Делегований Регламент Комісії (ЄС) № 2015/2446 від 28 липня 2015 року на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно детальних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу

Тип: Регламент

№ 2015/2446

Дата: 28 липня 2015 р.

Статус: Чинний

02015R2446 - UA - 25.07.2019 - 003.001

Цей текст слугує суто засобом документування та не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex

(До Розділу IV: Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею

Глава 5. Митні питання та сприяння торгівлі)

ДЕЛЕГОВАНИЙ РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) № 2015/2446

від 28 липня 2015 року

на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно детальних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу

(OB L 343, 29.12.2015, с. 1)

Зі змінами, внесеними:

Офіційний вісник

№

сторінка

дата

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 2016/341 від 17 грудня 2015 року

L 69

15.03.2016

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2016/651 від 5 квітня 2016 року

L 111

27.04.2016

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 2018/1063 від 16 травня 2018 року

L 192

30.07.2018

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2018/1118 від 7 червня 2018 року

L 204

13.08.2018

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 2019/841 від 14 березня 2019 року

L 138

24.05.2019

ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2019/1143 від 14 березня 2019 року

L 181

05.07.2019

Із виправленнями, внесеними:

Виправленням, OB L 087, 02.04.2016, с. 35 (2015/2446)

Виправленням, OB L 096, 05.04.2019, с. 55 (2016/341)

ДЕЛЕГОВАНИЙ РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) № 2015/2446

від 28 липня 2015 року

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

ГЛАВА 1

Сфера застосування митного законодавства, завдання митниці і терміни та означення

Стаття 1

Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) «інструмент аграрної політики» означає положення, що стосуються ввезення та вивезення продуктів, зазначених у пунктах 1, 2 та 3 додатка 71-02;

(2) «книжка АТА» означає міжнародний митний документ для тимчасового ввезення, виданий відповідно до Конвенції АТА або Стамбульської конвенції;

(3) «Конвенція АТА» означає Митну конвенцію про книжку АТА для тимчасового ввезення товарів, вчинену у Брюсселі 6 грудня 1961 року;

(4) «Стамбульська конвенція» означає Конвенцію про тимчасове ввезення, вчинену у Стамбулі 26 червня 1990 року;

(5) «багаж» означає всі товари, що їх перевозять будь-якими транспортними засобами у зв'язку з подорожжю фізичної особи;

(6) «Кодекс» означає Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 від 9 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Союзу;

(7) «аеропорт Союзу» означає будь-який аеропорт, розташований на митній території Союзу;

(8) «порт Союзу» означає будь-який морський порт, розташований на митній території Союзу;

(9) «Конвенція про процедуру спільного транзиту» означає Конвенцію про процедуру спільного транзиту (1);

(10) «країна спільного транзиту» означає будь-яку країну, крім держави-члена Союзу, що є стороною Конвенції про процедуру спільного транзиту;

(11) «третя країна» означає країну або територію за межами митної території Союзу;

(12) «книжка CPD» означає міжнародний митний документ, що використовується для тимчасового ввезення транспортних засобів, виданий відповідно до Стамбульської конвенції;

(13) «митниця відправлення» означає митницю, де приймається митна декларація для поміщення товарів під процедуру транзиту;

(14) «митниця призначення» означає митницю, де поміщені під процедуру транзиту товари пред'являються для завершення такої процедури;

(15) «митниця першого в'їзду» означає митницю, до компетенції якої належить митний нагляд у місці, де транспортний засіб, що перевозить товари, прибуває на митну територію Союзу з території за її межами;

(16) «митниця експорту» означає митницю, де подається експортна декларація або декларація зворотного вивезення щодо товарів, переміщуваних за межі митної території Союзу;

(17) «митниця поміщення під процедуру» означає митницю, зазначену в дозволі на спеціальну процедуру, як вказано у статті 211(1) Кодексу, яка уповноважена випускати товари для спеціальної процедури;

(18) «реєстраційний та ідентифікаційний номер економічного оператора» (номер EORI) означає ідентифікаційний номер, унікальний на митній території Союзу, присвоєний митним органом економічному оператору або іншій особі для їх реєстрації для митних цілей;

(19) «експортер» означає:

(a) приватну особу, що перевозить товари, переміщувані за межі митної території Союзу, якщо такі товари містяться в особистому багажі такої приватної особи;

(b) в інших випадках, коли пункт (a) не застосовується:

(i) особу, що має осідок на митній території Союзу, яка має повноваження визначати та визначила, що товари повинні бути переміщені за межі зазначеної митної території;

(ii) якщо підпункт (i) не застосовується, будь-яку особу, що має осідок на митній території Союзу, яка є стороною контракту, згідно з яким товари повинні бути переміщені за межі зазначеної митної території.

(20) «загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку» означає принципи, що визнані або є авторитетними в певній країні в певний час, згідно з якими визначається, які економічні ресурси і зобов'язання необхідно обліковувати як активи і зобов'язання, які зміни в активах і зобов'язаннях необхідно обліковувати, як необхідно оцінювати активи і зобов'язання та зміни в них, яку інформацію необхідно розкривати та в який спосіб, а також які фінансові звіти необхідно складати;

(21) «товари некомерційного характеру» означає:

(a) товари, що містяться у відправленнях, що їх відправляє одна приватна особа іншій, якщо такі відправлення:

(i) є нерегулярними;

(ii) містять товари виключно для особистого користування одержувача або його сім'ї, що за своїм характером або кількістю не становлять будь-якого комерційного інтересу; та

(iii) відправляються відправником одержувачу без будь-якого виду плати;

(b) товари, що містяться в особистому багажі мандрівників, якщо вони:

(i) мають нерегулярний характер; та

(ii) складаються виключно з товарів, призначених для особистого користування мандрівників чи їхніх сімей, або товарів, придбаних як подарунки; характер і кількість таких товарів не повинні вказувати на те, що вони ввозяться або вивозяться для комерційних цілей;

(22) «основний контрольний номер» (MRN) означає реєстраційний номер, що його присвоює компетентний митний орган деклараціям або повідомленням, зазначеним у статті 5(9)-(14) Кодексу, операціям МДП або підтвердженням митного статусу товарів Союзу;

(23) «період закриття» означає час, до якого товари, поміщені під спеціальну процедуру, крім процедури транзиту, або перероблені продукти необхідно помістити під наступну митну процедуру, знищити, перемістити за межі митної території Союзу або передати для передбаченого кінцевого використання. У разі перероблення за межами митної території період закриття означає період, протягом якого тимчасово вивезені товари можуть бути зворотно ввезені на митну територію Союзу у вигляді перероблених продуктів і поміщені під процедуру випуску для вільного обігу, щоб було можливо отримати повне або часткове звільнення від ввізних мит;

(24) «товари в поштовому відправленні» означає товари, інші ніж кореспонденція, що містяться в поштовій посилці або пакунку і перевозяться поштовим оператором або під його відповідальністю згідно з положеннями Всесвітньої поштової конвенції, ухваленої 10 липня 1984 року під егідою Організації Об'єднаних Націй;

(25) «поштовий оператор» означає оператора, що має осідок у державі-члені та призначений нею для надання міжнародних послуг, що регулюються Всесвітньою поштовою конвенцією;

(26) «кореспонденція» означає листи, листівки, написані шрифтом Брайля листи, а також друковані матеріали, що не обкладаються ввізним або вивізним митом;

(27) «перероблення за межами митної території IM/ЕХ» означає попереднє ввезення отриманих з еквівалентних товарів перероблених продуктів під процедурою перероблення за межами митної території до вивозу товарів, які вони замінюють, відповідно до статті 223(2)(d) Кодексу;

(28) «перероблення за межами митної території EX/IM» означає вивезення товарів Союзу під процедурою перероблення за межами митної території до ввезення перероблених продуктів;

