Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1972 від 11 грудня 2018 року про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій

02018L1972 -UA- 17.12.2018 - 000.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Європейського Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво

Глава 14. Інформаційне суспільство)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2018/1972

від 11 грудня 2018 року

про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій

(Нова редакція)

(Текст стосується ЄЕП)

(ОВ L 321 17.12.2018, с. 36)

Із виправленнями, внесеними:

Виправленням, ОВ L 334, 27.12.2019, с. 164 (2018/1972)

{Зміни до Директиви див. в Директиві № 2022/2555 від 14.12.2022}

Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1972

від 11 грудня 2018 року

про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій

(Нова редакція)

(Текст стосується ЄЕП)

ЧАСТИНА I

ЗАСАДИ (ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ОРГАНІЗАЦІЇ СЕКТОРА)

РОЗДІЛ I

СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ, ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ

ГЛАВА I

Предмет, мета, терміни та означення

Стаття 1

Предмет, сфера застосування та цілі

1. Ця Директива встановлює гармонізовані рамки для регулювання електронних комунікаційних мереж, електронних комунікаційних послуг, пов'язаних засобів та пов'язаних послуг, а також деяких аспектів термінального обладнання. Вона встановлює обов'язки національних регуляторних органів і, якщо застосовно, інших компетентних органів, а також встановлює набір процедур для забезпечення гармонізованого застосування регуляторних рамок в усьому Союзі.

2. Метою цієї Директиви є:

(a) запровадити внутрішній ринок електронних комунікаційних мереж та послуг, що призведе до розгортання та використання мереж надвисокої пропускної здатності, сталої конкуренції, взаємодійності електронних комунікаційних послуг, доступності, безпеки мереж і послуг та переваг для кінцевих користувачів; і

(b) забезпечити надання в усьому Союзі якісних загальнодоступних послуг за прийнятною ціною шляхом забезпечення ефективної конкуренції та вибору, врегулювати випадки, у яких потреби кінцевих користувачів, включаючи потреби осіб з інвалідністю, щодо доступу до послуг на рівних з іншими умовах не задовольняються ринком належним чином, та встановити необхідні права кінцевих користувачів.

3. Ця Директива не обмежує:

(a) зобов'язання, встановлені національним законодавством відповідно до законодавства Союзу або законодавством Союзу стосовно послуг, що надаються за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг;

(b) заходи, що вживаються на рівні Союзу або на національному рівні, відповідно до законодавства Союзу, для досягнення цілей суспільного інтересу, зокрема стосовно захисту персональних даних та приватності, регулювання контенту та аудіовізуальної політики;

(c) дії, що вживаються державами-членами для цілей громадського порядку та громадської безпеки, а також для оборони;

(d) Регламенти (ЄС) № 531/2012 та (ЄС) 2015/2120 та Директиву 2014/53/ЄС.

4. Комісія, Орган європейських регуляторів електронних комунікацій ("BEREC") та відповідні органи забезпечують відповідність здійснюваного ними опрацювання персональних даних правилам захисту даних Союзу.

Стаття 2

Терміни та означення

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "електронна комунікаційна мережа" означає системи передачі, незалежно від того, чи вони базуються на постійній інфраструктурі або централізованому адмініструванні потужностей, і, якщо застосовно, обладнання для комутації або маршрутизації та інші ресурси, включаючи неактивні елементи мережі, які дозволяють передавати сигнали через дротові, радіо-, оптичні або інші електромагнітні засоби, включаючи супутникові мережі, мережі фіксованого (з комутацією каналів та з комутацією пакетів, включаючи Інтернет) та мобільного зв'язку, електросилові кабельні системи, в тій мірі, в якій вони використовуються для передачі сигналів, мережі радіо- та телевізійного мовлення та мережі кабельного телебачення, незалежно від типу переданої інформації;

(2) "мережа надвисокої пропускної здатності" означає або електронну комунікаційну мережу, яка цілком складається з оптоволоконних елементів, щонайменше до точки розподілу в пункті обслуговування, або електронну комунікаційну мережу, яка здатна забезпечувати, за звичайних умов пікового часу, аналогічне функціонування мережі з точки зору доступної пропускної здатності низхідного та висхідного каналів зв'язку, відмовостійкості, параметрів, пов'язаних з помилками, та часу затримки і його варіації; функціонування мережі може вважатися аналогічним незалежно від того, чи змінюються очікування кінцевого користувача внаслідок різних характеристик середовища, за допомогою якого мережа в кінцевому підсумку з'єднується з кінцевою точкою мережі;

(3) "транснаціональні ринки" означає ринки, визначені відповідно до статті 65, які охоплюють Союз або його значну частину, розташовані в більш ніж одній державі-члені;

(4) "електронна комунікаційна послуга" означає послугу, що зазвичай надається за плату через електронні комунікаційні мережі, яка охоплює, за винятком послуг, що забезпечують або здійснюють редакційний контроль контенту, який передають за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг, такі види послуг:

(a) "послуга доступу до мережі Інтернет", як визначено у пункті (2) другого параграфа статті 2 Регламенту (ЄС) 2015/2120;

(b) послуга міжособистісної комунікації; і

(c) послуги, що складаються повністю або головним чином з передачі сигналів, такі як послуги передачі, що використовуються для надання міжмашинної взаємодії і для мовлення;

(5) "послуга" міжособистісної комунікації" означає послугу, яка зазвичай надається за винагороду та дозволяє здійснювати прямий міжособистісний та інтерактивний обмін інформацією через електронні комунікаційні мережі між обмеженою кількістю осіб, при якому особи, які ініціюють або беруть участь у комунікації, визначають її одержувача(ів); це не включає послуги, які дозволяють міжособистісне та інтерактивне спілкування лише як незначну допоміжну функцію, невід'ємно пов'язану з іншою послугою;

(6) "послуга міжособистісної комунікації з використанням нумерації" означає послугу міжособистісної комунікації, яка з'єднується з загальнодоступними ресурсами нумерації, а саме номером або номерами у національних або міжнародних планах нумерації, або яка дозволяє здійснювати комунікацію з номером або номерами у національних або міжнародних планах нумерації;

(7) "послуга міжособистісної комунікації без використання нумерації" означає послугу міжособистісної комунікації, при якій не здійснюється зв'язок з ресурсами нумерації загального користування, а саме номеру чи номерів у національних або міжнародних планах нумерації, або яка не дозволяє здійснювати комунікацію з номером або номерами у національному чи міжнародному планах нумерації;

(8) "електронна комунікаційна мережа загального користування" означає електронну комунікаційну мережу, яка використовується повністю або переважно для надання загальнодоступних електронних комунікаційних послуг, які підтримують передання інформації між кінцевими точками мережі;

(9) "кінцева точка мережі" означає фізичну точку, в якій кінцевому користувачеві надається доступ до електронної комунікаційної мережі загального користування, і яка у випадку мереж, що включають комутацію або маршрутизацію, ідентифікується за допомогою конкретної мережевої адреси, може бути зв'язаною з номером або ім'ям кінцевого користувача;

(10) "пов'язані засоби" означає пов'язані послуги, об'єкти фізичної інфраструктури та інші засоби або елементи, пов'язані з електронною комунікаційною мережею або електронною комунікаційною послугою, які дозволяють або підтримують надання послуг через таку мережу або послугу, або мають потенціал для цього, і включають будівлі або кабельні вводи будівель, внутрішньобудинкову електромережу, антени, вежі та інші допоміжні конструкції, канали, трубопроводи, щогли, люки та шафи;

(11) "пов'язана послуга" означає послугу, пов'язану з електронною комунікаційною мережею або електронною комунікаційною послугою, яка уможливлює або підтримує надання, самостійне або автоматизоване надання послуг через таку мережу чи послугу або має потенціал для цього, і включає перетворення номерів або систем, що пропонують еквівалентну функціональність, системи умовного доступу та електронні телегіди (EPG), а також інші послуги, такі як служба ідентифікації, визначення місцезнаходження та присутності;

(12) "система умовного доступу" означає будь-який технічний засіб, систему автентифікації та / або механізм, згідно з яким доступ до захищеної послуги радіо- або телевізійного мовлення в зрозумілій формі залежить від підписки або іншої форми попередньої індивідуальної авторизації;

(13) "користувач" означає фізичну або юридичну особу, яка використовує або замовляє загальнодоступну електронну комунікаційну послугу;

(14) "кінцевий користувач" означає користувача, який не надає електронних комунікаційних мереж загального користування або загальнодоступних електронних комунікаційних послуг;

(15) "споживач" означає будь-яку фізичну особу, яка використовує або замовляє загальнодоступну електронну комунікаційну послугу для цілей, які не відносяться до її торгівлі, бізнесу, ремесла або професії;

(16) "надання електронної комунікаційної мережі" означає створення, експлуатацію, управління або забезпечення доступності такої мережі;

(17) "розширене цифрове телевізійне обладнання" означає приставки, призначені для підключення до телевізорів або інтегровані з цифровими телевізорами, здатні приймати послуги цифрового інтерактивного телебачення;

(18) "інтерфейс прикладних застосунків" або "API" означає інтерфейс програмного забезпечення між застосунками, що надаються мовниками або надавачами послуг, і ресурсами в розширеному цифровому телевізійному обладнанні для цифрових телевізійних і радіослужб;

(19) "розподіл радіочастотного спектра" означає визначення певної смуги радіочастотного спектра для використання одним або декількома типами послуг радіозв'язку, залежно від випадку, на певних умовах;

(20) "шкідливі завади" означає завади, які загрожують функціонуванню радіонавігаційної служби або інших служб безпеки або які іншим чином серйозно погіршують, перешкоджають або неодноразово переривають послуги радіозв'язку, що здіснюються відповідно до чинних міжнародних, Союзних або національних положень;

(21) "безпека мереж і послуг" означає здатність електронних комунікаційних мереж і послуг протистояти, з певним рівнем впевненості, будь-яким діям, які підривають доступність, автентичність, цілісність або конфіденційність цих мереж і послуг, збережених, переданих або оброблених даних, або пов'язаних з ними послуг, що надаються або доступні через ці електронні комунікаційні мережі або послуги;

(22) "загальна авторизація" означає правову основу, встановлену державою-членом, яка забезпечує права на надання електронних комунікаційних мереж або послуг і встановлює секторальні зобов'язання, які можуть застосовуватися до всіх або до певних типів електронних комунікаційних мереж і послуг, відповідно до цієї Директиви;

(23) "точка бездротового доступу короткого радіусу дії" означає малопотужне обладнання для бездротового доступу до мережі малого розміру, що має невелику дальність дії з використанням ліцензованого радіочастотного спектра, звільненого від ліцензування радіочастотного спектру або їх поєднання, яка може використовуватися як частина електронної комунікаційної мережі загального користування, може бути обладнана однією або кількома антенами з низьким візуальним впливом і дозволяє бездротовий доступ користувачів до електронних комунікаційних мереж незалежно від базової топології мережі, мобільної або фіксованої;

(24) "локальна радіомережа" або "RLAN" означає систему бездротового доступу малої потужності, що має невелику дальність дії, з низьким ризиком виникнення завад для інших таких систем, розгорнутих в безпосередній близькості іншими користувачами, що використовує гармонізований радіочастотний спектр на невиключній основі;

(25) "гармонізований радіочастотний спектр" означає радіочастотний спектр, для якого були встановлені гармонізовані умови стосовно його доступності та ефективного використання за допомогою технічних імплементаційних заходів відповідно до статті 4 Рішення № 676/2002/ЄС;

(26) "спільне користування радіочастотним спектром" означає доступ двох або більше користувачів до користування одними і тими ж смугами радіочастотного спектра в рамках визначеної схеми спільного користування, дозволеної на основі загальної авторизації, індивідуальних прав користування радіочастотним спектром або їх поєднання, включаючи регуляторні підходи, такі як ліцензований спільний доступ, спрямований на полегшення спільного використання смуги радіочастотного спектра, за умови обов'язкової згоди всіх зацікавлених сторін, відповідно до правил загальної авторизації, включених до їхніх прав на використання радіочастотного спектра, щоб гарантувати всім користувачам передбачувані та надійні механізми розподілу, і без обмежень застосування конкурентного права;

(27) "доступ" означає забезпечення доступності засобів або комунікаційних послуг іншим суб'єктам господарювання на визначених умовах на виключній або невиключній основі з метою надання електронних комунікаційних послуг, у тому числі, коли вони використовуються для надання послуг інформаційного суспільства або послуг з розповсюдження мовленнєвого контенту; охоплює, серед іншого: доступ до елементів мережі та пов'язаних засобів, які можуть включати підключення обладнання за допомогою стаціонарних або нестаціонарних засобів (зокрема, це включає доступ до місцевої лінії зв'язку, до обладнання і необхідних послуг для надання послуг через місцеву лінію зв'язку); доступ до фізичної інфраструктури, включаючи будівлі, канали і щогли; доступ до відповідних систем програмного забезпечення, включаючи системи операційної підтримки; доступ до інформаційних систем або баз даних для попереднього замовлення, надання, замовлення, запитів на здійснення технічного обслуговування та ремонту, а також виставлення рахунків; доступ до перетворення номерів або систем, що забезпечують еквівалентну функціональність; доступ до мереж фіксованого і мобільного зв'язку, зокрема для роумінгу; доступ до систем умовного доступу для послуг цифрового телебачення та доступ до послуг віртуальних мереж;

