Про схвалення Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2026-2030 роки та затвердження операційного плану заходів з її реалізації

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 25 лютого 2026 р. № 217-р

Київ

Про схвалення Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2026-2030 роки та затвердження операційного плану заходів з її реалізації

1. Схвалити Стратегію реформування системи управління державними фінансами на 2026-2030 роки, що додається.

2. Затвердити операційний план заходів з реалізації Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2026-2030 роки (далі - операційний план), що додається.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним та Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям), відповідальним за виконання завдань і заходів, передбачених операційним планом, забезпечити:

врахування положень Стратегії, схваленої цим розпорядженням, під час розроблення та реалізації програмних документів та планів діяльності;

своєчасне виконання операційного плану в межах і за рахунок видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, а також за рахунок міжнародної технічної допомоги, інших джерел фінансування, не заборонених законодавством;

подання щокварталу до 15 числа наступного місяця Міністерству фінансів інформації про хід виконання операційного плану для її узагальнення та подання у десятиденний строк Кабінету Міністрів України;

подання щороку до 1 березня року, що настає за звітним періодом, Міністерству фінансів звіту щодо стану досягнення стратегічного результату (мети) за кожною сферою системи управління державними фінансами та оцінки результативності виконання завдань для подальшої підготовки Міністерством фінансів узагальненого аналітичного звіту та подання його Кабінету Міністрів України та Координаційній раді з питань реформування державного управління щороку до 31 березня року, що настає за звітним періодом, починаючи з 2027 року.

Прем'єр-міністр України

Ю. СВИРИДЕНКО

Інд. 67

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 25 лютого 2026 р. № 217-р

СТРАТЕГІЯ

реформування системи управління державними фінансами на 2026-2030 роки

Загальна частина

Ефективне функціонування системи управління державними фінансами на основі європейських стандартів та принципів врядування є однією з ключових передумов вступу України до ЄС, забезпечення фінансової стабільності держави та підтримки стійкості державних фінансів до зовнішніх і внутрішніх загроз. Збалансовані та стабільні державні фінанси є запорукою для інклюзивного відновлення та сталого соціально-економічного розвитку України, а також підґрунтям для забезпечення її національної безпеки.

З початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну збереження макроекономічної та фінансової стабільності стало безпрецедентним викликом для системи управління державними фінансами. Воєнні дії та постійні руйнування серйозно вплинули на стабільність державних фінансів. Водночас складна економічна ситуація та необхідність збільшення витрат на забезпечення захисту територіальної цілісності та суверенітету України призвели до трансформації структури бюджетних видатків: пріоритетними стали видатки на оборону, соціальний захист та захист і відновлення критичної інфраструктури.

Гостра потреба в додаткових ресурсах призвела до суттєвого збільшення дефіциту державного бюджету та рівня державного боргу. За результатами 2024 року дефіцит державного бюджету становив 17,7 відсотка валового внутрішнього продукту, тоді як у 2021 році він був на рівні 3,6 відсотка валового внутрішнього продукту. Аналогічно рівень державного боргу у 2024 році становив 87,4 відсотка валового внутрішнього продукту порівняно із 43,3 відсотка валового внутрішнього продукту у 2021 році.

Фінансова підтримка міжнародних партнерів дала змогу збалансувати бюджет, забезпечити фінансування потреб соціального захисту населення та інших видатків необоронного характеру, а також стала вагомим фактором покриття дефіциту платіжного балансу. Здійснені заходи фіскального характеру сприяли збільшенню мобілізації внутрішніх надходжень, що є основою для фінансування видатків на оборону.

У зв'язку з тривалістю воєнних дій потреби в збільшенні витрат на оборону, розв'язанні проблем, пов'язаних з пошкодженням критично важливої інфраструктури, а також вирішенні гуманітарних питань постійно зростають.

Незважаючи на безпрецедентні виклики, пов'язані із повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, реформи, впроваджені у попередні роки, дали змогу підтримати стійкість системи управління державними фінансами та забезпечити безперервність її процесів.

Навіть в умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації Україна підтвердила відданість євроінтеграційним прагненням та впровадженню задекларованих реформ. Як наслідок, 14 грудня 2023 р. Європейська Рада ухвалила історичне рішення розпочати переговори про вступ України до ЄС.

У 2025 році Україна разом з Європейською Комісією завершили двосторонні зустрічі в межах офіційного скринінгу національного законодавства на відповідність праву ЄС. Питання, що стосуються різних сфер системи управління державними фінансами, були предметом обговорення щонайменше 12 переговорних розділів. Ураховуючи фундаментальне значення системи управління державними фінансами в процесі євроінтеграції, подальші кроки щодо підвищення рівня готовності до наступних етапів переговорного процесу вимагають посилення зусиль та прискорення реформ, спрямованих, зокрема, на наближення національного законодавства у всіх сферах системи управління державними фінансами до стандартів ЄС.

У зв'язку з продовженням збройної агресії Російської Федерації проти України та мінливістю політичної ситуації країн-союзників зростає необхідність подальшого ефективного реагування системи управління державними фінансами України на постійні виклики, пов'язані із збереженням макроекономічної та фінансової стабільності, подоланням наслідків воєнних дій та забезпеченням післявоєнного відновлення, а також забезпечення послідовності державної політики в усіх її сферах.

Ця Стратегія є продовженням попередніх стратегій та враховує стан виконання Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2022-2025 роки (далі - Стратегія на 2022-2025 роки), зокрема ключові її досягнення та невирішені під час її реалізації питання, які залишися актуальними.

Ця Стратегія розроблена з урахуванням потреби у розв'язанні актуальних проблем у різних сферах системи управління державними фінансами, пов'язаних із викликами та вимогами воєнного стану і післявоєнного відновлення та необхідністю приведення системи управління державними фінансами України у відповідність із стандартами ЄС.

Ця Стратегія розроблена у тісній координації із Стратегією реформування державного управління на 2026-2030 роки та Національною програмою адаптації законодавства України до права Європейського Союзу (acquis ЄС) та є результатом комплексної та інклюзивної роботи широкого кола заінтересованих сторін, які були залучені, зокрема в рамках роботи Міжвідомчої робочої групи та робочих підгруп з питань розвитку системи управління державними фінансами.

Інструментом імплементації цієї Стратегії є операційний план з її реалізації, що визначає конкретні заходи, спрямовані на виконання завдань Стратегії.

Водночас заходи в окремих сферах здійснюватимуться шляхом впровадження схвалених у відповідній сфері документів стратегічного характеру (стратегій, концепцій, планів заходів тощо).

Опис проблем, які зумовили прийняття цієї Стратегії, і нормативно-правових актів, що діють у сферах управління державними фінансами

З метою виконання зобов'язань України, передбачених переговорною рамкою ЄС за кластером 1 “Основи процесу вступу до ЄС”, схваленою рішенням Ради ЄС від 21 червня 2024 р., розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2025 р. № 475 (Офіційний вісник України, 2025 р., № 49, ст. 3399) схвалено Дорожню карту з питань реформи державного управління.

Одним із ключових етапів реалізації Дорожньої карти з питань реформи державного управління є створення комплексної стратегічної рамки для реформи державного управління, включно із системою управління державними фінансами, що передбачає, зокрема, схвалення Кабінетом Міністрів України цієї Стратегії відповідно до європейських стандартів державного управління.

Реалізація цієї Стратегії спрямована на забезпечення виконання Україною інституційних зобов'язань щодо членства в ЄС.

Завдання цієї Стратегії спрямовані на розв'язання комплексу таких проблем у системі управління державними фінансами, зокрема:

у податковій та митній сферах:

- недостатній інституційний та операційний потенціал податкових та митних органів, зокрема щодо кадрового, технічного та IT-забезпечення, кібербезпеки;

- часткова інтеграція інформаційно-комунікаційних систем контролюючих органів із системами ЄС;

- низький рівень довіри до контролюючих органів, що викликано, зокрема, недосконалими формами взаємодії бізнесу та контролюючих органів та наявністю проблем із доброчесністю в податкових та митних органах;

- невідповідність національного податкового законодавства праву ЄС, неефективність інструментів пільгового та преференційного оподаткування та наявність прогалин у податковому законодавстві, що створюють можливості для ухилення або недоброчесного уникнення сплати податків;

- часткова інтеграція інформаційно-комунікаційних систем контролюючих органів із системами ЄС;

у сфері стратегічного планування - відсутність на загальнодержавному рівні простої та ефективної системи цілевизначення, цілепокладання та забезпечення цілеспрямованого розвитку, яка б реалізовувалася через взаємоузгоджену ієрархічну систему документів державного стратегічного планування, фрагментованість інституційних обов'язків з питань планування та процедури планування на різних рівнях державного управління;

у сфері середньострокового бюджетного планування:

- недостатня якість бюджетного планування головними розпорядниками коштів державного бюджету, що призводить до прийняття протягом бюджетного періоду значної кількості рішень про перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету та до зниження ефективності використання бюджетних коштів;

- недостатня інституційна спроможність органів місцевого самоврядування щодо впровадження середньострокового бюджетного планування на місцевому рівні, зокрема з питань урахування гендерних та кліматичних аспектів у прогнозах місцевих бюджетів;

- формальний підхід розробників нормативно-правових актів до здійснення фінансово-економічних розрахунків впливу виконання актів на надходження та витрати державного та/або місцевих бюджетів;

у сфері програмно-цільового методу:

- недостатня адресність надання державних виплат та недостатня ефективність використання бюджетних коштів, зокрема стосовно оплати надання медичних послуг за програмою медичних гарантій;

- наявність прогалин у практичному застосуванні програмно-цільового методу в бюджетному процесі, зокрема на місцевому рівні, що проявляється у нечіткому визначенні цілей, відсутності релевантних показників ефективності та недостатньому зв'язку між запланованими результатами і витратами, а також у слабкій інтеграції програмно-цільового методу з іншими елементами стратегічного планування, такими як місцеві стратегії розвитку чи плани соціально-економічного розвитку;

у сфері управління публічними інвестиціями - слабкий взаємозв'язок між публічними інвестиціями, бюджетним та стратегічним плануванням в умовах відновлення та відбудови, недостатня нормативна врегульованість окремих аспектів нової моделі управління публічними інвестиціями та слабка інституційна спроможність щодо її імплементації;

у сфері фіскальної децентралізації та міжбюджетних відносин:

- неефективність існуючої системи горизонтального вирівнювання з питань забезпечення повноцінного обліку фактичних потреб громад, зокрема в частині видатків, пов'язаних із географічними, демографічними та інфраструктурними особливостями;

- недостатньо розвинутий територіальний підхід до планування видатків державного бюджету для розвитку територій;

у сфері управління фіскальними ризиками - відсутність нормативно-правового врегулювання з питань управління фіскальними ризиками на місцевому рівні та необхідність удосконалення системи управління фіскальними ризиками з урахуванням нових надзвичайних викликів для державного та місцевих бюджетів, які пов'язані із збройним вторгненням Російської Федерації в Україну та невизначеністю щодо подальшого перебігу збройної агресії Російської Федерації;

у сфері управління боргом - невідповідність окремих аспектів боргового законодавства стандартам ЄС, зокрема в частині обліку, звітності, статистики, а також недостатня інституційна спроможність щодо впровадження ефективної боргової політики на місцевому рівні;

у сфері управління ліквідністю - недосконале управління ліквідністю єдиного казначейського рахунка та валютних рахунків державного бюджету в процесі виконання державного бюджету, що призводить до непередбачуваності фінансування бюджетних видатків, накопичення надлишкової ліквідності на рахунках Казначейства та посилення інфляційного тиску наприкінці року;

у сфері публічних закупівель - часткова відповідність законодавства та практики здійснення публічних закупівель в Україні процедурам та практикам ЄС;

у сфері управління державними активами - недостатня прозорість процедур управління об'єктами державної власності, відсутність актуальної поточної інформації про державні активи та обмежена функціональність інформаційно-комунікаційної системи Єдиного реєстру об'єктів державної власності;

у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - відсутність нормативно-правового врегулювання механізму подання Казначейством та його територіальними органами звітності про виконання державного та місцевих бюджетів в електронній формі законодавчим, виконавчим органам влади, місцевим фінансовим органам та іншим органам;

у сфері бухгалтерського обліку - у зв'язку із змінами, що вносяться до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, потребують подальшого удосконалення національні положення (стандартів) у сфері бухгалтерського обліку в державному секторі;

у сфері статистики державних фінансів - неподання до Статистичного бюро ЄС наборів даних із статистики державних фінансів та процедури надмірного дефіциту відповідно до acquis ЄС у сфері статистики;

у сфері державного внутрішнього фінансового контролю - наявність відмінностей у рівні розвитку внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту серед різних державних органів, а також з питань забезпечення повноти імплементації визначених нормативно-методологічних засад внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту в практику їх роботи;

у сфері захисту фінансових інтересів ЄС - неврегульованість на законодавчому рівні питання щодо створення механізму міжвідомчої взаємодії Служби координації боротьби із шахрайством з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями з метою боротьби із шахрайством, корупцією та будь-якою іншою незаконною діяльністю, що негативно впливає на фінансові інтереси України та ЄС;

у сфері державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) - частковий стан імплементації положень Системи професійних документів INTOSAI (IFPP), зокрема INTOSAI-P 1 “Лімська декларація” і INTOSAI-P 10 “Мексиканська декларація про незалежність ВОА”, що стосуються забезпечення належної автономії органів зовнішнього аудиту;

у сфері незалежного нагляду в бюджетному процесі:

- неврегульованість питання незалежного зовнішнього оцінювання макроекономічних та фіскальних прогнозів та планів, що є одним з євроінтеграційних зобов'язань України;

- обмеженість фіскальних правил виключно державним бюджетом, що не відповідає вимогам ЄС у частині охоплення фіскальними правилами всього сектору загального державного управління;

у сфері цифровізації системи управління державними фінансами - невідповідність стану цифрового розвитку та цифровізації потребам системи управління державними фінансами: низький рівень автоматизації та інтеграції процесів між інформаційними системами суб'єктів системи управління державними фінансами, фрагментація інформаційного ландшафту інформаційних систем, часткове дублювання функціоналу,

рішень і відповідних інформаційних потоків в інформаційних системах, використання різних форматів обробки інформації, що призводить до неможливості реалізації принципу інтероперабельності інформаційних ресурсів;

у сфері прозорості в управлінні державними фінансами - зниження рівня прозорості та доступності бюджетних даних, зокрема позицій України у рейтингу Open Budget Survey за компонентою “Бюджетна прозорість”, у зв'язку з введенням законодавчих обмежень щодо оприлюднення наборів бюджетної інформації;

у сфері інституційної спроможності органів системи управління державними фінансами - недостатня інституційна спроможність системи управління державними фінансами, яка проявляється, зокрема, фрагментованістю моделі компетенцій у системі управління людськими ресурсами; непослідовністю взаємодії процесів планування кадрового складу та кар'єрного розвитку, включно з оцінкою та розвитком компетенцій; відсутністю цілісного підходу до формування та оновлення навчальних програм для сфери управління державними фінансами тощо.

