Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення безпеки на залізничному транспорті, правові основи забезпечення інтероперабельності системи залізничного транспорту для захисту життя і здоров'я громадян, забезпечення обороноздатності держави, технічної, операційної та регуляторної інтеграції залізничного транспорту України до єдиного європейського залізничного простору, поступового становлення в Україні конкурентного ринку залізничного транспорту та вдосконалення системи управління у сфері залізничного транспорту відповідно до актів права Європейського Союзу.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) акт незаконного втручання - дія (зокрема терористичний акт і кібертероризм) або спроба вчинення дії, спрямованої на порушення безперебійного та сталого функціонування залізничного транспорту та його об'єктів, внаслідок якої завдано шкоди рухомому складу, об'єктам інфраструктури залізничного транспорту, життю та/або здоров'ю людей, їхньому майну, вантажу, багажу, вантажобагажу та пошті, що перебувають на об'єкті залізничного транспорту, довкіллю або створено реальну загрозу настання таких наслідків;

2) безпека руху на залізничному транспорті (далі - безпека руху) - стан функціонування системи залізничного транспорту та/або окремих її підсистем, за якого відсутні непередбачувані ризики настання залізничних аварійних подій та їхніх наслідків під час руху рухомого складу у процесі перевезення або маневрової роботи, а ідентифіковані ризики усунені або зменшені до найменшого прийнятного рівня;

3) залізнична аварійна подія (далі - подія) - небажана, неумисна, неочікувана подія або сукупність подій (зокрема пов'язаних між собою причинно-наслідковим зв'язком), що сталася під час руху поїздів та/або у процесі експлуатації об'єктів залізничного транспорту, включно з подіями на залізничних переїздах, та призвела до загибелі чи травмування людей, пошкодження рухомого складу, об'єктів інфраструктури залізничного транспорту, вантажу, багажу, вантажобагажу, пошти та/або завдання інших збитків чи шкоди довкіллю, порушення безперебійного руху поїздів;

4) залізнична станція (далі - станція) - об'єкт інфраструктури залізничного транспорту з колійним розвитком, що дає змогу проводити операції з приймання та відправлення поїздів, маневрової роботи, а також приймання і видачу вантажу та/або обслуговування пасажирів перевізниками;

5) залізничні колії загального користування - залізничні колії, що з'єднують залізничні станції між собою або залізничні станції України із залізничними коліями інших країн, а також залізничні колії у межах залізничних станцій (головні, приймально-відправні, сортувальні, вантажно-вивантажувальні та інші колії, призначені для здійснення процесу перевезення);

6) залізничний перевізник (далі - перевізник) - суб'єкт господарювання, основним видом діяльності якого є перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом (за умови надання таким суб'єктом послуги тяги) або який надає послугу тяги, має відповідну ліцензію та несе відповідальність за безпеку таких перевезень;

7) залізничний рухомий склад (далі - рухомий склад) - тяговий рухомий склад, зокрема для маневрових робіт, моторвагонний рухомий склад, вантажні, пасажирські та багажні вагони, спеціальні вагони, призначені для перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти, спеціальний рухомий склад для обслуговування інфраструктури залізничного транспорту та забезпечення функціонування залізничного транспорту;

8) інтероперабельність - здатність системи залізничного транспорту та/або окремих її підсистем забезпечувати безпеку та безперебійність руху рухомого складу з належним рівнем експлуатаційної ефективності на різних інфраструктурних мережах та інфраструктурі залізничного транспорту завдяки технічній, функціональній, операційній та нормативній сумісності, технічні та інші параметри для досягнення якої визначають технічні регламенти та технічні специфікації інтероперабельності;

9) інфраструктура залізничного транспорту - сукупність об'єктів, визначених статтею 7 цього Закону, що призначені для забезпечення перевезень залізничним транспортом;

10) інфраструктура залізничного транспорту загального користування (далі - інфраструктура загального користування) - залізничні колії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, інші об'єкти, визначені цим Законом, що їх безпосередньо використовують для здійснення перевезень залізничним транспортом;

11) істотні зміни - технічні, організаційні та/або операційні зміни, внесені суб'єктом господарювання у сфері залізничного транспорту до однієї чи кількох підсистем залізничного транспорту або до системи залізничного транспорту загалом, виду, обсягу чи території перевезень, які можуть призвести до підвищення рівня ризику в системі управління безпекою руху та оцінені як істотні відповідно до критеріїв та в порядку, що їх визначено Кабінетом Міністрів України;

12) маневрова робота - будь-які переміщення тягового рухомого складу з вагонами чи без вагонів або сукупність таких переміщень, що їх здійснюють під'їзними та станційними коліями під час виконання операцій з формування / розформування поїздів, доступу до об'єктів обслуговування;

13) машиніст локомотива / поїзда (далі - машиніст) - особа, якій видано свідоцтво машиніста у порядку, визначеному цим Законом;

14) мережа інфраструктури залізничного транспорту загального користування (інфраструктурна мережа) - частина інфраструктури загального користування, управління якою здійснює один оператор інфраструктури залізничного транспорту;

15) навчальний центр, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів (далі - навчальний центр), - суб'єкт освітньої діяльності, якому у порядку, визначеному цим Законом, видано свідоцтво про визнання навчального центру, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів, та який включений до Реєстру навчальних центрів, що здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів (далі - Реєстр навчальних центрів), і надає освітні послуги з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації машиністів;

16) оператор інфраструктури залізничного транспорту (далі - оператор інфраструктури) - суб'єкт господарювання (господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі), що забезпечує створення, управління та експлуатацію інфраструктури загального користування, зокрема управління рухом, контроль, управління та сигналізацію, а також відповідає за будівництво та розвиток інфраструктури загального користування;

17) оператор під'їзної колії - суб'єкт господарювання, що забезпечує створення, управління та експлуатацію під'їзної колії і відповідає за її будівництво та розвиток;

18) оператор рухомого складу - суб'єкт господарювання, що надає рухомий склад юридичним та/або фізичним особам для перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом;

19) перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом - перевезення рухомим складом вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти від станції відправлення до станції призначення, яке здійснює перевізник відповідно до укладеного договору;

20) під'їзні колії - залізничні колії, що не належать до залізничних колій загального користування та з'єднують колії загального користування, зокрема через інші залізничні колії, з окремими підприємствами, а також залізничні колії, що з'єднують підприємства між собою та які використовують для виконання окремих операцій процесу перевезення;

21) підсистема залізничного транспорту - структурна або функціональна частина системи залізничного транспорту, визначена цим Законом;

22) послуга тяги - комплекс дій, спрямованих на забезпечення поїзда тяговим рухомим складом та керування ним для забезпечення перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом;

23) ризик у системі управління безпекою руху (далі - ризик) - ймовірність настання події або нещасного випадку, що може призвести до порушення безпеки руху, заподіяння шкоди життю чи здоров'ю людей, майну фізичних та/або юридичних осіб, довкіллю, та ступінь тяжкості такої шкоди;

24) розслідування події - здійснення заходів, спрямованих на встановлення обставин, організаційних, кваліфікаційних і технічних причин виникнення події, розроблення профілактичних заходів для запобігання виникненню подій та рекомендацій щодо безпеки;

25) свідоцтво машиніста - документ, що підтверджує здобуття базової освіти та володіння загальними професійними навичками для керування тяговим рухомим складом, успішне складення відповідних іспитів та відповідність медичним вимогам;

26) сертифікат авторизації - документ, що підтверджує затвердження системи управління безпекою руху оператором інфраструктури або оператором під'їзної колії та дотримання ним визначених вимог, необхідних для забезпечення безпеки під час здійснення будівництва, технічного обслуговування та експлуатації інфраструктури загального користування або під'їзної колії;

27) сертифікат безпеки - документ, що підтверджує затвердження системи управління безпекою руху перевізником та дотримання ним визначених вимог, необхідних для забезпечення безпеки руху під час здійснення перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом;

28) сертифікат машиніста - документ, в якому зазначено дільниці інфраструктури залізничного транспорту та станції, на яких машиніст має право керувати поїздами і виконувати маневрову роботу, а також типи тягового рухомого складу, якими машиніст має право керувати на таких дільницях і станціях;

29) система управління безпекою руху - структурована та задокументована у документі, затвердженому оператором інфраструктури, перевізником, оператором під'їзної колії, сукупність технічних, технологічних, кваліфікаційних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки руху під час здійснення перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом;

30) складові інтероперабельності - технічні засоби, програмне забезпечення, технології, системи управління, компоненти, сукупність компонентів, збірні одиниці або вузли обладнання, включені або призначені для включення до підсистеми залізничного транспорту, зокрема матеріальні і нематеріальні об'єкти, від яких безпосередньо або опосередковано залежить інтероперабельність системи залізничного транспорту;

31) суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу (далі - суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування), - суб'єкт господарювання, що має свідоцтво про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, включений до Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, та надає послуги з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу відповідно до цього Закону;

32) технічні специфікації інтероперабельності - документ, який для забезпечення виконання загальних суттєвих вимог технічних регламентів у сфері залізничного транспорту визначає спеціальні суттєві вимоги до окремих підсистем залізничного транспорту або складових інтероперабельності з метою забезпечення інтероперабельності, що його затверджує Кабінет Міністрів України;

33) технологічний залізничний транспорт - залізничні колії та рухомий склад, розташовані на території суб'єкта господарювання і призначені лише для внутрішніх перевезень вантажів і майна такого суб'єкта господарювання у межах його території;

34) транспортна безпека - стан функціонування об'єкта залізничного транспорту, за якого забезпечено захист життя і здоров'я людей та їхнього майна, вантажу, багажу, вантажобагажу та пошти, що перебувають на об'єкті залізничного транспорту, від негативних наслідків вчинення актів незаконного втручання;

35) тяговий рухомий склад - локомотиви, маневрові локомотиви, моторвагонний та інший рухомий склад, що має тягові властивості, які використовують суб'єкти господарювання безвідносно до форми власності для здійснення і забезпечення процесу перевезення залізничним транспортом.

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у таких значеннях:

терміни "введення в експлуатацію", "надання на ринку", "продукція", "технічний регламент" - у значеннях, наведених у Законі України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності";

термін "національні електронні інформаційні ресурси" - у значенні, наведеному в Законі України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України";

термін "роботодавець" - у значенні, наведеному в Законі України "Про охорону праці".

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює відносини між суб'єктами господарювання у сфері залізничного транспорту, діяльність яких справляє вплив на безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті, та державою в особі уповноважених органів державної влади.

2. Дія цього Закону не охоплює технологічний залізничний транспорт.

