Про затвердження галузевих нормативних актів з питань пожежної безпеки "Правила пожежної безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів України"

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ НАФТОВОЇ, ГАЗОВОЇ ТА НАФТОПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

НАКАЗ

N 151 від 18.08.97 Зареєстровано в Міністерстві м.Київ юстиції України 23 жовтня 1997 р. за N 496/2300

Про затвердження галузевих нормативних актів з питань

пожежної безпеки "Правила пожежної безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів України"

{ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства енергетики N 171 ( z0667-25 ) від 21.04.2025 }

На виконання розділу 1 Державної програми забезпечення пожежної безпеки на 1995-2000 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 року N 238 ( 238-95-п ), та пункту 3.2.1 Програми розроблення нормативних актів про охорону праці Держнафтогазпрому на 1996 рік, а також з метою запобігання пожежам на підприємствах магістральних нафтопроводів, - НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила пожежної безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів України, розроблені АТ "Інститут транспорту нафти" з залученням УкрНДІПБ МВС України і внесені підприємством Придніпровських магістральних нафтопроводів, що додаються.

2. Ввести в дію Правила пожежної безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів України на території України з 1 січня 1998 року.

3. Правила пожарной безопасности при эксплуатации магистральных нефтепроводов, затверджені Міннафтопромом СРСР від 26.10.1981 року з 1 січня 1998 року вважати такими, що не застосовуються на території України.

4. АТ "Інститут тарнспорту нафти" подати ці Правила до УДПО МВС України для включення до державного реєстру, у порядку, передбаченому Положенням про порядок розроблення, затвердження, перегляду, скасування та реєстрації нормативних актів з питань пожежної безпеки ( z0068-97 ), затвердженим УДПО МВС України.

5. Видання і розповсюдження цих Правил доручається підприємству Придніпровських магістральних нафтопроводів з залученням АТ "Інститут транспорту нафти".

Голова Комітету М.Ковалко

Затверджено наказом Державного комітету нафтової, газової і нафтопереробної промисловості України від 18 серпня 1997 р. N 151

Правила пожежної безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів України

1. Галузь застосування

1.1. Правила пожежної безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів України (далі - Правила) встановлюють основні вимоги пожежної безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів України для діючих Підприємств магістральних нафтопроводів.

Правила поширюються на Підприємства магістральних нафтопроводів, що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються та розширюються.

До Підприємств магістральних нафтопроводів віднесено:

головні, проміжні нафтоперекачувальні станції, наливні і кінцеві станції (термінали) магістральних нафтопроводів з резервуарним парком чи без нього, з комплексом будівель, споруд та інженерних комунікацій для забезпечення оперативної діяльності по прийманню, зберіганню і транспортуванню або реалізації нафти;

лінійна частина магістральних нафтопроводів (власне трубопровід) з відгалуженнями і лупінгами, запірною арматурою, вузлами пуску і приймання очисних пристроїв, системами життєзабезпечення, телемеханізації і диспетчеризації.

1.2. Дані Правила є обов'язковими для застосування всіма підприємствами, установами, організаціями (незалежно від видів їх діяльності і форм власності) та їх працівниками.

2. Нормативні посилання

2.1.Терміни і визначення, що використовуються в цих Правилах, відповідають Закону України "Про трубопровідний транспорт" ( 192/96-ВР ), ДСТУ 2272-93, ДСТУ 2273-93, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.044-89, ГОСТ 19433-88, ОНТП 24-86, СНиП 2.05.06-85, ВБН В.2.2-58.1-94, ВБН В.2.2-58.2-94.

Перелік нормативних документів та скорочення по них, що використовуються, наведено в інформаційному додатку N 14.

Посилання на вимоги нормативних документів, які слід враховувати з вузько спеціалізованих питань, наводиться у відповідних розділах і підрозділах цих Правил.

3. Загальні положення

3.1.Пожежна безпека повинна забезпечуватись шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих збитків і зменшення негативних екологічних наслідків у випадку їх виникнення, створення умов для термінового виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожежі.

3.2. На території, в будівлях, спорудах і приміщеннях підприємств та інших об'єктів магістральних нафтопроводів (далі - підприємств) повинен бути встановлений відповідний їх пожежній небезпеці протипожежний режим*, в тому числі повинні бути визначені:

- можливість (місця) паління, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів (по підрозділу 6.2);

- вимоги по утриманню місць, де паління, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів дозволяється;

- порядок проведення тимчасових вогневих робіт (в тому числі зварювальних) - по розділу 10;

- місця зберігання та допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, що можуть одночасно знаходитись у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання) - по розділу 9;

- порядок прибирання горючого пилу та відходів, розлитих нафти або нафтопродуктів, зберігання промасленого спецодягу та ганчірок, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладів - по розділу 5;

- порядок огляду і замикання приміщень після закінчення роботи;

- порядок проходження посадовими особами навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять по пожежно-технічному мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення (по розділу 4, обов'язкових додатках NN 1, 2, 3 та рекомендованому додатку N 4);

- порядок організації експлуатації та обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників і т.ін.) (по розділу 8);

- порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустаткування, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

- правила проїзду і стоянки транспортних засобів;

- обов'язки та дії працівників при виявленні пожежі (розділ 11);

- порядок збору членів добровільної пожежної дружини та відповідальних працівників при виникненні пожежі, виклику їх в нічний час, вихідні та святкові дні.

Порядок встановлення протипожежного режиму наведений у підрозділі 4.1 цих Правил.

_____________ * Визначення терміну "протипожежний режим" - за ДСТУ 2272-93.

3.3. У відповідності з Законом України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ) (стаття 2):

- забезпечення пожежної безпеки Підприємств магістральних нафтопроводів та інших об'єктів магістральних нафтопроводів покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб;

- забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої діяльності керівників та працівників підприємств, що повинно бути відображено в трудових договорах (контрактах) і статутах підприємств.

3.4. Категорії приміщень і будівель з вибухопожежної та пожежної небезпеки приймаються залежно від технологічних процесів, що розміщуються у приміщеннях, за спеціальним класифікатором, затвердженим Держнафтогазпромом, або обов'зковим додатком N 3 ВБН В.2.2-58.1-94 з врахуванням підрозділу 4.3.

3.5. Увідний (вступний) протипожежний інструктаж повинні проходити всі особи, що приймаються на роботу, у відповідності з вимогами підрозділу 4.5 цих Правил.

3.6. На Підприємствах магістральних нафтопроводів та інших об'єктах магістральних нафтопроводів можуть створюватись добровільні пожежні дружини (команди).

Порядок створення протипожежних формувань наведений у підрозділі 4.6 цих Правил.

3.7. Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, технологічне обладнання (у тому числі протипожежне і електрообладнання у вибухобезпечному виконанні) вводяться в експлуатацію лише за умови відповідності їх нормативним актам з пожежної безпеки, що діють в Україні.

4. Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки

4.1. Встановлення протипожежного режиму

4.1.1. Протипожежний режим встановлюється наказом керівника підприємства або затвердженою ним інструкцією.

4.1.2. Всі працівники підприємства повинні бути ознайомлені з вимогами щодо забезпечення протипожежного режиму на інструктажах, при проходженні пожежно-технічного мінімуму, а також на заняттях в системі виробничого навчання.

4.1.3. Виписки основних положень з наказу (інструкції) слід вивішувати на видних місцях.

4.1.4. Керівник підприємства зобов'язаний приймати (в рамках наданих йому прав) відповідні заходи реагування за фактами порушення або невиконання посадовими особами та іншими працівниками підприємства протипожежного режиму.

Керівники робіт, що виконуються підрядними організаціями, повинні забезпечити дотримання працівниками підрядної організації встановленого на підприємстві протипожежного режиму.

4.2. Визначення обов'язків посадових осіб та працівників щодо забезпечення пожежної безпеки, призначення відповідальних за пожежну безпеку

4.2.1.Керівник підприємства (через відповідних працівників) зобов'язаний:

- розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід запобігання пожежам;

- у відповідності з нормативними актами з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції та інші нормативні акти, які діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх дотриманням;

- встановити на території, в будівлях, спорудах і приміщеннях протипожежний режим і забезпечити його дотримання всіма хто працює;

- забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог органів державного пожежного нагляду;

- організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх виконання;

- у випадку відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, узгоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;

- забезпечувати в необхідній кількості і утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту та зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

- створювати у разі потреби у встановленому порядку підрозділи пожежної охорони і необхідну для їх функціонування матеріальнотехнічну базу;

- створювати добровільні пожежні дружини (команди), пожежнотехнічні комісії і організовувати їх діяльність у відповідності з вимогами актів законодавства;

- надавати на вимогу Державної пожежної охорони відомості і документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, яка ними виробляється;

- здійснювати заходи по впровадженню автоматичних засобів виявлення і гасіння пожеж та використанню для цього виробничої автоматики;

- своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

- проводити спеціальне розслідування випадків пожеж.

Керівник підприємства повинен також визначати обов'язки працівників щодо забезпечення пожежної безпеки, призначати відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, ділянок та інших об'єктів, технологічного та інженерного обладнання, за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

4.2.2. Обов'язки працівників щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації технічних засобів протипожежного захисту повинні бути відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов'язках, посадових інструкціях, положеннях і т.ін.).

4.2.3. Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна повинні бути визначені в договорі оренди.

4.2.4. Відповідальність за пожежну безпеку цехів, лабораторій, відділів, майстерень, резервуарних парків, насосних станцій по перекачці нафти та інших виробничих ділянок підприємства (далі - структурних підрозділів) покладається на їх керівників, а під час відсутності останніх - на працівників, що виконують їх обов'язки.

Відповідальність за дотримання встановлених протипожежних заходів на кожному робочому місці покладається на працівника, що обслуговує цю ділянку роботи, що повинно бути відображено у відповідних посадових документах (переліках функціональних обов'язків, інструкціях, положеннях тощо).

4.2.5. В кожному приміщенні (насосної, лабораторії, вентиляційної установки, майстерні та ін.) на видному місці повинна бути вивішена табличка з зазначенням прізвища, імені, по батькові та посади працівника, відповідального за пожежну безпеку.

4.2.6. Керівники структурних підрозділів, інші працівники, призначені відповідальними за пожежну безпеку, зобов'язані:

- забезпечити дотримання працівниками встановленого на підприємстві чи в структурному підрозділі протипожежного режиму, правил пожежної безпеки та інструкцій про заходи пожежної безпеки;

- знати характеристики пожежної небезпеки будівель, споруд, технологічних процесів, технологічного та виробничого обладнання, що перебувають в обігу, використовуються, виробляються та зберігаються у виробництві речовин і матеріалів;

- проводити періодичні (не рідше одного разу на місяць) огляди ввірених їм територій, будівель, приміщень, споруд, виробничих ділянок з метою контролю за дотриманням встановленого протипожежного режиму та вживати необхідних заходів по усуненню виявлених недоліків;

- організовувати контроль за справністю систем опалення, вентиляції, електроустановок, технологічного та іншого виробничого обладнання, вживати заходів задля усунення виявлених несправностей, внаслідок яких можливе виникнення пожежі;

- після закінчення роботи забезпечувати прибирання робочих місць та приміщень, відключення електроустановок, за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, які за умовами технології повинні працювати цілодобово;

- знати правила утримання і застосування пожежної техніки (в тому числі первинних засобів пожежогасіння, автоматичних установок пожежогасіння та пожежної сигналізації), засобів зв'язку, систем протидимового захисту та оповіщення людей про пожежу, які є в підрозділі, та забезпечити їх постійну готовність до дії;

- не допускати до роботи осіб, що не пройшли протипожежний інструктаж, щоденну перевірку знань або тих, що не склали заліки по програмі пожежно-технічного мінімуму;

- розробляти плани евакуації людей і матеріальних цінностей на випадок виникнення пожежі та проводити не рідше одного разу на рік їх практичне відпрацювання у відповідності з порядком, встановленим на підприємстві.

