Про усунення перешкод у здійсненні права власності на нафтопродукти

ПЛЕНУМ ВИЩОГО АРБІТРАЖНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 24.11.94

( Додатково див. Постанови ВАСУ N 04-І/ЦА-7/6-НГ-16/23 ( v6_23800-94 ) від 15.04.94, N 02-7/6-ЦА-19/275 ( v_275800-94 ) від 31.08.94, Рішення N 7/6-нг ( v07_6800-94 ) та Коментар ( n0003697-95 ) від 01.02.95 )

Пленум Вищого арбітражного суду України під головуванням Голови Вищого арбітражного суду України розглянув подання в.о. Голови Вищого арбітражного суду України на постанову президії Вищого арбітражного суду України від 31.08.94 у справі N 7/6 ( v_275800-94 ) за позовом фірми "Магнов" до АТ "Лисичанськнафтооргсинтез" про усунення перешкод у здійсненні права власності на нафтопродукти.

Президія Вищого арбітражного суду України (постанова від 31.08.94 ( v_275800-94 ) відхилила протест Генеральної прокуратури України у справі N 7/6 і залишила без змін постанову наглядової колегії Вищого арбітражного суду від 15.04.94 ( v6_23800-94 ) і рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.94 ( v07_6800-94 ), згідно з яким позовні вимоги фірми "Магнов" задоволені.

В.о. Голови Вищого арбітражного суду України звернувся до пленуму Вищого арбітражного суду з поданням про перевірку постанови президії Вищого арбітражного суду, вважаючи її необгрунтованою за таких мотивувань:

1. Президія Вищого арбітражного суду України не проаналізувала правовідносини всіх угод на купівлю нафти в Росії фірмою "Магнов" і АТ "ВАНК", її переробку і реалізацію нафтопродуктів, тобто зробила невірні висновки про те, що єдиним власником нафти та нафтопродуктів є фірма "Магнов".

2. Не взято до уваги і той факт, що перераховані фірмою "Магнов" 490 млн.крб. для реалізації програми поставки нафти та нафтопродуктів на Україну за рішенням Головного управління внутрішніх справ Мосміськвиконкому були заарештовані і з 16 вересня 1992 р. по 21 жовтня 1992 р., не використовувалися з комерційною метою.

3. Помилковими є висновки суду, колегії і президії, які грунтуються на заяві фірми "Магнов" про те, що вона оплатила вартість нафти через АТ "Аста" та виробниче об'єднання "Дружба". Це заперечується платіжними дорученнями від 25.06.92 N 131, від 24.08.92 N 130 і від 12.06.92 N 113, за якими фірма "Магнов" справді перерахувала вказаним організаціям 13 млн.крб., однак на виконання договорів від 01.08.92 N 16 від 16.06.92 N 19, які не мають ніякого відношення до генерального договору від 15.09.92 N 39 і до партії нафти, поставленої на переробку в Лисичанськ.

Таким чином, вважає в.о. Голови, у справі є докази того, що нафту було оплачено і поставлено АТ "ВАНК". Це підтверджується також договором від 05.10.92 N 33 і даними АТ "ЛИНОС" про одержання нафти на переробку від АТ "ВАНК". Безпосередньо фірмою "Магнов" нафта не купувалась і на переробку не поставлялась. Генеральний договір про спільну діяльність від 15.09.92 N 39 і додаток до нього незаперечно визначають, що фірма "Магнов" не була єдиним власником нафти і нафтопродуктів. Це спільна часткова власність її і АТ "ВАНК".

Згідно з додатком N 2 до генерального договору N 39 фірма "Магнов" передала свої повноваження АТ "ВАНК" для виконання договору від 29.10.92 N 35 на переробку та реалізацію нафтопродуктів АТ "ЛИНОС".

4. Ні суд, ні президія не дали належної оцінки листу фірми "Магнов" від 22.03.93 N 122, в якому фірма "Магнов" просила відповідача зупинити відвантаження нафтопродуктів за її рознарядкою від 04.03.93, у зв'язку з чим відповідач, АТ "ЛИНОС", мав право відвантажити продукцію на свій розсуд і, одержавши згодом розпорядження Держкомнафтогазу, відвантажив нафтопродукти в народне господарство.

5. Президія не дослідила питання про кількість як поставленої на переробку нафти, так і відвантажених нафтопродуктів, а також не з'ясувала їх вартості і ціни, тому з відповідача необгрунтовано стягнуто 225 млрд. крб.

Розглянувши подання в.о. Голови Вищого арбітражного суду України Гречковського М.П., перевіривши матеріали справи, пленум не знаходить підстав для його задоволення, оскільки нових документів, які мають суттєве значення для вирішення спору, не подано.

Наявні у справі документи свідчать про те, що фірмою "Магнов" заявлено позовні вимоги про передачу в натурі нафтопродуктів в асортименті та кількості, передбачених угодою від 22.10.92 N 35 (правна природа якої правомірно визначена судом як договір підряду), укладеною між фірмою "Магнов" і Лисичанським НПЗ ("ЛИНОС").

Згідно з цією угодою фірма поставила сиру нафту на переробку Лисичанському НПЗ (АТ "ЛИНОС"), який, у свою чергу, готові нафтопродукти відвантажив одержувачам за рознарядками і дорученнями фірми "Магнов".