(28) "взаємоз'єднання" означає певний тип доступу, що реалізується між операторами мереж загального користування за допомогою фізичного та логічного з'єднання електронних комунікаційних мереж загального користування, що використовуються тим самим або іншим суб'єктом господарювання, щоб дозволити користувачам одного суб'єкта господарювання спілкуватися з користувачами того ж або іншого суб'єкта господарювання, або для доступу до послуг, що надаються іншим суб'єктом господарювання, якщо такі послуги надаються залученими сторонами або іншими сторонами, які мають доступ до мережі;

(29) "оператор" означає суб'єкт господарювання, який надає або авторизований для надання електронної комунікаційної мережі загального користування або пов'язаних засобів;

(30) "місцева лінія зв'язку" означає фізичний шлях, що використовується електронними комунікаційними сигналами для з'єднання кінцевої точки мережі з точкою розподілу або аналогічним обладнанням у фіксованій електронній комунікаційній мережі загального користування;

(31) "виклик" означає з'єднання, встановлене за допомогою загальнодоступної послуги міжособистісної комунікації, що дозволяє здійснювати двосторонню голосову комунікацію;

(32) "послуга голосової комунікації" означає загальнодоступну електронну комунікаційну послугу для здійснення та отримання, безпосереднього або непрямого, національних або національних та міжнародних викликів через номер або номери національного або міжнародного плану нумерації;

(33) "географічний номер" означає номер з національного плану нумерації, частина цифрової структури якого містить географічну ознаку, яка використовується для маршрутизації викликів до фізичного розташування кінцевої точки мережі;

(34) "негеографічний номер" означає номер з національного плану нумерації, який не є географічним номером, наприклад, мобільні, безкоштовні номери та номери з преміум- тарифом;

(35) "об'єднана послуга спілкування" означає мультимедійну послугу спілкування в реальному часі, яка забезпечує двонаправлену симетричну передачу відео в реальному часі, тексту в реальному часі та голосу між користувачами в двох або більше місцях розташування;

(36) "точка приймання безпекових викликів" або "PSAP" означає фізичне місце, де екстрена комунікація в першу чергу отримується під відповідальність державного органу або приватної організації, визнаної державою-членом;

(37) "найбільш прийнятна точка приймання безпекових викликів (PSAP)" означає точку приймання безпекових викликів (PSAP), створену відповідальними органами для охоплення екстреної комунікації з певної території або для екстрених комунікацій певного типу;

(38) "екстрена комунікація" означає зв'язок за допомогою послуг міжособистісної комунікації між кінцевим користувачем і точкою приймання безпекових викликів (PSAP) з метою запиту та отримання екстреної допомоги від служб екстреної допомоги;

(39) "служба екстреної допомоги" означає службу, визнану державою-членом такою, що надає невідкладну та швидку допомогу в ситуаціях, коли існує, зокрема, прямий ризик для життя або здоров'я, для особистого або громадського здоров'я чи безпеки, для приватної чи державної власності або навколишнього середовища відповідно до національного законодавства;

(40) "інформація про місцезнаходження абонента, що здійснює виклик" означає опрацьовані у мережі мобільного зв'язку загального користування дані, отримані від мережевої інфраструктури або мобільного обладнання, із зазначенням географічного положення термінального мобільного обладнання кінцевого користувача, а в мережі фіксованого зв'язку загального користування - дані про фізичну адресу кінцевої точки мережі;

(41) "термінальне обладнання" означає термінальне обладнання, як визначено у пункті (1) Статті 1 Директиви Комісії 2008/63/ЄС (1);

(42) "інцидент безпеки" означає подію, що має реальний негативний вплив на безпеку електронних комунікаційних мереж або послуг.

ГЛАВА II

Цілі

Стаття 3

Загальні цілі

1. Держави-члени забезпечують, щоб при виконанні регуляторних завдань, зазначених у цій Директиві, національні регуляторні та інші компетентні органи вживали всіх обґрунтованих заходів, які є необхідними і пропорційними для досягнення цілей, визначених у параграфі 2. Держави-члени, Комісія, Група з питань радіоспектральної політики ("RSPG") і BEREC також повинні сприяти досягненню цих цілей.

Національні регуляторні та інші компетентні органи в межах своєї компетенції сприяють забезпеченню реалізації політики, спрямованої на просування свободи вираження поглядів та свободи інформації, культурного та мовного розмаїття, а також плюралізму засобів масової інформації.

2. У контексті цієї Директиви національні регуляторні та інші компетентні органи, а також BEREC, Комісія та держави-члени переслідують кожну з наступних загальних цілей, які вказані не в порядку пріоритетності:

(a) сприяти підключенню і доступу до мереж надвисокої пропускної здатності, включаючи фіксовані, мобільні та бездротові мережі, а також їх використанню всіма громадянами та підприємствами Союзу;

(b) сприяти конкуренції у сфері забезпечення електронних комунікаційних мереж та пов'язаних засобів, включаючи ефективну конкуренцію на основі інфраструктури, а також у сфері надання електронних комунікаційних послуг та пов'язаних послуг;

(c) здійснювати внесок до розвитку внутрішнього ринку, усуваючи перешкоди, що збереглися, а також сприяючи конвергентним умовам, здійснюючи інвестиції та забезпечуючи електронні комунікаційні мережі, електронні комунікаційні послуги, пов'язані засоби та пов'язані послуги у всьому Союзі шляхом розробки загальних правил та передбачуваних регуляторних підходів, сприяння дієвому, ефективному та скоординованому користуванню радіочастотним спектром, відкритих інновацій, створення та розвитку трансєвропейських мереж, забезпечення, доступності та взаємодійності загальноєвропейських послуг, а також наскрізного підключення;

(d) сприяти інтересам громадян Союзу шляхом забезпечення підключення, широкої доступності і використання мереж надвисокої пропускної здатності, включаючи фіксовані, мобільні та бездротові мережі, а також електронні комунікаційні послуги, надаючи можливість для отримання максимальної користі з точки зору вибору, ціни і якості на основі ефективної конкуренції, підтримуючи безпеку мереж і послуг, забезпечуючи високий загальний рівень захисту для кінцевих користувачів за допомогою необхідних галузевих правил і задовольняючи потреби, такі як доступні ціни, окремих соціальних груп, зокрема кінцевих користувачів з інвалідністю, кінцевих користувачів похилого віку та кінцевих користувачів з особливими соціальними потребами, а також вибір та рівноцінний доступ для кінцевих користувачів з інвалідністю.

3. Якщо Комісія встановлює еталонні параметри та звіти про ефективність заходів держав- членів щодо досягнення цілей, зазначених у параграфі 2, Комісії, у разі необхідності, допомагають держави-члени, національні регуляторні органи, BEREC та RSPG.

4. Національні регуляторні та інші компетентні органи з метою досягнення цілей політики, зазначених у параграфі 2 і визначених у цьому параграфі, повинні, зокрема:

(a) сприяти регуляторній передбачуваності шляхом забезпечення послідовного регуляторного підходу протягом відповідних періодів перегляду та через співпрацю один з одним, з BEREC, з RSPG та з Комісією;

(b) забезпечувати, щоб за подібних обставин не було дискримінації в поводженні з надавачами електронних комунікаційних мереж і послуг;

(c) застосовувати законодавство Союзу технологічно нейтрально, якщо це відповідає досягненню цілей, викладених у параграфі 2;

(d) сприяти ефективному інвестуванню та інноваціям у нову та вдосконалену інфраструктуру, включаючи забезпечення того, щоб будь-яке зобов'язання щодо доступу належним чином враховувало ризики, яких зазнають суб'єкти господарювання, що здійснюють інвестиції, дозволяючи різні домовленості про співпрацю між інвесторами та сторонами, які прагнуть отримати доступ для диверсифікації інвестиційних ризиків, забезпечуючи при цьому збереження конкуренції на ринку та принципу недискримінації;

(e) належним чином враховувати різноманітність умов, що стосуються інфраструктури, конкуренції, обставин, в яких перебувають кінцеві користувачі і, зокрема, споживачі у різних географічних районах держави-члена, включаючи місцеву інфраструктуру, управління якою здійснюється фізичними особами на неприбутковій основі;

(f) запроваджувати ex ante регуляторні зобов'язання лише в тій мірі, в якій це необхідно для забезпечення ефективної та стійкої конкуренції в інтересах кінцевих користувачів та послаблювати або знімати такі зобов'язання, як тільки ця умова буде виконана.

Держави-члени забезпечують, щоб національні регуляторні та інші компетентні органи діяли неупереджено, об'єктивно, прозоро, недискримінаційно та пропорційно.

Стаття 4

Стратегічне планування та координація політики щодо радіочастотного спектра

1. Держави-члени співпрацюють між собою та з Комісією з питань стратегічного планування, координації та гармонізації використання радіочастотного спектра в Союзі відповідно до політики Союзу щодо створення та функціонування внутрішнього ринку електронних комунікацій. З цією метою вони враховують, серед іншого, економічні та безпекові аспекти, аспекти охорони здоров'я, суспільні інтереси, свободу вираження поглядів, культурні, наукові, соціальні та технічні аспекти політики Союзу, а також різносторонні інтереси спільнот користувачів радіочастотного спектра, з метою оптимізації використання радіочастотного спектра та уникнення шкідливих завад.

2. Співпрацюючи одна з одною та з Комісією, держави-члени сприяють координації підходів політики радіочастотного спектра в Союзі та, у відповідних випадках, гармонізованих умов щодо доступності та ефективного використання радіочастотного спектра, необхідного для створення та функціонування внутрішнього ринку електронних комунікацій.

3. Держави-члени, через RSPG, співпрацюють одна з одною та з Комісією відповідно до параграфа 1, а на їхнє прохання - з Європейським Парламентом та Радою, з метою підтримки стратегічного планування та координації підходів до політики використання радіочастотного спектра в Союзі, шляхом:

(a) розробки кращих практик з питань, пов'язаних з радіочастотним спектром, з метою імплементації цієї Директиви;

(b) сприяння координації між державами-членами з метою імплементації цієї Директиви та інших законодавчих актів Союзу та сприяння розвитку внутрішнього ринку;

(c) координації своїх підходів до присвоєння та авторизації використання радіочастотного спектра та публікації звітів або висновків з питань, пов'язаних з радіочастотним спектром.

BEREC бере участь у координації питань, що відносяться до його компетенції та стосуються регулювання ринку і конкуренції, пов'язаних з радіочастотним спектром.

4. Комісія, максимально враховуючи висновок RSPG, може подавати законодавчі пропозиції до Європейського Парламенту та Ради з метою запровадження багаторічних програм радіоспектральної політики, визначаючи політичні орієнтири та цілі стратегічного планування і гармонізації використання радіочастотного спектра відповідно до цієї Директиви, а також з метою вивільнення гармонізованого радіочастотного спектра для спільного користування або для користування, що не підпадає під індивідуальні права.

РОЗДІЛ II

ІНСТИТУЦІЙНЕ СТАНОВЛЕННЯ ТА УПРАВЛІННЯ

ГЛАВА I

Національні регуляторні та інші компетентні органи

Стаття 5

Національні регуляторні та інші компетентні органи

1. Держави-члени забезпечують, щоб кожне із завдань, встановлених у цій Директиві, виконувалось компетентним органом.

У рамках цієї Директиви національні регуляторні органи несуть відповідальність принаймні за виконання таких завдань:

(a) впровадження регулювання ринку ex ante, включаючи накладення зобов'язань щодо доступу та взаємоз'єднання;

(b) забезпечення вирішення спорів між суб'єктами господарювання;

(c) здійснення управління радіочастотним спектром і прийняття рішень або, у випадках коли такі завдання покладені на інші компетентні органи, надання консультацій щодо формування ринку і елементів конкуренції національних процесів, пов'язаних з правами користування радіочастотним спектром для електронних комунікаційних мереж і послуг;

(d) сприяння захисту прав кінцевих користувачів у секторі електронних комунікацій, у координації, де це необхідно, з іншими компетентними органами;

(e) оцінювання та ретельний моніторинг формування ринку і питань конкуренції щодо вільного доступу до мережі Інтернет;

(f) оцінювання несправедливого навантаження та обчислення собівартості надання універсальної послуги;

(g) забезпечення перенесення номерів між надавачами;

(h) виконання будь-яких інших завдань, які ця Директива покладає на національні регуляторні органи.

