Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах Державного департаменту України з питань виконання покарань

ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

N 3/6 від 18.01.2000 Зареєстровано в Міністерстві м.Київ юстиції України 9 березня 2000 р. vd20000118 vn3/6 за N 143/4364

{ Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N 1348/5/572 ( z0990-14 ) від 15.08.2014 }

Про затвердження нормативно-правових актів з питань

медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються

в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань

Державного департаменту України з питань виконання покарань

( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Державного департаменту України з питань виконання покарань N 242/513 ( z0012-02 ) від 19.12.2001 N 216/532 ( z1126-03 ) від 18.11.2003 )

( Рішення про державну реєстрацію Порядку скасовано на підставі Висновку Міністерства юстиції N 3/26 ( v3_26323-04 ) від 07.06.2004 )

( У назві та тексті Наказу слова "виправно-трудові установи" і "ВТУ" в усіх відмінках замінено відповідно словами "установи виконання покарань" і "УВП" у відповідних

відмінках згідно з Наказом Державного департаменту України

з питань виконання покарань N 216/532 ( z1126-03 ) від

18.11.2003 )

Відповідно до Указів Президента України від 22 квітня 1998 року N 344/98 "Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань", від 31 липня 1998 року N 827/98 "Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань" та від 12 березня 1999 року N 248/99 "Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ України" та з метою організації належного згідно з Законами України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" ( 2801-12 ) та "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) санітарно-протиепідемічного і лікувально-профілактичного забезпечення осіб, узятих під варту та засуджених, НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити нормативно-правові акти, що додаються:

Порядок медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань;

Інструкцію про обов'язкові попередні та періодичні медичні обстеження при направленні на роботу та працівників об'єктів харчування, водопостачання, в медичних частинах, лікарнях, будинках дитини ( z0144-00 );

Інструкцію з дезінфекції водопровідних мереж та споруд на них ( z0145-00 );

Методику визначення хімічного складу та енергетичної цінності продуктів харчування ( z0146-00 );

Інструкцію з проведення протипедикульозних заходів ( z0147-00 );

Порядок забезпечення конфіденційності інформації про ВІЛ-інфікованих ( z0148-00 );

Типовий перелік оснащення медичних частин СІЗО та УВП медичним інструментарієм, устаткуванням та інвентарем ( z0149-00 );

Інструкцію з проведення диспансеризації хворих, які перебувають у установах виконання покарань ( z0150-00 );

Типовий перелік лікарських засобів у вкладках для надання невідкладної медичної допомоги ( z0151-00 );

Перелік показань та протипоказань для направлення хворих засуджених у спеціалізовані лікарні (відділення) ( z0152-00 );

Типові правила внутрішнього розпорядку для хворих, які перебувають у лікарні ( z0153-00 );

Інструкцію з проведення специфічної та хіміопрофілактики туберкульозу серед підслідних та засуджених ( z0154-00 );

Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання ( z0155-00 );

Положення про лікарсько-трудову комісію ( z0156-00 ).

2. Начальникам управлінь (відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим та областях забезпечити вивчення з особовим складом слідчих ізоляторів і установ виконання покарань нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань, та вжити заходів задля їх виконання.

3. Визначити такими, що не застосовуються в органах і установах кримінально-виконавчої системи України, накази МВС України від 13 травня 1992 р. N 256 ( v0256320-92 ), від 6 січня 1995 р. N 5, від 20 травня 1996 р. N 329, від 3 грудня 1996 р. N 836, спільні накази МВС та МОЗ України від 14 червня 1993 р. N 160/140 ( z0147-93 ), від 11 вересня 1997 р. N 611/275 ( z0520-97 ), спільний наказ МВС, МОЗ та Національного комітету з профілактики наркоманії та захворювання на СНІД від 18 травня 1997 р. N 312/165/46 ( z0239-97 ).

4. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Голови Департаменту Пташинського О.Б. та начальника управління медичного та санітарно-епідеміологічного обслуговування спецконтингенту Департаменту Гунченка О.М.

Голова Державного департаменту України з питань виконання покарань І.В.Штанько

Міністр охорони здоров'я України В.Ф.Москаленко

Затверджено Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України 18.01.2000 N 3/6

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 березня 2000 р. за N 143/4364

( Рішення про державну реєстрацію Порядку скасовано на підставі Висновку Міністерства юстиції N 3/26 ( v3_26323-04 ) від 07.06.2004 )

Порядок медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань

( У тексті Порядку слова "виправно-трудова установа", "ВТУ", "виховно-трудова колонія", "ВТК", "виховно-трудова", "ШІЗО", "колонія-поселення" і "вид режиму" в усіх відмінках і формах числа замінено відповідно словами "установа виконання покарань", "УВП", "спеціальна виховна установа", "СВУ", "спеціальна виховна", "ДІЗО", "виправна колонія мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання" і "рівень безпеки" у відповідних відмінках і формах числа, а слово "ТЗ" виключено; "санітарно-гігієнічне благополуччя" замінено на "санітарно-епідеміологічне благополуччя", "санітарний контроль" замінено на "санітарно-епідеміологічний нагляд" згідно з Наказом Держдепартаменту вик. покарань N 216/532 ( z1126-03 ) від 18.11.2003 )

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12 ) та Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) головною метою медичної служби слідчих ізоляторів (далі - СІЗО) і установ виконання покарань (далі - УВП) є збереження здоров'я осіб, які перебувають в установах Державного департаменту України з питань виконання покарань.

З огляду на це, основними завданнями медичної служби є:

1. Організація контролю за санітарно-епідемічним благополуччям установ та санітарно-епідеміологічним забезпеченням осіб, які там перебувають.

2. Здійснення медичного контролю за станом здоров'я підслідних та засуджених шляхом проведення регулярних медичних оглядів і обстежень. Виявлення осіб, які потребують лікування та динамічного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів, спрямованих на підтримання їх працездатності і збереження здоров'я.

3. Організація та надання медичної допомоги особам, які перебувають в установах.

4. Пропаганда медичних та гігієнічних знань серед підслідних і засуджених. Формування в них навичок здорового способу життя.

5. Систематичний аналіз стану захворюваності і втрати працездатності осіб, які перебувають в установах Державного департаменту України з питань виконання покарань, з метою розробки та проведення лікувально-профілактичних заходів.

1. Загальні положення організації санітарного нагляду

в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань*

_______________ * Санітарно-епідеміологічне забезпечення осіб, які утримуються в лікувально-трудових профілакторіях (далі - ЛТП), здійснюється згідно з вимогами, викладеними в розділах 1 - 4 цього Порядку.

1.1. Санітарно-епідеміологічний нагляд у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - Департамент) - це система регулярного контролю та нагляду за дотриманням адміністрацією установ вимог санітарних норм і правил, проведенням комплексу санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на оздоровлення умов праці та побуту підслідних та засуджених, попередження і зниження серед них захворювань, запобігання забрудненню довкілля (водойми, грунт і повітря) шкідливими для здоров'я викидами та відходами.

1.2. Медичні частини установ здійснюють санітарно-епідеміологічний нагляд та нагляд за виконанням вимог санітарного законодавства та пропозицій і розпоряджень Управління медичного і санітарно-епідеміологічного обслуговування спецконтингенту Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - медичне управління Департаменту), медичних відділів (відділень, груп) управлінь (відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях (далі - медичний відділ управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях) щодо:

дотримання в установах санітарно-гігієнічних норм та правил розташування, харчування, водопостачання, банно-прального забезпечення, умов праці підслідних та засуджених;

проведення заходів, спрямованих на поліпшення санітарно-гігієнічного утримання та санітарно-технічного стану всіх об'єктів установи;

санітарного стану та утримання житлових, службових і виробничих приміщень, комунально-побутових, харчових об'єктів, джерел водопостачання, очищення території.

1.3. Під час розробки перспективних планів будівництва або реконструкції об'єктів установ Департаменту та управлінь (відділів) Департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях (далі - управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях) адміністрація цих установ обов'язково узгоджує їх з медичним управлінням Департаменту.

1.4. Начальники медичних частин, лікувально-профілактичних закладів установ подають інформацію за формами галузевої статистичної звітності:

1.4.1. Планові - до медичного відділу управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях:

щомісячно (до 2-го числа після звітного періоду) - Звіт про окремі інфекційні та паразитарні захворювання, форма N 1-Д (додаток 1);

щомісячно (до 2-го числа після звітного періоду) - Звіт про захворювання на грип та інші респіраторні захворювання, форма N 3-Д (додаток 2);

щомісячно (до 5-го числа після звітного періоду) - Оперативні дані про вперше офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб, форма N 3-Д-ВІЛ (додаток 3);

у тижневий термін з часу виявлення хвороби в установі - Повідомлення про особу з діагнозом СНІД, форма N 4-Д-СНІД (додаток 4);

щоквартально наростаючим підсумком (до 5-го числа першого місяця наступного кварталу) - Звіт про ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, форма N 1-Д-СНІД (додаток 5);

за півріччя (до 5-го числа місяця, наступного за звітним періодом) - Звіт про профілактичні щеплення, форма N 5-Д (додаток 6);

щорічно (до 5-го січня) - Звіт про ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, форма N 2-Д-СНІД (додаток 7);

щорічно (до 5-го січня) - Звіт про осіб, яким зроблені щеплення проти інфекційних захворювань, форма N 6-Д (додаток 8).

1.4.2. Планові до територіальних санепідстанцій (далі - СЕС) щомісячно (до 2-го числа після звітного періоду) - Звіт про захворювання на грип та інші респіраторні захворювання, форма N 3-Д.

1.4.3. Позачергові до чергової частини Департаменту, до медичного управління Департаменту, до управлінь Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях згідно з Переліком позачергових повідомлень, що направляються до Департаменту (додаток 9).

1.5. Начальники медичних відділів управлінь Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях подають інформацію:

1.5.1. Планову* - до медичного управління Департаменту:

щомісячно (до 3-го числа після звітного періоду) - Про окремі інфекційні та паразитарні захворювання, форма N 1-Д у розрізі установ управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях.

Щомісячно (до 5-го числа після звітного періоду) - Про захворювання на грип та інші респіраторні захворювання, форма N 3-Д в розрізі установ управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях.

Щомісячно (до 5-го числа після звітного періоду) - Оперативні дані про вперше офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб.

У тижневий термін з часу виявлення хвороби в установі - Повідомлення про особу з діагнозом СНІД.

Щоквартально наростаючим підсумком (до 5-го числа першого місяця наступного кварталу) - Звіт про ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, форма N 1-Д-СНІД.

