Стаття 4. 1: Визначення

Для цілей цієї Глави: митне законодавство означає положення, впроваджені законами та нормативно-правовими актами щодо імпорту, експорту, транзиту товарів або будь-яких інших митних процедур, незалежно від того, чи стосуються вони мита, податків або будь-яких інших зборів, що стягуються митним органом, або заходів щодо заборони, обмеження або контролю, який здійснюється митним органом; митні процедури означають заходи, що застосовуються митним органом Сторони до товарів і транспортних засобів, які підпадають під дію її митного законодавства та нормативно-правових актів; Угода про взаємну митну допомогу (УВМД) означає угоду, яка сприяє поглибленню митного співробітництва та обміну інформацією між Сторонами для забезпечення та спрощення законної торгівлі; Авторизований економічний оператор(и) (АЕО) означає економічного оператора, який бере участь у міжнародному переміщені товарів, і який визнаний митним органом Сторони як такий, що відповідає стандартам безпеки ланцюга постачання Всесвітньої митної організації (ВМО) або еквівалентним стандартам; та Угода про взаємне визнання (УВВ) означає домовленість між Сторонами, згідно з якою вони взаємно визнають сертифікати АЕО, видані належним чином одним із митних органів. Ця Глава застосовується згідно з відповідними національними законами, правилами та нормативно-правовими актами Сторін, які регулюють митні процедури, необхідні для оформлення товарів, що є предметом торгівлі між Сторонами. 1.Сторони погоджуються, що їхнє митне законодавство та процедури повинні бути прозорими, недискримінаційними, послідовними та уникати непотрібних процедурних перешкод у торгівлі.

2. Митні процедури Сторін повинні відповідати, наскільки це можливо, стандартам та рекомендованим практикам Всесвітньої митної організації (“ВМО”).

3. Митний орган кожної Сторони повинен періодично переглядати свої митні процедури з метою їх подальшого спрощення та розвитку для сприяння двосторонній торгівлі.

1. Кожна Сторона повинна забезпечити невідкладне оприлюднення своїх законів, нормативно-правових актів, інструкцій, процедур та адміністративних рішень, що регулюють митні питання, або в мережі Інтернет, або в друкованому виданні. Така інформація та публікації повинні бути доступні, наскільки це можливо, англійською мовою.

2. Кожна Сторона повинна визначити, створити та підтримувати один або декілька інформаційних пунктів, які розглядатимуть запити зацікавлених осіб, що стосуються митних питань, і повинна докладати зусиль для оприлюднення за допомогою електронних засобів інформації про процедури подання таких запитів.

3. Ніщо в цій Статті або в будь-якій частині цієї Угоди не вимагає від будь-якої Сторони оприлюднення правозастосовчих процедур та внутрішніх інструкцій, у тому числі тих, що стосуються проведення аналізу ризиків та методології таргетингу.

4. Кожна Сторона повинна, наскільки це практично можливо та у спосіб, що відповідає її національному законодавству та правовій системі, забезпечити, щоб нові або змінені закони та нормативно-правові акти загальної дії, пов’язані з переміщенням, випуском та митним оформленням товарів, включаючи транзит, публікувалися або інформація про них оприлюднювалася іншим чином якомога раніше до набрання ними чинності, з тим, щоб зацікавлені сторони мали можливість ознайомитися з новими або зміненими законами та нормативно-правовими актами. Така інформація та публікації повинні бути доступні, наскільки це можливо, англійською мовою. Сторони повинні застосовувати підхід до управління ризиками у своїй митній діяльності на основі виявленого ризику щодо товарів, з метою полегшення митного оформлення вантажів з низьким рівнем ризику, зосереджуючи свою інспекційну діяльність на товарах з високим ступенем ризику.

1. З метою сприяння двосторонньому обміну даними про міжнародну торгівлю та прискорення процедур випуску товарів для спрощення торгівлі, Сторони повинні докладати зусиль для створення електронного середовища, яке підтримує ділові операції між їхніми відповідними митними органами та суб’єктами господарювання, які здійснюють торгівлю.

