Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) згідно з текстом Протоколу змін від 3 червня 1999 року

Тип: Заява

Дата: 09 травня 1980 р.

Статус: Не визначено

Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) згідно з текстом Протоколу змін ( 998_220 ) від 3 червня 1999 року

9 травня 1980 року

( Про приєднання до Конвенції з застереженнями додатково див. Закон

N 943-IV ( 943-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 39, ст.342 )

Офіційний переклад

Розділ I

Загальні положення

Стаття 1

Міжурядова організація

Параграф 1. Сторони, що приєдналися до цієї Конвенції як держави-члени, утворюють Міжурядову організацію з міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), що називається далі "Організація".

Параграф 2. Штаб-квартира Організації знаходиться в місті Берн. Генеральна асамблея може прийняти рішення про вибір іншого міста, розташованого в одній з держав-членів.

Параграф 3. Організація є юридичною особою. Вона може укладати договори, набувати і продавати рухоме і нерухоме майно, а також подавати позов і нести відповідальність у судовому порядку.

Параграф 4. Організація, члени її персоналу, запрошені нею експерти і представники держав-членів користуються при виконанні своїх обов'язків необхідними привілеями і імунітетами на умовах, визначених в Протоколі про привілеї та імунітети Організації, що додається до Конвенції.

Параграф 5. Стосунки між Організацією і державою її перебування регулюються угодою про штаб-квартиру.

Параграф 6. Робочими мовами Організації є французька, німецька і англійська мови. Генеральна асамблея може призначати інші мови.

Стаття 2

Мета Організації

Параграф 1. Метою Організації є сприяння, поліпшення і полегшення з будь-якого погляду міжнародного залізничного сполучення, зокрема:

a) шляхом встановлення єдиного правопорядку в таких правових галузях:

1. договір про перевезення пасажирів і вантажів в транзитному міжнародному сполученні, зокрема додаткові перевезення, що використовують інші транспортні засоби і що є предметом одного договору;

2. договір про використання вагонів як транспортного засобу в міжнародному залізничному сполученні;

3. договір про використання інфраструктури в міжнародному залізничному сполученні;

4. перевезення небезпечних вантажів в міжнародному залізничному сполученні;

b) сприяти, з врахуванням особливих державних інтересів, подоланню в найкоротший строк ускладнень щодо перетину кордонів під час міжнародного залізничного перевезення, якщо лише причини цих ускладнень належать до компетенції держав;

c) сприяти інтероперабельності і технічній гармонізації в залізничному секторі шляхом затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних технічних приписів;

d) шляхом встановлення єдиної процедури з технічного допуску залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні;

e) слідкувати за дотриманням всіх правил і рекомендацій, прийнятих в рамках Організації;

f) сприяти розвитку режиму єдиного правопорядку, правил і процедур, зазначених в пунктах "а" - "d", враховуючи при цьому юридичні, економічні і технічні зміни.

Параграф 2. Організація може

a) на виконання завдань, зазначених в Параграф 1, розробляти інші режими єдиного правопорядку;

b) формувати рамки, в яких держави-члени можуть розробляти інші міжнародні конвенції, що мають за мету сприяти, поліпшувати і полегшувати міжнародне залізничне сполучення.

Стаття 3

Міжнародне співробітництво

Параграф 1. Держави-члени зобов'язуються зосереджувати своє міжнародне співробітництво в галузі залізничного транспорту виключно в рамках Організації, якщо існує зв'язок з покладеними на неї завданнями згідно зі статтею 2 і 4. Для досягнення цієї мети держави-члени вживають всіх необхідних і доцільних заходів для адаптації підписаних ними міжнародних конвенцій і багатосторонніх угод, якщо лише ці конвенції і угоди стосуються міжнародного співробітництва в галузі залізничного транспорту і надають іншим міжурядовим і неурядовим організаціям завдання, що співпадають з завданнями Організації.

Параграф 2. Зобов'язання, що випливають з параграфа 1 для держав-членів, які також є членами Європейських співтовариств або державами, що підписали Угоду про європейський економічний простір, не превалюють над їхніми зобов'язаннями як членів Європейського Співтовариства або держав, що підписали Угоду про європейський економічний простір.

Стаття 4

Прийняття на себе і передача функцій

Параграф 1. За рішенням Генеральної асамблеї та згідно з метою, наведеною в статті 2, Організація має право приймати функції, ресурси й зобов'язання, які можуть бути передані їй іншими міжурядовими організаціями відповідно до угод, які укладені з цими організаціями.

Параграф 2. За рішенням Генеральної асамблеї Організація може передавати іншим міжурядовим організаціям функції, ресурси і зобов'язання відповідно до угод, які укладені з цими організаціями.

Параграф 3. Після затвердження Адміністративного комітету Організація може взяти на себе адміністративні функції, пов'язані з її метою і доручені їй будь-якою державою-членом. Витрати, пов'язані з виконанням цих функцій, несе заінтересована держава-член.

Стаття 5

Особливі зобов'язання держав-членів

Параграф 1. Держави-члени домовляються про вживання всіх необхідних заходів для полегшення і прискорення міжнародного залізничного сполучення. Для цього кожна держава-член зобов'язується по можливості:

a) виключати будь-яку непотрібну процедуру,

b) спрощувати і уніфікувати формальності, які ще вимагаються,

c) спрощувати прикордонні контрольні перевірки.

Параграф 2. З метою полегшення і поліпшення міжнародного обміну держави-члени домовляються про надання допомоги з питань найбільшої уніфікації приписів, стандартів, процедур і організаційних методів, що стосуються залізничних вагонів, залізничного персоналу, залізничної інфраструктури і допоміжних служб.

Параграф 3. Держави-члени домовляються про сприяння укладанню договорів між органами управління інфраструктурою з метою оптимізації міжнародного залізничного сполучення.

Стаття 6

Єдині правила

Параграф 1. Якщо лише не були надані заяви або застереження згідно зі статтею 42, параграф 1, перший абзац, то міжнародне залізничне сполучення і допуск залізничного обладнання для використання в міжнародному сполученні визначаються:

a) "Єдиними правилами до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (ЦІВ)" (Додаток A до Конвенції)

b) "Єдиними правилами до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ)" (Додаток B до Конвенції)

c) "Регламентом про міжнародне перевезення небезпечних вантажів (РІД)" (Додаток C до Конвенції)

d) "Єдиними правилами до договорів про використання вагонів в міжнародному залізничному сполученні (ЦУВ)" (Додаток D до Конвенції)

e) "Єдиними правилами до договору про використання інфраструктури в міжнародному залізничному сполученні (ЦУІ)" (Додаток E до Конвенції)

f) "Єдиними правилами про затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних технічних приписів, що застосовуються до залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні (АПТУ)" (Додаток F до Конвенції)

g) "Єдиними правилами про допуск залізничного обладнання, що використовується в міжнародному сполученні (АТМФ)" (Додаток G до Конвенції)

h) Іншими режимами єдиного правопорядку, розробленими Організацією згідно зі статтею 2, параграф 2, пункт "a", що також входять до Додатків до Конвенції.

Параграф 2. Єдині правила і правові режими, перераховані в параграфі 1, разом з їхніми Додатками є невід'ємною частиною Конвенції.

Стаття 7

Визначення поняття "Конвенція"

У наведених нижче положеннях вислів "Конвенція" охоплює власне Конвенцію, Протокол, зазначений в параграфі 4 статті 1, і Додатки, перераховані в статті 6 разом з Додатками до них.

Розділ II

Загальні положення

Стаття 8

Національне законодавство

Параграф 1. Під час тлумачення й застосування Конвенції повинен враховуватись її статус міжнародного договору і необхідність сприяння уніфікації.

Параграф 2. За відсутності в Конвенції відповідних положень діє національне законодавство.

Параграф 3. Під національним законодавством розуміється право держави, в якому правочинна особа пред'являє свої права, зокрема колізійні норми.

Стаття 9

Розрахункова одиниця

Параграф 1. Розрахунковою одиницею, передбаченою Додатками, є спеціальне право запозичення так, як це визначено Міжнародним валютним фондом.

Параграф 2. Виражена в спеціальному праві запозичення вартість національної валюти держави-учасниці, що є одночасно членом Міжнародного валютного фонду, розраховується за методом оцінки, що застосовується Міжнародним валютним фондом для своїх власних операцій і транзакцій.

