Про банкрутство

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2005 Справа N Б24/15/235/01

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі: Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Ткаченко Н.Г. Продаєвич Л.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ "Павлоградський верстатозавод"

на постанову від 17.12.2004 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі N Б24/15/235/01 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою ЗАТ "СВТ-сервіс"

до ВАТ "Ливарник"

про банкрутство

арбітражний керуючий Ясногор І.В.

за участю представників сторін:

від ВАТ "Павлоградський верстатозавод" - Чертилін О.Е., довір., Шостак О.М., довір.

від боржника - Лобач О.М., довір., Кравченко Н.Г., довір.

від Фонду державного майна України - Ганжа Т.М., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2001 р. за заявою ЗАТ "СВТ-сервіс" порушено провадження у справі N Б15/235/01 про банкрутство ВАТ "Ливарник".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 р. (суддя Калиниченко Л.М.) визнано грошові вимоги ВАТ "Павлоградський верстатзавод" до боржника на суму 1 232 630,87 грн. - 4 черга задоволення, 228 603,02 грн. - 6 черга задоволення, 125 грн. - 1 черга задоволення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2004 р. (судді: Ясир Л.О. - головуючий, Герасименко І.М., Науменко І.М.) задоволено частково апеляційні скарги ВАТ "Ливарник" та ЗАТ "СВТ-сервіс", скасовано ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 р. та відхилено в повному обсязі грошові вимоги ВАТ "Павлоградський верстатозавод" до ВАТ "Ливарник" в сумі 1 453 017,45 грн.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ВАТ "Павлоградський верстатозавод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2004 р., а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 р. залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом ст.ст. 1, 11, 12, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі - Закон) та ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ).

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, грошові вимоги ВАТ "Павлоградський верстатозавод" до ВАТ "Ливарник" ґрунтуються на наступному.

11.07.1995 р. ЗАТ НВО "Еней" та ВАТ "Павлоградський верстатозавод" (кредитор у даній справі) було укладено генеральний договір про спільну виробничо-фінансову діяльність строком на 10 років.

30.09.1997 р. ЗАТ НВО "Еней" та ВАТ "Ливарник" (боржник у даній справі) укладений договір переводу боргу, згідно якого ВАТ "Ливарник" прийняв на себе зобов'язання ЗАТ НВО "Еней" перед ВАТ "Павлоградський верстатозавод" по виконанню генерального договору про спільну виробничо-фінансову діяльність від 11.07.1995 р.

За цим договором про перевід боргу та додатковою угодою до нього від 02.10.1997 р. ВАТ "Ливарник" зобов'язався виконати обов'язки ЗАТ НВО "Еней", а саме погасити ВАТ "Павлоградський верстатозавод" заборгованість у розмірі 829 997,58 грн. та 15 231,99 грн.

З метою погашення заборгованості ВАТ "Ливарник" емітував на користь ВАТ "Павлоградський верстатозавод" три векселі від 15.08.2001 р.: N 65305556121946 на суму 300 000 грн.; N 65305556121945 на суму 500 000 грн. та N 65305556121944 на суму 500 000 грн.

Згідно з ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) вексель це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Однак на момент розгляду грошових вимог кредитора рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2002 р. визнана недійсною угода видачі векселя N 65305556121944 на суму 500 000 грн., оскільки останній всупереч вимогам ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) був виданий на покриття збитків від інфляції та пені, тобто у зв'язку з безтоварністю векселя.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції про те, що з набранням вказаним рішенням законної сили безумовне грошове зобов'язання відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) засвідчують лише вексель N 65305556121946 на суму 300 000 грн. та вексель N 65305556121945 на суму 500 000 грн.

Проте, висновок суду апеляційної інстанції про те, що грошові вимоги, які перевищують безспірну суму заборгованості за векселями у розмірі 800 000,00 грн., подані після спливу строку, встановленого для їх подання, є неправомірним.

Звертаючись 20.03.2002 р. до суду з заявою про грошові вимоги до боржника, кредитором поряд з векселями до заяви було додана претензія, виставлена на заборгованість за договорами у розмірі 1 453 017,45 грн., а також відповідь боржника про її визнання.

Попередніми судами встановлено, що грошові вимоги кредитора заявлені на підставі набуття ним права вимоги за генеральним договором про спільну виробничо-фінансову діяльність від 11.07.1995 р.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Тому, у зв'язку з визнанням недійсною угоди видачі векселя на суму 500 000 грн., грошові вимоги кредитора в цій частині повинні розглядатися судом не як вексельні зобов'язання, а як цивільно-правові зобов'язання, що витікають з договірних відносин.

