Про затвердження Правил безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ

НАКАЗ

23.05.2007 N 110

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1389/14656

Про затвердження Правил безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів (далі - Правила), що додаються.

2. З уведенням у дію Правил уважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила безопасности при эксплуатации магистральных нефтепроводов", затверджені Міністерством нафтової промисловості СРСР 07.12.85.

3. Наказ увести в дію з 1 лютого 2008 року.

4. Начальнику управління організації державного нагляду за промисловою безпекою на виробництвах і об'єктах підвищеної небезпеки Морозову В.М. у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. у встановленому порядку внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці ( v0102516-06 ).

6. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника голови Держгірпромнагляду Долматова О.І.

Голова Держгірпромнагляду С.О.Сторчак

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 23.05.2007 N 110

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1389/14656

ПРАВИЛА безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів

I. Загальні положення

Дія Правил безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів (далі - Правила) поширюється на всіх суб'єктів господарювання (далі - підприємства), робота яких пов'язана з експлуатацією, ремонтом та реконструкцією об'єктів магістральних нафтопроводів (далі - МН).

Правила встановлюють вимоги безпеки при виконанні робіт з експлуатації, ремонту та реконструкції основних об'єктів і споруд магістральних нафтопроводів та об'єктів, що забезпечують їх діяльність, а також при проведенні аварійно-відновлювальних робіт на них.

Вимоги Правил є обов'язковими для всіх працівників підприємств, пов'язаних з експлуатацією, ремонтом та реконструкцією об'єктів магістральних нафтопроводів, у межах покладених на них завдань та функціональних обов'язків.

II. Визначення термінів

У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

аварійна ситуація - стан об'єкта магістрального нафтопроводу, що характеризується порушенням меж та/або умов безпечної експлуатації, але не перейшов в аварію, при якому всі несприятливі впливи джерел небезпеки на персонал, населення та навколишнє середовище тримаються у допустимих межах за допомогою відповідних технічних засобів, передбачених проектом;

аварійно-відновлювальний пункт - структурний підрозділ нафтоперекачувальної станції (далі - НПС) (лінійної виробничо-диспетчерської станції /далі - ЛВДС/, районного нафтопровідного управління /далі - РНУ/, управління магістральних нафтопроводів), призначений для виконання комплексу робіт з експлуатації об'єктів лінійної частини нафтопроводів та проведення аварійно-відновлювальних робіт на них;

аварійно-відновлювальні роботи - комплекс робіт з ліквідації наслідків аварій, що виникли, та із запобігання аваріям та аварійним ситуаціям;

відмова - подія, що призводить до тимчасової втрати дієздатності виробничого об'єкта;

внутрішній контроль - діяльність служб або органів з перевірки дотримання норм і правил;

дозвіл - документ, що посвідчує право на здійснення робіт;

експертиза - спеціальні дослідження на відповідність вимогам нормативно-правових актів з наданням відповідного висновку;

експлуатація магістрального нафтопроводу - це комплекс організаційно-технічних заходів та сукупність технологічних процесів приймання, перекачування, здавання нафти, технічного обслуговування, діагностики і ремонту об'єктів магістрального нафтопроводу;

заборона - установлена актами законодавства, нормативними документами або рішенням відповідних керівників неможливість виконання певних дій, робіт, операцій;

засоби колективного захисту працівників - засоби, що використовуються для запобігання або зменшення впливу на працівників небезпечних та шкідливих виробничих факторів та застосовуються для одночасного захисту двох або більше людей;

зупинка аварійна - припинення роботи об'єкта, устаткування, механізмів у разі виникнення аварійної ситуації;

ізоляція нафтопроводу - метод пасивного захисту зовнішньої поверхні труб нафтопроводу від корозії за допомогою ізоляційних матеріалів;

капітальний ремонт - комплекс ремонтних робіт, що виконується для відновлення якісних та експлуатаційних параметрів, відновлення ресурсу об'єкта із заміною або відновленням його складових, уключаючи базові;

контроль - перевірка відповідності об'єкта встановленим вимогам;

ліквідація наслідків аварії - комплекс організаційно-технічних заходів щодо приведення аварійного об'єкта до нормативного рівня безпеки і дієздатності;

магістральний нафтопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюється транспортування нафти споживачам. Основними об'єктами магістрального нафтопроводу є лінійна частина, головна і проміжні нафтоперекачувальні станції, бази приймання і відвантажування нафти, пункти підігрівання нафти, станції змішування нафти;

морський нафтовий термінал - виробничий комплекс, який призначений: а) для приймання нафти з танкерів та подальшого транспортування її споживачам; б) для перевалки транспортної нафти в напрямку "трубопровід-резервуар-танкер";

нафта - корисна копалина, що є сумішшю вуглеводнів та розчинених у них компонентів, яка перебуває у рідкому стані за стандартних умов (тиску 760 мм рт.ст. і температури 20 град.С) і є товарною продукцією. Для нафти з високою температурою застигання нестандартна температура перекачування може бути вище 50 град.С (Закон України "Про нафту і газ" ( 2665-14 );

нафта з підвищеним умістом сірководню - це сира нафта, у груповому складі якої сірководень міститься у кількостях, достатніх (з урахуванням інтенсивності виділення) для утворення на території об'єктів магістральних нафтопроводів загазованих зон з концентрацією сірководню, що перевищує граничнодопустимі санітарні норми;

нафтоперекачувальна станція - комплекс споруд та обладнання, що здійснюють і забезпечують процес транспортування нафти магістральними нафтопроводами;

нафтотранспортна система - сукупність взаємозв'язаних магістральних нафтопроводів, призначених для забезпечення нафтою споживачів;

об'єкт магістрального нафтопроводу - виробничий комплекс, що є невід'ємною складовою магістрального нафтопроводу та забезпечує його безпечну і надійну експлуатацію;

перехід - перетин магістральними нафтопроводами природних та штучних перешкод;

підрозділ - виробничий структурний підрозділ підприємства (РНУ, НПС, ЛВДС, бази виробничого обслуговування (далі - БВО), інші виробництва);

поточний ремонт - вид планового ремонту, під час якого проводиться заміна чи відновлення окремих зношених деталей, регулювання механізмів, які забезпечують експлуатацію устаткування до чергового ремонту;

пункт підігрівання нафти магістрального нафтопроводу - комплекс споруд і устаткування, що забезпечує підігрівання нафти, яка перекачується по магістральному нафтопроводу, з метою зниження її в'язкості;

ремонт - комплекс операцій для відновлення справного стану чи працездатності об'єкта та відновлення ресурсів об'єкта та його складових частин;

технічне діагностування - визначення технічного стану об'єкта із заданою точністю. Завданнями технічного діагностування є: контроль технічного стану; пошук та контроль динаміки розвитку дефектів; прогнозування технічного стану;

технічне обслуговування магістрального нафтопроводу - комплекс операцій з підтримання нормативного технічного стану магістрального нафтопроводу;

технічний стан об'єкта - стан об'єкта протягом певного терміну та певних умов його експлуатації, який характеризується значеннями відповідних параметрів, установлених технічною документацією на об'єкт.

Крім термінів, наведених вище, вживаються терміни в значенні, що наведені в Законі України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ( 2245-14 ), а саме: "аварія", "потенційно небезпечний об'єкт", "декларація безпеки", "ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки", "небезпечна речовина".

III. Позначення та скорочення

Скорочення, що вживаються у тексті цих Правил, мають такі значення:

АБП Автозаправний блочний пункт

АВБ Аварійно-відновлювальна бригада

АВП Аварійно-відновлювальний пункт

АЗС Автозаправна станція

БВО База виробничого обслуговування

ГДК Граничнодопустима концентрація

ГР Горюча рідина

ЗІЗ Засоби індивідуального захисту

ЗІЗ ОД Засоби індивідуального захисту органів дихання

КВПіА Контрольно-вимірювальні прилади і автоматика

ЛЗР Легкозаймиста рідина

ЛВДС Лінійна виробничо-диспетчерська станція

ЛЕП Лінія електропередач

МАЗС Малогабаритна автозаправна станція

МН Магістральний нафтопровід

НКМПП Нижня концентраційна межа поширення полум'я

НПС Нафтоперекачувальна станція

ПЛАС План ліквідації та локалізації аварійних ситуацій і аварій

ПС Повітряне судно

ПУЕ Правила улаштування електроустановок

РБУ Ремонтно-будівельне управління

РНУ Районне нафтопровідне управління

ЦДП Центральний диспетчерський пункт

IV. Загальні вимоги

1. Загальні організаційні вимоги

1.1. Діяльність підприємств, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів магістральних нафтопроводів, здійснюється відповідно до ліцензії і підлягає обов'язковій сертифікації згідно з вимогами статті 13 Закону України "Про трубопровідний транспорт" ( 192/96-ВР ).

1.2. Підприємство, яке має намір експлуатувати магістральний нафтопровід, повинно отримати відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 ( 1631-2003-п ) (далі - НПАОП 0.00-4.05-03), дозвіл Держгірпромнагляду на початок виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

1.3. До потенційно небезпечних об'єктів магістральних нафтопроводів, які підлягають ідентифікації згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 N 956 ( 956-2002-п ) "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки", належать:

- дільниці лінійної частини однойменних магістральних нафтопроводів між лінійною запірною арматурою;

- нафтоперекачувальні станції з резервуарними парками;

- основні та резервні нитки переходів магістральних нафтопроводів через руслову та заплавну частини водних перепон (між вимикаючою арматурою на протилежних берегах).

1.4. У розрахунках порогової маси нафти слід використовувати параметри проектних режимів експлуатації магістральних нафтопроводів, технологічного обладнання НПС та проектну ємність резервуарних парків.

1.5. З метою мінімізації ризиків виникнення промислових аварій та дотримання нормативного рівня промислової безпеки і охорони праці підприємства магістральних нафтопроводів повинні забезпечити функціонування систем управління охороною праці.

1.6. На об'єктах магістральних нафтопроводів повинні бути розроблені ПЛАС відповідно до Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України (далі - Держнаглядохоронпраці) від 17.06.99 N 112 ( z0424-99 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99), та інструкції з охорони праці для професій та видів робіт відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.98 N 9 ( z0226-98 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98).

1.7. Роботи, які визначені НПАОП 0.00-4.05-03 ( 1631-2003-п ), виконуються за нарядом-допуском на виконання робіт підвищеної небезпеки (додаток 1). Вимоги безпеки при проведенні газонебезпечних та вогневих робіт наведені в главі 7 розділу IV цих Правил.

2. Вимоги до персоналу

2.1. До робіт на об'єктах магістральних нафтопроводів допускаються особи, які відповідно до вимог Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23.09.94 N 263/121 ( z0018-95 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.95 за N 18/554, Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом МОЗ України від 31.03.94 N 46 ( z0176-94 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385, Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом МОЗ України від 29.12.93 N 256 ( z0051-94 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260, які пройшли попередній медичний та первинний профілактичний наркологічний огляди і не мають протипоказань для роботи за спеціальністю.