Параграф 3. Виражена в спеціальному праві запозичена вартість національної валюти держави, що не є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується способом, встановленим цією державою. В національній валюті цей розрахунок повинен виражати реальну вартість, по можливості найближчу до вартості, яка була б отримана при застосуванні параграфа 2.

Параграф 4. Для держави, що не є членом Міжнародного валютного фонду й законодавство якої не допускає застосування параграфа 2 або 3, розрахункова одиниця, передбачена Положенням, прирівнюється до вартості трьох золотих франків. Золотий франк містить 10/31 грама золота з його чистим вмістом 0,900. Перерахунок золотого франка повинен виражати в національній валюті реальну вартість, найближчу по можливості до вартості, яка була б отримана при застосуванні параграфа 2.

Параграф 5. Протягом трьох місяців після набуття чинності Конвенцією та у всіх випадках, коли в державах змінюється метод розрахунку вартості їхньої національної валюти стосовно розрахункової одиниці, держави повідомляють Генеральному секретарю їхній метод розрахунку згідно з параграфом 3 або результати перерахунку згідно з параграфом 4. Генеральний секретар доводить ці повідомлення до відома держав-членів.

Параграф 6. Сума, виражена в розрахункових одиницях, конвертується в національну валюту держави, в суд якого було передано справу. Конвертування здійснюється згідно з вартістю відповідної валюти на день винесення судового рішення або на день, погоджений сторонами.

Стаття 10

Додаткові положення

Параграф 1. Дві або більше держав або два чи більше перевізників можуть встановлювати додаткові положення для Єдиних правил ЦІВ і Єдиних правил ЦІМ, ці додаткові положення не повинні суперечити цим Єдиним правилам.

Параграф 2. Додаткові положення, вказані в параграфі 1, вводяться в дію і опубліковуються по формі, передбаченій законами й приписами кожної держави. Про додаткові положення держав і введення їх у дію інформують Генеральний секретар Організації. Він доводить ці повідомлення до відома інших держав-членів.

Стаття 11

Надання судової застави

При позовах, які грунтуються на Єдиних правилах ЦІВ, Єдиних правилах ЦІМ, Єдиних правилах ЦУВ або Єдиних правилах ЦУІ, не може вимагатись застава під витрати судового процесу.

Стаття 12

Виконання судових рішень. Накладення арешту на майно

Параграф 1. Якщо згідно з положеннями Конвенції судові рішення, винесені суперечливо або заочно компетентним судом, набуття чинності згідно із законами, що є визначальними для суду, який виносить рішення, вони підлягають виконанню в будь-якій іншій державі-члені, щойно будуть виконані формальності, встановлені в державі, в якій має відбуватися виконання їх. Перегляд справи по суті не допускається. Це положення також розповсюджується на компромісні рішення.

Параграф 2. Параграф 1 не застосовується до рішень, що попередньо виконані, та до судових рішень, які покладають на позивача, який програв процес, крім судових витрат ще й відшкодування.

Параграф 3. Якщо під час перевезення, яке здійснюється згідно з Єдиними правилами ЦІВ або Єдиними правилами ЦІМ, одне транспортне підприємство має право на пред'явлення вимог іншому транспортному підприємству, яке не належить тій самій державі-члену, то ці вимоги можуть бути задоволені шляхом накладення арешту або конфіскації майна лише на підставі рішення судових органів держави-члена, якому належить підприємство, що є кредитором за вимогою, на яку накладається арешт.

Параграф 4. Вимоги на основі договорів, до яких застосовуються Єдині правила ЦУВ або Єдині правила ЦУІ, можуть бути задоволені шляхом накладення арешту на майно лише на підставі рішення судових органів держави-члена, якій належить підприємство, яке є кредитором за вимогою, на яку накладається арешт.

Параграф 5. На залізничний рухомий склад може накладатися арешт в іншій державі-члені, аніж та, де знаходиться власник (зареєстрована юридична особа), лише на підставі рішення судових органів цієї держави. Вислів "власник" означає особу, що є власником залізничного рухомого складу тобто має право ним розпоряджатися та протягом тривалого часу використовує його.

Розділ III

Структура і діяльність

Стаття 13

Органи

Параграф 1. Діяльність Організації забезпечується такими органами:

a) Генеральна асамблея;

b) Адміністративний комітет;

c) Ревізійна комісія;

d) Комісія експертів з перевезення небезпечних вантажів (Комісія експертів РІД);

e) Комісія із залізничного сприяння;

f) Комісія технічних експертів;

g) Генеральний секретар.

Параграф 2. Генеральна асамблея може прийняти рішення про створення інших тимчасових комісій для виконання особливих завдань.

Параграф 3. При визначенні кворуму на Генеральній асамблеї і на комісіях, зазначених в пунктах "c" - "g" держави-члени, що не мають права голосу (стаття 14 параграф 5, стаття 26 параграф 7 або стаття 40 параграф 4), до уваги не беруться.

Параграф 4. Головування Генеральною асамблеєю, головування Адміністративним комітетом, а також функції Генерального секретаря повинні доручатися виключно представникам різних держав-членів.

Стаття 14

Генеральна асамблея

Параграф 1. Генеральна асамблея складається з усіх держав-членів.

Параграф 2. Генеральна асамблея:

a) встановлює свій внутрішній регламент;

b) призначає членів Адміністративного комітету, а також одного заступника для кожного з них і вибирає державу-члена, котра буде головувати (стаття 15, параграфи 1 - 3);

c) обирає Генерального секретаря;

d) видає директиви з діяльності Адміністративного комітету і Генерального секретаря;

e) встановлює на шестирічний період максимальну суму, якої можуть досягти витрати Організації протягом кожного бюджетного періоду (стаття 25); за відсутності такого, вона видає директиви щодо обмеження цих витрат на період, що не може перевищувати шість років;

f) приймає рішення про доцільність зміни місцезнаходження штаб-квартири Організації (стаття 1, параграф 2);

g) приймає рішення про використання інших робочих мов (стаття 1, параграф 6);

h) приймає рішення про виконання Організацією інших функцій (стаття 4, параграф 1), а також про передачу функцій Організації іншій міжурядовій організації (стаття 4, параграф 2);

i) за необхідності приймає рішення про створення інших тимчасових комісій для виконання особливих завдань (стаття 13, параграф 2);

j) перевіряє, чи повинна поведінка держави розглядатися як мовчазна денонсація (стаття 26, параграф 2);

k) приймає рішення стосовно доручення перевірки рахунків іншій державі, аніж державі, в якій розміщується штаб-квартира (стаття 27, параграф 1);

l) приймає рішення щодо заяв про зміни Конвенції (стаття 33, параграфи 2 і 3);

n) приймає рішення по заявам про приєднання, які їй надаються (стаття 37, параграф 4);

o) приймає рішення про умови приєднання регіональної організації для економічної співпраці (стаття 38, параграф 1);

p) приймає рішення по заявам про асоціювання, які їй надаються (стаття 39, параграф 1);

p) приймає рішення про розпуск Організації і про можливу передачу її функцій іншій міжурядовій організації (стаття 43);

g) приймає рішення з інших питань, що включені до порядку денного.

Параграф 3. Генеральний секретар скликає Генеральну асамблею кожні три роки або на прохання однієї третини держав-членів або Адміністративного комітету, а також у випадках, передбачених статтею 33, параграфами 2 і 3, і статтею 37, параграф 4. Не пізніше ніж за три місяці до відкриття сесії він розсилає державам-членам проект порядку денного на умовах визначених внутрішнім регламентом, зазначених в параграфі 2, пункт "a".

Параграф 4. Генеральна асамблея є правомочною (стаття 13, параграф 3), якщо на ній представлена більшість держав-членів. Одна держава-член може бути представлена іншою державою-членом; проте одна держава не може представляти більше однієї іншої держави.

Параграф 5. Під час голосування на Генеральній асамблеї стосовно змін Додатків до Конвенції, держави-члени, які зробили заяву щодо відповідного Додатка згідно зі статтею 42, параграф 1, перше речення, не мають права голосу.

Параграф 6. Генеральна асамблея приймає свої рішення більшістю голосів держав-членів, що беруть участь у голосуванні, за винятком випадків, зазначених в параграфі 2, пункти "e", "g", "h", "i", "g", "u", а також у випадку застосування статті 34, параграф 6, коли вимагається більшість у дві третини. Однак у випадку, зазначеному в параграфі 2, пункт "g", більшість у дві третини необхідна лише тоді, коли йдеться про пропозиції щодо змін самої Конвенції, за винятком статей 9 і 27, параграфів 2 - 10, і Протоколу, про який йдеться у статті першій, параграф 4.

