Про визнання недійсною угоди про спільну діяльність від 09.08.95 N 34

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.98 Справа N 7/11

( Із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого арбітражного суду N 04-1/1-1/5 ( v-1_5800-98 ) від 09.09.98 )

За позовом Фонду державного майна України до відповідача ВАТ "Томак" АК "Промінвестбанк України" Про визнання недійсною угоди про спільну діяльність від 09.08.95 N 34

Суть спору: Фондом державного майна України (далі - Фонд) заявлена позовна вимога про визнання недійсною трьохсторонньої угоди про спільну діяльність від 09.08.95 N 34, яку було укладено між ним та відповідачами - виробничим об'єднанням торгового машинобудування "Томак" (далі - ВАТ "Томак"), АК "Промінвестбанк України" (далі - Банк), з підстав, передбачених ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ).

В судовому засіданні представник позивача позовну вимогу підтримав.

Відповідач - ВАТ "Томак" позов визнав, вказавши, що оспорювана угода укладена з метою отримання фінансової допомоги для придбання матеріалів та комплектуючих з виробництва автоматів, які використовуються для комунальних потреб м. Києва.

Одночасно відповідач просить суд при прийнятті рішення врахувати його скрутне фінансове становище.

Відповідач - Банк позовні вимоги визнав, вказавши, що ним не одержувались доходи за оспорюваною угодою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив:

09.08.95 між сторонами у справі укладена трьохстороння угода про спільну діяльність N 34, відповідно до якої Фонд надав ВАТ "Томак" (в подальшому - ВАТ "Томак") за рахунок коштів позабюджетного Державного фонду приватизації 30.000.000.000 крб. (300000 грн.) фінансової допомоги на строк з 11.08.95 по 11.02.96.

Вказана допомога була перерахована ВАТ "Томак" платіжним дорученням N 826 від 09.08.95.

За користування кредитом ВАТ "Томак" зобов'язалося сплачувати 30% річних з розподілом: Фонду - 28%; Банку - 2%.

За погодженням сторін термін повернення кредиту було продовжено до 31.10.96.

ВАТ "Томак" свої зобов'язання за трьохсторонньою угодою виконало частково, сплативши Фонду - 14300 грн. відсотків за користування фінансовою допомогою, проте в обумовлений угодою, а також встановлений за погодженням сторін термін до позабюджетного державного фонду приватизації її не повернуто.

Будь-які кошти за надані відповідно до угоди послуги Банку не перераховувались.

Санкції за несвоєчасне повернення допомоги, встановлені п. 6 оспорюваної угоди, Фондом не застосовувались.

Заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з слідуючих підстав:

- за своїм змістом та правовою природою оспорювана трьохстороння угода не є договором про сумісну діяльність, оскільки має на меті одержання прибутку, а не досягнення господарської мети, як це передбачено ст.ст. 430-434 ЦК України ( 1540-06 ). Фактично вказана угода є договором кредитування і, відповідно до ст. 58 ЦК України, визнається укладеною із застосуванням правил, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Ст. 23 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" ( 2163-12 ) передбачає можливість кредитування за рахунок коштів позабюджетного Державного фонду приватизації з метою технічного переозброєння приватизованих підприємств, однак воно може здійснюватися лише в межах, визначених Державною програмою приватизації і виключно з метою технічного переозброєння приватизованих підприємств.

Разом з тим, Державна програма приватизації на 1995-1996 рр. Верховною Радою України затверджена не була, а нормами зазначеної статті не передбачено, що саме Фонд має право кредитувати приватизовані підприємства. Відповідно до Положення про позабюджетний Державний фонд приватизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.93 N 67 ( 67-93-п ), право на кредитування технічного оновлення та реконструкції приватизованих підприємств надано Міністерству економіки України.

Таким чином, укладаючи оспорювану угоду, сторони проігнорували вимоги Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" ( 2163-12 ), який передбачає імперативні умови кредитування приватизованих підприємств, що дає підстави розцінювати їх дії як умисні. Крім того, надаючи кредит ВАТ "Томак" з перевищенням компетенції і порушенням закону, Фонд повинен був усвідомлювати, що така угода суперечить інтересам держави.

Вказані обставини свідчать про те, що дії сторін були умисними, спрямованими на грубе порушення діючого законодавства, і призвели до укладення угоди, яка суперечить інтересам держави, в зв'язку з чим до такої угоди належить застосовувати правила ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ).

Враховуючи тяжке фінансове становище ВАТ "Томак", а також подане в судовому засіданні клопотання про відстрочення стягнення, суд вважає за можливе відстрочити стягнення з нього в доход держави 300000 грн. до 31.12.98.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст.ст. 4, 6, 49 ЦК України ( 1540-06 ), ст.ст. 49, 82-85, 115, 116, 121 АПК України ( 1798-12 ), суд ВИРІШИВ:

1. Трьохсторонню угоду про спільну діяльність N 34 від 09.08.95, укладену між Фондом державного майна України, ВО "Томак" та Подільським відділенням АК "Промінвестбанку" в м. Києві визнати недійсною.

2. Стягнути з ВАТ "Томак" в доход держави 300000 грн. та 15000 грн. державного мита. Видати наказ і надіслати для виконання Державній податковій адміністрації м. Києва. ( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого арбітражного суду N 04-1/1-1/5 ( v-1_5800-98 ) від 09.09.98 )

3. Стягнути з Фонду державного майна України в доход держави 14300 грн. Видати наказ і надіслати для виконання Державній податковій адміністрації м. Києва.

( Пункт 4 втратив чинність на підставі Постанови Вищого арбітражного суду N 04-1/1-1/5 ( v-1_5800-98 ) від 09.09.98 )

5. Виконання рішення суду у частині стягнення з ВАТ "Томак" 300000 грн. відстрочити до 31.12.98.

Надруковано: "Вісник Вищого арбітражного суду України", N 1, 1999 р.