4.2.7. Працівники, відповідальні за експлуатацію технологічного обладнання та інженерних споруд, зобов'язані:

- організовувати вчасне проведення профілактичних оглядів та планово-запобіжних ремонтів обладнання, установок, електромереж і т.ін., а також усунення виявлених порушень, які можуть призвести до пожежі;

- організовувати навчання та інструктаж обслуговуючого персоналу з питань забезпечення пожежної безпеки при експлуатації (ремонті) технологічного та інженерного обладнання;

- забезпечувати розробку необхідної експлуатаційної документації та контроль за її веденням, розробляти та здійснювати заходи щодо запобігання пожежам від технологічного та інженерного обладнання.

4.2.8. Кожний працівник зобов'язаний:

- дотримуватись встановленого на підприємстві, в підрозділі, на робочому місці протипожежного режиму, виконувати вимоги правил і інших нормативних актів з пожежної безпеки, що діють на підприємстві;

- користуватись тільки справними інструментами, приладами, обладнанням і т.ін., дотримуватись інструкцій з їх експлуатації, вказівок керівників та осіб, відповідальних за пожежну безпеку;

- виконувати прибирання робочих місць від горючих відходів та вимикати електроприймачі (ті, які за умовами технології не повинні працювати цілодобово) по закінченні роботи;

- уміти застосовувати засоби пожежогасіння, що є у підрозділі;

- при виявленні пожежі або займання діяти у відповідності з вимогами розділу 11 цих Правил.

4.3. Визначення категорій приміщень та будівель з вибухопожежної та пожежної небезпеки, встановлення класів зон за ПУЕ

4.3.1. Для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення та лабораторій повинна бути визначена категорія по вибухопожежній та пожежній небезпеці виходячи з вимог ОНТП 24-86 та п.3.4 Правил.

4.3.2. Визначення категорії будівель і приміщень з вибухопожежної та пожежної небезпеки на стадії проектування повинно проводитись розробниками технологічного процесу, згідно з п.3.4 цих Правил.

Категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою визначаються керівниками (технологами) об’єктів або проектувальними організаціями, або спеціалізованими науково-дослідними установами. { Абзац другий пункту 4.3.2 підрозділу 4.3 розділу 4 в редакції Наказу Міністерства енергетики N 171 ( z0667-25 ) від 21.04.2025 }

4.3.3. Технологами та електриками проектної організації повинні бути встановлені у відповідності до ПУЕ класи вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зон, в тому числі для зовнішніх виробничих і складських ділянок, відкритих технологічних установок і споруд.

4.3.4. Біля входу до будівлі та приміщення повинні вивішуватись таблички з зазначенням категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки приміщення і класу зони за ПУЕ. Класи зон слід також позначати на межах зон всередині приміщень і ззовні.

4.4. Розробка інструкцій про заходи пожежної безпеки і планів евакуації

4.4.1.На кожному підприємстві повинні бути розроблені:

- загальнооб'єктова інструкція про заходи пожежної безпеки;

- інструкції для всіх вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень виробничих ділянок, робочих місць (цехів, складів, майстерень, лабораторій резервуарних парків, насосних станцій для перекачування нафти і нафтопродуктів, зливно-наливних естакад і причалів, паливно-заправочних пунктів і т.ін.);

- інструкції по проведенню пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок і т.ін.

Інструкції повинні вивішуватись на видних місцях та вивчатись при проведенні протипожежних інструктажів, проходженні спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму), а також в системі виробничого навчання.

Вимоги органів нагляду (охорони праці, пожежної безпеки) можуть об'єднуватись за розсудом власника в єдину інструкцію, за умови обов'язкового відображення в них вимог обов'язкового додатку N 1.

4.4.2. Основні вимоги до змісту інструкцій викладені в додатку 1 до цих Правил.

В інструкціях повинні також відображатись заходи пожежної безпеки при:

- зупинці і відсіканні технологічного обладнання і технологічної обв'язки нафтоперекачувальних станцій від магістрального нафтопроводу;

- автоматичному пропуску потоку нафти в обхід нафто-перекачувальних станцій.

4.4.3. Загальнооб'єктова інструкція розробляється адміністрацією підприємства за участю фахівців об'єктової пожежної охорони (при її наявності), начальника ДПД, служби охорони праці, інших зацікавлених служб і підрозділів підприємства.

Загальнооб'єктова інструкція затверджується керівником підприємства або особою, що виконує його обов'язки.

4.4.4.Інструкції про заходи пожежної безпеки для окремих приміщень, виробничих ділянок, робочих місць, пожежонебезпечних видів робіт і т.ін. розробляються керівниками і фахівцями відповідних структурних підрозділів, служб, узгоджуються з об'єктовою пожежною охороною або начальником ДПД, іншими зацікавленими службами і посадовими особами підприємства, затверджуються заступником керівника або головним інженером підприємства.

4.4.5. Для працівників охорони (сторожі, вартівників, чергових і т.ін.) керівником підприємства (через відповідних працівників) повинна бути розроблена інструкція, в якій визначаються їх обов'язки по контролю за дотриманням протипожежного режиму, огляду території та приміщень, порядок дій у випадку виявлення пожежі, спрацювання засобів пожежної сигналізації та автоматичного пожежогасіння. В ній також повинно вказуватись, кого з керівників підприємства необхідно викликати в нічний час, у вихідні та святкові дні у випадку пожежі. До інструкції повинен додаватись список посадових осіб підприємства з зазначенням їх домашньої адреси, службового і домашнього телефонів. Інструкція повинна вивішуватись в місцях розміщення охорони (на проходах, постах і т.ін.) та бути вивченою всіма працівниками охорони.

4.4.6. В будівлях і приміщеннях, що мають два поверхи та більше, при одночасному перебуванні на поверсі більше 25 працівників, повинні бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей у випадку пожежі.

Необхідність забезпечення планами (схемами) евакуації одноповерхових будівель і споруд визначається керівником підприємства, за узгодженням з місцевими органами державного пожежного нагляду виходячи з пожежної небезпеки цих будівель і споруд, кількості людей, що розміщуються, площі і т.ін.

4.4.7.Плани евакуації повинні містити схематичне позначення приміщень відповідного поверху, евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення засобів пожежогасіння і сигналізації. Ці плани повинні мати необхідні пояснювальні тексти.

4.4.8. На дверях входу до підвалу необхідно вивішувати план підвальних приміщень.

4.4.9. На підприємствах повинен бути встановлений порядок (система) оповіщення людей про пожежу, який повинен вказуватись у поясненнях до планів евакуації (або в інструкціях) і з яким необхідно ознайомити всіх працівників.

4.4.10. При зміні планування або функціонального призначення будівель (приміщень, споруд), технології виробництва, штатної розстановки персоналу керівник підприємства або структурного підрозділу зобов'язаний забезпечити вчасну переробку планів евакуації та інструкцій.

4.5. Навчання заходам пожежної безпеки, наочна агітація і знаки безпеки

4.5.1. Навчання заходам пожежної безпеки працюючих на підприємствах магістральних нафтопроводів складається з:

- інструктажів з питань пожежної безпеки (надалі - протипожежних інструктажів);

- навчання та перевірки знань посадових осіб, що виконують обов'язки, пов'язані з забезпеченням пожежної безпеки об'єктів з підвищеною пожежною небезпекою;

- спеціального навчання (занять з пожежно-технічного мінімуму) для осіб, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою.

4.5.2. Протипожежні інструктажі поділяються на: увідний, первинний, повторний на робочому місці, позаплановий і цільовий.

Увідний протипожежний інструктаж проводиться в спеціально обладнаному місці з усіма працівниками, яких приймають на роботу (постійну чи тимчасову), а також з особами, які прибули на підприємство у відрядження, на виробничу практику (навчання) і повинні брати безпосередню участь у виробничому процесі.

Для проведення ввідного протипожежного інструктажу на підприємстві повинно бути виділено приміщення, обладнане необхідними наочними посібниками (плакатами, схемами, макетами і т.ін.), що ілюструють вимоги протипожежного режиму на території підприємства, ділянки, в цехах, будівлях, спорудах і на робочих місцях, а також оснащене зразками різних видів первинних засобів пожежогасіння, пожежного інвентарю та пожежного зв'язку, що є на об'єкті.

Первинний протипожежний інструктаж проводиться керівником робіт безпосередньо на робочому місці до початку виробничої діяльності працівника.

Повторний протипожежний інструктаж проводиться керівником робіт не менше одного разу на рік на робочому місці з усіма працівниками.

Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться:

- при введенні в дію нових або перероблених нормативних актів з питань пожежної безпеки;

- у випадку змін технологічного процесу, застосуванні нового, заміни або модернізації діючого пожежонебезпечного обладнання;

- на вимогу державного інспектора з пожежного нагляду, якщо виявлено незадовільне знання працівниками правил пожежної безпеки, невміння діяти у випадку пожежі та користуватись первинними засобами пожежогасіння.

Цільовий протипожежний інструктаж проводиться з працівниками перед виконанням ними разових (тимчасових) пожежонебезпечних робіт, при ліквідації аварій і т.ін.

4.5.3. Навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки повинні проходити працівники підприємств та їх структурних підрозділів, що виконують обов'язки, пов'язані з забезпеченням пожежної безпеки об'єктів з підвищеною пожежною небезпекою.

Зазначені працівники проходять навчання та перевірку знань до початку виконання своїх обов'язків, а згодом - з періодичністю один раз на три роки.

Порядок організації їх навчання та перевірки знань визначається Переліком посад, при призначенні на які особи повинні проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації, який затверджено наказом МВС України від 17.11.94 N 628 ( z0307-94 ), зареєстрованим в Мінюсті України від 22.12.94 за N 307/517 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.94 N 508 ( 508-94-п ) "Про заходи щодо виконання Закону України Про пожежну безпеку" (обов'язковий додаток N 2 до Правил).

4.5.4. Спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) повинні проходити попередньо (до початку самостійного виконання робіт) особи, що приймаються на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою.

З метою підвищення загальних знань з питань пожежної безпеки один раз на рік працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки.

4.5.5. Порядок організації та проведення протипожежних інструктажів, спеціального навчання та перевірки знань з пожежнотехнічного мінімуму визначено Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженим наказом МВС України від 17.11.94 N 628 ( z0308-94 ) (обов'язковий додаток N 3 до Правил).

Приблизний перелік робіт (професій, посад), при прийманні на які особи повинні проходити спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) та щорічну перевірку знань, наведено у рекомендованому додатку N 4 до Правил.

