Про перевірку рішення Вищого арбітражного суду України у справі про визнання недійсною угоди про спільну діяльність від 09.08.95 N 34

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09.09.98 Справа N 04-1/1-1/5

( Додатково див. Рішення ВАСУ N 7/11 ( v7_11800-98 ) від 07.05.98 )

Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву Промінвестбанку України про перевірку рішення від 07.05.98 Вищого арбітражного суду України у справі N 7/11 ( v7_11800-98 ) за позовом Фонду державного майна України до ВАТ "Томак", Промінвестбанк України в особі Подільського відділення м. Києва про визнання недійсною угоди про спільну діяльність та зобов'язання ВАТ "Томак" повернути в доход держави надану фінансову допомогу у сумі 300000 грн.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 07.05.98 ( v7_11800-98 ) позов задоволено. Визнано недійсною трьохсторонню угоду про спільну діяльність від 09.08.95 N 34, що була укладена між Фондом державного майна України, ВО "Томак" та АК "Промінвестбанк України" в особі Подільського відділення м. Києва.

З ВАТ "Томак" в доход державного бюджету стягнуто 300000 грн. Витрати з державного мита по майновій частині позову покладені на ВАТ "Томак" та АК "Промінвестбанк України" порівну в сумі 7500 грн. з кожного.

Оскаржуючи в цій частині рішення Вищого арбітражного суду України ( v7_11800-98 ), АК "Промінвестбанк України" в особі Подільського відділення м. Києва просить змінити рішення суду в частині стягнення з нього держмита в сумі 7500 грн., мотивуючи це слідуючим:

- сума держмита повинна визначатись для банку відповідно з вимогами ст. 3 ч. 2 п. "в" Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ), оскільки Банк залучався до справи як відповідач лише в частині позову про визнання недійсною укладеної угоди (немайнові вимоги);

- відповідно з ст. 49 АПК України ( 1798-12 ) сума держмита поділяється між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто Банк не повинен сплачувати суму держмита, визначену з урахуванням як немайнових, так і майнових вимог позивача, до яких ніякого відношення не має. Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне:

09.08.95 між Фондом державного майна України, виробничим об'єднанням торгового машинобудування "Томак" (правонаступник ВАТ "Томак") та Подільським відділенням АК "Промінвестбанк України" була укладена трьохстороння угода про спільну діяльність N 34.

Предметом даної угоди було надання виробничому об'єднанню торгового машинобудування "Томак" з боку Фонду державного майна України фінансової допомоги в сумі 300000 грн. за рахунок позабюджетного фонду приватизації під 30% річних з виплатою відсотків (Фонду - 28%, Банку - 2%) під зобов'язання банку забезпечити повернення коштів шляхом контролю за діяльністю цього об'єднання.

Позовна заява Фонду державного майна України по даній справі містить в собі немайнові вимоги про розірвання зазначеної угоди, що стосуються усіх її учасників, та немайнову вимогу до ВАТ "Томак" (правонаступника виробничого об'єднання торгового машинобудування "Томак") про повернення до державного бюджету 300000 грн.

У відповідності з ст. 49 АПК України ( 1798-12 ) державне мито покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки майнова частина позову задоволена за рахунок ВАТ "Томак", то у суду не було правових підстав частково покладати витрати з держмита за даним позовом на АК "Промінвестбанк України" в сумі 7500 грн. При покладенні на це підприємство (ВАТ "Томак") повної відповідальності по майновій частині позову розподіл арбітражних витрат на відповідача повинен був проводитись судом аналогічно.

За таких умов резолютивна частина рішення суду в частині розподілу арбітражних витрат, що підлягали стягненню з відповідачів по майновій частині позову, підлягає зміні із виключенням з їх числа АК "Промінвестбанку України".

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 106, 108, 49, п. 4 ст. 107 АПК України ( 1798-12 ), судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Вищого арбітражного суду України від 07.05.98 у справі N 7/11 ( v7_11800-98 ) змінити.

Пункт 4 резолютивної частини рішення вважати таким, що втратив чинність.

Пункт 2 резолютивної частини рішення замінити, змінивши в ньому суму державного мита з 7500 грн. на 15000 грн.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Доручити судовій колегії Вищого арбітражного суду України видати наказ на додаткове стягнення до державного бюджету з р/р ВАТ "Томак" держмита в сумі 7500 грн.

Надруковано: "Вісник Вищого арбітражного суду України", N 1, 1999 р.