Про визнання недійсним договору

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2005 Справа N 41/297

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.03.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - М.Остапенка

суддів: Є.Борденюк, В.Харченка

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку"

на постанову від 14.09.2005 року

Київського апеляційного господарського суду

у справі N 41/297

за позовом ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку"

до Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Холдингова компанія "Бліц-Інформ"

про визнання недійсним договору

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача за дов. 22.11.2005 року

відповідача Ковальов Ю.Ю. (дов. від 07.12.2005 року)

В судовому засіданні 08.12.2005 року оголошена перерва до 12:00 22.12.2005 року.

Заслухавши суддю-доповідача - Є.Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним укладеного з ЗАТ "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" договору інвестиційної діяльності N 101 від 26.03.2002 року, та зобов'язання останнього повернути приміщення складу, загальною площею 80 кв. м, приміщення допоміжного корпусу N 3, загальною площею 88,9 кв. м, а також приміщення експериментально-виробничого корпусу N 1, загальною площею 4 736,3 кв. м.

Метою оспорюваного договору є запровадження у виробництво проекту "Реконструкція з розширенням, в частині надбудови та добудови, експериментально-виробничого корпусу N 1 з організацією виробництва картонної обгортки" на базі виробничого майданчику ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 25, для отримання сторонами максимально можливого прибутку (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору інвестиційна діяльність за договором здійснюється в два етапи: перший - проведення будівництва нової промислової будівлі, фінансування за яким здійснюється ЗАТ "Холдингова компанія "Бліц-Інформ", та другий - організація виробництва в новій промисловій будівлі, фінансування за яким здійснюється обома сторонами договору.

Крім того, сторонами укладено 2 додатки до договору: додаток N 1 - План викопіювання та дозвіл на використання земельної ділянки; додаток N 2 - Техніко-економічне обґрунтування та інвестиційна програма.

В обґрунтування позовних вимог ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" вказує на наступні обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України N 1870 ( 1870-98-п ) від 26.11.1998 року встановлено, що статутний фонд Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" (далі - Компанія) формується шляхом передачі до нього 100% акцій державних акціонерних товариств, що утворюються на базі державних підприємств, зазначених у додатку 1, та майна Львівського державного гуртово-роздрібного підприємства "Укркнига", що ліквідується з утворенням на його базі дочірнього підприємства Компанії. 100% акцій Компанії, які випускаються на величину її статутного фонду, закріплюються у державній власності і не підлягають продажу до прийняття в установленому порядку відповідного рішення.

Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку включений до Переліку державних підприємств, майно яких передається до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" і які ліквідуються з утворенням на їх базі дочірніх підприємств цієї Компанії (додаток 1 до постановою Кабінету Міністрів України N 1870 ( 1870-98-п ) від 26.11.1998 року).

Положення Статуту ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" (а.с. 44-57), який зареєстрований Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією за N 00501 20.12.2001 року, свідчать про те, що дане підприємство засноване відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 1870 ( 1870-98-п ) від 26.11.1998 року шляхом перетворення Українського науково-дослідного інституту спеціальних видів друку у відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993 року N 210 ( 210/93 ) "Про корпоратизацію підприємств", Законом України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (п. 1.1.).

Відповідно до акту приймання-передачі N 3/03-39/6-1 від 02.04.2002 року Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення, який є засновником підприємства позивача (п. 4.1. Статуту ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку"), передає, а Державна акціонерна компанія "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" приймає до статутного фонду 100% акцій ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" в кількості 20 560 200 штук за вартістю 27 903 800 грн. (а.с. 135).

Зважаючи на те, що відповідно до п. 8.1. Статуту ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" управління товариством здійснюють, зокрема, вищий орган товариства та спостережна рада, а згідно з п. 8.2.1. Статуту вищим органом товариства є держава в особі органу, уповноваженого управляти акціями товариства, як єдиного акціонера, позивач заявляє про наявність підстав для визнання укладеного між сторонами договору недійсним, оскільки він не був погоджений з Державною акціонерною компанією "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання", до повноважень якої як вищого органу товариства належить таке погодження.

Крім того, ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" посилається на те, що всупереч положенням п. 8.3.5. Статуту про погодження спостережною радою товариства проведення операцій розпорядження майном товариства, балансова вартість якого перевищує суму еквівалентну 500 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент продажу, укладення оспорюваного договору не погоджувалося з даним органом управління товариством.

