Про створення у Верховній Раді України п'ятого скликання Коаліції демократичних сил

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Відповідно до статті 61 Регламенту Верховної Ради України ( 3547-15 ) інформуємо про створення у Верховній Раді України п'ятого скликання Коаліції демократичних сил, сформованої депутатськими фракціями "Наша Україна", Блоку Юлії Тимошенко, Соціалістичної партії України.

Додатки:

1) Угода про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України п'ятого скликання;

2) Списки членів депутатських фракцій, що сформували коаліцію, з особистими підписами народних депутатів.

Голова фракції Блоку Юлії Тимошенко ТИМОШЕНКО Ю.В.

Голова фракції "Наша Україна" БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.

Голова фракції Соціалістичної партії України МОРОЗ О.О.

22.06.2006 р.

Угода про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України V скликання

ПРЕАМБУЛА

Ми, представники політичних сил - Блоку Юлії Тимошенко, Блоку "Наша Україна", Соціалістичної партії України - визнаючи волю і демократичний вибір Українського народу, спираючись на підтримку і довіру наших виборців, поділяючи спільну відповідальність за реалізацію надій і прагнень усіх громадян, а також сповідуючи цінності демократії, керуючись у своїх діях пріоритетом прав і свобод людини, принципом верховенства права і захистом національних інтересів держави, заявляємо про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України V скликання.

Ми переконані, що Коаліція демократичних сил - спільно з Президентом України - покликана забезпечити гідні умови життя і рівні можливості для всебічного розвитку кожного громадянина, зміцнення громадянського суспільства та утвердження ефективної й відповідальної влади на всіх рівнях, побудову конкурентоспроможної національної економіки та перетворення України на рівноправного члена спільноти розвинутих європейських держав.

З цією метою фракції Блоку Юлії Тимошенко, "Наша Україна" та Соціалістичної партії України укладають Угоду про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України V скликання, що передбачає утворення парламентської більшості та формування коаліційного Уряду.

Угода про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України V скликання складається з Преамбули і таких розділів: I. Програма, яка включає в себе Засади внутрішньої і зовнішньої політики та Програму діяльності Коаліції; II. Регламент діяльності Коаліції; III. Розподіл сфер відповідальності між суб'єктами Коаліції.

Сторони беруть на себе зобов'язання послідовно та неухильно втілювати в життя Програму Коаліції та дотримуватися у співпраці та прийнятті рішень положень Регламенту та принципів, викладених у розділі про розподіл сфер відповідальності між суб'єктами Коаліції.

Частина I.

ПРОГРАМА

Програма побудована на принципах патріотизму, чесності та відкритості політичних процесів, професіоналізму та ефективності у прийнятті рішень; відображає узгоджену позицію сторін і ґрунтується на положеннях Програми Президента України Віктора Ющенка та програм суб'єктів Коаліції.

Програма складається з:

Засад внутрішньої і зовнішньої політики, які викладають її мету та пріоритетні завдання;

Програми діяльності Коаліції (Програми діяльності Уряду на період повноважень Верховної Ради України V скликання), що містить конкретні шляхи і механізми реалізації соціально-економічних і політичних реформ, культурних і міжнародних ініціатив держави і є планом дій парламентської більшості і коаліційного Уряду.

1.1. ЗАСАДИ ВНУТРІШНЬОЇ І ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

Засади внутрішньої і зовнішньої політики - формулюють основоположні цілі Коаліції демократичних сил, є погодженими пріоритетними завданнями для всіх її учасників, а саме: народних депутатів України, що входять до депутатських фракцій - суб'єктів даної Угоди, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України та обов'язковими для врахування при розробці програми дій уряду, визначень і концепцій законів, загальнодержавних програм, затвердження Державного бюджету України.

Засади внутрішньої і зовнішньої політики України на термін повноважень Верховної Ради України V скликання приймаються консолідованим голосуванням Коаліції.

У СФЕРІ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ

1. Ефективний захист прав і свобод громадян:

утвердження повноцінного громадянського суспільства, в якому людина всебічно розвивається і самореалізується;

забезпечення незалежної діяльності громадських організацій і рухів, збільшення їх впливу на прийняття суспільно важливих рішень;

забезпечення свободи слова та незалежності ЗМІ;

запровадження гендерної рівності.

2. Модернізація системи освіти та науки:

підготовка висококваліфікованих, мобільних і творчих особистостей, справжніх патріотів України, які мають можливість опановувати нові передові знання та використовувати їх на благо суспільства;

реформування дошкільної освіти, що має будуватися на засадах багатоманітності, сприяння розвитку творчої індивідуальності дітей;

забезпечення доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам;

збереження і сприяння розвитку мережі сільських шкіл;

підвищення престижу освітянської праці;

розвиток вищої освіти як чинника формування інтелектуальної еліти нації;

підвищення ролі науки як основи розвитку в Україні ефективної "економіки знань";

реформування вітчизняної науки як стратегічного пріоритету для влади.

3. Національний культурний розвиток:

створення умов для реалізації творчого потенціалу людини і суспільства;

забезпечення для всіх громадян України рівних можливостей у задоволенні своїх культурно-духовних потреб;

відродження духовних цінностей українського народу, захист та примноження його культурних здобутків;

збереження та актуалізація національної культурної спадщини;

забезпечення цілісності мовно-культурного простору України;

підвищення ролі української мови як державної;

державний захист національної культурної індустрії (книговидання, кінематографія, мистецтво);

утвердження свободи совісті та віросповідання;

державний захист суспільної моралі;

інтеграція української культури у світові культурні процеси.

4. Забезпечення якісної і доступної медичної допомоги та динамічного розвитку системи охорони здоров'я:

формування та затвердження Кабінетом Міністрів України переліку медичних послуг, які будуть надаватися безкоштовно;

поступовий перехід до надання основних медичних послуг за рахунок державного фінансування, відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР );

реформування системи охорони здоров'я шляхом пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги, діагностики різних видів захворювань та впровадження обов'язкового профілактичного догляду, створення єдиного простору доступних для всіх верств населення медичних послуг;

запровадження одночасно з переліком безкоштовних медичних послуг страхової медицини. Для малозабезпечених осіб страховий поліс має оплачуватися частково або повністю за державний кошт;

запровадження механізмів солідарного фінансування медицини, запровадження обов'язкового медичного страхування роботодавцями з віднесенням страхових внесків на зменшення бази оподаткування суб'єктів господарювання, розвиток сімейної медицини;

виконання програм щодо медичного обслуговування громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

реалізація державних програм лікування: онкології, туберкульозу, кардіології, ВІЛ/СНІДу, цукрового діабету та боротьби з дитячою смертністю;

пропаганда здорового способу життя, посилення боротьби з пияцтвом, палінням, наркоманією та іншими шкідливими звичками;

забезпечення всього населення країни незалежно від місця проживання якісною питною водою.

5. Державна політика у сфері фізичної культури і спорту:

забезпечення оптимальної рухової активності кожної людини впродовж усього життя як важливого чинника здорового способу життя, організації змістовного дозвілля;

сприяння максимальній реалізації здібностей обдарованих осіб у спорті, підвищення авторитету держави у світовому спортивному русі.

6. Забезпечення конституційних прав громадян на безпечне довкілля та вдосконалення національної екологічної політики:

стимулювання розвитку екологічно безпечних технологій;

посилення просвітницької діяльності населення щодо вимог екологічних норм і стандартів.

7. Перебудова системи соціального захисту населення та забезпечення відповідності соціальних стандартів потребам гідного життя людини:

реформування системи соціальних стандартів і пільг;

поліпшення соціального захисту дітей;

подолання демографічної кризи, досягнення сталого демографічного розвитку;

розподіл відповідальності між державою, роботодавцями та працівниками щодо забезпечення гарантій з соціального страхування;

поширення адресної державної соціальної допомоги через упорядкування пільг; при цьому скорочення пільг має супроводжуватися відповідним підвищенням доходів населення;

розвиток системи соціального і споживчого кредитування;

утвердження духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої та соціально благополучної сім'ї;

професійна реабілітація та зайнятість інвалідів з метою їх залучення до активного життя;

сприяння у реалізації творчих можливостей та ініціатив молоді, залучення її до активної участі у соціальному, економічному та гуманітарному розвитку країни;

повернення боргів по заощадженням громадян.

