Про затвердження Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

НАКАЗ

13.07.2005 N 119

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2005 р. за N 1084/11364

{ Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства економіки N 17953 ( z2167-23 ) від 27.11.2023 }

Про затвердження Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості

{ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 257 ( z1276-07 ) від 07.11.2007 }

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ), НАКАЗУЮ: { Преамбула із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 257 ( z1276-07 ) від 07.11.2007 }

1. Затвердити Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості (далі - Правила), що додаються.

2. Управлінню організації державного нагляду в АПК, машинобудуванні, на транспорті та у зв'язку Держнаглядохоронпраці України (Маціяшко В.А.) подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України Правила.

3. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України та інспекцій вжити заходів щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, забезпечити систематичний контроль за дотриманням їх вимог.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Калиновській І.Г.) включити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.

5. Державному підприємству "Головний навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці України" (Баженов О.К.) забезпечити:

- видання і розповсюдження Правил ;

- вивчення Правил посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, організацій та лісогосподарських підприємств під час їх чергового навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

6. Відділу документального забезпечення та контролю (Дєньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.

7. Головному редактору журналу "Технополіс" (Спірін В.Ф.) опублікувати наказ в черговому номері журналу.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Семка О.П.

Голова Комітету С.Сторчак

ПОГОДЖЕНО:

Заступник Міністра праці та соціальної політики України В.Тьоткін

В.о. директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України О.О.Постоюк

Заступник Голови Державного комітету ядерного регулювання України С.Г.Божко

Заступник Міністра промислової політики України С.Г.Грищенко

Директор Національного науково-дослідного інституту охорони праці М.О.Лисюк

Голова Центрального комітету профспілки працівників лісового господарства України С.Й.Кривов'язий

Заступник Міністра охорони здоров'я України С.П.Бережнов

Заступник Голови Держкомлісгоспу України М.М.Ведмідь

Заступник Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи М.О.Горбенко ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держнаглядохоронпраці України 13.07.2005 N 119

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2005 р. N 1084/11364

ПРАВИЛА охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості

{ У тексті Правил слова та цифри "Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.08.2002 N 409 (далі - ДНАОП 0.00-1.03-02)" замінено словами та цифрами "Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132 ( z0784-07 ), зареєстровані в Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07); слова та цифри у дужках "(далі - НПАОП 0.00-4.36-05)" замінено словами та цифрами у дужках "(далі - НПАОП 0.00-4.12-05)"; слова та цифри у дужках "(далі - НАПБ Б. 01.002-2004)" замінено словами та цифрами у дужках "(далі - НАПБ А. 01.002-2004) згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 257 ( z1276-07 ) від 07.11.2007 }

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Галузь застосування

Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості (далі - Правила) установлюють вимоги з охорони праці, що поширюються на суб'єкти господарювання, які здійснюють науково-дослідну діяльність, виконують лісовпорядкувальні та вишукувальні роботи, створюють лісові насадження та доглядають за ними, здійснюють захист лісів від шкідників, хвороб та пожеж, ведуть будівництво і експлуатацію лісових доріг, лісосічні, лісотранспортні та лісоскладські роботи, заготівлю живиці та пневого осмолу, лісопиляння та інше первинне перероблення заготовленої деревини, роботи в малій лісохімії.

Правила є обов'язковими для виконання роботодавцями та працівниками, а також тимчасово залученими до праці аспірантами, стажерами, студентами і учнями навчальних закладів, які проходять виробничу практику на підприємствах та в організаціях, а також осіб, що підвищують кваліфікацію.

На основі Правил та інших нормативно-правових актів з охорони праці з урахуванням специфіки природно-виробничих умов функціонування підприємства (установи, організації) роботодавець зобов'язаний вчасно розробляти і затверджувати інструкції з охорони праці для професій та видів робіт, інші необхідні нормативні акти і документи відповідно до вимог, установлених законодавством.

1.2. Терміни та визначення

Болотні вікна - незначні за розмірами ділянки болота, часто менші 1 м.кв., на яких болотна "сплавина" не накриває воду та/чи грузький мул. Як правило, вкриті яскравою рослинністю, яку неважко відрізнити від оточуючого її трав'яного покриву.

Болотна "сплавина" - шар торфу, трави, моху, а іноді й кущів та невеликих деревець, що утворюється після заростання стоячих водойм, озер, ставків, стариць та вигинів рік. На неосушених болотах вона часто настільки тонка, що не витримує маси людини. Розпізнається за її коливанням під ногами.

Вертикаль схилу - напрямок вздовж схилу, перпендикулярний його горизонталі.

Верхній лісосклад - лісопромисловий склад, розташований біля лісовозної дороги (автомобільної, залізничної вузької колії) чи водного об'єкта і призначений для тимчасового зберігання деревної сировини, її навантажування на транспортні засоби для подальшого вивезення на нижні лісопромислові склади або пункти споживання, проміжні лісосклади, а при необхідності - і її оброблення (очищення дерев від гілок і сучків, повного чи часткового розкряжування, корування тощо).

Відносно безпечні погодні умови - погодні умови, за яких на деревах відсутній сніг та/або ожеледь (лід), ожеледиця на замерзлому ґрунті, а швидкість вітру не перевершує 5,2 м/с.

Візир - смуга шириною до 0,3 м, яку прорубують в лісі, як правило, паралельно одній із сторін кварталу для розмежування території на окремі таксаційні ділянки (візир таксаційний), відмежування лісосік або виділених в їх межах ділянок, у місцях наміченого розташування трелювальних, порожнякових тракторних та під'їзних шляхів, автомобільних доріг тощо.

Внутрішні зони безпеки - смуги лісу на лісосіці, що виділяються вздовж границь намічених до першочергового використання верхніх лісоскладів, проміжних лісовантажних пунктів, а також діючих шляхів транспорту. Їх ширина повинна становити не менше подвійної висоти найбільш високих дерев.

Деревна сировина - повалені дерева, деревні хлисти, довгоття, круглі і колоті лісоматеріали, пнева і подрібнена деревина, а також відходи лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки, призначені для перероблення чи використання як палива.

Деревна ламань - верхівки, гілки та сучки дерев, які повністю відламались від дерева-носія, але зависли на ньому або сусідньому дереві чи впали на землю.

Деревний хлист (хлист) - стовбур поваленого дерева, очищений від гілок, верхівки і пневої частини.

Довгоття - відрізок хлиста, який має довжину, кратну довжині потрібних сортиментів з припуском на оброблення, і потребує додаткового розкряжування.

Додаткова робоча територія лісозаготівельної бригади (додаткова робоча територія) - територія, що іноді виділяється за межами лісосіки, на якій лісозаготівельна бригада в додаток до робіт на лісосіці виконує лісосічні та інші роботи. Додаткова робоча територія може включати:

верхні лісосклади та проміжні лісовантажні пункти;

елементи технологічного облаштування бригади (місця стоянки засобів виробництва, зберігання пально-мастильних матеріалів, заправлення ними технічних засобів, пожежного щита, відпочинку коней тощо);

трелювальні шляхи (волоки, траси канатних установок, наземні лісоспуски, озера, притоки річок та інші водні об'єкти), які з'єднують верхні лісосклади, а іноді й проміжні лісовантажні пункти з лісосіками, або ті, що окремими відрізками розташовуються за межами лісосік;

задіяні в технологічному процесі стежки;

відрізки транспортних шляхів (тракторних, включаючи порожнякові, автомобільних, під'їзних та залізничних вузької колії, водних об'єктів) та діючих стежок, які з'єднують верхні лісосклади з нижніми або пунктами споживання деревної сировини, базування працівників, техніки та гужового транспорту, що виділяються для лісосічних робіт, вивезення деревини та обслуговування бригади, якщо до їх побудови, реконструкції, ремонту чи утримання залучається лісозаготівельна бригада під час проведення лісосічних робіт.

Злам - частина відламаного стовбура дерева або відчахненої товстої гілки, яка повністю не відділилась від дерева-носія, висять на ньому чи ще й на іншому (підтримуючому) дереві або спирається на землю верхівкою.

Зовнішні зони безпеки - території, що виділяються вздовж елементів додаткової робочої території лісозаготівельної бригади та побутового приміщення, а також навкруги границь лісосіки, за винятком тих, вздовж яких найбільш небезпечні дерева необхідно прибирати з боку лісосіки, якщо остання розробляється за правилами вітровально-буреломної.

Координатний захист - дерев'яні, синтетичні або металеві дуги, що кріпляться до кінців осей возів, конструкцій причепа або опленей саней і призначені для зміщення вбік названих рухомих засобів у разі притиснення їх до дерев чи інших перешкод під час руху, відтіснення вбік людини, яка потрапила в небезпечну зону.

Круглий лісоматеріал - деревні хлисти, довгоття та круглі сортименти.

Лісокультурні роботи - роботи зі штучного створення лісових насаджень. Вони включають: збирання та оброблення лісового насіння, обробіток ґрунту в лісорозсадниках та в місцях вирощування стиглого лісу, висівання обробленого насіння в оброблений ґрунт або пересаджування в нього молодих рослин, догляд за ними шляхом механічного оброблення ґрунту або іншими способами, що протидіють розвитку небажаної рослинності в місцях штучного вирощування дерев.

Лісосічні роботи - роботи з заготівлі, трелювання та первинного оброблення деревини на лісосіці, додатковій робочій території лісозаготівельних бригад та в зовнішніх зонах безпеки.

Мала лісохімія - смолоскипидарне та дьогтекурне виробництва, виробництво хвойної олії та вуглевипалювання.

Небезпечна зона звалювання дерев - територія навкруги дерева під час його приземлення. Її радіус приймається за подвійною висотою найбільш високих з них, але повинен бути при прорідженнях, прохідних, санітарних та рубках головного користування не меншим за 50 м на рівнині і 60 м на схилах. Якщо крутість схилу перевищує 15 град., небезпечна зона звалювання дерев розповсюджується до підніжжя схилу з відстанню 60 м в обидва боки від вертикалі, на якій приземляється дерево.

Небезпечні дерева - дерева з гнилизною, вигорілою чи механічно ушкодженою більше як на 0,4 діаметра частиною стовбура; сухостійні (поступово відмерлі); завислі; з видимими давніми тріщинами в стовбурі; переламані та розчахнені, злами та відчахнуті стовбури, конкуренти від яких не відокремлені від дерева-носія; вивернені з корінням, що не лежать стійко на землі; нахилені під кутом понад 30 град. у результаті ушкодження кореневої системи, повного чи часткового відриву її від ґрунту або перенасичення ґрунту вологою; дерева, підтримуючі злами (відчахнення) сусідніх дерев; злами, що відокремились від дерева-носія, але верхівкою чи стовбуровою частиною вгрузли в землю в положенні, близькому до вертикального, іноді спираючись на підтримуючі дерева. Такі дерева або їх частини частіше, ніж інші, падають на землю від притиснення, поштовху, удару, розгойдування, потрясіння повітря чи ґрунту під час руху технічних засобів та звалюванні інших дерев, а також від дії вітру, смерчу, граду, навантаження крони снігом чи ожеледдю, а тому мають приземлюватись за відносно безпечних погодних умов з дотриманням вимог підпунктів 15.1.18 та 15.1.19 цих Правил.

Небезпечні території (території з наявністю небезпечних дерев) - території, що створюються в місцях можливого самопадіння небезпечних дерев та звалених ними при падінні інших, а також збитих при падіннях цих дерев завислих на деревах верховіть та гілок, інших небезпечних предметів. Границі небезпечних територій встановлюються на відстані від неприземлених небезпечних дерев, рівній їх подвійній висоті, але не меншій за 50 м у пристигаючих, стиглих та перестиглих деревостанах, 40 м - у середньовікових, 30 м - у молодняках та на не вкритих лісом землях. На схилах крутістю понад 15 град. границі небезпечних територій поперек схилу та в бік його підніжжя встановлюються на 10 м далі.

Нижній лісосклад - виробнича дільниця лісового підприємства, на якій здійснюють дооброблення деревної сировини, її сортування, а частково і перероблення, зберігання лісо- та пилопродукції, її відвантаження споживачам та/або транспортування в деревообробні цехи ділових лісоматеріалів, дров'яної деревини для технологічних потреб.