Стаття 3. Основні засади державного регулювання у сфері безпеки та інтероперабельності на залізничному транспорті

1. Державне регулювання у сфері безпеки та інтероперабельності на залізничному транспорті здійснюють на таких засадах:

1) пріоритетності забезпечення безпеки руху і транспортної безпеки, які є невід'ємними складовими безпеки на залізничному транспорті, збереження життя і здоров'я людей, довкілля;

2) забезпечення цілісності та безперебійного функціонування інфраструктури залізничного транспорту;

3) забезпечення державного контролю (нагляду) за діяльністю суб'єктів господарювання у сфері залізничного транспорту безвідносно до форми власності в частині забезпечення безпеки руху;

4) надання громадянам та суб'єктам господарювання публічних послуг у сфері безпеки руху та інтероперабельності на залізничному транспорті за принципом "єдиного вікна";

5) забезпечення безперебійного, стійкого та сталого функціонування об'єктів залізничного транспорту в умовах виникнення надзвичайних ситуацій та в особливий період;

6) забезпечення технологічної сумісності національної системи залізничного транспорту з транс'європейською транспортною мережею на основних напрямах перевезень;

7) наближення технічного регулювання у сфері залізничного транспорту до європейських практик.

Стаття 4. Державне управління у сфері безпеки та інтероперабельності на залізничному транспорті

1. Державне управління у сфері безпеки та інтероперабельності на залізничному транспорті здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом.

2. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері безпеки та інтероперабельності на залізничному транспорті належать:

1) спрямування та координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері безпеки на залізничному транспорті та з питань технічного регулювання у сфері залізничного транспорту;

2) затвердження:

Методів оцінювання відповідності вимогам безпеки руху на залізничному транспорті;

Порядку оцінювання ризиків на залізничному транспорті;

Порядку видачі, оновлення, поновлення, припинення дії сертифіката авторизації та сертифіката безпеки;

Порядку призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу;

Порядку авторизації структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку);

технічних специфікацій інтероперабельності;

Порядку підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки машиністів локомотивів / поїздів, складання іспитів, видачі, оновлення, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтва машиніста;

Порядку видачі, доповнення, обмеження сфери дії, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтва про визнання навчального центру, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів;

3) інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України.

3. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, належать:

1) забезпечення формування державної політики у сфері безпеки на залізничному транспорті та з питань технічного регулювання у сфері залізничного транспорту;

2) реалізація державної політики з питань міжнародного співробітництва у сфері безпеки на залізничному транспорті та технічного регулювання у сфері залізничного транспорту;

3) затвердження:

Положення про систему управління безпекою руху на залізничному транспорті;

Порядку підготовки та перевірки професійних знань працівників (крім машиністів), які виконують функції, пов'язані з рухом поїздів і маневровою роботою на коліях оператора інфраструктури, та керують навантаженням і кріпленням вантажів в/на рухомому складі, осіб, на яких покладено виконання завдань з питань транспортної безпеки;

Порядку продовження строку служби (експлуатації) рухомого складу;

строків продовження експлуатації рухомого складу;

Порядку проведення обов'язкових попередніх (під час прийняття на роботу) та періодичних (у період трудової діяльності), передрейсових (передзмінних) та післярейсових (післязмінних) медичних оглядів працівників залізничного транспорту;

Порядку забезпечення транспортної безпеки суб'єктами господарювання у сфері залізничного транспорту;

порядків ведення Реєстру залізничного рухомого складу, Реєстру інфраструктури залізничного транспорту, Реєстру виданих сертифікатів авторизації та сертифікатів безпеки, Реєстру виданих свідоцтв машиніста, Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, Реєстру навчальних центрів;

4) інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України.

4. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, належать:

1) реалізація державної політики у сфері безпеки на залізничному транспорті та з питань технічного регулювання у сфері залізничного транспорту;

2) ведення обліку та проведення аналізу причин виникнення подій, ведення обліку пожеж на залізничному транспорті;

3) видача ліцензій на право провадження видів господарської діяльності у сфері залізничного транспорту та здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов;

4) ведення Реєстру залізничного рухомого складу, Реєстру інфраструктури залізничного транспорту, Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу;

5) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою та додержанням вимог законодавства на залізничному транспорті з підстав та в межах, визначених цим Законом, та відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

6) здійснення контролю за забезпеченням транспортної безпеки суб'єктами господарювання у сфері залізничного транспорту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту;

7) видача, оновлення, поновлення та припинення дії сертифікатів авторизації та сертифікатів безпеки, ведення Реєстру виданих сертифікатів авторизації та сертифікатів безпеки;

8) здійснення контролю за функціонуванням системи управління безпекою руху, впровадженої перевізником, оператором інфраструктури, оператором під'їзної колії;

9) видача, оновлення, поновлення, призупинення та припинення дії свідоцтв машиніста та ведення Реєстру виданих свідоцтв машиніста;

10) організація проведення іспитів кандидатів у машиністи, машиністів на відповідність загальній професійній компетентності;

11) авторизація структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку);

12) складання та оприлюднення щорічного звіту з безпеки на залізничному транспорті;

13) видача, поновлення, призупинення та припинення дії свідоцтв про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, розширення та скорочення сфери призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування;

14) видача, доповнення, обмеження сфери дії, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтв про визнання навчального центру, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів, ведення Реєстру навчальних центрів;

15) забезпечення здійснення визначених законодавством заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті, своєчасного реагування на такі ситуації та ліквідації їх наслідків;

16) інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України.

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, має право:

1) отримувати інформацію, необхідну для належного виконання повноважень, визначених цим Законом або іншими актами законодавства, від суб'єктів владних повноважень, суб'єктів господарювання, яких охоплює дія цього Закону, на підставі та в порядку, що їх визначено законодавством;

2) здійснювати заходи державного нагляду (контролю) у формі планових та позапланових перевірок щодо функціонування систем управління безпекою руху з підстав та в межах, визначених цим Законом, та відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

3) притягати суб'єктів господарювання у сфері залізничного транспорту за невиконання обов'язків, визначених цим Законом та іншими актами законодавства, до відповідальності, встановленої законодавством;

4) встановлювати заборону експлуатації рухомого складу, що створює загрозу безпеці руху, життю чи здоров'ю людей, довкіллю, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з питань безпеки руху, через видачу приписів відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (до усунення обставин, що були підставою для видачі відповідного припису);

5) тимчасово зупиняти рух рухомого складу, встановлювати заборону або обмеження експлуатації інфраструктурної мережі, окремих її дільниць або об'єктів у разі наявності загрози безпеці руху, життю чи здоров'ю людей, довкіллю, порушення вимог нормативно-правових актів з питань безпеки руху через видачу розпоряджень відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (до усунення обставин, що були підставою для видачі відповідного розпорядження);

6) здійснювати міжнародне співробітництво в межах повноважень та в порядку, визначеному законом.

6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у процесі ухвалення рішень є незалежним від будь-якого перевізника, оператора інфраструктури, оператора під'їзної колії, будь-якої іншої фізичної чи юридичної особи, яка звертається до нього за отриманням публічних послуг, визначених цим Законом.

Втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших фізичних чи юридичних осіб у діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, заборонено, крім випадків, визначених законом.

Будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення, не визначені законом, державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших фізичних чи юридичних осіб центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, чи його працівникам щодо організації його діяльності чи безпосереднього здійснення ним повноважень, визначених цим Законом, є неправомірними та не підлягають виконанню. У разі отримання такої вказівки, вимоги, доручення працівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, протягом трьох робочих днів з дня отримання письмово інформує про це керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, або особу, яка згідно із законом виконує його обов'язки.

7. Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, інших центральних органів виконавчої влади, які в межах повноважень здійснюють державне управління у сфері залізничного транспорту, можуть бути оскаржені в порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", та/або в судовому порядку.

Стаття 5. Ліцензування господарської діяльності залізничного перевізника

1. Господарську діяльність залізничного перевізника з перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом та/або з надання послуги тяги провадять, за умови отримання відповідної ліцензії. Умови отримання ліцензії з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, встановлюють ліцензійні умови, затверджені Кабінетом Міністрів України.

Ліцензія підтверджує право перевізника на провадження господарської діяльності щодо здійснення одного чи кількох видів перевезень (перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти тяговим рухомим складом залізничними коліями загального користування) та/або діяльності з надання послуги тяги.

2. Ліцензування видів господарської діяльності у сфері залізничного транспорту здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, відповідно до законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про адміністративну процедуру", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Для отримання ліцензії та провадження діяльності залізничного перевізника суб'єкт господарювання має відповідати вимогам щодо:

1) бездоганної ділової репутації ліцензіата;

2) належного фінансового стану ліцензіата;

3) професійної компетентності управлінського персоналу ліцензіата;

4) забезпечення страхування відповідальності відповідно до статті 22 Закону України "Про залізничний транспорт" та Закону України "Про страхування".

3. Здобувач ліцензії, ліцензіат є таким, що має бездоганну ділову репутацію, якщо:

1) його не визнано неплатоспроможним відповідно до законодавства про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

2) його посадові особи не визнані у встановленому законом порядку винними у вчиненні злочину, пов'язаного із службовою або професійною діяльністю, зокрема у порушенні вимог законодавства у сферах господарської діяльності, безпеки на залізничному транспорті, протидії торгівлі людьми, незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, податкового законодавства чи законодавства про транспорт;

3) його посадові особи не визнані Україною особами, що пов'язані з державою-агресором (державою-окупантом), та не є громадянами держави, визнаної Україною державою-агресором (державою-окупантом), не визнані у встановленому законом порядку винними у вчиненні злочину або неодноразовому вчиненні кримінальних проступків та/або неодноразовому вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з порушенням вимог законодавства про працю, зокрема зобов'язань, визначених законодавством про охорону праці;

4) його посадові особи не визнані у встановленому законом порядку винними у вчиненні кримінального або адміністративного правопорушення, порушення вимог митного законодавства - у разі якщо здобувач ліцензії, ліцензіат має намір здійснювати (здійснює) перевезення вантажів залізничним транспортом у міжнародному сполученні.

4. Здобувач ліцензії, ліцензіат є таким, що має належний фінансовий стан, якщо він забезпечений фінансовими ресурсами для провадження діяльності залізничного перевізника протягом не менш як 12 місяців та для покриття ризиків, які можуть виникнути в результаті провадження діяльності залізничного перевізника, що підтверджують фінансова звітність та інші документи, визначені ліцензійними умовами.

Наявність значної (у розмірі, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня відповідного календарного року) та/або регулярної заборгованості із сплати податків, страхових внесків та/або єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є підставою вважати здобувача ліцензії, ліцензіата таким, що не має належного фінансового стану.

