Про затвердження Правил охорони праці в деревообробній промисловості

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

НАКАЗ

31.01.2005 N 20

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 березня 2005 р. за N 306/10586

Про затвердження Правил охорони праці в деревообробній промисловості

{ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій N 1424 ( z0072-13 ) від 14.12.2012 }

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ), Положення про Державний комітет України з нагляду за охороною праці, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2003 N 29 ( 29/2003 ), НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці в деревообробній промисловості (далі-Правила), що додаються.

2. Вважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила по охране труда в лесной, деревообрабатывающей промышленности и в лесном хозяйстве", затверджені Мінліспапірпромом СРСР 22.02.85 та Держлісгоспом СРСР 28.02.85 (НАОП 3.0.00-1.01-85).

3. Управлінню організації державного нагляду в АПК, машинобудуванні, на транспорті та у зв'язку Держнаглядохоронпраці України (Маціяшко В.А.) подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України Правила.

4. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України та інспекцій вжити заходів щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, забезпечити систематичний контроль за дотриманням їх вимог.

5. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Кубієвич М.В.) включити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.

6. Державному підприємству "Головний навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці України" (Баженов О.К.) забезпечити:

- видання і росповсюдження Правил;

- вивчення Правил посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, організацій та деревообробних підприємств під час їх чергового навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

7. Відділу документального забезпечення та контролю (Дєньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.

8. Головному редактору журналу "Технополіс" (Спірін В.Ф.) опублікувати наказ у черговому номері журналу.

9. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Семка О.П.

Голова Комітету С.Сторчак

ПОГОДЖЕНО:

Заступник Міністра промислової політики України А.Г.Федяєв

В.о. Міністра охорони здоров'я України В.В.Загородній

Директор виконавчої дирекції Флнду соціального страхування від нещасних випадків на віробництві та професіних захворювань України В.І.Крот

Заступник Міністра України з питань надзвичайних ситуацій П.Ф.Борисов

Голова ЦК профспілки працівників лісовиї галузей України В.Д.Сібільов ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держнаглядохоронпраці України 31.01.2005 N 20

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 березня 2005 р. за N 306/10586

ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ В ДЕРЕВООБРОБНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Галузь застосування

Правила охорони праці в деревообробній промисловості, крім виробництва деревноволокнистих плит, (далі - Правила) поширюються на підприємства, установи й організації (далі - підприємства) незалежно від їх підпорядкування і форми власності та на фізичних осіб, які займаються оброблюванням деревини. { Абзац другий пункту 1.1 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій N 1424 ( z0072-13 ) від 14.12.2012 }

Правила регламентують безпечне виконання робіт та технологічних процесів в деревообробній промисловості.

Вимоги цих Правил є обов'язковими для роботодавців та працівників, які організовують та контролюють роботу з охорони праці на підприємствах деревообробної промисловості.

1.2. Терміни та визначення

При розробленні цих Правил вжито терміни та визначення основних понять в галузі охорони праці, прийняті в державному стандарті "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять" (ДСТУ 2293-99).

2. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

2.1. Вимоги до території підприємства, виробничих будівель і споруд

2.1.1. Територія підприємства і розташовані на ній будівлі мають відповідати вимогам Генеральних планів промислових підприємств, затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.80 N 213, із змінами (СНиП II-89-80), Санітарних норм проектування промислових підприємств, затверджених МОЗ СРСР 03.12.90 N 143-12/1043-1 (ДНАОП 0.03-3.01-71), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України від 19.10.2004 N 126 ( z1410-04 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - Правила пожежної безпеки), та цих Правил.

2.1.2. Територія підприємства (основні та допоміжні цехи, склади тощо) має бути упорядкована і утримуватись в чистоті. Сміття та відходи виробництва необхідно вивозити за межі підприємства або знищувати. При тимчасовому їх зберіганні необхідно запобігати забрудненню ними ґрунту, води, повітря.

2.1.3. Розташування виробничих і допоміжних будівель, споруд на території підприємства повинне відповідати технологічному процесу виробництва.

2.1.4. Територія промислових майданчиків має бути вирівняна і спланована так, щоб був забезпечений відвід стічних вод від будівель, майданчиків, проїздів та пішохідних доріжок до водостоків. На території підприємства в зоні з найменшим впливом виробничих шкідливостей необхідно упорядкувати озеленені майданчики для відпочинку працівників.

2.1.5. Перед в'їздом на територію підприємства необхідно розмістити інформацію (схему, план) про розташування виробничих підрозділів, доріг, пожежних гідрантів, водоймищ тощо.

2.1.6. На території підприємства мають бути влаштовані дороги із твердим покриттям (асфальт, бетон тощо) для руху транспорту, техніки і пішохідні доріжки. Дороги і пішохідні доріжки необхідно систематично очищувати від бруду та снігу, а в темну пору доби освітлювати.

2.1.7. Рух залізничних поїздів і окремих вагонів, а також автомобільного та інших видів транспорту на території підприємства повинен регулюватися дорожніми знаками і покажчиками відповідно до вимог державного стандарту "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування" (ДСТУ 4100-2002) та Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 ( 1306-2001-п ) (далі - Правила дорожнього руху). Швидкість руху транспорту на території підприємства не повинна перевищувати 10 км/год на прямих ділянках дороги, 5 км/год на поворотах і 2 км/год у виробничих приміщеннях.

2.1.8. При перетині залізничних колій з пішохідними і автомобільними дорогами необхідно влаштувати переходи та переїзди через рейкові колії, обладнані попереджувальними знаками, світловою та звуковою сигналізацією.

Виходи з приміщень, що розташовані поблизу від залізничної колії, мають бути паралельні колії. Якщо виходи розташовані в напрямку перпендикулярному до залізничної колії, то перед виходом необхідно установлювати огороджувальні бар'єри довжиною не менше ніж 5 м в кожному напрямку від входу.

2.1.9. Для пішоходів на території підприємства потрібно обладнувати тротуари шириною 1,5 м. При пішохідному русі менше ніж 100 чоловік на годину в обох напрямках дозволяється улаштовувати проходи шириною 1 м.

2.1.10. Під'їзні та внутрішні автомобільні дороги необхідно проектувати згідно з вимогами СНиП II-89-80. Ширина автодоріг на території підприємства повинна визначатися в залежності від типу транспорту і категорії дороги. Ширина проїзної частини повинна бути на 1 м більшою від ширини наявних на підприємстві транспортних засобів.

2.1.11. При проектуванні й експлуатації виробничого транспорту всіх видів необхідно передбачити заходи, спрямовані:

на захист житлових районів від шуму, який створюють транспортні засоби;

на усунення шкідливого впливу пилу, який виникає під час транспортування, навантаження та розвантаження лісоматеріалів;

на попередження забруднення повітряного простору, земельних угідь, водних басейнів і підземних вод;

на забезпечення вибухопожежобезпеки, а також безпеки проведення транспортних та вантажно-розвантажувальних робіт.

2.1.12. Пожежні водойми, траншеї, конденсаційні, каналізаційні та інші технічні колодязі, що влаштовуються з виробничою метою, мають бути огороджені або закриті міцними кришками, а в темну пору доби забезпечені освітленням. Огородження пожежної водойми не повинне заважати заїзду пожежних автомобілів та доступу особового складу пожежної охорони.

2.1.13. Для зберігання різних матеріалів та вантажів на території підприємства необхідно передбачити спеціальні майданчики, стелажі і підставки. Складування повинне виключати падіння або обрушення матеріалів.

2.1.14. Не дозволяється складування матеріалів, будівництво різних приміщень, стоянка транспортних засобів в охоронній зоні високовольтної лінії без погодження з організацією, яка експлуатує лінію.

2.1.15. Резервуари, баки та інші ємності для зберігання паливних і мастильних матеріалів слід розташовувати на спеціально відведених місцях (ділянках) відповідно до вимог Правил пожежної безпеки ( z1410-04 ).

2.1.16. Територію та майданчики для тимчасової стоянки автомобілів та інших транспортних засобів перед в'їздом на територію і виїздом з неї необхідно розташовувати осторонь від під'їзних доріг. Вони мають бути з твердим покриттям, здатним сприймати проектне навантаження від вантажів.

2.1.17. Спосіб та місце прокладання проводів і кабелів на території підприємства необхідно здійснювати відповідно до вимог "Правил устройства электроустановок", затверджених Головтехуправлінням та Держенергонаглядом Міненерго СРСР 5 жовтня 1979 року , із змінами та доповненнями (далі - ПВЕ).

2.1.18. Газопостачання підприємства повинне відповідати вимогам Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 N 254 ( z0318-98 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 15.05.98 за N 318/2758 (ДНАОП 0.001.20-98).

2.1.19. Небезпечні зони на території промислових майданчиків підприємств, транспортних шляхів, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях мають бути позначені знаками безпеки відповідно до державного стандарту "Кольори сигнальні та знаки безпеки" із змінами (ГОСТ 12.4.026-76) і обгороджені.

2.1.20. Об'ємно-планувальні, конструктивні рішення, а також санітарно-технічне обладнання виробничих будівель і споруд мають відповідати вимогам ДНАОП 0.03-3.01-71, будівельних норм і правил "Виробничі будівлі", затверджених постановою Держбуду СРСР від 27.09.88 N 196, із зміною (СНиП 2.09.02-85), "Складські будівлі", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.85 N 280 (СНиП 2.11.01-85), "Пожежна безпека об'єктів будівництва", затверджених наказом Держбуду України від 03.12.2002 N 88 ( va088509-02 ) (ДБН В.1.1-7-2002), "Природне і штучне освітлення" затверджених постановою Держбуду СРСР від 27.06.79 N 100, із змінами (СНиП II-479), та цих Правил.

2.1.21. Виробничі будівлі і споруди необхідно оглядати два рази на рік (навесні та восени) з метою визначення їх подальшої експлуатації відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 N 32/288 ( z0424-98 ), зареєстрованого у Мін'юсті України 06.07.98 за N 424/2864, із змінами і доповненнями.

2.1.22. Виробничі будівлі та споруди мають бути обладнані засобами пожежогасіння, сигнальними та аварійними пристроями відповідно до державних будівельних норм "Пожежна автоматика будинків і споруд", затверджених наказом Держбуду України від 28.10.98 N 247 (ДБН В.2.513-98), державних стандартів "Пожежна техніка для захисту об'єктів. Основні види. Розташування і обслуговування" зі зміною (ГОСТ 12.4.009-83), "Вибухобезпека. Загальні вимоги" із зміною (ГОСТ 12.1.010-76).

2.1.23. Евакуаційні шляхи і виходи необхідно утримувати вільними, нічим не захаращувати і в разі виникнення пожеж та аварій забезпечувати безпеку під час евакуації людей, які перебувають у приміщеннях будівель і споруд. Кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їх конструктивні та планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимлення, протяжність шляхів евакуації, їх оздоблення мають відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85.

2.1.24. Підлоги у приміщеннях цехів мають бути рівними, мати тверде покриття з гладкою неслизькою поверхнею, зручною для очищення та ремонту, а також не бути джерелом утворення пилу. У приміщеннях з холодною підлогою місця постійного перебування працівників мають бути із теплоізолювальним покриттям.

2.1.25. Канали потоку деревної маси, люки колодязів, жолоба та траншеї у підлозі для конвеєрів, стоків мають бути закриті суцільними або гратчастими настилами, кришками. Якщо, згідно до вимог технологічного процесу, вони мають бути відкриті, їх необхідно обгородити поручнями висотою 1,1 м і суцільними бортами висотою не менше 0,1 м від підлоги.

В цехах, де виконуються оздоблювальні роботи, не допускається улаштування каналів, які можуть стати місцем скупчення пилу або вибухонебезпечних газів.

2.1.26. У приміщеннях, де виконуються оздоблювальні роботи, підлога повинна бути вологостійка та унеможливлювати іскроутворення під час транспортування деталей та виробів. На ділянках, де застосовуються агресивні та отруйні речовини, підлога має бути стійкою до дії хімічних речовин.

2.1.27. Внутрішні поверхні стін у приміщеннях, де проводяться оздоблювальні роботи, необхідно облицьовувати на висоту, не менше 2 м від підлоги вогнетривкими матеріалами, які від ударів та тертя по них не дають іскроутворення, а також легко чистяться від забруднень.

2.1.28. Вхідні двері виробничих приміщень, біля яких розташовані робочі місця, а також відкриті технологічні отвори опалюваних будівель і споруд, розташованих в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря для холодного періоду року - 15 град.С і нижче, мають бути обладнані тамбурами або повітряно-тепловими завісами. Двері тамбурів обладнують безпечними пристроями для самостійного закривання та фіксації у відкритому положенні.

