заходів, зазначених у параграфі 1, Комісія оцінює, чи відповідає у зв'язку з територією Союзу відповідний шкідливий організм критеріям для карантинних шкідливих організмів, наведених у секції 1 додатка I.

3. Якщо на основі обстежень, зазначених у статтях 19 і 22, або інших фактичних доказів буде зроблено висновок, що викорінення відповідного шкідливого організму на демаркованій території не є можливим, в імплементаційних актах, зазначених у другому підпараграфі параграфа 1 цієї статті, можуть бути встановлені заходи з метою ізоляції.

4. Якщо буде зроблено висновок, що необхідними є запобіжні заходи на територіях поза межами демаркованих територій, щоб захистити частину території Союзу, на якій карантинний шкідливий організм Союзу не присутній, такі заходи можуть бути встановлені в імплементаційних актах, зазначених у параграфі 1.

5. Ухвалення заходів, зазначених у параграфах 1, 3 і 4, повинно відбуватися відповідно до додатка II, причому з урахуванням конкретних ризиків, що їх становлять відповідні шкідливі організми, та потреби реалізовувати необхідні заходи з пом'якшення ризиків на рівні Союзу гармонізованим чином.

6. Допоки Комісія не ухвалить заходи, відповідна держава-член може продовжувати заходи, які вона вживає на підставі статті 29.

7. У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3). Ухвалення таких актів повинно відбуватися відповідно до додатка II, причому з урахуванням конкретних ризиків, що їх становлять відповідні шкідливі організми, та потреби реалізовувати необхідні заходи з пом'якшення ризиків на рівні Союзу гармонізованим чином.

8. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103, про будь-які випадки невиконання інструментів, ухвалених на підставі цієї статті, що створюють ризик поширення шкідливих організмів, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

Стаття 31

Ухвалення державами-членами жорсткіших вимог

1. Держави-члени можуть застосовувати в межах своїх територій заходи, жорсткіші ніж ухвалені на підставі статті 28(1), (2) і (3) і статті 30(1), (3) і (4), якщо це виправдано з точки зору фітосанітарного захисту і згідно з принципами, встановленими в секції 2 додатка II.

Такі жорсткіші заходи повинні не накладати або не спричиняти будь-яких заборон або обмежень на введення на територію Союзу або переміщення в її межах чи через неї рослин, рослинних продуктів та інших предметів, окрім накладених статтями 40-58 і 71-102.

2. Держави-члени негайно сповіщають Комісію та інші держави-члени про заходи, вжиті ними згідно з параграфом 1.

Держави-члени, на запит, подають Комісії та іншим державам-членам річний звіт про заходи, вжиті згідно з параграфом 1.

Секція 3

Карантинні для захищеної зони шкідливі організми

Стаття 32

Визнання захищених зон

1. Якщо карантинний шкідливий організм присутній на території Союзу, але не на території певної держави-члена або її частини, і не є карантинним у Союзі шкідливим організмом, Комісія може, на підставі заявки такої держави-члена, поданої відповідно до параграфа 4, визнати таку територію або її частину захищеною зоною згідно з параграфом 3 щодо такого карантинного шкідливого організму («карантинного для захищеної зони шкідливого організму»).

2. Карантинний для захищеної зони шкідливий організм повинен не бути введений у відповідну захищену зону, а також переміщений, утриманий, розмножений або вивільнений у її межах.

Стаття 8 застосовується mutatis mutandis щодо введення в захищені зони, переміщення в їхніх межах, утримання і розмноження в них карантинних для захищеної зони шкідливих організмів.

3. Комісія за допомогою імплементаційного акта укладає перелік захищених зон та відповідних карантинних для захищеної зони шкідливих організмів. Перелік повинен включати захищені зони, визнані згідно з першим підпараграфом пункту (h) статті 2(1) Директиви 2000/29/ЄС, відповідних шкідливих організмів, перелічених у частині В додатка I та частині В додатка II до Директиви 2000/29/ЄС, та індивідуальні коди таких шкідливих організмів.

