Про медіа

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про медіа

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2023, №№ 47-50, ст.120)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 1206-IX від 04.02.2021, ВВР, 2023, № 8-9, ст.24

№ 1909-IX від 18.11.2021, ВВР, 2023, №№ 12-13, ст.28

№ 2710-IX від 03.11.2022

№ 3136-IX від 30.05.2023, ВВР, 2023, № 76, ст.268

№ 3254-IX від 14.07.2023, ВВР, 2023, №№ 85-86, ст.315

№ 3269-IX від 14.07.2023, ВВР, 2023, № 87, ст.322

№ 3460-IX від 09.11.2023, ВВР, 2023, №№ 97-100, ст.393

№ 3504-IX від 08.12.2023, ВВР, 2023, № 135, ст.792

№ 3788-IX від 06.06.2024, ВВР, 2024, № 42, ст.258

№ 4059-IX від 19.11.2024, ВВР, 2025, №№ 15-17, ст.40

№ 4212-IX від 14.01.2025, ВВР, 2025, № 52, ст.242

№ 4510-IX від 19.06.2025, ВВР, 2025, №№ 43-45 , ст.192

№ 4695-IX від 03.12.2025, ВВР, 2026, №№ 7-9, ст.14

№ 4699-IX від 03.12.2025}

Цей Закон спрямований на забезпечення реалізації права на свободу вираження поглядів, права на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації, на забезпечення плюралізму думок і вільного поширення інформації, на захист національних інтересів України та прав користувачів медіа-сервісів, регулювання діяльності у сфері медіа відповідно до принципів прозорості, справедливості та неупередженості, стимулювання конкурентного середовища, рівноправності і незалежності медіа та визначає правовий статус, порядок формування, діяльності та повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) аудіовізуальне медіа - медіа-сервіс, основним призначенням якого або відокремленої частини якого є надання загальній аудиторії доступу до програм, що здійснюється з інформаційною, розважальною чи навчальною метою під редакційним контролем суб'єкта у сфері медіа за допомогою електронних комунікаційних мереж, а саме: телевізійне мовлення (лінійний аудіовізуальний медіа-сервіс) або аудіовізуальний медіа-сервіс на замовлення (нелінійний аудіовізуальний медіа-сервіс); радіомовлення (лінійний аудіомедіа-сервіс) або аудіальний медіа-сервіс на замовлення (нелінійний аудіомедіа-сервіс);

2) багатоканальна електронна комунікаційна мережа - електронна комунікаційна мережа, призначена для надання аудіовізуальних медіа-сервісів, що здатна забезпечити одночасну трансляцію більше одного телеканалу або радіоканалу з використанням або без використання радіочастотного спектра і може інтегруватися з іншими електронними комунікаційними мережами;

3) ведучий (диктор) програми - особа, яка в кадрі чи поза кадром забезпечує змістовну реалізацію творчого задуму, що передбачає хоча б одне:

керування процесом реалізації творчого задуму іншими учасниками програми;

поєднання елементів програми;

супроводження ходу програми поясненням, оголошенням правил або результатів.

Ведучий (диктор) програми здійснює діяльність на підставі трудових, цивільно-правових чи інших відносин із суб'єктом у сфері медіа або з іншою особою, яка забезпечує створення або виготовлення програми, у тому числі на замовлення суб'єкта у сфері медіа;

4) вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами акціями, часткою у статутному капіталі або правами голосу за акціями, часткою у статутному капіталі юридичної особи в розмірі 50 і більше відсотків та/або незалежна від формального володіння можливість здійснення такого впливу на управління чи діяльність юридичної особи;

5) дані, що не підлягають оприлюдненню, - дані про фізичну особу, що є конфіденційною інформацією, а саме: дата народження, номер та (за наявності) серія паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), відомості про місце проживання або місце перебування, контактні відомості (телефон, електронна пошта), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

6) держава-агресор (держава-окупант) - держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом;

7) державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб'єкт публічного права незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю;

8) дозвіл на тимчасове мовлення - рішення Національної ради, що дає право на позаконкурсних засадах здійснювати тимчасове мовлення на строк до одного року в порядку та на умовах, визначених цим Законом;

9) друковане медіа - медіа, що здійснює поширення інформації у текстовій чи візуальній формі на друкованих носіях, однотипно оформлене, виходить у світ через певні проміжки часу упродовж року - у міру настання відповідного періоду або накопичення матеріалу;

10) електронний кабінет суб'єкта у сфері медіа (електронний кабінет) - програмне забезпечення, яке опосередковує проведення ліцензійних та реєстраційних дій, а також забезпечує комунікацію між Національною радою та суб'єктами у сфері медіа, інтегроване з офіційним веб-сайтом Національної ради та реєстром суб'єктів у сфері медіа;

11) європейська студія-виробник - студія-виробник, зареєстрована або іншим чином легалізована в одній чи більше державах - членах Європейського Союзу або державах, які є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення;

12) європейський продукт - аудіовізуальні твори, що відповідають хоча б одній із таких умов:

1) походять із держав - членів Європейського Союзу або держав, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення, тобто вироблені (створені) переважно авторами та працівниками, які є громадянами таких держав, за умови дотримання хоча б однієї з таких вимог:

а) аудіовізуальні твори безпосередньо вироблені (створені) однією чи кількома європейськими студіями-виробниками;

б) виробництво аудіовізуальних творів здійснюється під наглядом та контролюється однією чи кількома європейськими студіями-виробниками;

в) спільний внесок європейських студій-виробників у фінансування спільного виробництва аудіовізуального твору становить понад 50 відсотків, при цьому студії-виробники, зареєстровані в державах, які не є членами Європейського Союзу чи стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення, не здійснюють контроль над таким спільним виробництвом;

2) аудіовізуальні твори спільного виробництва, створені в рамках угод, укладених між Європейським Союзом та третіми державами, якщо вони відповідають вимогам, визначеним такими угодами, та за умови що аудіовізуальні твори, які походять з держав - членів Європейського Союзу, не зазнають дискримінаційних заходів з боку таких третіх держав;

3) аудіовізуальні твори, вироблені в рамках двосторонніх угод про спільне виробництво між державами - членами Європейського Союзу та третіми державами, за умови що студії-виробники держав - членів Європейського Союзу беруть на себе переважну частку сумарних витрат спільного виробництва, при цьому студії-виробники, зареєстровані в державах, які не є членами Європейського Союзу, не здійснюють контроль над таким спільним виробництвом;

13) закордонне мовлення - мовлення на територію поза межами державного кордону України;

14) значний вплив на управління або діяльність юридичної особи - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами акціями, часткою у статутному капіталі або правом голосу за акціями, часткою у статутному капіталі юридичної особи у розмірі від 10 відсотків до 50 відсотків та/або незалежна від формального володіння можливість здійснення такого впливу на управління чи діяльність юридичної особи;

15) ідентифікаційні дані - сукупність даних, що дає змогу однозначно встановити особу, а саме:

для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, номер та (за наявності) серія паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), відомості про громадянство, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

для юридичної особи - резидента - повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

для юридичної особи - нерезидента - країна реєстрації, повне найменування, місцезнаходження, реєстраційний номер згідно з торговим, банківським чи судовим реєстром іноземної держави, в якій зареєстрована юридична особа;

для трасту або іншого подібного правового утворення, що не є юридичною особою, - повне найменування, країна заснування, місцезнаходження, ідентифікаційний номер (за наявності), який нерезидент використовує при поданні податкових декларацій та інших податкових документів до податкових органів у державі, резидентом якої він є;

16) істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу або прав голосу, часток (паїв, акцій) у суб'єкті у сфері медіа або незалежна від формального володіння можливість здійснення значного впливу на управління таким суб'єктом. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, здійснює вона контроль прямого власника істотної участі в суб'єкті у сфері медіа чи контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такого суб'єкта. Не є власником істотної участі фізична особа, якщо вона є виключно агентом, номінальним утримувачем (номінальним чи довірчим власником) або лише посередником щодо такого права;

17) канал багатоканальної електронної комунікаційної мережі - виділений сегмент багатоканальної електронної комунікаційної мережі, в межах якого поширюється один телеканал або один радіоканал;

18) канал мовлення - сукупність технічних характеристик, засобів електронних комунікацій та споруд, що створюється (використовується) з метою трансляції або ретрансляції однієї програми організації мовлення;

19) каталог програм - сукупність програм, вибраних та організованих відповідним суб'єктом у сфері аудіального чи аудіовізуального медіа на замовлення за певною структурою;

20) кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність суб'єкта у сфері медіа.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг володіння корпоративними правами);

для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, за умови здійснення такими особами (особою) вирішального впливу на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг володіння корпоративними правами);

для трастів, у яких установник, передаючи майно у траст, повністю втрачає контроль над трастовим майном, можливість прямого чи опосередкованого впливу на процес управління та розпорядження ним та право на отримання будь-якої інформації про кількісний і якісний перелік трастового майна, крім його загальної вартості, - особа, якій передано відповідні контроль та права;

для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний статусу осіб, зазначених для трастів.

Не є кінцевим бенефіціарним власником особа, яка є вигодоодержувачем (вигодонабувачем) або входить у групу вигодоодержувачів (вигодонабувачів) трасту, або є бенефіціаром дискретного трасту чи іншого трастового утворення, якщо у такої особи відсутні контроль над трастовим майном, можливість прямого чи опосередкованого впливу на процес управління і розпорядження таким майном та право надавати обов'язкові для виконання вказівки щодо розподілу доходу. За умови заявлення зазначених у цьому абзаці осіб як вигодоодержувача (вигодонабувача) або бенефіціара дискретного трасту, щодо таких трастів (трастових утворень) кінцевим бенефіціарним власником може бути трастовий (довірчий) керуючий, який контролює та керує трастом виключно в інтересах зазначених у цьому абзаці осіб.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 50 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознакою здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 50 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, або здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права:

контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою;

отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення;

вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління;

вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи або діяльності трасту чи іншого подібного правового утворення;

приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 50 чи більше відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права;

21) ключовий учасник суб'єкта у сфері медіа - будь-яка фізична особа, яка прямо чи опосередковано володіє 2 і більше відсотками корпоративних прав суб'єкта у сфері медіа, при цьому:

якщо юридична особа має більше ніж 20 учасників - фізичних осіб, ключовими учасниками є 20 учасників - фізичних осіб, частки яких є найбільшими;

якщо однакові за розміром пакети корпоративних прав юридичної особи належать більше ніж 20 учасникам - фізичним особам, ключовими учасниками є всі фізичні особи, які володіють 2 і більше відсотками корпоративних прав такої юридичної особи;

вважається, що публічна компанія не має ключових учасників;

22) контроль - можливість здійснення вирішального впливу на управління та/або діяльність юридичної особи;

23) користувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка використовує, отримує чи споживає медіа-сервіси для задоволення власних інформаційних потреб (без мети отримання прибутку чи ведення відповідної господарської діяльності);

24) користувацьке відео - сукупність рухомих зображень зі звуком або без звуку, що складає окрему одиницю незалежно від тривалості, була створена користувачем та завантажена ним або іншим користувачем на платформу спільного доступу до відео;