Основна територія лісосіки (основна територія) - частина лісосіки, за винятком зайнятої виділеними для першочергового використання верхніми лісоскладами та проміжними лісовантажними пунктами, діючими шляхами транспорту та внутрішніми зонами безпеки.

Пасіка - частина лісосіки, з якої повалені дерева або деревні хлисти на рівнині трелюють по одному пасічному трелювальному волоку тракторами в чокерному варіанті або яка виділяється як зона безпеки між місцями звалювання дерев (спускання-підіймання деревини) та веденням інших робіт при безчокерному або кінному трелюванні, а також на схилах крутістю понад 15 град.

Пеньок "зламанець" - дерево, у якого принаймні 25% стовбура з боку верхівки відламалось та відділилось під час падіння на нього інших дерев або безпосередньої дії стихійних явищ природи чи в результаті лісосічних робіт.

Підгірна небезпечна зона - територія, що розташована між лісосікою та підніжжям схилу крутістю понад 15 град. Її межі поперек схилу збігаються з вертикалями, що стоять щонайменше на 60 м від границь лісосіки і є продовженням границь зовнішніх зон безпеки, які виділяються на одних горизонталях з лісосікою.

Під'їзні шляхи - порожнякові тракторні шляхи та тракторні дороги або трелювальні волоки з шириною проїзної частини, її поперечним та поздовжнім ухилами, а також радіусами кривих у плані, допустимими за сприятливих погодних умов для переїздів автомобілів з вантажем.

Порожняковий тракторний шлях - шлях, який прокладається на схилах для переміщення незавантаженого трелювального трактора.

Проміжний лісовантажний пункт - майданчик, на якому закінчується трелювання деревини з використанням одних засобів виробництва і продовжується з застосуванням інших (тракторів, канатних установок тощо). Проміжний пункт може використовуватись і для часткового первинного оброблення деревної сировини, короткотермінового її зберігання.

Прихована небезпека - небезпека, для запобігання якої відсутні вимоги в документах підприємства (актах з охорони праці, картах технологічного процесу та інших) та/або в державних нормативно-правових актах з охорони праці.

Проміжний лісосклад - лісопромисловий склад, на якому закінчується вивезення деревної сировини одними транспортними засобами і починається іншими (на нижні лісосклади або пункти перероблення чи споживання). Виділяється для тимчасового зберігання деревної сировини.

Роботи у лісовому комплексі - роботи в лісі, під час вивезення та первинного перероблення продукції лісу на проміжних та нижніх лісоскладах, у цехах лісопиляння.

Території помірного ризику - території, на яких, а також у зонах безпеки вздовж них, небезпечні дерева відсутні або приземлені.

Трелювання волоком (волочінням) - чокерне трелювання, при якому долішній ряд переміщуваної пачки дерев, хлистів, довгоття або сортиментів чи окрема частина дерева прилягає до ґрунту всією довжиною.

Тріски - матеріал, що одержується шляхом подрібнення деревної сировини спеціальними рубальними машинами до встановлених розмірів.

Шматкові відходи - невикористані шматки пиломатеріалів та заготовок довжиною до 27 см, інших видів деревини та деревних матеріалів довжиною до 30 см.

Шпація - проміжок між укладеними деревними хлистами, довготтям, сортиментами, пиломатеріалами або заготовками у штабелі, достатній для протягування через нього стропів з обхватом пачки з двох її сторін.

1.3. Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

1.3.1. Під час виконання робіт, пов'язаних з лісогосподарським і лісопромисловим виробництвом, на працівника можуть діяти небезпечні та шкідливі виробничі чинники.

1.3.2. Природні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

зовнішні метеорологічні чинники (вітер, опади, гроза, сонячна радіація, низька або висока температура зовнішнього повітря, ожеледиця, глибокий сніг на землі та сніг і ожеледь, що зависли на деревах, будівлях чи спорудах, тощо);

складні рельєфні, гідрологічні і ґрунтові умови (круті схили, осипи, обвали, каменепади, селі, зсуви, карстові воронки, повені, рідкий мул, болота та втоплені в них предмети, гірські ріки і водостоки);

небезпечні дерева під час їх самопадіння та дерева, що звалюються.

1.3.3. Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

рухомі машини і мотоінструмент; рухомі частини виробничого устаткування; приведені в рух частини дерев; рухомі матеріали, вироби, деталі, заготовки та їх уламки, стружка; різальний інструмент; конструкції, які руйнуються;

підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони, наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин ;

підвищена чи знижена температура повітря робочої зони, теплове проміння;

підвищена чи знижена температура поверхні устаткування, матеріалів і заготовок;

підвищений рівень шуму або вібрації на робочому місці;

підвищений рівень інфразвуку;

підвищений рівень ультразвуку;

підвищена чи знижена вологість повітря;

підвищена чи знижена рухомість повітря;

підвищена чи знижена іонізація повітря;

підвищений рівень іонізуючого випромінювання у робочій зоні;

електричний струм;

підвищений рівень статичної електрики;

підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

підвищена напруга електричного поля;

підвищена напруга магнітного поля;

відсутність або нестача природного освітлення;

недостатня освітленість робочої зони;

підвищена яскравість світла;

знижена контрастність;

прямий і відбитий блискіт;

підвищена пульсація світлового потоку;

підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

підвищений рівень інфрачервоної радіації;

радіаційне забруднення робочої зони;

гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях матеріалів, заготовок і деталей, інструменту і устаткування;

слизькість мокрих та обмерзлих поверхонь пересування;

розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).

1.3.4. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

токсичні;

подразнювальні;

сенсибілізувальні;

канцерогенні;

алергенні.

1.3.5. Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

хижі звірі, отруйні плазуни, павуки (каракурти, тарантули), кліщі, інші комахи тощо;

отруйні і подразнювальні рослини, їх плоди та пилок;

патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності.

1.3.6. Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

фізичні перевантаження (статичні і динамічні);

нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

1.3.7. Джерелами небезпечних та шкідливих виробничих чинників можуть бути:

нерегламентовані режими роботи технологічних систем і устаткування та помилкові дії працівників;

транспортні засоби, вантажопідіймальне устаткування, лісопродукція, що рухаються;

пожежі, вибухи та інші аварії;

інженерні комунікації;

устаткування, яке працює під тиском;

легкозаймисті і токсичні речовини;

ручні роботи, що спричиняють фізичні і нервово-психічні перевантаження.

1.4. Вимоги до території виробничих майданчиків

1.4.1. До території підприємств у лісогосподарському і лісопромисловому виробництвах відносяться ділянки лісу, лісові дороги, землі лісових складів, цехів тощо. Територія підприємства з забудовами повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173 ( z0379-96 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 19.10.2004 N 126 ( z1410-04 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), а також цих Правил.

1.4.2. Розташування виробничих і допоміжних будівель і споруд повинно відповідати технологічному процесу виробництв. Територія виробничих майданчиків повинна бути рівною, спланованою так, щоб був забезпечений відвід поверхневих вод від будівель, споруд, проїздів, пішохідних доріжок. На території виробничих майданчиків, що розташовані за межами вкритих лісом земель, потрібно влаштовувати озеленені площадки для відпочинку працівників.

1.4.3. Територія постійних виробничих майданчиків повинна бути огородженою.

1.4.4. Для тимчасового зберігання власних транспортних засобів працівників роботодавці облаштовують спеціальні майданчики поза огородженою територією підприємства.

1.4.5. У місцях в'їзду на огороджену територію повинні бути встановлені схема руху транспортних засобів та пішоходів, знаки безпеки руху.

1.4.6. Для зберігання різних матеріалів і вантажів на території підприємства відповідно до вимог пункту 18.2 цих Правил повинні передбачатися спеціальні майданчики, за необхідності оснащені стелажами і підставками.

1.4.7. Пожежні водойми, траншеї та інші споруди, влаштовані для виробничих потреб, слід закрити чи огородити, а в темний період доби забезпечити їх освітлення. Використовувати пожежні водойми потрібно лише за призначенням.

1.4.8. На території постійних виробничих майданчиків підприємств для проїзду транспорту і іншої техніки, а також переходів повинні бути дороги і пішохідні проходи з твердим покриттям. Проїзна частина доріг та пішохідні проходи повинні систематично очищатися від бруду та снігу, а в темний час доби - освітлюватися.

1.4.9. У місцях перехрещення залізничних колій з пішохідними і автомобільними шляхами повинні бути влаштовані переходи і переїзди через залізничні колії, обладнані попереджувальними знаками і світлозвуковою сигналізацією.

1.4.10. Ширина автодоріг, влаштованих на території виробничих майданчиків підприємств, повинна визначатися в залежності від типу використовуваних автомобілів чи тракторів і категорії дороги. В усіх випадках ширина проїзної частини повинна бути на 1 м більша ширини використовуваних на підприємстві машин чи інших рухомих транспортних засобів.

Ширина пішохідних проходів повинна бути не менше 1,5 м. За інтенсивності пішохідного руху меншої, ніж 100 людей в одну годину, в обох напрямках дозволяється влаштування проходів шириною 1 м.

1.4.11. Швидкість руху транспортних засобів на під'їзних шляхах і проїздах не повинна перевищувати 10 км/год., у виробничих приміщеннях - 5 км/год. Швидкість руху залізничного транспорту не повинна перевищувати 5 км/год.

1.4.12. На території підприємства повинні бути встановлені дорожні знаки відповідно до вимог ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування" (далі - ДСТУ 4100-2002) та Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 ( 1306-2001-п ) (далі - Правила дорожнього руху).

1.4.13. Виходи із приміщень, які розташовані поблизу залізничної колії, повинні бути паралельними їй. У разі влаштування виходів із приміщень в напрямку, перпендикулярному залізничній колії, перед виходами повинні бути встановлені огороджувальні бар'єри довжиною не менше 5 м у кожен бік від виходу. Огороджувальні бар'єри потрібно також установлювати в місцях виїзду рухомого складу на залізничні колії із-за будівель і споруд, які заважають нормальній видимості.

1.4.14. Небезпечні зони на території постійних виробничих майданчиків підприємств, на внутрішніх транспортних шляхах, переходах, у виробничих приміщеннях, на спорудах і робочих місцях повинні бути позначені знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 "Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76) і огороджені.

1.5. Вимоги до виробничих будівель і споруд

1.5.1. Приміщення і споруди, обладнання їх водопроводом, каналізацією, опаленням, вентиляцією та електротехнічними засобами повинні відповідати розробленим проектам згідно з вимогами чинних санітарних та будівельних норм і правил (Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів ( z0379-96 ), СНиП 2.09.02-85 "Производственные здания" (далі - СНиП 2.09.02-85), СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87), а також діючих у галузі норм технологічного проектування ОНТП 02-85 "Общесоюзные нормы технологического проектирования лесозаготовительных предприятий" (далі - ОНТП 02-85), ВНТП 06-85 "Нормы технического проектирования деревообрабатывающих производств по выпуску столярных изделий и паркетных щитов при объеме переработки пиломатериалов до 10 тыс.куб.м в год" (далі - ВНТП 06-85).

1.5.2. Виробничі будівлі і споруди повинні регулярно перевірятися на предмет визначення можливості їх подальшої експлуатації відповідно до вимог Правил обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету з питань будівництва, архітектури і житлової політики та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 N 32/288 ( z0423-98 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 423/2863. На всі виробничі будівлі і споруди роботодавець повинен складати паспорти.

1.5.3. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів повинно здійснюватись відповідно до ДБН А.3.1-3-94 ( v0048243-94 ) "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення" (далі - ДБН А.3.1-3-94).

1.5.4. Розташування устаткування на дільницях і в цехах має відповідати характеру виробництва і використовуваним технологічним процесам, а також забезпечувати здорові і безпечні умови праці.

1.5.5. Висота приміщень повинна дозволяти розміщувати коло стелі устаткування і комунікації так, щоб у місцях регулярного проходу людей висота від низу устаткування (комунікацій) до підлоги була не менше 2 м, а в місцях нерегулярного проходу людей - 1,8 м. Найменша відстань від верху технологічного устаткування до стелі повинна бути 0,4 м.

Ширина постійних проходів, вільних від устаткування і комунікацій, повинна бути не менше 1 м.

