Стаття 14. 1: Визначення

Для цілей цієї Глави: Декларація МОП основних прав у сфері праці означає Декларацію Міжнародної організації праці (МОП) основних принципів та прав у сфері праці та механізм її реалізації (1998), зі змінами 2022 року; Декларація МОП про соціальну справедливість означає Декларацію МОП про соціальну справедливість у цілях справедливої глобалізації (2008), зі змінами 2022 року; та трудове законодавство означає захід Сторони, що реалізовує або іншим чином стосується зобов’язань та прав, визначених у Частині В (Зобов’язання); Частина A - Спільні зобов’язання

1. Сторони підтверджують свої зобов’язання як членів МОП, включно з визначеними в Декларації МОП основних прав у сфері праці, такі як зобов’язання поважати, заохочувати та добросовісно реалізовувати основні права, які є предметом Конвенцій МОП, навіть якщо Сторона не ратифікувала таку Конвенцію.

2. Сторони підтверджують свої зобов’язання щодо подальшого сприяння досягненню цілей Програми гідної праці, які закріплені в Декларації МОП про соціальну справедливість.

3. Сторони визнають важливу роль організацій працівників і роботодавців у захисті міжнародно визнаних трудових прав. Частина В - Зобов’язання - 1,2

1. Кожна Сторона приймає та підтримує у своєму трудовому законодавстві наступні міжнародно визнані трудові принципи та права, враховуючи, де це доцільно, свої зобов’язання за Декларацією МОП основних прав у сфері праці: (a) свобода об’ єднання та практичне визнання права на ведення колективних переговорів - 3 ; __________ - 1 Для встановлення факту порушення зобов'язань за цією Частиною, Сторона повинна довести, що інша Сторона не виконала свої зобов’язання з питань, які стосуються торгівлі або інвестицій. - 2 Для цілей вирішення спорів комісія з вирішення спору вважає, що порушення полягає в питанні, яке пов'язане з торгівлею чи інвестиціями, якщо Сторона-відповідач не доведе інше. - 3 Для більшої певності, відсутність дискримінації щодо умов праці для робітників-мігрантів означає надання робітникам-мігрантам на території Сторони такого самого правового захисту щодо умов праці, як і громадянам Сторони. (b) скасування всіх форм примусової чи обов’язкової праці; (c) реальна заборона дитячої праці та заборона найгірших форм дитячої праці; (d) недопущення дискримінації в сфері праці і зайнятості; (e) безпечне та здорове робоче середовище; (f) прийнятні мінімальні стандарти працевлаштування, такі як мінімальна заробітна плата, робочий час та оплата понаднормової роботи осіб, що працюють за наймом, включно з тими, на яких не поширюються колективні договори; (g) відсутність дискримінації щодо умов праці для робітників-мігрантів. - 4

2. Кожна Сторона ефективно імплементує у своє трудове законодавство основні Конвенції МОП і докладає зусиль для їх ратифікації, якщо вона ще цього не зробила. Сторони обмінюються інформацією про їхні поточний статус та прогрес щодо ратифікації основних Конвенцій МОП на запит однієї зі Сторін.

1. Кожна Сторона гарантує, що її трудове законодавство передбачає високі стандарти праці, і докладає зусиль для подальшого вдосконалення цих стандартів.

2. Кожна Сторона: (a) гарантує, що її трудове законодавство відображає найкращі практики у сфері трудових відносин, і докладає зусиль для вдосконалення таких практик; (b) гарантує, що її трудове законодавство не підриває і не шкодить здатності роботодавців і працівників вести змістовні колективні переговори; (c) гарантує, що її трудове законодавство не перешкоджає професійним організаціям вести переговори щодо укладення колективних договорів, які зобов’язуватимуть працівників, на яких поширюється дія колективного договору, сплачувати професійній організації розумні внески; (d) вживає та підтримує заходи щодо заборони та ефективного стримування втручання роботодавця в діяльність професійної організації, включно зі здійсненням будь-якого неналежного впливу, примусу або залякування з боку роботодавців, а також будь-якої форми покарання особи, яка бере участь у діяльності професійної організації - 5 ; (e) формує законодавчу базу, яка уможливлює прийняття та підтримку заходів, спрямованих на забезпечення того, щоб професійні організації: (i) здійснювали представництво своїх членів; та (ii) були незалежними від роботодавця та Сторони з урахуванням таких вимог: (A) керівники професійних організацій належним чином обираються працівниками-членами організації та інтереси яких вони представляють; (B) працівники голосують за схвалення будь-якої колективної угоди, яка до них застосовується; (C) працівники мають своєчасний доступ до статутів професійних організацій, які представляють їхні інтереси, а також - до колективних договорів, що застосовуються до них; та (D) професійні організації зобов’язуються представляти інтереси своїх членів.

