Стаття 21. 1: Визначення

Для цілей цієї Глави: ділова особа означає фізичну особу, яка є громадянином Сторони або має право на постійне проживання у Стороні та здійснює інвестиційну діяльність, діяльність щодо торгівлі товарами, надання послуг. тимчасовий в’їзд означає в’їзд ділової особи однієї Сторони на територію іншої Сторони без наміру залишитись на постійне проживання.

1. Ця Глава повинна застосовуватися до заходів, що впливають на тимчасовий в’їзд ділових осіб однієї Сторони на територію іншої Сторони за категоріями, наведеними в Додатку 21-A.

2. Ця Глава не повинна застосовуватися до заходів стосовно фізичних осіб, які прагнуть отримати доступ до ринку праці іншої Сторони, а також не застосовується до заходів щодо громадянства, національності, права на постійне проживання або постійної зайнятості.

3. Ніщо в цій Угоді не повинно заважати Стороні регулювати умови в’їзду фізичних осіб іншої Сторони на її територію або їхнього тимчасового перебування на її території, включно з заходами, що необхідні для захисту недоторканності її кордонів та забезпечення впорядкованого переміщення фізичних осіб через них, за умови, що такі заходи не застосовуються у спосіб, який призводить до скасування або погіршення переваг, що надаються іншій Стороні відповідно до цієї Глави.

1. Кожна Сторона повинна надавати дозвіл на тимчасовий в’їзд діловій особі іншої Сторони, яка має право на в’їзд згідно з її міграційним законодавством, включаючи заходи, що стосуються громадського здоров’я та безпеки, а також національної безпеки, відповідно до цієї Глави.

2. Сторона може відмовити в наданні дозволу на тимчасовий в’їзд або на працевлаштування відповідно до свого національного законодавства діловій особі іншої Сторони, якщо тимчасовий в’їзд такої ділової особи може негативно вплинути на: (a) вирішення будь-якого трудового спору, який триває за призначеним місцем працевлаштування; або (b) працевлаштування будь-якої фізичної особи, яка бере участь у такому спорі.

3. Якщо Сторона відмовляє в наданні дозволу на тимчасовий в’їзд або на працевлаштування відповідно до пункту 2, вона надає письмове повідомлення заявнику про причини відмови.

4. Сторона може вимагати від ділової особи, яка бажає здійснити тимчасовий в’їзд відповідно до цієї Глави, отримання в’їзної візи або висунути еквівалентну вимогу до в’їзду відповідно до її імміграційних заходів. Сам факт того, що Сторона вимагає від ділових осіб іншої Сторони отримання візи або висуває еквівалентну вимогу до в’їзду, не вважається анулюванням чи погіршенням переваг, що надаються іншій Стороні відповідно до цієї Глави.

5. Сам факт того, що Сторона надає дозвіл на тимчасовий в’їзд ділової особи іншої Сторони відповідно до цієї Глави, не звільняє таку ділову особу від виконання будь-яких застосовних ліцензійних або інших вимог, включно з дотриманням обов’язкових кодексів поведінки щодо ведення професійної діяльності чи іншого залучення до підприємницької діяльності.

1. Після отримання повної заявки на отримання дозволу на працевлаштування кожна Сторона повинна якнайшвидше надати своє рішення заявнику. У випадку схвалення, у рішенні має бути вказаний термін перебування та інші умови.

2. На прохання заявника Сторона, яка отримала повну заявку на отримання дозволу на працевлаштування, повинна докладати зусиль з метою негайного надання інформації щодо статусу заявки.

3. Кожна Сторона повинна докласти зусилля для прийняття та обробки заявок в електронному форматі.

4. Кожна Сторона повинна обмежити свої відповідні збори за розгляд заяв на отримання дозволу на тимчасовий в’їзд ділової особи орієнтовною вартістю наданих послуг.

5. Ця Глава не обмежує прав ділової особи подати заяву на отримання дозволу на тимчасовий в’їзд за допомогою інших механізмів, передбачених національним законодавством Сторони, що стосуються в’їзду іноземців.

1. Відповідно до Статті 15.2 (Публікація), кожна Сторона повинна не пізніше ніж через шість місяців після дати набрання чинності цією Угодою: (a) оприлюднити онлайн в електронному форматі пояснювальні матеріали щодо своїх заходів, що стосуються цієї Глави. (b) встановити або підтримати належні механізми для надання відповідей на запити зацікавлених осіб щодо заходів, пов’язаних із тимчасовим в’їздом, які охоплюються цією Главою.

