Про затвердження Правил охорони праці в металургійній промисловості

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ

НАКАЗ

22.12.2008 N 289

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 р. за N 87/16103

{ Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства економіки N 556-22 ( z0365-22 ) від 24.03.2022 }

Про затвердження Правил охорони праці в металургійній промисловості

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці в металургійній промисловості (далі - Правила), що додаються.

2. З набранням чинності наказу вважати такими, що не застосовуються на території України, "Общие правила безопасности для предприятий и организаций металлургической промышленности", затверджені Держгіртехнаглядом СРСР 13.05.87.

3. Начальнику управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І. в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. уключити цей наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці ( v0102516-06 ).

5. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на в.о. першого заступника Голови Держгірпромнагляду Дєньгіна А.П.

Голова Держгірпромнагляду С.Сторчак

ПОГОДЖЕНО:

В.о. Першого заступника Міністра охорони здоров'я України, головного державного санітарного лікаря України А.М.Пономаренко

Заступник Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи В.М.Третьяков

Голова Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Л.В.Лосюк

Заступник Міністра промислової політики України В.В.Севернюк

Директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України С.Г.Богданов

Перший заступник директора з наукової роботи Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці М.О.Лисюк

Голова Державного комітету ядерного регулювання України О.А.Миколайчук

В.о. Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва К.Ващенко

Голова Центрального комітету профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України В.І.Казаченко

Заступник Міністра регіонального розвитку та будівництва України А.В.Беркута

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 22.12.2008 N 289

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 р. за N 87/16103

ПРАВИЛА охорони праці в металургійній промисловості

I. Сфера застосування

Ці Правила поширюються на всіх працівників, які виконують проектування, будівництво, реконструкцію, виготовлення, монтаж, налагодження, ремонт, обстеження, технічне діагностування та експлуатацію устаткування на металургійних підприємствах і у виробничих цехах.

Правила є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, які використовують найману працю, що пов'язана з проектуванням, будівництвом, реконструкцією, виготовленням, монтажем, налагодженням, ремонтом, обстеженням, технічним діагностуванням і експлуатацією устаткування на металургійних підприємствах та у виробничих цехах усіх підгалузей чорної та кольорової металургії.

II. Позначення та скорочення

АСКТП - автоматична система керування технологічним процесом;

ГДВК - граничнодопустима вибухонебезпечна концентрація;

ГДК - граничнодопустима концентрація;

ГДР - граничнодопустимий рівень;

ГОСТ - міждержавний стандарт;

ДБН - державні будівельні норми

ДСН - державні санітарні норми;

ЕОМ - електронна обчислювальна машина;

ЕМП - електромагнітне поле;

ЕСЗКС - "Единая система защиты от коррозии и старения";

ЕСКД - "Единая система конструкторской документации";

ЕСТД - "Единая система технологической документации";

ЗІЗ - засоби індивідуального захисту;

ЗІЗОД - засоби індивідуального захисту органів дихання;

КВПіА - контрольно-вимірювальні прилади і апарати;

ЛЗР - легкозаймиста речовина;

МПК - мікропроцесорний контролер;

НД - нормативні документи;

НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;

НГЗ - нижня границя займання;

НКГЗ - нижня концентраційна границя займання;

ОНТП - "Общесоюзные нормы технологического проектирования";

ПЕОМ - персональна ЕОМ;

ПОР - проект організації робіт;

РД - "Руководящий документ" (НД колишнього СРСР);

СН - санітарні норми;

СНиП - "Строительные нормы и правила" (НД колишнього СРСР);

ССБТ - "Система стандартов безопасности труда".

III. Загальні вимоги

1. Загальні положення

1.1. Проектування, будівництво та реконструкція металургійних підприємств (цехів, дільниць, відділень) і їх устаткування, розробка нових технологій та засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працівників повинні проводитися відповідно до чинних нормативно-правових актів з охорони праці, санітарних і будівельних норм, а також норм технологічного проектування.

Проектування об'єктів будівництва, реконструкції та технічного переоснащення металургійних підприємств і цехів повинно здійснюватися за обов'язкової участі генерального проектувальника.

1.2. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом (реконструкцією) металургійних підприємств і цехів необхідно здійснювати відповідно до вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 N 923 ( 923-2008-п ).

Введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів, виготовлення та передача у виробництво зразків нових машин, механізмів і устаткування та інших засобів виробництва, впровадження нових технологій повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

1.3. Вносити зміни в конструкцію діючого основного устаткування, промислових будівель, а також у їхні проектні параметри (тиск, температуру), у технологічні схеми або ж у процеси, що можуть призвести до утворення вибухонебезпечного чи токсичного середовища, без узгодження з головною проектною організацією або заводом-виробником, а також без погодження з відповідними органами державного нагляду не дозволяється.

Проектні організації повинні здійснювати авторський нагляд за виконанням проектних рішень з охорони праці під час будівництва об'єктів архітектури, запроектованих ними, згідно з Порядком здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 N 903 ( 903-2007-п ).

1.4. На діючих виробництвах територія виробничих і допоміжних будівель і приміщень, складів і споруд загального призначення, підлога будівельних конструкцій; опалення, вентиляція та кондиціювання повітря, освітлення, внутрішній водопровід та каналізація будівель, зовнішні каналізаційні мережі та споруди, промисловий транспорт і технологічні трубопроводи повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та НД.

1.5. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, робота машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, а також санітарно-побутові умови праці повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я, або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньо керівника або роботодавця.

1.6. Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, які впроваджуються на підприємствах металургійної промисловості, повинні мати сертифікат відповідності, якщо вони підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 N 28 ( z0466-05 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за N 466/10746.

1.7. На кожному підприємстві металургійної промисловості відповідно до вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 N 255 ( z1526-04 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2004 за N 1526/10125 (далі - НПАОП 0.00-4.21-04), повинна бути створена служба охорони праці.

1.8. На підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форм власності та виду економічної діяльності, чи в їхніх філіях, представництвах, інших відособлених підрозділах, а також фізичним особам - підприємцям, які відповідно до законодавства використовують найману працю, необхідно організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій згідно з вимогами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 ( 1112-2004-п ) (далі - НПАОП 0.00-6.02-04).

1.9. На всіх виробництвах повинні бути розроблені на підставі типових положень і затверджені роботодавцем такі інструкції:

з охорони праці для працівників кожної професії та за видами робіт;

технологічні;

з технічного обслуговування та експлуатації устаткування, у тому числі електрообладнання;

з ремонту та очищення устаткування;

з пожежної безпеки;

з безпечної експлуатації та ремонту об'єктів газового господарства з обов'язковою схемою міжцехових газопроводів і розподілом їх між цехами.

1.10. У кожному структурному підрозділі підприємства повинен бути затверджений роботодавцем перелік інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки.

1.11. Інструкції з охорони праці складаються відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ), Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.98 N 9 ( z0226-98 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98), Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.93 N 132 ( z0020-94 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.02.94 за N 20/229 (далі - НПАОП 0.00-6.03-93), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126 ( z1410-04 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01-001-04).

1.12. Інструкції з охорони праці повинні мати посилання на чинні нормативно-правові акти та НД, на підставі яких розроблено ці інструкції.

1.13. Технологічні інструкції повинні містити вимоги, дотримання яких забезпечить безпечне для працівників ведення технологічних процесів згідно з ГОСТ 3.1120-83 "ЕСТД. Общие правила отражения и оформления требований безопасности труда в технологической документации".

1.14. Постійний контроль за виконанням вимог інструкцій та вказівок щодо безпечних методів і прийомів роботи здійснюється відповідальною або посадовою особою, на яку покладено виконання цих обов'язків або функцій.

1.15. Відповідно до Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256 ( z0051-94 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260, не дозволяється використовувати працю жінок у всіх основних виробництвах чорної та кольорової металургії.

1.16. Відповідно до Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46 ( z0176-94 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385, неповнолітнім не дозволяється працювати на будь-яких роботах усіх виробництв чорної та кольорової металургії.

1.17. Відповідно до статті 17 Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) роботодавець зобов'язаний організувати проведення попереднього (під час прийому на роботу) і періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, які зайняті на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також щорічного огляду осіб віком до 21 року. Перелік осіб, які підлягають медичному огляду, строк і порядок його проведення визначається відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246 ( z0846-07 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

1.18. Роботодавець повинен згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) ознайомити працівників за особистим підписом про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де вони будуть працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які не усунено, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, а також про їх права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах.

1.19. Для проведення інструктажів у цехах металургійних підприємств повинні бути створені необхідні умови.

1.20. Посадові особи та працівники підприємств, зайняті проектуванням, виготовленням, монтажем, налагодженням, ремонтом, реконструкцією, діагностуванням і експлуатацією об'єктів, виконанням робіт, що обумовлені цими Правилами, повинні проходити підготовку згідно з вимогами Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15 ( z0231-05 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

1.21. Працівники цехів металургійних підприємств, робота яких пов'язана з рухом поїздів і маневровими роботами, повинні складати екзамени на знання чинних нормативно-правових актів і інструкцій, що регламентують роботу залізничного транспорту, в комісіях при залізничних цехах. Перелік цих працівників, періодичність перевірок і обсяг знань, що перевіряються, повинні затверджуватися роботодавцем.

1.22. На підприємстві в кожному цеху повинен бути перелік газонебезпечних місць і газонебезпечних робіт, затверджений роботодавцем.

1.23. Роботи з підвищеною небезпекою необхідно проводити за нарядом-допуском встановленої форми. Наряд-допуск, що видається відповідальному виконавцю робіт перед початком робіт підвищеної небезпеки, повинен бути оформлений відповідно до вимог "Положения о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР", затвердженого Міністерством металургії СРСР 20.06.90 (далі - НПАОП 27.0-4.02-90). До місця роботи бригаду повинна супроводжувати особа, відповідальна за виконання робіт підвищеної небезпеки або уповноважений підрядника. На місці роботи необхідно вивішувати табличку "Працювати тут".

У наряді-допуску, виданому на проведення робіт підвищеної небезпеки, повинен бути зазначений повний обсяг організаційних та технічних заходів, вжиття яких забезпечить безпечне проведення робіт у конкретних умовах.

Перелік посад керівників та фахівців, які мають право видавати наряди-допуски, повинен затверджуватися уповноваженою посадовою особою підприємства.

1.24. На кожному підприємстві повинні бути складені плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій згідно з Положенням щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженим наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 17.06.99 N 112 ( z0424-99 ), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99).

