Про визнання угоди недійсною

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2004 Справа N 279/9-333

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Усенко Є.А.

суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Пфаннер - Бар"

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02.10.2003

у справі N 279/9-333

господарського суду Вінницької області

за позовом Барської МДПІ

до Спільного українсько - австрійського підприємства з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства "Пфаннер - Бар", Приватного підприємця Покотилюка М.В.

про визнання угоди недійсною

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Мельник А.П.

від відповідача 1: Каніковський О.О., Яровий А.С.

від відповідача 2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.09.2002 у справі N 279/9-333 (суддя Балтак О.О.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.10.2003 (судді Веденяпін О.А., Ляхевич А.А., Пасічник С.С.) позов задоволено: визнано недійсним договір заготівлі сільськогосподарської сировини від 01.09.2000, укладений між Спільним українсько - австрійським підприємством з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства "Пфаннер - Бар" та Приватним підприємцем Покотилюком М.В. Крім того, стягнуто з Спільного українсько - австрійського підприємства з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства "Пфаннер - Бар" на користь державного бюджету 42, 50 грн. державного мита, а на користь ДП "Судовий інформаційний центр" - 59 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу; з Приватного підприємця Покотилюка М.В. стягнуто на користь державного бюджету 42, 50 грн. державного мита, і на користь ДП "Судовий інформаційний центр" - 59 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі Спільне українсько - австрійське підприємство з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства "Пфаннер - Бар" просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02.10.2003, рішення господарського суду Вінницької області від 16.09.2002 у справі N 279/9-333, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) та порушення ст. 104 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Відповідач - 2 не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 1, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Спільним українсько - австрійським підприємством з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства "Пфаннер - Бар" (замовник) та Приватним підприємцем Покотилюком М.В. (виконавець) укладено договір від 01.09.2000 про заготівлю сільськогосподарської сировини, відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язувався заготовити для потреб замовника - ЗАТ "Пфаннер - Бар" яблука свіжі, що відповідають по якості діючим в Україні стандартам в кількості 1000 тон по цінах, встановлених замовником на день закупки (закупівельна ціна включає вартість яблук та податок на додану вартість за ставкою 20%).

21.12.2000 Барською МДПІ проведено тематичну документальну перевірку відповідача - 1 щодо правильності нарахування та своєчасності перерахування податку на додану вартість, якою встановлено, що відповідачем - 1 у податкових деклараціях N 4510 від 20.10.2000, N 49853 від 20.11.2000, N 5088 від 20.12.2000 заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 107486,05 грн. по операціях закупівлі сільськогосподарської сировини у підприємця Покотилюка М.В. згідно з оспорюваним договором.

У зв'язку з проведенням перевірки відповідача - 1 позивачем було направлено запит до Кам'єнець - Подільської ОДПІ по місцю реєстрації підприємця Покотилюка М.В.

На виконання запиту Барської ОДПІ Кам'єнець - Подільською ОДПІ було проведено позапланову тематично - документальну перевірку відповідача - 2 щодо правильності та своєчасності перерахування податку на додану вартість, за результатами якої встановлено, що відповідач - 2 в порушення норм п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) у податкових деклараціях за серпень, вересень 2000 р. не відобразив операції з реалізації яблук за оспорюваним договором, а податкові декларації за жовтень, листопад 2000 р. не подавав взагалі, внаслідок чого приховав свої доходи від оподаткування і не сплатив до державного бюджету 107486,05 грн. податку на додану вартість, у зв'язку з чим відносно нього було порушено кримінальну справу за ст.ст. 212 ч. 2, 358 ч. 1 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).

Барська МДПІ звернулася з позовом про визнання вказаної угоди недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) як укладеної з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства (оскільки підприємець Покотилюк М.В. при укладанні угоди мав мету не сплачувати податки з отриманих сум за реалізацію яблук).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо укладання відповідачем - 2 угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з огляду на наступне.

При вирішенні спору про визнання угоди недійсною суду необхідно з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, і настання певних юридичних наслідків (в т.ч. встановити в чому конкретно полягала мета, завідомо суперечна інтересам держави, і хто з учасників угоди мав умисел на досягнення цієї мети).

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує можливість визнання угод недійсними на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) за наявності мети не сплачувати податки з сум, отриманих за реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності товари ( роботи, послуги), оскільки такі дії суперечать ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ), якою встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Крім того, колегією суддів Вищого господарського суду України взято до уваги і те, що згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) та п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-78 ) від 28.04.78 (з наступними змінами) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода, яка укладена з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визнається недійсною, і до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що при укладанні угоди із ЗАТ "Пфаннер - Бар" підприємець Покотилюк М.В. мав мету не сплачувати податки з отриманих сум за реалізацію товару за спірним договором, що підтверджено і вироком Кам'янець - Подільського районного суду від 12.03.2003, яким Покотилюка М.В. визнано винним по ст. 212 ч. 2 (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) та по ст. 358 ч. 1 (підроблення документів) Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (вирок Кам'янець-Подільського районного суду знаходиться в матеріалах справи - а.с. 128-131).

З огляду на викладене, посилання відповідача - 1 на недоведеність господарським судом мети на ухилення від сплати податків є безпідставними.

За таких обставин постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 02.10.2003 у справі N 279/9-333 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального права України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Пфаннер - Бар" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02.10.2003 у справі N 279/9-333 - без змін.

Головуючий Є.Усенко

Судді О.Глос С.Бакуліна