2.2. Організація і порядок навчання, проведення інструктажів, перевірки знань і допуску персоналу до самостійної роботи повинні відповідати вимогам Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15 ( z0231-05 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05), Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України ( z1148-03 ), затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС України) від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (далі - НАПБ Б.02.005-2003), Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації, затвердженого наказом МНС України від 29.09.2003 N 368 ( z1147-03 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1147/8468 (далі - НАПБ Б.06.001-2003). Не дозволяється допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці і пожежної безпеки в установленому порядку.

2.3. До керівництва роботами на об'єктах магістральних нафтопроводів допускаються особи, що мають відповідну освіту і пройшли в установленому порядку перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки.

2.4. Працівники, робота яких передбачає суміщення професій, повинні мати відповідну кваліфікацію та бути допущені в установленому порядку до самостійної роботи з основної професії і професії, яка суміщається.

3. Засоби колективного та індивідуального захисту працівників

3.1. Засоби колективного та індивідуального захисту працівників на підприємстві повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011-89 "ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация" (далі - ГОСТ 12.4.011-89).

3.2. Працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов'язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих температурних умовах, залежно від умов роботи і прийнятої технології виробництва повинні бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту, а також мийними та знешкоджувальними засобами відповідно до законодавства.

3.3. Порядок забезпечення працівників необхідними для трудового процесу спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також порядок їх утримання і зберігання встановлюються Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 29.10.96 N 170 ( z0667-96 ), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (далі - НПАОП 0.00-4.26-96).

3.4. Під час виконання роботи працівники зобов'язані користуватись виданими їм спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

3.5. Роботодавець при видачі працівникам засобів індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) повинен проводити навчання і перевірку знань працівників щодо правил користування і способів перевірки придатності ЗІЗ (якщо це передбачено інструкцією підприємства-виробника).

3.6. Роботодавець зобов'язаний забезпечити випробування і перевірку придатності ЗІЗ у встановлені терміни (якщо це передбачено інструкцією підприємства-виробника), своєчасну заміну ЗІЗ та їх комплектуючих. Після перевірки на ЗІЗ наноситься клеймо з терміном наступного випробування.

3.7. Персонал, що працює на об'єктах з можливим підвищенням концентрацій вуглеводнів, сірководню та інших шкідливих газів і парів понад граничнодопустимі, які встановлені ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88), повинен мати фільтрувальні, ізолювальні протигази або дихальні апарати.

3.8. Марка фільтрувального протигаза повинна відповідати характеру газовиділень згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

3.9. Фільтрувальні протигази слід застосовувати при роботах на відкритих, добре провітрюваних площадках, коли фільтри гарантують поглинання токсичних парів і газів, об'ємна частка яких у повітрі не перевищує 0,5%, а вміст кисню в повітрі в об'ємних частках не нижче 18% відповідно до інструкцій щодо їх застосування, технічного паспорта підприємства-виробника.

3.10. Справність протигаза перевіряють періодично, за графіком, затвердженим головним інженером виробничого підрозділу, але не рідше одного разу на три місяці. Щоразу, до й після застосування, працівник повинен перевірити протигаз на герметичність відповідно до інструкції з експлуатації, яку слід зберігати на робочому місці.

Результати перевірки записують у журнал обліку відпрацьовування протигазів.

3.11. Повітрозабірні патрубки шлангових протигазів при роботі необхідно розташовувати за напрямком вітру в зоні чистого повітря. За відсутності примусової подачі повітря за допомогою вентилятора довжина шланга не повинна перевищувати 10 м. Шланг не повинен мати різких перегинів і защемлень.

3.12. На кожному газо- і вибухонебезпечному об'єкті повинен бути запас протигазів відповідних марок у разі аварії.

Число протигазів різних розмірів у запасі повинно бути не менше максимальної чисельності працівників у зміну.

3.13. Запасні протигази у разі аварії необхідно зберігати в опломбованому ящику. Цілісність пломб слід перевіряти при прийманні й здаванні старшому по зміні. Наявність і стан запасних протигазів необхідно перевіряти не рідше одного разу на місяць відповідно до графіка, затвердженого головним інженером виробничого підрозділу.

Не дозволяється замикати ящики з протигазами на замки.

3.14. Придатність та міцність запобіжного пояса перевіряє спеціально призначений для цієї мети спеціаліст відповідно до ГОСТ 12.4.089-86 "ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия" (далі - ГОСТ 12.4.089-86) згідно з технічними умовами із занесенням результатів у журнал.

3.15. Запобіжні пояси при експлуатації необхідно періодично, не рідше одного разу на 6 місяців, випробовувати статичним навантаженням 4000 Н (400 кгс) відповідно до ГОСТ 12.4.089-86.

Результати випробування оформляють актом.

3.16. Для безпечного виконання робіт на електроустановках, коли місце роботи розміщене на відстані, яка не дозволяє закріпитись стропом запобіжного пояса за конструкцією обладнання, необхідно застосовувати додатковий засіб страхування - страхувальний канат.

Для страхування необхідно застосовувати бавовняний страхувальний канат діаметром не менше 15 мм та довжиною до 10 м або канат із капронового плетеного фала.

Страхувальні канати необхідно оснащувати карабінами.

Розривна статична напруга такого каната повинна бути не менше 7000 Н (700 кгс).

3.17. Установлений в робоче положення страхувальний канат перед початком експлуатації, а також під час експлуатації не рідше одного разу на 6 місяців, необхідно випробовувати статичним навантаженням і всередині просвіту - вантажем масою 4000 Н (400 кгс). При цьому для випробування повинні застосовуватись гнучкі канати або стальний стрижень.

3.18. Запобіжні пояси й страхувальні канати необхідно оглядати щоразу до й після їх застосування.

Крім того, зовнішній огляд пояса проводить відповідальний керівник роботи не рідше одного разу на 10 днів, а майстер - перед кожним застосуванням. Кожний пояс і канат повинні мати інвентарний номер.

3.19. Для захисту очей від ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, пилу, часток твердих матеріалів, що відлітають, працівники повинні застосовувати захисні окуляри, що відповідають вимогам охорони праці з урахуванням небезпечних чинників, притаманних певним видам робіт.

3.20. При електрозварювальних роботах слід застосовувати захисні щитки й маски зі світлофільтрами.

3.21. При роботах, пов'язаних з можливим травмуванням голови, необхідно застосовувати захисні каски з підшоломниками.

3.22. В умовах підвищеного шуму слід застосовувати засоби індивідуального захисту органів слуху.

4. Вимоги до територій та об'єктів

4.1. Розміщення об'єктів магістральних нафтопроводів, планування їх території та об'ємно-планувальні рішення повинні здійснюватись згідно з вимогами будівельних, санітарних норм і правил, норм технологічного проектування, галузевих стандартів та цих Правил, а також повинні враховувати оцінку впливу на безпеку об'єктів, які мають загальнодержавне значення (ядерні установки, об'єкти для поводження з радіоактивними відходами), у тому числі під час виникнення аварійних ситуацій.

На території НПС не допускається наявність природних заглиблень, виїмок, низин або влаштування відкритих траншей, котлованів, у яких можливе скупчення вибухонебезпечних парів і газів.

4.2. Об'єкти МН і місця перебування персоналу на їх території обладнуються системами місцевого оповіщення про аварійну ситуацію, а станційні споруди - також пристроями приймання радіосигналів державного проводового мовлення.

Робочі місця, де персонал перебуває постійно, обладнуються телефонним (радіотелефонним) зв'язком.

4.3. Територія підприємства повинна бути огороджена згідно з проектом і мати не менше двох виїздів. Огорожа повинна постійно підтримуватися у справному стані. Біля входу (в'їзду) на територію об'єкта і по периметру огорожі повинні бути знаки безпеки і попереджувальні написи.

4.4. Виробничі підрозділи підприємств, що експлуатують об'єкти магістральних нафтопроводів, повинні мати масштабні плани всіх комунікацій на проммайданчиках з точними прив'язками і надійними реперами. У разі зміни конфігурації комунікацій чи спорудження нових зміни та доповнення вносяться до планів у 10-денний строк.

4.5. Місця перетину нафтопроводами доріг, водних перешкод, ярів, залізничних колій, кути поворотів, технологічні вузли нафтопроводів позначаються на місцевості знаками з попереджувальними написами та вносяться до ПЛАС.

Дільниці трубопроводів у місцях перетину з автошляхами і залізницями повинні бути укладені в захисні кожухи зі сталевих труб, обладнані відповідно до вимог СНиП 2.05.06-85 "Магистральные трубопроводы" (далі - СНиП 2.05.06-85).

4.6. Відстань між спорудами повинна відповідати вимогам СНиП II-89-80 "Генеральные планы промышленных предприятий" (далі - СНиП II-89-80), СНиП 2.05.06-85, відповідним санітарним і протипожежним нормам.

4.7. Улаштування виробничих будівель і споруд повинно відповідати вимогам проекту, СНиП 2.09.02-85* "Производственные здания" (далі - СНиП 2.09.02-85*), СНиП 2.09.03-85 "Сооружения промышленных предприятий" (далі - СНиП 2.09.03-85), СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87), інших нормативно-технічних документів та цих Правил.

4.8. Структурні підрозділи підприємств магістральних нафтопроводів, що експлуатують виробничі об'єкти на відчуженій території, повинні мати плани комунікацій інших підприємств, що експлуатують комунікації на цій території.

4.9. Перепланування виробничих приміщень проводиться з обов'язковим узгодженням з автором проекту. Проект перепланування не повинен допускати зниження межі вогнестійкості будівельних конструкцій і погіршення умов евакуації людей у разі можливих аварійних ситуацій.

4.10. Опалення, вентиляція та кондиціювання повітря виробничих, адміністративних, побутових будинків та приміщень повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91).

Класифікація приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою згідно з НАПБ Б.07.005-86 "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности. ОНТП 24-86", затвердженим МВС СРСР 27.02.86 (далі - НАПБ Б.07.005-86), та "Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", затвердженими наказом Мінпраці України від 21.06.2001 N 272 ( v0272203-01 ) (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), визначається проектом та відповідними спеціалістами підприємства. На вході до складських і виробничих приміщень повинні бути вивішені таблички з позначенням категорії приміщення щодо вибухопожежної і пожежної небезпеки.

4.11. Поводження з відходами повинно відповідати Закону України "Про відходи" ( 187/98-ВР ). Відходи, сміття, металобрухт повинні своєчасно прибиратись і накопичуватись на спеціально відведених площадках. Їх вивезення з території повинно проводитись регулярно спеціальним транспортом.

4.12. Санітарно-гігієнічні вимоги до температури, вологості, інтенсивності теплового випромінювання, швидкості руху повітря, ГДК шкідливих речовин у повітрі в межах робочої зони виробничих приміщень і відкритих площадок, температури поверхонь повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 та Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 ( va042282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.042-99). Робочою зоною вважається простір, обмежений за висотою 2 м над рівнем підлоги або площадки, на якому розміщені місця постійного чи тимчасового перебування працівників.

4.13. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83) та Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 ( va037282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.037-99).

4.14. Рівень вібрації повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.012-90) та Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 ( va039282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.039-99).

Рівень вібрації слід вимірювати безпосередньо на робочих місцях або в найбільш характерних точках робочої зони при оптимальних режимах робіт машин і устаткування.

4.15. При експлуатації шумо- та вібронебезпечного обладнання необхідно контролювати стан засобів зниження рівня шуму і вібрації та своєчасно вживати заходів щодо підтримання їх нормативної ефективності.

