РОЗДІЛ IIIГЛАВА IIДиректива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція)Чинний

Стаття 227

Q: Чи є Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція) стаття 227 чинною?

Стаття 227 Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція) України чинна на 23 квітня 2026 р.. Статус документа: Чинний.

Q: Які статті йдуть до і після 227 у Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція)?

У Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція) України 311 статей: попередня — ст. 226, наступна — ст. 228.

№ 2009/138/ЄСвід 25 листопада 2009 р.Стаття 227 з 311

nreg: 984_039-09 РОЗДІЛ III ГЛАВА II Стаття 227 Еквівалентність стосовно пов’язаних страхових і перестрахових компаній третіх країн

1. При розрахуванні групової платоспроможності для страхової або перестрахової компанії, яка є компанією-учасницею у страховій або перестраховій компанії третьої країни, згідно зі статтею 233, страхова або перестрахова компанія третьої країни повинна, виключно для цілей такого розрахування, вважатися пов’язаною страховою або перестраховою компанією. Однак, якщо третя країна, у якій розташований головний офіс такої компанії, встановлює для неї необхідність авторизації та режим платоспроможності, який принаймні еквівалентний режиму, встановленому у главі VI розділу I, держави-члени можуть передбачити, щоб при розрахуванні для такої компанії враховувалися вимога до капіталу платоспроможності та власні кошти, прийнятні для задоволення такої вимоги, як встановлено відповідною третьою країною.

2. У разі неухвалення делегованого акта згідно з параграфом 4 або 5 цієї статті перевірка того, чи режим третьої країни є принаймні еквівалентним, здійснюється органом нагляду за групою за запитом компанії-учасниці або з власної ініціативи. EIOPA повинен допомагати органу нагляду за групою згідно зі статтею 33(2) Регламенту (ЄС) № 1094/2010. Орган нагляду за групою, за підтримки EIOPA, повинен провести консультації з іншими відповідними наглядовими органами, перш ніж ухвалити рішення про еквівалентність. Таке рішення ухвалюють на основі критеріїв, ухвалених згідно з параграфом 3. Орган нагляду за групою не повинен ухвалювати будь-яке рішення стосовно третьої країни, яке суперечить будь-якому рішенню, ухваленому стосовно такої країни раніше, крім випадків, коли це необхідно, щоб врахувати значні зміни режиму нагляду, встановленого у главі VI розділу I, і режиму нагляду у третій країні. Якщо наглядові органи не погоджуються з рішенням, ухваленим згідно з підпараграфом 2, title: Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція) nreg: 984_039-09 РОЗДІЛ III ГЛАВА II Стаття 227 дків, коли це необхідно, щоб врахувати значні зміни режиму нагляду, встановленого у главі VI розділу I, і режиму нагляду у третій країні. Якщо наглядові органи не погоджуються з рішенням, ухваленим згідно з підпараграфом 2, вони можуть передати це питання на розгляд EIOPA і звернутися до нього за допомогою відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1094/2010 упродовж трьох місяців з моменту повідомлення рішення органом нагляду за групою. У такому випадку EIOPA може діяти відповідно до повноважень, наданих йому на підставі зазначеної статті.

3. Комісія може ухвалити делеговані акти згідно зі статтею 301a, у яких вказуються критерії оцінювання еквівалентності режиму платоспроможності третьої країни режиму, встановленому у главі VI розділу I.

4. Якщо критерії, ухвалені згідно з параграфом 3, були виконані третьою країною, Комісія може, згідно зі статтею 301a, а також з допомогою EIOPA згідно зі статтею 33(2) Регламенту (ЄС) № 1094/2010, ухвалити делеговані акти, які визначають, що режим платоспроможності такої третьої країни еквівалентний режиму, встановленому у главі VI розділу I. Такі делеговані акти підлягають регулярному перегляду з метою врахування будь-яких значних змін режиму нагляду, встановленого у главі VI розділу I, і режиму нагляду у третій країні. EIOPA повинен опублікувати та оновлювати на своєму вебсайті перелік усіх третіх країн, зазначених у першому підпараграфі.

5. Як відступ від параграфа 4 і навіть якщо критерії, ухвалені згідно з параграфом 3, не були виконані, Комісія може на період, зазначений у параграфі 6, згідно зі статтею 301a, а також з допомогою EIOPA згідно зі статтею 33(2) Регламенту (ЄС) № 1094/2010, ухвалити делеговані акти, які визначають, що режим платоспроможності третьої країни, який застосовується до компаній із головним офісом у такій третій країні, тимчасово еквівалентний режиму, встановленому у гла title: Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція) nreg: 984_039-09 РОЗДІЛ III ГЛАВА II Стаття 227 № 1094/2010, ухвалити делеговані акти, які визначають, що режим платоспроможності третьої країни, який застосовується до компаній із головним офісом у такій третій країні, тимчасово еквівалентний режиму, встановленому у главі VI розділу I, якщо: (a) можна довести, що режим платоспроможності, який може бути оцінений як еквівалентний згідно з параграфом 4, уже існує або може бути ухвалений і застосований третьою країною; (b) третя країна має режим платоспроможності на основі ризиків та встановлює кількісні та якісні вимоги до платоспроможності та вимоги щодо звітування для цілей нагляду та прозорості; (c) правом третьої країни, у принципі, дозволено співпрацю та обмін конфіденційною наглядовою інформацією з EIOPA та наглядовими органами; (d) третя країна має незалежну систему нагляду; та (e) третя країна встановила обов’язки щодо збереження професійної таємниці для всіх осіб, які діють від імені її наглядових органів. EIOPA повинен опублікувати та оновлювати на своєму вебсайті перелік усіх третіх країн, зазначених у першому підпараграфі.

6. Початковий період тимчасової еквівалентності, зазначений у параграфі 5, становить 10 років, крім випадків, коли до завершення такого періоду: (a) відповідний делегований акт був скасований; або (b) був ухвалений делегований акт згідно з параграфом 4, згідно з яким режим нагляду такої третьої країни був визнаний еквівалентним режиму, встановленому у главі VI розділу I. Період тимчасової еквівалентності може бути продовжений іще на 10 років, якщо продовжують виконуватися критерії, зазначені в параграфі 5. Комісія може ухвалити будь-який такий делегований акт згідно зі статтею 301a, а також з допомогою EIOPA згідно зі статтею 33(2) Регламенту (ЄС) № 1094/2010. Будь-які делеговані акти, що визначають тимчасову еквівалентність, повинні враховувати звіти Комісії згідно зі статтею 177(2). Такі делеговані ак title: Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція) nreg: 984_039-09 РОЗДІЛ III ГЛАВА II Стаття 227 також з допомогою EIOPA згідно зі статтею 33(2) Регламенту (ЄС) № 1094/2010. Будь-які делеговані акти, що визначають тимчасову еквівалентність, повинні враховувати звіти Комісії згідно зі статтею 177(2). Такі делеговані акти підлягають регулярному перегляду Комісією. EIOPA повинен допомагати Комісії в оцінюванні таких рішень. Комісія повинна повідомляти Європейському Парламенту про здійснення будь-яких переглядів і надавати йому свої висновки.

7. Якщо, згідно з параграфом 5, був ухвалений делегований акт, яким визначено, що режим нагляду третьої країни є тимчасово еквівалентним, така третя країна вважається еквівалентною для цілей другого підпараграфа параграфа 1.