Тип: Закон
№ 1129-IV
Дата: 11 липня 2003 р.
Статус: Чинний
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 3-4, ст. 21)
{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 3166-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.103
№ 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96
№ 3559-IV від 16.03.2006, ВВР, 2006, № 35, ст.302
№ 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, № 7-8, ст.66
№ 609-V від 07.02.2007, ВВР, 2007, № 15, ст.194
№ 1014-V від 11.05.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.442
№ 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року}
{Додатково див. Рішення Конституційного Суду
№ 10-рп/2008 від 22.05.2008}
{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1254-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511
№ 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, № 38, ст.535
№ 1828-VI від 21.01.2010, ВВР, 2010, № 12, ст.114
№ 1829-VI від 21.01.2010, ВВР, 2010, № 12, ст.115
№ 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, № 19-20, ст.142
№ 4025-VI від 15.11.2011, ВВР, 2012, № 25, ст.263
№ 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208
№ 5076-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 27, ст.282
№ 5461-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 5, ст.62
№ 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.178
№ 435-VII від 05.09.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.724
№ 877-VII від 13.03.2014, ВВР, 2014, № 15, ст.326
№ 1186-VII від 08.04.2014, ВВР, 2014, № 23, ст.869
№ 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12
№ 158-VIII від 05.02.2015, ВВР, 2015, № 13, ст.92
№ 419-VIII від 14.05.2015, ВВР, 2015, № 28, ст.254
№ 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44
№ 1404-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 30, ст.542
№ 1487-VIII від 06.09.2016, ВВР, 2016, № 42, ст.699
№ 1488-VIII від 06.09.2016, ВВР, 2016, № 42, ст.700
№ 1492-VIII від 07.09.2016, ВВР, 2016, № 43, ст.736 - положення щодо застосування пробаційних програм набирають чинності з 1 січня 2018 року
№ 1798-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 7-8, ст.50
№ 2475-VIII від 03.07.2018, ВВР, 2018, № 36, ст.272
№ 2581-VIII від 02.10.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.371
№ 409-IX від 19.12.2019, ВВР, 2020, № 27, ст.175
№ 671-IX від 04.06.2020, ВВР, 2020, № 42, ст.343
№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408
№ 1217-IX від 05.02.2021, ВВР, 2021, № 19, ст.171
№ 1357-IX від 30.03.2021, ВВР, 2021, № 29, ст.234
№ 1637-IX від 14.07.2021, ВВР, 2021, № 43, ст.348
№ 1909-IX від 18.11.2021, ВВР, 2023, №№ 12-13, ст.28
№ 2158-IX від 24.03.2022
№ 2236-IX від 03.05.2022
№ 2428-IX від 19.07.2022
№ 2472-IX від 28.07.2022
№ 2689-IX від 18.10.2022, ВВР, 2023, № 28, ст.95
№ 2849-IX від 13.12.2022, ВВР, 2023, №№ 47-50, ст.120
№ 3185-IX від 29.06.2023, ВВР, 2023, № 80, ст.290
№ 3342-IX від 23.08.2023, ВВР, 2023, № 92, ст.356
№ 3380-IX від 06.09.2023, ВВР, 2023, № 94, ст.371
№ 3480-IX від 21.11.2023, ВВР, 2023, № 134, ст.783}
{Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду
№ 11-р(II)/2023 від 20.12.2023}
{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 3687-IX від 08.05.2024, ВВР, 2024, № 30, ст.217
№ 4074-IX від 20.11.2024, ВВР, 2025, № 18, ст.49
№ 4081-IX від 20.11.2024, ВВР, 2025, № 18, ст.51
№ 4093-IX від 21.11.2024, ВВР, 2025, № 18, ст.53
№ 4170-IX від 19.12.2024
№ 4455-IX від 15.05.2025
№ 4490-IX від 05.06.2025
№ 4574-IX від 21.08.2025}
{У тексті Кодексу слова "Державний департамент України з питань виконання покарань" у всіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1828-VI від 21.01.2010}
{У тексті Кодексу слова "інвалід" та "Інваліди" у всіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю" та "Особи з інвалідністю" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2581-VIII від 02.10.2018}
{У тексті Кодексу слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022}
{У тексті Кодексу слова "правова допомога" в усіх відмінках замінено словами "правнича допомога" у відповідному відмінку згідно із Законом № 4490-IX від 05.06.2025}
{У тексті Кодексу слова "загальноосвітнє і професійно-технічне навчання" у всіх відмінках замінено словами "здобуття загальної середньої та/або професійної освіти, професійних кваліфікацій" у відповідному відмінку згідно із Законом № 4574-IX від 21.08.2025}
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ
Стаття 1. Мета і завдання кримінально-виконавчого законодавства України
1. Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
{Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4652-VI від 13.04.2012}
2. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
Стаття 2. Кримінально-виконавче законодавство України
Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 3. Дія кримінально-виконавчого законодавства у просторі й часі
1. До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
2. Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Стаття 4. Підстава виконання і відбування покарання
Підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування.
Стаття 5. Принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань
Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.
{Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1828-VI від 21.01.2010}
Стаття 6. Виправлення і ресоціалізація засуджених та їх основні засоби
1. Виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
2. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
3. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, здобуття загальної середньої та/або професійної освіти, професійних кваліфікацій, громадський вплив.
{Частина третя статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
4. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.
{Частина четверта статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4652-VI від 13.04.2012}
Стаття 61. Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи
1. Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи (далі - реєстр), - автоматизована електронна база даних, створена для забезпечення збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку, узагальнення даних про осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі злочини знята або погашена в установленому законом порядку.
2. Держателем реєстру є Міністерство юстиції України.
3. Положення про Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.