Також, в позовній заяві ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" зазначає, що на виконання умов розділу 5 додатку N 2 до договору позивачем здійснений вклад матеріальних активів у вигляді основних засобів. Зокрема, як свідчать акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.07.2002 року (а.с. 38-43) позивачем передані відповідачу приміщення складу, загальною площею 80 кв. м, балансовою вартістю 39 341,87 грн., приміщення допоміжного корпусу N 3, загальною площею 88,9 кв. м, балансовою вартістю 65 814,00 грн., а також приміщення експериментально-виробничого корпусу N 1, загальною площею 4 736,3 кв. м, балансовою вартістю 3 571 327,94 грн. Разом з тим, позивачем до суду надана інформація у вигляді довідки N 375/1-02 від 26.04.2005 року про те, що балансова вартість основних засобів, переданих на реконструкцію ЗАТ "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" за договором N 101 від 26.03.2002 року, станом на 01.04.2005 року складає 2 651 283,78 грн. (а.с. 94).

При цьому, позивач зауважує, що на момент укладення оспорюваного договору приміщення експериментально-виробничого корпусу N 1 та допоміжного корпусу N 3 знаходилися в користуванні ЗАТ "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" за договором оренди нежитлового приміщення N 614 від 20.12.1999 року та додатковою угодою N 9 від 01.03.2002 року до нього, а також договором оренди майна державного підприємства N 125-1027-97 від 04.04.1997 року.

Крім того, згідно з п. 2.1.1. договору ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" зобов'язувався забезпечити використання земельної ділянки на умовах сумісної діяльності з ЗАТ "Холдингова компанія "Бліц-Інформ", загальною площею 3 366 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 25, відповідно до плану викопіювання (додаток N 1).

З довідки N Ю-10962/2002 про грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий N 62031001), виданої Київським міським управлінням земельних ресурсів за N 148 від 19.03.2002 року, вбачається, що вартість вищезгаданої земельної ділянки становить 8 689 045,55 грн. (а.с. 37).

За таких обставин, позивач зауважує щодо неправильного визначення вартості вкладу ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" у спільну діяльність за договором N 101 від 26.03.2002 року, адже розділом 5 додатку N 2 до договору визначено, що перший етап реалізації проекту включає в себе здійснення позивачем вкладу матеріальних активів у розмірі 19 026 дол. США у вигляді основних засобів, що не відповідає дійсності.

Наведене має суттєве значення при подальшому виконанні умов договору, оскільки щодо порядку використання інвестицій п. 4.1. договору сторони погодили, що після закінчення першого етапу інвестиційного проекту сторони отримують у власність збудовану виробничу будівлю та допоміжні майданчики пропорційно внесеним вкладам.

Також, позовні вимоги про визнання недійсним договору N 101 від 26.03.2002 року мотивовані посиланням на положення п. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) щодо правових наслідків укладення юридичною особою правочину без відповідного дозволу.

Крім того, в ході розгляду справи ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" подані до суду доповнення до позовної заяви N 453/1-02 від 26.05.2005 року, в яких, посилаючись на раніше наведені мотиви позовних вимог та положення ч. 1 ст. 141 Господарського кодексу України ( 436-15 ) щодо особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання, позивач просить залучити до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну акціонерну компанію "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" та Фонд державного майна України, дозвіл якого також не був отриманий при укладенні оспорюваного договору. Господарським судом першої інстанції в задоволенні даного клопотання відмовлено у зв'язку з тим, що позивач не довів, що рішення у справі має вплинути на права і обов'язки Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" та Фонду державного майна України щодо однієї із сторін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2005 року у справі N 41/297 (суддя О.Пилипенко) в задоволенні позову відмовлено повністю, також на позивача покладені судові витрати.

Рішення у справі мотивоване тим, що відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки, і, виходячи з цього, до позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. 46 ЦК УРСР ( 1540-06 ).

Виходячи з наведених нормативних положень, господарський суд першої інстанції зазначає, що звернення ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" до господарського суду 13.04.2005 року з позовом про визнання недійсним договору, укладеного 26.03.2002 року, здійснено з пропуском трирічного строку позовної давності, враховуючи початок його перебігу з моменту укладення договору, та неподання позивачем за таких обставин клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності, а також надання суду доказів поважності його пропуску.