Загальною проблемою для системи управління державними фінансами є частковий та в окремих сферах низький рівень узгодженості національного законодавства із законодавством ЄС, про що свідчать, зокрема, Звіт щодо оцінки стану справ у системі державного управління у 2023 році (Звіт SIGMA), Звіт Європейської Комісії щодо прогресу України в межах Пакета розширення 2025 року, а також звіти за результатами проведення скринінгу національного законодавства на відповідність праву ЄС (2025 рік).

Ряд описаних проблем, зокрема щодо якості бюджетного планування головними розпорядниками коштів державного бюджету, адресності надання державних виплат та ефективності використання бюджетних коштів, розбудови системи стратегічного планування, управління ліквідністю, створення Агентства з управління державним боргом, впровадження незалежного нагляду за бюджетним процесом, інституційної спроможності органів місцевого самоврядування у здійсненні середньострокового бюджетного планування на місцевому рівні, залишилися актуальними за результатами реалізації Стратегії на 2022-2025 роки.

Розв'язання зазначених у цій Стратегії проблем передбачено шляхом виконання комплексу завдань, які визначено для кожної сфери та наведено у розділі “Завдання, спрямовані на досягнення поставлених цілей”.

Аналіз поточного стану справ у сферах системи управління державними фінансами, зокрема щодо реалізації Стратегії на 2022-2025 роки, наведено в розділі “Аналіз поточного стану справ, тенденції та обґрунтування щодо необхідності розв'язання виявлених проблем”.

Правове регулювання системи управління державними фінансами забезпечують Конституція України, Бюджетний кодекс України, Податковий кодекс України, Митний кодекс України, Закони України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, “Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність”, “Про публічні закупівлі”, “Про Рахункову палату”, “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, “Про концесію”, “Про публічно-приватне партнерство” тощо.

Ця Стратегія узгоджується з такими документами стратегічного та євроінтеграційного характеру:

Цілями сталого розвитку України на період до 2030 року, затвердженими Указом Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722;

Планом України, схваленим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 32, ст. 2035), в рамках інструменту фінансової підтримки України від Європейського Союзу на 2024-2027 роки Ukraine Facility;

Дорожньою картою з питань реформи державного управління;

переговорною позицією України під час переговорів з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про вступ України до Європейського Союзу за кластером 1 “Основи процесу вступу до ЄС”, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2025 р. № 475;

Національною стратегією доходів до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1218 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 11, ст. 722);

середньостроковим планом заходів з досягнення цілей реформування митних органів у рамках реалізації Національної стратегії доходів до 2030 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2025 р. № 835 (Офіційний вісник України, 2025 р., № 71, ст. 4871);

Дорожньою картою реформування управління публічними інвестиціями, підтриманою рішенням Кабінету Міністрів України (пункт 3 розділу 6 протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 145);

планом заходів з реалізації Дорожньої карти реформування управління публічними інвестиціями на 2024-2028 роки, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 588 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 63, ст. 3773);

Стратегією здійснення цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації системи управління державними фінансами на період до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 р. № 1467 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 92, ст. 5987; 2025 р., № 46, ст. 3166);

Стратегією запровадження підприємствами звітності із сталого розвитку, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2024 р. № 1015 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 98, ст. 6271);

Концепцією національної системи стратегічного планування, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2025 р. № 853 (Офіційний вісник України, 2025 р., № 73, ст. 5019) (далі - Концепція національної системи стратегічного планування);

Стратегією реформування системи публічних закупівель на 2024-2026 роки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2024 р. № 76 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 18, ст. 1185), та операційним планом її реалізації у 2024-2025 роках, затвердженим зазначеним розпорядженням;

Державною стратегією регіонального розвитку на 2021-2027 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 р. № 695 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 67, ст. 2155; 2024 р., № 79, ст. 4627);

планом заходів на 2025-2027 роки з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2025 р. № 1047 (Офіційний вісник України, 2025 р., № 85, ст. 5836);

Дорожньою картою посилення контролю за публічними закупівлями, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2025 р. № 1390, та планом заходів з її реалізації на 2025-2027 роки, затвердженим зазначеним розпорядженням.

Стратегією розвитку Рахункової палати на 2025-2029 роки, затвердженою рішенням Рахункової палати від 19 березня 2025 р. № 6-4.

Аналіз поточного стану справ, тенденції та обґрунтування щодо необхідності розв'язання виявлених проблем

Незважаючи на наявність нерозв'язаних проблем та виникнення нових викликів, спричинених повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, загалом протягом останніх років Кабінетом Міністрів України впроваджено ряд системних змін та досягнуто відчутного прогресу в реформуванні системи управління державними фінансами, зокрема в рамках реалізації Стратегії на 2022-2025 роки, програм фінансової підтримки України та євроінтеграційних процесів.

Відповідно до звіту щодо реалізації у 2024 році Стратегії на 2022-2025 роки, схваленого 25 листопада 2025 р. Координаційною радою з питань реформування державного управління, за результатами базового року здійснено 109 заходів. Водночас у зв'язку із воєнним станом здійснення деяких заходів Стратегії на 2022-2025 роки вимагає більше часу, ніж це передбачено під час її схвалення, тому більшість таких заходів зазначені у цій Стратегії (30 заходів). Окремі заходи Стратегії на 2022-2025 роки втратили актуальність, зокрема заходи щодо управління державними інвестиціями у зв'язку з впровадженням реформи публічних інвестицій.

Під час реалізації Стратегії на 2022-2025 роки для окремих сфер системи управління державними фінансами розроблено відповідні програмні (стратегічні) документи.

Зокрема, з метою забезпечення макроекономічної та фінансової стабільності в період воєнного стану і після його припинення, удосконалення процесів податкового та митного адміністрування, адаптації національного податкового і митного законодавства до законодавства ЄС розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1218 схвалено Національну стратегію доходів до 2030 року.

З метою реалізації Національної стратегії доходів до 2030 року розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2025 р. № 835 затверджено середньостроковий план заходів з досягнення цілей реформування митних органів у рамках реалізації Національної стратегії доходів до 2030 року.

У рамках реалізації реформ у податковій та митній сферах здійснено ряд заходів, зокрема:

здійснено кроки з приведення національного податкового та митного законодавства у відповідність із законодавством ЄС;

створено передумови для приєднання України до міжнародної системи автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки та міжнародної системи автоматичного обміну звітами в розрізі країн для податкових цілей та проведено перший міжнародний автоматичний обмін даними за стандартом CRS;

здійснено інвентаризацію податкових пільг і затверджено методологію проведення оцінювання податкових видатків;

здійснено ряд заходів щодо удосконалення систем податкового та митного адміністрування, цифровізації ДПС та Держмитслужби;

забезпечено перехід на Фазу 5 NCTS (New Computerized Transit System) (митний безвіз);

досягнуто відчутного прогресу у впровадженні програми авторизованих економічних операторів;

запроваджено європейські практики у сфері боротьби з митними правопорушеннями;

встановлено нові підходи до проходження служби в митних органах, зокрема щодо оплати праці, запровадження митних компетенцій, використання поліграфа, ротації, дисциплінарного комітету, декларації доброчесності, атестації митників.

Верховна Рада України ратифікувала 29 червня 2023 р. Угоду між Україною та ЄС про участь України у програмі Європейського Союзу для співробітництва в галузі оподаткування “Fiscalis”, а також Угоду між Україною та ЄС про участь України в “Митниці”, Програмі Союзу для співробітництва в митній сфері.

У 2024 році Україна стала рівноправним та надійним партнером у міжнародній системі автоматичного обміну податковою інформацією, що об'єднує понад 100 країн (зокрема усі держави - члени ЄС).

Також у 2024 році Держмитслужба офіційно стала партнером Програми Всесвітньої митної організації з протидії корупції та сприяння доброчесності у митній сфері (A-CIP).

У рамках забезпечення узгодженості реформи системи управління державними фінансами із реформою державного управління здійснюється гармонізація національного податкового та митного законодавства із Законом України “Про адміністративну процедуру”. Проект Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з прийняттям Закону України “Про адміністративну процедуру” схвалено Кабінетом Міністрів України та зареєстровано у Верховній Раді України. Положення, спрямовані на гармонізацію митного законодавства, відображені у проекті нової редакції Митного кодексу України, який проходить процедуру оцінювання в Європейській Комісії.

За результатами базового 2024 року рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через доходи зведеного бюджету становив 46,9 відсотка, з них 6,2 відсотка гранти та надходження в рамках програм допомоги та 10,6 відсотка власні надходження бюджетних установ.

У подальшому необхідно здійснити ряд системних заходів у податковій та митній сферах, забезпечити впровадження інституційних трансформацій ДПС та Держмитслужби, привести національне законодавство у податковій та митній сферах у відповідність із законодавством ЄС, підвищити рівень довіри громадян до контролюючих органів, зокрема в рамках реалізації Національної стратегії доходів до 2030 року.

Стосовно макроекономічного прогнозування слід зазначити, що Україна продовжує прогнозувати економічний і соціальний розвиток на середньострокову перспективу, незважаючи на постійні виклики, які впливають на достовірність таких прогнозів. Ці виклики спричинені повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну та невизначеністю щодо його тривалості, що впливає на якість даних та повноту статистичної інформації, які використовуються в процесі прогнозування.

У таких умовах змінилися традиційні підходи до прогнозування економічного та соціального розвитку країни. На основі сформованої у 2022 році бази високочастотних даних (адміністративна інформація окремих органів влади про фінанси, монетарні процеси, демографію і ринок праці, ринок виробництва та споживання окремих товарів, ціни тощо) розроблено нові алгоритми розрахунку щомісячної динаміки валового внутрішнього продукту як ключового показника, що характеризує стан економіки країни. Водночас посилилася співпраця з експертним середовищем України з питань обміну інформацією та консультацій як державних, так і недержавних установ. В умовах високого ступеня невизначеності посилено саме сценарний підхід до прогнозування шляхом використання непрямих методів розрахунку та запровадження нових інструментів моделювання.

Ураховуючи постійну роботу з покращення прогнозування, відсоток відхилення звітних даних від прогнозних постійно зменшується. Так, у 2021 році фактичний обсяг номінального валового внутрішнього продукту відносно прогнозованого показника був більше на 21 відсоток, у 2022 році - менше на 2,4 відсотка, у 2023 році - більше на 5,6 відсотка, у 2024 році - більше на 0,2 відсотка.

На даний час все ще залишається актуальною проблема обмеженості технічних та кадрових можливостей, зокрема для проведення макроекономічного прогнозування на середньострокову перспективу.

Аналогічний вплив повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну проявляється і в питанні бюджетного прогнозування, адже аналіз впливу факторів на показники доходів бюджету здійснюється з урахуванням обмежень, викликаних, зокрема, тим, що органи державної статистики тимчасово зупинили оприлюднення окремої статистичної інформації.

У рамках реалізації Стратегії на 2022-2025 роки удосконалено такі методики: прогнозування надходжень плати за ліцензії на право провадження деяких видів господарської діяльності, видачу їх дублікатів та сертифікатів (наказ Мінфіну від 19 червня 2023 р. № 335); прогнозування надходжень акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) та із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) (наказ Мінфіну від 28 грудня 2023 р. № 734); прогнозування доходів бюджету за кодами Класифікації доходів бюджету 14060000 “Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням бюджетного відшкодування” та 14070000 “Податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів” (наказ Мінфіну від 17 червня 2024 р. № 292); прогнозування надходжень акцизного податку з пива, лікеро-горілчаної продукції, електричної енергії, пального, тютюну та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах (наказ Мінфіну від 15 серпня 2025 р. № 412).