1.5.6. Приміщення у залежності від розмірів і напрямків їх використання, від фізичних і хімічних властивостей матеріалів, які використовуються у виробництві, а також залежно від найбільш можливої кількості присутніх працівників повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння і необхідною кількістю сигнальних та аварійних пристроїв відповідно до ГОСТ 12.4.009-83 "ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание" (далі - ГОСТ 12.4.009-83), ГОСТ 12.1.010-76 "ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.010-76) і НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).

1.5.7. Кількість і розміщення евакуаційних виходів, відстань від робочих місць до виходів, розміри проходів, коридорів та дверей, необхідних для забезпечення евакуації працівників з виробничих, складських та інших будівель повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85 та пункту 4.3 НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).

1.5.8. Евакуаційні шляхи та виходи відповідно до вимог пункту 4.3 НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ) повинні відповідати таким вимогам:

забезпечувати швидкий і безпечний рух працівників у разі виникнення небезпеки;

не мати сторонніх предметів, інших перешкод;

забезпечувати вихід із приміщень найкоротшим шляхом у будь-який час;

бути позначені відповідними знаками, нанесеними так, щоб їх було видно з робочих місць;

бути обладнані аварійним освітленням, яке автоматично включається у разі відключення електричного струму у мережі загального освітлення;

мати двері евакуаційних виходів, які відчиняються тільки назовні (вони не повинні бути розсувні чи обертові та замикатися на ключ або мати запори, які ускладнюють їх відкривання).

Для евакуації працівників у воротах для автомобільного транспорту допускається влаштовувати двері (без порогів або з порогами висотою не більше 0,1 м), що відкриваються у напрямку виходу з будівлі.

З урахуванням вимог будівельних норм виходи можуть влаштовуватися через тамбури-шлюзи.

1.5.9. Кількість, розташування й розміри аварійних проходів і аварійних виходів повинні визначатися з урахуванням характеристик використовуваного устаткування, розмірів і кількості робочих місць та найбільш можливої чисельності працівників у зміну.

1.5.10. Розміри отвору воріт для транспортування вантажів безрейковим транспортом мають перевищувати габаритні розміри завантажених транспортних засобів за висотою на 0,2 м і за шириною на 0,6 м.

1.5.11. Ворота, двері, вікна, люки та інші рухомі елементи будівель і споруд повинні легко відкриватися на всю ширину отвору і фіксуватися в потрібному положенні. На прозорих дверях (воротах) на висоті очей повинна бути нанесена позначка.

Вікна у відкритому положенні не повинні створювати небезпеку для працівників.

1.5.12. Дверні отвори виробничих і допоміжних приміщень повинні встановлюватись без порогів і виступів, а двері мають відкриватися назовні.

1.5.13. Двері у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях повинні мати межу вогнестійкості не менше 0,6 год., відкриватися в бік виходу з приміщення і бути забезпечені пристроями для самозакриття відповідно до вимог СНиП 2.09.02-85.

1.5.14. У закритих виробничих приміщеннях мікроклімат повинен відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 ( va042282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.042-99). Повітротехнічне устаткування повинне забезпечувати встановлені параметри мікроклімату.

Пристрої для вентиляції закритих виробничих приміщень не повинні створювати протягів.

1.5.15. Підлоги в приміщеннях повинні бути рівними, неслизькими, без щілин. У приміщеннях з холодними підлогами місця постійного перебування на них працівників повинні мати теплоізолювальні настили.

На дільницях, де використовуються агресивні і отруйні речовини, підлоги повинні бути стійкими до хімічної дії та легко оброблятися під час проведення дезінфекції і вологого прибирання.

1.5.16. Проїзди в цехах повинні бути постійно вільними і позначеними на підлозі лініями шириною не менше 0,05 м, які відрізняються від підлоги кольором.

Підлога в приміщеннях для зберігання техніки, а також поверхня відкритих майданчиків повинні мати розмітку, виконану водостійкою фарбою або іншим способом і вказувати місце стоянки техніки та проїзди.

Уздовж стін приміщень для зберігання автомобілів та інших транспортних засобів повинні бути зроблені колесовідбійні пристрої.

1.5.17. Мінімальна ширина проїзду для перевезення деталей і виробів всередині виробничих приміщень повинна бути не менше ширини транспортного засобу з вантажем плюс 1,2 м; у разі перевезення деталей і виробів рейковим транспортом - не менше ширини транспортного засобу з вантажем плюс 2 м (по 1 м з кожного боку).

1.5.18. Розміри пішохідних тунелів, галерей і естакад повинні відповідати таким вимогам:

висота тунелів, галерей і комунікацій від рівня підлоги до низу конструкцій покрить (перекрить), які виступають, не повинна бути менше 2,1 м;

ширина тунелів, галерей і естакад повинна відповідати розрахунковим величинам, але бути не менше 1,5 м.

Транспортні і комунікаційні галереї і естакади повинні мати вільний від обладнання і комунікацій прохід шириною не менше 0,7 м.

1.5.19. Кожне робоче місце має бути зручним і таким, що не заважає діям працівників. Оптимальні рішення з організації робочих місць, розташування верстатів і ліній, міжверстатного устаткування, місць складування, проходів, проїздів повинні прийматися відповідно до конкретних умов виробничого процесу з урахуванням конструктивних особливостей устаткування, його ремонту й обслуговування, оброблюваного матеріалу, запобігання дії на працівника небезпечних і шкідливих чинників.

1.5.20. Відстані між верстатами, елементами будівель і споруд мають визначатися діючими в галузі нормами технологічного проектування.

1.5.21. Робоче місце біля устаткування, під час роботи на якому є можливість пошкодження захисних пристроїв, різального інструменту і викидання різальним інструментом оброблюваного матеріалу або його обрізків, повинне бути розташоване не в напрямку їх можливого викидання. Його слід визначати експлуатаційною документацією на відповідне устаткування.

1.5.22. По периметру надвірних стін будівель, висота яких до верху карниза більша 10 м, на дахах потрібно встановлювати огородження з вогнестійких матеріалів заввишки не менше 0,6 м. На будівлях без внутрішніх водостоків ці огородження повинні бути решітчастими.

1.5.23. Суміжні приміщення з різко вираженою різницею температур і вологості потрібно відокремлювати одне від одного тамбурами, коридорами, тамбур-шлюзами, шторами чи повітряними завісами.

1.5.24. Приміщення, у яких у процесі виробництва виділяються пил, пара чи гази, повинні бути ізольовані від інших приміщень.

1.5.25. Виробничі і складські будівлі та приміщення необхідно обладнувати блискавкозахистом згідно з вимогами РД 34.21.122-87 "Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений" .

1.5.26. У приміщеннях повинні бути спеціально відведені місця для зберігання інструменту, первинних засобів пожежогасіння, аптечок першої медичної допомоги із встановленням відповідних знаків, написів, плакатів, а також попереджувальні знаки з безпеки праці, пожежної безпеки і виробничої санітарії.

1.5.27. Зберігати інструмент і обтиральні матеріали потрібно в спеціальних шафах. Зберігати потрібно лише обладнання, інвентар, матеріали, які мають безпосереднє відношення до даного виробництва.

1.6. Електробезпека

1.6.1. Електроустановки, які використовуються на лісогосподарських підприємствах та в цехах первинної переробки деревини, повинні відповідати вимогам чинних "Правил устройства электроустановок", затверджених Міністерством енергетики СРСР 04.07.84 (далі - "Правила устройства электроустановок"), Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 N 257 ( z0011-98 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (ДНАОП 1.1.10-1.01-97), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4 ( z0093-98 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - ДНАОП 0.00-1.21-98), Правил будови електроустановок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 ( v0272203-01 ) (ДНАОП 0.00-1.32-01), Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103 (ДНАОП 0.00-1.29-97), ГОСТ 12.1.038-82 "ССБТ. Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов", ГОСТ 12.1.045-84 "ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля", ГОСТ 12.1.013-78 "ССБТ. Строительство. Электробезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.013-78), а також технічних паспортів на них та інструкцій з безпечної їх експлуатації заводів-виробників.

1.6.2. Обслуговування діючих електроустановок, проведення в них оперативних перемикань, організація і виконання ремонтних, монтажних або налагоджувальних робіт та випробувань повинні здійснюватись спеціально підготовленим електротехнічним персоналом, який повинен бути в складі енергетичної служби підприємства та мати відповідну групу допуску з електробезпеки відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ) .

1.6.3. Електроустановки, під час роботи на яких створюються небезпечні для здоров'я працівника електромагнітні поля, повинні використовуватись з виконанням вимог Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476 ( z0203-03 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (ДСанПіН 3.3.6-096-2002).

1.6.4. Експлуатацію електрозахисних ізолювальних засобів необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.019-79 "ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты". Під час роботи з використанням електрозахисних засобів (ізолювальних штанг і кліщів, електровимірювальних кліщів, покажчиків напруги) дозволяється наближення працівника до струмопровідних частин на відстань, що визначається довжиною ізолювальної частини цих засобів.

1.6.5. Доторкатись до ізоляторів електроустановки, що перебуває під напругою, слід з використанням електрозахисних засобів.

1.6.6. Роботи на повітряних лініях та у відкритих або закритих розподільчих пристроях необхідно проводити відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ).

1.6.7. Усі пускові пристрої повинні бути обладнані так, щоб унеможливити пуск машин і механізмів, а також увімкнення енергетичних мереж сторонніми особами. Відкриті струмопровідні частини електричних установок повинні бути розташовані в недоступних для працівників місцях або огороджені (ізольовані) від випадкового дотику до них. Апаратуру відкритого виконання (рубильники, запобіжники тощо) потрібно встановлювати в металевих конструкціях, що закриваються на замок, і вивішувати попереджувальні написи та знаки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

Усі пускорегулювальні прилади повинні мати написи про своє призначення.

1.6.8. Рубильники та інші пускові пристрої у разі припинення подання струму мають автоматично вимкнутися з метою уникнення самочинного пуску електродвигунів у разі відновлення подання раптово зниклої напруги.

1.6.9. Не слід знімати або відкривати захисні засоби струмопровідних частин, що перебувають під напругою.

1.6.10. Використання в приміщеннях пересувних електроприймачів повинно відповідати чинним "Правилам устройства электроустановок".

1.6.11. При появі загрози, пов'язаної з доторканням до струмопровідних частин електродвигуна або до обертових частин електродвигуна і механізму, який вони приводять у рух, необхідно зупинити електродвигун і на його пусковому пристрої або ключі керування вивісити плакат "Не вмикати! Працюють люди".

1.6.12. Під'єднання до електричної мережі ручного переносного інструменту потрібно проводити відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ) та ГОСТ 12.2.013.0-91 "ССБТ. Машины ручные електрические. Общие требования безопасности и методы испытаний" (далі - ГОСТ 12.2.013.0-91).

1.6.13. Кабель електроінструменту повинен бути захищений від випадкових пошкоджень і зіткнень з гарячими, вогкими та масними поверхнями.

1.6.14. Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, апаратів, світильників, розподільних пристроїв, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) повинні мати надійне захисне заземлення або занулення відповідно до ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление" (далі - ГОСТ 12.1.030-81).

1.6.15. Заземлення корпуса електроінструменту потрібно здійснювати спеціальною жилою живильного кабелю, яку забороняється використовувати в якості провідника робочого струму. Не слід використовувати з цією метою нульовий робочий провід.

1.6.16. Заземлювальні пристрої повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.030-81. Для тієї частини електрообладнання, яка може опинитися під напругою внаслідок порушення ізоляції, потрібно забезпечити надійний контакт із заземлювальним пристроєм або із заземленими конструкціями, на яких воно встановлено.

1.6.17. Згідно з вимогами "Правил устройства электроустановок" приєднання заземлювальних провідників до заземлювачів, заземлювального контуру і до защемлюваних конструкцій слід виконувати зварюванням, а до корпусів апаратів, машин та опор повітряних ліній електропередач - зварюванням або надійним болтовим з'єднанням.

1.6.18. Трансформатори необхідно встановлювати відповідно до вимог ГОСТ 12.2.007.2-75 "ССБТ. Трансформаторы силовые и реакторы электрические. Требования безопасности".

1.6.19. Усі роботи щодо обслуговування і ремонту електрообладнання, електроінструменту та освітлювальної мережі потрібно виконувати тільки після від'єднання електроживлення. У місцях від'єднання необхідно встановлювати знаки безпеки, що забороняють вмикання системи електроживлення.

