Кримінальний кодекс України

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 2953-III від 17.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.121

№ 3075-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 30, ст.206

№ 430-IV від 16.01.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.95

№ 485-IV від 06.02.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.104

№ 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 27, ст.209

№ 668-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 26, ст.198

№ 669-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 26, ст.199

№ 744-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 29, ст.234

№ 850-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 35, ст.271

№ 908-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.320

№ 1098-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, № 7, ст.46

№ 1130-IV від 11.07.2003, ВВР, 2004, № 8, ст.66

№ 1626-IV від 18.03.2004, ВВР, 2004, № 26, ст.361

№ 1723-IV від 18.05.2004, ВВР, 2004, № 36, ст.430}

{Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду

№ 15-рп/2004 від 02.11.2004}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 2252-IV від 16.12.2004, ВВР, 2005, № 5, ст.119

№ 2276-IV від 21.12.2004, ВВР, 2005, № 6, ст.134

№ 2289-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 6, ст.139

№ 2308-IV від 11.01.2005, ВВР, 2005, № 6, ст.145

№ 2322-IV від 12.01.2005, ВВР, 2005, № 10, ст.187

№ 2456-IV від 03.03.2005, ВВР, 2005, № 16, ст.260

№ 2598-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 27, ст.359

№ 2734-IV від 06.07.2005, ВВР, 2005, № 33, ст.432

№ 2903-IV від 22.09.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.4

№ 2984-IV від 18.10.2005, ВВР, 2006, № 2-3, ст.37

№ 3108-IV від 17.11.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.18

№ 3169-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.105

№ 3316-IV від 12.01.2006, ВВР, 2006, № 17, ст.147

№ 3423-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 26, ст.211

№ 3480-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 31, ст.268

№ 3504-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 33, ст.280

№ 170-V від 21.09.2006, ВВР, 2006, № 45, ст.443

№ 527-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 11, ст.96

№ 534-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 10, ст.91

№ 578-V від 11.01.2007, ВВР, 2007, № 13, ст.131

№ 698-V від 22.02.2007, ВВР, 2007, № 20, ст.282

№ 875-V від 05.04.2007, ВВР, 2007, № 29, ст.388

№ 966-V від 19.04.2007, ВВР, 2007, № 32, ст.412

№ 1071-V від 24.05.2007, ВВР, 2007, № 34, ст.447

№ 1111-V від 31.05.2007, ВВР, 2007, № 44, ст.512

№ 270-VI від 15.04.2008, ВВР, 2008, № 24, ст.236

№ 586-VI від 24.09.2008, ВВР, 2009, № 10-11, ст.137

№ 600-VI від 25.09.2008, ВВР, 2009, № 13, ст.154

№ 616-VI від 01.10.2008, ВВР, 2009, № 14, ст.167

№ 801-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 23, ст.278

№ 890-VI від 15.01.2009, ВВР, 2009, № 25, ст.311 -

Закон визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду

№ 20-рп/2009 від 10.09.2009

№ 894-VI від 15.01.2009, ВВР, 2009, № 26, ст.317

№ 1027-VI від 19.02.2009, ВВР, 2009, № 28, ст.368

№ 1125-VI від 17.03.2009, ВВР, 2009, № 30, ст.423

№ 1165-VI від 19.03.2009, ВВР, 2009, № 31, ст.458

№ 1166-VI від 19.03.2009, ВВР, 2009, № 31, ст.459

№ 1180-VI від 19.03.2009, ВВР, 2009, № 32-33, ст.485

№ 1254-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511

№ 1414-VI від 02.06.2009, ВВР, 2009, № 41, ст.600

№ 1441-VI від 04.06.2009, ВВР, 2009, № 42, ст.632

№ 1449-VI від 04.06.2009, ВВР, 2009, № 43, ст.640

№ 1452-VI від 04.06.2009, ВВР, 2009, № 44, ст.653

№ 1475-VI від 05.06.2009, ВВР, 2009, № 45, ст.683

