Про стягнення 5916778,20 дол. США

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.01.94 Справа N 7/6-нг

vd940125 vn7/6-нг

за позовом СНВМП "Магнов" (м. Київ) до відповідача Лисичанського НПЗ ВО "Лисичанськнафтооргсинтез" до відповідача ЗТФВО "Лисичанськнафтооргсинтез" про стягнення 5916778,20 дол. США

( Додатково див. Постанову ВАСУ N 04-І/ЦА-7/6-НГ-16/23 ( v6_23800-94 ) від 15.04.94, Постанову N 02-7/6-ЦА-19/275 ( v_275800-94 ) від 31.08.94, Постанову ( n0001800-94 ) від 24.11.94 та Коментар ( n0003697-95 ) від 01.02.95 )

Суть спору: уточнивши в судовому засіданні позовні вимоги, позивач - спільне науково-виробниче мале підприємство "Магнов" (СНВМП) просить зобов'язати відповідачів - Лисичанський нафтопереробний завод (Завод), виробниче об'єднання "Лисичанськнафтооргсинтез" (Об'єднання) та зовнішньоторговельну фірму цього Об'єднання (Фірма) передати йому нафтопродукти від переробки переданої Заводу давальницької нафти на умовах, в асортименті і кількості, передбачених укладеним між ними договором від 29.10.92 N 35.

У судовому засіданні представники Заводу пояснили, що таких юридичних осіб, як Об'єднання і Фірма, не існує, і на підтвердження цього подали судові довідку Лисичанського міськвиконкому від 21.01.94 за N 69-01/8. З їхніх пояснень та листа від 13.01.94 за N 18-136, направленого прокурору м. Лисичанська, з'ясовано, що ВО "Лисичанськнафтооргсинтез" створювалось наказом Української державної компанії "Укрнафтохім" від 21.07.92, але державної реєстрації його не відбулося. Фірма повинна була діяти у складі Об'єднання на правах його структурного підрозділу. У зв'язку з цим, що Об'єднання та Фірма не є юридичними особами, вони згідно зі ст. 26 ЦК України ( 1540-06 ), ст. 21 АПК України ( 1798-12 ) не можуть бути сторонами в арбітражному процесі. Тому в позові до них суд відмовляє. Учасником спірних правовідносин Лисичанський НПЗ, який розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.09.93 N 699-р реорганізований шляхом його перетворення у відкрите акціонерне товариство "Лисичанськнафтооргсинтез" (АТ "ЛИНОС"), державна реєстрація якого проведена розпорядженням Лисичанського міськвиконкому від 24.12.93 за N 578. Слід зазначити, що вказаний факт представники АТ "ЛИНОС" у судовому засіданні приховали, виступаючи як повноважні представники Заводу.

Отже, належним відповідачем у справі є АТ "ЛИНОС" як правонаступник Заводу.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін випливає, що СНВМП згідно з укладеним із Заводом договором від 29.10.92 N 35 (договір N 35), який за своєю правною природою є договором підряду, передало Заводу для переробки 110,4 т сирої нафти. Нафта ним перероблена, але обумовлену кількість і асортимент вироблених нафтопродуктів замовнику не передано. Вимога про витребування від АТ "ЛИНОС" нафтопродуктів є предметом позову СНВМП, що передбачено ст. 144 ЦК України ( 1540-06 ), ст. 50 Закону України "Про власність" ( 697-12 ).

Відповідач підтверджує факт укладення з позивачем договору N 35, виконання якого покладалося на Завод, про що свідчать поштові та банківські реквізити на договорі, підпис його посадової особи і відбиток печатки. АТ "ЛИНОС" не заперечує, що ним було одержано від СНВМП 110,4 т сирої нафти, яку перероблено на нафтопродукти відповідно до договору. Частину нафтопродуктів передано замовнику, а залишки - Держкомнафтогазу. При цьому відповідач посилається на угоду між СНВМП та АТ "ВАНК" від 15.10.92 як на додаток N 2 до договору N 39, укладеного між ними, та на лист АТ "ВАНК" від 05.03.93. Відповідач просить розгляд справи відкласти, вважаючи за необхідне залучити співвідповідачем у справі Держкомнафтогаз, який в адміністративному порядку втрутився в його договірні відносини з позивачем, зобов'язавши Завод передати комітету належні позивачеві нафтопродукти.

Це клопотання АТ "ЛИНОС" судом відхилено у зв'язку з тим, що за виконання зобов'язань за договором N 35 повинно відповідати лише АТ як сторона договору. АТ "ЛИНОС" не позбавлено права регресної вимоги до Держкомнафтогазу в разі доведення умов його цивільно-правної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству.

За таких обставин суд вважає, що позов СНВМП підлягає задоволенню, виходячи з таких розрахунків:

- передано Заводу нафти - 110,4 т (телефонограми компанії "Транснафта" NN 397/з, 396/з, 9-1061, лист Мінтопенерго РФ N С-7395/71 та ін.);

- оплачено за переробку 20% (п.3 договору N 35) - 22,08 т.;

- залишок - 88,320 т;

- належить позивачу нафтопродуктів згідно з п. 1.1 Договору N 35 з урахуванням переданих йому до виникнення спору: бензин А-80 - 2325,7 т, дизельне паливо - 5567 т, авіаційний гас - 2649,6 т, технологічне паливо - 51049 т, вартість яких згідно з поданими відповідачем цінами становить 7295979225 крб. 10 коп.

Суд вважає за необхідне зазначити, що АТ "ЛИНОС", крім завданих СНВМП прямих збитків, своїми діями затримало використання урядових гарантій на видачу експортних ліцензій, наданих гарантійним зобов'язанням Кабінету Міністрів України від 09.11.92 N 40-2082/96.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 АПК України ( 1798-12 ), суд ВИРІШИВ:

1. Зобов'язати акціонерне товариство "Лисичанськнафтооргсинтез" у строк до 31.03.94 передати спільному науково-виробничому малому підприємству "Магнов" (м. Київ) бензину автомобільного - 2325,7 т; авіаційного гасу ТС-1 - 2649,6 т; дизельного палива Л-0,2:0,5 - 5567 т; технологічного палива Э-4 - 51049 т. Видати наказ.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Лисичанськнафтооргсинтез" на користь СНВМП "Магнов" 300000 крб. витрат зі сплати держмита.

3. Стягнути з акціонерного товариства "Лисичанськнафтооргсинтез" у доход Державного бюджету України 729297923 крб. держмита. Видати наказ і направити для виконання Державній податковій інспекції у м. Лисичанську.

Надруковано: "Вісник Вищого Арбітражного Суду України", N 2, 1995 р.