Держави-члени можуть покладати на національні регуляторні органи інші завдання, передбачені цією Директивою та іншим законодавством Союзу, зокрема такі, що стосуються ринкової конкуренції або виходу на ринок, такі як загальна авторизація, і такі, що стосуються будь-якої ролі, закріпленої за BEREC. Якщо завдання, пов'язані з ринковою конкуренцією або виходом на ринок, покладені на інші компетентні органи, останні повинні намагатися проводити консультації з національним регуляторним органом перед ухваленням рішення. З метою сприяння виконанню завдань BEREC, національні регуляторні органи мають право збирати необхідні дані та іншу інформацію від учасників ринку.

Держави-члени можуть також покладати на національні регуляторні органи інші завдання відповідно до національного законодавства, включаючи національне законодавство, що імплементує законодавство Союзу.

Держави-члени повинні, зокрема, сприяти стабільності компетенцій національних регуляторних органів в процесі транспонування цієї Директиви з огляду на розподіл завдань у відповідності до регуляторних рамок Союзу в сфері електронних комунікацій у редакції від 2009 року.

2. Національні регуляторні та інші компетентні органи тієї самої держави-члена або різних держав-членів, у разі необхідності, укладають угоди про співпрацю один з одним для сприяння регуляторній співпраці.

3. Держави-члени оприлюднюють завдання, які повинні виконуватися національними регуляторними та іншими компетентними органами, у легкодоступній формі, зокрема, якщо такі завдання покладені на більш ніж один орган. Держави-члени забезпечують, у відповідних випадках, консультації та співпрацю між такими органами, а також між такими органами та національними органами, яким доручено імплементацію конкурентного права або захисту прав споживачів, з питань, що становлять спільний інтерес. Якщо більше ніж один орган має компетенцію вирішувати такі питання, держави-члени забезпечують публікацію відповідних завдань кожного органу в легкодоступній формі.

4. Держави-члени повідомляють Комісію про всі національні регуляторні та інші компетентні органи, на які покладені завдання відповідно до цієї Директиви, та їхні відповідні обов'язки, а також будь-які зміни до них.

Стаття 6

Незалежність національних регуляторних та інших компетентних органів

1. Держави-члени повинні гарантувати незалежність національних регуляторних органів та інших компетентних органів, забезпечуючи, щоб вони були юридично відокремленими та функціонально незалежними від будь-якої фізичної або юридичної особи, що надає електронні комунікаційні мережі, обладнання або послуги. Держави-члени, які зберігають право власності або контроль над суб'єктами господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі або послуги, повинні забезпечити ефективне структурне відокремлення регуляторної функції від діяльності, пов'язаної з правом власності або здійсненням контролю.

2. Держави-члени забезпечують, щоб національні регуляторні та інші компетентні органи здійснювали свої повноваження неупереджено, прозоро і своєчасно. Держави-члени забезпечують, щоб вони мали належні технічні, фінансові та кадрові ресурси для виконання покладених на них завдань.

Стаття 7

Призначення та звільнення членів національних регуляторних органів

1. Голова національного регуляторного органу або, якщо застосовно, члени колегіального органу, що виконують цю функцію в межах національного регуляторного органу, або особи, які їх заміщують, повинні призначатись на строк не менше трьох років з числа осіб з визнаною репутацією та професійним досвідом на підставі професійних заслуг, кваліфікації, знань та досвіду за результатами відкритої та прозорої процедури відбору. Держави-члени забезпечують безперервність вироблення й ухвалення рішень.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб керівник національного регуляторного органу або, якщо застосовно, члени колегіального органу, що виконують цю функцію в межах національного регуляторного органу, або особи, які їх заміщують, могли бути звільнені під час строку їхніх повноважень тільки у тому випадку, якщо вони більше не відповідають умовам, необхідним для виконання їхніх обов'язків, закріплених у національному законодавстві до їх призначення.

3. Рішення про звільнення голови відповідного національного регуляторного органу або, якщо застосовано, членів колегіального органу, які виконують цю функцію, оприлюднюється на дату звільнення. Звільнений керівник національного регуляторного органу або, якщо застосовно, члени колегіального органу, які виконують цю функцію, отримують роз'яснення про причини звільнення. У випадку, якщо роз'яснення про причини звільнення не оприлюднюється, воно оприлюднюються на прохання такої особи. Держави-члени повинні забезпечити, щоб таке рішення підлягало перегляду в судовому порядку, з огляду на фактичні та юридичні обставини страви.

Стаття 8

Політична незалежність та підзвітність національних регуляторних органів

1. Без обмеження статті 10, національні регуляторні органи повинні діяти незалежно та об'єктивно, включно з розробкою внутрішніх процедур та управлянням персоналом, повинні працювати прозоро та підзвітно у відповідності до законодавства Союзу і не звертатись за вказівками та не приймати вказівки від будь-якого іншого органу стосовно виконання завдань, покладених на них відповідно до національного законодавства, що імплементує законодавство Союзу. Це не перешкоджає здійсненню нагляду відповідно до національного конституційного права. Лише апеляційні органи, створені відповідно до Статті 31, мають право призупиняти або скасовувати рішення національних регуляторних органів.

2. Національні регуляторні органи повинні щорічно звітувати, зокрема про стан ринку електронних комунікацій, про рішення, які вони ухвалюють, про свої кадрові та фінансові ресурси, про те, як ці ресурси розподіляються, а також про майбутні плани. їхні звіти повинні бути оприлюднені.

Стаття 9

Регуляторна спроможність національних регуляторних органів

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб національні регуляторні органи мали окремі річні бюджети та мали автономію щодо реалізації виділеного бюджету. Такі бюджети повинні оприлюднюватись.

2. Без обмеження зобов'язання щодо забезпечення національних регуляторних органів достатніми фінансовими та кадровими ресурсами для виконання покладених на них завдань, фінансова автономія не повинна перешкоджати здійсненню нагляду або контролю відповідно до національного конституційного права. Будь-який контроль за бюджетом національних регуляторних органів має здійснюватися у прозорий спосіб та оприлюднюватися.

3. Держави-члени також повинні забезпечити наявність у національних регуляторних органів адекватних фінансових та кадрових ресурсів, які дозволяли б їм брати активну участь у діяльності BEREC та робити свій внесок до неї.

Стаття 10

Участь національних регуляторних органів у BEREC

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб цілі BEREC сприяли більшій координації і узгодженості регуляторної діяльності та активно підтримувалися відповідними національними регуляторними органами.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб національні регуляторні органи максимально враховували настанови, висновки, рекомендації, спільні позиції, кращі практики та методології, затверджені BEREC, при ухваленні власних рішень для своїх національних ринків.

Стаття 11

Співпраця з національними органами

Національні регуляторні органи, інші компетентні органи відповідно до цієї Директиви та національні органи з питань конкуренції надають один одному інформацію, необхідну для застосування цієї Директиви. До обміну інформацією застосовуються правила Союзу щодо захисту даних і орган, що отримує інформацію, забезпечує такий самий рівень конфіденційності, що й у органу, від якого надходить інформація.

ГЛАВА II

Загальна авторизація

Секція 1

Загальна частина

Стаття 12

Загальна авторизація електронних комунікаційних мереж і послуг

1. Держави-члени забезпечують свободу надання електронних комунікаційних мереж і послуг при дотриманні умов, визначених у цій Директиві. З цією метою держави-члени не перешкоджають суб'єкту господарювання надавати електронні комунікаційні мережі або послуги, за винятком випадків, коли це необхідно з причин, викладених у статті 52 (1) ДФЄС. Будь-яке таке обмеження свободи надання електронних комунікаційних мереж і послуг має бути належним чином обґрунтоване і повідомлене Комісії.

2. Надання електронних комунікаційних мереж або послуг, крім послуг міжособистісної комунікації без використання нумерації, може, без обмеження спеціальних зобов'язань, зазначених у статті 13 (2), або прав користування, зазначених у статтях 46 і 94, бути предметом виключно загальної авторизації.

3. Якщо держава-член вважає, що вимога щодо повідомлення є обґрунтованою для суб'єктів господарювання, що підпадають під загальну авторизацію, така держава-член може вимагати від таких суб'єктів господарювання лише подання повідомлення національному регуляторному або іншому компетентному органу. Держава-член не повинна вимагати від таких суб'єктів господарювання отримання окремого рішення або будь-якого іншого адміністративного акта від такого органу або будь-якого іншого органу, перш ніж здійснювати права, що випливають із загальної авторизації.

Після повідомлення, якщо таке вимагається, суб'єкт господарювання може розпочинати діяльність, якщо необхідно, керуючись положеннями прав користування відповідно до цієї Директиви.

4. Під повідомленням, зазначеним у параграфі 3, не розуміється нічого, крім декларації з боку фізичної або юридичної особи по відношенню до національного регуляторного або іншого компетентного органу про намір розпочати надання електронних комунікаційних мереж або послуг та подання мінімальної інформації, що вимагається для того, щоб BEREC та відповідний орган могли вести реєстр або список надавачів електронних комунікаційних мереж та послуг. Така інформація обмежується:

(a) найменуванням надавача;

(b) юридичним статусом, формою та реєстраційним номером надавача, якщо надавач зареєстрований у торговому чи іншому подібному державному реєстрі в Союзі;

(c) географічною адресою головного осідку надавача в межах Союзу, якщо такий існує, та, де застосовно, будь-якої вторинної філії в державі-члені;

(d) адресою веб-сайту надавача, якщо застосовно, пов'язаного з наданням електронних комунікаційних мереж або послуг;

(e) контактною особою та контактними даними;

(f) стислим описом мереж або послуг, які надаватимуться;

(g) відповідними державами-членами; і

(h) розрахунковою датою початку діяльності.

Держави-члени не повинні встановлювати жодних додаткових або окремих вимог щодо повідомлення.

З метою уніфікації вимог до повідомлень BEREC оприлюднює настанови щодо шаблону повідомлення та веде на рівні Союзу базу даних повідомлень, направлених компетентним органам. З цією метою компетентні органи повинні електронними засобами без будь-яких затримок пересилати BEREC кожне отримане повідомлення. Повідомлення, подані до компетентних органів до 21 грудня 2020 року, необхідно переслати BEREC до 21 грудня 2021 року.

Стаття 13

Умови, що стосуються загальної авторизації та порядку користування радіочастотним спектром і ресурсами нумерації, а також спеціальні зобов'язання

1. Загальна авторизація для надання електронних комунікаційних мереж або послуг, прав користування радіочастотним спектром та використання ресурсів нумерації може підпадати виключно під умови, перелічені у додатку I. Такі умови повинні буди недискримінаційними, пропорційними і прозорими. У випадку прав користування радіочастотним спектром такі умови повинні забезпечувати його ефективне та раціональне використання і відповідати статтям 45 та 51, а у випадку прав користування ресурсами нумерації - статті 94.

2. Спеціальні зобов'язання, які можуть бути накладені на суб'єкти господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі та послуги згідно зі статтею 61(1) та (5), а також статтями 62, 68 та 83, або такі, що визначені для надання універсальної послуги відповідно до цієї Директиви, повинні бути юридично відокремлені від прав та обов'язків за загальною авторизацією. Для досягнення прозорості, критерії та процедури накладення таких спеціальних зобов'язань на окремі суб'єкти господарювання повинні бути зазначені у загальній авторизації.

3. Загальна авторизація має містити лише умови, характерні для зазначеного сектора і викладені в частинах A, B і C додатка I та не дублювати умови, які застосовуються до суб'єктів господарювання згідно з іншим національним законодавством.

4. Держави-члени не повинні дублювати умови загальної авторизації, якщо вони надають право на користування радіочастотним спектром або ресурсами нумерації.

Стаття 14

Декларації для спрощення реалізації прав на встановлення засобів і прав на взаємоз'єднання

Компетентні органи протягом одного тижня від запиту суб'єкта господарювання видають стандартизовані декларації, які підтверджують, якщо застосовно, що суб'єкт господарювання подав повідомлення відповідно до статті 12(3). Такі декларації детально описують обставини, за яких будь-який суб'єкт господарювання, що надає електронні комунікаційні мережі або послуги відповідно до загальної авторизації, має право подати заявку на право встановлювати засоби, вести переговори про взаємоз'єднання та отримувати доступ або взаємоз'єднання, щоб полегшити здійснення таких прав, наприклад, на інших рівнях державної влади або стосовно інших суб'єктів господарювання. У відповідних випадках такі декларації можуть надаватися у якості автоматичної відповіді на повідомлення, зазначене в статті 12(3).

Секція 2

Права та обов'язки у рамках загальної авторизації

Стаття 15

Мінімальний перелік прав, що випливають із загальної авторизації

1. Суб'єкти господарювання, що підпадають під загальну авторизацію відповідно до статті 12, мають право:

(a) надавати електронні комунікаційні мережі та послуги;

(b) на розгляд їхньої заяви про надання необхідних прав на встановлення засобів відповідно до статті 43;

(c) використовувати, відповідно до статей 13, 46 та 55, радіочастотний спектр, що має відношення до електронних комунікаційних мереж і послуг;

(d) на розгляд їхньої заяви про надання необхідних прав на користування ресурсами нумерації відповідно до статті 94.