Параграф 7. За запрошенням Генерального секретаря і за погодженням з більшістю держав-членів у сесіях Генеральної асамблеї з правом дорадчого голосу можуть брати участь

a) держави, що не є членами Організації,

b) міжурядові організації і асоціації, компетентні у питаннях діяльності Організації або такі, що займаються включеними до порядку денного питаннями.

Стаття 15

Адміністративний комітет

Параграф 1. Адміністративний комітет складається з однієї третини держав-членів.

Параграф 2. Делегати Комітету й один заступник для кожного з них, а також головуюча держава-член призначаються на трирічний період. Склад Комітету на кожний термін визначається з врахуванням, зокрема, справедливого географічного розподілу. Заступник делегата Комітету, що став делегатом Комітету протягом терміну перебування на посаді, повинен призначатися делегатом Комітету на такий період.

Параграф 3. У разі вільної вакансії, тимчасового позбавлення права голосу будь-якого делегата або у разі відсутності делегата на двох послідовних сесіях Комітету, якщо він не представлений іншим делегатом згідно з параграфом 6, його заступник, призначений Генеральною асамблеєю, виконує його функції протягом решти терміну.

Параграф 4. За винятком наведеного в параграфі 3 випадку, жодна держава-член не може бути у складі Комітету протягом двох послідовних повних періодів.

Параграф 5. Комітет

a) встановлює свій внутрішній регламент;

b) укладає угоду про штаб-квартиру;

c) встановлює статус персоналу Організації;

d) з врахуванням компетентності кандидатів і справедливого географічного розподілу призначає керівний склад Організації;

e) встановлює регламент про фінанси і розрахунки організації;

f) затверджує робочу програму, бюджет, звіт про управління та рахунки Організації;

g) встановлює на основі затвердженого фінансового звіту остаточні внески держав-членів згідно зі статтею 26, належні за два минулі календарні роки, а також встановлює суму авансового внеску, який держави-члени мають сплатити згідно зі статтею 26, параграф 5 за поточний і наступний календарні роки;

h) визначає завдання Організації, що стосуються всіх держав-членів або лише деяких з них, а також витрати, що витікають для цих держав і пов'язані із цими завданнями (стаття 26, параграф 4);

i) встановлює суму особливих відшкодувань (стаття 26, параграф 11);

j) видає спеціальні директиви з перевірки рахунків (стаття 27, параграф 1);

k) затверджує адміністративні функції Організації (стаття 4, параграф 3) і встановлює особливі внески, належні з відповідної держави-члена;

l) надає державам-членам звіт про управління, фінансовий звіт, а також свої рішення і рекомендації;

m) складає звіт про управління, вносить пропозиції стосовно свого нового складу і повідомляє це державам-членам у зв'язку з Генеральною асамблеєю, яка повинна визначити його, не пізніше аніж за два місяці до відкриття засідання;

n) контролює управління Генерального секретаря;

o) слідкує за правильним застосуванням Генеральним секретарем Конвенції, а також виконанням Генеральним секретарем рішень, прийнятих іншими органами; для цього Комітет може вживати будь-яких заходів, необхідних для поліпшення застосування Конвенції і зазначених вище рішень;

p) висловлює обгрунтовані думки з питань, що можуть стосуватися діяльності Організації і які надані йому державою-членом або Генеральним секретарем;

g) вирішує спірні питання, що виникають між державою-членом і Генеральним секретарем стосовно його функції депозитарію (стаття 36 параграф 2);

r) приймає рішення про прохання щодо призупинення членства (стаття 40).

Параграф 6. Комітет є правомочним, якщо на ньому представлено дві третини його делегатів. Один делегат може бути представлений іншим делегатом; проте жоден делегат не може представляти більше одного іншого делегата.

Параграф 7. Комітет приймає свої рішення більшістю голосів, що беруть участь в голосуванні.

Параграф 8. Комітет проводить свої засідання в штаб-квартирі Організації, крім випадків, коли він приймає інше рішення.

Параграф 9. Голова Комітету

a) скликає Комітет не менше одного разу на рік, або на прохання чотирьох своїх членів, або Генерального секретаря,

b) направляє членам Комітету проект порядку денного,

c) розглядає, у визначених внутрішнім регламентом Комітету рамках і на умовах термінові питання, що виникли в період між сесіями,

d) підписує угоду про штаб-квартиру, передбачену в параграфі 5, пункт "b".

Параграф 10. У рамках своєї компетенції Комітет може доручити головуючому виконання деяких додаткових доручень.

Стаття 16

Комісії

Параграф 1. Комісії, зазначені в статті 13 параграф 1 пункти "c" - "g" і параграфі 2 складаються як правило з усіх держав-членів. Якщо Ревізійна комісія, Комісія експертів РІД або Комісія технічних експертів після проведення дискусії приймають рішення в рамках їхньої компетенції про зміну Додатків до Конвенції, то держави-члени, що зробили згідно зі статтею 42, параграф 1, перше речення, застереження стосовно відповідних Додатків, не можуть бути членами відповідної Комісії.

Параграф 2. Генеральний секретар скликає Комісії або за власною ініціативою, або за пропозицією п'яти держав-членів, або на прохання Адміністративного комітету. Генеральний секретар не пізніше, ніж за два місяці до відкриття сесії, направляє державам-членам проект порядку денного.

Параграф 3. Одна держава-член може бути представлена іншою державою-членом; однак жодна держава не може представляти більше двох інших держав.

Параграф 4. Кожна представлена держава-член має один голос. Пропозиція є прийнятою, якщо число голосів, поданих "за":

a) дорівнює принаймні одній третині держав-членів, представлених при голосуванні,

b) більше числа голосів, поданих "проти".

Параграф 5. За запрошенням Генерального секретаря й за погодженням з більшістю держав-членів в сесіях Комісій з правом дорадчого голосу можуть брати участь

a) держави, які не є членами Організації,

b) держави-члени, які не є учасниками відповідних Комісій,

c) міжнародні організації й асоціації, компетентні з питань діяльності Організації або такі, що займаються винесеними на порядок денний питаннями.

Параграф 6. Комісії вибирають для кожної сесії або на визначений строк головуючого і одного або двох заступників голови.

Параграф 7. Обговорення проводиться робочими мовами. Виступи під час зборів однією з робочих мов перекладаються по суті їхнього змісту іншими робочими мовами; пропозиції і рішення перекладаються дослівно.

Параграф 8. Протоколи містять короткий виклад дискусії. Тексти пропозицій та рішень протоколюються повністю. Стосовно рішень оригінальним є текст французькою мовою. Протоколи розповсюджуються серед усіх держав-членів.

Параграф 9. Для розгляду окремих питань Комісії можуть створювати робочі групи.

Параграф 10. Комісії встановлюють свій внутрішній регламент роботи.

Стаття 17

Ревізійна комісія

Параграф 1. Ревізійна комісія:

a) згідно зі статтею 33, параграф 4 приймає рішення за пропозиціями про зміну Конвенції;

b) згідно зі статтею 33, параграф 2 перевіряє заяви, що подаються на рішення Генеральної асамблеї.

Параграф 2. Ревізійна комісія є правомочною (стаття 13, параграф 3), якщо представлена більшість держав-членів.

Стаття 18

Комісія експертів РІД

Параграф 1. Комісія експертів РІД згідно зі статтею 33, параграф 5 приймає рішення за заявами про зміну Конвенції.

Параграф 2. Комісія експертів РІД є правомочною (стаття 13, параграф 3), якщо представлена одна третина держав-членів.

Стаття 19

Комісія з залізничного сприяння

Параграф 1. Комісія з залізничного сприяння:

a) висловлюється з усіх питань про полегшення перетину кордонів в міжнародному залізничному сполученні;

b) рекомендує стандарти, методи, процедури і практику для полегшення залізничного сполучення.

Параграф 2. Комісія з залізничного сприяння є правомочною (стаття 13, параграф 3), якщо представлена одна третина держав-членів.

