Чи є Угода про вільну торгівлю між Україною та Канадою стаття 8 чинною?

Стаття 8 Угода про вільну торгівлю між Україною та Канадою України чинна на 23 квітня 2026 р.. Статус документа: Чинний.

Які статті йдуть до і після 8 у Угода про вільну торгівлю між Україною та Канадою?

У Угода про вільну торгівлю між Україною та Канадою України 30 статей: попередня — ст. 7, наступна — ст. 9.

ГЛАВА 8Угода про вільну торгівлю між Україною та КанадоюЧинний

Стаття 8. 1: Визначення

від 22 вересня 2023 р.Стаття 8 з 30

Для цілей цієї Глави: алгоритм означає певну послідовність кроків, які виконуються для вирішення проблеми або отримання результату; обчислювальний засіб означає комп’ютерний сервер або запам’ятовуючий пристрій для обробки або зберігання інформації для комерційного використання; цифровий продукт означає комп’ютерну програму, текст, відео, зображення, звукозапис або інший продукт, закодований у цифровому вигляді, виготовлений для комерційного продажу чи розповсюдження та який може передаватися в електронному вигляді; електронна адреса означає адресу, яка використовується у зв’язку з передачею електронного повідомлення на обліковий запис електронної пошти, обліковий запис миттєвих повідомлень, обліковий запис телефону або будь-який подібний обліковий запис; електронна автентифікація означає процес або дію перевірки особи сторони електронного зв’язку чи транзакції та забезпечення цілісності електронного повідомлення; електронне повідомлення означає повідомлення, надіслане будь-яким засобом телекомунікації, включаючи текстове, звукове, голосове або графічне повідомлення; електронний підпис означає дані в електронній формі, які містяться в електронному документі чи повідомленні, додаються до нього або логічно пов’язані з ним, і які можуть використовуватися для ідентифікації підписанта відповідного електронного документа чи повідомлення та вказують на схвалення підписантом інформації, яка міститься в електронному документі та повідомленні; комерційне електронне повідомлення означає електронне повідомлення у будь-якій формі, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт чи послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність; підприємство означає юридичну особу, засновану або організовану відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи є вона прибутковою чи неприбутковою, а також від того, чи перебуває вона у приватній чи державній власності або перебуває під приватним чи державним контролем, включаючи корпорацію, ідповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи є вона прибутковою чи неприбутковою, а також від того, чи перебуває вона у приватній чи державній власності або перебуває під приватним чи державним контролем, включаючи корпорацію, траст, товариство, одноосібне підприємство, спільне підприємство, асоціацію чи подібну організацію, а також філію підприємства; державні дані означає дані, якими володіє центральний уряд, доступ до яких не обмежено національним законодавством, та які Сторона розміщує у вільному доступі для ознайомлення і використання громадськістю; метадані означають структуровану або описову інформацію про дані, таку як вміст, формат, джерело, права на таку інформацію, її достовірність, походження, частоту та періодичність оновлення, деталізацію, видавця або відповідальну особу, контакти, описує метод збору даних та контекст; персональні дані означає будь-яку інформацію, що стосується фізичної особи, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; небажане комерційне електронне повідомлення означає електронне повідомлення, яке надсилається з комерційною чи маркетинговою метою на електронну адресу без згоди одержувача або незважаючи на явну відмову одержувача; значна шкода включає тілесні ушкодження, приниження, шкоду репутації або стосункам, втрату роботи, ділових або професійних можливостей, фінансові втрати, крадіжку особистих даних, негативний вплив на кредитну історію, пошкодження чи втрату майна.

1. Ця Глава застосовується до заходів, прийнятих або застосовуваних Стороною, та які впливають на торгівлю з використанням електронних засобів.

2. Ця Глава не застосовується до: (a) державних закупівель; або (b) інформації, яка зберігається або обробляється Стороною або від її імені, або заходів, пов’язаних з такою інформацією, включаючи заходи, пов’язані з її збиранням, за винятком Статей 8.7(6), 8.7(7), 8.7(8) та Статті 8.13 ;

3. Для більшої певності, захід, який впливає на постачання послуги, що надаються або виконуються в електронному вигляді, регулюється відповідними положеннями Глави 17 (Інвестиції), Глави 18 (Транскордонна торгівля послугами) і Глави 20 (Фінансові послуги).