Комісія може, за допомогою імплементаційних актів про внесення змін до імплементаційного акта, зазначеного в першому підпараграфі, визнавати додаткові захищені зони, якщо при цьому дотримані умови, передбачені у параграфі 1 цієї статті.

Комісія може за допомогою імплементаційних актів замінити імплементаційний акт, зазначений у першому підпараграфі цього параграфа, з метою консолідації змін.

Імплементаційні акти, зазначені в цьому параграфі, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

4. Разом із заявкою, зазначеною в параграфі 1, відповідна держава-член подає:

(a) опис кордонів пропонованої захищеної зони, в тому числі мапи;

(b) результати обстежень, які показують, що принаймні протягом трьох років перед заявкою відповідний карантинний шкідливий організм не був присутній на відповідній території; та

(c) фактичні докази на підтвердження відповідності щодо відповідного карантинного шкідливого організму умовам, викладеним у статті 3, що стосується запропонованої захищеної зони.

5. Обстеження, зазначені в пункті (b) параграфа 4, повинні проводитись у належні часові проміжки і мати належну інтенсивність стосовно можливості виявлення присутності відповідного карантинного шкідливого організму. Вони повинні бути засновані на раціональних науково-технічних принципах із урахуванням відповідних міжнародних стандартів.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом запровадження детальних правил для таких обстежень. Такі акти повинні ухвалюватися мірою розвитку науково-технічних знань і застосовних міжнародних стандартів.

6. Комісія може визнавати тимчасові захищені зони. Для такої цілі умови, встановлені в параграфах 1-4, та перший підпараграф параграфа 5 застосовуються mutatis mutandis. Як відступ від вимог, зазначених у пункті (b) параграфа 4, обстеження повинно бути проведене протягом періоду тривалістю принаймні один рік перед заявкою.

Період визнання тимчасово захищеної зони повинен тривати не довше, ніж три роки після визнання, і спливає автоматично через три роки.

7. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени й інформують через публікацію на офіційному веб-сайті компетентного органу професійних операторів про кордони захищених зон на своїй території, в тому числі шляхом надання мап.

Стаття 33

Загальні обов'язки стосовно захищених зон

1. Що стосується захищеної зони, щодо відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму обов'язки, встановлені у статтях 9-19, застосовуються mutatis mutandis.

2. Рослина, рослинний продукт або інший предмет, що походить із демаркованої території, утвореної в захищеній зоні для відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму, повинні не бути переміщені з такої демаркованої території на решту території такої захищеної зони або в будь-яку іншу захищену зону, утворену для такого карантинного для захищеної зони шкідливого організму.

Як відступ від першого підпараграфа, така рослина, рослинний продукт або інший предмет можуть бути переміщені поза таку демарковану територію через таку відповідну захищену зону і поза неї тільки за умови їх запакування і переміщення у спосіб, що не несе жодного ризику поширення такого карантинного для захищеної зони шкідливого організму в межах такої захищеної зони.

3. Про демарковані території, утворені в межах захищеної зони, і заходи викорінення, вжиті на таких територіях відповідно до статей 17, 18 і 19, повинна бути негайно сповіщена Комісія та інші держави-члени.

Стаття 34

Обстеження на виявлення карантинних для захищеної зони шкідливих організмів

1. Компетентний орган проводить щорічні обстеження кожної захищеної зони на присутність відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму. Стаття 22(2) застосовується до таких обстежень mutatis mutandis.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом запровадження детальних правил щодо підготування і змісту таких обстежень.

2. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени до 30 квітня кожного року про результати обстежень, зазначених у параграфі 1, що були проведені в попередньому календарному році.

Стаття 35

Зміна розмірів і відкликання визнання захищених зон

1. Комісія може змінити розміри захищеної зони за заявкою держави-члена , території якої це стосується.