25) ланцюг володіння корпоративними правами - інформація про склад ключовиx учасників суб'єкта у сфері медіа, що включає інформацію про ключовиx учасників першого і кожного наступного рівня володіння корпоративними правами суб'єкта у сфері медіа;

26) ліцензіат - суб'єкт, який отримав у встановленому цим Законом порядку ліцензію у сфері медіа;

27) логотип - будь-яка комбінація позначень (слів, літер, цифр, графічних елементів, звуків тощо), яка дає змогу відрізнити один телеканал від іншого;

28) масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб;

29) медіаграмотність - навички та знання, які надають користувачам можливість ефективно і безпечно користуватися медіа-сервісами;

30) медіа (засіб масової інформації) - засіб поширення масової інформації у будь-якій формі, який періодично чи регулярно виходить у світ під редакційним контролем та постійною назвою як індивідуалізуючою ознакою;

31) мовлення - телевізійне мовлення або радіомовлення незалежно від технології, у тому числі в мережі Інтернет;

32) музичний кліп - змістовно завершений аудіовізуальний твір, основою звукового ряду якого є виконання музичного твору з текстом або без тексту;

33) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - незалежний постійно діючий колегіальний державний орган, що діє на підставі Конституції України, цього Закону та інших законів України і здійснює державне регулювання, нагляд та контроль у сфері медіа;

34) національний продукт - програми та рекламна інформація, вироблені фізичними або юридичними особами України;

35) незалежна студія-виробник - студія-виробник, яка відповідає таким вимогам:

студія-виробник не є власником істотної участі в суб'єкті у сфері медіа;

серед власників істотної участі студії-виробника немає суб'єкта у сфері медіа;

кінцевий бенефіціарний власник студії-виробника не є кінцевим бенефіціарним власником суб'єкта у сфері медіа;

обсяг аудіовізуальних творів, вироблених на замовлення одного суб'єкта у сфері медіа, не перевищує 50 відсотків усього обсягу вироблених такою студією-виробником аудіовізуальних творів протягом останніх трьох років;

36) онлайн-медіа - медіа, що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному веб-сайті, крім медіа, які віднесені цим Законом до аудіовізуальних медіа;

37) пакет телеканалів та радіоканалів - сукупність програм організацій мовлення, які провайдер аудіовізуальних сервісів пропонує користувачам на договірних засадах як цілісний медіа-сервіс;

38) платформа спільного доступу до відео - сервіс, основним призначенням якого, відокремленої частини якого або невід'ємною функціональністю якого є поширення для загальної аудиторії з інформаційною, розважальною чи навчальною метою програм та/або користувацького відео, щодо яких провайдер платформи спільного доступу до відео не здійснює редакційного контролю (редакційної відповідальності), якщо таке поширення відбувається за допомогою електронних комунікаційних мереж та організовується таким провайдером, у тому числі з використанням автоматичних засобів або алгоритмів, зокрема щодо відображення, позначення (тегування) та упорядкування послідовності відтворення;

39) платформа спільного доступу до інформації - сервіс, що забезпечує своїм користувачам за їхнім запитом можливість зберігання та поширення користувацької інформації для необмеженого кола осіб, якщо такі зберігання та поширення не є незначною та суто допоміжною функцією іншого сервісу та з об'єктивних і технічних причин не може використовуватися без такого сервісу;

40) позивні - будь-яка комбінація звуків (слів, літер, цифр тощо), яка дає змогу відрізнити один радіоканал від іншого;

41) пошукова система (пошуковий сервіс) - апаратно-програмний комплекс з веб-інтерфейсом, що забезпечує систематичний пошук у мережі Інтернет інформації, зазначеної в текстовому запиті веб-пошуку;

42) програма - сукупність рухомих зображень зі звуком чи без звуку, що незалежно від тривалості є самостійним елементом розкладу чи каталогу програм суб'єкта у сфері аудіовізуальних медіа, зокрема програма новин, фільм, трансляція спортивних заходів чи спортивних змагань, інший аудіовізуальний твір, у тому числі дитячі програми, музичні кліпи; для цілей аудіальних медіа програма включає аудіальну інформацію, що незалежно від тривалості є самостійним елементом розкладу чи каталогу програм, зокрема програма новин, добірка пісень, інструментальних музичних творів, інший аудіальний твір;

43) програма новин - інформаційна програма про поточні події, що регулярно транслюється відповідно до розкладу програм;

44) програма організації мовлення (програма мовлення) - поєднана творчою концепцією сукупність програм та іншої інформації, яка транслюється радіомовником чи телемовником за розкладом програм;

45) публічна компанія - іноземна юридична особа, створена у формі публічного акціонерного товариства, акції якої включені до біржових списків (пройшли процедуру лістингу) фондових бірж;

46) регулятор комунікаційних послуг - центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку;

47) редакційний контроль (редакційна відповідальність) - вирішальний вплив суб'єкта у сфері аудіовізуальних медіа, суб'єкта у сфері друкованих медіа та/або суб'єкта у сфері онлайн-медіа на створення або добір, організацію та поширення програм або іншої масової інформації відповідним суб'єктом;

48) редакційні рішення - рішення, що регулярно приймаються у процесі здійснення суб'єктом у сфері медіа редакційного контролю та пов'язані із щоденним функціонуванням відповідного медіа;

49) реєстр суб'єктів у сфері медіа (далі - Реєстр) - державна інформаційно-комунікаційна система, що відповідно до вимог цього Закону забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про суб'єктів у сфері медіа;

50) реєстрант - суб'єкт, який у встановленому цим Законом порядку зареєстрований Національною радою як суб'єкт у сфері медіа, крім іноземних лінійних медіа;

51) рекламна інформація (комерційне повідомлення) - реклама, телепродаж, а також спонсорство чи інша інформація, що поширюється відповідно до вимог законодавства про рекламу та супроводжує або включена до програми, матеріалу або користувацького відео;

52) ретрансляція - прийом і одночасне розповсюдження програм телеканалу або радіоканалу або їх частин, що здійснюється з використанням будь-якої технології та без будь-якого втручання або внесення змін у зміст програми мовлення такого телеканалу або радіоканалу. Ретрансляція може передбачати незначну затримку в розповсюдженні телеканалу або радіоканалу або в наданні доступу до нього, якщо це пов'язано з технічними або технологічними причинами;

53) розклад програм - інформація про послідовність та час трансляції програм у лінійних медіа;

54) система колективного прийому - комплекс обладнання, який забезпечує в межах одного житлового будинку можливість безпосереднього прийому користувачами за допомогою побутових приймальних засобів у режимі реального часу телеканалів або радіоканалів, які транслюються в наземному ефірі в аналоговому чи цифрових стандартах, без обмеження можливості вибору програм;

55) система умовного доступу - будь-який технічний засіб, система автентифікації, механізм, програмний засіб тощо, за яким доступ до сервісу залежить від підписки або іншої форми попередньої індивідуальної авторизації;

56) структура власності суб'єкта у сфері медіа - система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу визначити:

усіх ключових учасників (включаючи публічні компанії) і кінцевого бенефіціарного власника суб'єкта у сфері медіа;

усіх ключових учасників кожної юридичної особи, яка існує у ланцюгу володіння корпоративними правами суб'єкта у сфері медіа;

усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у суб'єкті у сфері медіа;

відносини контролю щодо суб'єкта у сфері медіа між усіма особами, визначеними абзацами другим - четвертим цього пункту;

57) студія-виробник - особа, одним із основних видів діяльності якої є виробництво (створення) програм;

58) супутниковий ретранслятор - штучний супутник Землі, розміщений у позаземному просторі, здатний приймати і передавати електромагнітні сигнали;

59) трансляція - первинне розповсюдження програми, телеканалу або радіоканалу незалежно від технології, у тому числі в мережі Інтернет, доступне для масового приймання в режимі реального часу;

60) третя країна - країна, що не є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою - членом Європейського Союзу;

61) універсальний медіа-сервіс - перелік телеканалів, гарантований доступ до яких визначені цим Законом суб'єкти зобов'язані забезпечити для усіх користувачів;

62) учасник аудіовізуального твору - фізична особа, яка брала участь у його створенні під власним ім'ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер;

63) формат (формат лінійного аудіовізуального медіа) - ознака, що характеризує лінійне аудіовізуальне медіа за його спрямованістю на висвітлення певної тематики та/або за призначенням для певної цільової аудиторії. Види форматів визначаються Національною радою.

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у таких значеннях:

терміни "номінальний власник", "траст" - у значеннях, наведених у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

термін "номінальний утримувач" - у значенні, наведеному в Законі України "Про депозитарну систему України";

терміни "реальний конфлікт інтересів", "потенційний конфлікт інтересів" - у значеннях, наведених у Законі України "Про запобігання корупції".

Терміни, що вживаються у цьому Законі і не визначаються ним, вживаються у значеннях, наведених в інших законах України.

Терміни та поняття, не визначені законодавством України, вживаються у значеннях, визначених галузевими стандартами, діловою практикою або міжнародними стандартами.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон визначає правові засади діяльності в Україні суб'єктів у сфері медіа, а також засади державного управління, регулювання та нагляду (контролю) у цій сфері.

2. До сфери дії цього Закону не належить поширення масової інформації:

1) фізичними особами, які не діють як медіа (не є суб'єктами у сфері медіа);

2) фізичними особами - підприємцями або юридичними особами на власних веб-сайтах, якщо поширення масової інформації не є основним видом діяльності суб'єкта та поширювана ним масова інформація пов'язана з господарською діяльністю суб'єкта у сферах, відмінних від сфери дії цього Закону;

3) у формі повідомлень (у тому числі електронних, текстових, мультимедійних, а також поштових відправлень та інших повідомлень), що надсилаються визначеному колу користувачів, зокрема з використанням електронних комунікацій;

4) у формі онлайн-ігор, що розповсюджуються з використанням мережі Інтернет, крім випадків надання доступу до програм через онлайн-ігри, у тому числі шляхом інтеграції аудіовізуальних медіа-сервісів в інтерфейс (середовище) онлайн-ігор;

5) на офіційних веб-сайтах державних органів, органів місцевого самоврядування, призначених для поширення інформації, передбаченої Законом України "Про доступ до публічної інформації";

6) у системах колективного прийому, що здійснюється в порядку, передбаченому статтею 20 цього Закону;

7) у технологічних електронних комунікаційних мережах та інших електронних комунікаційних мережах закритого типу та спеціального призначення, не розрахованих на масове приймання програм, зокрема в системі, в якій обладнання для поширення та прийому інформації належить одному суб'єкту, а зміст інформації, що поширюється в таких мережах, безпосередньо стосується господарської діяльності такого суб'єкта і спрямований на працівників або інших осіб, пов'язаних із таким суб'єктом. Цей виняток не поширюється на заклади ресторанного господарства, готелі або господарську діяльність щодо надання житлових приміщень для тимчасового проживання, а також на підприємства транспорту загального користування, за умови що зазначені суб'єкти надають повний або частковий доступ до медіа-сервісів, не здійснюючи при цьому добору та організації в пакети телеканалів та радіоканалів.

3. Відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням (поширенням) та споживанням рекламної інформації, регулюються Законом України "Про рекламу", а щодо мови реклами - також Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

4. Особливості діяльності суб'єктів у сфері медіа щодо агітації та інформування у період проведення виборів і референдумів регулюються законодавством про вибори та референдуми, крім здійснення Національною радою повноважень щодо нагляду та контролю у період проведення виборів та референдумів у порядку, визначеному цим Законом.

5. Правові основи регулювання сфери надання суспільних аудіовізуальних медіа-сервісів визначаються Законом України "Про суспільні медіа України" з урахуванням положень цього Закону.

6. Правові основи регулювання сфери надання аудіовізуальних медіа-сервісів іномовлення визначаються Законом України "Про систему іномовлення України".

7. Правові основи регулювання сфери надання місцевих публічних аудіовізуальних медіа-сервісів та аудіовізуальних медіа-сервісів громад визначаються цим Законом та іншими законами України.

8. Дія цього Закону поширюється на суб'єкти у сфері медіа, які підпадають під юрисдикцію України, за наявності принаймні однієї з таких ознак:

1) суб'єкт заснований в Україні, має місцезнаходження в Україні, і редакційні рішення регулярно приймаються ним на території України;

2) суб'єкт не заснований в Україні, але відповідає одному з критеріїв, передбачених частинами дев'ятою - тринадцятою цієї статті.

9. Дія цього Закону поширюється на суб'єкти у сфері аудіовізуальних медіа за наявності принаймні однієї з таких ознак:

1) головний офіс суб'єкта розташований в Україні, але редакційні рішення приймаються на території іншої країни, за умови що значна частина працівників, які забезпечують виробництво програм для надання аудіовізуального медіа-сервісу, працюють на території України;

2) головний офіс суб'єкта розташований в іншій країні, але редакційні рішення приймаються на території Україні, за умови що значна частина працівників, які забезпечують виробництво програм для надання аудіовізуального медіа-сервісу, працюють на території України. При цьому частка таких працівників на території країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою - членом Європейського Союзу, якщо там розташований головний офіс суб'єкта, не є значною;

3) суб'єкти, які вперше розпочали свою діяльність на території України і відповідно до законодавства України та підтримують стабільні і тісні економічні зв'язки в Україні, якщо їх головний офіс розташований на території однієї з країн, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою - членом Європейського Союзу, а редакційні рішення приймаються на території іншої країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою - членом Європейського Союзу, і в жодній із цих країн не працює значна частина працівників, які забезпечують виробництво програм для надання аудіовізуального медіа-сервісу.

10. Суб'єкт у сфері аудіовізуальних медіа, провайдер аудіовізуальних сервісів, постачальник електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра вважається таким, що підпадає під юрисдикцію України, за наявності принаймні однієї з таких ознак:

1) користування радіочастотним спектром України;

2) використання розташованої на території України станції програмування та доставки сигналу до супутникового ретранслятора;

3) використання супутникових потужностей України.

11. Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів у сфері онлайн-медіа, що відповідають вимогам частини восьмої цієї статті, у тому числі тих, що не були зареєстровані як суб'єкт у сфері медіа у встановленому цим Законом порядку.

При вирішенні питання, чи є особа, яка поширює інформацію з використанням мережі Інтернет, суб'єктом у сфері онлайн-медіа, Національна рада застосовує критерії, встановлені органом спільного регулювання.

12. Дія цього Закону поширюється на провайдерів платформ спільного доступу до відео, які не зареєстровані у державах - членах Європейського Союзу і відповідають принаймні одній із таких ознак:

1) на території України зареєстрована юридична особа, яка здійснює вирішальний вплив щодо такого провайдера (материнська компанія);

2) на території України зареєстроване дочірнє підприємство провайдера, за умови відсутності щодо такого провайдера материнської компанії чи іншого дочірнього підприємства провайдера, що першим розпочало і продовжує свою економічну діяльність на території держави - члена Європейського Союзу;

3) на території України зареєстроване підприємство, що входить до однієї із провайдером групи підприємств і першим із цієї групи розпочало свою діяльність, за умови що таке підприємство продовжує свою економічну діяльність в Україні і щодо провайдера відсутні материнська компанія чи дочірні підприємства, зареєстровані у державах - членах Європейського Союзу.

13. Дія цього Закону поширюється на інші аудіовізуальні, друковані, онлайн медіа-сервіси та сервіси провайдерів аудіовізуальних сервісів, якщо вони спрямовані на територію та аудиторію України. При визначенні спрямованості Національна рада керується такими критеріями:

1) місцезнаходження користувачів відповідних медіа-сервісів;

2) спрямованість реклами повністю або частково на споживачів в Україні;

3) використання як мови інтерфейсу за замовчуванням державної мови, мов корінних народів України;

4) призначення змісту інформації повністю або переважно для аудиторії України;

5) правила користування та політики медіа-сервісу базуються на законодавстві України;

6) використання для надання доступу до медіа-сервісів доменних імен у географічних доменах, що вказують на Україну.

14. У разі якщо існує спір щодо юрисдикції, Національна рада вживає заходів, передбачених Європейською конвенцією про транскордонне телебачення (щодо лінійних аудіовізуальних медіа-сервісів) або іншими міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

15. У разі якщо суб'єкт у сфері медіа не підпадає під юрисдикцію України, але його діяльність зачіпає права та інтереси громадян України, Національна рада, Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері медіа, інші державні органи з метою захисту національних інтересів України та прав користувачів медіа-сервісів вживають заходів для налагодження співпраці з таким суб'єктом, у тому числі шляхом укладення відповідних договорів або меморандумів.

Стаття 3. Законодавство у сфері медіа

1. Законодавство у сфері медіа складається з Конституції України, цього Закону, законів України "Про електронні комунікації", "Про забезпечення функціонування української мови як державної", "Про кінематографію", "Про рекламу", "Про суспільні медіа України", "Про інформацію", "Про систему іномовлення України", "Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста", інших законів України, що регулюють діяльність у сфері медіа, а також міжнародних договорів, що регулюють діяльність у сфері медіа, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Свобода діяльності у сфері медіа

1. Діяльність у сфері медіа ґрунтується на принципах свободи вираження поглядів і переконань, свободи поширення, обміну та отримання інформації, свободи діяльності суб'єктів у сфері медіа, у тому числі вільного визначення змісту інформації, свободи господарської діяльності у сфері медіа, гарантованості права на інформацію, відкритості та доступності інформації, достовірності і повноти інформації, правомірності одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, захищеності особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

2. Будь-які обмеження зазначених свобод, у тому числі при прийнятті державними органами, органами місцевого самоврядування рішень, які забороняють або обмежують розповсюдження будь-якого медіа на території України, рішень про зупинення, анулювання або відмову у видачі ліцензій, про відмову у реєстрації суб'єкта у сфері медіа, можуть бути встановлені та застосовані лише на підставі закону, якщо це є необхідним у демократичному суспільстві, а відповідне обмеження є пропорційним (ненадмірним) щодо поставленої мети. Обмеження зазначених свобод може здійснюватися лише в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. При впровадженні обмежень у сфері медіа державні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

3. Цензура забороняється.

4. Не допускається незаконне втручання у діяльність суб'єктів у сфері медіа з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, політичних партій, власників відповідних суб'єктів, будь-яких інших фізичних та юридичних осіб.

Не допускаються вимога попереднього погодження інформації, яка поширюється медіа, заборона поширення інформації з боку посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, політичних партій.

5. На території України не обмежується приймання чи ретрансляція радіоканалів, телеканалів, каталогів програм, які походять з країн, що є членами Європейського Союзу, а також інших радіоканалів, телеканалів, каталогів програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, інших міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також вимогам, установленим цим Законом.

6. У разі порушення законодавства України у програмах радіоканалів, телеканалів, каталогів програм, а також на платформах спільного доступу до відео, що походять з-поза меж України, Національна рада вживає заходів, передбачених Європейською конвенцією про транскордонне телебачення, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом.

У разі встановлення порушення іноземним лінійним медіа, яке походить з держави - члена Європейського Союзу, вимог пунктів 1-4, 6, 12 частини першої статті 36, статті 42, пунктів 1 і 2 частини першої статті 119 цього Закону Національна рада повинна повідомити таке іноземне лінійне медіа та регулятора, що має над ним юрисдикцію, щодо факту встановлення порушення та пропорційних заходів щодо обмеження ретрансляції іноземного лінійного медіа, яких Національна рада планує вжити у разі повторного порушення.

У разі вчинення іноземним лінійним медіа, яке походить з держави - члена Європейського Союзу, протягом одного року з дня вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, другого порушення, передбаченого пунктами 1, 4, 6, 12 частини першої статті 36, пунктами 1 і 2 частини першої статті 119 цього Закону, або третього порушення, передбаченого пунктами 2 і 3 частини першої статті 36, статтею 42 цього Закону, Національна рада обмежує його ретрансляцію на території України на строк до шести місяців.

У невідкладних випадках, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки, Національна рада протягом семи робочих днів з дня отримання інформації, що свідчить про наявність відповідних обставин, обмежує ретрансляцію іноземного лінійного медіа, яке походить з держав - членів Європейського Союзу та порушило вимоги пунктів 1, 4, 6, 12 частини першої статті 36, пунктів 1 і 2 частини першої статті 119 цього Закону, на строк до шести місяців. У разі запровадження такого обмеження Національна рада має невідкладно повідомити про причини такої невідкладності регуляторові, що має юрисдикцію над відповідним іноземним лінійним медіа, яке походить з держави - члена Європейського Союзу.

7. Поширення медіа на території України може бути заборонено виключно у випадках та в порядку, встановлених законом.

Стаття 5. Основні завдання державної політики у сфері медіа

1. Основними завданнями державної політики у сфері медіа є:

1) забезпечення достовірності та збалансованості подання інформації, гарантування вільного і відкритого обговорення суспільно важливих проблем, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність, а також забезпечення свободи діяльності у сфері медіа, захист суб'єктів у сфері медіа від тиску з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

2) створення умов для задоволення та забезпечення інформаційних і культурних прав та потреб громадян України, а також потреб закордонних українців;

3) сприяння розвитку державної мови;

4) захист користувачів інформації, особливо дітей, від шкідливого впливу інформації;

5) сприяння розвитку публічних аудіовізуальних медіа;

6) стимулювання виробництва національного продукту;

7) сприяння об'єднанню суб'єктів у сфері медіа у співрегуляторні органи, а також сприяння роботі таких органів, залучення їх до прийняття рішень державними органами;

8) захист економічної конкуренції у сфері медіа;

9) забезпечення прозорості і доступності інформації про структуру власності суб'єктів у сфері медіа;

10) забезпечення прозорості, незалежності та законності діяльності державних органів у сфері медіа, зокрема під час здійснення регулювання і нагляду (контролю);

11) запобігання виникненню тотожних або дублюючих повноважень державних органів щодо регулювання і нагляду (контролю) у сфері медіа;

12) забезпечення регулювання у сфері медіа незалежно від способу та технології поширення інформації, за винятком випадків, прямо передбачених цим Законом;

13) створення рівних можливостей для діяльності у сфері медіа, за умови відповідності вимогам законодавства України;

14) забезпечення дієвих гарантій інституційної та операційної незалежності Національної ради;

15) забезпечення ефективного нагляду (контролю) за дотриманням на території України вимог і обмежень у сфері медіа, передбачених цим Законом, з метою захисту національного медіа-простору України та побудови інформаційного середовища, здатного протистояти актуальним загрозам інформаційній безпеці;

16) забезпечення представлення інтересів держави Україна, фізичних та юридичних осіб, що діють у межах її юрисдикції, у відносинах із власниками платформ спільного доступу до інформації, встановлення співрегуляторних та інших механізмів взаємодії.