Також триває робота з розроблення методик, які базуються на використанні залежностей, виявлених методами регресійного аналізу (в програмному середовищі EViews): затверджено методику прогнозування надходжень акцизного податку з пива та лікеро-горілчаної продукції (наказ Мінфіну від 11 жовтня 2024 р. № 504) та оновлено методику прогнозування надходжень ввізного мита (наказ Мінфіну від 20 травня 2025 р. № 261).

Завдяки здійсненим заходам протягом періоду реалізації Стратегії на 2022-2025 роки відхилення між прогнозними та фактичними показниками податкових надходжень зведеного бюджету, за винятком 2022 року, в якому фактичний обсяг надходжень відносно прогнозованого показника був менше 16,6 відсотка, оскільки прогноз податкових надходжень визначався до повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, були на відносно допустимому рівні: у 2023 році - менше 1,8 відсотка, у 2024 році - менше 2,4 відсотка.

Проте існує необхідність у подальшому підвищенні рівня обґрунтованості прогнозних надходжень податків та зборів на середньостроковий бюджетний період (плановий та наступні за плановим два бюджетних періоди), а також посиленні узгодженості рішень щодо прогнозних обсягів надходжень податків та зборів на стадії складання Бюджетної декларації та проекту Державного бюджету України на відповідний рік.

Для забезпечення відповідності вимогам законодавства ЄС макроекономічні та бюджетні прогнози підлягають оцінці незалежною фіскальною установою.

Питання макроекономічного та бюджетного прогнозування нерозривно пов'язані з питаннями стратегічного та бюджетного планування.

Реформи державного управління, системи управління державними фінансами та управління публічними інвестиціями є взаємопов'язаними та взаємодоповнюючими і мають на меті формування цілісної системи стратегічного та бюджетного планування.

Детальний огляд стану справ у сфері стратегічного планування та практики його застосування наведений у Концепції національної системи стратегічного планування.

На даний час система стратегічного планування соціально-економічного розвитку на загальнодержавному рівні характеризується наявністю широкого та неузгодженого правового поля, що спричинило формування в Україні значної кількості стратегічних документів різних типів. Станом на серпень 2025 р. на загальнодержавному рівні, за оцінкою Мінекономіки (відповідно до актів законодавства), прийнято 343 стратегічних документи різних типів (без урахування планів діяльності органів влади), з них 32 програми (зокрема дві загальнодержавні та 13 державних цільових програм), або 9,3 відсотка документів; 109 стратегій, або 32 відсотки документів; 94 плани, або 27,4 відсотка документів; 84 концепції (зокрема 19 концепцій державних цільових програм), або 24,4 відсотка документів; 24 інших програмних документи, або 6,9 відсотка документів.

Плановий обсяг фінансових ресурсів, необхідний для виконання стратегічних документів різних типів, визначених нормативно-правовими актами про їх затвердження/схвалення, становить 1116909,68 млн. гривень, зокрема за рахунок коштів державного бюджету 298242,82 млн. гривень.

Основними причинами, що призводять до наявності широкого неузгодженого правового поля у сфері стратегічного планування соціально-економічного розвитку на загальнодержавному рівні, є:

значна кількість законодавчих актів, що фрагментарно регулюють питання стратегічного планування, містять норми, що суперечать одна одній;

безмежна за можливостями визначення непов'язаних між собою цілей система, яка унеможливлює їх взаємоузгодження та створює умови для дублювання, розпорошення фінансових ресурсів та відповідно недосягнення переважної кількості цілей;

відсутність визначеного на законодавчому рівні довгострокового передбачення, характерного для практики інших країн, які на загальнодержавному рівні розробляють стратегії на 30-річний період та більше;

відсутність єдиного довгострокового документа розвитку України, відповідно до якого ієрархічно вибудовується вся система документів державного стратегічного планування, орієнтована на досягнення довгострокових цілей;

відсутність закріпленого на законодавчому рівні порядку координації процесів розроблення, моніторингу та оцінки стратегічних документів, практики публічного звітування про результати виконання і відповідальності за невиконання (або неналежне виконання) таких документів, а також наявність значної кількості непов'язаних систем моніторингу прогресу виконання різних стратегічних документів;

слабкий взаємозв'язок між процесами і документами стратегічного та бюджетного планування, зокрема з питань визначення пріоритетів для публічних інвестицій;

недостатній рівень інституційної спроможності з питань стратегічного планування.

Усунення зазначених недоліків та їх наслідків потребуватиме законодавчих, інституційних та методологічних змін, які передбачені Концепцією національної системи стратегічного планування.

Одним із ключових механізмів забезпечення передбачуваності та послідовності управління державними фінансами є середньострокове бюджетне планування.

У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну норми Бюджетного кодексу України щодо складання Бюджетної декларації як документа середньострокового бюджетного планування тимчасово зупинено у 2022 і 2023 роках і відновлено з 2024 року. Бюджетну декларацію на 2025-2027 роки схвалено постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 2024 р. № 751 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 63, ст. 3750), а Бюджетну декларацію на 2026-2028 роки - постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2025 р. № 774 (Офіційний вісник України, 2025 р., № 59, ст. 4068).

Незважаючи на тимчасове зупинення середньострокового бюджетного планування, здійснення кроків щодо його розвитку не припинялося. Зокрема, у 2022 році наказами Мінфіну затверджено інструкції щодо підготовки пропозицій до Бюджетної декларації та підготовки бюджетних запитів, які узгоджені між собою та висвітлюють зв'язок між середньостроковим та річним бюджетним плануванням, встановлюють підходи до розрахунку показників як Мінфіном, так і головними розпорядниками коштів державного бюджету (накази Мінфіну від 21 липня 2022 р. № 207 та від 21 грудня 2022 р. № 450).

У 2024 році за участю експертів МВФ проведено діагностичний огляд системи бюджетного планування в Україні, що дав змогу комплексно оцінити наявні прогрес та виклики, сильні та слабкі сторони бюджетного процесу. За результатами зазначеного діагностичного огляду наказом Мінфіну від 31 жовтня 2024 р. № 542 затверджено план удосконалення середньострокового бюджетного планування.

Нові підходи, передбачені зазначеним планом, наближають середньострокове планування до вимог законодавства ЄС. Під час складання Бюджетної декларації на 2026-2028 роки:

на рівні державного бюджету запроваджено розрахунок базового обсягу витрат (витрат за незмінної політики), бюджетного простору та оцінку вартості нових політик (наказ Мінфіну від 31 грудня 2024 р. № 675). Відповідна інформація зазначена у матеріалах до Бюджетної декларації на 2026-2028 роки;

охоплено середньостроковим плануванням усі підсектори сектору загального державного управління - державний та місцеві бюджети, соціальні фонди. Відповідна інформація висвітлена у Бюджетній декларації на 2026-2028 роки.

Як перший крок у впровадженні нових підходів розрахунки базового обсягу витрат державного бюджету та планових показників сектору загального державного управління здійснювалися Мінфіном з використанням інформації, отриманої від головних розпорядників коштів державного бюджету. Наступним кроком заплановано запровадити ці підходи як обов'язковий елемент у систему планування головних розпорядників. Це дасть змогу узгоджувати оцінки Мінфіну та головних розпорядників і забезпечить більш достовірне планування.

Загалом приведення системи середньострокового бюджетного планування у відповідність із стандартами ЄС потребує імплементації ESA 2010.

Воєнний стан та постійно зростаюча потреба в додаткових фінансових ресурсах зумовлюють суттєві відхилення фактичних показників бюджету від планових. Тому питання посилення достовірності бюджетного планування залишається актуальним.

Також актуальним залишається питання посилення фінансово-економічної обґрунтованості рішень Кабінету Міністрів України та законодавчих актів. Зокрема, за результатами проведеного Мінфіном моніторингу проектів актів, що розглядалися у 2025 році на засіданнях урядових комітетів, Кабінету Міністрів України, комітетів Верховної Ради України, пленарних засіданнях Верховної Ради України, на предмет наявності фінансово-економічних розрахунків до них, виявлено, що із 4932 проектів актів, які розглянуті на відповідних засіданнях та потенційно можуть мати вплив на бюджетні показники, фінансово-економічні розрахунки містили лише 2309 проектів, або 46,81 відсотка.

Щодо середньострокового бюджетного планування на місцевому рівні слід зазначити, що у зв'язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну та окупацією Російською Федерацією частини території України з 2022 року Законом України від 15 березня 2022 р. № 2134-IX “Про внесення змін до розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України та інших законодавчих актів України” було тимчасово зупинено складання прогнозів місцевих бюджетів.

Починаючи з 2025 року середньострокове бюджетне планування на місцевому рівні відновлено відповідно до норм Закону України від 18 вересня 2024 р. № 3979-IX “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо відновлення середньострокового бюджетного планування на місцевому рівні та приведення окремих його положень у відповідність із законами України”.

Складання прогнозів місцевих бюджетів на 2026-2028 роки повинно здійснюватися з урахуванням нових тенденцій, які передбачають, зокрема, узгодження показників стратегічних документів з показниками бюджетного планування, удосконалення гендерних показників та врахування кліматичних аспектів.

Відповідно до норм Закону України від 16 січня 2025 р. № 4225-IX “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо актуалізації та удосконалення деяких положень” запроваджена нова модель управління публічними інвестиціями, відповідно до якої прогноз місцевого бюджету повинен включати обсяг публічних інвестицій на підготовку та реалізацію публічних інвестиційних проектів та програм публічних інвестицій.

На даний час існує необхідність у здійсненні заходів щодо підвищення якості середньострокового бюджетного планування на місцевому рівні, зокрема шляхом посилення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування стосовно практичного урахування сучасних тенденцій та вимог до середньострокового бюджетного планування.

Ефективність управління бюджетними коштами значною мірою залежить від належної практики застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі як на центральному, так і на місцевому рівні.

Мінфіном відповідно до визначених заходів Стратегії на 2022-2025 роки затверджено Методичні рекомендації щодо формування бюджетних програм головними розпорядниками коштів державного бюджету (наказ Мінфіну від 25 серпня 2023 р. № 465). Зазначені Методичні рекомендації систематизують вимоги до бюджетних програм, дають більш глибоке розуміння їх характеристик та закладають основу для підвищення якості результативних показників, які дають змогу оцінити ефективність та результативність використання бюджетних коштів та якість надання публічних послуг, а також висвітлюють зв'язок бюджетної програми із цілями державної політики та публічними послугами.

З метою забезпечення актуальності механізмів реалізації державної політики та відповідності результатів використання бюджетних коштів очікуванням суспільства Кабінетом Міністрів України запроваджено періодичність проведення оглядів витрат державного бюджету не рідше одного разу на п'ять років. Мінфіном підготовлено орієнтовний зведений план проведення оглядів витрат на 2025-2029 роки, який включено до матеріалів Бюджетної декларації на 2025-2027 роки як документ, що підтверджує наміри Кабінету Міністрів України щодо регулярного проведення оглядів витрат у середньостроковій перспективі.

Для прийняття управлінських рішень під час бюджетного планування Кабінетом Міністрів України запроваджено проведення моніторингу здійснення заходів, рекомендованих робочими групами у звітах про огляди витрат та підтриманих Кабінетом Міністрів України для досягнення цілей таких оглядів. Такий моніторинг сприятиме посиленню прозорості діяльності та відповідальності головного розпорядника коштів державного бюджету за вчасне та належне здійснення заходів, спрямованих на підвищення ефективності та результативності використання бюджетних коштів у відповідній сфері. Результати моніторингу на щорічній основі використовуватимуться у бюджетному плануванні під час складання Бюджетної декларації та проекту державного бюджету.

Також триває та має позитивну динаміку інтеграція гендерно орієнтованого підходу у бюджетний процес, що відповідає міжнародним зобов'язанням України та є свідченням послідовності дій Кабінету Міністрів України, спрямованих на підвищення ефективності та результативності видатків державного бюджету, зокрема з урахуванням гендерних аспектів.

Законом України від 16 січня 2025 р. № 4225-IX “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо актуалізації та удосконалення деяких положень” застосування гендерно орієнтованого підходу унормовано у Бюджетному кодексі України. Зазначені зміни, зокрема, передбачають врахування головними розпорядниками коштів державного бюджету та іншими учасниками бюджетного процесу гендерних аспектів у процесі планування, виконання та звітування про виконання бюджетних програм (статті 2, 7, 20 Бюджетного кодексу України).

Закріплення на законодавчому рівні гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі створило міцне підґрунтя для подальшого його практичного застосування, що набуло особливо важливого значення в умовах збройної агресії Російської Федерації та майбутньої відбудови країни.

Необхідно посилити практичне застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на всіх рівнях та його зв'язок з іншими елементами стратегічного планування.

В умовах постійно зростаючих масштабів руйнувань, зокрема об'єктів критичної інфраструктури, та обмеженості бюджетних ресурсів на їх відновлення особливої актуальності набула побудова прозорої та стратегічно-орієнтованої системи управління публічними інвестиціями, спроможної на забезпечення ефективності та раціональності фінансування відновлення та відбудови України.