2. Забезпечення засобами індивідуального захисту

2.1. Роботодавець зобов'язаний забезпечити всіх працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також запобіжними пристосуваннями відповідно до вимог Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам металургійної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.08.2008 N 187 ( z0918-08, za918-08 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за N 918/15609.

2.2. Порядок забезпечення засобами індивідуального захисту працівників здійснюється відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53 ( z0446-08 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

IV. Територія підприємства. Будівлі та споруди

1. Територія підприємств

1.1. Територія металургійних підприємств, що діють, будуються і реконструюються, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

1.2. Територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення повинні бути забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

1.3. Не дозволяється захаращувати територію підприємства матеріалами, устаткуванням, відходами тощо. Для їх зберігання треба відводити спеціальні майданчики, відкриті та закриті складські приміщення, обладнані транспортними та вантажопідіймальними механізмами та пристроями, які призначені для переміщення всіх видів вантажів.

1.4. На металургійних підприємствах що будуються, та тих що реконструюються, відкриті склади необхідно розташовувати з підвітряного боку домінуючих напрямків вітрів.

1.5. Підприємства, будівлі та споруди з технологічними процесами, що супроводжуються виділенням у навколишнє середовище шкідливих речовин, повинні мати санітарно-захисні зони згідно з вимогами Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173 ( z0379-96 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - ДСП 173-96).

1.6. На території підприємства не повинно бути відкритих і неогороджених ям, канав, колодязів, траншей. Необхідно, щоб усі вони були огороджені огорожею висотою не менше 1 м, а вночі освітлювалися.

1.7. Басейни на території підприємства, що не мають обвалувань, необхідно огороджувати поручнями висотою не менше 1 м.

1.8. Земляні роботи на території підприємства дозволяється проводити тільки за нарядом-допуском з письмового дозволу роботодавця та з відома проектної організації. До наряду-допуску необхідно додати викопіювання з виконавчих креслень із позначенням на ньому місця виконання робіт. Земляні роботи в зоні діючих підземних комунікацій дозволяється проводити лише після погодження з організаціями, що експлуатують ці комунікації. Ці роботи необхідно виконувати під керівництвом фахівців, а в охоронній зоні кабелів під напругою або діючого газопроводу ще й під наглядом працівників електро- та газового господарства. Після закінчення робіт усі зміни, які відбулися, повинні бути внесені у виконавчі схеми комунікацій підприємства.

2. Благоустрій території

2.1. На території підприємства для безпечного та зручного пересування працівників повинні бути влаштовані тротуари або перехідні галереї.

2.2. Біля прохідних підприємства та в усіх цехах (відділеннях) повинні бути вивішені схеми пішохідного руху по території підприємства та цехів, а також схеми пішохідного руху під час аварій та надзвичайних ситуацій.

2.3. У місцях масового переходу людей через залізничні колії повинні бути обладнані перехідні містки або тунелі. На інших переходах повинні бути обладнані настили, укладені в рівень з головкою рейок, обладнані відповідними огородженнями та сигналами.

Перехід людей через колії в невстановлених місцях не дозволяється.

2.4. Автомобільні шляхи та пішохідні доріжки на території підприємства (цеху) повинні мати тверде покриття, влітку їх необхідно поливати водою, а взимку очищати від льоду та снігу. Під час ожеледиці шляхи та доріжки необхідно посипати піском або дрібним шлаком. Майданчики, містки, сходи для обслуговування та переходів, що розташовані поза будівлями, взимку необхідно очищати від льоду, а під час ожеледиці посипати сумішшю піску з сіллю або дрібним шлаком.

2.5. Для тимчасової стоянки індивідуального транспорту перед заводською зоною підприємства повинні бути влаштовані спеціальні майданчики.

Рух індивідуального транспорту по території підприємства не дозволяється.

2.6. Незабудовану територію необхідно озеленяти та засаджувати кущами та деревами, що мають бактерицидні властивості: березою, тополею, білою акацією, дубом, сосною, бузиною тощо. Місця короткочасного відпочинку для працівників повинні бути упорядковані та обладнані зовнішнім освітленням. Зовнішнє освітлення повинне також бути вздовж автошляхів, тротуарів, на переїздах. Освітленість повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.046-85 "ССБТ. Строительство. Нормы освещения строительных площадок" (далі - ГОСТ 12.1.046-85).

3. Будинки та споруди

3.1. Виробничі, допоміжні будівлі та приміщення металургійних підприємств повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85* "Производственные здания", СНиП 2.09.03-85 "Сооружения промышленных предприятий" (далі - СНиП 2.09.03-85), СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87), НАПБ А.01-001-04 ( z1410-04 ), ДБН В.1.1-7-2002 Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва (далі - ДБН В.1.1-7-2002), ДБН В.1.1-5-2000 Будинки і споруди на підроблюваних територіях і просідаючих ґрунтах.

3.2. Категорії приміщень і будівель з вибухопожежної та пожежної небезпеки повинні визначатися згідно з вимогами норм технологічного проектування.

3.3. Не дозволяється, щоб у конструкціях елементів будівель, у яких розташовані виробництва, що використовують водень, могли створюватись застійні зони та дільниці, які не вентилюються.

3.4. Несучі будівельні конструкції будівель (колони, балки тощо) необхідно не менше одного разу на три роки обстежувати згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів.

На підприємствах необхідно проводити обстеження будівель і споруд на їх відповідність вимогам чинних норм і правил, перевіряти несучу здатність та міцнісні характеристики конструкцій з оцінкою їх технічного стану та робити висновки щодо їх подальшої експлуатації відповідно до вимог Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.97 N 32/288 ( z0423-98 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 423/2863 (далі - НПАОП 45.2-1.01-98).

3.5. Зміна навантаження на будівельні конструкції будівель дозволяється тільки після перевірки розрахунків і узгодження змін генеральним проектувальником.

3.6. Усі будівельні конструкції будівель і споруд, що перебувають під впливом агресивного середовища, повинні бути захищені від корозії.

3.7. Майданчики пічних, розливних і ливарних прогонів і міксерних відділень, що розташовані в зоні випуску розплавлених і розжарених продуктів із печей і міксерів, повинні бути теплоізольованими.

Колони та інші будівельні конструкції будівель у місцях можливого торкання до розплавленого продукту повинні мати вогнетривкий захист.

3.8. Виробничі приміщення повинні утримуватися в чистоті. В кожному цеху повинен бути визначений та затверджений його керівником порядок прибирання підлоги та будівельних конструкцій, устаткування, робочих майданчиків, сходів, проходів, проїздів.

3.9. Не дозволяється захаращувати робочі місця, проходи, виходи з приміщень, доступи до протипожежного устаткування, засобів пожежогасіння та зв'язку.

Деталі устаткування та матеріали необхідно складувати у відведених для цього місцях і тільки у встановленій кількості з дотриманням правил їх зберігання.

3.10. Стіни, стелі та інші внутрішні будівельні конструкції цехів і відділень повинні мати рівну (оздоблену) поверхню, що не заважає ефективному очищенню їх від пилу.

3.11. Накопичення пилу на стінах, конструкціях і устаткуванні не дозволяється.

У приміщеннях, де виробляються і використовуються в технологічних процесах легкозаймисті порошкові матеріали та їх суміші, прибирати пил необхідно з дотриманням заходів для безпечного виконання робіт.

3.12. Оздоблювальні роботи внутрішніх приміщень виробничих будівель повинні проводитися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.035-84 "ССБТ. Строительство. Работы окрасочные. Требования безопасности", для запилених пічних і газогенераторних приміщень не менше одного разу на рік, для інших приміщень - не менше одного разу на два роки.

Необхідно, щоб під час вологого прибирання будівельні конструкції відповідали таким вимогам:

підлога, стіни, металоконструкції повинні мати покриття, що дає змогу проводити таке прибирання;

відкриті отвори в перекриттях повинні мати борти заввишки не менше 0,14 м;

для відведення стоків із підлоги, розташованої на ґрунті, вона повинна мати ухил до лотків;

для відведення стоків із підлоги верхніх поверхів повинні бути передбачені трапи;

підлога повинна мати ухил у бік трапів.

3.13. Для доступу до поверхонь, фарбування яких повинно періодично відновлюватися, у проектах будівель повинні бути передбачені пристрої, що забезпечують безпечне проведення таких робіт.

3.14. Усі стулки вікон і ліхтарів, що відкриваються, повинні бути обладнані надійними в експлуатації пристроями, за допомогою яких вони повинні легко відчинятися та встановлюватися у необхідне положення.

3.15. Усі засклені поверхні необхідно очищати від бруду. Для їх очищення та ремонту необхідно застосовувати спеціальні пристрої та пристосування (майданчики, підвісні колиски, балкони тощо), що забезпечать зручне та безпечне виконання зазначених робіт.

3.16. Очищення скла у приміщеннях зі значним виділенням пилу необхідно проводити в міру забруднення, але не менше одного разу на два місяці.

3.17. Вимоги до підлоги повинні бути такими:

у приміщеннях, де в технологічних процесах використовуються рідини, підлога повинна бути вологонепроникною, з неслизьким покриттям і з ухилом до трапа або зумпфа для стікання рідини;

у приміщеннях, де застосовуються агресивні речовини, - стійкими до їх впливу;

у цехах електролізу - неструмопровідними, вологонепроникними та теплостійкими;

на робочих майданчиках металургійних агрегатів і в розливних прогонах цехів - з міцних, стійких до спрацювання матеріалів, з неслизькою поверхнею, без вибоїв і виступів;

у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах приміщень - безіскровим покриттям.

3.18. Отвори (технологічні, монтажні), канали в підлозі, а також приямки необхідно огороджувати поручнями заввишки не менше 1 м з додатковою штабою на висоті 0,5 м і з суцільною обшивкою по низу заввишки 0,14 м або перекривати по всій поверхні.

3.19. Отвори для в'їзду в будівлі транспортних засобів повинні обладнуватися воротами зі світловою та звуковою сигналізацією, зблокованою з механізмом їх відкриття та закриття, або бути обладнані відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

Звукова сигналізація для сповіщення людей повинна бути передбачена як для тих, хто працює у приміщеннях, так і зовні для осіб, які можуть опинитися в зоні воріт.

На воротах з механічним відкриттям необхідно виконати напис "Не дозволяється відчиняти ворота, якщо відкрита хвіртка".

3.20. Межі проїздів і проходів у виробничих будівлях (приміщеннях) повинні бути огороджені або чітко позначені добре видимими лініями чи знаками безпеки.

3.21. У будівлях цехів і складів, де працюють вантажопідіймальні крани, двері для проходу людей у крановий прогін і в'їзні ворота повинні бути обладнані світловою сигналізацією, що попереджує про роботу кранів незалежно від їхнього місця розташування від дверей та в'їзних воріт.