За півріччя (до 10-го числа місяця наступного за звітним періодом) - Звіт про профілактичні щеплення, форма N 5-Д.

Щорічно (до 5-го січня) - Звіт про ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, форма N 2-Д-СНІД.

Щорічно (до 5-го січня) - Звіт про осіб, яким зроблені щеплення проти інфекційних захворювань, форма N 6-Д.

_______________ * Щоквартальний та річний звіти "Про окремі інфекційні та паразитичні захворювання" та "Про захворювання на грип та інші респіраторні захворювання" надаються наростаючим підсумком, згідно з додатками 1, 2.

1.5.2. Планову - до територіальних СЕС Автономної Республіки Крим, областей, Київської та Севастопольської міських СЕС, Держкомстату Автономної Республіки Крим, обласного, Київського міського управління статистики за місцезнаходженням:

Щомісячно (на 3-й день після звітного періоду) - Звіт про окремі інфекції та паразитарні захворювання, форма N 1-Д.

За півріччя (до 10-го дня після звітного періоду) - Звіт про профілактичні щеплення, форма N 5-Д.

Щорічно (до 5-го січня) - Звіт про осіб, яким зроблені щеплення проти інфекційних захворювань, форма N 6-Д.

1.5.3. Планову - до територіальних центрів профілактики СНІДу або до територіальних СЕС Автономної Республіки Крим, областей, Київської та Севастопольської міських СЕС:

Щомісячно (до 5-го числа поточного місяця) - Оперативні дані про вперше офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб.

У тижневий термін з часу виявлення хвороби в установі - Повідомлення про особу з діагнозом СНІДу.

Щоквартально (до 5-го числа першого місяця наступного кварталу) - Звіт про ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, форма N 1-Д-СНІД.

Щорічно (до 5-го січня) - Звіт про ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, форма N 2-Д-СНІД.

2. Забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя об'єктів СІЗО та УВП

2.1. Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання територій, на яких розташовані установи:

2.1.1. Очищення території установ полягає у плановому здійсненні санітарно-технічних та господарчих заходів щодо збирання, зберігання, видалення і знешкодження відходів.

Основні системи очищення: вивізна, коли всі відходи вивозяться спеціальним транспортом у місця їх знешкодження та утилізації, і змішана, коли рідкі відходи зливаються до каналізації, а тверді вивозяться спеціальним транспортом.

2.1.2. Відповідальність за санітарно-технічний стан, своєчасний ремонт та експлуатацію установок та споруд для збирання, зберігання, видалення та знешкодження твердих та рідких відходів, а також за експлуатацію каналізаційних мереж та очисних споруд в установах покладається на відділи (групи) інтендантського і господарчого забезпечення.

2.1.3. Санітарний нагляд за очищенням території установи, обладнанням та експлуатацією каналізаційних мереж і споруд, сміттєзбірників, надвірних туалетів організовують і здійснюють працівники медичної частини установи згідно з чинним законодавством у формі попереджувального та поточного державного санітарного нагляду.

2.1.4. При розв'язанні питань попереджувального санітарного нагляду медична частина контролює проведення ремонту, реконструкції та будівництва каналізаційних мереж і споруд, надвірних туалетів. Бере участь у прийманні їх до експлуатації, а також у проведенні заходів до запобігання і ліквідації забруднення території, поверхневих та підземних вод господарсько-побутовими відходами та шкідливими промисловими викидами.

2.1.5. При здійсненні санітарного нагляду працівники медичної частини керуються діючими санітарними нормами і правилами, методичними вказівками медичного управління Департаменту та медичних відділів управлінь Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях. Вони отримують від них та від територіальних СЕС органів Міністерства охорони здоров'я консультативну та практичну допомогу при виборі земельних ділянок під будівництво каналізаційних мереж і споруд, місць знешкодження, утилізації відходів під час попереджувального санітарного нагляду в процесі будівництва і при прийманні їх до експлуатації, а також при проведенні заходів щодо запобігання і ліквідації забруднення поверхневих та підземних вод, грунту та повітря шкідливими господарсько-побутовими відходами, промисловими та іншими викидами.

2.1.6. Поточний санітарний нагляд за очищенням території установи - це постійний контроль за регулярним вивезенням рідких та твердих відходів та санітарним станом території, за дотриманням санітарних норм і правил при експлуатації каналізаційних мереж і споруд, за устаткуванням для знезаражування і утилізації твердих відходів.

Ці питання потрібно вирішувати відповідно до вимог Санітарних правил утримання територій населених місць (СанПіН 42-128-4690-88).

При влаштуванні в установі малих ферм і господарств для утримання тварин (худоба, птиця, звірі, птахи) слід користуватися СанПіН 5.02-1214, яким установлені Розміри санітарно-захисних зон (СЗЗ) від малих тваринницьких ферм (підсобних відгодівельних господарств) до кордонів житлової забудови в залежності від направленості і продуктивності господарства (додаток 10).

2.1.7. При обслуговуванні та експлуатації каналізаційних мереж і споруд силами й засобами самої установи медична частина здійснює поточний санітарний нагляд за всіма мережами і спорудами каналізації, у тому числі й за спорудами для очищення стічних вод.

2.1.8. Начальник медичної частини установи повинен мати відомості про стан каналізаційних мереж і споруд, про ефективність очищення стічних вод, систему збирання, вилучення та знешкодження твердих побутових відходів, виявляти недоліки й разом з відповідними службовими особами визначати термін їх усунення.

2.1.9. Начальник медичної частини установи повинен щотижня доповідати начальнику установи про санітарний стан території та заходи для його поліпшення, а в разі виникнення загрози забруднення джерела водопостачання або інших порушень санітарних правил утримання території - негайно.

2.2. Збирання рідких відходів

Для збирання рідких відходів в установах, які не мають каналізації, влаштовуються надвірні помийниці. Вони повинні мати: водонепроникний вигріб і наземну частину з кришкою та решіткою для видалення твердих фракцій. З решіток тверді фракції переносяться у контейнери для твердих відходів.

З метою очищення решіток передня стінка помийниці повинна зніматися або відкриватися. При наявності надвірного туалету вигріб останнього та помийниці може бути загальним.

Надвірні туалети повинні бути віддалені від житлових споруд на відстань не менше 20 м і не більше 100 м. В умовах децентралізованого водопостачання надвірні туалети повинні бути віддалені від колодязів та каптажів джерел на відстані не менше 50 м (СанПіН 42-128-4690-88).

Надвірні туалети повинні мати наземну частину (кабіну) і вигріб. Кабіну споруджують зі щільно підігнаних матеріалів (дощок, цегли, блоків). Вигріб повинен бути водонепроникним, об'єм його встановлюють, виходячи з чисельності осіб, які користуються туалетом. Глибина вигребу залежить від рівня грунтових вод, але не повинна бути більше ніж 3 м від поверхні грунту, що зумовлено очищенням вигребів асенізаційним транспортом. Не дозволяється наповнення вигребу на рівень, вищий, ніж 0,35 м від поверхні грунту.

Вигріб необхідно чистити в міру його заповнення.

Рідкі нечистоти і відходи вивозяться з установ для знешкодження у відповідних місцях (поля асенізації, наземні поля зрошення, поля заорювання та інші) територіальних органів комунального господарства.

Прибирання надвірних туалетів потрібно проводити щоденно.

Щотижня приміщення туалету слід промивати гарячою водою з дезінфекційними засобами. Кабіни надвірних неканалізованих туалетів та вигреби дезінфікують розчинами хлорного вапна (10 %), гіпохлориду натрію (3 - 5 %), лізолу (5 %), нафталізолу (10 %), креоліну (5 %), метасилікату натрію (10 %). Для дезінфекції наземних частин вигребів забороняється застосовувати сухе хлорне вапно. Наземна частина помийниць та надвірних туалетів повинна бути не проникна для гризунів і комах.

2.3. Збирання твердих побутових відходів

У разі тимчасового зберігання відходів у надвірному збірнику повинно бути унеможливлене загнивання та розкладання твердих побутових відходів. Термін зберігання в холодну пору року (при температурі -5 град. C і нижче) повинен бути не більше трьох діб, у теплу пору (при температурі понад +5 град. C) - не більше однієї доби (щоденний вивіз).

Для збирання твердих побутових відходів застосовуються стандартні металеві контейнери, як виняток - дерев'яні. Для вивезення твердих відходів застосовуються дві системи: змінна - контейнери вивозяться разом із сміттям, незмінна - контейнери очищуються від сміття на місці.

Майданчики під контейнери повинні бути віддалені від житлових споруд на відстань не менше 20 м і не більше 100 м. Розмір майданчиків слід розраховувати на встановлення потрібної кількості контейнерів, але не більше п'яти. Майданчик повинен мати тверде покриття (бетон або асфальт). Відстань від контейнерів до краю забетонованого майданчика, на якому вони встановлені, повинна бути не менше 1 м.

У виняткових випадках, коли неможливе дотримання встановлених розривів від надвірних туалетів, місць тимчасового зберігання відходів ця відстань установлюється комісією (начальник установи, санітарний лікар, начальник медичної частини та начальник відділу (групи) інтендантського і господарчого забезпечення).

Збирати відходи зі шкірно-венеричних, інфекційних, туберкульозних, онкологічних, хірургічних (у т. ч. гінекологічних) відділень потрібно в герметичні збірники, що щільно закриваються кришками, місткістю 50 - 100 л. Забороняється вивозити такі відходи на полігони, звалища. Їх необхідно знешкоджувати на місці шляхом спалення на відповідних установках.

Металеві збірники відходів улітку необхідно промивати (при незмінній системі не рідше одного разу на десять днів, при змінній - щоразу після очищення). Для дезінфекції металевих контейнерів слід застосовувати розчини: лізолу (5 - 8 %), креоліну (5 - 8 %), нафталізолу (10 - 15 %), фенолу (3 - 5 %), метасилікату натрію (1 - 3 %). Термін контакту - 30 хвилин. Категорично забороняється проводити дезінфекцію металевих контейнерів та металевих ємностей засобами, що містять активний хлор.

Дерев'яні збірники промивають та дезінфікують після кожного очищення. Для дезінфекції дерев'яних збірників використовують розчини хлорного вапна (10 %), гіпохлориду натрію (3 - 5 %), лізолу (5 %), нафталізолу (10 %), креоліну (5 %), метасилікату натрію (10 %).

2.4. Збирання харчових відходів

Збирати та використовувати харчові відходи належить у відповідності з Ветеринарно-санітарними правилами про порядок збору харчових відходів і використання їх для корму худоби.