При цьому, судом прийняте посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, що відповідно до положень п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, господарський суд міста Києва зазначає про необґрунтованість посилань позивача як на підставу визнання договору недійсним укладення даного договору всупереч п. 8.2.2. та п. 8.3.5. Статуту ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку", оскільки відсутність подальшого затвердження угоди не тягне за собою її недійсність. Однак, господарський суд першої інстанції не заперечує проти суперечності оспорюваного договору зазначеним положенням Статуту позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2005 року (колегія суддів: А. Мартюк, С. Дикунська, В. Пантелієнко) рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2005 року у справі N 41/297 залишене без зміни з тих же мотивів.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом при винесенні оскаржуваного судового рішення матеріальних норм права та порушення процесуальних норм.

07.12.2005 ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" (Позивач) подав до суду відмову від касаційної скарги (ст. 111-6 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Зважаючи на те, що товариство позивача створене у відповідності до Указу Президента України "Про корпоратизацію" ( 210/93 ), акції якого належать державі, а інвестиційна діяльність за договором N 101 від 26.03.2002, який позивач просить визнати недійсним, у зв'язку з перевищенням ним власних повноважень, передбачає передачу для здійснення інвестиційної (спільної) діяльності сторін необоротних активів (нерухомого майна), що передані до статутного фонду позивача, Вищий господарський суд України не приймає відмову від касаційної скарги, так як така відмова може порушувати права і охоронювані законом інтереси держави.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частково до задоволення, виходячи з такого.

13.04.2005 заявлений позов про визнання недійсним договору N 101 від 26.03.2002, укладеного між сторонами у справі. Строк позовної давності для захисту цивільного права шляхом визнання угоди недійсною, визнаний судами при ухваленні оскаржуваних рішень на підставі ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) у три роки, що стало підставою для відмови у позові.

Однак, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ), який набув чинності 01.01.2001 і на положення якого посилаються суди, правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Зважаючи на те, що строк позовної давності у три роки не сплив до набрання чинності ЦК України, застосовуються положення про позовну давність Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 пункту 3.7. Статуту товариства позивача (а.с. 44 т.1) передача в оренду чи відчуження майна товариства здійснюється лише за погодженням вищого органу управління товариства, яким (п. 8.2. статуту) є держава в особі органу, уповноваженому управляти акціями товариства, як єдиного акціонера. Підпунктом "з" пункту 8.2.2. статуту товариства до компетенції вищого органу товариства належить також затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 5 відсотків статутного фонду.

Погодження проведення операцій розпорядження майном товариства, балансова вартість якого перевищує силу еквівалентну 500 мінімальних заробітних плат, віднесена до компетенції спостережної ради товариства (п. 8.3.5. статуту).

Контроль з боку держави як єдиного акціонера товариства щодо здійснення ним функцій власника майна, шляхом встановлення положень статуту про погодження з акціонером певних дій, є також вимогою законодавчих норм про приватизацію, зокрема, ст. 28 Закону України "Про Державну програму приватизації" ( 1723-14 ).

Отже, угода, визнання якої недійсною, є предметом позову, укладена без погодження з органами управління товариства, на що також посилаються суди при ухваленні оскаржуваних рішень.

Положення пункту 2 статті 203 ЦК України ( 435-15 ) про те, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності є умовою, необхідною для чинного правочину. Відповідно до пункту 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону (ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ст. 92 ЦК України ( 435-15 ), ст. 29 ЦК УРСР ( 1540-06 ).

Угода, укладена між сторонами у справі, недійсність якої є предметом позову, укладена з боку позивача поза межами її цивільної дієздатності (правоздатності) з підстав відсутності попереднього дозволу на її укладення з боку вищого органу управління товариством.

Аналіз зазначених вище законодавчих норм дає підстави для висновку про нікчемність правочину. Правові наслідки укладення правочину, якого вона не мала права вчиняти визначені ст. 227 ЦК України ( 435-15 ), або за положеннями Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) така угода є недійсною відповідно до ст. 48 ЦК УРСР.

Згідно з пунктом 4 ст. 258 ЦК України ( 435-15 ) позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Висновок судів при ухваленні оскаржуваних рішень про закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову, є помилковим.

Крім того, метою інвестиційної діяльності за договором N 101 від 26.03.2002, укладеним між сторонами у справі, є запровадження у виробництво проекту "Реконструкція з розширенням, у частині надбудови та добудови експериментально-виробничого корпусу N 1 з організацією виробництва картонної обробки" на базі виробничих майданчиків інституту для отримання сторонами максимально можливого прибутку.