3.22. Покрівлі будівель і споруд необхідно періодично очищувати від пилу, сторонніх предметів, снігу та льоду відповідно до вимог інструкції підприємства.

За відсутності огороджень, спеціальних місць кріплення запобіжних пристроїв або неможливості перебування на покрівлі працівників необхідно використовувати спеціальні підйомні механізми з майданчиками.

3.23. У похилих галереях за ухилу підлоги більше 6 град. необхідно укладати трапи з поперечними планками або влаштовувати сходини.

3.24. Будівлі та споруди повинні бути захищені від блискавки та повторних її проявів відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

Огляд і перевірку стану блискавковідводів необхідно проводити перед кожним грозовим сезоном.

Захист установок від статичної електрики необхідно виконувати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

3.25. Згідно з ДНБ В.1.1-7-2002 у будівлях будь-якого призначення з ухилом покрівлі до 12 град. включно та висотою від поверхні землі до карниза або верху зовнішньої стіни (парапету) понад 10 м, а також у будівлях з ухилом покрівлі понад 12 град. і висотою від рівня землі до карниза або верху зовнішньої стіни (парапету) понад 7 м повинні буди передбачені огородження по периметру покрівлі відповідно до ГОСТ 25772-83 "Ограждения лестниц, балконов и крыш стальные. Общие технические условия".

Незалежно від висоти будівлі огородження, яке відповідає вимогам зазначеного стандарту, необхідно передбачати для плоских покрівель, балконів, лоджій, зовнішніх галерей, відкритих зовнішніх сходів, сходових маршів і сходових площадок.

3.26. Елементи будівельних конструкцій, що можуть призвести до травмування, місця, де є небезпека падіння (низькі балки, виступи та перепади в площині підлоги, пандуси, краї платформ, неогороджені майданчики, люки, отвори тощо), звуження проїздів, колони, стояки та опори в місцях інтенсивного руху внутрішньозаводського транспорту повинні бути пофарбовані жовто-чорними смугами шириною 100-200 мм.

3.27. Постійні та тимчасові огородження або елементи огороджень, що встановлюються на межах небезпечних зон, біля отворів, ям, котлованів, виносних майданчиків, сходів та інших місць, необхідно фарбувати в жовтий колір.

3.28. Межі транспортних колій, підходів до евакуаційних і запасних виходів необхідно фарбувати суцільними білими лініями шириною 230 мм.

3.29. Елементи підіймально-транспортних засобів (кабіни кранів, опорні дільниці кранів, обойми вантажних чаків) необхідно фарбувати жовто-чорними похилими (під кутом 45 град.) смугами шириною 100-200 мм.

V. Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, водопостачання та каналізації, освітлення

1. Опалення

1.1. Системи опалення будівель і споруд підприємств металургійної промисловості повинні відповідати вимогам ДСП 173-96 ( z0379-96 ), СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91) та цих Правил.

1.2. Для опалення будівель і споруд підприємств металургійних виробництв повинні бути передбачені системи, прилади та теплоносії, що не утворюють додаткових виробничих шкідливих речовин.

1.3. У виробничих приміщеннях, що належать до категорій А, Б, В з пожежної небезпеки, необхідно застосовувати повітряне опалення, сполучене з припливною вентиляцією, водяне та парове опалення (у разі обмеження температури теплоносія згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91).

Ворота виробничих будівель повинні бути обладнані повітряними та повітротепловими завісами згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91.

1.4. Не дозволяється вносити зміни у системи опалення без відома та дозволу особи, яка відповідає за їх стан.

1.5. Опалювальні виробничі будівлі та побутові будівлі, що стоять окремо, необхідно з'єднувати опалювальними переходами.

Місця прилягання галерей до будівель повинні бути облаштовані так, щоб холодне повітря не надходило на робочі місця.

1.6. Під час опалювального періоду температура повітря усередині міжцехових опалювальних галерей повинна бути не менша +10 град.С при вологому прибиранні та +5 град.С - в інших випадках.

1.7. Для працівників, які перебувають у неопалюваних виробничих і складських приміщеннях, повинні бути передбачені спеціальні приміщення для обігріву відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87.

Площу приміщення для обігріву працівників необхідно визначати з розрахунку 0,1 кв.м на одного працюючого в найчисленнішій зміні, але не менше ніж 12 кв.м.

Відстань від неопалюваних робочих місць, що розташовані в будівлях, до приміщень для обігріву працівників не повинна бути більша ніж 75 м, а від робочих місць на майданчику підприємства - більша ніж 150 м.

2. Вентиляція та кондиціювання повітря

2.1. Повітря у робочій зоні виробничих приміщень у цехах металургійних підприємств повинно відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 ( va042282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.042-99).

2.2. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем повинні проводитися відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.4.021-75).

2.3. В усіх виробничих приміщеннях, де можливе виділення пожежонебезпечних або токсичних речовин під час виробничого процесу, припливно-витяжна вентиляція повинна працювати постійно та забезпечувати зниження вмісту шкідливих речовин у цих приміщеннях до ГДК згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

Якщо система вентиляції несправна, експлуатація технологічного устаткування, робота якого супроводжується виділенням токсичних, вибухопожежонебезпечних речовин, не дозволяється.

2.4. Не дозволяється проводити технологічні процеси без працюючих аспіраційних установок, передбачених проектом.

2.5. Пуск, налагодження та експлуатацію вентиляційних систем необхідно проводити відповідно до ГОСТ 12.4.021-75.

2.6. Інструментальну перевірку ефективності роботи вентиляційних систем необхідно проводити не менше ніж один раз на рік, а також після кожного їх капітального ремонту та реконструкції. Акти перевірки повинні затверджуватися роботодавцем відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75.

2.7. Пуск нових систем механічної вентиляції необхідно проводити після їх випробувань на санітарно-гігієнічну ефективність. Перед здачею систем в експлуатацію на них повинні бути затверджені роботодавцем паспорти та інструкції.

У кожному цеху (відділенні, дільниці) повинні бути спеціальні агрегатні журнали, до яких необхідно заносити всі дані про ремонти вентиляційних установок. Зміни схем вентиляції або реконструкції вентиляційної системи повинні вноситися в їх паспорти.

2.8. Під час зміни технологічного процесу або реконструкції виробничої дільниці вентиляційні системи, що діють на цій дільниці, необхідно привести у відповідність до ГОСТ 12.4.021-75.

Зміни схем вентиляційних систем і параметрів їх роботи необхідно здійснювати за узгодженням з проектною організацією.

2.9. Регулювальні пристрої вентиляційних установок повинні бути легкодоступні для обслуговування або мати дистанційне керування.

2.10. Пуск устаткування, що виділяє пил та інші шкідливі речовини, дозволяється тільки після вмикання вентиляційних систем, що обслуговують це устаткування.

2.11. У приміщеннях, де здійснюється виробництво, зберігання або можлива поява вибухонебезпечних та шкідливих речовин 1-го класу небезпеки, необхідно контролювати склад повітряного середовища за допомогою автоматичних газоаналізаторів з улаштуванням світлової та звукової сигналізації, що спрацьовує, якщо концентрація вибухонебезпечних газів або парів ЛЗР у повітрі наближається до 20% нижньої концентраційної межі займання, а для шкідливих вибухонебезпечних газів, шкідливих газів, парів і аерозолю - при наближенні їх концентрації до граничнодопустимої відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

2.12. У кожному цеху, відділенні, на кожній дільниці підприємства повинен бути визначений перелік шкідливих та вибухонебезпечних речовин, що можуть виділятися у виробничих приміщеннях і в робочих зонах зовнішніх установок під час ведення технологічного процесу, ремонтів і в аварійних ситуаціях. При цьому повинен бути зазначений клас небезпеки шкідливих речовин.

У переліку, затвердженому роботодавцем, повинні бути зазначені НГЗ і ГДК газів, парів, пилу в об'ємних (%) і вагових (мг/куб.м) одиницях. У переліку необхідно зазначити прилади для визначення концентрацій цих речовин методом експресного та лабораторного аналізу.

2.13. У разі перевищення у приміщеннях рівня концентрації газів, передбаченого чинними нормативно-правовими актами, необхідно негайно вжити заходів до ліквідації загазованості.

2.14. Під час організації та ведення технологічних процесів, пов'язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно додержуватися вимог безпеки відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".

2.15. На дільницях, де під час роботи поблизу топок, місць завантаження та розвантаження печей тощо працівники можуть піддаватися впливу інтенсивного інфрачервоного випромінювання, необхідно застосовувати душувальні установки, екрани та інші пристрої для захисту від теплових випромінювань відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Температура поверхонь нагрітого обладнання не повинна перевищувати 43 град.С, тому ці поверхні необхідно теплоізолювати згідно з вимогами ДСТУ EN 563-2001 Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температур гарячих поверхонь (EN 563:1994, ІDТ) (далі - ДСТУ EN 563-2001).

2.16. На кожному підприємстві повинна бути служба, що забезпечує нормальну та безперебійну роботу вентиляційних систем та їх ремонт.

2.17. Особам, робота яких не пов'язана з обслуговуванням вентиляційних систем, не дозволяється заходити до вентиляційних приміщень, вмикати та вимикати вентилятори, а також відкривати та закривати арматуру вентиляційних систем.

3. Водопостачання та каналізація

3.1. Улаштування систем водопостачання та каналізації підприємств металургійної промисловості повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий", СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", нормативно-правовим актам.

3.2. У приміщеннях, де виробляються, застосовуються або зберігаються речовини, що від контакту з водою або водяною парою можуть вибухнути або зайнятися, улаштування систем водопостачання, каналізації та опалення повинно виключати можливість потрапляння води на технологічний продукт.

3.3. Вибір системи водопостачання та норми якості води для господарсько-питних потреб і душових пристроїв повинні відповідати вимогам ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора" та інших чинних нормативно-правових актів.

3.4. Необхідно, щоб господарсько-питні водопроводи, що живляться від міського водопроводу, не мали безпосереднього з'єднання з іншими господарсько-питними водопроводами, що живляться від місцевих джерел водопостачання.

3.5. З'єднувати мережі господарсько-питного водопостачання з мережами водопроводів, якими подається технічна вода, не дозволяється.

3.6. У виробничих приміщеннях, де можливі займання одягу або хімічні опіки, повинні бути фонтанчики, крани, раковини самодопомоги, ванни та аварійні душі. Ці пристрої повинні бути розташовані в легкодоступних місцях і підключені до господарсько-питного водопроводу.