Харчові відходи дозволяється збирати тільки в спеціально призначені для цього і відповідно промарковані збірники (баки, відра, фляги молочні). Ємності з оцинкованого заліза потрібно пофарбувати всередині і ззовні масляною фарбою. Ємності для збору харчових відходів повинні мати щільні кришки, їх забороняється використовувати для будь-яких інших потреб. Ці ємності слід щоденно промивати водою із застосуванням мийних засобів і періодично (не рідше одного разу на десять діб, особливо в теплу пору року) піддавати дезінфекції 2 %-ним розчином кальцинованої соди або 3 %-ним освітленим розчином хлорного вапна. Термін експозиції становить 30 хвилин. Після дезінфекції ємності обмивають водою.

Забороняється збирати харчові відходи з їдалень шкірно-венеричних, інфекційних і туберкульозних лікарень.

Термін тимчасового зберігання харчових відходів до часу їх вивезення не повинен перевищувати однієї доби. На харчоблоках зберігання відходів повинно проводитись у прохолодних приміщеннях.

2.5. Санітарно-гігієнічні вимоги до організації водопостачання

2.5.1. Установи забезпечуються водою з водопроводів територіального комунального господарства, підприємств та організацій інших відомств, з власних джерел водопостачання, вода яких відповідає вимогам Держстандарту 2874-82 "Вода питна".

2.5.2. Забезпечення установ господарчою та питною водою здійснюється силами та засобами відділів (груп) інтендантського і господарського забезпечення, які видобувають та обробляють воду, відповідають за санітарно-технічний стан водозабірних споруд та водопровідних мереж, дотримання режиму в зонах санітарної охорони, організовують і здійснюють виробничий контроль за якістю води для централізованого водопостачання.

2.5.3. Санітарний нагляд за обладнанням і експлуатацією систем водопостачання організовує і здійснює медична служба установи згідно з вимогами чинного законодавства.

2.5.4. На водомережах підрозділів Департаменту медична служба здійснює санітарний нагляд за всіма спорудами. На водомережах місцевих органів комунального господарства, а також підприємств інших відомств - лише за спорудами і мережами, розташованими на території установи.

2.5.5. Медичні частини установ здійснюють попереджувальний та поточний санітарний нагляд за водопостачанням під керівництвом медичного управління Департаменту, медичних відділів управлінь Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях. У разі потреби вони отримують консультативну і практичну допомогу від територіальних СЕС органів Міністерства охорони здоров'я.

2.5.6. Обов'язки працівників медичної частини:

участь у виборі джерела водопостачання та визначенні межі зон санітарної охорони, додержанні режиму на території зон санітарної охорони джерел;

контроль за якістю води (згідно з Держстандартом 2874-82 "Вода питна") та санітарним станом об'єктів водопостачання;

контроль за забезпеченням достатньої кількості питної води (залежно від ступеня інженерного обладнання установи, природно-кліматичних умов та величини міста в зоні її розташування, але в усякому разі не менше 50 л на добу на одного засудженого ).

Начальник медичної частини повинен забезпечити своєчасність і повноту попередніх та періодичних медичних обстежень осіб, які працюють на об'єктах водопостачання, згідно з Інструкцією про обов'язкові попередні та періодичні медичні обстеження при направленні на роботу та працівників об'єктів харчування, водопостачання, в медичних частинах, лікарнях, будинках дитини, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року за N 3/6 ( z0144-00 ).

2.5.7. При вирішенні питання про придатність джерела, відведеного для централізованого господарсько-питного водопостачання, належить керуватись Держстандартом 2761-84 "Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання", що визначає показники якості води до її обробки, при дотриманні яких джерело може бути використане для господарсько-питного водопостачання. Якість води, що подається споживачам, також повинна відповідати вимогам чинного законодавства.

Санітарний нагляд за системою водопостачання з підземних вододжерел починається з вибору джерела, оцінки кількості та якості води, схеми її обробки, можливості організації зон санітарної охорони (далі - ЗСО). Кордони ЗСО джерел водопостачання та їх правовий режим визначаються згідно з Положенням про порядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання та водопроводів господарсько-питного призначення, затвердженим головним державним санітарним лікарем СРСР 18 грудня 1982 року N 2640-82.

2.5.8. Головною метою ЗСО є охорона від забруднення джерел водопостачання, а також водопровідних споруд та навколишньої території.

2.5.9. Зони санітарної охорони мають три пояси: перший пояс суворого режиму охоплює територію, на якій розташований водозабір та майданчики розташування всіх водозабірних споруд; другий та третій пояси охоплюють територію, призначену для охорони від забруднення джерел водопостачання. Санітарна охорона водопровідних мереж забезпечується санітарно-захисною смугою.

Питання про можливість створення ЗСО вирішується в період вибору джерела господарсько-питного водопостачання згідно з чинним законодавством.

2.5.10. Кордон першого поясу зони санітарної охорони для підземних джерел визначається на відстані не менш як 30 м від водозабору (з усіх сторін) при використанні захищених підземних вод або на відстані не менш як 50 м при використанні недостатньо захищених підземних вод.

При здійсненні поточного санітарного нагляду за водопостачанням з підземних джерел контролюється виконання заходів щодо захисту водозабірних споруд, водопроводів та водоносного горизонту від забруднень. З цією метою територію першого поясу ЗСО слід огородити, вхід зачинити на замок, забезпечити постійною вартою, озеленити та передбачити відведення поверхневих стоків за її межі. На ній забороняється здійснювати всі види будівництва, що не мають безпосереднього стосунку до експлуатації водопровідних споруд.

Особливу увагу слід звертати на суворе виконання санітарно-гігієнічних вимог до обладнання свердловин (оголовок, гирло, затрубні простори тощо).

2.5.11. Під час обстеження підземних джерел звертають увагу на водоохоронні заходи не тільки в першому, але й у другому та третьому поясах зон санітарної охорони, межі яких визначаються проектною організацією під час проектування свердловин. Для цього необхідно вимагати виявлення, тампонування чи відбудови всіх старих, неробочих чи дефектних свердловин, що неправильно експлуатуються і загрожують забрудненню водоносного горизонту.

2.5.12. Усі об'єкти на території другого поясу ЗСО повинні бути каналізовані чи мати водонепроникні вигреби.

2.5.13. Буріння нових свердловин та будь-яке нове будівництво на території зони санітарної охорони без погодження з медичним управління Департаменту не дозволяється.

Після визначення ЗСО у другому поясі заборонено: розміщення кладовищ, скотомогильників, полів асенізації та фільтрації, гноєсховищ, силосних ям, тваринницьких і птахівницьких підприємств та інших сільськогосподарських об'єктів, що загрожують забрудненню підземних вод; каналізування, влаштування водонепроникних вигребів; застосування добрив та отрутохімікатів; промислову рубку лісу.

2.5.14. У другому та третьому поясах ЗСО забороняється розташовувати склади пально-мастильних матеріалів, отрутохімікатів і мінеральних добрив, нагромаджувачі промислових стоків та інші об'єкти, що загрожують хімічному забрудненню підземних вод.

2.5.15. Кордони першого поясу зони санітарної охорони річок чи водопровідного каналу повинні визначатися в залежності від місцевих санітарно-топографічних та гідрологічних умов, але в усіх випадках вони повинні бути такі: угору за течією - не менш як 200 м від водозабору; униз за течією - не менш як 100 м від водозабору; по суміжному до водозабору березі - не менш як 100 м від лінії урізу води при найвищому її рівні; у напрямку від суміжного до водозабору берега в бік водоймища при ширині річки або каналу менш як 100 м - вся акваторія та протилежний берег шириною 50 м від лінії урізу води при найвищому її рівні, при ширині річки або каналу понад 100 м - смуга акваторії шириною не менш як 100 м.

2.5.16. Кордони першого поясу зони санітарної охорони водоймища або озера, використаного як джерело водопостачання, у залежності від санітарно-топографічних, гідрологічних та метеорологічних умов повинні визначатися: по акваторії на всіх напрямках - не менш як 100 м від водозабору; по суміжному до водозабору березі - не менш як 100 м від лінії урізу води при найвищому рівні.

На водозаборах ковшового типу кордони першого поясу охоплюють всю акваторію ковша.

2.5.17. Водоохоронні заходи на територіях ЗСО поверхневих джерел водопостачання такі самі, як і підземних, за винятком того, що в другому поясі ЗСО забороняється добування з водойми піску та проведення робіт із заглиблення дна, розміщення пасовищ у прибережній смузі шириною не менш як 300 м.

2.5.18. Межа першого поясу ЗСО для водогінних споруд приймається на відстані: від запасних ємностей і ємностей, що регулюють об'єм води, фільтрів, контактних освітлювачів і насосних станцій - не менше 30 м; від водонапірних башт - не менше 10 м; від решти приміщень водозабезпечення (відстійники, реагентне господарство, склади хлору та інше) - не менше 15 м.

При розміщенні водогінних споруд на території об'єкта вказані відстані допускається скорочувати за узгодженням з місцевою санітарно-епідеміологічною службою, але не менше ніж до 10 м.

2.5.19. Санітарна охорона водогонів передбачається шляхом влаштування санітарно-захисної смуги (далі - СЗС).

Ширину СЗС слід приймати по обидва боки від крайніх ліній водогону: при відсутності грунтових вод - не менше 10 м при діаметрі водогону до 1000 мм і не менше 20 м при діаметрі водогону понад 1000 мм; за наявності грунтових вод - не менше 50 м незалежно від діаметра водогону.

За узгодженням з медичним управлінням Департаменту або з місцевими органами санепідслужби допускається, при потребі, скорочення СЗС для водогонів, що проходять у межах забудованої території, але не менше 3 м.

2.5.20. Дезінфекція водогонів та споруд на них здійснюється згідно з Інструкцією з дезінфекції водопровідних мереж та споруд на них, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6 ( z0145-00 ).

2.5.21. Контроль якості питної води, за результатами лабораторних досліджень, проводиться відділами (групами) інтендантського та господарчого забезпечення управлінь (відділів) Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області чи, за узгодженням, територіальними СЕС органів Міністерства охорони здоров'я України. ( Підпункт 2.5.21 пункту 2.5 в редакції Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань N 216/532 ( z1126-03 ) від 18.11.2003 )

2.5.22. При водопостачанні об'єктів від децентралізованих джерел (шахтні чи трубчаті колодязі, каптажі джерел) слід користуватися Санітарними правилами по влаштуванню і утриманню криниць і каптажів джерел, що використовуються для децентралізованого господарсько-питного водопостачання, від 20 лютого 1975 року N 1226-75 ( v1226400-75 ).

