ГЛАВА IIIРегламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1332/2008 від 16 грудня 2008 року про харчові ензими та внесення змін до Директиви Ради 83/417/ЄЕС, Регламенту Ради (ЄС) № 1493/1999, Директиви 2000/13/ЄС, Директиви Ради 2001/112/ЄС і Регламенту (ЄС) № 258/97Чинний

Стаття 10

Q: Чи є Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1332/2008 від 16 грудня 2008 року про харчові ензими та внесення змін до Директиви Ради 83/417/ЄЕС, Регламенту Ради (ЄС) № 1493/1999, Директиви 2000/13/ЄС, Директиви Ради 2001/112/ЄС і Регламенту (ЄС) № 258/97 стаття 10 чинною?

Стаття 10 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1332/2008 від 16 грудня 2008 року про харчові ензими та внесення змін до Директиви Ради 83/417/ЄЕС, Регламенту Ради (ЄС) № 1493/1999, Директиви 2000/13/ЄС, Директиви Ради 2001/112/ЄС і Регламенту (ЄС) № 258/97 України чинна на 23 квітня 2026 р.. Статус документа: Чинний.

Q: Які статті йдуть до і після 10 у Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1332/2008 від 16 грудня 2008 року про харчові ензими та внесення змін до Директиви Ради 83/417/ЄЕС, Регламенту Ради (ЄС) № 1493/1999, Директиви 2000/13/ЄС, Директиви Ради 2001/112/ЄС і Регламенту (ЄС) № 258/97?

У Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1332/2008 від 16 грудня 2008 року про харчові ензими та внесення змін до Директиви Ради 83/417/ЄЕС, Регламенту Ради (ЄС) № 1493/1999, Директиви 2000/13/ЄС, Директиви Ради 2001/112/ЄС і Регламенту (ЄС) № 258/97 України 24 статей: попередня — ст. 9, наступна — ст. 11.

№ 1332/2008від 16 грудня 2008 р.Стаття 10 з 24

nreg: 984_017-08 ГЛАВА III Стаття 10 Марковання харчових ензимів і харчових ензимних препаратів, не призначених для продажу кінцевому споживачу

1. Харчові ензими та харчові ензимні препарати, не призначені для продажу кінцевому споживачу, незалежно від того, чи вони продаються окремо або в суміші один з одним та/або іншими харчовими інгредієнтами, визначеним у статті 6(4) Директиви 2000/13/ЄС, можуть реалізовуватися тільки з маркованням, передбаченим у статті 11 цього Регламенту, яке повинне бути легко видимим, розбірливим і незмивним. Інформацію, передбачену в статті 11, наводять мовою, легко зрозумілою для покупців.

2. На своїй власній території держава-член, у якій реалізовують продукт, може, відповідно до Договору, встановити вимогу, що інформацію, передбачену в статті 11, необхідно наводити однією чи більше офіційними мовами Співтовариства, визначеними такою державою-членом. Це не повинно унеможливлювати наведення такої інформації кількома мовами.