№ 1508-VI від 11.06.2009, ВВР, 2009, № 46, ст.699

№ 1520-VI від 11.06.2009, ВВР, 2009, № 49, ст.732

№ 1616-VI від 21.08.2009, ВВР, 2009, № 50, ст.754

№ 1675-VI від 22.10.2009, ВВР, 2010, № 4, ст.28

№ 1707-VI від 05.11.2009, ВВР, 2010, № 5, ст.43

№ 1708-VI від 05.11.2009, ВВР, 2010, № 5, ст.44

№ 1819-VI від 20.01.2010, ВВР, 2010, № 10, ст.105

№ 1827-VI від 21.01.2010, ВВР, 2010, № 10, ст.108

№ 2258-VI від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 29, ст.392

№ 2295-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 30, ст.399

№ 2338-VI від 15.06.2010, ВВР, 2010, № 32, ст.450

№ 2453-VI від 07.07.2010, ВВР, 2010, № 41-42, № 43, № 44-45, ст.529

№ 2457-VI від 08.07.2010, ВВР, 2010, № 48, ст.564

№ 2464-VI від 08.07.2010, ВВР, 2011, № 2-3, ст.11

№ 2518-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.22

№ 2556-VI від 23.09.2010, ВВР, 2011, № 6, ст.42

№ 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, № 19-20, ст.142

№ 2735-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 21, ст.144

№ 2742-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 22, ст.146

№ 2756-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 23, ст.160

№ 2808-VI від 21.12.2010, ВВР, 2011, № 25, ст.188

№ 2852-VI від 22.12.2010, ВВР, 2011, № 28, ст.253

№ 2924-VI від 13.01.2011, ВВР, 2011, № 31, ст.302

№ 2939-VI від 13.01.2011, ВВР, 2011, № 32, ст.314

№ 3186-VI від 05.04.2011, ВВР, 2011, № 42, ст.424

№ 3207-VI від 07.04.2011, ВВР, 2011, № 41, ст.414

№ 3267-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 44, ст.456

№ 3306-VI від 22.04.2011, ВВР, 2011, № 44, ст.471

Кодексом

№ 3393-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 48-49, ст.536

Законами

№ 3454-VI від 02.06.2011, ВВР, 2011, № 50, ст.549

№ 3465-VI від 02.06.2011, ВВР, 2011, № 51, ст.580

№ 3571-VI від 05.07.2011, ВВР, 2012, № 5, ст.38

№ 3718-VI від 08.09.2011, ВВР, 2012, № 19-20, ст.168

№ 3795-VI від 22.09.2011, ВВР, 2012, № 21, ст.197

№ 3826-VI від 06.10.2011, ВВР, 2012, № 21, ст.203

№ 4016-VI від 04.11.2011, ВВР, 2012, № 25, ст.260

№ 4025-VI від 15.11.2011, ВВР, 2012, № 25, ст.263

№ 4452-VI від 23.02.2012, ВВР, 2012, № 50, ст.564

№ 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208}

{Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду

№ 10-рп/2012 від 18.04.2012}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 4837-VI від 24.05.2012, ВВР, 2013, № 15, ст.113

№ 4838-VI від 24.05.2012, ВВР, 2013, № 15, ст.114

№ 4955-VI від 07.06.2012, ВВР, 2013, № 18, ст.170

№ 5064-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 28, ст.299

№ 5065-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 28, ст.300

№ 5283-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 36, ст.481

№ 5284-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 37, ст.488

№ 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2-3, ст.41

№ 221-VII від 18.04.2013, ВВР, 2014, № 10, ст.119

№ 222-VII від 18.04.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.131

№ 228-VII від 14.05.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.133

№ 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.178

№ 314-VII від 23.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.183

№ 642-VII від 10.10.2013, ВВР, 2014, № 22, ст.773

№ 721-VII від 16.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.801 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.811

№ 728-VII від 16.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.808 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014

№ 729-VII від 16.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.809 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014