Стаття 6. Державна політика та регулювання у сфері медіа

1. Верховна Рада України визначає засади державної політики у сфері медіа та законодавчі основи її реалізації.

2. Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи, інші державні та колегіальні органи в межах своєї компетенції забезпечують реалізацію засад державної політики у сфері медіа.

3. Забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері медіа, у тому числі з питань медіаграмотності, покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в інформаційній сфері.

4. Органом державного регулювання діяльності у сфері медіа, а також органом нагляду (контролю) у цій сфері є Національна рада.

5. Повноваження інших державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері медіа визначаються виключно законами України.

Стаття 7. Захист економічної конкуренції у сфері медіа

1. Держава сприяє вільній конкуренції у сфері медіа з метою захисту прав та інтересів користувачів і гарантування свободи господарської діяльності відповідно до цього Закону та Закону України "Про захист економічної конкуренції".

2. Жодна фізична або юридична особа одноособово та/або спільно з групою пов'язаних осіб не має права контролювати у будь-який спосіб, у тому числі через вплив на формування управлінських та/або наглядових органів суб'єкта у сфері аудіовізуальних медіа, більше 35 відсотків загального обсягу відповідного територіального аудіовізуального медіа-ринку - загальнонаціонального або регіонального.

Межі ринків у сфері медіа визначає Антимонопольний комітет України, у тому числі за поданням Національної ради. Методика визначення меж ринків у сфері медіа затверджується Антимонопольним комітетом України за погодженням із Національною радою.

3. Жодна фізична або юридична особа одноособово та/або спільно з групою пов'язаних осіб не має права контролювати у будь-який спосіб, у тому числі через вплив на формування управлінських та/або наглядових органів суб'єкта у сфері друкованих медіа, більше 5 відсотків загальної кількості зареєстрованих друкованих медіа.

4. Контроль за дотриманням вимог, передбачених цією статтею, здійснює Антимонопольний комітет України.

5. Ринок розповсюдження (поширення) та споживання рекламної інформації є одним товарним ринком незалежно від способу розповсюдження (поширення) і споживання рекламної інформації та незалежно від виду медіа. Методика визначення меж цього ринку затверджується Антимонопольним комітетом України за погодженням із Національною радою.

6. У разі виявлення ознак недотримання суб'єктом у сфері медіа обмежень, визначених цією статтею, Національна рада приймає рішення про звернення до Антимонопольного комітету України з повідомленням про наявність ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 8. Стратегія діяльності Національної ради

1. Стратегія діяльності Національної ради (далі - Стратегія) є основоположним документом, що визначає цілі та напрями діяльності Національної ради.

2. Стратегія розробляється на засадах забезпечення плюралізму думок, задоволення та забезпечення інформаційних прав громадян, створення сприятливого підприємницького середовища, розвитку громадянського суспільства, захисту прав окремих етнічних та соціальних груп.

3. Стратегія розробляється Національною радою з метою забезпечення її основних повноважень, визначених цим Законом, а також виходячи з положень міжнародних угод та державних програм у сфері інформаційної політики, медіа, культури та мистецтв, електронних комунікацій, в інших сферах суспільного життя, що мають вплив на сферу медіа.

4. Стратегія переглядається Національною радою не менше одного разу на три роки.

5. Проект Стратегії або змін до неї надсилається Національною радою всім зацікавленим державним органам для надання пропозицій з метою ефективної координації діяльності державних органів у сфері медіа.

6. Стратегія розробляється, ухвалюється Національною радою та оприлюднюється в порядку, передбаченому статтею 87 цього Закону.

Стаття 9. План реалізації Стратегії

1. Державне регулювання національного медіа-простору здійснюється Національною радою відповідно до Плану реалізації Стратегії, який щороку розробляє та затверджує Національна рада.

2. Відповідно до Плану реалізації Стратегії Національна рада ухвалює рішення щодо необхідності створення каналів мовлення та багатоканальних електронних комунікаційних мереж, що передбачають використання радіочастотного спектра, визначає умови ліцензій та проводить конкурси на отримання ліцензій у передбачених цим Законом випадках. У своєму щорічному звіті Національна рада здійснює аналіз стану виконання Плану реалізації Стратегії, подає пропозиції щодо внесення змін до Стратегії.

3. План реалізації Стратегії має містити щонайменше таку інформацію:

1) поточний стан регулювання у сфері медіа, основні проблеми та виклики;

2) наявні зобов'язання України за міжнародними угодами та завдання Національної ради, визначені державними програмами у сфері інформаційної політики, медіа, культури та мистецтв, електронних комунікацій, в інших сферах суспільного життя, що мають вплив на сферу медіа;

3) основні напрями діяльності Національної ради у сфері ліцензування та реєстрації медіа, у тому числі плановані заходи щодо створення каналів мовлення та багатоканальних електронних комунікаційних мереж, що передбачають використання радіочастотного спектра;

4) плановані заходи Національної ради щодо забезпечення мовлення на підставі дозволу на тимчасове мовлення;

5) основні напрями взаємодії Національної ради з органом спільного регулювання у сфері медіа;

6) основні завдання Національної ради у сфері медіаграмотності.

4. План реалізації Стратегії затверджується Національною радою не пізніше 31 січня поточного року.

5. План реалізації Стратегії розробляється, ухвалюється Національною радою та оприлюднюється в порядку, визначеному статтею 87 цього Закону.

6. Внесення змін до Плану реалізації Стратегії допускається у зв'язку з необхідністю імплементації зобов'язань та завдань, визначених пунктами 2-4 частини третьої цієї статті, шляхом ухвалення відповідного рішення Національної ради.

Стаття 10. Створення і розвиток каналів мовлення та ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж

1. Канали мовлення та багатоканальні електронні комунікаційні мережі, що передбачають використання радіочастотного спектра (ефірні багатоканальні електронні комунікаційні мережі), створюються або територіально змінюються за рішенням Національної ради відповідно до Стратегії та Плану реалізації Стратегії.

2. Прийняттю рішення про створення нових каналів мовлення та ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж передує проведення аналізу стану ринку аудіовізуальних медіа, потреб ринку, а також ефективності та повноти використання ресурсів створених ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж.

3. Територією, яку покриває канал мовлення або ефірна багатоканальна електронна комунікаційна мережа, вважається територія, на якій побутові приймальні засоби користувачів забезпечують впевнений прийом відповідного сигналу.

4. Територія покриття каналу мовлення або ефірної багатоканальної електронної комунікаційної мережі (зона покриття певної території) визначається на підставі розрахункових даних (прогнозована зона покриття) спеціалізованої установи, яка відповідно до законодавства про електронні комунікації має право на надання таких даних, а в разі необхідності отримання фактичних даних щодо входження до зони покриття певних населених пунктів - шляхом вимірювання параметрів випромінювання та технічних характеристик радіоелектронних засобів (натурних вимірювань) згідно з методиками (метрологіями) визначення зони покриття каналу мовлення чи мережі цифрового (аналогового) наземного телевізійного мовлення, що затверджуються рішенням Національної ради з урахуванням проведених консультацій з Регулятором комунікаційних послуг.

5. Територіальними категоріями каналів мовлення або багатоканальних електронних комунікаційних мереж є:

1) загальнонаціональна категорія - територія, яку покриває канал мовлення або багатоканальна електронна комунікаційна мережа, включає населені пункти не менше ніж половини областей України;

2) регіональна категорія - територія, яку покриває канал мовлення або багатоканальна електронна комунікаційна мережа, включає населені пункти декількох, але не більше ніж половини областей України;

3) місцева категорія - територія, яку покриває канал мовлення або багатоканальна електронна комунікаційна мережа, включає населені пункти в межах однієї області України;

4) закордонне мовлення.

6. Національна рада визначає кількість каналів мовлення та ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж для кожної територіальної категорії.

7. Національна рада сприяє збільшенню території покриття та покращення якості сигналу каналів мовлення та ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж у межах кожної з територіальних категорій.

8. Розроблення розрахунків щодо можливості та умов користування радіочастотним спектром для потреб мовлення, у тому числі для потреб тимчасового мовлення, здійснюється у порядку, визначеному законодавством, за замовленням Національної ради.

Стаття 11. Запровадження та зміна стандартів мовлення каналів мовлення та ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж

1. Запровадження та зміна стандартів (радіотехнологій) ефірного, в тому числі цифрового, мовлення з використанням каналів мовлення та/або ресурсу ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж здійснюються відповідно до міжнародних угод, законів України та Стратегії.

2. Зміни стандартів (радіотехнологій), за яких кількість каналів мовлення та/або ресурси багатоканальної електронної комунікаційної мережі не зменшуються та які не потребують анулювання чинних ліцензій ліцензіатів, запроваджуються на підставі рішень Національної ради відповідно до Стратегії.

Рішення Національної ради про зміну стандартів (радіотехнологій) ефірного, в тому числі цифрового, мовлення з використанням ресурсу багатоканальних електронних комунікаційних мереж має передбачати джерела покриття видатків, пов'язаних із запровадженням таких змін.

3. Зміни стандартів (радіотехнологій) ефірного, в тому числі цифрового, мовлення з використанням каналів мовлення та/або ресурсу ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж, за яких кількість каналів мовлення та/або ресурси багатоканальної електронної комунікаційної мережі зменшуються та які потребують припинення дії чинних ліцензій ліцензіатів, крім припинення використання стандарту (радіотехнології) аналогового телевізійного мовлення, запроваджуються відповідно до окремого закону, ухваленого Верховною Радою України. Такий закон має також врегульовувати питання порядку анулювання ліцензій та виплати ліцензіатам справедливої компенсації.

Стаття 12. Припинення використання стандарту (радіотехнології) аналогового телевізійного мовлення

1. Припинення використання стандарту (радіотехнології) аналогового телевізійного мовлення здійснюється на підставі рішень Національної ради, які приймаються відповідно до Плану розподілу і користування радіочастотним спектром в Україні.

2. Після прийняття Національною радою рішення про припинення використання стандарту (радіотехнології) аналогового телевізійного мовлення щодо відповідного каналу мовлення чи його частини (окремих радіоелектронних засобів мовлення) ліцензія на мовлення підлягає анулюванню повністю або частково (в частині права на здійснення діяльності з використанням певних частотних присвоєнь).