2. Якщо такі суб'єкти господарювання надають електронні комунікаційні мережі або послуги громадськості, загальна авторизація надає їм право:

(a) проводити переговори про взаємоз'єднання та, у відповідних випадках, отримувати доступ або взаємоз'єднання від інших надавачів електронних комунікаційних мереж загального користування або загальнодоступних електронних комунікаційних послуг, на які в Союзі поширюється загальна авторизація відповідно до цієї Директиви.

(b) отримати можливість бути призначеними для надання різних елементів універсальної послуги або покривати різні частини національної території відповідно до статті 86 або 87.

Стаття 16

Адміністративні збори

1. Будь-які адміністративні збори, що встановлюються для суб'єктів господарювання, які надають електронні комунікаційні мережі або послуги за загальною авторизацією або яким було надано право на користування:

(a) покривають, загалом, лише адміністративні витрати, пов'язані з управлінням, контролем та забезпеченням виконання загальної авторизації, а також прав користування та спеціальних зобов'язань, зазначених у статті 13(2), які можуть включати витрати на міжнародну співпрацю, гармонізацію та стандартизацію, аналіз ринку, моніторинг дотримання та інший ринковий контроль, а також регуляторну роботу, що включає підготовку та забезпечення виконання вторинного законодавства і адміністративних рішень, таких як рішення щодо доступу та взаємоз'єднання; і

(b) встановлюються для окремих суб'єктів господарювання в об'єктивний, прозорий і пропорційний спосіб, що мінімізує додаткові адміністративні витрати та пов'язані з ними збори.

Держави-члени можуть вирішити не застосовувати адміністративні збори для суб'єктів господарювання, оборот яких нижчий певного порогового значення, діяльність яких не досягає мінімальної частки ринку або які мають дуже обмежене територіальне охоплення.

2. Якщо національні регуляторні або інші компетентні органи встановлюють адміністративні збори, вони публікують щорічний огляд своїх адміністративних витрат і загальну суму стягнутих зборів. Якщо існує різниця між загальною сумою зборів та адміністративними витратами, необхідно внести відповідні корективи.

Стаття 17

Роздільний облік витрат та фінансова звітність

1. Держави-члени вимагають від суб'єктів господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі загального користування або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги та мають спеціальні або виключні права на надання послуг в інших секторах у тій самій або іншій державі-члені:

(a) вести окремий бухгалтерський облік для діяльності, пов'язаної з наданням електронних комунікаційних мереж або послуг, у тій мірі, в якій це було б необхідним, якби такі види діяльності здійснювалися юридично незалежними особами, з метою визначення всіх елементів витрат і доходів на основі їхніх розрахунків та детальних використовуваних методів віднесення, пов'язаних з такою діяльністю, включаючи деталізовану розбивку основних засобів та структурних витрат; або

(b) мати структурне відокремлення для діяльності, пов'язаної з наданням електронних комунікаційних мереж або послуг.

Держави-члени можуть не застосовувати вимоги, зазначені в першому підпараграфі, до суб'єктів господарювання, що мають річний оборот менше ніж 50 млн. євро від діяльності в межах Союзу, пов'язаної з електронними комунікаційними мережами або послугами.

2. Якщо суб'єкти господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі загального користування або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, не підпадають під дію вимог корпоративного права та не задовольняють критеріїв законодавства Союзу щодо правил обліку для малих та середніх підприємств, їхні фінансові звіти складаються та подаються для проведення незалежного аудиту і оприлюднюються. Аудит здійснюється згідно з відповідними правилами Союзу та національними правилами.

Перший підпараграф цього параграфа також застосовується до окремого бухгалтерського обліку, що вимагається відповідно до пункту (a) першого підпараграфа параграфа 1.

Секція 3

Внесення змін та відкликання

Стаття 18

Внесення змін до прав та зобов'язань

1. Держави-члени забезпечують, щоб права, умови та процедури, що стосуються загальної авторизації і прав користування радіоспектром або ресурсами нумерації, або права на встановлення засобів могли бути змінені лише в об'єктивно обґрунтованих випадках і у пропорційний спосіб, з урахуванням, якщо застосовно, конкретних умов, які стосуються прав користування радіочастотним спектром або ресурсами нумерації, що можуть передаватися.

2. Окрім випадків, коли запропоновані зміни є незначними і були узгоджені з власником прав або загальної авторизації, повідомлення про намір внести такі зміни необхідно надавати у відповідний спосіб. Зацікавленим сторонам, включаючи користувачів та споживачів, надається достатній період часу, щоб висловити свою позицію щодо запропонованих змін. Такий період становить не менше чотирьох тижнів, окрім випадків виняткових обставин.

Внесені зміни оприлюднюються разом з підставами для них.

Стаття 19

Обмеження або позбавлення прав

1. Без обмеження положень статті 30(5) та (6), держави-члени не обмежують права або не позбавляють прав на встановлення засобів або права користування радіочастотним спектром або ресурсами нумерації до закінчення періоду, на який вони були надані, за винятком випадків, коли це обґрунтовано відповідно до параграфа 2 цієї статті, і, якщо застосовно, відповідно до додатка I, та відповідних національних положень щодо компенсації за позбавлення прав.

2. Відповідно до необхідності забезпечення ефективного та раціонального використання радіочастотного спектра або виконання технічних імплементаційних заходів, ухвалених відповідно до статті 4 Рішення № 676/2002/ЄС, держави-члени можуть дозволяти обмеження або вилучення прав користування радіочастотним спектром, включаючи права, зазначені в статті 49 цієї Директиви, на основі заздалегідь встановлених і чітко визначених процедур, відповідно до принципів пропорційності та недискримінації. У таких випадках власники прав можуть, у відповідних випадках, і згідно законодавства Союзу та відповідних положень національного законодавства отримати належну компенсацію.

3. Зміна правил використання радіочастотного спектра внаслідок застосування статті 45(4) або не може бути єдиною підставою для виправдання позбавлення права на користування радіочастотним спектром.

4. Будь-який намір обмежити права або позбавити прав за загальною авторизацією або індивідуальних прав користування радіочастотним спектром або ресурсами нумерації без згоди власника таких прав потребує консультацій із зацікавленими сторонами відповідно до статті 23.

ГЛАВА III

Надання інформації, огляди та механізм консультацій

Стаття 20

Запит суб'єктів господарювання про надання інформації

1. Держави-члени забезпечують, щоб суб'єкти господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі та послуги, пов'язані засоби або пов'язані послуги, надавали всю інформацію, включаючи фінансову інформацію, необхідну національним регуляторним органам, іншим компетентним органам та BEREC для забезпечення відповідності положенням, рішенням або висновкам, ухваленим відповідно до цієї Директиви та Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1971 (2). Зокрема, національні регуляторні органи та інші компетентні органи, якщо це необхідно для виконання ними їхніх завдань, мають право вимагати від таких суб'єктів господарювання надавати інформацію щодо майбутнього розширення мережі або послуг, що може вплинути на оптові послуги, які вони пропонують конкурентам, а також інформацію про електронні комунікаційні мережі та пов'язані засоби, з розбивкою на місцевому рівні та достатньо деталізовану для здійснення географічного огляду та визначення територій відповідно до статті 22.

Якщо інформація, зібрана відповідно до першого підпараграфа, є недостатньою для національних регуляторних органів, інших компетентних органів та BEREC для виконання їхніх регуляторних завдань відповідно до права Союзу, така інформація може запитуватися у інших відповідних суб'єктів господарювання, що діють у сфері електронних комунікацій або тісно пов'язаних секторах.

Від суб'єктів господарювання, які визначені як такі, що мають значну ринкову владу в на оптових ринках, також може вимагатися надання даних бухгалтерського обліку на роздрібних ринках, пов'язаних з відповідними оптовими ринками.

Національні регуляторні та інші компетентні органи можуть запитувати інформацію від єдиних інформаційних пунктів, створених відповідно до Директиви 2014/61/ЄС.

Будь-який запит про надання інформації має бути обґрунтованим і пропорційним до виконання завдання.

Суб'єкти господарювання повинні надавати необхідну інформацію у найкоротші строки та відповідно до запитуваних часових рамок та рівнів деталізації.

2. Держави-члени забезпечують, щоб національні регуляторні та інші компетентні органи після обґрунтованого запиту надавали Комісії інформацію, необхідну для виконання нею її завдань згідно з ДФЄС. Інформація, що запитується Комісією, має бути пропорційною до виконання таких завдань. Якщо надана інформація стосується інформації, попередньо наданої суб'єктами господарювання на запит органу, відповідні суб'єкти господарювання інформуються про таке. У тій мірі, в якій це необхідно, і якщо орган, що надає інформацію, не подав чіткого і обґрунтованого запиту про протилежне, Комісія надає доступну інформацію іншому такому органу в іншій державі-члені.

З урахуванням вимог параграфа 3, держави-члени забезпечують, щоб інформація, яка була надана одному органу, могла бути надана іншому такому органу в тій самій або іншій державі- члені, а також BEREC, після обґрунтованого запиту, коли це необхідно для того, щоб дозволити будь-якому органу або BEREC виконувати їхні обов'язки відповідно до права Союзу.

3. Якщо інформація, зібрана згідно з параграфом 1, включаючи інформацію, зібрану в контексті географічного огляду, вважається конфіденційною національним регуляторним або іншим компетентним органом у відповідності до правил Союзу та національних правил щодо комерційної таємниці, Комісія, BEREC та будь-які інші компетентні органи забезпечують таку конфіденційність. Така конфіденційність не перешкоджає своєчасному обміну інформацією між компетентним органом, Комісією, BEREC та будь-якими іншими зацікавленими компетентними органами з метою перегляду, моніторингу та нагляду за застосуванням цієї Директиви.

4. Держави-члени забезпечують, щоб, діючи у відповідності до національних правил щодо доступу громадськості до інформації та з урахуванням правил Союзу та національних правил про комерційну таємницю і захист персональних даних, національні регуляторні та інші компетентні органи публікували інформацію, що сприяє відкритому та конкурентному ринку.

5. Національні регуляторні та інші компетентні органи публікують умови доступу громадськості до інформації, зазначеної у параграфі 4, включаючи процедури отримання такого доступу.

Стаття 21

Інформація, що вимагається стосовно загальної авторизації, прав користування та спеціальних зобов'язань

1. Без обмеження будь-якої інформації, запитуваної згідно зі статтею 20, і зобов'язань щодо надання інформації та звітності відповідно до національного законодавства, окрім загальної авторизації, національні регуляторні та інші компетентні органи можуть вимагати від суб'єктів господарювання надавати інформацію стосовно загальної авторизації, прав користування або спеціальних зобов'язань, зазначених у статті 13(2), яка є пропорційною та об'єктивно обґрунтованою, зокрема, для цілей:

(a) перевірки, на систематичній або індивідуальній основі, дотримання умови 1 частини А, умов 2 та 6 частини D, умов 2 та 7 частини E, додатка I, а також дотримання зобов'язань, зазначених у статті 13(2);

(b) перевірки, на індивідуальній основі, дотримання умов, викладених у додатку I, у разі якщо отримано скаргу або якщо компетентний орган має інші підстави вважати, що умова не виконується або у випадку проведення розслідування компетентним органом за власною ініціативою;

(c) здійснення процедур для запитів про надання прав користування та оцінювання таких запитів;

(d) публікації порівняльних оглядів якості послуг та цін на послуги в інтересах споживачів;

(e) зведення чітко визначеної статистики, звітів або досліджень;

(f) проведення аналізу ринку для цілей цієї Директиви, включаючи дані про ринки нижчого рівня дистрибуційного ланцюга або роздрібні ринки, які пов'язані з ринками, що є предметом ринкового аналізу, або стосуються їх;

(g) забезпечення ефективного використання та забезпечення ефективного управління радіочастотним спектром та ресурсами нумерації;

(h) оцінювання майбутніх тенденцій мереж або послуг, які могли б вплинути на оптові послуги, доступні конкурентам, на територіальне покриття, на доступність підключення для кінцевих користувачів або на визначення територій відповідно до статті 22;

(i) проведення географічних оглядів;

(j) реагування на обґрунтовані запити щодо отримання інформації з боку BEREC.

Інформація, зазначена в пунктах (a) і (b) і (d)-(j) першого підпараграфа не вимагається до або в якості передумови надання доступу до ринку.

BEREC може розробити шаблони інформаційних запитів, де це необхідно, для полегшення консолідованого представлення та аналізу отриманої інформації.

2. Що стосується прав користування радіочастотним спектром, то інформація, зазначена в параграфі 1, повинна стосуватися, зокрема, дієвого та ефективного використання радіочастотного спектра, а також дотримання будь-яких зобов'язань щодо покриття та якості послуг, передбачених правами на користування радіочастотним спектром, та їх перевірки.

3. Якщо національні регуляторні або інші компетентні органи вимагають від суб'єктів господарювання надавати інформацію, зазначену в параграфі 1, вони мають поінформувати їх про конкретну мету, з якої цю інформацію буде використано.