Стаття 20

Комісія технічних експертів

Параграф 1. Комісія технічних експертів:

a) згідно зі статтею 5 Єдиних правил АПТУ приймає рішення по затвердженню технічного стандарту залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні;

b) згідно зі статтею 6 Єдиних правил АПТУ приймає рішення про прийняття єдиної технічної настанови, що стосується конструкції, експлуатації, технічного обслуговування або процедури стосовно залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні;

c) слідкує за застосуванням технічних стандартів і єдиних технічних настанов, що стосуються залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні, і розглядає питання їхнього розвитку з метою затвердження або прийняття їх згідно з процедурами, передбаченими статтями 5 і 6 Єдиних правил АПТУ;

d) згідно зі статтею 33, параграф 6 приймає рішення стосовно заяв про зміну Конвенції;

e) розглядає всі інші питання, які доручені їй згідно з Єдиними правилами АПТУ або Єдиними правилами АТМФ.

Параграф 2. Комісія технічних експертів є правомочною (стаття 13, параграф 3), якщо згідно зі статтею 16 параграфом 1 представлена половина держав-членів. Під час прийняття рішень стосовно Додатків до Єдиних правил АПТУ держави-члени, що подали заперечення проти відповідних положень згідно зі статтею 35, параграфом 4 Єдиних правил АПТУ або зробили заяви згідно зі статтею 9, параграфом 1, не мають права голосу.

Параграф 3. Комісія технічних експертів може або затверджувати технічні стандарти або приймати технічні настанови, або відмовитися їх затверджувати або приймати; але вона в жодному випадку не може їх змінювати.

Стаття 21

Генеральний секретар

Параграф 1. Генеральний секретар виконує функції секретаріату Організації.

Параграф 2. Генеральний секретар обирається Генеральною асамблеєю на трирічний строк, який може поновлюватись максимум двічі.

Параграф 3. Генеральний секретар, зокрема, повинен:

a) виконувати функції депозитарію (стаття 36);

b) представляти Організацію за її рамками;

c) повідомляти державам-членам рішення, прийняті Генеральною асамблеєю і Комісіями (стаття 34, параграф 1, стаття 35, параграф 1);

d) виконувати завдання, що доручають йому інші органи Організації;

e) готувати до обговорення заяви про зміну Конвенції, у випадку необхідності залучаючи експертів;

f) скликати Генеральну асамблею та інші Комісії (стаття 14, параграф 3, стаття 16, параграф 2);

g) своєчасно направляти державам-членам документи, необхідні для засідань різноманітних органів;

h) розробляти робочу програму, проект бюджету і звіт про управління Організації і представляти їх Адміністративному комітету для затвердження (стаття 25);

i) вести фінансові справи Організації в рамках затвердженого бюджету;

j) на прохання однієї із заінтересованих сторін пропонувати свої послуги для врегулювання суперечностей між ними з приводу тлумачення або застосування Конвенції;

k) на прохання всіх заінтересованих сторін робити висновки при суперечках з приводу тлумачення або застосування Конвенції;

l) виконувати доручені йому функції згідно з розділом V;

m) приймати повідомлення держав-членів, міжнародних організацій і асоціацій, вказаних в статті 16, параграф 5, а також задіяних у міжнародному залізничному сполученні підприємств (транспортних підприємств, керуючих інфраструктури і т. д.), і при необхідності доводити їх до відома інших держав-членів, міжнародних організацій, асоціацій і підприємств;

n) здійснювати керівництво персоналом Організації;

o) своєчасно інформувати держави-члени про вакансії в Організації;

p) вносити необхідні зміни в списки ліній, передбачені в статті 24, та публікувати їх.

Параграф 4. Із власної ініціативи Генеральний секретар може надавати пропозиції щодо внесення змін в Конвенцію.

Стаття 22

Персонал Організації

Права й обов'язки персоналу Організації визначені в статуті персоналу, який складається Адміністративним комітетом згідно зі статтею 15, параграф 5, пункт "c".

Стаття 23

Бюлетень

Параграф 1. Організація видає бюлетень, в якому містяться офіційна інформація, а також інформація необхідна для застосування Конвенції.

Параграф 2. Повідомлення, підготовлені Генеральним секретарем відповідно до Конвенції, можуть при необхідності бути опубліковані у бюлетені.

Стаття 24

Списки ліній

Параграф 1. Морські і внутрішні судноплавні лінії, зазначені в статті 1 Єдиних правил ЦІВ і Єдиних правил ЦІМ, на яких здійснюються перевезення за єдиним договором на залізничні перевезення додатково вказуються в двох переліках:

a) список морських і внутрішніх судноплавних ліній ЦІВ,

b) список морських і внутрішніх судноплавних ліній ЦІМ.

Параграф 2. Залізничні лінії держави-члена, що висловила застереження згідно зі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІВ або згідно зі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІМ, вказуються згідно з цим застереженням у двох списках:

a) перелік залізничних ліній ЦІВ,

b) перелік залізничних ліній ЦІМ.

Параграф 3. Держави-члени направляють Генеральному секретарю свої заяви стосовно включення або виключення ліній, передбачених в параграфах 1 і 2. Якщо морські і внутрішні судноплавні лінії, зазначені в параграфі 1, пов'язують держави-члени, вони вносяться лише за згодою цих держав; для виключення такої лінії зі списку досить заяви однієї з держав.

Параграф 4. Генеральний секретар повідомляє всім державам-членам про внесення або вилучення якої-небудь лінії.

Параграф 5. Перевезення вказаними в параграфі 1 морськими й внутрішніми судноплавними лініями і перевезення вказаними в параграфі 2 залізничними лініями підпадають під дію Конвенції після закінчення одного місяця з дня повідомлення Генеральним секретарем про внесення її до переліку. Така лінія припиняє підпадати під дією Конвенції після закінчення трьох місяців з дня повідомлення Генеральним секретарем про її вилучення зі списку, за винятком для вже розпочатих перевезень, які мають бути завершені.

Розділ IV

Фінанси

Стаття 25

Робоча програма. Бюджет. Фінансовий звіт. Звіт про управління

Параграф 1. Робоча програма, бюджет і фінансовий звіт Організації складаються на два календарних роки.

Параграф 2. Організація готує звіт про управління не менше ніж один раз на два роки.

Параграф 3. Суму витрат Організації на кожний бюджетний період встановлює Адміністративний комітет за пропозицією Генерального секретаря.

Стаття 26

Фінансування витрат

Параграф 1. За умови дотримання параграфів 2 - 4 оплата витрат Організації, не покритих іншими доходами, покладається на держави-члени з розрахунку двох п'ятих згідно з класифікатором розподілу внесків системи ООН і трьох п'ятих пропорційно загальній довжині залізничної інфраструктури, а також морських і внутрішніх судноплавних ліній, внесених у перелік згідно зі статтею 24, параграфом 1. Проте для морських і внутрішніх судноплавних ліній при розрахунках враховується лише половина їхньої довжини.

Параграф 2. Якщо держава-член висловила застереження згідно зі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІВ або згідно зі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІМ, то формула внеску, зазначена в параграфі 1, застосовується таким чином:

a) замість загальної довжини залізничної інфраструктури на території держави-члена при розрахунках враховується лише довжина залізничних ліній, внесених в перелік згідно зі статтею 24, параграфом 2.

b) частина внеску згідно із системою ООН розраховується відповідно до довжини ліній, внесених в перелік згідно зі статтею 24, параграфами 1 і 2, стосовно загальної довжини залізничної інфраструктури на території цієї держави-члена і довжини ліній, внесених в перелік згідно зі статтею 24 параграфом 1; вона в жодному випадку не може бути нижчою за 0,01%.

Параграф 3. Кожна держава-член сплачує не менше 0,25% і не більше 15% внесків.

Параграф 4. Адміністративний комітет визначає, які завдання Організації:

a) стосуються в однаковій мірі всіх держав-членів і які витрати мають нести всі держави-члени згідно з розрахунком, наведеним у параграфі 1;

b) стосуються лише деяких держав-членів і які витрати повинні нести ці держави-члени згідно із цим самим розрахунком.

За аналогією застосовується параграф 3. Стаття 4, параграф 3 залишається незмінною.

Параграф 5. Внески держав-членів на покриття витрат Організації перераховуються у формі авансового платежу, що сплачується двома частинами до 31 жовтня кожного дворічного періоду, охопленого бюджетом. Авансовий платіж встановлюється на підставі внесків за два попередні роки.

Параграф 6. Надсилаючи державам-членам звіт про управління і фінансовий звіт, Генеральний секретар повідомляє кожному остаточну суму внеску за два минулих календарних роки, а також суму авансового платежу на два майбутніх календарних роки.