4.5.6. Допуск до роботи працівників, що не пройшли навчання, протипожежний інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

4.5.7. Вивчення заходів пожежної безпеки на підприємстві слід також передбачати в системі виробничого навчання працівників.

З цією метою повинні використовуватись і місцеві системи радіомовлення, наочна агітація та інші засоби, що є на підприємстві.

4.5.8. На території і в приміщеннях підприємств на видних місцях слід вивішувати плакати, стенди та іншу наочну агітацію, що пропагує вимоги правил пожежної безпеки.

4.5.9. Територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення повинні бути забезпечені відповідними знаками пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

4.5.10. Місця розташування знаків безпеки, порядок застосування пояснювальних написів до них встановлює адміністрація підприємства за узгодженням з об'єктовою пожежною охороною або начальником ДПД.

Знаки безпеки повинні бути розташовані з таким розрахунком, щоб вони були добре видимі (помітні) та вирізнялись на довколишньому їх тлі.

На місцях та ділянках, що є тимчасово небезпечними, слід встановлювати переносні знаки безпеки, які знімаються після того, як відпадає необхідність в їх застосуванні.

Знаки, що використовуються в темний час доби або в умовах недостатньої видимості, повинні бути помітні - вирізнені відповідної контрастності фарбою, або покриті фарбою відповідної відбивальної здатності, або вирізнені штучним освітленням.

Знаки безпеки з штучним освітленням, встановлені у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях (зонах) або на дверях цих приміщень повинні мати відповідний ступінь захисту.

4.5.11. На території підприємства на видних (помітних) місцях повинні бути встановлені таблички з зазначенням порядку виклику пожежної охорони, знаки місць розташування первинних засобів пожежогасіння, схема руху транспорту, на якій слід позначати розташування будівель, споруд, водойм, гідрантів, пірсів та градирень (необхідність встановлення такої схеми на кожному підприємстві визначається з об'єктовою пожежною охороною або місцевими органами державного пожежного нагляду).

4.6. Створення протипожежних формувань

4.6.1. З метою залучення працівників до проведення заходів по запобіганню пожежам та організації їх гасіння на підприємствах та інших об'єктах магістральних нафтопроводів створюються добровільні пожежні дружини і команди.

Створення добровільних пожежних дружин (команд) покладається на керівника підприємства. Їх діяльність повинна здійснюватись у відповідності з Положенням про добровільні пожежні дружини (команди), затвердженим наказом МВС України від 27.09.94 N 521 ( z0248-94 ), зареєстрованим в Мінюсті України від 13.10.94 за N 248/458 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.94 N 508 ( 508-94-п ).

У колективних договорах мають бути передбачені заходи щодо стимулювання та заохочення членів добровільних пожежних дружин (команд) (розміри додаткової відпустки, грошові премії, цінні подарунки і т.ін.).

Порядок забезпечення спецодягом членів добровільної пожежної дружини (команди) на підприємствах магістральних нафтопроводів та норми належності наведені у рекомендованому додатку N 5 до Правил.

4.6.2. На підприємстві з кількістю 50 і більше працівників рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії. На підставі цього рішення наказом керівника підприємства встановлюється персональний склад пожежно-технічної комісії та порядок її роботи.

Роботу комісії необхідно організовувати у відповідності з Типовим положенням про пожежно-технічну комісію, затвердженим наказом МВС України від 27.09.94 р. N 521 ( z0248-94 ) (довідковий додаток N 6 до Правил).

4.6.3. В апараті кожного об'єднання підприємств (асоціації, корпорації, концерні і т.ін.) для виконання делегованих об'єднанню функцій в галузі пожежної безпеки повинна створюватись служба пожежної безпеки.

Діяльність служби пожежної безпеки повинна регламентуватись положенням Держнафтогазпрому, що розробляється у відповідності з Типовим положенням про службу пожежної безпеки, затвердженим наказом МВС України від 12.04.95 N 220 ( z0118-95 ), зареєстрованим в Мінюсті України від 20.04.95 за N 118/654 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.95 р. N 238 ( 238-95-п ) "Про затвердження Державної програми забезпечення пожежної безпеки на 1995-2000 роки".

5. Основні вимоги пожежної безпеки до основних технологічних об'єктів

5.1. Загальні вимоги до технологічних процесів і обладнання

5.1.1. Перебіг технологічних процесів повинен відбуватись у відповідності з технологічною документацією (технологічними регламентами, правилами технічної експлуатації і т.ін.), затвердженою у встановленому порядку.

5.1.2. На кожному підприємстві необхідно мати дані про показники вибухопожежної та пожежної небезпеки речовин і матеріалів за ГОСТ 12.1.044-89, що застосовуються в технологічних процесах. Застосовувати в технологічних процесах речовини і матеріали з невідомими показниками пожежної небезпеки забороняється.

5.1.3. Технологічне обладнання, призначене для використання вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних речовин і матеріалів, повинно відповідати вимогам діючих нормативних актів з охорони праці та паспортам заводів-виробників.

5.1.4. Розстановка технологічного обладнання повинна відповідати нормам технологічного проектування.

5.1.5. Параметри режиму роботи технологічного обладнання, пов'язаного з застосуванням легкозаймистих (ЛЗР) і горючих рідин (ГР), а також вибухопожежонебезпечного пилу, повинні відповідати технологічній документації, розробленій з врахуванням діючих нормативних актів.

5.1.6. В технологічному обладнанні повинні підтримуватись концентрації горючих газів, парів, суспензій та сумішей поза межами їх займання. В протилежному випадку повинні бути прийняті додаткові заходи по запобіганню пожежам та вибухам у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.004-91 і ГОСТ 12.1.010-76.

5.1.7. Для миття і знежирення обладнання, виробів і деталей повинні, як правило, застосовуватись негорючі технічні миючі засоби, а також безпечні в пожежному відношенні установки і способи. Використання для даних цілей горючих миючих засобів на обмежений період допускається, тільки в окремих випадках, з внесенням відповідних змін до технологічної документації та з дозволу органів пожежного нагляду.

5.1.8. Технологічне обладнання, пов'язане з обертанням вибухопожежонебезпечних речовин і матеріалів, повинно мати прилади контролю і регулювання, що забезпечують вибухопожежобезпеку процесу.

5.1.9. На приладах контролю і регулювання вибухопожежонебезпечних технологічних параметрів повинні бути позначені межі критичних значень їх змін, на основі допустимих областей вибухопожежобезпечної роботи.

5.1.10. У разі відхилення (наближення) одного чи кількох параметрів вибухопожежонебезпечного технологічного процесу поза гранично допустимі межі прилади контролю і регулювання повинні подавати попереджуючі та аварійні сигнали (звукові та світлові), а при досягненні межі параметрів критичних значень - виключати подальше зростання параметрів у небезпечному напрямку, у відповідності з технологічним регламентом.

5.1.11. Забороняється виконувати технологічні операції на обладнанні з такими несправностями, які можуть призвести до пожеж та вибухів, а також при відключенні приладів контролю і регулювання вибухопожежонебезпечних параметрів та прострочених термінах їх перевірки.

5.1.12. Технологічне обладнання, призначене для роботи з ГР, ЛЗР та вибухопожежонебезпечним пилом, повинно бути герметичне або відповідати відповідним технічним чи паспортним даним на це устаткування, і відповідати технічним вимогам на експлуатацію.

5.1.13. Місцеві відсмоктувачі та інші пристрої, призначені для вловлювання горючих газів, парів або пилу, що виходять до приміщення при взятті проби продукту, при розвантаженні та завантаженні обладнання періодичної дії, а також різні ущільнення повинні знаходитись завжди у справному стані. Робота обладнання у разі відсутності або несправності пристроїв для вловлювання вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних речовин, що виділяються, не дозволяється.

Завантажувальні пристрої для обладнання періодичної дії повинні бути забезпечені заслінками, які відкриваються тільки на період завантаження вибухопожежонебезпечних речовин і матеріалів.

5.1.14. Конструкції витяжних пристроїв (в тому числі шаф, фарбувальних камер і т.п.) повинні запобігати накопиченню небезпечних відкладів і забезпечувати можливість їх очистки пожежобезпечними методами. Роботи по очистці повинні проводитись згідно з графіком і фіксуватись в журналі з зазначенням дати їх проведення та прізвища особи, що виконувала ці роботи.

5.1.15. Технологічне обладнання, прилади опалення і електрообладнання необхідно очищати від вибухопожежонебезпечного пилу, стружок та інших горючих матеріалів відповідно до технологічного регламенту.

5.1.16. Використання ЛЗР в апаратах і обладнанні з відкритою поверхнею випаровування, як правило, неприпустиме.

В цехах або на ділянках, де за умовами технології неможливо уникнути застосування відкритих апаратів і ємкостей з ЛЗР, необхідно:

- визначити мінімальну кількість рідин, що одночасно знаходяться біля робочих місць, і не перевищувати її;

- підтримувати температуру рідини не менше ніж на 10 градусів нижчою від температури спалаху.

5.1.17. В кожному резервуарі, ємкісному апараті та ін. повинні контролюватись мінімальний і максимальний рівень їх заповнення.

Забороняється вищевказане технологічне обладнання наповнювати ЛЗР і ГР вище встановленої максимальної межі заповнення. Граничне заповнення технологічного обладнання повинно, як правило, забезпечуватись системою автоматичного контролю і відключення, а також переливними трубами, зв'язаними з живлячими і аварійними ємкостями.

В процесі експлуатації необхідно забезпечувати постійну справність дихальних клапанів, вогнеперешкоджувачів, рівнемірів та дренажних систем. Експлуатація резервуарів і апаратів з несправними, відключеними або неправильно відрегульованими запобіжними і дихальними клапанами, а також при відсутності відвідних труб, виведених з приміщень, не дозволяється.

5.1.18. Необхідно дотримуватись встановлених строків проведення планово-профілактичних оглядів і ремонтів обладнання у відповідності з інструкцією по експлуатації з заводів-виробників обладнання, дотримуватись регламенту і послідовності зупинки обладнання з урахуванням режиму роботи, а також створювати умови для безпечного проведення оглядів та ремонту.

5.1.19. Технічне обслуговування обладнання (набивання і підтягування сальників, ущільнення фланців і т.ін.), що знаходиться під тиском, без зниження тиску забороняється.

5.1.20. При виявленні витоку або підтікань ЛЗР і ГР з технологічного обладнання необхідно вжити заходів по ліквідації несправності.

5.1.21. Ділянки теплоізоляції технологічного обладнання, просоченого ЛЗР і ГР, необхідно замінювати відразу ж після ліквідації пошкодження, яке викликало витікання продукту.

5.1.22. Для контролю за станом пароповітряного середовища у виробничих приміщеннях категорій А і Б, в яких застосовуються, виробляються або зберігаються ЛЗР, повинні встановлюватись автоматичні сигналізатори довибухонебезпечних концентрацій.

Як виняток, при відсутності сигналізаторів, що серійно випускаються промисловістю, повинен здійснюватись періодичний лабораторний аналіз повітряного середовища у відповідності з затвердженою інструкцією "ТУ нефтегаз" (РДБТ 39-0147171-003-88).

5.1.23. Автоматичне увімкнення систем аварійної вентиляції повинно здійснюватись, як правило, від сигналізаторів довибухонебезпечних концентрацій.