(29) «перероблення на митній території EX/IM» означає попереднє ввезення отриманих з еквівалентних товарів перероблених продуктів під процедурою перероблення на митній території до ввезення товарів, які вони замінюють, зазначених у статті 223(2)(c) Кодексу;

(30) «перероблення на митній території IM/ЕХ» означає ввезення товарів із третіх країн під процедурою перероблення на митній території до вивезення перероблених продуктів;

(31) «приватна особа» означає фізичну особу, іншу ніж оподатковувана особа, що діє як така в розумінні Директиви Ради 2006/112/ЄС;

(32) «публічний митний склад I-го типу» означає публічний митний склад, де обов'язки, зазначені у статті 242(1) Кодексу, покладаються на власника дозволу та суб'єкта процедури;

(33) «публічний митний склад II-го типу» означає публічний митний склад, де обов'язки, зазначені у статті 242(2) Кодексу, покладаються на суб'єкта процедури;

(34) «єдиний транспортний документ» означає, у контексті митного статусу, виданий у державі-члені транспортний документ на перевезення товарів із пункту відправлення на митній території Союзу до пункту призначення на такій території під відповідальністю перевізника, що видає зазначений документ;

(35) «спеціальна фіскальна територія» означає частину митної території Союзу, де не застосовуються положення Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість або Директиви Ради 2008/118/ЄС від 16 грудня 2008 року про загальний режим акцизних зборів та про скасування Директиви 92/12/ЄЕС;

(36) «митниця нагляду» означає:

(a) у разі тимчасового зберігання, вказаного у розділі IV Кодексу, або в разі спеціальних процедур, окрім транзиту, передбачених розділом VII Кодексу, - митницю, визначену в дозволі для здійснення нагляду за тимчасовим зберіганням товарів або за відповідною спеціальною процедурою;

(b) у разі спрощеної митної декларації, вказаної у статті 166 Кодексу, централізованого митного очищення, передбаченого статтею 179 Кодексу, внесення запису в облік згідно зі статтею 182 Кодексу, - митницю, визначену в дозволі для здійснення нагляду за поміщенням товарів під відповідну митну процедуру;

(37) «Конвенція МДП» означає Митну конвенцію про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжок МДП, вчинену у Женеві 14 листопада 1975 року;

(38) «операція МДП» означає переміщення товарів у межах митної території Союзу відповідно до Конвенції МДП;

(39) «перевантаження» означає завантаження чи розвантаження продуктів і товарів з одного транспортного засобу на інший;

(40) «мандрівник» означає будь-яку фізичну особу, що:

(a) тимчасово в'їжджає на митну територію Союзу та не проживає на ній постійно; або

(b) повертається на митну територію Союзу, де вона постійно проживає, після тимчасового перебування за межами цієї території; або

(d) залишає митну територію Союзу після тимчасового перебування та не проживає на ній постійно;

(41) «відходи та брухт» означає будь-що з наведеного нижче:

(a) товари або продукти, що віднесені до відходів та брухту відповідно до Комбінованої номенклатури;

(b) у контексті кінцевого використання або перероблення на митній території, товари або продукти, отримані в результаті операції з перероблення, які не мають економічної цінності або мають низьку економічну цінність і не можуть використовуватися без подальшого перероблення.

(42) «піддон» означає пристосування, на поверхні якого можна розмістити певну кількість товарів для формування вантажної одиниці з метою її транспортування, транспортного оброблення або укладання з використанням механічних пристроїв. Таке пристосування складається з двох настилів, розділених рейками, або з одного настилу на ніжках; його загальна висота зменшена до мінімально сумісної з транспортним обробленням вилочним навантажувачем або візком для піддонів; піддон може мати надбудову або не мати її;

(43) «рибопереробне судно Союзу» означає судно, зареєстроване в частині території держави-члена, що є частиною митної території Союзу, яке плаває під прапором держави-члена і не займається виловом продуктів морського рибальства, але переробляє такі продукти на борту;

(44) «риболовне судно Союзу» означає судно, зареєстроване в частині території держави-члена, що є частиною митної території Союзу, яке плаває під прапором держави-члена, займається виловом продуктів морського рибальства та, залежно від випадку, переробляє їх на борту;

(45) «регулярна судноплавна лінія» означає лінію, що здійснює перевезення вантажів суднами, що курсують лише між портами Союзу та не відбувають з будь-яких місць за межами митної території Союзу або будь-яких місць вільної зони порту Союзу, не прямують до таких місць або не роблять зупинок у таких місцях.

ГЛАВА 2

Права та обов'язки осіб, установлені митним законодавством

Секція 1

Надання інформації

Підсекція 1

Загальні вимоги до даних для обміну даними та їх зберігання

Стаття 2

Загальні вимоги до даних (Стаття 6(2) Кодексу)

1. Обмін інформацією, необхідною для заяв і рішень, та її зберігання повинні здійснюватися відповідно до загальних вимог до даних, визначених у додатку A.

2. Обмін інформацією, необхідною для декларацій, повідомлень і підтверджень митного статусу, та її зберігання повинні здійснюватися відповідно до загальних вимог до даних, визначених у додатку B.

3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати впровадження першого етапу модернізації системи обов'язкової тарифної інформації (ВТІ) та системи «Нагляд 2», зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, стовпець 1a додатка A до цього Регламенту не застосовується, натомість застосовуються відповідні вимоги до даних, визначені в додатках 2-5 до Делегованого регламенту Комісії (ЄС) № 2016/341 (2).

Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати модернізації системи АЕО, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, стовпець 2 додатка A до цього Регламенту не застосовується, натомість застосовуються відповідні вимоги до даних, визначені в додатках 6 та 7 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341.

4. Як відступ від параграфа 2 цієї статті, для IT-систем, зазначених у додатку 1 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341, до відповідних дат розгортання або модернізації відповідних IT-систем, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, не застосовуються загальні вимоги до даних, визначені в додатку B до цього Регламенту.

Для IT-систем, зазначених у додатку 1 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341, до відповідних дат розгортання або модернізації відповідних IT-систем, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, обмін та зберігання інформації, що необхідна для декларацій, повідомлень і підтвердження митного статусу, підпадають під дію вимог до даних, визначених у додатку 9 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341.

Якщо вимоги до даних для обміну та зберігання інформації, необхідної для декларацій, повідомлень і підтвердження митного статусу, не визначені в додатку 9 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341, держави-члени повинні забезпечити, щоб відповідні вимоги до даних гарантували можливість застосування положень, що регулюють такі декларації, повідомлення та підтвердження митного статусу.

5. До дати розгортання системи рішень митних органів відповідно до Митного кодексу Союзу, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, митні органи можуть ухвалювати рішення про те, що відповідні вимоги до даних, альтернативні встановленим у додатку A до цього Регламенту вимогам, підлягають застосуванню до таких заяв та дозволів:

(a) Заяви та дозволи стосовно спрощень у визначенні сум, що входять до складу митної вартості товарів;

(b) Заяви та дозволи стосовно комплексних гарантій;

(d) Заяви та дозволи на експлуатацію складів тимчасового зберігання, зазначених у статті 148 Кодексу;

(e) Заяви та дозволи на регулярні судноплавні лінії;

(f) Заяви та дозволи щодо уповноваженого емітента;

(g) Заяви та дозволи на отримання статусу уповноваженого зважувача бананів;

(h) Заяви та дозволи щодо самоконтролю;

(i) Заяви та дозволи на отримання статусу уповноваженого одержувача для операцій МДП;

(j) Заяви та дозволи на отримання статусу уповноваженого відправника для транзиту Союзу;

(k) Заяви та дозволи на отримання статусу уповноваженого одержувача для транзиту Союзу;

(l) Заяви та дозволи на використання пломб спеціального типу;

(m) Заяви та дозволи на використання транзитної декларації зі скороченим набором даних;

(n) Заяви та дозволи на використання електронного транспортного документа як митної декларації.

