Про обіг векселів в Україні

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про обіг векселів в Україні

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 24, ст.128)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 364-IV від 25.12.2002, ВВР, 2003, № 7, ст.63

№ 2511-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.21

№ 3610-VI від 07.07.2011, ВВР, 2012, № 7, ст.53

№ 5463-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 4, ст.61

№ 5492-VI від 20.11.2012, ВВР, 2013, № 51, ст.716

№ 5518-VI від 06.12.2012, ВВР, 2014, № 8, ст.90

№ 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712

№ 407-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.713

№ 1206-VII від 15.04.2014, ВВР, 2014, № 24, ст.885

№ 1586-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 33, ст.1162

№ 629-VIII від 16.07.2015, ВВР, 2015, № 43, ст.386

№ 1982-VIII від 23.03.2017, ВВР, 2017, № 18, ст.222

№ 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188

№ 738-IX від 19.06.2020

№ 2801-IX від 01.12.2022}

{У тексті Закону України слова "Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку" в усіх відмінках замінено словами "Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку" у відповідному відмінку згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

Цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Стаття 1. Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

{Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020}

Стаття 2. Застереження, обумовлені у статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатку II до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, діють в Україні таким чином:

1) стаття 10 Уніфікованого закону не застосовується;

2) юридичні ситуації, зазначені у статті 41 Уніфікованого закону, визначають, що сума векселя, виражена в іноземній валюті, на території України може бути сплачена в національній валюті України за курсом Національного банку України на день настання строку платежу (або якщо боржник прострочить платіж, - на розсуд держателя векселя - на день здійснення платежу) чи в іноземній валюті з додержанням вимог валютного законодавства України.

Це положення застосовується і в тому разі, коли векселедавцем (за переказним векселем - трасантом) обумовлено, що платіж здійснюється у визначеній у векселі валюті (застереження про здійснення платежу в іноземній валюті);

{Абзац другий пункту 2 статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2511-VI від 09.09.2010}

3) юридичні ситуації, зазначені в абзаці третьому статті 44 Уніфікованого закону, визначають, що протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення, повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів;

4) юридичні ситуації, зазначені в пунктах 2 і 3 статті 43, а також в абзаці шостому статті 44 Уніфікованого закону, визначаються таким чином:

зазначені у пункті 2 статті 43, - у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель;

зазначені у пункті 3 статті 43, - у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту;

зазначені в абзаці шостому статті 44, - у разі визнання трасата банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель, або у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем векселя права регресу буде достатнім пред'явлення судового рішення про визнання банкрутом такого трасата чи трасанта;

5) відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Стаття 3. Зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету чи місцевих бюджетів, можуть виступати векселедавцем, трасантом, індосантом або індосатом лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

{Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2511-VI від 09.09.2010, № 5463-VI від 16.10.2012}

Використання векселів Національним банком України здійснюється відповідно до законодавства України про обіг векселів.

Використання векселів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

{Статтю 3 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Стаття 4. Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

{Частина перша статті 4 в редакції Законів № 5518-VI від 06.12.2012, № 407-VII від 04.07.2013; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1586-VII від 04.07.2014, № 629-VIII від 16.07.2015}

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

{Частина третя статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 364-IV від 25.12.2002}

Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Стаття 41. До фінансових векселів належать:

{Абзац другий частини першої статті 41 виключено на підставі Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

фінансовий банківський вексель;

фінансовий казначейський вексель.

{Частина перша статті 41 в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014}

{Частину другу статті 41 виключено на підставі Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

{Частину третю статті 41 виключено на підставі Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

Фінансовий банківський вексель - цінний папір, що посвідчує безумовне зобов'язання банківської установи сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя.

Особливості видачі, обігу, обліку, сплати та стягнення за фінансовими банківськими векселями визначаються Національним банком України за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Фінансовий казначейський вексель - цінний папір, що посвідчує безумовне грошове зобов'язання центрального органу виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, яким оформлено заборгованість державного бюджету, сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Порядок видачі, обігу, обліку та сплати за фінансовими казначейськими векселями, що видаються центральним органом виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до закону про Державний бюджет України.

Ведення реєстру фінансових векселів, виданих як електронний документ, та облік прав за ними, а також їх погашення забезпечується адміністратором системи електронного обігу фінансових векселів. Функції адміністратора системи електронного обігу фінансових векселів виконує юридична особа, визначена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

{Частина восьма статті 41 в редакції Закону № 738-IX від 19.06.2020}

{Закон доповнено статтею 41 згідно із Законом № 407-VII від 04.07.2013}

Стаття 5. Векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

{Частина перша статті 5 в редакції Законів № 5518-VI від 06.12.2012, № 407-VII від 04.07.2013}

Фінансовий банківський вексель видається в документарній формі як електронний документ. Фінансовий казначейський вексель видається в документарній формі як паперовий або як електронний документ.

