Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2015/2447 від 24 листопада 2015 року щодо детальних правил імплементування певних положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 про встановлення Митного кодексу Союзу

02015R2447 - UA - 14.06.2017 - 001.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичними версіями відповідних актів, включаючи їхні преамбули, є версії, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

(до Розділу IV: Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею

Глава 5. Митні питання та сприяння торгівлі)

ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИЙ РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) 2015/2447

від 24 листопада 2015 року

щодо детальних правил імплементування певних положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 про встановлення Митного кодексу Союзу

(ОВ L 343, 29.12.2015, с. 558)

Зі змінами і доповненнями, внесеними:

Офіційний вісник

№

сторінка

дата

ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2017/989 від 8 червня 2017 року

L 149

19

13.06.2017

Виправлено:

Виправленням, ОВ L 087, 02.04.2016, с. 35 (2015/2447)

ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИЙ РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) 2015/2447

від 24 листопада 2015 року

щодо детальних правил імплементування певних положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 про встановлення Митного кодексу Союзу

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

ГЛАВА 1

Сфера застосування митного законодавства, завдання митниці, терміни та означення

Стаття 1

Терміни та означення

(1) Для цілей цього Регламенту застосовується стаття 1 Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2015/2446 (1).

(2) Для цілей цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:

(1) «ручна поклажа» означає, в разі подорожі повітряним транспортом, багаж, що його фізична особа бере із собою в кабіну повітряного судна та виносить із неї;

(2) «митниця пред'явлення» означає митницю за місцем пред'явлення товарів;

(3) «зареєстрований багаж» означає, в разі подорожі повітряним транспортом, багаж, що його зареєстровано в аеропорту відправлення та що є недоступним для фізичної особи під час польоту або, у відповідних випадках, підчас будь-яких транзитних зупинок;

(4) «ідентичні товари» означає, в контексті визначення митної вартості, товари, вироблені в тій самій країні, що є однаковими у всіх відношеннях, включаючи фізичні характеристики, якість та репутацію. Незначні відмінності в зовнішньому вигляді не становлять перешкоди для того, щоб товари, що в інших відношеннях відповідають цьому визначенню, розглядалися як ідентичні;

(5) «міжнародний аеропорт Союзу» означає будь-який аеропорт Союзу, що згідно з дозволом митного органу схвалений для повітряного сполучення з територіями, які не є частиною митної території Союзу;

(6) «рейс у межах Союзу» означає рух повітряного судна між двома аеропортами Союзу без будь-якої транзитної зупинки, що не починається або не закінчується в аеропорту поза межами Союзу;

(7) «основні перероблені продукти» означає перероблені продукти, стосовно яких видано дозвіл на переробку на митній території;

(8) «збутова діяльність» означає, в контексті визначення митної вартості, всю діяльність, що стосується рекламування або збуту та просування збуту відповідних товарів, та всю діяльність, що стосується гарантій щодо них;

(9) «вторинні перероблені продукти» означає перероблені продукти, що є необхідним побічним продуктом переробної операції та не є основними переробленими продуктами;

(10) «комерційне або туристичне повітряне судно» означає призначене для подорожей повітряне судно, що його маршрут визначає сам користувач;

(11) «публічний митний склад III типу» означає митний склад, що перебуває у віданні митних органів;

(12) «стаціонарна транспортна установка» означає технічні засоби, що використовуються для постійного транспортування таких товарів, як електроенергія, газ та нафта;

(13) «митниця транзиту» має будь-яке з таких значень:

(a) митниця за місцем вибуття з митної території Союзу, коли товари залишають таку територію в ході транзитної операції через кордон з територією, яка не є частиною митної території Союзу та не є країною спільного транзиту;

(b) митниця за місцем прибуття на митну територію Союзу, коли товари перетнули територію, яка не є частиною митної території Союзу, в ході транзитної операції;

(14) «подібні товари» означає, в контексті визначення митної вартості, вироблені в тій самій країні товари, що хоча і не є однаковими у всіх відношеннях, але мають схожі характеристики та схожі складові матеріали, що завдяки ним вони можуть виконувати ті самі функції та бути комерційно взаємозамінними; якість товарів, їхня репутація та існування торговельної марки належать до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні того, чи є товари подібними.

ГЛАВА 2

Права та обов'язки осіб згідно з митним законодавством

Секція 1

Надання інформації

Підсекція 1

Формати і коди спільних вимог до даних, обміну даними та їх зберігання

Стаття 2

Формати і коди спільних вимог до даних

(Стаття 6(2) Кодексу)

1. Формати і коди спільних вимог до даних, зазначені в статті 6(2) Кодексу та в статті 2 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, стосовно обміну та зберігання інформації, що вимагається для заяв та рішень, викладено в додатку A до цього Регламенту.

2. Формати і коди спільних вимог до даних, зазначені в статті 6(2) Кодексу та в статті 2 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, стосовно обміну та зберігання інформації, що вимагається для декларацій, повідомлень та підтвердження митного статусу, викладено в додатку B до цього Регламенту.

3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати впровадження першого етапу модернізації системи «Обов'язкова тарифна інформація» (ВТІ) та системи «Нагляд 2», зазначених у додатку до Імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2016/578 (2), формати і коди, наведені в додатку A до цього Регламенту стосовно заяв та рішень щодо ЗТІ, не застосовуються, а застосовуються формати і коди, викладені в додатках з 2 по 5 до Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2016/341 (3).

Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати модернізації системи «Авторизований економічний оператор» (АЕО), зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) № 2016/578, формати і коди, наведені в додатку A до цього Регламенту стосовно заяв та дозволів АЕО, не застосовуються, а застосовуються формати і коди, викладені в додатках 6 і 7 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341.

4. Як відступ від параграфа 2 цієї статті, для систем IT, перелічених у додатку 1 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341, до відповідних дат упровадження або модернізації відповідних систем IT, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, не застосовуються формати і коди вимог до спільних даних, викладені в додатку B до цього Регламенту.

Для систем IT, перелічених у додатку 1 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341, до відповідних дат упровадження або модернізації відповідних систем IT, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, на обмін та зберігання інформації, що вимагається для декларацій, повідомлень та підтвердження митного статусу, поширюються формати і коди, викладені в додатку 9 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341.

5. До дати впровадження Системи митних рішень Митного кодексу Союзу, зазначеної у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, митні органи можуть вирішити, що повинні застосовуватися формати і коди, відмінні від встановлених у додатку A до цього Регламенту, щодо таких заяв та дозволів:

(a) заяви та дозволи стосовно спрощення визначення сум, які є частиною митної вартості товарів;

(b) заяви та дозволи стосовно комплексних гарантій;

(c) заяви та дозволи щодо відстроченого платежу;

(d) заяви та дозволи щодо експлуатації складів тимчасового зберігання відповідно до статті 148 Кодексу;

(e) заяви та дозволи щодо регулярних судноплавних перевезень;

(f) заяви та дозволи щодо уповноваженого емітента;

(g) заяви та дозволи щодо статусу уповноваженого зважувача бананів;

(h) заяви та дозволи щодо самоконтролю;

(i) заяви та дозволи щодо статусу уповноваженого вантажоодержувача для операцій МДП;

(j) заяви та дозволи щодо статусу уповноваженого вантажовідправника для транзиту Союзу;

(k) заяви та дозволи щодо статусу уповноваженого вантажоодержувача для транзиту Союзу;

(l) заяви та дозволи щодо використання пломб спеціального типу;

(m) заяви та дозволи щодо використання транзитної декларації зі скороченим пакетом даних;

(n) заяви та дозволи щодо використання електронного транспортного документа як митної декларації.