3. Сторона юридично не визнає колективні угоди між роботодавцями та працівниками, якщо такі угоди не укладаються через професійні організації, які є: (a) представниками ійні організації зобов’язуються представляти інтереси своїх членів.

3. Сторона юридично не визнає колективні угоди між роботодавцями та працівниками, якщо такі угоди не укладаються через професійні організації, які є: (a) представниками своїх членів; та (b) незалежними від роботодавця та Сторони. __________ - 4 Для більшої певності, відсутність дискримінації щодо умов праці для робітників-мігрантів означає надання робітникам-мігрантам на території Сторони такого самого правового захисту щодо умов праці, як і громадянам Сторони. - 5 Такі заходи гарантують, що працівники не зобов’язуються в якості передумови до працевлаштування або з метою уникнення будь-яких негативних наслідків щодо працевлаштування, слідувати або іншим чином звертати увагу на повідомлення роботодавця, спрямовані на те, щоб переконати працівника відмовитися від представництва професійною організацією.

1. Сторона не послаблює та не зменшує рівень захисту, передбачений її трудовим законодавством.

2. Сторона не відмовляється або іншим чином не відступає від свого трудового законодавства або не пропонує відмовитися або іншим чином відступити від нього, якщо відмова чи відступлення послаблюють або зменшують обсяг прав, викладених у цій Частині.

1. Кожна Сторона ефективно застосовує своє трудове законодавство шляхом виконання відповідних дій урядом, зокрема через: (a) призначення та навчання інспекторів; (b) моніторинг дотримання та механізм розслідування можливих порушень, у тому числі шляхом проведення перевірок на місцях; (c) отримання гарантій добровільного дотримання відповідних норм законодавства; (d) вимогу щодо діловодства і звітування; (e) заохочення створення комітетів, що включають працівників і керівництво компаній, для вирішення питань регулювання праці на робочому місці; (f) забезпечення чи заохочення медіації, примирення і арбітражу; (g) своєчасне ініціювання судових позовів про застосування відповідних санкцій або засобів судового захисту у зв’язку з порушеннями трудового законодавства; та (h) забезпечення ефективного та належного застосування заходів правового захисту та санкцій, передбачених за порушення трудового законодавства, а також їхнього повного та своєчасного виконання, у тому числі шляхом гарантування своєчасного стягнення накладених штрафів та своєчасного поновлення на роботі працівника, чиї права було порушено.

1. Сторони прагнуть скасування всіх форм примусової або обов’язкової праці, включаючи примусову або обов’язкову дитячу працю.

2. Відповідно, кожна Сторона забороняє імпорт товарів, повністю або частково вироблених шляхом застосування примусової або обов’язкової праці, включаючи примусову або обов’язкову дитячу працю.

1. Сторони визнають, що працівники та організації з охорони праці повинні мати змогу здійснювати права, викладені в Статті 14.3, у вільній від насильства, погроз і залякування атмосфері, а також - зобов’язання урядів ефективно вирішувати випадки насильства, погроз та залякування працівників.

2. Відповідно, кожна Сторона не лишає без вирішення випадки насильства або погрози насильства щодо працівників, які безпосередньо пов’язані із здійсненням або спробою здійснення прав, передбачених статтею 14.3, у питаннях, пов’язаних з торгівлею чи інвестиціями - 6 . ___________ - 6 Для цілей вирішення спорів комісія з врегулювання спору вважає, що порушення полягає в питанні, яке пов’язане з торгівлею чи інвестиціями, якщо Сторона-відповідач не доведе інше.

1. Кожна Сторона сприяє підвищенню поінформованості громадськості про своє трудове законодавство, у тому числі шляхом забезпечення загального доступу до інформації, пов’язаної з її трудовим законодавством, а також процедурами його виконання та дотримання.

2. Кожна Сторона гарантує особі, яка має законний інтерес у відповідній справі в порядку, передбаченому законодавством Сторони, надання належного доступу до адміністративних, квазі-судових або судових механізмів для забезпечення виконання трудового законодавства Сторони.