2.1.29. Протипожежні перешкоди (стіни, перегородки, перекриття, протипожежні зони, двері, клапани та ін.) вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень повинні мати межу вогнетривкості відповідно до вимог ДБН В.1.1-7-2002 ( v0195509-04 ). Для усіх будівель та приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій (у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць) повинна бути визначена категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки згідно галузевих норм технологічного проектування "Визначення категорії приміщень і будівель щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки", затверджених наказом МВС СРСР 27.02.86 N ДТ-6141-1 (ОНТП-24-86), а також клас зони згідно ПВЕ, які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення.

2.1.30. Транспортні та комунікаційні галереї і естакади повинні мати вільний від обладнання і комунікацій прохід шириною не менше 0,7 м.

2.1.31. Проїзди в цехах мають бути постійно вільними і позначеними на підлозі смугами, що відрізняються від кольору підлоги іншим забарвленням.

2.1.32. Мінімальна ширина проїзду під час перевезення деталей та виробів всередині виробничих приміщень повинна бути більше на 1,2 м від ширини транспортного засобу з вантажем, а під час перевезення рейковим транспортом - на 1,4 м. Ширина постійних проходів має бути не менше 1 м.

2.1.33. У виробничих та допоміжних приміщеннях паропроводи та інші джерела виділення тепла (вище 40 град.С), розташовані на висоті до 2 м від підлоги, мають бути термоізольовані вогнетривкими матеріалами.

2.1.34. У виробничих приміщеннях, де технологічний процес пов'язаний з використанням великої кількості води, міжповерхові перекриття повинні мати гідроізоляцію, а підлоги - стоки до каналізації.

2.1.35. Адміністративні, санітарно-побутові приміщення (гардеробні, перед-душові, душові, умивальні, убиральні, для куріння, обробки, зберігання та видачі спецодягу) та приміщення для сушіння, знепилення, знешкодження робочого одягу, мають відповідати вимогам будівельних норм і правил "Адміністративні і побутові приміщення", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.87 N 313 (СНиП 2.09.04-87).

2.1.36. Побутові приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв мають бути розташовані в окремих будівлях або на першому поверсі виробничого будинку, але не ближче 20 м від приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв або робіт.

2.1.37. У всіх умивальнях має бути достатня кількість мила та чисті сухі рушники або повітряно-теплові сушарки для рук. За необхідності працівникам мають видаватись для очищення рук змивальні, дезінфікуючі, пом'якшуючі шкіру засоби.

2.1.38. Приймати їжу дозволяється тільки в спеціально обладнаних приміщеннях: їдальнях, кімнатах відпочинку та приймання їжі, які необхідно обладнувати умивальниками, питною водою, нагрівачами для води, холодильниками та необхідними меблями.

2.1.39 У всіх цехах і дільницях мають бути аптечки з медикаментами і перев'язочним матеріалом для надання першої медичної допомоги.

2.2. Освітлення

2.2.1. Виробничі, побутові, допоміжні та інші приміщення повинні мати штучне та природне освітлення відповідно до СНиП II-4-79. Природне освітлення має бути максимально використане, світлові прорізи всередині та поза будівлями забороняється захаращувати виробами, матеріалами та іншими предметами. Для захисту робітників від прямих сонячних променів необхідно застосовувати штори, жалюзі тощо.

2.2.2. У темну пору доби або при поганій видимості (туман, дощ, снігопад) територія підприємства, місця руху людей і транспортних засобів, майданчиків стоянок, а також робочі місця мають бути забезпечені штучним освітленням відповідно до вимог СНиП II-4-79, яке повинне бути виконане відповідно до ПВЕ та Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4 ( z0093-98 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 10.02.98 за N 93/2533 (ДНАОП 0.001.21-98).

2.2.3. Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю освітленості не рідше одного разу на рік та після кожної групової заміни джерел освітлення. Вимірювання рівня освітленості повинне проводитись відповідно до вимог державного стандарту "Будівлі і споруди. Методи вимірювання освітленості" (ДСТУ Б.В.2.2-6-97).

2.2.4. Очищення від забруднення віконного скла і ліхтарів приміщень повинне здійснюватись у строки передбачені СНиП II-4-79:

при значному забрудненні - не менше чотирьох разів на рік;

при помірному забрудненні - не менше трьох разів на рік;

при незначному забрудненні - не менше двох разів на рік.

Очищення світильників та арматури повинне здійснюватися тільки після відключення напруги живильної мережі та їхнього охолодження. Під час очищення світильників необхідно перевіряти їх стан, зіпсовані вузли та деталі необхідно замінити. Для безпечного очищення необхідно використовувати спеціально призначені пересувні вишки, драбини тощо.

2.2.5. Локалізоване розташування світильників необхідно використовувати:

у приміщеннях, де знаходиться стаціонарне обладнання, яке затінює робочі місця (преси, запасні бункери тощо), а також позиційно розташовані верстати (форматно-обрізні, калібрувально-шліфувальні та ін.);

для освітлення робочих місць на механізованих та потокових лініях (формування стружкового килима, місця завантаження та зняття деталей і виробів на лініях фарбування та ін.), а також на місцях роботи з предметами великих розмірів;

для освітлення поверхні, на якій можливе виникнення відблисків (засклення, полірування та ін.);

у приміщеннях, де виконуються роботи з різними зоровими розрядами або де є допоміжні майданчики не зайняті обладнанням і робочими місцями.

2.2.6. Для вибухопожежонебезпечних приміщень (відділення шліфування, виробництво деревного борошна, цехи, де проводяться оздоблювальні роботи та ін.) вибір світильників повинен проводитись відповідно до ПВЕ в залежності від класу вибухопожежонебезпеки, а також груп і категорій вибухонебезпечних сумішей.

Для освітлення пожежонебезпечних, вибухонебезпечних і запилених приміщень необхідно використовувати щілинні світильники.

2.2.7. Загальне освітлення території підприємства, складів сировини, складів пиломатеріалів повинне здійснюватися дуговими, кварцовими, ксеноновими та іншими удосконаленими світильниками для зовнішнього освітлення.

2.2.8. За наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електричним струмом посилюється підвищеною вологістю, незручним положенням працівника (каналізаційні колодязі, оглядові канави тощо) для живлення ручних світильників необхідно застосовувати напругу не вище 12 В відповідно до державного стандарту "Будівництво. Електробезпека. Загальні вимоги" (ГОСТ 12.1.013-78). Переносні світильники мають бути обладнані захисними скляними ковпаками та арматурою для захисту від механічних пошкоджень.

2.2.9. В котельнях, підстанціях, цехах та інших приміщеннях, де не допускається припинення роботи у разі аварійного відключення освітлення, повинне улаштовуватись аварійне освітлення, яке живиться від незалежного джерела. Аварійне освітлення для виходу людей з приміщення повинне забезпечувати освітлення основних проходів, східців не менше 0,5 лк, а на відкритій території - 0,2 лк.

2.2.10. Ремонт і нагляд за справністю проводів, вимикачів ламп, запобіжників, рубильників та іншої апаратури необхідно здійснювати відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ).

2.3. Вентиляція і опалення

2.3.1. Виробничі, допоміжні будівлі й приміщення мають бути обладнані природною і припливно-витяжною вентиляцією, а також системою опалення відповідно до будівельних норм і правил "Опалення, вентиляція і кондиціонування", затверджених постановою Держкоммістобудування України від 28.12.94 N 106, із змінами (СНиП 2.04.05-91).

2.3.2. Експлуатація парових та водогрійних котлів, теплових мереж повинна здійснюватися відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.94 N 51, із змінами (ДНАОП 0.00-1.08-94), Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 N 177 ( z0636-98 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 07.10.98 за N 636/3076, із змінами (ДНАОП 0.00-1.11-98).

2.3.3. Опалювальні прилади повинні мати огородження, які запобігають попаданню на них лакофарбових матеріалів та розчинників. Місцеві нагрівальні прилади систем водяного і парового опалення у виробничих приміщеннях повинні мати гладку поверхню, яку легко очищати від пилу.

2.3.4. Застосування вентиляції повинне бути обґрунтоване розрахунками, які підтверджують забезпечення повітрообміну, температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог Державних санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 ( va042282-99 ) (ДСН 3.3.6.042-99), Правил пожежної безпеки ( z1410-04 ) та державного стандарту "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони" (ГОСТ 12.1.005-88). Усі вентиляційні пристрої мають підлягати планово-попереджувальному огляду і ремонту, а також періодичному технічному випробуванню.

2.3.5. Вентилятори (крім віконних і місцевих відсмоктувачів) не дозволяється розташовувати безпосередньо у виробничих приміщеннях.

2.3.6. Вентиляційні пристрої, регулююча та запірна апаратура систем опалення, кондиціонування мають бути установлені в легкодоступних для обслуговування місцях.

2.3.7. Рециркуляція повітря дозволяється у робочий час тільки в приміщеннях, де немає виділень шкідливих речовин 1, 2 і 3 класів небезпеки відповідно до державного стандарту "Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки" із змінами (ГОСТ 12.1.007-76) або їх кількість не перевищує допустимих рівнів, а у повітрі відсутні різко виражені неприємні запахи цих речовин. У неробочий час рециркуляція може бути використана у виробничих приміщеннях для чергового опалення.

2.3.8. Роботи, під час виконання яких відбувається утворення пилу або виділення шкідливих газоподібних речовин, мають проводитись в приміщеннях, ізольованих від інших та обладнаних припливно-витяжною вентиляцією та місцевими відсмоктувачами.

2.3.9. Вентиляція цехів, де проводяться оздоблювальні й фарбувальні роботи, повинна відповідати таким додатковим вимогам:

конструкція і матеріали вентиляційних систем мають запобігати іскроутворенню;

незалежно від прийнятої системи вентиляції повинна передбачатись додаткова витяжка повітря з верхньої зони (безпосередньо з-під покрівлі) з кратністю не менше одного обміну за 1 год.;

якщо вентиляція здійснюється тільки однією постійно діючою місцевою або однією загальнообмінною установкою необхідно передбачити резервний вентилятор, який має бути зблокований з робочим і автоматично вмикатись під час його зупинки;

місцеві відсмоктувачі повітря від фарбувальних камер, ванн занурення та іншого технологічного обладнання для лакування та фарбування з'єднувати між собою загальною витяжною системою не дозволяється;

не допускається об'єднувати між собою системи відсмоктування повітря від шліфувальних та полірувальних верстатів з системою відсмоктування повітря від деревообробного обладнання.

2.3.10. Не дозволяється підключати до вентиляційної установки більшу кількість приймачів, ніж це передбачено проектом.

2.3.11. Перед початком експлуатації заново змонтованих вентиляційних установок, а також після їх реконструкції мають бути проведені налагоджувальні та випробувальні роботи. Стан повітряного середовища виробничих приміщень повинен періодично перевірятися відповідно до затверджених графіків.

2.3.12. У разі зміни технологічних процесів та розташування виробничого обладнання, що забруднює повітря, діючі на ділянці (в цеху) вентиляційні установки мають бути приведені до нових умов.

2.4Водопостачання і каналізація

2.4.1. Виробничі та побутові приміщення мають бути обладнані внутрішнім водопроводом та каналізацією відповідно до вимог будівельних норм і правил "Внутрішній водопровід і каналізація будівель", затверджених постановою Держбуду СРСР від 04.10.85 N 169, із змінами (СНиП 2.04.01-85).

2.4.2. Зовнішні мережі, споруди водопроводу та каналізації мають відповідати вимогам будівельних норм і правил "Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди", затверджених постановою Держбуду СРСР від 27.07.84 N 123 (СНиП 2.04.02-84), "Каналізація. Зовнішні мережі і споруди", затверджених постановою Держбуду СРСР від 21.05.85 N 71, із змінами (СНиП 2.04.03-85).

2.4.3. Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог державного стандарту "Експлуатація водопровідних і каналізаційних споруд і мереж. Загальні вимоги безпеки" (ГОСТ 12.3.006-75).

2.4.4. Для забезпечення працівників питною водою необхідно установлювати водопровідні колонки з фонтануючими кранами або сатураторні установки з газованою водою. Дозволяється використовувати емальовані бачки, які мають бути закриті кришками. Воду в бачках необхідно міняти кожного дня, а бачки промивати та дезинфікувати.

Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами, що подають питну воду, не дозволяється.

2.4.5. Працівники мають бути забезпечені сирою водою для пиття відповідно до вимог Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарськопитного водопостачання", затверджених наказом МОЗ України від 23.12.96 N 383 ( z0136-97 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 15.04.97 за N 136/1940, або перевареною водою. У приміщеннях, де застосовуються токсичні речовини, установлювати питні установки не дозволяється.

