Тип: Ухвала
Дата: 16 січня 2001 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
16.01.2001
(Витяг)
Вироком Хмельницького обласного суду від 4 вересня 2000 р. К. засуджено за ч. 2 ст. 17, п. "в" ст. 93 КК ( 2001-05 ) із застосуванням ст. 44 КК на п'ять років позбавлення волі. Постановлено стягнути з К. на користь потерпілого Г. 87 грн. 25 коп. (вартість медичних препаратів), 50 грн. на оплату послуг адвоката, а також 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Цивільний позов Г. до ВАТ "Старокостянтинівський цукровий завод" (далі - завод) про стягнення 25 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.
К. визнано винним у тому, що 9 серпня 1999 р. приблизно о 13-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, він вчинив замах на умисне вбивство начальника ремонтно-механічного цеху заводу Г. у зв'язку з виконанням останнім його службових обов'язків.
Як зазначено у вироку, Г., виконуючи свої службові обов'язки, намагався з'ясувати в електрозварювальника К., чому той не виконав одержане вранці завдання. У відповідь останній почав з ним сваритися й погрожувати вбивством.
Запідозривши, що К. п'яний, Г. повідомив про його стан та негідну поведінку головного механіка заводу Б. Останній доручив викликати комісію для складення акта про перебування К. у стані алкогольного сп'яніння.
У той час як Г. зі свого робочого місця викликав по телефону членів комісії до цеху, до кабінету зайшов К. З метою вчинення умисного вбивства Г. у зв'язку з виконанням ним його службових обов'язків К. схопив металевий пристрій для монтажу коліс, що знаходився в кабінеті, і ударив ним потерпілого по голові, спричинивши відкриту черепно-мозкову травму. Смерть Г. не настала завдяки своєчасно наданій йому медичній допомозі.
У касаційній скарзі потерпілий Г., зазначаючи, що тілесні ушкодження були заподіяні йому під час виконання ним своїх службових обов'язків, просив вирок у частині вирішення цивільного позову змінити та стягнути на його користь із заводу 25 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважав за необхідне вирок у частині вирішення цивільного позову скасувати, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду про винність К. у вчиненні замаху на умисне вбивство Г. у зв'язку з виконанням ним його службових обов'язків відповідають матеріалам справи і грунтуються на досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказах (зокрема, на показаннях засудженого К., потерпілого Г., свідків В., Ф., П., М. та висновку судово-медичної експертизи) і винним не оскаржуються.
Діям К. дано правильну юридичну оцінку.
Разом із тим, обгрунтовано визнавши К. винним у вчиненні замаху на умисне вбивство Г. у зв'язку з виконанням останнім його службових обов'язків, суд необгрунтовано стягнув із засудженого на користь потерпілого витрати на придбання медичних препаратів на лікування в сумі 87 грн. 25 коп. та на оплату послуг адвоката в сумі 50 грн., а також 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст. 441 ЦК ( 1540-06 ) за шкоду, заподіяну з вини працівників під час виконання ними своїх трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою ці працівники перебувають у трудових відносинах.
Як роз'яснено в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 ( v0004700-95 ) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", за таку шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП ( 322-08 ), якщо спеціальною нормою закону не встановлено інше.
На підставі наведеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок у частині вирішення цивільного позову потерпілого скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, запропонувавши під час цього розгляду встановити належного відповідача і прийняти відповідне рішення.
"Рішення Верховного Суду України", N 2002 р.