6. Якщо держава-член ухвалює рішення, відповідно до параграфа 5, про застосування альтернативних вимог до даних, вона повинна забезпечити, щоб такі альтернативні вимоги до даних давали змогу державі-члену перевіряти виконання умов надання відповідного дозволу, а також щоб вони включали щонайменше такі вимоги:

(a) Ідентифікація заявника/власника дозволу (елемент даних 3/2 «Ідентифікаційні дані заявника/власника дозволу або адресата рішення» або - у разі відсутності чинного номера EORI заявника - за елементом даних 3/1 «Заявник/власник дозволу або адресат рішення);

(b) Тип заяви або дозволу (елемент даних 1/1 «Код типу заяви/рішення»);

(c) Використання дозволу в одній або більше державах-членах (елемент даних 1/4 «Територіальна дія - Союз»), якщо застосовно.

7. До дати розгортання системи рішень митних органів відповідно до Митного кодексу Союзу митні органи можуть дозволяти застосування вимог до даних для заяв та дозволів, визначених у додатку 12 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341, замість вимог до даних, встановлених у додатку A до цього Регламенту, для таких процедур:

(a) Заяви та дозволи на використання спрощеної декларації;

(b) Заяви та дозволи на централізоване митне очищення;

(d) Заяви та дозволи на використання перероблення на митній території;

(e) Заяви та дозволи на використання перероблення за межами митної території;

(f) Заяви та дозволи на використання кінцевого використання;

(g) Заяви та дозволи на використання тимчасового ввезення;

(h) Заяви та дозволи на експлуатацію складів для митного зберігання;

8. Незважаючи на параграф 7, до дат розгортання автоматизованої системи експорту (AES) Митного кодексу Союзу або до дат модернізації національних систем імпорту, якщо заява на дозвіл ґрунтується на митній декларації відповідно до статті 163(1) цього Регламенту, митна декларація повинна також містити такі дані:

(a) Вимоги до даних, спільні для всіх процедур:

- Характер перероблення або використання товарів;

- Технічні описи товарів та/або перероблених продуктів і засоби їх ідентифікації;

- Очікуваний період закриття;

- Пропонований орган закриття (не для кінцевого використання); та

- Місце перероблення або використання.

(b) Спеціальні вимоги до даних для перероблення на митній території:

- Коди економічних умов, зазначені у доповненні до додатка 12 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341;

- Розрахункова норма добутку або метод, за допомогою якого визначається така норма; та

- Чи потрібно робити розрахунок суми ввізного мита відповідно до статті 86(3) Кодексу (вказати «так» або «ні»).

Підсекція 2

Реєстрація осіб у митних органах

Стаття 3

Зміст даних запису EORI (Стаття 6(2) Кодексу)

Під час реєстрації особи митні органи повинні збирати та зберігати встановлені в додатку 12-01 дані щодо такої особи. Такі дані становлять запис EORI.

Як відступ від першого параграфа, до дати модернізації системи EORI, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, не застосовуються загальні вимоги до даних, визначені в додатку 12-01.

До дати модернізації системи EORI держави-члени повинні збирати та зберігати вказані нижче дані, як визначено в доповненні Е до додатка 9 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341, що становлять запис EORI:

(a) дані, зазначені в пунктах 1-4 доповнення E до додатка 9 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341;

(b) якщо це вимагається національними системами, дані, зазначені в пунктах 5-12 доповнення E до додатка 9 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341.

Держави-члени повинні регулярно передавати до системи EORI дані, зібрані відповідно до третього параграфа цієї статті.

Як відступ від другого та третього параграфів цієї статті, держави-члени можуть збирати елемент даних, зазначений у пункті 4 глави 3 розділу I додатка 12-01. Якщо держави-члени збирають такий елемент, він повинен бути переданий до системи EORI якомога найшвидше після модернізації такої системи.

Стаття 4

Надання даних для реєстрації EORI (Стаття 6(4) Кодексу)

Митні органи можуть дозволити особам надавати дані, необхідні для реєстрації EORI, шляхом використання засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

Стаття 5

Економічні оператори, що не мають осідку на митній території Союзу (Статті 22(2) та 9(2) Кодексу)

1. Економічний оператор, що не має осідку на митній території Союзу, повинен зареєструватися, перш ніж:

(a) подати митну декларацію на митній території Союзу, за винятком таких декларацій:

(i) митної декларації, поданої згідно зі статтями 135-144;

(ii) митної декларації для поміщення товарів під процедуру тимчасового ввезення або декларації зворотного вивезення для закриття такої процедури;

(iii) митної декларації, поданої економічним оператором, що має осідок у країні спільного транзиту, відповідно до Конвенції про процедуру спільного транзиту (3)

(iv) митної декларації, поданої в рамках процедури транзиту Союзу економічним оператором, що має осідок в Андоррі або Сан-Марино;

(b) подати загальну декларацію вибуття або прибуття на митній території Союзу;

(d) діяти як перевізник для цілей перевезення морським, внутрішнім водним або повітряним транспортом;

(e) діяти як перевізник, що пов'язаний із митною системою та бажає отримати будь-яке з повідомлень, передбачених митним законодавством, стосовно подання або внесення змін до загальної декларації прибуття;

(f) звернутися за реєстрацією або засвідченням підтвердження митного статусу товарів Союзу.

2. Незважаючи на параграф 1(a)(ii), економічні оператори, що не мають осідку на митній території Союзу, підлягають реєстрації в митних органах перед поданням митної декларації для поміщення товарів під процедуру тимчасового ввезення або декларації зворотного вивезення для закриття такої процедури, якщо реєстрація необхідна для використання спільної системи управління гарантіями.

3. Незважаючи на параграф 1(a)(iii), економічні оператори, що мають осідок у країні спільного транзиту, підлягають реєстрації в митних органах перед поданням митної декларації згідно з Конвенцією про процедуру спільного транзиту, якщо така декларація подається замість загальної декларації прибуття або використовується як попередня декларація.

4. Незважаючи на параграф 1(a)(iv), економічні оператори, що мають осідок в Андоррі або Сан-Марино, підлягають реєстрації в митних органах перед поданням митної декларації в рамках процедури транзиту Союзу, якщо така декларація подається замість загальної декларації прибуття або використовується як попередня декларація.

5. Як відступ від параграфа 1(d), економічний оператор, що діє як перевізник для цілей перевезення морським, внутрішнім водним або повітряним транспортом, не підлягає реєстрації в митних органах за умови присвоєння йому унікального ідентифікаційного номера третьої країни в рамках програми партнерства торговців третіх країн, яка визнана Союзом.

6. У випадках, коли вимагається реєстрація відповідно до цієї статті, її необхідно провести в митних органах за місцем, де економічний оператор подає декларацію або подає заяву щодо ухвалення рішення.

Стаття 6

Особи, інші ніж економічні оператори (Стаття 9(3) Кодексу)

1. Особи, інші ніж економічні оператори, підлягають реєстрації в митних органах, якщо виконано одну з таких умов:

(a) така реєстрація вимагається за законодавством держави-члена;

(b) особа здійснює операції, для яких повинен бути наданий номер ЕОМ відповідно до додатка A та додатка B.

2. Як відступ від параграфа 1, якщо особа, інша ніж економічний оператор, подає митні декларації лише час від часу і митні органи вважають це обґрунтованим, реєстрація не вимагається.

Стаття 7

Визнання номера EORI недійсним (Стаття 9(4) Кодексу)

1. Митні органи повинні визнати номер EORI недійсним у будь-якому з таких випадків:

(a) на вимогу зареєстрованої особи;

(b) якщо митний орган знає, що зареєстрована особа припинила діяльність, яка вимагала реєстрації.