Укладенню договору від 22.10.92 N 35 передували договори від 01.06.92 N 16 між АК "Лібо" і фірмою "Магнов" і від 15.09.92 N 39 між правонаступником АК "Лібо" - АТ "ВАНК" і фірмою "Магнов" про спільну діяльність з постачання в Україну сирої нафти та нафтопродуктів.

Фірма "Магнов" за листами-дорученнями від АК "Лібо", платіжними дорученнями від 24.06.92 N 130 і від 25.06.92 N 131 перерахувала на адресу АТ "Аста" 400 млн. російських рублів, а також платіжним дорученням від 12.06.94 N 113 на адресу Приволзького управління нафтопроводів "Дружба" (м. Самара) - 90 млн. російських рублів за поставку сирої нафти, купівлю якої повинно було забезпечити АТ "ВАНК" за ціною, погодженою угодою до договору про спільну діяльність.

Фірма "Магнов" у серпні 1992 р. уклала договір N 33-Н з ВО "Пурнафтогаз" на поставку 100000 т нафти і договір N 41-Н з ТПК "Плюс" на поставку 10700 т нафти.

Згідно з цими договорами на адресу Лисичанського НПЗ (АТ "ЛИНОС") було здійснено поставку нафти. Про те, що фірмі "Магнов" належать 110 тис.т нафти, свідчать телеграми компанії ВО "Транснафта", Держкомнафтогазу, лист Міністерства палива та енергетики Російської Федерації від 15.12.92 N С-7395171.

АТ "ЛИНОС" не заперечує права фірми "Магнов" на нафту та нафтопродукти, виключаючи із розрахунків тільки 10700 т нафти. Цей виняток не було взято до уваги, оскільки, окрім підтвердження кількості 110 тис.т нафти, поставленої для фірми "Магнов" відповідно до вказаних документів, цю ж кількість підтверджує і аудиторська перевірка у своєму висновку від 26.07.93.

Не заперечується АТ "ЛИНОС" і той факт, що умови договору N 35 про відвантаження нафтопродуктів, одержаних із спірної кількості нафти фірми "Магнов", ним не виконані в повному обсязі. Відвантаження нафтопродуктів за рознарядками фірми було припинено згідно з розпорядженням Держкомнафтогазу, який уклав договір від 15.10.92 на купівлю нафти з АТ "ВАНК" (на кількість, еквівалентну залишкам нафтопродуктів фірми "Магнов").

Як випливає з п.1 угоди від 15.10.92 до договору від 15.09.92 N 39, фірма "Магнов" передає АТ "ВАНК" право на одержання нафтопродуктів, а не право власності.

Згідно з п. 2.6 генерального договору від 15.09.92 N 39 АТ "ВАНК" може здійснювати реалізацію нафтопродуктів за угодою сторін. Це передбачено і п. 2 угоди від 15.02.92, де вказано, що АТ "ВАНК" здійснює реалізацію за узгодженими цінами за рознарядками і дорученнями, виданими покупцям фірмою "Магнов".

Тому арбітражним судом ця угода не розцінювалась як відступлення вимоги, яке згідно із ст.197 ЦК України ( 1540-06 ) передбачає передачу прав за зобов'язаннями в повному обсязі. У зв'язку з цим фірма "Магнов" визнана належним позивачем у справі. Заява про те, що суми, перераховані фірмою "Магнов" за нафту, рішенням Головного управління внутрішніх справ Мосміськвиконкому були заарештовані на рахунку АТ "ЕОС" із 16.09.92 по 21.10.92 не використовувались з комерційною метою, а також про те, що цей факт відбиває протокол розгляду реалізації генерального договору про спільну діяльність від 15.09.92 N 39 між АТ "ВАНК" (м. Москва) і фірмою "Магнов" (м. Київ), який підписаний комерційним директором фірми "Магнов", необгрунтована, оскільки постанова слідчого управління МУВС адміністрації МО від 24.09.92 і лист Головного управління внутрішніх справ Мосміськвиконкому від 13.10.92 ці обставини не підтверджують.

Призупинення відвантаження нафтопродуктів за листом фірми "Магнов", на яке є посилання в поданні, не звільняє Лисичанський НПЗ/АТ "ЛИНОС" від відшкодування фірмі в повному обсязі реалізованих іншим одержувачам нафтопродуктів або їх вартості (п.п. 2, 4 договору від 15.09.92 N 35).

Розрахунок суми боргу зроблений фірмою "Магнов" за цінами на нафтопродукти, які реалізовувались заводами України у I і II кварталах 1994 р. і пропонувались Держкомнафтогазом для відшкодування боргів (лист Держкомнафтогазу від 13.04.94 N 14/3-150).

Контррозрахунок із зазначенням інших цін на нафтопродукти відповідачем не подавався.

За таких обставин пленум вважає, що постанова президії Вищого арбітражного суду України відповідає фактичним матеріалам справи, законодавству і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 99 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ), 16 Закону України "Про арбітражний суд" ( 1142-12 ), пленум ПОСТАНОВИВ:

1. Подання в.о. Голови Вищого арбітражного суду України Гречковського М.П. відхилити.

2. Постанову президії Вищого арбітражного суду України від 15.04.94 у справі N 7/6-ЦА ( v6_23800-94 ) залишити без змін.

"Вісник Вищого арбітражного суду України", N 2, 1995.