3. У разі якщо рішення про анулювання ліцензії приймається щодо суб'єкта у сфері медіа, у якого немає іншої ліцензії на мовлення з використанням радіочастотного спектра на аналогічну або більшу територію, Національна рада одночасно з рішенням про анулювання такої ліцензії приймає рішення про замовлення розрахунку щодо можливості та умов користування радіочастотним спектром для потреб мовлення на відповідній території. Упродовж одного місяця з дня отримання такого розрахунку Національна рада зобов'язана оголосити конкурс на отримання ліцензії на мовлення та при його проведенні надати пріоритет учаснику, ліцензію якого анульовано. У разі якщо Національна рада отримає відмову у наданні розрахунку та за умови подання суб'єктом, ліцензію якого анульовано, відповідної заяви, Національна рада невідкладно приймає рішення про його реєстрацію як суб'єкта у сфері медіа та включення його телеканалу до універсального медіа-сервісу на відповідній території на строк, протягом якого була б чинною анульована ліцензія.

Розділ II. СУБ'ЄКТИ У СФЕРІ МЕДІА

Стаття 13. Суб'єкти у сфері медіа

1. Для цілей цього Закону суб'єктами у сфері медіа є:

1) суб'єкти у сфері аудіовізуальних медіа;

2) суб'єкти у сфері друкованих медіа;

3) суб'єкти у сфері онлайн-медіа;

4) провайдери аудіовізуальних сервісів;

5) провайдери платформ спільного доступу до відео;

6) постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра.

Стаття 14. Сервіси та суб'єкти у сфері аудіовізуальних медіа

1. Для цілей цього Закону аудіовізуальними медіа-сервісами вважаються такі сервіси зі здійсненням редакційного контролю:

1) радіомовлення (лінійний аудіальний медіа-сервіс) - діяльність із розповсюдження радіопрограм для одночасного масового приймання користувачами на основі розкладу програм, створеного радіомовником;

2) телевізійне мовлення (телемовлення, лінійний аудіовізуальний медіа-сервіс) - діяльність із розповсюдження аудіовізуальних програм для одночасного масового приймання користувачами на основі розкладу програм, створеного телемовником;

3) аудіальний медіа-сервіс на замовлення (нелінійний аудіомедіа-сервіс) - діяльність із надання доступу до радіопрограм для прослуховування в момент, обраний користувачем, за його індивідуальним замовленням на основі каталогу програм, створеного відповідним суб'єктом;

4) аудіовізуальний медіа-сервіс на замовлення (нелінійний аудіовізуальний медіа-сервіс) - діяльність із надання доступу до аудіовізуальних програм для перегляду в момент, обраний користувачем, за його індивідуальним замовленням на основі каталогу програм, створеного відповідним суб'єктом.

2. Особливими видами аудіовізуальних медіа-сервісів є:

1) суспільні аудіовізуальні медіа-сервіси - аудіовізуальні медіа-сервіси, що надаються відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України" та цього Закону;

2) аудіовізуальні медіа-сервіси іномовлення - аудіовізуальні медіа-сервіси, що надаються поза межами України відповідно до Закону України "Про систему іномовлення України" та цього Закону;

3) місцеві публічні аудіовізуальні медіа-сервіси та аудіовізуальні медіа-сервіси громад - аудіовізуальні медіа-сервіси, що надаються в порядку та у спосіб, визначені розділом III цього Закону.

3. Для цілей цього Закону суб'єктом у сфері аудіовізуальних медіа вважається особа, що здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації при наданні аудіовізуального медіа-сервісу.

4. Суб'єктами у сфері аудіовізуальних медіа є:

1) радіомовник (суб'єкт у сфері лінійного аудіального медіа-сервісу) - особа, яка здійснює добір радіопрограм та їх організацію в хронологічному порядку (створює радіоканал) та надає їх для одночасного масового та індивідуального приймання користувачами;

2) телемовник (суб'єкт у сфері лінійного аудіовізуального медіа-сервісу) - особа, яка здійснює добір аудіовізуальних програм, їх організацію в хронологічному порядку (створює телеканал) та надає їх для одночасного масового та індивідуального приймання користувачами;

3) суб'єкт у сфері аудіального медіа-сервісу на замовлення - особа, яка здійснює добір радіопрограм, їх організацію за певною структурою (створює каталог програм) та надає доступ до них користувачам за індивідуальним замовленням;

4) суб'єкт у сфері аудіовізуального медіа-сервісу на замовлення - особа, яка здійснює добір аудіовізуальних програм, їх організацію за певною структурою (створює каталог програм) та надає доступ до них користувачам за індивідуальним замовленням.

5. Особливими видами суб'єктів у сфері аудіовізуальних медіа є:

1) суб'єкт у сфері суспільних аудіовізуальних медіа-сервісів - акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", що утворене і діє відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України" та цього Закону;

2) суб'єкт у сфері аудіовізуальних медіа-сервісів іномовлення - юридична особа, що утворена і діє відповідно до Закону України "Про систему іномовлення України" та цього Закону;

3) суб'єкти у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа-сервісів та аудіовізуальних медіа-сервісів громад - суб'єкти, особливості діяльності яких визначено розділом III цього Закону;

4) суб'єкт у сфері парламентського мовлення - державне підприємство "Парламентський телеканал "Рада" або його правонаступник.

6. Суб'єкти у сфері медіа безпосередньо, а також через створені ними господарські або громадські об'єднання, можуть встановити порядок, методику та інші параметри вимірювання та аналізу аудиторії телеканалів, радіоканалів, онлайн-медіа тощо, обирають організації, що здійснюють таке вимірювання, та можуть використовувати їх результати у своїй діяльності.

7. Об'єднання суб'єктів у сфері аудіовізуальних медіа має право визначити організацію, що здійснює вимірювання та аналіз аудиторії телеканалів або радіоканалів. Створення та вступ (приєднання) до такого об'єднання, визначення єдиної організації, що здійснює вимірювання та аналіз аудиторії телеканалів або радіоканалів суб'єктів, які входять до об'єднання, не потребує отримання дозволу державних органів, у тому числі дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання.

8. З метою сприяння підвищенню конкурентоспроможності національного продукту суб'єкти у сфері медіа мають право створювати суб'єкти господарювання, об'єднання, метою діяльності яких є надання доступу до телеканалів та радіоканалів, доступу до каталогів програм, розміщення рекламної інформації.

Стаття 15. Суб'єкти у сфері друкованих медіа

1. Для цілей цього Закону суб'єктом у сфері друкованих медіа вважається особа, що здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації у формі друкованого медіа.

2. Суб'єктами у сфері друкованих медіа можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають місце проживання в Україні, зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи України.

Суб'єктом у сфері друкованих медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх асоціації, крім винятків, передбачених законом, а також юридичні особи, засновані такими органами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури.

{Частина друга статті 15 в редакції Закону № 3136-IX від 30.05.2023}

3. Не належать до друкованих медіа офіційні друковані видання, що видаються з метою забезпечення доступу до публічної інформації.

Стаття 16. Суб'єкти у сфері онлайн-медіа

1. Для цілей цього Закону суб'єктом у сфері онлайн-медіа вважається особа, що здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації у формі онлайн-медіа.

2. Суб'єктами у сфері онлайн-медіа можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають місце проживання в Україні, зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи України.

Суб'єктом у сфері онлайн-медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх об'єднання, крім винятків, передбачених законом, зокрема щодо публічних аудіовізуальних медіа та онлайн-медіа, що діють на підставі Закону України "Про систему іномовлення України", а також юридичні особи, засновані такими органами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури.

{Частина друга статті 16 в редакції Закону № 3136-IX від 30.05.2023}

3. Особа, яка регулярно поширює масову інформацію під своїм редакційним контролем через власні облікові записи на платформах спільного доступу до інформації, не є суб'єктом у сфері онлайн-медіа, крім випадків, якщо така особа добровільно зареєструється як суб'єкт у сфері онлайн-медіа в порядку, передбаченому статтею 63 цього Закону.

Стаття 17. Провайдери аудіовізуальних сервісів

1. Для цілей цього Закону аудіовізуальним сервісом є діяльність із надання користувачам доступу до телеканалів та радіоканалів незалежно від обраної технології в межах визначених пакетів телеканалів і радіоканалів.

2. Провайдером аудіовізуальних сервісів є особа, що здійснює і є відповідальною за добір та організацію в пакети телеканалів та радіоканалів. Провайдер аудіовізуальних сервісів надає користувачам доступ до пакетів телеканалів та радіоканалів на договірній основі самостійно або за участі постачальника електронних комунікаційних мереж та/або послуг, який укладає відповідний договір з користувачем.

3. Заклади ресторанного господарства, готелі, інші суб'єкти, що здійснюють господарську діяльність щодо надання житлових приміщень для тимчасового проживання, підприємства транспорту загального користування, які надають повний або частковий доступ до пакетів телеканалів та радіоканалів, для цілей цього Закону вважаються провайдерами аудіовізуальних сервісів, за умови що такі суб'єкти здійснюють та є відповідальними за добір та організацію в пакети телеканалів та радіоканалів.

4. Територіальна категорія, в межах якої діє провайдер аудіовізуальних сервісів, визначається аналогічно до територіальних критеріїв, визначених частиною п'ятою статті 10 цього Закону для каналів мовлення або багатоканальних електронних комунікаційних мереж.

{Частина четверта статті 17 в редакції Закону № 3136-IX від 30.05.2023}

Стаття 18. Провайдери платформ спільного доступу до відео

1. Провайдером платформи спільного доступу до відео є особа, що надає сервіс платформи спільного доступу до відео.

Провайдером платформи спільного доступу до відео може бути зареєстрована в установленому законодавством України порядку юридична особа або фізична особа - підприємець.

{Частина перша статті 18 в редакції Закону № 3136-IX від 30.05.2023}

2. Платформа спільного доступу до відео може функціонувати у вигляді веб-сайту або в інших формах, що передбачають наявність загальнодоступного сховища інформації, що перебуває під контролем провайдера, та клієнтського програмного забезпечення, що надає доступ до такого сховища.

3. Національна рада створює та оновлює в Реєстрі перелік провайдерів платформ спільного доступу до відео, що зареєстровані в Україні або вважаються такими, що походять з України, відповідно до частини дванадцятої статті 2 цього Закону.

Стаття 19. Постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра

1. Постачальником електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра є особа, що здійснює розповсюдження пакетів телеканалів та радіоканалів в ефірній багатоканальній електронній комунікаційній мережі відповідно до ліцензії, виданої Національною радою.

Стаття 20. Системи колективного прийому

1. Системи колективного прийому створюються (діють) виключно з метою отримання користувачами можливості впевненого приймання за допомогою побутових приймальних засобів телеканалів або радіоканалів, які розповсюджуються в наземному ефірі в зоні дії системи колективного прийому.

2. Забороняється без письмового дозволу медіа будь-яке використання сигналу, отриманого за допомогою системи колективного прийому, крім безпосереднього прийому користувачами в режимі реального часу телеканалів або радіоканалів, у тому числі забороняється, але не виключно:

1) перекодовувати такий сигнал у інші формати чи протоколи;

2) приймати такий сигнал провайдерам аудіовізуальних сервісів чи будь-яким іншим особам для подальшого розповсюдження, у тому числі в пакетах провайдерів аудіовізуальних сервісів;

3) встановлювати чи стягувати плату у вигляді будь-яких регулярних платежів (більше одного платежу на три роки) за використання, обслуговування, утримання тощо такої системи.