Крім автоматичного увімкнення систем аварійної вентиляції слід передбачати можливість ручного їх увімкнення за допомогою пускових пристроїв, розташованих поблизу одного з основних виходів ззовні приміщення.

5.1.24. Для обмеження виходу вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних речовин з пошкодженого обладнання повинні бути встановлені швидкодіючі клапани-відсікачі і засувки, а також передбачені пристрої (пандуси, пороги, листи і т.ін.), які обмежують розлив ЛЗР і ГР.

5.1.25. Схема обв'язки трубопроводів повинна передбачати можливість виключення аварійного апарату з технологічного процесу і забезпечувати аварійний злив ЛЗР і ГР. Місця розміщення запірної арматури повинні бути вказані на схемі розташування основних комунікацій.

Порядок і послідовність операцій виключення аварійного апарату з технологічної схеми, а також здійснення зливу або стравлювання повинні визначатись інструкцією.

Обслуговуючий персонал зобов'язаний знати технологічну схему трубопроводів, розташування засувок та їх призначення.

5.1.26. Горючі пари, що скидаються з технологічного обладнання через запобіжні клапани і продувні лінії ручного стравлювання, не повинні надходити до виробничого приміщення.

5.1.27. Пристрої, призначені для зливу ЛЗР і ГР або стравлювання парів з ємкостей і апаратів у випадку аварії або пожежі, повинні бути завжди справними. Засувки ліній аварійного зливу або стравлювання повинні мати розпізнавальні знаки, а підступи до них повинні бути доступні при пожежі.

5.1.28. Основне і допоміжне технологічне обладнання, пов'язане з застосуванням рідин, парів, газів та сипучих речовин, які є діелектриками, повинно бути захищене від статичної електрики у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.018-93 і ДНАОП 0.00-1.29-97.

5.1.29. При наявності речовин і матеріалів, здатних до самозагорання в повітрі, необхідно вживати заходів, що виключають або гальмують процес окислення, такі як:

- ізоляція речовин від впливу на них повітря (зберігання продукції у вигляді порошку або рідини в герметично закритій тарі, захист негорючими газами, захист від повітря шаром рідини або плівкою воску, жиру і т.ін.);

- зменшення поверхні окислення (обмеження розмірів штабелів, ущільнення маси);

- створення умов, що забезпечують більш інтенсивне відведення тепла, що виникає внаслідок реакції окислення (вентилювання застійних зон, примусове охолодження і т.ін.);

- введення необхідної кількості інгібіторів, які гальмують процес окислення.

5.1.30. Очистка внутрішніх поверхонь апаратів і трубопроводів від відкладів, здатних самозагоратись, виконується згідно графіка пожежобезпечним способом.

5.1.31. При обробці вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних речовин слід не допускати потрапляння до машини з механізмами, що рухаються, і апаратів з мішалками, сторонніх твердих предметів (часток металу, каміння і т.ін.). Робота машин і апаратів з вимкненими або несправними уловлювачами забороняється. Слід уникати ударів, що викликають іскри при відкриванні і закриванні кришок люків, при переміщенні вантажів і т.ін.

5.1.32. Необхідно здійснювати контроль за температурою нагрівання технологічного обладнання або застосовувати теплоізоляцію, не допускаючи підвищення температури на зовнішній поверхні вище 80% від температури самозагорання речовин і матеріалів, що перебувають в обігу.

Якщо температура зовнішньої поверхні апаратів і трубопроводів вища від температури самозагорання речовин, що обертаються в них, то необхідно передбачати заходи, що виключають при аварійних ситуаціях контакт цих речовин з нагрітою поверхнею (ізоляція, парова завіса і т.ін.).

5.1.33. Роботи у вибухопожежонебезпечних місцях необхідно виконувати інструментом, що унеможливлює іскроутворення.

Транспортні візки, сходи та інше приладдя та засоби, що переміщуються на колесах і використовуються у вибухопожежонебезпечних приміщеннях, повинні мати обідки з іскробезпечного матеріалу.

Взуття обслуговуючого персоналу повинно виключати можливість іскроутворення.

5.1.34. Вибухопожежонебезпечні, пожежонебезпечні приміщення і відкриті установки повинні бути забезпечені знаками безпеки у відповідності до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

5.1.35. Перевірка стану вогнеперешкоджувачів та їх очистка повинні виконуватись у відповідності з графіком та інструкцією заводу-виробника.

Забороняється експлуатувати з відключеними або несправними вогнеперешкоджувачами:

- дихальні лінії від апаратів і ємкостей з ЛЗР або ГР, нагрітих вище температури спалаху;

- лінії з ЛЗР і ГР, які працюють з неповним перерізом (навантаженням);

- газо-повітряні і паро-повітряні лінії, якщо в них можуть утворюватись суміші вибухонебезпечних концентрацій;

- лінії з ЛЗР, здатні до вибухового розкладу.

5.1.36. Виявлені пошкодження вогнезахисних покриттів металевих опор апаратів з ЛЗР і ГР повинні негайно усуватись.

5.1.37. Вибухопожежонебезпечні і пожежонебезпечні приміщення слід обладнувати засобами пожежної автоматики у відповідності до вимог діючих нормативних документів. Незалежно від наявності автоматичних установок пожежогасіння і пожежної сигналізації, приміщення і ділянки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння у відповідності з додатком N 10.

5.1.38. Експлуатація технологічного обладнання при несправних системах протипожежного і протиаварійного захисту є неприпустимою.

5.2. Лінійна частина магістральних нафтопроводів

5.2.1. Загальні вимоги

5.2.1.1. Експлуатацію, ремонт та випробування магістральних нафтопроводів слід проводити у відповідності до вимог Правил технічної експлуатації магістральних нафтопроводів, цих Правил і Правил капітального ремонту підземних трубопроводів.

5.2.1.2. Магістральні нафтопроводи при будь-якому виді прокладання повинні мати охоронну зону, що відповідає вимогам Правил охорони магістральних нафтопроводів.

5.2.1.3. Охоронна зона нафтопроводів встановлюється:

- вздовж трас трубопроводів - у вигляді ділянки землі, обмеженої умовними лініями, що проходять за 50 м від осі трубопроводу з кожного боку; на землях сільськогосподарського призначення охоронна зона обмежується умовними лініями, що проходять за 25 м від осі трубопроводу з кожного боку;

- вздовж

траси багатониткових трубопроводів - у вигляді ділянки землі, обмеженої умовними лініями, що проходять за 50 м від осей крайніх трубопроводів з кожного боку; на землях сільськогосподарського призначення охоронна зона обмежується умовними лініями, що проходять за 25 м від осей крайніх трубопроводів з кожного боку;

- вздовж підводних переходів трубопроводів - у вигляді ділянки водного простору від поверхні до дна, замкненої між паралельними площинами, що відстоять від осей крайніх ниток трубопроводів на 100 м з кожного боку;

- навколо земляних амбарів для аварійного спуску нафти або нафтопродуктів - у вигляді ділянки землі, обмеженої замкнутою лінією на відстані 50 м у всі боки від границь території вказаних об'єктів;

- навколо головних та проміжних нафтоперекачувальних, наливних або кінцевих станцій, резервуарних парків, наливних і зливних естакад, пунктів підігрівання нафти - у вигляді ділянки землі, обмеженої замкнутою лінією, що знаходиться на відстані 100 м в усі боки від границь території вказаних об'єктів на 100 м у всі боки, з урахуванням пунктів 5.2.1.9 та 5.2.1.10 цього розділу.

5.2.1.4. В охоронних зонах трубопроводів без письмової згоди підприємств (організацій), що їх експлуатують, забороняється:

- споруджувати будь-які будівлі та споруди;

- висаджувати дерева та кущі всіх видів, складувати корми, добрива і матеріали, скиртувати сіно і солому, розташовувати конов'язі, утримувати худобу, виділяти рибопромислові ділянки, влаштовувати водопої, заготовляти лід;

- споруджувати проїзди і переїзди через траси трубопроводів, влаштовувати стоянки автомобільного транспорту, тракторів, машин та іншого обладнання; -розташовувати колективні сади та городи;

- виконувати меліоративні земляні роботи, споруджувати зрошувальні та осушувальні системи;

- виконувати планування грунту, а також різноманітні гірничі, промислові, монтажні та вибухові роботи;

- проводити геологорозвідувальні, пошукові, геодезичні та інші вишукувальні роботи, пов'язані з влаштуванням свердловин, шурфів та взяттям проб грунту (крім грунтових зразків).

Підприємства і організації, які одержали письмову згоду на ведення вказаних робіт в охоронних зонах, зобов'язані виконувати їх з дотриманням умов, що забезпечують цілість трубопроводу. Ці умови встановлюють підприємства (організації), які експлуатують трубопроводи.

Письмове узгодження проведення вибухових робіт в охоронних зонах трубопроводів видають тільки після надання підприємством (організацією) відповідних матеріалів, передбачених Єдиними правилами безпеки при вибухових роботах.

5.2.1.5. Польові сільськогосподарські роботи в охоронних зонах трубопроводів землекористувачі проводять з попереднім повідомленням підприємств (організацій), що експлуатують трубопровід, про початок посівної та збиральної кампанії.

5.2.1.6. На зрошуваних землях, що знаходяться в охоронних зонах трубопроводів, роботи, пов'язані з тимчасовим затопленням земель, виконують за узгодженням між землекористувачами та підприємством (організацією), що експлуатує трубопровід.

5.2.1.7. В охоронних зонах магістральних нафтопроводів забороняється виконувати різні дії, які можуть порушити нормальну експлуатацію трубопроводів чи призвести до їх пошкодження, а саме:

- переміщувати, засипати та пошкоджувати опізнавальні і сигнальні знаки, контрольно-вимірювальні пункти;

- відкривати люки, хвіртки і двері пунктів підсилення кабельного зв'язку, що не обслуговуються, огорож вузлів лінійної запірної арматури або вузлів пуску і приймання очисних пристроїв, станцій катодного і дренажного захисту та інших лінійних пристроїв, системи життєзабезпечення, відкривати і закривати крани і засувки, відключати або вимикати засоби зв'язку, енергопостачання, телемеханіки і диспетчеризації трубопроводів;

- влаштовувати різні звалища, виливати розчини кислот, солей і лугів;

- руйнувати берегоукріплювальні споруди, водопропускні пристрої, що охороняють трубопроводи і довкілля від аварійного розливу нафти;

- кидати (закотвичувати) якорі (кітви), проходити з відданими (закотвиченими) якорями (кітвами), ланцюгами, лотами, волокушами і тралами, виконувати днопоглиблювальні і землечерпальні роботи;

- розводити вогонь і розміщувати будь-які відкриті і закриті джерела вогню.

5.2.1.8. У межах мінімальних відстаней від осі нафтопроводу (від його об'єктів) до міст і населених пунктів, встановлених нормами проектування магістральних нафтопроводів, забороняються будь-які заходи, пов'язані зі скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт.

5.2.1.9. Будівництво житлових масивів (населених пунктів), промислових та сільськогосподарських підприємств, окремих будинків, будівель (житлових і нежитлових) і споруд може виконуватись в районі місцепроходження нафтопроводів за умови суворого дотримання мінімальних відстаней від осі трубопроводу (від його об'єктів) до будівель і споруд, передбачених нормами проектування магістральних нафтопроводів і нафтопродуктопроводів.