1.6.20. Устаткування, під час роботи якого може утворюватися статична електрика, повинно мати пристрої, що унеможливлюють її накопичення.

1.6.21. Діючі електроустановки всіх споживачів номінальною напругою до 220 В, незалежно від належності до відомств, повинні проходити випробування в обсязі і з періодичністю відповідно до вимог "Правил устройства электроустановок".

Ізоляція електрообладнання виробництва іноземних виробників, яка згідно з технічною документацією випробувана напругою нижчою, ніж передбачена "Правилами устройства электроустановок", повинна випробовуватись напругою, яка встановлюється в кожному окремому випадку з урахуванням досвіду експлуатації, але не нижче 90% напруги випробовування, яка прийнята виробником, за умови, що інші вказівки постачальника відсутні.

1.6.22. Електроустаткування мобільних (пересувних) побутових приміщень повинно відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ) .

1.6.23. Мобільні споруди мають бути заземлені відповідно до вимог ГОСТ 23274-84 "Здания мобильные (инвентарные). Электроустановки. Общие технические условия".

1.7. Пожежна безпека

1.7.1. Пожежна безпека на лісогосподарських і лісопромислових підприємствах повинна досягатися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, створення безпечних умов праці працівникам, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі виникнення пожежі, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ), "Правил пожарной безопасности в лесной и деревообрабатывающей промышленности ППБО-117-81", затверджених Міністерством лісової і деревообробної промисловості СРСР від 26.06.81 (НАПБ В.01.019-81/150), та Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.12.98 N 527 ( z0157-99 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.03.99 за N 157/3450 (далі - НАПБ В.01.054-98/510 ).

1.7.2. На кожному підприємстві з урахуванням ступеня його пожежної небезпеки потрібно виконувати встановлений протипожежний режим, а також розробляти загальнооб'єктову інструкцію про заходи пожежної безпеки для всіх вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних та вибухонебезпечних приміщень (дільниць, цехів, складів, майстерень, територій тощо).

1.7.3. Усі працівники у виробничих і складських приміщеннях у межах покладених на них функціональних обов'язків повинні знати пожежонебезпечні характеристики матеріалів і речовин, які використовуються в технологічних процесах чи зберігаються. Використовувати на виробництві і зберігати речовини і матеріали без зазначення характеристик їх пожежної і вибухової небезпеки заборонено.

1.7.4. Під час пожежонебезпечного періоду в лісових масивах на лісогосподарських підприємствах повинно бути встановлене цілодобове чергування відповідальних посадових осіб.

1.7.5. Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових, вартових), а також лісової охорони роботодавцю потрібно розробити і затвердити інструкцію, в якій слід визначити обов'язки охоронців щодо контролю за дотриманням протипожежного режиму, огляду території, приміщень та лісового фонду, порядку дії в разі виникнення пожежі, спрацювання засобів пожежної сигналізації і автоматичного гасіння пожеж, а також вказати, кого з посадових осіб підприємства потрібно сповіщати в разі пожежі.

1.7.6. На території підприємств слід установлювати і доводити до відома всіх працівників схему евакуації працівників і техніки на випадок виникнення пожежі.

1.7.7. Куріння на території підприємства дозволено тільки в спеціально відведених місцях, улаштування яких унеможливлює виникнення пожежі.

1.7.8. Роботи з будівництва, реконструкції підприємств чи їх підрозділів, технологічного переоснащення об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій можуть починатися тільки після перевірки проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки.

1.7.9. Пожежне обладнання та інвентар слід розміщувати на видних і легкодоступних місцях, утримувати їх справноми і готовими до негайного використання. Потрібно постійно контролювати їх технічний стан і призначити працівників, що відповідають за утримання пожежного обладнання та інвентарю у справному стані.

1.7.10. Приміщення залежно від розмірів і напрямків їх використання, фізичних і хімічних властивостей матеріалів, які використовуються у виробництві, а також залежно від найбільш можливої кількості присутніх працівників повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння і необхідною кількістю сигнальних та аварійних пристроїв відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ), ГОСТ 12.4.009-83 та ГОСТ 12.1.010 -76.

1.7.11. Вимоги пожежної безпеки до будівель громадського призначення лісових підприємств та порядок дій працівників у разі виникнення пожежі містяться у пунктах 4,7 та 9 НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).

1.7.12. Усі види пожежної техніки та протипожежного обладнання, які використовуються для запобігання пожежам та їх гасіння, повинні мати сертифікат відповідно до вимог Правил обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення, затверджених наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 27.06.97 N 374 ( z0407-97 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.09.97 за N 407/2211 (НАПБ Б.01.003-97).

1.7.13. У виробничих, складських, адміністративних і допоміжних приміщеннях підприємств слід передбачати протипожежне водопостачання, яке повинне забезпечувати пропускання розрахункової кількості води для гасіння пожежі відповідно до вимог чинних будівельних норм для кожного типу будівель та споруд.

1.7.14. Усі виробничо-складські або допоміжні приміщення чи будівлі повинні мати на вхідних дверях напис про категорію приміщення чи будівлі щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки.

1.7.15. Робота верстатів при вимкнених системах вентиляції і аспірації заборонена.

1.7.16. У разі, якщо на підприємствах вибухо- і пожежонебезпечні процеси, які відносяться до виробництв категорії В, організовано в приміщеннях спільно із процесами лісопиляння, необхідно дотримуватися таких вимог безпеки:

технологічне устаткування повинно мати автоматичне блокування із системами припливно-витяжної вентиляції та з аспіраційними системами;

повинен бути виконаний весь комплекс заходів із захисту від статичної електрики;

регулярно відповідно до затвердженого графіка потрібно очищати від пилу аспіраційні системи, зокрема бункери і циклони.

1.7.17. Нижні лісосклади та склади пиломатеріалів повинні відповідати вимогам СНиП 2.11.06-91 "Склады лесных материалов. Противопожарные нормы проектирования" (СНиП 2.11.06-91) та НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).

1.8. Вимоги щодо водопостачання та каналізації

1.8.1. Роботодавець зобов'язаний забезпечити підпорядковані йому підрозділи господарчо-питним і виробничим водопостачанням, а також фекальною і виробничою каналізацією. Розміщення і влаштування водопровідних і каналізаційних мереж повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий" (далі - СНиП 2.04.01-85).

1.8.2. Підрозділи підприємства повинні забезпечуватися достатньою кількістю води, необхідною для задоволення питних потреб згідно з ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ), господарсько-виробничих потреб та потреб пожежогасіння відповідно до СНиП 2.04.01-85 та СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения". Якість води повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством". Експлуатувати водопровідні та каналізаційні споруди та мережі слід відповідно до вимог ГОСТ 12.3.006-75 "ССБТ. Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности".

1.8.3. Мережі господарсько-питних водопроводів і мережі для подавання води на технологічні потреби потрібно влаштовувати окремо.

1.8.4. Підземні місткості, висота відсипаної ґрунтом поверхні яких нижча 0,7 м від спланованої поверхні території, повинні мати огородження з боку можливого наїжджання транспорту.

1.8.5. Відкриті місткості, висота піднесення стінок яких над спланованою поверхнею території менше 0,6 м, повинні бути огороджені вздовж зовнішнього периметра.

1.8.6. Для постачання питної води дозволяється використовувати автомати, водограйчики, закриті бачки з фонтанувальними насадками та інші пристрої.

Температура питної води повинна бути не вище + 20 град.С. і не нижче + 8 град.С.

1.8.7. Працівники виробництв з підвищеною температурою довкілля повинні забезпечуватися газованою підсоленою водою (з вмістом кухонної солі до 5 г на 1 л води) із розрахунку 3-5 л води на одного працівника на зміну.

1.8.8. На підприємствах, які не можна під'єднати до каналізаційної системи, потрібно влаштувати (побудувати) зовнішні убиральні з вигрібними ямами або іншими вмістищами. Вигрібні ями необхідно вчасно очищати, а вбиральні утримувати в належному санітарному стані.

1.8.9. Стічні води після миття автотракторної техніки, миття підлоги в приміщеннях для зберігання або обслуговування цієї техніки, які містять горючі рідини та завислі речовини, перед злиттям у каналізаційну мережу потрібно очищати в місцевих очисних установках.

Після очищення стічних вод від миття автомобілів вміст завислих речовин, включаючи нафтопродукти, в них не повинен перевищувати норм, встановлених "Санитарными правилами и нормами охраны поверхностных вод от загрязнения", затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря СРСР від 04.07.88 N 4630 (СанПіН 4630-88).

1.8.10. У разі відсутності зовнішньої каналізаційної системи випускання виробничих стічних вод потрібно здійснювати відповідно до вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.

1.9. Вимоги до освітлення

1.9.1. Освітлення виробничих, допоміжних і побутових приміщень повинно відповідати вимогам СНиП II-4-79 "Естественное и исскуственное освещение" (далі - СНиП II-4-79). Норми освітленості робочих поверхонь у лісі повинні відповідати вимогам "Отраслевых норм искуственного освещения предприятий лесной и деревообрабатывающей промышленности", затверджених заступником Міністра лісової та паперової промисловості СРСР 10.01.83 (НАОП 1.5.00-3.01-83).

1.9.2. Робочі місця в цехах за можливості повинні забезпечуватися достатнім природним освітленням, а за необхідності бути обладнані штучним освітленням, що забезпечує належні умови праці, захист здоров'я працівника. Світлові прорізи (отвори) всередині і назовні будівель заборонено загромаджувати виробами, інструментом, матеріалами та іншими предметами. Для захисту працівників від прямих сонячних променів необхідно використовувати жалюзі, штори тощо.

1.9.3. Приміщення для зберігання транспортних засобів, складські приміщення, а також інші приміщення без постійного перебування у них працівників дозволяється експлуатувати без природного освітлення.

1.9.4. Територія підприємства, під'їзди, проїзди транспортних засобів, пішохідні доріжки і небезпечні зони в темну пору доби чи за умови поганої видимості вдень повинні бути освітлені. Рівень освітленості повинен бути не менше 2 люксів.

1.9.5. Робочі місця, на яких після раптового знеструмлення пристроїв штучного освітлення може скластися травмонебезпечна ситуація, повинні бути обладнані системами аварійного освітлення з автоматичним вмиканням після знеструмлення загальної електричної мережі.

1.9.6. Аварійне освітлення повинно забезпечувати рівень освітленості робочих поверхонь не менше 5% норми, встановленої для системи загального освітлення, але бути не менше за 2 люкси. На випадок евакуації людей повинен бути забезпечений рівень освітленості підлоги, основних проходів і сходів не нижче 0,5 люкса, на відкритій території - 0,2 люкса.

1.9.7. Контроль освітленості повинен проводитися не рідше одного разу на рік, а також після кожної групової заміни джерел світла. Контроль потрібно здійснювати шляхом вимірювання освітленості на робочих місцях, перевіряння відповідності проекту на освітлення типам і кількості освітлювальних пристроїв, а також їх розміщенню щодо світлових прорізів (отворів) і устаткування.

Вимірювання рівня освітленості повинне проводитись у площині робочої поверхні відповідно до вимог ДСТУ Б.В.2.2-6-97 "Будівлі і споруди. Методи вимірювання освітленості".

1.9.8. Експлуатація освітлювального устаткування повинна проводитися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ).

1.9.9. Усі роботи з технічного обслуговування й очищення світильників слід проводити тільки після знеструмлення електроживлення світильників.

Чищення світильників місцевого освітлення повинно здійснюватись працівниками щозміни під час прибирання робочого місця.

Чищення світильників у приміщеннях загального призначення повинно проводитися не рідше одного разу на 3 місяці.

1.9.10. У приміщеннях, де необхідно проводити ремонтні, налагоджувальні роботи, огляд виробничого устаткування, а також у технологічних галереях, тунелях потрібно передбачати використання переносних світильників, напруга електроживлення яких повинна відповідати вимогам електробезпеки.

1.9.11. У вибухонебезпечних приміщеннях необхідно використовувати світильники у вибухозахищеному виконанні, а в пожежонебезпечних - світильники у закритому виконанні.

1.10. Вимоги до опалення, вентиляції, температурного режиму і кондиціювання повітря

1.10.1. У виробничих приміщеннях протягом всього робочого часу з урахуванням використовуваних технологій і фізичного навантаження на працівників потрібно підтримувати сприятливу для організму людини температуру повітря відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ), а в приміщеннях для відпочинку, приймання їжі, чергування, у санітарних та санітарно-технічних - відповідно до призначення цих приміщень.