Для досягнення мета інститут зобов'язується, зокрема, забезпечити використання земельної ділянки на умовах сумісної діяльності; виступити замовником на розробку проектно-кошторисної документації та будівництва промислової будівлі за інвестиційним проектом; внести матеріальні (нематеріальні) активи згідно з додатком N 2 (п. 2.1 договору). Інститут має право, зокрема, отримати долю у промисловій будівлі пропорційно сумі, внесеній в інвестиційний проект, після вводу побудованої промислової будівлі в експлуатацію (п. 2.2. договору).

ЗАТ "Холдінгова компанія "Бліц-Інформ" має право, зокрема, фінансувати спільні розробки та заходи за договором, отримати долю у промисловій будівлі пропорційно сумі, внесеній в інвестиційний проект; використовувати промислову будівлю після закінчення її будівництва, реконструкції і розширення, а також запровадження інвестиційного проекту для організацій виробництва картонної упаковки, згідно з предметом своєї діяльності та статутом (п. 2.4. договору).

Інвестиційна діяльність за договором здійснюється поетапно:

I етап - з моменту підписання договору до закінчення робіт з будівництва нової промислової будівлі фінансування здійснюється ЗАТ;

II етап - з моменту закінчення робіт з будівництва нової промислової будівлі до запровадження у виробництво інвестиційного проекту. Фінансування здійснюється ЗАТ та ВАТ (інститутом) (п. 3.5 договору).

Після закінчення першого етапу інвестиційного проекту, сторони отримують у власність побудовані промислову будівлю та допоміжні площі пропорційно внесених часток (п. 4.1 договору). Цей договір діє з моменту підписання його сторонами і до закінчення робіт з будівництва промислової будівлі та організації виробництва у межах інвестиційного проекту (п. 5.1. договору).

Відповідно до розділу 5 Техніко-економічного обґрунтування та інвестиційної програми, які є додатком N 2 до договору, перший етап реалізації проекту включає здійснення інститутом взносу матеріальних активів у розмірі 19 026 дол. США у вигляді основних засобів (склади, господарський корпус), а також проведення будівельно-монтажних робіт на загальну суму 257 6111 дол. США. Результатом першого етапу є створення 4 поверхового виробничого приміщення загальною площею 9 280 кв. м.

Тобто, зважаючи на умови п. 3.5. договору про те, що фінансування інвестиційної діяльності першого етапу реалізації проекту здійснюється відповідачем, проведення будівельно-монтажних робіт є внеском відповідача.

Наслідком аналізу зазначених вище умов договору та їх додатків є висновок про те, що сторони фактично погодили створення відповідачем у вигляді реконструкції та будівництва промислової будівлі на земельній ділянці, переданій позивачу у постійне користування, як невід'ємної частини цілісного майнового комплексу корпоратизованого майна. Укладений між сторонами договір порушує положення Земельного кодексу України ( 2768-14 ) щодо цільового використання землі (ст. 96 Кодексу) та положення Закону України "Про основи містобудування" ( 2780-12 ) (ст. 22 Закону).

Крім того, за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети (ст. 430 ЦК УРСР ( 1540-06 ).

Так як після закінчення першого етапу інвестиційного проекту сторони отримують у власність побудовану промислову будівлю та допоміжні площі пропорційно внесених часток (п. 4.1 договору). а подальше спільне використання інвестиційного проекту визначена лише як пріоритет сторін (п. 4.2 договору), слід дійти висновку, що сумісна діяльність сторін не передбачає досягнення спільної господарської мети, як істотної умови договору про сумісну діяльність.

Зважаючи на викладене, укладений між сторонами договір про інвестиційну діяльність не відповідає вимогам закону і є недійсним відповідно до положень ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ).

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом (ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ).

Так як вирішення питання про застосування двосторонньої реституції базується на доказах про одержане сторонами за угодою, що не було предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанції і виходить за межі перегляду справи у касаційній інстанції (ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), позовна вимога у цій частині підлягає направленню на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Відмову ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" від касаційної скарги залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2005 року, рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2005 року у справі N 41/297 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним договір інвестиційної діяльності N 101 від 26.03.2002 року.

Позовну вимогу у частині повернення майна передати на новий розгляд.

Головуючий, суддя М.Остапенко

Судді: Є.Борденюк В.Харченко