Кабінетом Міністрів України започатковано з 2024 року реформу управління публічними інвестиціями (Дорожня карта реформування управління публічними інвестиціями), ключовою метою якої є створення ефективної, прозорої та стратегічно орієнтованої системи планування, відбору, реалізації та моніторингу інвестиційних проектів для фінансування з державного та місцевих бюджетів.

У рамках реалізації Дорожньої карти реформування управління публічними інвестиціями постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2024 р. № 549 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 47, ст. 2926) утворено Стратегічну інвестиційну раду та наказом Мінфіну від 8 травня 2024 р. № 232 утворено Міжвідомчу робочу групу з питань реформування системи управління публічними інвестиціями, за результатами роботи якої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 588 затверджено план заходів з реалізації Дорожньої карти реформування управління публічними інвестиціями на 2024-2028 роки.

Черговим етапом впровадження реформи стало затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2024 р. № 903 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 76, ст. 4489) Порядку підготовки, подання, оцінки та визначення критеріїв пріоритезації концепцій публічних інвестиційних проектів на 2025 рік. Відповідно до зазначеного Порядку Стратегічна інвестиційна рада схвалила 10 вересня 2024 р. перший Єдиний проектний портфель здійснення публічних інвестицій, для частини проектів якого в подальшому передбачено фінансування у Державному бюджеті України на 2025 рік.

Протягом 2025 року сформовано методологічну основу для проведення реформи управління публічними інвестиціями шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2025 р. № 294 (Офіційний вісник України, 2025 р., № 30, ст. 2016), якою затверджено Порядок розроблення та моніторингу реалізації середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій держави, та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2025 р. № 527 “Деякі питання управління публічними інвестиціями” (Офіційний вісник України, 2025 р., № 45, ст. 3053), якою затверджено Порядок підготовки, публічних інвестиційних проектів та програм публічних інвестицій, Порядок оцінки публічних інвестиційних проектів та програм публічних інвестицій, Порядок формування єдиного проектного портфеля публічних інвестицій держави (регіону, територіальної громади) і галузевого (секторального) проектного портфеля держави (регіону, територіальної громади), Порядок реалізації публічних інвестиційних проектів та програм публічних інвестицій на державному, регіональному та місцевому рівні.

Зазначені порядки викладено в новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2025 р. № 1049 (Офіційний вісник України, 2025 р., № 76, ст. 5219). Відповідно до затверджених процедур Кабінет Міністрів України затвердив 2 липня 2025 р. перший Середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій держави на 2026-2028 роки, яким визначено 12 пріоритетних галузей та 51 основний напрям для публічного інвестування (розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 липня 2025 р. № 671). На основі Середньострокового плану Стратегічною інвестиційною радою 26 серпня 2025 р. схвалено Єдиний проектний портфель публічних інвестицій держави на 2026 рік. Рішенням Стратегічної інвестиційної ради 24 жовтня 2025 року внесено зміни до Єдиного проектного портфеля публічних інвестицій держави на 2026 рік.

Регіони та територіальні громади також сформували свої середньострокові плани пріоритетних публічних інвестицій на 2026-2028 роки. Основні напрями публічного інвестування визначаються середньостроковими планами пріоритетних публічних інвестицій регіонів та територіальних громад і повинні відповідати регіональним стратегіям розвитку та стратегіям розвитку територіальних громад.

Підготовка проектів та програм на регіональному та місцевому рівні здійснюється згідно з цілями та завданнями, визначеними відповідними документами стратегічного планування, а також середньостроковими планами пріоритетних публічних інвестицій відповідного рівня.

На даний час невирішеними залишаються окремі питання щодо подальшого посилення взаємозв'язку стратегічного планування та планування публічних інвестицій, подальшої цифровізації процесу управління публічними інвестиціями та недостатньої інституційної спроможності тощо.

Забезпечення стабільності державних фінансів на місцевому рівні значною мірою залежить від ефективності механізму міжбюджетного вирівнювання, який допомагає компенсувати нестачу фінансових ресурсів на базові потреби населення в громадах, де посилюється регіональна асиметрія, запобігаючи значним соціальним і економічним диспропорціям.

Незважаючи на те, що в результаті реформи децентралізації громади отримали більшу самостійність, значна їх частина і надалі має низький рівень фінансової самодостатності та високій рівень залежності від міжбюджетних трансфертів з державного бюджету.

У зв'язку з воєнним станом функціональне навантаження на громади зросло, що ще більше загострило дисбаланс між повноваженнями та ресурсами в умовах обмеженої підтримки з боку держави.

Система горизонтального вирівнювання не забезпечує ведення повноцінного обліку фактичних потреб громад, зокрема в частині видатків, пов'язаних із географічними, демографічними та інфраструктурними особливостями.

Суттєвим викликом є нерівномірність фінансової спроможності територіальних громад: громади з різним податковим потенціалом не мають рівних можливостей щодо надання публічних послуг. Це призводить до соціально-економічної нерівності між регіонами та територіальними громадами.

Тому питання удосконалення механізму міжбюджетного вирівнювання залишається актуальним і надалі.

В умовах воєнного стану чутливість державних фінансів до різних факторів впливу на їх стабільність значно зростає. Особливої актуальності набуває питання управління фіскальними ризиками.

Відповідно до норм Бюджетного кодексу України Мінфін щороку починаючи з 2017 року готує інформацію про фіскальні ризики та їх вплив на показники державного бюджету у плановому бюджетному періоді, яка включається до матеріалів, що додаються до проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Крім того, положення щодо загальної оцінки фіскальних ризиків та їх впливу на показники державного бюджету включаються до Бюджетної декларації.

Мінфіном створено реєстр фіскальних ризиків, проводиться їх моніторинг та вживаються заходи до мінімізації фіскальних ризиків. До реєстру фіскальних ризиків у 2025 році включено 62 ризики. Інформація в реєстрі фіскальних ризиків оновлюється з урахуванням даних, що надходять, зокрема, від органів державної влади та державних підприємств.

За підтримки експертів Міжнародного валютного фонду у 2023 році Мінфіном започатковано проведення стрес-тестування великих державних підприємств, результати якого враховуються під час розроблення проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік та включаються до відповідного звіту, який разом із зазначеним проектом закону подається до Верховної Ради України.

З метою реалізації норм Закону України від 22 лютого 2024 р. № 3587-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління” Кабінет Міністрів України ухвалив у 2024 році рішення, що впорядковує процес щорічного погодження Мінфіном ключових фінансових показників для підприємств державного сектору, а також погодження максимальних порогів обсягу капітальних інвестицій окремих суб'єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного часу. До таких суб'єктів господарювання належать підприємства, в яких держава володіє понад 50 відсотками акцій та які генерують чистий прибуток понад 50 млн. гривень. Ухвалене рішення спрямоване на підвищення ефективності роботи державних підприємств та запобігання виникненню фіскальних ризиків, пов'язаних з їх діяльністю.

У розділі “Оцінка фіскальних ризиків та їх вплив на показники державного бюджету” Бюджетної декларації на 2026-2028 роки, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2025 р. № 774, визначено основні фіскальні ризики, які можуть мати вплив на виконання показників державного бюджету протягом 2026-2028 років. Також інформацію про фіскальні ризики та їх вплив на показники державного бюджету включено до матеріалів, які подано разом з проектом Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” до Верховної Ради України.

Існує необхідність у подальшому удосконаленні системи управління фіскальними ризиками з урахуванням нових надзвичайних викликів для державного та місцевих бюджетів, які пов'язані з повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну. Необхідним є нормативно­правове врегулювання питання управління фіскальними ризиками на місцевому рівні.

Одним із ключових факторів передбачуваності та стійкості державних фінансів є боргова стійкість країни.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2023 р. № 1117 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 99, ст. 5913) затверджено Середньострокову стратегію управління державним боргом на 2024-2026 роки, яка визначила середньострокові цілі та завдання боргової політики в умовах воєнного стану.

Реалізація боргової політики у 2026-2028 роках здійснюється відповідно до Середньострокової стратегії управління боргом на 2026-2028 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2025 р. № 1716 (Офіційний вісник України, 2026 р., № 5, ст. 405).

З метою відновлення боргової стійкості у 2024 році здійснено правочин із зовнішнім боргом, у результаті якого державний та гарантований державою борг скорочено на близько 9 млрд. доларів США (з урахуванням капіталізованих відсотків). Таким чином, забезпечено номінальне зниження вартості боргу на 37 відсотків з дати завершення цього правочину.

Також здійснено у два етапи (у 2022 і 2024 роках) правочини з офіційним та двостороннім боргом, у результаті яких офіційні кредитори погодилися на зупинення виплат протягом періоду дії програми Міжнародного валютного фонду до 2027 року. Це дало змогу знизити боргове навантаження на державний бюджет та спрямувати ресурс на фінансування пріоритетних загальнодержавних видатків.

У грудні 2025 р. здійснено правочин з державними деривативами шляхом їх обміну на облігації зовнішньої державної позики, що дає змогу підвищити бюджетну передбачуваність, зменшити боргове навантаження на державний бюджет у довгостроковій перспективі та сприяє поступовому зміцненню боргової стійкості.

Важливим кроком у розвитку ринку державних облігацій України стало запровадження аукціонів з обміну державних облігацій. Мінфіном вперше проведено у 2025 році аукціон з обміну державних облігацій. Такі аукціони дають можливість здійснити погашення облігацій внутрішньої державної позики без відволікання наявних коштів єдиного казначейського рахунка та в цілому підвищують ліквідність фінансових інструментів, що перебувають в обігу на ринку.

Розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів і надалі залишається актуальним питанням, зокрема в контексті розширення спектра боргових інструментів та здійснення активних операцій з державним боргом.

Стосовно місцевого боргу слід зазначити, що бюджетне законодавство дає змогу місцевим радам залучати кредитний ресурс до місцевих бюджетів та спрямовувати його на підготовку та реалізацію інвестиційних проектів. Обсяг таких коштів станом на 1 липня 2025 р. збільшився у 7 разів порівняно з аналогічним періодом 2024 року. Відповідну динаміку має місцевий та гарантований борг, його загальний обсяг зріс на 27,8 відсотка.

З огляду на зазначене потребує підвищення рівень відповідальності та інституційної спроможності органів місцевого самоврядування з питань прийняття виважених управлінських рішень стосовно управління місцевим та гарантованим боргом на місцевому рівні.

Однією з умов, що дасть змогу здійснювати ефективний моніторинг, контроль та прогноз боргу органів місцевого самоврядування, є забезпечення належного його обліку, звітності, статистики та приведення відповідного нормативно-правового регулювання у відповідність з міжнародними стандартами. На даний час система управління державним боргом потребує удосконалення, зокрема шляхом охоплення місцевого боргу. Проте передумовами повинно стати поступове приведення законодавчої бази у відповідність із законодавством Європейського Союзу.

Невирішеним за результатами реалізації Стратегії на 2022-2025 роки залишилося питання щодо початку функціонування Боргового агентства. Відповідно до норм Бюджетного кодексу України до початку функціонування Боргового агентства повноваження з управління боргом здійснюються Мінфіном.

Розвиток і ліквідність ринку цінних паперів, а також вчасне виконання зобов'язань клієнтів Казначейства за мінімально можливих витрат можливі за умови ефективного управління ліквідністю.

Умови воєнного стану негативно вплинули на виконання завдань та здійснення заходів щодо управління ліквідністю, визначених Стратегією на 2022-2025 роки, фактично тимчасово зупинивши їх виконання та здійснення.

Зокрема, у зв'язку з воєнним станом інформація для цілей управління ліквідністю єдиного казначейського рахунка та валютних рахунків Казначейства, визначена у постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2022 р. № 970 “Про затвердження Порядку подання інформації розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів, іншими клієнтами Державної казначейської служби Міністерству фінансів для цілей управління ліквідністю єдиного казначейського рахунка та валютних рахунків Державної казначейської служби” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 71, ст. 4314), надається в обмеженому форматі. У зазначеному Порядку передбачено подання інформації розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів, іншими клієнтами Казначейства не пізніше ніж через дев'ять місяців після закінчення воєнного стану.

Тому питання удосконалення управління ліквідністю залишаються актуальними і надалі.

Раціональність використання державних коштів безпосередньо залежить від прозорості та ефективності системи публічних закупівель та оборонних закупівель. Особливої актуальності це питання набуває в контексті ефективної реалізації проектів, пов'язаних із закупівлями для відбудови Україною об'єктів, зруйнованих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а також реалізації оборонних проектів.

З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну та введенням воєнного стану законодавство у сфері публічних закупівель та електронна система закупівель адаптовані до поточних викликів, що забезпечило можливість проведення гнучких та швидких процедур закупівель.

Для забезпечення подальшого розвитку та удосконалення системи публічних закупівель з урахуванням потреби у відновленні (відбудові) України, розвитку конкурентного середовища у сфері публічних закупівель в Україні розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2024 р. № 76 схвалено Стратегію реформування системи публічних закупівель на 2024-2026 роки.