Не дозволяється розміщувати зазначені пристрої в приміщеннях, де застосовують або зберігають речовини, що від контакту з водою можуть вибухнути або зайнятися.

3.7. У гарячих цехах роботодавець повинен забезпечувати працівників підсоленою газованою водою для пиття з розрахунку 4-5 л на зміну для однієї людини, а також іншими видами напоїв для профілактики зневоднення організму згідно з МР N 5172-90 "Профилактика перегревания у работающих в условиях нагревающего микроклимата".

3.8. Для роздачі газованої води в цехах повинні бути спеціальні пункти з водоструминним промиванням склянок. Пункти необхідно ізолювати від пилу, кіптяви та інших шкідливих факторів виробничого середовища та постійно утримувати в чистоті. Для пиття необхідно застосовувати склянки індивідуального користування.

3.9. Для користування питною водою повинні бути фонтанчики.

За відсутності господарсько-питного водопроводу необхідно встановлювати зачохлені питні бачки з фонтануючими насадками.

Якість питної води повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".

3.10. Питні бачки повинні бути виготовлені з матеріалів, які легко очищувати, дезінфікувати та які не впливають на якість питної води, при цьому бачки повинні щільно закриватися кришками на замок.

3.11. Каналізаційні зливи технологічних апаратів повинні бути обладнані гідравлічними затворами та мати фланцеві з'єднання. Гідравлічні затвори необхідно встановлювати на випусках каналізації забруднених стоків із забезпеченням зручних і безпечних умов їх очищування та ремонту.

3.12. Оглядати та очищувати каналізаційні мережі та колодязі необхідно за нарядом-допуском відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів. Пересування біля колодязів і вздовж каналізаційних мереж повинно відбуватися за розробленими схемами пішохідного руху та затвердженим роботодавцем графіком.

Експлуатація зовнішніх мереж та споруд водопроводів і каналізації повинна здійснюватися згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів.

3.13. Умови спуску стічних вод у водойми повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

3.14. Спуск отруйних продуктів і реагентів у каналізацію, у тому числі й під час аварій, не дозволяється. Ці продукти необхідно спрямовувати в спеціальні технологічні ємності для подальшої переробки або знешкоджувати. Не можна допускати потрапляння доменного та інших газів через каналізацію в туалети.

3.15. Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод, які є власністю підприємства, необхідно утримувати в справному стані, чистоті та не допускати, щоб вони забруднювали води, ґрунт і повітряне середовище.

3.16. За відсутності господарсько-фекальної каналізації дозволяється за погодженням з відповідним органом з нагляду за охороною праці влаштовувати на підприємстві вигрібні ями з пристроями, що запобігають забрудненню ґрунту, та спускати воду від душових і умивальників у виробничу каналізацію.

3.17. На території промислового підприємства туалетні кімнати повинні бути теплими та обладнані водопостачанням і каналізацією.

3.18. Нагляд за технічним і санітарним станом водопостачання та каналізації повинні здійснювати працівники, в обов'язки яких покладено виконання цих функцій.

4. Освітлення

4.1. Природне та штучне освітлення металургійних підприємств необхідно виконувати відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення". Джерела живлення аварійного освітлення повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

4.2. Усі виробничі приміщення металургійних підприємств повинні мати природне освітлення.

Штучне освітлення необхідно застосовувати:

у приміщеннях, де обслуговувальний персонал повинен перебувати постійно;

у затемнених місцях галерей;

у туалетних кімнатах, умивальниках, душових і гардеробних за наявності в них механічної вентиляції або ж при кількості місць у туалетних кімнатах, умивальних і душових не більше ніж 3 і в гардеробних - не більше ніж 100.

4.3. Освітлення території підприємств, допоміжних приміщень і окремих робочих місць повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.046-85.

4.4. У виробничих цехах металургійних підприємств необхідно застосовувати робоче, аварійне та евакуаційне освітлення.

4.5. Робоче освітлення повинно забезпечувати освітленість на робочих поверхнях не нижче нормативної.

Аварійне освітлення повинно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість не менше ніж 5% від нормативної. За системи загального освітлення рівень аварійного освітлення повинен бути не менше ніж 2 лк всередині приміщень.

Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати освітленість на підлозі основних проходів, на землі та на східцях сходів не менше ніж 0,5 лк.

4.6. Кріплення світильників робочого та аварійного освітлення повинно бути надійним, а розташовані вони повинні бути так, щоб забезпечити безпеку та зручність їх обслуговування. Обслуговування світильників з переносних драбин, з вантажопідіймальних кранів, зі спеціальних пересувних вишок повинно бути безпечним.

Обслуговування світильників освітлення будівель з вантажопідіймальних кранів необхідно здійснювати не менше ніж двома працівниками за нарядом-допуском з дотриманням вимог техніки безпеки.

4.7. Проектною документацією та інструкціями, що затверджені роботодавцем, повинні бути передбачені заходи з обслуговування світильників для постійного забезпечення необхідної освітленості робочих місць.

4.8. Під час зміни технологічного процесу, заміни або перестановки устаткування на окремій дільниці цеху освітленість цієї дільниці необхідно привести у відповідність з чинними нормативно-правовими актами.

4.9. У процесі експлуатації освітлювальних установок необхідно періодично проводити такі види обслуговування:

не менше ніж один раз на рік перевіряти рівень освітленості в контрольних точках і рівень загальної освітленості приміщень;

перевіряти наявність у світильниках скла, ґрат, сіток, справність світильників спеціального виконання тощо в строки, визначені особою, відповідальною за електрогосподарство;

виконувати очищування ламп і освітлювальної арматури для приміщень з інтенсивним пиловиділенням - 4 рази на місяць, для приміщень з незначним виділенням пилу, кіптяви - 2 рази на місяць;

не менше ніж один раз у квартал перевіряти справність аварійного та евакуаційного освітлення.

4.10. Білити внутрішні приміщення виробничих будівель необхідно:

запилені, пічні та газогенераторні приміщення - не менше ніж один раз на рік;

інші приміщення - не менше ніж один раз на два роки.

4.11. Під час засклення ліхтарів будівель віконним склом необхідно під засклення встановлювати горизонтальні металеві сітки шириною не менше ніж 0,7 м при вертикальному склінні, а при нахиленому та горизонтальному ширина сіток повинна визначатися розрахунком з величини горизонтальної проекції засклених рам.

4.12. Світильники, що розташовані на висоті не більше ніж 4,5 м над рівнем підлоги, обслуговують з переносних драбин. Не дозволяється розташовувати світильники над устаткуванням і стрічками конвеєрів. У випадку, коли обслуговування світильників з драбин ускладнено, необхідно облаштовувати спеціальні майданчики. Для обслуговування світильників, розташованих над кранами або кран-балками, на підприємствах, що будуються та реконструюються, необхідно передбачати спеціальні майданчики, що не повинні перешкоджати обслуговуванню та ремонту кранів.

4.13. Для запобігання затіненню робочих місць кранами повинно бути передбачено додаткове підкранове освітлення світильниками, що підвішені до нижніх частин ферм кранів.

4.14. На складах готової продукції та у відділеннях, у яких немає кранів, обслуговування світильників необхідно проводити з пересувних вишок, колисок та інших пристосувань.

Пересувні вишки повинні бути обладнані майданчиками з перилами, виконаними відповідно до вимог пункту 9.2 розділу VII цих Правил. Для доступу на майданчики повинні бути передбачені сходи (скоби).

4.15. Вмикання та вимикання рубильників загального освітлення в будівлях цехів, зміна та очищення світильників, арматури та ламп, зміна штепсельних розеток і запобіжників, монтаж проводів може проводити тільки електротехнічний персонал.

4.16. Для переносного електричного освітлення необхідно застосовувати світильники напругою не вище ніж 42 В. Під час роботи всередині металевих ємностей, печей, котлів, колодязів, млинів напруга в освітлювальній мережі повинна бути не вище ніж 12 В. У місцях, де в повітрі є або можуть бути вибухонебезпечні гази, пари та пил, для переносного освітлення необхідно застосовувати світильники у вибухозахищеному виконанні напругою не вище ніж 12 В.

4.17. Захаращувати світлові прорізи приміщень матеріалами, виробами, інструментом та іншими предметами не дозволяється.

4.18. На підприємствах повинні бути розроблені та затверджені роботодавцем інструкції з охорони праці щодо розміщення світильників для забезпечення необхідної освітленості робочих місць.

VI. Загальні вимоги щодо створення безпечних умов праці

1. Технічний огляд на металургійних підприємствах (цехах) проводиться з метою визначення якості виготовлення, монтажу, ремонту, реконструкції і модернізації, умов та строку подальшої безпечної експлуатації устатковання, оцінки технічного стану складових частин, деталей або їх елементів, перевірки їх на відповідність технічним вимогам тощо та відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 ( 687-2004-п ) (НПАОП 0.00-8.18-04).

Устаткування металургійних підприємств допускається до експлуатації тільки після проведення експертизи та отримання дозволу на початок робіт відповідно до вимог Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 ( 1631-2003-п ) (НПАОП 0.00-4.05-03).

Технологічне устаткування повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности".

2. Технологічне устаткування, що виготовляється для металургійної промисловості, повинно бути з автоматизованим або механізованим керуванням, а також забезпечувати безаварійну та безпечну роботу, контроль і регулювання технологічного процесу.

3. У кожному цеху металургійного виробництва, з огляду на наявність устаткування та виконуваних робіт, наказом роботодавця з числа посадових осіб призначаються особи, які мають право видавати наряди-допуски на проведення робіт підвищеної небезпеки, а також особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію:

електроустаткування;

газового господарства;

кранового господарства,

кисневого устаткування;

котлів і посудин, що працюють під тиском, промислових будівель, споруд та димових труб;

транспортних засобів.

4. Експлуатацію та технічне обслуговування устаткування необхідно здійснювати відповідно до вимог інструкцій, розроблених згідно з експлуатаційною документацією з урахуванням місцевих виробничих умов і вимог цих Правил. Робота на несправному устаткуванні не дозволяється.

5. На підприємстві повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік механізмів і устаткування, ремонт яких необхідно проводити із застосуванням биркової системи відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів за нарядом-допуском з оформленням ПОР.

6. Устаткування перед початком роботи необхідно перевіряти щодо безпечної роботи на ньому, наявності та цілісності огорож, надійності дії пускових і гальмівних пристроїв, заземлення, справності захисних кожухів, справності ізоляції, сигналізації пуску та зупинки, автоблокування.

Усі технологічні лінії, потокові системи, механізми, якими керують дистанційно з пультів і щитових, повинні бути обладнані звуковою та світловою сигналізацією.