4. Статті 8.10 та 8.11 не повинні застосовуватись до невідповідних аспектів заходів, прийнятих або виконуваних відповідно до Статті 17.18 (Невідповідні заходи), Статті 18.7 (Застереження) або Стаття 20.10 (Невідповідні заходи).

1. Сторони визнають, що для споживачів на їх територіях важливо забезпечити переваги: (a) доступу та використання сервісів і застосунків на вибір споживача, доступних в мережі Інтернет; (b) підключення до мережі Інтернет пристроїв кінцевих користувачів на вибір споживача, за умови, що такі пристрої не завдають шкоди мережі; і (c) доступу до інформації про методи керування мережею, які застосовуються в рамках надання споживачу доступу до мережі Інтернет.

1. За винятком обставин, передбачених її законодавством, Сторона не повинна заперечувати юридичну чинність транзакції, включаючи будь-який документ або контракт, пов’язаний з транзакцією, лише на підставі того, що вони мають електронну форму.

2. Кожна Сторона повинна прагнути уникати непотрібного регуляторного навантаження на електронні транзакції та сприяти участі зацікавлених осіб у розробці правової рамки щодо електронних транзакцій.

1. За винятком обставин, передбачених її законодавством, Сторона не повинна заперечувати юридичну чинність підпису лише на підставі того, що підпис здійснено в електронній формі.

2. Жодна із Сторін не повинна приймати або застосовувати заходи щодо електронної автентифікації та електронних підписів, які: (a) забороняють сторонам електронної транзакції взаємно визначати відповідні методи автентифікації або застосовувати електронні підписи для певної транзакції; або (b) перешкоджати сторонам електронної транзакції мати можливість довести перед судовими чи адміністративними органами, що їхня транзакція відповідає вимогам законодавства щодо автентифікації чи електронних підписів.

3. Незважаючи на пункт 2, Сторона може вимагати, щоб метод автентифікації чи електронний підпис для певної категорії транзакцій відповідав певним стандартам ефективності або був згенерованим сертифікований органом, акредитованим відповідно до її законодавства.

4. Кожна Сторона повинна заохочувати використання інтероперабельної електронної автентифікації.

1. Сторони визнають важливість прийняття та застосування прозорих та ефективних заходів для захисту споживачів від шахрайства, оманливої, хибної комерційної діяльності, під час їх участі у цифровій торгівлі.

2. Кожна Сторона повинна приймати або застосовувати відповідні закони, які передбачають захист прав споживачів від шахрайства, оманливої або хибної комерційної діяльності, яка завдає або може завдати шкоди споживачам, залученим до комерційної діяльності в Інтернеті.

3. Сторони визнають важливість та суспільний інтерес щодо співпраці між їхніми відповідними національними органами захисту прав споживачів або іншими відповідними органами, включаючи обмін скаргами споживачів та іншою інформацією щодо правозастосування, якщо це доцільно, стосовно діяльності, пов’язаної з транскордонною цифровою торгівлею, з метою захисту споживачів та їх добробуту.

1. Сторони визнають економічні та соціальні переваги захисту персональних даних користувачів цифрової торгівлі та внесок, який це робить у підвищення довіри споживачів до цифрової торгівлі.

2. З цією метою кожна Сторона повинна приймати або застосовувати законодавчу рамку, яка забезпечує захист персональних даних користувачів при здійсненні цифрової торгівлі, та яка враховує принципи та рекомендації відповідних міжнародних органів. Серед таких принципів: обмеження збору даних; можливість вибору; якість даних; визначення мети; обмеження використання; гарантії безпеки; прозорість; індивідуальна участь; і відповідальність.

3. Кожна Сторона повинна прагнути приймати або застосовувати недискримінаційні практики захисту користувачів при здійсненні цифрової торгівлі від порушень положень про захист персональних даних в межах своєї юрисдикції.

4. Кожна Сторона повинна оприлюднювати інформацію про захист персональних даних, який вона забезпечує користувачам цифрової торгівлі, зокрема про те, як: (a) фізична особа може отримати доступ до своїх персональних даних; (b) фізична особа може скористатися засобом правового захисту; і (c) підприємство може виконати вимоги законодавства.

