Стаття 61
nreg: 984_013-18 РОЗДІЛ II ГЛАВА II Стаття 61 Повноваження та завдання національних регуляторних та інших компетентних органів щодо доступу та взаємоз’єднання
1. Національні регуляторні органи або, у випадку пунктів (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 2 цієї статті, національні регуляторні органи або інші компетентні органи, діючи задля досягнення цілей, викладених у статті 3, мають заохочувати і, де доцільно, забезпечувати, відповідно до цієї Директиви, належний доступ і взаємоз’єднання, взаємодійсність послуг, виконуючи свої обов’язки таким чином, щоб сприяти ефективності, стійкій конкуренції, розгортанню мереж надвисокої пропускної здатності, ефективним інвестиціям та інноваціям, а також надавати максимальну користь кінцевим користувачам. Вони повинні надавати настанови та оприлюднювати процедури, що застосовуються для отримання доступу та взаємоз’єднання, щоб забезпечити, щоб малі та середні підприємства та оператори з обмеженим географічним охопленням могли отримати користь від накладених зобов’язань.
2. Зокрема, без обмеження заходів, які можуть бути вжиті щодо суб’єктів господарювання, визначених як такі, що мають значну ринкову владу відповідно до статті 68, національні регуляторні органи або, у випадку пунктів (b) і (c) цього підпараграфа, інші компетентні органи повинні мати можливість накладати: (a) в обсязі, необхідному для забезпечення наскрізного підключення, зобов’язання на суб’єкти господарювання, що підпадають під загальну авторизацію і які контролюють доступ до кінцевих користувачів, включаючи, в обґрунтованих випадках, зобов’язання щодо взаємоз’єднання їхніх мереж, якщо вони ще не були накладені; (b) у обґрунтованих випадках і в необхідному обсязі, зобов’язання на суб’єкти господарювання, що підпадають під загальну авторизацію і які контролюють доступ до кінцевих користувачів, для забезпечення операційної сумісності їхніх послуг; (c) в обґрунтованих випадках, коли наскрізне підключення між кінцевими користувача title: Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1972 від 11 грудня 2018 року про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій nreg: 984_013-18 РОЗДІЛ II ГЛАВА II Стаття 61 ня, що підпадають під загальну авторизацію і які контролюють доступ до кінцевих користувачів, для забезпечення операційної сумісності їхніх послуг; (c) в обґрунтованих випадках, коли наскрізне підключення між кінцевими користувачами знаходиться під загрозою через відсутність взаємодійсноті між послугами міжособистісної комунікації та в обсязі, необхідному для забезпечення наскрізного підключення між кінцевими користувачами, зобов’язання на відповідних надавачів послуг міжособистісної комунікації без використання нумерації, які досягають значного рівня покриття та охоплення користувачів, для забезпечення операційної сумісності їхніх послуг; (d) в обсязі, необхідному для забезпечення доступності для кінцевих користувачів послуг цифрового радіо- та телевізійного мовлення та пов’язаних з ними додаткових послуг, визначених державою-членом, зобов’язання на операторів щодо надання доступу до інших засобів, зазначених у частині II додатка II, на справедливих, обґрунтованих та недискримінаційних умовах. Зобов’язання, зазначені у параграфі (c) першого підпараграфа, можуть накладатись лише: (i) в обсязі, необхідному для забезпечення взаємодійсності послуг міжособистісної комунікації, і можуть включати пропорційні зобов’язання для надавачів таких послуг оприлюднювати та дозволяти використання, зміну та перерозподіл відповідної інформації органами влади та іншими надавачами або використовувати та впроваджувати стандарти чи специфікації, перелічені у статті 39(1) або у будь-яких інших відповідних європейських або міжнародних стандартах; (ii) якщо Комісія, після консультацій з BEREC і з максимальним урахуванням його позиції, виявила значну загрозу для наскрізного підключення між кінцевими користувачами по всьому Союзу або принаймні в трьох державах-членах і ухвалила імплементаційні заходи, визначивши характер та масштаби зобов’язань, які можуть бути накладені. Імплементаційні заходи, зазначені в пункті (i title: Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1972 від 11 грудня 2018 року про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій nreg: 984_013-18 РОЗДІЛ II ГЛАВА II Стаття 61 кінцевими користувачами по всьому Союзу або принаймні в трьох державах-членах і ухвалила імплементаційні заходи, визначивши характер та масштаби зобов’язань, які можуть бути накладені. Імплементаційні заходи, зазначені в пункті (ii) другого підпараграфа, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 118(4).