2.4.6. Вода для душових, умивальних, охолодження повітря в кондиціонерах повинна відповідати вимогам до питної води.

2.4.7. Працівники гарячих цехів і дільниць мають забезпечуватись газованою підсоленою питною водою (5 г кухонної солі на 1 л води) із розрахунку 3 - 5 л води на одного працівника в зміну та вітамінізованими напоями для поповнення дефіциту мікроелементів.

2.4.8. Автоматизоване управління насосних станцій, очисних споруд, водопроводу та каналізації повинне дублюватися ручним управлінням, яке забезпечить експлуатацію у разі пошкодження елементів автоматики.

2.4.9. Трубопроводи від обладнання для спуску виробничих чистих і забруднених стічних вод необхідно обладнувати кранами для відбору проб. Умови зливу стічних вод до водоймищ мають відповідати вимогам санітарних правил та норм.

2.4.10. Зливні води гальванічних та акумуляторних цехів мають відводитися у спеціальний колектор.

2.4.1.1 Відпрацьовані води після відповідного очищення допускається використовувати у системі обігового технічного обслуговування.

2.5. Електроустановки і електросилове обладнання

2.5.1. Експлуатація електроустановок, електричних станцій і підстанцій та електричних мереж повинна проводитись з дотриманням вимог електробезпеки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки ( z1410-04 ), ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ), Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103 (ДНАОП 0.00-1.29-97), Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Мінпраці України від 21.06.2001 N 272 ( v0272203-01 ) (ДНАОП 0.00-1.32-01), Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 N 257 ( z0011-98 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 13.01.98 за N 11/2451, із змінами (ДНАОП 1.1.10-1.01-97), державних стандартів ГОСТ 12.1.013-78, "Електробезпека. Гранично допустимі значення напруг дотикання і струмів", із зміною (ГОСТ 12.1.038-82), "Електростатичні поля. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю" (ГОСТ 12.1-045-84), "Машини електричні, що обертаються. Вимоги безпеки" із зміною (ГОСТ 12.2.007.1-75), Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом МОЗ України від 18.12.2002 N 476 ( z0203-03 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 13.03.2003 за N 203/7524 (ДСН 3.3.6.096-2002), експлуатаційної документації та цих Правил.

2.5.2. Обслуговування діючих електроустановок, організація і виконання ремонтних, монтажних або налагоджувальних робіт та випробувань мають здійснюватися спеціально підготовленими електротехнічними працівниками, які входять до складу енергетичної служби підприємства, та мають відповідну групу допуску з електробезпеки відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ).

2.5.3. Електропроводка і арматура силової та освітлювальної мережі у виробничих приміщеннях мають бути надійно ізольовані і захищені від впливу високої температури, механічних пошкоджень і хімічної дії.

2.5.4. Експлуатацію електрозахисних засобів, що застосовуються під час експлуатації та ремонту електроустановок, необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил експлуатації електрозахисних засобів, затверджених наказом Мінпраці України від 05.06.2001 N 253 (ДНАОП 1.1.10-1.07-01).

2.5.5. Під час наближення грози необхідно припинити усі роботи на повітряних лініях і у відкритих розподільних пристроях, а в закритих розподільних пристроях - роботи на уводах і комутаційній апаратурі, яка під'єднана до повітряних ліній. Під час дощу та туману забороняються роботи з використанням захисних ізолюючих засобів.

2.5.6. Електрообладнання повинне мати надійне захисне заземлення (занулення) відповідно до вимог державного стандарту "Електробезпека. Захисне заземлення, занулення" із зміною (ГОСТ 12.1.030-81) та бути захищеним від попадання тріски, стружки, пилу та лакофарбових матеріалів.

Стан ізоляції і надійність заземлення після капітального ремонту, довготривалих простоїв або аварії заземлювального пристрою необхідно перевірити контрольно-вимірювальними приладами.

2.5.7. Електроприводи й електрообладнання, установлені на верстаті та ізольовані від станини верстата, повинні мати самостійне заземлення. У разі порушення або несправності заземлення електричні установки мають бути негайно відключені і вжиті заходи з відновлення заземлення.

2.5.8. Під час виконання роботи поблизу відкритих струмоведучих частин електричних пристроїв підлога повинна бути обладнана дерев'яними щитами, решітками, покритими гумовими або діелектричними килимками. Знімати огородження струмоведучих частин, що перебувають під напругою, забороняється.

2.5.9. Під час виявлення замикання на землю забороняється наближатися до місця замикання на відстань меншу 4 м у закритих і меншу 8 м у відкритих розподільних пристроях. Наближення на ближчу відстань дозволяється тільки для виконання операцій з комунікаційною апаратурою з метою усунення замикання на землю, а також за необхідності надання першої допомоги потерпілим. У таких випадках обов'язково необхідно користуватись основними і допоміжними електрозахисними засобами відповідно до вимог державного стандарту "Електробезпека. Загальні вимоги і номенклатура видів захисту" із зміною (ГОСТ 12.1.019-79).

2.5.10. Обладнання, під час роботи якого можливе утворення статичної електрики (лакування, полірування, шліфування деталей тощо), повинне мати пристрій, який виключає можливість її накопичення. Захист від статичної електрики необхідно проводити згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.29-97.

2.5.11. Силова електропроводка, розподільна і пускова електроапаратура в цехах, де проводяться оздоблювальні роботи, складах та коморах для змащувальних мастил, фарб і лаків мають відповідати вимогам до приміщень, небезпечних в пожежному відношенні, а в приміщеннях складів для легкозаймистих рідин - вимогам до вибухонебезпечних приміщень.

2.5.12. Під'єднання до електричної мережі ручних переносних інструментів необхідно здійснювати відповідно до вимог ДНАОП 0.001.21-98 ( z0093-98 ) та державного стандарту "Машини ручні електричні. Загальні вимоги безпеки і методи випробувань" (ГОСТ 12.2.013.0-91).

2.5.13. Установлення трансформаторів необхідно здійснювати відповідно до вимог державного стандарту "Трансформатори силові і реактори електричні. Вимоги безпеки" із зміною (ГОСТ 12.2.007.2-75).

2.5.14. Електроустановки мають проходити опосвідчення стану безпеки відповідно до вимог Порядку проведення опосвідчення електроустановок споживачів, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 30.12.99 N 258 (ДНАОП 0.00-8.1998).

2.6. Пожежна безпека

2.6.1. Пожежна безпека під час експлуатації, технічного обслуговування та ремонту машин і обладнання деревообробного виробництва повинна відповідати вимогам Закону України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ), Правилам пожежної безпеки ( z1410-04 ) та іншим нормативним актам з пожежної безпеки.

2.6.2. Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, технологічне обладнання дозволяється приймати в експлуатацію лише за умови відповідності їх вимогам нормативних актів з пожежної безпеки, чинних в Україні.

2.7. Охорона навколишнього середовища

У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, транспортних засобів, використання технологій, а також під час виконання робіт за межами виробничих приміщень необхідно виконувати вимоги з охорони навколишнього природного середовища та здійснювати заходи, спрямовані на запобігання його забрудненню відповідно до вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ), Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) та інших нормативних актів.

2.8. Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

2.8.1. Під час виконання технологічних процесів в деревообробній промисловості необхідно враховувати небезпечні й шкідливі виробничі чинники відповідно до вимог державного стандарту "Небезпечні та шкідливі виробничі чинники. Класифікація" із зміною (ГОСТ 12.0.003-74), які можуть діяти на працівників.

2.8.2. Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

машини і механізми, що рухаються; рухомі частини виробничого обладнання; рухомі вироби, заготовки, матеріали; конструкції, які руйнуються;

підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;

підвищена температура поверхонь обладнання, матеріалів;

підвищений рівень шуму на робочому місці;

підвищений рівень вібрації;

підвищений рівень інфразвуку;

підвищений рівень ультразвуку;

підвищена чи знижена вологість повітря;

підвищена чи знижена рухомість повітря;

підвищена чи знижена іонізація повітря;

високий рівень напруги в електричному ланцюгу, замикання якого може пройти через тіло людини;

підвищений рівень статичної електрики;

підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

відсутність або недостатність природного світла;

недостатня освітленість робочої зони;

підвищена яскравість світла;

знижена контрастність;

прямий та відбитий блискіт;

підвищена пульсація світлового потоку;

підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

підвищений рівень інфрачервоної радіації;

гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях заготовок, інструменту та обладнання;

розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).

2.8.3. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

за характером впливу на організм людини:

токсичні;

подразнюючі;

канцерогенні;

алергенні;

мутагенні.

за шляхом проникнення в організм людини через:

органи дихання;

шлунково-кишковий тракт;

шкіру. і слизову оболонки.

2.8.4 Біологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники:

патогенні мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності.

2.8.5. Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники:

фізичні перевантаження (статичні і динамічні);

нервово-психічні перевантаження (розумове перевантаження, монотонність праці, емоційні перевантаження).

2.8.6. Джерелами небезпечних та шкідливих виробничих чинників можуть бути:

нерегламентовані режими роботи технологічного устаткування;

транспортні засоби, вантажопідіймальне устаткування, механізми обладнання, деталі та вироби, які рухаються;

устаткування, яке працює під тиском;

електромережі, електрифіковане устаткування і інструменти;

інженерні комунікації;

роботи, які спричиняють психофізіологічні перевантаження;

токсичні, легкозаймисті, вибухонебезпечні речовини;

помилкові дії працівників, аварії.

2.8.7. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників мають відповідати вимогам Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 ( va039282-99 ) (ДСН 3.3.6.039-99), Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 ( va037282-99 ) (ДСН 3.3.6.037-99), ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ), державних стандартів "Шум. Загальні вимоги безпеки" із зміною (ГОСТ 12.1.003-83), "Вібраційна безпека. Загальні вимоги" із зміною (ГОСТ 12.1.012-90), ДСН 3.3.6.096-2002.

2.8.8. Під час використання праці жінок та неповнолітніх слід ураховувати вимоги Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом МОЗ України від 29.12.93 N 256 ( z0051-94 ), зареєстрованого у Мін'юсті України 30.03.94 за N 51/260 (ДНАОП 0.03-8.08-93), Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом МОЗ України від 31.03.94 N 46 ( z0176-94 ), зареєстрованого у Мін'юсті України 28.07.94 за N 176/385 (ДНАОП 0.03-8.07-94).

2.8.9. Роботодавець зобов'язаний забезпечити на робочих місцях засоби запобігання, зменшення або усунення шкідливих і небезпечних виробничих чинників.

3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО МАШИН, УСТАТКУВАННЯ, ІНСТРУМЕНТУ, ПРИСТОСУВАНЬ ТА ОГОРОДЖЕНЬ

3.1. Машини, устаткування, інструменти, пристосування

3.1.1. Машини, устаткування, інструменти і пристосування мають відповідати вимогам державних стандартів "Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки" (ГОСТ 12.2.003-91), "Обладнання деревообробне. Загальні вимоги безпеки до конструкції" (ГОСТ 12.2.026.0-93), "Устаткування метало - та деревообробне. Верстати металорізальні. Вимоги безпеки" (ДСТУ 2752-94), експлуатаційної документації та цих Правил.

Якщо в процесі монтажу, технічного огляду або експлуатації виявлено недоліки в конструкції, а також невідповідність машин, обладнання, інструмента вимогам безпеки, роботодавець повинен направляти рекламації заводу-виробнику.

3.1.2. Не дозволяється виконувати роботи на несправних машинах та обладнанні, використовувати інструменти і пристосування не за призначенням, а також експлуатувати обладнання, виготовлене за раціоналізаторськими пропозиціями, якщо відсутня експлуатаційна документація.

3.1.3. Вантажопідіймальні машини, вантажозахватні пристрої мають відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Мінпраці України від 20.08.2002 N 409 ( v0409203-02 ) (ДНАОП 0.00-1.03-02), державних стандартів "Процеси переміщення вантажів на підприємствах. Загальні вимоги безпеки" (ГОСТ 12.3.020-80 із зміною), "Роботи вантажно розвантажувальні. Загальні вимоги безпеки" (ГОСТ 12.3.009-76 із зміною), нормативно-технічної документації на їх виготовлення та експлуатацію.

3.1.4. Паросилове господарство, паропроводи, газопроводи, арматура та паливне устаткування, а також ацетиленові генератори, компресори, вулканізаційні апарати та інше обладнання, яке знаходиться під тиском, мають відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 N 104, із змінами (ДНАОП 0.00-1.07-94) та ДНАОП 0.00-1.08-94.