При розгляді клопотань про надання земельних ділянок для вказаних потреб місця розташування об'єктів будівництва повинні попередньо узгоджуватись з підприємствами (організаціями), що експлуатують трубопроводи.

5.2.1.10. Підприємство (організація), що експлуатує нафтопровід, і органи Держнаглядохоронпраці у відповідності до їх компетенції мають право призупинити роботи, які виконуються з порушенням цих Правил в охоронній зоні трубопроводу і в межах мінімальних відстаней від осі трубопроводу (від його об'єктів) до міст та інших населених пунктів, встановлених нормами проектування магістральних нафтопроводів і нафтопродуктопроводів.

5.2.2. Ліквідація аварій

5.2.2.1. Всі роботи з ліквідації аварій необхідно виконувати у відповідності з планом ліквідації аварії (ПЛА) для даного об'єкту (ділянки). Порядок дій адміністрації та персоналу у випадку пожежі або аварії наведено у розділі 11.

5.2.2.2. Працівник, відповідальний за ліквідацію аварії (залежно від її категорійності та наслідків), визначається планом ліквідації аварії. Власник підприємства або працівник, що керує виробництвом на зміні, зобов'язані ввести в дію план ліквідації аварії (ПЛА).

5.2.2.3.Відповідальний за ліквідацію аварії та працівники, що повинні бути задіяні при ліквідації аварій зобов'язані виконувати свої обов'язки згідно з вимогами діючих планів ліквідації аварій (ПЛА), а також:

- проінструктувати членів бригади про безпечні методи і прийоми робіт;

- вжити заходів по встановленню перестерігаючих знаків на підході до аварійної ділянки, по огородженню місця розливу нафти червоними прапорцями, а в темну пору - світловими сигналами і освітленню аварійної ділянки;

- виставити пост біля місця пересікання аварійної ділянки нафтопроводу з залізничними коліями та з шосейною дорогою;

- визначити безпечну розстановку техніки та місця відпочинку і харчування працівників.

5.2.2.4. При ліквідації аварій в темну пору для освітлення місця роботи необхідно застосовувати вибухозахищені світильники напругою не більше 12в з рівнем вибухозахисту, що відповідає класу вибухонебезпечної зони В-1г, і видом вибухозахисту, що відповідає категорії та групі вибухонебезпечної суміші ІІАТЗ.

5.2.2.5. На місці провадження аварійних робіт повинні бути передбачені:

- пожежна автоцистерна або цистерна (ємкість) місткістю не менше 1500 л, заповнена розчином піноутворювача, з пожежною мотопомпою МП-1200 або МП-1600, та інші протипожежні засоби, узгоджені з пожежною охороною;

- повстина або азбестове полотно - 2 шт.;

- вогнегасники та відра - по 10;

- лопати та ломи - по 5;

- аптечка з медикаментами і перев'язувальні засоби.

Всі працівники, зайняті ліквідацією аварії, повинні уміти користуватись первинними засобами пожежогасіння і надавати первинну (долікарську) допомогу.

В особливо небезпечних випадках (великий розлив нафти) необхідно виставляти пожежні пости з числа добровільної пожежної дружини або особового складу пожежної охорони.

5.2.2.6. При використанні транспортних засобів для обстеження траси нафтопроводу з метою виявлення місць його пошкодження і розливу нафти необхідно дотримуватись таких умов:

- при добрій видимості траси (в світлу пору) транспортні засоби слід зупиняти не ближче ніж за 100 м від місця розливу нафти (з навітреного боку); подальше розвідування повинен проводити персонал АВП у складі не менше двох працівників, які знають правила роботи в газонебезпечних місцях і дотримуються заходів пожежної безпеки;

- при поганій видимості (в темну пору, на пересіченій місцевості і при тумані) повинна діяти група патрулювання не менше ніж з трьох осіб. Інтервал між групою і транспортними засобами визначає старший групи; у всіх випадках інтервал повинен бути не менше 10 м.

При виявленні ознак розтікання нафти група патрулювання повинна подати сигнал негайної зупинки транспортних засобів і виконати подальше розвідування району розливу.

5.2.2.7. Група патрулювання, яка здійснює контрольний огляд, регулярно доповідає про стан траси диспетчеру РНУ.

При відсутності виходу нафти ця група повертається тільки після дозволу диспетчера.

5.2.2.8. При виявленні місця виходу нафти на поверхню підходити до нього слід тільки з навітреного боку. Якщо за характером місцевості у часі перебігу роботи це неможливо, то слід надягнути фільтруючий протигаз.

5.2.2.9. Аварійні автомобілі, машини, механізми і засоби радіозв'язку необхідно розміщувати з навітреного боку по відношенню до розлитої нафти на відстані не менше 30 м. Автомобілі і машини слід встановлювати так, щоб була можливість швидкого пересування і маневрування всіх транспортних засобів - як одночасно так і окремо. Всі аварійні автомобілі і машини повинні мати іскрогасники.

5.2.2.10. Всі технічні засоби, що не використовуються під час робіт, повинні знаходитись за межами зони з розлитою нафтою на відстані 100 м.

5.2.2.11. Територію, де розлито нафту, необхідно огороджувати червоними сигнальними прапорцями, а в нічну пору - світильниками у вибухозахищеному виконанні, а також знаками з пересторогами: "Нафта, вогненебезпечно!", "З вогнем не наближатись!", "Не палити!" і т.ін. Поблизу населених пунктів, залізниць, шосейних або пішохідних доріг місце розливу нафти (до повного її прибирання) необхідно охороняти спеціально виставленими постами. В разі потреби слід організувати тимчасовий об'їзд транспорту на ділянці дороги, близькій до місця розливу нафти, а також довести до відома найближчого чергового НПС або диспетчера РНУ (ПМН) інформацію про небезпечну ситуацію, що виникла.

5.2.2.12. При розтіканні нафти поблизу водойми необхідно вжити заходів по обвалуванню цієї ділянки розтікання з метою недопущення потрапляння нафти до водойм і населених пунктів. Якщо намічене місце пошкодження трубопроводу виявиться залитим нафтою, її слід видалити наявними відкачуючими засобами, закачати в нафтопровід або в спеціально підготовлене обвалування, земляний амбар.

5.2.2.13. Пуск і зупинку насоса, що перекачує нафту з аварійної ділянки до амбару або до обвалування, слід виконувати, як правило, дистанційно, унеможливлюючи перебування працівників в небезпечній зоні.

5.2.2.14. Електрообладнання, проводку і освітлення насоса слід застосовувати у вибухозахищеному виконанні, а їх експлуатацію проводити у відповідності до вимог ПТЕ і ПТБ.

5.2.2.15. Для стійкої та безпечної експлуатації машин і механізмів майданчик для проведення аварійних робіт необхідно спланувати, очистити від нафти, яку слід вивезти за межі вогненебезпечної зони не менше ніж на 50 м. В слабких грунтах і топких місцях настил необхідно виконати з колод або брусів, шпал, інвентарних щитів і сланей.

5.2.2.16. Паралельно з підготовкою площадки необхідно вести роботи по запобіганню розтікання нафти. Обвалування слід починати з низинних місць, з боку житлових селищ, водойм, річок, лісових масивів, доріг.

5.2.2.17. Земляний амбар (обвалування) для скидання нафти повинен бути влаштований на відстані не менше 50 м від ремонтного котловану.

5.2.2.18. Для уникнення розливу нафти з земляного амбару (обвалування) слід дотримуватись таких умов:

- відстань від дзеркала нафти до верху повинна бути не менше 50 см;

- висота валу повинна бути не більше 1,5 м, ширина по верху - не менше 50 см;

- похил відкосів валу не повинен перевищувати 45 градусів;

- в нижній частині амбару необхідно влаштувати дренаж.

5.2.2.19. До початку земляних робіт необхідно встановити знаки, що вказують місця розташування підземних комунікацій (кабелів, газопроводів).

5.2.2.20. Розміри ремонтного котловану повинні забезпечувати вільне проведення всіх видів робіт при ліквідації пошкодження (центруванні труб, зварюванні неповоротних стиків, протикорозійному ізолюванні).

Глибина котловану залежить від глибини закладання нафтопроводу, але повинна бути не менше ніж на 0,5-0,6 м нижчою від труби.

Зачистку і прибирання нафти в котловані слід виконувати з дотриманням вимог Типової інструкції організації безпечного проведення газонебезпечних робіт і згідно розділу 10 цих Правил.

5.2.2.21. Вирізання "вікон" повинні проводити спеціальним ріжучим пристроєм без застосування вогню. При цьому необхідно дотримуватись умов для запобігання утворенню іскор і унеможливити падіння вирізаної частини труби всередину трубопроводу.

5.2.2.22. Звільняти трубопровід від нафти через будь-які розняття в засувці забороняється.

5.2.2.23. При заповненні відремонтованого трубопроводу нафтою тиск слід збільшувати поступово і рівномірно, постійно контролюючи показання приладів.

5.2.2.24. Під час підвищення тиску в нафтопроводі необхідно:

- проводити спостереження за станом відремонтованої ділянки на відстані не ближче 50 м;

- не допускати руху транспорту і присутності людей поблизу відремонтованої ділянки.

5.2.2.25. Вогневі роботи ведуться у відповідності до розділу 10 цих Правил.

5.2.3. Ремонт лінійної частини магістральних нафтопроводів

5.2.3.1. Капітальний ремонт лінійної частини магістральних нафтопроводів слід виконувати з урахуванням вимог Правил капітального ремонту підземних трубопроводів, Правил безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів і цих Правил.

5.2.3.2. Перед капітальним ремонтом лінійної частини нафтопроводу, прокладеного поблизу населеного пункту та інших промислових об'єктів, необхідно перевірити і виправити захисні споруди, попередити місцеві органи влади і населення про необхідність вжити належних заходів безпеки.

Забороняється допускати сторонніх осіб до місця ремонту.

5.2.3.3. Капітальний ремонт нафтопроводів, пов'язаний з заміною ізоляції, слід виконувати механізованим способом при тиску в нафтопроводі не більше 2.5 МПа. У випадку заварювання корозійних виразок на нафтопроводі роботи слід проводити за наявності проекту виконання робіт, та за умови дотримання заходів з безпеки праці і ПЛА на даній ділянці.

5.2.3.4. Ремонт лінійної частини нафтопроводів проводять під керівництвом відповідального працівника, призначеного наказом по ПМН, РНУ, РСУ, який знає правила безпеки, пройшов перевірку знань і допущений до керівництва цими роботами.

5.2.3.5. Ремонтні роботи, за винятком аварійно-відновлювальних, необхідно проводити у світлий час доби.

5.2.3.6. Перед початком ремонтних робіт на нафтопроводі, для уникнення його пошкодження, необхідно визначити положення нафтопроводу в грунті через кожні 50 м, а на нерівному рельєфі місцевості через кожні 25 м встановити покажчики (вішки) висотою не менше 0,5 м з позначенням глибини закладання. Покажчики потрібно встановлювати також в місцях пересікання нафтопроводу з іншими підземними комунікаціями.

5.2.3.7. Земляні роботи, що проводяться в межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній електропередачі, автомобільних доріг, залізничних колій і газопроводів, повинні виконуватись тільки за наявності письмового дозволу підприємства, що експлуатує ці комунікації, в присутності його представника. До дозволу повинен бути прикладений план (схема) з зазначенням розташування та глибини залягання комунікацій, складений на підставі шурфовки.

