Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення (укр/рос)

Конвенція

про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення

від 13 січня 1993 року

{Конвенцію ратифіковано Законом № 187-XIV від 16.10.1998}

Преамбула

Держави-учасниці цієї Конвенції,

сповнені рішучості діяти з метою досягнення ефективного прогресу у напрямку загального та повного роззброєння під суворим та ефективним міжнародним контролем, включаючи заборону та ліквідацію усіх видів зброї масового знищення,

бажаючи зробити внесок у реалізацію цілей та принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй,

нагадуючи про те, що Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй неодноразово засуджувала всі дії, які суперечать принципам і цілям Протоколу про заборону застосування на війні задушливих, отруйних та інших подібних газів та бактеріологічних засобів, підписаного у Женеві 17 червня 1925 року (Женевський протокол 1925 року),

визнаючи, що ця Конвенція в черговий раз підтверджує принципи та цілі, а також взяті зобов'язання за Женевським протоколом 1925 року і за Конвенцією про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення, підписаною у Вашингтоні, Лондоні та Москві 10 квітня 1972 року,

маючи на увазі мету, закріплену у статті IX Конвенції про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї та про їх знищення,

сповнені рішучості в інтересах всього людства повністю виключити можливість застосування хімічної зброї шляхом здійснення положень цієї Конвенції, доповнюючи таким чином зобов'язання, взяті за Женевським протоколом 1925 року,

визнаючи закріплену у відповідних угодах та принципах міжнародного права заборону використання гербіцидів як засобу ведення війни,

вважаючи, що досягнення в галузі хімії повинні використовуватись виключно на благо людства,

бажаючи заохочувати вільну торгівлю хімікатами, а також міжнародне співробітництво і обмін науково-технічною інформацією у галузі хімічної діяльності в цілях, що не забороняються цією Конвенцією, для прискорення економічного та технічного розвитку усіх держав-учасниць,

впевнені, що повна та ефективна заборона розробки, виробництва, придбання, накопичення, зберігання, передавання і застосування хімічної зброї та її знищення є необхідним кроком на шляху досягнення цих загальних цілей,

погодились про таке:

Стаття I

Загальні зобов'язання

1. Кожна держава-учасниця цієї Конвенції зобов'язується ніколи, ні за яких умов:

a) не розробляти, не виробляти, не придбавати іншим чином, не накопичувати або не зберігати хімічну зброю або не передавати прямо чи непрямо хімічну зброю будь-кому;

b) не застосовувати хімічну зброю;

c) не проводити будь-яких військових підготувань до застосування хімічної зброї;

d) не допомагати, не заохочувати або не спонукати будь-яким чином будь-кого до будь-якої діяльності, яка забороняється державі-учасниці цією Конвенцією.

2. Кожна держава-учасниця зобов'язується знищити хімічну зброю, яка знаходиться у її власності або володінні, або яка розташована у будь-якому місці під її юрисдикцією або контролем, відповідно до положень цієї Конвенції.

3. Кожна держава-учасниця зобов'язується знищити всю хімічну зброю, яка залишена нею на території іншої держави-учасниці, відповідно до положень цієї Конвенції.

4. Кожна держава-учасниця зобов'язується знищити будь-які об'єкти з виробництва хімічної зброї, які знаходяться у її власності чи володінні, або ті, які розташовані у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем, відповідно до положень цієї Конвенції.

5. Кожна держава-учасниця зобов'язується не використовувати хімічні засоби боротьби з заворушеннями як засоби ведення війни.

Стаття II

Визначення та критерії

Для цілей цієї Конвенції:

1. "Хімічна зброя" означає у сукупності чи зокрема таке:

a) токсичні хімікати та їх прекурсори, за винятком тих випадків, коли вони мають призначення для цілей, які не забороняються цією Конвенцією, за умов, що їх види та кількості відповідають таким цілям;

b) боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або заподіяння іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей, зазначених у підпункті a) токсичних хімікатів, які вивільняються у результаті використання таких боєприпасів та пристроїв;

c) будь-яке обладнання, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв'язку із застосуванням боєприпасів та пристроїв, які зазначені в підпункті b).

2. "Токсичний хімікат" означає:

будь-який хімікат, який за рахунок свого хімічного впливу на життєві процеси може призвести до смертельного наслідку, тимчасової недієздатності або заподіяти довготривалу шкоду людині чи тваринам. До них належать усі такі хімікати, незалежно від їх походження чи способу їх виробництва і незалежно від того, чи вироблені вони на об'єктах, у боєприпасах чи десь в іншому місці.

(Для мети здійснення цієї Конвенції токсичні хімікати, які визначені для застосування заходів перевірки, перераховуються у списках, що містяться у Додатку з хімікатів).

3. "Прекурсор" означає:

будь-який хімічний реагент, задіяний у будь-якій стадії виробництва токсичного хімікату, будь-яким чином. Сюди входить будь-який ключовий компонент бінарної чи багатокомпонентної хімічної системи.

(Для мети здійснення цієї Конвенції прекурсори, які виявлені для визначення заходів перевірки, перераховуються у списках, що містяться у Додатку з хімікатів).

4. "Ключовий компонент бінарних чи багатокомпонентних хімічних систем" (який іменується далі як "ключовий компонент") означає:

прекурсор, що має найважливіше значення у визначенні токсичних властивостей кінцевого продукту і який швидко реагує з іншими хімікатами бінарної чи багатокомпонентної системи.

5. "Стара хімічна зброя" означає:

a) хімічну зброю, яка виготовлена до 1925 року; або

b) хімічну зброю, яка виготовлена в період між 1925 та 1946 роками, яка до такої міри, що вже не може використовуватись як хімічна зброя.

6. "Залишена хімічна зброя" означає:

хімічну зброю, включно із старою хімічною зброєю, яка була залишена державою після 1 січня 1925 року на території іншої держави без згоди останньої.

7. "Хімічний засіб боротьби з заворушеннями" означає:

будь-який не включений до списків хімікат, здатний швидко викликати в організмі людини подразнення органів чуття або фізичні розлади, які зникають через короткий відрізок часу після закінчення дії.

8. "Об'єкт з виробництва хімічної зброї":

a) означає будь-яке обладнання, а також будь-яку будівлю, у якій міститься таке обладнання, що було призначене, побудоване або використовувалось у будь-який час з 1 січня 1946 року:

i) як частина стадії виробництва хімікатів ("остання технологічна стадія"), на якій матеріальні потоки містили б при функціонуванні обладнання:

1)

будь-який хімікат, включений до Списку 1 Додатка з хімікатів; або

2)

будь-який інший хімікат, який не знаходить застосування у обсязі, що перевищує 1 тонну на рік на території держави-учасниці чи в будь-якому іншому місці під юрисдикцією або контролем держави-учасниці у цілях, які не забороняються цією Конвенцією, але який може використовуватись для цілей хімічної зброї; або

ii) для спорядження хімічної зброї, включаючи, зокрема, спорядження хімікатів Списку 1 у боєприпаси, пристрої чи ємності для зберігання; спорядження хімікатів у контейнери, які входять до складу бінарних боєприпасів та пристроїв у зборі, чи у хімічні підзаряди, що входять до складу унітарних боєприпасів і пристроїв у зборі, та встановлення цих контейнерів і хімічних підзарядів у відповідні боєприпаси та пристрої;

b) не означає:

i) будь-який об'єкт, у якого виробнича потужність для синтезу хімікатів, що вказані у підпункті a) i), становить менше ніж 1 тонну;

ii) будь-який об'єкт, на якому хімікат, вказаний у підпункті a) i), виробляється чи вироблявся як неминучий побічний продукт діяльності у цілях, які не забороняються цією Конвенцією, за умови, що на такий хімікат припадає не більше ніж 3 проценти усієї продукції і що об'єкт підлягає декларуванню та інспекції відповідно з Додатком з виконання та перевірки (який іменується далі як "Додаток з перевірки"); або

iii) єдиний маломасштабний об'єкт з виробництва хімікатів Списку 1 для цілей, які не забороняються цією Конвенцією, як це зазначено у частині VI Додатка з перевірки.

9. "Цілі, що не забороняються цією Конвенцією", означають:

a) промислові, сільськогосподарські, дослідні, медичні, фармацевтичні або інші мирні цілі;

b) захисні цілі, а саме цілі, безпосередньо пов'язані з захистом від токсичних хімікатів та з захистом від хімічної зброї;

c) воєнні цілі, не пов'язані із застосуванням хімічної зброї, і які не залежать від використання токсичних властивостей хімікатів як засобів ведення війни;

d) правоохоронні цілі, включаючи боротьбу з заворушеннями у країні.

10. "Виробнича потужність" означає:

річний кількісний потенціал для виробництва конкретного хімікату на основі технологічного процесу, що фактично використовується або у випадку, якщо процес ще не використовується, запланований до використання на відповідному об'єкті. Вона вважається рівною номінальній потужності або, якщо така відсутня, - проектній потужності. Номінальна потужність являє собою випуск продукції в умовах, які оптимально розраховані на максимальний обсяг виробництва стосовно до виробничого об'єкта за даними одного або кількох пробних прогонів. Проектна потужність являє собою відповідний випуск продукції за даними теоретичних розрахунків.

11. "Організація" означає Організацію по забороні хімічної зброї, що засновується відповідно до статті VIII цієї Конвенції.

12. Для цілей статті VI:

a) "Виробництво" хімікату означає його утворення шляхом хімічної реакції;

b) "Переробка" хімікату означає фізичний процес, наприклад, формулювання, екстракцію та очищення, під час якого хімікат не перетворюється в інший хімікат;

c) "Витрата" хімікату означає його перетворення в інший хімікат шляхом хімічної реакції.

Стаття III

Декларації

1. Кожна держава-учасниця, не пізніше ніж через 30 днів після того, як ця Конвенція набуде для неї чинності, подає в Організацію такі декларації, в яких вона:

a) стосовно хімічної зброї:

i) заявляє, чи має вона у власності чи володінні будь-яку хімічну зброю, або чи є будь-яка хімічна зброя у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем;

ii) вказує точне місцерозташування, сукупну кількість і докладний інвентарний склад хімічної зброї, яка знаходиться у її власності чи володінні або розташована у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем, відповідно до пунктів 1-3 частини IV A) Додатка з перевірки, за винятком тієї хімічної зброї, яка зазначена у підпункті iii);

iii) повідомляє про будь-яку хімічну зброю на її території, яка знаходиться у власності чи володінні іншої держави та розташована у будь-якому місці під юрисдикцією чи контролем іншої держави, відповідно до пункту 4 частини IV A) Додатка з перевірки;

iv) заявляє про те, чи передавала вона або отримувала прямо чи непрямо будь-яку хімічну зброю з 1 січня 1946 року, та вказує передачу чи отримання такої зброї відповідно до пункту 5 частини IV A) Додатка з перевірки;

v) подає свій загальний план знищення хімічної зброї, яка знаходиться у її власності чи володінні, або розміщена у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем, відповідно до пункту 6 частини IV A) Додатка з перевірки;

b) стосовно старої хімічної зброї та залишеної хімічної зброї:

i) заявляє, чи має вона на своїй території стару хімічну зброю, і надає всю наявну інформацію, відповідно до пункту 3 частини IV B) Додатка з перевірки;

ii) заявляє, чи є на її території залишена хімічна зброя, і надає всю наявну інформацію відповідно до пункту 8) частини IV B) Додатка з перевірки;

