Стаття 11

nreg: 984_015-14 ГЛАВА 3 Стаття 11 Перевезення вибухових матеріалів

1. Вибухові матеріали можна перевозити лише відповідно до параграфів 2-8.

2. Вантажоодержувач отримує від компетентного органу в державі-члені вантажоодержувача дозвіл на перевезення вибухових матеріалів. Компетентний орган пересвідчується, що вантажоодержувач має законне повноваження на придбання вибухових матеріалів, і що він має необхідні ліцензії та дозволи. Суб’єкт господарювання, відповідальний за перевезення, повідомляє компетентні органи транзитних держав-членів про будь-яке переміщення вибухових матеріалів через територію відповідної держави-члена та отримує попередню згоду відповідної транзитної держави-члена.

3. Якщо держава-член уважає, що існує проблема стосовно верифікації права на придбання вибухових матеріалів, зазначеного у параграфі 2, така держава-член направляє наявну інформацію з цього питання Комісії, яка повинна повідомити про це інші держави-члени.

4. Якщо компетентний орган держави-члена вантажоодержувача дає дозвіл на перевезення, він видає вантажоодержувачу документ, що містить усю інформацію, зазначену в параграфі 5. Такий документ повинен супроводжувати вибухові матеріали до їх прибуття у місце призначення. Його пред’являють на вимогу відповідних компетентних органів. Копію такого документа зберігає вантажоодержувач, який на запит надає її для вивчення компетентному органу в державі-члені вантажоодержувача.

5. Якщо для виконання спеціальних вимог безпеки на території або частині території держави-члена, перевезення вибухових матеріалів повинні спеціально контролюватися, вантажоодержувач, перш ніж здійснити перевезення, надає компетентному органу у державі-члені вантажоодержувача таку інформацію: (a) найменування й адреси відповідних суб’єктів господарювання; (b) номер і кількість вибухових матеріалів, що їх перевозять; (c) повний опис вибухових матеріалів, що їх title: Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/28/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку вибухових речовин для цивільного застосування та нагляду за ними (нова редакція) nreg: 984_015-14 ГЛАВА 3 Стаття 11 у державі-члені вантажоодержувача таку інформацію: (a) найменування й адреси відповідних суб’єктів господарювання; (b) номер і кількість вибухових матеріалів, що їх перевозять; (c) повний опис вибухових матеріалів, що їх перевозять, і засобів ідентифікації, включно з ідентифікаційним номером ООН; (d) якщо вибухові матеріали будуть введені в обіг, інформацію про відповідність умовам введення в обіг; (e) вид транспорту і маршрут; (f) очікувані дати відправлення і прибуття; (g) у разі необхідності, точні пункти в’їзду та виїзду з держави-члена. Інформація, зазначена в пункті (a) першого підпараграфа, повинна бути достатньо деталізована, щоб компетентні органи могли звернутися до суб’єктів господарювання й отримати підтвердження того, що відповідні суб’єкти господарювання мають право на одержання вантажу. Компетентний орган у державі-члені вантажоодержувача вивчає умови, за яких може відбуватися перевезення, звертаючи особливу увагу на спеціальні вимоги безпеки. Якщо спеціальні вимоги безпеки виконані, видають дозвіл на перевезення. У разі транзиту через територію інших держав-членів, такі держави-члени так само вивчають деталі перевезення і дають згоду щодо них.

6. Якщо компетентний орган держави-члена вважає, що спеціальні вимоги безпеки, зазначені у параграфах 4 і 5, не є необхідними, вибухові матеріали можна перевозити її територією або частиною території без попереднього надання інформації у розумінні параграфа 5. Компетентний орган у державі-члені вантажоодержувача надає дозвіл на визначений період з можливістю його призупинення або відкликання у будь-який час на підставі вмотивованого обґрунтування. Документ, зазначений у параграфі 4, що повинен супроводжувати вибухові матеріали до їх прибуття у місце призначення, стосується лише такого дозволу.

7. Без обмеження звичайних перевірок, що їх проводить на своїй території де title: Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/28/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку вибухових речовин для цивільного застосування та нагляду за ними (нова редакція) nreg: 984_015-14 ГЛАВА 3 Стаття 11 кумент, зазначений у параграфі 4, що повинен супроводжувати вибухові матеріали до їх прибуття у місце призначення, стосується лише такого дозволу.

7. Без обмеження звичайних перевірок, що їх проводить на своїй території держава-член відправлення, на запит відповідних компетентних органів, відповідні вантажоодержувачі та суб’єкти господарювання направляють органам держави-члена відправлення, а також органам держави-члена транзиту, усю необхідну інформацію, якою вони володіють, стосовно перевезення вибухових матеріалів.

8. Суб’єкти господарювання не можуть перевозити вибухові матеріали, якщо вантажоодержувач не отримав необхідних для перевезення дозволів згідно з параграфами 2, 4, 5 і 6.