№ 734-VII від 28.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.813

№ 735-VII від 28.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.814

№ 746-VII від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 12, ст.188

№ 767-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, № 17, ст.593

№ 877-VII від 13.03.2014, ВВР, 2014, № 15, ст.326

№ 879-VII від 13.03.2014, ВВР, 2014, № 16, ст.582

№ 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.816

№ 1183-VII від 08.04.2014, ВВР, 2014, № 23, ст.867

№ 1194-VII від 09.04.2014, ВВР, 2014, № 25, ст.890

№ 1207-VII від 15.04.2014, ВВР, 2014, № 26, ст.892

№ 1261-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 28, ст.937

№ 1519-VII від 18.06.2014, ВВР, 2014, № 32, ст.1124

№ 1533-VII від 19.06.2014, ВВР, 2014, № 32, ст.1125

№ 1682-VII від 16.09.2014, ВВР, 2014, № 44, ст.2041

№ 1689-VII від 07.10.2014, ВВР, 2014, № 46, ст.2046

№ 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12

№ 1698-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 47, ст.2051

№ 1700-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 49, ст.2056

№ 1702-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 50-51, ст.2057

№ 1703-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 45, ст.2045

№ 63-VIII від 25.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.38

№ 71-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 7-8, № 9, ст.55

№ 77-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 11, ст.75

№ 116-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, № 13, ст.85

№ 158-VIII від 05.02.2015, ВВР, 2015, № 13, ст.92

№ 186-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 16, ст.110

№ 191-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 21, ст.133

№ 194-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 16, ст.113

№ 198-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 17, ст.118

№ 218-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 17, ст.122

№ 222-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 23, ст.158

№ 290-VIII від 07.04.2015, ВВР, 2015, № 26, ст.217

№ 317-VIII від 09.04.2015, ВВР, 2015, № 26, ст.219

№ 421-VIII від 14.05.2015, ВВР, 2015, № 29, ст.264

№ 576-VIII від 02.07.2015, ВВР, 2015, № 36, ст.360

№ 629-VIII від 16.07.2015, ВВР, 2015, № 43, ст.386

№ 716-VIII від 06.10.2015, ВВР, 2015, № 47, ст.436

№ 731-VIII від 08.10.2015, ВВР, 2015, № 49-50, ст.449

№ 743-VIII від 03.11.2015, ВВР, 2015, № 51, ст.472

№ 770-VIII від 10.11.2015, ВВР, 2015, № 49-50, ст.464

№ 835-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, № 2, ст.17

№ 838-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, № 2, ст.18

№ 889-VIII від 10.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.43

№ 993–VIII від 04.02.2016, ВВР, 2016, № 12, ст.135

№ 1019-VIII від 18.02.2016, ВВР, 2016, № 11, ст.127

№ 1022-VIII від 15.03.2016, ВВР, 2016, № 13, ст.146

№ 1403-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 29, ст.535

№ 1404-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 30, ст.542

№ 1492-VIII від 07.09.2016, ВВР, 2016, № 43, ст.736 - положення щодо застосування пробаційних програм набирають чинності з 1 січня 2018 року

№ 1540-VIII від 22.09.2016, ВВР, 2016, № 51, ст.833

№ 1638-VIII від 04.10.2016, ВВР, 2016, № 46, ст.779

№ 1666-VIII від 06.10.2016, ВВР, 2016, № 47, ст.800

№ 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25

№ 1791-VIII від 20.12.2016, ВВР, 2017, № 4, ст.42

№ 1798-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 7-8, ст.50

№ 1952-VIII від 16.03.2017, ВВР, 2017, № 17, ст.205

№ 1977-VIII від 23.03.2017, ВВР, 2017, № 20, ст.240

№ 2046-VIII від 18.05.2017, ВВР, 2017, № 27-28, ст.313

№ 2052-VIII від 18.05.2017, ВВР, 2017, № 26, ст.297

№ 2059-VIII від 23.05.2017, ВВР, 2017, № 29, ст.315

№ 2063-VIII від 23.05.2017, ВВР, 2017, № 37, ст.379

№ 2119-VIII від 22.06.2017, ВВР, 2017, № 34, ст.370

№ 2120-VIII від 22.06.2017, ВВР, 2017, № 34, ст.371

№ 2136-VIII від 13.07.2017, ВВР, 2017, № 35, ст.376

№ 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436

№ 2205-VIII від 14.11.2017, ВВР, 2017, № 51-52, ст.448

№ 2213-VIII від 16.11.2017, ВВР, 2017, № 49-50, ст.444

№ 2227-VIII від 06.12.2017, ВВР, 2018, № 5, ст.34

№ 2292-VIII від 08.02.2018, ВВР, 2018, № 13, ст.72

№ 2334-VIII від 14.03.2018, ВВР, 2018, № 17, ст.150

№ 2427-VIII від 17.05.2018, ВВР, 2018, № 28, ст.232

№ 2447-VIII від 07.06.2018, ВВР, 2018, № 24, ст.212

№ 2475-VIII від 03.07.2018, ВВР, 2018, № 36, ст.272

№ 2505-VIII від 12.07.2018, ВВР, 2018, № 38, ст.280

№ 2531-VIII від 06.09.2018, ВВР, 2018, № 42, ст.327

№ 2539-VIII від 06.09.2018, ВВР, 2018, № 41, ст.321

№ 2581-VIII від 02.10.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.371

№ 2599-VIII від 18.10.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.374

№ 2617-VIII від 22.11.2018, ВВР, 2019, № 17, ст.71

№ 2628-VIII від 23.11.2018, ВВР, 2018, № 49, ст.399}

{Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду

№ 1-р/2019 від 26.02.2019}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 2708-VIII від 25.04.2019, ВВР, 2019, № 22, ст.83