3. Системи колективного прийому повинні бути відокремлені від багатоканальних електронних комунікаційних мереж провайдерів аудіовізуальних сервісів, не повинні мати будь-яких спільних з ними елементів (обладнання, кабелю тощо), через які одночасно проходить сигнал, доступ до якого забезпечується провайдером аудіовізуальних сервісів, та сигнал, що приймається через систему колективного прийому.

Провайдери аудіовізуальних сервісів повинні забезпечити у багатоканальних електронних комунікаційних мережах, які вони використовують, передачу власних сигналів включно і на тих частотах, на яких на відповідній території здійснюється розповсюдження сигналів, які можуть бути прийняті за допомогою системи колективного прийому програм телеканалів або радіоканалів.

4. Організація приймання телеканалів або радіоканалів з використанням системи колективного прийому з порушенням вимог цієї статті є незаконним розповсюдженням телеканалів або радіоканалів (програм мовлення).

Стаття 21. Вимоги до суб'єктів у сфері аудіовізуальних медіа

1. Суб'єктами у сфері аудіовізуальних медіа можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають місце проживання в Україні, зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи України.

Суб'єктом у сфері аудіовізуальних медіа, який використовує радіочастотний спектр України для надання відповідного сервісу, суб'єктом у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа може бути зареєстрована в установленому законодавством України порядку юридична особа або фізична особа - підприємець.

{Частина перша статті 21 в редакції Закону № 3136-IX від 30.05.2023}

2. Суб'єктом у сфері аудіовізуальних медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх об'єднання, крім винятків, передбачених законом, політичні партії, їх структурні підрозділи, а також юридичні особи, засновані такими суб'єктами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури.

Зазначені обмеження не поширюються на публічні аудіовізуальні медіа та на суб'єкт у сфері парламентського мовлення.

3. До структури власності суб'єкта у сфері аудіовізуальних медіа, який використовує радіочастотний спектр України для надання відповідного сервісу, не можуть входити державні органи іноземних держав, релігійні організації, міжнародні організації, а також юридичні особи, засновані такими суб'єктами.

4. Річна фінансова звітність суб'єктів у сфері аудіовізуальних медіа, які здійснюють телевізійне мовлення із загальнонаціональною категорією, підлягає обов'язковому аудиту, що здійснюється незалежним аудитором (аудиторською фірмою) в порядку, передбаченому Законом України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність".

Вимоги до забезпечення незалежності аудитора встановлюються законодавством України, що регулює аудиторську діяльність.

5. На суб'єктів у сфері аудіовізуальних медіа при використанні ними аудіовізуальних творів поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про авторське право і суміжні права".

6. Суб'єктам у сфері аудіовізуальних медіа забороняється обробляти зібрані чи іншим чином отримані персональні дані дітей з комерційною метою.

7. Програма мовлення лінійного аудіовізуального медіа, яке поширюється за допомогою різних технологій, має бути ідентичною для всіх таких технологій.

Суб'єкт у сфері аудіовізуальних медіа має право відступити від виконання вимоги, передбаченої абзацом першим цієї частини, якщо умовами договорів з правовласниками про отримання прав на розповсюдження відповідних програм передбачені обмеження щодо розповсюдження з використанням відповідних технологій. Про відступлення від виконання такої вимоги суб'єкт у сфері медіа повідомляє Національну раду та провайдерів аудіовізуальних сервісів, з якими він уклав договір щодо розповсюдження відповідного лінійного медіа в пакетах таких провайдерів, із зазначенням назви програми, часу її розповсюдження та відповідної технології не пізніше ніж за сім днів до дати, коли здійснюватиметься розповсюдження програми з таким відступленням. У разі якщо йдеться про програми щодо подій, які суб'єкт у сфері медіа не міг запланувати заздалегідь через їх непередбачуваний характер, він повідомляє Національну раду негайно після того, як стало відомо про необхідність відступлення, але не пізніше ніж за один день до дати розповсюдження програми.

Загальна тривалість програм, що розповсюджуються з відступленням від виконання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, не може перевищувати 5 відсотків загальної тривалості програм протягом тижня.

У разі якщо певна програма не розповсюджуватиметься з використанням певної технології, суб'єкт у сфері медіа заздалегідь повідомляє про це користувачів шляхом оприлюднення оголошення на власному веб-сайті, а також іншими інформаційними засобами, які використовуються таким суб'єктом для інформування користувачів про розклад програм або зміни в ньому.

Рекламна інформація, що є складовою програми мовлення лінійного аудіовізуального медіа, може відрізнятися для окремих територій чи технологій, за умови додержання вимог Закону України "Про рекламу".

{Статтю 21 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3136-IX від 30.05.2023}

Стаття 22. Вимоги до провайдерів аудіовізуальних сервісів

1. Провайдером аудіовізуальних сервісів може бути зареєстрована в установленому законодавством України порядку юридична особа або фізична особа - підприємець.

{Частина перша статті 22 в редакції Закону № 3136-IX від 30.05.2023}

2. Провайдер аудіовізуальних сервісів самостійно визначає:

1) кількість, типи та склад пакетів телеканалів та радіоканалів (крім універсального медіа-сервісу), які пропонуються користувачам;

2) розмір користувацької плати за різні пакети телеканалів та радіоканалів, порядок її оплати і форми розрахунків.

3. Провайдер аудіовізуальних сервісів зобов'язаний:

1) забезпечувати доступ до універсального медіа-сервісу для усіх користувачів його медіа-сервісів;

2) включати до пакетів телеканалів та радіоканалів виключно телеканали та радіоканали, які отримали ліцензію на мовлення, зареєстровані Національною радою відповідно до вимог статей 63, 66 цього Закону чи отримали дозвіл на тимчасове мовлення, а також іноземні лінійні медіа, які походять з держав - членів Європейського Союзу, у разі якщо їх ретрансляція не обмежена відповідно до Закону України "Про санкції" або Національною радою у порядку, встановленому частиною шостою статті 4 або частиною третьою статті 121 цього Закону;

{Пункт 2 частини третьої статті 22 в редакції Закону № 3136-IX від 30.05.2023}

3) забезпечувати можливість запровадження системи умовного доступу щодо телеканалів та радіоканалів, до яких доступ дітей має бути обмеженим відповідно до умов їх розповсюдження, в тому числі надати можливість використання користувачем функції батьківського контролю;

4) вести облік кількості користувачів своїх медіа-сервісів із зазначенням сервісів, які надаються таким користувачам, щопівроку надавати цю інформацію Національній раді через електронний кабінет відповідно до порядку та методики, що затверджуються Національною радою, з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних.

4. У разі якщо провайдер аудіовізуальних сервісів самостійно надає користувачам доступ до пакетів телеканалів та радіоканалів, такий провайдер зобов'язаний повідомляти користувачів своїх сервісів про зміну типу або складу пакета телеканалів та радіоканалів, доступ до якого він надає користувачам, розміру користувацької плати, порядку її оплати чи форми розрахунків у порядку та строк, що визначаються законодавством про електронні комунікації. При цьому такий строк може бути скорочений, якщо зміна типу або складу пакета телеканалів та радіоканалів не залежать від волі провайдера аудіовізуальних сервісів і не могла бути ним передбачена.

5. Якщо інше не передбачено цим Законом, провайдер аудіовізуальних сервісів зобов'язаний укласти договори щодо використання об'єктів авторського права і суміжних прав (ліцензійний договір) з правовласниками телеканалів або радіоканалів до надання їх користувачеві.

Стаття 23. Вимоги до провайдерів платформ спільного доступу до відео

1. Провайдер платформи спільного доступу до відео зобов'язаний:

1) розмістити умови користування сервісом платформи спільного доступу до відео на такій платформі та ознайомити з ними користувачів платформи;

2) передбачити в умовах користування сервісом платформи спільного доступу до відео заборону на поширення програм, рекламної та користувацької інформації, яка порушує вимоги статей 36, 42, 119 цього Закону, а також вимоги законодавства про авторське право та суміжні права;

3) забезпечити перевірку віку користувача перед отриманням ним доступу до інформації, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей, забезпечити можливість використання системи батьківського контролю з метою захисту дітей від такої інформації;

4) впровадити прозорі та зрозумілі механізми оцінки та направлення провайдерам платформи спільного доступу до відео звернень користувачів щодо інформації, розміщеної на такій платформі, що може порушувати вимоги законодавства та умови користування, механізми ефективного розгляду звернень та повідомлення користувачам про результати такого розгляду, а також забезпечити прозорий, простий та ефективний механізм оскарження дій провайдера платформи спільного доступу до відео щодо розгляду звернень користувачів;

5) передбачити в умовах користування сервісом платформи спільного доступу до відео порядок реалізації права на відповідь або спростування недостовірної інформації та забезпечити інформування користувачів про факт і зміст спростування або відповіді в описовій інформації до відповідного користувацького відео, а також шляхом повідомлення користувачів перед отриманням доступу до відповідної програми;

6) включати та впроваджувати в умовах користування сервісом платформи спільного доступу до відео вимоги щодо поширення рекламної інформації, встановлені законодавством, а також забезпечувати користувачам можливість зазначати, чи містить їхнє користувацьке відео рекламну інформацію;

7) впроваджувати ефективні заходи та інструменти медіаграмотності, підвищувати обізнаність користувачів щодо таких заходів.

2. Провайдерам платформ спільного доступу до відео забороняється обробляти зібрані чи іншим чином отримані персональні дані дітей з комерційною метою.

3. Користувачі, які вважають, що провайдери платформ спільного доступу до відео порушили їхні права або законні інтереси, передбачені цим Законом, мають право звернутися зі скаргою до Національної ради та/або до суду.

Стаття 24. Вимоги до постачальників електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра

1. Постачальником електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра може бути зареєстрована в установленому законодавством України порядку юридична особа.

Кінцевим бенефіціарним власником постачальника електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра для цілей цифрового наземного мовлення може бути виключно громадянин України. Ключовими учасниками такого постачальника можуть бути виключно громадяни України. Власниками істотної участі на всіх рівнях ланцюга володіння корпоративними правами такого постачальника не можуть бути особи, зареєстровані в офшорних зонах, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України.

Положення абзацу другого цієї частини не поширюються на постачальників електронних комунікаційних послуг, які є юридичними особами державної форми власності (100 відсотків часток статутного капіталу або акцій яких належать державі).

{Частина перша статті 24 в редакції Закону № 3136-IX від 30.05.2023}

2. Постачальник електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра зобов'язаний надавати такі послуги виключно суб'єктам у сфері аудіовізуальних медіа, які отримали ліцензію на мовлення у відповідній ефірній багатоканальній електронній комунікаційній мережі.

Постачальник електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра зобов'язаний укласти із суб'єктом у сфері аудіовізуальних медіа, який отримав ліцензію на мовлення у відповідній ефірній багатоканальній електронній комунікаційній мережі, договір відповідно до Типових умов договору на постачання електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра.

Припинення використання радіообладнання мовлення, обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення, використання електронних комунікаційних мереж, призначених для передавання програм, здійснюються виключно на підставі анулювання відповідної ліцензії на мовлення або анулювання присвоєння радіочастоти.