Параграф 7. Після 31 грудня року, якщо було направлено повідомлення Генерального секретаря згідно з параграфом 6, на заборговані за два минулих календарних роки суми нараховуються відсотки в розмірі п'яти відсотків річних. Якщо держава-член після цієї дати протягом двох років не сплатила свого внеску, то вона позбавляється права голосу до того часу, поки не буде врегульовано платежі. Після закінчення повторного дворічного строку Генеральна асамблея перевіряє, чи слід розглядати поведінку такої держави як мовчазну денонсацію Конвенції, при цьому вона за потреби встановлює дату набуття цією денонсацією чинності.

Параграф 8. У випадку денонсації Конвенції згідно з параграфом 7 або статтею 41, а також у випадку позбавлення права голосу згідно зі статтею 40, параграфом 4, пункт "b", внески, що мали бути сплачені, залишаються як заборгованість.

Параграф 9. Несплачені внески повинні бути покриті за рахунок ресурсів Організації.

Параграф 10. Держава, що денонсувала Конвенцію, може шляхом приєднання знову стати державою-членом за умови, що вона сплатить заборговані нею суми.

Параграф 11. Організація стягує відшкодування для покриття особливих витрат, що виникають в результаті діяльності, передбаченої в статті 21, параграф 3, пункти "o" - "g". У випадках, передбачених в статті 21, параграф 3, пункти "o" - "p", ця сума встановлюється Адміністративним комітетом за пропозицією Генерального секретаря; у випадку, передбаченому в статті 21, параграф 3, пункт "g", застосовується стаття 31 параграф 3.

Стаття 27

Ревізія рахунків

Параграф 1. Якщо Генеральна асамблея згідно зі статтею 14, параграф 2 пункт "k" не прийме інше рішення, ревізія рахунків проводиться державою, в якій розміщується штаб-квартира, згідно з положеннями цієї статті та за умови дотримання всіх спеціальних директив Адміністративного комітету, згідно з положеннями Фінансово-бухгалтерського регламенту Організації (стаття 15, параграф 5, пункт "e").

Параграф 2. Ревізор перевіряє рахунки Організації, зокрема всі кредитні фонди і спеціальні рахунки, якщо він вважає це необхідним для того, щоб пересвідчитись, що:

a) фінансові відомості відповідають бухгалтерському обліку Організації;

b) фінансові операції, відображені у відомостях, проводяться згідно з правилами й регламентами, статтями бюджету і рештою директив Організації;

c) цінні папери і грошові кошти, що зберігаються в банку або в касі, або перевіряються завдяки підтверджуючим документам, отриманим безпосередньо вкладниками, або фактично підраховуються;

d) відповідним чином проводяться внутрішні ревізії, зокрема внутрішню ревізію рахунків;

e) всі елементи активу і пасиву, а також всі надлишки і дефіцити враховуються згідно з процедурами, що він уважає задовільними.

Параграф 3. Лише ревізор є особою, правомочною повністю або частково визнати атестації та документи, що подаються Генеральним секретарем. Якщо ревізор вважає це доцільним, то він може розглянути і провести докладну ревізію будь-якого бухгалтерського документа, що стосується або фінансових операцій, або поставок матеріалу й обладнання.

Параграф 4. Ревізор має вільний доступ в будь-який час до всіх бухгалтерських книг, записів, документів та іншої інформації, що може йому знадобитися.

Параграф 5. Ревізор не правомочний відхиляти ту чи іншу статтю витрат, але він повинен відразу звернути увагу Генерального секретаря на будь-яку операцію, правильність або доцільність якої йому здається сумнівною, для того, щоб той вжив необхідних заходів.

Параграф 6. Ревізор подає та підписує атестацію про фінансові відомості, використовуючи такий текст: "Я розглянув фінансові відомості організації за бюджетний період, що закінчився 31 грудня... Розгляд включав загальний аналіз бухгалтерських методів і ревізію бухгалтерських та інших виправдувальних документів, які я знайшов необхідними в цьому випадку". В залежності від випадку, у цій атестації зазначається, що:

a) фінансові відомості задовільним чином відображують фінансову ситуацію до дати закінчення періоду, що розглядається, а також результати операцій, проведених протягом періоду, що закінчується до цієї дати;

b) фінансові відомості були складені згідно з вказаними бухгалтерськими принципами;

c) принципи фінансової діяльності відповідали процедурам, що застосовувались протягом попереднього бюджетного періоду;

d) фінансові операції проводились згідно з правилами й регламентами, бюджетними положеннями та іншими директивами Організації.

Параграф 7. У своєму звіті про фінансові операції ревізор зазначає:

a) характер і обсяг проведеної ревізії;

b) елементи, що стосуються повного характеру або точності рахунків, зокрема, у випадку необхідності:

1. інформацію, необхідну для тлумачення і правильної оцінки рахунків;

2. будь-яку суму, що повинна була бути стягнутою, але не була вказана в рахунку;

3. будь-яку суму, що є предметом зобов'язань по поточним або майбутнім витратам, що не була включена до рахунку або не врахована у фінансових відомостях;

4. витрати, по яких не були надані достатні підтверджуючі документи;

5. ведення в правильній і належній формі бухгалтерських книг; слід відмітити випадки, коли оформлення фінансових відомостей відхиляється від принципів всюди визнаного і постійно застосовуваного бухгалтерського обліку;

c) інші питання, на які необхідно звернути увагу Адміністративного комітету, наприклад:

1. випадки шахрайства або підозри шахрайства;

2. перевитрата або неправильне використання фондів або інших авуарів Організації (хоча рахунки по проведеній операції складені правильно);

3. витрати, що можуть пізніше привести до значних витрат Організації;

4. будь-який недолік загального або особливого характеру системи контролю доходів і витрат або майна і обладнання;

5. витрати, що не відповідають намірам Адміністративного комітету, враховуючи перерахунки, дозволені в рамках бюджету;

6. перевищення кредитів, враховуючи зміни, пов'язані з перерахунками, дозволеними в рамках бюджету;

7. витрати, що не відповідають встановленим правилам;

d) точність або неточність рахунків, що стосуються майна і обладнання, встановлена згідно з інвентаризацією та бухгалтерськими книгами.

Крім того, у звіті можуть вказуватись операції, що були проведені протягом попереднього бюджетного періоду і стосовно яких була отримана нова інформація, або операції, що повинні бути здійснені протягом майбутнього бюджетного періоду і стосовно яких є бажано попередньо інформувати Адміністративний комітет.

Параграф 8. Ревізор не повинен в жодному разі давати критичні зауваження в своєму звіті, не надавши попередньо можливості висловитись Генеральному секретарю.

Параграф 9. Ревізор повідомляє Адміністративному комітету і Генеральному секретарю висновки своєї ревізії. Крім того він може надати будь-який коментар, який він вважає за потрібний стосовно фінансового звіту Генерального секретаря.

Параграф 10. Якщо ревізор провів лише скорочену ревізію або не отримав достатніх підтверджень, він повинен зазначити це у своїй атестації та у своєму звіті, детально вказавши при цьому причини своїх зауважень, а також наслідки, що з цього витікають, які можуть вплинути на фінансову ситуацію і фінансово-бухгалтерські операції.

Розділ V

Арбітраж

Стаття 28

Судові процедури

Параграф 1. Суперечки між державами-членами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, а також спори між державами-членами і Організацією щодо тлумачення або застосування Протоколу про привілеї і імунітети можуть бути на прохання однієї зі сторін передані в арбітражний суд. Заінтересовані сторони визначають склад арбітражного суду і арбітражну процедуру самостійно.

Параграф 2. Решта суперечок щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції та інших конвенцій, розроблених Організацією згідно зі статтею 2, параграфом 2, можуть бути передані до арбітражного суду за згодою заінтересованих сторін, якщо такі спори не вирішені мировою угодою або не передані на вирішення звичайних судів. Стосовно складу арбітражного суду і арбітражної процедури діють статті 29 - 32.

Параграф 3. Кожна держава при поданні заяви про приєднання до Конвенції може залишати за собою право повністю або частково не застосовувати положення параграфів 1 і 2.

Параграф 4. Держава, що внесла застереження згідно з параграфом 3, може у будь-який час відмовитися від нього, повідомивши про це депозитарій. Відмова від застереження набуває чинності через місяць після дня повідомлення про це держав-учасників депозитарієм.

Стаття 29

Арбітражний суд. Судова канцелярія

Параграф 1. Сторони укладають арбітражний договір, який, зокрема, визначає:

a) предмет суперечки;

b) склад суду й строки, погоджені для призначення одного або кількох членів арбітражного суду;

c) погоджене місце засідання суду.