5. Для підтвердження професійної компетентності управлінського персоналу здобувач ліцензії, ліцензіат має надати визначені ліцензійними умовами документи, що підтверджують наявність в управлінського персоналу знань та/або досвіду, потрібних для здійснення безпечного та надійного операційного контролю за видом перевезень залізничним транспортом, зазначеним у ліцензії.

6. Форму документа, що підтверджує видачу ліцензії, що його видають на вимогу перевізника, але який не є обов'язковим, форму додатка до такого документа про забезпечення страхування відповідальності, а також порядок їх заповнення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту.

Розділ II. РОЛЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ У СФЕРІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЕЗПЕКИ ТА ІНТЕРОПЕРАБЕЛЬНОСТІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 6. Права і обов'язки оператора інфраструктури залізничного транспорту

1. Оператор інфраструктури зобов'язаний:

1) утримувати інфраструктурну мережу в належному технічному стані, що забезпечує безпеку руху та безперебійність процесу перевезення;

2) мати сертифікат авторизації;

3) розробити, затвердити та забезпечити функціонування системи управління безпекою руху;

4) затвердити та впровадити внутрішні процедури видачі, доповнення, призупинення та припинення дії сертифіката машиніста;

5) здійснювати контроль і забезпечувати дотримання вимог безпеки руху, транспортної безпеки, пожежної, техногенної безпеки та законодавства про охорону праці на інфраструктурній мережі;

6) вживати невідкладних заходів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, аварійних та інших подій на інфраструктурній мережі, організовувати здійснення заходів для технічного захисту об'єктів інфраструктури залізничного транспорту;

7) забезпечувати дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, природокористування та екологічну безпеку;

8) невідкладно інформувати в порядку, визначеному законодавством з питань цивільного захисту, відповідні органи державної влади, органи місцевого самоврядування і населення про надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру, що призвели до порушення роботи на інфраструктурі загального користування або сталися на об'єктах залізничного транспорту, та не пізніше наступного робочого дня з дня настання події інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, про настання подій, що сталися на інфраструктурній мережі та призвели до завдання збитків, заподіяння шкоди довкіллю, для встановлення їх розмірів з підстав та в межах, що їх визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

9) надавати в порядку, визначеному цим Законом, інформацію про події, що сталися на інфраструктурній мережі і спричинили порушення вимог безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, причини їх виникнення і вжиті заходи;

10) надавати інформацію на запит центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у встановлені ними строки та з визначеним рівнем деталізації відомостей;

11) забезпечувати виконання зобов'язань, що випливають із чинних міжнародних договорів України;

12) виконувати інші обов'язки, визначені законодавством.

2. Під час здійснення перевезення на інфраструктурній мережі оператор інфраструктури має право проводити перевірку технічного стану рухомого складу та документів осіб, які здійснюють керування ним.

У разі виявлення технічного стану тягового та/або іншого рухомого складу, що загрожує безпеці руху, уповноважені особи оператора інфраструктури зобов'язані зупинити рух такого складу і повідомити про це перевізника та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Стаття 7. Інфраструктура залізничного транспорту

1. Інфраструктуру залізничного транспорту складають такі об'єкти:

1) залізничні колії, зокрема рейки з скріпленнями, стрілочні переводи, шпали, баластний шар, насипи, виїмки, дренажні канали і траншеї, кам'яні траншеї, дренажні штольні, укріпні стіни, укріпні лісонасадження, пасажирські і товарні платформи, бровки залізничних колій і тротуарів, переходи, переїзди, захисні стіни;

2) інженерні споруди (залізничні мости, залізничні естакади, залізничні тунелі, залізничні підземні шляхи тощо);

3) залізничні переїзди та переходи;

4) територія залізничних станцій і вокзалів, що забезпечує доступ пасажирів та вантажів до залізничних колій, а також устаткування для збирання транспортних платежів;

5) прилади безпеки (системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів), сигнальне обладнання, технічні засоби електронних комунікацій на перегонах і станціях, зокрема обладнання для забезпечення електропостачання для роботи сигнального обладнання, технічних засобів електронних комунікацій, а також будівлі для такого обладнання;

6) обладнання для освітлення з метою забезпечення руху поїздів та безпеки перевезень;

7) тягові підстанції та контактна мережа;

8) будівлі, які використовують для забезпечення технологічного комплексу процесу перевезень;

9) об'єкти та обладнання, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт;

10) земельні ділянки під об'єктами, визначеними цією частиною, зокрема смуга відведення.

2. Інфраструктура залізничного транспорту включає інфраструктуру загального користування та під'їзні колії.

Технологічний залізничний транспорт не належить до інфраструктури залізничного транспорту.

3. Володільці об'єктів інфраструктури залізничного транспорту повинні утримувати їх у технічно справному стані, що забезпечує безпеку руху і безперебійність процесу перевезення.

4. Інформація про об'єкти інфраструктури залізничного транспорту та їх операторів підлягає внесенню до Реєстру інфраструктури залізничного транспорту, держателем якого є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Надання такої інформації для внесення до Реєстру інфраструктури залізничного транспорту здійснює оператор інфраструктури.

Порядок ведення Реєстру інфраструктури залізничного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту.

Стаття 8. Права і обов'язки залізничного перевізника

1. Перевізник для здійснення перевезень залізничним транспортом зобов'язаний:

1) мати ліцензію на провадження відповідного виду господарської діяльності та сертифікат безпеки згідно із законодавством;

2) мати тяговий рухомий склад на праві власності, іншому речовому праві або праві користування на підставі договору з його власником та/або оператором рухомого складу;

3) забезпечувати утримання рухомого складу, який він експлуатує, в належному технічному та санітарному стані;

4) допускати до роботи, пов'язаної із здійсненням перевезень, персонал, що відповідає кваліфікаційним вимогам і не має медичних протипоказань до такої роботи, має свідоцтво машиніста, сертифікат машиніста та/або інші документи, визначені законодавством;

5) затвердити та впровадити внутрішні процедури видачі, доповнення, призупинення та припинення дії сертифіката машиніста;

6) розробити, затвердити та забезпечити функціонування системи управління безпекою руху;

7) забезпечувати дотримання вимог безпеки руху, транспортної безпеки, пожежної, техногенної безпеки та законодавства про охорону праці;

8) забезпечувати дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, природокористування та екологічну безпеку;

9) виконувати інші обов'язки, визначені законодавством.

2. Перевізник має право:

1) перевіряти технічну справність вагонів та інтермодальних транспортних одиниць, поданих до перевезення, та їх відповідність вимогам нормативно-правових актів;

2) вимагати від відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу та пошти дотримання вимог законодавства щодо використання засобів механізації вантажних робіт, тари, інтермодальних транспортних одиниць, що виключають пошкодження рухомого складу, споруд та пристроїв, інших об'єктів інфраструктури залізничного транспорту, а також щодо забезпечення схоронності вантажу, багажу, вантажобагажу та пошти;

3) інші права, визначені законодавством.

Стаття 9. Основи діяльності операторів під'їзних колій

1. Оператор під'їзних колій зобов'язаний:

1) провадити діяльність з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері залізничного транспорту;

2) утримувати під'їзні колії в належному технічному стані відповідно до вимог законодавства;

3) мати сертифікат авторизації (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування) та персонал, що відповідає кваліфікаційним вимогам;

4) забезпечити наявність і функціонування засобів контролю технічного стану та функціонування під'їзних колій згідно з вимогами законодавства;

5) вживати невідкладних заходів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, аварійних та інших подій на під'їзних коліях;

6) затвердити та впровадити (за потреби) внутрішні процедури видачі, доповнення, призупинення та припинення дії сертифіката машиніста;

7) розробити, затвердити та забезпечити функціонування системи управління безпекою руху (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування);

8) забезпечувати дотримання вимог безпеки руху, пожежної, техногенної безпеки та законодавства про охорону праці;

9) невідкладно інформувати у порядку, визначеному законодавством з питань цивільного захисту, відповідні органи державної влади, органи місцевого самоврядування, оператора інфраструктури, що здійснює управління інфраструктурною мережею, з якою з'єднана під'їзна колія, і населення про надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру, що призвели до порушення роботи під'їзної колії, та не пізніше наступного робочого дня після настання події інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, про настання події, що сталася на під'їзних коліях та призвела до завдання збитків, заподіяння шкоди довкіллю, для встановлення їх розмірів з підстав та в межах, що їх визначив Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

10) забезпечувати дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, природокористування та екологічну безпеку.

Стаття 10. Під'їзні колії

1. Під'їзні колії та розміщені на них споруди і пристрої мають забезпечувати безперебійну роботу та безпеку руху під час виконання маневрової роботи відповідно до обсягів, що забезпечують ритмічне навантаження і вивантаження вантажів, а також раціональне використання рухомого складу та його схоронність.

Оператори під'їзних колій забезпечують утримання та експлуатацію під'їзних колій відповідно до вимог щодо безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту.

2. Відкриття під'їзної колії для постійної експлуатації та визначення можливості подачі на таку залізничну колію рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування, провадять у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту.

На кожну під'їзну колію має бути оформлено технічний паспорт, масштабний план, повздовжній профіль, затверджено інструкцію про порядок обслуговування та організацію руху на під'їзній колії.

3. На під'їзних коліях виконують роботи з навантаження, вивантаження вантажів, підготовки рухомого складу, сортування, зберігання вантажів, що прибули або призначені для перевезення, маневрові та інші роботи, пов'язані з перевезенням вантажів, з урахуванням технічних і технологічних можливостей під'їзної колії.

Оператор під'їзної колії управляє процесом перевезення, маневровою роботою в межах такої колії.

4. Інформація про під'їзні колії та операторів під'їзних колій підлягає внесенню до Реєстру інфраструктури залізничного транспорту. Надання такої інформації для внесення до Реєстру інфраструктури залізничного транспорту здійснює оператор під'їзної колії.

Розділ III. БЕЗПЕКА НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

Стаття 11. Система управління безпекою руху

1. Метою створення системи управління безпекою руху є забезпечення системного і безперервного управління ризиками та підтримання належного рівня безпеки руху під час експлуатації об'єктів залізничного транспорту для досягнення операторами інфраструктури, операторами під'їзних колій та перевізниками цілей своєї діяльності.

2. Оператор інфраструктури, оператор під'їзної колії (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування) та перевізник зобов'язані розробити, затвердити, впровадити, забезпечити функціонування та вдосконалення системи управління безпекою руху з дотриманням вимог Положення про систему управління безпекою руху на залізничному транспорті, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, з урахуванням положень Методів оцінювання відповідності вимогам безпеки руху на залізничному транспорті.