4. Національні регуляторні або інші компетентні органи не повинні дублювати запити про надання інформації, вже здійснені BEREC згідно зі статтею 40 Регламенту (ЄС) 2018/1971, у випадках, коли BEREC надав інформацію таким органам.

Стаття 22

Географічні огляди розгортання мереж

1. Національні регуляторні та/або інші компетентні органи мають провести географічний огляд територіального охоплення електронних комунікаційних мереж, здатних забезпечувати широкосмуговий доступ ("широкосмугові мережі") до 21 грудня 2023 року, та надалі оновлювати його щонайменше раз на три роки.

Географічний огляд має включати огляд поточного географічного охоплення широкосмугових мереж на їхній території, що вимагається для виконання завдань національними регуляторними та / або іншими компетентними органами відповідно до цієї Директиви та для оглядів, необхідних для застосування правил надання державної допомоги.

Географічний огляд може також включати прогноз охоплення широкосмугових мереж на їхній території на період, визначений відповідним органом, включаючи мережі надвисокої пропускної здатності.

Такий прогноз повинен включати всю необхідну інформацію, включаючи інформацію про заплановане розгортання будь-яким суб'єктом господарювання або органом публічної влади мереж надвисокої пропускної здатності та суттєве оновлення або розширення мереж до швидкості завантаження у принаймні 100 Мбіт/с. З цією метою національні регуляторні та/або інші компетентні органи мають запитувати у суб'єктів господарювання та державних органів таку інформацію в тій мірі, в якій вона є доступною і може бути надана з розумними зусиллями.

Національний регуляторний орган повинен вирішувати стосовно конкретних завдань, покладених на нього відповідно до цієї Директиви, наскільки слід покладатися на всю або частину інформації, зібраної у рамках такого прогнозу.

Якщо географічний огляд не проводиться національним регуляторним органом, він має здійснюватися у співпраці з таким органом у тій мірі, в якій він може стосуватися його завдань.

Інформація, включена до географічного огляду, має належним чином деталізуватися для місцевого рівня, містити достатньо інформації про якість обслуговування та її параметри і розглядатися відповідно до статті 20(3).

2. Національні регуляторні та/або інші компетентні органи можуть визначати територію з чіткими територіальними межами, на якій, на основі зібраної інформації та будь-якого прогнозу, підготовленого відповідно до параграфа 1, визначено, що протягом відповідного прогнозованого періоду жоден суб'єкт господарювання чи орган публічної влади не розгорнув або не планує розгорнути мережу надвисокої пропускної здатності або суттєво оновити чи розширити мережу до швидкості завантаження у принаймні 100 Мбіт/с. Національні регуляторні та/або інші компетентні органи повинні оприлюднювати інформацію про такі визначені території.

3. У межах визначеної території, відповідні органи можуть запропонувати суб'єктам господарювання та органам публічної влади заявити про свої наміри розгорнути мережі надвисокої пропускної здатності протягом відповідного прогнозованого періоду. Якщо на таку пропозицію суб'єкти господарювання чи орган публічної влади заявлять про такий намір, відповідний орган може вимагати від інших суб'єктів господарювання та державних органів заявити про свої наміри розгорнути мережі надвисокої пропускної здатності або значно оновити чи розширити свою мережу до швидкостей завантаження у принаймні 100 Мбіт/с на такій території. Відповідний орган має визначити інформацію, яка повинна бути включена в такі заяви, щоб забезпечити принаймні схожий рівень деталізації, який враховується при здійсненні будь-якого прогнозу згідно з параграфом 1. Він також повинен проінформувати суб'єкта господарювання чи орган публічної влади, який висловить свою зацікавленість, про те, чи визначена територія покривається або імовірно буде покриватися мережею доступу наступного покоління, що пропонує швидкості завантаження до 100 Мбіт/с на основі інформації, зібраної відповідно до параграфа 1.

4. Заходи відповідно до параграфа 3 мають здійснюватися відповідно до ефективної, об'єктивної, прозорої та недискримінаційної процедури, за якою жодний з суб'єктів господарювання не виключається апріорі.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб національні регуляторні та інші компетентні органи, а також місцеві, регіональні та національні органи, відповідальні за розподіл державних коштів для розгортання електронних комунікаційних мереж, за розробку національних планів широкосмугового доступу, за визначення зобов'язань щодо покриття, передбачених правами на користування радіочастотним спектром, та за перевірку наявності послуг, передбачених зобов'язанням щодо універсальної послуги на їхній території, враховували результати географічних оглядів та будь-яких визначених територій відповідно до параграфів 1, 2 і 3.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб органи, що здійснюють географічний огляд, надавали такі результати, за умови що орган, що отримує інформацію, забезпечує такий самий рівень конфіденційності та захисту комерційної таємниці, що й орган, що передає інформацію, та інформували про це сторони, які надали інформацію. Такі результати мають також надаватись BEREC і Комісії на їхній запит і на тих самих умовах.

6. Якщо відповідна інформація не доступна на ринку, компетентні органи повинні робити дані географічного огляду, які не підпадають під комерційну таємницю, безпосередньо доступними, у відповідності до Директиви 2003/98/ЄС, щоб дозволити їх повторне використання. Вони також повинні, коли такі інструменти не доступні на ринку, забезпечити інформаційні інструменти, що дозволяють кінцевим користувачам визначати доступність підключення на різних територіях, з рівнем деталізації, який є корисним для здійснення вибору оператора або надавача послуг.

7. До 21 червня 2020 року, з метою сприяння послідовному застосуванню географічних оглядів та прогнозів, BEREC, після консультацій зі стейкхолдерами та у тісній співпраці з Комісією та відповідними національними органами, має ухвалити настанови з метою надання допомоги національним регуляторним та/або іншим компетентним органам щодо послідовного виконання їхніх зобов'язань відповідно до цієї статті.

Стаття 23

Консультації та механізм забезпечення прозорості

1. За винятком випадків, що підпадають під дію статті 26 або 27, або статті 32(10), держави- члени повинні забезпечити, щоб у випадках, коли національні регуляторні або інші компетентні органи мають намір вжити заходів відповідно до цієї Директиви, або коли вони мають намір запровадити обмеження відповідно до статті 45(4) та (5), які мають значний вплив на відповідний ринок, такі органи повинні були надати зацікавленим сторонам можливість прокоментувати проект заходу протягом розумного періоду, враховуючи складність питання, який, крім виняткових обставин, у будь-якому випадку не може становити менше 30 днів.

2. Для цілей статті 35 компетентні органи повинні інформувати RSPG на момент оприлюднення про будь-який проект заходу, який підпадає під сферу застосування порівняльної або конкурентної процедури відбору відповідно до статті 55(2) і стосується використання радіочастотного спектра, для якого технічними імплементаційними заходами були встановлені гармонізовані умови відповідно до Рішення № 676/2002/ЄС, з метою забезпечення можливості його використання для бездротових широкосмугових електронних комунікаційних мереж та послуг ("бездротові широкосмугові мережі та послуги"),

3. Національні регуляторні та інші компетентні органи мають оприлюднити свої національні процедури консультацій.

Держави-члени повинні забезпечити створення єдиного інформаційного пункту, через який можна отримати доступ до всіх поточних консультацій.

4. Результати консультаційної процедури повинні бути загальнодоступними, за винятком випадків, що стосуються конфіденційної інформації відповідно до правил Союзу та національних правил щодо комерційної таємниці.

Стаття 24

Консультація зацікавлених сторін

1. Держави-члени повинні забезпечити, у разі необхідності, щоб компетентні органи у координації, де це доцільно, з національними регуляторними органами враховували позиції кінцевих користувачів, зокрема споживачів, кінцевих користувачів з інвалідністю, виробників та суб'єктів господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі або послуги, з питань, пов'язаних з усіма правами кінцевих користувачів і споживачів, включаючи рівнозначний доступ і вибір для кінцевих користувачів з інвалідністю загальнодоступних електронних комунікаційних послуг, зокрема у випадку, коли вони мають значний вплив на ринок.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи у координації, де це доцільно, з національними регуляторними органами, створили механізм консультацій, доступний для кінцевих користувачів з інвалідністю, забезпечуючи у своїх рішеннях щодо питань, пов'язаних з правами кінцевого користувача та споживача стосовно загальнодоступних електронних комунікаційних послуг, належне врахування інтересів споживачів у сфері електронних комунікацій.

2. Зацікавлені сторони можуть розробляти, під керівництвом компетентних органів, у координації, де це доцільно, з національними регуляторними органами, залучаючи споживачів, групи користувачів і надавачів послуг, механізми для підвищення загальної якості надання послуг шляхом, зокрема, розроблення та моніторингу кодексів поведінки та стандартів діяльності.

3. Без обмеження національних правил відповідно до права Союзу, що сприяють досягненню цілей культурної та медіа-політики, таких як культурне і мовне розмаїття та плюралізм засобів масової інформації, компетентні органи у координації, де це доцільно, з національними регуляторними органами, можуть сприяти співпраці між суб'єктами господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі або послуги, та секторами, зацікавленими у просуванні законного контенту в електронних комунікаційних мережах та послугах. Така співпраця може також включати координацію інформації, що становить суспільний інтерес і має бути надана відповідно до статті 103(4).

Стаття 25

Позасудове вирішення спорів

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб національний регуляторний орган або інший компетентний орган, відповідальний за застосування статей 102-107 та статті 115 цієї Директиви, або принаймні один незалежний орган, що має підтверджені експертні знання щодо такого застосування, був зазначений як орган альтернативного вирішення спорів відповідно до статті 20(2) Директиви 2013/11/ЄС з метою вирішення спорів між надавачами та споживачами, що виникають відповідно до цієї Директиви та пов'язані з виконанням договорів. Держави- члени можуть розширити доступ до альтернативних процедур вирішення спорів, наданих таким органом для кінцевих користувачів, відмінних від споживачів, зокрема для мікропідприємств та малих підприємств.

2. Без обмеження Директиви 2013/11/ЄС, коли у такі спори залучені сторони з різних держав- членів, держави-члени координують свої зусилля з метою вирішення спору.

Стаття 26

Вирішення спорів між суб'єктами господарювання

1. У разі виникнення спору у зв'язку з наявними зобов'язаннями, передбаченими цією Директивою, між надавачами електронних комунікаційних мереж або послуг у державі-члені, між такими суб'єктами господарювання та іншими суб'єктами господарювання у державі- члені, що отримують вигоду від зобов'язань щодо доступу чи взаємоз'єднання, або між надавачами електронних комунікаційних мереж чи послуг у державі-члені та надавачами пов'язаних засобів, відповідний національний регуляторний орган, за зверненням будь-якої із сторін, без обмеження параграфа 2, має ухвалити зобов'язальне рішення щодо вирішення спору в найкоротші строки на основі чітких і ефективних процедур, і в будь-якому випадку протягом чотирьох місяців, за винятком випадку надзвичайних обставин. Відповідна держава- член вимагає від усіх сторін повної співпраці з національним регуляторним органом.

2. Держави-члени можуть передбачити положення, які б дозволяли національним регуляторним органам відмовляти у вирішенні спору, якщо існують інші механізми, включаючи медіацію, які б краще сприяли своєчасному врегулюванню спору відповідно до цілей, викладених у статті 3. Національний регуляторний орган без затримки інформує про це сторони. Якщо після чотирьох місяців спір не було вирішено, і якщо спір не було передано до суду стороною, яка вимагає відшкодування, національний регуляторний орган, за зверненням будь-якої із сторін, ухвалює зобов'язальне рішення щодо вирішення спору у найкоротші терміни і в будь-якому випадку протягом чотирьох місяців.

3. При вирішенні спору національний регуляторний орган ухвалює рішення, спрямовані на досягнення цілей, викладених у статті 3. Будь-які зобов'язання, накладені на суб'єкт господарювання національним регуляторним органом при вирішенні спору, повинні відповідати цій Директиві.

4. Рішення національного регуляторного органу має бути загальнодоступним з урахуванням вимог комерційної таємниці. Національний регуляторний орган надає зацікавленим сторонам повну інформацію про причини, на яких ґрунтується таке рішення.

5. Процедура, зазначена в параграфах 1, 3 і 4, не перешкоджає будь-якій зі сторін звернутися до суду.

Стаття 27

Вирішення транскордонних спорів

1. У разі спору, що виник відповідно до цієї Директиви між суб'єктами господарювання в різних державах-членах, застосовуються параграфи 2, 3 і 4 цієї статті. Ці положення не застосовуються до спорів, що стосуються координації радіочастотного спектра, на які поширюється дія статті 28.

2. Будь-яка сторона може передати спір до національного регуляторного органу або відповідних органів. Якщо спір впливає на торгівлю між державами-членами, компетентний національний регуляторний орган або органи повідомляють BEREC про такий спір з метою забезпечення належного врегулювання спору відповідно до цілей, викладених у статті 3.