8. Трансформація політики у сфері зайнятості та ринку праці, підвищення рівня життя широких верств населення:

подолання бідності;

створення чисельного середнього класу;

перехід до нового соціального стандарту - мінімальної погодинної заробітної плати;

зменшення рівня соціального розшарування;

посилення ролі соціального діалогу (трипартизму) в управлінні підприємствами та розподілі доходів, упровадження механізмів стимулювання найманих працівників до співволодіння підприємствами;

формування правових умов для працевлаштування молоді, зокрема, випускників вищих навчальних закладів;

сприяння самозайнятості населення, сімейному підприємництву, малому та середньому бізнесу, розвиток громадських робіт;

законодавче забезпечення сплати дивідендів міноритарним акціонерам;

скорочення трудової еміграції населення, державний захист громадян за кордоном;

спрощення умов для відкриття початкового бізнесу;

забезпечення розміру соціальних виплат, які є основним джерелом доходів, на рівні не нижчому за прожитковий мінімум;

ліквідація заборгованості по заробітній платі, недопущення її виникнення на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності.

9. Реформування системи пенсійного забезпечення:

створення умов для гідного життя людей похилого віку; стимулювання розвитку ефективної системи пенсійного страхування;

встановлення мінімальної пенсії не нижче рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб;

поступова ліквідація невиправданих диспропорцій при визначенні розмірів пенсій різним категоріям населення;

недопущення заборгованості з пенсій та інших соціальних виплат;

реформування солідарної системи пенсійного забезпечення, запровадження добровільної системи пенсійного страхування, створення економічних передумов та інформаційно-технічної бази для запровадження обов'язкової накопичувальної системи пенсійного страхування.

10. Реформування житлового-комунального господарства.

У СФЕРІ ПОБУДОВИ СУЧАСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1. Завершення та удосконалення політичної реформи:

оптимізація розподілу повноважень між гілками влади, створення дієвого балансу стримувань і противаг;

чітке законодавче визначення статусу, механізмів формування та засад діяльності Президента України, Кабінету Міністрів України (прав та обов'язків Прем'єр-міністра України та інших членів Уряду), Верховної Ради України, законодавче врегулювання процедур здійснення ними повноважень;

розвиток парламентаризму і його інституційних основ: партійної системи та удосконалення пропорційної системи виборів до Верховної Ради України та місцевих рад, а також законодавче врегулювання статусу парламентської більшості (коаліції депутатських фракцій) та парламентської опозиції;

скасування недоторканності народних депутатів України шляхом обмеження їх імунітету до форм їх парламентської діяльності;

2. Скасування всіх пільг державним службовцям, суддям і депутатам усіх рівнів.

3. Побудова в Україні публічної адміністрації європейського зразка:

реформування вищого та центрального рівня органів виконавчої влади;

реформування адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування в інтересах громадян;

4. Забезпечення доступного, якісного і справедливого судочинства:

впровадження інституту безоплатного захисту в суді прав і свобод малозабезпечених громадян України;

виведення судів з-під політичних, адміністративних, корупційних впливів;

звільнення малозабезпечених громадян України від сплати судового збору;

розширення повноважень органів суддівського самоврядування, в тому числі стосовно призначення (обрання) голів місцевих судів.

5. Реформування прокуратури, адвокатури, системи виконання судових рішень, нотаріату:

приведення діяльності правоохоронних органів до європейських стандартів з посиленням функції громадського контролю;

скасування функцій загального нагляду прокуратури;

введення прокуратури в систему органів юстиції (попереднє (досудове) розслідування кримінальних справ має бути відокремлене від діяльності та повноважень прокуратури);

6. Запровадження Національної програми боротьби з корупцією.

7. Здійснення військової реформи та підвищення обороноздатності країни.

У СФЕРІ ПОБУДОВИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

1. Підвищення доходів на основі зростання продуктивності праці.

2. Забезпечення умов реалізації людського потенціалу України відповідно до європейських стандартів.

3. Гарантування державою недоторканності прав власності та зміцнення інституту власності як основи ринкової системи господарювання.

4. Створення сприятливого середовища для розвитку та всебічна підтримка підприємництва.

5. Розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки.

6. Сприяння процесам становлення національного капіталу як основи національної макроекономічної стабільності та конкурентоспроможності.

7. Детінізація економіки та легалізація капіталів не кримінального походження.

8. Забезпечення стабільно низького рівня інфляції, переорієнтація з використання обмежувальних монетарних заходів на ринкові методи управління сукупними пропозицією і попитом та пріоритетного подолання немонетарних чинників інфляції.

9. Підвищення ефективності управління грошовою пропозицією, вибір адекватних цільових орієнтирів монетарної та курсової політики.

10. Узгодження бюджетної політики в Україні з цілями довгострокового економічного зростання та перетворення бюджетної політики на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку в умовах ринкової економіки. Зміцнення бюджетів місцевого самоврядування шляхом децентралізації державних фінансів.

11. Проведення стабільної та раціональної податкової політики:

формування справедливої, прозорої та стабільної податкової системи, перехід від фіскальної направленості до стимулюючої, з ефективним захистом українського виробника;

затвердження на законодавчому рівні Стратегії реформування податкової системи України на середньострокову перспективу;

розробка та ухвалення Податкового кодексу України;

адаптація елементів податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу і норм СОТ і створення єдиного правового поля діяльності суб'єктів господарювання та умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти.

12. Інтенсифікація інвестиційної та інноваційної діяльності:

поліпшення інвестиційного клімату, забезпечення надійного інституційного захисту прав інвесторів, заохочення інвестиційного спрямування коштів підприємств та населення;

забезпечення інноваційної складової інвестицій;

утвердження ефективної системи страхування інвестиційних ризиків;

стимулювання інвестицій за рахунок прискореної амортизації;

стимулювання збільшення обсягів заощаджень громадян та спрямування цих коштів на інвестування економіки;

визначення стратегічно важливих напрямків розвитку економіки та створення умов для їхнього належного фінансування;

запровадити систему економічних стимулів для заохочення модернізації українського виробництва;

зняття обмежень на входження в український ринок іноземних фінансових капіталів із врахуванням інтересів національної безпеки;

запровадження виключно аукціонної системи продажу земель несільськогосподарського призначення на конкурсній основі;

модернізація науково-технологічної сфери та формування мотивації суб'єктів господарювання до інновацій.

13. Активізація ресурсного потенціалу регіонів, забезпечення розвитку їх науково-технічного та інноваційного потенціалу, подолання депресивності територій.

14. Забезпечення ефективного використання державного майна, запровадження прозорого та ефективного механізму реалізації державою своїх прав власника та підвищення якості управління державним майном.

15. Встановлення оптимального співвідношення форм власності та організаційних моделей господарювання.

16. Проведення прозорої та справедливої приватизації державного майна, спрямування коштів, отриманих від приватизації, на задоволення потреб подальшого розвитку суспільства.

17. Розвиток ліквідного, прозорого і надійного фондового ринку та становлення вторинного ринку цінних паперів.

18. Досягнення високого рівня енергетичної безпеки як складової національної безпеки України, що передбачає:

зменшення критичної залежності від єдиного джерела імпорту енергоносіїв, диверсифікація шляхів та джерел їх постачання;

збереження в державній власності магістральних нафто- і газопроводів, а також аміакопроводів;

зниження енергоємності ВВП та перехід до енергозберігаючої моделі національної економіки;

зміцнення енергетичного співробітництва та координація енергетичної політики з Європейським Союзом;

співробітництво з Росією, країнами Центральної Азії, іншими партнерами в енергопостачанні на основі довготермінових, прозорих, взаємовигідних домовленостей без тіньових посередників;

розвиток власної сировинно-ресурсної бази, розширення розвідки та видобутку запасів нафти та газу, створення елементів власного циклу виробництва ядерного палива;

фінансування енергозберігаючих проектів за рахунок видатків з державного та місцевих бюджетів, а також комерціалізації енергозбереження, запровадження системи економічного стимулювання енергозберігаючих технологій;

використання альтернативних джерел енергоносіїв (біопаливо, вітроенергетика та інші).