3. Максимально граничні тарифи на послуги постачальників електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра та Типові умови договору на постачання електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра затверджуються Національною радою після отримання висновку Регулятора комунікаційних послуг щодо відповідності запропонованих такими постачальниками тарифів принципам економічної обґрунтованості, об'єктивності, недискримінації, а також відповідності тарифів принципам ціноутворення у сфері електронних комунікацій, встановлених Законом України "Про електронні комунікації".

4. Національна рада за погодженням з Антимонопольним комітетом України та Регулятором комунікаційних послуг визначає порядок розроблення та затвердження зазначених тарифів, у тому числі визначення граничного нормативу рентабельності та перелік допустимих прямих витрат, що враховуються при розрахунку такого нормативу.

5. Одна й та сама особа не може одночасно здійснювати діяльність постачальника електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра для цілей цифрового наземного мовлення загальнонаціональної категорії та діяльність провайдера аудіовізуальних сервісів.

Стаття 25. Вимоги до структури власності

1. Структура власності суб'єкта у сфері медіа має бути прозорою.

2. Структура власності суб'єкта у сфері медіа є прозорою, якщо одночасно виконуються такі вимоги:

1) відомості про структуру власності суб'єкта у сфері медіа дають змогу встановити:

усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в суб'єкті у сфері медіа або можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність суб'єкта у сфері медіа;

усіх ключових учасників суб'єкта у сфері медіа та всіх ключових учасників усіх юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами суб'єкта у сфері медіа;

характер взаємозв'язків між зазначеними у цьому пункті особами;

2) серед власників істотної участі у суб'єкті у сфері медіа на всіх рівнях структури власності відсутні трасти, крім випадку, якщо трастовий керуючий (комерційний агент, номінальний власник або номінальний утримувач) діє виключно в інтересах установника трасту, який заявляє себе як кінцевий бенефіціарний власник чи власник істотної участі суб'єкта у сфері медіа або контролює та керує трастом виключно в інтересах вигодонабувача (вигодоодержувача) або бенефіціара дискретного трасту, який заявляє себе таким;

3) серед власників істотної участі у суб'єкті у сфері медіа на всіх рівнях структури власності відсутні юридичні особи, зареєстровані в офшорних зонах, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України.

У разі включення Кабінетом Міністрів України певної країни (території) до переліку офшорних зон суб'єкт у сфері медіа, власником істотної участі в якому є юридична особа, зареєстрована в такій країні (на такій території), зобов'язаний впродовж шести місяців з дня набрання чинності відповідною постановою Кабінету Міністрів України привести свою структуру власності у відповідність із вимогами пункту 3 цієї частини.

3. Вимоги щодо прозорості структури власності, передбачені пунктом 1 частини другої цієї статті, не поширюються на структуру власності суб'єктів у сфері публічних аудіовізуальних медіа, а також суб'єктів у сфері медіа, які є або засновані:

1) державними органами, органами місцевого самоврядування, їх асоціаціями, державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями;

2) державними органами іноземних держав;

3) громадськими об'єднаннями та їх відокремленими підрозділами;

4) політичними партіями, їх структурними утвореннями;

5) релігійними організаціями;

6) професійними спілками, їх об'єднаннями, організаціями профспілок;

7) творчими спілками;

8) організаціями роботодавців, їх об'єднаннями;

9) торгово-промисловими палатами;

10) міжнародними організаціями,

за умови що відомості про структуру власності таких суб'єктів у сфері медіа містять інформацію про усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в суб'єкті у сфері медіа.

4. Не може бути суб'єктом у сфері медіа юридична особа, в якої структура власності є непрозорою відповідно до цього Закону.

5. Структура власності суб'єкта у сфері медіа, що не відповідає будь-якій з вимог, зазначених у частині другій цієї статті, вважається непрозорою.

6. Суб'єкти у сфері медіа зобов'язані інформувати Національну раду про свою структуру власності та її зміни в порядку, передбаченому статтею 26 цього Закону.

Стаття 26. Відомості про структуру власності

1. Суб'єкти у сфері аудіовізуальних медіа та постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра, крім суб'єктів, які здійснюють діяльність як фізичні особи - підприємці, зобов'язані:

1) у випадках, передбачених цим Законом, подавати до Національної ради відомості про структуру власності та оновлені відомості про структуру власності за формою, що встановлюється Національною радою;

2) розміщувати актуальні відомості про структуру власності на своєму веб-сайті (за наявності);

{Абзац другий пункту 2 частини першої статті 26 виключено на підставі Закону № 3136-IX від 30.05.2023}

3) не пізніше 10 червня року, що настає за звітним роком, подавати до Національної ради передбачену податковим законодавством України річну фінансову звітність у порядку та обсязі, що визначаються Національною радою.

2. Інші суб'єкти у сфері медіа зобов'язані подавати до Національної ради відомості про структуру власності на вимогу Національної ради у випадках, передбачених цим Законом.

3. Відомості про структуру власності мають містити ідентифікаційні дані кожної з осіб, які присутні в структурі власності на всіх рівнях ланцюга володіння корпоративними правами.

4. У разі якщо в структурі власності суб'єкта у сфері медіа, зазначеного у частині першій цієї статті, відбулися зміни кінцевого бенефіціарного власника, ключових учасників чи власників істотної участі, такий суб'єкт зобов'язаний впродовж 45 робочих днів з дня, коли відбулися відповідні зміни, подати до Національної ради заяву про внесення змін до Реєстру та оновлені відомості про структуру власності в порядку, передбаченому статтею 60 цього Закону.

5. Подання відомостей про структуру власності здійснюється через електронний кабінет.

6. Суб'єкти у сфері медіа, зазначені у частині першій цієї статті, зобов'язані розмістити актуальні відомості про свою структуру власності за формою, що встановлюється Національною радою (за винятком даних, що не підлягають оприлюдненню), на своєму веб-сайті (за наявності), забезпечивши доступ до таких відомостей через головне меню (візуально видиме посилання з головної сторінки) відповідного веб-сайту.

7. Суб'єкт у сфері медіа несе відповідальність за достовірність поданих до Національної ради відомостей про структуру власності.

Стаття 27. Забезпечення дотримання вимог до структури власності

1. Національна рада здійснює дослідження питання дотримання суб'єктом у сфері медіа вимог до структури власності в таких випадках:

1) при розгляді заяв про видачу та/або продовження ліцензії, заяв про реєстрацію суб'єктів, зазначених у частині першій статті 26, заяв про внесення змін до Реєстру щодо структури власності суб'єктів у сфері медіа;

2) у разі виявлення інформації, що обґрунтовано свідчить про непрозорість структури власності суб'єкта у сфері медіа, про її невідповідність вимогам пунктів 1-3 частини першої статті 120 цього Закону або про недостовірність відомостей про структуру власності, поданих суб'єктом у сфері медіа;

3) у разі виявлення ознак порушення суб'єктом у сфері медіа вимог частини другої статті 15, частин першої - третьої статті 21, частини першої, пункту 2 частини третьої статті 22, частин першої та п'ятої статті 24, частини другої статті 25, пунктів 1-4, 10-13 частини першої статті 36, статті 119, частини першої статті 120 цього Закону;

4) на підставі звернення суб'єкта у сфері медіа про проведення дослідження питання дотримання ним вимог до структури власності за його власною ініціативою.

2. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої цієї статті, дослідження питання дотримання суб'єктом у сфері медіа вимог до структури власності проводиться без прийняття Національною радою окремого рішення. У випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, Національна рада приймає рішення про дослідження питання дотримання вимог до структури власності.

3. Дослідження питання дотримання вимог до структури власності полягає в отриманні Національною радою на її запит від суб'єктів у сфері медіа, державних органів документальних відомостей, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність підстав для визнання структури власності прозорою та її відповідність вимогам цього Закону.

4. При дослідженні питання дотримання вимог до структури власності Національна рада має право запитувати у суб'єктів у сфері медіа, державних органів:

1) документи, що підтверджують відомості про структуру власності суб'єкта у сфері медіа, у тому числі:

установчі документи юридичних осіб, що входять до структури власності;

документи, що підтверджують реєстрацію особи у країні її місцезнаходження (витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі наявності у структурі власності юридичних осіб - нерезидентів;

документи, на підставі яких будь-який із власників істотної участі суб'єкта у сфері медіа набув прямої або опосередкованої істотної участі в суб'єкті у сфері медіа (за виключенням комерційних умов правочинів);

документи, на підставі яких фізична особа здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту чи іншого подібного правового утворення;

документи, що підтверджують особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником;

2) фінансовий звіт за попередній рік та копії договорів, що передбачають надання фінансування суб'єкту у сфері медіа (у тому числі у вигляді кредиту, позики) в розмірі, що перевищує 5 відсотків активів суб'єкта у сфері медіа станом на 31 грудня попереднього року;

3) аудиторський звіт, передбачений частиною четвертою статті 21 цього Закону у відповідних випадках, за останній звітний період;

4) відомості про структуру власності суб'єкта у сфері медіа за формою, що встановлюється Національною радою.

Державні органи, включаючи Національну поліцію України, Службу безпеки України, Державне бюро розслідувань, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції, Офіс Генерального прокурора, зобов'язані в межах своїх повноважень сприяти Національній раді у дослідженні питань дотримання вимог до структури власності суб'єктів у сфері медіа.

Інформація з обмеженим доступом, одержана Національною радою у процесі здійснення своїх повноважень (в тому числі річна фінансова звітність, що подається на виконання вимог частини першої статті 26 цього Закону), включаючи дані, що не підлягають оприлюдненню, використовується нею виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених цим Законом, і не підлягає розголошенню та оприлюдненню, крім випадків:

надання інформації органам слідства та суду відповідно до закону;

недотримання вимог, встановлених частиною другою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації";

внесення до Реєстру окремих показників фінансового стану суб'єктів у сфері медіа відповідно до пункту 6 частини шостої статті 68 цього Закону;

інших випадків, встановлених законом.

5. Документи, що підтверджують передбачені цією статтею відомості, подаються суб'єктом у сфері медіа в оригіналах, належним чином засвідчених копіях або у формі електронних копій через електронний кабінет. У разі подання документів у формі електронних копій у відповідь на відповідне звернення Національної ради, якщо достовірність певних документів викликає сумніви, суб'єкт у сфері медіа надає відповідні документи в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях.

Документи, складені іноземними мовами, подаються до Національної ради з перекладом державною мовою, засвідченим нотаріально. Документи, видані органом іноземної держави, мають бути засвідчені нотаріально за місцем видачі та легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі якщо суб'єкт у сфері медіа раніше надавав Національній раді такі належним чином оформлені документи, відповідний суб'єкт письмово повідомляє Національну раду про факт їх наявності у розпорядженні Національної ради з посиланням на дату, коли такі документи подавалися, та процедуру, в рамках якої здійснювалося таке подання. За наявності сумнівів в актуальності таких документів Національна рада має право звернутися до суб'єкта із запитом щодо отримання актуальної інформації, що має міститися в документі, виданому після отримання запиту Національної ради.