iii) заявляє, чи залишала вона хімічну зброю на території інших держав, та надає всю наявну інформацію, відповідно до пункту 10 частини IV B) Додатка з перевірки;

c) стосовно об'єктів з виробництва хімічної зброї:

i) заявляє, має чи мала вона будь-який об'єкт з виробництва хімічної зброї, який знаходиться у її власності чи володінні, або який розташований чи був розташований у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем у будь-який час після 1 січня 1946 року;

ii) вказує будь-який об'єкт з виробництва хімічної зброї, який знаходиться чи знаходився у її власності чи володінні, або який розташований чи був розташований у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем у будь-який час після 1 січня 1946 року відповідно до пункту 1 частини V Додатка з перевірки, за винятком тих об'єктів, які зазначені в підпункті ііі;

iii) повідомляє про будь-який об'єкт з виробництва хімічної зброї на її території, який знаходиться чи знаходився у власності чи володінні іншої держави і який розташований чи був розташований у будь-якому місці під юрисдикцією або контролем іншої держави у будь-який час з 1 січня 1946 року, відповідно до пункту 2 частини V Додатка з перевірки;

iv) заявляє, чи передавала вона або чи отримувала прямо чи непрямо будь-яке обладнання для виробництва хімічної зброї з 1 січня 1946 року, і вказує передачу чи отримання такого обладнання відповідно до пунктів 3-5 частини V Додатку з перевірки;

v) подає свій загальний план знищення будь-якого об'єкта з виробництва хімічної зброї, який знаходиться у її власності чи володінні або який розташований у будь-якому місці під її юрисдикцією або контролем відповідно до пункту 6 частини V Додатка з перевірки;

vi) вказує заходи, що мають бути вжиті для закриття будь-якого об'єкта з виробництва хімічної зброї, який знаходиться у її власності чи володінні або який розташований у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем відповідно до пункту 1 i) частини V Додатка з перевірки;

vii) подає свій загальний план будь-якого тимчасового переобладнання будь-якого об'єкта з виробництва хімічної зброї, який знаходиться у її власності чи володінні або який розташований у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем, в об'єкт для знищення хімічної зброї відповідно до пункту 7 частини V Додатка з перевірки;

d) стосовно інших об'єктів:

вказує точне місцерозташування, характер та загальну сферу діяльності будь-якого об'єкта чи установи, що знаходиться у її власності чи володінні або розташованих у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем і призначених, збудованих або таких, що використовувались з 1 січня 1946 року переважно для розробки хімічної зброї. До такої декларації включаються, серед іншого, лабораторії, полігони та випробувальні майданчики;

e) стосовно хімічних засобів боротьби із заворушеннями:

вказує хімічну назву, структурну формулу та реєстраційний номер за "Кемікл абстрактс сервіс" (КАС), якщо такий присвоєно, кожного хімікату, яким вона володіє для цілей боротьби з заворушеннями. Ця декларація поновлюється не пізніше ніж через 30 днів після набрання чинності будь-якою зміною.

2. Положення цієї статті і відповідні положення частини IV Додатка з перевірки, на розсуд держави-учасниці, не застосовуються до хімічної зброї, що була захоронена на її території до 1 січня 1977 року та залишається захороненою або яка була скинута в море до 1 січня 1985 року.

Стаття IV

Хімічна зброя

1. Положення цієї статті та докладні процедури її здійснення застосовуються до всієї хімічної зброї, яка знаходиться у власності чи володінні держави-учасниці або розташована у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем, за винятком старої хімічної зброї та залишеної хімічної зброї, до якої застосовується частина IV B) Додатка з перевірки.

2. Докладні процедури здійснення цієї статті викладені у Додатку з перевірки.

3. Всі місця, де зберігається чи знищується хімічна зброя, зазначена у пункті 1, підлягають систематичній перевірці шляхом інспекції на місці та нагляду за допомогою приладів, які встановлюються на місці, відповідно до частини IV A) Додатка з перевірки.

4. Кожна держава-учасниця одразу ж після подання декларації відповідно до пункту 1 a) статті III надає доступ до хімічної зброї, зазначеної у пункті 1, з метою систематичної перевірки декларацій шляхом інспекції на місці. Після цього кожна держава-учасниця не вивозить будь-яку таку хімічну зброю, окрім як на об'єкт для знищення хімічної зброї. Вона надає доступ до такої хімічної зброї з метою систематичної перевірки на місці.

5. Кожна держава-учасниця надає доступ до будь-яких об'єктів для знищення хімічної зброї та їх складських ділянок, які знаходяться в її власності чи володінні або які розташовані у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем, з метою систематичної перевірки шляхом інспекції на місці і спостереження за допомогою приладів, встановлених на місці.

6. Кожна держава-учасниця знищує всю хімічну зброю, що зазначена у пункті 1, згідно з Додатком з перевірки та відповідно до узгоджених темпів і послідовністю знищення (які іменуються далі як "порядок знищення"). Таке знищення починається не пізніше ніж через два роки після того, як ця Конвенція набуде для неї чинності, та закінчується не пізніше ніж через десять років після набуття чинності цією Конвенцією. Державі-учасниці не забороняється знищувати таку хімічну зброю більш швидкими темпами.

7. Кожна держава-учасниця:

a) подає докладні плани знищення хімічної зброї, що зазначена у пункті 1, не пізніше ніж за 60 днів до початку кожного річного періоду знищення відповідно до пункту 29 частини IV A) Додатка з перевірки; докладні плани охоплюють всі запаси, які підлягають знищенню під час наступного річного періоду знищення;

b) щорічно надає декларації про виконання своїх планів знищення хімічної зброї, зазначеної у пункті 1, не пізніше ніж через 60 днів після завершення кожного річного періоду знищення; і

c) засвідчує не пізніше ніж через 30 днів після завершення процесу знищення, що вся хімічна зброя, зазначена в пункті 1, знищена.

8. Якщо держава ратифікує цю Конвенцію чи приєднається до неї після завершення десятирічного періоду знищення, зазначеного в пункті 6, то вона знищує хімічну зброю, зазначену в пункті 1, якомога швидше. Порядок знищення та процедури суворої перевірки для такої держави-учасниці визначаються Виконавчою радою.

9. Будь-яка хімічна зброя, виявлена державою-учасницею після початкової декларації хімічної зброї, повідомляється, блокується і знищується відповідно до частини IV A) Додатка з перевірки.

10. Кожна держава-учасниця під час транспортування, відбору проб, зберігання та знищення хімічної зброї приділяє першочергову увагу дотриманню режиму безпеки людей та захисту навколишнього середовища. Кожна держава-учасниця здійснює транспортування, відбір проб, зберігання та знищення хімічної зброї відповідно до своїх національних стандартів щодо безпеки та викидів.

11. Кожна держава-учасниця, на території якої є хімічна зброя, яка знаходиться у власності чи володінні іншої держави чи розташована у будь-якому місці під юрисдикцією чи контролем іншої держави, докладає всіляких зусиль для того, щоб забезпечити усунення цієї хімічної зброї з її території не пізніше ніж через один рік після набуття для неї чинності цією Конвенцією. Якщо вона не буде усунена протягом року, то держава-учасниця може просити Організацію та інші держави-учасниці надати допомогу для знищення цієї хімічної зброї.

12. Кожна держава-учасниця зобов'язується співпрацювати з іншими державами-учасницями, які на двосторонній основі або через Технічний секретаріат запитують інформацію чи допомогу відносно способів і технологій безпечного та ефективного знищення хімічної зброї.

13. У ході здійснення діяльності з перевірки згідно з цією Статтею і частиною IV A) Додатка з перевірки Організація розглядає заходи з метою уникнення непотрібного дублювання двосторонніх чи багатосторонніх угод між державами-учасницями про перевірку зберігання хімічної зброї та її знищення.

З цією метою Виконавча рада вирішує обмежити перевірку заходами, що доповнюють заходи, які вживаються згідно з такою двосторонньою чи багатосторонньою угодою, якщо вона вважає, що:

a) положення з перевірки, що містяться в такій угоді, сумісні з положеннями з перевірки, що містяться у цій статті і частині IV A) Додатка з перевірки;

b) виконання такої угоди дає достатню гарантію дотримання відповідних положень цієї Конвенції; і

c) учасники двосторонньої чи багатосторонньої угоди повністю інформують Організацію про свою діяльність з перевірки.

14. Якщо Виконавча рада приймає рішення згідно з пунктом 13, то Організація має право контролювати здійснення двосторонньої чи багатосторонньої угоди.

15. Ніщо в пунктах 13 і 14 не зачіпає обов'язків держави-учасниці подавати декларації відповідно до статті III, цієї статті і частини IV A) Додатка з перевірки.

16. Кожна держава-учасниця покриває витрати по знищенню хімічної зброї, яку вона зобов'язана знищити. Вона також покриває витрати по перевірці зберігання і знищення цієї хімічної зброї, якщо Виконавча рада не прийме іншого рішення. Якщо Виконавча рада вирішить обмежити засоби перевірки, які приймаються Організацією відповідно до пункту 13, то витрати на додаткову перевірку та контроль з боку Організації покриваються відповідно до шкали внесків Організації Об'єднаних Націй, як це зазначено в пункті 7 статті VIII.

17. Положення цієї статті і відповідні положення частини IV Додатка з перевірки, на розсуд держави-учасниці, не застосовуються до хімічної зброї, що була захоронена на її території до 1 січня 1977 року та залишається захороненою або яка була скинута в море до 1 січня 1985 року.

Стаття V

Об'єкти з виробництва хімічної зброї

1. Положення цієї статті та докладні процедури її здійснення застосовуються до будь-яких та всіх об'єктів з виробництва хімічної зброї, які знаходяться у власності чи володінні держави-учасниці або розташовані у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем.

2. Докладні процедури здійснення цієї статті викладені в Додатку з перевірки.

3. Всі об'єкти з виробництва хімічної зброї, зазначені у пункті 1, підлягають систематичній перевірці шляхом інспекції на місці та нагляду за допомогою приладів, які встановлюються на місці, відповідно до частини V Додатка з перевірки.

4. Кожна держава-учасниця негайно припиняє на об'єктах з виробництва хімічної зброї, зазначених у пункті 1, всю діяльність, за винятком діяльності, яка необхідна для їх закриття.

5. Ніяка держава-учасниця не споруджує ніяких нових об'єктів з виробництва хімічної зброї і не модифікує ніяких існуючих об'єктів з метою виробництва хімічної зброї або з будь-якою іншою метою, що забороняється цією Конвенцією.

6. Кожна держава-учасниця відразу ж після подання декларації відповідно до пункту 1 c) статті III надає доступ до об'єктів з виробництва хімічної зброї, зазначених у пункті 1, з метою систематичної перевірки декларації шляхом інспекції на місці.

7. Кожна держава-учасниця:

a) не пізніше ніж через 90 днів після набуття для неї чинності цією Конвенцією закриває усі об'єкти з виробництва хімічної зброї, зазначені в пункті 1, відповідно до частини V Додатка з перевірки і подає відповідне повідомлення; та

b) надає доступ до об'єктів з виробництва хімічної зброї, зазначених в пункті 1, після їх закриття з метою систематичної перевірки шляхом інспекції на місці і нагляду за допомогою приладів, що встановлюються на місці, для того щоб переконатися в тому, що об'єкт залишається закритим і надалі буде знищений.