У рамках реалізації Стратегії реформування системи публічних закупівель на 2024-2026 роки та у зв'язку з набуттям Україною статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу Верховною Радою України прийнято Закон України від 19 червня 2025 р. № 4510-IX “Про публічно-приватне партнерство”. Зазначений Закон наближає національне законодавство у сфері публічних закупівель до законодавства ЄС, зокрема до Директиви 2014/23/ЄС від 26 лютого 2014 року.

Здійснено заходи щодо розвитку електронної системи закупівель, зокрема її інтегровано з Єдиною цифровою інтегрованою інформаційно-аналітичною системою управління процесом відбудови об'єктів нерухомого майна, будівництва та інфраструктури (DREAM) та підключено до системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта”. Також в ній сформовано перелік стандартизованих документів, що відображаються/заповнюються учасниками та замовниками процедур закупівель в електронній формі, та реалізовано оновлені автоматичні індикатори ризику для проведення моніторингу закупівель Держаудитслужбою тощо.

Незважаючи на наявні досягнення, потребується подальше узгодження національного законодавства з директивами ЄС з питань публічних закупівель, зокрема щодо сфери застосування та переліку винятків незастосування законодавства під час закупівлі товарів, робіт та послуг, порядку зміни умов договору та підстав для розірвання договору, а також забезпечення застосування аналогічних правил та способів здійснення публічних закупівель відповідно до acquis ЄС.

У зв'язку із правовим режимом воєнного стану в Україні не застосовуються положення Закону України “Про оборонні закупівлі” в частині планування закупівель та проведення процедур закупівель. Особливості здійснення оборонних закупівель в умовах збройної агресії Російської Федерації регулюються постановою Кабінету Міністрів України та характеризуються укладенням прямих договорів. Після об'єднання Мінстратегпрому та Міноборони також втратив чинність розподіл на два уповноважених органи з питань планування та реалізації оборонних закупівель.

З огляду на зазначене Закон України “Про оборонні закупівлі” потребує перегляду та оновлення з метою приведення його у відповідність з вимогами воєнного часу та актами права ЄС, зокрема Європейської директиви з оборонних закупівель, яка на даний час також оновлюється.

Поточний стан справ у системі контролю за публічними закупівлями свідчить про необхідність впровадження системних законодавчих змін щодо посилення ефективності державного фінансового контролю за публічними закупівлями. Зокрема, у звіті Європейської комісії в рамках Пакета розширення ЄС за 2025 рік зазначено, що Держаудитслужба продовжує проводити моніторинг правової відповідності укладення контрактів та їх виконання, водночас фактичне охоплення моніторингом та внутрішнім аудитом державних закупівель залишається незначним.

Існують законодавчі прогалини у сфері оскарження висновків щодо проведення моніторингу закупівель, зокрема через тривалі судові розгляди, що дає змогу замовникам використовувати оскарження висновків Держаудитслужби як механізм затягування часу, що негативно впливає на ефективність державного фінансового контролю, а також дає їм змогу виконати договори, укладені з порушеннями, уникнути розірвання таких договорів і відповідно призводить до незаконного витрачання публічних коштів. Внаслідок цього порушення не усуваються на етапі моніторингу закупівель (превентивного контролю), а фіксуються вже під час здійснення інших заходів державного фінансового контролю, коли кошти вже витрачені. Тому прискорення судового розгляду справ щодо оскарження висновків моніторингу є критично важливим для запобігання незаконним витратам, зниження корупційних ризиків та реалізації принципу невідворотності відповідальності.

В умовах обмеженості бюджетних ресурсів та необхідності оптимізації державного сектору економіки важливим є питання прозорості та ефективності управління державними активами.

Система управління державними активами характеризується недостатньою прозорістю процедур управління об'єктами державної власності та основи для ухвалення ефективних управлінських рішень під час оптимізації державного сектору економіки, а також відсутністю актуальної поточної інформації про державні активи та обмеженою функціональністю інформаційно-комунікаційної системи Єдиного реєстру об'єктів державної власності.

На даний час автоматизована система збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно - Єдиний реєстр об'єктів державної власності не відповідає сучасним вимогам інформаційних технологій, оскільки зазначену автоматизовану систему створено у 2005 році. Це свідчить про значну застарілість як апаратного, так і програмного забезпечення. Крім того, немає необхідної технічної спроможності для отримання та/або передачі даних у процесі електронної інформаційної взаємодії із зовнішніми електронними інформаційними ресурсами, що суттєво обмежує функціональність системи.

Забезпечення ефективності та прозорості виконання бюджетів значною мірою залежить від належного казначейського обслуговування бюджетних коштів та від належним чином визначеного механізму подання, обробки та консолідації звітності.

Пріоритетною формою казначейського обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів є дистанційна взаємодія за допомогою системи дистанційного обслуговування “Клієнт казначейства - Казначейство”, яка запроваджена з 2015 року та успішно функціонує.

Рівень підключення учасників бюджетного процесу до системи дистанційного обслуговування Казначейства протягом періоду реалізації Стратегії на 2022-2025 роки підвищився з 80 відсотків у 2021 році до 97 відсотків у 2025 році.

На даний час близько 3 відсотків клієнтів все ще застосовують класичну форму обслуговування, не використовуючи систему дистанційного обслуговування “Клієнт казначейства - Казначейство”. Це окремі категорії клієнтів, які співпрацюють із Казначейством на тимчасовій основі, здійснюють незначну кількість транзакцій та/або не мають належного технічного оснащення або доступу до Інтернету. Зокрема, до таких клієнтів належать об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, громадські організації та спілки, комунальні підприємства, кооперативи.

З огляду на зазначене питання подальшої цифровізації розрахунково-касового обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів залишається актуальним і надалі.

Для оптимізації процесу подання звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, Пенсійним фондом України та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, її подальшої обробки та консолідації впроваджено автоматизовану систему подання електронної звітності клієнтами Казначейства.

З використанням зазначеної автоматизованої системи Казначейством формується фінансова та бюджетна звітність про виконання державного та місцевих бюджетів.

Також із застосуванням цієї автоматизованої системи територіальні органи Казначейства подають відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів.

Однак звітність органам законодавчої, виконавчої влади та іншим органам подається Казначейством через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Існує необхідність нормативного врегулювання механізму подання Казначейством звітності про виконання державного бюджету та місцевих бюджетів в електронній формі органам законодавчої, виконавчої влади, місцевим фінансовим органам та іншим органам.

Невирішеним за результатами реалізації Стратегії на 2022-2025 роки залишилося питання щодо посилення інституційної спроможності Казначейства.

З урахуванням інформації про результати проведеної роботи з аналізу інституційної та функціональної спроможності органів виконавчої влади, проведеного на виконання пункту 1.1 плану організації підготовки проектів актів та виконання інших завдань, необхідних для реалізації Указу Президента України від 23 липня 2025 р. № 544 “Про заходи для скорочення бюрократичних процедур та проведення негайного аудиту державних видатків”, питання реорганізації структури територіальних органів Казначейства залишається актуальним і надалі.

Зокрема, відповідно до проаналізованих даних щодо структури територіальних органів центральних органів виконавчої влади більшість таких органів вже мають єдині територіальні центри або укрупнену структуру.

Загалом кількість територіальних органів (незалежно від способу утворення), які утворені в 36 центральних органах виконавчої влади, становить 1064 одиниці. Водночас понад 55 відсотків таких територіальних органів (591 територіальний орган обласного, районного, міського значення) є територіальними органами Казначейства.

З огляду на необхідність посилення інституційної та функціональної спроможності органів системи управління державними фінансами, скорочення бюрократичних процедур та усунення дублювання функцій доцільним є розгляд питання щодо реорганізації територіальних органів Казначейства.

Важливим фактором для прийняття ефективних управлінських рішень є якість, повнота та достовірність даних фінансової звітності державного сектору, а також порівняність її показників з показниками фінансової звітності державного сектору інших країн.

Поточний стан бухгалтерського обліку в державному секторі характеризується високим рівнем відповідності національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі міжнародним стандартам бухгалтерського обліку для державного сектору (далі - стандарти IPSAS).

У рамках реалізації Стратегії на 2022-2025 роки та Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в державному секторі на період до 2025 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 р. № 437 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 52, ст. 1851), запроваджено нову концептуальну основу бухгалтерського обліку в державному секторі, яка ґрунтується на методі нарахування. Реформована система бухгалтерського обліку в державному секторі охоплює всю фінансову звітність сектору економіки загального державного управління та відповідає міжнародним вимогам прозорості, повноти представлення інформації про результати виконання бюджетів у розрізі активів, зобов'язань, доходів і витрат.

Також запроваджено єдиний План рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджений наказом Мінфіну від 31 грудня 2013 р. № 1203, який містить субрахунки для відображення в бухгалтерському обліку інформації про операції з виконання бюджетів, розпорядників бюджетних коштів, Пенсійного фонду України та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

З метою отримання інформації про загальний майновий стан та результати діяльності суб'єктів державного сектору та бюджетів Казначейством складається загальна консолідована фінансова звітність відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі.

Важливим кроком на шляху реформування системи бухгалтерського обліку в державному секторі стало посилення інституційної спроможності бухгалтерських служб бюджетних установ шляхом перегляду завдань, функціональних обов'язків та повноважень головного бухгалтера та бухгалтерської служби бюджетної установи та врегулювання питання підпорядкування бухгалтерської служби безпосередньо керівнику бюджетної установи (керівнику державної служби в органі державної влади).

З метою підвищення статусу бухгалтерської професії, зміцнення ролі фахівців у сфері бухгалтерського обліку у забезпеченні прозорого та ефективного управління бюджетними коштами, посилення значення бухгалтера як важливого учасника бюджетного процесу, а також сприяння професійному розвитку Мінфіном затверджено професійні стандарти “Головний бухгалтер бюджетної установи” та “Бухгалтер бюджетної установи”, які визначають єдині вимоги до знань, навичок і компетентностей фахівців у сфері бухгалтерського обліку в державному секторі.

Прогрес реформування системи бухгалтерського обліку в державному секторі підтверджено проведеною у 2024 році оцінкою системи бухгалтерського обліку в державному секторі за методологією Світового банку (PULSE), за результатами якої Україна отримала оцінку “В+”, що засвідчує високий рівень відповідності національних стандартів стандартам IPSAS - міжнародно визнаній формі для складання фінансової звітності в державному секторі.

Протягом періоду реалізації Стратегії на 2022-2025 роки частка удосконалених національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі відповідно до стандартів IPSAS зросла з 30 відсотків у 2021 році до 70 відсотків у 2025 році.

Незважаючи на суттєвий прогрес у реформуванні системи бухгалтерського обліку в державному секторі, подальше розроблення та удосконалення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору, підвищення якості фінансової звітності та створення передумов для запровадження звітності із сталого розвитку в державному секторі є необхідними умовами для досягнення відповідності України критеріям повноправного членства та готовності до вступу в ЄС.

Ще одним суттєвим фактором для прийняття ефективних управлінських рішень щодо управління державними фінансами є якість, достовірність та повнота набору статистичних даних щодо державних фінансів.

Одним з євроінтеграційних зобов'язань України у сфері статистики державних фінансів є зобов'язання стосовно подання Держстатом до Статистичного бюро ЄС через систему EDAMIS наборів даних із статистики державних фінансів та статистики процедури надмірного дефіциту відповідно до вимог права ЄС.

Процедури та правові засади передачі розпорядниками даних Держстату не охоплюють всього переліку даних, необхідних для підготовки статистики державних фінансів і процедури надмірного дефіциту відповідно до правових норм ЄС.

Україна має своєчасно підготувати дані та виконати зазначене зобов'язання.

На даний час триває процес імплементації положень і вимог права ЄС у сфері статистики, зокрема тих, що містяться у Збірнику статистичних вимог ЄС, який є невід'ємною частиною Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Важливим інструментом підвищення ефективності управління державними фінансами та запобігання нераціональному використанню бюджетних коштів розпорядниками коштів державного бюджету є система державного внутрішнього фінансового контролю.

Належне функціонування системи державного внутрішнього фінансового контролю відповідно до вимог і кращих практик ЄС є одним із зобов'язань України в рамках переговорного процесу про вступ до Європейського Союзу за кластером 1 “Основи процесу вступу до ЄС”.

Стратегічну рамку державного внутрішнього фінансового контролю визначено Дорожньою картою з питань реформи державного управління. Однією із ключових реформ, передбачених зазначеною Дорожньою картою, визначено удосконалення управління державними фінансами, зокрема шляхом приведення внутрішнього контролю у відповідність з міжнародними стандартами через посилення системи внутрішнього контролю, ефективності та незалежності внутрішнього аудиту.

У період реалізації Стратегії на 2022-2025 роки послідовно здійснювалися заходи з подальшого розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю шляхом гармонізації з міжнародно визнаними стандартами та методологіями, а також кращою практикою ЄС.