6. До дати впровадження Системи митних рішень Митного кодексу Союзу митні органи можуть дозволити використовувати формати і коди викладених у додатку 12 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341 вимог до даних щодо заяв та дозволів замість викладених у додатку A до цього Регламенту вимог до даних щодо таких заяв та дозволів:

(a) заяви та дозволи щодо використання спрощеної декларації;

(b) заяви та дозволи щодо централізованого митного очищення;

(c) заяви та дозволи щодо внесення даних до обліку декларанта;

(d) заяви та дозволи щодо використання процедури переробки на митній території;

(e) заяви та дозволи щодо використання процедури переробки за межами митної території;

(f) заяви та дозволи щодо використання процедури кінцевого використання;

(g) заяви та дозволи щодо використання процедури тимчасового ввозу;

(h) заяви та дозволи щодо експлуатації складів для митного зберігання;

7. Незважаючи на параграф 6, до дат упровадження Автоматизованої системи вивозу (AES) Митного кодексу Союзу або модернізації національних систем імпорту, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, якщо заява на отримання дозволу ґрунтується на митній декларації згідно зі статтею 163(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, формати і коди, викладені у додатку 12 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341, застосовуються до додаткових елементів даних, що вимагаються для такої заяви.

Стаття 3

Захист електронних систем

(Стаття 16(1) Кодексу)

1. Під час розробляння, підтримання в справності та використання електронних систем, згаданих у статті 16(1) Кодексу, держави-члени повинні запровадити та зберігати в силі достатні заходи захисту для ефективного, надійного та безпечного функціонування різних систем. Вони також повинні забезпечити вживання заходів для перевірки джерела даних і для захисту даних від ризику несанкціонованого доступу, втрати, зміни або знищення.

2. Кожне введення, модифікація та видалення даних повинне бути записане разом із інформацією про причину такого оброблення, точний час його проведення та із зазначенням особи, що його виконала.

3. Держави-члени повинні інформувати одна одну, Комісію та, якщо необхідно, відповідного економічного оператора про всі фактичні порушення безпеки електронних систем та підозри щодо такого порушення.

Стаття 4

Зберігання даних

(Стаття 16(1) Кодексу)

Всі дані, схвалені відповідною електронною системою, необхідно зберігати протягом щонайменше 3 років після закінчення року, що в ньому такі дані схвалено, якщо не передбачено інше.

Стаття 5

Доступність електронних систем

(Стаття 16(1) Кодексу)

1. Комісія та держави-члени повинні укласти операційні угоди щодо практичних вимог до доступності та продуктивності електронних систем та до безперервності комерційної діяльності.

2. Згадані в параграфі 1 операційні угоди повинні, зокрема, встановлювати належний час реагування для обміну інформацією та її опрацювання у відповідних електронних системах.

3. Електронні системи повинні бути постійно доступними. Однак це зобов'язання не діє:

(a) в окремих пов'язаних із використанням електронних систем випадках, встановлених у згаданих у параграфі 1 угодах або, за відсутності таких угод, на національному рівні;

(b) у разі форс-мажору.

Підсекція 2

Реєстрація осіб

Стаття 6

Компетентний митний орган

(Стаття 9 Кодексу)

Держави-члени визначають відповідальні за реєстрацію митні органи. Держави-члени повідомляють назву та адресу цих органів Комісії. Комісія публікує цю інформацію в Інтернеті.

Стаття 7

Електронна система щодо номера EORI

(Стаття 16 Кодексу)

1. Для обміну інформацією стосовно EORI та її зберігання використовується електронна система, створена для таких цілей відповідно до статті 16(1) Кодексу («система ЕORI»).

Компетентний митний орган надає доступ до такої інформації через цю систему щоразу, коли присвоюються нові номери EORI або вносяться зміни до збережених даних стосовно вже проведених реєстрацій.

2. Кожній особі присвоюється тільки один номер EORI.

3. Формат і коди даних, що зберігаються в системі EORI, встановлено у додатку 12-01.

4. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати модернізації центральної системи EORI не застосовуються формати і коди, викладені в додатку 12-01.

До дати модернізації центральної системи EORI коди спільних вимог до даних для реєстрації економічних операторів та інших осіб викладено в додатку 9 до Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, що запроваджує перехідні правила для деяких положень Регламенту (ЄС) Європейського Парламенту і Ради № 952/2013 про Митний кодекс Союзу, в разі якщо відповідні електронні системи ще не працюють. Делегований регламент (ЄС) 2016/341.

5. Якщо держави-члени збирають дані, перелічені в пункті 4 додатка 12-01, вони повинні забезпечити використання форматів та кодів згідно з додатком 12-01.

Секція 2

Рішення щодо застосування митного законодавства

Підсекція 1

Рішення, що їх ухвалюють митні органи

Стаття 8

Загальна процедура щодо права бути почутим

(Стаття 22(6) Кодексу)

1. Повідомлення, зазначене в першому підпараграфі статті 22(6) Кодексу, повинне:

(a) включати покликання на документи та інформацію, що на них митні органи мають намір ґрунтувати своє рішення;

(b) зазначати строк, протягом якого відповідна особа повинна висловити свою точку зору, починаючи з дати, коли вона отримує це повідомлення або вважається такою, що отримала його;

(c) згадувати право відповідної особи мати доступ до документів та інформації, зазначених у пункті (a), відповідно до застосовного законодавства.

2. Якщо відповідна особа висловить свою точку зору до закінчення зазначеного в параграфі 1(b) строку, митні органи можуть приступити до ухвалення рішення, за умови що відповідна особа одночасно не повідомить про намір додатково висловити свою точку зору протягом встановленого строку.

Стаття 9

Спеціальна процедура щодо права бути почутим

(Стаття 22(6) Кодексу)

1. Митні органи можуть надіслати повідомлення, зазначене в першому підпараграфі статті 22(6) Кодексу, в рамках процесу перевірки чи контролю, якщо вони мають намір ухвалити рішення на підставі будь-чого зі вказаного нижче:

(a) результатів перевірки, проведеної після пред'явлення товарів;

(b) результатів перевірки митної декларації відповідно до статті 191 Кодексу;

(c) результатів контролю після випуску товарів відповідно до статті 48 Кодексу, якщо товари все ще перебувають під митним наглядом;

(d) результатів перевірки підтвердження митного статусу товарів Союзу або, у відповідних випадках, результатів перевірки заяви про реєстрацію такого підтвердження або про візування такого підтвердження;

(e) надання митними органами підтвердження походження;

(f) результатів контролю товарів, щодо яких не подано загальної декларації, декларації тимчасового зберігання, декларації зворотного вивозу або митної декларації.

2. Якщо повідомлення надіслано згідно з параграфом 1, відповідна особа може:

(a) негайно висловити свою точку зору в той самий спосіб, що і спосіб, використаний для повідомлення відповідно до статті 9 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446; або

(b) вимагати надання повідомлення відповідно до статті 8, за винятком випадків, зазначених у параграфі 1(f).

Митні органи повинні повідомити відповідну особу про ці два варіанти.

3. Якщо митні органи ухвалять рішення, що має несприятливі наслідки для відповідної особи, вони повинні записати, чи ця особа висловила свою точку зору відповідно до параграфа 2(a).

Підсекція 2

Рішення, ухвалені за заявою

Стаття 10

Електронні системи для рішень

(Стаття 16(1) Кодексу)

1. Для обміну інформацією та зберігання інформації стосовно заяв та рішень, що можуть мати наслідки більш ніж в одній державі-члені та стосовно будь-якої наступної події, що може мати вплив на початкову заяву чи рішення, повинна використовуватись електронна система, створена для таких цілей згідно зі статтею 16(1) Кодексу.

Компетентний митний орган надає доступ до інформації через цю систему невідкладно і щонайпізніше протягом 7 днів після того, як вона стала йому відома.

2. Гармонізований інтерфейс ЄС для трейдерів, створений Комісією та державами-членами за погодженням одна з одною, повинен використовуватись для обміну інформацією щодо заяв та рішень, що можуть мати наслідки в більш ніж одній державі-члені.

3. Параграфи 1 та 2 цієї статті діють із дати впровадження Системи митних рішень Митного кодексу Союзу, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС.