8. Кожна держава-учасниця знищує всі об'єкти з виробництва хімічної зброї, зазначені в пункті 1, і відповідні об'єкти та обладнання згідно з Додатком з перевірки і відповідно до узгоджених темпів та послідовності знищення (які іменуються далі як "порядок знищення"). Таке знищення починається не пізніше ніж через один рік після того, як ця Конвенція набуде для неї чинності, і закінчується не пізніше ніж через десять років після набуття чинності цією Конвенцією. Державі-учасниці не забороняється знищувати такі об'єкти більш швидкими темпами.

9. Кожна держава-учасниця:

a) подає докладні плани знищення об'єктів з виробництва хімічної зброї, зазначених у пункті 1, не пізніше ніж за 180 днів до початку знищення кожного об'єкта;

b) щорічно подає декларації про виконання своїх планів знищення всіх об'єктів з виробництва хімічної зброї, зазначених в пункті 1, не пізніше ніж через 90 днів після завершення кожного річного періоду знищення; і

c) засвідчує, не пізніше ніж через 30 днів після завершення процесу знищення, що всі об'єкти з виробництва хімічної зброї, зазначені в пункті 1, знищені.

10. Якщо держава-учасниця ратифікує цю Конвенцію або приєднається до неї після десятирічного періоду знищення, зазначеного в пункті 8, то вона знищує об'єкти з виробництва хімічної зброї, зазначені в пункті 1, якомога швидше. Порядок знищення та процедури суворої перевірки для такої держави-учасниці визначаються Виконавчою радою.

11. Кожна держава-учасниця під час знищення об'єктів з виробництва хімічної зброї приділяє першочергову увагу дотриманню режиму безпеки людей та захисту навколишнього середовища. Кожна держава-учасниця знищує об'єкти з виробництва хімічної зброї відповідно до своїх національних стандартів щодо безпеки та викидів.

12. Об'єкти з виробництва хімічної зброї, зазначені в пункті 1, можуть бути тимчасово переобладнані для знищення хімічної зброї відповідно до пунктів 18-25 частини V Додатка з перевірки. Такий переобладнаний об'єкт має бути знищений, як тільки він перестане використовуватись для знищення хімічної зброї, але в будь-якому разі не пізніше ніж через 10 років після набуття чинності цією Конвенцією.

13. У надзвичайних випадках крайньої потреби держава-учасниця може запросити дозволу на використання об'єкта з виробництва хімічної зброї, зазначеного в пункті 1, в цілях, що не забороняються цією Конвенцією. За рекомендацією Виконавчої ради Конференція держав-учасниць вирішує питання про задоволення чи відхилення прохання та встановлює умови, за яких дається таке схвалення відповідно до розділу D частини V Додатка з перевірки.

14. Конверсія об'єкта з виробництва хімічної зброї здійснюється таким чином, щоб для об'єкта після конверсії можливість зворотного переобладнання в об'єкт з виробництва хімічної зброї була не більше, ніж для будь-якого іншого об'єкта, який використовується в промислових, сільськогосподарських, дослідних, медичних, фармацевтичних або інших мирних цілях, не пов'язаних з хімікатами Списку 1.

15. Всі об'єкти, стосовно яких здійснено конверсію, підлягають систематичній перевірці шляхом інспекції на місці та спостереження за допомогою приладів, які встановлені на місці, відповідно до розділу D частини V Додатка з перевірки.

16. В ході здійснення діяльності з перевірки відповідно до цієї статті і частини V Додатка з перевірки Організація розглядає заходи з метою уникнути непотрібного дублювання двосторонніх та багатосторонніх угод між державами-учасницями про перевірку об'єктів з виробництва хімічної зброї та їх знищення.

З цією метою Виконавча рада вирішує обмежити перевірку заходами, що доповнюють заходи, які вживаються згідно з такою двосторонньою чи багатосторонньою угодою, якщо вона вважатиме, що:

a) положення з перевірки, які містяться в такій угоді, сумісні з положеннями з перевірки, які містяться у цій статті і частині V Додатка з перевірки;

b) здійснення такої угоди дає достатню гарантію додержання відповідних положень цієї Конвенції; та

c) учасники двосторонньої чи багатосторонньої угоди повністю інформують Організацію про свою діяльність з перевірки.

17. Якщо Виконавча рада приймає рішення відповідно до пункту 16, то Організація має право контролювати здійснення двосторонньої чи багатосторонньої угоди.

18. Ніщо в пунктах 16 і 17 не зачіпає зобов'язання держави-учасниці надавати декларації згідно з статтею III, цією статтею і частиною V Додатка з перевірки.

19. Кожна держава-учасниця покриває витрати на знищення об'єктів з виробництва хімічної зброї, які вона зобов'язана знищити. Вона також покриває витрати для перевірки згідно з цією статтею, якщо Виконавча рада не прийме іншого рішення. Якщо Виконавча рада вирішить обмежити прийняті Організацією заходи перевірки згідно з пунктом 16, то витрати на додаткову перевірку та контроль з боку Організації покриваються відповідно до шкали внесків Організації Об'єднаних Націй, як це зазначено у пункті 7 статті VIII.

Стаття VI

Діяльність, яка не забороняється цією Конвенцією

1. Кожна держава-учасниця має право, з врахуванням положень цієї Конвенції, розробляти, виробляти, придбавати іншим чином, зберігати, передавати і використовувати токсичні хімікати та їх прекурсори у цілях, що не забороняються цією Конвенцією.

2. Кожна держава-учасниця вживає необхідних заходів до забезпечення того, щоб токсичні хімікати та їх прекурсори розроблялися, вироблялися, придбавалися іншим чином, зберігалися, передавалися та використовувались в межах її території або в будь-якому іншому місці під її юрисдикцією чи контролем тільки в цілях, що не забороняються цією Конвенцією. З цією метою та для перевірки відповідності діяльності зобов'язанням згідно з цією Конвенцією кожна держава-учасниця підпорядковує токсичні хімікати та їх прекурсори, перелічені у списках 1, 2 і 3 Додатка з хімікатів, об'єкти, пов'язані з такими хімікатами, та інші об'єкти, як це зазначено в Додатку з перевірки, які розташовані на її території або в будь-якому іншому місці під її юрисдикцією чи контролем, заходам перевірки, як це передбачається в Додатку з перевірки.

3. Кожна держава-учасниця поширює на хімікати, перелічені у Списку 1, (надалі - хімікати Списку 1), заборону стосовно виробництва, придбання, зберігання, передачі та використання, як це зазначено в частині VI Додатка з перевірки. Вона підпорядковує хімікати Списку 1 і об'єкти, зазначені в частині VI Додатка з перевірки, систематичній перевірці шляхом інспекції на місці та спостереження за допомогою приладів, що встановлюються на місці, згідно з цією частиною Додатка з перевірки.

4. Кожна держава-учасниця підпорядковує хімікати, перелічені у Списку 2 (надалі - хімікати Списку 2), і об'єкти, зазначені в частині VII Додатка з перевірки, спостереженню за даними та перевірці на місці згідно з цією частиною Додатка з перевірки.

5. Кожна держава-учасниця підпорядковує хімікати, перелічені у Списку 3 (надалі - хімікати Списку 3), і об'єкти, зазначені в частині VIII Додатка з перевірки, спостереженню за даними та перевірці на місці згідно з цією частиною Додатка з перевірки.

6. Кожна держава-учасниця підпорядковує об'єкти, що вказані в частині IX Додатка з перевірки, спостереженню за даними і, врешті, перевірці на місці згідно з цією частиною Додатка з перевірки, якщо Конференція держав-учасниць не ухвалить іншого рішення відповідно до пункту 22 частини IX Додатка з перевірки.

7. Кожна держава-учасниця, не пізніше ніж через 30 днів після того, як ця Конвенція набуде для неї чинності, робить початкову декларацію про відповідні хімікати та об'єкти згідно з Додатком з перевірки.

8. Кожна держава-учасниця робить щорічні декларації стосовно відповідних хімікатів та об'єктів згідно з Додатком з перевірки.

9. З метою перевірки на місці кожна держава-учасниця надає інспекторам доступ до об'єктів згідно з вимогами Додатка з перевірки.

10. У ході здійснення діяльності з перевірки Технічний секретаріат уникає невиправданого втручання в хімічну діяльність держави-учасниці в цілях, що не забороняються цією Конвенцією, і, зокрема, дотримує положень, викладених у Додатку з захисту конфіденційної інформації (далі іменується як "Додаток з конфіденційності").

11. Положення цієї статті виконуються таким чином, щоб уникати створення перешкод для економічного та технічного розвитку держав-учасниць та міжнародного співробітництва в галузі хімічної діяльності в цілях, що не забороняються цією Конвенцією, включаючи міжнародний обмін науково-технічною інформацією, хімікатами та обладнанням для виробництва, переробки або використання хімікатів в цілях, що не забороняються цією Конвенцією.

Стаття VII

Національні заходи щодо здійснення

Загальні зобов'язання

1. Кожна держава-учасниця відповідно до своїх конституційних процедур вживає необхідних заходів для виконання своїх зобов'язань, що випливають з цієї Конвенції. Зокрема, вона:

a) забороняє фізичним та юридичним особам, які знаходяться будь-де на її території або в будь-якому іншому місці під її юрисдикцією, як це визнано міжнародним правом, проводити будь-яку діяльність, що забороняється державі-учасниці цією Конвенцією, в тому числі приймає кримінальне законодавство стосовно такої діяльності;

b) не дозволяє проводити у будь-якому місці під її контролем будь-яку діяльність, що забороняється державі-учасниці цією Конвенцією; і

c) поширює своє кримінальне законодавство, що прийнято згідно з підпунктом a), на будь-яку діяльність, що забороняється державі-учасниці цією Конвенцією, яка проводиться будь-де фізичними особами, які мають її громадянство згідно з міжнародним правом.

2. Кожна держава-учасниця здійснює співробітництво з іншими державами-учасницями та надає у відповідній формі правову допомогу, для того щоб полегшити виконання зобов'язань по пункту 1.

3. Кожна держава-учасниця під час виконання своїх зобов'язань, що випливають з цієї Конвенції, приділяє першочергову увагу дотриманню режиму безпеки людей та захисту навколишнього середовища і, відповідно, здійснює співробітництво з іншими державами-учасницями у цьому напрямку.

Відносини між державою-учасницею та Організацією

4. Для виконання своїх зобов'язань, що випливають з цієї Конвенції, кожна держава-учасниця призначає чи засновує Національний орган, що виступає як національний координаційний центр для ефективного зв'язку з Організацією та іншими державами-учасницями. Кожна держава-учасниця повідомляє Організацію про свій Національний орган під час набуття для неї чинності цією Конвенцією.

5. Кожна держава-учасниця інформує Організацію про законодавчі та адміністративні заходи, які вжиті нею для здійснення цієї Конвенції.

6. Кожна держава-учасниця розглядає як конфіденційні інформацію і дані, які вона отримує від Організації на конфіденційній основі у зв'язку із здійсненням цієї Конвенції, і встановлює особливий режим поводження з такою інформацією і даними. Вона використовує таку інформацію і дані виключно у зв'язку зі своїми правами та обов'язками по цій Конвенції і відповідно до положень, які викладені в Додатку з конфіденційності.

7. Кожна держава-учасниця зобов'язується здійснювати співробітництво з Організацією у виконанні всіх її функцій, і, зокрема, надавати допомогу Технічному секретаріату.