№ 2747-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, № 29, ст.118

№ 39-IX від 10.09.2019, ВВР, 2019, № 40, ст.212

№ 101-IX від 18.09.2019, ВВР, 2019, № 40, ст.219

№ 124-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.295

№ 140-IX від 02.10.2019, ВВР, 2019, № 47, ст.311

№ 198-IX від 17.10.2019, ВВР, 2019, № 50, ст.356

№ 263-IX від 31.10.2019, ВВР, 2020, № 2, ст.5

№ 284-IX від 12.11.2019, ВВР, 2020, № 2, ст.8

№ 361-IX від 06.12.2019, ВВР, 2020, № 25, ст.171

№ 402-IX від 19.12.2019, ВВР, 2020, № 20, ст.141

№ 404-IX від 19.12.2019, ВВР, 2020, № 35, ст.253

№ 409-IX від 19.12.2019, ВВР, 2020, № 27, ст.175

№ 418-IX від 20.12.2019, ВВР, 2020, № 28, ст.187

№ 524-IX від 04.03.2020, ВВР, 2020, № 38, ст.279

№ 530-IX від 17.03.2020, ВВР, 2020, № 16, ст.100

№ 540-IX від 30.03.2020, ВВР, 2020, № 18, ст.123

№ 556-IX від 13.04.2020, ВВР, 2020, № 19, ст.128

№ 600-IX від 13.05.2020, ВВР, 2020, № 39, ст.295

№ 619-IX від 19.05.2020, ВВР, 2020, № 39, ст.298}

{Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду

№ 7-р/2020 від 11.06.2020}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 671-IX від 04.06.2020, ВВР, 2020, № 42, ст.343

№ 685-IX від 05.06.2020, ВВР, 2020, № 42, ст.350

№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408

№ 738-IX від 19.06.2020

№ 768-IX від 14.07.2020

№ 776-IX від 14.07.2020, ВВР, 2020, № 49, ст.442

№ 805-IX від 16.07.2020, ВВР, 2020, № 36, ст.273

№ 875-IX від 03.09.2020, ВВР, 2020, № 51, ст.483}

{Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду

№ 13-р/2020 від 27.10.2020}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 1074-IX від 04.12.2020, ВВР, 2021, № 15, ст.131

№ 1231-IX від 16.02.2021, ВВР, 2021, № 21, ст.188

№ 1256-IX від 18.02.2021, ВВР, 2021, № 20, ст.187

№ 1292-IX від 02.03.2021, ВВР, 2021, № 21, ст.192

№ 1357-IX від 30.03.2021, ВВР, 2021, № 29, ст.234

№ 1366-IX від 30.03.2021

№ 1542-IX від 15.06.2021, ВВР, 2021, № 34, ст.275

№ 1576-IX від 29.06.2021, ВВР, 2021, № 35, ст.299

№ 1684-IX від 15.07.2021, ВВР, 2021, № 47, ст.382 - вводиться в дію з 08.11.2021

№ 1685-IX від 15.07.2021, ВВР, 2021, № 46, ст.380}

{Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду

№ 6-р(II)/2021 від 16.09.2021}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 1888-IX від 17.11.2021, ВВР, 2022, № 7, ст.53

№ 1965-IX від 15.12.2021, ВВР, 2023, № 2, ст.7

№ 2037-IX від 15.02.2022

№ 2108-IX від 03.03.2022

№ 2110-IX від 03.03.2022

№ 2113-IX від 03.03.2022

№ 2114-IX від 03.03.2022

№ 2117-IX від 03.03.2022

№ 2124-IX від 15.03.2022

№ 2149-IX від 24.03.2022

№ 2150-IX від 24.03.2022

№ 2155-IX від 24.03.2022

№ 2160-IX від 24.03.2022

№ 2178-IX від 01.04.2022

№ 2198-IX від 14.04.2022

№ 2215-IX від 21.04.2022}

{Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду

№ 1-р/2022 від 30.06.2022}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 2472-IX від 28.07.2022