5.2.3.8. При ритті траншеї, яку пересікають електрокабелі, газопроводи та інші комунікації, або в безпосередній близькості від них забороняється застосовувати ломи, кирки, пневматичні молоти та інші ударні інструменти.

Траншея повинна бути вирита за допомогою лопат, при цьому не можна допускати різких ударів.

5.2.3.9. Для уникнення пошкодження нафтопроводу ковшом екскаватора, не пристосованим для повного розкриття нафтопроводу, грунт слід розробляти по обидва боки труби, опускаючи ківш до 0,15 - 0,20 м від її бічної твірної.

Подальше розробляння грунту слід проводити тільки лопатами, без різких ударів.

5.2.3.10. При ритті траншеї одночасно двома одноковшовими екскаваторами, обладнаними зворотною лопатою, відстань між ними уздовж траншеї повинна дорівнювати двом вильотам стріли, але завжди бути не меншою ніж 14 м.

5.2.3.11. Вантузи, засувки, відводи та інші вузли нафтопроводу повинні бути попередньо позначені.

5.2.3.12. Рити шурф необхідно під керівництвом відповідального за цю роботу.

5.2.3.13. Для освітлення труби в шурфі слід використовувати вибухозахищені акумуляторні ліхтарі, що відповідають класу вибухонебезпечної зони В-1г, і виду вибухозахисту, що відповідає категорії та групі вибухонебезпечної суміші ІІАТ3.

5.2.3.14. Капітальний ремонт мостових, вантових і підводних переходів нафтопроводів повинна проводити спеціальна організація, яка має право на виконання цих робіт.

5.2.3.15. В траншеї розкритого нафтопроводу повітряне середовище необхідно постійно контролювати на вміст вуглеводнів та сірководню, який не повинен перевищувати ГДК. Значення ГДК деяких горючих рідин і газів наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

——————————————————————————————————————————————————————————————————

| Речовина |Величина гранично допус- |

| |тимої концентрації, |

| |мг/куб.м |

|——————————————————————————————————————+—————————————————————————|

|Аміак | 20 |

|Бензин-розчинник (в перерахунку на С) | 300 |

|Гас (в перерахунку на С) | 300 |

|Сірководень в суміші з вуглеводнями | |

|С1-С5 | 3 |

|Спирт метиловий (метанол) | 5 |

|Спирт етиловий | 1000 |

|Вуглеводні (С1-С10 в перерахунку на С)| 300 |

|Хлор | 0,1 |

——————————————————————————————————————————————————————————————————

При перевищенні ГДК газу ремонт повинен бути припинений, працівники повинні вийти з небезпечної зони і сповістити про те, що сталось, відповідального за цю роботу. Робота може бути відновлена після повного усунення причин загазованості.

5.2.3.16. При проведенні робіт з капітального ремонту нафтопроводу необхідно забезпечувати постійний двосторонній зв'язок керівника робіт з диспетчером РНУ або оператором найближчої НПС.

Вся автотракторна техніка, а також техніка, що має двигуни внутрішнього згорання, повинна мати іскрогасники.

5.2.3.17. В районах з жарким кліматом, при температурі вище 30 С, для уникнення різкого впливу температури оточуючого повітря на нафтопровід діаметром до 700 мм, довжина ділянки, що розкривається, повинна відповідати мінімальній протяжності ділянки, необхідній при проведенні робіт, згідно плану виконання робіт (ПВР), без запасу траншеї.

При механізованому способі ремонту гарячого нафтопроводу діаметром 1020 мм і більше, довжина нафтопроводу, що розкривається екскаватором, повинна бути не більше 30 м, а довжина нафтопроводу, що розкривається підкопуючою машиною - не більше 16 м.

5.2.3.18. Піднімати ділянку нафтопроводу, що ремонтується, слід тільки після повного її розкриття до нижньої твірної, за письмовим дозволом диспетчера або іншої відповідальної службової особи, яка має дане право.

Підйом нафтопроводу при неповному його розкритті заборонено.

5.2.3.19. При підйомі (опусканні) нафтопроводу забороняється знаходитись в траншеї під талями, триногами, стрілою крана, між краєм траншеї і трубою, а також стояти на нафтопроводі.

5.2.3.20. Під час перерви в роботі не допускається залишати трубопровід в підвішеному стані (на талях, гаку трубоукладчика). При короткочасних перервах біля підвішеного трубопроводу необхідно встановити чергування.

5.2.3.21. Для забезпечення швидкого виходу працюючих з траншеї слід встановити стрем'янки з похилом 1 : 3, з планками, закріпленими через кожні 0,4 м, з розрахунку дві драбини на п'ять чоловік.

5.2.3.22. Забороняється використовувати для засипання грунт, просочений нафтою.

5.2.3.23. На відстані не менше 50 м від ділянки нафтопроводу, що ремонтується, повинен бути розміщений вагончик (намет) і організовано місце для відпочинку і прийому їжі. У вагончику необхідно мати умивальник, бачок з питною водою, аптечку.

Забороняється відпочивати на відкритій місцевості на відстані менше 50 м від нафтопроводу, що ремонтується.

5.3. Насосні станції для перекачування нафти

5.3.1. Насосні станції повинні експлуатуватись з дотриманням технологічного регламенту (технологічної карти) роботи, з урахуванням вимог щодо організації робіт по технічному обслуговуванню і ремонту обладнання на підставі інструкцій заводів-виробників.

5.3.2. В насосному приміщенні повинна бути забезпечена безвідмовна робота природної та механічної вентиляції. Забороняється пускати в роботу насосні агрегати при вимкнутій вентиляції.

5.3.3. При раптовому припиненні живлення електроенергією електродвигуни насосів повинні відключитись від мережі автоматично.

5.3.4. В приміщеннях насосних станцій необхідний постійний нагляд за герметичністю насосів і трубопроводів. Витікання нафти в сальниках насосів і в з'єднаннях трубопроводів повинно бути усунуто.

5.3.5. Насосні приміщення повинні постійно утримуватись в чистоті. Підлоги, лотки, приямки і фундаменти насосів необхідно регулярно очищати від продукту і масла, що розлились.

Двері приміщень для насосів повинні бути постійно зачинені і мати пристрої, що не допускають самовільного їх відчинення (крім забезпечення проектних заходів вибухозахисту у випадку аварії).

Застосування ЛЗР і ГР для миття підлог і обладнання забороняється.

5.3.6. Насосні станції повинні мати виробничу каналізацію, централізовану систему збирання витоків з відведенням за межі будівель насосної.

5.3.7. В системі виробничої каналізації справність гідрозатворів і рівень в них води необхідно періодично перевіряти. Термін перевірок не повинен перевищувати один місяць.

Накопичення нафти в лотках насосних не допускається.

Збірники і нафтоуловлювачі повинні систематично звільнятись від промстоків, тобто забезпечувати можливість приймання аварійно розлитого продукту.

5.3.8. Експлуатація автоматизованих насосних при несправній системі автоматичного відключення насосного агрегата при переповненні приямку продуктом забороняється.

5.3.9. Розділяючі перегородки, в тому числі їх нижня частина, розташована нижче рівня підлоги, і місця пропуску валів, трубопроводів, кабелів через них повинні бути герметичними. Їх герметичність повинна контролюватись не рідше одного разу на шість місяців.

Між приміщенням електродвигунів і приміщенням насосів (насосним цехом) повинен бути двосторонній телефонний зв'язок.

5.3.10. Стаціонарні автоматичні газосигналізатори в насосній повинні бути зблоковані з аварійною вентиляцією, знаходитись в працездатному стані і перевірятись на відповідність технічним вимогам умов їх експлуатації.

Аварійна вентиляція повинна вмикатись від датчика газоаналізатора, згідно з вимогами ВБН В.2.2-58.1-94 (розділ 18.2).

При відсутності стаціонарних газоаналізаторів необхідно періодично за відповідними графіками проводити аналіз повітряного середовища переносними газоаналізаторами з метою виявлення небезпечної концентрації парів нафтопродуктів.

5.3.11. Система змащення підшипників насосних агрегатів повинна експлуатуватись у відповідності з інструкцією заводу-виробника.

За змащуванням підшипників повинен бути встановлений постійний контроль, згідно ПТЕ.

При виявленні будь-яких несправностей, що порушують нормальний режим роботи насоса, останній повинен бути зупинений, а несправність - усунена.

5.3.12. Насосні станції повинні бути оснащені переносними акумуляторними ліхтарями у вибухозахищеному виконанні, з рівнем вибухозахисту, що відповідає класу вибухонебезпечної зони В-1а і видом вибухозахисту, що відповідає категорії та групі вибухонебезпечної суміші ІІАТ3.

5.3.13. В приміщенні насосної забороняється зберігати вогненебезпечні рідини, захаращувати проходи. Мастильні матеріали в розмірі добової потреби повинні зберігатись в спеціальній тарі.

5.3.14. При експлуатації і ремонті технологічного обладнання і запірної арматури блочно-комплектної насосної станції (БКНС) необхідно виконувати вимоги Посібника з організації і технології технічного обслуговування та ремонту агрегатно-вузловим методом.

5.3.15. У випадку неможливості застосування агрегатно-вузлового методу ремонту обладнання БКНС, ремонт слід виконувати по місцю з дотриманням цих Правил.

5.3.16. На всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах кожного магістрального на підпірного насосного агрегата та на насосах системи їх життєзабезпечення (системи змащування, охолодження та інше), повинні бути встановлені прилади контролю тиску, без яких експлуатація насосів забороняється.

Тимчасові пересувні насосні станції для перекачування нафти

5.3.17. Станція повинна бути розташована не ближче ніж за 25 м від траси магістрального трубопроводу і встановлена на відкритому, вирівненому майданчику, а перекачувальні агрегати надійно закріплені на металевих рамах, що виключають вібрацію і переміщення їх при роботі;

при розташуванні станції в лісовій місцевості територія навколо перекачувальних агрегатів повинна бути очищена: при листяних породах дерев - у радіусі 20 м, при хвойних - в радіусі 50 м і обрамлена мінералізованою смугою шириною не менше ніж 2 м, на її території не повинно бути дерев, порубкових залишків, хмизу, сухої трави і т.д.

5.3.18. Місце зберігання резервного пального повинно бути розташоване на відстані не менше 30 м від перекачувальної станції, очищене від рослинного покриву і оточене мінералізованою смугою шириною не менше ніж 2 м.

5.3.19. Для запобігання потраплянню нафти на двигуни внутрішнього згорання, в разі появи витоків в насосах двигуни повинні бути відділені від насосів металевим кожухом.

5.3.20. Витоки нафти в трубопроводах і насосних перекачуючої станції слід усувати.

Місця можливих витоків нафти (з'єднання трубопроводу і сальникові з'єднання насосів) слід обладнувати дренажними пристроями для відводу нафти, що розлилась, в безпечне місце.

5.3.21. Під час роботи тимчасової перекачувальної станції забороняється:

- експлуатувати двигуни з несправними глушителями та іскрогасниками;

- використовувати для освітлення світильники або електричні акумуляторні ліхтарі не у вибухозахищеному виконанні;

- застосовувати відкритий вогонь, палити, вести зварювальні роботи і т.ін.;

- використовувати інструмент, який викликає при ударах іскроутворення.