2. Сторони повинні обмінюватись поглядами та інформацією щодо впровадження та поширення безпаперових комунікацій між їхніми відповідними митними органами та суб’єктами господарювання.

3. Відповідні митні органи Сторін при впровадженні ініціатив, які передбачають використання безпаперових комунікацій, повинні брати до уваги методології, узгоджені в рамках ВМО.

1. Відповідно до своїх зобов’язань за Угодою СОТ про спрощення процедур торгівлі (УСПТ), кожна Сторона на запит заявника повинна забезпечити видачу попереднього рішення імпортеру товару на її території або експортеру чи виробнику товару на території іншої Сторони до ввезення товару на свою територію.

2. Для цілей пункту 1 кожна Сторона повинна видавати попереднє рішення, в якому зазначатиметься, чи відповідає товар критеріям товару, що походить з країни походження, або його тарифній класифікації. Крім того, кожна Сторона може видавати попередні рішення, які охоплюють додаткові торговельні питання згідно з умовами УСПТ. Кожна Сторона повинна видавати своє рішення щодо походження або класифікації товару в межах розумного періоду часу і в конкретні строки з дати отримання повної заявки про видачу попереднього рішення.

3. Сторона-імпортер повинна застосовувати попереднє рішення, винесене нею відповідно до пункту 1, на дату його видачі або на більш пізню дату зазначену в рішенні, а також забезпечити його чинність протягом розумного строку та відповідно до застосовних національних процедур до моменту зміни або скасування такого попереднього рішення.

4. Попереднє рішення, видане Стороною, є обов’язковим лише для особи, якій воно видане.

5. Сторона може відмовити у винесенні попереднього рішення, якщо факти та обставини, які є підставою для винесення попереднього рішення, є предметом аудиту після митного очищення або адміністративного, судового чи квазісудового розгляду чи оскарження. Сторона, яка відмовляється видати попереднє рішення, невідкладно повідомляє про це в письмовій формі особу, яка звернулася із запитом про винесення попереднього рішення, із зазначенням відповідних фактів, обставин та підстав для свого рішення.

6. Сторона-імпортер може змінити або скасувати попереднє рішення: (a) якщо рішення ґрунтувалося на фактичній помилці; (b) якщо відбулася зміна істотних фактів або обставин, на яких ґрунтувалося рішення; (c) для тав для свого рішення.

6. Сторона-імпортер може змінити або скасувати попереднє рішення: (a) якщо рішення ґрунтувалося на фактичній помилці; (b) якщо відбулася зміна істотних фактів або обставин, на яких ґрунтувалося рішення; (c) для приведення у відповідність зі змінами до положень цієї Глави; або (d) внаслідок судового рішення або зміни у її національному законодавстві.

7. Кожна Сторона повинна надіслати заявнику письмове повідомлення з поясненням рішення про підстави скасування або зміну попереднього рішення, виданого заявнику.

8. Кожна Сторона забезпечує, що будь-яка зміна або відкликання попереднього рішення набиратиме чинності на дату внесення зміни або скасування такого рішення або на іншу дату, яка зазначена у рішенні, та не застосовуватиметься до товару, ввезеного до цієї дати, крім випадків, коли особа, якій було надане попереднє рішення, не діяла згідно з умовами та положеннями такого рішення.

9. Незважаючи на пункт 4, Сторона, що видає попереднє рішення, повинна відкласти дату набрання чинності змінами або скасування рішення на розумний строк та відповідно до застосовних національних процедур кожної Сторони, якщо особа, якій видано попереднє рішення, демонструє, що вона діяла добросовісно відповідно до такого рішення на шкоду собі.

1. Кожна Сторона повинна підтримувати заходи, що передбачають застосування кримінальних, цивільних або адміністративних санкцій, як окремо, так і разом, за порушення митного законодавства, правил або процедурних вимог Сторони.

2. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб санкції за порушення митного законодавства, правил або процедурних вимог накладалися тільки на особу (осіб), відповідальну (відповідальних) за порушення відповідного законодавства.

3. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб санкції, які накладаються її митним органом, ґрунтувалися на фактах та обставинах справи і відповідали ступеню та тяжкості порушення.

4. Кожна Сторона повинна забезпечити вжиття заходів для уникнення конфлікту інтересів при нарахуванні та стягненні штрафів і зборів. Жодна частина винагороди державної посадової особи не повинна виражатися в формі фіксованого платежу або відсотку від будь-яких нарахованих чи стягнутих штрафів або зборів.

5. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб, у разі накладення її митним органом санкцій за порушення митного законодавства, правил або процедурних вимог, особі (особам), на яку (яких) накладено санкції, у рішенні про застосування санкцій зазначалися характер порушення та норми закону, правил або процедури, застосованих для визначення суми штрафу.

1. З метою сприяння торгівлі кожна Сторона повинна запровадити або підтримувати спрощені митні процедури для ефективного випуску товарів.

2. Відповідно до пункту 1, кожна Сторона повинна запровадити або підтримувати процедури, які: (a) передбачають негайний випуск товарів після отримання митної декларації та виконання всіх застосовних вимог і процедур; (b) передбачають електронне подання та обробку документації та даних, включаючи декларації, до прибуття товарів з метою прискорення випуску товарів з-під митного контролю після прибуття; (c) дозволяють випуск товарів у пункті прибуття без необхідності тимчасового переміщення на склади або інші об’єкти; та (d) вимагають, щоб імпортер був поінформований, якщо Сторона невідкладно не здійснює випуск товарів, в тому числі, з причин, визначених її законодавством, і який орган контролю на кордоні, якщо це не митний орган, затримує випуск товарів.

3. Ніщо в цій Статті не вимагає від Сторони випуску товару, якщо її вимоги щодо випуску не були виконані, і не перешкоджає Стороні ліквідувати гарантійний депозит відповідно до свого законодавства.

4. Кожна Сторона може дозволити, наскільки це практично можливо та відповідає її митному законодавству, щоб товари, призначені для імпорту, перемішувалися в межах її території під митним контролем від пункту в’їзду на територію Сторони до іншої митниці на її території, звідки товари призначені для випуску, за умови дотримання відповідних вимог законодавства. З метою сприяння торгівлі та підвищення рівня дотримання вимог і управління ризиками між ними, Сторони повинні докладати зусиль для укладення УВВ АЕО між їхніми митними органами. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб її органи та установи, відповідальні за здійснення контролю на кордоні та застосування процедур щодо імпорту, експорту і транзиту товарів, співпрацювали між собою та координували свою діяльність відповідно до цієї Глави.

1. Кожна Сторона повинна запровадити або підтримувати процедури, що дозволяють прискорений випуск товарів, які ввозяться через вантажні комплекси аеропортів, із застосуванням належного митного контролю та відбору. Такі процедури повинні: (a) забезпечувати надання та оброблення інформації, необхідної для випуску термінових відправлень, до прибуття відправлення; (b) дозволяти подання єдиної заявки, в якій зазначатиметься інформація про всі товари, що містяться в термінових відправленнях, зокрема декларацію, та, якщо можливо, подання такої заявки електронними засобами - 1 ; (c) наскільки це можливо, забезпечувати випуск певних товарів з мінімальною кількістю документів; (d) за звичайних обставин, забезпечувати випуск термінових відправлень якнайшвидше після прибуття, за умови, що всі документи, необхідні для їхнього випуску, попередньо були надані; (e) застосовуватися до вантажів будь-якої ваги або вартості, щодо яких Сторона може вимагати виконання формальних процедур ввезення як умови для їх випуску, включаючи декларування, супровідну документацію та сплату митних зборів, виходячи з ваги або вартості товару; та (f) передбачити, що за звичайних обставин мито не нараховуватиметься на термінові відправлення, вартість яких дорівнює або є нижчою від фіксованої суми, встановленої законодавством Сторони. - 2 __________ - 1 Можуть вимагатися додаткові документи як умова для випуску товарів. - 2 Незважаючи на цю Статтю, Сторона може нараховувати митні збори або може вимагати оформлення офіційних документів на імпортні товари, переміщення яких обмежено, або контрольовані товари, зокрема ті, що підлягають ліцензуванню або підпадають під аналогічні вимоги.