У разі виявлення несправностей або недоліків у забезпеченні безпечної експлуатації устаткування робота на ньому повинна негайно припинятися.

Пуск виробничого устаткування дозволяється проводити тільки працівникам, які обслуговують та здійснюють контроль за ним.

7. Пуск устаткування, розташованого поза зоною видимості з пульта керування, а також при змішаному керуванні (ручному та автоматичному), повинен здійснюватися лише після одержання відповідних сигналів від працівників, які підтверджують безпеку його пуску на закріплених за ними дільницях. При цьому після першого сигналу необхідно витримати паузу не менше ніж 30 с. Перед самим пуском устаткування необхідно подавати другий сигнал тривалістю 30 с. Пускові пристрої механізмів і устаткування необхідно блокувати так, щоб повністю забезпечити дотримання зазначеної витримки. Робота найбільш важливого виробничого устаткування повинна контролюватися за допомогою телекомунікаційних систем.

Перед включенням у роботу устаткування, вузли якого або весь агрегат у процесі роботи переміщуються, повинні подаватися звукові та світлові сигнали тривалістю не менше ніж 10 с.

Пускові пристрої механізмів повинні бути обладнані ключем-биркою.

8. Необхідно, щоб у цехах і на робочих місцях були вивішені інструкції про порядок пуску, експлуатації та зупинки устаткування, що затверджуються роботодавцем.

9. У кожному цеху повинен бути складений та затверджений роботодавцем перелік елементів устаткування, знімні огородження якого повинні мати автоматичне блокування з пусковими пристроями цього устаткування.

На об'єктах, що будуються та реконструюються, ці блокування повинні бути передбачені проектом.

10. Періодичність перевірки стану блокувань безпеки, систем сигналізації та протиаварійного (протипожежного) захисту агрегатів і устаткування та порядок оформлення результатів перевірки повинні визначатися інструкцією, затвердженою роботодавцем.

11. У небезпечних зонах повинні бути вивішені знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76, а також написи та плакати про безпечні способи ведення робіт і застережні заходи.

Входи в газонебезпечні місця 1 групи (за винятком доменних печей) повинні бути обладнані дверима із запором, що відчиняються зсередини без ключа. Газонебезпечні місця необхідно позначати попереджувальними плакатами із зазначенням групи газонебезпеки.

12. Інструменти та пристосування, що застосовуються для обслуговування устаткування, повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів. Робота на несправному устаткуванні, а також використання несправних пристосувань та інструментів не дозволяється.

Інструменти та пристосування, що застосовуються в приміщеннях з вибухопожежонебезпечними виробництвами, не повинні давати іскри під час роботи з ними.

13. На робочих місцях інструмент і пристосування необхідно зберігати у відведених для цього місцях або в спеціальних інструментальних шафах.

14. Під час застосування механізованих інструментів і пристосувань необхідно додержуватися вимог, зазначених в експлуатаційній документації заводу-виготовлювача.

15. Приєднання гнучких рукавів до інструментів і штуцерів трубопроводів повітря, газу, рідини та роз'єднання їх необхідно здійснювати лише за відключеної подачі зазначених речовин.

Закріплення гнучких рукавів на штуцерах трубопроводів та інструментах необхідно здійснювати спеціальними затискачами, що виключають можливість зривання рукавів. Застосовувати для кріплення рукавів дріт і саморобні затискачі не дозволяється.

Рукави, що застосовуються для подавання під тиском газу, повітря, рідин, насиченої пари та сипких матеріалів, повинні відповідати вимогам ГОСТ 18698-79 "Рукава резиновые напорные с текстильным каркасом. Технические условия".

16. Система змащення тертьових частин механізмів повинна бути герметичною. У всіх вузлах устаткування, а також у вузлах, що часто змащуються, або при їх значній кількості, необхідно використовувати централізовану подачу мастила.

Вручну змащувати машини і механізми дозволяється тільки під час їх повної зупинки, а на ходу - за наявності спеціальних пристосувань, що забезпечують безпеку виконання цієї операції.

Вручну змащувати рухомі частини, а також прибирати під час роботи машин і механізмів не дозволяється.

17. Легкозаймисті та горючі рідини, мастильні та обтиральні матеріали, хімічні речовини, що застосовуються в технологічних процесах і під час обслуговування машин і механізмів, необхідно зберігати у відповідній тарі у встановлених місцях.

18. Температура нагрітих поверхонь апаратів, устаткування, трубопроводів і огорож на робочих місцях не повинна перевищувати 43 град.С згідно з ДСТУ EN 563-2001. У разі неможливості з технічних причин дотримання (неперевищення) зазначеної температури поблизу джерела інтенсивного інфрачервоного випромінювання та конвекційного тепла необхідно вжити заходів щодо захисту працівників від можливого перегрівання (екранування, водоповітряне душування тощо).

19. Рівні вібрації та шуму, що впливають на працівників, на підприємствах металургійного виробництва повинні відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 ( va037282-99 ) (ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 ( va039282-99 ) (ДСН 3.3.6.039-99), а також ГОСТ 12.1.012-2004 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования".

20. Розрахунок фундаментів під устаткування, що вібрує, необхідно проводити відповідно до СНиП 2.02.05-87 "Фундаменты машин с динамическими нагрузками".

21. Вентилятори, димососи, повітродувки, рівень шуму яких перевищує допустимі норми, необхідно розташовувати у звукоізольованих камерах або у звукоізолювальних укриттях (кожухах), обладнувати глушниками шуму з боку всмоктування та нагнітання засобами віброізоляції, що запобігають передачі вібрацій трубопроводам і фундаментам.

22. Дробарки, млини, грохоти, вібраційні пресові установки та інше устаткування, що має шумові характеристики, які перевищують граничнодопустимі норми, повинні бути оснащені засобами зниження шуму та розташовані у звукоізольованих боксах або їх необхідно ізолювати звукоізолювальними перегородками чи екранами. У місцях з підвищеним рівнем шуму працівники повинні застосовувати відповідні засоби індивідуального захисту.

23. Ведення вибухових робіт, а також зберігання, видача та облік вибухових речовин і засобів висаджування повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

24. Граничнодопустимі значення напруженості та густини потоку енергії ЕМП, які генерує обладнання на робочих місцях працівників, а також методи контролю, способи та засоби захисту від впливу ЕМП, повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002 ( z0203-03 ) і ГОСТ 12.1.006-84 "ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля".

25. Під час використання на підприємствах кольорової металургії природного, нафтового, штучного, змішаних і зріджених вуглеводневих газів як палива необхідно дотримуватися вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.97 N 254 ( z0318-98 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (НПАОП 0.00-1.20-98).

26. Газове господарство підприємств чорної металургії повинно відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

27. Роботи, пов'язані із заготовкою та переробкою брухту та відходів чорних металів, необхідно виконувати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

28. Використовувати джерела іонізуючого випромінювання підприємство може тільки у разі наявності ліцензії на таку діяльність та з дотриманням вимог чинних нормативно-правових актів.

29. Транспортувати радіоактивні речовини необхідно з додержанням вимог чинних нормативно-правових актів.

30. Виготовлення, монтаж, ремонт, експлуатація та огляд посудин і балонів, що працюють під тиском, повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

31. Улаштування та експлуатація котельних установок повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

32. Улаштування та експлуатація стаціонарних поршневих і ротаційних компресорів, повітропроводів і газопроводів повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

33. Резервуари, технологічне устаткування, трубопроводи, зливоналивні пристрої та інше устаткування, що пов'язане з прийомом, переробкою та переміщенням діелектричних рідин, пари, газів і сипких речовин, необхідно захищати від статичної електрики відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів. Рівні електростатичного поля на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.045-84 "ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля" та інших чинних нормативно-правових актів.

34. Експлуатацію вантажопідіймальних кранів металургійних підприємств (цехів) необхідно проводити відповідно до Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132 ( z0784-07 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

35. Улаштування та експлуатація ліфтів повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

36. Улаштування та експлуатація пило- і газоуловлювальних установок, а також газоочисного устаткування повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

37. Улаштування, монтаж та експлуатація установок, що використовують тепло, та теплових мереж, безпека їх обслуговування повинні відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.11.2001 N 485 ( z1002-01 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03.12.2001 за N 1002/6193 (далі - НПАОП 40.1-1.02-01).

38. Ємнісна технологічна апаратура повинна бути оснащена стаціонарними рівнемірами та сигналізацією при переповненні, а також переливними пристроями. Вимірювання рівня рідини у резервуарах необхідно здійснювати дистанційно.

39. Сушіння матеріалів металургійного виробництва необхідно проводити відповідно до вимог галузевих правил.

40. Сигнально-попереджувальне фарбування елементів будівельних конструкцій будівель, устаткування, а також знаки безпеки повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76.

41. Усі крани та дроселі повинні мати чітко позначені положення пробки крана, лопаті дроселя рискою, що пропилена на торці вала та пофарбована білою фарбою.

На маховиках арматури (вентилів, засувок), шківах і приводах до них, а також кожухах огорож повинні бути нанесені стрілки, що позначають напрямок їх закривання. Якщо немає стрілок, то на зазначену арматуру необхідно нанести позначки: відкрито - "В", закрито - "З".

Автоматичні відсікачі повинні мати покажчик граничних положень (відчинено-зачинено).

Для автоматично регульованих засувок, клапанів, напрямних апаратів такі покажчики не потрібні.

42. Технологічне устаткування та агрегати повинні бути забезпечені ефективними пристроями газопилопридушення та газоочищення, що забезпечують чистоту повітря робочої зони металургійних цехів (дільниць) у межах санітарних норм.

43. На підприємствах повинні бути розроблені інструкції з контролю повітряного середовища виробничих приміщень і робочих зон зовнішніх установок з урахуванням специфіки виробництва.

44. Порядок допуску до приймальних випробувань нових зразків устаткування та механізмів повинен відповідати вимогам ГОСТ 15.001-88 "Система разработки и постановки продукции на производство. Продукция производственно-технического назначения".

45. Роботи необхідно негайно зупинити, якщо з'явилася загроза для життя та здоров'я працюючих.

VII. Технологічна частина

1. Вимоги до розташування устаткування та робочих місць

1.1. Розташування технологічного устаткування повинно забезпечувати його безпечну експлуатацію, зручність обслуговування та ремонту.