3. Кожна Сторона гарантує, що провадження в адміністративних, квазі-судових або судових органах для забезпечення виконання її трудового законодавства: (a) є справедливими, неупередженими та прозорими; (b) здійснюються неупередженими особами, що приймають рішення, які відповідають належним гарантіям незалежності та неупередженості, у тому числі не мають зацікавленості в результаті справи; (c) відповідають належній правовій процедурі; (d) встановлюють обґрунтований розмір витрат, не накладають часових обмежень, та не становлять невиправданої затримки; та (e) відкриті для громадськості за винятком випадків, коли законодавство та відправлення правосуддя вимагає іншого.

4. Кожна Сторона гарантує, що: (a) сторони таких проваджень мають право відстоювати або захищати свої відповідні вимоги, в тому числі шляхом представлення інформації чи доказів; та (b) остаточні рішення по суті справи: (i) ґрунтуються на інформації чи доказах, щодо яких сторонам була запропонована можливість бути заслуханими; (ii) зазначають причини, на яких вони ґрунтуються; та (iii) надаються в письмовій формі без невиправданої затримки сторонам провадження та, відповідно до закону, громадськості.

5. Кожна Сторона передбачає, що сторони таких проваджень мають право, відповідно до її законодавства, вимагати перегляду рішення та, якщо було прийнято відповідне рішення, внесення змін до рішень, ухвалених у цих провадженнях.

6. Кожна Сторона гарантує, що сторо є, що сторони таких проваджень мають право, відповідно до її законодавства, вимагати перегляду рішення та, якщо було прийнято відповідне рішення, внесення змін до рішень, ухвалених у цих провадженнях.

6. Кожна Сторона гарантує, що сторони таких проваджень мають доступ до засобів правового захисту згідно з її законодавством з метою забезпечення ефективного дотримання своїх прав згідно з трудовим законодавством Сторони, а також, що такі засоби правового захисту застосовуються вчасно.

7. Кожна Сторона забезпечує наявність механізмів для ефективного виконання остаточних рішень у таких провадженнях.

8. Кожна Сторона забезпечує, щоб її компетентні органи належним чином розглядали відповідно до її законодавства будь-який запит роботодавця, працівника або їхніх представників або іншої зацікавленої особи щодо проведення розслідування заявленого порушення трудового законодавства Сторони.

9. Кожна Сторона гарантує, що розслідування заявлених порушень її трудового законодавства: (a) є справедливими, неупередженими та прозорими; (b) проводяться інспекторами, які відповідають належним гарантіям неупередженості, у тому числі не мають зацікавленості в результаті справи; (c) встановлюють обґрунтований розмір витрат, не накладають часових обмежень та не становлять невиправданої затримки; (d) надають особі, яка безпосередньо постраждала від заявленого порушення трудового законодавства, розумну можливість надати та прокоментувати відповідну інформацію та докази протягом розслідування та (e) забезпечують надання особі, яка безпосередньо постраждала від заявленого порушення трудового законодавства, документи та рішення, прийняті в рамках розслідування, із зазначенням аргументів, на яких вони ґрунтувалися. Частина С - Інституційні механізми

1. Сторони утворюють Раду з питань праці (Рада), що складається з керівних представників уряду рівня міністра або іншого рівня, які представлятимуть міністерства відповідальні за питання праці, та які призначатимуться кожною Стороною.

2. Рада збирається протягом одного року з дати набрання чинності цією Угодою, а після цього так часто, як вона вважає за необхідне задля обговорення питань, що становлять спільний інтерес, та для здійснення нагляду за впровадженням цієї Глави та оцінки досягнутого прогресу.

3. В рамках своєї діяльності, включаючи засідання, Рада забезпечує способи отримання та розгляду звернень зацікавлених осіб з питань, що випливають з цієї Глави. Якщо це практично можливо, засідання провадитимуться в формі відкритих засідань або у інший спосіб, який передбачає можливість участі громадськості у зустрічах членів Ради, на яких обговорюватимуться питання, пов’язані із запровадженням положень цієї Глави.

4. Рада може розглядати будь-яке питання у межах цієї Глави та вживати будь-які інші заходи у процесі виконання своїх функцій.

5. Рада здійснює огляд застосування та ефективності цієї Глави впродовж п’яти років після дати набрання чинності цією Угодою, а після спливу первинного строку у спосіб погоджений Радою.

1. Для цілей цієї Глави, кожна Сторона призначає Національний адміністративний офіс у складі міністерства відповідального за питання праці або у складі аналогічної установи, в якості контактного пункту для вирішення питань, пов’язаних із цією Главою.