5.3.22. Кожна тимчасова перекачувальна станція на трасах магістральних трубопроводів повинна мати запас води на випадок гасіння пожежі, пожежну мотопомпу, пожежні викидні рукави, піноутворювач, протипожежне обладнання та інвентар, згідно з п.5.2.2.5 Правил.

5.4. Резервуарні парки

5.4.1. Наземні резервуари для нафти мають бути пофарбовані білою (сріблястою) фарбою для запобігання впливові сонячного проміння. На кожний резервуар необхідно мати технологічну карту, в якій вказувати: номер резервуара, його конструктивний тип, максимальний рівень наливання (взливу), мінімальний залишок, швидкість наповнення (спорожнення).

5.4.2. В безвітряну погоду при позитивній температурі повітря необхідно здійснювати перевірку загазованості групи резервуарного парку для ЛЗР зі стаціонарними покрівлями не рідше, ніж раз на зміну, а також (при огляді резервуару та відбиранні проб) з обов'язковою фіксацією (в журналі обліку) аналізу концентрацій парів вуглеводнів та інших газів в резервуарах і виробничих приміщеннях. При досягненні ГДК, згідно таблиці 1 Правил, повинні вживатись заходи по зміні режиму роботи резервуарів.

5.4.3. Продуктивність наповнення (спорожнення) резервуару не повинна перевищувати проектні дані. Максимальна продуктивність наповнення (спорожнення) резервуарів залежно від їх конструктивних особливостей повинна відповідати вимогам ВБН В.2.2-58.2-94 (розділи 7 та 9) і що повинно відповідати технологічному регламенту.

5.4.4. Перевищення допустимого рівня взливу резервуару неприпустиме.

5.4.5. Підігрівання високозагусаючої нафти в резервуарі зі стаціонарною покрівлею повинне відповідати вимогам ВБН В.2.2-58.2-94 (розділ 7). Температура нафти при підігріванні повинна контролюватись та фіксуватись в журналі.

5.4.6. Підігрівати в'язку та загустілу нафту в резервуарах (у встановлених температурних межах) допускається при рівні рідини над підігрівачами не менше 0,5 м.

5.4.7. Власником повинен бути встановлений постійний контроль за герметичністю резервуарів та їх обладнанням. Виявлені несправності повинні негайно усуватись.

При появі тріщин у швах, в основному металі стінок чи днища діючий резервуар повинен бути негайно спорожнений. Не допускається заварювання тріщин та чеканення на резервуарах, заповнених нафтою.

Не допускається експлуатація резервуарів, що дали осідання основи, мають негерметичність, а також з несправностями кранів, з'єднань трубопроводів, сальникових набивок, прокладок, засувок та ін.

5.4.8. При оглядах дихальної арматури, вогнеперешкоджувачів та гідравлічних клапанів необхідно слідкувати за їх справністю, очищати від бруду, а в зимових умовах і від льоду, перевіряти рівень рідини в гідравлічних клапанах. Гідравлічний запобіжний клапан необхідно заповнювати тільки рідиною, що важко випаровується та не замерзає.

Строки поточного обслуговування обладнання резервуарів регламентовані "Правилами технической эксплуатации магистральных нефтепроводов" (ПТЭ МН).

5.4.9. Виробнича каналізація повинна періодично, не рідше одного разу на рік, промиватись, а дощоприймальні колодязі - очищуватись згідно з ПТЭ МН. Не рідше одного разу на місяць необхідно перевіряти справність хлопавок, встановлених в дощоприймачах, розташованих на обвалованій території резервуарного парку, з відміткою в журналі.

5.4.10. Обвалування резервуарів, переходи, сходи через нього, виїзди на обвалування для механізованих засобів пожежогасіння (при їх наявності) необхідно утримувати у справному стані. Площадки всередині обвалування повинні бути сплановані.

Траншеї, прориті при прокладанні та ремонті трубопроводів всередині обвалування та на обвалуванні, по закінченні цих робіт повинні бути негайно засипані, а обвалування - відновлені.

5.4.11. Люки, що служать для замірів рівня та відбору проб з резервуарів, повинні мати герметичні кришки, а замірний отвір з внутрішнього боку - кільце з металу, що виключає іскроутворення.

Під кришкою замірного люка повинна бути прокладена алюмінієва, свинцева або гумова прокладка, що виключає утворення іскр при різкому закриванні люка.

5.4.12. Пробовідбірник повинен мати струмопровідний мідний тросик, один кінець якого припаюється до корпусу пробовідбірника, а другий має наконечник під болт М10. Перед відбором проб пробовідбірник повинен бути заземлений.

Перед кожним використанням пробовідбірника обов'язково перевіряється цілісність мідного струмопровідного тросика.

5.4.13. Ручне відбирання проб нафти та заміри рівня за допомогою рулетки з лотом або метроштоком через люки резервуарів допускається тільки після припинення руху рідини (коли вона знаходиться в спокійному стані), не раніше, ніж через 2 години після закінчення операцій по перекачуванню.

5.4.14. Замірювання рівня та відбирання проб необхідно виконувати, як правило, у світлу пору доби. Забороняється замірювання рівня і відбирання проб під час грози. При відборі проб чи замірюванні рівня в темну пору доби для освітлення слід застосовувати тільки вибухобезпечні акумуляторні ліхтарі, вмикати і вимикати які дозволяється тільки за межами обвалування. Застосування кишенькових ліхтарів і відкритого вогню забороняється. Рівень вибухозахисту повинен відповідати вимогам згідно з п.5.2.2.4 Правил.

5.4.15. При відборі проб нафти не можна допускати її розливу. При випадковому розливі нафти на покрівлі резервуару, її слід негайно видалити. Залишати на покрівлі ганчірки, клоччя, різні предмети забороняється.

5.4.16. Для проведення операцій, пов'язаних з оглядом і обслуговуванням резервуарів з нафтою, а також замірюванням рівня та відбору проб допускається обслуговуючий персонал, визначений наказом по підприємству, у взутті, що не має сталевих накладок і цвяхів, та одязі з несинтетичних тканин (одяг повинен бути з матеріалів нестатичних, що не дають іскор).

5.4.17. Обв'язка резервуарів технологічними трубопроводами повинна передбачати можливість перекачки нафти з одного резервуару в інший, а також виконувати зачищення "мертвого" залишку.

5.5. Залізничні зливно-наливні естакади

5.5.1. Приймання під налив залізничних цистерн без відмітки технічного огляду, а також з явними ознаками витоку чи інших несправностей, що перешкоджають наливу нафти або нафтопродуктів, не допускається.

5.5.2. Перед зливом чи наливом нафти або нафтопродуктів необхідно перевірити правильність відкривання всіх перекачувальних вентилів, засувок, а також справність зливно-наливних пристроїв, щільність з'єднань шлангів чи телескопічних труб.

Довжина зливно-наливних пристроїв повинна забезпечувати відстань від кінця наливного пристрою до нижньої твірної цистерни не більше 200 мм, а нижню лапку цих пристроїв слід передбачати з металу, який виключає іскроутворення при ударі.

5.5.3. Зливно-наливні пристрої, трубопроводи і трубопровідна арматура повинні підлягати регулярному огляду і плановопопереджувальному ремонту. Виявлені несправності та витоки слід негайно усувати. Несправна частина зливного пристрою (або ділянки трубопроводу) повинна бути відключена.

5.5.4. Не можна відкривати несправні нижні зливні пристрої залізничних цистерн за допомогою не передбачених їх конструкцією приладів, які можуть спричиняти іскроутворення. Приєднувати нижній зливний пристрій цистерни до зливно-наливного колектора можна тільки після установки башмаків (упорів) під колеса цистерни і відведення локомотиву з цієї колії.

5.5.5. Наливання у залізничні цистерни, що проводиться в умовах низьких температур, потрібно проводити з урахуванням об'ємного розширення нафти при транспортуванні цих цистерн в райони з більш високою температурою повітря.

5.5.6. По закінченні наливу нафти у залізничні цистерни шланги, стояки і колектори, розташовані по верху наливних естакад, повинні бути звільнені від залишків нафти. Шланги наливних пристроїв повинні бути заведені до спеціальних воронок системи збирання витоків. Кришки люків після наливу і заміру нафти у вагоні-цистерні повинні бути герметично закриті (з допомогою прокладок).

5.5.7. При підігріванні високозагусаючої нафти в залізничних цистернах змійовиками, останні слід включати в роботу тільки після повного занурення їх у нафту на глибину не менше ніж 0,5 м. Під час підігрівання необхідно слідкувати за тим, щоб при розширенні нафти з підвищенням її температури не сталось виливу з цистерни. Зливати нафту з вагонів-цистерн під час її підігрівання не дозволяється.

5.5.8. При виявленні (в процесі наливу) витоку в залізничній цистерні налив до цієї цистерни повинен бути негайно припинений до повного усування несправності. Якщо неможливо усунути витікання, цистерну треба звільнити від налитої нафти і повернути на станцію відправлення.

Забороняється подавання наступних составів (вагонів-цистерн) до закінчення очищення естакад від розлитої нафти.

5.5.9. Майданчики, на яких розміщені зливно-наливні споруди, повинні забезпечувати, у випадку аварії і проливів, вільне стікання рідини до відвідних лотків та каналів, з'єднаних через гідравлічні (чи іншого типу) затвори зі збірником або з аварійною ємкістю.

5.5.10. По обидва боки від зливно-наливних пристроїв чи стояків, що стоять на залізничних коліях окремо (на відстані двох двовісних чи одного чотиривісного вагонів) повинні бути встановлені сигнальні знаки - контрольні стовпчики, за які забороняється заходити тепловозам.

Подавання маршрутів під злив (налив) на вільні залізничні колії естакади слід контролювати персоналом зливного пункту, станції.

Рух тепловозів по залізничних коліях, на яких розташовані зливноналивні пристрої, забороняється, і допускається тільки по обхідних залізничних коліях.

5.5.11. Залізничні цистерни під злив і налив слід подавати і виводити плавно, без поштовхів і рвучких посмиків (ривків). На території зливноналивних пристроїв не дозволяється гальмувати і фіксувати залізничні цистерни металевими башмаками. Для цих потреб необхідно застосовувати дерев'яні підкладки або башмаки з металу, що не спричинює іскроутворення.

Не допускається застосовувати в якості важелів сталеві ломи чи інші сталеві предмети для зсуву з місця і підкочування залізничних цистерн до місця зливу і наливу. Залізничні цистерни можна підкочувати тільки за допомогою лебідок або дерев'яних важелів.

5.5.12. Сортування залізничних цистерн і розчеплення їх слід здійснювати за межами естакади зливу і наливу. Під час зливно-наливних операцій нафти з температурою спалаху парів менше 61оС на естакаді забороняється виконувати маневрові роботи і подавати наступний потяг на вільну колію. Під час зливних операцій, що проводяться за допомогою пристроїв герметизованого зливу, допускається подавати залізничні цистерни з нафтою на вільні колії естакади.

5.5.13. Залізничні колії, естакади, трубопроводи, телескопічні труби і наконечники шлангів повинні бути заземлені. Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше одного разу на рік за графіком, затвердженим головним інженером підприємства.