Якщо така зміна стосується розширення захищеної зони, стаття 32 застосовується mutatis mutandis.

2. На підставі заявки держави-члена, зазначеної в параграфі 1, Комісія відкликає визнання захищеної зони або скорочує її розміри.

3. Комісія відкликає визнання захищеної зони, якщо обстеження, зазначені у статті 34, проведені не згідно з такою статтею.

4. Комісія відкликає визнання захищеної зони, якщо була виявлена присутність у такій зоні відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму і за умови відповідності одній з таких умов:

(a) не було утворено жодної демаркованої території, згідно зі статтею 33(1), протягом трьох місяців від офіційного підтвердження присутності такого шкідливого організму;

(b) заходи викорінення, вжиті на демаркованій території відповідно до статті 33(1), не були успішними протягом 24 місяців від дати офіційного підтвердження присутності такого шкідливого організму або протягом періоду, довшого за 24 місяці - якщо це зумовлено біологічними особливостями шкідливого організму, причому такий період встановлений в імплементаційному акті, ухваленому на підставі статті 32(3);

(c) інформація, доступна Комісії, свідчить, що стосується застосування на підставі статті 33(1) заходів згідно зі статтями 17, 18 і 19, про повну недбалість у реагуванні на присутність такого шкідливого організму у відповідній захищеній зоні.

5. Комісія відкликає визнання захищеної зони або скорочує її розміри відповідно до параграфів 2, 3 або 4 цієї статті за допомогою імплементаційного акта про внесення змін до імплементаційного акта, зазначеного у статті 32(3). Такий імплементаційний акт ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

ГЛАВА III

Регульовані некарантинні у Союзі шкідливі організми

Стаття 36

Означення регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів

Шкідливий організм є «регульованим некарантинним у Союзі шкідливим організмом», якщо він відповідає всім із таких умов і внесений у перелік, зазначений у статті 37:

(a) він ідентифікований згідно з пунктом (1) секції 4 додатка I;

(b) він присутній на території Союзу;

(c) він не є карантинним у Союзі шкідливим організмом або шкідливим організмом, на який спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1);

(d) він передається переважно через певні розсадні рослини, згідно з пунктом (2) секції 4 додатка I;

(e) його присутність на таких розсадних рослинах має неприйнятні економічні наслідки, що стосується використання таких розсадних рослин за призначенням, згідно з пунктом (3) секції 4 додатка I;

(f) наявні здійсненні і дієві заходи, щоб запобігати його присутності на відповідних розсадних рослинах.

Стаття 37

Заборона введення на територію і переміщення регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів на розсадних рослинах

1. Професійні оператори повинні ані заносити на територію Союзу, ані переміщувати в її межах регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів на розсадних рослинах, через які вони передаються, що включені до переліку, згаданого у параграфі 2.

Заборона, встановлена у першому підпараграфі, не застосовується в таких випадках:

(a) переміщення розсадних рослин у межах або між спорудами відповідного професійного оператора;

(b) переміщення розсадних рослин, необхідне для їх знезараження.

2. Комісія за допомогою імплементаційного акта укладає перелік, у який входять регульовані некарантинні в Союзі шкідливі організми та певні розсадні рослини, зазначені в пункті (d) статті 36, у відповідних випадках - із категоріями, зазначеними у параграфі 7 цієї статті, і граничними значеннями, зазначеними у параграфі 8 цієї статті.

3. Перелік, зазначений у параграфі 2, повинен включати шкідливих організмів і відповідні розсадні рослини, обумовлені в таких положеннях:

(a) секція II частини А додатка II до Директиви 2000/29/ЄС;

(b) пункти (3) і (6) додатка I і пункт (3) додатка II до Директиви 64/402/ЄЕС;

(d) акти, ухвалені на підставі статті 5(5) Директиви Ради 98/56/ЄС (2);

(e) додаток II до Директиви 2002/55/ЄС;

(f) додаток I і пункт В додатка II до Директиви 2002/56/ЄС, а також акти, ухвалені на підставі пункту (c) статті 18 такої Директиви;

(g) пункт (4) додатка I і пункт (5) додатка II до Директиви 2002/57/ЄС;

(h) акти, ухвалені на підставі статті 4 Директиви 2008/72/ЄС; та

(i) акти, ухвалені на підставі статті 4 Директиви 2008/90/ЄС.