№ 2690-IX від 18.10.2022, ВВР, 2023, № 28, ст.96

№ 2803-IX від 01.12.2022, ВВР, 2023, № 51, ст.126

№ 2810-IX від 01.12.2022, ВВР, 2023, № 29, ст.108

№ 2812-IX від 01.12.2022, ВВР, 2023, № 51, ст.128

№ 2839-IX від 13.12.2022, ВВР, 2023, № 56, ст.165

№ 2997-IX від 21.03.2023, ВВР, 2023, № 64, ст.219

№ 3000-IX від 21.03.2023, ВВР, 2023, № 64, ст.220

№ 3233-IX від 13.07.2023, ВВР, 2023, № 84, ст.308

№ 3342-IX від 23.08.2023, ВВР, 2023, № 92, ст.356

№ 3380-IX від 06.09.2023, ВВР, 2023, № 94, ст.371

№ 3442-IX від 08.11.2023, ВВР, 2023, № 96, ст.385

№ 3513-IX від 09.12.2023, ВВР, 2024, № 1, ст.4

№ 3687-IX від 08.05.2024, ВВР, 2024, № 30, ст.217

№ 3902-IX від 20.08.2024, ВВР, 2024, № 49, ст.293

№ 4009-IX від 09.10.2024, ВВР, 2025, № 10, ст.26

№ 4012-IX від 09.10.2024, ВВР, 2025, № 10, ст.27

№ 4033-IX від 29.10.2024, ВВР, 2025, № 10, ст.34

№ 4074-IX від 20.11.2024

№ 4111-IX від 04.12.2024

№ 4120-IX від 05.12.2024

№ 4200-IX від 09.01.2025

№ 4268-IX від 26.02.2025

№ 4426-IX від 13.05.2025

№ 4496-IX від 17.06.2025

№ 4499-IX від 17.06.2025

№ 2037-IX від 15.02.2022}

{У тексті Кодексу слова "Генеральний прокурор України" в усіх відмінках замінено словами "Генеральний прокурор" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016}

{У тексті Кодексу слова "психіатричний заклад" в усіх відмінках і числах замінено словами "заклад з надання психіатричної допомоги" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017}

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України

1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

{Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності

1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

2. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за те саме кримінальне правопорушення більше одного разу.

{Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Розділ II

ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність

1. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

2. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності.

3. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

4. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

5. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

6. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

{Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2617-VIII від 22.11.2018, № 619-IX від 19.05.2020}

Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі

1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

2. Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

3. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

{Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі

1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

3. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

4. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

{Стаття 5 в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо кримінального правопорушення, вчиненого на території України

1. Особи, які вчинили кримінальні правопорушення на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

2. Кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.

3. Кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.

4. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними кримінального правопорушення на території України вирішується дипломатичним шляхом.

{Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо кримінальних правопорушень, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України

1. Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті, за вчинені кримінальні правопорушення зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці кримінальні правопорушення.

{Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо кримінальних правопорушень, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України

1. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

2. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які за межами України вчинили будь-який із злочинів, передбачених статтями 437-439, 442, 4421 цього Кодексу, підлягають в Україні відповідальності згідно з цим Кодексом незалежно від випадків (умов), передбачених частиною першою цієї статті, якщо такі особи перебувають на території України і не можуть бути видані (передані) іноземній державі чи міжнародній судовій установі для притягнення до кримінальної відповідальності або якщо в їх видачі (передачі) відмовлено.

3. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, також підлягають в Україні відповідальності згідно з цим Кодексом, якщо вони за межами України вчинили у співучасті із службовими особами, які є громадянами України, будь-яке кримінальне правопорушення, передбачене у статтях 368, 3683, 3684, 369 і 3692 цього Кодексу, або якщо вони пропонували, обіцяли, надали неправомірну вигоду таким службовим особам, або прийняли пропозицію, обіцянку неправомірної вигоди чи одержали від них таку вигоду.

{Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3316-IV від 12.01.2006, № 1261-VII від 13.05.2014, № 2617-VIII від 22.11.2018, № 4012-IX від 09.10.2024}

Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України

1. Вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за кримінальне правопорушення, вчинене за межами України, та знову вчинили кримінальне правопорушення на території України.

2. Відповідно до частини першої цієї статті рецидив кримінальних правопорушень, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового кримінального правопорушення, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.

{Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 10. Вирішення питання про кримінальну відповідальність осіб, які підлягають кримінальній відповідальності за законодавством іноземної держави і перебувають на території України, та виконання вироків, винесених іноземними судами чи міжнародними судовими установами

1. Громадяни України, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.

2. Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на території України, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду.

3. Україна може перейняти кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не ухвалено вирок, щодо громадян України та іноземців, які вчинили злочини за межами України і перебувають на території України, але які не можуть бути видані іноземній державі або у видачі яких відмовлено, якщо діяння, у зв'язку з яким запитується передача кримінального провадження, згідно з цим Кодексом визнається злочином.

4. Виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається кримінальним правопорушенням або було б кримінальним правопорушенням у разі його вчинення на території України.

{Стаття 10 в редакції Закону № 245-VII від 16.05.2013; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Розділ III

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЙОГО ВИДИ ТА СТАДІЇ

{Назва розділу III із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 11. Поняття кримінального правопорушення

1. Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.

2. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

{Стаття 11 в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 12. Класифікація кримінальних правопорушень

1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

4. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

5. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

6. Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

7. Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.

{Стаття 12 в редакції Законів № 4025-VI від 15.11.2011, № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 13. Закінчене та незакінчене кримінальне правопорушення

1. Закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

2. Незакінченим кримінальним правопорушенням є готування до кримінального правопорушення та замах на кримінальне правопорушення.

{Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 14. Готування до кримінального правопорушення

1. Готуванням до кримінального правопорушення є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.

2. Готування до кримінального проступку або злочину, за який статтею Особливої частини цього Кодексу передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років або інше, більш м'яке покарання, не тягне за собою кримінальної відповідальності.

{Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 15. Замах на кримінальне правопорушення

1. Замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

2. Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

3. Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

{Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчене кримінальне правопорушення

Кримінальна відповідальність за готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення.

{Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні

1. Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до кримінального правопорушення або замаху на кримінальне правопорушення, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення кримінального правопорушення до кінця.

2. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення кримінального правопорушення до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого кримінального правопорушення.

{Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Розділ IV

ОСОБА, ЯКА ПІДЛЯГАЄ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (СУБ'ЄКТ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ)

{Назва розділу IV із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 18. Суб'єкт кримінального правопорушення

1. Суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

2. Спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, кримінальне правопорушення, суб'єктом якого може бути лише певна особа.

3. Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

4. Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, в органі місцевого самоврядування або автономному утворенні на території держави, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного, місцевого органу або державного, комунального підприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

{Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1508-VI від 11.06.2009, № 2808-VI від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2617-VIII від 22.11.2018, № 4111-IX від 04.12.2024}

Стаття 19. Осудність

1. Осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

3. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.

{Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 20. Обмежена осудність

1. Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

2. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

{Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 21. Кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення, вчинені у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягає кримінальній відповідальності.

{Стаття 21 в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність

1. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.

2. Особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115-117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398), жорстоке поводження з тваринами (стаття 299), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний акт (стаття 258), захоплення заручників (статті 147 і 349), зґвалтування (стаття 152), сексуальне насильство (стаття 153), крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 289), хуліганство (стаття 296).

{Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2227-VIII від 06.12.2017, № 2617-VIII від 22.11.2018, № 1684-IX від 15.07.2021 - вводиться в дію з 08.11.2021}

Розділ V

ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ

Стаття 23. Вина

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Стаття 24. Умисел і його види

1. Умисел поділяється на прямий і непрямий.

2. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

3. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Стаття 25. Необережність та її види

1. Необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та кримінальну протиправну недбалість.

2. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

3. Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

{Стаття 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Розділ VI

СПІВУЧАСТЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВОПОРУШЕННІ

{Назва розділу VI із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 26. Поняття співучасті

Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.

{Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 27. Види співучасників

1. Співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

2. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене цим Кодексом.

3. Організатором є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування кримінально протиправної діяльності організованої групи або злочинної організації.

4. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.

5. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

6. Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь і засобів учинення кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили такі діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 цього Кодексу.

7. Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення кримінального правопорушення неповідомлення про достовірно відоме підготовлюване або вчинюване кримінальне правопорушення. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення.

{Стаття 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 28. Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією

1. Кримінальне правопорушення визнається таким, що вчинене групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

2. Кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

3. Кримінальне правопорушення визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) кримінальних правопорушень, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

4. Кримінальне правопорушення визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп.