підвищення ефективності та конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва, шляхом впровадження сучасних технологій та перехід на європейську модель забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції;

розробка законодавчої бази для ефективного використання землі, як найважливішого засобу виробництва;

розроблення державних та регіональних програм комплексного розвитку сільських територій, удосконалення державної підтримки розвитку підприємництва, розв'язання проблеми зайнятості сільського населення;

запровадження європейських механізмів і методів підтримки виробництва, формування прозорого ринку сільськогосподарської продукції та продовольства;

створення сприятливих умов для реалізації експортного потенціалу аграрного сектору економіки;

державна підтримка підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів, виконання наукових досліджень для аграрного сектору;

створення привабливих соціально-економічних умов для забезпечення сільської місцевості кваліфікованими спеціалістами сільського господарства, освіти, культури, охорони здоров'я та побутового обслуговування.

19. Розробка і реалізація до 01.01.2008 необхідного комплексу заходів, що забезпечують умови функціонування ринку землі (зокрема завершення видачі актів на право власності на землю, виділення земельних ділянок в натурі, створення земельного кадастру, встановлення меж територіальних одиниць, проведення грошової оцінки землі, механізмів регулювання ринку землі тощо).

Внесення до 01.12.2006 доповнень до Земельного кодексу України ( 2768-14 ) відповідно до яких не допускається реалізація правовідносин щодо продажу землі до завершення передбачених частиною першою робіт.

20. Формування зовнішньоекономічної політики України на засадах пріоритетності національних економічних інтересів:

поліпшення стану платіжного балансу;

стимулювання експорту та виважене регулювання імпорту;

захист вітчизняних економічних інтересів закордоном.

У СФЕРІ ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

1. Досягнення повноправного членства в Європейському Союзі.

2. Взаємовигідна співпраця з НАТО.

3. Ухвалення рішення про вступ України в НАТО за наслідками всеукраїнського референдуму.

4. Збереження та зміцнення рівноправних і добросусідських відносин з Російською Федерацією та іншими сусідніми країнами.

5. Зміцнення лідерських позицій України в Східноєвропейсько-Чорноморському регіоні.

6. Забезпечення дипломатичними та іншими засобами і методами, передбаченими міжнародним правом, захисту суверенітету і безпеки, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів України, її політичних, торговельно-економічних, науково-технічних, культурних та інших інтересів, а також законних прав громадян України та її юридичних осіб за кордоном.

1.2. ПРОГРАМА ДІЯЛЬНОСТІ КОАЛІЦІЇ (Програма діяльності Уряду на період повноважень Верховної Ради України V скликання)

I. ЛЮДИНА ТА ЇЇ РОЗВИТОК

"Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством" - цей принцип, закладений у Конституції України ( 254к/96-ВР ), має стати основним у визначенні гуманітарної стратегії розвитку України.

Гармонійний розвиток людини можливий за умови побудови громадянського суспільства, забезпечення свободи слова, культурно-духовних потреб, якісної освіти та науки, свободи віросповідання, сучасної медицини, безпечного довкілля, реалізації права на працю та гарантій соціального захисту.

1.1. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Державна підтримка розвитку громадянського суспільства має передбачати:

налагодження плідного діалогу між владою, неурядовими організаціями та громадянами;

вчасне і публічне реагування державних органів влади на ініціативи та звернення громадськості.

Для реалізації зазначених пріоритетів учасники Коаліції зобов'язуються вдосконалити нормативно-правову базу діяльності громадських організацій, що передбачає схвалення законопроектів:

"Про внесення змін до Закону України "Про об'єднання громадян";

"Про відкритість та прозорість діяльності державних органів влади та органів місцевого самоврядування";

"Про соціальні послуги" (регламентація механізмів та умов надання послуг неприбутковими організаціями);

"Про непідприємницькі неприбуткові організації";

"Про громадський контроль".

Важливою складовою громадянського суспільства є забезпечення свободи слова та незалежності ЗМІ. З цією метою учасники Коаліції зобов'язуються забезпечити:

розвиток та захист національного інформаційного простору;

створення нормативно-правової бази для проведення реформи національної інформаційної сфери, демонополізації та роздержавлення засобів масової інформації, забезпечення прозорості стосунків власності у медіа-бізнесі, створення національної системи суспільного мовлення як інформаційного гаранта української демократії;

запровадженням соціальних гарантій для журналістів цих ЗМІ;

сприяння самоорганізації журналістського середовища;

впровадження нормативно-правових вимог щодо укладання угод між власниками ЗМІ та журналістськими колективами щодо редакційної політики, а також щодо прозорості у структурі володіння ЗМІ шляхом оприлюднення інформації щодо їх власників;

ухвалення нової редакції Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) відповідно до стандартів Ради Європи.

Учасники Коаліції зобов'язуються забезпечити формування та реалізацію єдиної державної гендерної політики шляхом:

адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу у сфері гендерної рівності, в тому числі шляхом запровадження гендерно-правової експертизи чинного законодавства та проектів нормативно-правових документів;

здійснення контролю за дотриманням гендерної рівності при вирішенні кадрових питань у центральних та місцевих органах виконавчої влади;

залучення об'єднань громадян та інших складових громадянського суспільства до всіх процесів реформування та творення політики рівних можливостей;

здійснення інформаційно-просвітницької роботи щодо ліквідації всіх форм дискримінації за ознакою статі;

прийняття Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на 2006-2010 роки.

1.2. ЯКІСНА ТА СУЧАСНА ОСВІТА

Діти дошкільного віку мають бути охоплені різними формами дошкільної освіти. Дошкільна освіта має забезпечувати кожній дитині, що йде до школи, початок вивчення української та рідної мови, знайомство з українськими традиціями й народною творчістю.

Держава має забезпечити рівний доступ до якісної середньої освіти. Це передбачає:

гарантування освітянам заробітної платні, не нижчої від середньої по промисловості;

цільову підтримку сільських шкіл, реалізацію у повному обсязі програм "Вчитель" ( 379-2002-п ), "Шкільний автобус" ( 31-2003-п );

активізацію процесу комплектації шкіл комп'ютерною технікою та підключення усіх шкіл до мережі Інтернет;

осучаснення навчальних програм та їх українознавчого наповнення;

оновлення навчально-методичного забезпечення навчальних закладів і сприяння розвитку вітчизняних підприємств, що виробляють вітчизняну продукцію;

вдосконалення об'єктивної системи оцінювання знань школярів за допомогою незалежних центрів тестування.

Реформування системи закладів вищої освіти відбуватиметься шляхом:

формування державного замовлення відповідно до потреб суспільства та забезпечення його фінансування з бюджету;

розширення автономії вищих навчальних закладів та демократизації їхнього внутрішнього життя, в т.ч. шляхом підвищення ролі наукових рад, обмеження часу перебування ректорів на посадах двома термінами поспіль, посилення ролі студентського самоврядування;

адаптації української вищої школи до європейських стандартів (Болонський процес) зі збереженням кращих набутків національної освіти, забезпечення сумісності навчальних курсів у різних вузах як у межах України, так і з іншими країнами Європи;

створення умов для міжнародного обміну студентами та викладачами на взаємній основі;

посилення державного контролю за якістю освітнього процесу, позбавлення ліцензій тих ВНЗ, де цей процес не відповідає встановленим стандартам;

забезпечення пріоритетного права на отримання вищої освіти за бюджетні кошти обдарованим дітям із малозабезпечених родин;

нормативно-методичне забезпечення засад фінансування видатків на отримання освіти.

Окремим напрямком освітньої та інформаційної політики держави має стати подолання вузькорегіональних підходів до загальнодержавних проблем, формування і поширення на всій території країни єдиної системи оцінок і бачень стратегічних напрямків розвитку держави та суспільства. Важливим завданням є, зокрема, уніфікація підручників з гуманітарних дисциплін та програм їх викладання в усіх освітніх закладах.