4.16. Для вибухонебезпечного технологічного устаткування, що в процесі експлуатації піддається вібрації, слід передбачати засоби ефективного віброзахисту.

4.17. Небезпечні зони на території підприємства слід позначати знаками та фарбуванням відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

4.18. У місцях можливого скупчення горючих парів та газів на території проїзд транспорту не допускається та встановлюються відповідні знаки безпеки.

4.19. В'їзні (виїзні) ворота повинні легко відчинятися.

4.20. Вхід сторонніх осіб на територію допускається тільки з дозволу керівництва і в супроводі спеціально призначеної особи з числа експлуатаційного персоналу.

4.21. Місця розташування первинних засобів пожежогасіння, проїзди та підходи до них у темний час доби повинні освітлюватися.

Штучне освітлення виконується відповідно до вимог "Правил устройства электроустановок", затверджених наказом Міненерго СРСР від 01.01.85 (далі - ПУЕ), НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ), будівельних норм і правил, установлених нормативно-технічними документами.

4.22. У виробничих приміщеннях повинно передбачатись аварійне освітлення згідно зі СНиП 2.09.02-85* та вимогами чинного законодавства.

Світильники робочого та аварійного освітлення повинні мати незалежні джерела живлення. Замість стаціонарного аварійного освітлення допускається застосування переносних світильників.

4.23. Заміри рівня освітленості слід проводити перед уведенням об'єкта в експлуатацію та після реконструкції приміщень і систем освітлення.

4.24. На території підприємства повинні бути проїзди для руху транспорту і пішохідні доріжки з твердим покриттям, які своєчасно очищаються від бруду, снігу і льоду.

4.25. Заглиблені резервуари, колодязі, люки повинні бути закриті врівень з прилеглою поверхнею, а під час проведення ремонтних робіт повинні бути огороджені і освітлюватись у темну пору доби відповідно до НПАОП 45.2-7.02-80 "Техника безопасности в строительстве (СНиП III-4-80*)", затвердженого постановою Держбуду СРСР від 09.06.80 N 82.

На території площадок, що не охороняються, підземні споруди повинні бути замкнені. Ключі від замків повинні бути в експлуатаційного персоналу.

4.26. Не допускається розміщення побутових, допоміжних, адміністративних приміщень у прибудовах до будівель і споруд з вибухопожежонебезпечними виробництвами та в межах ненормованого зближення з ними.

Не допускається розміщення в межах проммайданчиків закладів соціально-побутового призначення та будь-яких виробництв і організацій, що не мають безпосереднього відношення до функціонування підприємства магістральних нафтопроводів.

4.27. Внутрішньооб'єктові автодороги повинні відповідати вимогам СНиП 2.05.07-91 "Промышленный транспорт" та інших нормативно-технічних документів.

4.28. Рух транспорту на об'єкті повинен бути організований за схемою маршрутів руху транспортних та пішохідних потоків з указаними на ній поворотами, зупинками, виїздами, переходами тощо. Схема маршрутів руху повинна бути вивішена в місцях стоянки автотранспорту, перед в'їздами на територію підприємства та в інших необхідних місцях.

Транспорт при в'їзді на територію вибухопожежонебезпечних об'єктів повинен бути обладнаний іскрогасниками.

4.29. Територія об'єкта повинна бути обладнана дорожніми знаками, покажчиками швидкості руху транспорту у відповідності до вимог ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування" і знаками безпеки за ГОСТ 12.4.026-76.

4.30. Виробничі приміщення з персоналом, що постійно працює, повинні мати не менше двох входів (виходів), розташованих з протилежних боків приміщення. Вікна і двері приміщення повинні відкриватися назовні. Підлога повинна бути з вогнестійких матеріалів.

4.31. Автоматичне пожежогасіння і пожежну сигналізацію в будівлях слід передбачати згідно з Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими МНС України 19.10.2004 за N 126 ( z1410-04 ), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А 01.001-2004), та Переліком однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженим наказом МНС України від 22.08.2005 N 161 ( z0990-05 ), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270 (далі - НАПБ Б.06.004-2005).

4.32. Куріння на підприємстві дозволяється лише в спеціально відведених місцях за узгодженням з пожежною охороною. Ці місця повинні бути обладнані урнами і місткостями з водою, а також написами "Місце для куріння".

4.33. Розташування технологічного обладнання повинно забезпечувати його зручне, безпечне обслуговування та ремонт. Відстані між обладнанням та відстані від обладнання до стін повинні відповідати галузевим нормам технологічного проектування.

4.34. Об'єкти, для обслуговування яких потрібний підйом працівника на висоту до 0,5 м, обладнуються східцями, а на висоту понад 0,5 м - сходами з поручнями.

4.35. Маршові сходи повинні мати ухил не більше 60 град., ширина сходинок повинна бути не менше 0,7 м, для сходинок для переносу вантажів - не менше 1 м. Відстань між сходинками за висотою повинна бути не більше 0,25 м. Східці повинні мати ухил усередину 2-5 град. З обох боків сходинки повинні мати бічні планки чи бортову обшивку висотою не менше 0,10 м, що унеможливлює прослизання ніг людини. Сходи повинні бути з обох боків обладнані поручнями заввишки не нижче 1,0 м по вертикалі від передньої грані сходинок, з подовжніми планками через 0,4 м і стійками через 2 м.

Для резервуарів кут нахилу маршових сходів становить не більше 45 град. відносно горизонтальної площини, а висота поручнів не нижче 1,1 м.

Сходи тунельного типу повинні бути металевими завширшки не менше 0,6 м і мати охоронні дуги радіусом 0,35-0,40 м, скріплені між собою смугами. Дуги розташовуються на відстані не більше 0,8 м одна від одної. Відстань від найвіддаленішої точки дуги до сходинок повинна бути в межах 0,7-0,8 м.

Сходи необхідно обладнувати проміжними площадками, установленими на відстані не більше 6 м по вертикалі одна від одної.

Відстань між сходинками сходів тунельного типу і сходів-драбин повинна бути не більше 0,35 м.

4.36. Робочі площадки на висоті повинні мати настил, виконаний з металевих листів, з поверхнею, яка унеможливлює ковзання, або дощок завтовшки не менше 40 мм, поручні заввишки не нижче 1,0 м з поздовжніми планками, розташованими на відстані не більше 0,4 м одна від одної, і борт заввишки не менше 0,10 м, що утворює з настилом зазор не більше 0,01 м, для стікання рідини.

4.37. Роботи, пов'язані з імовірністю падіння працівників з висоти, повинні проводитись із застосуванням запобіжних поясів і захисних касок, які відповідають вимогам ГОСТ 12.4.089-86 та ГОСТ 12.4.128-83 "ССБТ. Каски защитные. Общие технические требования и методы испытаний". Роботами на висоті вважаються роботи, під час виконання яких працівник перебуває на висоті понад 1,3 м від поверхні ґрунту, перекриттів або робочого настилу, на відстані до 2 м від неогороджених перепадів.

4.38. Захисні огородження повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.062-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные" (далі - ГОСТ 12.2.062-81).

4.39. Побутові приміщення і приміщення для відпочинку повинні відповідати СНиП 2.09.04-87.

4.40. Засоби аварійної сигналізації і контролю стану повітряного середовища повинні перебувати у справному стані, а їх працездатність перевірятись не менше одного разу на місяць.

4.41. На території об'єктів виділяється постійне місце (площадка) для проведення поточних робіт з електрозварювання і газорізання металу за умови:

а) дотримання правил безпечного виконання таких робіт та прийняття необхідних заходів з пожежної безпеки;

б) огородження місця проведення робіт - для запобігання травмуванню робітників іскрами та окалинами, що розлітаються, а також для захисту їх від випромінювання, що виділяється при зварюванні;

в) ретельного очищення зварювальних деталей зовні та зсередини від окалини, пилу, ГР та ЛЗР, а їх поверхонь - від задирок;

г) наявності засобів пожежогасіння на місці проведення зварювальних робіт.

Місце, де будуть виконуватись вогневі роботи, необхідно звільнити від горючих речовин та матеріалів в залежності від висоти місця зварювання над рівнем підлоги або прилеглої території в радіусі, зазначеному в табл. 1.

Таблиця 1

------------------------------------------------------------------

| Висота точки зварювання над рівнем |0-2| 2| 3|4 |6 |8 |10|Понад|

| підлоги або прилеглої території, м | | | | | | | | 10 |

|------------------------------------+---+--+--+--+--+--+--+-----|

| Мінімальний радіус зони вогневих | 5 | 8| 9|10|11|12|13| 14 |

| робіт, м | | | | | | | | |

------------------------------------------------------------------

4.42. Газонебезпечні і пожежонебезпечні місця повинні бути нанесені на плани виробничих площадок, а перелік цих місць повинен бути затверджений керівництвом підприємства.

4.43. Під час виконання робіт на території НПС та при виконанні робіт підвищеної небезпеки в охоронних зонах магістральних нафтопроводів працівники зобов'язані використовувати захисні каски.

5. Вимоги безпеки до виробничого устаткування

5.1. Устаткування, інструменти, контрольно-вимірювальні прилади повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.003-91), технічній документації та інструкціям підприємств-виробників.

5.2. Технологічні системи, їх окремі елементи, устаткування повинні бути оснащені необхідними засобами регулювання і блокування, що забезпечують їх безпечну експлуатацію.

5.3. Для вибухонебезпечних технологічних процесів повинні передбачатись автоматичні системи регулювання і протиаварійного захисту, що запобігають утворенню вибухонебезпечного середовища та іншим аварійним ситуаціям при відхиленні від передбачених регламентом граничнодопустимих параметрів у всіх режимах роботи і забезпечують безпечну зупинку чи переведення процесу в безпечний режим.

5.4. На вантажопідіймальних машинах і механізмах вказуються реєстраційні номери, дата наступного технічного огляду і вантажопідіймальність відповідно до вимог чинного законодавства.

На посудинах, що працюють під тиском, парових котлах вказуються реєстраційні номери, дати наступних зовнішнього та внутрішнього огляду, гідравлічного випробування і дозволений тиск відповідно до вимог чинного законодавства.

5.5. Технологічне устаткування повинне встановлюватись на фундаментах, споруджених відповідно до проекту.

5.6. Не дозволяється експлуатація технологічного устаткування, що не відповідає вимогам безпеки.

5.7. Зміни в конструкцію технологічного устаткування можуть уноситись лише за узгодженням з виробником устаткування.

5.8. Елементи технологічного устаткування, що можуть призвести до травмування працівників, та поверхні огороджувальних і захисних пристроїв повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

5.9. Під час пуску в роботу або зупинки устаткування (апаратів, ділянок трубопроводів тощо) повинні передбачатись заходи щодо запобігання утворенню в технологічній системі вибухонебезпечних сумішей (продувка інертним газом, контроль ефективності продувки та ін.), а також гідравлічних пробок.

5.10. На металевих частинах устаткування, що можуть опинитися під напругою, повинні бути конструктивно передбачені видимі елементи для з'єднання із захисним заземленням згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ) та ПУЕ. Поруч з цим елементом зображується символ "Заземлення".