2. Митний орган повинен зареєструвати дату визнання номера EORI недійсним і повідомити її зареєстрованій особі.

Секція 2

Рішення щодо застосування митного законодавства

Підсекція 0

Засоби для обміну інформацією, що використовується для заяв і рішень, для яких відповідні вимоги до даних не визначені в додатку A

Стаття 7a

Заяви та рішення, складені з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних (Стаття 6(3)(a) Кодексу)

Митні органи можуть дозволити використання інших засобів, ніж засоби електронного опрацювання даних, щодо заяв та рішень, для яких відповідні вимоги до даних не визначені в додатку A, і щодо будь-яких подальших заяв та дій, що стосуються управління такими рішеннями.

Підсекція 1

Право бути вислуханим

Стаття 8

Строк дії права бути вислуханим (Стаття 22(6) Кодексу)

1. Період, протягом якого заявник має право висловити свою точку зору до ухвалення рішення, що може негативно вплинути на нього, становить 30 днів.

2. Незважаючи на параграф 1, якщо рішення стосується результатів контролю товарів, стосовно яких не подано загальну декларацію, декларацію тимчасового зберігання, декларацію зворотного вивезення або митну декларацію, митні органи можуть вимагати від відповідної особи висловити свою точку зору протягом 24 годин.

Стаття 9

Засоби для повідомлення підстав (Стаття 6(3)(a) Кодексу)

Якщо повідомлення, зазначене в першому підпараграфі статті 22(6) Кодексу, надається у процесі перевірки або контролю, таке повідомлення може бути надане з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

Якщо заява подана або рішення повідомлене з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних, таке повідомлення може бути надане з використанням таких самих засобів.

Стаття 10

Винятки з права бути вислуханим (Стаття 22(6), другий підпараграф Кодексу)

Заявнику не надається можливість висловити свою точку зору в таких особливих випадках:

(a) якщо заяву на ухвалення рішення не прийнято відповідно до статті 11 цього Регламенту або другого підпараграфа статті 12(2) Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) № 2015/2447 (4);

(b) якщо у разі морських контейнерних перевезень і повітряних перевезень митні органи повідомляють особу, що подала загальну декларацію прибуття, про те, що товари не повинні завантажуватись;

(d) якщо номер EORI повинен бути визнаний недійсним.

Підсекція 2

Загальні правила щодо рішень, ухвалених за заявою

Стаття 11

Умови прийняття заяви (Стаття 22(2) Кодексу)

1. Заяву на ухвалення рішення щодо застосування митного законодавства приймають тільки в разі виконання таких умов:

(a) якщо це вимагається згідно з процедурою, що її стосується заява, заявник зареєстрований відповідно до статті 9 Кодексу;

(b) якщо це вимагається згідно з процедурою, що її стосується заява, заявник має осідок на митній території Союзу;

(c) заяву подано до митного органу, що його призначено для отримання заяв у державі-члені компетентного митного органу, зазначеного в третьому підпараграфі статті 22(1) Кодексу;

(d) заява не стосується рішення, що має таку саму мету, що й адресоване тому самому заявнику попереднє рішення, яке протягом одного року до подання заяви було скасовано або відкликано на підставі того, що заявник не виконав зобов'язання, покладеного відповідно до такого рішення.

2. Як відступ від параграфа 1(d), зазначений у ньому строк повинен становити три роки, якщо попереднє рішення було скасовано згідно зі статтею 27(1) Кодексу або заява є заявою на отримання статусу авторизованого економічного оператора, поданою відповідно до статті 38 Кодексу.

Стаття 12

Митний орган, компетентний ухвалювати рішення (Стаття 22(1) Кодексу)

Якщо неможливо визначити компетентний митний орган згідно з третім підпараграфом статті 22(1) Кодексу, компетентним митним органом є митний орган за місцем, де зберігаються або доступні книги обліку та документація заявника, що дають можливість митному органу ухвалити рішення (основна звітність для митних цілей).

Стаття 13

Продовження строку ухвалення рішення (Стаття 22(3) Кодексу)

1. Якщо після прийняття заяви митний орган, компетентний ухвалювати рішення, вважає за потрібне вимагати додаткову інформацію від заявника для ухвалення свого рішення, він повинен встановити строк для надання заявником такої інформації, що не повинен перевищувати 30 днів. Строк ухвалення рішення, встановлений у статті 22(3) Кодексу, подовжується на цей строк. Заявник повинен бути поінформований про подовження строку ухвалення рішення.

2. Якщо застосовується стаття 8(1), строк ухвалення рішення, встановлений у статті 22(3) Кодексу, подовжується на 30 днів. Заявник повинен бути поінформований про подовження строку.

3. Якщо митний орган, компетентний ухвалювати рішення, подовжив строк проведення консультацій з іншим митним органом, строк ухвалення рішення подовжується на той самий період, на який подовжений строк проведення консультацій. Заявник повинен бути поінформований про подовження строку ухвалення рішення.

4. Якщо існують серйозні підстави для підозри в порушенні митного законодавства та митні органи проводять розслідування на основі таких підстав, строк ухвалення рішення подовжується на час, необхідний для завершення таких розслідувань. Таке подовження не повинне перевищувати дев'яти місяців. Якщо тільки це не поставить проведення розслідувань під загрозу, заявник повинен бути поінформований про подовження строку.

Стаття 14

Дата набуття чинності (Стаття 22(4) та (5) Кодексу)

Рішення набуває чинності з дати, іншої ніж дата, у яку заявник його отримав або вважається таким, що його отримав, у таких випадках:

(a) якщо рішення буде сприятливим для заявника та заявник просив визначити іншу дату набуття чинності - у такому разі рішення набуває чинності з дати, що її просив визначити заявник, за умови що вона настає після дати, у яку заявник отримує рішення або вважається таким, що його отримав;

(b) якщо попереднє рішення було видано на обмежений строк та єдиною метою поточного рішення є продовження строку його дії - у такому разі рішення набуває чинності з наступного дня після закінчення строку дії попереднього рішення;

(c) якщо дія рішення обумовлена виконанням заявником певних формальностей - у такому разі рішення набуває чинності з дня, коли заявник отримає повідомлення від компетентного митного органу, у якому зазначається, що формальності були успішно виконані, або коли він вважається таким, що отримав таке повідомлення.

Стаття 15

Перегляд рішення (Стаття 23(4)(a) Кодексу)

1. Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен переглянути рішення в таких випадках:

(a) якщо внесено зміни до відповідного законодавства Союзу, що впливає на таке рішення;

(b) якщо це необхідно за результатами проведеного моніторингу;

(c) якщо це необхідно з огляду на інформацію, надану адресатом рішення відповідно до статті 23(2) Кодексу або іншими органами.

2. Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен повідомити про результат перегляду адресата рішення.

Стаття 16

Тимчасове зупинення дії рішення (Стаття 23(4)(b) Кодексу)

1. Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен тимчасово зупинити дію рішення замість його скасування, відкликання або внесення змін до нього згідно зі статями 23(3), 27 або 28 Кодексу, якщо:

(a) такий митний орган вважає, що можуть існувати достатні підстави для скасування, відкликання або внесення змін до рішення, але ще не має всіх необхідних елементів для ухвалення рішення про скасування, відкликання або внесення змін;

(b) такий митний орган вважає, що не виконані умови ухвалення рішення або що адресат рішення не виконує зобов'язань, покладених на нього згідно з таким рішенням, і адресату рішення слід надати час для вжиття заходів для забезпечення виконання умов або дотримання зобов'язань;

(c) адресат рішення просить тимчасово зупинити його дію, оскільки він тимчасово не може виконувати умови, встановлені щодо рішення, або дотримуватись зобов'язань, покладених на нього згідно з таким рішенням.