1.10.2. Згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91 ( vr020509-05 ) "Отопление, вентиляция и кондиционирование" виробничі і допоміжні приміщення повинні бути обладнані системами опалення (охолодження) і вентиляції. Чергове опалення потрібно влаштовувати так, щоб підтримувати температуру повітря не нижче + 5 град.С., використовуючи основні опалювальні системи.

Використання тієї чи іншої системи вентиляції повинно бути обґрунтовано розрахунком, який має підтвердити необхідні повітрообмін, температуру і стан повітряного довкілля відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

Вентиляційні установки повинні мати паспорти і періодично проходити випробування.

Підключати до вентиляційних систем потрібно таку кількість приймачів, яка передбачається проектом, розробленим спеціалізованою організацією.

1.10.3. Забезпечення будівель гарячою водою необхідно здійснювати відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85.

1.10.4. У виробничих приміщеннях, де працюють машини із двигунами внутрішнього згорання, потрібно встановити і під час роботи машин використовувати примусову вентиляцію. Загальнообмінна вентиляція цих приміщень повинна забезпечувати такий обмін повітря, за якого концентрація шкідливих речовин у повітрі цього приміщення не перевищувала б граничнодопустимих рівнів. Тривалість перебування працівників у виробничому приміщенні машини з невимкненим двигуном не повинна перевищувати часу, потрібного для виконання технологічного процесу. Машини мають бути обладнані глушниками шуму та іскрогасниками.

1.10.5. Припливно-витяжна вентиляція з'єднаних між собою приміщень повинна перешкоджати припливу повітря із приміщення з більшою концентрацією шкідливих газів, пари чи пилу у приміщення з меншим вмістом цих речовин.

1.10.6. Системи місцевої та загальнообмінної вентиляції повинні бути відокремленими.

1.10.7. Операторські приміщення, кімнати відпочинку, майстерні, лабораторії повинні мати автономні системи вентиляції.

1.10.8. Джерела зі значним виділенням пари, газів, пилу потрібно загерметизувати й обладнати місцевими відсмоктувачами.

1.10.9. Аварійна вентиляція має забезпечувати кратність повітрообміну вище ефективності загальнообмінної вентиляції.

1.10.10. Усі вентиляційні установки, за винятком віконних та дахових вентиляторів, потрібно розташовувати в окремих приміщеннях.

1.10.11. Обсяг викидів з цехів та інших виробничих приміщень у повітря населених місць не повинен перевищувати встановлених нормативів відповідно до вимог Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.97 N 201 ( v0201282-97 ) (ДСП 201-97).

1.10.12. Перед початком експлуатації заново змонтованих вентиляційних установок, після їх реконструкцій чи ремонту вентиляційні системи потрібно налагодити і випробувати. Стан повітряного середовища виробничих приміщень повинен перевірятися при введенні об'єктів в експлуатацію, після їх реконструкції, зміні технологічного процесу та періодично відповідно до затверджених графіків.

1.10.13. У разі зміни технологічних процесів, а також перестановки виробничого устаткування, що забруднює повітря, вентиляційні установки повинні бути приведені відповідно до нових умов.

Незалежно від наявності примусової або природної вентиляції вікна повинні бути обладнані фрамугами для провітрювання, що відкриваються. Для відкриття фрамуг, вікон, створів, ліхтарів і для їх регулювання повинні бути влаштовані зручні пристосування, управління якими здійснюється з підлоги.

1.10.14. Опалення робочих приміщень повинно забезпечувати нормативний діапазон температур повітря на робочих місцях відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ).

1.10.15. Джерела зі значним виділенням конвекційної теплоти (обпалювальні печі, варильні та обжарювальні камери тощо) повинні мати теплову ізоляцію, щоб температура нагрітих поверхонь устаткування і огороджень робочих місць не перевищувала більше ніж на 2 град.С. оптимальні величини температури повітря для даної категорії робіт відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ).

1.10.16. Експлуатація парових та водогрійних котлів, теплових мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.94 N 51 (далі - ДНАОП 0.00-1.08-94), і Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 N 117 (ДНАОП 0.00-1.11-98).

1.11. Шум і вібрація

1.11.1. У виробничих приміщеннях, на постійних робочих місцях, у робочих зонах і на території підприємств рівень ультразвуку та інфразвуку не повинен перевищувати величин, передбачених вимогами Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 ( va037282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.037-99), а рівень шуму також встановлених допустимих величин відповідно до вимог ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83).

1.11.2. Зони з рівнем інтенсивності шуму, вищим нормованих значень (80 дБ), повинні бути позначені знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76. Працівники, що працюють у цих зонах, повинні бути забезпечені роботодавцем засобами індивідуального захисту і використовувати їх за призначенням.

1.11.3. Слід уникати навіть короткочасного перебування працівників у зоні з рівнем звукового тиску понад 135 дБ у будь-якій октавній смузі.

1.11.4. Параметри вібрації на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.012-90) та Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 ( va039282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.039-99).

1.11.5. Приміщення, в яких розміщене устаткування з підвищеним рівнем шуму і вібрації, мають бути ізольовані та обладнані засобами шумо- та віброізолювання.

1.11.6. Маса вібрувального устаткування (інструменту) або його частин, які утримуються руками в різних положеннях у процесі роботи, не повинна перевищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають більш жорстких обмежень.

1.11.7. При роботі з устаткуванням (інструментом), що створює вібрацію, загальна тривалість контакту з вібрувальними поверхнями не повинна перевищувати 75% тривалості робочої зміни.

1.11.8. На підприємствах, в організаціях та установах повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочих місцях з періодичністю, встановленою роботодавцем, але не рідше одного разу на рік.

1.12. Вимоги до санітарно-побутових приміщень

1.12.1. Для санітарно-побутового забезпечення працівників на підприємствах повинні бути обладнані спеціальні приміщення відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87 та цих Правил.

1.12.2. До складу санітарно-побутових приміщень повинні входити гардеробні, душові, умивальні, убиральні, курильні, місця для розміщення напівдушових, улаштування питного водопостачання, приміщення для обробляння, зберігання та видавання засобів індивідуального захисту.

1.12.3. Побутові приміщення дозволено розміщувати у прибудовах до виробничих будівель або в окремих будівлях. У разі, якщо це не суперечить санітарно-технічним нормам, технологічним та протипожежним вимогам, допускається розміщення побутових приміщень у виробничих будівлях. Побутові приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв повинні розташовуватися в окремо розміщених будівлях чи на першому поверсі виробничого приміщення, але не ближче 20 м від приміщень з вибухопожежонебезпечним виробництвом.

Вибухопожежонебезпечні виробництва та склади легкозаймистих речовин не повинні організовуватись під побутовими приміщеннями і над ними.

1.12.4. Для працівників, які виконують роботу на відкритому повітрі або в приміщеннях з температурою повітря на робочих місцях нижче + 5 град.С., необхідно влаштовувати кімнати для обігріву.

Для сушіння робочого одягу дозволяється використовувати (у гардеробних) закриті шафи, обладнані пристроями для подавання в них підігрітого повітря і видалення вологого повітря.

1.12.5. На підприємствах повинні бути створені умови для дезінфекції, знепилення, знешкодження та прання спецодягу. Доставляти забруднений спецодяг потрібно в закритій тарі.

1.12.6. Кількість санітарних приладів - напідлогових чаш (унітазів) і пісуарів у вбиральнях, розташованих у виробничих приміщеннях відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87, повинна бути з розрахунку один санітарний прилад на 18 чоловіків і на 12 жінок у найбільш чисельній зміні, а в убиральнях, розташованих в адміністративних будівлях, - з розрахунку один санітарний прилад на 45 чоловіків і на 30 жінок. Вхід в убиральню повинен бути через тамбур. Вбиральні необхідно облаштовувати умивальниками з розрахунку один умивальник на 4 унітази і на 4 пісуари, але не менше одного умивальника на кожну вбиральню.

У чоловічих убиральнях дозволено влаштовувати замість індивідуальних лоткові пісуари з настінним зливом.

1.12.7. У разі відсутності убиралень у приміщенні при незначній кількості працівників та/або наявності незавершеного будівництва дозволяється обладнувати дворові убиральні з вигрібними ямами на відстані не ближче 25 і не далі 150 м від приміщення (будівлі). Зовнішні вбиральні повинні бути обладнані водонепроникними приймальниками з щільно закритими кришками і витяжкою з вигребу. Кількість місць у дворових убиральнях повинна бути згідно з нормативами, наведеними в підпункті 1.12.6 цих Правил.

2. ВИМОГИ ДО МАШИН, УСТАТКУВАННЯ, ІНСТРУМЕНТУ І ПРИСТОСУВАНЬ

2.1. Загальні вимоги

2.1.1. Машини, виробниче устаткування, пристрої та інструмент повинні протягом усього періоду експлуатації відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.003-91 "ССТБ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.003-91) і цим Правилам.

Позначення органів управління на виробничому устаткуванні повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.4.040-78 "ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Обозначения".

Слід працювати тільки на справних машинах та устаткуванні і користуватися лише справним інструментом.

2.1.2. Вантажопідіймальні машини і вантажозахоплювальні органи повинні відповідати вимогам Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132 ( z0784-07 ), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07), ГОСТ 12.3.009-76 "ССТБ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.009-76), ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.020-80). { Підпункт 2.1.2 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 257 ( z1276-07 ) від 07.11.2007 }

2.1.3. Паросилове господарство, паропроводи, газопроводи, арматура і топочні пристрої, а також ацетиленові генератори, компресори, вулканізаційна апаратура та інше устаткування, яке перебуває під тиском, повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 N 104 (ДНАОП 0.00-1.07-94), ДНАОП 0.00-1.08-94 і Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 N 254 ( z0318-98 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (далі - ДНАОП 0.00-1.20-98).

2.1.4. Машини, устаткування, механізований та ручний інструмент, контрольно-вимірювальні прилади повинні мати паспорт та керівництво з експлуатації відповідно до конструкторської документації.

2.1.5. Частини устаткування (у тому числі трубопроводи гідравлічних та пневматичних систем, запобіжні клапани, кабелі тощо), механічне пошкодження яких може викликати виникнення небезпеки, повинні бути захищені або розташовані так, щоб запобігти їх випадковому пошкодженню. Небезпечні місця на устаткуванні повинні огороджуватися.

2.1.6. Сигнальне пофарбування машин, устаткування, трубопроводів, огороджень, а також знаки небезпеки повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76.

2.1.7. Устаткування у процесі експлуатації не повинно забруднювати виробниче середовище викидами шкідливих речовин у кількості, більшій граничнодопустимих значень, установлених ГОСТ 12.1.005-88.

2.1.8. Устаткування, яке є джерелом шуму, ультразвуку, вібрації, слід виготовляти таким, при роботі якого перераховані шкідливі виробничі чинники у передбачених умовах та режимах експлуатації не перевищували б норм, установлених ГОСТ 12.1.003-83 та ГОСТ 12.1.012-90.

2.1.9. Устаткування, на якому в процесі роботи утворюються скалки, стружка, іскри, краплини змащувально-охолоджувальної рідини тощо, повинно бути оснащене захисними щитками, екранами, розміщеними між робочим інструментом і робочим місцем. За необхідності спостереження за процесом оброблення в екранах потрібно встановлювати оглядові вікна із прозорого і міцного матеріалу.

У випадку неможливості влаштування захисного екрана працівники повинні користуватися засобами індивідуального захисту (захисні окуляри, маски, щитки тощо).

2.1.10. Устаткування, під час роботи якого утворюється пил, дрібна стружка, шкідливі для здоров'я працівників аерозолі, рідини, гази, концентрація яких у робочій зоні може перевищувати допустиму норму, повинно бути оснащене засобами відсмоктування забрудненого повітря із зони оброблювання і очищення його від домішок. За необхідності до такого устаткування повинні бути приєднані індивідуальні пристрої, які включають у себе пило-, стружко- і газоприймальники та відсмоктувальні пристрої.

2.1.11. Вибракування стальних канатів потрібно проводити відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07 ( z0784-07 ).

2.1.12. Ріжучий і абразивний інструмент повинен зберігатися у відповідності до документації щодо його експлуатації на стелажах, полицях, у шафах чи скриньках.

