ГЛАВА 5Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/103/ЄС від 16 вересня 2009 року про страхування цивільної відповідальності у зв'язку з використанням моторних транспортних засобів та забезпечення виконання обов'язку щодо страхування такої відповідальностіЧинний

Стаття 13

Q: Чи є Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/103/ЄС від 16 вересня 2009 року про страхування цивільної відповідальності у зв'язку з використанням моторних транспортних засобів та забезпечення виконання обов'язку щодо страхування такої відповідальності стаття 13 чинною?

Стаття 13 Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/103/ЄС від 16 вересня 2009 року про страхування цивільної відповідальності у зв'язку з використанням моторних транспортних засобів та забезпечення виконання обов'язку щодо страхування такої відповідальності України чинна на 23 квітня 2026 р.. Статус документа: Чинний.

Q: Які статті йдуть до і після 13 у Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/103/ЄС від 16 вересня 2009 року про страхування цивільної відповідальності у зв'язку з використанням моторних транспортних засобів та забезпечення виконання обов'язку щодо страхування такої відповідальності?

У Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/103/ЄС від 16 вересня 2009 року про страхування цивільної відповідальності у зв'язку з використанням моторних транспортних засобів та забезпечення виконання обов'язку щодо страхування такої відповідальності України 31 статей: попередня — ст. 12, наступна — ст. 14.

№ 2009/103/ЄСвід 16 вересня 2009 р.Стаття 13 з 31

nreg: 984_029-09 ГЛАВА 5 Стаття 13 Винятки

1. Кожна держава-член повинна вжити всіх належних заходів для забезпечення того, щоб будь-які положення закону або будь-які договірні умови, що містяться в страховому полісі, виданому відповідно до статті 3, вважали недійсними стосовно вимог третіх сторін, які є потерпілими у дорожньо-транспортній пригоді, якщо такі положення закону або договірні умови виключають зі сфери дії страхування користування або керування транспортним засобом: (a) особами, які не мають явного або очікуваного дозволу на це; (b) особами, які не мають посвідчення, що дозволяє їм керувати відповідним транспортним засобом; (c) особами, які порушили встановлені законом технічні вимоги до стану та безпечності відповідного транспортного засобу. Однак положення або умови, згадані в пункті (a) першого підпараграфа, можуть бути застосовані до осіб, які добровільно перебували в транспортному засобі, який спричинив шкоду або ушкодження, якщо страховик може довести, що вони знали про те, що транспортний засіб було викрадено. Держави-члени мають право, у випадку дорожньо-транспортних пригод, які сталися на їхній території, не застосовувати положення першого підпараграфа, якщо (та тією мірою, в якій) потерпілий може одержати компенсацію за завдану йому шкоду від органу соціального забезпечення.

2. Якщо транспортний засіб викрадено або якщо ним заволоділи із застосуванням сили, держави-члени можуть передбачити, що орган, указаний у статті 10(1), має виплатити компенсацію замість страховика на умовах, визначених у параграфі 1 цієї статті. Якщо транспортний засіб переважно використовують в іншій державі-члені, такий орган не може висунути вимогу до будь-якого органу в такій державі-члені. Держави-члени, які, у випадку якщо транспортний засіб викрадено або якщо ним заволоділи із застосуванням сили, передбачають, що орган, указаний title: Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/103/ЄС від 16 вересня 2009 року про страхування цивільної відповідальності у зв'язку з використанням моторних транспортних засобів та забезпечення виконання обов'язку щодо страхування такої відповідальності nreg: 984_029-09 ГЛАВА 5 Стаття 13 й орган не може висунути вимогу до будь-якого органу в такій державі-члені. Держави-члени, які, у випадку якщо транспортний засіб викрадено або якщо ним заволоділи із застосуванням сили, передбачають, що орган, указаний у статті 10(1), має виплатити компенсацію, можуть встановити стосовно шкоди майну франшизу в розмірі не більше 250 євро, яку покладають на потерпілого.

3. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб будь-які положення закону або будь-які договірні умови в страховому полісі, які виключають пасажира зі сфери дії страхування через те, що він знав або повинен був знати про те, що водій транспортного засобу перебував у стані алкогольного або іншого сп’яніння на момент дорожньо-транспортної пригоди, вважали недійсними стосовно вимог такого пасажира.