При цьому, заява кредитора від 13.05.2004 р., на яку посилається суд апеляційної інстанції, не змінює час заявлення кредитором грошових вимог до боржника в повній сумі.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що заборгованість у розмірі 800 000 грн. погашена боржником і тому ці вимоги кредитора підлягають відхиленню.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ВАТ "Ливарник" платіжними дорученнями NN 83, 84 від 06.05.2004 р. перерахував на розподільчий рахунок УДКУ "Казна-Дніпро" кошти у сумі 300 000 грн. та 500 000 грн. в рахунок погашення податкового боргу ВАТ "Павлоградський верстатозавод".

Таке перерахування коштів було проведене боржником на підставі повідомлення Західно-Донбаської ОДПІ від 05.05.2004 р. відповідно до п. 7.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), яким ВАТ "Ливарник" зобов'язано погасити податковий борг ВАТ "Павлоградський верстатозавод" перед державним бюджетом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону ( 2343-12 ) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Згідно з приписами Закону ( 2343-12 ) у справі про банкрутство забороняється надання переваг в задоволенні вимог будь-якому конкурсному кредитору боржника.

Таким чином, в порушення дії мораторію у даній справі про банкрутство боржником були задоволені вимоги ВАТ "Павлоградський верстатозавод" у сумі 800 000 грн. шляхом погашення заборгованості останнього перед державним бюджетом. При цьому зазначене перерахування коштів вчинено боржником в порушення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі N Б24/15/148/02 про банкрутство ВАТ "Павлоградський верстатозавод", оскільки вимоги Західно-Донбаської ОДПІ, як встановлено судом першої інстанції, включені до третьої черги реєстру вимог кредиторів, як вимоги конкурсного кредитора.

Отже, дії ВАТ "Ливарник" щодо перерахування за ВАТ "Павлоградський верстатозавод" коштів до державного бюджету є неправомірними в силу Закону ( 2343-12 ).

Неправомірність таких дій також підтверджується рішенням про результати розгляду скарги ДПА України від 06.08.2004 р. та рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2004 р., що прийняті після винесення ухвали судом першої інстанції. Згідно цих рішень вищезазначене повідомлення Західно-Донбаської ОДПІ про застосування заходів стягнення за рахунок додаткових джерел погашення податкового боргу визнано недійсним.

За таких обставин справи грошові вимоги кредитора у розмірі 800 000 грн., що становить загальну суму платежу за двома векселями, обґрунтовано визнані судом першої інстанції.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що вимоги, які становлять суму інфляції та пені, заявлені кредитором відповідно до акта звірки розрахунків та визнаної претензії від 16.07.2001 р.

Таким чином, вказані вимоги заявлені кредитором при подані заяви в установлений Законом строк, тому посилання суду апеляційної інстанції на заяву кредитора про уточнення позовних вимог від 13.05.2004 р., як на підставу пропуску ним строку, є неправомірним.

Разом з тим, безпідставними є доводи суду апеляційної інстанції про те, що інфляційні та штрафні санкції не могли нараховуватись кредитором до настання строку платежу за векселями.

Суми інфляції та пені нараховані кредитором за неналежне виконання договірних зобов'язань, а не на зобов'язання за векселями.

Проте, суд першої інстанції необґрунтовано збільшив грошові вимоги кредитора на суму 8 216,44 грн. у зв'язку з допущенням арифметичної помилки.

Відповідно до імперативних положень ст. 14 Закону ( 2343-12 ) всі грошові вимоги конкурсних кредиторів мають бути заявлені в тридцятиденний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Таким чином, як первісні, так і додаткові вимоги кредиторів повинні бути заявлені в установлений строк незалежно від будь-яких обставин справи, в тому числі допущення арифметичних помилок.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, які позбавляють його права надавати оцінку доказам, додатково перевіряти докази та здійснювати розрахунок сум пені та збитків від інфляції, грошові вимоги ВАТ "Павлоградський верстатозавод" в цій частині до боржника підлягають направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню повністю.

Також ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині сум інфляції та пені, тому справа в цій частині направляється на новий розгляд.

В іншій частині ухвала є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ), ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ), ст.ст. 1, 12, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ВАТ "Павлоградський верстатозавод" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2004 р. у справі N Б15/235/01 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 р. у справі N Б15/235/01 в частині визнання сум інфляції та пені скасувати.

4. Справу N Б15/235/01 в частині розгляду грошових вимог ВАТ "Павлоградський верстатозавод" в частині сум інфляції та пені до боржника передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

5. В решті ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 р. у справі N Б15/235/01 залишити без змін.