Стаття 11

Митний орган, призначений отримувати заяви

(Третій підпараграф статті 22(1) Кодексу)

Держави-члени повинні надавати Комісії список згаданих у третьому підпараграфі статті 22(1) Кодексу митних органів, призначених отримувати заяви. Держави-члени також повинні повідомляти Комісію про всі наступні зміни в цьому списку.

Стаття 12

Прийом заяви

(Стаття 22(2) Кодексу)

1. Якщо митний орган приймає заяву відповідно до статті 11(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, датою прийому такої заяви є дата, в яку вся інформація, що вимагається згідно з другим підпараграфом статті 22(2) Кодексу, отримана митним органом.

2. Якщо митний орган встановить, що заява не містить всієї необхідної інформації, він повинен попросити заявника надати відповідну інформацію протягом розумного строку, що не повинен перевищувати 30 днів.

Якщо заявник не надасть запитаної митними органами інформації протягом визначеного ними для цієї цілі строку, заява не підлягає прийому, а заявник повинен бути повідомлений про це.

3. У разі відсутності будь-якого повідомлення заявнику стосовно того, прийнято його заяву чи ні, ця заява вважається прийнятою. Датою прийому є дата подання заяви або, якщо заявник надав додаткову інформацію на запит митного органу згідно з параграфом 2, дата надання останньої частини інформації.

Стаття 13

Зберігання інформації щодо рішень

(Стаття 23(5) Кодексу)

Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, зберігає всі дані та допоміжну інформацію, що її використовували під час прийняття рішення, щонайменше протягом 3 років після дати закінчення його дії.

Стаття 14

Консультація між митними органами

(Стаття 22 Кодексу)

1. Якщо митний орган, компетентний ухвалювати рішення, потребує консультації з митним органом іншої держави-члена, зацікавленої в дотриманні необхідних умов та критеріїв для ухвалення сприятливого рішення, ця консультація повинна відбутися протягом строку, передбаченого для ухвалення відповідного рішення. Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен встановити строк для консультування, що розпочинається в дату повідомлення цим митним органом умов та критеріїв, що потребують перевірення митним органом, що консультує.

Якщо після перевірки згідно з першим підпараграфом митний орган, що консультує, виявить, що заявник не дотримується однієї умови чи більше або одного критерію чи більше для ухвалення сприятливого рішення, то належно задокументовані та обґрунтовані результати повинні бути передані митному органу, компетентному ухвалювати рішення.

2. Строк, встановлений для консультації відповідно до параграфа 1, може бути продовжений митним органом, компетентним ухвалювати рішення в будь-якому з таких випадків:

(a) якщо у зв'язку з характером перевірок, що їх необхідно провести, орган, що консультує, просить надати йому більше часу;

(b) якщо заявник здійснює коригування, щоб забезпечити дотримання умов та критеріїв згідно з параграфом 1, та повідомляє про них митний орган, компетентний ухвалювати рішення, що повинен поінформувати про це митний орган, що консультує.

3. Якщо митний орган, що консультує, не відповідає протягом строку, встановленого для консультування відповідно до параграфів 1 та 2, умови та критерії, що їх стосувалося консультування, вважаються дотриманими.

4. Передбачена в параграфах 1 та 2 консультаційна процедура може також застосовуватись для цілей переоцінювання та контролю рішення.

Стаття 15

Відкликання сприятливого рішення

(Стаття 28 Кодексу)

Рішення, що його виконання призупинено відповідно до статті 16(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, підлягає відкликанню митним органом, компетентним ухвалювати рішення, у випадках, зазначених у статті 16(1)(b) та (c) вказаного Регламенту, якщо адресат рішення протягом встановленого строку не вживе необхідних заходів для дотримання встановлених щодо такого рішення умов або не дотримається накладених таким рішенням зобов'язань.

Підсекція 3

Рішення стосовно зобов'язальної інформації

Стаття 16

Заява на ухвалення рішення стосовно зобов'язальної інформації

(Стаття 22(1) Кодексу)

1. Якщо заява на ухвалення рішення стосовно зобов'язальної інформації подається відповідно до статті 19(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 не в державі-члені, що в ній заявник має осідок, митний орган, до якого подано заяву, повинен повідомити митний орган держави-члена, де заявник має осідок, протягом 7 днів з моменту прийому заяви.

Якщо митний орган, що отримує повідомлення, володіє будь-якою інформацією, що він її вважає такою, що має значення для опрацювання заяви, він повинен передати цю інформацію митному органу, до якого подано заяву, якнайшвидше та щонайпізніше протягом 30 днів із дати надання повідомлення.

2. Заява на ухвалення рішення щодо обов'язкової тарифної інформації (ВТІ) повинна стосуватися лише товарів, що мають схожі характеристики та що відмінності між ними є несуттєвими для цілей їх тарифної класифікації.

3. Заява на ухвалення рішення щодо зобов'язальної інформації про походження (ЗІП) повинна стосуватися лише одного виду товарів та одного набору обставин для визначення походження.

4. Для забезпечення дотримання вимоги, визначеної в пункті (a) другого підпараграфа статті 33(1) Кодексу щодо заяви на ухвалення рішення щодо ВТІ, митний орган, зазначений у статті 19(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, повинен звернутися за довідкою до електронної системи, зазначеної в статті 21 цього Регламенту, і вести облік таких звернень.

Стаття 17

Узгодженість із наявними рішеннями щодо ВТІ

(Стаття 22(3) Кодексу)

Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен для того, щоб забезпечити узгодженість рішення щодо ВТІ, що його він має намір ухвалити, з уже ухваленими рішеннями щодо ВТІ, звернутися за довідкою до електронної системи, зазначеної в статті 21, та вести облік таких звернень.

Стаття 18

Повідомлення про рішення щодо ЗІП

(Стаття 6(3) Кодексу)

1. Якщо митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повідомляє заявника про рішення щодо ЗІП за допомогою засобів, відмінних від засобів електронного опрацювання даних, він повинен це робити з використанням бланка, наведеного в додатку 12-02.

2. Якщо митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повідомляє заявника про рішення щодо ЗІП за допомогою засобів електронного опрацювання даних, необхідно забезпечити можливість роздрукувати це рішення у форматі, наведеному в додатку 12-02.

Стаття 19

Обмін даними стосовно рішень щодо ЗІП

(Стаття 23(5) Кодексу)

1. Митні органи повинні щоквартально передавати Комісії відповідну інформацію про рішення щодо ЗІП.

2. Комісія повинна надавати отриману відповідно до параграфа 1 інформацію митним органам усіх держав-членів.

Стаття 20

Контроль виконання рішень щодо ВТІ

(Стаття 23(5) Кодексу)

Якщо митні формальності виконуються адресатом рішення щодо ВТІ або від його імені стосовно товарів, що є предметом такого рішення щодо ВТІ, це повинне бути відображене в митній декларації шляхом зазначення референтного номера рішення щодо ВТІ.

Стаття 21

Електронна система щодо ВТІ

(Статті 16(1) та 23(5) Кодексу)

1. Для обміну та зберігання інформації стосовно заяв та рішень щодо ВТІ або щодо будь-якої наступної події, що може вплинути на первісну заяву або рішення, повинна використовуватись електронна система, створена для таких цілей відповідно до статті 16(1) Кодексу.

Компетентний митний орган надає доступ до інформації через цю систему невідкладно і щонайпізніше протягом 7 днів після того, як вона стала йому відома.

2. На додаток до інформації, зазначеної в параграфі 1:

(a) нагляд відповідно до статті 55 цього Регламенту повинен включати дані, що мають значення для моніторингу використання рішень щодо ВТІ;

(b) митний орган, що отримав заяву та ухвалив рішення щодо ВТІ, повинен надати повідомлення через згадану в параграфі 1 систему, якщо дію рішення щодо ВТІ збережено, із зазначенням кінцевої дати строку збереження дії та кількості товарів, на які поширюється такий строк.