4. До реєстру вносяться відомості щодо прізвища, імені, по батькові засудженого, дати народження, місця проживання чи перебування, кримінального правопорушення, за який його було засуджено, виду кримінального покарання, який до нього був застосований, інформацію про фактично відбуте ним покарання, а також про порушення правил адміністративного нагляду.
{Частина четверта статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
5. Інформація про особу вноситься до реєстру на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили. У разі якщо особа вчинила кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до створення реєстру, інформація про таку особу вноситься до реєстру на підставі ухвали суду за місцем проживання такої особи або місцем відбування нею покарання за клопотанням прокурора.
{Частина п'ята статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
6. Інформація про особу виключається з реєстру у разі скасування обвинувального вироку або ухвали суду, зазначених у частині п'ятій цієї статті.
7. Користувачами реєстру є керівники прокуратур та органів досудового розслідування, прокурори, слідчі та інші уповноважені особи Національної поліції України та Державного бюро розслідувань.
8. Право на отримання інформації щодо факту перебування конкретної особи в реєстрі мають:
сільські, селищні та міські голови, керівники державних адміністрацій, інших органів державної влади та місцевого самоврядування - щодо осіб, які претендують на зайняття посади керівника (заступника керівника) дошкільного навчального закладу, середнього навчального закладу, позашкільного навчального закладу, закладу охорони здоров'я або іншої установи, організації, зобов'язаної здійснювати нагляд за малолітніми особами або надавати послуги медичного, навчального чи соціального характеру малолітнім особам, та належать до їх сфери управління;
керівники дошкільних навчальних закладів, середніх навчальних закладів, позашкільних навчальних закладів, закладів охорони здоров'я або іншої установи, організації, зобов'язаної здійснювати нагляд за малолітніми особами або надавати послуги медичного, навчального чи соціального характеру таким особам, у зв'язку з вирішенням питання щодо прийняття особи на роботу;
будь-яка фізична особа щодо інформації про себе;
будь-яка фізична особа щодо інформації про іншу особу у разі наявності завіреної відповідно до вимог Закону України "Про нотаріат" згоди особи, щодо якої така інформація запитується.
{Главу 1 доповнено статтею 61 згідно із Законом № 409-IX від 19.12.2019}
Глава 2
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ
Стаття 7. Основи правового статусу засуджених
1. Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
2. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
{Частина друга статті 7 в редакції Закону № 1828-VI від 21.01.2010}
3. Правовий статус засуджених іноземців і осіб без громадянства визначається законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
4. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
5. Дискримінація засуджених за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняється.
{Статтю 7 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 1828-VI від 21.01.2010}
6. Правовий статус засуджених, переданих в Україну для відбування покарання, а також засуджених, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, визначається законами України та цим Кодексом з урахуванням умов їх утримання, визначених чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
{Статтю 7 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 3480-IX від 21.11.2023}
Стаття 8. Основні права засуджених
1. Засуджені мають право:
на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;
звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
{Абзац четвертий частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
на охорону здоров'я в обсязі, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров'я, за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;
на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;
отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів);
на оплачувану працю згідно із законодавством про працю. Законодавство про працю поширюється на засуджених у частині, що стосується умов праці;
{Абзац дев'ятий частини першої статті 8 в редакції Законів № 1492-VIII від 07.09.2016, № 2475-VIII від 03.07.2018}
на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів, за винятком обмежень, передбачених цим Кодексом;
на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;
на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов'язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України;
{Частину першу статті 8 доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
звертатися до суду через адміністрацію установи виконання покарань із заявами про надання копій матеріалів кримінального провадження, у тому числі в електронній формі.
{Частину першу статті 8 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом № 2689-IX від 18.10.2022}
{Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3166-IV від 01.12.2005, № 1828-VI від 21.01.2010; в редакції Закону № 1186-VII від 08.04.2014}
2. Засудженому гарантується право на правничу допомогу, конфіденційні юридичні консультації (побачення) із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, захисником (захисниками), який (які) представляють особу в Міжнародному кримінальному суді, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - із своїм (своїми) законним представником (законними представниками).
{Абзац перший частини другої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2236-IX від 03.05.2022}
Особи, визначені абзацом першим цієї частини, мають право на побачення з одним засудженим. Побачення з двома та більше засудженими одночасно не допускається.
Засуджений має право на таке побачення не більш як з двома особами, визначеними абзацом першим цієї частини, одночасно.
Право на побачення з особами, визначеними абзацом першим цієї частини, мають також засуджені особи, які перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров'я, поміщені в дисциплінарний ізолятор, карцер або приміщення камерного типу (одиночну камеру), в порядку, визначеному цим Кодексом.
Засуджений має право на побачення з особами, визначеними абзацом першим цієї частини, без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години за власною ініціативою та/або ініціативою особи (осіб), на побачення з якою (якими) він має право (особи (осіб), яка (які) прибула (прибули) до нього).
Якщо такі побачення заплановано здійснити у вихідні, святкові, неробочі дні, особи, визначені абзацом першим цієї частини, повинні не пізніш як за 24 години до візиту письмово повідомити про це адміністрацію установи виконання покарань, адміністрацію закладу охорони здоров'я, в якому на лікуванні перебуває засуджений, крім випадків, передбачених частиною п'ятнадцятою статті 134 цього Кодексу.
{Абзац шостий частини другої статті 8 в редакції Закону № 4490-IX від 05.06.2025}
Якщо ініціатором побачення є особи, визначені абзацом першим цієї частини, але засуджений відмовляється від такого побачення, адміністрація установи виконання покарань, адміністрація закладу охорони здоров'я, в якому на лікуванні перебуває засуджений, зобов'язана організувати таке побачення із засудженим.