2.5.23. Якщо виникає потреба в доставці питної води з інших джерел водопостачання, то для цих потреб виділяються спеціальні машини та постійний персонал. Використання цього транспорту для інших потреб забороняється. Тара для зберігання й перевезення води повинна бути непошкодженою, чистою та продезінфікованою. Перед дезінфекцією її ретельно миють та заливають водою, у воду додають хлорне вапно в розчині з розрахунку 300 г на 1 м 3 води перемішують і відстоюють протягом однієї години. Для дезінфекції можна використовувати інші дезінфектанти, які дозволені Міністерством охорони здоров'я України. Після цього тару спорожнюють та прополіскують чистою водою, яка повинна відповідати Держстандарту 2874-82 "Вода питна", до зникнення гострого запаху хлору.

У разі використання води з резервних ємностей та якщо немає можливості користуватися нею з гарантованих джерел, то перед вживанням вода підлягає знезараженню. Найбільш поширений метод знезараження води - хлорування. Правильність проведеного хлорування визначається за допомогою залишкового хлору, якого повинно бути не менше 0,3 - 0,5 мг/л після двогодинного контакту хлору з водою.

2.6. Санітарно-гігієнічні вимоги до організації харчування

2.6.1. Особи, які перебувають в установах, забезпечуються харчуванням згідно з нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 16 червня 1992 року N 336 ( 336-92-п ) "Про затвердження норм добового забезпечення продуктами харчування засуджених до позбавлення волі, а також осіб, що перебувають у слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях та ізоляторах тимчасового утримання Міністерства внутрішніх справ України, норм заміни одних продуктів іншими та порядку застосування вказаних норм" та наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18 липня 1999 року N 81.

2.6.2. Організація харчування здійснюється відділом (групою) інтендантського та господарчого забезпечення, на який покладається:

розроблення режиму харчування для різних категорій спецконтингенту, які забезпечуються харчуванням з урахуванням характеру і особливостей їх роботи, станом здоров'я, наявності хронічних захворювань;

організація приготування їжі (страв), що визначається нормами добового забезпечення, і контроль за доведенням цих норм до відома осіб, які харчуються;

належне влаштування й обладнання харчових блоків, утримання їх у зразковому стані, дотримання правил експлуатацій та санітарного утримання технологічного і холодильного обладнання, інвентарю;

дотримання санітарно-гігієнічних вимог при зберіганні, видаванні і перевезенні зі складу до їдальні, зберіганні й кулінарній обробці їх в їдальні, приготуванні, роздачі готової їжі;

забезпечення умов дотримання правил особистої гігієни робітниками, які готують їжу, а також видають та перевозять харчові продукти і готові страви;

забезпечення своєчасного ремонту технологічного і холодильного обладнання;

забезпечення харчових блоків та інших об'єктів харчування мийними і дезінфекційними засобами, дозволеними Міністерством охорони здоров'я України, для миття посуду та інвентарю;

придбання технологічного обладнання, посуду, інвентарю і спеціального одягу.

2.6.3. Начальник медичної частини:

бере участь у розробці режиму харчування, складанні меню розкладок, щомісячно робить підрахунок калорійності добових раціонів згідно з меню за Методикою визначення хімічного складу та енергетичної цінності продуктів харчування, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6 ( z0146-00 );

подає начальнику установи список осіб, які підлягають переведенню на харчування за спеціальними нормами, організовує щоденну перевірку якості, дотримання умов зберігання, правил і термінів реалізації харчових продуктів, що є на складі і в магазині установи, а також тих продуктів, що є в особистому користуванні засуджених;

організовує перевірку якості приготовленої їжі за всіма нормами забезпечення. Результати перевірки і дозвіл на реалізацію готових страв заносяться до книги обліку контролю якості приготованої їжі (бракеражний журнал);

забороняє прийом продуктів, які не мають сертифікатів якості, переробку неякісної сировини і напівфабрикатів, а також уживання неякісних харчових продуктів і готових страв;

організовує проведення попередніх та періодичних медичних обстежень працівників харчоблоків та осіб, які роздають їжу, згідно з Інструкцією про обов'язкові попередні та періодичні медичні обстеження при направленні на роботу та працюючих на об'єктах харчування, водопостачання, в медичних частинах, лікарнях, будинках дитини, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6 ( z0144-00 );

організовує проведення занять з гігієнічного навчання робітників, зайнятих приготуванням, реалізацією та перевезенням харчових продуктів, а також здачу ними санітарного мінімуму.

2.6.4. Контроль за калорійністю раціонів харчування здійснюється 2 рази на рік за кожною нормою силами медичного відділу управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях або територіальною санепідслужбою органів Міністерства охорони здоров'я (за домовленістю).

2.6.5. Якщо продовольство, що надійшло до установи, не відповідає вимогам або ж якість його викликає сумніви, то до використання воно не допускається.

Харчові продукти, що надходять до установи, повинні мати сертифікати якості із зазначенням терміну виготовлення та зберігання, вмісту нітратів та радіоактивних речовин, з даними про проведення ветеринарно-санітарної експертизи, включаючи трихінелоскопію (свинина) та інші дослідження. Без сертифікатів якості харчові продукти не приймаються.

Відділ (група) інтендантського і господарського забезпечення організовує разом з завідуючим їдальнею і начальником медичної частини установи проведення товарознавчої експертизи продуктів, що мають закінчений термін реалізації, за винятком продуктів, що швидко псуються, та тих продуктів, що мають чітко виражені ознаки псування.

Медична частина організовує проведення гігієнічної експертизи з метою виявлення змін органолептичних властивостей продуктів (у тому числі й тих, що швидко псуються), характеру, рівня їх змін: відхилень у хімічному складі продуктів, рівня бактеріального забруднення продуктів і характеру мікрофлори, наявності пестицидів, шкідливих домішок та інших чужорідних речовин у кількості, що перевищує граничнодопустимі норми або природний вміст у продукті, можливості передачі через інфіковані продукти збудників інфекцій (на основі конкретних епідеміологічних даних).

2.6.6. Добова норма енергопостачання при триразовому харчуванні розподіляється з урахуванням енергетичної цінності (калорійності) таким чином: на сніданок - 30 - 35 %, на обід - 40 - 45 %, вечерю - 20 - 30 % від загальної калорійності добової норми постачання. Указаний розподіл продуктів на підставі добової енергетичної цінності може мінятися залежно від напруженості роботи, а саме: для працюючих у I зміну сніданок - 30 %, обід - 45 %, вечеря - 25 %; для тих, хто працює у II та III (нічну) зміни - сніданок і вечеря - по 30 %, обід - 40 %.

2.6.7. Якщо їжу приймають особи, які харчуються в кілька змін тривалістю, що перевищує 1 годину, то приготування їжі здійснюється для кожної зміни окремо, їжа повинна бути готова за 20 - 30 хв. до початку її роздачі і видана в строки, що не перевищують 2 годин з часу її приготування.

2.6.8. При видачі їжі перші страви і гарячі напої повинні мати температуру не нижче +75 град. C, другі - не нижче +65 град. C, холодні страви і напої - від +7 до +14 град. C. До моменту роздачі перші і другі страви можуть бути на гарячій плиті не більше 3 годин.

У разі вимушеного зберігання їжі, що залишилась, її необхідно повністю охолодити і зберігати при температурі не вище +6 град. C і не більше 12 годин. Перед роздачею охолоджену їжу повинен оглянути і перевірити (шляхом дегустації) лікар медичної частини, після чого цю їжу обов'язково піддають повторній тепловій обробці (кип'ятінню, прожарюванню у духовці). Термін реалізації їжі після повторної теплової обробки не повинен перевищувати однієї години. Забороняється змішувати їжу з залишками їжі, що була приготовлена раніше.

2.6.9. При потребі доставки їжі до місця роботи осіб її перевозять в опломбованих або опечатаних термосах. Хліб та посуд доставляються в чистих ящиках, розділених на секції для хліба і посуду. Час доставки не повинен перевищувати 2 годин. На місці роботи обладнуються плити для підігрівання їжі та обідні столи для її приймання. Не дозволяється роздавати охолоджену їжу без попереднього кип'ятіння перших страв та прожарювання або проварювання других.

2.6.10. Особа, яка призначається в наряд для виконання підсобних робіт в їдальні, не допускається до роботи без опитування та медичного огляду на наявність ознак інфекційного захворювання, огляду шкіри і видимих слизових оболонок на наявність гноячкових захворювань.

2.6.11. На об'єктах харчування слід дотримуватися вимог санітарних правил, установлених для підприємств громадського харчування (СанПіН 42-123-5777-91).

Усі матеріали, з яких виготовляється посуд, обладнання, кухонний інвентар, повинні відповідати переліку матеріалів, дозволених чинним законодавством для контакту з харчовими продуктами та харчовою сировиною.

2.6.12. Їдальня установи повинна мати такі приміщення: обідній зал з умивальниками, гарячий цех з роздачею, овочевий цех та м'ясо-рибний цех, мийні для столового і кухонного посуду, приміщення для нарізання хлібу, комори для зберігання сухих продуктів, овочів, охолоджувальні камери, камеру для харчових відходів, завантажувальну, приміщення для завідуючого їдальнею та персоналу, а також умивальники, душову та туалет.

2.6.13. З метою запобігання нестачі вітамінів до раціону харчування підслідних та засуджених в установах дозволяється додавати полівітаміни ("Гексавіт" або інші) по 1 драже на одну особу на добу. Вартість виданих препаратів вітаміну утримується з рахунків засуджених на загальних підставах.

2.6.14. Особам, які етапуються, видається сухий пайок на суму відповідно до норм харчування, за якими вони забезпечувалися в установі.

У транзитних камерах СІЗО особи, хворі на туберкульоз, отримують харчування за нормою, установленою для цієї категорії хворих. ( Абзац другий підпункту 2.6.14. в редакції Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань N 216/532 ( z1126-03 ) від 18.11.2003 )

2.7. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці

2.7.1. Відповідальність за створення безпечних та нешкідливих умов праці на промислових підприємствах (цехах) установ покладається на начальника установи або на виконуючого його обов'язки, які особисто здійснюють контроль за:

відповідністю санітарно-гігієнічним нормам показників повітряного середовища, освітленості, рівня шуму, вібрації, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, електромагнітних полів промислових та радіочастот, температури повітря у виробничих, побутових, складських та інших приміщеннях, що забезпечується шляхом проведення своєчасних лабораторних та інструментальних досліджень;

дотриманням вимог техніки безпеки на виробництві;

забезпеченням підслідних та засуджених спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, засобами первинної долікарської допомоги, а також лікувально-профілактичним харчуванням згідно з установленими нормами;

наданням пільг особам, які працюють у шкідливих умовах на промислових підприємствах (цехах) установ згідно з результатами атестації робочих місць за умовами праці;

проведенням попередніх (при вступі на роботу) та періодичних медичних оглядів працівників певних категорій та водіїв транспортних засобів у відповідності до вимог наказів Міністерства охорони здоров'я СРСР від 29 вересня 1989 року N 555 ( v0555400-89 ) "Про удосконалення системи медичних оглядів працівників і водіїв індивідуальних транспортних засобів" та Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 року N 45 ( z0136-94 ) "Про затвердження Положення про медичний огляд працівників певних категорій"; проведенням попередніх та періодичних інструктажів з техніки безпеки.