Арбітражний договір повинен бути доведений до відома Генерального секретаря, який виконує завдання судової канцелярії.

Стаття 30

Члени арбітражного суду

Параграф 1. Генеральний секретар складає список членів арбітражного суду і вносить в нього можливі зміни. Кожна держава-член може внести в список арбітражного суду двох своїх громадян.

Параграф 2. Згідно з арбітражним договором арбітражний суд складається з одного, трьох або п'яти членів. Члени арбітражного суду обираються з числа осіб, внесених у список, згаданий в параграфі 1. Якщо арбітражним договором передбачається п'ять членів, то кожна сторона може вибрати одного члена арбітражного суду окрім внесеного нею у цей список. Якщо арбітражним договором передбачено один член арбітражного суду, то він вибирається за взаємною згодою сторін. Якщо арбітражним договором передбачається три або п'ять членів арбітражного суду, то кожна сторона вибирає із списку відповідно одного або двох; за взаємною згодою вони визначають третього або п'ятого члена арбітражного суду, який є головою цього суду. Якщо сторони не можуть прийти до єдиної думки стосовно вибору єдиного члена арбітражного суду, або якщо вибрані сторонами члени арбітражного суду не можуть прийти до єдиної думки стосовно вибору третього або п'ятого члена, то його назначає Генеральний секретар.

Параграф 3. У випадку, коли сторони, що беруть участь в процесі, не мають одного й того самого громадянства, то перший, третій або п'ятий член арбітражного суду повинен мати інше громадянство, аніж сторони-учасники.

Параграф 4. Участь у суперечці третьої сторони не впливає на склад арбітражного суду.

Стаття 31

Судова процедура. Витрати

Параграф 1. Арбітражний суд визначає судову процедуру з врахуванням, зокрема, таких положень:

a) він проводить слідство і дає оцінку суперечному питанню на підставі тверджень сторін, не зв'язуючи себе при винесенні рішення з правових питань тлумаченням, наданим сторонами;

b) він не може присуджувати нічого більшого або іншого, аніж те, чого вимагає позивач, і не менше того, що відповідач визнав як провину;

c) арбітражне рішення, належним чином мотивоване, виноситься арбітражним судом і повідомляється сторонам Генеральним секретарем;

d) за винятком випадку, коли обов'язкові положення чи права тієї місцевості, де засідає арбітражний суд, не передбачають іншого і якщо сторони не домовилися про протилежне, арбітражне рішення є остаточним.

Параграф 2. Гонорари членів арбітражного суду встановлюються Генеральним секретарем.

Параграф 3. Рішення арбітражу встановлює витрати і видатки і визначає, в якій пропорції ці витрати і видатки, а також гонорари членів арбітражного суду повинні бути розподілені поміж сторонами.

Стаття 32

Давність. Виконання

Параграф 1. Строк давності має такий самий вплив на порушення арбітражної справи, який передбачений матеріальним правом, що застосовується для пред'явлення позову до звичайного суду.

Параграф 2. Рішення арбітражного суду підлягає виконанню в кожній державі-члені, як тільки в державі, в якій повинно бути здійснено виконання, виконані передбачені формальності. Перегляд справи по суті не допускається.

Розділ VI

Зміна Конвенції

Стаття 33

Компетентність

Параграф 1. Генеральний секретар негайно доводить до відома держав-членів пропозиції по зміні Конвенції, направлені йому державами-членами або розроблені ним самим.

Параграф 2. Генеральна асамблея приймає рішення по пропозиціях, які спрямовані на зміну Конвенції, за винятком випадків параграфів 4 - 6, де передбачена інша компетентність.

Параграф 3. Якщо Генеральній асамблеї надається пропозиція щодо змін, то більшістю, передбаченою в статті 14, параграф 6, вона може вирішити, що така пропозиція знаходиться в безпосередньому взаємозв'язку з одним або кількома положеннями Додатків до Конвенції. У такому випадку, а також у випадках, вказаних в параграфах 4 - 6, друге речення, Генеральна асамблея також є компетентною щодо прийняття рішення про зміни цього положення або цих положень Додатків.

Параграф 4. За умови дотримання рішень Генеральної асамблеї, прийнятих згідно з першою фразою параграфа 3, Ревізійна комісія приймає рішення за пропозиціями, направленими на зміну:

a) статей 9 і 27, параграфів 2 - 10;

b) Єдиних правил ЦІВ, за винятком статей: першої, 2, 5, 6, 16, 26 - 39, 41 - 53 і 56 - 60;

c) Єдиних правил ЦІМ за винятком статей: першої, 5, 6, параграфів 1 і 2, статей 8, 12, 13, параграфа 2, статей 14, 15, параграфа 2, статті 19, параграфа 6, а також статей 23 - 27, 30 - 33, 36 - 41 і 44 - 48.

d) Єдиних правил ЦУВ, за винятком статей: першої, 4, 5, і 7 - 12;

e) Єдиних правил ЦУІ, за винятком статей: першої, 2, 4, 8 - 15, 17 - 19, 21, 23 - 25;

f) Єдиних правил АПТУ, за винятком статей: першої, 3, 9 - 11, а також Додатків до цих Єдиних правил;

g) Єдиних правил АТМФ, за винятком статей: першої, 3 і 9. Якщо пропозиції щодо змін подано до Ревізійної комісії згідно з пунктами "a" - "g", то одна третина представлених на Комісії держав може вимагати, щоб ці пропозиції були передані на розгляд Генеральної асамблеї.

Параграф 5. Комісія експертів РІД приймає рішення за пропозиціями, направленими на зміну Регламенту про міжнародні залізничні перевезення небезпечних вантажів (РІД). Якщо такі пропозиції надані Комісії експертів РІД, то одна третина представлених на Комісії держав може вимагати, щоб ці пропозиції були передані на розгляд Генеральної асамблеї.

Параграф 6. Комісія технічних експертів приймає рішення за пропозиціями, направленими на зміну положень АПТУ. Якщо такі пропозиції представлені Комісії технічних експертів, то одна третина представлених на Комісії держав може вимагати, щоб ці пропозиції були передані на розгляд Генеральної асамблеї.

Стаття 34

Рішення Генеральної асамблеї

Параграф 1. Зміни Конвенції, прийняті Генеральною асамблеєю, доводяться Генеральним секретарем до відома держав-членів.

Параграф 2. Зміни Конвенції, прийняті Генеральною асамблеєю, набувають чинності через дванадцять місяців після ухвалення їх двома третинами держав-членів для всіх держав-членів, за винятком тих, що до набуття ними чинності зробили заяву, згідно з якою вони не схвалюють ці зміни.

Параграф 3. Зміни Додатків до Конвенції, прийняті Генеральною асамблеєю, набувають чинності через дванадцять місяців після ухвалення їх половиною держав-членів, що не зробили заяви згідно зі статтею 42 параграф 1, перша фраза, для всіх держав-членів, за винятком тих, що до набуття ними чинності зробили заяву, згідно з якою вони не схвалюють ці зміни, і такими, що зробили заяву згідно зі статтею 42, параграф 1, перша фраза.

Параграф 4. Держави-члени направляють Генеральному секретарю свої нотифікації стосовно схвалення змін Конвенції, прийнятих Генеральною асамблеєю, а також свої заяви, згідно з якими вони не схвалюють ці зміни. Генеральний секретар інформує про це решту держав-членів.

Параграф 5. Строк, зазначений в параграфах 2 і 3, починається з дня повідомлення Генеральним секретарем про те, що умови набуття чинності були дотримані.

Параграф 6. В момент затвердження змін Генеральна асамблея може визначити, що ця зміна має таке значення, що будь-яка держава-член, що не зробила застереження, зазначені в параграфі 2 або в параграфі 3, або не схвалила зміну у 18-місячний строк з моменту набуття ним чинності, позбавляються після закінчення цього строку права бути державою-членом Організації.

Параграф 7. Якщо рішення Генеральної асамблеї стосуються Додатків до Конвенції, то повне застосування відповідного Додатка призупиняється з моменту набрання чинності рішень щодо держав-членів або поміж ними, які згідно з параграфом 3 надали у встановлені строки застереження проти рішень. Генеральний секретар повідомляє державам-членам про це призупинення; воно припиняється після закінчення одного місяця з моменту повідомлення Генеральним секретарем державам-членам про зняття застереження проти рішення.

