Про визнання частково недійсним рішення та спонукання до укладення договору

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2005 Справа N 3/142

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - Першикова Є.В.

суддів: Савенко Г.В., Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргу Миколаївської міської ради

на постанову від 20.07.04 Одеського апеляційного господарського суду

у справі N 3/142 господарського суду Миколаївської області

за позовом ТОВ "Карат-СВ"

до Миколаївської міської ради

3-тя особа ТОВ "Аннабелла"

про визнання частково недійсним рішення та спонукання до укладення договору

за участю представників сторін:

позивача: Белік С.В. директор

відповідача: Тарасенко Є.В. (дов. N 4196/20/10 від 17.11.04)

3-ої особи: Віштал Л.В. (дов. N 4 від 09.03.05)

У слуханні справи зроблена перерва до 16.00 год для ознайомлення представників відповідача та 3-ої особи з матеріалами справи та для надання представником позивача доказів повноважень на участь у слуханні справи у касаційній інстанції. Справа почала слухатись о 16.00 год 10.03.05.

В зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П. справа розглядається колегією суддів у складі: головуючий Першиков Є.В., судді: Савенко Г.В., Яценко О.В.

За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у судовому засіданні від 10.03.05 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.06.2004 р. (суддя О.Г. Таранущенко) позов задоволено. Визнано недійсним пункт 1.20 Рішення Миколаївської міської ради N 18/10 від 12.02.2004 року; зобов'язано Миколаївську міську раду укласти з ТОВ "Карат-СВ" договір оренди земельної ділянки площею 5707 кв. м. для обслуговування автостоянки по вулиці Чкалова, 96 в м. Миколаєві, строком на три роки на умовах, визначених договором оренди землі N 2028 від 28.03.2001 р.; стягнуто з Миколаївської міської ради на користь ТОВ "Карат-СВ" - 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого Мацюри П.Ф., суддів Андреєвої Е.І., Ліпчанської Н.В. від 20.07.04 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Миколаївська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а тому просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати, в позові відмовити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу Миколаївської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду, заслухавши представників сторін та перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального і процесуального відзначає наступне:

Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що 28.03.2001 року між ТОВ "Карат" та Миколаївською міською радою було укладено договір оренди землі N 2028. Предметом договору стало надання відповідачем в оренду позивачу земельну ділянку площею 5707 кв. м. для обслуговування автостоянки по вул. Чкалова, 96 в м. Миколаєві. Межі земельної ділянки були перенесені в натурі у встановленому порядку.

Відповідно до п. 2.1. договору земельна ділянка була передана позивачу в оренду строком на 3 роки з моменту прийняття рішення Миколаївської міськради.

Рішення Миколаївської міської ради про надання позивачу земельної ділянки в оренду було прийнято 28.02.2001 року за N 28/7. Тобто встановлений договором З річний строк права користування земельною ділянкою закінчився 28.02.2004 року.

До прав та обов'язків позивача відповідно до п. Ж ст. 9.4. договору входило те, що після закінчення строку договору оренди, він має звернутися до міської ради з клопотанням про продовження строку оренду, або у місячний термін демонтувати забудови і споруди.

24.02.2004 року позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки площею 5707 кв. м. строком на п'ять років. Відповідач отримав заяву позивача 02.03.2004 р. вх. N 2247/05-03-18, але відповідні на заяву не надав та клопотання про продовження дії договору не задовольнив.

26.04.2004 р. позивач знову звернувся до відповідача з клопотанням надати відповідь про розгляд заяви від 24.02.2004, але відповіді на клопотання не отримав.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (в редакції 1990 р. що діяла на момент укладення договору) орендар має переважне право на поновлення договору оренди землі по закінченню строку його дії; згідно з правилами ст. 27 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін; за приписом п. 1 ст. 777 ЦК України ( 435-15 ) наймач, який належно виконує свої обов'язки по договору найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюється за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Відповідно до ст. 764 ЦК України ( 435-15 ), якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найма, то, за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Господарськими судами було встановлено, що позивач правомірно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, одночасно продовжує сплачувати орендну плату.

Таким чином, суди правомірно зазначили, що договір оренди землі N 2028 від 28.03.2001 р. вважається поновленим строком на 3 роки з 28.03.2004 р. по 28.03.2007 р., а позивач має користуватися всіма правами наданими йому діючим законодавством.

Господарськими судами також було встановлено, що 12.02.2004 р., до закінчення дії договору оренди з ТОВ "Карат-СВ", відповідач прийняв рішення N 18/10 відповідно до п. 1.20 якого ТОВ "Аннабелла" дозволено збір матеріалів попереднього погодження та погоджено місце для розміщення житлового комплексу з об'єктами інфраструктури на земельній ділянці площею 20650 кв. м., у тому числі 5707 кв. м. за рахунок земель ТОВ "Карат-СВ", наданих йому рішенням міської ради від 28.02.2001 р. N 28/7 строком до 28.02.2004 р. для обслуговування автостоянки по вулиці Чкалова, 96 в м. Миколаєві.

Згідно п. 1 ст. 151 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) юридичні особи, зацікавлені у вилученні земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та відповідними радами місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення.

ТОВ "Аннабелла" в порушення вимог встановлених діючим законодавством, не погодило із землекористувачем - ТОВ "Карат-СВ" місце розташування земельної ділянки. Відповідач в порушення вимог встановлених діючим законодавством, зокрема ст. 151 Земельного кодексу ( 2768-14 ), не вживши заходів до вилучення земельної ділянки у землекористувача - ТОВ "Карат-СВ", дозволив збір матеріалів попереднього погодження та погодив місце для розміщення житлового комплексу з об'єктами інфраструктури. Позивач не давав згоди на вилучення земельної ділянки, яка в нього на той час знаходилась в користуванні та не погоджував місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення ТОВ "Аннабелла".

Згідно ст. 155 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного господарського суду виключно на предмет правильності застосування згаданими господарськими судами норм матеріального і процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів Вищого Господарського суду України, ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.04 у справі N 3/142 залишити без змін.