Про визнання недійсними наказів

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.02.2002

Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян", Міністерства промислової політики України на постанову Вищого господарського суду України від 28 серпня 2001 р. ( n0012600-01 ) у справі за позовом Державного госпрозрахункового підприємства "Краянпостач" до Державного комітету промислової політики України, Фонду державного майна України, третя особа - ВАТ "ХК "Краян" про визнання недійсними наказів, ВСТАНОВИВ:

16 березня 2001 р. ДГП "Краянпостач" пред'явило в арбітражному суді позов до Держкомпромполітики та Фонду держмайна України, третя особа - ВАТ "ХК "Краян" про визнання недійсним наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (правонаступник Держкомпромполітики України) від 17 грудня 1993 р., наказу Фонду держмайна України та Держкомпромполітики від 27 лютого 2001 р. N 301/79, а також зобов'язати Держкомпромполітики відмінити наказ ліквідаційної комісії ДГП "Краянпостач" від 2 березня 2001 р. N 1.

Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що з часу видання наказу Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 17.12.93 N 743 до дня видання Держкомпромполітики України і Фонду держмайна України наказу від 27.02.2001 N 301/79 пройшло майже сім років. За цей час Держкомпромполітики України не вжив заходів щодо реалізації наказу, що свідчить про відмову його виконання.

Спірні накази видано в порушення вимог статей 9, 34 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ), пункту 2 статті 37 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), пункту 1 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ). Трудовий колектив був позбавлений можливості брати участь в реорганізації чи ліквідації підприємства.

Відповідачі проти позову заперечують, мотивуючи тим, що спірні накази видані з дотриманням норм чинного законодавства.

Третя особа вважає позов безпідставним.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 22 травня 2001 р. у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 серпня 2001 р. ( n0012600-01 ) рішення Вищого арбітражного суду України скасовано, позов задоволено. Визнано недійсними накази: Міністерства машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 17.12.93 N 743; Фонду державного майна України та Державного комітету промислової політики України від 27.02.2001 N 301/79, наказ голови ліквідаційної комісії від 02.03.2001 N 1.

Скасовуючи рішення суду від 28 травня 2001 р., Вищий господарський суд України виходив з того, що після створення на базі заводу "Краян" акціонерного товариства ДГП "Краянпостач", як самостійний господарюючий суб'єкт, та ВАТ "Краян" набули різних організаційно-правових форм і належать до різних видів підприємств. Управління цими підприємствами здійснюється різними органами з відповідними повноваженнями, тому Фонд держмайна України не мав правових підстав видавати наказ N 301/79 від 27.02.2001 спільно з Держкомпромполітики України, оскільки управління ДГП "Краянпостач" не відноситься до його компетенції, а наказ Мінмашпрому України N 743 від 17.12.93 з створенням ВАТ "Краян" не міг бути виконаний як такий, що втратив чинність.

Касаційні скарги ВАТ "ХК "Краян" та Мінпромполітики України мотивуються тим, що Вищий господарський суд України дійшов безпідставних незаконних висновків не відповідних рішенням Верховного Суду України з питань застосування положень Закону України "Про власність" ( 697-12 ), Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ).

Заява позивача ДГП "Краянпостач" про визнання законними спірних наказів, відмову від позовних вимог і припинення провадження у справі не підлягає розгляду Верховним Судом України, який відповідно до статті 111-14 ГПК ( 1798-12 ) переглядає судові рішення Вищого господарського суду України у касаційному провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і третьої особи, дослідивши доводи касаційних скарг і заперечення проти скарг, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймалися судами при її розгляді, Верховний Суд України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню на таких підставах.

Скасовуючи рішення Вищого арбітражного суду України від 22 травня 2001 р., Вищий господарський суд України виходив з того, що на час видання наказу N 743 ДГП "Краянпостач" мало статус державного госпрозрахункового підприємства, зареєстрованого як самостійний господарюючий суб'єкт, і відповідало вимогам статті 23 ЦК ( 1540-06 ). На дату створення ВАТ "Краян", 22.02.94, наказ N 743 не був виконаний, тому не може бути виконаний в майбутньому як такий, що втратив чинність. Проте з такими висновками погодитись не можна.

Стаття 34 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) передбачає припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації і реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. N 8-92 ( 8-92 ) "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" Мінмашпром України наказом N 673 Д від 27 липня 1993 р. прийняв до управління майно ДГП "Краянпостач", а наказом N 743 від 17.12.93 реорганізував ДГП "Краянпостач" шляхом приєднання до Одеського заводу важкого кранобудування "Краян" з передачею останньому як правонаступникові всіх майнових прав і обов'язків підприємства "Краянпостач".

17 січня 1994 р. за актом прийому-передачі ОЗВК "Краян" прийняв на баланс заводу майно ДГП "Краянпостач", з наступною реорганізацією в самостійний госпрозрахунковий підрозділ "Краянпостач".

Отже, дії Мінмашпрому України по реорганізації ДГП "Краянпостач" відповідають чинному законодавству.

Враховуючи, що діяльність ДГП "Краянпостач" підлягала припиненню внаслідок реорганізації, Вищий господарський суд України не мав достатніх підстав визнавати недійсним спільний наказ Держкомпромполітики України та Фонду держмайна України.

За таких обставин висновок Вищого господарського суду України про те, що при вирішенні спору по суті Вищий арбітражний суд України мав керуватись вимогами пункту 2 статті 10, 15 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ), пункту 2 статті 37 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), є помилковим, тому постанову від 28.08.2001 ( n0012600-01 ) слід скасувати як таку, що грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а рішення Вищого арбітражного суду України від 22.05.2001 залишити без змін.

Верховний Суд України не має достатніх законних підстав для направлення справи на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України ( 254к/96-ВР ) і статей 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" ( 2022-10 ) в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення Вищого арбітражного суду України. В зв'язку з цим наведене в статті 111-18 ГПК ( 1798-12 ) не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 111-17, 111-19, 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян", Міністерства промислової політики України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 28 серпня 2001 р. ( n0012600-01 ) скасувати, а рішення Вищого арбітражного суду України від 25 лютого 2001 р. залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.