Стелажі за своїми розмірами повинні відповідати найбільшим габаритам деталей, що укладаються на них, і мати написи про граничнодопустимі навантаження на них. Полицям стелажів слід надавати ухил усередину стелажа.

2.1.13. Усі контрольно-вимірювальні прилади потрібно утримувати у справному стані і забезпечувати проведення їх перевірок у порядку, установленому експлуатаційною документацією.

2.1.14. Огляд інструменту та пристроїв з метою вибракування зношених повинен проводитися відповідно до установленого графіка, але не рідше одного разу на 3 місяці за встановленим роботодавцем порядком.

2.1.15. Модернізовані і виготовлені на підприємстві устаткування та пристрої повинні відповідати вимогам проектної документації, яка пройшла державну експертизу на відповідність вимогам Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.94 N 431 ( 431-94-п ) (далі - ДНАОП 0.00-4.20-94).

2.2. Трактори, лісозаготівельні машини, лісоскладське та лісопильне устаткування, лебідки

2.2.1. Сільськогосподарські трактори та самохідні машини, які використовуються на лісогосподарських та лісозаготівельних роботах, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.019-86 "ССТБ. Тракторы и машины самоходные сельскохозяйственные. Общие требования безопасности" та Державних санітарних правил з обладнання і влаштування тракторів і сільськогосподарських машин, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 41 (ДСП 3.3.2.041-99), лісогосподарські - НАОП 3.0.00-2.04-78.

2.2.2. Сільськогосподарські трактори та трактори загального призначення, що використовуються для трелювання деревини, повинні дообладнуватись гідрозахватами або лебідками зі сталевими канатами та щитами. Назване знаряддя повинне забезпечувати можливість переміщення дерев, деревних хлистів, довгоття та сортиментів у більш безпечному в порівнянні з волочінням напівнавантаженому положенні. Кабіни тракторів, що трелюють деревину з використанням чокерного оснащення, повинні додатково укріплюватись з боку лебідки з метою захисту тракториста від можливих ударів уламків деревини, чокерів, канатів.

2.2.3. Вимоги до лісопромислових тракторів, машин і устаткування, які встановлені ГОСТ 12.2.102-89 "ССБТ. Машины и оборудование лесозаготовительные и лесосплавные, тракторы лесопромышленные. Требования безопасности, методы контроля требований безопасности и оценки безопасности труда", є обов'язковими для дотримання під час використання названих технічних засобів. Вони повинні доповнюватись експлуатаційною документацією до технічних одиниць конкретних марок.

2.2.4. Система управління сортувальними лісоконвеєрами на нижніх лісоскладах та в цехах деревообробки повинна забезпечувати пуск і зупинку механізму приводу з будь-якого місця за всією довжиною лісоконвеєра.

2.2.5. Пульти управління лісопильними рамами і верстатами, що працюють на поточних лініях, повинні мати блокування запуску приводу головного руху і двосторонньої сигналізації (світлової та звукової), яке має діяти протягом не менше 10 с.

2.2.6. Лісопильні рами і верстати всіх типів повинні бути обладнані захисними пристроями і блокуванням відповідно до розділу 3 ГОСТ 12.2.026.0-93 "ССБТ. Оборудование деревообрабатывающее. Требования безопасности к конструкции" (далі - ГОСТ 12.2.026.0-93).

2.2.7. Конструкція лісопильних рам і деревообробних верстатів повинна відповідати спеціальним вимогам безпеки до конкретних груп деревообробного устаткування, викладеним у розділі 5 ГОСТ 12.2.026.0-93.

2.2.8. Лебідки, які використовуються на лісозаготівлі, повинні відповідати вимогам ДСТУ 4254-4:2002 "Лебідки трелювальні. Вимоги безпеки" (далі - ДСТУ 4254-4:2002), технічній документації на їх виготовлення, затвердженій у встановленому законодавством порядку, бути обладнані звуковим та світловим сигналами, їх барабани - надійними гальмами. Великовантажні лебідки, які використовуються на нижніх та проміжних лісоскладах, їх встановлення та використання повинні також відповідати вимогам, наведеним у підпунктах 2.2.9-2.2.16.

2.2.9. Шеститонні та інші великовантажні лебідки, які використовуються для штабелювання колод, повинні встановлюватись на постійні місця. Під лебідки слід підстилати помости заввишки 0,5 м із лісоматеріалів, покладених на ґрунт і вкритих настилом з дощок завтовшки 50-75 мм. Над лебідками і робочими настилами потрібно влаштовувати дах. Для кожної лебідки потрібно відводити ділянку складу не більш ніж на 8-10 штабелів. Укладання колод у штабелі на кожній з ділянок необхідно починати з найбільш віддаленого від лебідки штабеля, а розбирання - у зворотному порядку.

2.2.10. Лебідки необхідно закріплювати сталевими канатами або ланцюгами так, щоб унеможливити їх зміщення.

2.2.11. Для закріплення блоків лебідки повинні бути забиті в ґрунт групи паль або зроблені інші пристосування, які б відповідали за міцністю зусиллям, що виникають при роботі. Палі повинні бути покриті листковою сталлю. Не дозволяється кріплення лебідок і блоків за випадкові предмети та споруди (опори повітряних ліній, частини споруд тощо). Блоки потрібно кріпити до груп паль сталевим канатом з розрахунковим запасом міцності.

2.2.12. Блоки необхідно огороджувати з боку внутрішнього кута, який утворюється канатом, що обводить блок, запобіжними стовпами, нахиленими у бік блоків, або канатними петлями.

2.2.13. Установлювати лебідки необхідно так, щоб барабанні вісі були перпендикулярні лінії руху канатів. Робочу вітку тягового каната потрібно розташовувати по осі штабеля. Робочі канати, канати або ланцюги для кріплення лебідки, стропи, гаки, блоки повинні мати 5,5-кратний запас міцності.

2.2.14. Канати повинні бути надійно закріплені на барабанах лебідки. У разі розмотування каната на барабані слід залишати не менше трьох його витків.

2.2.15. ОбТєм пачок лісоматеріалів, які переміщуються лебідкою, повинен визначатися розрахунками в залежності від вантажопідіймальності лебідки та кута підіймання пачок.

2.2.16. Прокладання канатів канатно-блочної системи лебідок через лісоконвеєри повинне здійснюватись так, щоб унеможливити зачеплення канатів рухомими колодами або деталями лісоконвеєра.

2.3. Риштування, містки (переходи), драбини, сходні

2.3.1. Риштування та помости повинні відповідати вимогам пункту 7.2 Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 252 ( v0252203-01 ) (далі - ДНАОП 1.1.10-1.04-01).

2.3.2. Риштування, поміст та інші пристрої для виконання робіт на висоті слід виготовляти інвентарними, за типовими проектами та мати паспорт заводу-виробника.

2.3.3. Трапи і містки повинні бути жорсткими і мати кріплення, які унеможливлюють їх зміщення. Прогин настилу за умови максимального навантаження не повинен бути більшим 0,02 м. Трапи і містки з довжиною більше 3 м повинні мати проміжні опори.

2.3.4. Містки (переходи), сходи, драбини, трапи, сходні виробничих приміщень, лісових складів мають бути виготовлені із металу чи пиломатеріалів хвойних порід першого і другого сорту без нахилу волокон.

2.3.5. Виконання робіт із використанням драбин слід проводити відповідно до вимог пункту 7.1 ДНАОП 1.1.10-1.04-01.

2.4. Конвеєри, підйомники і домкрати

2.4.1. Влаштування конвеєрів та їх розміщення у виробничих будівлях повинні здійснюватися з дотриманням вимог розділів 2, 3 та 4 ГОСТ 12.2.022-80 "ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности".

2.4.2. Виконання робіт із використанням домкратів необхідно проводити відповідно до вимог розділу 6 ДНАОП 1.1.10-1.04-01.

2.4.3. Безпечна експлуатація підйомників повинна виконуватись відповідно до вимог розділів 3, 5 та 6 Правил будови і безпечної експлуатації підйомників, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.12.2003 N 232 ( z1262-03 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.12.2003 за N 1262/8583 (далі - НПАОП 0.00-1.36-03). Залізничні підйомники слід використовувати також з виконанням вимог Правил технічної експлуатації залізниць в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.96 N 411 ( z0050-97 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.97 за N 50/1854 (далі - ЦРБ 0004).

2.5. Приводи, огородження і допоміжні пристрої

2.5.1. Загальні вимоги безпеки до конструкції приводів, огороджень та допоміжних пристроїв повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91.

2.5.2. На приводах і механізмах, які ними приводяться в рух, повинні бути нанесені стрілки, що показують напрям обертання або руху механізмів і двигунів.

2.5.3. У всіх випадках перед запуском устаткування в експлуатацію огородження повинні бути поставлені на місце і надійно закріплені. Працювати на устаткуванні із знятим чи несправним огородженням не дозволяється.

2.5.4. Транспортні засоби для переміщення заготовок, виробів тощо з одного місця на інше повинні бути обладнані огородженнями, які б унеможливлювали падіння транспортованих предметів.

2.5.5. Робота устаткування без блокувальних і запобіжних пристроїв, які є невід'ємною частиною конструкції, не дозволяється.

Запобіжні пристрої, призначені для попередження аварій, вибухів і виходу з ладу окремих частин устаткування, повинні бути калібровані і використовуватися тільки за призначенням.

2.6. Інструмент

2.6.1. Ручний інструмент (молотки, долота, гайкові ключі, зубила, багри, сокири тощо) повинен бути інвентарним, використовуватися в справному стані і відповідати технічній та експлуатаційній документації.

2.6.2. Ручний слюсарно-ковальський інструмент повинен відповідати вимогам розділу 5 ДНАОП 1.1.10-1.04-01.

2.6.3. Конструкція механізованого інструменту повинна відповідати вимогам ДСН 3.3.6.039-99 ( va039282-99 ).

Ручний механізований інструмент (шліфувальні машини, пилки, рубанки тощо) повинен мати захисні огорожі.

2.6.4. Ручний пневматичний інструмент ударної дії повинен мати пристрої, які усувають небезпеку самовільного вилітання робочого інструменту при холостому ході.

Робочий пусковий механізм на ручних пневматичних машинах (інструменті) повинен бути:

розташований так, щоб унеможливити випадкове включення;

улаштований так, щоб при знятті тиску від руки оператора автоматично закривався пневматичний впускний клапан.

2.6.5. Приєднання шлангів до пневматичного інструменту, вхідного штуцера роздавального трубопроводу та з'єднання шлангів між собою повинно бути міцним і виконуватись тільки за допомогою штуцерів або ніпелів зі справною різьбою (кільцевими виточками) та стяжних хомутиків.

2.6.6. Ручні електричні машини (інструмент) повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ) та перевірятися не рідше одного разу на 6 місяців відповідно до вимог ГОСТ 12.2.013.0-91.

2.6.7. У конструкції ручного механізованого інструменту масою понад 5 кг повинен бути пристрій для його підвішування та перенесення.

2.6.8. Інструмент механізований для лісозаготівель повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.104-84 "ССБТ. Инструмент механизированный для лесозаготовок. Общие требования безопасности".

2.6.9. Під час перевезення чи перенесення інструменту на великі відстані гострі частини пилок і сокир необхідно ховати у спеціальні чохли або інші засоби захисту (футляри з брезенту, дерева, лубу тощо).

3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РЕМОНТУ І ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА

3.1. Технічне обслуговування і ремонт машин та устаткування на території транспортно-ремонтних цехів необхідно проводити на спеціально відведених для цієї мети дільницях чи робочих постах, які повинні бути оснащені необхідним обладнанням, пристроями, інструментом і приладами.

3.2. Технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів у польових умовах має здійснюватись відповідно до вимог "Типовой инструкции для слесарей по ремонту автомобилей, тракторов и механизмов на предприятиях лесного хозяйства", затвердженої заступником Голови Державного комітету лісового господарства СРСР від 30.12.88 (НАОП 3.0.00-5.06-88).

Під час ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів слід дотримуватись вимог пожежної безпеки відповідно до НАПБ В.01.054-98/510 ( z0157-99 ).