Суб'єкти господарювання, визначені абзацом першим цієї частини, зобов'язані здійснювати моніторинг ефективності всіх процесів і процедур у системі управління безпекою руху, зокрема оперативні, організаційні та технічні заходи безпеки, з урахуванням вимог Положення про систему управління безпекою руху на залізничному транспорті.

3. Контроль за функціонуванням системи управління безпекою руху, впровадженої перевізником, оператором інфраструктури, оператором під'їзної колії, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, в порядку, визначеному Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

4. Суб'єкти господарювання, визначені абзацом першим частини другої цієї статті, щороку, до 31 травня, подають до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, звіт з безпеки за попередній календарний рік.

Вимоги до змісту звіту з безпеки та порядок його подання визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту.

Стаття 12. Управління ризиками на залізничному транспорті

1. Оператор інфраструктури, оператор під'їзної колії (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування), суб'єкт господарювання, відповідальний за технічне обслуговування, перевізник, виробник залізничної продукції зобов'язаний запровадити процедуру оцінювання ризиків, а також відповідно до законодавства призначити посадову особу (осіб) або утворити у складі своєї адміністрації структурний підрозділ (підрозділи), відповідальний за управління ризиками, зокрема за оцінювання ризиків.

2. Суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, відповідно до Порядку оцінювання ризиків на залізничному транспорті, затвердженому Кабінетом Міністрів України (далі - Порядок оцінювання ризиків) та з урахуванням Методів оцінювання відповідності вимогам безпеки руху на залізничному транспорті складає декларацію про оцінювання ризиків, яка засвідчує, що всі ідентифіковані небезпеки та пов'язані з ними ризики контролюються на прийнятному рівні.

3. Суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, зобов'язаний проходити зовнішнє оцінювання ризиків у таких випадках:

1) для видачі, поновлення або оновлення сертифіката авторизації;

2) для видачі, поновлення або оновлення сертифіката безпеки;

3) для авторизації структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку);

4) для призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, або розширення сфери його призначення;

5) в інших випадках, визначених цим Законом, якщо такий суб'єкт здійснює істотні зміни однієї чи кількох підсистем залізничного транспорту або системи залізничного транспорту загалом.

4. Суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, з урахуванням критеріїв, визначених Порядком оцінювання ризиків, самостійно ухвалює рішення про те, чи є зміна системи залізничного транспорту або однієї чи кількох підсистем залізничного транспорту істотною.

У разі якщо суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, ухвалив рішення, що здійснена зміна не впливає на безпеку системи (підсистеми) залізничного транспорту або є неістотною, він здійснює оцінювання ризиків самостійно та зобов'язаний зберігати документацію щодо системи оцінювання ризиків для підтвердження обґрунтування свого рішення.

5. Зовнішнє оцінювання ризиків здійснюють інспекційні органи, акредитовані відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" як третя незалежна сторона, сфера акредитації яких охоплює роботи з оцінювання ризиків відповідно до Порядку оцінювання ризиків (далі - інспекційні органи), на підставі заяви суб'єкта, визначеного частиною першою цієї статті, поданої за формою, визначеною Порядком оцінювання ризиків. Моніторинг дотримання інспекційними органами вимог щодо зовнішнього оцінювання ризиків здійснює національний орган України з акредитації відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності".

Зовнішнє оцінювання ризиків є платною послугою. Порядок надання та розмір плати за надання такої послуги визначає Порядок оцінювання ризиків.

За результатами оцінювання ризиків інспекційний орган протягом 60 календарних днів з дня отримання заяви суб'єкта, визначеного частиною першою цієї статті, про зовнішнє оцінювання ризиків надає такому суб'єкту звіт про оцінювання ризиків із зазначенням рівня прийнятності кожного з оцінених ризиків.

6. Суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, несе відповідальність за визначення того, яким чином він враховує висновки звіту про оцінювання ризиків у своїй подальшій діяльності, що була предметом такого оцінювання.

У разі отримання звіту з оцінювання ризиків, в якому визначено неприйнятний рівень ризиків, суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, може вжити додаткових заходів для управління ризиками та звернутися за здійсненням повторного зовнішнього оцінювання ризиків відповідно до Порядку оцінювання ризиків.

7. У разі незгоди із звітом про оцінюванням ризиків або його частиною суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, подає письмові заперечення протягом 10 календарних днів з дня отримання звіту про оцінювання ризиків. Інспекційний орган розглядає такі заперечення протягом 30 календарних днів з дня отримання письмових заперечень. За результатами розгляду заперечень інспекційний орган ухвалює одне з таких рішень:

1) внести зміни до звіту про оцінювання ризиків;

2) залишити звіт про оцінювання ризиків без змін;

3) здійснити додаткове оцінювання ризиків у частині, в якій суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, подав заперечення, за результатами якого скласти новий звіт про оцінювання ризиків.

Критерії визначення прийнятності ризиків, вимоги до форми і змісту звіту про оцінювання ризиків та процедуру розгляду заперечень визначає Порядок оцінювання ризиків.

8. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, має право запитувати у суб'єктів, визначених частиною першою цієї статті, документацію щодо системи управління ризиками, зокрема звіти про оцінювання ризиків, під час здійснення контролю за функціонуванням систем управління безпекою руху, визначеного цим Законом.

Стаття 13. Сертифікат авторизації та сертифікат безпеки

1. Сертифікат авторизації та сертифікат безпеки є документами, які підтверджують, що оператор інфраструктури, оператор під'їзної колії (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування), перевізник затвердив, впровадив та забезпечує функціонування системи управління безпекою руху та спроможний виконувати вимоги щодо забезпечення безпеки руху.

Наявність діючого сертифіката безпеки є обов'язковою умовою провадження діяльності перевізника.

Наявність діючого сертифіката авторизації є обов'язковою умовою провадження діяльності оператора інфраструктури.

Вихід на під'їзну колію тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування, може бути здійснено за наявності в оператора під'їзної колії діючого сертифіката авторизації. Дія сертифіката авторизації, виданого оператору під'їзної колії, охоплює лише частину під'їзної колії, на яку може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування.

Видачу, оновлення, поновлення, припинення дії сертифіката авторизації та сертифіката безпеки здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у порядку, визначеному цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Критерії оцінювання відповідності для видачі, оновлення, поновлення дії сертифіката авторизації та сертифіката безпеки, процедури видачі, оновлення, поновлення, припинення дії, форму сертифіката авторизації та сертифіката безпеки визначає Порядок видачі, оновлення, поновлення, припинення дії сертифіката авторизації та сертифіката безпеки (далі - Порядок видачі сертифіката авторизації та сертифіката безпеки), затверджений Кабінетом Міністрів України з урахуванням приписів Методів оцінювання відповідності вимогам безпеки руху на залізничному транспорті.

2. Для отримання сертифіката авторизації оператор інфраструктури або оператор під'їзної колії (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування) подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту:

1) заяву про видачу сертифіката авторизації за встановленою формою;

2) затверджену власну систему управління безпекою руху;

3) декларацію про додержання вимог, яким має відповідати система управління безпекою руху;

4) декларацію про додержання вимог, визначених для безпечного будівництва, технічного обслуговування та експлуатації інфраструктури загального користування або під'їзної колії;

5) декларацію про оцінювання ризиків.

3. Для отримання сертифіката безпеки перевізник подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту:

1) заяву про видачу сертифіката безпеки за встановленою формою із зазначенням реквізитів документа, що підтверджує видачу ліцензії на провадження діяльності залізничного перевізника;

2) затверджену власну систему управління безпекою руху;

3) декларацію про додержання вимог, яким має відповідати система управління безпекою руху;

4) декларацію про оцінювання ризиків;

5) перелік документів (національних правил), що визначають особливі вимоги до діяльності перевізника, зокрема вимоги до персоналу, рухомого складу та послуги з перевезення, що її надають у межах сертифіката безпеки;

6) перелік усіх категорій персоналу перевізника та вимог до них, визначених системою управління безпекою руху, та документи, що підтверджують дотримання таких вимог;

7) копії документів щодо всіх типів рухомого складу, які експлуатує або планує до експлуатації перевізник, що підтверджують відповідність вимогам законодавства та/або міжнародних договорів України в частині допуску до експлуатації та/або експлуатації рухомого складу;

8) декларацію про виконання процедур щодо рухомого складу, визначених системою управління безпекою руху, що містить підтвердження, що такі процедури відповідають вимогам законодавства та/або міжнародних договорів України.

Вимоги до форми та змісту документів, визначених пунктами 3, 4 частини другої, пунктами 3, 5-8 частини третьої цієї статті, визначає Порядок видачі сертифіката авторизації та сертифіката безпеки.

4. Дію сертифіката авторизації та сертифіката безпеки поновлюють кожні п'ять років, за умови відсутності підстав для припинення їхньої дії, визначених цим Законом, та продовження відповідної діяльності оператором інфраструктури, оператором під'їзної колії, перевізником.

Сертифікат авторизації, сертифікат безпеки підлягає повному або частковому оновленню в межах строку, на який його видано, у випадках, визначених цією частиною.

Сертифікат авторизації підлягає повному оновленню у разі настання істотних змін в інфраструктурі залізничного транспорту, системах енергозабезпечення, сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів або у принципах їх експлуатації та технічного обслуговування, які стосуються більш як половини протяжності інфраструктурної мережі, яку експлуатує оператор інфраструктури, або протяжності під'їзних колій, які експлуатує оператор під'їзної колії.

Сертифікат авторизації підлягає частковому оновленню, якщо істотні зміни, визначені цією частиною, стосуються менш як половини протяжності інфраструктурної мережі, яку експлуатує оператор інфраструктури, або протяжності під'їзних колій, які експлуатує оператор під'їзної колії, а також у разі, якщо оператор інфраструктури, оператор під'їзної колії протягом строку дії сертифіката авторизації затвердив нову систему управління безпекою руху.

Сертифікат безпеки підлягає повному оновленню у разі розширення виду (видів) перевезень, що їх здійснює перевізник відповідно до ліцензії, а також у разі збільшення обсягу перевезень за будь-яким видом перевезень більш як на 50 відсотків.

Сертифікат безпеки підлягає частковому оновленню у разі настання істотних змін щодо обсягу чи території перевезень, що не призводять до збільшення обсягу перевезень за будь-яким видом перевезень більш як на 50 відсотків, а також у разі, якщо перевізник протягом строку дії сертифіката безпеки затвердив нову систему управління безпекою руху.

Суб'єкт, якому видано сертифікат авторизації або сертифікат безпеки, зобов'язаний повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, про всі відповідні зміни у строк, визначений Порядком видачі сертифіката авторизації та сертифіката безпеки.