Стаття VIII

Організація

A. Загальні положення

1. Держави-учасниці цієї Конвенції цим засновують Організацію по забороні хімічної зброї для реалізації предмета та мети цієї Конвенції, для забезпечення виконання її положень, в тому числі положення про міжнародну перевірку її дотримання, і для забезпечення форуму для консультацій і співробітництва між державами-учасницями.

2. Членами Організації є всі держави-учасниці цієї Конвенції. Держава-учасниця не може бути позбавлена свого членства в Організації.

3. Місцем розташування штаб-квартири Організації є Гаага, Королівство Нідерландів.

4. Як органи Організації цим засновуються: Конференція держав-учасниць, Виконавча рада та Технічний секретаріат.

5. Організація проводить свою діяльність з перевірки, що передбачена цією Конвенцією, якомога менш інтрузивним шляхом, який сумісний із своєчасним та ефективним досягненням її цілей. Вона запитує лише такі відомості і дані, які потрібні для виконання її обов'язків, що випливають з цієї Конвенції. Вона вживає всіляких запобіжних заходів для захисту конфіденційності інформації про громадянську та військову діяльність і об'єкти, яка стає їй відома під час виконання положень цієї Конвенції, і, зокрема, дотримується положень, які викладені в Додатку з конфіденційності.

6. Під час здійснення своєї діяльності з перевірки Організація розглядає заходи з використання науково-технічних досягнень.

7. Витрати у зв'язку з діяльністю Організації покриваються державами-учасницями відповідно до шкали внесків Організації Об'єднаних Націй, скоригованої з урахуванням різниці у членському складі Організації Об'єднаних Націй та цієї Організації, та з урахуванням положень статей IV і V. Фінансові внески держав-учасниць на Підготовчу комісію відповідним чином відраховуються з їх внесків до регулярного бюджету. Бюджет Організації складається з двох окремих розділів, один з них стосується адміністративних та інших витрат, а інший - витрат з перевірки.

8. Член Організації, який має заборгованість щодо сплати Організації фінансових внесків, позбавляється права голосу в Організації, якщо сума його заборгованості дорівнює або перевищує суму внесків, що належать з нього за два повних попередніх роки. Проте, Конференція держав-учасниць може дозволити такому члену брати участь у голосуванні, якщо вона визнає, що неспроможність своєчасної сплати відбулася через обставини, що не залежали від нього.

B. Конференція держав-учасниць

Склад, процедури та прийняття рішень

9. Конференція держав-учасниць (далі іменується як "Конференція") складається з усіх членів цієї Організації. Кожний член має на Конференції одного представника, якого можуть супроводжувати заступники та радники.

10. Перша сесія Конференції скликається депозитарієм не пізніше ніж через 30 днів після набуття чинності цією Конвенцією.

11. Конференція збирається на чергові сесії, які проводяться щороку, якщо вона не прийме іншого рішення.

12. Спеціальні сесії Конференції скликаються:

a) за рішенням Конференції;

b) на прохання Виконавчої ради;

c) на прохання будь-якого члена, яке підтримує одна третина членів; або

d) відповідно до пункту 22 для розгляду дії цієї Конвенції.

За винятком випадків, зазначених в підпункті d), спеціальна сесія скликається не пізніше ніж через 30 днів після одержання прохання Генеральним директором Технічного секретаріату, якщо у проханні не зазначене інше.

13. Конференція також скликається у формі Конференції з розгляду поправок відповідно до пункту 2 статті XV.

14. Сесії Конференції проводяться за місцем перебування Організації, якщо Конференція не прийме іншого рішення.

15. Конференція приймає свої правила процедури. На початку кожної чергової сесії вона обирає свого Голову та інших необхідних посадових осіб. Вони перебувають на посаді до обрання нового Голови та інших посадових осіб на наступній черговій сесії.

16. Більшість членів Організації утворюють кворум Конференції.

17. Кожний член Організації має на Конференції один голос.

18. Конференція приймає рішення з процедурних питань звичайною більшістю голосів членів, які присутні та беруть участь у голосуванні. Рішення з питань по суті, в міру можливості, повинні прийматися консенсусом. Якщо під час прийняття рішення з якого-небудь питання досягти консенсусу не вдається, то Голова на 24 години відкладає всяке голосування і в цей період докладає всіх зусиль для того, щоб полегшити досягнення консенсусу, та до закінчення цього періоду подає Конференції доповідь. Якщо по закінченні 24 годин досягнення консенсусу неможливе, то Конференція приймає рішення більшістю у дві третини голосів членів, присутніх та які беруть участь у голосуванні, якщо цією Конвенцією не передбачено інше. У разі виникнення розбіжностей відносно того, чи є те або інше питання питанням по суті, це питання вважається питанням по суті, якщо Конференція не прийме іншого рішення більшістю голосів, необхідною для прийняття рішень з питань по суті.

Повноваження та функції

19. Конференція є головним органом Організації. Вона розглядає будь-які питання, теми або проблеми у рамках кола відання цієї Конвенції, в тому числі ті з них, які стосуються повноважень та функцій Виконавчої ради та Технічного секретаріату. Вона може давати рекомендації та приймати рішення щодо будь-яких питань, тем або проблем, які стосуються цієї Конвенції, які ставляться державою-учасницею або доводяться до її відома Виконавчою радою.

20. Конференція здійснює нагляд за виконанням цієї Конвенції та вживає заходів для сприяння реалізації її предмета та мети. Конференція розглядає дотримання цієї Конвенції. Вона також здійснює нагляд за діяльністю Виконавчої ради та Технічного секретаріату та може відповідно до цієї Конвенції встановлювати для будь-якого з цих органів основні принципи у зв'язку із здійсненням ними своїх функцій.

21. Конференція:

a) розглядає та приймає на своїх чергових сесіях доповідь, програму та бюджет Організації, які подаються Виконавчою радою, а також розглядає інші доповіді;

b) приймає рішення відносно шкали фінансових внесків, що підлягають сплаті державами-учасницями відповідно до пункту 7;

c) обирає членів Виконавчої ради;

d) призначає Генерального директора Технічного секретаріату (іменується далі як "Генеральний директор");

e) затверджує правила процедури Виконавчої ради, що подаються останньою;

f) засновує такі допоміжні органи, які вона вважає необхідними для виконання своїх функцій відповідно до цієї Конвенції;

g) сприяє розвитку міжнародного співробітництва в мирних цілях у галузі хімічної діяльності;

h) розглядає науково-технічні досягнення, які могли б вплинути на дію цієї Конвенції, та в цьому зв'язку доручає Генеральному директору заснувати Науково-консультативну раду, щоб дати йому можливість у порядку виконання своїх функцій надавати Конференції, Виконавчій раді або державам-учасницям спеціалізовані консультації у тих галузях науки і техніки, які мають відношення до цієї Конвенції. До складу Науково-консультативної ради входять незалежні експерти, які призначаються у відповідності до процедур, передбачених Конференцією;

i) розглядає та затверджує на своїй першій сесії будь-які проекти угод, положень та основних принципів, що розробляються Підготовчою комісією;

j) засновує на своїй першій сесії добровільний фонд допомоги відповідно до статті X;

k) вживає необхідних заходів для забезпечення дотримання цієї Конвенції та по виправленню і коригуванню будь-якого положення, що суперечить положенням цієї Конвенції, відповідно до статті XII.

22. Конференція не пізніше ніж через один рік після того, як закінчиться п'ятий чи десятий рік після набуття чинності цією Конвенцією, і в такі інші терміни у межах цього періоду часу, які можуть бути узгоджені, збирається на спеціальні сесії для розгляду дії цієї Конвенції. У ході таких розглядів беруться до уваги будь-які відповідні науково-технічні досягнення. Після цього з п'ятирічним інтервалом, якщо не буде прийнято іншого рішення, скликаються подальші сесії Конференції з тією ж метою.

C. Виконавча рада

Склад, процедура та прийняття рішень

23. До складу Виконавчої ради входить 41 член. Кожна держава-учасниця має право, згідно з принципом ротації входити до складу Виконавчої ради. Члени Виконавчої ради обираються Конференцією строком на два роки. Для забезпечення ефективного функціонування цієї Конвенції, причому належна увага особливо приділяється справедливому географічному розподілу, значимості хімічної промисловості, а також політичним інтересам та інтересам безпеки, склад Виконавчої ради формується таким чином:

a) дев'ять держав-учасниць від Африки, що призначаються державами-учасницями, розташованими у цьому регіоні. Підставою для цього призначення є те, що з цих дев'яти держав-учасниць три члени, як правило, є державами-учасницями, які володіють найбільш значною національною хімічною промисловістю у регіоні, що визначається згідно з даними, які повідомляються та публікуються на міжнародному рівні; крім того, регіональна група також погоджується під час призначення цих трьох членів брати до уваги інші регіональні фактори;

b) дев'ять держав-учасниць від Азії, що призначаються державами-учасницями, розташованими у цьому регіоні. Підставою для цього призначення є те, що з цих дев'яти держав-учасниць чотири члени, як правило, є державами-учасницями, які володіють найбільш значною національною хімічною промисловістю у регіоні, що визначається, згідно з даними, які повідомляються та публікуються на міжнародному рівні; крім того, регіональна група також погоджується під час призначення цих чотирьох членів брати до уваги інші регіональні фактори;

c) п'ять держав-учасниць із Східної Європи, що призначаються державами-учасницями, розташованими у цьому регіоні. Підставою для цього призначення є те, що з цих п'яти держав-учасниць один член, як правило, є державою-учасницею, яка володіє найбільш значною національною хімічною промисловістю у регіоні, що визначається, згідно з даними, які повідомляються та публікуються на міжнародному рівні; крім того, регіональна група також погоджується під час призначення цього одного члена брати до уваги інші регіональні фактори;

d) сім держав-учасниць від Латинської Америки та Карибського басейну, що призначаються державами-учасницями, розташованими у цьому регіоні. Підставою для цього призначення є те, що з цих семи держав-учасниць три члени, як правило, є державами-учасницями, що володіють найбільш значною національною хімічною промисловістю у регіоні, що визначається, згідно з даними, які повідомляються та публікуються на міжнародному рівні; крім того, регіональна група також погоджується під час призначення цих трьох членів брати до уваги інші регіональні фактори;

e) десять держав-учасниць з числа західноєвропейських та інших держав, що призначаються державами-учасницями, розташованими у цьому регіоні. Підставою для цього призначення є те, що з цих десяти держав-учасниць п'ять членів, як правило, є державами-учасницями, які володіють найбільш значною національною хімічною промисловістю у регіоні, що визначається згідно з даними, які повідомляються та публікуються на міжнародному рівні; крім того, регіональна група також погоджується під час призначення цих п'яти членів брати до уваги інші регіональні фактори;

f) одна додаткова держава-учасниця, що призначається послідовно державами-учасницями, розташованими у регіонах Азії, Латинської Америки та Карибського басейну. Як основа для цього призначення мається на увазі, що ця держава-учасниця є членом, який ротується від цих регіонів.

24. У ході перших виборів до складу Виконавчої ради 20 членів обираються строком на один рік, причому належна увага приділяється встановленим чисельним пропорціям, як це викладено у пункті 23.

25. Після повного здійснення статей IV та V Конференція може на прохання більшості членів Виконавчої ради переглянути склад Виконавчої ради з урахуванням змін, пов'язаних із зазначеними у пункті 23 принципами, які регулюють її склад.

26. Виконавча рада розробляє свої правила процедури та подає їх на затвердження Конференції.

27. Виконавча рада обирає Голову із числа своїх членів.