5. Визнаючи, що Сторони можуть використовувати різні правові підходи до захисту персональних даних, кожна Сторона повинна заохочувати розробку механізмів для сприяння узгодженості різних правових режимів. Сторони повинні докладати необхідних зусиль для обміну інформацією про механізми, що застосовуються в їхніх юрисдикціях, і досліджувати шляхи розширення тих чи інших відповідних домовленостей для сприяння їх узгодженості.

6. Жодна зі Сторін не повинна використовувати персональні дані фізичних осіб, отримані від підприємства, що працює в межах її юрисдикції, у спосіб, який є цілеспрямованою дискримінацією за явно протиправними ознаками, такими як раса, колір шкіри, стать, сексуальна орієнтація, стать, мова, релігія, політичні або інші погляди, національне чи соціальне походження, майновий стан, стан зд , який є цілеспрямованою дискримінацією за явно протиправними ознаками, такими як раса, колір шкіри, стать, сексуальна орієнтація, стать, мова, релігія, політичні або інші погляди, національне чи соціальне походження, майновий стан, стан здоров’я, народження чи інший статус, генетична приналежність, вік, етнічна приналежність чи інвалідність.

7. Кожна Сторона повинна прагнути забезпечити, щоб будь-які персональні дані, розкриті державному органу підприємством, були захищені від втрати або крадіжки, а також від несанкціонованого доступу, розкриття, копіювання, використання або зміни.

8. Кожна Сторона гарантує, що будь-які персональні дані, розкриті державному органу підприємством, не збираються, не створюються, до них не надається доступ, не розкриваються, не використовуються, не зберігаються та не змінюються державним органом у спосіб, який, як обґрунтовано можна очікувати, завдасть значної шкоди фізичній особі. - 1

9. Сторони визнають, що їхня відповідна правова рамка забезпечує відповідний рівень захисту персональних даних, у тому числі персональної інформації, яка передається між їхніми юрисдикціями.

10. Якщо зміна існуючих заходів іншої Сторони не призведе до істотно нижчого стандарту захисту персональних даних, Сторона не повинна приймати або застосовувати заходи для захисту персональних даних, які застосовуються виключно до транскордонної передачі персональних даних, необхідних для ведення бізнесу між юрисдикціями Сторін у спосіб, який змінює умови конкуренції та завдає шкоди постачальникам послуг або підприємствам іншої Сторони. __________ - 1 Для уникнення сумнівів, публічне оприлюднення персональних даних, яке, як можна обґрунтовано очікувати, завдасть значної шкоди, не є порушенням цього зобов’язання за умови, що воно не суперечить частині 6 цієї Статті та здійснюється для цілей законної правоохоронної діяльності, судочинства, дотримання нормативних вимог або забезпечення національної безпеки.

1. Кожна Сторона повинна приймати або застосовувати заходи, що передбачають обмеження небажаних комерційних електронних повідомлень.

2. Кожна Сторона повинна приймати або застосовувати заходи щодо небажаних комерційних електронних повідомлень, які: (a) вимагають від постачальників небажаних комерційних електронних повідомлень сприяти наданню одержувачам можливості запобігати постійному отриманню таких повідомлень; або (b) вимагають надання згоди одержувачів, як зазначено в заходах кожної із Сторін, на отримання комерційних електронних повідомлень.

3. Сторони повинні прагнути співпрацювати у випадках, що становлять взаємний інтерес в регулюванні питань, пов’язаних з небажаними комерційними електронними повідомленнями.

1. Жодна зі Сторін не повинна встановлювати мита на цифровий продукт, який передається в електронному вигляді між особою однієї Сторони та особою іншої Сторони.

2. Для більшої певності, пункт 1 не перешкоджає Стороні встановлювати внутрішні податки, збори чи інші платежі на цифровий продукт, що передається в електронному вигляді, за умови, що такі податки, збори чи платежі стягуються у спосіб, що відповідає цій Угоді.