1.2. У виробничих приміщеннях цехів повинні бути передбачені зони обслуговування (майданчики):

для постійних робочих місць довжиною вздовж фронту обслуговування не менше ніж 1,5 м і шириною - не менше ніж 1 м;

якщо обслуговування проводиться періодично - шириною не менше ніж 0,8 м;

якщо обслуговування проводиться з усіх боків, ширина зони спереду повинна бути - не менше ніж 0,8 м, збоку та ззаду - не менше ніж 0,6 м;

для монтажу та демонтажу устаткування - розмірами, достатніми для його розміщення, ремонту та розташування необхідних матеріалів, пристосувань, інструменту.

Висота зон обслуговування від настилу до конструктивних елементів приміщення повинна бути не менше ніж 2 м, а у галереях, тунелях і на естакадах - не менше ніж 1,8 м.

1.3. Робочі місця повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.061-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам", ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" (далі - ГОСТ 12.2.032-78), ГОСТ 12.2.033-76 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" (далі - ГОСТ 12.2.033-76).

1.4. Устаткування та оснащення робочого місця повинні забезпечувати безпеку праці та унеможливлювати погіршення здоров'я та працездатності працівників.

1.5. Конструктивні та ергономічні особливості робочого місця повинні забезпечувати безперешкодне та зручне виконання всіх робочих операцій.

2. Загальні вимоги безпечного ведення технологічних процесів

2.1. Проектування, організація та проведення технологічних процесів у цехах металургійних підприємств повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75 "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности".

2.2. Безпеку виконання виробничих процесів необхідно забезпечувати:

вибором найбільш досконалої технології виробництва;

раціональним розташуванням, режимом роботи та порядком обслуговування виробничого устаткування;

якістю вихідних матеріалів;

механізацією та автоматизацією важких і небезпечних робіт;

запровадженням дистанційного керування механізмами у небезпечних зонах,

професійним добором та навчанням персоналу;

дотриманням вимог безпеки, нормативно-технічної та технологічної документації.

2.3. Технологічні процеси повинні здійснюватися відповідно до технологічних інструкцій, затверджених роботодавцем і узгоджених службою охорони праці.

2.4. Не можна допускати наявності вологи на робочих майданчиках плавильних агрегатів та інших місцях можливого потрапляння розплавленого металу та шлаку, а також у приямках конверторів, штейнових і шлакових траншеях.

2.5. Експлуатація плавильних агрегатів у разі витікання води з систем охолодження цих агрегатів не дозволяється.

2.6. Стан ємнісної технологічної апаратури та трубопроводів, які експлуатуються в умовах, що можуть спричинити корозію, повинен постійно контролюватися: необхідно проводити періодичні огляди, під час ремонтів перевіряти товщину їхніх стінок для визначення ступеня зносу.

2.7. Технологічне устаткування, апарати та трубопроводи, призначені для роботи з вибухопожежонебезпечними та шкідливими парами, газами та пилом, повинні бути герметичними, а у разі неможливості забезпечення повної герметизації місць, де можливі шкідливі виділення, вони повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами або слід ужити заходів з локалізації впливу небезпечного фактора. Герметизуючі пристрої необхідно систематично оглядати. Порушення герметизації треба негайно усувати.

2.8. Обладнання дослідних установок і проведення дослідних робіт на діючому технологічному устаткуванні дозволяється лише за наявності розробленої та затвердженої роботодавцем інструкції, у якій повинні бути передбачені заходи, що забезпечують безпеку під час виконання зазначених робіт.

3. Пости, пульти та панелі керування

3.1. Система керування устаткуванням і технологічними процесами повинна бути простою, з мінімальною кількістю пускових і керуючих пристроїв, безпечних і зручних під час обслуговування та мати блокування, що виключають помилкове вмикання - вимикання механізмів.

3.2. Пости керування необхідно розташовувати у місцях, зручних і безпечних під час обслуговування, з достатнім сектором огляду, чіткою видимістю агрегату, що обслуговується, та прилеглих до нього дільниць, а також повинні бути обладнані індивідуальними ключами-бирками, які видають особі, що має право на керування ними.

Пости, пульти та приміщення АСКТП повинні бути обладнані приладами контролю, керування, регулювання тощо, мікропроцесорними програмованими контролерами, ПЕОМ, що забезпечують безпечне ведення технологічних процесів, а також світлозвуковою сигналізацією для сповіщення про пуск і зупинку агрегатів, що обслуговуються, та про випадки порушення штатного режиму їхньої роботи.

Пульти та панелі керування повинні бути розміщені в ізольованих приміщеннях з оптимальними умовами мікроклімату, із захистом від електромагнітних полів, з допустимими нормами шуму, вібрації та освітленості.

3.3. Пульти керування повинні мати засоби зв'язку відповідно до проекту.

3.4. Ергономічні вимоги до робочих місць під час виконання робіт у положенні сидячи повинні відповідати ГОСТ 12.2.032-78.

3.5. Механізми керування для обслуговування несумісних операцій необхідно заблоковувати так, щоб запобігти можливості їхнього одночасного вмикання. Важелі та рукоятки керування повинні фіксуватися, щоб виключалася можливість самочинного або випадкового їх вмикання.

3.6. За наявності ручної та педальної систем керування однією і тією самою операцією повинно бути влаштовано блокування, що виключає можливість одночасного вмикання обох систем керування.

3.7. Оперативні та неоперативні щити систем автоматизації у вибухонебезпечних установках повинні бути обладнані в плитових приміщеннях з умовами, ідентичними середовищу звичайних приміщень.

У разі необхідності встановлення щитів і пультів безпосередньо у вибухонебезпечних зонах прилади та апарати, що розташовуються на них, повинні мати відповідне виконання, при цьому необхідно застосовувати щити, що призначені для використання в умовах вибухонебезпечних зон.

Не дозволяється у всіх випадках встановлювати щити живлення систем автоматизації з апаратами захисту та керування (запобіжниками, автоматичними вимикачами, пакетними вмикачами тощо) у межах вибухонебезпечних зон.

3.8. Приміщення, а також частини будівель і споруд іншого призначення, в яких передбачається розміщення щитових приміщень, повинні бути класифіковані відповідно до вимог будівельних норм і правил як приміщення для виробництв категорії Г; ці приміщення повинні мати 1-й і 2-й ступені вогнестійкості згідно з протипожежними нормами проектування будівель і споруд.

3.9. Приміщення АСКТП, у яких встановлюються ПЕОМ і програмовані МПК, необхідно класифікувати як приміщення для виробництв категорії Г.

Проектування приміщень для мікропроцесорних програмованих контролерів та персональних електронно-обчислювальних машин для підприємств чорної та кольорової металургії повинно відповідати вимогам Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.99 N 21 ( z0382-99 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.06.99 за N 382/3675 (НПАОП 0.00-1.31-99).

3.10. Напруга, що підводиться до щитів і пультів керування ланцюгами вимірювання, керування, сигналізації тощо, що встановлюються у виробничих і щитових приміщеннях усіх категорій небезпеки стосовно ураження людей електричним струмом, не повинна перевищувати 380 В змінного і 440 В постійного струму.

3.11. Для деяких металургійних агрегатів можна розробляти (обладнувати) суміщені щити з апаратурою керування силового електроустаткування напругою 220 В, технологічної автоматики та зв'язку.

4. Контрольно-вимірювальні прилади та засоби автоматизації

4.1. Категорія надійності електропостачання КВП, МПК і ПЕОМ повинна відповідати категорії виробництв, що обслуговуються. Як джерело живлення для систем електропостачання КВП, МПК і ПЕОМ необхідно використовувати цехові розподільні підстанції, розподільні щити, розподільні пункти, до яких не підключені споживачі з різнозмінним навантаженням.

Під час вибору схеми електропостачання для системи автоматизації з МПК і ПЕОМ, для яких недопустима втрата або ушкодження інформації, що знаходиться в оперативній пам'яті, необхідно в першу чергу розглядати варіант живлення від мережі через швидкодіючий тиристорний перемикач. Крім того, щоб запобігти втрат інформації, необхідно використовувати джерела безперебійного живлення.

4.2. Агрегати та апарати з дистанційним керуванням повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами, які одночасно дають показники параметрів технологічного процесу на місці встановлення агрегату та на щиті керування.

Контрольно-вимірювальні прилади необхідно встановлювати у зручних і безпечних місцях для нагляду та регулювання.

Агрегати та апарати зі складними технологічними процесами (аглофабрики, газозмішувальні станції та інші об'єкти) в обґрунтованих випадках повинні бути обладнані МПК і промисловими ПЕОМ.

4.3. У кожному цеху на кожний агрегат повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік параметрів безприладового контролю, без чого не дозволяється робота технологічного устаткування.

4.4. Експлуатація несправних або з простроченим строком перевірки контрольно-вимірювальних приладів не дозволяється.

4.5. Організація та порядок проведення перевірки, ревізії та експертизи засобів вимірювання повинні відповідати вимогам Закону України "Про метрологію і метрологічну діяльність" ( 113/98-ВР ), ГОСТ 12.0.005-2003 "ССБТ. Метрологическое обеспечение в области безопасности труда. Основные положения".

4.6. Датчики повинні бути розташовані у спеціальних приміщеннях або у шафах з ущільненням. Приміщення датчиків можуть бути або окремо розташовані, або вбудовані в будівлі виробничих приміщень.

4.7. Електричні прилади та щити повинні бути заземлені відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів та НД.

4.8. Контрольно-вимірювальні прилади необхідно освітлювати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

4.9. Мережі стисненого повітря та азоту для приладів і засобів автоматизації повинні мати буферні ємності, що забезпечують запас стисненого повітря або азоту для їхньої роботи протягом не менше однієї години.

Ці вимоги не поширюються на установки, в яких вмикання компресорів здійснюється автоматично за тиском повітря або газу у ресивері.

4.10. Під час використання осушеного повітря чи азоту з технологічних установок для приладів і засобів автоматизації відключення мереж повітря або азоту від трубопроводів цих установок необхідно здійснювати автоматично зворотним клапаном або іншим автоматичним пристроєм, встановленим перед буферною ємністю.

Лінії розведення стисненого повітря до контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації повинні бути виконані з металевих труб. Регулювання, ремонт приладів і засобів автоматизації повинні виконувати тільки працівники служби КВПіА.

Обслуговування та ремонт ПЕОМ, МПК і обчислювальних мереж повинні виконувати лише працівники служби АСКТП підприємства.

4.11. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002 ( z0203-03 ).

5. Виробнича сигналізація та зв'язок. Блокувальні пристрої

5.1. Між взаємопов'язаними дільницями та агрегатами повинен бути встановлений гучномовний та телефонний зв'язок. У разі необхідності його необхідно дублювати телексним (прямим оперативним або автоматичним) зв'язком і радіозв'язком. В окремих випадках для попередження про небезпеку, що виникає за нормального ходу технологічного процесу, необхідно застосовувати світлові та звукові або тільки світлові сигналізатори.