Засуджений особисто та безпосередньо має повідомити особу (осіб), з якою (якими) він має право на побачення, про небажання продовжувати таке побачення. У такому разі побачення припиняється.
Не є підставою для відмови адміністрацією установи виконання покарань, адміністрацією закладу охорони здоров'я, в якому на лікуванні перебуває засуджений, у побаченні засудженого із особами, які передбачені абзацом першим цієї частини, наявність письмової відмови засудженого від такого побачення. Відмова з цієї підстави адміністрації установи виконання покарань, адміністрації закладу охорони здоров'я, в якому на лікуванні перебуває засуджений, в забезпеченні такого побачення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Адміністрація закладу охорони здоров'я має забезпечити доступ до засудженого особам, визначеним абзацом першим цієї частини, аби вони особисто переконалися, що засуджений перебуває в закладі охорони здоров'я і не може за медичними показаннями спілкуватися з особами, які до нього прибули.
Побачення засудженого з особами, визначеними абзацом першим цієї частини, є конфіденційним.
Аудіофіксація такого побачення забороняється.
Відеофіксація такого побачення здійснюється відкрито. Засуджений та особи, які до нього прибули, мають бути повідомлені про місце встановлення відеокамери.
Відеофіксація побачення камерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється.
Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користуються засуджений та/або особа (особи), яка (які) до нього прибула (прибули).
Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту розмови засудженого з особою (особами), яка (які) до нього прибула (прибули).
Під час побачення з особами, визначеними абзацом першим цієї частини, присутність персоналу установи виконання покарань забезпечується виключно за письмовою заявою засудженого та/або осіб, визначених абзацом першим цієї частини.
{Частина друга статті 8 в редакції Законів № 1186-VII від 08.04.2014, № 1637-IX від 14.07.2021}
3. Засуджені іноземці мають право підтримувати зв'язок з дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи організаціями, які здійснюють їх захист.
4. Засудженому гарантується право на побачення у порядку, встановленому цим Кодексом. У разі перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я засуджений має право на короткострокові побачення в порядку, визначеному цим Кодексом.
{Статтю 8 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1186-VII від 08.04.2014}
5. Забороняється примусове переривання сну засуджених у нічний час, крім вчинення засудженими втечі, масових заворушень, виникнення пожежі, аварії, стихійного лиха, безпосередньої загрози життю засуджених.
{Статтю 8 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 1186-VII від 08.04.2014; в редакції Закону № 1492-VIII від 07.09.2016}
6. Керівник адміністрації установи виконання покарань несе персональну відповідальність за розміщення засуджених, які прибули до установи, забезпечення їх побачення з особами, визначеними абзацом першим частини другої цієї статті. При цьому забороняється розміщення таких осіб у приміщеннях разом із особами, що мають дві або більше судимостей, а також особами, які можуть негативно на них вплинути за своїми психологічними якостями.
{Статтю 8 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 1186-VII від 08.04.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1637-IX від 14.07.2021}
7. Засуджені, до яких судом застосовано пробацію, користуються правами, визначеними цим Кодексом та Законом України "Про пробацію".
{Статтю 8 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
8. Адміністрація установи виконання покарань зобов'язана забезпечувати належні умови тримання засуджених.
{Статтю 8 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 4093-IX від 21.11.2024}
Стаття 9. Основні обов'язки засуджених
1. Засуджені зобов'язані:
виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;
виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації;
{Абзац третій частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених;
з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.
{Абзац п'ятий частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
{Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1186-VII від 08.04.2014}
2. Невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
{Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1186-VII від 08.04.2014}
3. Обов'язки засуджених, до яких судом застосовано пробацію, визначаються цим Кодексом та Законом України "Про пробацію".
{Статтю 9 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
Стаття 10. Право засуджених на особисту безпеку
1. Засуджені мають право на особисту безпеку.
2. У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засуджених, які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з проханням про забезпечення особистої безпеки. У цьому разі посадова особа зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засудженого.
3. Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів до переведення засудженого в безпечне місце, а також інших заходів до усунення небезпеки, вирішує питання про місце подальшого відбування ним покарання.
4. У разі наявності небезпеки для життя і здоров'я засуджених, до яких згідно із законом у зв'язку з їх участю у кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування заходів безпеки, адміністрація установи виконання покарань вживає заходів щодо забезпечення безпеки цих осіб. Крім того, до зазначених осіб можуть бути застосовані такі заходи:
ізольоване тримання;
переведення в іншу установу виконання покарань.
5. Зміна умов тримання осіб, щодо яких застосовані заходи безпеки, здійснюється з додержанням вимог, передбачених цим Кодексом і законодавством України.
Глава 3
ОРГАНИ І УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
Стаття 11. Види органів і установ виконання покарань
1. Органами виконання покарань є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його територіальні органи, уповноважені органи з питань пробації.
{Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012; в редакції Законів № 1492-VIII від 07.09.2016, № 3185-IX від 29.06.2023}
2. Установами виконання покарань є: кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.
{Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1186-VII від 08.04.2014, № 3342-IX від 23.08.2023}
3. Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колонії).
4. Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки. У разі необхідності в межах однієї виправної колонії можуть створюватися сектори з різними рівнями безпеки.
{Частина четверта статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2158-IX від 24.03.2022}
5. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.
6. У виправних колоніях можуть створюватися сектори для тримання осіб, узятих під варту, за умови забезпечення ізоляції від засуджених, які тримаються у цій установі.
У виправних колоніях мінімального та середнього рівнів безпеки можуть створюватися сектори для відбування покарання засудженими неповнолітніми, за умови забезпечення їх ізоляції від засуджених повнолітніх осіб та за умови дотримання відповідних норм харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлених для неповнолітніх засуджених.