3.1.5. Кольорове сигнальне фарбування машин, обладнання, трубопроводів, а також знаки безпеки мають відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76.

3.1.6. Верстати та ремонтно-технологічне устаткування у разі припинення подавання струму, повітря або рідини, під час заміни робочого інструменту, встановлення та закріплення оброблюваного виробу або його знімання, а також під час ремонту, технічного обслуговування та прибирання необхідно вимкнути.

3.1.7. Прибирання тирси, тріски, стружки та кускових відходів від деревообробного обладнання повинне бути механізоване. Для видалення пилу, випаровувань токсичних речовин обладнання має бути забезпечене індивідуальними засобами відсмоктування і очищення забрудненого повітря.

3.1.8. Ручний інструмент (молотки, долота, гайкові ключі, зубила, шлямбури тощо) мають відповідати вимогам технічної документації за якою вони виготовлені, роботі, що ними виконується, та видаватися працівникам у справному стані.

3.1.9. Виготовлення, перевірка, регулювання, ремонт, заточування, а також зберігання та видача інструменту мають проводитись централізовано в установленому на підприємстві порядку. Використання нового або відремонтованого інструменту та пристосувань допускається тільки після випробування та приймання в експлуатацію.

3.1.10. Сталеві канати і ланцюги, що застосовуються в якості вантажних, стрілових, вантових, несучих, тягових та строп, мають відповідати нормативно-технічній документації на їх виготовлення і мати сертифікат заводу-виробника про їх випробування. У разі отримання канатів і ланцюгів, які не мають зазначеного сертифіката або виготовлені на підприємстві, вони підлягають випробуванню з оформленням відповідних документів. Вибракування сталевих канатів необхідно проводити відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.03-02 ( v0409203-02 ).

3.1.11. Інструменти, що підлягають перенесенню (перевезенню) мають бути в чохлах або переносних футлярах.

3.1.12. Ручні пневматичні інструменти (свердлувальні та шліфувальні машинки тощо) мають бути обладнані глушителями шуму і викиду стисненого повітря та мати пристрої для гасіння вібрації.

3.1.13. Шланги до пневматичного інструменту мають бути з прогумованого міцного матеріалу за розміром штуцерів або ніпелів. Для кріплення шлангів слід застосовувати кільця, хомутики та затискачі. Кріплення шлангів дротом не дозволяється.

3.1.14. Приєднання та від'єднання шлангів із пневматичним інструментом необхідно здійснювати тільки після відключення подавання повітря. Подавання повітря дозволяється після установлення інструменту в робоче положення.

3.1.15. Експлуатація ручного електрифікованого інструменту повинна здійснюватись відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ), ГОСТ 12.2.013.0-91.

3.1.16. Ручні інструменти для електромонтажних робіт (викрутки, плоскогубці, кусачки тощо) повинні мати ізолюючі рукоятки.

3.1.17. Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), що застосовуються для напруги 12-42 В, за своїм конструктивним виконанням мають відрізнятися від звичайних штепсельних з'єднань і виключати можливість підключення вилок на 12-42 В до штепсельних розеток на 220 В.

3.1.18. Під час роботи на апаратах та обладнанні у вибухопожежонебезпечних приміщеннях, дільницях необхідно користуватися інструментами та пристосуваннями, які виготовлені з кольорового металу або інших матеріалів, що не дають іскроутворення.

3.1.19. Верстати для заточування дереворізальних пилок, плоских ножів мають відповідати вимогам державного стандарту "Верстати для заточування дереворізальних пилок і плоских ножів. Вимоги безпеки" із змінами (ГОСТ 12.2.048-80). Заточування та розведення столярних пилок повинне проводитися у спеціальних дерев'яних лещатах.

3.1.20. Пристрої, призначені для роботи під навантаженням (металеві підставки, домкрати тощо), слід щоденно оглядати перед початком роботи.

3.1.21. Важільно-рейкові домкрати у разі спрацювання різьби гвинта або гайки, що перевищує 20%, підлягають вилученню з експлуатації.

3.1.22. Знімачі повинні мати спеціальне регулююче пристосування, яке забезпечує співвісність упорного (натяжного) пристрою з віссю деталі, що знімається. Будова захватів знімачів повинна забезпечувати щільне і надійне зачеплення у місці прикладання зусилля.

3.1.23. Переносні драбини, стрем'янки повинні мати пристосування, які запобігають їх зсуву та падінню. Нижні кінці переносних драбин, стрем'янок під час користування ними на асфальтових, бетонних та інших подібних підлогах повинні мати башмаки із гуми або інших неслизьких матеріалів відповідно до Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Мінпраці України від 05.06.2001 N 252 ( v0252203-01 ) (ДНАОП 1.1.10-1.04-01).

3.1.24. Містки (переходи), драбини, трапи, сходні тощо мають бути виготовленими з металу або деревини хвойних порід першого і другого сорту без нахилу волокон. У вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях дерев'яні містки (переходи) необхідно просочувати вогнезахисними розчинами.

3.1.25. Для догляду за механізмами, які неможливо обслуговувати з підлоги, необхідно обладнувати спеціальні майданчики: стаціонарні розміром не менше 0,8 x 0,8 м, пересувні - не менше 0,6 x 0,6 м. Вільні сторони майданчиків мають бути обгороджені поручнями висотою 1,1 м з бортами, підшитими знизу на висоту не менше 0,1 м. На висоті до 1,9 м від рівня майданчика не повинно бути балок або виступів, які змушували б нахилятися працівників.

3.1.26. Стаціонарні драбини перехідних містків через канали, трубопроводи та інші місця, які небезпечні та незручні для проходу, майданчиків для обслуговування обладнання, конвеєрів повинні бути шириною не менше 0,8 м з шириною східців не менше 0,2 м та бути обладнані з двох боків поручнями.

3.1.27. Кут нахилу драбин до горизонту під час постійного користування повинен бути не більше 45 град. (відстань між східцями не більше 0,2 м), під час періодичного користування (1-2 рази за зміну) - не більше 60 град. (відстань між східцями не більше 0,3 м).

3.1.28. Використання вертикальних драбин дозволяється тільки в тому випадку, коли неможливо розташувати маршові драбини. Вертикальні драбини висотою більше 2 м повинні мати огородження у вигляді дуг (хомутів) з боку спини працівника, який переміщується по драбині.

3.2. Захисні огородження і приводи

3.2.1. Небезпечні зони на всіх верстатах, машинах, механізмах, що експлуатуються на підприємстві, мають бути обладнані захисними огородженнями, пристроями і засобами, що запобігають:

можливості контакту працівника з рухомими, нагрітими та відкритими струмопровідними частинами верстата тощо;

випаданню з верстата різального інструменту або деталі;

попаданню на працівника частинок матеріалу, що обробляється;

можливості травмування під час установлення і заміни різального інструменту;

перепаду висот.

3.2.2. Захисні огородження мають відповідати вимогам державних стандартів ГОСТ 12.2.003-91 "Обладнання виробниче. Огородження захисні" із зміною (ГОСТ 12.2.062-81).

3.2.3. Внутрішні поверхні захисних огороджень та посадочні місця мають бути пофарбовані у жовтий колір, що сигналізує про небезпеку у випадку їх відкривання, відкриті струмопровідні елементи - у червоний.

3.2.4. Транспортні засоби для передавання з одного місця на інше заготовок, виробів тощо необхідно обладнувати огородженнями, що запобігають падінню предметів, які транспортуються.

3.2.5. Після закінчення ремонту, технічного огляду або налагодження, перед пуском обладнання, машин або механізмів усі зняті огородження та пристрої мають бути установлені на свої місця, міцно і правильно закріплені. Працювати на обладнанні із знятим або несправним огородженням забороняється.

3.3. Органи керування обладнанням і механізмами

3.3.1. Органи керування виробничим обладнанням мають відповідати вимогам державних стандартів "Органи керування виробничим обладнанням. Загальні вимоги безпеки" (ГОСТ 12.2.064-81), "Органи управління виробничим обладнанням. Позначання" із зміною (ГОСТ 12.4.040-78), "Обладнання виробниче. Загальні ергономічні вимоги" (ГОСТ 12.2.049-80).

3.3.2. На пульті керування мають бути зосереджені усі пускові пристрої, що відносяться до одного робочого місця. Роботи на пультах керування, обладнаних комп'ютерними системами, слід проводити відповідно до вимог Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 10.02.99 N 21 ( z0382-99 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 17.06.99 за N 382/3675 (ДНАОП 0.001.31-99), Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами персональних електронно-обчислювальних машин, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 N 7 ( v0007282-98 ) (ДСанПіН 3.3.2.00798).

3.4. Розташування виробничого обладнання і організація робочих місць

3.4.1. Розташування машин, обладнання, транспортних засобів механізації й автоматизації праці повинне забезпечувати зручні та безпечні умови обслуговування і ремонту, відповідати технологічному процесові та не повинне створювати зустрічних і таких, що перехрещуються, потоків під час транспортування сировини і готової продукції. Вимоги безпеки до розташування обладнання, робочих місць мають відповідати вимогам державних стандартів ГОСТ 12.2.026.0-93, ГОСТ 12.2.049-80, "Устаткування виробниче. Загальні вимоги безпеки до робочих місць" (ГОСТ 12.2.061-81), "Робоче місце при виконанні робіт сидячи. Загальні ергономічні вимоги" (ГОСТ 12.2.032-78), "Робоче місце при виконанні робіт стоячи. Загальні ергономічні вимоги" (ГОСТ 12.2.033-78).

3.4.2. Стаціонарне технологічне обладнання повинне монтуватися на фундаментах, які відповідають технічним розрахункам, віброопорах та інших віброізолювальних пристроях, що запобігають вібрації обладнання.

3.4.3. Розташування не передбаченого проектом обладнання на міжповерхових перекриттях, фермах, балках або галереях допускається тільки при позитивних результатах перевірки міцності перекриття розрахунками на статичне і динамічне навантаження.

3.4.4 Відстані між верстатами, елементами будівель і споруд у цехах механічної обробки деревини мають відповідати вимогам державного стандарту "Деревообробне виробництво. Загальні вимоги безпеки" (ГОСТ 12.3.042-88).

3.4.5. Оптимальні рішення з розташування робочих місць, верстатів, обладнання, місць складування, проходів, проїздів слід приймати, виходячи з конкретних умов виробничого процесу, з урахуванням конструктивних особливостей обладнання, його ремонту та обслуговування, властивостей оброблюваного матеріалу і запобігання дії на працівників небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

3.4.6. Заготовки матеріалів біля верстатів і біля робочих місць мають бути викладені в стійкі штабелі на висоту не більше ніж 1,7 м від підлоги і не перевищувати денної потреби. Зберігання оброблюваного матеріалу на верстаті або його огородженні не допускається.

3.4.7. Робоче місце біля обладнання, під час виконання роботи на якому не виключена можливість поломки різального інструменту та викидання різальним інструментом оброблюваного матеріалу або його обрізків, повинне бути розташоване за зоною можливого викиду.

3.4.8. Робочі місця в залежності від робіт, які виконуються, мають бути забезпечені стелажами, столами, шафами, тумбочками для зберігання інструменту, приладів, матеріалу, інвентарю для чистки машин і обладнання. Верстати, стелажі, столи, шафи, тумбочки та інше обладнання повинне бути міцним і надійно закріпленим на підлозі та мати зручну для виконання робіт висоту.

3.4.9. Розміри полиць стелажів мають відповідати найбільшим габаритам предметів, що на них укладаються, і мати нахил у середину стелажа та написи про граничнодопустимі для них навантаження.

3.4.10. У всіх випадках, коли це можливо за умовами виробництва, робота повинна виконуватися сидячи, робоче місце повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78.

3.4.11. Робочі місця слід забезпечувати засобами для прибирання та очищення обладнання. Використовувати стиснене повітря для обдування обладнання, робочих місць, спецодягу не дозволяється. Замість стисненого повітря необхідно використовувати пилососні установки.

Дільниці склеювання, приготування робочих розчинів клеїв, смол та оздоблення мають бути обладнані системами водопостачання та каналізації.

3.4.12. Не дозволяється захаращувати робочі місця, проходи, проїзди деталями, виробами, матеріалами і відходами виробництва. Їх тимчасове зберігання дозволяється тільки на спеціально відведених майданчиках з можливістю механізованого транспортування і вивезення за межі майданчика або цеху.

3.4.13. Під час експлуатації підіймально-транспортних механізмів, що керуються з підлоги, необхідно передбачити вільні проходи для працівників, які керують цим обладнанням.