3. Зокрема, і не обмежуючи параграфи 1 і 2, національні регуляторні органи можуть, за обґрунтованим зверненням, накладати зобов’язання щодо надання доступу до електропроводки, кабелів та пов’язаних з ними засобів у будівлях або до першої точки концентрації чи розподілу, що визначається національним регуляторним органом, якщо така точка знаходиться поза межами будівлі. Якщо таке є обґрунтованим на підставі того, що дублювання таких елементів мережі було б економічно неефективним або фізично неможливим, такі зобов’язання можуть бути накладені на надавачів електронних комунікаційних мереж або на власників таких електропроводів і кабелів та пов’язаних засобів, якщо ці власники не є надавачами електронних комунікаційних мереж. Встановлені умови доступу можуть включати в себе окремі правила щодо доступу до таких елементів мережі, пов’язаних засобів та пов’язаних послуг, щодо прозорості та недискримінації та щодо розподілу витрат на доступ, які, де це необхідно, коригуються з урахуванням факторів ризику. Якщо національний регуляторний орган приходить до висновку, враховуючи, де це доречно, зобов’язання, які випливають з будь-якого відповідного аналізу ринку, що зобов’язання, накладені відповідно до першого підпараграфа, не враховують в достатній мірі високі та постійні економічні або фізичні бар’єри для дублювання елементів мережі, які лежать в основі наявної, або такої, що складається, ринкової ситуації, яка значним чином обмежує результати конкуренції для кінцевих користувачів, він може розширити дію таких зобов’язань щодо доступу, на чесних та обґрунтованих умовах, за межі пе title: Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1972 від 11 грудня 2018 року про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій nreg: 984_013-18 РОЗДІЛ II ГЛАВА II Стаття 61 аявної, або такої, що складається, ринкової ситуації, яка значним чином обмежує результати конкуренції для кінцевих користувачів, він може розширити дію таких зобов’язань щодо доступу, на чесних та обґрунтованих умовах, за межі першої точки концентрації або розподілу до точки, визначеної як найближча до кінцевих користувачів, що здатна розмістити достатню кількість підключень кінцевих користувачів, щоб бути комерційно виправданою для ефективних бажаючих отримати доступ. При визначенні міри розширення поза межами першої точки концентрації або розподілу національний регуляторний орган повинен максимально враховувати відповідні настанови BEREC. Якщо це виправдано з технічних або економічних міркувань, національні регуляторні органи можуть накладати зобов’язання щодо активного або віртуального доступу. Національні регуляторні органи не повинні накладати зобов’язання відповідно до другого підпараграфа на надавачів електронних комунікаційних мереж, якщо вони встановлюють, що: (a) надавач має характеристики, перелічені у статті 80(1), і робить доступними життєздатні та подібні альтернативні засоби досягнення кінцевих користувачів шляхом надання доступу до мережі надвисокої пропускної здатності будь-якому суб’єкту господарювання на справедливих, недискримінаційних та розумних умовах; національні регуляторні органи можуть робити таке виключення для інших надавачів, які пропонують, на справедливих, недискримінаційних і обґрунтованих умовах, доступ до мережі надвисокої пропускної здатності; або (b) накладення зобов’язань поставило б під загрозу економічну чи фінансову життєздатність для розгортання нової мережі, особливо невеликими місцевими проектами. Як відступ від пункту (a) третього підпараграфа, національні регуляторні органи можуть накладати зобов’язання на надавачів електронних комунікаційних мереж, які відповідають критеріям, встановленим у зазначеному пункті, якщо відповідна мережа фінансуєть title: Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1972 від 11 грудня 2018 року про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій nreg: 984_013-18 РОЗДІЛ II ГЛАВА II Стаття 61 a) третього підпараграфа, національні регуляторні органи можуть накладати зобов’язання на надавачів електронних комунікаційних мереж, які відповідають критеріям, встановленим у зазначеному пункті, якщо відповідна мережа фінансується державою. До 21 грудня 2020 року BEREC має опублікувати настанови, що сприятимуть послідовному застосуванню цього параграфа, встановивши відповідні критерії для визначення: (a) першої точки концентрації або розподілу; (b) точки, поза межами першої точки концентрації або розподілу, здатної розміщувати достатню кількість підключень кінцевих користувачів, що дає змогу ефективному суб’єкту господарювання подолати визначені суттєві бар’єри для дублювання; (c) які розгортання мережі можна вважати новими; (d) які проекти можна вважати малими; і (e) які економічні або фізичні бар’єри для дублювання є високими і тривалими.