2.7.2. Нагляд за забезпеченням санітарно-гігієнічних умов праці покладається на начальника медичної частини, який зобов'язаний:

здійснювати контроль за санітарним станом виробничих і побутових приміщень, території та місць загального користування на підприємствах (в цехах) установ;

брати участь у розробці заходів щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці на підприємствах;

вивчати причини захворювань, пов'язаних з виробничою діяльністю, а також виробничого травматизму, давати пропозиції начальнику щодо поліпшення умов праці засуджених;

організовувати своєчасний попередній та періодичний медичний огляд осіб, які працюють із шкідливими виробничими чинниками;

здійснювати контроль за якістю питної води і своєчасним поповненням медикаментами аптечок у виробничих підрозділах;

щомісяця доповідати начальнику установи про санітарно-гігієнічний стан умов праці, а при грубих порушеннях - протягом доби;

проводити санітарно-освітню роботу з питань гігієни праці серед працюючих;

здійснювати взаємозв'язок з територіальними органами Міністерства охорони здоров'я України щодо забезпечення санітарно-епідеміологічного нагляду за контрагентськими об'єктами.

2.7.3. Начальник медичної частини повинен мати інформацію про промислові об'єкти установи, що проектуються, будуються та реконструюються, про впровадження нових технологічних процесів, обладнання, машин і механізмів, нових хімічних речовин та про їх токсико-хімічні характеристики.

2.7.4. У разі виявлення відхилень від проекту і недотримання санітарних норм та правил начальник медичної частини зобов'язаний інформувати про це начальника установи та начальника медичного відділу управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях. На підставі аргументованого представлення начальника медичного відділу управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях начальник управління Департаменту зобов'язаний припинити проведення окремих видів робіт з будівництва і монтажу обладнання.

2.7.5. Керівництво підприємства організовує на виробництві проведення атестації робочих місць за умовами праці згідно з чинним законодавством України про охорону праці.

Медичне управління Департаменту, медичні відділи управлінь Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях та територіальні установи охорони здоров'я надають керівництву установ консультативну та практичну допомогу в організації проведення лабораторних і інструментальних досліджень виробничих факторів на промислових підприємствах (цехах) установ.

2.7.6. Адміністрація підприємства (цеху) установи повинна вживати всіх заходів до усунення несприятливих виробничих чинників, що можуть негативно впливати на організм людини. До таких чинників належать:

небезпечні фактори фізичної природи (іонізуюче та неіонізуюче випромінювання, атмосферний тиск, несприятливий мікроклімат, підвищені рівні шуму, ультразвук, інфразвук, вібрація, електромагнітні поля промислові та радіочастот);

небезпечні фактори хімічної природи (I - IV класів небезпеки);

небезпечні фактори біологічної природи (інфекції, інвазії, білкові препарати, амінокислоти, вітаміни);

промислові аерозолі, переважно фіброгенної дії;

важкість і напруженість праці.

2.7.7. Усі працюючі під впливом небезпечних, шкідливих та несприятливих виробничих чинників підлягають обов'язковому медичному огляду. Допущення до роботи осіб, які мають протипоказання, або осіб без належного попереднього чи періодичного медичного огляду забороняється.

2.7.8. Для створення належних умов праці та збереження працездатності засуджених повинні відповідати чинному законодавству:

технологічний процес та особливості виробництва;

улаштування та обладнання робочих місць;

площа і об'єм робочих приміщень;

мікроклімат на робочому місці (температура, швидкість руху і вологість повітря, інтенсивність теплового випромінювання), а також температура огороджень;

стан природного і штучного освітлення робочих місць;

рівні шкідливих фізичних факторів (шум, вібрація, електромагнітне випромінювання);

хімічний склад та домішки повітря;

забезпеченість спецодягом та засобами індивідуального захисту;

запроваджений режим роботи.

2.7.9. З цією метою мікроклімат у робочих приміщеннях повинен забезпечувати стан температурного комфорту організму працюючого з зовнішнім середовищем. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони (мікроклімат) регламентуються чинним законодавством.

Усі виробничі та допоміжні приміщення повинні бути обладнані системами опалення і вентиляції відповідно до будівельних та санітарних норм.

Системи вентиляції та опалення повинні забезпечувати на постійних робочих місцях і в робочій зоні під час проведення основних і ремонтно-відновлювальних робіт метеорологічні умови (температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря), а також уміст шкідливих речовин у повітрі згідно з вимогами Санітарних норм і правил.

Технологічні викиди в атмосферу усуваються за допомогою загальнообмінної вентиляції і з урахуванням розсіювання, вони не повинні перевищувати в атмосферному повітрі населених пунктів граничнодопустимих концентрацій (далі - ГДК).

Біля воріт, що відчиняються більш як 5 разів або не менш як на 40 хвилин за зміну, передбачаються повітряні або повітряно-теплові завіси.

Забороняється включати в загальну витяжну установку відсмоктувачі пилу і парів, які легко конденсуються, а також речовин, які при змішуванні дають небезпечні суміші або сполуки.

На робочих місцях, розташованих поблизу джерела шкідливості (зварювання, паяння тощо), як доповнення до загальнообмінної вентиляції потрібна установка місцевих відсмоктувачів.

На виробництвах, де можливе раптове надходження до повітря робочої зони великої кількості шкідливих речовин (крім пилу), передбачається аварійна вентиляція.

Постійні робочі місця біля вікон мають бути захищені від холодних потоків повітря.

Використання на виробництві хімічних речовин невідомого складу забороняється.

Для опалення будов і споруд підприємства передбачаються системи та теплоносії, що не дають додаткових виробничих шкідливостей.

Природне і штучне освітлення має відповідати чинним санітарним нормам.

2.7.10. З метою атестації робочих місць керівництво установи організовує лабораторні дослідження мікроклімату, освітленості, вентиляції, а також шуму, вібрації, інших наявних фізичних та хімічних шкідливих чинників.

Періодичність досліджень визначається чинним законодавством.

2.7.11. Промислові підприємства забезпечуються доброякісною питною водою, яка повинна відповідати вимогам Держстандарту 2874-82 "Вода питна".

Сполучати мережі господарсько-питних водопроводів з мережею технічного призначення забороняється. Для користування питною водою встановлюються фонтанчики, автомати з питною водою, закриті бачки з фонтануючими насадками та інші пристрої.

Особи, які працюють у гарячих цехах, забезпечуються газованою водою з розрахунку до 10 літрів на одну особу за зміну. Відстань від робочих місць до місця постачання питною водою не повинна бути більшою, ніж 75 метрів.

2.7.12. Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод промислових підприємств не повинні бути джерелом забруднення водойм, грунту, грунтових вод і повітря. Скидання забруднених промислових стічних вод без очищення забороняється.

Кожне підприємство обладнує санітарно-побутові приміщення залежно від групи виробничих процесів згідно з будівельними нормами і правилами відповідно до наведеної таблиці:

----------------------------------------------------------------------------

| Санітарна | Розрахункове | Тип | Спеціальні |

| характеристика | число |гардеробних, | побутові |

| виробничих процесів | працівників | число | приміщення та |

| |-----------------| відділень | обладнання |

| |На одну |На один | шафи на | |

| | душову | кран | особу | |

| | сітку | | | |

|-----------------------+--------+--------+-------------+------------------|

| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

|-----------------------+--------+--------+-------------+------------------|

|Процеси, що в | | | | |

|викликають забруднення | | | | |

|небезпечними | | | | |

|речовинами 3-го та | | | | |

|4-го класів: | | | | |

|-----------------------+--------+--------+-------------+------------------|

|Лише рук | 25 | 7 |Загальні, | - |

| | | |одне | |

| | | |відділення | |

|-----------------------+--------+--------+-------------+------------------|

|Тіла та спецодягу | 15 | 10 |Загальні, | - |

| | | |два | |

| | | |відділення | |

|-----------------------+--------+--------+-------------+------------------|

|Тіла та спецодягу, що | 5 | 20 |Окремі, по |Приміщення для |

|усуваються за | | |одному |окремого чищення |

|допомогою спеціальних | | |відділенню |або прання |

|засобів миття | | | | |

|-----------------------+--------+--------+-------------+------------------|

|Процеси, що | | | | |

|відбуваються при | | | | |

|надмірі тепла або | | | | |

|несприятливих | | | | |

|метеорологічних | | | | |

|умовах: | | | | |

|-----------------------+--------+--------+-------------+------------------|

|При надмірі | 7 | 20 |Загальні, |Приміщення для |

|конвекційного тепла | | |два |охолодження |

| | | |відділення | |

|-----------------------+--------+--------+-------------+------------------|

|При надмірі | 3 | 20 |Те саме |Те саме |

|променистого тепла | | | | |

|-----------------------+--------+--------+-------------+------------------|

|Пов'язані з впливом | 5 | 20 |Окремі, по |Приміщення для |

|вологи, що викликає | | |одному |сушіння |

|намокання спецодягу | | |відділенню |спецодягу |

|-----------------------+--------+--------+-------------+------------------|

|При температурі | 5 | 20 |Окремі, по |Приміщення для |

|повітря близько 10 | | |одному |обігрівання й |

|град. С, включаючи й | | |відділенню |сушіння |

|роботи на повітрі | | | |спецодягу |

|-----------------------+--------+--------+-------------+------------------|

|Процеси, що викликають | | | | |

|забруднення речовинами | | | | |

|1-го та 2-го класів | | | | |

|небезпеки, а також | | | | |

|речовинами із стійким | | | | |

|запахом: | | | | |

|-----------------------+--------+--------+-------------+------------------|

|Тільки рук | 7 | 10 |Загальні, |Приміщення для |

| | | |одне |хімічного |

| | | |відділення |чищення |

|-----------------------+--------+--------+-------------+------------------|

|Тіла та спецодягу | 3 | 10 |Окремі, по |Штучна вентиляція |

| | | |одному |місць зберігання |

| | | |відділенню |спецодягу, |

| | | | |дезодорація |

----------------------------------------------------------------------------

Санітарні прилади встановлюють з розрахунку: одна ванна для ніг на 50 працюючих, 1 напівдуш, унітаз (пісуар) на 15 працюючих.