2. У випадках, зазначених у пунктах (b) та (c) параграфа 1, адресат рішення повинен повідомити митний орган, компетентний ухвалювати рішення, про заходи, яких він вживатиме для забезпечення виконання умов або дотримання зобов'язань, а також про строк, який необхідний йому для вжиття таких заходів.

Стаття 17

Строк тимчасового зупинення дії рішення (Стаття 23(4)(b) Кодексу)

1. У випадках, зазначених у статті 16(1)(a), визначений компетентним митним органом строк тимчасового зупинення дії повинен відповідати строку, що необхідний такому митному органу, щоб установити, чи виконані умови для скасування, відкликання або внесення змін. Такий строк не може перевищувати 30 днів.

Однак, якщо митний орган вважає, що адресат рішення може не дотримати критерії, визначені у статті 39(a) Кодексу, дія рішення тимчасово зупиняється, поки не буде встановлено, чи вчинила серйозне порушення або повторні порушення будь-яка з таких осіб:

(a) адресат рішення;

(b) особа, що очолює компанію, яка є адресатом відповідного рішення, або здійснює контроль управління нею;

2. У випадках, зазначених у статті 16(1)(b) та (c), строк тимчасового зупинення дії, визначений митним органом, компетентним ухвалювати рішення, повинен відповідати строку, про який повідомив адресат рішення згідно зі статтею 16(2). Строк тимчасового зупинення дії, у відповідних випадках, може бути додатково подовжений на вимогу адресата рішення.

Строк тимчасового зупинення дії може бути додатково подовжений на період, необхідний компетентному митному органу для перевірки того, що такі заходи забезпечують виконання умов або дотримання зобов'язань. Такий період не повинен перевищувати 30 днів.

3. Якщо після тимчасового зупинення дії рішення митний орган, компетентний ухвалювати рішення, має намір скасувати, відкликати або змінити таке рішення відповідно до статей 23(3), 27 або 28 Кодексу, строк тимчасового зупинення дії, як визначено згідно з параграфами 1 і 2 цієї статті, подовжується, залежно від випадку, до набуття чинності рішенням про скасування, відкликання або внесення змін.

Стаття 18

Закінчення тимчасового зупинення дії (Стаття 23(4)(b) Кодексу)

1. Тимчасове зупинення дії рішення закінчується після завершення строку тимчасового зупинення дії, якщо тільки до завершення такого строку не виникає будь-яка з таких ситуацій:

(a) тимчасове зупинення дії скасовано, оскільки, у випадках, зазначених у статті 16(1)(a), відсутні підстави для скасування, відкликання або внесення змін до рішення відповідно до статей 23(3), 27 або 28 Кодексу, - у такому випадку тимчасове зупинення дії закінчується в дату скасування;

(b) тимчасове зупинення дії скасовано, оскільки, у випадках, зазначених у статті 16(1)(b) та (c), адресат рішення, відповідно до вимог митного органу, компетентного ухвалювати рішення, вжив необхідних заходів для забезпечення виконання умов, встановлених щодо рішення, або дотримання зобов'язань, покладених згідно з таким рішенням, - такому випадку тимчасове зупинення дії закінчується в дату скасування;

(c) рішення, дію якого тимчасово зупинили, було скасоване, відкликане або змінене, - у такому випадку тимчасове зупинення дії закінчується в дату скасування, відкликання або зміни.

2. Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен повідомити адресата рішення про закінчення тимчасове зупинення дії.

Підсекція 3

Рішення стосовно обов'язкової інформації

Стаття 19

Заява на ухвалення рішення стосовно обов'язкової інформації (Третій підпараграф статті 22(1) і стаття 6(3)(a) Кодексу)

1. Як відступ від третього підпараграфа статті 22(1) Кодексу, заява на ухвалення рішення щодо обов'язкової інформації та будь-які супровідні або підтвердні документи повинні подаватися до компетентного митного органу в державі-члені, де заявник має осідок, або до компетентного митного органу в державі-члені, де використовуватиметься така інформація.

2. Після подання заяви на ухвалення рішення щодо обов'язкової інформації заявник вважається таким, що погоджується з публічним розкриттям на вебсайті Комісії всіх даних рішення, у тому числі будь-яких фотографій, зображень і брошур, за винятком конфіденційної інформації. Будь-яке публічне розкриття даних не повинне порушувати право на захист персональних даних.

3. За відсутності електронної системи подання заяв на ухвалення рішення щодо обов'язкової інформації про походження (BOI), держави-члени можуть дозволити подавати такі заяви з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

Стаття 20

Строки (Стаття 22(3) Кодексу)

1. Якщо Комісія повідомить митні органи про тимчасове зупинення ухвалення рішень щодо BTI та BOI згідно зі статтею 34(10)(a) Кодексу, строк ухвалення рішення, зазначений у першому підпараграфі статті 22(3) Кодексу, повинен бути додатково подовжений до моменту повідомлення Комісією митних органів про те, що забезпечено правильну та єдину тарифну класифікацію або визначення походження.

Такий подовжений строк, зазначений у підпараграфі 1, не повинен перевищувати 10 місяців, але за виняткових обставин може бути додатково подовжений на строк не більше 5 місяців.

2. Строк, зазначений у другому підпараграфі статті 22(3) Кодексу, може перевищувати 30 днів, якщо протягом такого строку неможливо провести аналіз, що його митний орган, компетентний ухвалювати рішення, вважає необхідним для ухвалення такого рішення.

Стаття 21

Повідомлення про рішення щодо BOI (Стаття 6(3)(a) Кодексу)

Якщо заява на ухвалення рішення щодо BOI була подана з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних, митні органи можуть повідомити заявника про ухвалення рішення щодо BOI за допомогою засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

Стаття 22

Обмеження застосування правил щодо перегляду та тимчасового зупинення дії (Стаття 23(4) Кодексу)

Статті 15-18 стосовно перегляду та тимчасового зупинення дії рішень не застосовуються до рішень щодо обов'язкової інформації.

Секція 3

Авторизований економічний оператор

Підсекція 1

Привілеї, що випливають зі статусу авторизованого економічного оператора

Стаття 23

Спрощення щодо попередніх декларацій (Стаття 38(2)(b) Кодексу)

1. Якщо економічний оператор, ліцензований щодо безпеки відповідно до статті 38(2)(b) Кодексу (AEOS), подає від власного імені попередню декларацію у формі митної декларації або декларації зворотного вивезення, не вимагається надання інших даних на додачу до даних, що зазначені в таких деклараціях.

2. Якщо AEOS подає від імені іншої особи, що також є AEOS, попередню декларацію у формі митної декларації або декларації зворотного вивезення, не вимагається надання інших даних на додачу до даних, що зазначені в таких деклараціях.

Стаття 24

Сприятливіший режим щодо оцінювання ризиків та контролю (Стаття 38(6) Кодексу)

1. Авторизований економічний оператор (AEO) підлягає меншому фізичному та документальному контролю порівняно з іншими економічними операторами.

2. Якщо AEOS подав загальну декларацію прибуття або, у випадках, зазначених у статті 130 Кодексу, митну декларацію чи декларацію тимчасового зберігання або якщо AEOS подав повідомлення і надав доступ до даних його загальної декларації прибуття в його комп'ютерній системі, як вказано у статті 127(8) Кодексу, митниця першого в'їзду, зазначена в першому підпараграфі статті 127(3) Кодексу, у випадках, коли відправлення відібрано для фізичного контролю, повинна повідомити про це AEOS. Таке повідомлення повинне бути надане до прибуття товарів на митну територію Союзу.

Таке повідомлення необхідно також надавати перевізнику, якщо він не є AEOS, зазначеним у першому підпараграфі, за умови, що перевізник є AEOS та підключений до електронних систем, що стосуються декларацій, зазначених у першому підпараграфі.