Для попередження про небезпеку під час аварійних ситуацій, особливо тих, що супроводжуються викидами великої кількості шкідливих і небезпечних газів, а також рідин, необхідно застосовувати спеціально призначені системи гучномовного оповіщення відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.33-99 ( z0424-99 ).

5.2. Агрегати, робота яких можлива в автоматичному, налагоджувальному та ручному режимах, повинні бути обладнані сигналізацією про вмикання їх на цей режим роботи.

5.3. Засоби зв'язку та сигналізації повинні бути легкодоступні та безпечні в обслуговуванні, а розташовувати їх необхідно у зонах максимальної видимості та чутності для персоналу.

5.4. Значення сигналів і правила поведінки працівників під час їх подачі, а також перелік посад працівників, які мають право подавати сигнали, повинні бути зазначені в інструкції з охорони праці, затвердженій роботодавцем.

5.5. Експлуатувати агрегати основного технологічного устаткування, усі види рейкового та нерейкового транспорту та механізмів у разі несправності сигнальних пристроїв не дозволяється.

5.6. Блокування, контрольно-вимірювальні прилади та сигналізацію необхідно перевіряти та ремонтувати згідно з графіком.

5.7. На підприємстві наказом роботодавця повинні бути розподілені обов'язки та межі відповідальності посадових осіб щодо технічного обслуговування та планово-попереджувальних ремонтів засобів вимірювання, систем і засобів автоматизації.

5.8. На підприємстві повинен бути письмово узгоджений з уповноваженою посадовою особою підприємства дозвіл на планові або позапланові відключення засобів вимірювання, систем і засобів автоматизації, відмова яких може призвести до зупинення виробничого процесу з важкими економічними наслідками, блокування випуску продукції, шкідливого впливу на навколишнє середовище, а також до порушення вимог чинних нормативно-правових актів.

5.9. Засоби вимірювання, системи та засоби автоматизації, дистанційне керування та пристрої захисних блокувань повинні перебувати під постійним наглядом відповідальної особи для забезпечення їх надійної роботи.

5.10. На всіх засобах вимірювання червоною смугою повинно бути позначено граничнодопустимі значення параметра, що вимірюється, у разі досягнення яких на пульт керування повинні подаватися світловий та звуковий сигнали.

6. Аспірація та пилопридушення

6.1. Аспіраційні установки повинні забезпечувати видалення шкідливих та небезпечних речовин (газів, пари, пилу, аерозолю) від місць їх виділення таким чином, щоб уміст їх у повітрі робочої зони виробничих приміщень не перевищував встановлених ГДК відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

6.2. Технологічне устаткування, під час роботи якого можливе виділення шкідливих газів, пари та пилу, повинно конструюватися та поставлятися в комплекті з усіма необхідними укриттями та пристроями, що забезпечують надійну герметизацію джерел виділення шкідливих речовин. Аспіраційні укриття повинні мати вмонтовані місцеві відсмоктувачі з патрубками для підключення до повітроводних мереж.

Швидкість повітря, що відсмоктується, у вхідному перерізі аспіраційної воронки, яка приєднується до аспіраційного укриття, має бути:

не більше ніж 1 м/с - при середньому діаметрі часток матеріалу від 0,2 до 3 мм;

0,7 м/с - якщо більше 50% часток із середнім діаметром менше ніж 0,2 мм (при щільності матеріалу 4500 кг/куб.м та більше);

0,4 м/с - таке саме, але при щільності матеріалу до 4500 кг/куб.м.

6.3. У виробничих приміщеннях експлуатація транспортних засобів і устаткування, що забруднюють повітря шкідливими та небезпечними речовинами, без аспіраційних пристроїв не дозволяється.

6.4. Якщо технологічне устаткування працює, аспіраційна система повинна теж працювати постійно. Обладнання в системі резервних приладів або двох приладів з 50% продуктивності повинно спеціально обумовлюватися та обґрунтовуватися.

6.5. Системи аспірації повинні бути централізовані, мати вертикальні колектори та з'єднані з апаратами очищення повітропроводів. Застосування децентралізованих систем повинно бути обґрунтовано техніко-економічним розрахунком. Робота технологічного устаткування повинна бути зблокована з роботою аспіраційної системи.

Включення в роботу аспіраційної системи необхідно здійснювати за 10 хвилин до включення технологічного устаткування, а відключення - через 10 хвилин після відключення технологічного устаткування. Згідно з технологічною інструкцією час включення та відключення аспіраційної системи може бути змінено.

6.6. За наявності блокування аспіраційних приладів з технологічним устаткуванням повинні бути передбачені додаткові пускові пристрої безпосередньо біля аспіраційного обладнання.

6.7. У разі, якщо під час вимкнення місцевої витяжної вентиляції зупинка виробничого устаткування неможлива або якщо під час зупинки устаткування триває виділення шкідливих речовин у робочу зону в кількостях, що перевищують ГДК, необхідно передбачати резервні вентилятори для місцевого відсмоктування з автоматичним їх перемиканням.

6.8. Аспіраційні системи повинні бути герметичні. Конструкція місцевого відсмоктування не повинна ускладнювати контроль за роботою устаткування та його ремонт. Стан герметичності аспіраційних систем необхідно систематично перевіряти, а виявлені порушення негайно ліквідовувати.

6.9. У молоткових і відцентрових дробарках у торцевих стінках кожуха та в жолобах необхідно передбачати патрубки з фланцями для підключення труб (байпасів). Переріз обвідної труби необхідно брати з розрахунку 0,05 кв.м на 100 т виробництва на годину. Завантаження жолоба повинно бути таким, щоб забезпечувати подачу матеріалів у напрямку обертання ротора.

6.10. Очищення аспіраційних повітропроводів необхідно проводити згідно з графіком, затвердженим роботодавцем. Для зменшення пилоосадження у повітропроводах аспіраційних систем необхідно прокладати їх за можливості з нахилом не менше ніж кут природного укосу матеріалу.

Аспіраційні системи повинні бути змонтовані так, щоб була забезпечена можливість їх очищення. У місцях можливого забруднення повітропроводу (за відводами) та на прямих ділянках через кожні 15 м повинні бути обладнані оглядові люки.

6.11. В аспіраційному приладі у вибухопожежонебезпечних виробництвах необхідно постійно контролювати такі параметри:

вміст вибухопожежонебезпечних речовин після тягодуттьових машин;

перепад тиску до пиловловлювача та після нього.

Експлуатація аспіраційної системи повинна здійснюватись при концентрації таких речовин не більше ніж 50% об'ємів від НКГЗ відповідно до вимог підпункту 6.9 розділу VII цих Правил.

Аспіраційний прилад та технологічне обладнання повинні вимикатися:

у разі підвищення концентрації вибухопожежонебезпечних речовин більше ніж на 50% об'ємних від НКГЗ. У цьому випадку необхідно вмикати продувну вентиляцію;

у разі різкого падіння перепаду тиску до 500 Па (50 кгс/кв.см) до пиловловлювача та після нього.

6.12. Концентрацію вибухопожежонебезпечних речовин необхідно визначати при такому завантаженні технологічного обладнання, при якому вміст вибухопожежонебезпечних речовин у повітрі, що аспірірується, є максимальним.

6.13. Повітря, що відсмоктується аспіраційними системами та містить шкідливі й небезпечні речовини, перед викидом в атмосферу необхідно очищати відповідно до вимог санітарних норм проектування промислових підприємств.

6.14. Аспіраційні системи для видалення вибухопожежонебезпечних речовин необхідно виготовляти у вибухозахищеному виконанні та оснащувати розривними мембранами.

6.15. Для відведення вибухових газів після розривних мембран необхідно встановлювати вихлопні труби.

Вихлопні труби повинні бути вертикальні або з нахилом до горизонту під кутом не менше ніж 45 град. Довжина вихлопних труб повинна бути не більше ніж 10 діаметрів розривної мембрани.

Вихлопні труби необхідно встановлювати так, щоб виключалась можливість проникнення викидів газів під час вибуху на робочі місця та у проходи, а також на кабельні лінії.

Викидні устя вихлопних труб необхідно захищати від потрапляння атмосферних опадів. Цілісність захисних насадок необхідно щоденно перевіряти.

6.16. Застосовувати пилоосаджувальні камери для очищення повітря від вибухопожежонебезпечного та пожежонебезпечного пилу не дозволяється.

7. Технологічні трубопроводи

7.1. Проектування, виготовлення, монтаж і випробовування технологічних трубопроводів повинно відповідати вимогам СН 527-80 "Инструкции по проектированию технологических стальных трубопроводов РУ до 10 МПа" та СНиП 3.05.05-84 "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы".

7.2. Трубопроводи, що призначені для транспортування вибухонебезпечних, пожежонебезпечних та шкідливих речовин, включаючи зріджені гази, незалежно від температури нагрівання, а також арматура повинні бути виготовлені з матеріалів, що за своїми технічними характеристиками відповідають робочим умовам середовища, що транспортується.

Ці трубопроводи повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 08.09.98 N 177 ( z0636-98 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (далі - НПАОП 0.00-1.11-98), та інших чинних нормативно-правових актів.

7.3. Обладнання, виготовлення, монтаж і експлуатація трубопроводів пари з тиском більше ніж 0,07 МПа або гарячої води з температурою понад 115 град.С повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.11-98 ( z0636-98 ) і НПАОП 40.1-1.02-01 ( z1002-01 ).

7.4. Запірні пристрої та арматура для апаратів і трубопроводів до їх встановлення та після кожного ремонту повинні випробовуватися на герметичність. Ці випробовування необхідно здійснювати після закінчення пригінки та слюсарно-механічної обробки. Гідравлічне випробовування на тиск необхідно проводити відповідно до ГОСТ 356-80 "Арматура и детали трубопроводов. Давления условные пробные и рабочие. Ряды". Цей тиск повинен бути не нижче пробного гідравлічного тиску агрегату. Після випробовування необхідно складати акт.

7.5. Трубопроводи в будівлях цехів необхідно прокладати відкрито. Прокладати трубопроводи для кислот і лугів над робочими майданчиками, проходами, робочими місцями не дозволяється. Прокладати трубопроводи для транспортування вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних, а також отруйних і їдких речовин через побутові, допоміжні та адміністративні приміщення, розподільні пристрої, електро- та вентиляційні приміщення не дозволяється.

Прокладати будь-які трубопроводи через димові труби, лежаки та інші подібні пристрої не дозволяється.