Стаття 35

Рішення Комісій

Параграф 1. Про зміни, внесені до Конвенції, що прийняті Комісіями, Генеральний секретар повідомляє держави-члени.

Параграф 2. Для всіх держав-членів зміни власне Конвенції, прийняті Ревізійною комісією, набувають сили в перший день дванадцятого місяця, починаючи з місяця повідомлення Генеральним секретарем держав-членів про ці зміни. Держави-члени можуть надавати заперечення протягом чотирьох місяців з дня повідомлення. У випадку заперечення однієї чверті держав-членів зміна не набуває чинності. Якщо держава-член протягом чотирьох місяців висловилась проти рішення Ревізійної комісії і повідомляє про денонсацію Конвенції, то денонсація починає діяти з моменту, передбаченого для набрання чинності цим рішенням.

Параграф 3. Для всіх держав-членів зміни Додатків до Конвенції, прийняті Ревізійною комісією, набувають чинності в перший день дванадцятого місяця, з моменту повідомлення Генеральним секретарем держав-членів про ці зміни. Для всіх держав-членів зміни, прийняті Комісією експертів РІД або Комісією технічних експертів, набувають сили в перший день шостого місяця, з моменту повідомлення Генеральним секретарем держав-членів про ці зміни.

Параграф 4. Держави-члени можуть надавати заперечення в чотиримісячний строк з моменту повідомлення, вказаного в параграфі 3. У випадку заперечення однієї чверті держав-членів зміна не набуває чинності. В державах-членах, що подали заперечення проти рішення в установлений строк, застосування повністю відповідного Додатка призупиняється в сполученні з державами-членами або поміж ними з моменту набрання чинності цими рішеннями. Однак, у випадку заперечення проти затвердження будь-якої технічної настанови дія призупиняється лише щодо цього технічного стандарту або цієї єдиної технічної настанови в сполученні з державами-членами або поміж ними з моменту набрання ними чинності; це стосується й часткового заперечення.

Параграф 5. Генеральний секретар повідомляє державам-членам про призупинення, зазначені в параграфі 4; вони припиняються через місяць з моменту повідомлення Генеральним секретарем державам-членам про зняття такого заперечення.

Параграф 6. Для визначення кількості заперечень, передбачених в параграфах 2 і 4, до уваги не приймаються держави-члени, які:

a) не мають права голосу (стаття 14, параграф 5, стаття 26, параграф 7 або стаття 40, параграф 4);

b) не є членами відповідної комісії (стаття 16, параграф 1, друге речення);

c) зробили заяву згідно зі статтею 9, параграф 1, Єдиних правил АПТУ.

Розділ VII

Заключні положення

Стаття 36

Депозитарій

Параграф 1. Генеральний секретар є депозитарієм цієї Конвенції. Його функції як депозитарію зазначені в частині VII Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року ( 994_118 ).

Параграф 2. При виникненні розбіжностей між державою-членом і депозитарієм стосовно виконання його функцій, депозитарій або заінтересована держава повинна звернути увагу на це питання інших держав-членів або у випадку необхідності передати його до Адміністративного комітету для вирішення.

Стаття 37

Приєднання до Конвенції

Параграф 1. Приєднання до Конвенції відкрито для кожної держави, на території якої експлуатується залізнична інфраструктура.

Параграф 2. Держава, що бажає приєднатися до Конвенції, направляє заяву депозитарію. Депозитарій повідомляє про заяву державам-членам.

Параграф 3. Заява вважається прийнятою у випадку, коли не менше п'яти держав-членів не заявили заперечень депозитарію протягом трьох місяців з моменту повідомлення, вказаного в параграфі 2. Депозитарій повідомляє про це державі-заявнику, а також державам-членам. Приєднання набуває чинності в перший день третього місяця, наступного за цим повідомленням.

Параграф 4. У випадку, коли не менше п'яти держав-членів подали заперечення у строк, зазначений в параграфі 3, заява про приєднання направляється Генеральній асамблеї для прийняття рішення.

Параграф 5. За умови дотримання статті 42, будь-яке приєднання до Конвенції може стосуватися лише Конвенції в тій редакції, що є чинною на момент приєднання.

Стаття 38

Приєднання регіональних організацій з економічної інтеграції

Параграф 1. Приєднання до Конвенції відкрито для регіональних організацій з економічної інтеграції, що мають законодавчу компетенцію, обов'язкову для їхніх учасників в галузях, що охоплюються цією Конвенцією, і учасниками яких є одна або кілька держав-членів.

Умови такого приєднання регулюються угодою, що укладається між Організацією і регіональною організацією.

Параграф 2. Регіональна організація може користуватися правами, що належать її членам згідно з Конвенцією, якщо вони охоплюють галузі, що належать до компетенції регіональних організацій. Це також стосується зобов'язань, що покладаються на держави-члени згідно з Конвенцією, за винятком фінансових зобов'язань, зазначених в статті 26.

Параграф 3. Для здійснення права голосу і права подання заперечень, передбачених статтею 35, параграфами 2 і 4, регіональна організація володіє такою кількістю голосів, що дорівнює кількості її членів, які є також державами-членами Організації. Ці останні можуть передавати свої права, зокрема, право голосу, лише тією мірою, якою це допускається в параграфі 2. Регіональна організація не володіє правом голосу стосовно Розділу IV.

Параграф 4. Для процедури припинення членства застосовується стаття 41.

Стаття 39

Асоційовані члени

Параграф 1. Будь-яка держава, на території якої експлуатується залізнична інфраструктура, може стати асоційованим членом Організації. За аналогією застосовується стаття 37, параграфи 2 - 5.

Параграф 2. Асоційований член може брати участь в роботі органів, зазначених в статті 13, параграфі 1, пункти "a" і "a" - "f", лише з дорадчим голосом. Асоційований член не може бути призначений членом Адміністративного комітету. Він бере участь у витратах Організації в розмірі 0,25% внеску (стаття 26, параграф 3).

Параграф 3. Для процедури припинення членства застосовується стаття 41.

Стаття 40

Призупинення членства

Параграф 1. Держава-член може звернутися з проханням, не денонсуючи Конвенції, про призупинення свого членства в Організації, якщо з причин, що не стосуються цієї держави-члена, на її території більше не здійснюється жодного міжнародного залізничного перевезення.

Параграф 2. Рішення стосовно прохання про призупинення дії членства приймає Адміністративний комітет. Прохання має бути представлене не пізніше трьох місяців до початку сесії Комітету.

Параграф 3. Призупинення дії членства набирає чинності в перший день місяця, наступного за повідомленням Генерального секретаря державам-членам про рішення Адміністративного комітету. Призупинення членства закінчується з моменту повідомлення державою-членом про поновлення на її території міжнародних залізничних перевезень. Генеральний секретар негайно повідомляє про це решту держав-членів.

Параграф 4. Призупинення дії членства викликає:

a) звільнення держави-члена від зобов'язань сплачувати внески для фінансування витрат Організації;

b) тимчасове позбавлення права голосу в органах Організації;

c) тимчасове позбавлення права надання заперечень згідно зі статтею 4, параграфами 2 і 3 і статтею 35, параграфами 2 і 4.

Стаття 41

Денонсація Конвенції

Параграф 1. Денонсація Конвенції може бути здійснена в будь-який момент.

Параграф 2. Якщо держава-член бажає денонсувати Конвенцію, то вона повідомляє про це депозитарій. Денонсація Конвенції набуває чинності 31 грудня наступного року.

Стаття 42

Заяви і застереження до Конвенції

Параграф 1. Кожна з держав-членів може заявити в будь-який момент, що вона не буде застосовувати повністю деякі Додатки до Конвенції. Застереження і заяви про незастосування окремих положень самої Конвенції або її Додатків допускаються лише у тому випадку, коли такі застереження і заяви явним чином передбачені самими положеннями.

Параграф 2. Застереження і заяви направляються депозитарію. Вони починають діяти з моменту набрання чинності Конвенцією для відповідної держави. Будь-яка надана заява набуває чинності з 31 грудня року, наступного за роком подання такої заяви. Депозитарій інформує про це держави-члени.

Стаття 43

Розпуск Організації

Параграф 1. Генеральна асамблея може прийняти рішення про розпуск Організації і про можливу передачу її функцій іншій міжурядовій організації, встановлюючи у випадку необхідності з цією організацією умови такої передачі.

Параграф 2. У випадку розпуску Організації її майно і грошові кошти розподіляються між державами-членами, що є безперервними членами Організації протягом повних п'яти календарних років, що передують року прийняття рішення згідно з параграфом 1. Цей розподіл здійснюється пропорційно середньому відсотковому коефіцієнту їхніх унесків у витрати Організації протягом п'яти попередніх років.

Стаття 44

Тимчасове положення

У випадках, передбачених в статті 34, параграф 7, в статті 35, Параграф 4, в статті 41, параграф 1 і в статті 42, право, яке є дійсним на момент укладення договорів, що підпадають під дію Єдиних правил ЦІВ, Єдиних правил ЦІМ, Єдиних правил ЦУВ або Єдиних правил ЦУІ, і далі застосовується до існуючих договорів.

Стаття 45

Тексти Конвенції

Параграф 1. Конвенція складена французькою, німецькою і англійською мовами. У випадку розбіжностей автентичним є текст французькою мовою.

Параграф 2. На запит заінтересованої держави-члена Організація публікує офіційні переклади Конвенції іншими мовами у випадку, коли одна із цих мов є офіційною мовою принаймні у двох державах-членах. Ці переклади здійснюються при співробітництві з компетентними службами заінтересованих держав-членів.

Протокол про привілеї та імунітети Міжурядової організації міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ)

Стаття 1

Імунітет від будь-якої судового втручання, судових рішень і накладення арешту

Параграф 1. В рамках своєї офіційної діяльності Організація користується імунітетом від будь-якої форми судового втручання і судових рішень, за винятком тих рішень, коли:

a) Організація явно відмовляється від такого імунітету в будь-якому окремому випадку;

b) у разі пред'явлення третіми особами громадянського позову;

c) в разі зустрічного позову, що прямо пов'язаний з судочинством, ініційованим Організацією;

d) у разі накладення арешту згідно з вироком суду на утримання заробітної плати і винагород, які Організація сплачує членові свого персоналу.

Параграф 2. Власність та інші майнові цінності Організації, незалежно від місця їхнього знаходження, підлягають імунітету стосовно будь-якої форми реквізиції, конфіскації, секвестру, або будь-яких інших форм захоплення або накладення арешту, крім випадків, коли це необхідно як тимчасовий захід для запобігання нещасним випадкам, які зачіпають транспортні засоби, що належать Організації або експлуатуються нею, або для розслідувань у зв'язку з такими нещасними випадками.

Стаття 2

Захист від експропріації

Якщо в суспільно корисних цілях є необхідною експропріація, повинні бути вжиті всі заходи для того, щоб ця експропріація не стала перешкодою виконанню діяльності Організацією. При цьому необхідно завчасно, швидко і відповідним чином виплатити відшкодування.

Стаття 3

Звільнення від податків

Параграф 1. Кожна держава-член звільнює від прямих податків Організацію, її майно і доходи при виконанні нею офіційної діяльності. Якщо Організація на значну суму проводить закупівлю або використовує послуги, конче необхідні для виконання своєї офіційної діяльності, і вартість цих закупівель або послуг включає тарифи та збори, то держава-член вживає кожного разу, коли це можливо, необхідних заходів для звільнення від сплати податків і зборів подібного роду або для відшкодування їхньої суми.

Параграф 2. Жодного звільнення не надається стосовно податків і тарифів, які являють собою лише просте відшкодування наданих послуг.

Параграф 3. Майно, набуте згідно з параграфом 1, може бути продане або віддане в користування лише за умов, що встановлені державою-членом, яка надає звільнення від податків.

Стаття 4

Звільнення від зборів і мита

Параграф 1. Продукція, що імпортується або експортується Організацією і конче необхідна для виконання її офіційної діяльності, звільняється від всіх зборів і мита, що стягуються при імпорті і експорті.

Параграф 2. В рамках цієї статті не надається жодного звільнення, якщо закупівлі і ввезення майна або надання послуг відбуваються для особистих потреб персоналу Організації.

Параграф 3. До майна, що ввозиться згідно з параграфом 1, за аналогією застосовується стаття 3, параграф 3.

Стаття 5

Офіційна діяльність

Офіційною діяльністю Організації, зазначеною в цьому Протоколі, є діяльність, що відповідає цілям, визначеним в статті 2 Конвенції.

Стаття 6

Грошові операції

Організація може отримувати і мати у своєму розпорядженні будь-які фонди, валюту, готівкові гроші або цінні папери та нерухоме майно. Вона може ними розпоряджатися для будь-якого використання, передбаченого Конвенцією, і мати рахунки в будь-якій валюті тією мірою, якою це необхідно для виконання покладених на неї зобов'язань.

Стаття 7

Засоби зв'язку

Для зв'язку і пересилання всіх своїх документів Організації надаються умови, що є не менш сприятливими, аніж ті, що надаються кожною державою-членом іншим подібним міжнародним організаціям.

Стаття 8

Привілеї і імунітети представників держав

Представники держав-членів при виконанні своїх функцій і на час службових відряджень користуються такими привілеями та імунітетами на території кожної держави-члена:

a) імунітетом від підсудності, навіть після закінчення виконання обов'язків, за дії, зокрема усні та письмові заяви, здійснені при виконанні обов'язків; проте, цей імунітет не застосовується в разі заподіяння шкоди внаслідок нещасного випадку, який спричинений автомобілем чи іншим транспортним засобом, що належить представникові держави або ним керованим, або в разі порушення правил руху, яке стосується таких транспортних засобів;

b) імунітетом від арешту і слідчого ув'язнення за винятком затримання при скоєнні злочину;

c) імунітетом від арешту особистого багажу за винятком затримання при скоєнні злочину;

d) недоторканністю всіх їхніх службових паперів та документів;

e) звільнення їх самих та їхнього подружжя від усіх обмежень на в'їзд та звільнення від усіх формальностей реєстрації іноземців;

f) такими самими пільгами стосовно валютних правил, які встановлені для представників іноземних урядів при виконанні ними тимчасових офіційних місій.

Стаття 9

Привілеї і імунітети членів персоналу Організації

Члени персоналу Організації при виконанні своїх функцій і на час службових відряджень користуються такими привілеями та імунітетами на території кожної держави-члена:

b) недоторканність всіх їхніх офіційних посвідчень і документів;

c) ті самі винятки з положень, що обмежують імміграцію і регулюють реєстрацію іноземців, що й винятки, які надаються членам персоналу міжнародних організацій; члени їхніх сімей, що проживають з ними, користуються тими самими умовами;

d) звільнення від національного прибуткового податку, за умови введення на користь Організації внутрішнього оподаткування на зарплату, надбавки і інші допомоги, що виплачуються Організацією; проте держави-члени мають можливість враховувати ці зарплати, надбавки і допомоги для розрахунку суми податку, що утримується з доходів, отриманих з інших джерел; держави-члени не зобов'язані застосовувати це фіскальне звільнення до допомоги, пенсій і регулярних довічних виплат, що перераховуються Організацією колишнім членам свого персоналу або особам, що мають на це право;

e) стосовно умов грошових обмінних операцій, то це ті самі привілеї, які звичайно надаються членам персоналу міжнародних організацій;

f) під час міжнародної кризи користуються, разом з членами їхніх сімей, що знаходяться на їхньому утриманні, такими самими пільгами по репатріації, якими користуються члени персоналу міжнародних організацій.

Стаття 10

Привілеї і імунітети експертів

Експерти, що залучаються Організацією, для виконання функцій в Організації або під час відряджень, здійснюваних для неї, зокрема переїзди при виконанні цих функцій або під час цих відряджень, користуються такими привілеями і імунітетами у тій мірі, в котрій це їм необхідно для виконання їхніх функцій:

b) недоторканність всіх їхніх офіційних посвідчень і документів;

c) пільги при обміні, необхідні для переводу їхньої зарплати;

d) ті самі пільги стосовно їхнього особистого багажу, що й пільги, котрі надаються представникам іноземних держав, що знаходяться у тимчасовому офіційному відрядженні.

Стаття 11

Мета наданих привілеїв і імунітетів

Параграф 1. Привілеї і імунітети, передбачені цим Протоколом, встановлюються з єдиною метою забезпечити в будь-яких умовах вільне функціонування Організації і повну незалежність осіб, яким вони надаються. Компетентні органи припиняють дію будь-якого імунітету у всіх випадках, коли його збереження може перешкоджати правосуддю і коли він може бути припинений без завдання збитків досягненню мети, для якої він був наданий.

Параграф 2. Згідно з тлумаченням параграфа 1 компетентними органами є:

a) держави-члени стосовно своїх представників;