Удосконалено нормативно-методологічне забезпечення внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту, зокрема внесено зміни до Бюджетного кодексу України, Порядку здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 р. № 1001 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 75, ст. 2799; 2018 р., № 100, ст. 3329), Основних засад функціонування внутрішнього контролю у розпорядників бюджетних коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 р. № 1062 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 100, ст. 3329; 2025 р., № 45, ст. 3059), зокрема в частині актуалізації термінології, посилення управлінської відповідальності та підзвітності, реагування на відхилення. Затверджено форму декларації керівника з внутрішнього контролю (наказ Мінфіну від 27 червня 2025 р. № 326), яка впроваджується у практику з 2026 року, затверджено удосконалені Методичні рекомендації з організації внутрішнього контролю розпорядниками бюджетних коштів у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах (наказ Мінфіну від 20 серпня 2025 р. № 420), зокрема спрямованої на посилення відповідальності керівників за управління і розвиток розпорядників бюджетних коштів (управлінська відповідальність та підзвітність), практики управління ризиками та реагування на відхилення. Також розроблено ряд методичних посібників з внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту з урахуванням кращих міжнародних практик у цій сфері.

Загалом в Україні створено законодавчу базу у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, яка ґрунтується на міжнародних стандартах (що підтверджується оцінками міжнародних експертів), а також необхідну інституційну архітектуру.

Забезпечувалася подальша інтеграція елементів внутрішнього контролю, їх складових, зокрема управління ризиками, у практичну діяльність державних органів та зміна акцентів внутрішнього контролю на забезпечення підвищення ефективності в досягненні результатів відповідно до встановленої мети, завдань, цілей діяльності установ у межах законодавства.

У частині внутрішнього аудиту протягом останніх років забезпечено підвищення спроможності (збільшення штатної та фактичної чисельності аудиторів, зменшення кількості малочисельних підрозділів), посилення незалежності підрозділів внутрішнього аудиту (зокрема зменшення випадків виконання непритаманних функцій), здійснення заходів щодо зміни пріоритетів під час проведення внутрішніх аудитів (зокрема підвищення частки аудитів щодо оцінки ефективності) тощо. Державними органами вживаються заходи до комплектування (доукомплектування) посад у підрозділах внутрішнього аудиту кадрами відповідної кваліфікації (загалом станом на 1 грудня 2025 р. у системі державних органів штатна чисельність внутрішніх аудиторів становить майже 1,8 тис. посад, із них неукомплектованими є 28 відсотків посад внутрішніх аудиторів).

Продовжувалося здійснення навчальних заходів з внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту для працівників державних органів, а з 2023 року на практичному рівні запроваджено національну сертифікацію внутрішніх аудиторів. Крім того, розпочато утворення та практичне функціонування аудиторських комітетів у ряді державних органів.

У подальшому слід підвищити ефективність впровадження внутрішнього контролю в державних органах, зокрема в частині управлінської відповідальності та підзвітності та управління ризиками. У цьому контексті необхідним є забезпечення цілісності внутрішнього контролю (усунення фрагментарності та/або розривів у системному функціонуванні його елементів), реагування на відхилення, здійснення управління ризиками на всіх етапах прийняття управлінських рішень, спрямованих на досягнення результатів у разі використання визначеного бюджетом обсягу коштів, подальше зміщення акцентів внутрішнього контролю на результативність та ефективність діяльності.

У частині внутрішнього аудиту основним питанням залишається усунення дефіциту спроможності внутрішнього аудиту (зокрема щодо кадрового забезпечення), оптимізація та підвищення ефективності використання наявного потенціалу, а також покращення загальної якості внутрішніх аудитів та розширення інструментарію, що застосовується у практичній роботі.

Крім того, експертами програми SIGMA на запит Мінфіну в 2025 році проведено функціональне обстеження Держаудитслужби та запропоновано з урахуванням висновків за результатами скринінгу за переговорним розділом 32 “Фінансовий контроль” можливі варіанти посилення системи фінансового контролю відповідно до вимог aсquis ЄС. Також у звіті Європейської Комісії в рамках Пакета розширення ЄС за 2025 рік зазначено про потребу розширення можливості Держаудитслужби у захисті фінансових інтересів ЄС з пріоритетом на превентивних аудитах на основі ризиків та ефективного реагування на виявлені порушення.

Одним з євроінтеграційних зобов'язань України у сфері державного фінансового контролю є створення мережі національних органів, які беруть участь у захисті фінансових інтересів ЄС, та забезпечення чіткого визначення відповідних функцій таких органів. Зокрема, відповідно до статті 8 Рамкової угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility Україна взяла на себе зобов'язання призначити Службу координації боротьби із шахрайством для сприяння на незалежній основі ефективній співпраці та обміну інформацією, в тому числі інформацією оперативного характеру, з Європейським управлінням з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF). Створення Служби координації боротьби із шахрайством в Україні є також однією з рекомендацій Європейської Комісії, представлених у Звіті про прогрес України в рамках Пакета розширення ЄС 2024 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2024 р. № 1031 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 р. № 43 і від 25 жовтня 2017 р. № 1110” (Офіційний вісник України, 2024 р., № 84, ст. 5067) створено Службу координації боротьби із шахрайством та уповноважено Держаудитслужбу на виконання її функцій, а також зазначеною постановою затверджено Порядок реалізації механізму міжвідомчої взаємодії Державної аудиторської служби як Служби координації боротьби із шахрайством щодо організації взаємодії з Європейським управлінням з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF).

Таким чином, виконано рекомендації Європейської Комісії, зазначені у Звіті про прогрес України в рамках Пакета розширення Європейського Союзу 2024 року, щодо створення Служби координації боротьби із шахрайством та мережі національних органів, залучених до захисту фінансових інтересів ЄС.

З метою створення належних національних правових основ та механізмів для проведення перевірок на місцях та інспекцій Європейського управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF) в Україні, ефективної співпраці та обміну інформацією органів державної влади України з Європейським управлінням з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF) та імплементації положень актів права ЄС у цій сфері необхідним є врегулювання на законодавчому рівні питання щодо створення ефективного механізму міжвідомчої взаємодії Служби координації боротьби із шахрайством з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями з метою боротьби із шахрайством, корупцією та будь-якою іншою незаконною діяльністю, що негативно впливає на фінансові інтереси України та Європейського Союзу.

Для реалізації фінансування Європейського Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility, запровадженого Регламентом (ЄС) Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 29 лютого 2024 р. № 2024/792, та забезпечення захисту фінансових інтересів ЄС, України та інших міжнародних партнерів, а також для удосконалення функціонування ефективної та дієвої системи управління та контролю з використанням принципів міжнародних стандартів аудиту Держаудитслужба повинна проводити аудити з урахуванням міжнародних стандартів аудиту відповідно до міжнародних угод та удосконалити методологічні засади, зокрема щодо оцінки ризиків шахрайства, корупції, конфлікту інтересів та подвійного фінансування.

Потребується подальше посилення інституційної спроможності Держаудитслужби щодо виконання функцій Національного контролера за реалізацією програм транскордонного, транснаціонального та міжрегіонального співробітництва Interreg та Interreg NEXT.

Одну з ключових ролей у забезпеченні прозорості та ефективності управління державними фінансами відіграє зовнішній фінансовий контроль (аудит).

Протягом реалізації Стратегії на 2022-2025 роки досягнуто прогресу у посиленні зовнішнього фінансового контролю (аудиту).

Зокрема, висновки та рекомендації Європейської Комісії щодо зовнішнього фінансового контролю (аудиту) враховані в Законі України від 30 жовтня 2024 р. № 4042-IX “Про внесення змін до Закону України “Про Рахункову палату” та деяких інших законодавчих актів України”.

Відповідно до зазначеного Закону Рахункова палата отримала статус вищого державного колегіального органу фінансового контролю (аудиту), що застосовує у своїй діяльності основні принципи діяльності Міжнародної організації вищих органів аудиту (INTOSAI) та Систему професійних документів INTOSAI (IFPP).

Зазначеним Законом розширено повноваження Рахункової палати, зокрема шляхом надання права здійснювати заходи державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) щодо усіх коштів місцевих бюджетів, діяльності суб'єктів господарювання державного і комунального секторів економіки, використання коштів, отриманих до державного та/або місцевих бюджетів від іноземних держав, Європейського Союзу, іноземних фінансових установ, міжнародних організацій, донорських установ у вигляді кредитів (позик), грантів, допомоги, коштів Пенсійного фонду України та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, консолідованої фінансової звітності суб'єктів державного сектору та бюджетів.

Законом гарантовано політичну незалежність Рахункової палати. Так, повноваження Рахункової палати не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України, введення воєнного чи надзвичайного стану. Рішення Рахункової палати можуть бути оскаржені в судовому порядку лише до Верховного Суду як суду першої інстанції.

Організаційна незалежність Рахункової палати захищена законом, який забороняє незаконний вплив та втручання в її діяльність. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про Рахункову палату”, в апараті Рахункової палати запроваджено посади державних аудиторів, які проходять службу в порядку, встановленому Рахунковою палатою, що є посиленням її незалежності у вирішенні кадрових питань.

Запроваджено обов'язковий розгляд на засіданнях комітетів Верховної Ради України рішень Рахункової палати за результатами здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту), якщо Рахунковою палатою рекомендовано розгляд таких рішень, а також інформації Рахункової палати про неналежне виконання або невиконання наданих нею рекомендацій (пропозицій) за результатами здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту).

Для здійснення оновлених повноважень Рахункової палати із здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) розроблено нову структуру апарату Рахункової палати.

Потребується здійснення комплексу дій, спрямованих на посилення потенціалу Рахункової палати, яка працюватиме за Системою професійних документів INTOSAI (IFPP).

Одним із ключових євроінтеграційних питань у системі управління державними фінансами є незалежний нагляд у бюджетному процесі.

Запровадження ефективного нагляду за бюджетним процесом шляхом створення незалежної фіскальної установи відповідно до вимог і кращих практик ЄС є одним із зобов'язань України в рамках переговорного процесу про вступ до Європейського Союзу за кластером 1 “Основи процесу вступу до ЄС”.

На даний час в Україні відсутня інституція, яка була б відповідальною за проведення зовнішнього оцінювання макроекономічних та фіскальних прогнозів та планів, а також надання незалежних висновків щодо дотримання фіскальних правил.

Частково зазначену функцію виконує Міжнародний валютний фонд.

Питання визначення оптимальної моделі незалежної фіскальної установи, створення такої інституції та забезпечення її функціонування є одними з пріоритетних завдань в процесі подальшого реформування системи управління державними фінансами.

Ключовим інструментом прогнозованості бюджетної політики та забезпечення стійкості державних фінансів є фіскальні правила.

Україна орієнтується на інтеграцію з ЄС, де кожна держава-член повинна законодавчо визначити національні числові фіскальні правила, які ефективно сприяють дотриманню її зобов'язань у сфері бюджетної політики на багаторічному горизонті для органів державного управління (Директива Ради 2011/85/ЄС від 8 листопада 2011 р. про вимоги до бюджетних рамок держав-членів). Такі правила повинні сприяти дотриманню дефіциту сектору загального державного управління не більш як 3 відсотки валового внутрішнього продукту, боргу цього сектору - не більш як 60 відсотків валового внутрішнього продукту.

Чинні фіскальні правила обмежені рамками державного бюджету та не охоплюють сектор загального державного управління. Поширення дії фіскальних правил на весь сектор загального державного управління (відповідно до ESA 2010) до 2027 року дасть змогу забезпечити системність та узгодженість фіскальної політики на державному та місцевому рівні з урахуванням фінансового стану Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, інших суб'єктів державного сектору економіки. Такий підхід забезпечить передбачуваність бюджетної політики, зменшення боргових ризиків і підвищення довіри громадян, інвесторів і міжнародних партнерів до державних фінансів.

У той же час суттєвим викликом залишається відновлення дії фіскальних правил щодо рівня дефіциту державного бюджету та рівня державного боргу, які визначені Бюджетним кодексом України, але тимчасово зупинені у зв'язку з безпрецедентними наслідками для економіки та державних фінансів військової агресії Російської Федерації проти України. На даний час строки відновлення дії таких фіскальних правил не визначено.

Ефективність та прозорість системи управління державними фінансами визначається також станом автоматизації та цифрового розвитку її процесів.

Цифровізація системи управління державними фінансами у 2022-2025 роках здійснювалася шляхом реалізації Стратегії здійснення цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації системи управління державними фінансами на період до 2025 року та виконання плану заходів з її реалізації (розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 р. № 1467), Національної стратегії доходів до 2030 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1218).

Загалом протягом 2022-2025 років досягнуто відчутного прогресу в здійсненні цифрового розвитку системи управління державними фінансами.

У 2023 році розпочато процес створення нової інформаційної системи планування та моніторингу виконання державного бюджету, що складається із двох автоматизованих систем: IT-системи Мінфіну “Державний бюджет - Мінфін” та автоматизованої інформаційної системи онлайн-взаємодії з розпорядниками коштів державного бюджету, які забезпечують онлайн-взаємодію з розпорядниками коштів державного бюджету, врегульовують питання обміну електронними документами між Мінфіном та учасниками бюджетного процесу на рівні державного бюджету, а також забезпечують процеси планування та моніторингу його виконання.

За результатами попередніх випробувань та дослідної експлуатації зазначені інформаційні системи впроваджено в дослідно-промислову експлуатацію наказами Мінфіну від 16 січня 2025 р. № 21 та від 28 травня 2024 р. № 266.

Також забезпечено удосконалення інформаційно-аналітичної системи управління плануванням та виконанням місцевих бюджетів “LOGICA”.