6. Запит про витребування документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, має містити посилання на підставу витребування документів, а також вичерпний перелік відомостей (інформації, документів), які особа повинна надати.

Строк надання суб'єктом у сфері медіа інформації та документів встановлюється у запиті. Цей строк не може бути меншим ніж 30 днів і може бути продовженим розпорядженням голови Національної ради, першого заступника або заступника голови Національної ради за мотивованим клопотанням суб'єкта у сфері медіа.

У разі якщо суб'єктом у сфері медіа будуть надані належні докази, які підтверджують неможливість надання витребуваних відомостей (інформації та/або документів) через їх об'єктивну відсутність (законодавством держави, резидентом якої є відповідний суб'єкт, не передбачено їх існування), суб'єкт у сфері медіа має право надати відповідні відомості (інформацію та/або документи) іншим належним шляхом.

Якщо суб'єкт у сфері медіа у встановлені строки не надав інформації та/або документи, витребувані Національною радою, структура власності суб'єкта у сфері медіа визнається непрозорою та/або такою, що не відповідає вимогам цього Закону.

Якщо суб'єкт у сфері медіа у встановлені строки надав інформацію та/або документи, витребувані Національною радою, проте така інформація та/або документи не дають змогу встановити, що структура власності такого суб'єкта є прозорою та/або відповідає вимогам цього Закону, Національна рада направляє йому додатковий мотивований запит, в якому уточнює перелік відомостей (інформації та/або документів), які особа повинна надати.

Строк надання суб'єктом у сфері медіа інформації та/або документів встановлюється у додатковому запиті та не може бути меншим ніж 30 днів.

7. За підсумками дослідження структура власності суб'єкта у сфері медіа визнається непрозорою та/або такою, що не відповідає вимогам цього Закону, якщо встановлено, що вона не відповідає вимогам частини другої статті 25 або пунктів 1-3 частини першої статті 120 цього Закону.

У разі якщо за підсумками дослідження встановлено, що структура власності суб'єкта у сфері медіа відповідає вимогам частини другої статті 25, пунктів 1-3 частини першої статті 120 цього Закону, Національна рада повідомляє про це суб'єкта у сфері медіа.

Стаття 28. Універсальний медіа-сервіс

1. З метою забезпечення плюралізму інформації та доступу користувачів до суспільно важливої аудіовізуальної інформації провайдер аудіовізуальних сервісів, сервіси якого надаються без використання радіочастотного спектра, зобов'язаний забезпечувати своїм користувачам можливість безперервного доступу (універсальний медіа-сервіс) до телеканалів у такому складі:

1) суспільні аудіовізуальні медіа та місцеві публічні аудіовізуальні медіа, що здійснюють мовлення з використанням радіочастотного спектра на території розташування відповідної багатоканальної електронної комунікаційної мережі;

2) телеканали місцевої та регіональної категорій, що здійснюють мовлення з використанням радіочастотного спектра на території розташування відповідної багатоканальної електронної комунікаційної мережі, за умови що відповідний телемовник забезпечує не менше 15 відсотків загального обсягу програм новин та інших програм, що стосуються подій відповідної місцевості або регіону;

3) телеканал суб'єкта у сфері парламентського мовлення, за умови наявності у нього ліцензії на мовлення чи реєстрації;

4) телеканали, що здійснюють мовлення на підставі дозволу на тимчасове мовлення з використанням радіочастотного спектра на території розташування відповідної багатоканальної електронної комунікаційної мережі, за умови поширення у складі універсального медіа-сервісу тільки у межах території дозволу на тимчасове мовлення.

2. У разі якщо телеканали, включені до універсального медіа-сервісу, входять до пакетів, доступ до яких надається постачальником електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра, до таких телеканалів не може бути застосована система умовного доступу.

3. Провайдер аудіовізуальних сервісів не зобов'язаний укладати договори з суб'єктами у сфері аудіовізуальних медіа, сервіси яких включаються до універсального медіа-сервісу, за умови поширення таких телеканалів в незмінному вигляді.

4. Національна рада затверджує склад універсального медіа-сервісу для адміністративно-територіальної одиниці (села, селища, міста, району, області), територіальної громади або для всієї України з урахуванням технології, що застосовується для провадження такої діяльності, та переглядає його не менше одного разу на три роки. Рішення Національної ради про затвердження складу універсального медіа-сервісу не є регуляторним актом та до нього не застосовуються положення частини дев'ятої статті 87 цього Закону.

До складу універсального медіа-сервісу для провайдерів аудіовізуальних сервісів, що доступні на всій території України та надаються з використанням супутникових потужностей та/або інтернет-протоколу, включаються лише суспільні аудіовізуальні медіа, що здійснюють мовлення з використанням супутникового ретранслятора, та телеканал суб'єкта у сфері парламентського мовлення.

{Частина четверта статті 28 в редакції Закону № 3136-IX від 30.05.2023}

Розділ III. ПУБЛІЧНІ АУДІОВІЗУАЛЬНІ МЕДІА

Стаття 29. Засади функціонування публічних аудіовізуальних медіа

1. Видами публічних аудіовізуальних медіа в України є:

1) національні публічні аудіовізуальні медіа - суспільні аудіовізуальні медіа та аудіовізуальні медіа іномовлення;

2) місцеві публічні аудіовізуальні медіа;

3) аудіовізуальні медіа громад.

2. Суб'єктом у сфері суспільних аудіовізуальних медіа є акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", що діє відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України".

3. Суб'єктом у сфері аудіовізуальних медіа іномовлення є Державне підприємство "Мультимедійна платформа іномовлення України", що діє відповідно до Закону України "Про систему іномовлення України".

4. Суб'єктами у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа є комунальні некомерційні підприємства, засновані органами місцевого самоврядування, у тому числі на основі договору про співробітництво у порядку, встановленому Законом України "Про співробітництво територіальних громад", а також непідприємницькі товариства, не менш як 50 відсотків статутного капіталу яких належить органам місцевого самоврядування. Суб'єкти у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа діють у територіальних громадах сіл, селищ та міст, у тому числі в об'єднаних територіальних громадах сіл, селищ та міст, а також у громадах областей та регіонів.

5. Суб'єктами у сфері аудіовізуальних медіа громад можуть бути громадські об'єднання, а також засновані ними установи, непідприємницькі товариства або підприємства, що створені для некомерційної діяльності. Суб'єкти у сфері аудіовізуальних медіа громад діють у громадах, що об'єднані спільним інтересом (національністю, мовою, професією, творчою діяльністю, захопленнями тощо).

6. Публічні аудіовізуальні медіа поширюються з метою задоволення демократичних, інформаційних, соціальних та культурних потреб українського суспільства, аудіовізуальні медіа іномовлення - для об'єктивного інформування іноземної аудиторії про події в Україні та світі.

7. Публічні аудіовізуальні медіа є сервісами загального економічного інтересу.

Стаття 30. Особливості функціонування місцевих публічних аудіовізуальних медіа

1. Органи місцевого самоврядування, які заснували суб'єкти у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа, не мають права втручатися у їхню редакційну політику та зобов'язані забезпечувати фінансові та організаційні засади для її реалізації відповідно до вимог цього Закону.

Національна рада розробляє та затверджує Типовий статут суб'єкта у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа.

2. Суб'єкти у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа не можуть мати на меті отримання прибутку.

Орган місцевого самоврядування, який є засновником суб'єкта у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа, зобов'язаний забезпечити його фінансування в обсязі витрат, необхідних для:

1) оплати праці і виплати нарахувань на заробітну плату;

2) виготовлення програм відповідно до програмної концепції мовлення;

3) виплати винагороди за використання об'єктів авторських прав та об'єктів суміжних прав;

4) оплати електронних комунікаційних послуг та послуг із радіочастотного моніторингу;

5) оренди приміщень та оплати комунальних послуг;

6) оновлення обладнання.

Керівник суб'єкта у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа щорічно у строки, визначені органом місцевого самоврядування, подає на розгляд цього органу обґрунтований бюджет на наступний рік з відповідними розрахунками. Скорочення бюджету можливе за умови збереження здатності відповідного медіа виконувати вимоги, визначені цим Законом та ліцензією на мовлення.

Суб'єкти у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа можуть отримувати додаткове фінансування з будь-яких джерел, не заборонених законодавством, з урахуванням вимог цього Закону.

Обсяг реклами у місцевих публічних аудіовізуальних медіа не повинен перевищувати 50 відсотків обсягів, передбачених законодавством для інших видів аудіовізуальних медіа (крім публічних аудіовізуальних медіа). При цьому вартість рекламного часу не може бути нижчою за ринкову.

3. Програмна концепція мовлення місцевих публічних аудіовізуальних медіа має містити зобов'язання щодо мінімальних обсягів поширення:

1) програм місцевих або регіональних новин - інформації про поточні події відповідної громади (громад) або відповідної області чи регіону;

2) дискусій щодо соціально-економічного та культурного розвитку громад або областей чи регіонів;

3) програм, що містять інформацію, важливу для громади області чи регіону (освітню, культурологічну, політичну, історичну тощо), присвячених висвітленню проблем громади або просуванню її інтересів.

Обсяг таких програм у проміжках часу між 6 годиною та 23 годиною має становити не менше 50 відсотків загального обсягу мовлення.

4. Суб'єкти у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа зобов'язані здійснювати трансляції пленарних засідань сесій органів місцевого самоврядування відповідної територіальної громади (громад) або відповідних обласних чи регіональних органів самоврядування у прямому ефірі, а у разі відсутності такої можливості - в записі без скорочень та коментарів у проміжках часу між 6 годиною та 23 годиною. У разі якщо добовий обсяг мовлення, програмна концепція мовлення або тривалість пленарних засідань сесії органу місцевого самоврядування не дають можливості їх трансляції без перерви, суб'єкти у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа можуть здійснювати таку трансляцію частинами, але таким чином, щоб не допускати переривання виступів. Орган місцевого самоврядування, який є засновником суб'єкта у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа, зобов'язаний забезпечити йому доступ до своїх засідань з можливістю їх трансляції.

5. Суб'єкти у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа під час місцевих виборів на відповідній території мовлення, базуючись на засадах достовірності, повноти, збалансованості та неупередженого подання, зобов'язані поширювати інформацію про перебіг виборчого процесу та його суб'єктів (аналіз політичної діяльності, програм, декларацій та автобіографій, факти вчинення кандидатами правопорушень та злочинів тощо), а також про факти порушень виборчого законодавства. Обсяг такої інформації у проміжках часу між 6 годиною та 23 годиною має становити не менше 10 хвилин щодоби та не менше 10 відсотків тижневого обсягу мовлення.

Стаття 31. Наглядова рада суб'єкта у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа

1. Органом, що забезпечує участь представників територіальних громад в управлінні суб'єктом у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа та гарантує його редакційну незалежність, є наглядова рада. Статутні документи суб'єкта у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа мають містити положення щодо складу, порядку формування та повноважень його наглядової ради.

2. До наглядової ради суб'єкта у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа входять по одному представнику від кожної з депутатських фракцій (депутатських груп) органу місцевого самоврядування, який є засновником цього суб'єкта, а також представники громадських об'єднань та регіональних (місцевих) творчих спілок журналістів.