3.3. На постах технічного обслуговування і ремонту, у виробничих приміщеннях і на відкритих майданчиках автомобілі, трактори, спеціальні машини та інші транспортні засоби повинні розміщуватися так, щоб відстані між ними, елементами будівель, стаціонарним технологічним устаткуванням і робочими місцями відповідали чинним нормам і правилам і забезпечували зручне та безпечне переміщення працівників, транспортних засобів і виконання технологічних операцій.

3.4. Місця постійного проведення ремонтних робіт повинні бути обладнані оглядовими канавами, естакадами, підйомниками. Довжина, ширина, глибина і висота оглядових канав і естакад мають визначатися в залежності від конструкції рухомого складу і технологічного устаткування.

3.5. Піднімати (підвішувати) трактори та лісозаготівельні машини на їх базі в польових умовах (лісосіці, лісовантажному пункті, верхньому лісоскладі тощо) лебідкою іншого трактора необхідно тільки за умови кріплення каната за раму трактора. При цьому тяговий канат лебідки потрібно розміщувати перпендикулярно повздовжній осі трактора, який піднімається, не допускаючи дотику каната з гострими деталями конструкції трактора. Перебування в тракторі по осі дії каната і збоку від нього на відстані, меншій довжини натягнутого каната під час піднімання (підвішування) трактора, є небезпечним і не повинно допускатись. Після закінчення піднімання, не підлізаючи під трактор, потрібно викласти під його піднятим боком клітку із брусів.

3.6. Піднімати устаткування, агрегати, вузли та інші збірні механізми вантажопідіймальними технічними засобами потрібно на спеціально призначені для цієї мети місця і пристрої відповідно до технічної документації і схем безпечних способів стропування, обв'язування і кантування вантажів. Схеми та інструкції повинні бути вивішені на робочих місцях.

3.7. При виконанні кріпильних робіт у важкодоступних місцях необхідно використовувати спеціальні викрутки. Працювати, сидячи на крилі автомобіля, стоячи на підніжці та на ребордах оглядової канави, заборонено.

3.8. Проведення робіт поблизу механізмів, які рухаються, електричних проводів і електроустановок дозволяється тільки за умови зупинки електроустаткування і зняття електричної напруги. У разі, якщо за умовами виробництва це зробити неможливо, небезпечні місця (зони) потрібно огородити і роботи здійснювати в присутності керівника робіт.

3.9. Для проведення робіт всередині цистерни (посудини) працівники додатково повинні бути забезпечені роботодавцем шланговим протигазом, запобіжним поясом з прикріпленим до нього рятувальним канатом, розрахованим на навантаження не менше 2 кН (200 кг), захисними окулярами та іншими засобами захисту, які мають використовуватись за потреби і вказуватись у наряді-допуску.

У разі застосування шлангового протигаза з довжиною шланга більше 11 м потрібно забезпечувати примусове подавання повітря під маску протигаза працівника в резервуарі.

Спецодяг не повинен мати металевих пряжок, ґудзиків та іншої фурнітури, а взуття - сталевих цвяхів, підківок і набойок.

Термін одноразового перебування в резервуарі (посудині) не повинен перевищувати 15 хвилин з наступним відпочинком на чистому повітрі не менше 15 хвилин.

3.10. Для освітлення всередині резервуара (посудини) потрібно використовувати акумуляторні батареї, вмикання і вимикання яких слід проводити тільки поза резервуаром.

3.11. Організація та проведення електрогазозварювальних робіт та експлуатація необхідного для цього устаткування повинні відповідати вимогам Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255 ( z0541-01 ) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (ДНАОП 0.00-5.12-01), ДНАОП 0.07-1.01-80 "Техника безопасности в строительстве (СНиП III-4-80)" (далі - ДНАОП 0.07-1.01-80), ГОСТ 12.3.003-86 "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности", ГОСТ 12.3.036-84 "ССБТ. Газоплазменная обработка металлов. Требования безопасности" та ГОСТ 12.1.013-78.

3.12. При виконанні ковальських, пресових та термічних робіт слід дотримуватись вимог Державних санітарних правил для ковальсько-пресових цехів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.97 N 200 ( v0200282-97 ) (ДСП 200-97).

3.13. У разі використання газових паяльників під час виконання мідницьких робіт слід керуватись вимогами ДНАОП 0.00-1.20-98 ( z0318-98 ).

3.14. При виконанні електрогазозварювальних, ковальсько-пресових, термічних, гальванічних, мідницьких, шиномонтажних, вулканізаційних, кузовних, оббивальних, фарбувальних та антикорозійних робіт, робіт з полімерними матеріалами, під час ремонту і зарядження акумуляторів, паяльних та інших робіт рівень шкідливих речовин у робочій зоні не повинен перевищувати граничнодопустимих рівнів, вказаних у "Списку ПДК вредных веществ в воздухе рабочей зоны", затвердженому постановою Головного державного санітарного лікаря СРСР від 26.05.88 N 4617 (із змінами).

3.15. Поводження з промисловими відходами має відповідати Гігієнічним вимогам щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення, затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29 ( v0029588-99 ) (ДсанПіН 2.2.7.029-99).

4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ НА МЕТАЛООБРОБНИХ ВЕРСТАТАХ (ЛІНІЯХ)

4.1. Розташування устаткування на дільницях і в цехах має відповідати характеру виробництва і використовуваним технологічним процесам, а також забезпечувати нешкідливі і безпечні умови праці. Організація і виконання робіт на механічній дільниці повинні відповідати вимогам "Санитарных правил для механических цехов (обработка металлов резанием)", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря СРСР від 07.12.89 N 5160 (ДНАОП 0.03-1.48-89), експлуатаційної документації на верстати (лінії) та цих Правил.

4.2. Вимоги безпеки до процесів обробки різанням повинні бути викладені в технологічних документах і виконуватись протягом усього технологічного процесу.

4.3. Робочі місця для працівників, що виконують роботи сидячи та стоячи, мають відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" та підпунктам 1.6.19, 1.6.20, 1.6.21, 1.6.22 цих Правил.

4.4. Приводити у дію та обслуговувати верстати повинні тільки ті працівники, за якими вони закріплені.

Ремонт верстатів повинен виконуватись спеціально призначеними працівниками, що мають фахову підготовку відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15 ( z0231-05 ) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

{ Підпункт 4.4 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 257 ( z1276-07 ) від 07.11.2007 }

4.5. Вимкнення верстата обов'язкове:

у разі припинення подавання струму;

перед заміною робочого інструменту, установленням деталі, що обробляється, зняттям її з верстата;

перед ремонтом, чищенням та змащуванням верстата, прибиранням відходів.

4.6. Для зняття, встановлення деталей або заготовок масою більше 20 кг необхідно використовувати підіймально-транспортні технічні засоби, обладнані спеціальними органами (захватами).

4.7. Укладання матеріалів та деталей біля робочих місць повинно робитися способом, що забезпечує їх стійкість.

4.8. Робоче місце працівника, що працює на верстаті і навколо нього, повинне завжди утримуватися в чистоті і не захаращуватись виробами та матеріалами.

4.9. Прибирання відходів від верстата за відсутності спеціальних пристроїв повинно робитися тільки за допомогою відповідних пристосувань (гаків, щіток). Гаки повинні мати гладку рукоятку та щиток, який запобігає порізам рук працівника стружкою.

Прибирання стружки з робочих проходів повинно проводитися ретельно, накопичення стружки не дозволяється. Стружка має збиратись у спеціальні ящики і в міру їх заповнення видалятись із приміщення.

4.10. При залишенні робочого місця (навіть короткочасно) працівник, що працює на верстаті, повинен вимкнути верстат.

4.11. Біля кожного верстата має бути вивішена табличка із зазначенням особи, яка відповідає за його експлуатацію.

4.12. При роботах на токарних верстатах необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.2.003-91 та ГОСТ 12.2.062-81 "Оборудование производственное. Ограждения защитные".

4.13. Під час роботи на свердлильних, фрезерних, заточувальних та шліфувальних верстатах слід керуватись вимогами ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.009-80 "ССБТ. Станки металлообрабатывающие. Общие требования безопасности", ДСТУ 2752-94 "Устаткування метало- та деревообробне. Верстати металорізальні. Вимоги безпеки", ДСТУ 2753-94 "Устаткування метало- та деревообробне. Верстати деревообробні побутові. Вимоги безпеки", ДСТУ 2754-94 "Устаткування метало- та деревообробне. Верстати металорізальні. Методи оцінювання безпеки".

4.14. Робота на ножицях має здійснюватись відповідно до вимог ГОСТ 12.2.118-88 "ССБТ. Ножницы. Требования безопасности".

4.15. При роботах на пресах необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.2.117-88 "ССБТ. Прессы гидравлические. Требования безопасности".

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РОБІТ НА РАДІАЦІЙНО-ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЯХ

5.1. Загальні положення та вимоги

5.1.1. Організація лісогосподарських, лісозаготівельних та лісотранспортних робіт на забрудненій радіонуклідами території повинна гарантувати неперевищення ліміту дози опромінення відповідно до вимог "Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Державні гігієнічні нормативи", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.97 N 208 ( v0208282-97 ) та введених у дію постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62 ( v0062282-97 ) (далі - ДГН 6.6.1-6.5.001-98), унеможливлювати додаткове опромінення.

5.1.2. Під час ведення робіт на радіоактивно-забруднених територіях слід керуватися вимогами ДГН 6.6.1-6.5.001-98 ( v0208282-97 ) та цими Правилами.

5.2. Заходи радіаційної безпеки

5.2.1. У разі виконання робіт у зонах радіоактивного забруднення 2-5 та 5-15 Кі/км/кв., крім первинного інструктажу, з усіма працівниками на об'єкті додатково повинен бути проведений цільовий інструктаж з радіаційної безпеки за видами робіт з обов'язковим зазначенням потреби використання необхідних засобів індивідуального захисту.

5.2.2. На територіях із щільністю радіоактивного забруднення 5-15 Кі/км.кв. не слід перевозити працівників на робочі об'єкти у відкритому автотранспорті. Перевезення працівників повинне здійснюватись в автобусах або на вкритому, спеціально пристосованому герметизованому автотранспорті з протипиловими повітряними фільтрами. Перед подаванням автотранспорту для перевезення працівників у салонах необхідно провести вологе прибирання. Слід уникати сухого прибирання.

5.2.3. В умовах інтенсивного пилоутворення необхідно використовувати респіратори і захисні окуляри та періодично не рідше одного разу на місяць здійснювати очищення та дезактивацію засобів індивідуального захисту з наступним контролем ефективності дезактивації.

5.2.4. Приймати їжу працівники повинні винятково у спеціально пристосованих місцях. Не слід облаштовувати такі місця у зоні радіоактивного забруднення з рівнем 5-15 Кі/км.кв. За умови роботи у зоні значного радіоактивного забруднення для приймання їжі працівники повинні бути вивезені у менш забруднену зону.

Привезення води та гарячого харчування повинне проводитись тільки у герметично закритій тарі, а інших продуктів харчування - упакованими у поліетиленові пакети. Не слід використовувати для пиття воду з відкритих водойм та джерел.

5.2.5. На територіях підприємств зі щільністю радіоактивного забруднення 5-15 Кі/км.кв. техніка, яка працювала у лісі, повинна проходити миття на спеціально облаштованих майданчиках дезактивації. Будівництво таких майданчиків дезактивації має проводитись подалі від колодязів питної води, річок, озер.

Обмивання та дезактивація техніки повинні проводитись у напрямку від менш забруднених частин до більш забруднених. Після дезактивації техніки слід провести контроль її радіоактивного забруднення.

5.2.6. Не рідше одного разу на тиждень необхідно проводити контроль поверхневого забруднення спецодягу та спецвзуття (приладами КРБ-1 або МКС-01). У разі перевищення після прання допустимих нормативів поверхневого забруднення одягу - такий одяг слід вилучити з користування та замінити новим.

5.3. Спеціальні вимоги безпеки при виконанні лісогосподарських робіт

5.3.1. Усі види робіт в умовах радіоактивного забруднення території взимку повинні виконуватись за наявності снігового покриву, а протягом вегетації - у вологу погоду.

5.3.2. Проходи (гони) лісогосподарської техніки на радіоактивно забрудненій території повинні виконуватись таким чином, щоб вітер був зустрічним або боковим. На сухих ґрунтах одночасну роботу кількох машин у гонах дозволяється виконувати тільки на великих площах, унеможливлюючи взаємний негативний вплив пилоутворення.