2. Якщо Сторона збирає та зберігає дані, що стосуються тимчасового в'їзду за категоріями ділових осіб відповідно до цієї Глави, Сторона повинна надати ці дані іншій Стороні на її запит відповідно до свого законодавства, що стосується конфіденційності та захисту даних.

1. Сторони призначають такі Контактні особи: (a) для Канади: Директор Відділ політики щодо тимчасових резидентів і програм Відділення з соціальних питань та питань тимчасової міграції Міністерство імміграції та громадянства Канади (b) для України: Директор Департамент праці та зайнятості (або правонаступник) Міністерство економіки України Директор Юридичний департамент (або правонаступник) Державний центр зайнятості

2. Контактні особи повинні збиратись за потреби для обміну інформацією, як описано в Статті 21.5, і розгляду питань, що стосуються цієї Глави, наприклад з метою: (a) впровадження та застосування положень цієї Глави; (b) розробки та прийняття загальних критеріїв та тлумачень щодо впровадження цієї Глави; і (c) розробки заходів щодо подальшого сприяння тимчасовому в’їзду ділових осіб на взаємній основі; і (d) пропонування змін до цієї Глави; та (e) розгляду будь-яких інших питань, що виникають відповідно до цієї Глави.

1. Сторона не може вдаватися до вирішення спору відповідно до з Глави 28 (Вирішення спорів) щодо відмови в наданні тимчасового в’їзду діловим особам відповідно до цієї Глави, тільки якщо: (a) справа підпадає під певну категорію, щодо якої існує стала практика; (b) ділова особа, якій було відмовлено у тимчасовому в’їзді, вичерпала відповідні засоби адміністративного захисту; та (c) контактні пункти були не здатні вирішити проблему.

2. Засоби правового захисту, зазначені в підпункті (1) (b), повинні вважатись вичерпаними у випадку, якщо компетентний орган не виніс остаточне рішення у справі протягом одного року з моменту порушення адміністративного провадження, і не прийняв рішення, не пов’язане із затримкою, спричиненою діловою особою.

1. Ця Угода не повинна накладати на Сторону зобов’язань щодо її імміграційних заходів, за винятком випадків, спеціально передбачених у цій Главі або Главі 15 (Прозорість, протидія корупції та відповідальна ділова поведінка).

2. Ніщо в цій Главі не повинно тлумачитися як накладення обов’язків або зобов’язань щодо інших Глав цієї Угоди.

1. Протягом 5 років після набрання чинності цією Угодою Сторони повинні розглянути можливість перегляду своїх відповідних зобов’язань згідно з Додатком 21-A до цієї Глави. ДОДАТОК 21-A ТИМЧАСОВИЙ В’ЇЗД ДІЛОВИХ ОСІБ Визначення внутрішньокорпоративний цесіонарій означає ділову особу, найняту підприємством, яка прагне надавати послуги цьому підприємству або його дочірньому чи пов’язаному підприємству в якості керівника, менеджера або спеціаліста; керівник означає особу, яка в межах підприємства: (a) головним чином керує підприємством, його департаментом або підрозділом; (b) встановлює цілі та політику підприємства, департаменту або підрозділу підприємства; та (c) має широкі повноваження у прийнятті рішень і отримує лише загальні вказівки від керівників вищого рівня, ради директорів або акціонерів підприємства. менеджер означає особу в межах підприємства, яка: (a) головним чином керує підприємством, його департаментом або підрозділом; (b) наглядає та контролює роботу інших працівників, які здійснюють наглядову, професійну або керівну функцію; (c) має повноваження наймати та звільняти працівників або приймати інші кадрові рішення (наприклад, просувати по службі або надавати дозвіл на відпустку); та (d) здійснює дискреційні повноваження щодо поточної діяльності підприємства. спеціаліст означає особу на підприємстві, яка володіє спеціальними знаннями про продукцію або послуги підприємства та їх застосування на міжнародних ринках, знаннями процесів і процедур підприємства, а також має високий рівень знань, отриманих завдяки значному та актуальному досвіду роботи з організацією; професія означає: щодо Канади - професію, перераховану в Національному класифікаторі професій (НКП), а щодо України - професію, перераховану в Національному класифікаторі України "Класифікатор професій". - 1 фахівець означає особу, яка прагне працювати за професіями, викладеними в Доповненні 21-2, і має: (a) освіту, вищу за повну загальну середню, яка передбачає принаймні три роки навчання у визнаному аб орі України "Класифікатор професій". - 1 фахівець означає особу, яка прагне працювати за професіями, викладеними в Доповненні 21-2, і має: (a) освіту, вищу за повну загальну середню, яка передбачає принаймні три роки навчання у визнаному або прийнятому Стороною, що надає дозвіл на в’їзд, навчальному закладі, а також відповідає будь-яким іншим вимогам для в’їзду та роботи за професією; та (b) два роки оплачуваного досвіду роботи у відповідній сфері діяльності за контрактом. При визначенні того, чи відповідає фахівець критеріям і кваліфікаційним вимогам, описаним у наведених вище визначеннях, Сторона може взяти до уваги, чи заробітна плата, що виплачується роботодавцем, є співставною з заробітною платою інших осіб подібного рівня кваліфікації. ___________ 1 Національний класифікатор України "Класифікатор професій" створено відповідно до методологічних засад ISCO-88 (ISCO 88: Міжнародна стандартна класифікація професій/Міжнародна організація праці, Женева. Частина A: Відвідувачі у справах бізнесу