З метою виконання вищевикладених завдань учасники Коаліції зобов'язуються, зокрема, внести відповідні зміни до Законів України: "Про освіту" ( 1060-12 ), "Про дошкільну освіту" ( 2628-14 ), "Про позашкільну освіту" ( 1841-14 ), "Про професійно-технічну освіту" ( 103/98-ВР ), "Про вищу освіту" ( 2984-14 ), запровадити незалежне тестування всіх випускників шкіл замість випускних іспитів у школах і вступних іспитів у ВНЗ.

1.3. ЕФЕКТИВНА НАУКА

З метою підвищення ролі науки у розвитку сучасного суспільства учасники Коаліції зобов'язуються забезпечити:

перетворення провідних університетів на сучасні наукові центри (зокрема, шляхом створення нових компактних наукових підрозділів та інститутів із широким залученням студентів до наукових досліджень);

зближення академічної та університетської науки шляхом створення спільних наукових та освітніх підрозділів у рамках єдиної загальнодержавної програми;

оптимізацію співвідношення між державним фінансуванням фундаментальних і прикладних досліджень та вдосконалення механізмів такого фінансування на основі державних пріоритетів та експертних висновків наукового середовища;

перехід до фінансування науково-технологічних розробок переважно на основі відкритого конкурсу та забезпечення обсягів фінансування у відповідності до Закону України "Про науково-технічну діяльність" ( 1977-12 );

неперервність зв'язку в ланцюгу фундаментальні дослідження - прикладні дослідження - науково-технологічні розробки - інноваційне виробництво;

самоврядність наукових установ та підрозділів, підвищення ролі вчених рад, перехід до реальної виборності керівників наукових установ та обмеження часу їх перебування на посадах двома термінами поспіль, формування партнерської моделі взаємовідносин між державою і науковим середовищем;

подальшу інтеграцію українських учених у міжнародний науковий процес шляхом активного включення України до міжнародних наукових програм (в тому числі - на рівні Європейського Союзу), посилення інформаційного забезпечення національних наукових центрів, зняття наявних бюрократичних перешкод;

підвищення соціального статусу науковця;

удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності;

ухвалення законів України "Про наукові асоціації й товариства", "Про автономні (наукові) університети", а також нових редакцій законів України "Про науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), "Про особливий режим діяльності технопарків".

1.4. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА

Розбудова національного культурного простору - основа суспільної злагоди та порозуміння громадян України. Вона неможлива без відродження духовних цінностей українського народу, захисту та примноження його культурних здобутків. Турбота про досягнення зазначених цілей має стати одним з основних обов'язків держави.

З метою створення цілісного національного мовно-культурного простору, який ґрунтується на утвердженні української мови у всіх сферах суспільного життя, учасники Коаліції зобов'язуються:

ухвалити Концепцію державної мовної політики і нову редакцію Закону "Про мови" ( 8312-11 ), що базуватимуться на конституційному положенні про забезпечення повноцінного функціонування державної мови на всій території України і в усіх сферах суспільного життя, передбачаючи водночас вільний розвиток російської та інших мов національних меншин України;

привести Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" (802-IV ( 802-15 ), 15 травня 2003 р.) у відповідність з метою і об'єктом Хартії ( 994_014 ) шляхом внесення в існуючий Закон змін і доповнень.

Збереження та актуалізація національної культурної спадщини має передбачати створення належної нормативно-правової бази та відповідне матеріально-технічне забезпечення. Для досягнення цієї мети учасники Коаліції зобов'язуються:

ухвалити Закони України: "Про внесення змін та доповнень до законів України "Про охорону культурної спадщини", "Про ратифікацію Європейської Конвенції "Про охорону архітектурної спадщини";

здійснити комплекс заходів із вдосконалення та розвитку існуючої системи національних виставкових центрів та галерей (до кінця 2009 р.);

вдосконалити існуючу мережу бібліотек та музеїв у відповідності до європейських стандартів шляхом ухвалення законопроектів "Про внесення змін до Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про внесення змін до Закону України "Про музеї та музейну справу";

створити Державний реєстр національного культурного надбання та Державного реєстру нерухомих пам'яток України;

реалізувати цільові державні програми з підготовки, виготовлення та розповсюдження друкованої, електронної, аудіовізуальної інформації про культурні цінності України українською та іноземними мовами;

розробити та реалізувати Державну програму популяризації національної культурної спадщини серед учнівської та студентської молоді, Державну програму збереження та використання замків України, Державну програму реставрації та розвитку національних історико-культурних заповідників;

сприяти залученню благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів шляхом надання податкових пільг через розробку та ухвалення законопроектів "Про культуру", "Про меценатство" та внесення відповідних змін до податкового законодавства та Бюджетного кодексу ( 2542-14 ).

Державний захист національної культурної індустрії має спрямовуватись, у першу чергу, на підтримку вітчизняного книговидання, кінематографії та анімації. Для досягнення цієї мети учасники Коаліції зобов'язуються:

сприяти розвитку попиту на вітчизняні культурні продукти;

створити систему податкових та інвестиційних стимулів для розвитку українського кінематографу та книговидання, а також систему державних грантів видавництвам для фінансової підтримки україномовних проектів;

забезпечити виконання Указу Президента України "Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи" ( 243/2006 );

ухвалити Закон України "Про внесення змін до деяких законів України (щодо створення сприятливих умов для розвитку вітчизняної кінематографії)";

створити сприятливі умови для розвитку вітчизняного кіновиробництва.

Розбудова партнерських стосунків між державою та релігійними організаціями має на меті убезпечити українське суспільство від розпалювання міжконфесійної ворожнечі. Для досягнення цієї мети учасники Коаліції зобов'язуються:

впроваджувати ефективні правові механізми регламентації суспільно-релігійних та державно-церковних відносин;

розробити та ухвалити нову редакцію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 );

вдосконалити правила повернення релігійним організаціям церковного майна.

Інтеграція української культури у глобальні культурні процеси полегшить доступ українців до надбань світової культури та дозволить гідно представляти вітчизняну культуру на міжнародному рівні. Для досягнення цієї мети учасники Коаліції зобов'язуються:

створити систему державної підтримки для видавництв, що здійснюють проекти з перекладу світової літературної та наукової класики на українську мову;

посилити участь у програмах двостороннього культурного співробітництва із зарубіжними країнами, культурних програмах міжнародних організацій;

стимулювати участь українських митців у провідних світових мистецьких форумах;

забезпечити діяльність культурно-інформаційних центрів України у складі закордонних дипломатичних представництв;

підтримувати на належному рівні зв'язки з українськими громадами за кордоном.

Відповідно до визначених у Законі України "Про Концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 рр." ( 2460-15 ) (від 3 березня 2005 р.) пріоритетів оновлення державної політики у сфері культури здійснюватиметься за такими напрямами:

розробка довгострокової програми культурного розвитку України на загальнодержавному та регіональному рівнях з метою забезпечення умов для самовідтворення і послідовного культурного розвитку;

розробка і впровадження державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою, а також їх фінансового забезпечення в розрахунку на душу населення;

впровадження виконання певних функцій шляхом бюджетного фінансування мережі закладів та установ культури до розробки, підтримки і реалізації цільових культурно-мистецьких програм і проектів:

- формування та здійснення видатків державного та місцевих бюджетів у сфері культури переважно на основі програмно-цільового методу;

- використання процедур відкритого конкурсу при визначенні виконавців державних культурно-мистецьких програм і проектів;

- встановлення механізму бюджетних дотацій на здійснення того чи іншого культурно-мистецького проекту закладами, установами та організаціями культури, що залучили благодійну допомогу, спонсорські чи меценатські кошти на реалізацію такого проекту (механізм доповнювальних грантів);

- державна підтримка у залученні благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів шляхом податкового, митного та інших видів регулювання, за допомогою створення системи державного визнання і відзначення благодійників, меценатів та спонсорів.

1.5. ЯКІСНА І ДОСТУПНА ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

Пріоритетом у діяльності державної влади на всіх рівнях мають стати забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, динамічний розвиток системи охорони здоров'я з орієнтацією на попередження захворювань, здоровий стиль життя населення і покращення демографічної ситуації.

Учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання:

структурну реорганізацію системи медичного забезпечення з першочерговим розвитком первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної (сімейної) лікарської практики;

впровадження обов'язкового медичного страхування із збереженням та поліпшенням переліку гарантованих державою безоплатних медичних послуг;

удосконалення системи профілактичних медичних оглядів населення (диспансеризація);

розвиток сільської медицини шляхом запровадження програми "Сільський лікар";

забезпечення правових механізмів діяльності інституту сімейного лікаря;

впровадження дієвого механізму контролю за виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою фармацевтичної продукції, а також контролю якості лікарських засобів при їх ввезенні на територію України, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної фармацевтичної продукції;

впровадження ефективних економічних механізмів європейського зразка для зниження рівня споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

перехід до розподілу коштів за принципом оплати наданих послуг, а не за принципом утримання медичних закладів;

підвищення ефективності використання ресурсів системи охорони здоров'я;

ліквідацію перешкод у розвитку конкуренції між різними постачальниками послуг з охорони здоров'я, незалежно від форм власності, а також запровадження контрактних відносин між замовником послуг (державою) та їх постачальниками (закладами охорони здоров'я різних форм власності);

проведення раціональної фармацевтичної політики;

формування системи управління і контролю якості медичної допомоги;

створення в місцевих органах самоврядування відділів (управлінь) охорони здоров'я та формування громадських рад з питань охорони здоров'я;

створення Національних центрів (Національний онкологічний центр, Національний центр охорони здоров'я матері та дитини, Національний центр боротьби з ВІЛ/інфекцією/СНІДом та наркоманією, Національний центр боротьби з туберкульозом, Національний центр кардіології і кардіохірургії в тому числі дитячої), які будуть відповідальними за розробку та супровід відповідних національних програм;

розробити єдину програму підготовки фахівців з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу та затвердити національні показники моніторингу і оцінки з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу;

залучення інвестицій в охорону здоров'я та створення умов для розширення приватної медичної практики;

вдосконалення організації роботи державної санітарно-епідемічної служби;

забезпечення ефективної кадрової політики і визначення обґрунтованої потреби держави в підготовці спеціалістів для галузі за європейськими стандартами;

аналіз виконання Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації на 2002-2011 рр." ( 14-2002-п ) для її вдосконалення, моніторингу і оцінки результатів на основі чітких індикаторів;

запровадження державного замовлення на наукові дослідження в галузі охорони громадського здоров'я для визначення основних чинників впливу на здоров'я населення.

З метою забезпечення реформування системи охорони здоров'я учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання:

привести законодавство України з питань охорони здоров'я у відповідність до європейських норм права;

внести зміни до Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" ( 2801-12 ), Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) відповідно до вимог Конституції України ( 254к/96-ВР );

ухвалити Закони України: "Про організацію медичної допомоги та заклади охорони здоров'я", "Про Колегію лікарів України", "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування", "Про ратифікацію Міжнародної конвенції з обмеження тютюнопаління", "Про ратифікацію Конвенції 102 Міжнародної Організації Праці про мінімальні норми соціального забезпечення", "Про ратифікацію Конвенції 130 Міжнародної Організації Праці про медичну допомогу та допомогу у випадку хвороби", "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", "Про ратифікацію Європейського кодексу соціального забезпечення";

визначити на законодавчому рівні механізми захисту прав пацієнтів, у т.ч. права на інформацію про методи їх лікування.

1.6. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ

У сфері фізичної культури і спорту учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання:

затвердити Державну програму розвитку фізичної культури і спорту в Україні на 2006-2010 рр.;

забезпечити доступність для широких верств населення занять масовим спортом шляхом розвитку інфраструктури фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи за місцем навчання, роботи, проживання та відпочинку громадян;

удосконалити систему дитячо-юнацького та резервного спорту, забезпечити належний рівень її ресурсного забезпечення;

підвищити ефективність відбору та централізованої підготовки спортсменів національних збірних команд України відповідно до міжнародних стандартів, сформувати мережу національних, регіональних та інших центрів олімпійської підготовки, сприяти олімпійському руху;

створювати належні умови для фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, розвитку параолімпійського та дефолімпійського руху;

забезпечити розвиток мережі спортивних шкіл і спортивних клубів;

надавати всебічну допомогу всеукраїнським громадським організаціям фізкультурно-спортивної спрямованості;

встановити та неухильно дотримуватися соціальних нормативів забезпеченості населення спортивними спорудами;

розробити типові проекти будівництва спортивних комплексів, фітнес-центрів, плавальних басейнів, льодових та інших спортивних майданчиків із застосуванням сучасних технологій, організувати виробництво модульних спортивних споруд для занять масовим спортом;

запровадити механізм виділення з державного бюджету на конкурсних засадах грантів для проведення науково-дослідних робіт з актуальних проблем розвитку фізичної культури і спорту;

збільшити обсяги видатків з бюджетів усіх рівнів та позабюджетного фінансування сфери фізичної культури і спорту, в тому числі через законодавче забезпечення залучення частини прибутків вітчизняних виробників алкогольної та тютюнової продукції, ігорного бізнесу та спортивної лотереї;

розробити та прийняти законопроект про нову редакцію Закону України "Про фізичну культуру і спорт" ( 3808-12 ).

1.7. ЧИСТЕ ТА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ

Україні необхідно вдосконалити національну екологічну політику. Її ефективне впровадження забезпечить конституційні права громадян на безпечне навколишнє середовище. Для цього учасники Коаліції зобов'язуються:

запровадити контроль за дотриманням екологічних нормативів та посилити відповідальність за їх порушення;

гармонізувати вітчизняні технічні та екологічні стандарти з міжнародними аналогами, запровадити екологічне маркування вітчизняних товарів;

розробити та реалізувати державну програму очищення території України від небезпечних відходів;

створити регіональну систему екологічного страхування та аудиту з метою акумулювання коштів на екологічну санацію територій;

підвищити рівень захисту населення від природних і техногенних аварій і катастроф;

розробити й затвердити державну програму "Якісна питна вода", що передбачатиме, зокрема, встановлення обґрунтованих стандартів якості питної води та забезпечення водою належної якості всього населення України;

залучити громадськість до перевірки ефективності заходів щодо розвитку системи екологічної безпеки в Україні;

модернізувати систему радіаційної безпеки в зоні відчуження та завершити будівництво об'єкту "Укриття" на Чорнобильській АЕС;

активізувати політику збереження й захисту природної спадщини, а також започаткувати процес відродження природних ландшафтів;

регламентувати права та обов'язки центральних і місцевих органів влади щодо природоохоронної діяльності та розмежувати функції контролюючих органів.

1.8. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Змістом соціальної політики в Україні має стати докорінна перебудова системи соціального захисту населення, забезпечення належного, передбаченого законодавством фінансування соціальних програм. Соціальні стандарти повинні відповідати потребам гідного життя людини та гарантуватися державою для кожного громадянина, незалежно від місця його проживання.

Необхідно завершити створення єдиного реєстру отримувачів соціальних пільг і забезпечити поступовий перехід до їх адресного надання. Перелік категорій отримувачів пільг за професійною ознакою має бути скорочений при умові, що скорочення пільг буде супроводжуватися адекватним підвищенням доходів населення.

Соціальна політика держави має бути чесною. Слід припинити практику ухвалення законів, які встановлюють пільги чи соціальні виплати, не забезпечені можливостями державного бюджету.

Система соціального страхування має бути реформована, у т.ч. через схвалення в 2006 р. Закону "Про загальний єдиний соціальний внесок", перерозподіл у подальшому загального єдиного соціального внеску між роботодавцями та найманими працівниками, поступове зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, зменшення числа фондів соціального страхування, відмову від витрачання коштів соціального страхування на виплати не страхового характеру.