5.11. Ланцюгові та пасові передачі, відкриті частини устаткування, що рухаються і обертаються, джерела випромінювання тощо, які можуть бути причиною травмування або шкідливого впливу на персонал, повинні огороджуватись або екрануватись відповідно до ГОСТ 12.2.003-91 та ГОСТ 12.2.062-81. Таке устаткування оснащується системами блокування з пусковими пристроями, що виключають його пуск в роботу при відсутньому чи відкритому огородженні. Відповідна вимога встановлюється технічними завданнями на розробку і виготовлення устаткування.

Огородження повинно бути швидкознімним і зручним для монтажу.

Конструкція і кріплення огородження повинні унеможливлювати контакт працівників з елементом, що відгороджується.

5.12. Температура зовнішніх поверхонь устаткування і кожухів теплоізоляційних покриттів не повинна перевищувати температури самозаймання найбільш вибухопожежонебезпечного продукту, а в місцях можливого дотику до них повинна виключити можливість опіків відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ).

5.13. Запірні, відсічні й запобіжні пристрої, що встановлюються на нагнітальному і всмоктувальному трубопроводах насоса чи компресора, повинні бути максимально наближені до насоса (компресора) і перебувати у зручній і безпечній для обслуговування зоні.

5.14. На запірній арматурі (засувках, кранах), що встановлюється на трубопроводах, повинні бути покажчики положень "Відкрито" і "Закрито".

Запірна арматура, розміщена в колодязях, камерах або траншеях (лотках), повинна мати зручні приводи, які дають змогу керувати нею без спускання обслуговуючого персоналу в колодязь або траншею (лоток).

5.15. На нагнітальному трубопроводі відцентрових насосів, якщо інше не передбачено проектом, повинно бути передбачено встановлення зворотного клапана чи іншого пристрою для запобігання переміщенню речовин, що транспортуються, у зворотному напрямку і, за потребою, запобіжного клапана.

5.16. Стаціонарні насоси, що використовуються для перекачування ЛЗР і ГР, у разі відсутності постійного контролю їх роботи з боку обслуговуючого персоналу повинні оснащуватися засобами попереджувальної сигналізації про порушення параметрів роботи, що впливають на безпеку.

5.17. Тимчасові трубопроводи після їх монтажу, ремонту із застосуванням зварювання повинні бути опресовані фактичним робочим тиском протягом не менше 5 хв.

5.18. Лебідки, крани та інші вантажопідіймальні механізми повинні відповідати вимогам чинного законодавства та технічної документації підприємств-виробників.

5.19. У вибухонебезпечних зонах і при виконанні газонебезпечних робіт слід застосовувати іскробезпечний інструмент.

5.20. Робочий інструмент необхідно зберігати в інструментальній шафі, переносному ящику чи сумці. Для гострого інструменту застосовують спеціальні футляри.

Інструмент повинен бути справний, правильно загострений і відповідати умовам роботи.

5.21. При роботі слід використовувати гайкові ключі, розміри яких відповідають розмірам гайок; на робочих площинах ключів не повинно бути збитих скосів, а на ручках - задирок.

Не дозволяється відкручувати і закручувати гайки, закладаючи між ними та ключем металеві пластини, а також нарощувати ручку ключа за допомогою іншого ключа чи обрізка труби.

5.22. При роботах з ударним інструментом та в інших випадках, коли можливе відлітання осколків, слід застосовувати засоби індивідуального захисту - окуляри, каски, маски, а для захисту оточення від осколків - установлювати захисні ширми. Аналогічні захисні засоби для захисту очей необхідно застосовувати при роботі з дротом, пружинами тощо.

5.23. При роботі на висоті інструмент слід прив'язувати і переносити в спеціальних сумках. Інструмент, який застосовується при роботі в котловані чи траншеї, необхідно класти не ближче ніж 0,5 м від країв. Подавати інструмент на висоту необхідно за допомогою мотузки без його підкидання. Не дозволяється класти інструмент на поручні огороджень, на неогороджені краї площадок, котлованів, люків, колодязів або місткостей.

5.24. Експлуатацію устаткування, механізмів, інструменту слід проводити за технічною документацією підприємства-виробника.

5.25. Не допускається експлуатація виробничого устаткування підвищеної небезпеки з відпрацьованим граничним терміном експлуатації без проведення технічних оглядів, випробувань та експертного обстеження (технічного діагностування) відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 ( 687-2004-п ) (далі - НПАОП 0.00-6.18-04).

5.26. Ремонт устаткування проводиться після відключення його від електричної мережі та джерел тиску, зупинки та блокування рухомих частин. На пусковому пристрої обов'язково вивішується плакат: "Не вмикати - працюють люди!".

6. Вимоги безпеки до електроустановок та електроустаткування

6.1. Електроустановки та електроустаткування об'єктів МН повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ) та ПУЕ, а їх технічне обслуговування, монтаж та ремонт повинні здійснюватись відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 N 4 ( z0093-98 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ), Правил пожежної безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів України, затверджених наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України (далі - Держнафтогазпрому) від 18.08.97 N 151 ( z0496-97 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23.10.97 за N 496/2300 (далі - НАПБ В.01.021-97/510), діючих стандартів, СНиП, інших нормативних документів, а також з урахуванням вимог інструкцій виробників з монтажу, експлуатації та ремонту електроустановок та електроустаткування.

6.2. Експлуатація електроустановок у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах повинна виконуватись відповідно до НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ), НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ), НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ), НАПБ В.01.021-97/510 ( z0496-97 ).

6.3. Електроустаткування за своїм типом та виконанням повинно відповідати класу вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон згідно з розділами 4, 5 НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ), характеристикам навколишнього середовища, категорії і групи вибухонебезпечних сумішей.

6.4. Електроустаткування, яке не має маркування вибухозахисту, або імпортне електроустаткування, яке не отримало в установленому порядку документ про вибухозахист, до експлуатації у вибухонебезпечних зонах не допускається.

6.5. Усі несправності в електромережах і електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, наддопустиме нагрівання ізоляції кабелів і проводів, відмову автоматичних систем керування і релейного захисту тощо повинні негайно усуватись.

6.6. У всіх приміщеннях (незалежно від їх призначення) по закінченні робіт електроустановки повинні вимикатись.

Електроустановки, які на вимогу технології повинні працювати цілодобово, підключаються окремими лініями до розподільних щитів, що мають апарати захисту.

6.7. Для пересувних і переносних електроприймачів повинні застосовуватись гнучкі кабелі і дроти в оболонці, стійкій до впливу навколишнього середовища.

6.8. У вибухонебезпечних приміщеннях та на зовнішніх об'єктах необхідно заземлювати електроустановки при всіх напругах струму, а також електроустаткування, що закріплене на металевих конструкціях, незалежно від заземлення останніх.

6.9. Заземлення необхідно виконувати відповідно до НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ), ПУЕ, СНиП 3.05.06-85 "Электротехнические устройства" (далі - СНиП 3.05.06-85) та ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление" (далі - ГОСТ 12.1.030-81).

6.10. Ремонт вибухозахищеного електроустаткування у вибухонебезпечних зонах повинен здійснюватись відповідно до вимог РД 16.407-89 "Электрооборудование взрывозащищенное. Ремонт" та іншої нормативно-технічної документації.

6.11. При перетинанні кабельними лініями трубопроводів відстань між кабелями і трубопроводом повинна бути не менше 0,5 м. Допускається зменшення цієї відстані до 0,25 м за умови прокладення кабелю на ділянці перетинання в трубах не менше ніж по 2 м у кожний бік.

6.12. Усі зміни в електроустановках, що вносяться під час експлуатації, повинні відображатися у схемах та кресленнях негайно за підписом особи, що відповідає за електрогосподарство, з наведенням її посади та дати внесення змін.

6.13. Для організації безпечного обслуговування електроустановок повинні бути чітко визначені й оформлені розпорядженням керівництва підприємства межі обслуговування їх електротехнічним персоналом і призначені відповідальні за електрогосподарство підприємства і його підрозділів відповідно до НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ).

6.14. Персонал, який допускається до роботи з електротехнічними установками, електрифікованим інструментом, машинами і механізмами з електроприводом, повинен мати групу з електробезпеки відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ) та чинного законодавства.

6.15. Заміну пускової апаратури, запобіжників, електроламп у вибухонебезпечних приміщеннях і зонах повинен виконувати електротехнічний персонал з відповідною групою з електробезпеки після повного зняття напруги з відповідних дільниць мережі.

6.16. Експлуатація електроустаткування при несправних засобах вибухозахисту, блокуваннях, порушеннях схем керування і захисту не допускається.

6.17. Пристрої електричного освітлення і світлотехнічне устаткування повинні відповідати вимогам ПУЕ, ГОСТ 12.2.007.13-88 "ССБТ. Лампы электрические. Требования безопасности", ГОСТ 12.2.007.0-75* "ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности".

6.18. Для місцевого освітлення при ремонтах і оглядах у вибухонебезпечних зонах необхідно використовувати акумуляторні світильники напругою не більше 12 В з рівнем вибухозахисту, що відповідає класу вибухонебезпечної зони, і видом вибухозахисту, що відповідає категорії і групі вибухонебезпечної суміші.

Використання інших невибухозахищених засобів освітлення дозволяється за умови встановлення їх з навітряного боку на відстані не менше 30 м від вибухонебезпечної зони.

6.19. Блискавкозахист і захист від статичної електрики

6.19.1. Усі споруди МН повинні бути захищені від прямих ударів блискавки, її вторинних проявів і від статичної електрики, що виникає в процесі руху нафти, відповідно до "Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений", затвердженої Міненерго СРСР (далі - РД 34.21.122-87), РД 39-22-113-78 "Временные правила защиты от проявлений статического электричества на производственных установках и сооружениях нефтяной и газовой промышленности", затвердженого Міннафтопромом СРСР 04.12.78 та Мінгазпромом СРСР 30.11.78, та інших нормативно-технічних документів.

6.19.2. Для захисту від вторинних впливів блискавок, а також статичної електрики всі електропровідні частини технологічного устаткування, розташовані всередині приміщень та зовні, повинні бути заземлені незалежно від того, чи вживаються інші заходи для захисту від статичної електрики.

6.19.3. Заземлювальні пристрої для електроустаткування дозволяється об'єднувати із заземлювальними пристроями для захисту від статичної електрики.

6.19.4. Металеве й електропровідне неметалеве устаткування, трубопроводи, вентиляційні короби, кожухи термоізоляції трубопроводів і апаратів, розташовані в цеху, а також на зовнішніх установках, естакадах і каналах, повинні бути безперервним електричним колом, яке в межах цеху (відділення, установки) повинно бути приєднано до контуру заземлення через кожні 40-50 м, але не менше ніж у двох точках.

6.19.5. Окремо встановлені ємності, апарати й агрегати (резервуари) повинні мати самостійні заземлювачі або приєднуватись за допомогою окремого відгалуження до загальної заземлювальної магістралі найближчої споруди.

6.19.6. Автоцистерни, а також танки наливних суден, що перебувають під наливом або зливом пожежонебезпечних рідин, протягом усього часу заповнення і спорожнення повинні бути приєднані до заземлювального пристрою.

Контактні пристрої для приєднання заземлювальних провідників від автоцистерни і наливних суден повинні бути встановлені поза вибухонебезпечною зоною.

