Тип: Постанова
№ 37/89
Дата: 02 червня 2004 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 37/89
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: <...>, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу на постанову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.04 у справі за позовом господарського суду Дніпропетровської області ДП Придніпровська залізниця до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача Т. (дов. N 28 від 05.01.04), С. (дов. N 85 від 05.01.04), М. (дов. N 266 від 05.01.04), від відповідача У. (дов. N 1299/10/08-06/2-38 від 19.01.04), Р. (дов. N 14438/10-06/2-17 від 25.05.04), П. (дов. N 14751/10/08-06/2-17 від 28.05.04) ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 24.11.03 господарського суду Дніпропетровської області задоволено позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 04.09.03 N 0000390840/3/19701.
Стосовно позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, провадження у справі припинено.
Постановою від 05.02.04 Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення від 24.11.03 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.
Судові рішення обгрунтовано посиланням на п. 1.11 ст. 1, п. 4.8 ст. 4, п/п 3.2.1 п. 3.2 ст. 3, п/п 7.5.3 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ), п. 1.6, п. 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), ч. 1 ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ), ст. 6 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ), п. 12 Указу Президента України від 07.08.98 N 857/98 ( 857/98 ) "Про деякі зміни в оподаткуванні", п.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою НБУ від 29.03.01 N 135 ( z0368-01 ) та посиланням на те, що оскільки позивачеві вексель не видавався ПП "Арсенал" та КП "Єдність" і позивач його не пред'явив до платежу, то векселі були товаром, а при надходженні товарів повинно нараховуватись ПДВ. ПП "Арсенал" та КП "Єдність" придбало у позивача товари і розрахувалось з ним векселем (товаром). Фактично відбулася операція по обміну товарами. При реалізації цієї угоди вексель не пред'являвся як боргове зобов'язання, і необхідності в його оплаті для позивача не було, а також міститься застереження щодо неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платника податків з оподаткування бартерних операцій з векселями та можливість застосування в цьому зв'язку, п/п 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Не погоджуючись з судовими рішеннями СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на те, що неправильне застосування судовими інстанціями п/п 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) призвело до неправильного застосування норм п/п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним частково задовольнити касаційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ГПК України ( 1798-12 ) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом і грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
В оскаржених судових рішеннях, висновки щодо обставин, пов'язаних з обігом спірних векселів зроблено за відсутності вказаних документів в матеріалах справи, а також договорів, зазначених в протоколах про залік взаємних вимог, укладених позивачем з ТОВ "Концепт", МКП "Єдність" та ТОВ "Арсенал" і відповідно без дослідження і належної правової оцінки останніх, що має суттєве значення для визначення статусу векселя та з'ясування обставин справи, пов'язаних з товарообмінними операціями.
Крім того, в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду згадується ПП "Корвет", як учасник спірних правовідносин, без документального підтвердження цього факту.
На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судами не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі обставин справи в їх сукупності, що призвело до необгрунтованих судових рішень, внаслідок чого рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 05.02.04 Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення від 24.11.03 господарського суду Дніпропетровської області зі справи N 37/89 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.