Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2005 Справа N 29/235

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України в складі колегії

головуючого - Усенко Є.А.

суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2004 р.

у справі N 29/235 господарського суду м. Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акме-Плюс"

до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - Шевченко Л.П., Рибіцького В.М.

від відповідача - Курдалевської О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суд м. Києва від 17.06.2004 р. (суддя Усатенко І.В.), залишеним без мін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2004 р. (судді Шипко В.В., Нечитайло О.М., Дикунська С.Я.), позов задоволено частково: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 24.12.2002 р.:

- N 0000572301/2 від 24.12.2002 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 76862,96 грн., в тому числі 67651,44 грн. - основний платіж та 9211,52 грн. - штрафні санкції на суму 63791,85 грн., з них основний платіж - 57576,34 грн., штрафні санкції - 6215,51 грн.;

- N 0000562301/2 від 24.12.2002 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15352 грн., в тому числі 12224,07 грн. - основний платіж та 3127,95 грн. - штрафні санкції на суму 8315,19 грн., з них основний платіж 6652,15 грн. та штрафні санкції 1663,04 грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва просить скасувати постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційною інстанцією ст. 4, пункту 7.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ), підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР ( 283/97-ВР, 334/94-ВР ).

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального права в постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Акме-Плюс" за період з 01.06.1999 р. по 01.01.2002 р., про що складений акт N 2301-52 від 18.07.2002 р., на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.12.2002 р. N 0000572301/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 76862,96 грн., в тому числі 67651,44 грн. - основний платіж та 9211,52 грн. - штрафні санкції та N 0000562301/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15352 грн., в тому числі 12224,07 грн. - основний платіж та 3127,95 грн. - штрафні санкції.

Рішення контролюючого органу вмотивоване порушенням позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3, підпункту 5.4.1 пункту 5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) та підпункту 5.1.21 пункту 5.1 ст. 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).

Вказаним актом, зокрема, засвідчено такі порушення податкового законодавства:

- позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2000 року було відображено суму 26998,00 грн. як звільнену від оподаткування, що призвело до невнесення до бюджету ПДВ в сумі 5399,40 грн. Відповідно до довідки позивача по декларації за зазначений період сума 26998,00 грн. була отримана як оплата за виконані роботи згідно контракту N 5 від 16.05.2000 р., укладеного між ТОВ "Акме-Плюс" та Благодійним фондом "Сприяння розвитку гімназії ім. О.С. Пушкіна N 153". Договірна вартість робіт, які мав виконати позивач, складає 26997,90 грн. без ПДВ. Згідно виписок банку за травень 2000 року на розрахунковий рахунок ТОВ "Акме-плюс" надійшла грошова оплата у сумі 26997,90 грн., у зв'язку з чим обсяг виконаних робіт на цю суму не може бути визнаний як обсяг операцій, звільнених від оподаткування, оскільки відсутня безоплатна передача робіт (послуг);

- підприємством не були надані податкові накладні, які є підставою для віднесення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ, а саме: N 5021 від 31.08.1999 р. на суму 23268,00 грн., ПДВ в сумі 4653,79 грн. та N 368 від 02.08.1999 р. на суму 5493,79 грн., ПДВ в сумі 1098,63 грн. від ВАТ "Коростишевський кар'єр";

- на балансі підприємства станом на 01.01.02 р. обліковується кредиторська заборгованість, термін позовної давності якої минув, а саме: перед БМУ ГОСПУ КМ України в сумі 41856,70 грн. (дата виникнення - жовтень, листопад 1998 року) та у сумі 138733,23 грн. (дата виникнення - січень 1999 року), а також перед ЗАТ "Сімекс" у сумі 11331,20 грн. (дата виникнення - травень 1999 року), суми якої не були включені позивачем до складу валових доходів за відповідні звітні періоди.

На підставі зазначеного ДПІ у Солом'янському районі м. Києва донараховано податку на прибуток: за III квартал 2000 року - 1074,91 грн., за IV квартал 2000 року - 5074,17 грн., за II квартал 2001 року - 3724,50 грн., за III квартал 2001 року - 200,30 грн., за IV квартал 2001 р. - 1257,01 грн., за I квартал 2002 року - 41621,19 грн., за II квартал 2002 року - 6358,22 грн., всього на суму 70610,30 грн. та накладені на позивача штрафні санкції в сумі 9359,42 грн.; податку на додану вартість за серпень 1999 року - 5752,42 грн., за травень 2000 року - 5399,40 грн., за вересень 2000 року - 427,25 грн., за жовтень 2000 року - 645,00 грн., всього в сумі 12224,07 грн. та накладені штрафні санкції в сумі 3127,95 грн.

За результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва N 0000572301/1 від 08.10.2002 р. ДПА у м. Києві скасувала дане повідомлення-рішення в частині донарахованого податку на прибуток за II квартал 2002 року в сумі 2958,86 грн. та в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 147,90 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач уклав договір від 16.05.2000 р. N 5 з гімназією ім. О.С. Пушкіна на виконання будівельних робіт на загальну суму 26997,90 грн. Зазначена сума була відображена в декларації з податку на додану вартість за травень 2000 року, як така, що не підлягає оподаткуванню неправомірно, оскільки підлягає оподаткуванню за ставкою 20% згідно підпункту 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 цього Закону України ( 168/97-ВР ) база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно пункту 7.1 ст. 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Отже, до договірної ціни суми податку на додану вартість не включаються.

Апеляційною інстанцією встановлено, що за кошторисним розрахунком договірна вартість ремонтних робіт сторонами по договору N 5 від 16.05.2000 р. узгоджена в сумі 22497,35 грн., з нарахуванням ПДВ в сумі 4499,65 грн.