3.4.14. Під час проведення робіт на висоті 1,3 м і більше необхідно обладнувати риштування, підмостки та інші пристрої відповідно до вимог будівельних норм і правил "Техніка безпеки в будівництві", затверджених постановою Держбуду СРСР від 09.06.80 N 82 (ДНАОП 0.07-1.01-80).

3.4.15. За неможливості або недоцільності улаштування огороджень робочих місць на висоті працівники мають бути забезпечені запобіжними поясами. Місця закріплення карабіна запобіжного пояса мають бути яскраво пофарбовані та заздалегідь указані виконавцям робіт.

3.4.16. Робочі місця біля гарячих пресів та іншого обладнання, яке виділяє тепло, мають бути захищені екранами, інтенсивність теплового випромінювання не повинна перевищувати 100 Вт/кв.м.

3.4.17. Приямки в зоні роботи підіймальних столів, етажерок, пресів необхідно огороджувати поручнями висотою не менше 1,0 м і бортами висотою 0,15 м.

3.4.18. Відкривання, внутрішній огляд, очищення та ремонт посудин, апаратів та інших ємностей, а також виконання указаних робіт, пов'язаних з виділенням вибухонебезпечних токсичних, задушливих газів, горючих рідин, парів, необхідно здійснювати за наряд-допуском, оформленим відповідно до вимог Правил пожежної безпеки ( z1410-04 ) і під наглядом особи, відповідальної за безпеку виконання робіт.

3.4.19. Роботодавець повинен забезпечити проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 ( 442-92-п ) (ДНАОП 0.05-8.04-92).

4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВНУТРІШНЬОЗАВОДСЬКОГО ТА ЦЕХОВОГО ТРАНСПОРТУ

4.1. Конвеєри

4.1.1. Улаштування конвеєрів та їх експлуатацію необхідно здійснювати відповідно до вимог державного стандарту "Конвеєри. Загальні вимоги безпеки" із змінами (ГОСТ 12.2.022-80).

4.1.2. Форма огороджень, розташування будівельних конструкцій транспортних механізмів відносно підлоги мають забезпечувати зручне і безпечне прибирання з-під них тирси, сміття та інших деревних відходів.

4.1.3. Перекладання матеріалів з конвеєра на конвеєр повинне проводитись автоматично.

4.1.4. Пристрої для натягування стрічки стрічкових конвеєрів слід огороджувати. Місця з'єднування конвеєрної стрічки заклепками, болтами та іншими пристроями не повинні мати кінців, які виступають за краї стрічки.

4.1.5. В місцях, де під стрічковими підвісними конвеєрами можуть проходити люди, повинна забезпечуватись неможливість падіння роликів, що підтримують стрічку.

4.1.6. Поздовжні ланцюгові конвеєри, розташовані нижче підлоги, необхідно перекривати врівень з нею гратчастими або суцільними настилами, які шарнірно закріплюються до лотка конвеєра.

4.1.7 .Конвеєри мають бути обладнані перехідними містками та майданчиками для обслуговування.

4.2. Рейкові колії

4.2.1. Залізничні ширококолійки і вузькоколійки, їх експлуатація, утримання та ремонт мають відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 16.01.95 N 27 та Правил перевезення вантажів залізничними лініями вузької колії, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 ( z0871-00 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 24.11.2000 за N 871/5092.

4.2.2. Проходи біля рейкових колій повинні мати ширину не менше 1 м, рахуючи від габариту рухомого составу.

4.2.3. Усі переїзди, перевідні стрілки, поворотні круги повинні мати відповідні знаки, ясно видимі на відстані не менше 50 м. В нічний час розпізнавальні знаки мають бути освітлені.

4.2.4. Рейкові колії необхідно регулярно очищати від снігу, льоду, сміття та деревних відходів.

4.2.5. Залізничні колії, що прокладені на високих (більше 1,1 м) естакадах, необхідно огороджувати поручнями висотою не менше 1 м та бортами знизу, а в місцях, де під естакадою улаштований проїзд, поручні мають бути захищені на всю висоту дошками товщиною не менше 50 мм.

4.2.6. В місцях завантаження на коліях слід установлювати габаритні ворота, які фіксують допустимий розмір вантажу за висотою і шириною.

4.2.7. Під час переміщення вагонеток вручну або їх супроводження протягом всього руху колією повинен бути улаштований настил шириною, яка дорівнює довжині шпали на рівні головки рейки, що забезпечує безпеку руху людей.

4.3. Засоби перевезення вантажів

4.3.1. Візки і вагонетки з перекидними кузовами мають бути забезпечені защіпками, які не допускають самовільного перекидання.

4.3.2. Висота ручної вагонетки з вантажем від рівня головки не повинна перевищувати 1,5 м.

4.3.3. Вантажі, що перевозяться вагонетками, повинні займати стійке положення, а в разі необхідності мають бути закріплені. Центр ваги вантажу повинен розміщуватись між осями коліс.

4.3.4. Переміщення вагонеток вручну повинне проводитись тільки методом штовхання. Перебувати спереду рухомої вагонетки забороняється. Швидкість руху вагонеток не повинна перевищувати 5 км/год, під ухил - 4 км/год, а під час проходу їх через стрілки і поворотні круги - 3 км/год.

4.3.5. Відстань між поодинокими вагонетками, що рухаються рейковою колією, повинна бути не менше 10 м, а під час руху декількох вагонеток - не менше 30 м. Проїзд людей на вагонетках, як порожніх, так і завантажених, забороняється.

4.3.6. Усі підіймально-транспортні механізми і допоміжні пристрої необхідно перед початком робіт випробовувати на холостому ходу, монтаж, експлуатацію і ремонт необхідно проводити відповідно до вимог, викладених в експлуатаційній документації заводу-виробника.

4.3.7. Авто- і електрокари, авто- і електронавантажувачі, вантажні візки мають бути обладнані надійними гальмами, які забезпечували б гальмовий шлях при швидкості 10 км/год не більше 1,5 м при коефіцієнті зчеплення 0,5 м, а також звуковою сигналізацією, освітленням та пристроями вмикання живлення.

4.3.8. Транспортні засоби необхідно вибирати відповідно до категорії виробництва та класу вибухонебезпеки приміщень. Машини і механізми з двигунами внутрішнього згоряння мають бути обладнані глушниками та іскрогасниками. Їх використання у приміщеннях без загальнообмінної вентиляції не дозволяється.

4.3.9. Працювати на внутрішньоцеховому транспорті - електрокарах, авто- і електронавантажувачах дозволяється особам не молодше 18 років, які мають відповідне посвідчення на право водіння.

4.3.10. Перевозити дрібноштучний вантаж дозволяється в тарі (ящиках, контейнерах) або навалом на візках з бортами. Висота вантажу, що накладається, не повинна перевищувати висоту бортів.

4.3.11. Під час руху на поворотах, біля воріт, дверей, сходових клітин, штабелів матеріалу, при перетині проїздів та проходів швидкість руху не повинна перевищувати 4 км/год.

4.3.12. Максимальний ухил під яким дозволяється транспортувати вантажі навантажувачами повинен бути меншим на 3 град. кута нахилу задньої частини рами механізму підйому.

4.3.13. Візки і тачки для перевезення вантажів повинні мати написи, які вказують максимальне допустиме навантаження. Ободи коліс візків для перевезення вантажу вручну мають бути покриті гумою.

4.3.14. Трапи для переміщення візків і тачок мають бути шириною не менше 1 м, виготовленими з дощок товщиною не менше 60 мм, скріплених між собою знизу поперечними металевими або дерев'яними планками через кожні 0,5 м. Під трапи довжиною більше 3 м під час роботи необхідно підставляти опори.

4.3.15. Під час виконання роботи на вилочному автонавантажувачі вантаж не повинен виступати за межі вил більше ніж на 1/3 довжини лап, повинен бути рівномірно розподілений на обидві лапи та притиснутий до вертикальної частини вил, а його висота не повинна перевищувати висоти пристрою, який захищає робоче місце водія. Відривати примерзлий чи затиснутий вантаж, піднімати вантаж у разі відсутності під ним просвіту для вил, укладати вантаж краном безпосередньо на захватне пристосування автонавантажувача не дозволяється.

4.3.16. Довгомірні вантажі транспортувати автонавантажувачами дозволяється тільки на відкритих територіях з рівним покриттям. Метод захвату вантажу повинен виключати можливість його розвалювання або падіння.

4.3.17. Під час виконання робіт автонавантажувачем із стрілою вантаж необхідно спочатку підняти, а потім транспортувати.

4.3.18. Експлуатація автомобільного транспорту на підприємствах деревообробної промисловості повинна проводитися відповідно до Правил державної реєстрації та обліку великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.07.2004 N 163 ( z0888-04 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 15.07.2004 за N 888/9487, Правил дорожнього руху ( 1306-2001-п ), Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 26.02.93 N 141 ( 141-93-п ), а також правил охорони праці та виробничої санітарії в деревообробній промисловості.

4.3.19. На шляху руху автотранспорту в межах території підприємства мають бути установлені дорожні знаки відповідно до вимог ДСТУ 4100-2002.

4.3.20. В'їзд автомобілів, автолісовозів, автонавантажувачів, що працюють на етилованому бензині, в приміщення, де працюють люди, забороняється.

4.3.21. Поштучний вантаж, що височить над бортами автомобіля, необхідно ув'язувати міцним конопляним канатом або мотузкою. Ув'язка сталевим канатом не дозволяється.

4.3.22. Під час перевезення довгомірних матеріалів кабіни автомобілів мають бути захищені щитом з боку кузова, відкидні стояки кузова та причепа до нього мають бути надійно ув'язані та забезпечені замками з пристосуваннями, які запобігають відкриванню замків з боку протилежного завантаженню. Навантаження матеріалів вище висоти стояків не допускається.

4.3.23. Перевезення працівників на вантажних автомобілях, необладнаних для перевезення, автонавантажувачах, автолісовозах дозволяється тільки в кабінах.

4.4. Електроталі (тельфери)

4.4.1. Електроталі повинні мати в кінцевих пунктах монорейкової колії кінцеві упори. Монорейкова колія повинна бути заземлена.

4.4.2. Під час переміщення вантажу за допомогою електроталі, вантаж має розміщуватись вище на 0,5 м усіх предметів над якими він переміщається.

4.4.3. Ремонт електроталі та монорейкової колії необхідно проводити після вимикання електромережі від джерела струму.

4.5. Лебідки електричні

4.5.1. Лебідки мають бути обладнані запобіжними щитами для захисту на випадок обривання троса, пристроєм, який забезпечує правильність навивання троса на барабан, автоматичними електромагнітними гальмами, які спрацьовують під час вимкнення струму, а також сигналізацією для попередження працівників про їх вмикання.

4.5.2. Під час експлуатації лебідок на відкритому повітрі повинна бути передбачена кабіна або навіс для працівника, що захищає його від атмосферних опадів, вітру, сонячних променів та забезпечує достатній огляд.

4.6. Скребкові підйомники

4.6.1. Скребкові підйомники мають бути обладнані електромагнітними гальмами та кінцевими вимикачами, з боків та з низу обшиті сіткою або листами фанери. Керування електродвигунами підйомників повинне бути автоматизованим та продубльованим ручним керуванням.

4.6.2. Ями скребкових підйомників мають бути обгороджені. Під час очищення або ремонту приямка ківш скребкового підйомника повинен бути підвішений до рами підйомника та надійно закріплений. Перебування людей у ямі під час роботи скребкового підйомника забороняється.

4.7. Рольганги, сковзала

4.7.1. Непривідні рольганги повинні мати повний комплект роликів. У разі неповного комплекту роликів або їх часткової несправності експлуатація рольгангів забороняється.

4.7.2. Рольганги та сковзала мають забезпечувати плавне переміщення вантажу. Для затримання вантажу, який переміщується вниз, необхідно встановлювати щити та інші пристрої для амортизації.

4.7.3. Для запобігання падінню вантажу сковзала з боків повинні мати міцні металеві борти, висота яких установлюється відповідно до розмірів вантажу. В місцях закруглення рольгангів необхідно установлювати борти висотою 60 мм.

4.8. Пневматичний транспорт

4.8.1. Приймальні та розвантажувальні пристрої пневматичного транспорту мають бути закриті та обладнані пиловловлювачами.

4.8.2. Пневмоприводи повинні мати люки для очищення та огляду, які під час транспортування матеріалів мають бути закриті.

4.8.3. Під час транспортування матеріалів, суміш пилу яких з повітрям може утворити вибухонебезпечну концентрацію, в якості транспортуючого середовища повинен застосовуватися інертний газ.