Таке повідомлення не надається, якщо це може поставити під загрозу контроль, що підлягає проведенню, або його результати.

3. Якщо AEO подає декларацію тимчасового зберігання або митну декларацію згідно зі статтею 171 Кодексу, митниця, уповноважена отримувати таку декларацію тимчасового зберігання або таку митну декларацію, у випадках, коли відправлення відібрано для фізичного контролю, повинна повідомити про це AEOS. Таке повідомлення здійснюється до пред'явлення товарів на митниці.

Таке повідомлення не надається, якщо це може поставити під загрозу проведення контролю або його результати.

4. Якщо відправлення, що їх задекларував AEO, відібрані для фізичного або документального контролю, такий контроль повинен проводитись у першочерговому порядку.

На вимогу AEO контроль може проводитись у місці, іншому ніж місце, де товари повинні бути пред'явлені на митниці.

5. Повідомлення, зазначені в параграфах 2 та 3, не стосуються митного контролю, ініційованого на підставі декларації тимчасового зберігання або митної декларації після пред'явлення товарів.

Стаття 25

Виняток зі сприятливого режиму (Стаття 38(6) Кодексу)

Згаданий у статті 24 сприятливіший режим не поширюється на будь-який митний контроль, пов'язаний з окремими рівнями підвищеної загрози, або на зобов'язання щодо контролю, що визначені в інших актах законодавства Союзу.

Однак митні органи повинні виконувати необхідне опрацювання, формальності та контроль щодо відправлень, що їх задекларував AEOS, у першочерговому порядку.

Підсекція 2

Подання заяви на отримання статусу авторизованого економічного оператора

Стаття 26

Умови прийняття заяви на отримання статусу AEO (Стаття 22(2) Кодексу)

1. На додачу до передбачених у статті 11(1) умов прийняття заяви, щоб звернутись із заявою на отримання статусу AEO, заявник повинен подати анкету самооцінювання, що її надають митні органи разом із заявою.

2. Економічний оператор повинен подавати одну заяву на отримання статусу AEO для всіх своїх постійних комерційних представництв на митній території Союзу.

Стаття 27

Компетентний митний орган (Третій підпараграф статті 22(1) Кодексу)

Якщо компетентний митний орган не може бути визначений відповідно до третього підпараграфа статті 22(1) Кодексу або статті 12 цього Регламенту, заява подається до митних органів держави-члена, де заявник має постійне комерційне представництво та де зберігається або доступна інформація про його загальну діяльність із логістичного управління в Союзі, як зазначено в заяві.

Стаття 28

Строк ухвалення рішень (Стаття 22(3) Кодексу)

1. Строк для ухвалення рішення, зазначений у першому підпараграфі статті 22(3) Кодексу, може бути подовжений на період до 60 днів.

2. Якщо ведеться кримінальне провадження, що дає підстави для сумнівів у тому, чи виконує заявник умови, зазначені у статті 39(a) Кодексу, строк ухвалення рішення подовжується на час, необхідний для завершення такого провадження.

Стаття 29

Дата набуття чинності дозволом AEO (Стаття 22(4) Кодексу)

Як відступ від статті 22(4) Кодексу, дозвіл, що надає статус AEO (далі - дозвіл AEO) набуває чинності на п'ятий день після ухвалення рішення.

Стаття 30

Юридичні наслідки призупинення дії (Стаття 23(4)(b) Кодексу)

1. У разі призупинення дії дозволу AEO через недотримання будь-якого з критеріїв, зазначених у статті 39 Кодексу, митний орган, що ухвалив будь-яке рішення стосовно такого AEO, що ґрунтується на ліцензії АЕО в цілому або на будь-якому з конкретних критеріїв, що призвели до призупинення дії дозволу АЕО, повинен тимчасово зупинити його дію.

2. Призупинення дії ухваленого стосовно AEO рішення щодо застосування митного законодавства не призводить до автоматичного призупинення дії дозволу АЕО.

3. Якщо дію рішення стосовно особи, що є AEOS та економічним оператором, авторизованим щодо митних спрощень, як зазначено у статті 38(2)(a) Кодексу (AEOС), тимчасово зупинено відповідно до статті 16(1) у зв'язку з невиконанням умов, встановлених у статті 39(d) Кодексу, дія його дозволу АЕОС підлягає тимчасовому зупиненню, але його дозвіл AEOS залишається дійсним.

Якщо дію рішення стосовно особи, який одночасно є AEOS та AEOС, тимчасово зупинено відповідно до статті 16(1) з огляду на невиконання умов, встановлених у статті 39(e) Кодексу, дія його дозволу AEOS підлягає тимчасовому зупиненню, але його дозвіл AEOС залишається дійсним.

РОЗДІЛ II

ФАКТОРИ, ЩО НА ЇХ ОСНОВІ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ВВІЗНЕ АБО ВИВІЗНЕ МИТО І ВЖИВАЮТЬСЯ ІНШІ ЗАХОДИ ЩОДО ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ

ГЛАВА 1

Походження товарів

Секція 1

Непреференційне походження

Стаття 31

Товари, що повністю отримані в одній країні або на одній території (Стаття 60(1) Кодексу)

Зазначені нижче товари вважаються повністю отриманими в одній країні або на одній території:

(a) мінеральні продукти, видобуті в такій країни або на такій території;

(b) продукти рослинного походження, зібрані в такій країни або на такій території;

(d) продукти, одержані із живих тварин, вирощених у такій країни або на такій території;

(e) продукти мисливства або рибальства, що ведуться в такій країни або на такій території;

(f) продукти морського рибальства та інші продукти, одержані морськими суднами, які зареєстровані у такій країні або на такій території та плавають під прапором такої країни або території, з моря за межами територіальних вод будь-якої країни;

(g) товари, одержані або виготовлені на борту рибопереробних суден із продуктів, зазначених у пункті (f), що походять із такої країни або території, за умови, що такі рибопереробні судна зареєстровані в такій країні або на такій території та плавають під її прапором;

(h) продукти, одержані з морського дна або надр морського дна за межами територіальних вод, за умови, що така країна або територія має виключні права на експлуатацію такого морського дна або його надр;

(i) продукти відходів та брухту, що одержані з виробничих операцій і вживаних виробів, якщо вони були зібрані в такій країни або на такій території та придатні лише для перероблення на сировину;

(j) товари, вироблені в такій країни або на такій території виключно з продуктів, указаних у пунктах (a)-(i).

Стаття 32

Товари, вироблені більш ніж в одній країні чи більш ніж на одній території (Стаття 60(2) Кодексу)

Перелічені в додатку 22-01 товари вважаються такими, що були піддані своєму останньому істотному обробленню або переробленню, яке призвело до виробництва нового продукту або становить важливий етап виробництва, у країні або на території, де виконані визначені у згаданому додатку правила або яка визначена такими правилами.

Стаття 33

Обробні або переробні операції, що не є економічно обґрунтованими (Стаття 60(2) Кодексу)

Будь-яка обробна або переробна операція, проведена в іншій країні або на іншій території, не вважається економічно обґрунтованою, якщо на основі наявних фактів встановлено, що метою такої операції було ухилення від застосування заходів, зазначених у статті 59 Кодексу.

До наведених у додатку 22-01 товарів застосовуються залишкові правила глави стосовно таких товарів.

Для товарів, що не охоплюються додатком 22-01, якщо останнє оброблення або перероблення не вважається економічно обґрунтованим, товари вважаються такими, що були піддані своєму останньому істотному економічно обґрунтованому обробленню або переробленню, що призвело до вироблення нового продукту або що становить важливий етап виробництва, у країні або на території, звідки походить переважна частина матеріалів, що визначається на основі вартості матеріалів.