Оскільки позивач відобразив операцію з продажу вказаних робіт в декларації з податку на додану вартість як таку, що не підлягає оподаткуванню, контролюючим органом обгрунтовано донараховано податок на додану вартість в сумі 4499,65 грн. з вартості цієї операції, виходячи з бази оподаткування 22497,35 грн.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійсненої першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) підтвердженням права на включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів є належним чином оформлена податкова накладна.

Апеляційним господарським судом встановлено, що податковий кредит в загальній сумі 6602,52 грн., включений позивачем в деклараціях за серпень і вересень 1999 року, підтверджується податковими накладними N 367 від 31.08.99 р. на суму 23268,94 грн., втому числі ПДВ в сумі 4653,79 грн. та N 226 від 15.09.99 р. на суму 9743,65 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1948,73 грн., виданими ВАТ "Коростишівський кар'єр", які відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) в серпні за N 364 та у вересні за N 283 і N 284.

Вказані податкові накладні оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), виписані платником податку на додану вартість, та були в наявності у позивача на момент перевірки, що підтверджується книгою придбання товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що між ЗАТ "Сімекс" (покупець) та позивачем (продавець) 22.02.1999 р. був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - плитку керамічну загальною вартістю 4999,50 грн., в т.ч. ПДВ - 833,25 грн. Номенклатура, обсяги і ціна товарно-матеріальних цінностей, які були предметом купівлі-продажу, визначені у специфікації N 1 до договору.

Крім того, між ЗАТ "Сімекс" та ТОВ "Акме-Плюс" був укладений договір купівлі-продажу від 01.04.1999 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити керамічну плитку на загальну суму 7330,70 грн., в т.ч. ПДВ - 1221,78 грн. Номенклатура, обсяги і ціна ТМЦ, що є предметом поставки, визначені у специфікації N 1 до договору.

Згідно товарної накладної N 73 від 23.02.1999 р. позивач передав ЗАТ "Сімекс" товар на загальну суму 4999,50 грн., в той час як ЗАТ "Сімекс" перерахувало на розрахунковий рахунок позивача 16330,70 грн.

Станом на 01.01.2000 р. заборгованість позивача по поставці товарів перед ЗАТ "Сімекс" становила 11331,20 грн.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи N 175/176 від 19.03.2004 р. за даними оборотно-сальдової відомості за період січень-травень 2002 року кредиторська заборгованість позивача перед ЗАТ "Сімекс" в зазначеній сумі 29.05.2002 р. списана в рахунок доходів бухгалтерською проводкою: дебет 62.01 "розрахунки з покупцями і замовниками" кредит 80.00 "Прибутки та збитки".

У зв'язку з цим висновок суду про відсутність законних підстав для донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 3399,36 грн. на доход 11331,20 грн. відповідає встановленим у справі обставинам щодо включення позивачем цієї суми до бази оподаткування при самостійному узгодженні податкових зобов'язань за II квартал 2002 року.

Суд дійшов правильного висновку, що невключення позивачем 11331,20 грн. в рахунок авансового платежу з податку на прибуток за травень 2002 року не може розцінюватися як заниження позивачем суми податкового зобов'язання, оскільки розрахунок авансового внеску за місяць не є звітним податковим документом з врахуванням встановленого пунктом 16.4 ст. 16 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) такого звітного періоду - як квартал.

Відповідає матеріалам справи та чинному законодавству і висновок суду про безпідставне донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 54176,98 грн. на кредиторську заборгованість перед БМУ ГОСПУ Кабінету Міністрів України в сумах 41856,70 грн. та 138733,23 грн., визначених контролюючим органом в акті перевірки як суми безнадійної заборгованості.

Судом встановлено, що між будівельним управлінням КМ України (підрядник) і ТОВ "Акме-Плюс" (субпідрядник) 20.08.1997 р. був укладений договір на виконання робіт по облаштуванню гранітом будинку N 72 в будинку відпочинку "Конча-Заспа" у відповідності з наданою підрядником документацією вартістю 227095,00 грн.; в тому числі ПДВ - 57577,00 грн.

18.09.07 р. між цими ж сторонами був укладений договір на виконання будівельно-монтажних робіт, згідно умов якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по облаштуванню елементів благоустрою житлового будинку N 27-А, а також елементів головної брами і літнього павільйону будинку відпочинку "Конча-Заспа" у відповідності з наданою підрядником документацією вартістю 887591,00 грн.

Загальна заборгованість позивача перед будівельним управлінням станом на 01.01.2000 р. склала 180589,93 грн.

За умовами вказаних договорів строк виконання позивачем взятих на себе зобов'язань визначений не був.

Відповідно до положень ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ), чинного до 01.01.2004 р., якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.

Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Листом від 11.02.2002 р. будівельне управління ДУС Президента України, як правонаступник БУ КМ України, запропонувало розірвати вказані договори підряду.

З врахуванням дати отримання цього листа позивачем 15.02.2002 р. суд дійшов правильного висновку, що строк позовної давності за вимогами кредитора розпочинає перебіг з 22.02.2002 року, а отже кредиторська заборгованість позивача у сумі 180589,93 грн. станом на IV квартал 2001 року та I квартал 2002 року не підпадала під визначення безнадійної заборгованості за ознакою збігу строку позовної давності.

Як наслідок цього, у контролюючого органу не було законних підстав, передбачених підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), для збільшення бази оподаткування за результатами діяльності позивача на вказану суму.

Таким чином висновок апеляційної інстанції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 24.12.2002 р. N 0000572301/2 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 63791,85 грн., та N 0000562301/2 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 8315,19 грн. щодо яких заявлені позовні вимоги, обгрунтований та відповідає чинному законодавству.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2004 р. - без змін.