Угода між Україною і Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва стосовно зовнішнього державного боргу та активів колишнього Союзу РСР

Угода

між Україною і Російською Федерацією про врегулювання

питань правонаступництва стосовно зовнішнього державного боргу та активів колишнього Союзу РСР

Україна і Російська Федерація, які надалі іменуються Договірними Сторонами,

визнаючи необхідність якнайскорішого та остаточного врегулювання питань правонаступництва стосовно зовнішнього державного боргу та активів колишнього Союзу РСР,

виходячи з того, що всі питання, пов'язані з правонаступництвом стосовно боргів та активів колишнього Союзу РСР вирішуються на двосторонній основі,

грунтуючись на положеннях Договору правонаступництво стосовно зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР від 4 грудня 1991 року ( 997_155 ), Угоди про доповнення до вказаного договору від 13 березня 1992 року ( 997_161 ), Угоди про власність колишнього СРСР за кордоном від 30 грудня 1991 ( 997_236 ) та Угоди про розподіл всієї власності колишнього Союзу РСР за кордоном ( 997_022 ) від 6 липня 1992 року,

враховуючи Меморандум про взаємопорозуміння стосовно боргу іноземним кредиторам Союзу РСР та його правонаступників від 28 жовтня 1991 року та Заяви про представників Урядів країн-кредиторів, що брали участь, та Уряду Російської Федерації від 2 квітня 1993 року, які були зроблені в Парижі,

домовились про наступне:

Стаття 1

Для цілей цієї Угоди зовнішній державний борг та активи колишнього Союзу РСР розуміються таким чином, як вони визначені в Договорі про правонаступництво стосовно зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР від 4 грудня 1991 року.

Стаття 2

Договірні Сторони виходять з того, що частки України та Російської Федерації у зовнішньому боргу та активах колишнього Союзу РСР визначаються на основі єдиного агрегованого показника, як це зафіксовано у Договорі про правонаступництво стосовно державного боргу та активів колишнього Союзу РСР від 4 грудня 1991 року, з урахуванням фактичної кількості держав-суб'єктів колишнього СРСР, що підписали цей Договір.

Стаття 3

Україна передає, а Російська Федерація бере на себе зобов'язання по виплаті частки України у зовнішньому державному борзі колишнього Союзу РСР станом на 1 грудня 1991 року.

Стаття 4

Для виплати частини зовнішнього боргу, закріпленого за Україною, Україна передає, а Російська Федерація приймає частку України в активах колишнього Союзу РСР станом на 1 грудня 1991 року.

Стаття 5

З моменту набуття чинності цією Угодою всі питання між Договірними Сторонами стосовно зовнішнього державного боргу колишнього Союзу РСР та його активів, згаданих в Договорах та Угодах, які перераховані в преамбулі цієї Угоди, є повністю урегульовані.

Стаття 6

Ця Угода набуває чинності з дати обміну повідомленнями про виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності.

Вчинено в місті Москві 9 грудня 1994 року в двох дійсних примірниках, причому обидва тексти є автентичними.

За Україну За Російську Федерацію

(підпис) (підпис)