Оновлення, поновлення дії сертифіката авторизації, сертифіката безпеки здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, за заявою оператора інфраструктури, оператора під'їзної колії та перевізника (далі у цій статті - заявник) з доданими документами, визначеними пунктами 2-5 частини другої цієї статті (для сертифіката авторизації) та пунктами 2-8 частини третьої цієї статті (для сертифіката безпеки), у порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті.

Для часткового оновлення сертифіката авторизації, сертифіката безпеки до заяви додають документи в частині, що стосується оновлення відповідного сертифіката.

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви та доданих до неї документів, визначених частиною четвертою цієї статті, проводить їх перевірку, зокрема перевірку достовірності та повноти зазначених відомостей, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі неподання заявником усіх документів, потрібних для видачі (оновлення, поновлення дії) сертифіката авторизації, сертифіката безпеки, або порушення вимог цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про залишення заяви без руху, про що надсилає заявнику повідомлення згідно із Законом України "Про адміністративну процедуру".

Протягом 120 календарних днів з дня надходження повного пакета документів, що відповідають вимогам цієї статті, для видачі (оновлення, поновлення дії) сертифіката авторизації оператору інфраструктури, сертифіката безпеки перевізнику та протягом 60 календарних днів з дня надходження повного пакета документів, що відповідають вимогам цієї статті, для видачі (оновлення, поновлення дії) сертифіката авторизації оператору під'їзної колії центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України:

1) проводить категоризацію питань, що виникають у процесі оцінювання поданих документів, для обґрунтування серйозності зауважень, наданих заявнику;

2) проводить перевірку заявника на відповідність критеріям, визначеним Порядком видачі сертифіката авторизації та сертифіката безпеки;

3) за результатами перевірки видає (оновлює, поновлює дію) або відмовляє у наданні заявнику сертифіката авторизації, сертифіката безпеки;

4) у разі відмови у видачі (оновленні, поновленні дії) сертифіката авторизації, сертифіката безпеки повертає заявнику подані документи разом із вмотивованим висновком.

6. За видачу сертифіката авторизації оператору інфраструктури та сертифіката безпеки перевізнику справляють плату у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому видано відповідний сертифікат.

За видачу сертифіката авторизації оператору під'їзної колії справляють плату у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому видано сертифікат авторизації.

За оновлення, поновлення дії та виготовлення дубліката сертифіката авторизації оператору інфраструктури та сертифіката безпеки перевізнику справляють плату у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому здійснено оновлення, поновлення дії відповідного сертифіката, виготовлення дубліката.

За оновлення, поновлення дії та виготовлення дубліката сертифіката авторизації оператору під'їзної колії справляють плату у розмірі 7,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня року, в якому здійснено оновлення, поновлення дії сертифіката авторизації, виготовлення дубліката.

За припинення дії сертифіката авторизації, сертифіката безпеки плату не справляють.

7. Підставами для відмови у видачі сертифіката авторизації, сертифіката безпеки є:

1) неусунення недоліків, зазначених у повідомленні про залишення заяви без руху, в порядку та строк, що їх визначено Законом України "Про адміністративну процедуру";

2) виявлення в документах, поданих заявником, недостовірних відомостей;

3) невідповідність заявника критеріям, визначеним Порядком видачі сертифіката авторизації та сертифіката безпеки.

У разі усунення заявником причин, що стали підставою для відмови у видачі сертифіката авторизації, сертифіката безпеки, повторний розгляд документів здійснюють протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви.

8. Оператори інфраструктури, оператори під'їзних колій, перевізники, яким видано (поновлено, оновлено) сертифікат авторизації, сертифікат безпеки, зобов'язані інформувати у визначеному законодавством порядку центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, про всі зміни в документах, які вони подавали для видачі (оновлення, поновлення дії) відповідного сертифіката, а також про введення нових категорій персоналу або нових типів рухомого складу не пізніше 30 календарних днів з дня настання відповідних змін.

9. Інформацію про видані сертифікати авторизації, сертифікати безпеки підлягає внесенню до Реєстру виданих сертифікатів авторизації та сертифікатів безпеки, держателем якого є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Порядок ведення Реєстру виданих сертифікатів авторизації та сертифікатів безпеки затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту.

10. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, проводить перевірки щодо виконання та відповідності систем управління безпекою руху операторів інфраструктури, операторів під'їзних колій та перевізників вимогам цього Закону та інших нормативно-правових актів і за результатами таких перевірок надає (надсилає) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання розпорядчі документи про усунення порушень і недоліків у порядку, визначеному Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

У разі неусунення порушень і недоліків, виявлених за результатами перевірки, у визначений строк центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про припинення дії сертифіката авторизації, сертифіката безпеки.

Дію сертифіката авторизації, сертифіката безпеки також може бути припинено з підстав, визначених Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Стаття 14. Система сповіщень щодо безпеки руху

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, спільно з Національним бюро розслідувань аварійних подій на транспорті забезпечує функціонування системи обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху з метою сприяння збиранню інформації про події, фактичні чи потенційні недоліки у забезпеченні безпеки руху, а також з метою ухвалення Національним бюро розслідувань аварійних подій на транспорті рішення про проведення розслідування події.

Оператори інфраструктури, оператори під'їзних колій та перевізники зобов'язані надавати інформацію, визначену системою обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху, у порядку, визначеному законодавством.

Перелік подій та обсяг інформації щодо безпеки руху, які підлягають обов'язковому сповіщенню, аналізу та/або розслідуванню, а також порядок сповіщення, аналізу отриманої інформації щодо безпеки руху та вжиття відповідних профілактичних заходів визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, за погодженням із Національним бюро розслідувань аварійних подій на транспорті.

Інформація про події, надана в рамках системи обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху, підлягає внесенню до бази даних добровільних і обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху, порядок ведення якої визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, за погодженням із Національним бюро розслідувань аварійних подій на транспорті. Внесення персональних даних до бази даних добровільних і обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху заборонено.

Інформацію, що міститься в базі даних добровільних і обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху, охороняють відповідно до закону.

2. Для сприяння збиранню інформації про факти порушення вимог законодавства, що можуть створювати загрози безпеці руху, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, забезпечує функціонування системи добровільних сповіщень щодо безпеки руху. Добровільні сповіщення фіксують у рамках системи обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху на нерегулярній основі.

Система добровільних сповіщень щодо безпеки руху надає кожній особі можливість поінформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, про випадки негативного характеру на залізничному транспорті, які були нею зафіксовані чи до яких вона була причетна.

Стаття 15. Розслідування залізничних аварійних подій

1. Усі події, які згідно із законодавством віднесені до подій із серйозними наслідками, із рухомим складом резидентів та нерезидентів України, що сталися на території України, підлягають обов'язковому розслідуванню Національним бюро розслідувань аварійних подій на транспорті, яке створено відповідно до закону та здійснює свою діяльність безвідносно до суб'єктів, діяльність яких є об'єктом розслідування.

Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті, крім подій, визначених абзацом першим цієї частини, має право розслідувати за власною ініціативою інші події, зокрема спричинені технічною несправністю структурних підсистем залізничного транспорту або складових інтероперабельності, а також події, які за інших обставин могли бути класифіковані як події із серйозними наслідками.

2. Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті проводить розслідування подій з метою підвищення рівня безпеки руху та запобігання виникненню таких подій у майбутньому і таке розслідування не має на меті встановлення вини чи відповідальності. Будь-яке досудове розслідування або адміністративне провадження за фактами вчинення кримінального або адміністративного правопорушення проводять окремо від розслідування подій.

Протягом 30 календарних днів після завершення розслідування за його результатами Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті складає звіт про розслідування події, який містить, зокрема, висновки і рекомендації щодо забезпечення безпеки руху, обов'язкові до врахування та виконання суб'єктами, яким адресовано звіт, у межах компетенції.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, інші суб'єкти, яким протягом звітного року було адресовано звіти про розслідування подій, щороку інформують Національне бюро розслідувань аварійних подій про заходи, заплановані або вжиті ними для виконання рекомендацій щодо забезпечення безпеки руху, у порядку та строки, що їх визначено законодавством.

3. Організаційно-правові засади діяльності Національного бюро розслідувань аварійних подій на транспорті визначено законом.

Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті за своєю організаційно-правовою структурою, порядком ухвалення рішень не може бути підпорядковано або іншим чином залежати від органу, що видає сертифікати авторизації та сертифікати безпеки.

Порядок розслідування, класифікації та обліку подій, порядок складання звіту про розслідування подій та виконання зазначених у звіті рекомендацій щодо забезпечення безпеки руху, події, які відповідно до частини першої цієї статті розслідує Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті, затверджує Кабінет Міністрів України.

4. Оператор інфраструктури, оператор під'їзної колії, перевізник, які є резидентами України, проводить службове розслідування події, що сталася на інфраструктурі залізничного транспорту та/або рухомому складі, які він експлуатує, відповідно до власної системи управління безпекою руху, безвідносно до проведення розслідування Національним бюро розслідувань аварійних подій на транспорті.

5. Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті під час проведення розслідування події має право на:

1) безперешкодний доступ до місця події та до пов'язаних з подією рухомого складу, відповідної дільниці та інших об'єктів інфраструктури залізничного транспорту, зокрема систем управління рухом і сигналізації;

2) фіксування свідчень та вилучення на період проведення розслідування події уламків, велико- та малогабаритних компонентів інфраструктури залізничного транспорту та/або рухомого складу, його частин, що безпосередньо пов'язані з подією, з метою їх вивчення або аналізу;

3) доступ до бортових записувальних пристроїв, обладнання для запису усних повідомлень та реєстрації взаємодії систем сигналізації та контролю за рухом, використання їхнього змісту;

4) доступ на період розслідування до будь-якої іншої інформації чи документів, пов'язаних із подією, наявних у розпорядженні органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій безвідносно до форми власності.

Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті має також інші права, визначені законом.

Стаття 16. Захист об'єктів залізничного транспорту від актів незаконного втручання

1. Оператори інфраструктури, перевізники, оператори під'їзних колій забезпечують транспортну безпеку та безпечне функціонування власних об'єктів залізничного транспорту, а також з метою запобігання вчиненню актів незаконного втручання вживають заходів для їх недопущення.