Гнучкі (багатожильні) мідні заземлювальні проводи перерізом не менше 16 кв.мм повинні бути постійно приєднані до металевих корпусів автоцистерн і танків наливних суден та мати на кінці струбцину або наконечник під болт М10 для приєднання до заземлювального пристрою. За відсутності постійно приєднаних провідників заземлення автоцистерни і наливних суден повинно виконуватись інвентарними провідниками у такому порядку: заземлювальний провідник спочатку приєднується до корпуса цистерни (або танка), а потім до заземлювального пристрою.

Відкриття люків автоцистерни і танків наливних суден і занурення у них шлангів повинно виконуватись лише після приєднання заземлювальних провідників до заземлювального пристрою.

Гумові або інші шланги з неелектропровідних матеріалів з металевими наконечниками, які використовуються для наливу рідин у залізничні цистерни, автоцистерни, наливні судна та інші пересувні посудини й апарати, повинні бути обвиті мідним дротом діаметром не менше 2 мм (або мідним тросиком перерізом не менше 4 кв.мм) з кроком витка 100-150 мм. Один кінець дроту (або тросика) з'єднується паянням (або під болт) з металевими заземленими частинами продуктопроводу, а інший - з наконечником шланга.

При використанні армованих шлангів або антиелектростатичних рукавів їх обвивання не потрібне за умови обов'язкового з'єднання арматури або електропровідного гумового шару із заземленим продуктопроводом і металевим наконечником шланга.

Наконечники шлангів повинні бути виготовлені з міді або інших матеріалів, які не іскрять.

Налив нафти в залізничні цистерни, нафтоналивні судна повинен здійснюватись таким чином, щоб не допускати розбризкування та розпилення нафти.

6.19.7. Не дозволяється налив у резервуари, цистерни і тару ЛЗР струменем, що вільно падає.

Закачування і налив допускаються тільки під рівень рідини в ємності.

6.19.8. Якщо в трубопроводах та технологічній апаратурі виключена можливість утворення вибухонебезпечних концентрацій пароповітряних сумішей (температура рідини нижче нижньої температурної межі вибуховості, середовище не містить окиснювачів і перебуває під надлишковим тиском, апарати та комунікації заповнені інертними газами), швидкості транспортування нафти по трубопроводах та витікання в апарати не обмежуються.

Максимально безпечні швидкості руху нафти по трубопроводах та витікання в апарати (резервуари) визначаються проектом та чинними нормативними документами в кожному окремому випадку в залежності від властивостей нафти, розміру, матеріалу стінок трубопроводу (апарата), тиску та температури в апараті, що заповнюється.

6.19.9. Для запобігання небезпечним іскровим розрядам слід не допускати наявності на поверхні нафти в апаратах та резервуарах незаземлених електропровідних плаваючих предметів.

Понтони з електропровідних матеріалів повинні бути заземлені за допомогою не менше двох гнучких заземлювальних провідників, приєднаних до понтона в діаметрально протилежних точках.

6.19.10. На основі ревізій повинен бути визначений обсяг ремонту блискавкозахисту, який повинен бути завершений до початку грозового періоду року.

Дрібні поточні ремонти пристрою блискавкозахисту можна проводити під час грозового періоду року.

6.19.11. Заміри електричних опорів заземлювальних пристроїв повинні проводитись атестованими електровимірювальними лабораторіями не рідше одного разу на рік і не перевищувати: 10 Ом - для окремих пристроїв блискавкозахисту, 4 Ом - для електроустаткування і 100 Ом - для пристроїв захисту від статичної електрики.

7. Основні вимоги безпеки при виконанні газонебезпечних і вогневих робіт

7.1. Організація безпечного ведення газонебезпечних і вогневих робіт та робіт у місткостях, апаратах і колодязях на об'єктах МН здійснюється відповідно до вимог цих Правил, "Типовой инструкции по организации безопасного ведения газоопасных работ", затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР 20.02.85 (далі - НПАОП 0.00-5.11-85), Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255 ( z0541-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (далі - НПАОП 0.00-5.12-01), НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ), НАПБ В.01.021-97/510 ( z0496-97 ) та інших нормативно-технічних документів.

7.2. У виробничих підрозділах підприємств магістральних нафтопроводів на підставі НПАОП 0.00-5.11-85 та НПАОП 0.00-5.12-01 ( z0541-01 ) повинні бути розроблені інструкції, які регламентують підготовку і безпечне виконання газонебезпечних і вогневих робіт у конкретних умовах. Перелік посадових осіб, які мають право видавати наряди-допуски, узгоджувати і затверджувати їх, передбачається відповідними нормативними документами (інструкціями).

7.3. У разі виконання газонебезпечної або вогневої роботи на лінійній частині МН повинен бути забезпечений телефонний або радіозв'язок місця робіт з оператором НПС або черговим диспетчером РНУ (ЦДП).

7.4. У газонебезпечних місцях повітряне середовище необхідно контролювати переносними газоаналізаторами з періодичністю, що відповідає вимогам ГОСТ 12.1.005-88. Покази приладів слід заносити в наряд-допуск із зазначенням дати і часу відбору проб.

7.5. Для визначення вмісту (концентрації) шкідливих речовин у повітряному середовищі проби слід відбирати в центрі резервуарного парку. У резервуарних парках, що містять нафту з підвищеним умістом сірководню, проби слід відбирати також навколо обвалування на відстані 5-10 м від нього на осьових лініях резервуарів, стоячи з навітряного боку.

7.6. На наливних естакадах контролювати повітря слід при наливанні (зливанні) нафти.

Проби повітря слід відбирати на рівні дихання у декількох точках (не менше трьох), стоячи з навітряного боку.

7.7. При контролі повітряного середовища всередині резервуарів (місткостей), трубопроводів проби повітря повинні відбиратись:

а) у резервуарах (місткостях) - біля днища в районі робіт на висоті не більше 0,3 м над ним та у верхній зоні;

б) у резервуарах з понтоном: у нижній частині - під понтоном та у верхній частині - над понтоном;

в) у трубопроводах - у місцях фланцевих з'єднань.

7.8. Газонебезпечні роботи

7.8.1. До газонебезпечних робіт належать роботи, пов'язані з оглядом, ремонтом, очищенням, розгерметизацією технологічного устаткування, комунікацій, установок, у тому числі і роботи в місткостях (апарати, резервуари, цистерни, сепаратори, пиловловлювачі та інше аналогічне устаткування, а також колектори, колодязі, тунелі, трубопроводи, приямки тощо), під час виконання яких у робочій зоні наявні або не виключена можливість виділення вибухо- і пожежонебезпечних або токсичних газів, парів та (чи) інших речовин, здатних шкідливо вплинути на організм людини, а також роботи за умови недостатнього вмісту кисню в робочій зоні (об'ємна частка менше 20%).

7.8.2. У виробничих підрозділах підприємств магістральних нафтопроводів має бути складений перелік газонебезпечних робіт (додаток 2), що виконуються за нарядом-допуском на проведення газонебезпечних робіт (додаток 3) та без наряду-допуску. Працівники даного підрозділу повинні бути ознайомлені із затвердженим переліком під підпис.

7.8.3. Керівництво газонебезпечною роботою згідно з нарядом-допуском повинно покладатись на осіб, які мають достатній досвід їх виконання і пройшли перевірку знань у встановленому порядку.

7.8.4. Виконавцями газонебезпечних робіт можуть бути працівники, які пройшли спеціальне навчання і цільовий інструктаж з виконання газонебезпечних робіт (способам і методам роботи у вибухонебезпечному середовищі), пройшли перевірку знань на допуск до самостійної роботи, підготовлені і допущені за станом здоров'я до роботи у шлангових і (або) ізолювальних протигазах (апаратах), навчені методам надання першої медичної допомоги (зокрема, у разі отруєння й опіків) і мають досвід роботи з обслуговування і ремонту устаткування відповідних газонебезпечних об'єктів.

7.8.5. Не дозволяється перебування в небезпечній зоні сторонніх осіб і персоналу, який не бере участі у виконанні газонебезпечної роботи або не відповідає вимогам, викладеним у підпункті 7.8.4 пункті 7.8 глави 7 розділу IV цих Правил.

7.8.6. Котловани і колодязі, у яких проводять роботи, повинні бути огороджені. Поблизу них встановлюються знаки безпеки.

7.8.7. Не дозволяється поєднувати виконання газонебезпечних робіт у вибухонебезпечному приміщенні з іншими ремонтними або налагоджувальними роботами (ремонт чи ревізія електрообладнання, КВПіА, ремонтно-будівельні роботи тощо).

7.9. Вогневі роботи

7.9.1. До вогневих робіт належать виробничі операції, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, іскроутворенням та нагріванням до температур, які можуть викликати загоряння матеріалів та конструкцій (електро- та газозварювання, бензогазорізка, роботи з використанням паяльних ламп, переносних горнів, розігрівання бітумів, смол та ін.).

7.9.2. До початку планової вогневої роботи у вибухонебезпечних зонах (у тому числі на лінійній частині магістральних нафтопроводів) та складних вогневих робіт розробляється план заходів на виконання робіт.

7.9.3. У кожному виробничому підрозділі (РНУ, НПС, ЛВДС, БВО тощо) повинен бути розроблений перелік виробництв, цехів, відділень, дільниць, на яких вогневі роботи повинні проводитись відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.12-01 ( z0541-01 ), НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ) та інструкцій, які розробляються на підприємствах МН.

Перелік таких об'єктів повинен бути узгоджений з аварійно-рятувальною службою (у разі її наявності), службою пожежної безпеки і затверджений в установленому порядку.

7.9.4. Вогневі роботи слід проводити у світлий час доби (за винятком аварійних ситуацій). У разі необхідності ведення вогневих робіт у темний час доби слід забезпечити освітлення ремонтної ділянки з урахуванням вимог пункту 6.18 глави 6 розділу IV цих Правил.

7.9.5. Для проведення вогневих робіт у всіх випадках оформляється наряд-допуск за формою, яка зазначена в додатку 4.

Наряд-допуск оформлюється у двох примірниках, один з них на весь час проведення вогневої роботи зберігається у чергового оперативного персоналу, а другий - у керівника робіт. Після завершення робіт наряд-допуск зберігається у начальника об'єкта (цеху, дільниці) протягом одного року.

7.9.6. Складання та затвердження нарядів-допусків здійснюється згідно з інструкціями, які регламентують підготовку і безпечне виконання вогневих робіт у виробничих підрозділах підприємств магістральних нафтопроводів.

7.9.7. Наряд-допуск на виконання вогневих робіт оформляють окремо на кожний вид вогневої роботи і він дійсний протягом однієї зміни. Якщо вогнева робота не завершена в установлений термін, то термін дії наряду-допуску може бути продовжений начальником об'єкта, цеху, служби (РНУ, НПС, ЛВДС, пункту підігріву, РБУ) ще на одну зміну. Максимальне продовження одного наряду-допуску - 5 діб.

При виконанні робіт на віддалених об'єктах (лінійна частина) допускається продовження наряду-допуску на виконання вогневих робіт начальником об'єкта (цеху, дільниці) шляхом передачі телефонограми з обов'язковим занесенням номера телефонограми у наряд-допуск та записом тексту телефонограми в журнал реєстрації вхідних телефонограм. При цьому в журналі вихідних телефонограм на об'єкті (цеху, дільниці) обов'язковий підпис начальника об'єкта.