4.8.4. При перетині виробничих приміщень та проходів трубопроводи пневмотранспортних установок мають бути розташовані на колонах та спеціальних конструкціях на висоті не нижче 2 м від рівня підлоги.

Розташування трубопроводів на підлозі з перетином проходу цеху допускається тільки у виняткових випадках. У місцях перетину проходу необхідно обладнувати перехідні містки.

4.9. Гвинтові конвеєри (шнеки)

4.9.1. Живильники гвинтових конвеєрів мають бути розташовані вище підлоги не менше ніж на 0,7 м та мати огородження.

4.9.2. Під час транспортування матеріалів, що утворюють пил, кришки гвинтових конвеєрів мають бути герметичними, а за неможливості досягнення достатньої герметичності - під'єднані до аспіраційної установки.

4.9.3. Під час роботи гвинтового конвеєра знімати кришку, проштовхувати матеріал, скупчений біля підвісних підшипників, чистити конвеєр від налиплого матеріалу, виймати із жолоба предмети, які випадково туди потрапили, не дозволяється.

4.9.4. У разі зачеплення гвинтових лопастей за стінки або дно жолоба конвеєр повинен бути зупинений.

4.9.5. В місцях переходу через гвинтові конвеєри необхідно обладнувати містки з поручнями.

4.10..Ковшові елеватори

4.10.1. Елеватори мають бути обладнані механізмами, що запобігають зворотному руху ковшової стрічки та спеціальними і сигнальними пристроями, які запобігають її падінню та сповіщають про обривання стрічки.

4.10.2. У разі несправності ланцюгів, стрічки, ковшів або послаблення кріпильних болтів елеватор повинен бути зупинений.

4.10.3. Перед живильною воронкою елеватора повинна установлюватися решітка, що пропускає матеріал з габаритами, які не перевищують розміри ковша.

4.10.4. Оглядові вікна елеватора мають бути розташовані вертикально через кожні 4 м. Для огляду елеватора через вікна необхідно улаштовувати майданчики з міцними стаціонарними драбинами.

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РЕМОНТУ ТА ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА

5.1. Загальні вимоги

5.1.1. До виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту машин і обладнання допускаються працівники, які мають професійну підготовку та пройшли навчання з питань охорони праці.

5.1.2. До виконання суміжних робіт на верстатах, робіт з використанням пневматичного та електричного інструменту, а також робіт, пов'язаних з підійманням і переміщенням вантажів вантажопідіймальними механізмами, допускаються особи не молодше 18 років.

5.1.3. Технічне обслуговування, ремонт обладнання і машин необхідно проводити в ремонтних майстернях, гаражах, депо, на відкритих майданчиках та інших приміщеннях на спеціально призначених місцях (постах), оснащених відповідними пристроями, підіймально-транспортним обладнанням, приладами й інвентарем, передбаченими відповідними видами робіт.

5.1.4. Під час проведення ремонту та технічного обслуговування засобів виробництва необхідно перевіряти вузли і деталі, що впливають на безпеку праці, та відновлювати їх у разі виявлення несправностей.

5.1.5. На постах технічного обслуговування і ремонту, в приміщеннях і на відкритих майданчиках транспортні засоби та обладнання, які підлягають ремонту, мають бути розташовані так, щоб відстань між ними, елементами будівель, стаціонарним технологічним обладнанням і робочими місцями відповідала діючим нормам, забезпечувала безпеку переміщення працівників і транспортних засобів, зручне і безпечне виконання технологічних операцій з ремонту і обслуговування машин та обладнання.

5.1.6. Приміщення і пости, на яких проводяться роботи з двигуном, що працює, необхідно обладнувати місцевими відсмоктувачами для видалення відпрацьованих газів.

5.1.7. Приміщення, де проводять регенерацію масла, зарядку акумуляторних батарей, малярні, мийні та інші роботи, які пов'язані з виділенням вибухонебезпечних речовин, необхідно обладнувати індивідуальною припливно-витяжною вентиляцією, яка не повинна бути об'єднана з вентиляційними системами інших приміщень.

5.1.8. Перед ремонтом і технічним обслуговуванням верстатів та іншого технологічного обладнання з електричним приводом його необхідно відключити від електромережі та на пусковому пристрої повісити заборонний знак з написом "Не вмикати - працюють люди".

5.1.9. Електрифіковані інструменти і допоміжне обладнання до них (трансформатори, перетворювачі частоти, кабелі, подовжувачі, захисні вимикальні пристрої тощо) необхідно періодично перевіряти, але не рідше 1 разу в 3 місяці. Технічне обслуговування і періодичну перевірку інструмента та допоміжного обладнання необхідно проводити спеціально підготовленим персоналом, який має кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче III відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ).

5.1.10. Ручні механізовані інструменти з масою, що перевищує 10 кг, повинні мати пристосування для їх підвішування.

5.1.11. Рухоме і переносне обладнання, пристрої, які використовуються під час монтажу, демонтажу та переміщення складальних одиниць, повинні мати захвати, ручки, скоби, рами тощо, а рухоме обладнання, крім того, повинне мати гальмівні пристрої.

5.1.12. Станини, кожухи виробів, що випробовуються, та випробувального електрообладнання, пересувні випробувальні пульти, переносні апарати, металеві огородження, металеві корпуси приладів та інше обладнання і металеві конструкції, які можуть потрапити під напругу через несправність або пробої ізоляції, необхідно заземлити відповідно до вимог ГОСТ 12.1.013-78, ГОСТ 12.1.019-79.

5.1.13. Монтаж і демонтаж технологічного обладнання, а також усі кріпильні та регулювальні операції необхідно виконувати відповідно до технологічної послідовності, яка міститься в технологічному описі та інструкції з експлуатації машин і обладнання, з використанням відповідних інструментів і пристосувань.

5.1.14. Одночасне проведення ремонтних робіт у двох або більше ярусах однієї вертикалі без відповідних захисних засобів та пристроїв (настилів, сіток, козирків), що забезпечують безпечну роботу на всіх рівнях, не дозволяється.

5.1.15. Зняття та установлення підпружинених деталей необхідно виконувати спеціальними знімачами, які запобігають викиданню підпружинених деталей.

5.1.16. Під час розбирання машин та обладнання знімати, транспортувати, піднімати і установлювати важкі та громіздкі вузли і деталі (вагою більше 20 кг) слід за допомогою підіймально-транспортного обладнання і пристроїв (візків-підйомників, підставок, ланцюгів, обхватів), які гарантують безпеку праці. Від'єднанні нестійкі або довгомірні складові частини обладнання необхідно розташовувати на спеціальних підставках або стелажах.

5.1.17. Технічний стан, утримання та експлуатація вантажопідіймального обладнання мають відповідати вимогам ДНАОП 0.001.03-02 ( v0409203-02 ). Блоки, талі, тельфери тощо необхідно підвішувати до надійних елементів (конструкцій) будівель та інших споруд і пристроїв тільки після попереднього розрахунку їх несучої здатності.

5.1.18. Піднімати обладнання, агрегати і вузли необхідно за спеціально призначені для цієї мети місця і пристрої згідно з інструкціями і схемами безпечного способу стропування, обв'язування і кантування вантажів. Схеми й інструкції мають бути вивішені на робочих місцях. Підіймання вантажу, на який не розроблена схема стропування, повинне проводитися в присутності та під керівництвом особи, яка відповідає за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів.

5.1.19. Перебувати або виконувати будь-які роботи на обладнанні, яке вивішене тільки на одних підіймальних механізмах, не дозволяється.

5.1.20. Піднімати і спускати вантажі похилою площиною необхідно з використанням затримуючих пристроїв, які забезпечують утримання вантажів від ковзання і перевертання.

5.1.21. Під час монтажу необхідно забезпечувати стійкість усіх вузлів обладнання. Великі блоки або вузли обладнання, що установлюються у вертикальне положення, але не мають достатньої стійкості, необхідно розчалювати під час монтажу не менше ніж трьома розчалками. Розчалювання знімається тільки після остаточного закріплення обладнання.

5.1.22. Монтаж вузлів, обладнання, ланок трубопроводів і повітропроводів поблизу електричних проводів (у межах відстані, що перевищує найбільшу довжину вузла або ланки, яка монтується) необхідно проводити після зняття напруги. У разі неможливості зняття напруги роботи необхідно виконувати за наряд-допуском, оформленим відповідно до вимог Правил пожежної безпеки ( z1410-04 ).

5.1.23. Газове різання під час розбирання машин і обладнання, проведення зварювальних робіт допускаються тільки в тих випадках, коли з машин і обладнання зняті паливні баки, деталі системи живлення, змащування і акумуляторні батареї.

5.1.24. Роботи, пов'язані з рубанням, різанням тощо, під час виконання яких можливе відлітання частинок металу, необхідно виконувати в окулярах або масках, а місце роботи повинне бути огороджене переносними щитами (сітками).

5.1.25. Під час проведення ремонту і технічного обслуговування стаціонарних машин і обладнання необхідно виконувати вимоги експлуатаційної документації на конкретне обладнання.

5.1.26. Агрегати і арматура високого тиску під час випробувань мають бути закриті захисними засобами.

5.1.27. Для виконання робіт на висоті з ремонту, монтажу і демонтажу обладнання необхідно застосовувати запобіжні пояси, що відповідають вимогам державного стандарту "Будівництво. Пояси запобіжні. Загальні технічні умови" (ГОСТ 12.4.089-86). Виконання робіт без застосування запобіжних поясів, запобіжних канатів і касок не допускається.

5.1.28. Улаштування і експлуатація механізмів і пристроїв для роботи на висоті (люльки, лебідки, троси, пояси тощо) мають відповідати вимогам ДНАОП 0.07-1.01-80, а люльки і лебідки, крім цього - ДНАОП 0.00-1.03-02 ( v0409203-02 ). Щоразу перед початком робіт повинен бути зроблений ретельний огляд піднімальних механізмів, гальмових пристроїв і захисних пристосувань, а також перевірена правильність і міцність стропування. Опускання людей у резервуари і ємності висотою більше 3 м за допомогою мотузяних драбин не дозволяється.

5.1.29. Для проведення робіт у резервуарі (ємності) працівники мають бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям, шланговими протигазами, а також запобіжним поясом з прикріпленим до нього рятувальним канатом, розрахованим на навантаження не менше 2 кН (200 кг), захисними окулярами та іншими засобами захисту. Спецодяг не повинен мати металевих (сталевих) пряжок, ґудзиків і іншої фурнітури, а взуття - сталевих цвяхів, підківок і набойок.

5.1.30. Спуск працівників у резервуари (ємності) може робитися лише у виняткових випадках за обґрунтованою виробничою необхідністю. Спуск повинен проводитися у присутності керівника робіт, за наявності наряд-допуску на проведення робіт та з дотриманням таких заходів:

перед очищенням і ремонтом резервуар або ємність мають бути надійно заземлені, трубопроводи від'єднані. Очищення необхідно проводити інструментом, який не утворює іскор. Перед очищенням ємності з-під етилованого бензину її внутрішню поверхню необхідно змочити водою;

перед спуском в резервуар або ємність необхідно забезпечити їх ретельне провітрювання та зробити аналіз повітря газоаналізатором типу АУХ-2 з індикаторними трубками або індикаторним папером. Без проведення аналізу повітря спуск без шлангового протигаза не дозволяється;

спуск необхідно проводити за участю трьох працівників, один з яких спускається, другий - працює на лебідці, а третій знаходиться протягом усієї роботи біля місця спуску для надання необхідної допомоги;

працівник, який спускається в ємність, повинен бути прикріплений до сідла або колиски спеціальним поясом, з'єднаним з запобіжним канатом. Другий кінець запобіжного канату повинен бути надійно закріплений для запобігання його випадковому випусканню працівником-спостерігачем. Спостерігач повинен стежити за шлангом протигаза і не випускати з рук канат, прикріплений до запобіжного пояса працівника, який опускається, поступово попускати його під час спуску або вибирати під час підйому;

попускання каната повинне робитися через нерухому опору, навколо якої канат повинен бути обкручений не менше ніж на 360 град. Запобіжний канат призначається для одночасного передавання сигналів від працівника, що перебуває в резервуарі. Під час спуску необхідно забезпечити неможливість падіння сторонніх предметів в резервуар;

працівник, який спускається, не повинен покидати колиску та відстібати запобіжний канат від пояса. Спостерігач, що тримає інший кінець каната, не повинен випускати його з рук на весь час спуску, перебування в резервуарі та піднімання;

бригада може обробляти одночасно тільки один резервуар. Указані роботи слід виконувати тільки в денний час. З особами, що виконують роботи з очищення та ремонту ємностей (резервуарів), повинен проводитись позачерговий інструктаж з правил безпечного виконання робіт і поводження у разі виникнення аварійної ситуації;

у разі використання шлангового протигаза із довжиною шланга більше 10 м повинне бути забезпечене примусове подавання повітря під маску протигаза працівника, який перебуває в резервуарі. Після 15 хв. перебування в резервуарі працівник повинен відпочивати на чистому повітрі не менше 15 хв.;

для освітлення використовуються акумуляторні ліхтарі, які необхідно включати і виключати тільки поза межами резервуара (ємності);

доступ працівників в резервуари через нижній люк може робитися тільки за наявності наряд-допуску, оформленого відповідно до вимог Правил пожежної безпеки ( z1410-04 ) із дозволу начальника дільниці або зміни і під його спостереженням. Верхній лазовий люк для запобігання випадковому падінню зверху будь-якого предмета повинен бути закритий кришкою;

в апаратах, цистернах та інших металевих спорудах з обмеженою можливістю пересування дозволяється проводити роботи ручним електрифікованим інструментом I і II класу за умови, що інструмент (притому тільки один) отримує живлення від автономної електричної установки, окремого трансформатора або перетворювача з окремими обмотками, які мають знаходитись поза ємністю

5.1.31. Спуск працівника в колодязь, колектор тощо за наявності наряд-допуску може бути здійснений тільки після їх попереднього провітрювання. У всьому іншому на спуск працівника в колодязі й колектори поширюються правила спуску в резервуари (ємності), наведені в цих Правилах.

