ГЛАВА 7Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/103/ЄС від 16 вересня 2009 року про страхування цивільної відповідальності у зв'язку з використанням моторних транспортних засобів та забезпечення виконання обов'язку щодо страхування такої відповідальностіЧинний

Стаття 21

Q: Чи є Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/103/ЄС від 16 вересня 2009 року про страхування цивільної відповідальності у зв'язку з використанням моторних транспортних засобів та забезпечення виконання обов'язку щодо страхування такої відповідальності стаття 21 чинною?

Стаття 21 Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/103/ЄС від 16 вересня 2009 року про страхування цивільної відповідальності у зв'язку з використанням моторних транспортних засобів та забезпечення виконання обов'язку щодо страхування такої відповідальності України чинна на 23 квітня 2026 р.. Статус документа: Чинний.

Q: Які статті йдуть до і після 21 у Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/103/ЄС від 16 вересня 2009 року про страхування цивільної відповідальності у зв'язку з використанням моторних транспортних засобів та забезпечення виконання обов'язку щодо страхування такої відповідальності?

У Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/103/ЄС від 16 вересня 2009 року про страхування цивільної відповідальності у зв'язку з використанням моторних транспортних засобів та забезпечення виконання обов'язку щодо страхування такої відповідальності України 31 статей: попередня — ст. 20, наступна — ст. 22.

№ 2009/103/ЄСвід 16 вересня 2009 р.Стаття 21 з 31

nreg: 984_029-09 ГЛАВА 7 Стаття 21 Представник зі врегулювання вимог

1. Кожна держава-член повинна вжити всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб усі страхові компанії, які страхують від ризиків, віднесених до класу 10 пункту A додатка до Директиви 73/239/ЄЕС, крім відповідальності перевізника, призначили представника зі врегулювання вимог у кожній державі-члені, крім тих, в яких вони отримали офіційний дозвіл. Представник зі врегулювання вимог несе відповідальність за розгляд та врегулювання вимог, які виникають у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою у випадках, зазначених у статті 20(1). Представник зі врегулювання вимог повинен бути резидентом держави-члена, в якій його призначено, або мати в ній осідок.

2. Страхова компанія на власний розсуд вибирає представника зі врегулювання вимог. Держави-члени не можуть обмежити цю свободу вибору.

3. Представник зі врегулювання вимог може діяти в інтересах однієї або більшої кількості страхових компаній.

4. Представник зі врегулювання вимог у зв’язку з виникненням таких вимог збирає всю інформацію, необхідну для врегулюванням цих вимог, та вживає заходів, необхідних для проведення переговорів зі врегулювання цих вимог. Вимога щодо призначення представника зі врегулювання вимог не виключає права потерпілого або його страхової компанії ініціювати провадження безпосередньо проти особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, або її страхової компанії.

5. Представники зі врегулювання вимог повинні мати достатні повноваження для представлення страхової компанії у відносинах із потерпілими у випадках, зазначених у статті 20(1), та повного задоволення їхніх вимог. Вони повинні мати можливість вивчати матеріали справ, викладені офіційною мовою або офіційними мовами держави-члена, резидентом якої є потерпілий.

6. Призначення представника зі врегулювання вимог власне не означає title: Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/103/ЄС від 16 вересня 2009 року про страхування цивільної відповідальності у зв'язку з використанням моторних транспортних засобів та забезпечення виконання обов'язку щодо страхування такої відповідальності nreg: 984_029-09 ГЛАВА 7 Стаття 21 мог. Вони повинні мати можливість вивчати матеріали справ, викладені офіційною мовою або офіційними мовами держави-члена, резидентом якої є потерпілий.

6. Призначення представника зі врегулювання вимог власне не означає відкриття філії у розумінні статті 1(b) Директиви 92/49/ЄЕС, а представника зі врегулювання вимог не вважають осідком у розумінні статті 2(c) Директиви 88/357/ЄЕС або осідком у розумінні Регламенту (ЄС) № 44/2001.