1. Кожна Сторона повинна надавати дозвіл на тимчасовий в’їзд на строк до 180 днів протягом 12-місячного періоду з можливістю продовження діловій особі, яка бажає зайнятися господарською діяльністю, зазначеною в Доповненні 21-1, не вимагаючи від такої ділової особи дозволу на працевлаштування, за умови, що така ділова особа в іншому дотримується імміграційних заходів, застосованих до тимчасового в’їзду, і після пред’явлення доказів того, що запропонована господарська діяльність, зазначена в Доповненні 21-1, відповідає критеріям міжнародної, а ділова особа не прагне вийти на місцевий ринок праці.

2. Кожна Сторона повинна передбачити, що ділова особа може задовольнити вимоги пункту 1 і продемонструвати, що: (a) основне джерело винагороди за запропоновану господарську діяльність знаходиться за межами території Сторони, яка надає дозвіл на тимчасовий в'їзд; і (b) основне місце діяльності ділової особи та фактичне місце отримання прибутку, принаймні переважно, залишаються за межами тери новану господарську діяльність знаходиться за межами території Сторони, яка надає дозвіл на тимчасовий в'їзд; і (b) основне місце діяльності ділової особи та фактичне місце отримання прибутку, принаймні переважно, залишаються за межами території цієї Сторони.

3. Сторона, як правило, повинна прийняти усну заяву щодо основного місця діяльності та фактичного місця отримання прибутку. Якщо Сторона вимагає додаткових доказів, вона, як правило, розглядає лист від роботодавця, який підтверджує ці питання, як достатній доказ.

4. Сторона не повинна: (a) вимагати попередніх процедур погодження, перевірки ринку праці чи інших процедур із подібним впливом як умову для тимчасового в’їзду згідно з пунктом 1; або (b) накладати та підтримувати будь-які кількісні обмеження, пов’язані з тимчасовим в’їздом і видачею дозволу на роботу відповідно до пунктів 1 або 2. Частина B: Інвестори

1. Кожна Сторона повинна надати дозвіл на тимчасовий в’їзд та, за запитом, на працевлаштування на період до одного року особі, яка прагне заснувати, розвинути або керувати інвестицією в рамках наглядової, виконавчої посади або посади, що вимагає володіння спеціальними навичками, за умови, що така особа в іншому дотримується імміграційних заходів, застосованих до тимчасового в’їзду, а також що така особа або підприємство такої особи здійснило або перебуває в процесі здійснення значного капіталовкладення на території Сторони, яка надає дозвіл на тимчасовий в’їзд.

2. За умови, що подружжя ділової особи, допущеної відповідно до пункту 1 цієї Частини В, дотримується імміграційних заходів, застосованих до тимчасового в’їзду, кожна Сторона повинна надати дозвіл на тимчасовий в’їзд і, за запитом, на працевлаштування цьому подружжю. Якщо потрібен дозвіл на працевлаштування, він може бути наданий або під час надання подружжю дозволу на тимчасовий в’їзд, або після того, як подружжя в’їде на територію цієї Сторони. Тривалість тимчасового в’їзду подружжя збігається з тривалістю тимчасово в’їзду ділової особи, яку подружж е бути наданий або під час надання подружжю дозволу на тимчасовий в’їзд, або після того, як подружжя в’їде на територію цієї Сторони. Тривалість тимчасового в’їзду подружжя збігається з тривалістю тимчасово в’їзду ділової особи, яку подружжя супроводжує.