Приміщення для сушіння, витрушування та ремонту спецодягу повинні мати площу не менше як 9 кв. м кожне, а приміщення для обігріву - 12 кв. м.

Використання побутових приміщень на виробництві не за призначенням забороняється.

2.7.13. Якщо харчування засуджених здійснюється у виробничій зоні, то в побутових приміщеннях мають бути виділені кімнати для вживання їжі.

Пункти харчування у виробничій зоні повинні відповідати санітарним вимогам, установленим для підприємств громадського харчування. Кількість змін не повинна перевищувати чотирьох.

2.7.14. Молоко, пектин (або яблучні, морквяні й інші соки) та інші продукти харчування видаються додатково особам, які працюють у шкідливих умовах виробництва. Видача молока та інших видів спецхарчування здійснюється в місцях харчування працюючих.

Не дозволяється вживати молоко без його попереднього кип'ятіння, а інші продукти спецхарчування - без наявності сертифіката якості або з простроченими термінами реалізації.

2.7.15. Спеціальний та захисний одяг, взуття і засоби індивідуального захисту видаються працівникам у визначені строки згідно з типовими галузевими нормами.

Працювати без належного спецодягу та інших захисних засобів забороняється. Обов'язковими є своєчасний ремонт і прання спецодягу, а на виробництвах, пов'язаних з використанням отруйних чи радіоактивних речовин, обов'язково слід робити дегазацію або дезактивацію.

На роботах, де є загроза виділення у повітря приміщень шкідливих парів, газів, промислових аерозолей, а також небезпека вилітання відламків та стружки, робітникам видаються засоби особистого захисту: протигази, респіратори, каски, захисні окуляри, маски, рукавички, фартухи тощо згідно з діючими нормами.

Працювати на обладнанні, що не має технічних паспортів, забороняється.

Особи, які працюють з речовинами, що викликають подразнення шкіри рук, забезпечуються профілактичними мазями і пастами, а також мийними та дезінфекційними засобами.

2.7.16. Про кожний випадок гострого професійного захворювання (отруєння) медичний працівник, який виявив або запідозрив це захворювання, інформує медичний відділ управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях, який здійснює санітарний нагляд за об'єктом, де працює особа, що захворіла. Письмове повідомлення надсилається протягом 24 годин.

Якщо одночасно виявлено 2 чи більше осіб з гострими професійними захворюваннями (отруєннями), то термінове повідомлення слід надсилати на кожного хворого. Якщо попередній діагноз профзахворювання (отруєння) уточнюється, то надсилається нове термінове повідомлення з відповідними змінами. Крім заходів загального характеру, медпрацівник надає необхідну медичну допомогу потерпілому.

2.7.17. Кожний випадок гострого професійного захворювання (отруєння) підлягає розслідуванню.

2.7.18. Крім письмового термінового повідомлення, медична частина в той самий день негайно сповіщає медичний відділ управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях телефоном чи телеграфом про кожний випадок:

гострого професійного захворювання (отруєння) з утратою працездатності при кількості осіб, які захворіли (потерпіли), 2 й більше;

захворювання на сибірку, бруцельоз, правець (при визначенні зв'язку з професійною діяльністю хворого).

Розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) здійснює санітарний лікар з гігієни праці або інший фахівець медичного відділу управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях протягом 24 годин з моменту надходження термінового повідомлення.

У процесі розслідування:

з'ясовуються обставини, за яких виникло гостре професійне захворювання (отруєння);

проводиться обстеження робочого місця (робочої зони, виробничої дільниці, цеху), де виникло захворювання;

за потреби проводяться лабораторні та інструментальні дослідження шкідливих виробничих чинників;

оцінюється стан санітарно-гігієнічних умов праці потерпілого при виникненні захворювання (отруєння).

За результатами обслідування здійснюються санітарно-профілактичні, організаційні та технічні заходи з метою ліквідації і попередження випадків захворювання (отруєння).

2.8. Санітарно-гігієнічні вимоги до банно-прального забезпечення

2.8.1. Банно-пральне забезпечення підслідних та засуджених організовується і здійснюється силами та засобами відділу (групи) інтендантського та господарського забезпечення установи.

2.8.2. Обов'язком медичної частини установи є:

контроль за виконанням вимог фахівців санепідслужби при будівництві чи реконструкції банно-пральних блоків;

здійснення поточного санітарного нагляду згідно з санітарними правилами щодо обладнання, устаткування та утримання бань, пралень, контролю за якістю, своєчасністю проведення дезінфекції, санітарної обробки, заміни натільної та постільної білизни, її прання, безперебійного постачання холодної і гарячої води;

організація попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які безпосередньо працюють у системі банно-прального забезпечення установи згідно з Інструкцією про обов'язкові попередні та періодичні медичні обстеження при направленні на роботу та працюючих на об'єктах харчування, водопостачання, в медичних частинах, лікарнях, будинках дитини, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6 ( z0144-00 ).

2.8.3. Крім гігієнічного, бані мають також і протиепідемічне призначення, якщо в них проводиться санітарна обробка підслідних та засуджених. Санітарну обробку потрібно проводити в таких випадках:

як плановий захід - 1 раз на місяць;

на підставі епідемічних показань;

під час приймання осіб, які прибули.

2.8.4. Санітарна обробка включає миття людей в бані з милом та мочалкою з обов'язковою заміною постільної та натільної білизни, дезінфекцією, дезінсекцією особистого одягу та постільних речей (подушка, матрац, ковдра) у дезінфекційній камері.

За наявності педикульозу профілактичні та знищувальні заходи здійснюються згідно з Інструкцією з проведення протипедикульозних заходів, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6 ( z0147-00 ).

2.8.5. Під час проведення санітарної обробки бані повинні працювати як пропускники, тобто рух усіх осіб, які прибувають до неї, відбувається лише в одному напрямку.

Бані, призначені для санітарної обробки, повинні мати окремі вхід та вихід, роздягальню (де особи, які миються, передають одяг і білизну до дезінфекційної камери), одягальню (куди вони виходять після миття і де отримують через віконце з чистого відділення камери свої речі, що пройшли дезінфекцію чи дезінсекцію) та стаціонарну дезінфекційну камеру.

Пропускна спроможність дезінфекційної камери повинна відповідати пропускній спроможності бані.

2.8.6. Заходи щодо камерної дезінфекції здійснюються на підставі вимог відповідних наказів та інструкцій Департаменту і Міністерства охорони здоров'я України.

2.8.7. При контролі за організацією дезкамерної обробки медичний працівник повинен звертати увагу на:

відокремлення стіною чистої та брудної частин приміщення дезкамерної обробки;

санітарно-технічний стан дезінфекційних камер;

дотримання встановлених режимів знезаражування постільної білизни та особистих речей з лабораторним тестуванням температурного режиму;

перевірку знань персоналу про режим обробки, дотримання санітарних правил;

перевірку виконання попередніх пропозицій.

2.8.8. Обсяг та режим камерної дезінфекції фіксується дезінфектором у журналі реєстрації дезінфекції (дезінсекції).

2.8.9. Особи, які перебувають в установах, миються у бані не рідше як 1 раз на 7 днів з одночасною зміною натільної та постільної білизни та обов'язковим медичним оглядом фельдшера. Кухарі та особи, які виконують роботи, пов'язані з сильним забрудненням шкіри, повинні приймати душ перед заступанням на роботу і після її закінчення.

Після кожної зміни осіб, які миються в бані, проводиться ретельне прибирання приміщень та їх дезінфекція розчинами, які містять хлор чи лізолом.

2.8.10. Після миття кожної зміни мочалки дезінфікують кип'ятінням протягом 15 хвилин або замочуванням у 3 %-ному розчині хлораміну (лізолу) експозицією 30 хвилин. Тази, лави промивають 1 %-ним розчином хлорного вапна (або іншими дозволеними дезінфектантами в концентраціях, що передбачені правилами щодо їх застосування).

Інструменти перукарні (помазки, леза бритв) замочують у 3 %-ному розчині хлораміну протягом 30 хвилин (або іншими дезінфектантами, що передбачені правилами щодо їх застосування), потім промивають проточною водою й висушують.

2.8.11. Особи, уражені гноячковими та грибковими захворюваннями шкіри, миються окремо від інших в останню чергу, після чого в бані проводиться дезінфекція 2 %-ним лужним розчином (неочищеної соди) або 3 %-м освітленим розчином хлорного вапна з експозицією не менше як 30 хвилин (або іншими дезінфектантами, що передбачені правилами щодо їх застосування).

Підслідні та засуджені, які перебувають під наглядом з приводу туберкульозу, миються окремо в спеціально відведений для них день, після чого в бані проводиться остаточна дезінфекція.

2.8.12. Забруднену білизну з бані, а також постільну білизну безпосередньо з гуртожитків відвозять до пральні в целофанових чи клейончастих мішках.

2.8.13. Планування приміщень пралень та розміщення спеціального устаткування слід робити так, щоб забезпечувати безперервність і послідовність технологічного процесу й не допускати контакту чистої та забрудненої, сухої та вологої білизни.

На брудній половині пральні розміщують відділення для приймання і сортування білизни, обладнане стелажами.

У чистій половині передбачаються відділення: пральне, сушильно-прасувальне, ремонтне та для видачі білизни.

Між чистою і брудною половинами має бути санітарний шлюз, що має з обох половин вхід, а також душова, гардероб, туалет.

Приміщення чистої половини ізолюється від приміщень брудної капітальною стіною або перегородкою. Температура повітря в усіх цехах повинна становити від +15 град. C до +20 град. C, відносна вологість у пральному цеху - не більше як 70 %, а в сушильно-прасувальному - не більше як 60 %. Білизна, що надходить до пральні, сортується за виглядом та станом забруднення. Більш забруднену білизну попередньо замочують на 4 - 12 годин у теплій воді з додаванням 0,5 %-ного розчину кальцинованої соди або інших мийних речовин (тринатрійфосфату, сульфоналу, мила ОП-7 тощо).

2.8.14. Білизна із стаціонарів медичних частин, приміщень для утримання хворих на туберкульоз перед пранням обов'язково піддається золінню, тобто кип'ятінню у лужному розчині, протягом години або замочується в дезрозчині, а потім піддається пранню у спеціально закріпленій для цього машині.

2.8.15. Приміщення брудної половини пральні після роботи слід старанно прибрати і продезінфікувати.