3. Комісія повинна регулярно повідомляти державам-членам результати моніторингу, зазначеного в пункті (a) параграфа 2, для сприяння моніторингу митними органами виконання зобов'язань, що виникають на підставі ВТІ.

4. Гармонізований інтерфейс ЄС для трейдерів, створений Комісією та державами-членами за погодженням одна з одною, повинен використовуватися для обміну інформацією про заяви та рішення щодо ВТІ.

5. Під час опрацювання заяви на ухвалення рішення щодо ВТІ митні органи повинні вказувати статус заяви в системі, згаданій у параграфі 1.

6. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати модернізації згаданої в ньому системи згідно з додатком до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС держави-члени повинні використовувати центральну базу даних Комісії, створену відповідно до статті 8(3) Регламенту Комісії (ЄЕС) № 2454/93 (4).

7. До дати впровадження першого етапу модернізації системи, згаданої в параграфі 1 цієї статті, та системи, згаданої в статті 56 цього Регламенту, митні органи повинні проводити моніторинг використання рішень щодо ВТІ під час здійснення митного контролю або контролю після випуску товарів відповідно до статей 46 та 48 Кодексу. Як відступ від параграфа 3 цієї статті, до дати впровадження Комісія не зобов'язана повідомляти держави-члени про результати моніторингу, зазначеного в пункті (a) параграфа 2 цієї статті.

Стаття 22

Збереження дії рішень стосовно зобов'язальної інформації

(Стаття 34(9) Кодексу)

1. Якщо митні органи вирішать зберегти дію відповідно до третього підпараграфа статті 34(9) Кодексу, вони повинні визначити дату закінчення строку збереження дії відповідного рішення.

2. Якщо митні органи вирішать зберегти дію рішення щодо ВТІ відповідно до третього підпараграфа статті 34(9) Кодексу, вони повинні визначити, на додаток до зазначеної в параграфі 1 дати, кількість товарів, щодо яких може бути здійснене митне очищення під час строку збереження дії.

Дія рішення, що його дію збережено, припиняється, як тільки цю кількість буде досягнуто.

За результатами нагляду відповідно до статті 55 Комісія повинна поінформувати держави-члени, як тільки цю кількість буде досягнуто.

Стаття 23

Дії для забезпечення правильної та єдиної тарифної класифікації або визначення погодження

(Стаття 34(10) Кодексу)

1. Комісія повинна невідкладно повідомити митні органи про призупинення ухвалення рішень щодо ВТІ та ЗІП відповідно до статті 34(10)(a) Кодексу, якщо:

(a) Комісія виявила неправильні або непослідовні рішення;

(b) митні органи передали Комісії справи, що в них вони протягом 90 днів не врегулювали розбіжності щодо правильної та єдиної класифікації чи визначення походження.

Будь-яке рішення щодо зобов'язальної інформації не повинне ухвалюватись стосовно товарів, що підпадають під пункт (a) або (b), із дати, коли Комісія повідомила митні органи про призупинення, до забезпечення правильної та єдиної класифікації або визначення походження.

2. Питання правильної та єдиної класифікації або визначення походження повинні бути предметом консультацій на рівні Союзу за найпершої нагоди та щонайпізніше протягом 120 днів після повідомлення Комісії згідно з параграфом 1.

3. Комісія повинна повідомити митні органи негайно після скасування призупинення.

4. Для цілей застосування параграфів 1-3 рішення щодо ЗІП вважаються непослідовними, якщо вони визначають різне походження щодо товарів, що:

(a) підпадають під ту саму тарифну позицію та що їх походження визначено відповідно до тих самих правил походження; та

(b) їх отримано за однакових умов із використанням того самого виробничого процесу та еквівалентних матеріалів, зокрема що стосується їхнього статусу як похідних чи непохідних.

Секція 3

Авторизований економічний оператор

Стаття 24

Дотримання вимог

(Стаття 39(a) Кодексу)

1. Якщо заявник є фізичною особою, встановлений статтею 39(a) Кодексу критерій вважається дотриманим, якщо протягом останніх 3 років заявник та, у відповідних випадках, відповідальний за митні питання заявника працівник не вчиняли будь-яких серйозних порушень чи повторних порушень митного та податкового законодавства та не мали судимостей за серйозні кримінальні злочини, пов'язані із їхньою господарською діяльністю;

Якщо заявник не є фізичною особою, встановлений у статті 39(a) Кодексу критерій вважається дотриманим, якщо протягом останніх 3 років жодна із зазначених нижче осіб не вчиняла серйозних порушень чи повторних порушень митного та податкового законодавства або не мала судимостей за серйозні кримінальні злочини, пов'язані з її господарською діяльністю:

(a) заявник;

(b) особа, що здійснює керівництво заявником або контроль управління ним;

(c) працівник, відповідальний за митні питання заявника.

2. Однак зазначений у статті 39(a) Кодексу критерій може вважатися дотриманим, якщо митний орган, компетентний ухвалювати рішення, вважає порушення несуттєвим з огляду на кількість або розмір пов'язаних операцій та митний орган не сумнівається в добросовісності заявника.

3. Якщо зазначена в параграфі 1(b) особа має осідок у третій країні або проживає в ній, митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен оцінити дотримання критерію, зазначеного в статті 39(a) Кодексу, на основі наявних у нього документів та інформації.

4. Якщо заявник має осідок менше 3 років, митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен оцінити дотримання критерію, зазначеного в статті 39(a) Кодексу, на основі наявних у нього документів та інформації.

Стаття 25

Задовільна система управління комерційною та транспортною документацією

(Стаття 39(b) Кодексу)

1. Встановлений статтею 39(b) Кодексу критерій вважається дотриманим, якщо виконано такі умови:

(a) заявник веде систему бухгалтерського обліку, що відповідає загальноприйнятим принципам бухгалтерського обліку, що застосовуються в державі-члені, в якій ведеться бухгалтерський облік, дозволяє проведення митного контролю на основі аудиту та зберігає дані за минулі періоди, що уможливлює аудиторську перевірку за період з моменту внесення даних до обліку;

(b) облік, що його веде заявник для митних цілей, інтегрований у систему бухгалтерського обліку заявника або дозволяє робити перехресні звіряння інформації з даними системи бухгалтерського обліку;

(c) заявник надає митному органу фізичний доступ до своїх систем бухгалтерського обліку та, у відповідних випадках, до своєї комерційної та транспортної документації;

(d) заявник надає митному органу електронний доступ до своїх систем бухгалтерського обліку та, у відповідних випадках, до своєї комерційної та транспортної документації, якщо ці системи або документація ведуться в електронній формі;

(e) заявник має логістичну систему, що в ній товари ідентифіковано як товари Союзу або товари з-поза меж Союзу та, у відповідних випадках, вказано їх місце розташування;

(f) заявник має адміністративну організацію, що відповідає виду та розміру комерційної діяльності та що підходить для управління потоком товарів, і має систему внутрішнього контролю, здатну запобігати помилкам, виявляти і виправляти їх, а також запобігати незаконним транзакціям та виявляти їх;

(g) у відповідних випадках, заявник має задовільні процедури щодо управління ліцензіями та дозволами, що надаються відповідно до заходів торговельної політики або стосуються торгівлі сільськогосподарськими продуктами;

(h) заявник має задовільні процедури щодо архівного зберігання його документації та інформації, а також щодо захисту від втрати інформації;

(i) заявник забезпечує, щоб відповідні працівники отримували розпорядження інформувати митні органи щоразу після виявлення труднощів стосовно дотримання вимог, та встановлює процедури інформування митних органів про такі труднощі;

(j) заявник має належні заходи безпеки для захисту комп'ютерної системи заявника від несанкціонованого втручання та захисту документації заявника;

(k) у відповідних випадках, заявник має задовільні процедури щодо управління ввізними та ліцензіями на експорт, пов'язаними із заборонами та обмеженнями, включаючи заходи для розрізнення товарів, що підлягають заборонам або обмеженням, та інших товарів, і заходи для забезпечення дотримання таких заборон та обмежень.