Стаття 34

Мінімальні операції (Стаття 60(2) Кодексу)

Указані нижче операції не вважаються істотним економічно обґрунтованим обробленням або переробленням для цілей надання походження:

(a) операції для забезпечення збереження продуктів у належному стані під час перевезення та зберігання (вентилювання, розкладання, сушіння, усунення пошкоджених частин та подібні операції) або операції, що полегшують відвантажування або перевезення;

(b) прості операції, що складаються з видалення пилу, відсіювання або просіювання, сортування, класифікування, групування, промивання, розрізання;

(c) змінювання паковання і розбирання та комплектування відправлень, просте фасування у пляшки, банки, балони, пакети, ящики, коробки, закріплення на лотках або картоні та всі інші прості пакувальні операції;

(d) складання товарів у набори або комплекти чи виставлення на продаж;

(e) нанесення марковань, етикеток або інших подібних розпізнавальних знаків на продукти або на їхнє паковання;

(f) просте складання цілого продукту з частин продуктів;

(g) розбирання або змінення використання;

(h) поєднання двох або більше операцій, зазначених у пунктах (a)-(g).

Стаття 35

Аксесуари, запасні частини або інструменти (Стаття 60 Кодексу)

1. Аксесуари, запасні частини або інструменти постачені з будь-якими товарами, які перелічені у розділах XVI, XVII та XVIII Комбінованої номенклатури та які є частиною їх стандартного обладнання, мають таке саме походження, що й відповідні товари.

2. Основні запасні частини, які використовуються з будь-якими товарами, перерахованими в розділах XVI, XVII та XVIII Комбінованої номенклатури, що раніше були випущені для вільного обігу в Союзі, мають таке саме походження, що й відповідні товари, якщо включення основних запасних частин на етапі виробництва не змінило б їхнього походження.

3. Для цілей цієї статті основні запасні частини означають частини, які:

(a) є компонентами, без яких неможливо забезпечити належну експлуатацію обладнання, машини, апарату або транспортного засобу, що були випущені у вільний обіг або раніше вивезені; та

(b) характерні для таких товарів; та

(c) призначені для їх нормального технічного обслуговування та заміни частин того самого типу, які пошкоджені або стали непридатними для експлуатації.

Стаття 36

Нейтральні елементи та паковання (Стаття 60 Кодексу)

1. Щоб визначити, чи товари походять із певної країни або території, не беруть до уваги походження таких елементів:

(a) енергія та паливо;

(b) устатковання та обладнання;

(d) матеріали, що не входять до кінцевого складу товарів або не призначені для цього.

2. Якщо згідно з основним правилом інтерпретації 5 до Комбінованої номенклатури, що визначене в додатку I до Регламенту Ради (ЄЕС) № 2658/87 (5), пакувальні матеріали та пакувальні контейнери вважаються частиною продукту для цілей класифікації, їх не враховують для цілей визначення походження, за винятком випадків, коли правило, наведене в додатку 22-01 для зазначених товарів, засноване на відсотку доданої вартості.

Секція 2

Преференційне походження

Стаття 37

Терміни та означення

Для цілей цієї секції застосовують такі терміни та означення:

(1) «країна-бенефіціар» означає країну-бенефіціара генералізованої системи преференцій (ГСП), наведену в додатку II до Регламенту Європейського Парламенту і Ради № 978/2012 (6);

(2) «виробництво» означає будь-який вид оброблення або перероблення, у тому числі складання;

(3) «матеріал» означає будь-який інгредієнт, сировину, складову або частину тощо, що їх використовують для виробництва продукту;

(4) «продукт» означає вироблений продукт, навіть якщо він призначений для подальшого використання в іншій виробничій операції;

(5) «товари» означає як матеріали, так і продукти;

(6) «двостороння кумуляція» означає систему, що дає змогу продуктам, які походять із Союзу, вважатися матеріалами, що походять із країни-бенефіціара, за умови, що їх додатково переробляють або вбудовують у продукт в такій країні-бенефіціарі;

(7) «кумуляція з Норвегією, Швейцарією та Туреччиною» означає систему, що дає змогу продуктам, які походять з Норвегії, Швейцарії або Туреччини, вважатися матеріалами, що походять із країни-бенефіціара, якщо їх додатково переробляють або вбудовують у продукт в такій країні-бенефіціарі, після чого ввозять на територію Союзу;

(8) «регіональна кумуляція» означає систему, у якій продукти, які відповідно до цього Регламенту, походять з країни, що є членом регіональної групи, вважаються матеріалами, що походять з іншої країни тієї самої регіональної групи (або країни іншої регіональної групи, у якій можлива кумуляція між групами), якщо їх додатково переробляють чи включають у продукт, вироблений у такій країні;

(9) «розширена кумуляція» означає систему, яка залежить від задоволення Комісією запиту, поданого країною-бенефіціаром, і в рамках якої певні матеріали, що походять із країни, з якою Союз уклав угоду про вільну торгівлю відповідно до статті XXIV чинної Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), вважаються матеріалами, що походять з відповідної країни-бенефіціара, якщо їх додатково переробляють чи включають у продукт, вироблений у такій країні;

(10) «взаємозамінні матеріали» означає матеріали того самого виду та товарної якості з однаковими технічними та фізичними характеристиками, які неможливо відрізнити один від одного після включення в готовий продукт;

(11) «регіональна група» означає групу країн, між якими застосовується регіональна кумуляція;

(12) «митна вартість» означає вартість, визначену відповідно до Угоди про імплементацію статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 1994 року (Угода СОТ про митну оцінку);

(13) «вартість матеріалів» означає митну вартість на момент ввезення використаних матеріалів, що походять з відповідної країни, або, якщо вона невідома та не може бути встановлена, першу встановлену ціну, сплачену за матеріали у країні виробництва; якщо необхідно встановити вартість використаних матеріалів, що походять з відповідної країни, цей пункт застосовується mutatis mutandis;

(14) «ціна франко-завод» означає ціну, сплачену за продукт із заводу виробнику, на підприємстві якого здійснене останнє оброблення або перероблення, за умови, що така ціна враховує вартість усіх використаних матеріалів та всі інші витрати, пов'язані з його виробництвом, мінус будь-які внутрішні податки, які були або можуть бути відшкодовані в разі вивезення отриманого продукту.

Якщо фактично сплачена ціна не відображає всіх витрат, пов'язаних із виробництвом продукту, які фактично виникли у країні виробництва, ціна франко-завод означає суму всіх таких витрат мінус будь-які внутрішні податки, які були або можуть бути відшкодовані в разі вивезення отриманого продукту;

Якщо останнє оброблення або перероблення здійснене виробником на умовах субпідряду, термін «виробник», зазначений у першому підпараграфі, може стосуватися підприємства, яке залучило такого субпідрядника.