1. Кожна Сторона повинна забезпечити будь-якій особі, якій вона видає рішення з митної справи, можливість: (a) принаймні одного рівня адміністративного перегляду рішень її митного органу незалежно від того, ким було прийнято рішення, яке підлягає перегляду - відповідальною посадовою особою чи установою - 3 ; та (b) судового перегляду рішень, прийнятих на останньому рівні адміністративної процедури.

2. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб її процедури оскарження та перегляду здійснювалися у недискримінаційний спосіб та в межах встановлених строків.

3. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб орган, який здійснює перегляд або оскарження відповідно до пункту 1, повідомляв особу в письмовій формі про ухвалу або рішення щодо перегляду або оскарження, а також про причини такої ухвали або рішення. __________ - 3 Рівень перегляду в адміністративній процедурі для ОАЕ може включати компетентний орган, який контролює митний орган.

1. З метою подальшого посилення митного співробітництва шляхом обміну інформацією та найкращими практиками між митними органами Сторін для забезпечення та сприяння законній торгівлі, митні органи Сторін будуть намагатися укласти та підписати УВМД.

2. Сторони, відповідно до митного законодавства та з метою виконання положень цієї Угоди, докладатимуть зусиль, щоб: (a) співпрацювати та допомагати одна одній в рамках запобігання та розслідування порушень митного законодавства; (b) на запит, надавати одна одній інформацію для використання при виконанні митного законодавства; та (c) співпрацювати з питань досліджень, розробки та застосування нових митних процедур, навчання та обміну персоналом, обміну найкращими практиками, та з інших питань, щодо яких наявний взаємний інтерес.

3. Допомога за цією Главою надається відповідно до національного законодавства Сторони, яка надає відповідний запит.

4. Сторони повинні обмінятись даними про офіційні контактні пункти з метою сприяння ефективному застосуванню цієї Глави.

1. Ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися як вимога до Сторони надавати або дозволяти доступ до конфіденційної інформації, розкриття якої перешкоджатиме правозастосуванню чи іншим чином суперечитиме суспільним інтересам, або яке завдаватиме шкоди законним комерційним інтересам конкретних підприємств, державних чи приватних. Будь-яка інформація, отримана за цією Угодою, вважається конфіденційною.

2. Кожна Сторона повинна підтримувати, відповідно до її національного законодавства, конфіденційність інформації, отриманої відповідно до цієї Глави, і повинна захищати таку інформацію від розголошення, яке може завдати шкоди конкурентному становищу осіб, які надають інформацію.

1. Кожна Сторона повинна, згідно з її відповідним національним законодавством, надати дозвіл на тимчасове безмитне ввезення наступних товарів, імпортованих з іншої Сторони, незалежно від їх походження: (a) професійного чи наукового обладнання, включаючи запчастини, обладнання для преси або телебачення, програмне забезпечення на фізичних носіях, обладнання для радіомовлення та кінематографії, необхідне для здійснення підприємницької діяльності, торгівлі, чи професії особи, що відповідає вимогам тимчасового ввезення згідно з законодавством Сторони-імпортера; (b) товари, призначені для показу, демонстрації або використання у театрах, виставках, ярмарках, або інших подібних заходах, включаючи їх складові частини, допоміжні пристрої та аксесуари; (c) комерційні зразки та рекламні фільми і записи; (d) товари спортивного призначення; (e) контейнери та піддони, які використовуються для транспортування обладнання або для заправки; та (f) товари, ввезені для завершення обробки.

2. Кожна Сторона повинна, на запит імпортера та з причин, які її митний орган вважає допустимими, подовжити термін тимчасового ввезення понад початково встановлений період.