2. Якщо заявник подає заяву лише на видачу ліцензії економічного оператора щодо безпеки (AEOS) відповідно до статті 38(2)(b) Кодексу, передбачена в параграфі 1(e) вимога не діє.

Стаття 26

Платоспроможність

(Стаття 39(c) Кодексу)

1. Встановлений у статті 39(b) Кодексу критерій вважається дотриманим, якщо заявник виконує такі умови:

(a) заявник не перебуває в процедурі банкрутства;

(b) протягом 3 років, що передували поданню заяви, заявник виконував свої фінансові зобов'язання зі сплати мит і всіх інших митних зборів, податків або платежів, що стягуються при ввозі або вивозі товарів чи в зв'язку з їх увозом або вивозом;

(c) заявник демонструє на основі наявної документації та інформації за 3 роки, що передують поданню заяви, що його фінансовий стан достатній для виконання його зобов'язань з урахуванням виду та обсягу комерційної діяльності, у тому числі відсутність від'ємних чистих активів, за винятком випадків, коли вони можуть бути покриті.

2. Якщо заявник має осідок менше 3 років, його платоспроможність відповідно до статті 39(c) Кодексу повинна бути перевірена на основі наявної документації та інформації.

Стаття 27

Практичні стандарти компетентності або професійної кваліфікації

(Стаття 39(d) Кодексу)

1. Встановлений статтею 39(d) Кодексу критерій вважається дотриманим, якщо виконано будь-яку з таких умов:

(a) заявник або особа, відповідальна за митні питання заявника, відповідає одному з таких практичних стандартів компетентності:

(i) щонайменше 3 роки підтвердженого практичного досвіду в митній сфері;

(ii) стандарт якості в митній сфері, ухвалений Європейським органом зі стандартизації;

(b) заявник або особа, відповідальна за митні питання заявника, успішно завершили навчання з митного законодавства стосовно їх діяльності в митній сфері, проведене будь-якою з таких осіб:

(i) митним органом держави-члена;

(ii) освітнім закладом, що його для цілей надання такої кваліфікації визнали митні органи або орган держави-члена, відповідальний за професійне навчання;

(iii) професійною чи торговою асоціацією, що її для цілей надання такої кваліфікації визнали митні органи держави-члена або акредитовано в Союзі.

2. Якщо особа, відповідальна за митні питання заявника, є найманою особою, встановлений статтею 39(d) Кодексу критерій вважається дотриманим, якщо ця наймана особа є економічним оператором, уповноваженим щодо митних спрощень відповідно до статті 38(2)(a) Кодексу (АЕОС).

Стаття 28

Стандарти безпеки

(Стаття 39(e) Кодексу)

1. Встановлений статтею 39(e) Кодексу критерій вважається дотриманим, якщо виконано такі умови:

(a) будівлі, що повинні використовуватись у зв'язку з операціями, пов'язаними з ліцензією AEOS, забезпечують захист від незаконного вторгнення та збудовані зі стійких до незаконного проникнення матеріалів;

(b) вживаються належні заходи для запобігання несанкціонованому доступу до офісів, майданчиків для відвантаження, навантажувальних доків, майданчиків для вантажів та інших відповідних місць;

(c) вжито заходів для транспортної обробки товарів, що включають захист від несанкціонованого переміщення або обміну, невідповідного поводження з товарами та від маніпулювання вантажними одиницями;

(d) заявник ужив заходів, що дозволяють чітко визначити його ділових партнерів та забезпечити шляхом виконання відповідних договірних домовленостей або вживання інших належних заходів згідно з бізнес-моделлю заявника, щоб такі ділові партнери забезпечували безпеку їхньої частини міжнародного ланцюга поставок;

(e) заявник у дозволених національним правом межах перевіряє на відповідність вимогам безпеки кандидатів на посади, що зазнають підвищених ризиків безпеки, а також періодично та за потреби перевіряє анкетні дані працівників, що вже зайняті на таких посадах;

(f) заявник має належні процедури безпеки щодо будь-яких залучених зовнішніх надавачів послуг;

(g) заявник забезпечує регулярну участь свого персоналу, що відповідає за питання безпеки, в програмах для покращення їхньої обізнаності в таких питаннях безпеки;

(h) заявник призначив контактну особу з питань безпеки.

2. Якщо заявник є власником сертифіката про безпеку, виданого на основі міжнародної конвенції або міжнародного стандарту Міжнародної організації зі стандартизації або європейського стандарту європейського органу зі стандартизації, ці сертифікати повинні враховуватись під час перевірки дотримання критеріїв, встановлених у статті 39(e) Кодексу.

Ці критерії вважаються дотриманими, якщо встановлено, що критерії видання такого сертифіката ідентичні або еквівалентні критеріям, що викладені в статті 39(e) Кодексу.

Ці критерії вважаються дотриманими, якщо заявник є власником сертифіката про безпеку, виданого третьою країною, що з нею Союз уклав угоду, що передбачає визнання такого сертифіката.

3. Якщо заявник є зареєстрованим агентом або відомим вантажовідправником у значенні статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 300/2008 (5) та виконує вимоги, встановлені в Регламенті Комісії (ЄС) № 185/2010 (6), викладені в параграфі 1 критерії вважаються виконаними стосовно об'єктів та операцій, щодо яких заявник отримав статус зареєстрованого агента або відомого вантажовідправника, якщо критерії надання статусу зареєстрованого агента або відомого вантажовідправника ідентичні або еквівалентні критеріям, що викладені в статті 39(e) Кодексу.

Стаття 29

Перевірка дотримання критеріїв

(Стаття 22 Кодексу)

1. Для перевірки критеріїв, встановлених у статті 39(b) та (e) Кодексу, митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен забезпечити, щоб перевірки на місцях виконувались у всіх приміщеннях, що стосуються діяльності заявника, пов'язаної з митною сферою.

Якщо заявник має велику кількість приміщень, а застосовний строк для ухвалення рішення є недостатнім для перевірки всіх таких приміщень, митний орган може вирішити перевірити лише репрезентативну частину таких приміщень, якщо він переконаний, що заявник застосовує однакові стандарти безпеки у всіх своїх приміщеннях та застосовує однакові спільні стандарти і процедури для ведення обліку у всіх своїх приміщеннях.

2. Митні органи, компетентні ухвалювати рішення, можуть взяти до уваги результати оцінювань або аудитів, проведених відповідно до законодавства Союзу, якщо вони мають значення для перевірки критеріїв, зазначених у статті 39 Кодексу.

3. Для цілей перевірки виконання критеріїв, встановлених у статті 39(b), (c) та (e) Кодексу, митні органи можуть враховувати експертний висновок, надані заявником, якщо експерт, що написав висновок, не пов'язаний із заявником у розумінні статті 127 цього Регламенту.

4. Митні органи повинні враховувати специфічні характеристики економічних операторів, зокрема малих та середніх підприємств, під час перевірки виконання критеріїв, встановлених у статті 39 Кодексу.

5. Перевірка критеріїв, встановлених у статті 39 Кодексу, та її результати повинні бути задокументовані митним органом, компетентним ухвалювати рішення.

Стаття 30

Електронна система для статусу АЕО

(Стаття 16(1) Кодексу)

1. Для обміну та зберігання інформації стосовно заяв на видачу ліцензії авторизованого економічного оператора (АЕО) та виданих ліцензій АЕО, а також будь-якої подальшої події чи дії, що може згодом вплинути на первісне рішення, включаючи анулювання, призупинення дії, відкликання або внесення змін чи результати будь-якого моніторингу або переоцінки, використовується електронна система, створена для таких цілей відповідно до статті 16(1) Кодексу. Компетентний митний орган повинен невідкладно надати доступ до інформації через цю систему і щонайпізніше протягом 7 днів.

Гармонізований інтерфейс ЄС для трейдерів, створений Комісією та державами-членами за погодженням одна з одною, повинен використовуватися для обміну інформацією про заяви та рішення щодо ліцензій АЕО.