{Частину шосту статті 11 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 3185-IX від 29.06.2023}
{Статтю 11 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1828-VI від 21.01.2010; в редакції Закону № 2158-IX від 24.03.2022}
7. Під час дії воєнного стану в Україні у зв'язку з неможливістю доставлення військовополонених безпосередньо до табору для тримання військовополонених, з метою забезпечення їхнього життя та здоров'я такі особи можуть тимчасово перебувати в дільницях для тримання військовополонених, утворених у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки.
Військовополонені, які перебувають у дільницях для тримання військовополонених, переміщуються до табору для тримання військовополонених, як тільки таке безпечне переміщення стане практично можливим.
{Статтю 11 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2158-IX від 24.03.2022}
8. У межах, визначених цим Кодексом та законами України, виконання кримінальних покарань також здійснюють органи державної виконавчої служби, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон.
{Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5461-VI від 16.10.2012, № 1404-VIII від 02.06.2016}
9. Територіальні органи, уповноважені органи з питань пробації, виправні центри, виправні та виховні колонії, слідчі ізолятори організовуються і ліквідуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, а військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон - Міністерством оборони України.
{Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5461-VI від 16.10.2012, № 1186-VII від 08.04.2014; в редакції Законів № 1492-VIII від 07.09.2016, № 3185-IX від 29.06.2023; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3342-IX від 23.08.2023}
Стаття 12. Органи державної виконавчої служби
Органи державної виконавчої служби виконують покарання у виді конфіскації майна та штрафу у випадках та в порядку, передбачених цим Кодексом та законами України.
{Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2677-VI від 04.11.2010, № 5461-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016; текст статті 12 в редакції Закону № 4081-IX від 20.11.2024}
Стаття 13. Повноваження уповноваженого органу з питань пробації
1. Уповноважений орган з питань пробації у межах своїх повноважень забезпечує:
здійснення нагляду за засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей до трьох років;
виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських чи виправних робіт, пробаційного нагляду, а також штрафу в порядку, передбаченому цим Кодексом;
{Абзац третій частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3342-IX від 23.08.2023; в редакції Закону № 4081-IX від 20.11.2024}
реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, засуджених до покарання у виді пробаційного нагляду;
{Абзац четвертий частини першої статті 13 в редакції Закону № 3342-IX від 23.08.2023}
проведення соціально-виховної роботи із засудженими, до яких застосовано пробацію;
здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення;
направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів у порядку, визначеному статтею 57 цього Кодексу;
здійснення інших визначених законодавством заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень;
здійснення контролю за виконанням засудженими до покарання у виді пробаційного нагляду обов'язку використовувати електронний засіб контролю та нагляду на визначений судом строк.
{Частину першу статті 13 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом № 3342-IX від 23.08.2023}
{Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1186-VII від 08.04.2014, № 1404-VIII від 02.06.2016; в редакції Закону № 1492-VIII від 07.09.2016 - положення щодо застосування пробаційних програм набирають чинності з 1 січня 2018 року}
Стаття 131. Оплата витрат, пов'язаних з виконанням судового рішення
1. Засуджені до покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських чи виправних робіт, пробаційного нагляду та звільнені від відбування покарання з випробуванням оплачують витрати, пов'язані з виконанням судового рішення.
Від оплати витрат, пов'язаних з виконанням судового рішення, звільняються неповнолітні, особи з інвалідністю першої або другої групи, особи, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, особи віком понад шістдесят років, які не працюють та не отримують пенсію.
У разі скасування судового рішення оплата витрат, пов'язаних з виконанням судового рішення, не здійснюється, а раніше оплачені витрати підлягають поверненню.
Максимальний розмір витрат, пов'язаних з виконанням судового рішення, не може перевищувати 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому прийнято відповідне судове рішення.
Розмір та види витрат, пов'язаних з виконанням судового рішення, а також порядок їх оплати встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.
2. У разі несплати засудженим витрат, пов'язаних з виконанням судового рішення, уповноважений орган з питань пробації не пізніше ніж за один робочий день до зняття засудженого з обліку виносить постанову про стягнення таких витрат, яка є виконавчим документом, підлягає оформленню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та пред'являється до примусового виконання у порядку, визначеному законодавством. У разі оскарження такої постанови в судовому порядку постанова про стягнення витрат, пов'язаних з виконанням судового рішення, пред'являється до примусового виконання після набрання судовим рішенням законної сили.
{Кодекс доповнено статтею 131 згідно із Законом № 4081-IX від 20.11.2024}
Стаття 14. Військові частини, гауптвахти
Військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за кримінальні проступки, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
{Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
Стаття 15. {Статтю 15 виключено на підставі Закону № 3342-IX від 23.08.2023}
Стаття 16. Виправні центри
Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за кримінальні проступки та нетяжкі злочини, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України.
{Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
Стаття 17. Дисциплінарний батальйон
Дисциплінарний батальйон виконує покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби, військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок).
{Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законами № 158-VIII від 05.02.2015, № 1357-IX від 30.03.2021}
Стаття 18. Виправні колонії
1. Виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі.
2. Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях:
мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання - засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, та нетяжкі злочини, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом;
{Абзац другий частини другої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання - чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за нетяжкі злочини; жінки, засуджені за нетяжкі злочини, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому статтею 147 цього Кодексу. У секторі середнього рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також жінки, засуджені до довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування; жінки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими статтею 82 Кримінального кодексу України;
{Абзац третій частини другої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1828-VI від 21.01.2010, № 720-IX від 17.06.2020; в редакції Закону № 2689-IX від 18.10.2022}
середнього рівня безпеки - жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування; жінки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими статтею 82 Кримінального кодексу України; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного нетяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній (секторів) максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. У секторах максимального рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також чоловіки, засуджені до довічного позбавлення волі, та чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, яким визначено відбування покарання у приміщеннях камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки;
{Абзац четвертий частини другої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1828-VI від 21.01.2010, № 720-IX від 17.06.2020; в редакції Закону № 2689-IX від 18.10.2022}
максимального рівня безпеки - чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування; чоловіки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими статтею 82 Кримінального кодексу України; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 255, статтями 2551, 2552 Кримінального кодексу України; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.