28. Виконавча рада збирається на чергові сесії. У період між черговими сесіями вона збирається на засідання так часто, як це може бути потрібно для здійснення її повноважень і функцій.

29. Кожний член Виконавчої ради має один голос. Якщо цією Конвенцією не передбачено інше, то Виконавча рада приймає рішення з питань по суті більшістю у дві третини голосів усіх її членів. Виконавча рада приймає рішення з процедурних питань звичайною більшістю голосів усіх її членів. У разі виникнення розбіжностей стосовно того, чи є те або інше питання питанням по суті, це питання вважається питанням по суті, якщо Виконавча рада не прийме іншого рішення більшістю голосів, необхідних для прийняття рішень з питань по суті.

Повноваження та функції

30. Виконавча рада є виконавчим органом Організації. Вона підзвітна Конференції. Виконавча рада здійснює повноваження та функції, доручені їй відповідно до цієї Конвенції, а також функції, які делегуються їй Конференцією. При цьому вона діє відповідно до рекомендацій, рішень та вказівок Конференції та забезпечує їх належне та неухильне виконання.

31. Виконавча рада сприяє ефективному здійсненню та дотриманню цієї Конвенції. Вона здійснює нагляд за діяльністю Технічного секретаріату, здійснює співробітництво з Національним органом кожної держави-учасниці та сприяє консультаціям і співробітництву між державами-учасницями на їх прохання.

32. Виконавча рада:

a) розглядає та подає Конференції проект програми та бюджету Організації;

b) розглядає та подає Конференції проект доповіді Організації про здійснення цієї Конвенції, доповідь про проведення своєї власної діяльності та такі спеціальні доповіді, які вона вважає необхідними або які може запитувати Конференція;

c) організує сесії Конференції, включаючи підготовку проекту порядку денного.

33. Виконавча рада може просити про скликання спеціальної сесії Конференції.

34. Виконавча рада:

a) з попереднього схвалення Конференції від імені Організації укладає угоди або домовленості з державами та міжнародними організаціями;

b) укладає від імені Організації угоди з державами-учасницями у зв'язку із статтею X та здійснює нагляд за добровільним фондом, зазначеним у статті X;

c) схвалює угоди або домовленості, що стосуються здійснення діяльності з перевірки та розробляються Технічним секретаріатом на основі переговорів з державами-учасницями.

35. Виконавча рада розглядає будь-яку проблему або питання у рамках своєї компетенції, які стосуються положень цієї Конвенції та її виконання, в тому числі стурбованість щодо дотримання та випадки недотримання, і відповідно інформує держави-учасниці та доводить цю проблему чи питання до відома Конференції.

36. При розгляді сумнівів або стурбованості щодо дотримання та випадків недотримання, включаючи, серед іншого, зловживання правами, що передбачаються за цією Конвенцією, Виконавча рада проводить консультації з зацікавленими державами-учасницями та відповідно пропонує державі-учасниці у встановлений строк вжити заходів по виправленню положення. Якщо Виконавча рада вважає за необхідне подальші дії, вона вживає, серед іншого, один або декілька з таких заходів:

a) інформує всі держави-учасниці про цю проблему чи питання;

b) доводить цю проблему чи питання до відома Конференції;

c) подає Конференції рекомендації щодо заходів для виправлення положення та забезпечення дотримання.

В особливо серйозних та екстрених випадках Виконавча рада доводить це питання або проблему, в тому числі відповідну інформацію та висновки, безпосередньо до відома Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй та Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Одночасно вона інформує про цей крок всі держави-учасниці.

D. Технічний Секретаріат

37. Технічний секретаріат допомагає Конференції та Виконавчій раді у здійсненні ними своїх функцій. Технічний секретаріат здійснює заходи перевірки, які передбачені цією Конвенцією. Він виконує інші функції, доручені йому згідно з цією Конвенцією, а також функції, які делегуються йому Конференцією та Виконавчою радою.

38.Технічний секретаріат:

a) готує та подає Виконавчій раді проект програми та бюджету Організації;

b) готує та подає Виконавчій раді проект доповіді Організації про виконання цієї Конвенції та такі інші доповіді, які може запросити Конференція або Виконавча рада;

c) надає адміністративну та технічну підтримку Конференції, Виконавчій раді та допоміжним органам;

d) від імені Організації направляє державам-учасницям та одержує від них повідомлення з питань виконання цієї Конвенції;

e) надає технічну допомогу державам-учасницям та проводить для них технічну оцінку в ході виконання положень цієї Конвенції, включаючи оцінку спискових та позаспискових хімікатів.

39. Технічний секретаріат:

a) розробляє з державами-учасницями угоди або домовленості, що стосуються здійснення діяльності з перевірки, зі схвалення Виконавчої ради;

b) не пізніше ніж через 180 днів після набуття чинності цією Конвенцією координує створення та утримання державами-учасницями постійних запасів для надзвичайної та гуманітарної допомоги відповідно до пунктів 7 b) та c) статті X. Технічний секретаріат може піддавати інспекції предмети, які утримуються, з точки зору їх експлуатаційної надійності. Переліки предметів, що накопичуються, розглядаються та затверджуються Конференцією згідно з вищезгаданим пунктом 21 i);

c) керує добровільним фондом, зазначеним у статті X, компілює декларації держав-учасниць та на відповідне прохання реєструє двосторонні угоди, що укладаються між державами-учасницями або між державою-учасницею та Організацією для цілей статті X.

40. Технічний секретаріат інформує Виконавчу раду про будь-яку проблему, що виникла у зв'язку з виконанням ним своїх функцій, включаючи сумніви, невизначеності або неясності щодо дотримання цієї Конвенції, які стали йому відомі під час здійснення своєї діяльності з перевірки та які він не зміг вирішити або прояснити шляхом консультацій з відповідною державою-учасницею.

41. До складу Технічного секретаріату входять Генеральний директор, який є його керівником і головним адміністративним співробітником, інспектори і такий науковий, технічний та інший персонал, який може бути необхідним.

42. Інспекторат є підрозділом Технічного секретаріату та діє під наглядом Генерального директора.

43. Генеральний директор призначається Конференцією за рекомендацією Виконавчої ради строком на чотири роки, який може продовжуватися не більше ніж ще на один строк.

44. Генеральний директор підзвітний Конференції та Виконавчій раді з питань призначення персоналу та організації і функціонування Технічного секретаріату. При прийнятті на службу та визначенні умов служби слід керуватися, головним чином, необхідністю забезпечити високий рівень працездатності, компетентності та сумлінності. Генеральний директор, інспектори, а також інші співробітники категорії спеціалістів та канцелярського персоналу призначаються тільки з числа громадян держав-учасниць. Необхідну увагу слід приділяти важливості підбору персоналу на можливо більш широкій географічній основі. Набір співробітників здійснюється згідно з принципом забезпечення мінімальної чисельності персоналу, необхідного для належного виконання обов'язків Технічного секретаріату.

45. Генеральний директор відповідає за організацію та функціонування Науково-консультативної ради, зазначеної у пункті 21 h). Генеральний директор в консультації з державами-учасницями призначає членів Науково-консультативної ради, які виступають у своєму особистому статусі. Члени Ради призначаються виходячи з їх компетентності у конкретних наукових галузях, що мають відношення до здійснення цієї Конвенції. Генеральний директор може також, після відповідних консультацій з членами Ради, засновувати тимчасові робочі групи наукових експертів для подання рекомендацій з конкретних питань. У зв'язку з вищезазначеним держави-учасниці можуть подавати Генеральному директору списки експертів.

46. Під час виконання своїх обов'язків Генеральний директор, інспектори та інші співробітники не повинні запитувати або отримувати вказівки від якого б то не було уряду або з будь-якого іншого джерела, стороннього для Організації. Вони повинні утримуватись від будь-яких дій, які могли б відобразитись на їх положенні як міжнародних посадових осіб, які відповідають тільки перед Конференцією та Виконавчою радою.

47. Кожна держава-учасниця виключно поважає міжнародний характер зобов'язань Генерального директора, інспекторів та інших співробітників і не намагається впливати на них під час виконання ними своїх зобов'язань.

E. Привілеї та імунітети

48. На території і в будь-якому іншому місці під юрисдикцією або контролем держави-учасниці Організація має таку правоздатність і користується такими привілеями та імунітетами, які необхідні для здійснення її функцій.

49. Делегати держав-учасниць, а також їх заступники та радники, представники, призначені до Виконавчої ради, а також їх заступники та радники, Генеральний директор та персонал Організації користуються такими привілеями та імунітетами, які необхідні для незалежного здійснення їх функцій у зв'язку з Організацією.

50. Правоздатність, привілеї та імунітети, зазначені у цій статті, визначаються в угодах між Організацією та державами-учасницями, а також в угоді між Організацією та державою, де розташована штаб-квартира Організації. Ці угоди розглядаються та схвалюються Конференцією згідно з пунктом 21 i).

51. Незалежно від пунктів 48 і 49, у ході здійснення діяльності по перевірці Генеральний директор і персонал Технічного секретаріату користуються такими привілеями та імунітетами, які викладені у розділі B частини II Додатка з перевірки.

Стаття IX

Консультації, співробітництво та з'ясування фактів

1. Держави-учасниці проводять консультації та здійснюють співробітництво безпосередньо між собою або через Організацію чи з використанням інших відповідних міжнародних процедур, включаючи процедури у рамках Організації Об'єднаних Націй та у відповідності до її Статуту, з будь-якого питання, яке може бути поставлене у зв'язку з предметом та метою або здійсненням положень цієї Конвенції.

2. Без шкоди для права будь-якої держави-учасниці просити про проведення інспекції за вимогою держави-учасниці всякий раз, коли це можливо, перш за все докладають всіляких зусиль для того, щоб з'ясувати та урегулювати шляхом обміну інформацією та консультацій між собою будь-яке питання, що може викликати сумнів стосовно дотримання цієї Конвенції або викликає стурбованість стосовно пов'язаного з цим питання, яке може вважатися неясним. Держава-учасниця, що одержує від іншої держави-учасниці прохання щодо роз'яснення будь-якого питання, яке, як вважає держава-учасниця, що запитує, викликає такий сумнів або стурбованість, надає державі-учасниці, що запитує, якомога швидше, але в будь-якому випадку не пізніше ніж через 10 днів після надходження прохання, інформацію, достатню для відповіді на висловлений сумнів чи стурбованість, поряд з роз'ясненням, яким чином надана інформація вирішує дане питання. Ніщо в цій Конвенції не зачіпає права будь-яких двох чи більше держав-учасниць на організацію за взаємною згодою інспекцій або застосування будь-яких інших процедур між собою з метою з'ясування та вирішення будь-якого питання, що може викликати сумнів відносно дотримання або викликає стурбованість відносно пов'язаного з цим питання, яке може вважатися неясним. Такі заходи не зачіпають прав та обов'язків будь-якої держави-учасниці відповідно до інших положень цієї Конвенції.

Процедура подання запитів про роз'яснення

3. Держава-учасниця має право просити Виконавчу раду сприяти у проясненні будь-якої ситуації, яка може вважатися неясною або яка викликає стурбованість стосовно можливого недотримання цієї Конвенції іншою державою-учасницею. Виконавча рада надає відповідну інформацію, яка є у її розпорядженні, і яка має відношення до такої стурбованості.