3. У разі такого повідомлення BEREC має підготувати висновок, у якому пропонує відповідному національному регуляторному органу або органам вжити конкретних заходів для вирішення спору або утриматися від дій, у найкоротші терміни, але у будь-якому випадку протягом чотирьох місяців, окрім випадків виняткових обставин.

4. Національний регуляторний орган або відповідні органи мають дочекатися висновку BEREC. перш ніж вжити будь-яких заходів для вирішення спору. За виняткових обставин, коли існує нагальна необхідність вжити заходів для захисту конкуренції або захисту інтересів кінцевих користувачів, будь-який компетентний національний регуляторний орган може, на вимогу сторін або за власною ініціативою, ухвалити тимчасові заходи.

5. Будь-які зобов'язання, накладені на суб'єкт господарювання національним регуляторним органом в рамках вирішення спору, мають відповідати цій Директиві, максимально враховувати висновок, ухвалений BEREC, і бути затвердженими протягом одного місяця після такої висновку.

6. Процедура, зазначена в параграфі 2, не перешкоджає будь-якій зі сторін звернутися до суду.

Стаття 28

Координація радіочастотного спектра між державами-членами

1. Держави-члени та їхні компетентні органи повинні забезпечити, щоб використання радіочастотного спектра було організовано на їхній території таким чином, щоб не перешкоджати жодній іншій державі-члену дозволяти використання на її території гармонізованого радіочастотного спектра відповідно до права Союзу, зокрема через транскордонні шкідливі завади між державами-членами.

З цією метою держави-члени вживають всіх необхідних заходів, не порушуючи при цьому своїх зобов'язань за міжнародним правом та відповідними міжнародними договорами, такими як Регламент радіозв'язку MCE та регіональні угоди MCE.

2. Держави-члени мають співпрацювати одна з одною, а у разі необхідності - через RSPG, з питань транскордонної координації використання радіочастотного спектра з метою:

(a) забезпечення дотримання параграфа 1;

(b) вирішення будь-якої проблеми або спору щодо транскордонної координації або транскордонних шкідливих завад між державами-членами, а також з третіми країнами, які заважають державам-членам використовувати гармонізований радіочастотний спектр на своїй території.

3. З метою забезпечення дотримання параграфа 1, будь-яка держава-член, що зазнала негативного впливу, може попрохати RSPG виступити посередником для вирішення будь-якої проблеми або спору стосовно транскордонної координації або транскордонних шкідливих завад. У відповідних випадках RSPG може підготувати висновок, що пропонує узгоджене рішення такої проблеми або спору.

4. Якщо дії, зазначені в параграфі 2 або 3, не призвели до вирішення проблеми або спору, і на прохання будь-якої держави-члена, що зазнала негативного впливу, Комісія може, максимально враховуючи будь-який висновок RSPG, що рекомендує скоординоване рішення відповідно до параграфа 3, ухвалити рішення, адресовані державам-членам, яких стосується неврегульована шкідлива завада, за допомогою імплементаційних актів для врегулювання транскордонних шкідливих завад між двома або більше державами-членами, які перешкоджають їм використовувати гармонізований радіочастотний спектр на своїй території.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 118(4).

5. Союз, на прохання будь-якої держави-члена, що зазнала негативного впливу, надає юридичну, політичну та технічну підтримку для вирішення питань координації радіочастотного спектра з країнами-сусідами Союзу, включаючи країни-кандидати та країни, що приєднуються, таким чином, щоб відповідні держави-члени могли дотримуватися своїх зобов'язань за законодавством Союзу. При наданні такої допомоги Союз сприяє реалізації політики Союзу.

РОЗДІЛ III

РЕАЛІЗАЦІЯ

Стаття 29

Санкції

1. Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, включаючи, у разі необхідності, штрафи та некримінальні попередньо визначені або періодичні санкції, що застосовуються до порушень положень національного законодавства, встановлених відповідно до цієї Директиви, або будь-яких зобов'язальних рішень, ухвалених Комісією, національним регуляторним органом або іншим компетентним органом відповідно до цієї Директиви, і вживають всіх заходів, необхідних для забезпечення їх імплементації. У межах національного законодавства, національні регуляторні та інші компетентні органи мають право накладати такі санкції. Передбачені санкції повинні бути належними, дієвими, пропорційними та стримувальними.

2. Держави-члени повинні передбачати санкції у контексті процедури, зазначеної у статті 22(3), лише якщо суб'єкт господарювання або орган публічної влади умисно чи через грубу недбалість надає оманливу, помилкову або неповну інформацію.

При визначенні суми штрафів або періодичних санкцій, що накладаються на суб'єкт господарювання або орган публічної влади за умисне або пов'язане із грубою недбалістю надання неправдивої, помилкової або неповної інформації в контексті процедури, зазначеної у статті 22(3), слід враховувати, зокрема, чи поведінка суб'єкта господарювання або державного органу негативно вплинула на конкуренцію, і, зокрема, чи суб'єкт господарювання або державний орган, всупереч первинно наданій інформації або будь-якому її оновленню, розгорнув, розширив або оновив мережу або ж не розгорнув мережу і не надав об'єктивне обґрунтування такої зміни плану.

Стаття 30

Відповідність умовам загальної авторизації або правам користування радіочастотним спектром і ресурсами нумерації та дотримання спеціальних зобов'язань

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні відповідні компетентні органи відстежували та здійснювали нагляд за дотриманням умов загальної авторизації або прав користування радіочастотним спектром та ресурсами нумерації, спеціальних зобов'язань, зазначених у статті 13(2), та зобов'язань ефективно та раціонально використовувати радіочастотний спектр відповідно до статті 4, статті 45(1) та статті 47.

Компетентні органи мають повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, які підпадають під загальну авторизацію або отримують вигоду від прав користування радіочастотним спектром або ресурсами нумерації, надавати всю інформацію, необхідну для перевірки дотримання умов загальної авторизації або прав користування радіочастотним спектром та ресурсами нумерації або спеціальних зобов'язань, передбачених статтею 13(2) або статтею 47, відповідно до статті 21.

2. Якщо компетентний орган виявляє, що суб'єкт господарювання не виконує одну або декілька умов загальної авторизації або прав користування радіочастотним спектром та ресурсами нумерації, або спеціальні зобов'язання, передбачені Статтею 13(2), він повинен повідомити суб'єкт господарювання про відповідні висновки і надати суб'єкту господарювання можливість викласти свою позицію в розумний строк.

3. Компетентний орган має право вимагати припинення порушення, зазначеного в параграфі 2, негайно або протягом розумного строку і вживати відповідних пропорційних заходів, спрямованих на забезпечення дотримання таких вимог.

У зв'язку з цим держави-члени мають уповноважити компетентні органи на:

(a) накладення, у відповідних випадках, переконливих фінансових санкцій, які можуть включати періодичні санкції зворотної дії;

(b) надання розпоряджень про припинення або призупинення надання послуги або пакету послуг, яке, у разі його продовження, призведе до суттєвої шкоди конкуренції, до виконання зобов'язань щодо доступу, накладених за результатами аналізу ринку, проведеного відповідно до статті 67.

Компетентні органи без затримки повідомляють про такі заходи та причини, на яких вони базуються, відповідний суб'єкт господарювання і встановлюють розумний термін для суб'єкта господарювання для дотримання таких заходів.

4. Незважаючи на параграфи 2 та 3 цієї статті, держави-члени повинні уповноважити компетентні органи накладати, якщо це доцільно, фінансові санкції на суб'єкти господарювання за ненадання інформації відповідно до зобов'язань, накладених згідно з пунктами (a) або (b) першого підпараграфа статті 21(1) та статті 69 протягом розумного строку, встановленого компетентним органом.

5. У разі серйозного порушення або повторних порушень умов загальної авторизації або прав користування радіочастотним спектром та ресурсами нумерації, спеціальних зобов'язань, зазначених у статті 13(2) або статті 47(1) чи (2), якщо заходи, спрямовані на забезпечення дотримання відповідних вимог, зазначені в параграфі 3 цієї статті, не були успішними, держави-члени надають повноваження компетентним органам запобігати подальшому наданню суб'єктом господарювання електронних комунікаційних мереж або послуг, призупиняти відповідні права користування чи позбавляти їх. Держави-члени повинні уповноважити компетентний орган накладати санкції, які є дієвими, пропорційними та стримувальними. Такі санкції можуть застосовуватися на період будь-якого порушення, навіть якщо порушення згодом було виправлено.

6. Незважаючи параграфи 2, 3 і 5 цієї статті, компетентний орган може вжити термінових тимчасових заходів для виправлення ситуації до прийняття остаточного рішення, якщо він має докази порушення умов загальної авторизації, прав користування радіочастотним спектром та ресурсами нумерації, або спеціальних зобов'язань, зазначених у статті 13(2), статті 47(1) чи (2), що становить безпосередню і серйозну загрозу для суспільної безпеки, громадської безпеки чи громадського здоров'я або ризики створення серйозних економічних чи операційних проблем для інших надавачів або користувачів електронних комунікаційних мереж або послуг або інших користувачів радіочастотного спектра. Компетентний орган повинен надати відповідному суб'єкту господарювання розумну можливість висловити свою позицію та запропонувати будь-які засоби вирішення проблеми. У відповідних випадках компетентний орган може підтвердити тимчасові заходи, які діють максимум три місяці, але які можуть, у випадках, коли процедури примусового виконання не були завершені, бути продовжені на додатковий період до трьох місяців.

7. Суб'єкти господарювання мають право оскаржити заходи, вжиті згідно з цією статтею, відповідно до процедури, зазначеної в статті 31.

Стаття 31

Право на оскарження

1. Держави-члени повинні забезпечити існування ефективних механізмів на національному рівні, згідно з якими будь-який користувач або суб'єкт господарювання, що надає електронні комунікаційні мережі, послуги або пов'язані засоби, на які впливає рішення компетентного органу, має право оскаржити таке рішення в апеляційному органі, що є незалежним від залучених сторін і будь-якого зовнішнього втручання або політичного тиску, здатного поставити під загрозу його незалежну оцінку питань, що надходять до нього. Такий орган, який може бути судом, повинен мати належні експертні знання, які дозволять йому ефективно виконувати свої функції. Держави-члени повинні забезпечити належне врахування обставин справи.

До винесення рішення апеляційною інстанцією рішення компетентного органу має залишатись в силі, якщо не запроваджені тимчасові заходи відповідно до національного законодавства.

2. Якщо апеляційний орган, зазначений у параграфі 1 цієї статті, не є судовим за своїм характером, він завжди повинен надавати письмові підстави для свого рішення. Крім того, у такому випадку його рішення підлягають перевірці судом або трибуналом у значенні статті 267 ДФЄС.

Держави-члени повинні забезпечити ефективність механізму оскарження.

3. Держави-члени збирають інформацію про загальний предмет оскарження, кількість запитів про оскарження, тривалість апеляційного провадження та кількість рішень про запровадження тимчасових заходів. Держави-члени мають надавати таку інформацію, а також рішення або постанови Комісії та BEREC на їх мотивований запит.

РОЗДІЛ IV

ВНУТРІШНЬОРИНКОВІ ПРОЦЕДУРИ

ГЛАВА I

Стаття 32

Консолідація внутрішнього ринку електронних комунікацій

1. При виконанні своїх завдань відповідно до цієї Директиви національні регуляторні органи повинні максимально враховувати цілі, викладені у статті 3.

2. Національні регуляторні органи роблять внесок у розвиток внутрішнього ринку шляхом співпраці між собою та з Комісією і BEREC у прозорий спосіб з метою забезпечення послідовного застосування цієї Директиви у всіх державах-членах. З цією метою вони, зокрема, повинні співпрацювати з Комісією та BEREC для визначення типів інструментів та засобів захисту прав, найбільш придатних для розв'язання окремих видів ситуацій на ринку.

3. Якщо інше не передбачено рекомендаціями або настановами, ухваленими відповідно до статті 34 після завершення публічних консультацій, якщо це вимагається статтею 23, у разі, якщо національний регуляторний орган має намір вжити заходів, які:

(a) підпадають під дію статей 61, 64, 67, 68 або 83; і

(b) вплинуть на торгівлю між державами-членами,

він повинен оприлюднити проект заходів та повідомити про нього Комісію, BEREC та національні регуляторні органи в інших державах-членах, одночасно вказуючи причини для такого заходу відповідно до статті 20(3). Національні регуляторні органи, BEREC та Комісія можуть прокоментувати цей проект заходу протягом одного місяця. Одномісячний період не може бути продовжений.

4. Проект заходу, зазначеного в параграфі 3 цієї статті, не може бути ухвалений протягом подальших двох місяців, якщо цей захід спрямований на:

(a) визначення відповідного ринку, який відрізняється від ринків, визначених у рекомендації, зазначеній у статті 64(1); або

(b) визначення суб'єкта господарювання, як такого, що має, як окремо, так і спільно з іншими, значну ринкову владу відповідно до статті 67(3) або (4);

і це вплине на торгівлю між державами-членами, а Комісія вказала національному регуляторному органу, що вона вважає, що проект заходу створить бар'єр для внутрішнього ринку або якщо вона має серйозні сумніви щодо його сумісності з правом Союзу і, зокрема, цілями, зазначеними в статті 3. Цей двомісячний період не може бути продовжений. При цьому Комісія повинна поінформувати BEREC та національні регуляторні органи про свої застереження і одночасно оприлюднити їх.