5.1.32. Утримання, ремонт і технічне обслуговування водогрійних котлів із тиском пари не більше ніж 0,07 МПа та водопідігрівачів (бойлерів) із температурою підігріву води до 115 град.С потрібно здійснювати відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 град.С, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 23.07.96 N 125 ( z0655-96 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 05.11.96 за N 655/1680, із змінами (ДНАОП 0.00-1.26-96).

5.1.33. Утримання і експлуатацію балонів та інших ємностей для горючих газів необхідно здійснювати відповідно до ДНАОП 0.00-1.0794.

5.1.34. Монтаж, випробування і експлуатацію пневмоприводів необхідно здійснювати відповідно до вимог державного стандарту "Пневмоприводи. Загальні вимоги безпеки до монтажу, випробувань і експлуатації" із зміною (ГОСТ 12.3.001-85).

5.1.35. Приймання стаціонарного обладнання після ремонту та заново установленого оформляється актом, а пуск в роботу після зупинок на технічне обслуговування може бути здійснений з дозволу відповідальної особи за умови перевірки справності цього обладнання.

5.1.36. Перед пуском машин, агрегатів, обладнання в роботу необхідно переконатись в тому, що їхній пуск не створює небезпеки для працівників, а в разі дистанційного керування необхідно подати сигнал про запуск машин.

5.1.37. Робочі місця для очищення і миття обладнання, агрегатів, вузлів і деталей мають бути обладнані відповідно до вимог державних стандартів ГОСТ 12.2.003-91, "Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки" із змінами (ГОСТ 12.3.002-75), ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 12.2.033-78. Працівники мають бути забезпечені спецодягом, захисними окулярами і гумовими рукавичками за установленими у галузі нормами.

5.1.38. Для приготування мийного розчину необхідно застосовувати засоби, що не подразнюють шкіру рук мийника. Таблиця з вказівками допустимої концентрації та температури мийного розчину залежно від типу деталей, що миються, повинна бути вивішена біля робочого місця.

5.1.39. Електричне управління агрегатами мийної установки повинне відповідати вимогам ПВЕ.

5.1.40. Усі сальникові та вентильні пристрої мийних машин і установок мають бути справними і не допускати підтікання, випаровування води та мийного розчину.

5.1.41. Завантаження і розвантаження мийних установок деталями і вузлами, маса яких перевищує 20 кг, повинне бути механізоване.

5.1.42. Дрібні деталі мають надходити на миття у спеціальній тарі. Не допускається класти деталі насипом вище бортів тари.

5.1.43. Вузли, агрегати і деталі, які мають порожнини, необхідно установлювати на спеціальні пристрої, що забезпечують повне стікання води або мийного розчину. Вузли, на яких є наліт агресивних компонентів мийних розчинів, вивозити з цеху не допускається.

5.1.44. Під час очищення сопел мийних машин і установок електроприводи насосів та інше електрообладнання повинне бути відключене.

5.1.45. Відпрацьовану мийну суміш необхідно зливати після охолодження до 40 град.С.

5.1.46. У разі відсутності мийних машин і ванн вузли та деталі дозволяється промивати в гасі або спеціальних мийних засобах. Використовувати для миття бензин забороняється.

5.1.47. Очищення машин і агрегатів вручну необхідно виконувати в рукавицях з використанням спеціальних скребків і щіток.

5.2. Робота на металообробних верстатах

5.2.1. Організація та обладнання робочих місць під час роботи на металообробних верстатах мають відповідати вимогам державних стандартів ГОСТ 12.2.003-91, "Верстати металообробні. Загальні вимоги безпеки" із змінами (ГОСТ 12.2.009-80), ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 12.2.033-78, ГОСТ 12.4.026-76, ГОСТ 12.2.061-81, "Пневмоприводи. Загальні вимоги безпеки до конструкції" із зміною (ГОСТ 12.2.101-84), експлуатаційної документації та цих Правил.

5.2.2. Розташування обладнання в механічних цехах повинне відповідати характеру виробництва, технологічному процесу, а також забезпечувати нешкідливі та безпечні умови праці відповідно до галузевих технологічних норм.

5.2.3. Для місцевого освітлення необхідно використовувати світильники із відбивачами з захисним кутом не менше 30 град., які захищають очі працівників від осліплення. Застосування однолампових люмінесцентних світильників без перетворювачів на підвищену частоту для місцевого освітлення не допускається.

5.2.4. Чистити, змащувати, налагоджувати і регулювати верстати, відкривати та знімати різальний інструмент, закріплювати і знімати вироби, які обробляються, дозволяється тільки після повної зупинки верстата.

5.2.5. Багатошпиндельні, одношпиндельні автомати, токарно-револьверні та інші верстати, призначені для обробки пруткового матеріалу, мають бути забезпечені трубчастими огородженнями для укриття прутків за всією їхньою довжиною, а також шумопоглинальними пристосуваннями.

5.2.6. Верстати, на яких обробляються крихкі матеріали (чавун, латунь, текстоліт тощо) мають бути обладнані пило- і стружкоприймачами для видалення пилу і стружки з місця їхнього утворення.

5.2.7. Для запобігання виникненню стробоскопічного ефекту у приміщеннях, де знаходяться токарні верстати, не дозволяється застосовувати для освітлення люмінесцентні лампи.

5.2.8. Заточувальні, обдирно-шліфувальні верстати мають бути обладнані місцевими відсмоктувачами пилу, пуск верстата повинен мати блокування із запобіжним екраном і вмиканням місцевого освітлення. Шліфувальні (заточувальні) верстати під час виконання роботи без охолодження мають бути забезпечені пиловідсмоктувальним пристроєм.

5.2.9. Для підтримання виробів, що подаються до шліфувального (заточувального) круга вручну, необхідно використовувати рухомі підручники або пристрої, що їх замінюють.

5.2.10. Край підручника з боку круга не повинен мати вибоїн, відколів та інших дефектів. Зазор між краєм підручника і робочою поверхнею круга повинен бути менше половини товщини виробу, що оброблюється, але не більше 3 мм.

5.2.11. Після кожної перестановки підручник повинен бути надійно закріплений у потрібному положенні. Перестановку необхідно проводити тільки після зупинки абразивного круга.

5.2.12. Не дозволяється експлуатація ножиць за наявності ум'ятини, щербини, тріщини в будь-якій частині ножа, притуплення різальної кромки ножа і збільшення зазору між різальними кромками вище допустимої величини.

5.2.13. Дискові пилки з тріщинами на диску або зубах, а також з поламаними зубами або пластинами, які випали, використовувати не допускається.

5.2.14. Під час оброблення на круглих і стрічкових пилках дрібних предметів мають бути вбудовані особливі подавальні та утримувальні пристрої, які запобігають травмуванню працівника.

5.2.15. Для складання дрібних нарізаних заготовок повинна бути передбачена спеціальна тара, що забезпечує зручне транспортування і безпечне зачалювання під час транспортування краном. Тара повинна бути міцною, розрахованою на необхідну вантажопідйомність, мати напис про максимально допустиме навантаження та періодично перевірятись і випробовуватись.

5.2.16. Працівники мають бути забезпечені необхідними засобами і відповідними інструментами (гачки, совки, щітки тощо) для прибирання стружки, обрізків та інших відходів на робочих місцях. Прибирати стружку руками або стисненим повітрям не дозволяється.

5.2.17. Під час роботи на верстатах із застосуванням охолоджуючих емульсій, мастил, скипидару та гасу працівники мають бути забезпечені захисними мазями та пастами для змащування шкіри рук.

5.2.18. Для запобігання самозайманню використаного обтирального матеріалу (ганчірки, дрантя тощо) зберігання його повинне здійснюватися в щільно закритих металевих ящиках, віддалених від нагрітих предметів, опалювальних пристосувань, електрообладнання і електроустановок. Використаний матеріал потрібно прибирати з ящика не рідше одного разу за зміну.

5.3. Електрогазозварювальні роботи

5.3.1. Організація технологічних процесів та обладнання робочих місць для виконання зварювальних і вогневих робіт, наплавлення і різання мають відповідати вимогам державних стандартів "Кисневе різання. Вимоги безпеки" із зміною (ДСТУ 2448-94), "Зварювання дугове і електрошлакове. Вимоги безпеки" із зміною (ДСТУ 2456-94), "Контактне зварювання. Вимоги безпеки" (ДСТУ 2489-94), ГОСТ 12.1.005-88, ГОСТ 12.1.010-76, ГОСТ 12.2.003-91, "Обладнання і апаратура для газополуменевої обробки металів і термічного напилювання покрить. Вимоги безпеки" із змінами (ГОСТ 12.2.008-75), ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 12.2.033-78, ГОСТ 12.3.002-75, "Окуляри захисні. Загальні технічні умови" (ГОСТ 12.4.013-85Е), "Плазмова обробка металів. Вимоги безпеки" із зміною (ГОСТ 12.3.039-85), "Обладнання електрозварювальне і для плазмової обробки. Вимоги безпеки" із змінами (ГОСТ 12.2.007.8-75), "Роботи електрозварювальні. Вимоги безпеки" із зміною (ГОСТ 12.3.003-86), Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Мінпраці України від 05.06.2001 N 255 ( z0541-01 ), зареєстрованої у Мін'юсті України 23.06.2001 за N 541/5732 (ДНАОП 0.00-5.12-01), ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ), ДНАОП 0.01-1.01-95, ПВЕ, експлуатаційної документації та цих Правил.

5.3.2. Вогневі роботи на діючих вибухопожежонебезпечних об'єктах допускаються у виняткових випадках, якщо ці роботи неможливо проводити у спеціально відведених для цієї мети постійних місцях. Роботодавець чи керівник структурного підрозділу, де проводяться вогневі роботи на тимчасових місцях, зобов'язаний оформити наряд-допуск на проведення цих робіт відповідно до вимог ДНАОП 0.00-5.1201 ( z0541-01 ).

5.3.3. Вогневі роботи необхідно виконувати в світлий час доби.

5.3.4. Під час зварювання і різання великих деталей, балок, ферм, станин тощо мають вживатися заходи для запобігання падінню відрізаних частин на працівників. Різати листовий матеріал необхідно на столах розмірами не менше матеріалу, що розрізається.

5.3.5. Проходи між зварювальними трансформаторами, генераторами, а також проходи з кожного боку стола або стелажа мають забезпечувати зручність транспортування виробів, виконання робіт, безпеку праці та бути не менше 1 м.

5.3.6. Дільниці, де систематично проводять зварювання виробів масою більше 20 кг, необхідно обладнувати підіймально-транспортними механізмами відповідної вантажопідйомності.

5.3.7. Зварювальники перед виконанням зварювальних робіт для захисту тіла, органів дихання, зору від дії зварювальної дуги, бризок розплавленого металу, продуктів згоряння та інших шкідливих виробничих чинників мають бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до типових галузевих норм, характеру та умов роботи, яка виконується.

5.3.8. У разі неможливості забезпечення допустимої концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони засобами механізації процесу і місцевої вентиляції необхідно використовувати респіратори, протигази.

5.3.9. Під час виконання зварювальних робіт в умовах підвищеної небезпеки (зварювання в ємностях, колодязях тощо) працівники мають бути забезпечені діелектричними килимками, калошами, рукавичками, касками.