4. Держава-учасниця має право просити Виконавчу раду отримати у іншої держави-учасниці роз'яснення щодо будь-якої ситуації, яка може вважатися неясною або яка викликає стурбованість стосовно можливого недотримання нею цієї Конвенції. У такому випадку застосовується таке:

a) Виконавча рада через Генерального директора направляє запит про роз'яснення відповідній державі-учасниці не пізніше ніж через 24 години після його отримання;

b) держава-учасниця, до якої надійшов запит, надає роз'яснення Виконавчій раді якомога скоріше, але у будь-якому разі не пізніше ніж через 10 днів після отримання запиту;

c) Виконавча рада бере до відома роз'яснення та направляє його державі-учасниці, що подала запит, не пізніше ніж через 24 години після його отримання;

d) якщо держава-учасниця, що подала запит, вважає роз'яснення недостатнім, то вона має право просити Виконавчу раду отримати від держави-учасниці, до якої надають запит, подальші роз'яснення;

e) для отримання подальших пояснень, що запитуються згідно з підпунктом d), Виконавча рада може запропонувати Генеральному директору заснувати групу експертів з Технічного секретаріату, а якщо у Технічному секретаріаті відповідний персонал відсутній, то з інших джерел, для вивчення всієї наявної інформації та даних, які мають відношення до ситуації, яка викликає стурбованість. Група експертів подає Виконавчій раді фактологічну доповідь про свої висновки;

f) якщо держава-учасниця, що подала запит, вважає, що роз'яснення, одержані відповідно до підпунктів d) та e), незадовільні, то вона має право просити про скликання спеціальної сесії Виконавчої ради, у якій мають право брати участь відповідні держави-учасниці, які не є членами Виконавчої ради. На цій спеціальній сесії Виконавча рада розглядає це питання та може рекомендувати будь-який захід, який вона вважає доцільним для врегулювання ситуації.

5. Держава-учасниця також має право просити Виконавчу раду прояснити будь-яку ситуацію, яка вважається неясною або викликає стурбованість стосовно можливого недотримання нею цієї Конвенції. Виконавча рада задовольняє таке прохання шляхом надання відповідної допомоги.

6. Виконавча рада інформує держави-учасниці про будь-який запит про роз'яснення, що передбачається цією статтею.

7. Якщо сумнів або стурбованість держави-учасниці відносно можливого недотримання не розвіяні протягом 60 днів після отримання Виконавчою радою запиту про роз'яснення або якщо вона вважає, що її сумніви заслуговують на негайний розгляд, то вона може, незалежно від свого права запитувати інспекцію за вимогою, просити про скликання спеціальної сесії Конференції відповідно до пункту 12 c) статті VIII. На цій спеціальній сесії Конференція розглядає це питання та може рекомендувати будь-який захід, який вона вважає доцільним для урегулювання ситуації.

Процедури інспекцій за вимогою

8. Кожна держава-учасниця має право просити про проведення інспекцій за вимогою на місці будь-якого об'єкта або пункту на території або у будь-якому іншому місці під юрисдикцією чи контролем будь-якої іншої держави-учасниці виключно з метою з'ясування та урегулювання будь-яких питань, що зачіпають можливе недотримання положень цієї Конвенції, а також домагатися негайного проведення цієї інспекції у будь-якому місці інспекційною групою, яка призначається Генеральним директором, згідно з Додатком з перевірки.

9. Кожна держава-учасниця зобов'язана обмежувати запит на інспекцію рамками цієї Конвенції та подавати у запиті на інспекцію всю відповідну інформацію, на основі якої виникла стурбованість стосовно можливого недотримання цієї Конвенції, як це передбачено у Додатку з перевірки. Кожна держава-учасниця утримується від необгрунтованих запитів на інспекцію, турбуючись про те, щоб уникнути зловживань. Інспекція за вимогою проводиться виключно з метою встановлення фактів, які мають відношення до можливого недотримання.

10. З метою перевірки дотримання положень цієї Конвенції кожна держава-учасниця дозволяє Технічному секретаріату проводити інспекцію на місці за вимогою відповідно до пункту 8.

11. Згідно з запитом щодо інспекції за вимогою на об'єкті або у пункті, відповідно до процедур, передбачених Додатком з перевірки, держава-учасниця, що приймає інспекцію:

a) має право та зобов'язана докладати усіх розумних зусиль з тим, щоб продемонструвати своє дотримання цієї Конвенції і з цією метою надати можливість інспекційній групі виконати свій мандат;

b) зобов'язана надавати доступ у межах місця, що запитується, виключно з метою встановлення фактів, які мають відношення до стурбованості стосовно можливого недотримання; та

c) має право вживати заходів для захисту чутливих установок, а також для запобігання розголошенню конфіденційної інформації та даних, які не мають відношення до цієї Конвенції.

12. По відношенню до спостерігача застосовується таке:

a) держава-учасниця, що подає запит, може за згодою держави-учасниці, що приймає інспекцію, направляти представника, який може бути громадянином або держави-учасниці, що подає запит, або третьої держави-учасниці, для спостереження за проведенням інспекції за вимогою;

b) держава-учасниця, що приймає інспекцію, у такому разі надає доступ спостерігачеві відповідно до Додатка з перевірки;

c) держава-учасниця, що приймає інспекцію, як правило, приймає спостерігача, який пропонується, однак якщо держава-учасниця, що приймає інспекцію, відповідає відмовою, то цей факт фіксується у заключній доповіді.

13. Держава-учасниця, що подає запит, надає запит на інспекцію щодо інспекції за вимогою на місці Виконавчій раді та одночасно Генеральному директору для негайної обробки.

14. Генеральний директор негайно переконується в тому, що запит на інспекцію відповідає вимогам, зазначеним у пункті 4 частини X Додатка з перевірки, та, при необхідності, відповідно допомагає державі-учасниці у поданні запиту на інспекцію. Якщо запит на інспекцію відповідає вимогам, то починається підготовка до інспекції за вимогою.

15. Генеральний директор передає запит на інспекцію державі-учасниці, відносно якої планується інспекція, не пізніше ніж за 12 годин до запланованого прибуття інспекційної групи до пункту в'їзду.

16. Після отримання запиту на інспекцію Виконавча рада бере до відома дії Генерального директора у зв'язку з запитом і розглядає цей випадок протягом усієї процедури інспекції. Однак його обговорення не затримує процес інспекції.

17. Не пізніше ніж через 12 годин після отримання запиту на інспекцію Виконавча рада може більшістю у три чверті голосів усіх її членів прийняти рішення про непроведення інспекції за вимогою, якщо вона вважає, що запит на інспекцію є надуманим, недобросовісним або таким, що явно виходить за рамки цієї Конвенції, як це зазначено у пункті 8. У прийнятті такого рішення не беруть участі ні держава-учасниця, що подає запит, ні держава-учасниця, що приймає інспекцію. Якщо Виконавча рада приймає рішення про непроведення інспекції за вимогою, то підготовка до неї припиняється, ніякі подальші дії за запитом на інспекцію не розпочинаються та заінтересовані держави-учасниці інформуються відповідним чином.

18. Генеральний директор видає мандат на інспекцію для проведення інспекції за вимогою. Мандатом на інспекцію є згаданий у пунктах 8 і 9 запит на інспекцію, який викладений у робочих формулюваннях та відповідає цьому запиту на інспекцію.

19. Інспекція за вимогою проводиться у відповідності з частиною X або, у разі можливого застосування, у відповідності з частиною XI Додатка з перевірки. Інспекційна група керується принципом проведення інспекції за вимогою якомога менш інтрузивним чином, який забезпечує ефективне та своєчасне виконання її місії.

20. Держава-учасниця, що приймає інспекцію, протягом усієї інспекції за вимогою надає допомогу інспекційній групі та полегшує виконання її завдання. Якщо держава-учасниця, що приймає інспекцію, згідно з розділом С частини X Додатка з перевірки, пропонує заходи для демонстрації дотримання цієї Конвенції як альтернативи повному та всеохоплюючому доступу, то вона, шляхом консультацій з інспекційною групою, докладає усіх розумних зусиль для досягнення згоди стосовно процедур встановлення фактів з метою демонстрації свого дотримання.

21. Заключна доповідь включає фактологічні висновки, а також оцінку інспекційної групи щодо ступеня та характеру доступу та співробітництва, що були надані у цілях задовільного проведення інспекції за вимогою. Генеральний директор негайно передає заключну доповідь інспекційної групи державі-учасниці, що подала запит, державі-учасниці, що приймала інспекцію, Виконавчій раді та усім іншим державам-учасницям. Генеральний директор далі негайно передає Виконавчій раді оцінки держави-учасниці, яка подавала запит на інспекцію, та держави-учасниці, яка приймала інспекцію, а також думки інших держав-учасниць, які можуть бути подані Генеральному директору з цією метою, а потім подає їх усім іншим державам-учасницям.

22. Виконавча рада відповідно до своїх повноважень та функцій розглядає заключну доповідь інспекційної групи одразу ж після її отримання і розглядає будь-які стурбованості щодо такого:

a) чи мало місце будь-яке недотримання;

b) чи укладався запит у рамки цієї Конвенції; та

c) чи мало місце зловживання правом запиту по відношенню до інспекції за вимогою.

23. Якщо Виконавча рада відповідно до своїх повноважень і функцій приходить до висновку про те, що можуть стати необхідними подальші дії у зв'язку з пунктом 22, то вона вживає відповідних заходів для виправлення положення та забезпечення дотримання цієї Конвенції, включаючи конкретні рекомендації для Конференції. У разі зловживання Виконавча рада розглядає питання про те, чи повинна держава-учасниця, що подала запит, нести будь-які фінансові наслідки у зв'язку з інспекцією за вимогою.

24. Держава-учасниця, що подає запит, та держава-учасниця, що приймає інспекцію, мають право брати участь у процесі розгляду. Виконавча рада інформує держави-учасниці та наступну сесію Конференції про результат цього процесу.

25. Якщо Виконавча рада надала Конференції конкретні рекомендації, то Конференція розглядає питання про вжиття заходів відповідно до статті XII.

Стаття X

Допомога та захист від хімічної зброї

1. Для цілей цієї статті "допомога" означає координацію та надання державам-учасницям захисту від хімічної зброї, що включає, серед іншого, таке: засоби виявлення та системи сигналізації, захисне обладнання, дегазаційне обладнання та засоби дегазації, медичні антидоти та методи лікування, а також консультування з будь-якого з цих захисних заходів.

2. Ніщо у цій Конвенції не повинно тлумачитися як таке, що перешкоджає праву будь-якої держави-учасниці на дослідження, розробку, виробництво, придбання, передачу або використання засобів захисту від хімічної зброї для цілей, які не забороняються цією Конвенцією.

3. Кожна держава-учасниця зобов'язується полегшувати якомога більш широкий обмін обладнанням, матеріалами та науково-технічною інформацією про засоби захисту від хімічної зброї та має право брати участь у такому обміні.

4. З метою підвищення транспарентності національних програм, що пов'язані з захисними цілями, кожна держава-учасниця щороку подає Технічному секретаріату інформацію про свою програму у відповідності з процедурами, що розглядаються та затверджуються Конференцією згідно з пунктом 21 i) статті VIII.

5. Технічний секретаріат не пізніше ніж через 180 днів після набуття чинності цією Конвенцією створює та веде для використання будь-якою державою-учасницею, що подає запит, банк даних, що містить вільно доступну інформацію про різні засоби захисту від хімічної зброї, а також таку інформацію, що може бути надана державами-учасницями. Технічний секретаріат у рамках ресурсів, які є у нього, та на прохання держави-учасниці також забезпечує державі-учасниці експертні консультації та сприяння у визначенні можливих шляхів здійснення її програм розвитку та удосконалення потенціалу захисту від хімічної зброї.