{Абзац п'ятий частини другої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 671-IX від 04.06.2020; в редакції Закону № 2689-IX від 18.10.2022}
3. Слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування.
У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування у слідчих ізоляторах можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, з урахуванням їхніх прав та обов'язків та з дотриманням вимог суворої ізоляції від інших категорій осіб, які тримаються у цих установах.
{Частину третю статті 18 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 3185-IX від 29.06.2023}
4. У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування табори для тримання військовополонених виконують функції виправних колоній щодо військовополонених, засуджених до позбавлення волі на певний строк або до довічного позбавлення волі.
Засуджені військовополонені тримаються окремо від інших військовополонених.
Засуджені військовополонені тримаються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права.
{Статтю 18 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 3185-IX від 29.06.2023}
Стаття 19. Виховні колонії
Виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх.
Стаття 20. Повідомлення про місце відбування покарання
1. Про прибуття засудженого до місця відбування покарання адміністрація органу чи установи виконання покарань, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону зобов'язані протягом трьох діб повідомити одного із членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого.
2. Про місце відбування покарання засудженого повідомляється суд, який постановив вирок.
Стаття 201. Повідомлення осіб, які надають правничу допомогу
1. У разі зняття засудженого з обліку за установою виконання покарань, зміни правового, процесуального статусу засудженого, у тому числі в разі переведення засудженого на іншу роботу, посаду, підприємство, в іншу установу, організацію, з одного арештного дому до іншого, до слідчого ізолятора, переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої адміністрація установи виконання покарань невідкладно (не пізніш як за 24 години) письмово або шляхом надсилання листа на електронну поштову скриньку інформує осіб, визначених абзацом першим частини другої статті 8 цього Кодексу, а також невідкладно - після його (їх) фактичного прибуття до установи виконання покарань. В інформаційному листі зазначаються ініціатор прийнятих рішень стосовно засудженого, правове обґрунтування таких рішень, інформація щодо місця перебування засудженого (кінцевий пункт переведення), підстави та дата зміни місця перебування засудженого, а також підстави зміни правового, процесуального статусу засудженого.
{Кодекс доповнено статтею 201 згідно із Законом № 1637-IX від 14.07.2021}
Стаття 21. Застосування до засуджених заходів медичного характеру
1. Стосовно засуджених, які мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, та не пройшли повного курсу лікування, органами і установами виконання покарань здійснюється лікування.
Утримання осіб, хворих на туберкульоз, проводиться в окремих приміщеннях від інших ув'язнених.
{Частина перша статті 21 в редакції Закону № 1186-VII від 08.04.2014}
2. Якщо під час відбування покарання буде встановлено, що засуджений захворів зазначеними в частині першій цієї статті захворюваннями та відмовляється від лікування, орган або установа виконання покарань вносить до суду подання про застосування до такої особи відповідного примусового лікування.
Глава 4
НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ. УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У ВИПРАВЛЕННІ І РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ
Стаття 22. Нагляд за додержанням законів під час виконання кримінальних покарань
1. Прокурор відповідно до Закону України "Про прокуратуру" здійснює нагляд за додержанням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
2. Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання осіб у місцях, зазначених у частині першій цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, які виконують судові рішення у кримінальних справах, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.
{Стаття 22 в редакції Закону № 1697-VII від 14.10.2014}
Стаття 23. Контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань
1. За діяльністю органів і установ виконання покарань здійснюється відомчий контроль вищестоящими органами і посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
{Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 3185-IX від 29.06.2023}
Стаття 24. Відвідування установ виконання покарань
1. Без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час безперешкодно відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок (за бажанням - у супроводі до трьох медичних працівників для медичного огляду засуджених та до двох представників медіа) мають право:
Президент України або спеціально уповноважені ним представники (не більше п'яти осіб у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);
Прем'єр-міністр України або спеціально уповноважені ним представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або спеціально уповноважені ним представники;
голова, заступники голови та члени Комісії при Президентові України у питаннях помилування;
Міністр юстиції України або спеціально уповноважені ним представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);
Міністр внутрішніх справ України, Голова Національної поліції або спеціально уповноважені ними представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);
{Абзац сьомий частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015}
члени Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню;
Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевих державних адміністрацій, на території яких вони розташовані, або спеціально уповноважені ними представники (не більше п'яти осіб на відповідну територію);
народні депутати України, їх помічники-консультанти, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати місцевих рад;
Генеральний прокурор, а також уповноважені ним прокурори і прокурори, які здійснюють на відповідній території нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
{Абзац одинадцятий частини першої статті 24 в редакції Закону № 1697-VII від 14.10.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016}
голова, заступник голови та члени спостережної комісії, які здійснюють організацію громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених під час виконання кримінальних покарань;
голова, заступник голови та члени Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань;
{Частину першу статті 24 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4093-IX від 21.11.2024}
сільський, селищний, міський голова або спеціально уповноважені ними представники (не більше п'яти осіб) - на території відповідної місцевої ради;
члени громадських рад при центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, та його територіальних підрозділах - на відповідній території.
2. Інші особи, а також близькі родичі засуджених можуть відвідувати установи виконання покарань за спеціальним дозволом адміністрації цих установ або органів управління зазначеними установами.