2.8.16. Ковдри, наматрацники та матрацні наволоки слід прати 1 раз у квартал.

2.8.17. Будівлі бань, пралень повинні мати водопроводи, каналізацію, опалення, вентиляцію та гарячу воду.

2.8.18. Якість води повинна відповідати вимогам до питної води згідно з Держстандартом 2874-83 "Вода питна".

2.8.19. Банно-пральні стічні води в каналізованому населеному пункті з очисними спорудами спускаються безпосередньо у каналізаційну мережу, їх попереднє очищення (коагулювання розчином гашеного вапна з наступним відстоюванням) проводиться, коли кількість стічних вод з банно-пральних блоків перевищує 25 % від загальної кількості всіх стічних вод, що подаються на очисні споруди. Для коагулювання належить застосовувати вапно кількістю 400 г на 1 куб. м стічних вод.

У неканалізованому пункті для очищення стічних вод використовують місцеві очисні каналізаційні споруди (ППФ, ПНФ, ФТ, ФК, КУ, БІО згідно з розробленою та узгодженою з санепідслужбою проектною документацією).

2.8.20. Питання про очищення та місце скидання стічних вод потрібно узгоджувати з санітарно-епідеміологічними установами територіальних органів Міністерства охорони здоров'я України.

2.8.21. Забороняється скидати банно-пральні стічні води у водоймища, яри тощо.

3. Загальні положення організації протиепідемічного забезпечення

3.1. Протиепідемічне забезпечення - це система заходів щодо запобігання і ліквідації інфекційних захворювань, спалахів серед осіб, які утримуються в установах.

3.2. Організація комплексу протиепідемічних заходів в установі покладається на начальника установи. Для їх проведення залучаються медична служба, служби інтендантського та господарського забезпечення, оперативної та соціально-психологічної роботи та ін.

3.3. Протиепідемічні заходи спрямовані на попередження:

занесення інфекційних захворювань в установу;

розповсюдження інфекційних захворювань серед підслідних та засуджених;

розповсюдження інфекційних захворювань за межі установи.

3.4. Протиепідемічні заходи включають:

нагляд за санітарно-епідемічною ситуацією в установі і в районі її розташування;

заходи, що здійснюються в установі при прийнятті підслідних та засуджених;

систематичний медичний нагляд за підслідними та засудженими;

систематичні медичні огляди і лабораторні обстеження осіб, які мають стосунок до харчування, водопостачання тощо;

санітарно-епідеміологічний нагляд за станом території, гуртожитків, організацією харчування, водопостачання і каналізування, банно-пральним обслуговуванням, дотриманням правил особистої гігієни;

проведення планових і термінових профілактичних щеплень;

проведення профілактичної дезінфекції, дезінсекції і дератизації;

підвищення санітарної культури підслідних та засуджених;

систематичне вдосконалення і підготовку персоналу (у т. ч. медичного) з питань протиепідемічного захисту;

підготовку сил і засобів для проведення протиепідемічних заходів у разі спалаху інфекційних захворювань (розміщення додаткових ліжок у медичній частині, забезпечення необхідним інвентарем тощо);

оперативний і ретроспективний епідеміологічні аналізи;

своєчасне отримання даних про спалахи інфекційних захворювань, епізоотій і виявлення бактеріального забруднення об'єктів навколишнього середовища в районі розташування установи.

3.5. Поглиблене вивчення і уточнення даних про санітарно-епідеміологічний стан району, де розміщена установа здійснюються шляхом:

ознайомлення із структурою і динамікою інфекційної захворюваності населення;

вивчення можливих збудників, шляхів поширення епідемічних захворювань та схильності до них підслідних та засуджених;

ознайомлення з обсягом і якістю профілактичних, протиепідемічних і протиепізоотичних заходів, що проводять медичні та ветеринарні лікувально-профілактичні установи.

3.6. Систематичну інформацію про епідемічну обстановку в районі дислокації установи одержують шляхом:

отримання від місцевих органів Міністерства охорони здоров'я України даних про інфекційну захворюваність серед населення;

отримання від Головних державних лікарів даних про санітарно-епідеміологічний стан області, Республіки Крим, м. Києва, країни;

участі лікарів у роботі медичних з'їздів, конференцій, нарад, семінарів і засідань товариств, що проводять установи органів Міністерства охорони здоров'я України.

3.7. При проведенні санітарно-епідеміологічного нагляду начальники медичних частин повинні підтримувати тісний зв'язок з місцевими органами Міністерства охорони здоров'я і ветеринарії:

для систематичного отримання даних про інфекційну захворюваність серед населення і тварин, про проведення профілактичних, протиепідемічних та протиепізоотичних заходів у районі розташування установ;

для координації профілактичних і протиепідемічних заходів;

для отримання консультативної та іншої допомоги з питань протиепідемічного обслуговування підслідних та засуджених.

3.8. З метою запобігання занесенню інфекційних захворювань в установи всі новоприбулі (окремо від основного контингенту) протягом доби проходять повну санітарну обробку та медичне обстеження, під час якого виявляються хворі на туберкульоз легень, шкірні, венеричні, кишкові та інші інфекційні захворювання, а ті, які були в контакті з інфекційними хворими, підлягають медичному нагляду згідно з висновком начальника медичної частини на час інкубаційного періоду інфекційного захворювання.

Усі засуджені, які прибули до УВП, розміщуються у карантинному приміщенні, ізольованому від інших осіб, де за ними здійснюють медичний нагляд протягом 14 діб, після чого їх переводять у відділення для постійного перебування. У період перебування у карантинному приміщенні забороняється залучати засуджених до роботи поза межами цього приміщення. Не дозволяється спільне утримання осіб, які прибули в різні терміни. ( Абзац другий підпункту 3.8 пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 216/532 ( z1126-03 ) від 18.11.2003 )

Карантинне приміщення розташовують у житловій зоні. У ньому обладнують кімнати: спальні, господарчу, для вживання їжі, роздягальню, туалет, душову.

При виявленні протягом медичного обстеження інфекційних хворих серед підслідних та засуджених проводиться комплекс протиепідемічних заходів. Тривалість медичного нагляду в даному випадку визначається від дня ізоляції останньої особи, яка захворіла, та максимального інкубаційного періоду.

3.9. З метою своєчасного проведення профілактичних та протиепідемічних заходів в установах медичні частини повинні періодично робити епідеміологічний аналіз за певний календарний період - місяць, квартал, рік (ретроспективний аналіз). Крім того, епідеміологічний аналіз здійснюється в епідемічному осередку (оперативний епідеміологічний аналіз).

Епідеміологічний аналіз в установі здійснює начальник медичної частини.

3.10. При проведенні ретроспективного епідеміологічного аналізу вивчаються структура, динаміка, рівень захворювань серед осіб, які обслуговуються. Джерело інфекції, особливості шляхів передачі вивчаються з урахуванням кожної нозологічної форми. Крім цього, роблять ретельний аналіз причин виникнення вогнищ інфекційних захворювань для визначення подальшого прогнозу інфекційної захворюваності.

3.11. Прогноз інфекційної захворюваності здійснюється з метою визначення тенденції розвитку епідемічного процесу в конкретних умовах і дається з урахуванням результатів нагляду, аналізу за минулий період протягом 1 року. На підставі епідеміологічного прогнозу начальники медичних частин дають пропозиції щодо організації профілактики інфекційної захворюваності підслідних та засуджених.

4. Протиепідемічне забезпечення в СІЗО та УВП

4.1. Система та порядок проведення протиепідемічних заходів при виявленні інфекційних хворих

4.1.1. При виникненні інфекційних захворювань в установі начальник медичної частини організовує проведення таких протиепідемічних заходів:

виявлення, ізоляція та госпіталізація хворих, забезпечення консультації лікарем-інфекціоністом та виконання його пропозицій щодо лікування;

поточна і остаточна дезінфекція; епідеміологічне обстеження;

медичний нагляд, обсервація або карантин;

контроль за проведенням санітарно-гігієнічних заходів;

проведення профілактичних щеплень.

4.1.2. Своєчасне (раннє) виявлення інфекційних хворих (або підозрілих на інфекційне захворювання) здійснюють медичні працівники під час амбулаторних прийомів, медичних оглядів, а також обходів гуртожитків, камер разом з адміністрацією установи.

4.1.3. Виявлених хворих та підозрілих на інфекційні захворювання негайно направляють у медичний ізолятор, що має бути при медичній частині установи.

Залежно від епідемічних показань (при масовому надходженні хворих) ізолятор можна розширювати та дообладнувати (під медичний ізолятор може бути обладнана камера, гуртожиток чи школа установи). У медичному ізоляторі лікар збирає у хворого епідеміологічний анамнез, обстежує його, установлює діагноз і надає йому лікарську допомогу. Хворих і підозрілих на інфекційне захворювання направляють тимчасово в медичний ізолятор до госпіталізації або для нагляду, щоб унеможливити можливість поширення інфекційного захворювання. У період перебування їх у медичному ізоляторі слід дотримуватися протиепідемічного режиму роботи.

4.1.4. Під протиепідемічним режимом слід розуміти такий порядок організації роботи медичного ізолятора, що забезпечує повну безпеку для медичного персоналу від зараження в ізоляторі і унеможливлює поширення інфекції за його межі як самим хворим, так і обслуговувальним персоналом. Протиепідемічний режим визначається епідеміологічними особливостями конкретної інфекції (механізмом її передачі).

Загальні вимоги:

окреме розміщення інфекційних хворих з різними механізмами передачі інфекції;

розміщення медичного ізолятора (пристосованих під ізолятор приміщень) подалі від об'єктів харчування та водопостачання;

забезпечення медичного ізолятора певним комплектом білизни і постільних речей, посудом, предметами догляду за хворими, ємкостями для замочування білизни, посуду, мішками для зберігання одягу, ємкістю з кришкою чи іншими ємкостями для дезінфекції виділень хворих, а також дезінфекційними та дезінсекційними засобами;

гігієнічне миття, а за наявності показань - санітарна обробка хворих, які прибувають до медичного ізолятора;

дотримання дезінфекційного режиму.

4.1.5. Інфекційний хворий госпіталізується в ізолятор медичної частини СІЗО чи УВП або, в окремих випадках, в інфекційну лікарню (відділення) органів охорони здоров'я. Не допускається перевезення таких хворих разом з неінфекційними хворими та здоровими на всіх видах транспорту. Категорично забороняється використовувати для цього транспорт, що перевозить харчові продукти.