6. Ніщо у цій Конвенції не повинно тлумачитися як таке, що перешкоджає праву держав-учасниць запитувати та надавати допомогу на двосторонній основі та укладати з іншими державами-учасницями окремі угоди стосовно термінового надання допомоги.

7. Кожна держава-учасниця зобов'язується надавати допомогу через Організацію та з цією метою обрати один або більше з таких заходів:

a) робити внески до добровільного фонду допомоги, який має бути створений Конференцією на її першій сесії;

b) укласти, по можливості не пізніше ніж через 180 днів після набуття для неї чинності цією Конвенцією, угоди з Організацією про надання допомоги за відповідним проханням;

c) заявити не пізніше ніж через 180 днів після набуття для неї чинності цією Конвенцією, яку допомогу вона могла б надати за закликом Організації. Якщо ж згодом держава-учасниця не матиме можливості надати допомогу, передбачену у її декларації, то вона все ж зобов'язана надавати допомогу у відповідності з цим пунктом.

8. Кожна держава-учасниця має право подавати запит та, з урахуванням процедур, викладених у пунктах 9, 10 та 11, отримувати допомогу та захист від застосування або загрози застосування хімічної зброї, якщо вона вважатиме, що:

a) проти неї була застосована хімічна зброя;

b) проти неї були застосовані хімічні засоби боротьби з заворушеннями як засіб ведення війни; або

c) їй загрожують дії або діяльність будь-якої держави, які заборонені державам-учасницям статтею I.

9. Таке прохання, підкріплене відповідною інформацією, подається Генеральному директору, який негайно передає його Виконавчій раді і всім державам-учасницям. Генеральний директор негайно передає прохання державам-учасницям, які зголосились, відповідно до пунктів 7 b) та c), надати надзвичайну допомогу у разі застосування хімічної зброї або застосування хімічних засобів боротьби з заворушеннями як засобу ведення війни або гуманітарну допомогу у разі серйозної загрози застосування хімічної зброї або серйозної загрози застосування хімічних засобів боротьби з заворушеннями як засобу ведення війни відповідній державі-учасниці не пізніше ніж через 12 годин після отримання такого прохання. Генеральний директор не пізніше ніж через 24 години після отримання прохання порушує розслідування з метою закладення основи для подальших дій. Він завершує розслідування протягом 72 годин та направляє доповідь Виконавчій раді. Якщо для завершення розслідування необхідний додатковий час, то в той же строк подається проміжна доповідь. Додатковий час, необхідний для розслідування, не перевищує 72 години. Однак, він може продовжуватись ще на аналогічні періоди. В кінці кожного додаткового періоду Виконавчій раді подаються доповіді. У ході розслідування належним чином і відповідно до прохання та інформації, що супроводжує таке прохання, встановлюються відповідні факти, які мають відношення до прохання, а також визначаються тип та розміри необхідної додаткової допомоги та захисту.

10. Не пізніше ніж через 24 години після отримання доповіді про розслідування Виконавча рада збирається для розгляду ситуації і в наступні 24 години звичайною більшістю голосів приймає рішення про те, чи слід дати Технічному секретаріату вказівку про надання додаткової допомоги. Технічний секретаріат негайно передає усім державам-учасницям та відповідним міжнародним організаціям доповідь про розслідування та рішення, яке прийняте Виконавчою радою. За відповідним рішенням Виконавчої ради Генеральний директор негайно надає допомогу. З цією метою Генеральний директор може співробітничати з державою-учасницею, що подає запит, та іншими державами-учасницями і відповідними міжнародними організаціями. Держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль для надання допомоги.

11. Якщо інформація, що отримана у ході поточного розслідування або з інших надійних джерел, достатньою мірою свідчить про наявність жертв застосування хімічної зброї та про необхідність негайних заходів, то Генеральний директор повідомляє усі держави-учасниці та вживає термінових заходів для надання допомоги з використанням ресурсів, які надаються Конференцією в його розпорядження для таких надзвичайних випадків. Генеральний директор інформує Виконавчу раду про дії, які застосовані згідно з цим пунктом.

Стаття XI

Економічний та технічний розвиток

1. Положення цієї Конвенції виконуються таким чином, щоб уникнути створення перешкод для економічного або технічного розвитку держав-учасниць та для міжнародного співробітнитцва у галузі хімічної діяльності у цілях, які не забороняються цією Конвенцією, включно з міжнародним обміном науково-технічною інформацією, хімікатами та обладнанням для виробництва, переробки та використання хімікатів у цілях, які не забороняються цією Конвенцією.

2. З урахуванням положень цієї Конвенції та без шкоди для принципів та норм, відповідних міжнародному праву, держави-учасниці:

a) мають право, на індивідуальній або колективній основі, проводити дослідження, розробляти, виробляти, придбавати, зберігати, передавати та використовувати хімікати;

b) зобов'язуються сприяти якомога більш повному обміну хімікатами, обладнанням та науково-технічною інформацією у зв'язку з розвитком та використанням хімії у цілях, які не забороняються цією Конвенцією, та мають право брати участь у такому обміні;

c) не зберігають у відношеннях між собою ніяких обмежень, включаючи обмеження у рамках будь-яких міжнародних угод, які є несумісними з взятими зобов'язаннями згідно з положеннями цієї Конвенції, які б обмежували або ускладнювали торгівлю, а також розвиток та розповсюдження науково-технічних знань у галузі хімії у промислових, сільськогосподарських, дослідницьких, медичних, фармацевтичних або інших мирних цілях;

d) не використовують цю Конвенцію як підставу для застосування будь-яких заходів, за винятком заходів, що передбачаються або дозволяються цією Конвенцією, та не використовують ніяку іншу міжнародну угоду для досягнення будь-якої цілі, яка є несумісною з цією Конвенцією;

e) зобов'язуються переглянути свої існуючі національні правила у галузі торгівлі хімікатами, з тим щоб привести їх у відповідність з предметом та метою цієї Конвенції.

Стаття XII

Заходи для виправлення становища та забезпечення дотримання, включаючи санкції

1. Конференція вживає необхідних заходів, які передбачені пунктами 2, 3 і 4, для забезпечення дотримання цієї Конвенції та для виправлення та коригування будь-якої ситуації, що суперечить положенням цієї Конвенції. Під час розгляду заходів згідно з цим пунктом Конференція бере до уваги всю інформацію та рекомендацїі з питань, які подані Виконавчою радою.

2. У тих випадках, коли Виконавча рада пропонує державі-учасниці вжити заходів для виправлення ситуації, пов'язаної з виникненням проблем щодо дотримання нею своїх зобов'язань, та коли держава-учасниця не виконує це прохання у встановлений строк, Конференція може, серед іншого, за рекомендацією Виконавчої ради обмежити або призупинити права та привілеї даної держави-учасниці, які надаються цією Конвенцією до тих пір, поки вона не вживе необхідних заходів для виконання своїх зобов'язань у відповідності до положень цієї Конвенції.

3. У тих випадках, коли за результатом діяльності, що забороняється цією Конвенцією, і зокрема статтею I, може бути заподіяно серйозну шкоду предмету та меті цієї Конвенції, Конференція може рекомендувати державам-учасницям вжити колективних заходів відповідно до міжнародного права.

4. В особливо серйозних випадках Конференція доводить цю проблему, в тому числі відповідну інформацію та висновки, до відома Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй і Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй.

Стаття XIII

Зв'язок з іншими міжнародними угодами

Ніщо у цій Конвенції не повинно тлумачитись як таке, що якимось чином обмежує або применшує зобов'язання, взяті на себе будь-якою державою за Протоколом про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів та бактеріологічних засобів, підписаним у Женеві 17 червня 1925 року, та за Конвенцією про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї та про їх знищення, підписаною у Вашингтоні, Лондоні та Москві 10 квітня 1972 року.

Стаття XIV

Урегулювання спорів

1. Урегулювання спорів, які можуть виникати у зв'язку із застосуванням або тлумаченням цієї Конвенції, провадиться згідно з відповідними положеннями цієї Конвенції та відповідно до положень Статуту Організації Об'єднаних Націй.

2. При виникненні спору між двома або більше державами-учасницями або між однією або більше державами-учасницями та Організацією у зв'язку з тлумаченням або застосуванням цієї Конвенції відповідні учасниці проводять спільні консультації з метою якнайшвидшого урегулювання спору шляхом переговорів або іншими мирними засобами на розсуд учасників, включаючи звернення до відповідних органів цієї Конвенції та, за взаємною згодою, звернення до Міжнародного Суду у відповідності до Статуту Суду. Відповідні держави-учасниці інформують Виконавчу раду про заходи, що вживаються.

3. Виконавча рада може сприяти врегулюванню спору будь-якими засобами, які вона вважатиме за необхідні, в тому числі пропонувати свої добрі послуги, заклик до держав-учасниць спору розпочати процес урегулювання за своїм вибором та рекомендації щодо термінів для будь-якої узгодженої процедури.

4. Конференція розглядає питання, які мають відношення до спорів, що порушені державами-учасницями або доведені Виконавчою радою до її відома. Конференція, якщо вона визнає це за необхідне, утворює або залучає органи до виконання завдань, що пов'язані з урегулюванням цих спорів, відповідно до пункту 21 f) статті VIII.

5. Конференція та Виконавча рада, з дозволу Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, мають право самостійно просити Міжнародний Суд дати консультативний висновок щодо будь-якого правового питання, що виникає у рамках діяльності Організації. З цією метою між Організацією та Організацією Об'єднаних Націй укладається угода у відповідності з пунктом 34 a) статті VIII.

6. Ця стаття не завдає шкоди статті IX або положенням відносно заходів щодо виправлення положення та забезпечення дотримання, включаючи санкції.

Стаття XV

Поправки

1. Будь-яка держава-учасниця може пропонувати поправки до цієї Конвенції. Будь-яка держава-учасниця може також пропонувати зміни, як це зазначено у пункті 4, до додатків цієї Конвенції. Пропозиції про поправки регулюються процедурами, які викладені у пунктах 2 і 3. Пропозиції про зміни, як це зазначено у пункті 4, регулюються процедурами, які викладені у пункті 5.

2. Текст поправки, що пропонується, подається Генеральному директору для передачі всім державам-учасницям та депозитарію. Поправка, що пропонується, розглядається тільки Конференцією з розгляду поправок. Така Конференція з розгляду поправок скликається у тому випадку, коли не пізніше ніж через 30 днів після розповсюдження пропозиції одна третина або більше держав-учасниць повідомлять Генерального директора про те, що вони підтримують подальший розгляд такої пропозиції. Конференція з розгляду поправок проводиться одразу ж після чергової сесії Конференції, якщо держави-учасниці, що запитують, не звернуться з проханням провести таке засідання раніше. Конференція з розгляду поправок ні в якому разі не проводиться менш ніж через 60 днів після розповсюдження поправки, яка пропонується.

3. Поправки набувають чинності для всіх держав-учасниць через 30 днів після передачі на зберігання ратифікаційних грамот або документів про прийняття усіма державами-учасницями, зазначеними нижче у підпункті b):

a) коли вони прийняті Конференцією з розгляду поправок більшістю держав-учасниць за умови, що жодна держава-учасниця не голосувала проти; та

b) ратифіковані або прийняті усіма державами-учасницями, які голосували за їх прийняття на Конференції з розгляду поправок.