З метою поліпшення соціального захисту дітей, розв'язання проблем дитячої бездоглядності і безпритульності, створення належних умов для здорового розвитку дітей, реалізації їх прав та досягнення конкретних результатів в інтересах дітей України учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання:

удосконалити законодавчо-нормативну базу з питань соціального захисту дітей шляхом ухвалення Закону України "Про загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на 2006-2016 рр.";

внести зміни до Сімейного Кодексу України ( 2947-14 ) в частині захисту права дитини на виховання у сім'ї, забезпечення дітей правом знати своїх батьків та мати їх догляд, захисту права дитини на виховання у біологічній сім'ї (профілактика відмов батьків від новонароджених дітей);

ухвалити Закон України "Про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення";

ухвалити Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо органів і служб у справах неповнолітніх та соціальних установ для неповнолітніх";

провести інвентаризацію дитячих закладів незалежно від підпорядкування та форм власності: медичних, лікувальних, позашкільних, дошкільних, соціального захисту, культури та мистецтв, оздоровчих тощо з метою вивчення їх технічного стану та виконання функцій по обслуговуванню дітей;

розробити і впровадити Національну програму попередження йодного дефіциту серед населення України на 2006-2010 рр., в якій стратегією масової профілактики є вживання йодованої солі;

забезпечити доступність дітей-інвалідів до закладів соціальної інфраструктури, культури, освіти та до спеціальних закладів, які надають соціальні послуги;

розробити систему соціальної та матеріальної підтримки сімей, які всиновлюють дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

збільшити виплати до двох прожиткових мінімумів сім'ям, які виховують дітей під опікою;

посилити державну підтримку щодо розвитку сімейних форм виховання для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

запровадити механізм реалізації батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу права на працевлаштування, відпустку та пенсійне забезпечення;

передбачити під час підготовки проектів Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 р." та наступні роки видатки на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, незалежно від форми їх влаштування, на рівні, не нижчому за двократний розмір встановленого прожиткового мінімуму;

забезпечити розробку Програми реформування системи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачивши створення нового типу закладів для таких дітей, наближених до сімейних форм виховання та з навчанням у загальноосвітніх школах (протягом трьох років реорганізувати третину існуючих шкіл-інтернатів та дитячих будинків у заклади нового типу; за рахунок розвитку прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, повернення дітей до біологічних сімей, які пройшли процес соціальної реабілітації, суттєво зменшити потребу дітей в інтернатному вихованні);

реорганізувати систему притулків для неповнолітніх у центри соціально-психологічної реабілітації дітей, передбачивши фінансування Центрів соціально-психологічної реабілітації дітей з Державного бюджету.

Одним із головних пріоритетів держави у сфері сімейної та демографічної політики має стати подолання демографічної кризи, досягнення сталого демографічного розвитку, докорінна якісна зміна ціннісних пріоритетів, відтворення населення через створення умов для утвердження в суспільстві духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої, соціально благополучної сім'ї.

З цією метою учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання забезпечити:

прийняття Стратегії демографічного розвитку на 2006-2015 рр. та Державної програми підтримки сім'ї у 2006-2010 рр.;

законодавчо запровадити допомогу при народженні другої дитини - 15 тис. грн., третьої - 25 тис. грн. не пізніше 2008 р.;

соціальний та правовий захист материнства і батьківства;

запровадження механізмів формування сімейних орієнтацій населення на підвищення престижу сім'ї, в тому числі економічну підтримку сім'ї з використанням важелів податкової та кредитної політики;

щорічно збільшувати видатки Державного бюджету України на фінансування житлового будівництва для молодих сімей (першочергово багатодітних), а також обсягів кредитів, що надаються молодим сім'ям для будівництва або придбання житла;

розробку механізмів залучення позабюджетних коштів (додатково до бюджетного фінансування) для забезпечення багатодітних сімей житлом;

запровадження короткотермінових відпусток чоловікам при народженні дитини з метою забезпечення одночасної та рівної участі жінок та чоловіків у догляді та вихованні дітей у їх перший місяць життя шляхом внесення змін до Закону України "Про відпустки" ( 504/96-ВР );

запровадження механізму нової системи інтегрованої соціальної допомоги, заснованої на першочерговому сприянні реалізації власних можливостей членів сім'ї і лише у разі відсутності таких можливостей - надання грошової допомоги;

державну підтримку сімей, які усиновили дитину, шляхом запровадження:

- виплати одноразової допомоги при народженні дитини незалежно від віку усиновленої дитини;

- надання одному з батьків оплачуваної 3-х місячної відпустки по догляду за дитиною з моменту ухвалення судом рішення про всиновлення дитини, незалежно від віку дитини.

З метою попередження насильства в сім'ї учасники Коаліції зобов'язуються:

вдосконалити існуючу систему запобігання насильства в сім'ї, зокрема щодо посилення санкцій по відношенню до осіб, які вчинили насильства та підвищення ефективності надання допомоги особам, які потерпають від насильства.

прийняти зміни до законодавства України з питань попередження насильства в сім'ї, зокрема до Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" ( 2789-14 ) (визначення спеціально уповноваженого органу з питань попередження насильства в сім'ї на місцевому рівні) та до Кодексу України "Про адміністративні правопорушення" ( 80731-10, 80732-10 );

З метою забезпечення умов для оздоровлення дітей та сімейного відпочинку учасники Коаліції зобов'язуються:

ухвалити Загальнодержавну комплексну Програму оздоровлення та відпочинку дітей, молоді та сімей з дітьми;

ухвалити Закон України "Про оздоровлення та відпочинок дітей";

унормувати діяльність дитячих оздоровчих закладів;

відновити дитячі оздоровчі бази (державні комунальні дитячі оздоровчі заклади);

нормативно закріпити у бюджетах усіх рівнів статті витрат на оздоровлення дітей соціально вразливих категорій.

Основними завданнями державної молодіжної політики є створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій молоді, допомога молодим людям у реалізації їх творчих можливостей та ініціатив, залучення молоді до активної участі у соціальному, економічному та гуманітарному розвитку України.

З цією метою учасники Коаліції зобов'язуються:

розробити та затвердити механізми стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць та надання першого робочого місця випускникам вищих і професійно-технічних навчальних закладів (2006-2008);

забезпечити розвиток мережі установ культурно-просвітницького спрямування для молоді на селі (2006-2010);

дотримуватися вимог "Європейської хартії щодо участі молоді в громадському житті на місцевому та регіональному рівні" (2006-2008);

внести зміни до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" ( 2998-12 ), щодо визначення вікових меж молоді з 18 до 26 років, зумовлено загальноєвропейськими підходами та інтеграцією України до ЄС, щодо встановлення вікових меж молоді.

Провідним напрямком реформ у соціальній сфері є трансформація політики у сфері зайнятості та ринку праці, яка забезпечить не лише суттєве підвищення рівня життя широких верств населення, але й формування соціальної структури, подібної до європейських зразків. Для реалізації поставлених завдань учасники Коаліції зобов'язуються забезпечити:

розробку та впровадження Державної програми зайнятості на 2007-2010 рр., яка забезпечить створення одного мільйона робочих місць щорічно, передбачатиме прогнозування ринку праці, випереджальне створення нових робочих місць в галузях, що розвиваються, державне замовлення на підготовку фахівців вищими та спеціальними учбовими закладами, здійснення відповідної професійної перепідготовки, заохочення децентралізованого фінансування підвищення кваліфікації працівників;

запровадження конкурсних засад відбору державних і приватних кампаній, що здійснюють професійне навчання;

розробку механізмів стимулювання підприємців до створення нових робочих місць та гарантування надання першого робочого місця випускникам навчальних закладів, підготовлених за державним замовленням;

нормативно-методичне забезпечення гнучких форм зайнятості та оплати праці в залежності від економічних можливостей роботодавця та бажання працівника;

вжиття заходів щодо підвищення мобільності робочої сили шляхом поширення інформації про становище на регіональних ринках праці, впровадження додаткових стимулів створення робочих місць в депресивних регіонах, розвитку вахтових методів тимчасового працевлаштування (в тому числі спільно з Російською Федерацією та іншими державами СНД), демократизації ринку житла й відновлення мережі робітничих гуртожитків тощо;

запровадження, починаючи з 2007 р., громадських робіт загальнодержавного значення, фінансованих коштами державного бюджету та централізованих позабюджетних фондів, фонду зайнятості;

надання допомоги у відкритті власної справи та стимулювання інвестицій у самозайнятість та створення робочих місць;

запровадження Єдиної тарифної сітки в бюджетній сфері в повному обсязі, забезпечення отримання гідної та рівної оплати праці працівникам однакової кваліфікації з однаковим навантаженням;

встановлення мінімальної заробітної плати на рівні не менше прожиткового мінімуму;

запровадження регульованого мінімуму погодинної заробітної плати як соціального стандарту та ухвалення Закону України "Про мінімальну погодинну заробітну плату";

ухвалення нової редакції Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 );

забезпечення на державному рівні захисту інтересів громадян України, які працюють за межами країни, шляхом укладання міжурядових угод (перш за все з Російською Федерацією та іншими країнами) та стимулювання їх повернення в Україну.