У перелік повинні не бути включені шкідливі організми, що входять у додаток I і в секцію I частини А та в частину В додатка II Директиви 2000/29/ЄС і внесені в перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів відповідно до статті 5(2) цього Регламенту, а також шкідливі організми, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1) цього Регламенту.

4. Комісія за допомогою імплементаційного акта, у відповідних випадках, встановлює заходи із запобігання присутності регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів на відповідних розсадних рослинах, що зазначені в пункті (f) статті 36 цього Регламенту. Такі заходи, у відповідних випадках, стосуються введення на територію Союзу та переміщення в її межах таких рослин. Затвердження таких заходів повинно відбуватися згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II цього Регламенту. Такі заходи застосовуються без обмеження інструментів, ухвалених на підставі директив 66/401/ЄЕС, 66/402/ЄЕС, 68/193/ЄЕС та 98/56/ЄС, Директиви Ради 1999/105/ЄС (3) та директив 2002/54/ЄС, 2002/55/ЄС, 2002/56/ЄС, 2002/57/ЄС, 2008/72/ЄС та 2008/90/ЄС.

5. Комісія за допомогою імплементаційних актів вносить зміни до імплементаційних актів, зазначених у параграфах 2-4 цієї статті, якщо результати оцінювання показують, що:

(a) шкідливий організм, не внесений у перелік імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2 цієї статті, відповідає умовам, зазначеним у статті 36;

(b) шкідливий організм, внесений у перелік імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2 цієї статті, більше не відповідає одній або більше з умов, зазначених у статті 36;

(c) до такого переліку необхідно внести зміни щодо категорій, зазначених у параграфі 7 цієї статті, або щодо граничних значень, зазначених у параграфі 8 цієї статті; або

(d) необхідно змінити інструменти, ухвалені відповідно до параграфа 4 цієї статті.

Комісія невідкладно надає державам-членам доступ до результатів такого оцінювання.

Комісія може за допомогою імплементаційних актів замінювати імплементаційні акти, зазначені в параграфах 2 і 4 цієї статті, з метою консолідації змін.

6. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 2, 4 і 5, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

7. Якщо пункт (e) статті 36 виконується тільки для однієї або декількох із таких категорій як добазовий, базовий або сертифікований матеріал, добазове, базове або сертифіковане насіння або добазова, базова або сертифікована насіннєва картопля, чи матеріал або насіння стандартної якості або категорії САС (Conformitas Agraria Communitatis), зазначених у директивах 66/401/ЄЕС, 66/402/ЄЕС, 68/193/ЄЕС, 2002/54/ЄС, 2002/55/ЄС, 2002/56/ЄС, 2002/57/ЄС, 2008/72/ЄС і 2008/90/ЄС, у переліку, зазначеному в параграфі 2 цієї статті, такі категорії повинні бути викладені з застереженням, що заборона на введення і переміщення, передбачена в параграфі 1 цієї статті, застосовується тільки до таких категорій.

8. Якщо пункт (e) статті 36 виконується тільки за умови, що відповідний шкідливий організм присутній із поширеністю понад певне граничне значення, вище за нуль, у переліку, зазначеному в параграфі 2 цієї статті, повинно бути наведене таке граничне значення із застереженням, що заборона на введення і переміщення, передбачена в параграфі 1 цієї статті, застосовується тільки за умови перевищення такого граничного значення.