4. Для забезпечення життєздатності та ефективності цієї Конвенції, положення додатків можуть зазнавати змін у відповідності з пунктом 5, якщо зміни, що пропонуються, стосуються лише питань адміністративного або технічного характеру. Усі зміни до Додатка з хімікатів вносяться у відповідності з пунктом 5. До Розділів A та C Додатка з конфіденційності, частини X Додатка з перевірки та тих визначень частини I Додатка з перевірки, які стосуються виключно інспекцій за вимогою, зміни відповідно до пункту 5 не вносяться.

5. Зміни, що пропонуються і які згадані у пункті 4, вносяться відповідно з такими процедурами:

a) текст змін, що пропонуються, разом з необхідною інформацією передається Генеральному директору. Будь-якою державою-учасницею та Генеральним директором може надаватися додаткова інформація для оцінки пропозицій. Генеральний директор негайно направляє будь-які такі пропозиції та інформацію усім державам-учасницям, Виконавчій раді та депозитарію;

b) не пізніше ніж через 60 днів після її отримання Генеральний директор оцінює пропозицію, з тим щоб визначити усі її можливі наслідки для положень цієї Конвенції та для її здійснення, та направляє будь-яку таку інформацію усім державам-учасницям та Виконавчій раді;

c) Виконавча рада розглядає пропозицію у світлі всієї наявної у неї інформації, включаючи питання про те, чи відповідає ця пропозиція вимогам пункту 4. Не пізніше ніж через 90 днів після її отримання Виконавча рада направляє повідомлення про свою рекомендацію з належними роз'ясненнями усім державам-учасницям для розгляду. Держави-учасниці підтверджують отримання протягом 10 днів;

d) якщо Виконавча рада рекомендує усім державам-учасницям прийняти пропозицію, то вона вважається схваленою, якщо протягом 90 днів після одержання рекомендації жодна держава-учасниця, не заперечуватиме проти неї. Якщо Виконавча рада рекомендує відхилити пропозицію, то вона вважається відхиленою, якщо протягом 90 днів після отримання рекомендації жодна держава-учасниця не заперечуватиме проти цього відхилення;

e) якщо рекомендація Виконавчої ради не відповідає умовам прийняття, передбаченим у підпункті d), то рішення щодо пропозиції, включаючи питання про те, чи відповідає вона вимогам пункту 4, приймається Конференцією як з питання по суті на її наступній сесії;

f) Генеральний директор повідомляє всім державам-учасницям та депозитарію про будь-яке рішення стосовно цього пункту;

g) зміни, схвалені відповідно до цієї процедури, набувають чинності для усіх держав-учасниць через 180 днів після дати повідомлення Генеральним директором про їх схвалення, якщо Виконавча рада не рекомендує або якщо Конференція не вирішить встановити інший строк.

Стаття XVI

Строк дії та вихід з Конвенції

1. Ця Конвенція є безстроковою.

2. Кожна держава-учасниця з метою здійснення свого національного суверенітету має право вийти з цієї Конвенції, якщо вона вирішить, що надзвичайні події, які стосуються предмета цієї Конвенції, поставили під загрозу найвищі інтереси її країни. Вона за 90 днів повідомляє про такий вихід усі інші держави-учасниці, Виконавчу раду, депозитарія та Раду Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Таке повідомлення включає викладення надзвичайних подій, які вона розглядає як такі, що поставили під загрозу її найвищі інтереси.

3. Вихід держави-учасниці з цієї Конвенції ніяким чином не зачіпає обов'язок держав продовжувати виконання зобов'язань, згідно з будь-якими відповідними нормами міжнародного права, і, зокрема, згідно з Женевським протоколом 1925 року.

Стаття XVII

Статус додатків

Додатки складають невід'ємну частину цієї Конвенції. Будь-яке посилання на цю Конвенцію включає і додатки.

Стаття XVIII

Підписання

Ця Конвенція відкрита до підписання для всіх держав до набуття нею чинності.

Стаття XIX

Ратифікація

Ця Конвенція підлягає ратифікації державами, які підписали її, згідно з їх відповідними конституційними процедурами.

Стаття XX

Приєднання

Будь-яка держава, яка не підписала цю Конвенцію до набуття нею чинності, може приєднатися до неї у будь-який час згодом.

Стаття XXI

Набуття чинності

1. Ця Конвенція набуває чинності через 180 днів після дати передачі на зберігання 65-ї ратифікаційної грамоти, але ні в якому разі не раніше ніж через 2 роки після її відкриття до підписання.

2. Для держав, чиї ратифікаційні грамоти або документи про приєднання здані на зберігання після набуття чинності цією Конвенцією, вона набуває чинності на 30-й день після дати передачі на зберігання їх ратифікаційних грамот або документів про приєднання.

Стаття XXII

Застереження

Статті цієї Конвенції не підлягають застереженням. Додатки цієї Конвенції не підлягають застереженням, які є несумісними з її предметом та метою.

Стаття XXIII

Депозитарій

Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй цим призначається депозитарієм цієї Конвенції, і він, серед іншого:

a) негайно інформує усі держави, які підписали Конвенцію та приєдналися до неї, про дату кожного підписання, дату передачі на зберігання кожної ратифікаційної грамоти або документа про приєднання та дату набуття чинності цією Конвенцією, а також про отримання інших повідомлень;

b) передає належним чином завірені копії цієї Конвенції урядам усіх держав, що підписали Конвенцію та приєдналися до неї; та

c) реєструє цю Конвенцію згідно з статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Стаття XXIV

Автентичні тексти

Ця Конвенція, тексти якої англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами є рівноавтентичними, передається на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО, ми, хто нижче підписав, належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Вчинено у Парижі тринадцятого січня тисяча дев'ятсот дев'яносто третього року.

Додаток з хімікатів

A. Основні принципи для списків хімікатів

Основні принципи для Списку 1

1. При розгляді питання про те, чи повинен токсичний хімікат або прекурсор бути внесений до Списку 1, необхідно враховувати наступні такі критерії:

a) він розроблявся, вироблявся, накопичувався чи використовувався як хімічна зброя, як це визначено у статті II;

b) він створює іншим чином високий ризик для предмета та мети цієї Конвенції тому, що він володіє великим потенціалом для використання у рамках діяльності, яка заборонена цією Конвенцією, за наявності однієї або декількох наступних умов:

i) його хімічна структура тісно пов'язана зі структурою інших токсичних хімікатів, які внесені до Списку 1, і він володіє чи, ймовірно, може володіти порівняльними властивостями;

ii) він володіє такою смертоносною чи інкапаситичною токсичністю, а також такими іншими властивостями, що може бути використовуваний як хімічна зброя;

iii) він може використовуватись як прекурсор на кінцевій одиничній технологічній стадії виробництва токсичного хімікату, який внесений до Списку 1, незалежно від того, чи має місце ця стадія на об'єктах, у боєприпасах, чи де-небудь ще;

c) він мало використовується або не використовується в цілях, які не забороняються цією Конвенцією.

Основні принципи для Списку 2

2. При розгляді питання про те, чи повинен токсичний хімікат, який не внесено до Списку 1, або прекурсор хімікату Списку 1 або хімікат, який внесено до частини A Списку 2, бути включеним у Список 2, необхідно враховувати такі критерії:

a) він створює значний ризик для предмета та мети цієї Конвенції, тому що він володіє такою смертоносною або інкапаситичною токсичністю, а також такими іншими властивостями, що це дозволяє використовувати його як хімічну зброю;

b) він може використовуватись як прекурсор у одній із хімічних реакцій на кінцевій стадії утворення хімікату, який внесено до Списку 1 або до частини A Списку 2;

c) він створює значний ризик для предмета та мети цієї Конвенції внаслідок того, що має важливе значення для виробництва хімікату, який внесено до Списку 1 або частини A Списку 2;

d) він не виробляється у великих комерційних кількостях для цілей, не заборонених цією Конвенцією.

Основні принципи для Списку 3

3. При розгляді питання про те, чи повинен токсичний хімікат або прекурсор, який не внесено в інші списки, бути внесеним до Списку 3, необхідно враховувати такі критерії:

a) він вироблявся, накопичувався або використовувався як хімічна зброя;

b) він створює іншим чином ризик для предмета та мети цієї Конвенції внаслідок того, що володіє такою смертоносною або інакапаситичною токсичністю, а також такими іншими властивостями, що він міг би використовуватись як хімічна зброя;

c) він представляє ризик для предмета та мети цієї Конвенції внаслідок того, що має важливе значення для виробництва одного або декількох хімікатів, які включені до Списку 1 чи до частини В Списку 2;

d) він може вироблятися у великих комерційних кількостях для цілей, які не забороняються цією Конвенцією.

B. Списки хімікатів

Приведені нижче списки включають токсичні хімікати та їх прекурсори. Для мети здійснення цієї Конвенції в цих списках зазначені хімікати для вжиття заходів перевірки згідно з положеннями Додатка з перевірки. Відповідно пункту 1 a) Статті II ці списки не становлять визначення хімічної зброї.

(Кожного разу, коли робиться посилання на групи диалкілових хімікатів, після яких у дужках приводиться перелік алкілованих груп, вважається, що за відсутності прямих вилучень, у відповідному Списку перераховані всі можливі хімікати на основі всіляко можливих комбінацій алкілових груп. До хімікату, який позначений знаком "*" у частині A Списку 2, застосовуються спеціальні пороги для декларування та перевірки, як це визначено у частині VII Додатка з перевірки.)

Список 1

(Реєстраційний номер по КАС)

A. Токсичні хімікати:

1)

О-алкіл (( C10, включаючи циклоалкил) алкіл (Ме, Et, n-Pr або і-Pr) - фторфосфонати,

наприклад,

зарін: О-ізопропилметилфторфосфонат

(107-44-8)

зоман: О-пінаколілметилфторфосфонат

(96-64-0)

2)

О-алкіл (( C10 включаючи циклоакил) -N,N-діалкил (Me, Et, n-Pr або і-Pr) амідоціанфосфати,

наприклад, табун:

О-етил-N,N-диметиламідоціанфосфат

(77-81-6)

3)

О-алкіл (Н або ( C10, включаючи циклоалкил) -S-2-діалкил (Me, Et, n-Pr або і-Pr) - аміноетилалкіл (Me, Et, n-Pr або і-Pr) тіофосфонати і відповідні алкіловані або протоновані солі

наприклад,

VX: O-етил -S-2-діізо- пропіламіноетил-метилтіофосфонат

(50782-69-9)

4)

Сірчисті іприти:

2-хлоретилхлорметилсульфід

(2625-76-5)

іприт: біс (2-хлоретил) сульфід

(505-60-2)

біс (2-хлоретилтіо) метан

(63869-13-6)

сесквііприт: 1,2 - біс (2-хлоретилтіо) етан

(3563-36-8)

1,3 - біс (2-хлоретилтіо) - n - пропан

(63905-10-2)

1,4 - біс (2-хлоретилтіо) - n - бутан

(142868-93-7)

1,5 - біс (2-хлоретилтіо) - n - пентан

(142868-94-8)

біс (2 - хлоретилтиометил) ефір

(63918-90-1)

О-іприт: біс (2-хлоретилтіоетил) ефір

(63918-89-8)

5)

Люїзити

Люїзит 1: 2-хлорвінілдихлорарсин

(541-25-3)

Люїзит 2: біс (2-хлорвініл) хлорарсин

(40334-69-8)

Люїзит 3: три (2-хлорвініл) арсин

(40334-70-1)

6)

Азотисті іприти