2. У відповідних випадках, зокрема тоді, коли статус АЕО є підставою для затвердження, надання дозволу або сприяння відповідно до іншого законодавства Союзу, компетентний митний орган може надати доступ до електронної системи, зазначеної в параграфі 1, відповідному національному органу, відповідальному за авіаційну безпеку. Доступ повинен бути наданий до такої інформації:

(a) ліцензій AEOS, включаючи назву власника ліцензії та, у відповідних випадках, внесення змін до них або їх відкликання або призупинення статусу авторизованого економічного оператора та причини цього;

(b) будь-яких переоцінок ліцензій AEOS та їх результатів.

Національні органи, відповідальні за авіаційну безпеку, що обробляють таку інформацію, повинні використовувати її лише для цілей, пов'язаних із відповідними програмами для зареєстрованого агента або відомого вантажовідправника, та повинні впроваджувати відповідні технічні та організаційні заходи для забезпечення захисту цієї інформації.

3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати модернізації системи АЕО, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, держави-члени повинні використовувати систему, встановлену статтею 14x Регламенту Комісії (ЄЕС) № 2454/93.

Стаття 31

Консультаційна процедура та обмін інформацією між митними органами

(Стаття 22 Кодексу)

1. Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, може консультуватися з митними органами інших держав-членів, до компетенції яких належить місце, де зберігається необхідна інформація, або де має бути здійснений контроль для перевірки одного чи більше критеріїв, встановлених у статті 39 Кодексу.

2. Консультації, зазначені в параграфі 1 повинні бути обов'язковими, якщо:

(a) заяву для отримання статусу АЕО подано відповідно до статті 12(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 митному органу місця, де зберігаються або є доступними основні рахунки заявника для митних цілей;

(b) заяву для отримання статусу АЕО подано відповідно до статті 27 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 митним органам держави-члена, де заявник має постійне комерційне представництво та де зберігається або є доступною інформація про його загальну діяльність з управління логістикою в Союзі;

(c) частина даних обліку та документації, що стосується заяви на отримання статусу АЕО, зберігається в державі-члені відмінній від держави-члена митного органу, компетентного ухвалювати рішення;

(d) заявник, що подав заявку на отримання статусу АЕО, утримує склад або провадить іншу діяльність, пов'язану з митною сферою, в державі-члені, відмінній від держави-члена компетентного митного органу.

3. Як відступ від строку, встановленого в другому реченні першого підпараграфа статті 14(1) цього Регламенту, митні органи повинні завершити консультаційний процес протягом 80 днів із дати, в яку митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повідомляє необхідні умови та критерії, що повинні бути перевірені митним органом, що консультує.

4. Якщо митний орган іншої держави-члена володіє інформацією, що стосується надання статусу АЕО, він повинен повідомити цю інформацію митному органу, компетентному ухвалювати рішення, протягом 30 днів із дати надсилання заяви через електронну систему, зазначену в статті 30 цього Регламенту.

Стаття 32

Відхилення заяви

(Стаття 22 Кодексу)

Відхилення заявки АЕО не впливає на сприятливі рішення, вже ухвалені стосовно заявника відповідно до митного законодавства, якщо тільки ухвалення таких сприятливих рішень не ґрунтувалося на дотриманні будь-яких критеріїв АЕО, що їх недотримання доведено під час перевірки заявки АЕО.

Стаття 33

Комбінація обох типів дозволів

(Стаття 38(3) Кодексу)

Якщо заявник має право отримати і ліцензію АЕОС, і ліцензію AEOS, митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен видати одну комбіновану ліцензію.

Стаття 34

Відкликання дозволу

(Стаття 28 Кодексу)

1. Відкликання ліцензії АЕО не впливає на будь-яке сприятливе рішення, ухвалене стосовно тієї самої особи, якщо тільки статус АЕО не був умовою ухвалення цього сприятливого рішення або це рішення не ґрунтувалося на критерії, визначеному в статті 39 Кодексу, що більше не дотримується.

2. Відкликання або внесення змін до сприятливого рішення, ухваленого стосовно власника дозволу не впливає автоматично на ліцензію АЕО цієї особи.

3. Якщо та сама особа є АЕОС та AEOS і стаття 28 Кодексу або стаття 15 цього Регламенту є застосовною внаслідок невиконання умов, встановлених у статті 39(d) Кодексу, ліцензія АЕОС підлягає відкликанню, а ліцензія AEOS залишається дійсною.

Якщо та сама особа є AEOS та АЕОС і стаття 28 Кодексу або стаття 15 цього Регламенту є застосовною внаслідок невиконання умов, встановлених у статті 39(d) Кодексу, ліцензія AEOS підлягає відкликанню, а ліцензія АЕОС залишається дійсною.

Стаття 35

Моніторинг

(Стаття 23(5) Кодексу)

1. Митні органи держави-члена повинні невідкладно інформувати компетентний митний орган про будь-які обставини, що виникають після надання статусу АЕО, що можуть вплинути на продовження його дії чи його зміст.

2. Компетентний митний орган повинен надавати всю відповідну інформацію, що перебуває в його розпорядженні, митним органам інших держав-членів, що в них АЕО провадить діяльність, пов'язану з митною сферою.

3. Якщо митний орган відкликає сприятливе рішення, ухвалене на підставі статусу АЕО, він повинен повідомити про це митний орган, що надав такий статус.

4. Якщо AEOS є зареєстрованим агентом або відомим вантажовідправником у значенні статті 3 Регламенту (ЄС) № 300/2008, та виконує всі вимоги, встановлені у Регламенті (ЄС) № 185/2010, компетентний митний орган повинен негайно надати відповідному національному органу, відповідальному за авіаційну безпеку, таку мінімальну інформацію щодо статусу АЕО, що її він має у своєму розпорядженні:

(a) ліцензії AEOS, включаючи назву власника ліцензії та, у відповідних випадках, внесення змін до неї або її відкликання або призупинення статусу авторизованого економічного оператора та причини цього;

(b) інформації про те чи відвідали митні органи відповідне спеціальне місце, дату останнього візиту та про те чи візит зроблено в рамках процесу надання дозволу, переоцінки чи моніторингу;

(c) будь-яких переоцінок ліцензії AEOS та їх результатів.

Національні митні органи повинні за погодженням із відповідним національним органом, відповідальним за авіаційну безпеку, визначити детальні умови обміну будь-якою інформацією, що відсутня в електронній системі, зазначеній у статті 30 цього Регламенту.

Національні органи, відповідальні за авіаційну безпеку, що обробляють таку інформацію, повинні використовувати її лише для цілей, пов'язаних із відповідними програмами для зареєстрованого агента або відомого вантажовідправника, та впроваджувати відповідні технічні та організаційні заходи для забезпечення захисту інформації.

Секція 4

Контроль товарів

Підсекція 1

Митний контроль та управління ризиками

Стаття 36

Електронна система для управління ризиками та митного контролю

(Стаття 16(1) Кодексу)

1. Для обміну та зберігання інформації стосовно обміну повідомленнями між митними органами держави-члена та Комісією про будь-яку інформацію, пов'язану з ризиками, необхідно використовувати електронну систему, встановлену для цього відповідно до статті 16(1) Кодексу («система управління митними ризиками»).

2. Згадану в параграфі 1 систему необхідно також використовувати для обміну повідомленнями між митними органами та митними органами та Комісією під час імплементації спільних критеріїв та стандартів ризиків, спільних пріоритетних ділянок контролю, управління митними кризами, обміну інформацією, пов'язаною з ризиками, та як результатами аналізу ризиків, відповідно до статті 46(5) Кодексу, так і результатами митних контролів.

Підсекція 2

Ручна поклажа та зареєстрований багаж, що перевозяться повітряним транспортом

Стаття 37

Транзитні рейси

(Стаття 49 Кодексу)

1. Митний контроль та формальності, застосовні до ручної поклажі та зареєстрованого багажу осіб, що подорожують із аеропорту поза межами Союзу повітряним судном, що після транзитної зупинки в аеропорту Союзу продовжує політ до іншого аеропорту Союзу, проводяться в останньому міжнародному аеропорту Союзу.