Для супроводу інфекційних хворих до кінцевого пункту медичний працівник призначається органом-відправником за висновком начальника медичної частини (лікарні). Медичний працівник повинен мати при собі медикаменти для надання швидкої допомоги, а також речі для догляду за хворим залежно від характеру інфекційного захворювання (відро для збору та знезараження виділень хворого тощо), дезінфекційні засоби.

Транспорт, що перевозив інфекційних хворих, підлягає остаточній дезінфекції не пізніше як через 2 години після евакуації. Дезінфекцію здійснюють працівники установи, що госпіталізує.

4.1.6. При виявленні захворювань проводиться комплекс протиепідемічних заходів у межах вогнища. Межі вогнища визначаються тією територією (камера, загін, бригада, установа), де може діяти механізм передавання даної інфекційної хвороби. Тривалість дії вогнища визначається максимальним терміном інкубаційного періоду хвороби після усунення джерела інфекції і проведення остаточної дезінфекції.

4.1.7. Для уточнення і конкретизації переліку протиепідемічних заходів начальник медичної частини проводить епідеміологічне обстеження.

У процесі обстеження виявляється підозріле джерело інфекції, шляхи та чинники можливого поширення збудника в конкретних умовах, визначається коло осіб, які підпадають під небезпеку зараження. При епідеміологічному обстеженні з приводу поодиноких випадків захворювань начальник медичної частини установи проводить:

опитування та обстеження хворого;

опитування та обстеження осіб, які спілкувалися з хворим;

обстеження об'єктів навколишнього середовища, у тому числі й лабораторне;

опитування та обстеження ведуться цілеспрямовано з урахуванням епідеміологічних особливостей конкретної інфекції з використанням лабораторних методів обстеження з метою установлення джерела інфекції і шляхів її передавання. Дані епідеміологічного обстеження використовуються для корекції заходів, що проводяться у вогнищі.

При епідеміологічному обстеженні з приводу масових захворювань (спалаху) начальник медичної частини установи, крім зазначених вище заходів, проводить аналіз розподілу захворюваності з урахуванням загонів, бригад, камер, термінів виникнення захворювань, особливостей побуту тих, хто захворів, та інших показників згідно з конкретними умовами. Завданням такого обстеження є визначення джерела та шляхів поширення інфекції для кожного, хто захворів, і з'ясування всього механізму розвитку масового захворювання.

4.1.8. Про кожний випадок виникнення інфекційного захворювання начальник медичної частини доповідає начальнику установи і одночасно повідомляє медичний відділ управління Департаменту, а також не пізніше як через 24 години з моменту установлення діагнозу надсилає до медичного відділу управління Департаменту термінове повідомлення про інфекційне захворювання, харчове отруєння, незвичайну реакцію на щеплення. Відповідальність за своєчасність повідомлення покладається на начальника медичної частини установи.

При виникненні групових захворювань та спалахів складається план заходів щодо ліквідації вогнища.

Під час епідеміологічного обстеження складається карта епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання за встановленою формою, що надсилається до медичного відділу управління Департаменту.

4.1.9. В епідемічному осередку проводяться протиепідемічні режимно-обмежувальні заходи, зміст яких залежить від характеру інфекції, особливостей розміщення підслідних та засуджених.

Є три категорії протиепідемічних режимно-обмежувальних заходів: посилений медичний нагляд; обсервація; карантин.

4.1.10. Посилений медичний нагляд здійснюється з метою активного виявлення інфекційних хворих з подальшою їх ізоляцією та госпіталізацією. Активне виявлення інфекційних хворих здійснюється шляхом опитування, огляду, термометрії, лабораторних досліджень.

Посилений медичний нагляд установлюється за вказівкою начальника медичної частини установи.

4.1.11. Обсервація - це система заходів, спрямованих на попередження поширення інфекційного захворювання. Обсервація здійснюється за наказом начальника установи на підставі заяви начальника медичної частини.

Обсервація передбачає: посилений медичний нагляд; обмеження надходження підслідних та засуджених до установи; обмеження або припинення побачень з родичами; проведення спеціальних лікувально-профілактичних та санітарно-протиепідемічних заходів.

У разі прибуття етапу до установи, де запроваджена обсервація, підслідних та засуджених, які прибули, розміщують окремо, а питання про вибуття їх з установи розв'язується в кожному конкретному випадку індивідуально.

4.1.12. Карантин - це система протиепідемічних і режимних заходів, спрямованих на повну ізоляцію епідемічного осередку та ліквідацію інфекційної захворюваності в ньому.

Карантин передбачає проведення таких заходів: повну ізоляцію підслідних та засуджених, заборону виїзду з установи та в'їзду до неї, переміщення підслідних та засуджених у межах установи; заборону виїзду (виходу) з установи та в'їзду (входу) до неї особового складу установи; посилений медичний нагляд; спеціальні лікувально-профілактичні та протиепідемічні заходи.

Матеріально-технічне постачання установи здійснюється через перевантажувальні майданчики. У межах установи проводиться роз'єднання засуджених по загонах з максимальною ізоляцією один від одного та організацією харчування через передавальні пункти.

Для забезпечення виконання умов карантину робота установи організовується за посиленим варіантом несення служби. Карантин в установі встановлюється на підставі рішення керівництва Департаменту за рекомендаціями медичного управління Департаменту, медичних відділів управлінь Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях.

У разі тимчасової заборони побачень за епідемічними показаннями адміністрація установи повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за виконанням законів у місцях позбавлення волі.

4.2. Протиепідемічні заходи та порядок їх проведення при окремих інфекційних захворюваннях

4.2.1. Заходи щодо запобігання кишковим інфекціям ефективні лише в тому разі, якщо вони проводяться комплексно і постійно. Основними санітарно-профілактичними заходами слід уважати такі:

забезпечення ефективного медичного контролю із застосуванням лабораторних методів дослідження за умовами розміщення, за організацією водопостачання та харчування підслідних та засуджених;

лабораторне обстеження "декретованих" контингентів;

проведення профілактичної дезінфекції та дезінсекції (знезаражування приміщень, каналізованих і неканалізованих туалетів, нечистот і стічних вод, місць збирання сміття та відходів, боротьба з мухами, знезаражування води, що використовується для пиття й господарчо-побутових потреб, дезінфекція автономних систем постачання та ємностей для доставки і зберігання води, знезаражування кухонного інвентарю та столового посуду);

медичний контроль за виконанням підслідними та засудженими основних вимог особистої гігієни, за створенням належних умов для дотримання гігієнічних правил;

ретельне виявлення і облік усіх осіб, які перехворіли на дизентерію та гострі кишкові хвороби за останні 6 місяців, а на черевний тиф та паратифи - незалежно від строку проведення медичного обстеження їх з подальшим диспансерним наглядом;

вчасне виявлення (у першу добу), ізоляція та госпіталізація хворих на дизентерію, а також хворих на інші гострі кишкові інфекційні захворювання;

медичний нагляд (з бактеріологічним обстеженням) за особами, які були в контакті з хворими, та профілактичне фагування їх;

організація та проведення профілактичних щеплень;

проведення санітарно-освітньої роботи серед підслідних, засуджених та особового складу.

4.2.2. Медичному контролю підлягають засуджені, пов'язані з постійною роботою на об'єктах харчування та водопостачання. До числа цих осіб належать куховари, хліборізи, комірники, постійні працівники кухні, водії продовольчих фургонів і цистерн для води, слюсарі та інший персонал, який обслуговує водозабірні, каналізаційні споруди і водопровід (далі - декретована група). Обстеження проводиться згідно з Інструкцією про обов'язкові попередні та періодичні медичні обстеження при направленні на роботу та працюючих на об'єктах харчування, водопостачання, в медичних частинах, лікарнях, будинках дитини, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6 ( z0144-00 ).

Відповідальність за порушення термінів обстеження працівників об'єктів харчування, водопостачання та каналізації несуть начальники відповідних служб.

4.2.3. Медичний огляд засуджених, призначених на роботу на кухні, а також і вільнонайманого складу, який працює на кухні, здійснюється перед заступанням їх у наряд черговим медичним працівником, про що робиться відмітка в журналі медоглядів працівників харчоблоку.

Особи, які стоять на диспансерному обліку після захворювань гострими кишковими інфекціями або страждають на хронічну форму дизентерії, у наряд на кухню не призначаються.

4.2.4. Особи, які постійно працюють на об'єктах харчування, водопостачання та перехворіли на гостру дизентерію, черевний тиф, паратифи А і Б, вірусний гепатит А, сановані з приводу бактеріоносійства, а також ті, які страждають на хронічну форму дизентерії, черевного тифу, до роботи не допускаються. Адміністрація установи повинна влаштовувати їх на роботу, не пов'язану з харчуванням та водопостачанням.

4.2.5. Хворі, які почувають озноб з неясним діагнозом, що не виключає черевний тиф (грип, пневмонію, гострий бронхіт), у разі продовження пропасниці протягом більше як 5 днів, підлягають бактеріологічному обстеженню. Для цього досліджують кров на гемокультуру та кал на копрокультуру, застосовують у динаміці методи серологічної діагностики (реакція Відаля, Vi-гемаглютинація, реакція пасивної гемаглютинації з цистеїновою пробою, з рикетсіями Провачека).

4.2.6. Особи, які перехворіли на гострі кишкові захворювання, підлягають обліку та диспансерному нагляду.

Дані про стан здоров'я особи, яка перехворіла, а також результати лабораторних та клінічних обстежень фіксуються в медичній амбулаторній карті особи, яка обстежується. Матеріал для лабораторного обстеження у період диспансерного нагляду забирають і доставляють у лабораторії медичні працівники установи.

4.2.7. Перед відправленням на етап заарештованих та засуджених оглядають та опитують з метою виявлення ознак інфекційних захворювань. У разі позитивного результату огляду таку особу ізолюють, проводять бактеріологічні дослідження. Щодо хворих та носіїв бактерій проводять комплекс лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів.

4.2.8. Протиепідемічні заходи, спрямовані на ліквідацію осередків, проводяться на основі результатів епідеміологічного обстеження поодиноких або групових захворювань гострими кишковими інфекціями.

4.2.9. Епідеміологічне обстеження поодиноких хворих на гострі кишкові інфекції здійснює лікар (начальник) медичної частини.

З цією метою він визначає: місце зараження хворого; можливі шляхи передавання збудники (страва - яка саме, коли і де вживалась; вода - звідки, з якого джерела і коли вживалась); коло осіб, які зазнали ризику зараження.

Для розв'язання цих завдань здійснюються: опитування та обстеження хворого; опитування та обстеження осіб, які були в контакті в осередку; огляд та обстеження об'єктів зовнішнього середовища в межах установи.

Під час опитування хворого збирають епідеміологічний анамнез.