З метою реалізації засудженим права на захист, одержання правничої допомоги, конфіденційних юридичних консультацій (побачень) адміністрація установи виконання покарань допускає до засудженого осіб, визначених абзацом першим частини другої статті 8 цього Кодексу, у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години без спеціального дозволу (акредитації) невідкладно на вимогу засудженого або особи (осіб), яка (які) має (мають) право на такі побачення з ним.
{Частину другу статті 24 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1637-IX від 14.07.2021}
3. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, у тому числі представники медіа, під час відвідування установ виконання покарань вправі безперешкодно, без обмеження в часі, із забезпеченням максимального сприяння працівниками та адміністраціями установ виконання покарань пересуватися територією установ виконання покарань, здійснювати аудіо- та відеозапис та поширювати отриману інформацію, ознайомлюватися із звітністю, у тому числі й статистичною, проводити ревізії, здійснювати інспектування, подавати усні або письмові запити, перевіряти додержання законодавства, оскаржувати протиправні дії (бездіяльність) посадових та службових осіб установ виконання покарань, вимагати негайного припинення таких дій (бездіяльності) та притягнення до відповідальності винних осіб (з наступним вичерпним письмовим повідомленням відповідної особи про вжиті (не вжиті) заходи відповідальності протягом 10 днів з дня отримання відповідної вимоги), ознайомлюватися з особовими справами засуджених, іншими документами тощо, спілкуватися з будь-якими працівниками установ виконання покарань та засудженими (у тому числі на умовах анонімності).
4. Спеціально уповноважені представники набувають своїх повноважень після подання до суб'єкта призначення, зазначеного у частині першій цієї статті, письмової заяви, видання щодо них відповідних розпорядчих актів особами, яких вони представляють, та отримання відповідного посвідчення.
Спеціально уповноважені представники (крім представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) здійснюють свої повноваження на громадських засадах.
При призначенні особами, зазначеними у частині першій цієї статті, крім Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, своїх представників перевага надається кандидатам - членам громадських правозахисних організацій.
5. Режим в установах виконання покарань не повинен перешкоджати або використовуватися як перешкода реалізації суб'єктами контролю своїх повноважень, встановлених частиною третьою цієї статті.
6. В одній установі виконання покарань не може одночасно перебувати більше 10 осіб, зазначених у частині першій цієї статті, включаючи медичних працівників (які здійснюють супровід) та представників медіа. У разі перевищення зазначеної кількості перевага на подальше перебування в установі виконання покарань надається особам, які першими потрапили на територію установи виконання покарань.
7. Представники громадських організацій, експерти, учені та фахівці, залучені Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини на договірних засадах до виконання функцій національного превентивного механізму, відвідують установи виконання покарань на підставі окремого письмового доручення Уповноваженого.
{Стаття 24 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1828-VI від 21.01.2010, № 5461-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 1186-VII від 08.04.2014}
Стаття 25. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань
1. Об'єднання громадян та медіа, релігійні та благодійні організації, окремі особи в порядку, встановленому цим Кодексом і законами України, можуть надавати допомогу органам та установам виконання покарань у виправленні засуджених і проведенні соціально-виховної роботи.
{Частина перша статті 25 в редакції Закону № 1186-VII від 08.04.2014}
2. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань у виправних колоніях, арештних домах, виправних центрах та слідчих ізоляторах здійснюють спостережні комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про спостережні комісії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у виховних колоніях - піклувальними радами. У випадках, встановлених цим Кодексом та законами України, громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань можуть здійснювати громадські об'єднання.
{Частина друга статті 25 в редакції Закону № 1488-VIII від 06.09.2016}
{Текст статті 25 в редакції Закону № 1828-VI від 21.01.2010}
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
РОЗДІЛ II
ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ
Глава 5
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ШТРАФУ
Стаття 26. Порядок виконання покарання у виді штрафу
1. Засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
2. У разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.
3. Уповноважений орган з питань пробації:
веде облік засуджених до покарання у виді штрафу;
викликає засуджених для з'ясування причин щодо несплати ними штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, або несплати ними чергового платежу під час призначення штрафу з розстрочкою виплати у строк виплати чергового платежу;
звертається до органів державної податкової служби з метою отримання інформації про джерела доходів засудженого;
вживає першочергових заходів для виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
вживає заходів з припинення порушень судових рішень.
{Частина третя статті 26 в редакції Закону № 4081-IX від 20.11.2024}
4. У разі якщо засуджений повідомив про неможливість сплати штрафу в повному обсязі, суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу.
{Частина четверта статті 26 в редакції Закону № 4081-IX від 20.11.2024}
5. У разі несплати штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, або якщо судом було відмовлено у задоволенні подання про розстрочку виплати штрафу, або у разі несплати засудженим чергового платежу під час призначення штрафу з розстрочкою виплати у строк виплати чергового платежу уповноважений орган з питань пробації через один місяць після закінчення строку сплати штрафу або чергового платежу звертається до суду із заявою про видачу виконавчого листа. Виконавчий лист, виданий судом, надсилається уповноваженим органом з питань пробації до органу державної виконавчої служби для стягнення штрафу в порядку, визначеному законом.
{Статтю 26 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 4081-IX від 20.11.2024}
6. У разі повернення органом державної виконавчої служби виконавчого листа у зв'язку з неможливістю стягнення штрафу уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України.
{Статтю 26 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 4081-IX від 20.11.2024}
{Стаття 26 в редакції Закону № 2677-VI від 04.11.2010; текст статті 26 в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016; в редакції Закону № 3185-IX від 29.06.2023}
Стаття 27. {Статтю 27 виключено на підставі Закону № 1404-VIII від 02.06.2016}
Стаття 28. {Статтю 28 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}
Глава 6
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО, СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВАННЯ, РАНГУ, ЧИНУ АБО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО КЛАСУ
Стаття 29. Порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
1. Суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, після набрання ним законної сили направляє копію вироку органові чи посадовій особі, які присвоїли це звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас.