Ручна поклажа та зареєстрований багаж підлягають правилам, застосовним до багажу осіб, що летять із третьої країни, якщо тільки особа, що перевозить цей багаж, не доведе, що товари в ньому мають статус товарів Союзу.

2. Митний контроль та формальності, застосовні до ручної поклажі та зареєстрованого багажу осіб, що подорожують із аеропорту Союзу повітряним судном, що робить зупинку в іншому аеропорту Союзу перед продовженням польоту до аеропорту поза межами Союзу, проводяться в першому міжнародному аеропорту Союзу.

Ручна поклажа може підлягати контролю в останньому міжнародному аеропорту Союзу, де повітряне судно робить зупинку, для того, щоб вони набули свого митного статусу товарів Союзу.

Стаття 38

Транзитні рейси на комерційних та туристичних повітряних суднах

(Стаття 49 Кодексу)

Митний контроль та формальності, застосовні до багажу осіб на борту комерційного або туристичного повітряного судна, повинні бути проведені в таких аеропортах:

(a) для рейсів із аеропорту поза межами Союзу, якщо повітряне судно після транзитної зупинки в аеропорту Союзу продовжує політ до іншого аеропорту Союзу, в першому міжнародному аеропорту Союзу;

(b) для рейсів із аеропорту Союзу, якщо повітряне судно після транзитної зупинки в аеропорту Союзу продовжує політ до аеропорту поза межами, в останньому міжнародному аеропорту Союзу.

Стаття 39

Вхідні трансферні рейси

(Стаття 49 Кодексу)

1. Якщо багаж, що прибуває в аеропорт Союзу на борту повітряного судна, що прилітає з аеропорту поза межами Союзу, перевантажується в цьому аеропорту Союзу на борт іншого повітряного судна, що здійснює рейс у межах Союзу, застосовуються параграфи 2 та 3.

2. Митний контроль та формальності, застосовні до зареєстрованого багажу, проводяться в останньому міжнародному аеропорту Союзу прибуття рейсу в межах Союзу. Однак митний контроль та формальності, застосовні до зареєстрованого багажу, що прибуває з аеропорту поза межами Союзу та перевантажується в міжнародному аеропорту Союзу на повітряне судно, що прямує в інший міжнародний аеропорт Союзу на території тієї самої держави-члена, можуть бути виконані в міжнародному аеропорту Союзу, де здійснюється перевантаження зареєстрованого багажу.

Митний контроль та формальності, застосовні до зареєстрованого багажу, можуть у виключних випадках на додаток до контролю та формальностей, зазначених у першому підпараграфі, бути виконані в першому міжнародному аеропорту Союзу, якщо їх необхідність доведена проведеним контролем ручної поклажі.

3. Митний контроль та формальності, застосовні до ручної поклажі, проводяться в першому міжнародному аеропорту Союзу.

Митний контроль та формальності, застосовні до ручної поклажі, можуть бути у виключних випадках проведені в аеропорту прибуття рейсу в межах Союзу, якщо їх необхідність доведено проведеним контролем зареєстрованого багажу.

Стаття 40

Вихідні трансферні рейси

(Стаття 49 Кодексу)

1. Якщо багаж завантажується в аеропорту Союзу на повітряне судно, що здійснює рейс у межах Союзу, і згодом перевантажується в іншому аеропорту Союзу на інше повітряне судно, чиїм пунктом призначення є аеропорт поза межами Союзу, застосовуються параграфи 2 та 3.

2. Митний контроль та формальності, застосовні до зареєстрованого багажу, проводяться в першому міжнародному аеропорту Союзу відправлення. Однак митний контроль та формальності, застосовні до зареєстрованого багажу, що його завантажено на повітряне судно в міжнародному аеропорту Союзу та перевантажено в іншому міжнародному аеропорту Союзу на території тієї самої держави-члена на повітряне судно, що прямує в аеропорт поза межами Союзу, можуть бути виконані в міжнародному аеропорту Союзу, де здійснюється перевантаження зареєстрованого багажу.

Митний контроль та формальності, застосовні до зареєстрованого багажу, у виключних випадках та на додаток до контролю та формальностей, зазначених у першому підпараграфі, можуть бути виконані в останньому міжнародному аеропорту Союзу, якщо їх необхідність доведено проведеним контролем ручної поклажі.

3. Митний контроль та формальності, застосовні до ручної поклажі, проводяться в останньому міжнародному аеропорту Союзу.

Додатковий митний контроль та формальності, застосовні до ручної поклажі, можуть бути проведені в аеропорту відправлення рейсу в межах Союзу лише у виключних випадках, якщо їх необхідність доведено проведеним контролем зареєстрованого багажу.

Стаття 41

Трансфер на туристичне або комерційне повітряне судно

(Стаття 49 Кодексу)

1. Митний контроль та формальності, застосовні до багажу, що прибуває в аеропорт Союзу регулярним або чартерним рейсом із аеропорту поза межами Союзу, та що перевантажується в цьому аеропорту Союзу на комерційне або туристичне повітряне судно, що виконує рейс у межах Союзу, проводяться в аеропорту прибуття регулярного або чартерного рейсу.

2. Митний контроль та формальності, застосовні до багажу, завантаженого в аеропорту Союзу на комерційне або туристичне повітряне судно, що виконує рейс у межах Союзу для перевантаження в іншому аеропорту Союзу на регулярний або чартерний рейс, що його пунктом призначення є аеропорт поза межами Союзу, проводяться в аеропорту відправлення регулярного або чартерного рейсу.

Стаття 42

Трансфери між аеропортами на території тієї самої держави-члена

(Стаття 49 Кодексу)

Митні органи можуть у міжнародному аеропорту Союзу, де здійснюється перевантаження зареєстрованого багажу, проводити контроль:

(a) багажу, що надходить із аеропорту поза межами Союзу та перевантажується в міжнародному аеропорту Союзу на повітряне судно, що прямує в міжнародний аеропорт Союзу, розташований на тій самій національній території;

(b) багажу, завантаженого на повітряне судно в міжнародному аеропорту Союзу для перевантаження в іншому міжнародному аеропорту Союзу, розташованого на тій самій національній території, на повітряне судно, що прямує до аеропорту поза межами Союзу.

Стаття 43

Засоби запобігання незаконному трансферу

(Стаття 49 Кодексу)

Держави-члени повинні забезпечити, щоб:

(a) після прибуття в міжнародний аеропорт Союзу, де повинен бути проведений митний контроль, було піддано моніторингу будь-яке перевантаження товарів, що містяться в багажі перед проведенням цього контролю;

(b) при відправленні з міжнародного аеропорту Союзу, де повинен бути проведений митний контроль, було піддано моніторингу будь-яке перевантаження товарів, що містяться в багажі, після проведення цього контролю;

(c) після прибуття в міжнародний аеропорт Союзу, де повинен бути проведений митний контроль, було вжито відповідних заходів для запобігання будь-якому перевантаженню товарів, що містяться в зареєстрованому багажі, перед проведенням контролю цього багажу;

(d) при відправленні з міжнародного аеропорту Союзу, де повинен бути проведений митний контроль, було вжито відповідних заходів для запобігання будь-якому перевантаженню товарів, що містяться в зареєстрованому багажі, після проведення контролю зареєстрованого багажу.

Стаття 44

Багажний ярлик

(Стаття 49 Кодексу)

Зареєстрований багаж, що його зареєстровано в аеропорту Союзу, повинен бути позначений ярликом, прикріпленим до багажу. Зразок та технічні характеристики ярлика викладено в додатку 12-03.

Стаття 45

Список міжнародних аеропортів Союзу

(Стаття 49 Кодексу)

Кожна держава-член повинна надати Комісії список своїх міжнародних аеропортів Союзу та інформувати Комісію про будь-які зміни в ньому.

Підсекція 3

Багаж, що перевозиться морським транспортом

Стаття 46

Прогулянкові човни

(Стаття 49 Кодексу)

Митний контроль та формальності, застосовні до багажу осіб на борту прогулянкового човна, проводяться у всіх портах заходу в Союз, незалежно від походження чи призначення човна. Прогулянковий човен є прогулянковим судном у значенні Директиви 94/25/ЄС Європейського Парламенту і Ради (7).

Стаття 47

Трансферні переправи

(Стаття 49 Кодексу)

Митний контроль та формальності, застосовні до багажу осіб, що використовують послуги морського перевезення того самого судна, що складаються з послідовних поїздок із відправленням із порту поза межами Союзу, заходом або прибуттям у нього, повинні проводитись у будь-якому порту Союзу, що в ньому багаж завантажується чи розвантажується.

ГЛАВА 3

Конвертація валюти

Стаття 48

Положення про обмінний курс

(Стаття 53 Кодексу)

1. Вартість євро у разі необхідності відповідно до статті 53(1)(b) повинна фіксуватись раз на місяць.

Необхідно використовувати обмінний курс, встановлений Європейським Центральним Банком перед передостаннім днем місяця, та застосовувати його протягом наступного місяця.

Однак якщо курс, застосовний на початку місяця, відрізняється більш ніж на 5 % від курсу, встановленого Європейським Центральним Банком перед 15-м днем того самого місяця, такий останній курс діє з 15-го дня до кінця відповідного місяця.

2. Якщо конвертація валюти необхідна для будь-якої із причин, зазначених у статті 53(2) Кодексу, вартістю євро в національних валютах є курс, встановлений Європейським Центральним Банком у перший робочий день жовтня; цей курс необхідно застосовувати з 1 січня наступного року.

3. Держави-члени можуть залишити незмінною вартість суми в національній валюті, визначеної в євро, якщо під час річного коригування конвертація цієї суми призводить до зміни менш ніж на 5 % у вартості, вираженій у національній валюті.

Держави-члени можуть округлити або зменшити до найближчої десяткової частини суму, отриману після конвертації.

РОЗДІЛ II

ФАКТОРИ, ЩО НА ЇХ ОСНОВІ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ВВІЗНЕ АБО ВИВІЗНЕ МИТО І ВЖИВАЮТЬСЯ ІНШІ

ЗАХОДИ ЩОДО ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ

ГЛАВА 1

Спільний митний тариф і тарифна класифікація товарів

Секція 1

Управління тарифними квотами

Стаття 49

Загальні правила єдиного управління тарифними квотами

(Стаття 56(4) Кодексу)

1. Тарифні квоти, відкриті відповідно до законодавства Союзу стосовно методу адміністрування, зазначеного в цій статті та статтях 50-54 цього Регламенту, необхідно опрацьовувати в хронологічному порядку дат прийому митних декларацій для випуску для вільного обігу.

2. Кожна тарифна квота ідентифікується в законодавстві Союзу за допомогою порядкового номера, що полегшує її опрацювання.

3. Для цілей цієї секції декларації для випуску для вільного обігу, прийняті митними органами 1, 2 або 3 січня, вважаються прийнятими 3 січня того самого року. Однак якщо один із цих днів припадає на суботу або неділю, цей прийом вважається таким, що відбувся 4 січня такого року.

4. Для цілей цієї секції робочі дні означають дні, що не є офіційними вихідними днями для установ Союзу в Брюсселі.

Стаття 50

Відповідальність митних органів держав-членів за єдине управління тарифними квотами

(Стаття 56(4) Кодексу)

1. Митні органи повинні перевіряти чи запит щодо використання тарифної квоти, зроблений декларантом у митній декларації про випуск для вільного обігу, є правомірним відповідно до положень законодавства Союзу стосовно відкриття тарифної квоти.

2. Якщо митну декларацію для випуску для вільного обігу, що містить правомірний запит декларанта щодо використання тарифної квоти прийнято і всі необхідні для надання тарифної квоти підтвердні документи надано митним органам, митні органи повинні невідкладно передати цей запит Комісії із зазначенням дати прийому митної декларації та точної кількості, щодо якої зроблено запит.

Стаття 51

Розподілення кількісних величин за тарифними квотами

(Стаття 56(4) Кодексу)

1. Комісія повинна здійснити розподілення по робочим дням. Однак Комісія може вирішити не розподіляти кількісні величини на визначений робочий день, за умови що компетентні органи держав-членів поінформовано заздалегідь.

2. Кількість товарів за тарифними квотами не може бути розподілена раніше другого робочого дня після дати прийому митної декларації, що в ній декларант зробив запит щодо використання тарифної квоти.

Будь-який розподіл Комісією повинен враховувати всі незадоволені запити щодо використання тарифної квоти, засновані на митних деклараціях, прийнятих до та протягом другого робочого дня, що передує дню розподілення, та що їх митні органи внесли в систему, зазначену в статті 54 цього Регламенту.

3. Стосовно кожної тарифної квоти Комісія повинна розподіляти кількість товарів на основі отриманих нею запитів щодо використання цієї тарифної квоти в хронологічному порядку дат прийому відповідних митних декларацій та в межах залишку за цією тарифною квотою.

4. Якщо на день розподілу сума кількості товарів за всіма запитами на використання тарифної квоти за митними деклараціями, прийнятими в ту саму дату, перевищує залишок за цією тарифною квотою, Комісія повинна розподіляти кількість товарів за цими запитами пропорційно запитаній кількості товарів.

5. Якщо відкривається нова тарифна квота, Комісія не розподіляє кількісні величини за цієї тарифною квотою до 11-го робочого дня після дати опублікування акта Союзу, що відкриває цю тарифну квоту.

Стаття 52

Скасування запитів та повернення невикористаних розподілених кількісних величин за тарифними квотами

(Стаття 56(4) Кодексу)

1. Митні органи повинні негайно повернути до електронної системи, зазначеної в статті 54 цього Регламенту будь-яку кількість, що її помилково розподілено. Однак зобов'язання повернути не діє, якщо помилковий розподіл, що являє собою митний борг у сумі менше 10 євро, виявлено по завершенні першого місяця після закінчення строку дії відповідної тарифної квоти.

2. Якщо митні органи визнають недійсною митну декларацію щодо товарів, що є предметом запиту на використання тарифної квоти, перед тим як Комісія розподілить запитану кількість, митні органи скасовують увесь запит на використання тарифної квоти.

Якщо Комісія вже розподілила запитану кількісну величину на основі митної декларації, визнаної недійсною, митний орган повинен негайно повернути розподілену кількісну величину до електронної системи, зазначеної в статті 54 цього Регламенту.

Стаття 53

Критичний статус тарифних квот

(Стаття 56(4) Кодексу)

1. Для цілей статті 153 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 тарифна квота вважається критичною одразу після використання 90 % повного обсягу тарифної квоти.

2. Як відступ від параграфа 1, тарифна квота вважається критичною з дати її відкриття в будь-якому із таких випадків:

(a) тарифну квоту відкрито менш ніж на 3 місяці;

(b) тарифні квоти на той самий продукт з тим самим походженням та з еквівалентним квотним періодом, як і відповідна квота («еквівалентні тарифні квоти»), не відкривались протягом 2 попередніх років;

(c) еквівалентну тарифну квоту, відкриту протягом 2 попередніх років, вичерпано до останнього дня або в останній день третього місяця її квотного періоду або вона мала більший початковий обсяг, чим тарифна квота, про яку йдеться.

3. Тарифна квота, що її єдиним призначенням є застосування заходу захисту або заходу, зумовленого призупиненням концесій, передбачених Регламентом (ЄС) № 654/2014 Європейського Парламенту і Ради (8), вважається критичною одразу після використання 90 % її повного обсягу, незалежно від того чи відкривалися еквівалентні тарифні квоти протягом 2 попередніх років.

Стаття 54

Електронна система для управління тарифними квотами