5.5.14. Під час наливання або зливання легкозаймистих рідин є неприпустимими удари при закриванні кришок люків цистерн, при приєднанні шлангів та інших пристроїв до залізничних цистерн. Інструмент, що застосовується під час операцій зливу і наливу, повинен бути виготовлений з матеріалу, що не дає іскор при ударах. Налив слід здійснювати під рівень рідини для уникнення розбризкування. Наконечники наливних шлангів повинні бути виготовлені з матеріалів, що виключають можливість іскроутворення при ударах об корпус цистерни.

5.5.15. При розрядах атмосферної електрики: забороняється зливання і наливання нафти, при цьому люки залізничних цистерн повинні бути закриті.

5.5.16. Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій необхідно застосовувати акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні; рівень вибухозахищеності ліхтарів під час операцій повинен бути згідно з п.5.2.2.4 Правил.

5.5.17. Відігрівання залишків загуслої нафти в цистернах, приладах або трубопроводах допускається тільки водяною парою, гарячою водою та іншими пожежобезпечними способами. Температура поверхні підігрівача повинна бути на 50 С нижчою від температури самозаймання нафти.

5.5.18. На залізничній зливно-наливній естакаді для нафти і ЛЗР перехідні містки повинні мати дерев'яні подушки з потайними болтами.

5.5.19. Робочі і евакуаційні сходи залізничних естакад повинні утримуватись у справному стані.

5.5.20. Забороняється виконувати зливно-наливні операції для ЛЗР при розрядах атмосферної електрики; люки залізничних цистерн повинні бути закриті.

5.5.21. При наливі нафти люки вагонів-цистерн необхідно щільно закривати, а пари відводити. Допускається застосування брезентових ковпаків у разі відсутності герметичної системи наливу.

Нафту необхідно наливати рівномірно під рівень рідини, для чого кінець шланга повинен доходити до нижньої твірної цистерни.

Початкова швидкість наливання нафти в порожню цистерну повинна бути невеликою.

Забороняється застосовувати як наливний шланг труби з поліетилену або іншого діелектричного матеріалу.

5.6. Зливно-наливні причали та берегові споруди

5.6.1. Перевезення нафти водним транспортом слід здійснювати з дотриманням спеціальних правил, затверджених транспортним міністерством України, а також вимог Регістру (морського або річкового).

5.6.2. Швартування суден біля причалу з ЛЗР і нафтою слід виконувати неметалевими канатами.

Допускається використовувати металеві швартові троси, при цьому робочі місця палуби і бітенги швартових кнехтів повинні бути покриті настилами або ізолюючими матеріалами, що запобігають іскроутворенню.

5.6.3. Перед наливом нафти судно, пришвартоване до причалу (пірсу), повинно бути оглянуто за критерієм пожежної безпеки представниками морського (річкового) транспорту за участю представників берегових споруд і пожежної охорони для визначення готовності до наливу нафти.

Налив нафти в нафтоналивне судно не дозволяється, якщо у капітана немає акта про відповідність судна вимогам пожежної безпеки.

5.6.4. Рукави, що з'єднують судновий трубопровід з береговими зливно-наливними пристроями, повинні мати довжину, що забезпечує можливість осадки судна в процесі наливу.

Рукави слід притримувати за допомогою м'яких стропів або дерев'яних підставок. Підвіска та кріплення суднових рукавів повинні бути надійними, не допускати їх падіння, обриву та тертя.

5.6.5. Під час зливно-наливних операцій на причалі повинно бути не менше двох працівників.

Працівники (обслуга) причалу і залога судна зобов'язані вести постійний нагляд за ходом зливно-наливних робіт і станом обладнання. Витікання нафти, що утворилось, слід негайно усунути. При неможливості усунення течі операції по зливу і наливу нафти повинні бути призупинені.

5.6.6. З площадки причалу чи пірсу, на якій розташовані зливноналивні пристрої, повинно забезпечуватись вільне стікання розлитої нафти до відвідних колодязів, з'єднаних через гідравлічні затвори зі збірником і виробничою каналізацією.

5.6.7. Нафтоналивні судна повинні бути заземлені до з'єднання трубопроводів з рукавами для перекачування нафти. Заземлювальні пристрої знімають тільки після закінчення зливно-наливних операцій і роз'єднання трубопроводів від рукавів причалу біля судна.

5.6.8. При збиранні і розбиранні з'єднувальних трубопроводів і рукавів, що з'єднують судно з береговими пристроями, необхідно користуватись інструментом, що виключає іскроутворення при ударах.

5.6.9. Вантаження і розвантаження затареної нафти необхідно виконувати плавно, без ривків і ударів одиниць тари одна об одну або об судно. При вантажних роботах необхідно в місцях можливих ударів прокладати мати або щити.

5.6.10. Забороняється злив і налив нафти під час грози, а також проведення ремонтних робіт на суднах під час зливно-наливних операцій. У виняткових випадках по узгодженню з пожежною охороною можуть бути дозволені окремі роботи по ремонту судна без застосування відкритого вогню.

5.6.11. При зливі-наливі нафти для охорони нафтоналивного судна і виводу його за межі акваторії на випадок аварії чи пожежі поблизу причалу (пірсу) повинно знаходитись чергове судно-буксир.

5.6.12. Проїзди для пожежних автомобілів та перехідні містки слід утримувати у справному стані і не захаращувати різними предметами.

5.6.13. Система зливу-наливу нафти, яка складається з трубопроводів та шлангуючих пристроїв повинна бути герметичною, а пристосування для підключення до патрубків танкера повинні мати швидкорознімне з'єднання.

5.6.14. З метою перевірки герметичності шлангових з'єднань злив (налив) нафти слід починати при зменшеній подачі нафти насосами.

5.7. Технологічні трубопроводи

5.7.1. До складу технологічних трубопроводів входять внутрішньомайданчикові нафтопроводи, з'єднувальні деталі трубопроводів, запірна, регулювальна і запобіжна арматура, вузли обліку і контролю, фільтри-грязеуловлювачі та інші пристрої. Межі технологічних трубопроводів визначаються вхідними та вихідними засувками НПС.

5.7.2. Повинно бути встановлено постійне спостереження за станом трубопроводів і профілактичне їх обслуговування, згідно з вимогами "Правил технической эксплуатации магистральных нефтепроводов" (ПТЭ МН).

Результати огляду технічного стану і ремонту трубопроводів повинні бути зафіксовані в журналі експлуатації і ремонту технологічних трубопроводів.

Забороняється експлуатація трубопроводів при наявності витікання продукту.

5.7.3. При ремонті трубопроводів фасонні з'єднувальні деталі, прокладки і кріпильні вироби, що застосовуються, по якості і технічній характеристиці матеріалу повинні відповідати вимогам відповідних стандартів, діючих нормалей машинобудування або спеціальних технічних умов.

Забороняється використовувати гнучкі шланги (резинові, пластмасові і т.ін.) в якості стаціонарних трубопроводів для транспортування нафти, за винятком проведення операцій зливу і наливу в залізничні цистерни та в інше нестаціонарне обладнання, а також для виконання допоміжних операцій (звільнення трубопроводів від залишків нафти і т.ін.).

5.7.4. Не допускається застосування не паспортованих заглушок для відключення того трубопроводу, що зупиняється на довгий час, від іншого трубопроводу, який знаходиться під тиском. В таких випадках необхідно передбачати знімну ділянку трубопроводу, а на кінцях діючих трубопроводів встановлювати заглушки.

5.7.5. Для уникнення утворення пробок в трубопроводах, по яких транспортується нафта з температурою загусання близькою до нуля і вищою, необхідно постійно контролювати обігрівання цих трубопроводів і арматури, а також справність теплоізоляції.

Не дозволяється очищати трубопровід від пробок, що в ньому утворились, за допомогою сталевих прутів та інших пристосувань, які можуть викликати іскроутвоворення від тертя чи ударів об тіло труби.

Для відігрівання трубопроводів та вузлів засувок можна застосовувати тільки пару, гарячу воду або нагрітий пісок, а також використовувати електропідігрівачі у вибухозахищеному виконанні.

5.7.6. Лотки і тунелі під виробничими будівлями, в яких прокладено технологічні трубопроводи, повинні бути засипані піском або іншим негорючим матеріалом.

Не допускається наявність пустот під вибухопожежонебезпечними приміщеннями.

5.7.7. На технологічні трубопроводи нафтоперекачувальних, наливних і кінцевих станцій повинні бути складені технологічні схеми, на яких кожний трубопровід має певне позначення, а запірна арматура - нумерацію.

Обслуговуючий персонал зобов'язаний знати технологічну схему трубопроводів, розташування засувок та їх призначення, та уміти переключати засувки у відповідності до планів ліквідації аварії або пожежогасіння.

5.8. Автозаправні станції (АЗС) або паливно-заправочні пункти*

____________ * Автозаправні станції або паливно-заправочні пункти - далі по розділу АЗС

5.8.1. Територія АЗС повинна бути спланована таким чином, щоб виключити потрапляння аварійно розлитих нафтопродуктів за її межі. Оперативні майданчики повинні мати тверде покриття. Забороняється експлуатація АЗС за наявності вибоїн на оперативних майданчиках в районі паливно-роздавальних колонок.

5.8.2. Технологічне обладнання на АЗС повинно утримуватись у справному стані.

Кришки зливних і замірних труб, люків оглядових і зливних колодязів повинні бути герметично закриті.

Для вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарі на АЗС повинні бути стандартні вимірювальні прилади.

Забороняється експлуатація паливно-роздавальних колонок при наявності витікання нафтопродукту.

5.8.3. Перед зливом нафтопродукту з автоцистерни в ємкість АЗС необхідно шляхом контрольного заміру рівня нафтопродукту в резервуарі визначити можливість заповнення ємкості АЗС. 5.8.4. Автоцистерни перед зливом повинні бути приєднані до заземлюючого пристрою. Гнучкий заземлюючий провідник повинен бути постійно приєднаний до корпусу автоцистерни і мати на кінці струбцину або наконечник під болт для приєднання до заземлюючого пристрою. При наявності інвентарного провідника заземлення потрібно проводити в такому порядку: заземлюючий провідник спочатку приєднують до корпусу цистерни, а потім до заземлюючого пристрою. Не допускається приєднувати заземлюючі провідники до пофарбованих і забруднених металевих частин автоцистерн. Кожна цистерна повинна бути заземлена окремо, до повного зливу з неї нафтопродукту.

Наконечники зливних шлангів повинні бути виготовлені з матеріалу, що виключає можливість іскроутворення при ударах об корпус резервуару.

Зливання нафтопродукту при працюючому двигуні забороняється.

5.8.5. Зливати нафтопродукти в підземні резервуари АЗС необхідно закритим способом (по трубопроводу або через шланг).

Процес зливу повинен контролюватись працівником АЗС і водієм автоцистерни. В умовах штилю при зливі забороняється відпуск нафтопродукту.

5.8.6. На території АЗС повинні бути встановлені знаки, що забороняють в'їзд автомобілів до зони нафтопродуктових резервуарів, і щити з зазначенням заходів пожежної безпеки для водіїв при заправці на АЗС. Слід враховувати таке:

- мотоцикли і моторолери до бензоколонок слід подавати з заглушеними двигунами, пуск і зупинка яких виконується на відстані не менше 15 м від колонок;