5. BEREC має оприлюднити висновок щодо застережень Комісії, зазначених у параграфі 4, вказуючи, чи він вважає, що проект заходів повинен бути збережений без змін, змінений або відкликаний, і, залежно від випадку, надати конкретні пропозиції з цією метою.

6. Протягом двомісячного періоду, зазначеного в параграфі 4, Комісія може:

(a) ухвалити рішення, що вимагає від відповідного національного регуляторного органу відкликати проект заходу; або

(b) ухвалити рішення про зняття застережень, зазначених у параграфі 4.

Комісія повинна максимально враховувати висновок BEREC перед ухваленням рішення.

Рішення, зазначені у пункті (a) першого підпараграфа, мають супроводжуватись детальним та об'єктивним аналізом того, чому Комісія вважає, що проект заходу не повинен бути ухвалений, разом з конкретними пропозиціями щодо внесення до нього змін.

7. Якщо Комісія ухвалила рішення відповідно до пункту (a) першого підпараграфа параграфа 6 цієї статті, що вимагає від національного регуляторного органу відкликати проект заходу, національний регуляторний орган повинен змінити або відкликати проект заходу протягом шести місяців з дати ухвалення рішення Комісією. У разі внесення змін до проекту заходу національний регуляторний орган повинен провести публічні консультації у відповідності до статті 23 і повідомити Комісію про змінений проект заходу відповідно до параграфа 3 цієї статті.

8. Відповідний національний регуляторний орган повинен максимально враховувати коментарі інших національних регуляторних органів, BEREC та Комісії і може, за винятком випадків, охоплених параграфом 4 та підпунктом (a) параграфа 6, ухвалити кінцевий проект заходу і, у такому разі, повідомити Комісію.

9. Національний регуляторний орган повідомляє Комісію та BEREC про усі ухвалені кінцеві заходи, які підпадають під підпункти (a) та (b) параграфа 3.

10. За виняткових обставин, якщо національний регуляторний орган вважає, що існує нагальна необхідність вжити заходів для захисту конкуренції та захисту інтересів користувачів, як відступ від процедури, визначеної в параграфах 3 і 4, він може негайно вжити пропорційних тимчасових заходів. Він має невідкладно повідомити Комісію, інші національні регуляторні органи та BEREC про такі заходи, разом з вичерпним обґрунтуванням. Рішення національного регуляторного органу про здійснення таких заходів на постійній основі або продовження періоду, протягом якого вони застосовуються, підпадають під дію параграфів 3 та 4.

11. Національний регуляторний орган може відкликати проект заходу у будь-який час.

Стаття 33

Порядок послідовного застосування засобів правового захисту

1. Якщо запланований захід, передбачений статтею 32(3), має на меті накласти, змінити або скасувати зобов'язання суб'єкта господарювання на застосовування статті 61 або 67 у поєднанні зі статтями 69-76 та статтею 83, Комісія може в межах одномісячного періоду, зазначеного у статті 32(3), повідомити відповідний національний регуляторний орган та BEREC про наявні у неї підстави вважати, що проект заходу створить бар'єр для внутрішнього ринку, або серйозні сумніви щодо його сумісності з правом Союзу. У такому випадку проект заходу не повинен ухвалюватися протягом подальших трьох місяців після повідомлення Комісії.

За відсутності такого повідомлення, відповідний національний регуляторний орган може ухвалити проект заходу, максимально враховуючи будь-які коментарі, зроблені Комісією, BEREC або будь-яким іншим національним регуляторним органом.

2. Протягом тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, Комісія, BEREC та відповідний національний регуляторний орган тісно співпрацюють з метою визначення найбільш прийнятних та ефективних заходів, зважаючи на цілі, викладені у статті 3, із врахуванням позицій учасників ринку та необхідності напрацювання послідовної регуляторної практики.

3. Протягом шести тижнів з початку тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1, BEREC має ухвалити висновок щодо повідомлення Комісії, зазначеного в параграфі 1, вказуючи, чи вважає він, що проект заходу повинен бути змінений або відкликаний, та, у відповідних випадках, надати конкретні пропозиції з цією метою. Такий висновок повинен включати обґрунтування та оприлюднюватися.

4. Якщо у своєму висновку BEREC поділяє серйозні сумніви Комісії, він має тісно співпрацювати з відповідним національним регуляторним органом для визначення найбільш прийнятного та ефективного заходу. До закінчення тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1, національний регуляторний орган може:

(a) внести зміни або відкликати свій проект заходу з максимальним урахуванням повідомлення Комісії, зазначеного в параграфі 1, та висновку BEREC; або

(b) зберегти свій проект заходу.

5. Комісія може, протягом одного місяця після закінчення тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1, з максимальним урахуванням висновку BEREC, якщо такий є:

(a) надати рекомендацію, що вимагає від відповідного національного регуляторного органу внести зміни або відкликати проект заходу, включаючи конкретні пропозиції з цією метою, і надати обґрунтування своєї рекомендації, зокрема, якщо BEREC не поділяє серйозних сумнівів Комісії;

(b) ухвалити рішення про зняття застережень, зазначених у параграфі 1; або

(c) для проектів заходів, які підпадають під дію другого підпараграфа статті 61(3) або статті 76(2), ухвалити рішення, що вимагає від відповідного національного регуляторного органу відкликати проект заходу, щодо якого BEREC поділяє серйозні сумніви Комісії, супроводжуючи його детальним та об'єктивним аналізом того, чому Комісія вважає, що проект заходу не повинен бути ухвалений, а також конкретними пропозиціями щодо внесення змін до проекту заходу, що підлягають процедурі, зазначеній у статті 32(7), яка застосовується mutatis mutandis.

6. Протягом одного місяця після надання Комісією рекомендації відповідно до пункту (a) параграфа 5 або зняття застережень відповідно до підпункту (b) параграфа 5 відповідний національний регуляторний орган повинен повідомити Комісію та BEREC про ухвалений остаточний захід.

Цей період може бути продовжено, щоб дозволити національному регуляторному органу провести громадські консультації відповідно до статті 23.

7. Якщо національний регуляторний орган вирішив не вносити зміни або відкликати проект заходу на основі рекомендації, наданої відповідно до пункту (a) параграфа 5, він повинен надати обґрунтування.

8. Національний регуляторний орган може відкликати запропонований проект заходу на будь- якій стадії процедури.

Стаття 34

Імплементаційні положення

За результатами консультацій з громадськістю та після консультацій з національними регуляторними органами та з максимальним урахуванням висновку BEREC, Комісія може ухвалити рекомендації або настанови стосовно статті 32, що встановлюють форму, зміст і рівень деталізації, які повинні надаватися у повідомленнях у відповідності зі статтею 32(3), обставини, за яких повідомлення не потрібні, і розрахунок строків.

ГЛАВА II

Послідовний розподіл радіочастотного спектра

Стаття 35

Процес партнерської перевірки

1. Якщо національний регуляторний або інший компетентний орган має намір здійснити процедуру відбору відповідно до статті 55(2) стосовно радіочастотного спектра, для якого були встановлені гармонізовані умови за допомогою технічних імплементаційних заходів відповідно до Рішення № 676/2002/ЄС для того, щоб забезпечити його використання для бездротових широкосмугових мереж і послуг, він, відповідно до статті 23, інформує RSPG про будь-який проект заходу, який підпадає під сферу застосування порівняльної або конкурентної процедури відбору відповідно до статті 55(2), і вказує, чи він буде і коли буде направляти RSPG запит щодо скликання Форуму партнерської перевірки.

У разі такого запиту RSPG має організувати Форум партнерської перевірки для обговорення та обміну думками щодо наданих проектів заходів і сприяти обміну досвідом та найкращими практиками щодо таких проектів заходів.

Форум партнерської перевірки має складатись з членів RSPG. організовуватись і проводитись під головуванням представника RSPG.

2. Не пізніше ніж під час публічних консультацій, які проводять відповідно до статті 23, RSPG може, у виняткових випадках, взяти на себе ініціативу щодо скликання Форуму партнерської перевірки відповідно до його внутрішнього регламенту з метою обміну досвідом та найкращими практиками щодо проекту заходу стосовно процедури відбору, якщо вона вважає, що проект заходу суттєво обмежить спроможність національного регуляторного або іншого компетентного органу досягти цілей, визначених у статтях 3, 45, 46 і 47.

3. RSPG має заздалегідь визначити та оприлюднити об'єктивні критерії для виняткового скликання Форуму партнерської перевірки.

4. Під час Форуму партнерської перевірки національний регуляторний орган або інший компетентний орган має надати пояснення щодо того, яким чином проект заходу:

(a) сприяє розвитку внутрішнього ринку, транскордонному наданню послуг, а також конкуренції, максимізує переваги для споживача і в цілому досягає цілей, визначених у статтях 3, 45, 46 і 47 цієї Директиви, а також Рішеннях № 676/2002/ЄС та № 243/2012/ЄС;

(b) забезпечує дієве та ефективне використання радіочастотного спектра;

(c) забезпечує стабільні та передбачувані інвестиційні умови для наявних та потенційних користувачів радіочастотного спектра при розгортанні мереж для надання електронних комунікаційних послуг, які базуються на використанні радіочастотного спектра.

5. Форум партнерської перевірки повинен бути відкритим для добровільної участі експертів від інших компетентних органів та BEREC.

6. Форум партнерської перевірки має проводитись лише один раз протягом загальнонаціонального процесу підготовки та консультацій щодо єдиної процедури відбору, що стосується однієї або декількох смуг радіочастотного спектра, якщо національний регуляторний або інший компетентний орган не направляє запит про повторне зібрання.

7. На запит національного регуляторного або іншого компетентного органу, який направив запит про зустріч, RSPG може ухвалити звіт про те, яким чином проект заходу досягає цілей, передбачених у параграфі 4, відображаючи погляди, якими обмінювалися у рамках Форуму партнерської перевірки.

8. RSPG має оприлюднити у лютому кожного року звіт про проекти заходів, що обговорюються відповідно до параграфів 1 і 2. У звіті повинні бути зазначені досвід та відмічені кращі практики.

9. Після Форуму партнерської перевірки, на запит національного регуляторного або іншого компетентного органу, який направив запит про зустріч, RSPG може ухвалити висновок щодо проекту заходу.

Стаття 36

Гармонізований розподіл радіочастотного спектра

Якщо використання радіочастотного спектра гармонізовано, умови та процедури доступу узгоджені, а суб'єкти господарювання, яким розподіляється радіочастотний спектр, обрані відповідно до міжнародних угод та правил Союзу, відповідно до вищезазначеного, держави- члени надають право користування таким радіочастотним спектром. Якщо всі національні умови, пов'язані з правом користування відповідним радіочастотним спектром були задоволені у випадку загальної процедури відбору, держави-члени не повинні встановлювати будь-яких додаткових умов, додаткових критеріїв або процедур, які б обмежували, змінювали або затримували належну імплементацію загального розподілу такого радіочастотного спектра.

Стаття 37

Процес спільної авторизації для надання індивідуальних прав користування радіочастотним спектром

Дві або декілька держав-членів можуть співпрацювати одна з одною і з RSPG, беручи до уваги будь-який інтерес, висловлений учасниками ринку, шляхом спільного визначення загальних аспектів процесу авторизації та, де доцільно, також спільного проведення процесу відбору для надання індивідуальних прав користування радіочастотним спектром.

При розробці процесу спільної авторизації держави-члени можуть враховувати такі критерії:

(a) окремі національні процеси надання авторизації мають ініціюватися та імплементуватися компетентними органами відповідно до спільно узгодженого графіку;

(b) він має передбачати, де доцільно, загальні умови та процедури відбору і надання індивідуальних прав користування радіочастотним спектром серед відповідних держав-членів;

(c) він повинен передбачати, де доцільно, загальні або порівнянні умови, які повинні бути прикріплені до індивідуальних прав користування радіочастотним спектром серед відповідних держав-членів, що дозволяло б, серед іншого, розподіляти користувачам подібні блоки радіочастотного спектра;

(d) він повинен бути відкритим в будь-який час для інших держав-членів, доки не буде проведений процес спільної авторизації.

Якщо, незважаючи на зацікавленість учасників ринку, держави-члени не діють спільно, вони мають поінформувати таких учасників ринку про причини, що пояснюють їхнє рішення.