{Частина статті 5 в редакції Закону № 407-VII від 04.07.2013}

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України визначає склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів та іншої інформації, що містить фінансовий банківський вексель, виданий як електронний документ. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, визначає склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів та іншої інформації, що містить фінансовий казначейський вексель, виданий як електронний документ.

{Частина статті 5 в редакції Закону № 407-VII від 04.07.2013}

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Вексель підписується:

від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель;

{Абзац другий частини статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2511-VI від 09.09.2010, № 1206-VII від 15.04.2014}

від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого податковим органом (крім випадків відсутності індивідуального ідентифікаційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи), та даних паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця векселедавця або трасанта (серія та номер паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця, найменування органу, що видав паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця, та дата його видачі, місце проживання). У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на довіреність фізичної особи, відповідно до якої уповноважена особа має право підписувати вексель;

{Абзац третій частини статті 5 в редакції Закону № 364-IV від 25.12.2002; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2511-VI від 09.09.2010, № 5492-VI від 20.11.2012, № 406-VII від 04.07.2013, № 1982-VIII від 23.03.2017, № 440-IX від 14.01.2020}

від імені фізичних осіб - підприємців власноручно зазначеною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням дати та номера запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і даних паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця векселедавця або трасанта (серія та номер паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця, найменування органу, що видав паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця, та дата його видачі, місце проживання). У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на довіреність фізичної особи, відповідно до якої уповноважена особа має право підписувати вексель.

{Частину статті 5 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 2511-VI від 09.09.2010; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2511-VI від 09.09.2010, № 5492-VI від 20.11.2012, № 1982-VIII від 23.03.2017}

Вексель, виданий у документарній формі як електронний документ, підписується з використанням електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги":

від імені юридичних осіб - шляхом накладення електронного підпису керівника або уповноваженої ним особи та електронного підпису головного бухгалтера (за наявності посади головного бухгалтера у штатному розписі юридичної особи) або уповноваженої ним особи;

від імені фізичних осіб або фізичних осіб - підприємців - шляхом накладення одного електронного підпису зазначеної особи або уповноваженої нею особи.

{Статтю 5 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 407-VII від 04.07.2013; в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 6. Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Стаття 7. Установи банків та органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які проводять розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, виконують функції розрахункових палат згідно із статтею 38 Уніфікованого закону.

{Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012}

Порядок здійснення функцій розрахункових палат визначається:

для органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів - Кабінетом Міністрів України;

{Абзац другий частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012}

для установ банків - Національним банком України за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 8. Вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом (крім векселя, опротестованого у недатуванні акцепту).

{Стаття 8 в редакції Закону № 2511-VI від 09.09.2010}

Стаття 9. Резиденти можуть видавати та індосувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України.

Умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюються відповідно до валютного законодавства України.

Стаття 10. Векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 11. Платіж за втраченим векселем може бути здійснений за умови встановлення права власності на нього в порядку, визначеному законом.

Стаття 12. Забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства.

Стаття 13. Зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (за переказним векселем - трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону.

{Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2511-VI від 09.09.2010}

Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін" із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону.

У разі зміни строку платежу за переказним векселем держатель векселя повинен одержати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя відповідно до нового строку. У разі коли акцепт вже було здійснено раніше, держатель векселя повинен одержати додаткову згоду акцептанта відповідно до нового строку.

Якщо держатель векселя, який погодився на внесення змін до тексту векселя, бажає зберегти відповідальність попередніх індосантів, він повинен одержати їх згоду. У противному разі попередні індосанти несуть відповідальність таку, як і до внесення змін.

Стаття 131. За видачу векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без визначення у відповідному договорі умови проведення розрахунків із застосуванням векселів чи із зазначенням суми платежу за векселем, що є більшою від суми зобов'язань трасата

перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем - трасанта) перед особою, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж, на юридичну особу - векселедавця (за переказним векселем - трасанта) накладається штраф у розмірі від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розгляд справ та складання протоколів за порушення умов видачі векселя здійснюються уповноваженими особами податкових органів, державного фінансового контролю, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в порядку, встановленому законом.

{Частина друга статті 131 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5463-VI від 16.10.2012, № 406-VII від 04.07.2013, № 440-IX від 14.01.2020}

{Закон доповнено статтею 131 згідно із Законом № 2511-VI від 09.09.2010}

Стаття 14. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім норм у частині, що стосується фізичних осіб, які набирають чинності з 1 січня 2002 року.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:

внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про порядок розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів в Україні;

за участю Національного банку України розробити та подати до Верховної Ради України у встановленому порядку проекти законів щодо врегулювання питань застосування векселів у зовнішньоекономічній діяльності;

привести свої рішення у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону;

розробити та затвердити нормативно-правові акти з питань регулювання діяльності органів Державного казначейства України як розрахункових палат.

3. Національному банку України у тримісячний строк привести свої рішення у відповідність із цим Законом.

4. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ

5 квітня 2001 року

№ 2374-III