(15) «максимальний вміст матеріалів, що не походять з відповідної країни» означає максимальний вміст матеріалів, що не походять з відповідної країни, який дозволений для того, щоб виробництво вважалося обробленням або переробленням, і який є достатнім для надання статусу продукту, що походить з відповідної країни. Він може бути виражений як відсоток від ціни франко-завод продукту або як відсоток від чистої ваги таких використаних матеріалів, що підпадають під конкретну групу глав, розділів, позицій або підпозицій;

(16) «чиста вага» означає вагу власне товарів без пакувальних матеріалів і пакувальних контейнерів будь-яких видів;

(17) «групи», «позиції» та «підпозиції» означають групи, позиції та підпозиції (чотири- або шестизначні коди), що використовуються в номенклатурі, яка становить Гармонізовану систему, зі змінами відповідно до рекомендації Ради митної співпраці від 26 червня 2004 року;

(18) «класифікований» означає віднесення продукту або матеріалу до конкретної позиції або підпозиції Гармонізованої системи;

(19) «відправлення» означає продукти, які:

(a) відправлені одночасно від одного експортера до одного одержувача; або

(b) охоплені єдиним транспортним документом, що поширюється на їх перевезення від експортера до одержувача або, за відсутності такого документа, єдиним рахунком-фактурою;

(20) «експортер» означає особу, яка вивозить товари до Союзу або до країни-бенефіціара і може довести походження товарів, незалежно від того, чи вона є виробником та чи вона самостійно виконує вивізні формальності;

(21) «зареєстрований експортер» означає:

(a) експортера, що має осідок у країні-бенефіціарі та зареєстрований у компетентних органах такої країни-бенефіціара з метою вивезення продуктів за схемою до Союзу або до іншої країни-бенефіціара, з якою можлива регіональна кумуляція; або

(b) експортера, що має осідок у державі-члені та зареєстрований у митних органах такої держави-члена з метою вивезення продуктів, що походять із Союзу, до країни або території, з якою Союз має преференційну торговельну угоду; або

(c) повторного відправника товарів, який має осідок у державі-члені та зареєстрований у митних органах такої держави-члена з метою видачі дублікатів заяв про походження, щоб повторно відправити продукти з країни походження до іншого місця на митній території Союзу або, у відповідних випадках, до Норвегії або Швейцарії («зареєстрований повторний відправник»);

(22) «заява про походження» означає заяву, складену експортером або повторним відправником товарів, де зазначено, що вказані в ній продукти відповідають правилам походження схеми.

Підсекція 1

Надання або оформлення підтверджень походження

Стаття 38

Засоби для подання заяв на отримання інформаційних сертифікатів INF 4 та для їх видачі (Стаття 6(3)(a) Кодексу)

1. Заява на отримання інформаційного сертифіката INF 4 може бути подана з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних, і повинна відповідати вимогам до даних, які наведені в додатку 22-02.

2. Інформаційний сертифікат INF 4 повинен відповідати вимогам до даних, які наведені в додатку 22-02.

Стаття 39

Засоби для подання заяв на отримання дозволів уповноваженого експортера та їх видачі (Стаття 6(3)(a) Кодексу)

Заяву на отримання статусу уповноваженого експортера для цілей оформлення підтверджень преференційного походження може бути подано, а дозвіл уповноваженого експортера може бути видано з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

Стаття 40

Засоби для подання заяв на отримання статусу зареєстрованого експортера та для обміну інформацією із зареєстрованими експортерами (Стаття 6(3)(a) Кодексу)

Дозволено використання засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних, для всіх обмінів повідомленнями та інформацією щодо заяв і рішень щодо статусу зареєстрованого експортера та щодо будь-яких подальших заяв та дій, що стосуються управління такими рішеннями.

Підсекція 2

Означення поняття продуктів, що походять з відповідної країни, яке застосовується в рамках ГСП Союзу

Стаття 41

Загальні принципи (Стаття 64(3) Кодексу)

Указані нижче продукти вважаються такими, що походять з країни-бенефіціара:

(a) продукти, повністю отримані в такій країні, у розумінні статті 44;

(b) продукти повністю отримані в такій країні, включно з матеріалами, що не були повністю там отримані, якщо такі матеріали зазнали достатнього оброблення або перероблення у розумінні статті 45.

Стаття 42

Принцип територіальності (Стаття 64(3) Кодексу)

1. Умови отримання статусу походження з відповідної країни, визначені в цій підсекції, повинні бути виконані у відповідній країні-бенефіціарі.

2. Термін «країна-бенефіціар» охоплює межі територіальних вод відповідної країни і не може виходити за такі межі в розумінні Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права (Конвенція Монтего-Бей від 10 грудня 1982 року).

3. У разі повернення продуктів, що походять з відповідної країни, які були вивезені з країни-бенефіціара до іншої країни, їх вважають продуктами, що не походять з відповідної країни, якщо тільки компетентним органам не буде доведено, що виконані такі умови:

(a) повернені продукти є такими самими, що й ті, які були вивезені, та

(b) вони не піддавалися будь-яким операціям, окрім тих, які є необхідними для збереження їх у належному стані під час перебування в такій країні або під час вивезення.

Стаття 43

Заборона маніпуляцій (Стаття 64(3) Кодексу)

1. Продукти, задекларовані для випуску для вільного обігу в Союзі, повинні бути тими самими продуктами, що їх було вивезено з країни-бенефіціара, з якої, як вважається, вони походять. Перед декларуванням для випуску для вільного обігу, вони не повинні бути змінені, трансформовані в будь-який спосіб або піддані операціям, іншим ніж операції для збереження їх у належному стані або нанесення чи прикріплення марковань, етикеток, пломб або будь-якої іншої документації для забезпечення відповідності конкретним національним вимогам, застосовним у Союзі.

2. Продукти, ввезені до країни-бенефіціара для цілей кумуляції відповідно до статей 53, 54, 55 або 56, повинні бути тими самими продуктами, що їх було вивезено з країни, з якої, як вважається, вони походять. Перед декларуванням для відповідної митної процедури у країні імпорту вони не повинні бути змінені, трансформовані в будь-який спосіб або піддані операціям, іншим ніж операції для збереження їх у належному стані.

3. Зберігання продуктів може здійснюватись за умови, що вони залишаються під митним наглядом у країні або країнах транзиту.

4. Поділ відправлень може здійснюватися у разі, якщо його проводить експортер або якщо це здійснюється під його відповідальність, за умови що вони залишаються під митним наглядом у країні або країнах транзиту.

5. Відповідність положенням параграфів 1-4 вважається досягнутою крім випадків, коли митні органи мають підстави вважати інакше; у таких випадках митні органи можуть вимагати від декларанта надати докази досягнення відповідності, які можуть бути надані в будь-який спосіб, у тому числі у формі договірних транспортних документів, таких як коносаменти, або фактичні чи конкретні докази на основі марковання чи нумерації пакунків, або будь-які інші докази, пов'язані із самими товарами.

Стаття 44

Повністю отримані продукти (Стаття 64(3) Кодексу)

1. Указані нижче продукти вважаються повністю отриманими у країні-бенефіціарі:

(a) мінеральні продукти, видобуті з її надр або з її морського дна;

(b) рослини та продукти рослинного походження, вирощені або зібрані на її території;

(d) продукти, отримані від живих тварин, які вирощені на її території;

(e) продукти від забитих тварин, які народжені та вирощені на її території;

(f) продукти мисливського або рибальського промислу на її території;

(g) продукти аквакультури за умови, що риба, ракоподібні та молюски розведені та вирощені на її території;

(h) продукти морського рибного промислу та інші продукти, отримані її суднами з моря за межами територіальних вод;

(i) продукти, виготовлені на борту її рибопереробних суден виключно з продуктів, зазначених у пункті (h);

(j) зібрані на її території використані вироби, які підходять лише для перероблення на сировину;

(k) відходи та брухт, які є результатом виробничих операцій, проведених на її території;

(l) продукти, видобуті з морського дна або грунту під ним за межами її територіальних вод, за умови, що вона має виключне право на використання цього дна або грунту;

(m) товари, вироблені виключно з продуктів, вказаних у пунктах (a)-(i).

2. Терміни «її судна» та «її рибопереробні судна» у параграфі 1(h) та (i) застосовуються тільки до суден та рибопереробних суден, які відповідають усім таким вимогам:

(a) вони зареєстровані у країні-бенефіціарі або державі-члені;

(b) вони плавають під прапором країни-бенефіціара або держави-члена;

(i) принаймні 50% перебувають у власності громадян країни-бенефіціара або держав-членів, або

(ii) перебувають у власності компаній:

- які мають головний офіс та основне місце ведення діяльності у країні-бенефіціарі або в державах-членах, та

- які принаймні на 50% перебувають у власності країни-бенефіціара, держав-членів або публічних суб'єктів чи громадян країни-бенефіціара або держав-членів.