3. Жодна зі Сторін не може встановлювати умови для тимчасового ввезення товару, зазначеного в пункті 1, крім вимог, які забезпечують, що товар: (a) не буде проданий чи зданий в оренду на її території; (b) супроводжується грошовим забезпеченням у сумі, яка не перевищує розміру імпортних мит та інших зборів, які в іншому випадку застосовувалися б до ввезення або остаточного імпорту, та підлягали б звільненню при експорті товару; (c) може бути ідентифікований під час експорту; (d) буде вивезений у строки, передбачені дія тимчасового ввезення відповідно до її національного законодавства в залежності від цілей тимчасового ввезення; (e) не ввозиться у кількості більшій, ніж це необхідно для використання за призначенням; або (f) іншим чином ввозиться на територію Сторони-імпортера відпов її національного законодавства в залежності від цілей тимчасового ввезення; (e) не ввозиться у кількості більшій, ніж це необхідно для використання за призначенням; або (f) іншим чином ввозиться на територію Сторони-імпортера відповідно до її законодавства.

4. Якщо будь-яка з вимог, застосовних Стороною відповідно до пункту 3, не виконується, Сторона може застосовувати мито або іншій збір, якими був би обкладений товар за звичайних умов разом із іншими зборами або митами, передбаченими її законодавством.

5. Кожна Сторона через свій митний орган повинна встановити або застосовувати процедури, які передбачають оперативне митне оформлення товарів, ввезених відповідно до цієї Статті. Наскільки це можливо, такі процедури повинні передбачати, що, якщо відповідні товари супроводжуються громадянином або резидентом іншої Сторони, який використовує режим тимчасового ввезення, митне оформлення товарів повинно бути здійснено одночасно з в’їздом такого громадянина або резидента.

6. Кожна Сторона повинна дозволяти вивезення товару, тимчасово ввезеного відповідно до цієї Статті, через пункт митного контролю інший, ніж той, через який товар був ввезений відповідно до її митних процедур.

7. Кожна Сторона повинна забезпечити, що імпортер товару, ввезеного відповідно до цієї Статті, не повинен нести відповідальності за неможливість вивезення товару за умови надання задовільного підтвердження Стороні-імпортеру того, що товар було знищено протягом встановленого терміну для тимчасового ввезення або протягом належним чином подовженого строку. Сторона може обумовити звільнення від відповідальності за цим пунктом, вимогою до імпортера щодо отримання попереднього погодження митним органом Сторони-імпортера на знищення товару в порядку цієї Статті.

1. Жодна зі Сторін не повинна застосовувати митні збори на товар, незалежно від його походження, повторно ввезений на її територію відповідно до її законів та процедур після того, як він був тимчасово вивезений з її території на територію іншої Сторони для ремонту або відновлення, незалежно від того, чи можуть такий ремонт або відновлення бути виконані на території Сторони, з якої товар було вивезено; однак, на додану вартість такого товару, отриману в результаті ремонту або відновлення, виконаних на території іншої Сторони, можуть накладатися додаткові податки або митні збори.

2. Жодна зі Сторін не повинна застосовувати митні збори на товар, незалежно від його походження, який тимчасово ввезений з території іншої Сторони для ремонту або відновлення.

3. Для цілей цієї Статті, “ремонт” або “відновлення” не включають операцію або процес, який: (a) руйнує основні характеристики товару або створює новий чи комерційно інший товар; (b) перетворює незавершений товар у завершений товар; або (c) призводить до зміни класифікації товару на рівні шестизначного коду Гармонізованої системи (ГС). Кожна Сторона згідно з її відповідним національним законодавством повинна забезпечити безмитне ввезення комерційних зразків незначної вартості та друкованих рекламних матеріалів, ввезених з території іншої Сторони, незалежно від їх походження. При цьому відповідна Сторона може вимагати, щоб: (a) такі зразки були ввезені виключно для виконання замовлень товарів чи послуг, які надаються з території іншої Сторони або держави, яка не є Стороною; або (b) такі рекламні матеріали ввозяться у пакетах, кожен з яких містить не більше однієї копії такого матеріалу, при цьому, ні матеріали, ні пакети не є складовою частиною більшої партії.