7.6. Фланцеві з'єднання трубопроводів, що перебувають під тиском, повинні бути надійно ущільнені. Ущільнювальні поверхні фланців для з'єднання трубопроводів, а також матеріали та конструкція прокладок для них повинні бути розраховані на робочий тиск, температуру та фізико-хімічні властивості середовища, що транспортується.

7.7. Фланцеві з'єднання трубопроводів кислот і лугів повинні бути обладнані захисними кожухами (муфтами). Захисними кожухами повинні також бути обладнані фланцеві з'єднання технологічних і парових трубопроводів у місцях проходу людей під ними.

7.8. На вводах трубопроводів у будівлі цехів повинна бути встановлена запірна, а за необхідності й регулювальна арматура.

7.9. Запірну та регулювальну арматуру трубопроводів необхідно встановлювати в доступних і безпечних для обслуговування місцях або обладнувати дистанційним керуванням. Необхідність застосування арматури з дистанційним керуванням або ручним приводом повинна бути визначена умовами технологічного процесу для забезпечення безпечної роботи.

Місця розташування на трубопроводах арматури, що потребує постійного обслуговування, повинні бути освітлені.

7.10. Під час проведення ремонтних робіт у місцях встановлення запірної та іншої арматури масою, що перевищує 30 кг, повинна бути передбачена можливість застосування вантажопідіймальних механізмів.

7.11. Усі металеві трубопроводи необхідно заземлювати при вводі в будівлі цехів і при виводі з них на контур заземлення цехових електроустановок.

На фланцеві з'єднання трубопроводів, що призначені для транспортування вибухопожежонебезпечних продуктів, необхідно встановлювати струмопровідні перемички.

Перевірку захисного заземлення необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

7.12. Для всіх трубопроводів, призначених для транспортування небезпечних і шкідливих продуктів, повинна бути передбачена можливість продування їх інертним газом або водяною парою. Підведення інертного газу або пари до технологічних трубопроводів здійснюється за допомогою знімних ділянок трубопроводів або гнучких рукавів, що відповідають вимогам ГОСТ 18698-79, із встановленням запірної арматури з обох боків знімної ділянки. Після закінчення продування запірну арматуру необхідно закрити, а знімні ділянки трубопроводів або рукава зняти.

Біля запірної арматури технологічних трубопроводів повинна бути встановлена заглушка.

7.13. Виконувати будь-які ремонтні роботи на трубопроводах, що перебувають під тиском, а також на трубопроводах, якими транспортують вибухопожежонебезпечні розріджені пари та гази, не дозволяється.

Вогневі роботи на вибухопожежонебезпечних об'єктах газового господарства повинні проводитися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

7.14. Після пуску устаткування з підвищенням параметрів (тиску нагнітання доменного дуття, тиску в барабанах котлів тощо, температури середовища, що транспортується) або після його модернізації необхідно провести ретельний огляд ділянок трубопроводів, на яких параметри підвищилися, а до того замінити арматуру, що відпрацювала більше половини нормативного терміну при колишніх параметрах, а також замінити гнуті й зварні коліна й окремі ділянки трубопроводів.

7.15. Розпізнавальне фарбування, попереджувальні знаки та маркування технологічних трубопроводів повинні відповідати вимогам ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опозновательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки" (далі - ГОСТ 14202-69).

До розпізнавального пофарбування повинні належати:

кодова дільниця, колір якої визначає групу речовини, що транспортується;

сигнально-попереджувальні кільця, маркувальні написи, що визначають найбільш важливі властивості речовин, що транспортуються.

Кодові дільниці необхідно наносити на найбільш відповідальних ділянках комунікацій (на відгалуженнях, біля місць з'єднання фланців, у місцях проходів трубопроводів крізь стіни, перегородки, перекриття).

Маркувальні щитки необхідно застосовувати для додаткового позначення виду речовин та їх параметрів (температури, тиску тощо), необхідних за умовами експлуатації.

8. Огородження

8.1. Усі відкриті рухомі частини устаткування, що розташоване на висоті не вище ніж 2,5 м від рівня підлоги, доступні для випадкового дотику, повинні бути огороджені. Огородження може бути виконане суцільним, сітчастим (з розміром чарунок не більше ніж 20х20 мм) або у вигляді поручнів при відстані до рухомих чи обертових частин устаткування не менше ніж 1 м. Місця встановлення цих огороджень, наявність у них хвірток або отворів, знімних ділянок, блокування повинні бути обов'язково позначені на кресленнях розробника устаткування. На всіх хвіртках і отворах в огородженнях, призначених для доступу обслуговуючого персоналу до устаткування, необхідно вивішувати попереджувальні написи безпеки.

Під час роботи устаткування, окремі деталі якого рухаються, обслуговуючому персоналу не дозволяється заходити за огородження або виконувати будь-які роботи на цих деталях і механізмах.

8.2. У разі, якщо окремі виконавчі органи машин і рухомі частини агрегатів, небезпечні для людей, не можуть бути огороджені під час їх обслуговування, ці машини та агрегати дозволяється огороджувати загальним огородженням з додержанням вимог підпункту 8.1 розділу VII цих Правил.

8.3. Зубчасті, пасові та ланцюгові передачі, а також муфти незалежно від висоти їх розташування та швидкості обертання повинні мати суцільне огородження знімними кожухами, кріплення яких знімаються за допомогою спеціального інструменту.

8.4. Противаги, розташовані зовні устаткування, повинні бути огороджені або розташовані в закритих напрямних пристроях (колодязях, трубах, шахтах), що унеможливлюють доступ людей у небезпечну зону.

8.5. Для виконання ремонтних і регулювальних робіт, а також для спостереження за технологічним процесом і роботою механізмів в огородженнях дозволяється робити вікна і люки, які повинні закриватися, щоб унеможливити випадкове падіння в них людини, та бути зблоковані з пусковим пристроєм устаткування, машин і механізмів.

8.6. Знімні огородження, а також двері у них повинні відповідати вимогам підпункту 8.3 розділу VII цих Правил.

8.7. У кожному цеху повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік елементів устаткування, знімні огородження якого повинні мати блокування. На об'єктах, що будуються та реконструюються, ці блокування повинні передбачатися проектом.

8.8. Огородження повинно бути складовим елементом цього устаткування та відповідати проекту. Робота устаткування та механізмів з несправним огородженням або без нього не дозволяється.

8.9. Справність огороджень необхідно перевіряти в кожній зміні. Виявлені несправності треба негайно усувати.

8.10. Ремонт, очищення вручну та закріплення частин і огороджень під час роботи устаткування не дозволяється.

8.11. Знімати огородження для ремонту устаткування дозволяється тільки після повної зупинки механізмів. Пуск механізмів після ремонту, огляду та очищення дозволяється лише після встановлення огородження на місце та закріплення всіх його частин.

9. Майданчики та сходи

9.1. Для обслуговування запірної, регулювальної та іншої арматури, а також опалювальних і вентиляційних пристроїв і приводів, розташованих на висоті два та більше метрів від підлоги, повинні бути обладнані спеціальні стаціонарні майданчики.

Застосовувати для цього приставні драбини не дозволяється.

Якщо проектом передбачено дистанційне керування арматурою, обладнувати стаціонарні майданчики не потрібно. У такому випадку повинні бути передбачені пересувні майданчики, підвісні колиски, спеціальні машини, обладнані телескопічними вишками для огляду та ремонту арматури.

9.2. Сходи та майданчики повинні відповідати вимогам ГОСТ 23120-78 "Лестницы маршевые, площадки и ограждения стальные. Технические условия".

Конструкція настилу перехідних майданчиків і майданчиків для обслуговування, а також містків і східців повинна виключати ковзання робітників під час пересування.

9.3. Майданчики, отвори, прорізи (технологічні, монтажні) повинні мати огородження з поручнями висотою не менше ніж 1 м з додатковою штабою на висоті 0,5 м і з суцільною обшивкою знизу заввишки 0,14 м.

Приямки, зумпфи, люки, колодязі, дренажні канави та канави в підлозі у виробничих будівлях, прорізи в перекриттях, якщо вони відкриті за умовами роботи, повинні мати зазначене огородження, або бути закриті кришками, або перекриті по всій поверхні міцним настилом, укладеним врівень з підлогою.

9.4. На робочих майданчиках повинні бути таблички із зазначенням допустимого загального та зосередженого навантаження, на яке розрахований майданчик. Опорні елементи майданчиків і сходів повинні бути розраховані на навантаження не менше ніж 2000 Н/кв.м (200 кгс/кв.м).

9.5. Стаціонарні металеві сходи необхідно встановлювати під кутом 45 град. при постійному користуванні ними та 60 град. - при періодичному (двічі протягом години за зміну), ширина східців повинна бути не менше ніж 0,6 м, відстань між східцями по висоті - не більше ніж 0,3 м.

Сходи повинні бути обладнані поручнями з обох боків висотою не менше ніж 1 м. На сходах висотою до 1,5 м дозволяється встановлювати поручні з одного боку.

9.6. Сходи висотою більше ніж 10 м повинні бути обладнані майданчиками для відпочинку через кожні 5 м.

9.7. Для доступу в приямки та колодязі дозволяється улаштовувати вертикальні сходи або скоби на відстані 0,3 м одна від одної по висоті.

Вертикальні сходи висотою більше ніж 2 м повинні мати огородження у вигляді дуг (хомутів) зі спини працівника, який пересувається сходами.

9.8. По краю покрівлі резервуара на відстані не менше ніж 1,8 м у кожний бік від сходів, що ведуть на резервуар, необхідно встановлювати поручні висотою не менше ніж 1 м. На огородженій площі покрівлі повинен бути люк для вимірювання рівня рідини, замірний пристрій і арматура. Якщо арматура, а також дихальні та запобіжні клапани розташовані на різних ділянках покрівлі, до них повинні бути підведені майданчики з огородженням. Ставати безпосередньо на покрівлю резервуара не дозволяється.

9.9. Майданчики для обслуговування устаткування, сходи, перехідні містки необхідно утримувати в справному стані та своєчасно ремонтувати.

10. Вимоги безпеки під час випалу шихти та концентратів (матеріалів)

10.1. Експлуатація усіх видів випалювальних печей повинна здійснюватися відповідно до вимог технічної документації заводів-виробників та технологічних інструкцій.

10.2. Конструкція корпусів печей для випалювання матеріалів, їх газоходів, утилізаційних котлів та іншого устаткування, а також місць з'єднання корпусу з устаткуванням повинна забезпечувати повну герметичність.

10.3. Розпалювання печей, що працюють на газовому паливі, необхідно здійснювати згідно з інструкцією з експлуатації.