При виконанні вогневих робіт на лінійній частині з усунення дефектів трубопроводу при капітальному ремонті МН із заміною ізоляції допускається продовження дії наряду-допуску на виконання вогневих робіт протягом терміну вахти (15 діб).

7.9.8. Особами відповідальними (далі - відповідальні) за підготовку вогневих робіт призначаються тільки спеціалісти відповідного виробництва (служби) даного об'єкта (цеха, дільниці).

Якщо підготовка та ведення вогневих робіт виконується лише одним підрозділом виконавців, то призначається один відповідальний за підготовку та ведення вогневих робіт.

7.9.9. Відповідальним за підготовку нафтопроводу до заварювання дефектів з утратами металу повинен бути призначений спеціаліст об'єкта МН (ЛВДС, НПС, БВО), що експлуатує дану ділянку МН, а за проведення зварювальних робіт на нафтопроводі - спеціаліст РБУ, дільниці або АВП.

7.9.10. Відповідальний за проведення вогневих робіт спільно з особою, відповідальною за підготовку об'єкта, перевіряють виконання заходів безпеки при підготовці об'єкта до виконання робіт та після їх закінчення.

7.9.11. Керівник вогневих робіт перед їх початком зобов'язаний особисто ознайомити з інструкціями під підпис усіх учасників робіт, уключаючи персонал залучених організацій, з питань безпеки виконання робіт та спільно з відповідальним за пожежну безпеку перевірити готовність об'єкта до виконання робіт та стан об'єкта після їх завершення.

7.9.12. При виконанні вогневих робіт на лінійній частині магістрального нафтопроводу відкривати і закривати запірну арматуру дозволяється тільки за розпорядженням керівника вогневих робіт, погодженим із диспетчерською службою за її наявності.

7.9.13. Під час вогневих робіт не допускається підіймання тиску в магістральних трубопроводах, прокладених в одному технологічному коридорі з нафтопроводом, на якому виконується вогнева робота.

7.9.14. Відповідальний за підготовку вогневих робіт:

- організовує виконання заходів щодо підготовки устаткування та місця до проведення цих робіт;

- перевіряє якість виконання заходів щодо підготовки устаткування, місця та комунікацій;

- забезпечує проведення своєчасного аналізу повітряного середовища.

7.9.15. При проведенні вогневих робіт зовні ємностей концентрація парів і газів усередині них не повинна перевищувати граничнодопустимої вибухової концентрації, що дорівнює 5% від НКМПП.

7.9.16. Відповідальний за проведення вогневих робіт зобов'язаний:

- організувати виконання заходів щодо безпечного проведення робіт;

- перевірити наявність посвідчень у працівників, справність і комплектність інструмента й засобів захисту;

- забезпечити місце проведення вогневих робіт первинними засобами пожежогасіння, а працівників - ЗІЗ (протигазами, рятувальними поясами, захисними окулярами або щитками);

- безпосередньо керувати роботами й контролювати їх виконання;

- стежити за станом повітряного середовища на місці проведення вогневих робіт, якщо буде потреба, зупинити їх, ужити заходів щодо ліквідації джерела загазованості. Робота може бути відновлена, якщо в повітрі робочої зони концентрація пар вуглеводнів і сірководню не перевищує ГДК;

- організувати контроль повітря робочої зони перед початком робіт і після перерви;

- запобігти можливим осередкам пожежі після закінчення робіт.

7.9.17. У разі заварювання дефектів з утратами металу відповідальний за проведення вогневих робіт додатково зобов'язаний:

- перевірити справність і комплектність устаткування, інструменту і пристроїв для заварювання дефектів з утратами металу;

- не допускати використання спецодягу зі слідами масел, бензину, гасу та інших горючих рідин;

- мати план ліквідації та локалізації аварійних ситуацій й аварій на даній дільниці;

- керувати заварюванням дефектів з утратами металу і контролювати виконання робіт;

- запитувати особисто в чергового диспетчера РНУ (ЦДП) або оператора НПС відомості про тиск перекачуваної нафти на ділянці, яка ремонтується, та впевнитись, що він не перевищує 2 МПа;

- записувати в журнал телефонограм повідомлення чергового диспетчера РНУ (ЦДП) або оператора НПС про встановлення відповідного режиму перекачування, а також дані про початок і закінчення заварювання дефектів з утратами металу на нафтопроводі;

- визначити місця для страхувальників (не менше двох осіб) на бровці траншеї і забезпечити безперервне страхування електрозварника рятувальною мотузкою, яка прив'язана до його запобіжного пояса з хрестоподібними лямками;

- стежити за тиском у нафтопроводі і, у випадку його підвищення понад 2 МПа, негайно вжити заходів щодо припинення заварювання дефектів з утратами металу;

- стежити за тим, щоб під час заварювання дефектів з утратами металу (ремонт нафтопроводу без його підйому) у траншеї не перебували люди, які не пов'язані із заварюванням дефектів з утратами металу, та були припинені всі ремонтні роботи;

- у разі пропалу стінки труби негайно повідомити оператора НПС або чергового диспетчера РНУ (ЦДП) і до приїзду АВБ приступити до проведення робіт з ліквідації ушкодження і гасіння загоряння відповідно до ПЛАС;

- при відновленні заварювання дефектів з втратами металу після перерви перевірити справність устаткування, інструменту та пристроїв і лише при задовільному за результатами аналізу стані повітряного середовища дозволити продовження роботи;

- повідомити особисто оператора НПС або чергового диспетчера РНУ (ЦДП) про завершення заварювання дефектів з утратами металу;

- заповнити журнал зварювальних робіт при капітальному ремонті нафтопроводу.

7.9.18. Під час підготовки до вогневих робіт особи, які видають наряд-допуск, разом з відповідальними за підготовку і проведення цих робіт визначають небезпечну зону, межі якої чітко позначають знаками безпеки і написами, а також перевіряють наявність засобів пожежогасіння на місцях зварювальних робіт.

7.9.19. Дефекти з утратами металу нафтопроводу діаметром 219-1220 мм необхідно ремонтувати відповідно до вимог ВБН В.3.1-00013741-07:2007 "Магістральні нафтопроводи. Методи ремонту дефектних ділянок", затверджених наказом Мінпаливенерго України від 23.04.2007 N 205 ( v0205558-07 ) (далі - ВБН В.3.1-00013741-07:2007).

7.9.20. При заварюванні дефектів з утратами металу нафтопроводу діаметром 219-1220 мм температура нафти повинна бути не вище 100 град.С, а температура навколишнього повітря - не нижче - 40 град.С.

7.9.21. У місцях заварювання дефектів з утратами металу нафтопроводу необхідно розширити траншею та улаштувати пологий укіс для виходу працівників при аварійній ситуації (не менше двох виходів).

7.9.22. Не дозволяється під час вогневих робіт в котловані (траншеї) виконання будь-яких інших робіт з капітального ремонту нафтопроводу із заміною ізоляції.

7.9.23. При виконанні ремонтно-монтажних робіт зварювальні агрегати повинні встановлюватись із зовнішнього боку обвалування на відстані не менше:

- 20 м від обвалування резервуарів з нафтою;

- 100 м від естакад під час зливання і наливання нафти та 50 м, якщо ці операції не проводять.

На підприємстві вогневі роботи дозволяється проводити при відстані не ближче 20 м від насосних з перекачування нафти, резервуарних парків і окремо розташованих резервуарів з нафтою, від каналізаційних колодязів і стоків, гідравлічних пристроїв, вузлів засувок тільки за нарядом-допуском.

При проведенні операцій з наповнення нафтою вертикальних наземних резервуарів мінімальні відстані до місць проведення вогневих робіт повинні відповідати значенням, наведеним у табл. 2.

Таблиця 2

-------------------------------------------------------------------------------------------

| Швидкість |7000|6000|5000|4000|3500|3000|2500|2000|1500|1000|900|800|700|600|500|400|300|

|наповнення | | | | | | | | | | | | | | | | | |

|резервуара,| | | | | | | | | | | | | | | | | |

|куб.м/год. | | | | | | | | | | | | | | | | | |

|-----------+----+----+----+----+----+----+----+----+----+----+---+---+---+---+---+---+---|

|Мінімальна |503 |433 |360 |288 |250 |216 |180 |143 |107 | 72 |64 |56 |49 |44 |37 |30 |24 |

|відстань, м| | | | | | | | | | | | | | | | | |

-------------------------------------------------------------------------------------------

Примітки:

1. При визначенні мінімальних відстаней коефіцієнт безпеки дорівнює 20.

2. Наведені відстані відповідають швидкості вітру 1 м/с на висоті флюгера Н = 10 см. Якщо швидкість вітру більше 1 м/с, то дані таблиці (мінімальну відстань) необхідно помножити на відповідний коефіцієнт, що дорівнює швидкості вітру (у м/с).

3. Мінімально допустима відстань від стінки резервуара, на якій дозволяється вести вогневі роботи, дорівнює 24 м.

7.9.24. Перед проведенням вогневих робіт у резервуарі його необхідно відключити від діючої системи трубопроводів, звільнити від нафти та її залишків, підготувати з урахуванням вимог пункту 4.41 глави 4 розділу V цих Правил і НАПБ В.01.021-97/510 ( z0496-97 ).

7.9.25. Різати й зварювати нафтопровід у підвішеному стані не дозволяється.

7.9.26. Під час зварювальних робіт усі інші роботи біля місця зварювання повинні бути припинені.

7.9.27. Пересувні зварювальні установки на час їх пересування необхідно відключати від мережі.

7.9.28. Зварювальні проводи повинні з'єднуватись способом гарячого паяння, зварювання або за допомогою з'єднувальних муфт з ізолювальною оболонкою.

Місця спаяних і зварних з'єднань проводів повинні бути ретельно ізольовані.

7.9.29. Підготовку і атестацію зварників на право виконувати зварювальні роботи в місткостях, апаратах, колодязях необхідно проводити згідно з вимогами Правил атестації зварників, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 19.04.96 N 61 ( z0262-96 ), зареєстрованих Міністерством юстиції України 31.05.96 за N 262/1287 (далі - НПАОП 0.00-1.16-96).

Електрозварники повинні мати групу з електробезпеки не нижче II.

7.9.30. Усі електрозварювальні установки повинні мати таблички з інформацією про дату наступного випробування та про належність устаткування. Кисневі, пропанові та ацетиленові рукава та редуктори повинні мати відповідне пофарбування згідно з вимогами чинного законодавства.

7.9.31. Електрозварювальні установки з джерелом змінного і постійного струму, які призначені для зварювання у колодязях, резервуарах, металевих місткостях, а також для зовнішніх робіт, повинні бути оснащені пристроями автоматичного відключення напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В з витримуванням часу не більше 0,5 с.

7.9.32. На електрозварювальних установках повинні бути заземлені корпуси та інші металеві неструмопровідні частини устаткування. Крім того, повинно бути передбачено заземлення затискача вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого підключається зворотний провід, що з'єднує зварюваний виріб зі зварювальним трансформатором.

7.9.33. Не дозволяється використовувати як зворотний провід мережі заземлення або занулення проводи та шини первинної комутації розподільних пристроїв, металеві конструкції будівель, комунікацій та технологічне устаткування у вибухонебезпечних зонах.