{Стаття 28 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників

1. Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення.

2. Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем.

3. Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки кримінального правопорушення, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.

4. У разі вчинення виконавцем незакінченого кримінального правопорушення інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому кримінальному правопорушенні.

5. Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

{Стаття 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 30. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації

1. Організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі кримінальні правопорушення, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.

2. Інші учасники організованої групи чи злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за кримінальні правопорушення, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у кримінальному правопорушенні кожен із них.

{Текст статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 31. Добровільна відмова співучасників

1. У разі добровільної відмови від вчинення кримінального правопорушення виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 17 цього Кодексу. У цьому випадку інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за готування до того кримінального правопорушення або замах на те кримінальне правопорушення, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.

2. Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення кримінального правопорушення або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про кримінальне правопорушення, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення або неусунення перешкод вчиненню кримінального правопорушення.

3. У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає кримінальній відповідальності за готування до кримінального правопорушення або за замах на кримінальне правопорушення, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

{Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 311. Кримінальна відповідальність військових командирів, інших осіб, які фактично діють як військові командири, та інших начальників

1. Військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий командир, підлягає кримінальній відповідальності за будь-який із злочинів, передбачених статтями 437-439, 442 і 4421 цього Кодексу, що вчинений підлеглою особою, яка перебувала на момент вчинення злочину під його фактичним командуванням і контролем або, залежно від обставин, під його фактичною владою і контролем, внаслідок нездійснення ним належного контролю над такою особою, якщо при цьому військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий командир, знав або, зважаючи на обставини, що склалися на той час, повинен був і міг знати, що зазначена підлегла особа вчинила або мала намір вчинити такий злочин, проте не вжив дій, які повинен був і міг вжити у межах своїх повноважень для запобігання чи припинення вчинення злочину або для повідомлення про такий злочин компетентного органу.

2. Начальник, правовий статус якого не визначений частиною першою цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності за будь-який із злочинів, передбачених статтями 437-439, 442, 4421 цього Кодексу, якщо такий злочин стосувався діяльності, що підпадала під його фактичну відповідальність і контроль, та був вчинений підлеглою особою, яка на момент вчинення злочину перебувала під його фактичною владою і контролем, внаслідок нездійснення таким начальником належного контролю над такою підлеглою особою, якщо при цьому він знав або повинен був знати, або свідомо проігнорував інформацію, що явно вказувала на те, що підлегла особа вчиняла або мала намір вчинити такий злочин, але не вжив заходів, яких повинен був і міг вжити у межах своїх повноважень для запобігання чи припинення вчинення злочину або для повідомлення про такий злочин компетентного органу.

3. Військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий командир, інший начальник у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності згідно з відповідною частиною цієї статті та статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає кримінальну відповідальність за злочин, вчинений підлеглою особою.

Примітка. 1. Для цілей цієї статті під військовим командиром слід розуміти особу, яка на законних підставах уповноважена здійснювати командування та контроль над однією чи більше підлеглими особами, які беруть участь у бойових діях та належать до збройних сил держави.

2. Для цілей цієї статті під іншою особою, яка фактично діє як військовий командир, слід розуміти особу, під владою та контролем якої у зв'язку з веденням бойових дій перебувають одна чи більше підлеглих осіб, які беруть участь у бойових діях та не належать до збройних сил держави.

3. Для цілей цієї статті під начальником слід розуміти особу, не зазначену у пунктах 1 і 2 примітки до цієї статті, яка обіймає посаду чи перебуває у становищі, що надає владні повноваження (владу) та контроль над однією чи більше підлеглими особами.

{Розділ VI доповнено статтею 311 згідно із Законом № 4012-IX від 09.10.2024}

Розділ VII

ПОВТОРНІСТЬ, СУКУПНІСТЬ ТА РЕЦИДИВ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

{Назва розділу VII із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 32. Повторність кримінальних правопорушень

1. Повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

2. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним кримінально протиправним наміром.

3. Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

4. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

{Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 33. Сукупність кримінальних правопорушень

1. Сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються кримінальні правопорушення, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

2. При сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

{Стаття 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 34. Рецидив кримінальних правопорушень

Рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

{Стаття 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Стаття 35. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву кримінальних правопорушень

Повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень враховуються при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.

{Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}