Впроваджено ряд цифрових інструментів та здійснено ряд заходів щодо удосконалення IT-систем у сферах оподаткування, митної справи, казначейського обслуговування.

З метою ефективного стратегічного управління інформаційними технологіями в системі управління державними фінансами наказом Мінфіну від 2 березня 2021 р. № 134 утворено постійно діючий допоміжний орган - Комітет з управління інформаційними технологіями у системі управління державними фінансами та забезпечено його діяльність.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2025 р. № 464 актуалізовано та продовжено до 2030 року строк реалізації Стратегії здійснення цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації системи управління державними фінансами та затверджено план заходів щодо її реалізації.

Крім того, затверджено Довгостроковий національний стратегічний план цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Державної митної служби України та її територіальних підрозділів на основі Багаторічного стратегічного плану електронної митниці ЄС (наказ Мінфіну від 9 лютого 2024 р. № 63), План цифрового розвитку Державної податкової служби України до 2030 року (наказ Мінфіну від 24 грудня 2024 р. № 660) та План цифрового розвитку Державної казначейської служби України до 2027 року (наказ Мінфіну від 30 вересня 2025 р. № 500).

У рамках Стратегії здійснення цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації системи управління державними фінансами на період до 2025 року залишилися невирішеними питання, зокрема, централізації та консолідації інформаційних ресурсів суб'єктів системи управління державними фінансами.

Пріоритетом є також подальша цифровізація ДПС, Держмитслужби з метою забезпечення виконання ними міжнародних зобов'язань, удосконалення систем податкових та митних послуг, унеможливлення впливу людського фактора та посилення їх доброчесності.

Необхідне впровадження цифрових рішень для зміцнення системи державного фінансового контролю, покращення прогнозування руху бюджетних коштів, верифікації даних та забезпечення безперервної міжвідомчої взаємодії тощо.

Також необхідне подальше посилення інформаційної безпеки в системі управління державними фінансами та збереження і посилення кадрового потенціалу.

Визначальним фактором ефективності управління публічними фінансами та підвищення довіри громадян до державної влади є прозорість системи управлінні державними фінансами.

З метою забезпечення прозорості бюджету, підзвітності у сфері управління державними фінансами Мінфіном здійснюється регулярне оновлення та удосконалення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи “Прозорий бюджет” та єдиного веб-порталу використання публічних коштів.

Водночас у контексті євроінтеграційних процесів виникає необхідність забезпечення публікації даних про інституційні одиниці, що є частиною сектору загального державного управління, як того вимагає стаття 14 Директиви ЄС 2011/85/ЄС від 8 листопада 2011 р. (із змінами).

Забезпечення повноти, прозорості, доступності оприлюднених бюджетних даних сприятиме кращому розумінню платниками податків, як витрачаються їх кошти, а відповідність міжнародним критеріям покращить її сприйняття громадськістю.

Для оцінки рівня прозорості бюджетної інформації Мінфін співпрацює з організацією International Budget Partnership у проведенні дослідження відкритості бюджету Open Budget Survey за компонентою “Бюджетна прозорість” (далі - рейтинг OBS).

До початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації Україна демонструвала високі показники прозорості, відкритості та доступності бюджетних даних. Про це свідчить високе місце України в рейтингу OBS за 2021 рік: 65 балів (із 100 можливих), 23 місце (серед 125 країн, які брали участь у дослідженні) та віднесення України до групи країн з достатнім рівнем доступу до бюджетних даних.

Однак оголошення воєнного стану та введення законодавчих обмежень щодо оприлюднення набору бюджетних даних у 2022 році обумовили погіршення результатів України у подальшому рейтингу OBS. Про таке ж зниження прозорості бюджетних даних України зауважують і фахівці програми SIGMA за результатами оцінювання прогресу України в системі управління державними фінансами за 2023 рік порівняно із 2021 роком.

За результатами рейтингу OBS за 2023 рік Україна отримала 38 балів (із 100 можливих), зайняла 79 місце (серед 125 країн, які брали участь у дослідженні) та віднесена до групи країн з мінімальним доступом до бюджетних даних. У 2025 році Україна брала участь у черговому оцінюванні прозорості бюджетних даних, результати якого будуть оприлюднені у 2026 році.

Подальше підвищення рівня прозорості системи управління державними фінансами є одним із євроінтеграційних пріоритетів України.

Критичним для стійкості системи управління державними фінансами, безперервності її процесів та здатності виконувати міжнародні зобов'язання є інституційна спроможність органів системи управління державними фінансами.

Протягом періоду реалізації Стратегії на 2022-2025 роки здійснено ряд заходів з підвищення спроможності органів системи управління державними фінансами.

Створено умови для проведення організаційних заходів з підвищення рівня професійної компетентності державних службовців органів системи управління державними фінансами. Навчальні заходи проводилися відповідно до індивідуальних програм професійного розвитку з урахуванням загальних та спеціальних потреб державних службовців, що дало змогу поглибити їх знання у пріоритетних напрямах.

Впроваджено практику щорічних опитувань персоналу в органах системи управління державними фінансами.

Частково невирішеним питанням у рамках реалізації Стратегії на 2022-2025 роки залишилося питання щодо впровадження моделі управління людськими ресурсами на основі компетенцій. Поточний стан управління персоналом у системі управління державними фінансами характеризується відсутністю цілісної моделі компетенції для сімей та рівнів посад відповідних державних органів.

Наказом ДПС від 3 вересня 2024 р. № 628 затверджено Модель стратегічного управління людськими ресурсами на основі компетенцій Державної податкової служби України та План заходів щодо її впровадження.

У 2024 році Держмитслужба ініціювала реалізацію пілотного проекту щодо запровадження моделі компетенцій у роботу служб управління персоналом митних органів на базі чотирьох митниць. Його результати стануть основою для валідування митних компетенцій, підготовки необхідних нормативних документів та масштабування моделі митних компетенцій у Держмитслужбі та її територіальних органах. Водночас це дасть змогу удосконалити систему професійного навчання, оцінки персоналу та інструментів підвищення кваліфікації.

Продовжується впровадження моделі управління людськими ресурсами на основі компетенцій також у Мінфіні. Наказом Мінфіну від 26 березня 2024 р. № 145 затверджено Стратегію розвитку системи управління людськими ресурсами в Міністерстві фінансів України на 2024-2026 роки та Стратегічний план розвитку системи управління людськими ресурсами в Міністерстві фінансів України на 2024-2026 роки, одним із завдань якого визначено розроблення моделі управління людськими ресурсами на основі компетенцій.

Невирішеним за результатами реалізації Стратегії на 2022-2025 роки залишилося питання формування мережі внутрішніх тренерів у системі управління державними фінансами. На даний час потреби в навчанні, програми та методи розвитку не пов'язані з компетенціями працівників системи управління державними фінансами через відсутність моделі компетенцій, а також відсутність програм для внутрішніх тренерів.

Крім того, потребується посилення спроможності Державного податкового університету у забезпеченні розвитку персоналу в системі управління державними фінансами.

Стратегічні цілі та показники їх досягнення

Метою цієї Стратегії є побудова ефективної системи управління державними фінансами, яка гармонізована із стандартам ЄС, спрямована на забезпечення збалансованості, стабільності, стійкості державних фінансів, забезпечення сталого фінансового підґрунтя для захисту територіальної цілісності України, відновлення та відбудови України, а також розвитку її соціально-економічного потенціалу.

Результатами реалізації цієї Стратегії повинні стати належний рівень відповідності національного законодавства та практик управління державними фінансами в усіх її сферах законодавству та практикам ЄС, високий рівень ефективності та прозорості планування, мобілізації та використання державних фінансів, зміцнення потенціалу української економіки, зокрема забезпечення її конкурентоспроможності, покращення інвестиційного клімату з урахуванням соціального та екологічного виміру.

Для досягнення зазначеної мети визначено п'ять стратегічних цілей:

стратегічна ціль I. Національна податкова та митна системи відповідають стандартам ЄС та ОЕСР та є фіскально спроможними для забезпечення фінансування потреб національної безпеки і оборони та післявоєнного відновлення;

стратегічна ціль II. Система управління державними фінансами є передбачуваною, послідовною та стійкою, відповідає потребам воєнного часу, післявоєнного відновлення та стандартам ЄС;

стратегічна ціль III. Державний та місцевий бюджети ефективно виконуються в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення;

стратегічна ціль IV. Здійснюється ефективний та прозорий нагляд і контроль за державними фінансами відповідно до стандартів ЄС;

стратегічна ціль V. Система управління державними фінансами є прозорою, цифровізованою та інституційно спроможною.

Досягнення стратегічних цілей буде визначено з урахуванням комплексу таких показників:

для стратегічної цілі I:

- рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через доходи зведеного бюджету, відсотків;

- рівень підготовки щодо виконання Україною євроінтеграційних зобов'язань за розділом 16 “Оподаткування” у 2030 році - 4 бали (за п'ятибальною шкалою);

- рівень підготовки щодо виконання Україною євроінтеграційних зобов'язань за розділом 29 “Митний союз” у 2030 році - 5 балів (за п'ятибальною шкалою);

для стратегічної цілі II:

- дефіцит державного бюджету, відсотків валового внутрішнього продукту;

- рівень державного боргу, відсотків валового внутрішнього продукту;

- рівень підготовки щодо виконання Україною євроінтеграційних зобов'язань за розділом 17 “Економічна та монетарна політика” у 2030 році - 4 бали (за п'ятибальною шкалою);

- рівень підготовки щодо виконання Україною євроінтеграційних зобов'язань за розділом 22 “Регіональна політика та координація структурних інструментів” у 2030 році - 4 бали (за п'ятибальною шкалою);

для стратегічної цілі III:

- рівень підготовки щодо виконання Україною євроінтеграційних зобов'язань за розділом 5 “Публічні закупівлі” у 2030 році - 4 бали (за п'ятибальною шкалою);

- рівень підготовки щодо виконання Україною євроінтеграційних зобов'язань за розділом 18 “Статистика” у 2030 році - 4 бали (за п'ятибальною шкалою);

- кількість балів України в оцінці PULSAR у 2030 році (за результатами останньої проведеної оцінки) - “А”;

для стратегічної цілі IV:

- рівень підготовки України щодо виконання євроінтеграційних зобов'язань за розділом 32 “Фінансовий контроль” у 2030 році - 4 бали (за п'ятибальною шкалою);

- рівень підготовки щодо виконання Україною євроінтеграційних зобов'язань за розділом 33 “Фінансові та бюджетні положення” у 2030 році - 4 бали (за п'ятибальною шкалою);

для стратегічної цілі V:

- кількість балів України за компонентою “Бюджетна прозорість” дослідження Open Budget Survey у 2030 році (за результатами останньої проведеної оцінки) - 61 бал (із 100 можливих);

- рівень залученості працівників системи управління державними фінансами у результатах своєї діяльності та досягненні стратегічних цілей державного органу влади у 2030 році - 40 відсотків.

Базові значення до зазначених євроінтеграційних показників визначені у звітах Європейської Комісії щодо прогресу України в межах Пакету розширення. Зокрема, за результатами 2025 року Україна має:

початковий рівень підготовки щодо виконання євроінтеграційних зобов'язань (або 1 бал за п'ятибальною шкалою) за розділом 33 “Фінансові та бюджетні положення”;

певний рівень підготовки щодо виконання євроінтеграційних зобов'язань (або 2 бали за п'ятибальною шкалою) за розділами 5 “Публічні закупівлі”, 16 “Оподаткування”, 18 “Статистика”, 22 “Регіональна політика та координація структурних інструментів”, 32 “Фінансовий контроль”;

середній рівень підготовки щодо виконання євроінтеграційних зобов'язань (або 3 бали за п'ятибальною шкалою) за розділом 17 “Економічна та монетарна політика”;

хороший рівень підготовки щодо виконання євроінтеграційних зобов'язань (або 4 бали за п'ятибальною шкалою) за розділом 29 “Митний союз”.

Показник “рівень залученості працівників системи управління державними фінансами у результатах своєї діяльності та досягненні стратегічних цілей державного органу влади” у базовому 2024 році не оцінювався.

Базові значення за 2024 рік для інших показників досягнення стратегічних цілей наведені в розділах “Загальна частина” та “Аналіз поточного стану, тенденції та обґрунтування щодо необхідності розв'язання виявлених проблем”.

Для бюджетних показників, що характеризують стан досягнення стратегічних цілей (зокрема, показників щодо рівня перерозподілу валового внутрішнього продукту через доходи зведеного бюджету, рівня дефіциту державного бюджету, відсотків валового внутрішнього продукту, та рівня державного боргу, відсотків валового внутрішнього продукту), цільові та фактичні значення будуть визначатися з урахуванням бюджетних показників, визначених у Бюджетній декларації, що охоплює відповідний період, та у відповідній Стратегії управління державним боргом.

Завдання, спрямовані на досягнення поставлених цілей

Стратегічна ціль I. Національна податкова та митна системи відповідають стандартам ЄС та ОЕСР та є фіскально спроможними для забезпечення фінансування потреб національної безпеки і оборони та післявоєнного відновлення

Податкова система

Мета - формування справедливої та передбачуваної податкової системи, яка відповідає високому рівню готовності України до виконання євроінтеграційних зобов'язань у сфері оподаткування, забезпечує стабільність та повноту сплати податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, сприяє закріпленню інтегрованості України у світову економіку як надійної податкової юрисдикції.