5.3.3. Під час підготовки ґрунту та посадки лісу слід використовувати техніку з герметизованими кабінами. Садіння лісу повинне проводитись з максимальним використанням лісосадильних автоматів. Використовувати лісосадильні машини потрібно при зволоженому ґрунті.

5.3.4. У разі роботи у лісах зони безумовного відселення з щільностями забруднення ґрунту більше 15 Кі/км.кв. (гасіння лісових пожеж, боротьба з шкідниками лісу та інше) на бригаду потрібно оформляти наряд-допуск за формою, наведеною в додатку 1. У ньому повинно бути визначено: місце проведення робіт, завдання, список працівників, бригадир, ланкові, тривалість робочого часу, заходи радіаційної безпеки, засоби індивідуального захисту, розрахункова середня доза опромінення.

5.3.5. Спостереження за пожежним станом забруднених територій слід здійснювати переважно з пожежних веж за допомогою телекамер (дистанційне) або патрулювання з гелікоптерів та літаків. У випадку наземного патрулювання маршрути слід прокладати з урахуванням радіаційної обстановки. Гасіння низових лісових та торфових пожеж необхідно починати з тилу з подальшим переходом до флангових та фронтальної ділянок пожежі.

5.3.6. Під час звалювання лісу, після зрізування дерева та його падіння наступні роботи (обрубування гілок, розкряжування стовбура тощо) слід проводити після того, як осяде пил.

5.3.7. У разі проведення лісосічних робіт у зоні зі щільністю радіоактивного забруднення 5-15 Кі/км.кв. потрібно запобігати трелюванню дерев з кронами. Під час очищення лісосік порубні рештки слід збирати в купи для перегнивання, складати на волоки чи технологічні коридори.

5.3.8. Під час заготівлі живиці працівники повинні бути забезпечені роботодавцем респіраторами та захисними окулярами, використовувати їх.

6. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА ОСНОВНИХ РОБОТАХ У ЛІСОВОМУ КОМПЛЕКСІ

6.1. Технологічні процеси повинні відповідати вимогам ДСТУ 3273-95 "Безпечність виробничих підприємств. Загальні положення та вимоги", ГОСТ 12.3.002-75 "Процессы производственные. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.002-75), ГОСТ 12.3.009-76, не мати прихованих небезпек.

6.2. Використання у виробництві шкідливих речовин дозволяється після їх державної регламентації та державної реєстрації відповідно до вимог Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.95 N 420 ( 420-95-п ).

6.3. Перед переїздом робочих машин, тракторів і агрегатів через штучні споруди необхідно за допомогою дорожнього знака перевірити відповідність дозволеної вантажопідіймальності споруди масі агрегату, що переміщується, та візуально впевнитися у справності штучної споруди.

6.4. Зупиняти транспортні засоби слід у місцях, які є зручними для безпечного виходу та входження в їх кабіну тракториста (машиніста, оператора).

6.5. При виявленні на робочому об'єкті вибухонебезпечних предметів (снарядів, бомб, мін тощо) усі роботи слід негайно припинити, межі ділянки позначити знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 з написом "Обережно! Небезпечність вибуху", організувати охорону та передати повідомлення в органи МНС.

6.6. Роботи в цехах, на нижніх та проміжних лісоскладах, а також у лісі повинні виконуватись відповідно до затверджених карт технологічного процесу, а за необхідності згідно з іншою проектно-технологічною документацією, яка затверджується у встановленому порядку (положеннями, проектами організації робіт, типовими технологічними процесами, технологічними регламентами, технологічними інструкціями тощо), зміст яких не повинен суперечити нормативно-правовим актам з охорони праці.

6.7. Картами технологічного процесу необхідно завершувати доведення до відома бригад (ланок) і окремих працівників вимог з охорони праці, які відсутні в експлуатаційній документації на технічні засоби і в повній мірі не можуть бути включені в акти з охорони праці підприємства. Зміст карти технологічного процесу повинен відповідати вимогам ГОСТ 3.1120-83 "ЕСТД. Общие правила отражения требований безопасности труда в технологической документации" з доповненнями, які необхідні для регламентації безпечного ведення окремих видів робіт, враховувати особливості робочого об'єкта, виділених бригаді знарядь праці, прийнятої технології робіт, рівня повноти врахування вимог безпеки праці в інструкції з охорони праці та в інших документах для бригади. Під час їх розроблення максимум необхідної інформації слід подавати графічно та в табличній формі.

6.8. Нормативно - правові акти з охорони праці, що діють на підприємстві, та технологічні документи, які бригада або ланка повинні виконувати в доповнення до вимог карти технологічного процесу, в карті необхідно називати в розділі "Особливі вказівки".

6.9. Під час роботи в зонах охорони слід керуватися:

а) електричних мереж - Правилами охорони електричних мереж, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.97 N 209 ( 209-97-п );

б) магістральних трубопроводів - Правилами охорони магістральних трубопроводів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 N 1747 ( 1747-2002-п ).

6.10. Організаційне та технологічне керівництво роботами в лісі та на лісоскладах повинні здійснювати майстер або інший працівник, які успішно пройшли перевірку знань з безпечного ведення конкретних робіт. У розпорядженні керівника робіт повинно бути таке число бригад (ланок), роботу яких він спроможний щозмінно організувати та проконтролювати.

6.11. Відпочинок, переходи та переїзди (за винятком агрегатних лісових машин з укріпленими кабінами) повинні виконуватись в обхід небезпечних територій.

6.12. Сідати (лягати) для відпочинку працівникам слід у побутових приміщеннях, а в лісі, як виняток, відпочинок сидячи дозволяється в місцях, які добре видні з кабін технічних засобів, що рухаються на робочому об'єкті, але не на шляху їх руху.

7. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ НА ЛІСОКУЛЬТУРНИХ РОБОТАХ

7.1. Загальні вимоги

7.1.1. Лісокультурні роботи слід організовувати і виконувати відповідно до карти технологічного процесу, яка розробляється і затверджується у встановленому роботодавцем порядку та з виконанням вимог пункту 6.7 цих Правил. У карту технологічного процесу включаються технологічна схема об'єкта, порядок та спосіб виконання робіт, особливі вказівки. Під час розроблення карти технологічного процесу слід керуватися цими Правилами, а для робіт на схилах - також вимогами "Типовой инструкции по охране труда при проведении лесокультурных работ на склонах", затвердженої заступником Голови Державного комітету лісового господарства СРСР від 28.12.87 (НАОП 3.0.00-5.02-87).

7.1.2. На стежках та дорогах, що перетинають ділянки, де виконуються лісокультурні роботи, мають встановлюватись заборонні знаки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76, які забороняють прохід та проїзд стороннім особам (технічним засобам).

Лісокультурні землі необхідно заздалегідь обстежити. Небезпечні місця (крутояри, урвища, ями тощо) та виділені місця для відпочинку необхідно позначати попереджувальними знаками. Перед виконанням механізованих робіт на схилах знаки безпеки повинні встановлюватись також коло підгір'я.

7.1.3. Працівники на лісокультурних роботах повинні бути забезпечені роботодавцем питною водою, аптечками для надання швидкої допомоги та засобами індивідуального захисту. На період проведення робіт декількома працівниками один із них має призначатися старшим.

7.1.4. Лісокультурні роботи необхідно проводити за швидкості вітру не більше 11 м/с, у гірських та горбистих умовах - не більше 8,5 м/с. Вони мають припинятися в період грози, злив та при видимості менше 50 м, з настанням сутінок і в нічні години.

7.1.5. На період роботи лісогосподарських машин необхідно забезпечити:

відсутність працівників на навісних знаряддях і поруч з ними при підійманні, опусканні та розворотах машини;

розвертання машин у місцях, де немає перешкод;

рух машини під час подолання перешкод тільки на першій передачі швидкості, переїзд через повалені дерева під прямим кутом, через невеликі заглиблення під кутом 15 град. - 200 град. до осі руху агрегата;

спорудження стійких настилів для переїзду через перезволожені ділянки, рови і канави;

переведення навісного (начіпного) устаткування в транспортне положення з додатковою фіксацією його під час переїзду з однієї ділянки на іншу, подолання перешкод і розвертання машини;

очищення робочих органів від рослинних залишків та землі спеціальними очисниками після зупинки машини.

7.1.6. Лісогосподарські машини повинні агрегатуватися тільки з тими тракторами, які визначені підприємством-виробником і названі в інструкціях з їх експлуатації.

7.1.7. Під час роботи машинно-тракторних агрегатів повинна забезпечуватись безпека обслуговуючого персоналу.

7.1.8. Під час проведення лісокультурних робіт дозволяється перебувати в кабіні трактора лише одній особі - трактористу.

7.1.9. При заглибленому знарядді дозволяється повертати машину на кут відповідно до експлуатаційної документації, але не більше ніж на 20 град.

7.1.10. Перед регулюванням та заміною навісного і причіпного устаткування необхідно встановити трактор на рівній площадці, устаткування опустити на землю, вимкнути двигун та унеможливити самовільний рух трактора і устаткування.

7.1.11. Перед переїздом через мости, гатки, греблі та інші споруди, стан яких не попереджено дорожніми знаками, необхідно візуально впевнитися щодо їх справності.

7.1.12. Лісокультурні роботи з використанням пестицидів повинні проводитись відповідно до вимог безпеки, наведених у розділі 8 цих Правил.

7.2. Збір лісового насіння, шишок та плодів. Перероблення лісонасіннєвої сировини

7.2.1. Збирати насіння, шишки і плоди (далі - насіння і плоди) із ростучих дерев з підійманням у крону на висоту понад 2 м дозволяється лише особам чоловічої статі, які досягли 18 років.

7.2.2. Збирати насіння дозволяється ланками з 2 працівників, які працюють у межах видимості одна від одної. Один у ланці має призначатися старшим.

7.2.3. Для збирання насіння і плодів із ростучих дерев працівники повинні бути забезпечені роботодавцем: драбинами, стрем'янками, механізованими підйомниками, лазами тощо. Перед початком збирання плодів і насіння із ростучих дерев необхідно впевнитися в їх стійкості. Під час роботи не слід перебувати в кроні дерева.

7.2.4. Переносні драбини і стрем'янки мають відповідати вимогам ДНАОП 1.1.10-1.04-01, мати інвентарні номери. Переносні драбини і стрем'янки повинні мати пристрій, який унеможливлює їх зрушення і перекидання під час роботи.

Не слід підкладати під нижні кінці драбин і стрем'янок каміння, дошки, гілки, сучки та інші предмети для надання стійкості. Працювати на драбині дозволяється лише одному працівнику.

7.2.5. Збирати насіння з дерев вище 5 м необхідно за допомогою гідромеханічних підйомників, виконуючи вимоги НПАОП 0.00-1.36-03 ( z1262-03 ), або спеціальних лазів відповідно до вимог інструкції щодо їх експлуатації. Перед переїздом агрегату з підіймальним пристроєм оператор повинен упевнитись у відсутності в люльках працівників і подати звуковий сигнал. Лази дозволяється використовувати тільки після їх випробовування у встановленому законодавством порядку та перевірки відповідності їх призначення фактичним умовам роботи.

7.2.6. Працівників, зайнятих збиранням насіння з ростучих дерев, слід забезпечувати запобіжними ременями, захисними касками і окулярами, а також справним інструментом.

7.2.7. Роботи слід організовувати так, щоб унеможливлювалось збирання насіння і плодів:

з небезпечних та підпиляних дерев;

із ростучих дерев під час дощу та після нього, доки не просохнуть стовбур і гілки, під час обледеніння стовбурів, при снігопаді, грозі, тумані, швидкості вітру понад 6,5 м/с;

у небезпечній зоні звалювання дерев;

з повалених дерев, що розташовані вздовж схилу крутістю понад 20 град. і впоперек схилу крутістю понад 15 град., без попередньої перевірки їх стійкості і надійного кріплення до здорових пнів або ростучих дерев;

ближче 50 м від пачки, яку скидають з щита трактора, на схилах - ближче 60 м;

одночасно з обрубуванням сучків;

у зоні навантажувальних робіт.

7.2.8. Конструкція і устаткування шишкосушарні повинні відповідати вимогам нормативних документів з охорони праці та пожежної безпеки.