2. Після одержання копії вироку, яким засудженого позбавлено військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, орган чи посадова особа, які присвоїли це звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, вносить до відповідних документів запис про позбавлення засудженого цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу і вживає заходів до позбавлення його всіх прав і пільг, пов'язаних з цим званням, рангом, чином або кваліфікаційним класом.
3. Стосовно військовозобов'язаного чи резервіста копія вироку надсилається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, а стосовно військовозобов'язаного чи резервіста Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України - до відповідного органу (підрозділу) Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України відповідно.
{Частина третя статті 29 в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021}
4. Орган або посадова особа протягом місяця з дня одержання копії вироку сповіщає суд, який постановив вирок, про його виконання.
Глава 61
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ НАГОРОДИ УКРАЇНИ
Стаття 291. Порядок виконання покарання у виді позбавлення державної нагороди України
1. Суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого державної нагороди України, протягом трьох робочих днів після набрання ним законної сили направляє копію вироку Президентові України та Міністерству юстиції України.
2. Резолютивна частина такого вироку невідкладно публікується в офіційних друкованих виданнях, в яких здійснюється офіційне оприлюднення актів Президента України, а також розміщується на офіційному веб-сайті Президента України.
3. Міністерство юстиції України протягом трьох робочих днів після одержання копії вироку, яким засудженого позбавлено державної нагороди України, направляє копію вироку органам або посадовим особам, до компетенції яких віднесено питання застосування та/або адміністрування пільг, передбачених для осіб, нагороджених державними нагородами України, для припинення застосування пільг та пов'язаних з ними прав, передбачених для осіб, нагороджених державними нагородами України.
Відповідний орган або посадова особа, до компетенції яких віднесено питання застосування та/або адміністрування пільг, передбачених для осіб, нагороджених державними нагородами України, протягом одного місяця з дня одержання копії вироку сповіщає Міністерство юстиції України та суд, який постановив вирок, про його виконання.
{Кодекс доповнено главою 61 згідно із Законом № 4074-IX від 20.11.2024}
Глава 7
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
Стаття 30. Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
1. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на уповноважені органи з питань пробації.
{Частина перша статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законами № 901-VIII від 23.12.2015, № 1492-VIII від 07.09.2016}
2. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк, під час відбування основного покарання покладається на адміністрацію кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальника гарнізону.
{Частина друга статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3342-IX від 23.08.2023}
3. Адміністрація кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону, де відбуває покарання особа, засуджена до додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, не може використовувати засудженого на роботах, виконання яких йому заборонено згідно з вироком.
{Частина третя статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3342-IX від 23.08.2023}
4. Адміністрація кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону після відбуття засудженим основного покарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи заміни покарання більш м'яким надсилає копію вироку суду до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання засудженого або до військової частини за місцем служби засудженого.
{Частина четверта статті 30 в редакції Закону № 3185-IX від 29.06.2023; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3342-IX від 23.08.2023}
Стаття 31. Обов'язки уповноваженого органу з питань пробації щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
1. Уповноважений орган з питань пробації:
веде облік засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
роз'яснює засудженим особам порядок та умови відбування покарання;
здійснює контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами;
здійснює контроль за додержанням вимог судового рішення власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого, а також органом, що має право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності, забороненим засудженому;
вживає заходів з припинення порушень вимог судових рішень;
вживає першочергових заходів з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме.
2. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом судового рішення щодо особи, позбавленої права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, уповноважений орган з питань пробації повідомляє про можливі наслідки невиконання судового рішення, а у разі його подальшого невиконання надсилає матеріали до органу Національної поліції для відповідного реагування.
{Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1186-VII від 08.04.2014; в редакції Закону № 1492-VIII від 07.09.2016}
Стаття 32. Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи засудженого зобов'язаний:
не пізніше трьох днів після одержання копії судового рішення звільнити засудженого з посади, яку він обіймає, або від того виду професійної діяльності, права на яку його позбавлено, подати для внесення в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості про відповідну підставу звільнення працівника та інформацію про позбавлення його права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю із зазначенням відповідних підстав і строку та повідомити уповноважений орган з питань пробації про виконання судового рішення;
{Абзац другий статті 32 в редакції Законів № 1492-VIII від 07.09.2016, № 1217-IX від 05.02.2021}
за вимогою уповноваженого органу з питань пробації надавати йому документи, пов'язані з виконанням покарання.
{Абзац третій статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
Стаття 33. Обов'язки органів, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності
Органи, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності, зобов'язані не пізніше трьох днів після одержання копії судового рішення анулювати дозвіл на заняття тим видом діяльності, яка заборонена засудженому, вилучити відповідний документ, який надає даній особі право займатися певним видом діяльності, і повідомити про виконання судового рішення уповноважений орган з питань пробації.
{Стаття 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
Стаття 34. Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
1. Засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю зобов'язаний:
виконувати судове рішення;
надавати на вимогу уповноваженого органу з питань пробації документи, пов'язані з виконанням даного покарання;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про місце роботи і проживання чи їх зміну;
з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.
Поважними причинами неявки засудженого за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.
{Частина перша статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1186-VII від 08.04.2014; в редакції Закону № 1492-VIII від 07.09.2016}
2. Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України.
{Частина друга статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
Стаття 35. Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
1. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для відповідного реагування.
2. Ухиленням від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є невиконання засудженим обов'язків, передбачених статтею 34 цього Кодексу.
{Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1186-VII від 08.04.2014; в редакції Закону № 1492-VIII від 07.09.2016}
Глава 8
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ
Стаття 36. Порядок виконання покарання у виді громадських робіт
1. Покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого або в межах міста чи області, в яких він проживає. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Перелік об'єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, визначає уповноважений орган з питань пробації за погодженням з органами місцевого самоврядування. До переліку таких об'єктів можуть бути включені підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, крім приватної.
{Частину першу статті 36 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4081-IX від 20.11.2024}
{Частина перша статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4081-IX від 20.11.2024}
2. Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу.
3. Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.
{Частина третя статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законами № 901-VIII від 23.12.2015, № 1492-VIII від 07.09.2016}
4. Судове рішення приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили або звернення його до виконання.
{Частина четверта статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
5. Уповноважений орган з питань пробації:
веде облік засуджених до покарання у виді громадських робіт;
роз'яснює засудженим порядок та умови відбування покарання;
{Абзац четвертий частини п'ятої статті 36 виключено на підставі Закону № 4081-IX від 20.11.2024}
здійснює контроль за додержанням засудженими порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт;
здійснює контроль за додержанням судового рішення власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого;
вживає заходів з припинення порушень судових рішень;
веде сумарний облік відпрацьованого засудженим часу;
вживає першочергових заходів з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме.
{Частина п'ята статті 36 в редакції Закону № 1492-VIII від 07.09.2016}
Стаття 37. Умови відбування покарання у виді громадських робіт
1. Засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов'язані:
додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання;
сумлінно ставитися до праці;
працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.
Поважними причинами неявки засудженого за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.
{Частина перша статті 37 в редакції Закону № 1492-VIII від 07.09.2016}
2. Надання засудженому щорічної відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт.
3. Стосовно особи, яка після ухвалення судового рішення визнана особою з інвалідністю першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, уповноважений орган з питань пробації направляє до суду подання про звільнення її від подальшого відбування покарання.
{Частина третя статті 37 в редакції Закону № 1492-VIII від 07.09.2016}
4. Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України.
{Частина четверта статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
Стаття 38. Обчислення строку покарання у виді громадських робіт
1. Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи.
2. Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на день, а за заявою засудженого - до восьми годин на день, але не менше сорока годин на місяць, а неповнолітніми - не більше двох годин на день, але не менше двадцяти п'яти годин на місяць.
Графік виходу на роботу засудженого встановлюється власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем відбування громадських робіт з урахуванням часу роботи (навчання) засудженого на основній роботі (навчанні) та режиму роботи підприємства, установи, організації за місцем відбування громадських робіт.
{Частина друга статті 38 в редакції Закону № 4081-IX від 20.11.2024}
Стаття 39. Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування засудженими покарання у виді громадських робіт
1. На власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання у виді громадських робіт покладається:
погодження з уповноваженим органом з питань пробації переліку об'єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, та видів цих робіт;
організація транспортування засудженого до об'єкта відбування громадських робіт та у зворотному напрямку, якщо такий об'єкт розташований поза межами району, міста, селища, села, де проживає засуджений;
{Частину першу статті 39 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4081-IX від 20.11.2024}
контроль за виконанням засудженими визначених для них робіт та дотриманням правил техніки безпеки;
своєчасне повідомлення уповноваженого органу з питань пробації про ухилення засудженого від відбування покарання та переведення його на інше місце роботи, появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, порушення громадського порядку;
ведення обліку та щомісячне інформування уповноваженого органу з питань пробації про кількість відпрацьованих засудженим годин і його ставлення до праці.
{Частина перша статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
2. У разі систематичного несвоєчасного подання інформації про виконання громадських робіт або нездійснення контролю відповідальною особою за роботою та поведінкою засудженого, а також невиконання інших вимог цієї статті уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом.
{Частина друга статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
3. У разі ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку під час виконання громадських робіт відшкодування шкоди засудженому здійснюється відповідно до законодавства.
{Частина третя статті 39 в редакції Закону № 1909-IX від 18.11.2021}
Стаття 40. Відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт
1. За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до нього уповноваженим органом з питань пробації може бути застосоване застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.
{Частина перша статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
2. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.
{Частина друга статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
3. Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є:
систематичне невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження;
{Абзац другий частини третьої статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}
невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
4. Засуджений до громадських робіт, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом Національної поліції у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
{Частина четверта статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4652-VI від 13.04.2012, № 901-VIII від 23.12.2015}
Глава 9
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБІТ
Стаття 41. Порядок виконання покарання у виді виправних робіт
1. Покарання у виді виправних робіт відбувається на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності за місцем роботи засудженого.
2. Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу.
3. Контроль за виконанням покарання у виді виправних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.
{Частина третя статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законами № 901-VIII від 23.12.2015, № 1492-VIII від 07.09.2016}
4. Судове рішення виконується не пізніше десятиденного строку з дня набрання ним законної сили або звернення його до виконання.
{Частина четверта статті 41 в редакції Закону № 1492-VIII від 07.09.2016}
5. Уповноважений орган з питань пробації:
веде облік засуджених до покарання у виді виправних робіт;
роз'яснює засудженим порядок та умови відбування покарання;
здійснює контроль за додержанням засудженими порядку та умов відбування покарання;
здійснює контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого;
вживає заходів з припинення порушень судових рішень;
направляє засуджених до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітних, якщо на час виконання вироку вони не працюють або звільнені з роботи відповідно до законодавства про працю;
погоджує зміну місця роботи засуджених протягом строку відбування ними покарання у виді виправних робіт;
застосовує заходи заохочення;
вживає першочергових заходів з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме.