Про визнання векселя недійсним та таким, що не підлягає оплаті

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2004 Справа N 10/86-2309

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2004 року у справі N 10/86-2309 за позовом відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" до відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" про визнання векселя недійсним та таким, що не підлягає оплаті, - ВСТАНОВИВ:

У серпні 2003 року відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об'єднання "Текстерно" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" про визнання векселя N 793387834449 на суму 20000 грн., емітованого 26 липня 2002 року позивачем, недійсним та таким, що не підлягає оплаті, посилаючись на те, що даний вексель суперечить ст.ст. 4, 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 6 листопада 2003 року (суддя Півторак М.Є.) позов задоволено. Вексель N 793387834449 на суму 20000 грн., емітований 26 липня 2002 року позивачем, визнано недійсним та таким, що не підлягає оплаті.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2004 року (судді Кузь В.Л., Бойко С.М., Давид Л.Л.) рішення місцевого суду скасовано, а в позові відмовлено. Провадження у справі в частині визнання векселя таким, що не підлягає оплаті, припинено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційною інстанцією норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов та визнаючи спірний вексель недійсним та таким, що не підлягає оплаті, місцевий суд виходив з того, що спірний вексель емітований не з встановлених законом підстав, а саме, виданий в оплату пені, а не в якості розрахунків за поставлену електроенергію.

До того ж, спірний вексель підписано не уповноваженою на це особою - фінансовим директором, а не Головою правління, що не створює для позивача зобов'язань по оплаті даного векселя.

При розгляді апеляційної скарги суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду, відмови в позові та припинення провадження у справі в частині визнання спірного векселя таким, що не підлягає оплаті, керуючись вимогами Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ), Законів України "Про цінні папери та фондову біржу" ( 1201-12 ), "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) та, посилаючись на те, що нормами вексельного законодавства не передбачено визнання недійсним векселя в тому випадку, якщо на ньому міститься підпис особи, яка не була наділена відповідними повноваженнями на його підписання, а сума грошової заборгованості за поставлену електроенергію включає в себе і пеню, яка нарахована за прострочення по оплаті фактично поставленої електроенергії.

Разом з тим, зобов'язаною особою за спірним векселем, відповідно до ст. 8 Уніфікованого Закону ( 995_009 ) про переказні векселі та прості векселі, є фізична особа - фінансовий директор позивача, і рішення з даного спору може вплинути на її права та зобов'язання по відношенню до однієї із сторін, а тому провадження у справі в частині визнання векселя таким, що не підлягає оплаті, підлягає припиненню згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), оскільки господарським судам не підвідомчі спори за участю фізичних осіб, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Висновок апеляційного господарського суду про безпідставність заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, постанова суду другої інстанції зміні або скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2004 року у справі N 10/86-2309 без змін.