2. Кожна Сторона невідкладно інформує іншу Сторону про будь-які зміни щодо свого Національного адміністративного офісу.

3. Національний адміністративний офіс кожної Сторони діє в якості контактного пункту у взаємодії з іншою Стороною з метою: (a) сприяння регулярній комунікації та координації між Сторонами, включаючи відповіді на запити про отримання інформації та надання достатньої інформації для повного вивчення питань, пов’язаних із цією Главою; (b) надання допомоги Раді; (c) звітування перед Радою, якщо це необхідно; (d) отримання та незалежного перегляду звернень громадськості відповідно до Статті 14.13; (e) слугування каналом зв’язку з громадськістю на своїх відповідних територіях; та (f) співпраці, у тому числі з іншими відповідними установами своїх урядів, для розробки та впровадження спільних заходів, керуючись пріоритетами Ради, у межах сфер співробітництва, визначених Статтею 14.14, та потребами Сторін.

4. Національний адміністративний офіс Сторони може розробляти та впроваджувати конкретні види співпраці з Національним адміністративним офісом іншої Сторони.

5. Національні адміністративні офіси можуть комунікувати та координувати діяльність особисто або за допомогою електронних чи інших засобів зв’язку. Кожна Сторона утворює або підтримує національний консультативний чи дорадчий орган з питань праці або подібний механізм для членів громадськості, включаючи представників її професійних організацій і підприємств, з метою визначення думок з питань, які стосуються цієї Глави, та проводить консультації з ним.

1. Кожна Сторона через свій Національний адміністративний офіс, визначений згідно із Статтею 14.11, забезпечує отримання та розгляд письмових звернень від осіб Сторони з питань, пов’язаних із цією Главою, відповідно до її національного законодавства. Кожна Сторона забезпечує простий і ефективний доступ до таких процедур, включаючи процесуальні строки отримання та розгляду письмових звернень.

2. Кожна Сторона: (a) розглядає питання, порушені в зверненні, і надає своєчасну відповідь заявнику, у тому числі в письмовій формі, якщо це необхідно; та (b) забезпечує своєчасний доступ до звернення та результатів його розгляду для іншої Сторони та, за необхідності, громадськості.

3. Сторона може запитувати в особи чи організації, яка звернулася із відповідним поданням, додаткову інформацію, необхідну для розгляду звернення по суті.

1. Сторони можуть розробити план дій стосовно спільних трудових заходів між ними задля сприяння досягненню цілей цієї Глави.

2. У ході виконання плану дій Сторони можуть, відповідно до наявних ресурсів, здійснювати співпрацю шляхом: (a) проведення семінарів, тренінгів, робочих груп і конференцій; (b) виконання спільних дослідницьких проектів, включаючи секторальні дослідження; та (c) інших заходів, які можуть бути погоджені Сторонами.

3. Сторони можуть розвивати спільні заходи в таких сферах: (a) обмін інформацією: обмін даними та найкращими практиками з питань, які становлять спільний інтерес, а також події, заходи та ініціативи, що відбуваються на території відповідної Сторони; (b) міжнародні форуми: кооперація на міжнародних і регіональних платформах, таких як МОП, з питань, пов’язаних з працею; (c) фундаментальні права та їхнє ефективне застосування: законодавство і практика, пов’язані з ключовими елементами Декларації МОП, а саме свобода об’єднань та практичне визнання права на ведення колективних переговорів, скасування усіх форм примусової чи обов’язкової праці, реальна заборона дитячої праці та недопущення дискримінації в галузі праці і зайнятості; (d) найгірші форми дитячої праці: законодавство та практика, пов’язані з дотриманням Конвенції МОП про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, вчиненої в м. Женева 17 червня 1999 року; (e) адміністрування праці: інституційна спроможність адміністрацій з питань праці, а також адміністративних, квазі-судових і судових органів; (f) інспекції з питань праці та системи перевірки: методи і тренінги, покликані підвищити рівень ефективності застосування трудового законодавства, зміцнити системи перевірки та сприяти забезпеченню виконання трудового законодавства; (g) трудові відносини: форми співробітництва та вирішення спорів з метою забезпечення продуктивних трудових відносин між працівниками, працедавцями та урядами; (h) умови праці: механізми нагляду за дотриманням законодавства про тривалість робочо трудові відносини: форми співробітництва та вирішення спорів з метою забезпечення продуктивних трудових відносин між працівниками, працедавцями та урядами; (h) умови праці: механізми нагляду за дотриманням законодавства про тривалість робочого часу, мінімальної заробітної плати та оплати понаднормової праці, а також умови працевлаштування; (i) безпека і гігієна праці: профілактика травматизму і професійних захворювань; (j) профспілкові програми навчання: створення та функціонування профспілкових тренінгових програм для нових працівників і працівників, які потребують перепідготовки; та (k) будь-яка інша сфера, яку можуть визначити Сторони.