Таке граничне значення встановлюють тільки за умови відповідності обом із таких пунктів:

(a) професійні оператори мають змогу забезпечити, що поширеність такого регульованого некарантинного у Союзі шкідливого організму на таких розсадних рослинах не перевищує таке граничне значення;

(b) є можливість пересвідчитися, що таке граничне значення не перевищене в партіях таких розсадних рослин.

Застосовуються наведені в секції 2 додатка II принципи управління ризиками, що їх становлять шкідливі організми.

9. Стаття 31 застосовується mutatis mutandis стосовно заходів, що їх держави-члени вживають щодо регульованих некарантинних шкідливих організмів та пов'язаних розсадних рослин.

Стаття 38

Внесення змін у секцію 4 додатка I

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до секції 4 додатка I, щоб адаптувати її до розвитку науково-технічних знань і відповідних міжнародних стандартів.

Стаття 39

Використання регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів для наукових або освітніх цілей, випробувань, підбору сортів, виведення сортів або виставкової діяльності

Заборона, передбачена у статті 37, не застосовується щодо регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів, присутніх на розсадних рослинах, що використовуються для наукових або освітніх цілей, випробувань, підбору сортів, виведення сортів або виставкової діяльності.

ГЛАВА IV

Заходи стосовно рослин, рослинних продуктів та інших предметів

Секція 1

Заходи, що стосуються всієї території Союзу

Стаття 40

Заборона на введення рослин, рослинних продуктів та інших предметів на територію Союзу

1. Введення певних рослин, рослинних продуктів або інших предметів на територію Союзу забороняється, якщо вони походять із будь-яких або певних третіх країн чи територій.

2. Комісія за допомогою імплементаційних актів ухвалює перелік, до якого входять рослини, рослинні продукти та інші предмети, зазначені у параграфі 1, що їх заборонено вводити на територію Союзу, разом із третіми країнами, групами третіх країн або певних територій третіх країн, щодо яких застосовується заборона.

Перший з таких імплементаційних актів повинен включати рослини, рослинні продукти та інші предмети, а також країни їхнього походження з переліку в частині А додатка III до Директиви 2000/29/ЄС.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2) цього Регламенту.

У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди згідно з класифікатором у Комбінованій номенклатурі, встановленим у Регламенті Ради (ЄЕС) № 2658/87 (4) («код CN»), за наявності такого коду. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.

3. Якщо рослина, рослинний продукт чи інший предмет, що походить або відправлений із третьої країни, становлять зумовлений шкідливим організмом ризик неприйнятного рівня внаслідок ймовірності того, що вони можуть бути господарем карантинного у Союзі шкідливого організму, і такий спричинений шкідливим організмом ризик немає можливості зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія вносить відповідні зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2, щоб включити в нього таку рослину, рослинний продукт або інший предмет і відповідні треті країни, групи третіх країн або окремі території третіх країн.

Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, включені в такий імплементаційний акт, не становлять зумовленого шкідливим організмом ризику неприйнятного рівня або становлять такий ризик, але такий ризик можливо зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія вносить відповідні зміни до такого імплементаційного акта.

Прийнятність рівня такого зумовленого шкідливим організмом ризику повинна бути оцінена згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II, у відповідних випадках - щодо однієї або більше з конкретних третіх країн.

Такі зміни ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює такі зміни через імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3).

4. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103, про випадки введення рослин, рослинних продуктів або інших предметів на територію Союзу з порушенням параграфа 1.

Таке сповіщення також повинне надійти третій країні, з якої рослини, рослинні продукти або інші предмети були введені на територію Союзу.

Стаття 41

Спеціальні й еквівалентні вимоги до рослин, рослинних продуктів та інших предметів

1. Деякі рослини, рослинні продукти або інші предмети можуть бути введені на територію Союзу або переміщені в її межах тільки за дотримання спеціальних умов або ж еквівалентних умов. Такі рослини, рослинні продукти або інші предмети можуть походити з третіх країн або з території в межах Союзу.