5.3.10. Щитки, маски, а також діелектричні рукавички, калоші, килимки не повинні мати дефектів (тріщин), а також мають відповідати термінам використання.

5.3.11. Приміщення зварювальних дільниць мають бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією.

5.3.12. Зварювальні роботи в ємностях відносяться до категорії робіт з підвищеною небезпекою, на які повинен видаватись наряд-допуск відповідно до Правил пожежної безпеки ( z1410-04 ).

5.3.13. Перед зварюванням як внутрішніх, так і зовнішніх швів ємностей (цистерн, баків, бочок), в яких знаходились рідке паливо, легкозаймисті рідини та шкідливі речовини тощо, проводиться їх ретельне очищення і промивання гарячим розчином каустичної соди або пропарювання "гострою" парою з подальшим просушуванням до повного видалення слідів вибухопожежонебезпечних рідин і газів.

5.3.14. Дозволяється виконувати зварювання ємності, не обробленої вищенаведеним методом, попередньо наповнивши її гарячою водою або безперервно подаючи інертний газ (азот, відпрацьовані гази карбюраторного двигуна). Мінімальний час знешкодження тари з-під нафтопродуктів приведений в таблиці 1.

Таблиця 1

------------------------------------------------------------------

|Об'єм ємності, л| Методи знешкодження |

| |-----------------------------------------------|

| |Промивання гарячою|Пропарювання| Наповнення |

| |водою, год. |парою, год. |інертним газом,|

| | | | хв. |

|----------------+------------------+------------+---------------|

| 200 | 3 | 2 | 3 |

|----------------+------------------+------------+---------------|

| 1000-3000 | - | 15-24 | 40 |

------------------------------------------------------------------

5.3.15. Під час роботи в особливо небезпечних приміщеннях, а також колодязях, тунелях, резервуарах, цистернах тощо електрозварювальна установка повинна мати електричне блокування, яке забезпечує автоматичне увімкнення зварювального ланцюга при доторкуванні електрода до виробу, що зварюється, і автоматичне вимкнення зварювального ланцюга на холостому ходу або зниження напруги у зварювальному ланцюзі до 12 В.

5.3.16. З'єднання і від'єднання від мережі електрозварювальних агрегатів, а також нагляд за їх станом в процесі експлуатації необхідно виконувати особі з групою електробезпеки не нижче III відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ).

5.3.17. Для уловлювання газу, що виділяється під час зварювання, місцеві відсмоктувачі щілинної форми розміщують безпосередньо над зварним швом на висоті не більше 50 мм. Довжина щілини місцевого відсмоктувача повинна бути не менше 250 - 350 мм.

5.3.18. Автомати для зварювання в середовищі захисних газів мають бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією з нижнім відсмоктуванням повітря.

5.3.19. Для попередження підвищеного виділення аерозолю та газів під час напівавтоматичного і автоматичного зварювання флюс повинен бути сухим та незабрудненим, необхідно використовувати флюс з мінімальним вмістом і виділенням шкідливих речовин.

5.3.20. Під час проведення електрозварювальних робіт необхідно:

зберігати легкозаймисті та вогненебезпечні матеріали на відстані не менше 10 м від місця зварювання;

використовувати захисний щиток з фільтром;

заземлювати зварювальні агрегати, зварювальні плити, столи та ізольовані деталі, які зварюють;

вимикати електрозварювальну установку після закінчення роботи або під час тимчасового відлучення.

5.3.21. Не дозволяється проводити зварювання трубопроводів і резервуарів, які знаходяться під тиском, незалежно від того, яким газом або рідиною вони заповнені.

5.3.22. Двері газогенераторної мають бути оббиті негорючим матеріалом і відкриватися тільки назовні.

5.3.23. Транспортування, зберігання та експлуатацію газових балонів необхідно здійснювати відповідно до ДНАОП 0.00-1.07-94.

5.3.24. Проводити ремонт пальників, різаків, вентилів балонів та іншої апаратури на робочому місці газозварників не дозволяється. Несправна апаратура ремонтується у спеціалізованій майстерні.

5.3.25. Під час використання зріджених газів в холодну пору року дозволяється застосовувати підігрів балонів до 30 град.С гарячою водою або пропускати зріджений газ через спеціально вмонтований випарник.

5.3.26. Застосування пропанбутанової суміші для робіт у замкнених ємностях може бути дозволене тільки за умови забезпечення надійними засобами вентиляції та під наглядом відповідальної особи.

5.3.27. Газопроводи, арматура, апаратура і прилади, що використовуються для газів - замінників ацетилену, з метою своєчасного виявлення і усунення підтікання газу та інших дефектів мають оглядатись не рідше одного разу за зміну.

5.4. Ковальсько-пресові та термічні роботи

5.4.1. Організація й обладнання ковальсько-пресових і термічних робіт мають відповідати вимогам державних стандартів ГОСТ 12.2.003-91, "Обладнання електротермічне. Вимоги безпеки" (ГОСТ 12.2.007.9-88), "Установки, генератори і нагрівачі індукційні для електротермії, установки і генератори ультразвукові. Вимоги безпеки" (ГОСТ 12.2.007.10-87), "Обладнання ковальсько-пресове. Загальні вимоги безпеки" із зміною (ГОСТ 12.2.017-93), ГОСТ 12.2.033-78, ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.1.005-88, ГОСТ 12.1.007-76, "Перетворювачі електроенергії напівпровідникові. Вимоги безпеки" із змінами (ГОСТ 12.2.007.11-75), ГОСТ 12.2.008-75, ГОСТ 12.2.032-78, "Термічна обробка металів. Загальні вимоги безпеки" із зміною (ГОСТ 12.3.004-75), "Засоби захисту працюючих. Загальні вимоги і класифікація" (ГОСТ 12.4.011-89), ДНАОП 0.00-1.20-98 ( z0318-98 ), ДНАОП 0.00-1.2198 ( z0093-98 ), ПВЕ, експлуатаційної документації та цих Правил.

5.4.2. Ковалі та їх підручні мають бути забезпечені комплектами справного інструменту і допоміжних пристосувань.

5.4.3. Під час складання штампів необхідно передбачити надійні методи кріплення всіх деталей для запобігання самовільному відкручуванню гвинтів і гайок, якими закріплені виштовхувачі, знімачі, викидачі.

5.4.4. Лежаки і витяжні труби полуменевих печей необхідно періодично очищати від продуктів згоряння. Очищати і ремонтувати лежаки необхідно після повної зупинки роботи печей, температура повітря у середині лежака має бути не вище 40 град.С. Перед початком роботи у середині лежака необхідно відключити і заглушити трубопроводи для подавання рідкого або газоподібного палива, видалити шкідливі гази вентиляційними установками. Роботу в лежаках необхідно виконувати періодами тривалістю 15 хв. з перервами для відпочинку поза лежаками не менше 15 хв. Зазначені роботи необхідно виконувати за наряд-допуском і під спостереженням відповідальної особи.

5.4.5. Противаги, які зрівноважують кришки печей, мають бути закриті кожухом, висота якого дорівнює ходу противаги від нижнього положення до верхнього.

5.4.6. Завантаження, вивантаження важких і довгомірних заготовок з печі, подавання їх до молотів, ковалд і пресів мають бути механізованими (крани із спеціальними захватами, захватні кліщі на монорейках, роликові конвеєри та ін.).

5.4.7. Виконувати прибирання, змащування, чистку ковальсько-пресового обладнання, заміну ножів, штампів, регулювання притискачів, упорів, запобіжних пристосувань тощо дозволяється тільки після вимкнення електродвигуна і зупинки маховика.

5.4.8. Ручне подавання заготовок в штамп і ручне видалення відштампованих деталей зі штампа допускаються тільки за наявності на штампі ефективних захисних пристроїв, які запобігають травмуванню рук працівників.

5.4.9. Запірні пристрої трубопроводів рідкого палива, газу, пари, повітря мають бути розташовані в місцях зручних і безпечних для обслуговування. Вентилі і засувки необхідно обладнувати покажчиками (стрілками) і написами "Відкрито" та "Закрито".

5.4.10. Застосування в печах і горнах твердого, рідкого та газоподібного палива з вмістом сірки більше 0,5% не дозволяється.

5.4.11. Електротехнічний персонал, що обслуговує електротермічне обладнання, повинен мати групу з електробезпеки не нижче III, оператори-термісти - не нижче II.

5.4.12. Газопроводи і газове обладнання в термічних цехах мають бути обладнані відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.20-98 ( z0318-98 ).

5.4.13. Електродвигуни, електроапаратура і вентилятори, що установлюються в приміщеннях приготування твердих карбюризаторів, а також прилади автоматичного контролю режиму термообробки в печах газової цементації мають бути у вибухобезпечному виконанні.

5.4.14. У приміщеннях приготування твердого карбюризатора не дозволяється куріння, застосування відкритого вогню, виконання робіт, які можуть викликати іскроутворення.

5.4.15. Печі-ванни необхідно обладнувати кришками для закривання, приладами автоматичного регулювання температури з автоматичною сигналізацією і відключенням нагрівачів у разі пошкодження приладів теплового контролю, а також пристроєм для вільного стікання розплавленої робочої сировини (аварійний злив) сухими каналами у спеціальний збірник.

5.4.16. Огляд електротермічних установок повинен проводитися у строки, передбачені експлуатаційною документацією заводу-виробника. Під час огляду необхідно звертати увагу на безвідмовність роботи всіх блокувальних пристроїв, які забезпечують безпеку праці працівників, надійність заземлення, справність огороджень і екранів.

5.4.17. Паливні баки, що використовуються під час виконання термічних робіт, повинні бути щільно закриті і мати показники рівня палива, зливний канал і трубки для з'єднання з атмосферою. На спускній трубі біля вентиля повинен бути напис "Відкрити при пожежі". Ємність аварійного резервуара повинна бути не меншою від сумарної ємності паливних баків.

5.4.18. Подавання палива в баки має бути механізоване. Система труб і перекачування рідкого палива повинні бути заземлені.

5.4.19. Приміщення і повітропроводи від місцевих відсмоктувачів необхідно очищати від пилу. Для запобігання утворенню вибухонебезпечної суміші кількість зваженого в повітрі та осілого пилу не повинна перевищувати 1% об'єму приміщення.

5.4.20. Струмоведучі частини нагрівальних постів (робочі конденсатори, редуктори тощо) мають бути огороджені.

5.4.21. Розміри робочих місць біля електротермічних установок визначаються технологічними вимогами і розмірами виробів, що обробляються.

5.4.22. Перетворювачі частоти (машинні генератори, які створюють шум вище 80 дБ) необхідно установлювати у звуконепроникному приміщенні.

5.4.23. Для зниження рівня електромагнітних полів на робочих місцях усі частини схеми установки, що несуть струм високої частоти, мають бути екрановані.

5.4.24. Вимірювання напруженості електромагнітного поля високої частоти на робочих місцях мають проводитися у режимі максимальної потужності, як під час прийняття в експлуатацію, так і при будь-яких змінах екранування установки.

5.4.25. Експлуатація установок у разі відсутності експлуатаційної документації (паспорта з вказівкою конструктивних і експлуатаційних параметрів, електричних схем та інструкцій з обслуговування установки) не дозволяється.

5.5. Гальванічні роботи

5.5.1. Організація й обладнання робочих місць для виконання гальванічних робіт мають відповідати вимогам ПВЕ, ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ), державних стандартів ГОСТ 12.1.005-88, ГОСТ 12.1.007-76, ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 12.2.033-78, ГОСТ 12.3.002-75, "Виробництво покрить металевих і неметалевих неорганічних. Загальні вимоги безпеки" (ГОСТ 12.3.008-75), ГОСТ 12.4.011-89, експлуатаційної документації та цих Правил.

5.5.2. Гальванічні цехи, дільниці мають бути розташовані в одноповерхових будівлях або на перших поверхах багатоповерхових будівель в ізольованих приміщеннях висотою не менше 5 м.

5.5.3. Усі відділення гальванічних цехів мають бути обладнані припливною і місцевою витяжною вентиляцією, яка не повинна допускати забруднення повітря газами, парою й пилом вище граничнодопустимих чинних санітарних норм. Витяжні вентиляційні установки слід обладнувати пристроями, що сигналізують про нормальну роботу установок.

5.5.4. Витяжна вентиляція на всіх дільницях гальванічних цехів повинна включатися за 15 хв. до початку і виключатися через 15 хв. після закінчення робочої зміни. Об'єм повітря, видаленого витяжною вентиляцією з гальванічного цеху, необхідно компенсувати припливом зовнішнього чистого повітря.