1. Жодна із Сторін не повинна обмежувати транскордонну передачу інформації електронними засобами, включаючи персональні дані, якщо така діяльність спрямована на ведення господарської діяльності підприємства.

2. Ніщо в цій Статті не перешкоджає Стороні приймати або застосовувати заходи, несумісні з пунктом 1, якщо вони необхідні для досягнення законної мети державної політики, за умови, що ці заходи не застосовуються у спосіб, який міг би становити прояв довільної або невиправданої дискримінації або прихованого обмеження торгівлі.

3. Пункт 1 не застосовується до фінансової установи іншої сторони або транскордонного постачальника фінансових послуг іншої сторони, як це визначено в Главі 20 (Фінансові послуги).

1. Жодна із Сторін не повинна вимагати від підприємства використання або розміщення обчислювальних засобів на території цієї Сторони як умови для ведення бізнесу на цій території.

3. Пункт 1 не застосовується до фінансової установи іншої Сторони або транскордонного постачальника фінансових послуг іншої Сторони, як це визначено в Главі 20 (Фінансові послуги).

1. Жодна із Сторін не повинна вимагати передачі або надання доступу до вихідного коду програмного забезпечення, що належить особі іншої Сторони, або до алгоритму, вираженого у цьому вихідному коді, як умову для імпорту, розповсюдження, продажу чи використання цього програмного забезпечення або продуктів, що містять таке програмне забезпечення, на її території.

2. Ця стаття не перешкоджає регуляторному органу чи судовому органу Сторони вимагати від особи іншої Сторони зберегти та надати доступ до вихідного коду програмного забезпечення або алгоритму, вираженого в такому вихідному коді, для конкретного розслідування, перевірки, оцінки виконавчих заходів або судового провадження - 2 з урахуванням гарантій проти несанкціонованого розголошення. __________ - 2 Таке розголошення не повинно тлумачитися як негативний вплив на статус вихідного коду програмного забезпечення як комерційної таємниці, якщо такий статус заявлено власником комерційної таємниці.

1. Сторони визнають користь оприлюднення даних, які зберігаються регіональними або місцевими органами влади, у цифровому вигляді, з метою забезпечення публічного доступу та використання відповідно до пунктів 2-4 цієї Статті.

2. Сторони визнають, що полегшення доступу громадськості до державних даних та їх використання сприяє економічному та соціальному розвитку, конкурентоспроможності та інновацій. З цією метою кожна Сторона повинна прагнути розширювати охоплення таких даних, наприклад, шляхом взаємодії та консультацій із зацікавленими сторонами.

3. У тій мірі, в якій Сторона вирішує зробити державні дані доступними в електронному вигляді для загального доступу та використання, кожна зі Сторін повинна прагнути, наскільки це практично можливо, забезпечувати оприлюднення таких даних, які серед іншого мають включати такі: (a) забезпечення доступу у машиночитанному та відкритому форматі; (b) забезпечення пошуку по таким даним; (c) забезпечення своєчасного оновлення таких даних, за потреби; та (d) забезпечення оприлюднення метаданих, які, наскільки це можливо, базуються на широко використовуваних форматах, та дозволяють користувачеві розуміти та використовувати дані. Сторона також повинна прагнути забезпечувати загальний доступ до таких даних для користувача безкоштовно або за розумну плату.

4. У тій мірі, в якій Сторона приймає рішення зробити державні дані доступними в електронному вигляді для загального доступу та використання, вона повинна прагнути уникати нав’язування умов - 3 , які неправомірно перешкоджають або обмежують користувача таких даних у: (a) відтворенні, розповсюдженні або повторній публікації даних; (b) перегрупуванні даних; або (c) використанні даних у комерційних і некомерційних цілях, у тому числі в процесі створення нового продукту чи послуги.

5. Сторони повинні прагнути співпрацювати в питаннях, які полегшують і розширюють доступ громадськості до державних даних та їх використання, включаючи обмін інформацією та досвідом щодо практик та політик, з метою заохочення розвитку цифрової торгівлі та створення бізнес-можливостей, особливо для малих та середніх підприємств (МСП). __________ - 3 Для більшої впевненості, ніщо в цьому пункті не перешкоджає Стороні вимагати від користувача такими даними посилатись на першоджерела.