2. З метою забезпечення транспортної безпеки оператори інфраструктури, перевізники, оператори під'їзних колій відповідно до порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, здійснюють:

1) категоризацію за рівнем ризику незаконного втручання власних об'єктів залізничного транспорту, що не віднесені до об'єктів критичної інфраструктури згідно із законодавством, але потребують додаткового захисту, затверджують перелік таких об'єктів;

2) оцінювання ризиків, вразливості, визначення та здійснення заходів щодо забезпечення належного рівня транспортної безпеки на власних об'єктах;

3) своєчасне виконання заходів щодо захисту власних об'єктів від актів незаконного втручання у разі отримання інформації про підвищення ймовірності їх виникнення;

4) надання допомоги пасажирам та іншим особам, які перебувають на об'єктах залізничного транспорту, у разі вчинення акту незаконного втручання або виникнення надзвичайної ситуації, запобігання втраті або пошкодженню майна внаслідок вчинення акту незаконного втручання;

5) невідкладне інформування у визначеному законодавством порядку відповідних державних органів про загрозу та/або вчинення акту незаконного втручання;

6) сприяння виявленню, запобіганню та припиненню актів незаконного втручання, встановленню причин і умов їх вчинення;

7) призначення посадової особи (осіб) або утворення структурного підрозділу (підрозділів), відповідальних за питання транспортної безпеки, забезпечення підготовки осіб, на яких покладено функції з виконання завдань щодо транспортної безпеки.

3. Питання захисту об'єктів залізничного транспорту, віднесених згідно із законодавством до об'єктів критичної інфраструктури, регулюють закони України "Про критичну інфраструктуру", "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" та інші нормативно-правові акти.

Розділ IV. ПРАВОВІ ОСНОВИ ІНТЕРОПЕРАБЕЛЬНОСТІ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

Стаття 17. Інтероперабельність на залізничному транспорті

1. Систему залізничного транспорту поділяють на структурні та функціональні підсистеми залізничного транспорту і складові інтероперабельності відповідно до вимог законодавства.

До структурних підсистем залізничного транспорту належать:

1) інфраструктура залізничного транспорту;

2) енергозабезпечення;

3) колійні системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів;

4) поїзні системи управління та сигналізації;

5) рухомий склад.

До функціональних підсистем залізничного транспорту належать:

1) функціонування та управління рухом;

2) технічне обслуговування;

3) інтегровані інформаційні та програмні засоби для обслуговування та перевезення пасажирів і вантажів.

2. Кожна підсистема залізничного транспорту або складова інтероперабельності має забезпечувати інтероперабельність та відповідати вимогам технічних регламентів у сфері залізничного транспорту і технічних специфікацій інтероперабельності.

До підсистем залізничного транспорту, що задіяні в міжнародному сполученні, застосовують правила чинних міжнародних договорів України та актів міжнародних організацій у сфері залізничного транспорту, учасником яких є Україна. Технічні регламенти у сфері залізничного транспорту і технічні специфікації інтероперабельності застосовують до таких підсистем залізничного транспорту в частині, що не суперечить міжнародним правилам. Якщо підсистема залізничного транспорту або складова інтероперабельності задіяна в міжнародному сполученні за участю держав - членів Європейського Союзу, вони мають також відповідати технічним специфікаціям інтероперабельності.

Вимоги технічних специфікацій інтероперабельності можуть частково або в повному обсязі не застосовуватися до нових підсистем залізничного транспорту, а також до існуючих підсистем залізничного транспорту або складових інтероперабельності, якщо їх застосування становить загрозу економічній життєздатності цієї підсистеми в існуючій системі залізничного транспорту та/або інтероперабельності системи залізничного транспорту, а також у разі необхідності швидкого відновлення підсистем залізничного транспорту та/або складових інтероперабельності у зв'язку з виникненням події, надзвичайної ситуації чи внаслідок воєнних дій.

Перелік інших випадків незастосування всіх або частини вимог технічних специфікацій інтероперабельності до підсистем залізничного транспорту та/або складової інтероперабельності, визначають у технічних специфікаціях інтероперабельності.

Інформація про винятки із застосування технічних специфікацій інтероперабельності, визначені абзацами третім і четвертим цієї частини, публікується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, на своєму офіційному вебсайті. У разі якщо виняток із застосування технічних специфікацій інтероперабельності стосується підсистеми залізничного транспорту та/або складової інтероперабельності залізничного транспорту, що використовується для міжнародного сполучення з державами - членами Європейського Союзу, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, надає таку інформацію Агентству Європейського Союзу з питань залізниць (European Union Agency for Railways, ERA) згідно з міжнародним договором.

Стаття 18. Авторизація структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку)

1. Усі структурні підсистеми залізничного транспорту після будівництва (створення) або реконструкції (модернізації), у процесі яких до таких підсистем внесено істотні зміни, до початку експлуатації чи надання на ринку мають бути авторизовані для введення в експлуатацію (надання на ринку) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Для рухомого складу може бути здійснена авторизація для введення в експлуатацію (надання на ринку) типу (моделі, серії) рухомого складу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, здійснює авторизацію структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку).

3. З метою авторизації структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) виробник залізничної продукції, оператор інфраструктури, оператор під'їзної колії (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування), перевізник або оператор рухомого складу (далі у цій статті - заявник) подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту:

1) заяву про авторизацію структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) за встановленою формою;

2) документи про відповідність підсистеми залізничного транспорту вимогам технічних регламентів у сфері залізничного транспорту, технічних специфікацій інтероперабельності;

3) декларацію про оцінювання ризиків.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, протягом 90 календарних днів з дня надходження заяви про авторизацію структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України:

1) проводить аналіз поданих заявником документів, перевіряє достовірність і повноту відомостей та у разі неподання заявником усіх документів, визначених частиною третьою цієї статті, або порушення вимог, встановлених цією статтею і технічними регламентами у сфері залізничного транспорту, технічними специфікаціями інтероперабельності до зазначених документів, ухвалює рішення про залишення заяви без руху з надсиланням заявнику відповідного повідомлення згідно із Законом України "Про адміністративну процедуру";

2) ухвалює рішення про авторизацію структурної підсистеми залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) або про відмову в авторизації за наявності хоча б однієї з таких підстав:

неусунення недоліків, зазначених у повідомленні про залишення заяви без руху, в порядку та строк, що їх визначено Законом України "Про адміністративну процедуру";

виявлення в документах, поданих заявником, недостовірних відомостей (крім технічних помилок);

встановлення факту невідповідності структурної підсистеми залізничного транспорту вимогам технічних регламентів у сфері залізничного транспорту та/або технічних специфікацій інтероперабельності;

3) у разі прийняття рішення про авторизацію структурної підсистеми залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) вносить структурну підсистему залізничного транспорту до відповідного реєстру (Реєстру інфраструктури залізничного транспорту, Реєстру залізничного рухомого складу) та повідомляє про це заявника протягом трьох робочих днів;

4) у разі прийняття рішення про відмову в авторизації структурної підсистеми залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) протягом трьох робочих днів повертає заявнику документи разом з обґрунтуванням причини відмови.

У разі усунення заявником причин, що стали підставою для відмови в авторизації структурної підсистеми залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, здійснює розгляд повторно поданих документів протягом 20 календарних днів з дня їх надходження.

5. Авторизація структурної підсистеми залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) є платною публічною послугою, розмір плати за надання якої визначає Кабінет Міністрів України.

Форму рішення про авторизацію структурної підсистеми залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) затверджує Кабінет Міністрів України.

6. Інформація про ухвалені рішення про авторизацію структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку), документи про відповідність, на підставі яких ухвалено відповідні рішення, а також про суб'єктів, які їх видали, підлягає внесенню до відповідного реєстру (Реєстру інфраструктури залізничного транспорту, Реєстру залізничного рухомого складу) протягом п'яти робочих днів з дня ухвалення рішення.

7. Спори з питань авторизації структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) вирішують у порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", та/або в судовому порядку.

Стаття 19. Основні вимоги до залізничного рухомого складу

1. Рухомий склад має відповідати вимогам технічних регламентів, технічних специфікацій інтероперабельності та інших нормативно-правових актів і бути авторизованим для введення в експлуатацію (надання на ринку).

Обладнання та інші технічні засоби, які постачаються залізничному транспорту, мають відповідати вимогам безпеки руху, схоронності вантажів, екологічної, техногенної та пожежної безпеки, законодавства про охорону праці, а якщо вони охоплені дією відповідних технічних регламентів - також мати документ про відповідність, передбачений цими технічними регламентами.

2. Інформація про рухомий склад підлягає внесенню до Реєстру залізничного рухомого складу, держателем якого є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Порядок ведення Реєстру залізничного рухомого складу затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. Інформацію для внесення до Реєстру залізничного рухомого складу надають власники або оператори рухомого складу, виробники рухомого складу та суб'єкти, відповідальні за технічне обслуговування.

Експлуатацію рухомого складу допускають за умови внесення відомостей про нього до Реєстру залізничного рухомого складу, зокрема відомостей про суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування кожної одиниці рухомого складу. У разі авторизації для введення в експлуатацію (надання на ринку) типу (моделі, серії) рухомого складу відповідно до статті 18 цього Закону відповідну інформацію вносять до Реєстру залізничного рухомого складу.

Під час внесення відомостей до Реєстру залізничного рухомого складу кожній одиниці рухомого складу присвоюють унікальний ідентифікаційний номер у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту.

Інформацію з Реєстру залізничного рухомого складу щодо рухомого складу, що використовується для міжнародного сполучення з державами - членами Європейського Союзу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, подає до Агентства Європейського Союзу з питань залізниць (European Union Agency for Railways, ERA) для внесення її до реєстрів, ведення яких Агентство забезпечує на підставі міжнародних угод.

3. Після спливу строку експлуатації (служби) рухомого складу, встановленого виробником, строк його експлуатації може бути продовжений відповідно до Порядку продовження строку служби (експлуатації) рухомого складу, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту.

Строк експлуатації (служби) рухомого складу після спливу строку, встановленого виробником, продовжують інспекційні органи, акредитовані відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" як третя незалежна сторона, сфера акредитації яких охоплює роботи з проведення діагностичних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації рухомого складу, відповідно до Порядку продовження строку служби (експлуатації) рухомого складу.

Контроль за дотриманням вимог щодо продовження строку експлуатації (служби) рухомого складу здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Розділ V. ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТ РУХОМОГО СКЛАДУ

Стаття 20. Суб'єкти, відповідальні за технічне обслуговування

1. Технічне обслуговування та ремонт рухомого складу здійснюють суб'єкти, відповідальні за технічне обслуговування, для підтримання його у належному технічному та безпечному стані, а також для забезпечення визначених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

2. Суб'єкти, відповідальні за технічне обслуговування, створюють і забезпечують функціонування системи технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, що складається з таких функцій:

1) функція з управління, що забезпечує контроль та координацію інших функцій системи технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, визначених пунктами 2-4 цієї частини, а також безпечний стан рухомого складу;

2) функція з документальної підтримки технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, що забезпечує управління документацією з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, включно з управлінням документами на основі проектних і експлуатаційних даних, а також продуктивності та ефективності діяльності з урахуванням накопиченого досвіду;

3) функція з управління технічним обслуговуванням та ремонтом рухомого складу, що забезпечує вилучення рухомого складу для виконання технічного обслуговування та ремонту і повернення його до роботи після завершення відповідних робіт;

4) функція з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, що забезпечує виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу (його складових) та оформлення документації про передання його (їх) в експлуатацію.

Суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, безпосередньо виконує функцію, визначену пунктом 1 цієї частини, а функції, визначені пунктами 2-4 цієї частини, може виконувати безпосередньо або передати їх (деяких із них) для виконання іншим суб'єктом господарювання (підрядником) на договірних засадах, про що не пізніш як за п'ять робочих днів до дня передання письмово повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, несе відповідальність за результати виконання функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, переданих іншим суб'єктам господарювання (підрядникам), та зобов'язаний створити і забезпечити функціонування системи моніторингу виконання відповідних робіт.

Суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, до моменту передання виконання функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, визначених пунктами 2-4 цієї частини, або деяких із них має право вимагати від суб'єкта господарювання (підрядника), якому передає виконання таких функцій, підтвердження наявності діючого свідоцтва про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, виданого відповідно до статті 21 цього Закону.

3. Суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, зобов'язаний:

1) мати діюче свідоцтво про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу;

2) мати систему технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, включно з оцінюванням ризиків, пов'язаних з технічним обслуговуванням та ремонтом рухомого складу, зокрема ризиків, що безпосередньо виникають внаслідок операційних процесів та діяльності інших організацій чи осіб;

3) мати план технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, погоджений замовником;

4) інформувати замовника (перевізника, оператора рухомого складу, оператора інфраструктури, оператора під'їзної колії, які експлуатують рухомий склад), виробників рухомого складу про виявлені особливі випадки, пов'язані з безпекою, і про результати технічного обслуговування та ремонту рухомого складу (крім випадків зношення);

5) щороку подавати звіт про свою діяльність до органу, що видав свідоцтво про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу;

6) забезпечити доступ до інформації про свою діяльність, місцезнаходження об'єктів, на яких здійснюють технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, свої контактні дані та реквізити на власному вебсайті. У період дії воєнного стану доступ до інформації про місцезнаходження об'єктів, на яких здійснюють технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, може бути обмежено.

4. Суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, має право:

1) виконувати всі функції з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу або деякі з них;

2) застосовувати систему сертифікації на добровільній основі (для суб'єктів, що виконують функції, визначені пунктами 2-4 частини другої цієї статті);

3) отримувати інформацію про експлуатацію рухомого складу від перевізника, оператора інфраструктури, оператора під'їзної колії або через власника чи оператора рухомого складу.

Стаття 21. Призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування, та розширення сфери їх призначення

1. Суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування, призначає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Вимоги до суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування, порядок видачі, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтва про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу (далі - свідоцтво про призначення), розширення та скорочення сфери призначення, форми свідоцтва про призначення, заяв про призначення, про видачу (поновлення, припинення дії) свідоцтва про призначення (далі - заява про призначення), про розширення або скорочення сфери призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, визначає Порядок призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу (далі - Порядок призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування), затверджений Кабінетом Міністрів України.

2. Суб'єкт господарювання може бути призначений суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, за умови що він:

1) є юридичною особою - резидентом України безвідносно до форми власності;

2) має основні засоби та матеріально-технічну базу, необхідні для виконання функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, організаційну структуру та кваліфікований персонал, достатній для виконання обсягів робіт з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, що відповідають вимогам, визначеним Порядком призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування;

3) має технічну та/або юридичну можливість доступу (має доступ або уклав договір про отримання такого доступу в майбутньому, але не пізніше дня початку здійснення функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу) до інформації, яку містить Реєстр залізничного рухомого складу;

4) має юридичні та/або технічні можливості вилучення рухомого складу для проведення технічного обслуговування та ремонту і повернення його до роботи.

3. Суб'єкт господарювання, що претендує на призначення суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування (далі у цій статті - заявник), подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, разом із супровідним листом:

1) заяву про призначення за встановленою формою;

2) опис функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу з урахуванням типів рухомого складу, щодо яких заявник заявляє про свою компетентність;

3) документи, що підтверджують право власності або оренди на виробниче приміщення та матеріально-технічну базу (за відсутності відповідних відомостей у національних електронних інформаційних ресурсах);

4) документи, що підтверджують кваліфікацію персоналу щодо функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу і типів рухомого складу;

5) технічний файл, що містить технічну документацію, та файл опису технічного обслуговування та ремонту рухомого складу;

6) документ, що підтверджує можливість доступу заявника до інформації, що міститься в Реєстрі залізничного рухомого складу;

7) затверджену систему технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, включно з оцінюванням ризиків, та декларацію з оцінювання ризиків;

8) копії договорів (за потреби), укладених з іншими суб'єктами господарювання про виконання функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 20 цього Закону, або їх частини.

Копії документів засвідчують власноручним підписом або кваліфікованим електронним підписом керівника заявника чи уповноваженої особи заявника.

У разі неподання заявником усіх документів, необхідних для призначення суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, або порушення вимог цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, залишає заяву про призначення без руху та надсилає заявнику відповідне повідомлення згідно із Законом України "Про адміністративну процедуру". У разі неусунення недоліків у порядку та строк, що визначені Законом України "Про адміністративну процедуру", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про відмову у видачі свідоцтва про призначення та надсилає заявнику відповідне повідомлення із зазначенням підстави відмови.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, протягом 120 календарних днів з дня одержання заяви про призначення та доданих до неї документів за результатами аналізу поданих документів та виїзної перевірки заявника на відповідність вимогам, визначеним Порядком призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування, ухвалює рішення про призначення заявника суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, яке оформлює наказом, та видає заявнику свідоцтво про призначення або рішення про відмову у видачі свідоцтва про призначення. У разі прийняття рішення про відмову у видачі свідоцтва про призначення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, надсилає заявнику відповідне повідомлення із зазначенням підстави відмови.

5. Інформація про суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування, підлягає внесенню до Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, держателем якого є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Порядок ведення Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту.

6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, присвоює призначеному суб'єкту, відповідальному за технічне обслуговування, ідентифікаційний номер, який зазначають у Реєстрі суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу. Посилання на Реєстр суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, розміщують на вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Кожному призначеному суб'єкту, відповідальному за технічне обслуговування, присвоюють один ідентифікаційний номер безвідносно до того, видають суб'єкту нове свідоцтво про призначення чи дію виданого свідоцтва про призначення такого суб'єкта було припинено.

7. У свідоцтві про призначення зазначають:

1) найменування та місцезнаходження суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, його ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) ідентифікаційний номер суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування;

3) обсяг сфери призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, щодо типів рухомого складу.

8. Свідоцтво про призначення видають строком на п'ять років з дня ухвалення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Інформацію про це вносять до Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу.

За видачу свідоцтва про призначення на здійснення всіх функцій, визначених пунктами 1-4 частини другої статті 20 цього Закону, справляють плату у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому видають свідоцтво про призначення.

За видачу свідоцтва про призначення на здійснення окремих функцій, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 20 цього Закону, справляють плату у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому надають свідоцтво про призначення, за кожну з таких функцій.

За видачу свідоцтва про призначення на здійснення функції, визначеної пунктом 4 частини другої статті 20 цього Закону, справляють плату у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому видають свідоцтво про призначення.

9. Підставами для відмови у видачі свідоцтва про призначення є:

1) неусунення недоліків, зазначених у повідомленні про залишення заяви про призначення без руху, у порядку та строк, що визначені Законом України "Про адміністративну процедуру";

2) виявлення в поданих документах недостовірних відомостей (крім технічних помилок);

3) встановлення за результатами перевірки заявника невідповідності вимогам до основних засобів та матеріально-технічної бази, а також до персоналу, задіяного у технічному обслуговуванні та ремонті рухомого складу;

4) відмова заявника або суб'єкта господарювання, з яким заявник співпрацює з питання виконання функцій, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 20 цього Закону, у допуску уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, та/або фахівців, залучених ним до проведення перевірки такого заявника (суб'єкта), або ненадання заявником документів для перевірки, про що уповноважені особи, які проводять перевірку, склали акт;

5) невідповідність заявника іншим вимогам частини другої цієї статті.

У разі усунення заявником причин, що стали підставою для відмови у видачі свідоцтва про призначення, йому видають свідоцтво про призначення у порядку та строк, що визначені частиною четвертою цієї статті.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, залишає заяву про призначення, подану з порушенням зазначеного строку, без розгляду, про що повідомляє заявника не пізніше 10 робочих днів з дня надходження заяви та доданих документів.

10. Розширення сфери призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, щодо типів рухомого складу здійснюють у порядку та строки, визначені цією статтею для видачі або відмови у видачі свідоцтва про призначення, з урахуванням таких особливостей:

1) призначений суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, заяву про розширення сфери призначення за формою, визначеною Порядком призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування;

2) опис сфери призначення охоплює всі типи рухомого складу з урахуванням заявленого розширення сфери призначення;

3) документи, визначені частиною третьою цієї статті, стосуються лише розширення сфери призначення.

У разі ухвалення рішення про розширення сфери призначення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, видає наказ про розширення сфери призначення та видає призначеному суб'єкту, відповідальному за технічне обслуговування, свідоцтво про призначення із змінами, пов'язаними з розширенням сфери призначення.

За розширення сфери призначення та видачу свідоцтва про призначення із змінами, пов'язаними з розширенням сфери призначення, справляють плату у розмірі плати за видачу свідоцтва про призначення на виконання відповідних функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, яких стосується розширення сфери призначення, визначеної частиною восьмою цієї статті.