ГЛАВА III

Процедури гармонізації

Стаття 38

Процедури гармонізації

1. Якщо Комісія вважає, що розбіжності в імплементації національними регуляторними або іншими компетентними органами регуляторних завдань, зазначених у цій Директиві, можуть створити бар'єр для внутрішнього ринку, Комісія може, максимально враховуючи висновки BEREC або, у відповідних випадках, RSPG, ухвалити рекомендації або, з урахуванням параграфа 3 цієї статті, ухвалити рішення щодо забезпечення за допомогою імплементаційних актів гармонізованого застосування цієї Директиви з метою сприяння досягненню цілей, викладених у статті 3.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб національні регуляторні та інші компетентні органи при виконанні своїх завдань максимально враховували рекомендації, зазначені в параграфі 1. Якщо національний регуляторний або інший компетентний орган вирішує не виконувати рекомендацію, він має поінформувати Комісію, зазначаючи підстави своєї позиції.

3. Рішення, ухвалені відповідно до параграфа 1, мають включати лише зазначення гармонізованого або скоординованого підходу з метою вирішення наступних питань:

(a) непослідовної імплементації національними регуляторними органами загальних регуляторних підходів щодо регулювання ринків електронних комунікацій при застосуванні статей 64 і 67, якщо це створює бар'єр для внутрішнього ринку; такі рішення не повинні стосуватися окремих повідомлень, виданих національними регуляторними органами відповідно до статті 32; у такому випадку Комісія має пропонувати лише проект рішення:

(i) не менше, ніж через два роки після ухвалення Комісією рекомендації стосовно того ж самого питання; і

(ii) максимально враховуючи висновок BEREC щодо ухвалення такого рішення, що має надаватись BEREC протягом трьох місяців з моменту запиту Комісії;

(b) ресурсів нумерації, включаючи діапазони номерів, можливості перенесення номерів та ідентифікаторів, систем перекладу номерів та адрес, а також доступу до служб екстреної допомоги через єдиний європейський номер екстреної допомоги "112".

4. Імплементаційні акти, зазначені в параграфі 1 цієї статті, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 118(4).

5. BEREC може, за власною ініціативою, консультувати Комісію щодо того, чи слід затверджувати захід відповідно до параграфа 1.

6. Якщо Комісія не ухвалила рекомендацію або рішення протягом одного року з дати ухвалення BEREC висновку, що вказує на наявність розбіжностей у виконанні національними регуляторними або іншими компетентними органами регуляторних завдань, зазначених у цій Директиві, що може створити бар'єр для внутрішнього ринку, вона повинна інформувати Європейський Парламент і Раду про підстави для цього, а також оприлюднити такі підстави.

Якщо Комісія ухвалила рекомендацію відповідно до параграфа 1, але непослідовна імплементація, що створює бар'єр для внутрішнього ринку, зберігається протягом двох років після цього, Комісія, з урахуванням параграфа 3, має ухвалити рішення за допомогою імплементаційного акту відповідно до параграфа 4.

Якщо Комісія протягом подальшого року з моменту затвердження будь-якої рекомендації, ухваленої відповідно до другого підпараграфа, не ухвалила рішення, вона має інформувати Європейський Парламент і Раду про підстави для цього, а також оприлюднити такі підстави.

Стаття 39

Стандартизація

1. Комісія повинна розробити та опублікувати в Офіційному віснику Європейського Союзу перелік необов'язкових стандартів або специфікацій, які слугуватимуть основою для заохочення гармонізованого надання електронних комунікаційних мереж, електронних комунікаційних послуг, пов'язаних засобів і пов'язаних послуг. У разі необхідності, Комісія може, після консультацій з Комітетом, заснованим Директивою (ЄС) 2015/1535, направити запит щодо розробки таких стандартів європейськими організаціями стандартизації (Європейський комітет зі стандартизації (CEN), Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці (Cenelec) та Європейський інститут телекомунікаційних стандартів (ETSI)).

2. Держави-члени повинні заохочувати використання стандартів або специфікацій, зазначених в параграфі 1, для надання послуг, технічних інтерфейсів або мережевих функцій у тій мірі, яка є суворо необхідною для забезпечення взаємодійності послуг, наскрізного підключення, сприяння питанням зміни надавача послуг і перенесення номерів та ідентифікаторів, а також покращення свободи вибору для користувачів.

За відсутності опублікованих стандартів або специфікацій відповідно до параграфа 1, держави- члени мають заохочувати імплементацію стандартів або специфікацій, затверджених європейськими організаціями зі стандартизації.

За відсутності таких стандартів або специфікацій держави-члени повинні заохочувати імплементацію міжнародних стандартів або рекомендацій, ухвалених Міжнародним союзом електрозв'язку (МСЕ), Європейською конференцією адміністрацій зв'язку (СЕРТ), Міжнародною організацією зі стандартизації (КО) та Міжнародною електротехнічною комісією (IEC).

Якщо міжнародні стандарти існують, держави-члени повинні заохочувати європейські організації зі стандартизації використовувати їх або відповідні їх частини як основу для розроблюваних ними стандартів, за винятком випадків, коли такі міжнародні стандарти або відповідні частини були б неефективними.

Жодні стандарти або специфікації, зазначені в параграфі 1 або в цьому параграфі, не повинні перешкоджають доступу, який може вимагатися відповідно до цієї Директиви, де це можливо.

3. Якщо стандарти або специфікації, зазначені в параграфі 1, не були належним чином імплементовані, що призвело до того, що взаємодійність послуг в одній або декількох державах-членах не може бути забезпечена, то імплементація таких стандартів або специфікацій може ставати обов'язковою згідно з процедурою, встановленою в параграфі 4, виключно у тій мірі, що є суворо необхідною для забезпечення такої взаємодійності та для покращення свободи вибору для користувачів.

4. Якщо Комісія має намір зробити імплементацію деяких стандартів або специфікацій обов'язковою, вона публікує повідомлення в Офіційному віснику Європейського Союзу і запрошує усі відповідні сторони публічно надати свої коментарі. Комісія за допомогою імплементаційних актів повинна зробити імплементацію відповідних стандартів обов'язковою, посилаючись на них як на обов'язкові стандарти в переліку стандартів або специфікацій, опублікованих в Офіційному віснику Європейського Союзу.

5. Якщо Комісія вважає, що стандарти або специфікації, зазначені в параграфі 1, більше не сприяють наданню гармонізованих електронних комунікаційних послуг, більше не відповідають потребам споживачів або перешкоджають технологічному розвитку, вона повинна вилучити їх зі списку стандартів або специфікацій, зазначеного у параграфі 1.

6. Якщо Комісія вважає, що стандарти або специфікації, зазначені в параграфі 4, більше не сприяють наданню гармонізованих електронних комунікаційних послуг, більше не відповідають потребам споживачів або перешкоджають технологічному розвитку, вона повинна за допомогою імплементаційних актів вилучити такі стандарти та специфікації зі списку стандартів або специфікацій, зазначеного у параграфі 1.

7. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 4 та 6 цієї статті, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 118(4).

8. Ця стаття не застосовується до будь-яких основних вимог, специфікації інтерфейсу або гармонізованих стандартів, на які поширюється Директива 2014/53/ЄС.

РОЗДІЛ V

БЕЗПЕКА

Стаття 40

Безпека мереж і послуг

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб надавачі електронних комунікаційних мереж загального користування або загальнодоступних електронних комунікаційних послуг вживали належних та пропорційних технічних та організаційних заходів для належного управління ризиками, що виникають для безпеки мереж та послуг. Беручи до уваги сучасний рівень техніки, такі заходи повинні забезпечувати рівень безпеки, що відповідає наявним ризикам. Зокрема, для запобігання та мінімізації впливу інцидентів безпеки на користувачів та на інші мережі та послуги необхідно, де доцільно, вживати заходів, включаючи забезпечення шифрування.

Європейське агентство з питань мережевої та інформаційної безпеки ("ENISA") має сприяти, відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 526/2013 (3), координації держав-членів з метою уникнення розбіжностей між національними вимогами, що можуть спричинити ризики для безпеки та бар'єри для внутрішнього ринку.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб надавачі електронних комунікаційних мереж загального користування або загальнодоступних електронних комунікаційних послуг без зайвої затримки повідомляли компетентний орган про інцидент безпеки, який суттєво вплинув на роботу мереж або послуг.

З метою визначення значущості впливу інциденту безпеки, за наявності, слід враховувати, зокрема, такі параметри:

(a) кількість користувачів, які постраждали від інциденту безпеки;

(b) тривалість інциденту безпеки;

(c) розмір території, що постраждала від інциденту безпеки;

(d) ступінь впливу на функціонування мережі або послуги;

(e) ступінь впливу на економічну та соціальну діяльність.

Якщо доцільно, відповідний компетентний орган має поінформувати компетентні органи інших держав-членів та ENISA. Відповідний компетентний орган може інформувати громадськість або вимагати цього від надавачів, якщо він приходить до висновку, що розкриття інформації про інцидент безпеки відповідає інтересам суспільства.

Один раз на рік відповідний компетентний орган повинен надати Комісії та ENISA підсумковий звіт про отримані повідомлення та заходи, вжиті відповідно до цього параграфа.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у разі виникнення особливої та істотної загрози інциденту безпеки в електронних комунікаційних мережах загального користування або загальнодоступних електронних комунікаційних послугах, надавачі таких мереж або послуг інформували своїх користувачів, які можуть постраждати від такої загрози, про можливі захисні заходи або засоби захисту, які можуть вжити користувачі. Там, де це доцільно, надавачі також мають інформувати своїх користувачів про саму загрозу.

4. Ця стаття не обмежує дію Регламенту (ЄС) 2016/679 та Директиви 2002/58/ЄС.

5. Комісія, максимально враховуючи висновок ENISA, може ухвалювати імплементаційні акти, в яких детально описані технічні та організаційні заходи, зазначені в параграфі 1, а також обставини, формат і процедури, що застосовуються до вимог щодо повідомлення згідно з параграфом 2. Вони, наскільки це можливо, мають базуватись на європейських та міжнародних стандартах і не перешкоджати державам-членам ухвалювати додаткові вимоги для досягнення цілей, встановлених в параграфі 1.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 118(4).

Стаття 41

Імплементація і забезпечення виконання

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб з метою імплементації статті 40 компетентні органи мали повноваження видавати обов'язкові до виконання розпорядження, включаючи ті, що стосуються заходів, необхідних для врегулювання інциденту безпеки або запобігання його виникненню, якщо виявлено суттєву загрозу, а також терміни їх реалізації надавачами електронних комунікаційних мереж загального користування або загальнодоступних електронних комунікаційних послуг.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи мали повноваження вимагати від надавачів електронних комунікаційних мереж загального користування або загальнодоступних електронних комунікаційних послуг:

(a) надавати інформацію, необхідну для оцінювання безпеки їхніх мереж і послуг, включаючи задокументовані правила безпеки; і

(b) підпорядковуватися аудиту безпеки, який проводиться кваліфікованим незалежним органом або компетентним органом, і надавати його результати компетентному органу; вартість аудиту оплачується надавачем.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи мали всі повноваження, необхідні для розслідування випадків невідповідності та їх впливу на безпеку мереж і послуг.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб, з метою імплементації статті 40, компетентні органи мали повноваження отримувати допомогу Групи реагування на інцидент комп'ютерної безпеки (далі - "CSIRT"), призначеної відповідно до статті 9 Директиви (ЄС) 2016/1148 стосовно питань, що підпадають під завдання CSIRT відповідно до пункту 2 додатка I до цієї Директиви.

5. Компетентні органи, у відповідних випадках та згідно з національним законодавством, мають консультуватись та співпрацювати з відповідними національними правоохоронними органами, компетентними органами у значенні статті 8(1) Директиви (ЄС) 2016/1148 та національними органами захисту даних.

ЧАСТИНА II

МЕРЕЖІ

РОЗДІЛ I

ВИХІД НА РИНОК І РОЗГОРТАННЯ

ГЛАВА I

Збори

Стаття 42

Плата за права користування радіочастотним спектром та права на встановлення засобів

1. Держави-члени можуть дозволяти компетентному органу встановлювати плату за права користування радіочастотним спектром або права встановлювати на об'єктах державної або приватної власності, над або під ними засоби, які використовують для надання електронних комунікаційних мереж або послуг та пов'язаних засобів, щоб забезпечити оптимальне використання таких ресурсів. Держави-члени повинні забезпечити, щоб така плата була об'єктивно виправданою, прозорою, недискримінаційною та пропорційною до її мети і повинні враховувати загальні цілі цієї Директиви.

2. Що стосується прав користування радіочастотним спектром, держави-члени мають прагнути забезпечити встановлення відповідної плати на рівні, що забезпечує ефективний розподіл та використання радіочастотного спектра, у тому числі шляхом:

(a) встановлення резервних цін у вигляді мінімальної плати за права користування радіочастотним спектром з урахуванням вартості таких прав з точки зору їх можливого альтернативного використання;

(b) врахування витрат, пов'язаних з прикріпленими до таких прав умовами;

(c) застосування, наскільки це можливо, домовленостей про оплату, пов'язаних з фактичною доступністю радіочастотного спектра для користування.

ГЛАВА II

Доступ до землі