4. Сторони також можуть розвивати спільні заходи щодо сприяння ґендерній рівності у сфері праці та зайнятості, а саме: (a) відсутність дискримінації: усунення дискримінації в галузі праці і зайнятості, у тому числі шляхом залучення чоловіків і хлопчиків до вирішення проблеми ґендерної нерівності на робочому місці; (b) рівна оплата праці: розробка аналітичних та правозастосовних інструментів, пов’язаних із забезпеченням однакової оплати за рівноцінну працю; (c) розбудова інституційної спроможності: розбудова інституційної спроможності та підвищення кваліфікації жінок-працівниць і профспілкових жінок-лідерів; (d) трудові практики: обмін найкращими практиками щодо усунення несвідомих упереджень; (e) безпека і гігієна праці: врахування ґендерних аспектів у профілактиці та компенсації травматизму та професійних захворювань; (f) політика та практика: вдосконалення політик та програм, які включають питання ґендера та спільної соціальної відповідальності; (g) статистика: використання статистичних показників, методів і процедур з фокусом на ґендер у сфері праці; та (h) насильство: запобігання ґендерно-обумовленого насильства та домагань на робочому місці.

5. Сторони можуть домовлятися щодо співпраці з МОП та іншими компетентними міжнародними та регіональними організаціями з метою використання їхніх знань і ресурсів задля досягнення цілей цієї Глави.

1. Сторони докладатимуть зусиль для досягнення позицій щодо тлумачення і застосування цієї Глави.

2. Сторона (Сторона, що запитує) може надати письмовий запит до Національного адміністративного офісу іншої Сторони щодо проведення консультацій з іншою Стороною щодо будь-якого питання за цією Главою. Сторони докладають усіх зусиль, в тому числі шляхом співпраці, консультацій та обміну інформацією, для вирішення будь-якого питання, яке може вплинути на виконання цієї Глави.

3. Консультації з питань праці є конфіденційними та не порушують прав будь-якої Сторони в будь-яких інших провадженнях. Сторони можуть вирішити оприлюднити факт проведення консультацій, їхні терміни та загальний предмет.

4. Якщо Сторони, які проводять консультації, не змогли вирішити порушене питання, Сторона, яка звернулася із запитом, може вимагати проведення консультацій відповідно до Статті 14.16.

1. Сторона може надіслати письмовий запит іншій Стороні через її Національний адміністративний офіс із вимогою, щоб представники Ради іншої Сторони зібралися для розгляду спірного питання. Сторона, яка подає такий запит, інформує іншу Сторону через свій Національний адміністративний офіс. Представники Ради Сторін, які проводять консультації, збираються не пізніше ніж через 30 днів після дати отримання запиту, якщо Сторони, які проводять консультації, не домовляться про інше. Сторони прагнутимуть вирішити питання, у тому числі, за необхідності, шляхом отримання консультацій незалежних експертів або шляхом звернення до процедур посередництва, примирення чи медіації.

2. Якщо Сторони змогли вирішити питання, вони документують відповідний результат, зазначаючи, за необхідності, погоджені кроки та строки. Сторони повинні забезпечити доступ до результатів консультацій для інших Сторін та громадськості, якщо вони не домовились про інше.

3. Якщо Сторонам, які проводять консультації, не вдалося вирішити питання впродовж 75 днів після дати отримання запиту згідно з пунктом 1, Сторона, яка звернулася із запитом, може вимагати створення комісії з вирішення спору згідно із Статтею 28.7 (Створення комісії з вирішення спору), як це передбачено у Главі 28 (Вирішення спорів).

4. Сторона не може вдаватися до вирішення спору відповідно до Глави 28 (Вирішення спорів) щодо питання, яке виникає з цієї Глави, без попередньої спроби вирішити питання відповідно до Статей 14.15 і 14.16.

5. Консультації в рамках Ради є конфіденційними та не порушують прав будь-якої Сторони в будь-яких інших провадженнях. Сторони можуть оприлюднити факт проведення консультацій, їхні терміни та предмет.