2. Комісія за допомогою імплементаційних актів ухвалює перелік, до якого входять рослини, рослинні продукти та інші предмети, а також відповідні спеціальні вимоги, зазначені в параграфі 1. Такий перелік повинен, у відповідних випадках, включати треті країни, групи третіх країн або спеціальні території в межах відповідних третіх країн.

Перший з таких імплементаційних актів повинен включати рослини, рослинні продукти та інші предмети, особливі вимоги та, у застосовних випадках, треті країни, з яких вони походять, із переліку в частині А додатка IV до Директиви 2000/29/ЄС.

У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, таким рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.

3. Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет становить зумовлений шкідливим організмом ризик неприйнятного рівня внаслідок імовірності того, що вони є господарем карантинного в Союзі шкідливого організму, і такий спричинений шкідливим організмом ризик можливо зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія вносить зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2, щоб включити в нього таку рослину, такий рослинний продукт або інший предмет та заходи, що мають бути до них застосовані. Такі заходи та вимоги, зазначені в параграфі 2, становлять «спеціальні вимоги».

Заходи, зазначені у першому підпараграфі, можуть набувати форми спеціальних вимог, ухвалених згідно зі статтею 44(1), для введення на територію Союзу окремих рослин, рослинних продуктів або інших предметів, що є еквівалентними спеціальним вимогам для введення на територію Союзу та переміщення в її межах таких рослин, рослинних продуктів або інших предметів («еквівалентні вимоги»).

Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, включені в такий імплементаційний акт, не становлять зумовленого шкідливим організмом ризику неприйнятного рівня або становлять такий ризик, але такий ризик немає можливості зменшити до прийнятного рівня за допомогою встановлення спеціальних вимог, Комісія вносить відповідні зміни до такого імплементаційного акта відповідними чином - шляхом вилучення такої рослини, такого рослинного продукту або іншого предмета з переліку або внесення їх у перелік, зазначений у статті 40(2).

Прийнятність рівня такого зумовленого шкідливим організмом ризику повинна бути оцінена, а інструменти для зменшення такого ризику до прийнятного рівня - ухвалені згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II, у відповідних випадках - щодо однієї або більше з конкретних третіх країн або їхніх частин.

Такі зміни ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3).

4. У разі введення на територію Союзу або переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів або інших предметів із порушенням параграфа 1 цієї статті, держави-члени ухвалюють необхідні інструменти, зазначені в статті 66(3) Регламенту (ЄС) 2017/625, та сповіщають Комісію й інші держави-члени через електронну систему сповіщення, зазначену у статті 103.

У застосовних випадках, таке сповіщення також повинне надійти третій країні, з якої рослини, рослинні продукти або інші предмети були введені на територію Союзу.

Стаття 42

Обмеження на підставі попереднього оцінювання щодо введення на територію Союзу рослин, рослинних продуктів та інших предметів із високим рівнем ризику

1. Рослина, рослинний продукт або інший предмет, що походять із третьої країни й не включені до переліку згідно зі статтею 40, або на які вимоги, зазначені у статті 41, поширюються недостатньою мірою чи які не підпадають під тимчасові заходи статті 49 і які, на підставі попереднього оцінювання, становлять зумовлений шкідливим організмом ризик неприйнятного рівня для території Союзу, є «рослиною з високим рівнем ризику», «рослинним продуктом із високим рівнем ризику» або «іншим предметом із високим рівнем ризику» («рослини, рослинні продукти та інші предмети з високим рівнем ризику»).

У такому попередньому оцінюванні повинно бути враховано для, відповідно, рослини, рослинного продукту або іншого предмета, яких воно стосується, критерії, наведені в додатку III.