Потребує реформування система соціальних стандартів та пільг окремим категоріям громадян. З метою впорядкування надання соціальних послуг та пільг, налагодження єдиної системи обліку громадян, які мають право на пільги, поглиблення адресності державної соціальної допомоги учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання:

завершити розробку комплексу державних соціальних стандартів, передбачених Державним класифікатором соціальних стандартів та нормативів ( v0293203-02 );

впровадити програми поетапної заміни пільг, що виконують функцію соціальної підтримки вразливих верств населення, адресною допомогою;

здійснити перегляд та за його результатами скасувати законодавче забезпечення пільг, надання яких не є обґрунтованим;

нормативно-методично забезпечити диверсифікацію постачальників соціальних послуг шляхом:

- встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;

- переходу до формування замовлення на соціально-побутові, психологічні, соціально-медичні, соціально-економічні та інші соціальні послуги на контрактній основі на підставі конкурсу;

- запровадження методики формування замовлення на послугу соціальної сфери на контрактній основі;

- переходу від централізованого регламентування видатків місцевих бюджетів на виконання власних повноважень до встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;

- внесення змін до Закону України "Про соціальні послуги" ( 966-15 ) в частині розширення визначення "соціальної послуги", залучення до надання соціальних послуг неприбуткових організацій, впровадження механізмів формування угод між замовниками і постачальниками послуг соціальної сфери.

Реформування системи пенсійного забезпечення покликане утвердити в Україні гідне життя людей похилого віку. Учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання:

гарантувати розмір мінімальної пенсії не менший за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб;

стабілізувати солідарну систему, у тому числі через подальшу детінізацію заробітної плати;

ліквідувати більшість спеціальних пенсій і уніфікувати принципи нарахування трудових пенсій;

запровадити та розвивати накопичувальну пенсійну систему шляхом нормативно-методичного забезпечення переходу до паралельних систем загальнообов'язкового та добровільного пенсійного страхування на основі персоніфікованих пенсійних внесків.

Держава зобов'язана забезпечити соціальну справедливість для кожного. Статус ветеранів війни має бути наданий усім, хто воював за свободу і незалежність власного народу.

Держава зобов'язана гарантувати повноцінний спосіб життя для осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями. Учасники коаліції зобов'язуються забезпечити:

державну підтримку спеціалізованих установ для інвалідів;

доступ до ринку праці та забезпечення державних замовлень для підприємств, де працюють особи з обмеженими фізичними та розумовими можливостями;

надання інвалідам соціального житла;

запровадження європейських стандартів вільного пересування.

Коаліція буде здійснювати заходи щодо поступового повернення громадянам України боргів по заощадженнях.

1.9. РЕФОРМА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Україна потребує негайної та глибокої реформи житлово-комунального господарства, здійснюваної на основі прогресивних економічних, науково-технічних світових досягнень, що забезпечить високий сучасний рівень стандартів комфортного житла для всіх громадян.

З цією метою учасники Коаліції зобов'язуються:

ухвалити Закон України "Про житлово-комунальне господарство";

ліквідувати монополію житлово-експлуатаційних контор та сприяти залученню приватного сектору до надання комунальних послуг;

стимулювати створення житлових кондомініумів;

здійснити інвентаризацію і енергоаудит всіх основних фондів ЖКГ, визначити знос, залишкову балансову вартість, об'єми фінансування (необхідні для відновлення та переоснащення);

розробити план заходів щодо відновлення основних фондів житла;

здійснити моніторинг аварійних об'єктів житла і комунального господарства та розробити програму ремонтних робіт і забезпечити фонд відселення;

забезпечити встановлення всіх приладів обліку та їх сервісного обслуговування;

реформувати систему роботи державної іпотечної установи та забезпечити довгострокове, до 30-ти років, кредитування придбання житла з вартістю кредитів на європейському рівні;

ухвалити та втілити в життя національну програму заміни застарілого житлового фонду сучасним на основі залучення інвестиційних ресурсів.

II. СУЧАСНА ЄВРОПЕЙСЬКА ДЕРЖАВА

2.1. ЕФЕКТИВНА ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА

Подальший розвиток України, запровадження європейських стандартів демократії, залежить від реального забезпечення норм, що передбачені розділом I "Загальні засади" та розділом II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" Конституції України ( 254к/96-ВР ), а також від зваженого формування сучасної, ефективної політичної системи шляхом завершення та удосконалення політичної реформи.

Стратегічними пріоритетами цієї реформи є:

оптимізація розподілу повноважень між Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України і Президентом України з метою створення дієвого балансу стримувань і противаг;

чітке законодавче визначення статусу, механізмів формування та засад діяльності Кабінету Міністрів України, прав та обов'язків Прем'єр-міністра України та інших членів Уряду, законодавче врегулювання процедур здійснення ними повноважень;

розвиток парламентаризму і його інституційних основ: партійної системи та удосконалення пропорційної системи виборів до Верховної Ради України та місцевих рад, а також законодавче врегулювання статусу парламентської більшості (коаліції депутатських фракцій) та парламентської опозиції;

скасування недоторканності народних депутатів України шляхом обмеження їх імунітету до форм їх парламентської діяльності.

З цією метою учасники Коаліції зобов'язуються:

внести до кінця I сесії Верховної Ради України V скликання проект Закону про внесення змін до Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо удосконалення політичної реформи та забезпечити його остаточне схвалення до кінця третьої сесії, зокрема, передбачивши в ньому:

- удосконалення процедурних механізмів стримування та противаг між органами державної влади;

- заміну інституту депутатської недоторканності інститутом парламентського імунітету;

- удосконалення процедурних норм і процесуальних гарантій захисту прав та свобод людини і громадянина;

забезпечити удосконалення Регламенту Верховної Ради України ( 3547-15 ), передбачивши в ньому, зокрема, окремий розділ про порядок формування, права та обов'язки парламентської опозиції (до кінця 2006 р.);

ухвалити Закони України "Про Президента України", "Про Кабінет Міністрів України" та "Про центральні органи виконавчої влади", виходячи із норм Конституції України ( 254к/96-ВР ) (до кінця 2006 р.);

ухвалити Закон України "Про нормативно-правові акти", з метою встановлення ієрархії законодавчих актів (до кінця 2006 р.);

ухвалити Закон України "Про всеукраїнський референдум", передбачивши в ньому виключний перелік питань, які підлягають вирішенню на державному рівні;

ухвалити Закон України "Про місцеві референдуми", в якому обмежити перелік питань, які виносяться на розгляд, лише компетенцією місцевого самоврядування;

удосконалити Закон України "Про політичні партії" ( 2365-14 ) та кодифікувати законодавство України з метою, зокрема:

- розведення в часі виборів до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування;

- удосконалення пропорційної системи виборів, в тому числі стосовно місцевих виборів;

- запровадження норми про конфедерацію партій за європейським зразком;

- підвищення прохідного бар'єру виборів до Верховної Ради України до 5%;

- запровадження єдиного державного реєстру виборців.

2.2. РЕФОРМА ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Головною метою реформи публічної адміністрації в Україні є поетапне створення нової моделі публічної адміністрації, яка забезпечить становлення України як правової європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності та демократії. Учасники Коаліції розуміють, що демократизація публічної адміністрації є передумовою інтеграції України до європейських і світових економічних та політичних структур, зокрема до Європейського Союзу. Влада має стати близькою до потреб і запитів кожного громадянина, а головним пріоритетом державної політики має бути забезпечення реалізації прав і свобод людини.

РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОГО ТА ЦЕНТРАЛЬНОГО РІВНЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Одне з основних завдань реформування системи виконавчої влади полягає в забезпеченні конституційного статусу Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі виконавчої влади, що спрямовує і координує діяльність органів виконавчої влади, через прийняття Закону України "Про Кабінет Міністрів України", в якому, зокрема, закріпити:

принципи і механізми колегіальності в ухваленні рішень Кабінетом Міністрів України;

створення урядових комітетів для попереднього розгляду питань на засіданнях Кабінету Міністрів України; кількість і напрямки роботи урядових комітетів визначаються Кабінетом Міністрів України;

статус членів Уряду як політичних посад, відокремлення політичних функцій міністрів від адміністративно-розпорядчих;

формування Уряду Верховною Радою України на підставі єдиного подання (списком не менше 2/3 членів Уряду) та набуття повноважень через прийняття присяги.

Реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (далі - ЦОВВ) слід спрямовувати на:

спрощення класифікації центральних органів виконавчої влади шляхом перегляду статусу ЦОВВ та їх кількісного складу, уточнення функцій ЦОВВ;

забезпечення провідної ролі міністерств як головних суб'єктів розробки політики у відповідних секторах державного управління;

підвищення ролі міністрів як державних політичних діячів;

чітке розмежування політичного та адміністративного керівництва в міністерствах;

мінімізацію втручання держави в суспільні процеси, особливо в діяльність господарюючих суб'єктів;

зміна природи, змісту та форм впливу ЦОВВ на суспільні процеси, забезпечення переходу з адміністративно-розпорядчих методів управління до надання послуг громадянам та юридичним особам у відповідних сферах та рівнях управлінської діяльності.

Реформування ЦОВВ передбачає істотне збільшення контролю громадськості за діяльністю влади, посилення політичної відповідальності завдяки секторному підходу в управлінні процесами суспільно-політичного життя, а також оптимізацію структури ЦОВВ шляхом ліквідації або перетворення їх в урядові органи в складі міністерств.

Забезпечити, в тому числі при необхідності, на конституційному рівні, чітке розмежування між повноваженнями Уряду як вищого органу в системі виконавчої влади та органами, що здійснюють регуляторні та контрольні функції (національні комісії, Антимонопольний комітет, Служба безпеки України, Державний комітет телебачення і радіомовлення). Реорганізувати Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва в Національну комісію з питань регуляторної політики для узгодження регуляторних і дозвільних актів. Вказані органи повинні здійснювати свою діяльність виключно на підставі відповідних статутарних законів, відображаючи баланс інтересів громадянського суспільства (юридичних та фізичних осіб) та держави.

Реформа повинна забезпечити баланс інтересів споживачів, господарюючих суб'єктів та держави в процесі прийняття рішень регуляторними органами.

У зв'язку із вищевикладеним учасники Коаліції зобов'язуються:

передбачити у проекті закону про внесення змін до Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо удосконалення політичної реформи та в Законах України про Кабінет Міністрів України та про центральні органи виконавчої влади наступні норми:

- визначення посади міністра та першого заступника міністра як політичних посад;

- утворення інституту державних секретарів в системі Секретаріату Кабінету Міністрів України та міністерств, які призначаються Кабінетом Міністрів України;

- визначення завдань та повноважень ЦОВВ зі спеціальним статусом;

прийняти відповідний Закон, який гарантував би доступ громадськості до інформації про діяльність Кабінету Міністрів України, міністерств, інших ЦОВВ і місцевих державних адміністрацій та визначав би порядок доступу до такої інформації;

утворити парламентсько-урядову комісію з питань адміністративної реформи, зобов'язавши її проаналізувати роботу кожного міністерства та підготувати висновки за вищевикладеними принципами до кінця 2006 р.

РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Мета реформування місцевих органів виконавчої влади - сприяти розвиткові місцевого самоврядування на основі чіткого функціонального розмежування їхніх повноважень з повноваженнями органів виконавчої влади.

В результаті здійснення реформи публічної адміністрації мають бути ліквідовані районні державні адміністрації, а повноваження обласних державних адміністрацій мають бути зведені до виконання таких функцій:

забезпечення виконання та контроль за дотриманням Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

додержання прав і свобод громадян;

координація діяльності регіональних представництв ЦОВВ;

Представництво органів виконавчої влади на місцевому рівні відбувається шляхом створення та функціонування відповідних територіальних підрозділів ЦОВВ. Рішення про створення територіального представництва ЦОВВ приймається Кабінетом Міністрів України.

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Адміністративно-територіальна реформа зорієнтована на посилення ролі місцевого самоврядування та забезпечення його спроможності проводити ефективну політику в інтересах людини, забезпечуючи її якісними доступними послугами. Новий адміністративний та територіальний поділ повинен врахувати принципи економічної доцільності та соціальної необхідності, що призведе до забезпечення соціально-економічного балансу територій. Метою реформи системи місцевої влади є забезпечення принципів децентралізації та субсидіарності та приведення її у відповідність до загальноприйнятих європейських принципів, закладених в Європейській Хартії місцевого самоврядування ( 994_036 ), ратифікованої Верховною Радою України ( 452/97-ВР ).

Важливим елементом проведення адміністративно-територіальної реформи є чітке розмежування повноважень між рівнями місцевого самоврядування за принципом субсидіарності з тим, щоби не допустити дублювання та подвійного підпорядкування функцій і завдань місцевого самоврядування.

Учасники Коаліції підтримують та зобов'язуються впровадити реформу адміністративно-територіального устрою відповідно до таких параметрів:

Систему адміністративно-територіального устрою України складатимуть адміністративно-територіальні одиниці - цілісні частини території держави, що за наявності відповідних географічних, демографічних та соціально-економічних умов є територіальними основами для організації та діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, - що розподілені на три рівні - регіон, район, громада - кожен з яких має науково обґрунтовану мінімальну чисельність населення.

При проведенні адміністративно-територіальної реформи необхідно розділяти повноваження також і між органами місцевого самоврядування кожної адміністративно-територіальної одиниці, що забезпечується прийняттям відповідних законів, а також прийняттям окремих статутів для кожної адміністративно-територіальної одинці.

Реформування публічної адміністрації передбачає підготовку та ухвалення Концепції та Програми заходів щодо проведення реформи публічної адміністрації із відповідним фінансовим забезпеченням, в тому числі внесення відповідних змін до Конституції України ( 254к/96-ВР ). Відповідно, учасники Коаліції зобов'язуються:

доопрацювати (із врахуванням вищевикладеного попередньо схвалений Верховною Радою України проект Закону України "Про внесення змін до Конституції щодо удосконалення системи місцевого самоврядування" (N 3207-1) та остаточно схвалити із визначенням дати набрання чинності з 1 січня 2007 р. (див. Додаток A). У зв'язку із запропонованими змінами до Конституції ( 254к/96-ВР ), необхідно ухвалити у визначені терміни наступні Закони України:

- "Про територіальний устрій України";

- "Про місцеві державні адміністрації" (нова редакція);

- "Про місцеве самоврядування громади";

- "Про місцеве самоврядування району";

- "Про місцеве самоврядування області";

- "Про службу в органах місцевого самоврядування" (нова редакція);

переструктурувати бюджетну та податкову системи в Україні, з метою посилення ролі та статусу інститутів місцевого самоврядування шляхом прийняття (у визначених термінах) таких Законів України:

- про внесення змін до Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ), визначивши в ньому джерела та порядок формування місцевих бюджетів;

- "Про місцеві податки та збори";

затвердити галузеві соціальні стандарти, на підставі яких буде можливим зробити відповідні розрахунки щодо визначення потреб громад та фінансового забезпечення місцевих бюджетів громад;

провести функціонально-секторне обстеження центральних органів виконавчої влади та урядових органів;

здійснити планування територіальних меж громад, районів, визначення міст-районів і міст-регіонів та їх меж.