Про визнання недійсними рішень Ялтинської міської ради щодо визнання недійсним свідоцтва на право власності

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09.01.2002

( Постанову скасовано на підставі Постанови Верховного Суду ( n0176700-02 ) від 22.04.2002 )

Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу КП "Управління пляжів та берегових споруд" та Ялтинської міської ради на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2001 у справі за позовом ДП "Кримське протизсувне управління" до Ялтинської міської ради за участю третьої особи КП "Управління пляжів та берегових споруд" про визнання недійсними рішень.

У квітні 2001 року ДП "Кримське протизсувне управління" заявило позов про визнання недійсними рішень Ялтинської міської ради N 35 від 27.06.2000, N 38 від 31.01.2001 і рішення XVIII сесії 21-го скликання від 29.10.92.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що перераховані в рішеннях ради пляжі є берегоукріплюючими і протизсувними спорудами.

Вказані об'єкти знаходяться на його балансі на праві повного господарського відання відповідно до статті 37 Закону України "Про власність" ( 697-12 ).

Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2001 позов в частині визнання недійсним рішення XVIII сесії 21-го скликання Ялтинської міськради від 29.10.92 визнано таким, що сплинув строк позовної давності, і в позові відмовлено.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог і просив скасувати державну реєстрацію права власності на пляжі "Масандрівський", "Приморський", "Сонячний" і визнати недійсними свідоцтва на право власності на вказані пляжі.

За висновками суду, позивач не уточнював позовні вимоги, а по суті вийшов з новими позовними вимогами, які не можуть бути розглянуті при розгляді даного спору, і ці спори не підвідомчі арбітражним судам.

Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 09.10.2001 апеляційну скаргу ДП "Кримське протизсувне управління" задовольнив частково і рішення арбітражного суду від 21.06.2001 змінив.

Визнано недійсним рішення XVIII сесії Ялтинської міськради 21-го скликання від 29.10.92 та рішення XXXIV сесії Ялтинської міськради 23-го скликання від 31.01.2001 N 38. За висновками апеляційної інстанції, рішення суду від 21.06.2001 прийнято з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В частині оскарження рішення від 21.06.2001 про відмову в задоволенні вимог про визнання недійсним рішення XXVII сесії Ялтинської міськради 23-го скликання від 27.06.2000 N 35 суд прийняв відмову заявника від апеляційної скарги.

У касаційних скаргах порушено питання про скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду і передачу справи на новий розгляд з мотивів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого господарського суду України, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки при прийнятті постанови, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційних скарг немає.

До земель водного фонду згідно зі статтею 4 Водного кодексу України та статтею 78 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) належать землі, зайняті гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами.

Порядок користування землями водного фонду врегульовано постановою КМУ від 13.05.96 N 502 ( 502-96-п ).

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлено земельним законодавством.

У постійне користування землі водного фонду згідно зі статтею 85 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, підприємствам, в яких створені спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

ДП "Кримське протизсувне управління" згідно зі статутом підприємства є таким спеціалізованим підприємством.

Отже, висновки Севастопольського апеляційного господарського суду про те, що передача земель, які знаходяться під гідротехнічними спорудами, в оренду іншому підприємству не відповідає вимогам чинного законодавства, є обгрунтованими.

Щодо строку позовної давності, то слід зазначити, що рішення Ялтинської міської ради зачіпають майнові і пов'язані з ними немайнові права та охоронювані законом інтереси позивача.

У частині 2 статті 80 ЦК ( 1540-06 ) передбачено обов'язок суду захистити порушене право, якщо він визнає причину пропуску строку позовної давності поважною. З урахуванням норми наведеного закону та виходячи з встановлених обставин справи суд мав підстави для висновку, що порушене суб'єктивне право позивача підлягало захисту, поновивши при цьому також і пропущений останнім з поважних причин строк позовної давності.

За загальними правилами господарського процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується відповідачів, які мають можливість доказувати факти, на підставі яких вони будують заперечення проти позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2001 у справі такою, що відповідає вимогам чинного матеріального та процесуального законодавства, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу КП "Управління пляжів та берегових споруд" та Ялтинської міської ради на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2001 у даній справі залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2001 залишити без змін.