2. Рослини, рослинні продукти та інші предмети з високим рівнем ризику, включені в перелік в імплементаційному акті, передбаченому в параграфі 3, повинні не бути введені на територію Союзу з третіх країн, груп третіх країн або певних територій третіх країн походження, яких стосується такий перелік.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти, якими, допоки не буде проведене оцінювання ризику, зазначене в параграфі 4, утверджує попередній перелік, на належному таксономічному рівні, рослин, рослинних продуктів та інших предметів із високим рівнем ризику, зазначених у параграфі 1, та, у відповідних випадках, пов'язаних третіх країн, груп третіх країн або певних територій третіх країн.

Перший із таких імплементаційних актів повинен бути ухвалений до 14 грудня 2018 року.

У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, таким рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам, у застосовних випадках, повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.

4. Якщо оцінювання ризику дозволить дійти висновку, що рослина, рослинний продукт або інший предмет, що походять із відповідної третьої країни, групи третіх країн або певної території відповідної третьої країни, які зазначені в параграфі 2, на таксономічному рівні, вказаному в переліку імплементаційного акту, передбаченого в параграфі 3, або нижче такого рівня не становлять ризику неприйнятного рівня з точки зору ймовірності стати господарем для карантинного в Союзі шкідливого організму, Комісія ухвалює імплементаційний акт про вилучення такої рослини, такого рослинного продукту або іншого предмета з переліку, зазначеного в такому параграфі, для відповідних третіх країн.

Якщо оцінювання ризику дозволить дійти висновку, що рослина, рослинний продукт або інший предмет, що походять із відповідної третьої країни, групи третіх країн або певної території відповідної третьої країни, які зазначені в параграфі 2, становлять неприйнятний ризик унаслідок імовірності того, що вони є господарем карантинного в Союзі шкідливого організму, і такий спричинений шкідливим організмом ризик немає можливості зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія ухвалює імплементаційний акт про вилучення такої рослини, такого рослинного продукту або іншого предмета і пов'язаних третіх країн із переліку, зазначеного в параграфі 2, і долучає вилучене до переліку, зазначеного у статті 40.

Якщо оцінювання ризику дозволить дійти висновку, що рослина, рослинний продукт або інший предмет, що походять із відповідної третьої країни, групи третіх країн або певної території відповідної третьої країни, які зазначені в параграфі 2, становлять неприйнятний ризик, але такий ризик можливо зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія ухвалює імплементаційний акт про вилучення такої рослини, такого рослинного продукту або іншого предмета і пов'язаної третьої країни, групи пов'язаних третіх країн або певної території пов'язаної третьої країни з переліку, зазначеного в параграфі 2, і долучає вилучене до переліку, зазначеного у статті 41.

5. За умови визначення попиту на ввезення рослин, рослинних продуктів або інших предметів, включених у перелік в імплементаційному акті, передбаченому в параграфі 3, оцінювання ризику, зазначене у параграфі 4, повинно здійснюватися протягом належного й розумного періоду часу.

У відповідних випадках, таке оцінювання може зводитися до рослин, рослинних продуктів або інших предметів окремої третьої країни походження або відправлення чи групи третіх країн походження або відправлення.

6. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати окремі правила щодо дотримання процедури при оцінюванні ризику, зазначеного в параграфі 4.

7. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 3, 4 і 6, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

Стаття 43

Особливі умови ввезення на територію Союзу дерев'яних пакувальних матеріалів

1. Дерев'яний пакувальний матеріал незалежно від того, чи він дійсно використовується при транспортуванні предметів будь-якого характеру, повинен бути введений на територію Союзу тільки за умови дотримання щодо нього всіх наведених нижче вимог:

(a) він пройшов одне або декілька із затверджених оброблень і відповідає застосовним вимогам, встановленим у додатку 1 до Міжнародного стандарту для фітосанітарних заходів № 15 «Регулювання дерев'яного пакувального матеріалу в міжнародній торгівлі» (ISPM15);

(b) він маркований знаком, зазначеним у додатку 2 ISPM15, який підтверджує, що він пройшов оброблення, зазначене в пункті (a).