7.9.34. При виконанні електрозварювальних робіт у вибухонебезпечних приміщеннях і зовнішніх установках зворотний провід повинен бути таким самим, як провід до електродотримача.

7.9.35. Електроустаткування стаціонарних і пересувних зварювальних установок повинно бути у захищеному виконанні.

Обертові частини зварювальних генераторів повинні бути огороджені.

7.9.36. Над зварювальними установками, які знаходяться на відкритому повітрі, повинен бути навіс. За неможливості облаштування навісу електрозварювальні роботи під час дощу або снігопаду необхідно припинити.

7.9.37. Рукава для газового різання й зварювання повинні відповідати вимогам ГОСТ 9356-75 "Рукава резиновые для газовой сварки и резки металлов. Технические условия".

7.9.38. Рукава необхідно берегти від попадання іскор, ударів, впливу високих температур та інших пошкоджень. При укладанні не допускається їх перекручування, сплющування і перегинання.

7.9.39. Не дозволяється приєднувати до рукавів вилки і трійники для живлення кількох пальників, а також користуватися замасленим рукавом.

7.9.40. Довжина рукава не повинна перевищувати 20 м. В окремих випадках, у разі потреби, довжина може бути збільшена з дозволу відповідального за дану роботу.

7.9.41. Необхідно забезпечити контроль якості зварювальних робіт фізичними методами відповідно до вимог ВСН 012-88 "Ведомственные строительные нормы. Строительство магистральных и промысловых трубопроводов. Контроль качества и приемка работ. Часть I, часть II (формы документации и правила ее оформления в процессе сдачи-приемки)", затверджених Міннафтогазбудом СРСР, і ВСН 006-88 "Ведомственные строительные нормы. Строительство магистральных и промысловых трубопроводов. Сварка", затверджених Міннафтогазбудом СРСР 01.01.89, та радіографічним методом. Використання приладів (джерел іонізуючого випромінювання) для проведення радіографічного контролю має здійснюватись за наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійних умов) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125 ( z0978-02 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266 (НП 306.5.05/2.065-2002), Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом МОЗ України від 02.02.2005 N 54 ( z0552-05 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (ДСП 6.177-2005-09-02), та вимог чинного законодавства.

7.9.42. Транспортування і зберігання кисневих та ацетиленових балонів здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

7.9.43. Транспортування кисневих і ацетиленових балонів дозволяється тільки на ресорних транспортних засобах, а також на спеціальних ручних візках і носилках.

При безконтейнерному транспортуванні балонів необхідно дотримуватись таких вимог:

- до кінця накрутити запобіжні ковпаки;

- укладати балони в дерев'яні гнізда, оббиті повстю або іншим м'яким матеріалом. Дозволяється застосовувати металеві підкладки із гніздами, обклеєними гумою або іншим м'яким матеріалом;

- прокладати кожний ряд при завантаженні більше одного ряду балонів для запобігання зіткненню їх один з одним. Дозволяється застосовувати як прокладки прядив'яний канат діаметром не менше 25 мм і кільця з гуми товщиною не менше 25 мм;

- укладати балони запобіжними ковпаками в один бік і тільки поперек кузова автомашини та інших транспортних засобів;

- укладати балони допускається в межах висоти бортів автомашини.

7.9.44. У разі зберігання заповнених балонів на відкритих площадках їх необхідно надійно захищати від впливу сонячних променів і атмосферних опадів.

7.9.45. Необхідно запобігати потраплянню масла або жиру на вентилі кисневих балонів та самі балони.

8. Вимоги безпеки до виробничо-лінійного зв'язку

8.1. Експлуатацію, налагодження, монтаж, технічне діагностування і ремонт лінійних, станційних, радіорелейних споруд зв'язку, засобів радіозв'язку та антенно-щоглових споруд уздовж магістральних нафтопроводів, відгалужень, місцевих телефонних мереж необхідно здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства.

8.2. Роботи з обслуговування електроустановок, що живлять устаткування зв'язку, повинні виконуватись згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ) і ПУЕ.

8.3. Роботи з будівництва, реконструкції і ремонту ліній зв'язку МН повинні виконуватись з урахуванням вимог Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 N 1747 ( 1747-2002-п ), та інших чинних нормативних документів.

8.4. За наявності на лініях зв'язку сторонньої напруги необхідно повідомити про це керівництво цеху (служби) зв'язку для прийняття рішення про можливість проведення робіт і додаткових заходів безпеки під час їх виконання.

8.5. Для запобігання травмуванню персоналу і пошкодженню устаткування зв'язку високою напругою, що виникає від грозових розрядів або від індуктивного впливу ЛЕП, лінії зв'язку повинні бути обладнані захисними пристроями відповідно до вимог чинного законодавства.

8.6. Не допускається під час грози або в разі її наближення проведення будь-яких робіт на лінійних спорудах зв'язку.

8.7. Не допускається виконання робіт на повітряних лініях зв'язку та антенно-щоглових пристроях при швидкості вітру 1 м/с і більше. Допускається, як виняток, виконання робіт з ліквідації аварій. У разі низьких температур роботи повинні виконуватись не менше ніж двома працівниками, при цьому необхідні перерви для їх зігрівання.

8.8. У вибухонебезпечних приміщеннях установлення устаткування зв'язку допускається тільки у вибухозахищеному виконанні.

8.9. У вибухонебезпечних зонах дозволяється використовувати будь-які засоби зв'язку лише у вибухозахищеному виконанні.

8.10. Засоби зв'язку для виклику диспетчера і пожежної команди повинні бути постійно справними; у разі пошкодження - негайно замінятися на резервні, а несправні - ремонтуватися. Працездатність засобів зв'язку повинна систематично перевірятися.

8.11. Біля телефонних апаратів, розташованих у виробничих приміщеннях основних об'єктів МН, повинна бути інформація про порядок виклику аварійних служб, швидкої допомоги і відповідних посадових осіб.

9. Вимоги безпеки під час експлуатації систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту

9.1. Наявні на об'єктах магістральних нафтопроводів системи контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту необхідно експлуатувати згідно з вимогами чинних нормативних документів, а також експлуатаційної документації підприємств - виробників цього устаткування.

9.2. За правильністю експлуатації систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики та протиаварійного захисту повинен установлюватись контроль.

9.3. На час заміни елементів систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту повинні передбачатись заходи і засоби, що забезпечують безпечне проведення процесу в ручному режимі.

9.4. Не допускається експлуатація технологічного устаткування з несправними або незадіяними системами контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту.

9.5. Розміщення систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту слід здійснювати в зручних і безпечних для їх обслуговування місцях, де відсутні фактори, що впливають на дієздатність систем (вібрація, технологічні забруднення тощо). При цьому необхідно передбачати заходи і засоби демонтажу систем і їх елементів без розгерметизації устаткування і трубопроводів.

9.6. Запірна арматура та виконавчі механізми систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту технологічних процесів після ремонту повинні проходити періодичні випробування на швидкодію, міцність та щільність закриття з оформленням актів або записом у паспорті, журналі.

Періодичність випробувань визначається експлуатаційною документацією на устаткування.

9.7. При виконанні робіт з монтажу, налагоджування, ремонту, регулювання і випробування систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту не допускається іскроутворення.

9.8. Засоби контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту, зв'язку і оповіщення, що виводяться в ремонт чи налагодження, повинні замінюватися на ідентичні за всіма параметрами.

Для всіх вибухонебезпечних технологічних процесів слід застосовувати автоматизовані системи керування технологічними процесами з елементами самодіагностування та автоматичним уключенням резерву.

9.9. Періодичність повірки (калібрування) засобів вимірювальної техніки визначається графіком, погодженим з лабораторіями Держспоживстандарту України і затвердженим керівництвом філії або підприємства (виробничого підрозділу).

Не дозволяється експлуатація засобів вимірювальної техніки, що не пройшли в установленому порядку повірки (калібрування).

9.10. Засоби автоматизації, що використовуються за ПЛАС, повинні бути виділені і позначені за місцем їх розміщення в технологічному регламенті та інструкціях.

9.11. Системи контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики та протиаварійного захисту маркуються з нанесенням відповідних написів, що чітко відображають їх функціональне призначення, величини установок захисту, критичні значення контрольованих параметрів.

9.12. Для вибухонебезпечних технологічних об'єктів повинна передбачатись аварійна сигналізація за значеннями параметрів, що визначають вибухонебезпечність об'єктів.

9.13. Виконавчі механізми систем протиаварійного захисту, крім покажчиків крайніх положень безпосередньо на цих механізмах, повинні мати пристрої, що дозволяють виконувати сигналізацію крайніх положень у приміщенні керування.

9.14. Електроустаткування, яке входить до систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики та протиаварійного захисту, повинно бути заземлено згідно з вимогами ПУЕ та НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ).

9.15. Електропристрої систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики та протиаварійного захисту, які встановлюються у вибухо- та пожежонебезпечних приміщеннях (зонах), повинні бути у вибухозахищеному виконанні. Експлуатація і ремонт електроапаратури повинні виконуватись згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ), НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ), Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 06.10.97 N 257 ( z0011-98 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97), та інших нормативно-технічних документів.

9.16. Допускається розкриття будь-якого вибухозахищеного апарата або приладу, установленого у вибухонебезпечному приміщенні (зоні), після зняття напруги з його струмопровідних частин, а в апаратах і приладах з елементами, які нагріваються у процесі роботи, після зменшення їх температури нижче безпечної для спалахування газоповітряної суміші. Не допускається перевірка електричних частин систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики та протиаварійного захисту у вибухонебезпечних зонах тестером, мегомметром та іншими приладами у звичайному виконанні.

9.17. За герметичністю вибухозахищених оболонок і ущільнень ввідних пристроїв, апаратури, приладів, апаратів повинен бути організований періодичний нагляд. Не допускається експлуатація вибухозахищених апаратів, приладів та апаратури з ослабленими елементами ущільнень.

Не допускається установлення додаткових прокладок в ущільненнях, якщо це не передбачено їх конструкцією або інструкцією з експлуатації.

Не дозволяється заміняти параметри вибухозахисту, кріпильний і ущільнювальний матеріал іншим матеріалом, який не відповідає вимогам підприємства-виробника.

9.18. Не допускається сумісне установлення в щитах місцевої автоматики приладів, до яких підводиться горюче або вибухонебезпечне середовище, параметри якого вимірюються (навіть через розділювальну рідину), та електричних КВПіА (з їх живленням) у невибухозахищеному виконанні.

9.19. Не дозволяється введення імпульсних трубок з горючими газами і рідинами в приміщення операторних КВПіА. При цьому імпульс, параметри якого вимірюються, повинен подаватись по імпульсній трубці, що заповнена негорючими, незамерзаючими рідинами через розділювальні посудини. За рівнем рідини в посудинах і герметичністю автоматичних відсікальних пристроїв у них повинен бути організований періодичний контроль. Не допускається експлуатація розділювальних посудин з рівнем рідини в них, зниженим порівняно з нормальним. Після демонтажу вимірювального приладу на вільному кінці імпульсної трубки повинна бути встановлена заглушка (пробка), розрахована на максимальний робочий тиск.