3. Сторона не повинна: (a) вимагати здійснення скринінгу ринку праці або інших процедур із подібним впливом як умови для тимчасового в’їзду та видачі дозволу на працевлаштування відповідно до пунктів 1 або 2; або (b) накладати та підтримувати будь-які кількісні обмеження, пов’язані з тимчасовим в’їздом і видачею дозволу на працевлаштування відповідно до пунктів 1 або 2. Частина C: Внутрішньокорпоративні цесіонарії

1. Кожна Сторона повинна надати дозвіл на тимчасовий в’їзд і дозвіл на працевлаштування на період до трьох років з можливістю продовження, відрядженим в межах корпорації співробітникам, за умови, що такі особи дотримуються імміграційних заходів, застосованих до тимчасового в’їзду. Сторона також може вимагати, щоб відряджений в межах корпорації співробітник безперервно працював на підприємстві протягом одного року упродовж трирічного періоду, що безпосередньо передує даті подання заяви про надання дозволу на тимчасовий в’їзд.

2. За умови, що подружжя особи, допущеної відповідно до пункту 1 цієї Частини C, дотримується імміграційних заходів, застосованих до тимчасового в’їзду, кожна Сторона повинна надати цьому подружжю дозвіл на тимчасовий в’їзд і, за запитом, на працевлаштування. Якщо потрібен дозвіл на працевлаштування, він може бути наданий або під час надання подружжю дозволу на тимчасовий в’їзд, або після того, як подружжя в’їде на територію цієї Сторони. Тривалість тимчасового в’їзду подружжя збігається з тривалістю тимчасово в’їзду особи, яку подружжя супроводжує.

3. Сторона не повинна: (a) вимагати здійснення скринінгу ринку праці або інших процедур із подібним впливом як умову для тимчасового в’їзду та видачі дозволу на працевлаштування відповідно до пунктів 1 або 2; або (b) накладати та підтримувати б торона не повинна: (a) вимагати здійснення скринінгу ринку праці або інших процедур із подібним впливом як умову для тимчасового в’їзду та видачі дозволу на працевлаштування відповідно до пунктів 1 або 2; або (b) накладати та підтримувати будь-які кількісні обмеження, пов’язані з тимчасовим в’їздом і видачею дозволу на працевлаштування відповідно до пунктів 1 або 2. Частина D: Фахівці

1. Кожна Сторона повинна надати дозвіл на тимчасовий в’їзд і дозвіл на працевлаштування на період до 1 року - 2 , з можливістю продовження, фахівцю, який дотримується імміграційних заходів, що застосовуються до тимчасового в’їзду, і після пред’явлення документів, які підтверджують, що цей фахівець прагне в’їхати на територію іншої Сторони для надання послуг, договір щодо яких був укладений до моменту в’їзду, в галузі, у якій фахівець має належну кваліфікацію.

2. За умови, що подружжя фахівця, допущеного відповідно до пункту 1 цієї Частини D, дотримується імміграційних заходів, застосованих до тимчасового в’їзду, кожна Сторона повинна надати цьому подружжю дозвіл на тимчасовий в’їзд і, за запитом, дозвіл на працевлаштування. Якщо потрібен дозвіл на працевлаштування, він може бути наданий або під час надання подружжю дозволу на тимчасовий в’їзд, або після того, як подружжя в’їде на територію цієї Сторони. Тривалість тимчасового в’їзду подружжя збігається з тривалістю тимчасово в’їзду фахівця, якого подружжя супроводжує.