4. Без обмеження параграфів 1 і 2, держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи мали повноваження накладати на суб’єкти господарювання, що надають або авторизовані надавати електронні комунікаційні мережі, зобов’язання щодо спільного використання пасивної інфраструктури або зобов’язання укладати угоди про локальний роумінг, в обох випадках, якщо це безпосередньо необхідно для надання послуг, які використовують радіочастотний спектр, на місцевому рівні, відповідно до права Союзу і за умови, що жодні життєздатні та подібні альтернативні засоби доступу до кінцевих користувачів не є доступними для будь-якого суб’єкта господарювання на справедливих та обґрунтованих умовах. Компетентні органи можуть накладати такі зобов’язання тільки тоді, коли така можливість чітко передбачена при наданні прав користування радіочастотним спектром і якщо це є обґрунтованим на підставі того, що на території, що підпадає під такі зобов’язання, непереборні економічні або фізичні обставини перешкоджають розгортанню інфраструктури, яке б обумовлювалося ринковими умов title: Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1972 від 11 грудня 2018 року про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій nreg: 984_013-18 РОЗДІЛ II ГЛАВА II Стаття 61 им спектром і якщо це є обґрунтованим на підставі того, що на території, що підпадає під такі зобов’язання, непереборні економічні або фізичні обставини перешкоджають розгортанню інфраструктури, яке б обумовлювалося ринковими умовами, для надання мереж або послуг, які базуються на користуванні радіочастотним спектром, і тому доступ до мереж або послуг для кінцевих користувачів є недостатнім або відсутнім. За тих обставин, коли доступ і спільне використання пасивної інфраструктури не є достатніми для врегулювання ситуації, національні регуляторні органи можуть накласти зобов’язання щодо спільного використання активної інфраструктури. Компетентні органи повинні враховувати: (a) необхідність максимального підключення по всьому Союзу, уздовж основних транспортних шляхів та на окремих територіях, а також можливість значно збільшити вибір і підвищити якість послуг для кінцевих користувачів; (b) ефективне користування радіочастотним спектром; або (c) технічну доцільність спільного користування та пов’язаних з ним умов; (d) стан конкуренції на рівні інфраструктури та на рівні послуг; (e) технологічні інновації; (f) першочергову необхідність підтримати ініціативу наявного оператора мережі щодо розгортання інфраструктури. У разі вирішення спорів компетентні органи можуть, зокрема, накладати на бенефіціара зобов’язання щодо спільного використання або доступу, зобов’язання спільно користуватися радіочастотним спектром з власником інфраструктури на відповідній території.
5. Зобов’язання та умови, встановлені згідно з параграфами 1-4 цієї статті, мають бути об’єктивними, прозорими, пропорційними та не дискримінаційними, вони повинні впроваджуватись відповідно до процедур, зазначених у статтях 23, 32 та 33. Національні регуляторні та інші компетентні органи, які наклали такі зобов’язання та умови, повинні оцінювати їхні результати протягом п’яти років після ухвалення попередніх заходів стосовно тих самих title: Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1972 від 11 грудня 2018 року про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій nreg: 984_013-18 РОЗДІЛ II ГЛАВА II Стаття 61 ених у статтях 23, 32 та 33. Національні регуляторні та інші компетентні органи, які наклали такі зобов’язання та умови, повинні оцінювати їхні результати протягом п’яти років після ухвалення попередніх заходів стосовно тих самих суб’єктів господарювання та оцінювати, чи доцільно відкликати або змінити їх з огляду на умови, що змінюються. Такі органи повинні повідомляти про результати свого оцінювання відповідно до процедур, зазначених у статтях 23, 32 та 33.
6. Для цілей параграфів 1 і 2 цієї статті держави-члени повинні забезпечити, щоб національний регуляторний орган був уповноважений втручатися за власною ініціативою, якщо це обґрунтовано, для забезпечення цілей політики, зазначених у статті 3, відповідно до цієї Директиви та, зокрема, із урахуванням процедур, зазначених у статтях 23 та 32.
7. До 21 червня 2020 року, з метою сприяння національними регуляторними органами процесу послідовного визначення місця розташування кінцевих точок мережі, BEREC, після консультацій зі стейкхолдерами та у тісній співпраці з Комісією, має ухвалити настанови щодо спільних підходів до ідентифікації кінцевої точки в мережах з різною топологією. Національні регуляторні органи повинні максимально враховувати такі настанови при визначенні місця знаходження кінцевих точок мережі.