9.20. Застосування КВПіА з ртутним заповненням повинно бути максимально обмежено.

9.21. Продування імпульсних трубок на діючих установках (агрегатах, об'єктах тощо) необхідно виконувати тільки з дозволу відповідальної особи за безпечну експлуатацію установки (агрегату, об'єкта тощо) з попереднім виконанням відповідних заходів безпеки. Горючі рідини необхідно зливати в спеціальні ємності для продування.

9.22. Манометри та інші контрольно-вимірювальні прилади повинні бути встановлені так, щоб їх покази були добре видні з робочих місць, і мати червону лінію на шкалі поділок, яка відповідає граничнодопустимому тиску в посудині.

9.23. Кузов і устаткування пересувної лабораторії КВПіА, а також устаткування, яке випробовується, повинні бути заземлені дротом з гнучкого мідного провідника із перерізом не менше 10 кв.мм.

Не допускається використання для заземлення лабораторії жил заземлення силового кабелю живлення.

V. Вимоги безпеки під час експлуатації основних об'єктів і споруд

1. Лінійна частина

1.1. Експлуатацію, ремонт і відновлення магістральних нафтопроводів слід проводити відповідно до вимог РД 39-30-114-78 "Правила технической эксплуатации магистральных нефтепроводов", затвердженого Міннафтопромом СРСР 14.12.78 (далі - РД 39-30-114-78), РД 39-30-499-80 "Положение о техническом обслуживании и ремонте линейной части магистральных нефтепроводов", затвердженого Міннафтопромом СРСР 31.12.80 (далі - РД 39-30-499-80), РД 39-30-295-79 "Руководство по очистке магистральных нефтепроводов", затвердженого Міннафтопромом СРСР 10.12.78 (далі - РД 39-30-295-79), РД 39-110-91 "Инструкция по ликвидации аварий и повреждений на магистральных нефтепроводах", затвердженого Міннафтогазпромом СРСР 29.10.91 (далі - РД 39-110-91), НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ), НАПБ В.01.021-97/510 ( z0496-97 ) та чинного законодавства.

1.2. Охоронна зона МН повинна відповідати вимогам Правил охорони магістральних трубопроводів ( 1747-2002-п ).

1.3. Підприємства магістральних нафтопроводів зобов'язані систематично контролювати технічний стан лінійної частини магістральних нафтопроводів та своєчасно усувати виявлені дефекти.

1.4. У підрозділах підприємств магістральних нафтопроводів повинні бути розроблені відповідно до чинного законодавства плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій та організоване проведення навчально-тренувальних занять з обслуговувальним персоналом з ліквідації імовірних аварійних ситуацій, передбачених ПЛАС, згідно із затвердженим графіком.

1.5. Для забезпечення надійної та безпечної роботи лінійної частини МН підприємства магістральних нафтопроводів та їх підрозділи зобов'язані:

- проводити спорудження, реконструкцію та ремонт магістрального нафтопроводу спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями чи підрозділами згідно з проектом, що отримав позитивну експертну оцінку, та здійснювати ефективний технічний нагляд за ходом спорудження, ремонту чи реконструкції магістральних нафтопроводів;

- забезпечувати прийняття об'єктів магістральних нафтопроводів в експлуатацію у встановленому порядку;

- здійснювати систематичні візуальні обстеження лінійної частини нафтопроводів;

- виконувати періодичні обстеження лінійної частини з використанням технічних засобів (засобів внутрішньої та зовнішньої діагностики тощо);

- виконувати технічне обслуговування лінійної частини нафтопроводів у встановлених обсягах та в установлені терміни;

- своєчасно виконувати ремонтно-профілактичні роботи;

- своєчасно виводити з експлуатації дільниці магістральних нафтопроводів, що не відповідають вимогам безпеки; - періодично інформувати землекористувачів та територіальні органи виконавчої влади про місцезнаходження магістральних нафтопроводів та режим охоронних зон, контролювати стан охоронних зон та безпеку виконання робіт в них;

- забезпечувати надійну роботу засобів активного та пасивного захисту магістральних нафтопроводів від корозії;

- забезпечувати своєчасне запобігання аваріям та ліквідацію їх на лінійній частині магістральних нафтопроводів.

1.6. Комплекси робіт з візуального огляду та обстеження лінійної частини МН із застосуванням технічних засобів, технічного обслуговування, поточного та капітального ремонту виконуються відповідно до вимог нормативних документів.

1.7. Періодичність та обсяги візуальних оглядів лінійної частини встановлюються підприємствами магістральних нафтопроводів залежно від специфічних умов експлуатації магістральних нафтопроводів та регламентуються відповідними документами нормативно-технічного характеру.

1.8. Обстеження лінійної частини магістральних нафтопроводів з застосуванням технічних засобів здійснюються відповідно до Програм обстеження та на основі Методик обстеження технічного стану та стану безпеки магістральних нафтопроводів із застосуванням відповідних технічних засобів (внутрішньотрубних дефектоскопів, засобів зовнішньої діагностики тощо), що розробляються підприємствами.

1.9. Періодичність обстеження лінійної частини магістральних нафтопроводів з застосуванням технічних засобів визначається підприємством магістральних нафтопроводів залежно від конкретних умов експлуатації.

1.10. На потенційно небезпечних дільницях магістральних нафтопроводів в доповнення до обстеження із застосуванням технічних засобів повинно виконуватися щорічне контрольне шурфування для візуальної та інструментальної оцінки стану ізоляційного покриття та металу труб.

До потенційно небезпечних належать:

- дільниці з підвищеною корозійною активністю ґрунтів (кислі ґрунти, солончаки тощо);

- дільниці з порушенням охоронної зони, що загрожують безпечній життєдіяльності населення;

- дільниці, де виявлений прогресуючий корозійний знос труб.

1.11. Позачергові обстеження дільниць лінійної частини з застосуванням технічних засобів повинні проводитися:

- якщо в процесі експлуатації виявлена розгерметизація зварних стиків чи їх розриви;

- у разі виникнення наскрізних корозійних дефектів;

- у разі перерв у роботі засобів електрохімзахисту або зниження значень захисного потенціалу нижче мінімально допустимих понад один місяць у зонах впливу блукливих струмів і понад 6 місяців - в інших випадках.

1.12. Виявлені дефекти, що несумісні з подальшою безпечною експлуатацією магістральних нафтопроводів і загрожують виникненню аварійної ситуації, повинні ліквідовуватись у максимально короткий термін.

1.13. Виявлені потенційно небезпечні дефекти лінійної частини повинні фіксуватися в паспорті магістрального нафтопроводу. На основі даних періодичних обстежень експлуатаційні служби повинні контролювати динаміку розвитку виявлених потенційно небезпечних дефектів і, у випадку їх прогресування, ужити заходів щодо визначення залишкового ресурсу безпечної експлуатації або ліквідації дефекту.

1.14. Дефектні зварні стики, наскрізні корозійні та механічні пошкодження та інші дефекти, що несумісні з подальшою безпечною експлуатацією магістральних нафтопроводів ремонтуються, як правило, вирізанням дефектних ділянок і вварюванням котушок. Допускаються й інші методи і технології ремонту та відновлення несучої здатності труб, що отримали позитивну експертну оцінку та відповідний дозвіл Держгірпромнагляду.

1.15. Траса магістральних нафтопроводів повинна позначатися на місцевості знаками закріплення траси висотою 1,5-2,0 м, установленими на відстані, як правило, 1 км один від одного. Ці знаки повинні мати єдину нумерацію.

1.16. На перетинах магістральних нафтопроводів із шосейними дорогами, залізничними коліями, газопроводами та іншими інженерними комунікаціями повинні встановлюватися відповідні знаки і попереджувальні плакати про місцезнаходження нафтопроводу з зазначенням адреси і номера телефону найближчої НПС чи АВП.

1.17. Уздовж траси магістральних нафтопроводів повинен бути передбачений проїзд для машин аварійно-відновлювальної служби.

1.18. Запірна арматура на магістральному нафтопроводі повинна мати:

- нумерацію відповідно до технологічної схеми;

- покажчики положень "Відкрито" і "Закрито";

- запобіжні пристрої (ланцюги, замки) проти випадкового відкривання.

1.19. Запірна арматура на трасі магістрального нафтопроводу повинна огороджуватися, а ворота огорожі та кришки колодязів закриватися на замок. Огорожа запірної арматури повинна мати попереджувальні написи.

1.20. У місцях приєднання до нафтопроводу дренажних кабелів катодних і дренажних установок на вимірювальних колонах повинні бути встановлені знаки з написом "Дренажний кабель".

1.21. При обході траси магістрального нафтопроводу і після повернення персонал повинен повідомляти диспетчера РНУ (ЦДП) чи оператора НПС про своє місцезнаходження.

1.22. За необхідності прокладання трубопроводів в тунелях слід дотримуватись спеціально розроблених для цього правил і норм, у тому числі:

1.22.1. Експлуатація магістральних нафтопроводів, прокладених у тунелях, дозволяється при концентрації парів і газів, що не перевищує ГДК у повітрі робочої зони.

1.22.2. Щоразу перед початком робіт, а також після перерви, відповідальний керівник повинен перевіряти справність телефонного зв'язку.

До робіт у тунелі люди можуть бути допущені тільки після усунення всіх виявлених неполадок систем зв'язку.

1.22.3. Монтаж і ремонт нафтопроводів у тунелі необхідно проводити згідно з проектом та за письмовим дозволом, затвердженим головним інженером підприємства МН або його підрозділу.

1.22.4. При роботі у тунелі повинна бути передбачена його вентиляція. На кожного працюючого повинно надходити не менше 6 куб.м/хв при швидкості не більше 6 м/с.

1.22.5. Гнучкі кабелі, що перебувають під напругою, повинні бути розтягнуті й підвішені.

1.22.6. По закінченні роботи пересувних механізмів гнучкий кабель необхідно відключити на найближчому розподільному пункті.

1.23. Ліквідація аварій на магістральних нафтопроводах

1.23.1. Усі роботи з ліквідації аварій необхідно виконувати відповідно до ПЛАС для даного об'єкта (ділянки), складеного з урахуванням вимог НПАОП 0.00-4.33-99 ( z0424-99 ), НПАОП 0.00-5.12-01 ( z0541-01 ), РД 39-110-91.

1.23.2. Посадова особа, відповідальна за ліквідацію аварій, визначається ПЛАС.

1.23.3. Відповідальний за виконання робіт з ліквідації аварій зобов'язаний:

- установити попереджувальні знаки на підході до аварійної ділянки, огородити місце розливу нафти червоними прапорцями (сигнальними стрічками), а в темний час - світловими сигналами, освітивши аварійну ділянку;

- виставити пости в місцях перетину аварійної ділянки нафтопроводу з залізничними та шосейними дорогами;

- визначити безпечне розміщення техніки й місця відпочинку і харчування працівників.

1.23.4. На місці виконання аварійних робіт повинні знаходитися:

- пожежна автоцистерна чи цистерна місткістю не менше 1500 л, заповнена розчином піноутворювача, з пожежною мотопомпою;

- повстина чи азбестове полотно - 2 од.;

- вогнегасники та відра - по 10 од.;

- лопати та ломи - по 5 од.;