3. Сторона не повинна: (a) вимагати скринінгу ринку праці або інших процедур із подібним впливом як умову для тимчасового в’їзду та видачі дозволу на працевлаштування відповідно до пунктів 1 або 2; або (b) накладати та не підтримувати будь-які кількісні обмеження, пов’язані з тимчасовим в’їздом і видачею дозволу на працевлаштування відповідно до пунктів 1 або 2. __________ - 2 Для усунення сумнівів, Сторона може видавати дозвіл на працевлаштування для фахівця на строк довше одного року. ДОПОВНЕННЯ 21-1 Діяльність відвідувачів у справах бізнесу Зустрічі та консультації Особи, но до пунктів 1 або 2. __________ - 2 Для усунення сумнівів, Сторона може видавати дозвіл на працевлаштування для фахівця на строк довше одного року. ДОПОВНЕННЯ 21-1 Діяльність відвідувачів у справах бізнесу Зустрічі та консультації Особи, які відвідують зустрічі, семінари чи конференції; або беруть участь у консультаціях з бізнес-партнерами. Дослідження та проектування Технічні, наукові або статистичні дослідники, які проводять незалежні дослідження або дослідження для підприємства, розташованого на території іншої Сторони. Зростання, виробництво та виготовлення Персонал із управління закупівлями та виробництвом, який здійснює комерційні операції в інтересах підприємства, розташованого на території іншої Сторони. Маркетинг Дослідники або аналітики ринку, які проводять аналіз або дослідження або незалежно або для підприємства, розташованого на території іншої Сторони. Персонал, що займається виставками та рекламою, або який відвідує події в сфері торгівлі. Продажі Торгові представники або агенти, які приймають замовлення або ведуть переговори про договори на товари чи послуги для підприємства, розташованого на території іншої Сторони, але не постачають товари чи не надають послуги. Покупці, що здійснюють закупівлі для підприємства, розташованого на території іншої Сторони. Дистрибуція Транспортні оператори, що перевозять вантажі чи пасажирів на територію Сторони з території іншої Сторони або завантажують і перевозять вантажі чи пасажирів з території Сторони без розвантаження на цій території на територію іншої Сторони. Митні брокери, що надають консультаційні послуги щодо спрощення імпорту або експорту товарів. Обслуговування в рамках договору щодо післяпродажного або післяорендного обслуговування Монтажники, персонал з ремонту або технічного обслуговування або керівники, які володіють спеціальними знаннями, необхідними для виконання договірних зобов’язань продавця, які надають послуги або навчають працівників надавати послуги згідно з гарантійним або іншим контрактом н хнічного обслуговування або керівники, які володіють спеціальними знаннями, необхідними для виконання договірних зобов’язань продавця, які надають послуги або навчають працівників надавати послуги згідно з гарантійним або іншим контрактом на обслуговування, пов’язаним із продажем чи орендою комерційного чи промислового обладнання чи машин, включаючи комп’ютерне програмне забезпечення, придбане або взяте в оренду у підприємства, розташованого за межами території Сторони, на територію якої запитується тимчасовий в’їзд, протягом терміну дії гарантії або угоди про обслуговування. Загальні послуги Особи, які займаються неоплачуваною господарською діяльністю, пов’язаною з професією, зазначеною в Доповненні 21-2. Керівний або наглядовий персонал, який бере участь у комерційних операціях для підприємства, розташованого на території іншої Сторони. Персонал фінансових служб, включаючи страховиків, банкірів або інвестиційних брокерів, який займається комерційними операціями для підприємства, розташованого на території іншої Сторони. Туристичний персонал, включаючи екскурсійних та туристичних агентств, гідів чи туроператорів, які відвідують або беруть участь у з’їздах або проводять тур, який розпочався на території іншої Сторони. Перекладачі, які надають послуги як працівники підприємства, розташованого на території іншої Сторони. ДОПОВНЕННЯ 21-2 Фахівці Ця Глава охоплює наступні професії: усі професії, щодо зобов’язань Канади перед Україною, перелічені в NOC TEER 0 та NOC TEER 1, та щодо зобов’язань України перед Канадою - в Розділі 1 (підрозділах 12, 13, 14), Розділі 2 та Розділі 3 Національного класифікатора України "Класифікатор професій", за винятком: усіх професій у сфері охорони здоров’я, освіти, соціальних послуг та суміжних професій; усіх фахових професій, пов’язаних з культурними індустріями; директорів програм та послуг у сфері дозвілля, спорту та фітнесу; менеджерів в телекомунікаційних компаніях; менеджерів у сфері поштової та кур’єрської діяльності; суддів, адвокатів х фахових професій, пов’язаних з культурними індустріями; директорів програм та послуг у сфері дозвілля, спорту та фітнесу; менеджерів в телекомунікаційних компаніях; менеджерів у сфері поштової та кур’єрської діяльності; суддів, адвокатів та нотаріусів, за винятком іноземних юридичних консультантів.