Для досягнення визначеної мети заплановано виконання такого завдання - приведення національного податкового законодавства та механізмів податкового адміністрування і контролю у відповідність із стандартами ЄС та ОЕСР.

Завдання є комплексним та системним, виконання якого здійснюється шляхом реалізації Національної стратегії доходів до 2030 року трьома етапами.

На першому етапі здійснюється внутрішня реформа податкових органів, спрямована на їх цифровізацію, удосконалення податкового адміністрування, впровадження системи управління податковими ризиками, здійснення антикорупційних заходів тощо.

Другий етап передбачає відновлення довіри платників податків, подальше посилення доброчесності податкових органів, що є критичним для успішності реалізації Національної стратегії доходів до 2030 року.

Третій етап передбачає здійснення заходів щодо реалізації податкової політики.

Окремі заходи на різних етапах є взаємопов'язаними та здійснюються одночасно, зокрема відповідно до міжнародних зобов'язань України.

Ключовими пріоритетами реформування за цією сферою в середньостроковій перспективі є:

впровадження “Е-аудиту”;

забезпечення гармонізації податкового законодавства України з питань акцизного податку, податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств із законодавством ЄС;

забезпечення необхідного рівня захисту національної системи оподаткування прибутку підприємств від практик ухилення чи уникнення сплати податків шляхом транспозиції положень відповідної директиви ЄС (ATAD, Anti-Tax Avoidance Directive);

розширення сфери міжнародного автоматичного обміну інформацією для податкових цілей, зокрема інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи, шляхом транспозиції положень відповідної директиви ЄС (DAC 7, Directive on Administrative Cooperation) та Модельних правил ОЕСР щодо звітності цифрових платформ;

запровадження акцизного податку на підсолоджені цукром напої;

удосконалення правил трансфертного ціноутворення відповідно до рекомендацій ОЕСР та міжнародного досвіду оподаткування;

забезпечення функціонування інформаційних систем контролюючих органів у режимі обробки деперсоніфікованої інформації про платників податків;

впровадження інституційних трансформацій та посилення доброчесності податкових органів тощо.

Заходи щодо підготовки податкових IT-систем до вступу України до ЄС будуть здійснюватися в рамках виконання Плану цифрового розвитку Державної податкової служби України до 2030 року.

Виконання визначеного завдання сприятиме забезпеченню реалізації прагнення України до членства в ЄС та ОЕСР, підвищенню рівня довіри до податкових органів, створенню сприятливого бізнес-клімату в Україні, мобілізації стабільних податкових надходжень для забезпечення фінансування першочергових потреб, зокрема потреб національної безпеки і оборони, відновлення та відбудови.

Виконання визначеного завдання сприятиме імплементації окремих положень актів ЄС у відповідній сфері, зокрема Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 р.; Директиви Ради 2009/132/ЄС від 19 жовтня 2009 р.; Директиви Ради (ЄС) 2020/262 від 19 грудня 2019 р.; Директиви Ради (ЄС) 2022/543 від 5 квітня 2022 р. (зміни до Директиви Ради (ЄС) 2020/262); Директиви Ради 2003/96/ЄС від 27 жовтня 2003 р.; Директиви Ради 95/60/ЄС від 27 листопада 1995 р.; Директиви Ради 92/83/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р.; Директиви Ради (ЄС) 2020/1151 від 29 липня 2020 р. (зміни до Директиви Ради 92/83/ЄЕС); Директиви Ради 2008/7/ЄС від 12 лютого 2008 р., Директиви Ради (ЄС) 2011/96/ЄС від 30 листопада 2011 р.; Директиви Ради 2003/49/ЄС від 3 червня 2003 р.; Директиви Ради (ЄС) 2016/1164 від 12 липня 2016 р.; Директиви Ради (ЄС) 2022/2523 від 14 грудня 2022 р.; Конвенції про усунення подвійного оподаткування у зв'язку з коригуванням доходів асоційованих підприємств (90/463/ЄЕС) (“Арбітражна конвенція ЄС”); Кодексу поведінки для ефективної імплементації Конвенції про усунення подвійного оподаткування у зв'язку з коригуванням прибутків асоційованих підприємств (2009/С 322/01); Директиви Ради (ЄС) 2017/1852 від 10 жовтня 2017 р. про механізми вирішення податкових спорів у ЄС; Директиви Ради 2011/16/ЄС від 15 лютого 2011 р.; Директиви Ради 2010/24/ЄС від 16 березня 2010 року.

Прогрес у досягненні запланованих результатів визначається за такими показниками:

Показник

Базове значення

Проміжні значення

Цільове значення

2024 рік

2025 рік

2026 рік

2027 рік

2028 рік

2029 рік

2030 рік

Рівень задоволеності платників податків послугами ДПС за результатами періодичних опитувань, відсотків, не менше

87,2

85

85

85

87

87

90

Рівень наближення ставок акцизного податку на тютюнові вироби до мінімального рівня ЄС, відсотків, не менше

64,4

86,7

91,1

95,6

100

100

100

Кількість успішних міжнародних автоматичних обмінів інформацією ДПС за Стандартом CbC, здійснених протягом звітного року, одиниць, не менше*

1

1

1

1

1

__________

* Значення показника на 2024-2025 роки відсутні, оскільки здійснення першого обміну звітами CbC відбудеться у 2026 році за перший звітний період - 2024 рік.

Митна система

Мета - розбудова передбачуваної та прогнозованої митної системи на основі практики ЄС, яка стимулює підвищення якості ведення зовнішньоекономічної діяльності, забезпечує баланс безпекової функції митниці та партнерських відносин з бізнесом, інтеграцію українських підприємств у міжнародні ланцюги постачання товарів.

Для досягнення визначеної мети заплановано виконати завдання щодо впровадження у національне митне законодавство стандартів та практик ЄС.

Завдання є комплексним та системним, виконання якого здійснюється шляхом реалізації Національної стратегії доходів до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1218, та середньострокового плану заходів з досягнення цілей реформування митних органів у рамках реалізації Національної стратегії доходів до 2030 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2025 р. № 835.

Ключовими пріоритетами реформування за цією сферою в середньостроковій перспективі є:

гармонізація митного законодавства України до законодавства ЄС, зокрема шляхом підготовки нової редакції Митного кодексу України, що відповідає Митному кодексу ЄС, а також підзаконних актів для реалізації його положень з метою забезпечення їх відповідності положенням європейського законодавства в митній сфері;

посилення антикорупційних заходів та підвищення довіри до митних органів, зокрема шляхом проведення атестації посадових осіб митних органів, а також психофізіологічного опитування із застосуванням поліграфа, впровадження діяльності Дисциплінарного комітету та механізму ротації посадових осіб митних органів, утворення мобільного антикорупційного центру, запровадження використання індивідуальних портативних відеокамер під час виконання посадових обов'язків;

побудова сучасних, гнучких, надійних, сервісно орієнтованих інформаційно-комунікаційних систем, зокрема шляхом заміни та модернізації застарілих функціонуючих систем та сучасного технічного оснащення пунктів пропуску для оптимізації їх роботи.

Водночас передбачено посилення інституційної стійкості та ефективності Держмитслужби, зокрема шляхом призначення Голови Держмитслужби, розбудови правоохоронної функції митних органів, запровадження системи ключових показників ефективності тощо.

Важливим аспектом у реформуванні митної системи є розвиток міжнародного митного співробітництва, який передбачає обмін попередньою митною інформацією з іншими державами, подальший розвиток програми авторизованих економічних операторів, безперебійного функціонування митних процедур, зокрема в частині транзиту товарів територією України відповідно до Конвенції про процедуру спільного транзиту.

Заходи щодо підготовки митних IT-систем для вступу до ЄС будуть впроваджуватись також у рамках реалізації Довгострокового національного стратегічного плану цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Державної митної служби України та її територіальних підрозділів на основі Багаторічного стратегічного плану електронної митниці ЄС (Multi-annual strategic plan for electronic customs, MASP-C).

Виконання визначеного завдання сприятиме активізації зовнішньоекономічної діяльності, мобілізації стабільних надходжень до державного бюджету митних платежів, забезпеченню реалізації прагнення України до членства в ЄС.

Прогрес у досягненні запланованих результатів визначається за такими показниками:

Показник

Базове значення

Проміжні значення

Цільове значення

2024 рік

2025 рік

2026 рік

2027 рік

2028 рік

2029 рік

2030 рік

Загальна кількість декларацій, оформлених Держмитслужбою за процедурою спільного транзиту (NCTS), тис. одиниць, не менше

94

141

150

160

170

180

190

Загальна кількість суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які отримали авторизацію авторизованого економічного оператора (АЕО), одиниць, не менше

77

110

130

150

160

170

180

Стратегічна ціль II. Система управління державними фінансами є передбачуваною, послідовною та стійкою, відповідає потребам воєнного часу, післявоєнного відновлення та стандартам ЄС

Макроекономічне та бюджетне прогнозування

Мета - підвищення реалістичності та надійності прогнозів економічного і соціального розвитку України та прогнозів надходжень податків та зборів на середньострокову перспективу.

Для досягнення визначеної мети заплановано виконати такі завдання:

впровадження прозорого та обґрунтованого макроекономічного прогнозування;

удосконалення інструментів прогнозування надходжень податків і зборів.

Виконання зазначених завдань передбачає, зокрема, підвищення спроможності у сфері макроекономічного прогнозування, розширення практики проведення консультацій та обговорень з експертним середовищем як з вітчизняними, так і з іноземними експертами. Також заплановано здійснити перегляд методик прогнозування доходів бюджету, в рамках якого будуть актуалізовані вже затверджені методики прогнозування доходів бюджету, а також розроблені нові моделі на базі використання залежностей, виявлених методами регресійного аналізу, та затверджені відповідні нові методики.

Виконання визначених завдань сприятиме підвищенню ефективності бюджетного планування, а також послідовності та прозорості управління державними фінансами.

Водночас заходи щодо виконання визначених завдань сприятимуть імплементації окремих положень актів ЄС у відповідній сфері, зокрема Директиви Ради 2011/85/ЄС від 8 листопада 2011 р., а також забезпеченню дотримання процедур Європейського семестру щодо посилення об'єктивності та надійності макроекономічного прогнозування, що є ключовою умовою ефективності бюджетного планування та досягнення середньострокових фіскальних цілей Пакту стабільності та зростання.

Прогрес у досягненні запланованих результатів визначається за такими показниками:

Показник

Базове значення

Проміжні значення

Цільове значення

2024 рік

2025 рік

2026 рік

2027 рік

2028 рік

2029 рік

2030 рік

Відхилення між фактичними та прогнозними показниками номінального валового внутрішнього продукту, відсотків, не більше

0,2

3

3

3

3

3

3

Відхилення між прогнозними та фактичними показниками податкових доходів зведеного бюджету, відсотків, не більше**

2,4

5

5

5

4

4

3

__________

** Значення показника на 2028-2030 роки актуальні за умови скасування або припинення воєнного стану.

Стратегічне планування

Мета - формування комплексної, логічно пов'язаної архітектури національної системи стратегічного планування, що базується на єдиних та прозорих правилах, ключові елементи якої враховують ресурсні можливості держави та спрямовані на досягнення підтримуваних суспільством довгострокових орієнтирів і забезпечення сприятливого безпекового середовища.

Для досягнення визначеної мети заплановано виконати такі завдання:

розбудова національної системи стратегічного планування;

імплементація оновленої системи стратегічного планування.

Досягнення визначеної мети буде здійснюватися у два етапи шляхом реалізації Концепції національної системи стратегічного планування, Дорожньої карти з питань реформи державного управління, плану заходів з реалізації Дорожньої карти реформування управління публічними інвестиціями на 2024-2028 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 588.

На першому етапі в рамках виконання завдання щодо розбудови національної системи стратегічного планування передбачено розроблення законопроекту, яким буде врегульовано правові і організаційні засади функціонування національної системи стратегічного планування. Даним законом визначатимуться принципи, на яких ґрунтуватиметься національна система стратегічного планування, та врегульовуватимуться проблемні питання у цій сфері, а саме поняття (термінологія) у сфері стратегічного планування; розподіл та закріплення повноважень між гілками влади, визначення і закріплення координуючої ролі, закріплення чіткої системи документів і принципів каскадування цілей, встановлення вимог до змісту, процедур перегляду документів та внесення змін до них, зв'язку з бюджетним плануванням, а також встановлюватимуться вимоги до моніторингу виконання документів, зокрема проведення такого моніторингу за допомогою впровадження єдиної інформаційної цифрової системи, оцінки прогресу досягнення цілей, публічного звітування, яке визначатиме правові наслідки у разі невиконання або неналежного виконання документів системи стратегічного планування.

Також законопроект передбачатиме норми щодо визнання такими, що втратили чинність, Законів України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”, “Про державні цільові програми”; внесення змін до Законів України “Про Кабінет Міністрів України” та “Про центральні органи виконавчої влади”, які закріплюють завдання і повноваження відповідних суб'єктів національної системи стратегічного планування розвитку України; організації стратегічного планування у сфері соціально-економічного розвитку у перехідний період до прийняття всієї системи підзаконних актів.