Стаття 22. Призупинення та поновлення дії свідоцтва про призначення, скорочення сфери призначення, припинення дії свідоцтва про призначення

1. У разі якщо за результатами планової або позапланової перевірки суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, встановлено факт або підтверджено одержану інформацію про те, що такий суб'єкт не відповідає вимогам для призначення або не виконує своїх обов'язків, за умови невиконання таким суб'єктом розпорядчого документа про усунення виявленої невідповідності в повному обсязі та у встановлений строк, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення, яке оформлює наказом, про застосування заходу реагування у виді:

1) призупинення дії свідоцтва про призначення в межах усієї сфери призначення або в частині, що стосується певного типу рухомого складу в межах сфери призначення, - якщо суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, може усунути виявлену невідповідність чи забезпечити виконання своїх обов'язків до моменту усунення виявленої невідповідності;

2) скорочення сфери призначення - якщо виявлений факт невідповідності чи невиконання обов'язків стосується деяких типів рухомого складу в межах сфери призначення та суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, не має можливості усунути виявлену невідповідність чи забезпечити виконання своїх обов'язків;

3) припинення дії свідоцтва про призначення - якщо виявлений факт невідповідності чи невиконання обов'язків стосується всієї сфери призначення та суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, не має можливості усунути виявлену невідповідність чи забезпечити виконання своїх обов'язків.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, крім підстави, визначеної пунктом 3 частини першої цієї статті, також застосовує захід реагування у виді припинення дії свідоцтва про призначення за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) подання суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, заяви про припинення дії свідоцтва про призначення за власним бажанням;

2) закінчення строку дії свідоцтва про призначення;

3) ліквідація суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування;

4) виявлення у заяві про призначення, розширення сфери призначення та у доданих до неї документах недостовірних відомостей (крім технічних помилок), про що уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, склала акт;

5) відмова суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, та/або іншого суб'єкта господарювання, з яким він співпрацює з питання виконання функцій, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 20 цього Закону, у допуску уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, та/або фахівців, залучених ним до проведення планової або позапланової перевірки такого суб'єкта, з підстав, не визначених законодавством, про що уповноважені особи, які проводять перевірку, склали акт;

6) встановлення факту здійснення суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, діяльності з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу щодо всієї сфери призначення чи деяких типів рухомого складу в межах сфери призначення, щодо якої (яких) згідно з пунктом 1 частини першої чи частиною третьою цієї статті призупинено дію свідоцтва про призначення, про що уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, склала акт;

7) встановлення під час планової або позапланової перевірки факту виконання суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, поза сферою призначення функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, які можуть виконуватися за умови призначення, про що уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, склала акт;

8) встановлення під час планової або позапланової перевірки факту залучення суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, до виконання функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу інших суб'єктів господарювання без повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, відповідно до частини другої статті 20 цього Закону, про що уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, склала акт;

9) непоновлення дії свідоцтва про призначення протягом одного року з дня призупинення його дії, але не більше строку дії відповідного свідоцтва про призначення;

10) наявність судового рішення про припинення дії свідоцтва про призначення.

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, призупиняє дію свідоцтва про призначення в межах усієї сфери призначення чи щодо деяких типів рухомого складу або скорочує сферу призначення у разі:

1) подання суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, заяви про припинення дії свідоцтва про призначення або про скорочення сфери призначення за власним бажанням;

2) встановлення факту закінчення строку дії документів, доданих суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, до заяви про призначення чи розширення сфери призначення, про що посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, склала акт та повідомила такого суб'єкта;

3) встановлення факту розірвання договору, укладеного суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, з іншим суб'єктом господарювання, про виконання функцій, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 20 цього Закону, або їх частин, за відсутності інших договорів щодо забезпечення виконання таких функцій або подання суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, інформації про самостійне виконання таких функцій;

4) неподання суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, інформації про зміни у відомостях, зазначених у поданих документах, необхідних для видачі свідоцтва про призначення, протягом одного місяця з дня настання таких змін.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, поновлює дію свідоцтва про призначення в межах усієї сфери призначення чи щодо деяких типів рухомого складу в межах сфери призначення у разі встановлення (підтвердження) за результатами позапланової перевірки, проведеної за заявою суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, факту його відповідності вимогам до призначених органів у межах усієї сфери призначення чи в частині, щодо якої згідно з частиною третьою цієї статті призупинено дію свідоцтва про призначення.

За поновлення дії свідоцтва про призначення, виготовлення його дубліката справляють плату у розмірі половини розміру плати за видачу свідоцтва про призначення на виконання відповідних функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, визначеної частиною восьмою статті 21 цього Закону.

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, видає наказ про призупинення чи поновлення дії свідоцтва про призначення, скорочення сфери призначення або припинення дії свідоцтва про призначення не пізніше 20 календарних днів з дня настання підстави для виконання відповідних дій.

Інформацію про призупинення чи поновлення дії свідоцтва про призначення, скорочення сфери призначення або припинення дії свідоцтва про призначення вносять до Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, протягом одного робочого дня після ухвалення відповідного рішення.

Дія свідоцтва про призначення є призупиненою або припиненою, а сфера призначення - скороченою з дня ухвалення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Водночас з виданням наказу про скорочення сфери призначення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, видає суб'єкту, відповідальному за технічне обслуговування, свідоцтво про призначення із змінами щодо скорочення сфери призначення.

Призупинення дії свідоцтва про призначення, скорочення сфери призначення, припинення дії свідоцтва про призначення здійснюють безоплатно.

6. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспортну, про призупинення дії свідоцтва про призначення, скорочення сфери призначення, припинення дії свідоцтва про призначення у день ухвалення доводять до відома суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, з обґрунтуванням підстав. Такі рішення можуть бути оскаржені в порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", та/або в судовому порядку.

Розділ VI. ПІДГОТОВКА ТА ДОПУСК ДО РОБОТИ ПЕРСОНАЛУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 23. Допуск до роботи машиністів

1. До керування тяговим рухомим складом допускають машиністів, які досягли 18-річного віку, пройшли навчання, успішно склали іспити на відповідність загальній професійній компетентності, пройшли перевірку на професійно-психологічну придатність та перевірку на відповідність медичним вимогам, отримали свідоцтво машиніста та один або кілька сертифікатів машиніста.

До керування тяговим рухомим складом, що здійснює перевезення у міжнародному сполученні, допускають машиністів, які досягли 20-річного віку та відповідають вимогам, зазначеним в абзаці першому цієї статті.

2. Порядок підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки машиністів локомотивів / поїздів, складення іспитів, видачі, оновлення, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтва машиніста (далі - Порядок підготовки машиністів) затверджує Кабінет Міністрів України.

Підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів здійснюють навчальні центри, визнані відповідно до цього Закону.

Іспити на відповідність загальній професійній компетентності (теоретичний, практичний) для видачі та оновлення свідоцтва машиніста проводять екзаменатори, призначені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Для забезпечення об'єктивності та неупередженості екзаменатор не має права проводити іспит для машиніста, у професійній підготовці, перепідготовці якого він безпосередньо брав участь. Вимоги до кваліфікації, професійної компетентності екзаменаторів та порядок їх призначення визначає Порядок підготовки машиністів. Інформація про екзаменаторів підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Свідоцтво машиніста є власністю машиніста.

Строк дії свідоцтва машиніста становить 10 років. Для оновлення свідоцтва машиніста, строк дії якого спливає, машиніст складає іспити на відповідність загальній професійній компетентності не пізніш як за три місяці до спливу строку дії свідоцтва машиніста, а також проходить перевірку на професійно-психологічну придатність та перевірку на відповідність медичним вимогам відповідно до Порядку підготовки машиністів.

У разі оновлення строк дії свідоцтва машиніста продовжують на наступні 10 років.

3. Для отримання свідоцтва машиніста особа подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту:

1) письмову заяву із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить, та місця проживання;

2) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або копії сторінок документа, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства (для зазначених осіб), які містять відомості про власне ім'я, прізвище, дату народження власника та його фотокартку;

3) копії документів про освіту відповідно до професійних стандартів;

4) документи, що підтверджують проходження повного курсу навчання за відповідними програмами та складення іспитів на відповідність загальній професійній компетентності, визначені Порядком підготовки машиністів;

5) документи, що підтверджують відповідність вимогам щодо професійно-психологічної придатності та медичним вимогам;

6) копію документа про сплату адміністративного збору.

Для оновлення або виготовлення дубліката свідоцтва машиніста, внесення змін до свідоцтва машиніста машиніст подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту:

а) письмову заяву із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої він належить, та місця проживання;

б) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або копії сторінок документа, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства (для зазначених осіб), які містять відомості про власне ім'я, прізвище, дату народження власника та його фотокартку;

в) діюче свідоцтво машиніста;

г) документи, що підтверджують необхідність внесення змін до свідоцтва машиніста відповідно до Порядку підготовки машиністів, - у разі внесення змін до свідоцтва машиніста;

ґ) документи, що підтверджують успішне складення іспитів на відповідність загальній професійній компетентності та проходження перевірки на професійно-психологічну придатність та перевірки на відповідність медичним вимогам відповідно до Порядку підготовки машиністів, - у разі оновлення свідоцтва машиніста;

д) копію документа про сплату адміністративного збору.

Заяву та додані до неї документи подають у паперовій або електронній формі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Не вимагається подання копій документів, зазначених у пунктах 2 і 3 (для отримання свідоцтва машиніста), пункті "б" (для оновлення або виготовлення дубліката свідоцтва машиніста) цієї частини, якщо такі документи наявні в національних електронних інформаційних ресурсах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, одержує такі документи в порядку, визначеному статтею 5 Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг".

У разі неподання кандидатом у машиністи всіх документів, необхідних для видачі свідоцтва машиніста, або порушення вимог цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про залишення заяви без руху та надсилає кандидату в машиністи відповідне повідомлення згідно із Законом України "Про адміністративну процедуру".

4. Видача, оновлення, виготовлення дубліката свідоцтва машиніста, внесення змін до свідоцтва машиніста є платними адміністративними послугами, які надає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Адміністративний збір за видачу свідоцтва машиніста справляється у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня року, в якому видано свідоцтво машиніста.

Адміністративний збір за оновлення, виготовлення дубліката свідоцтва машиніста, внесення змін до свідоцтва машиніста справляється у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня року, в якому здійснено оновлення, виготовлення дубліката свідоцтва машиніста, внесено зміни до свідоцтва машиніста.

Сума адміністративного збору, сплаченого кандидатом у машиністи, машиністом, може бути компенсована його роботодавцем у порядку, визначеному колективним договором, а в разі неукладення колективного договору - у порядку, визначеному частиною другою статті 97 Кодексу законів про працю України.

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про видачу свідоцтва машиніста або про відмову у видачі протягом 30 календарних днів з дня надходження всіх документів, визначених цим Законом.

Строки надання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, інших адміністративних послуг, визначених частиною другою цієї статті, які визначає Порядок підготовки машиністів, не можуть перевищувати 30 календарних днів з дня надходження всіх документів, визначених цим Законом.

6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про відмову у видачі свідоцтва машиніста, якщо:

1) кандидат у машиністи не усунув недоліки, зазначені у повідомленні про залишення заяви без руху, у порядку та строк, що їх визначено Законом України "Про адміністративну процедуру";

2) подані документи містять недостовірні відомості або є недійсними;

3) кандидат у машиністи не досяг віку, визначеного частиною першою цієї статті;